КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ КРИМІНАЛЬНИХ СУДІВ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

КАСИНЮК Оксана Василівна

УДК 341.64

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ КРИМІНАЛЬНИХ СУДІВ

12.00.11 – міжнародне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
БУРОМЕНСЬКИЙ Михайло Всеволодович
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент Академії правових
наук України

Харків – 2004

ЗМІСТ

Перелік умовних скоро-чень....................................................................................4
Вступ............................................................................................................................5
Розділ 1. Генезис міжнародної кримінальної юстиції
1.1. Зародження ідеї міжнародного кримінального суду на
доктринальному рів-ні......................................................................................13
1.2. Розвиток ідеї міжнародного кримінального суду на державному рів-ні....18
1.3. Втілення ідеї міжнародного кримінального суду – утворення двох
Міжнародних військових трибуналів ad hoc................................................30
1.4. Розробка проектів постійного міжнародного кримінального суду
під егідою ООН і заснування двох трибуналів ad hoc.................................35
1.5. Створення Міжнародного кримінального суду............................................47
Виснов-ки....................................................................................................................55
Розділ 2. Процесуальні питання діяльності
Міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc
2.1. Процесуальні питання діяльності Нюрнберзького і Токійського
військових трибуна-лів...............................................................................................57
2.1.1. Джерела процесуальних норм..............................................................57
2.1.2. Судо-устрій.............................................................................................59
2.1.3. Юрисдикція............................................................................................60
2.1.4. Провадження справ...............................................................................62
2.2. Процесуальні питання діяльності Трибуналів щодо колишньої
Югославії та щодо Руан-ди........................................................................................72
2.2.1. Джерела процесуальних норм..............................................................72
2.2.2. Судоустрій..............................................................................................77
2.2.3. Юрисдик-ція............................................................................................82
2.2.4. Провадження справ...............................................................................89
Виснов-ки..................................................................................................................125

Розділ 3. Процесуальні питання діяльності
Міжнародного кримінального суду
3.1. Джерела процесуальних норм, що регулюють діяльність
Міжнародного кримінального су-ду.......................................................................128
3.2. Судоустрій Міжнародного кримінального су-ду........................................138
3.2.1. Судові відділен-ня................................................................................138
3.2.2. Прези-дія................................................................................................140
3.2.3. Канцелярія Прокурора........................................................................141
3.2.4. Секретаріат...........................................................................................141
3.3. Юрисдикція Міжнародного кримінального су-ду......................................143
3.4. Провадження справ у Міжнародному кримінальному су-ді......................155
3.4.1. Порушення розслідування..................................................................155
3.4.2. Розслідуван-ня......................................................................................160
3.4.3. Попереднє судове провадження.........................................................171
3.4.4. Судовий роз-гляд..................................................................................174
3.4.5. Апеляційне проваджен-ня....................................................................179
3.4.6. Виконання виро-ку...............................................................................184
3.4.7. Ревізійне провадження........................................................................185
Виснов-ки..................................................................................................................187
Загальні висновки.................................................................................................190
Список використаних дже-рел.............................................................................197

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АДУ Асамблея держав-учасниць Міжнародного кримінального
суду, утвореного за Римським Статутом 1998 р.
АМП Асоціація міжнародного права
АП Апеляційна палата
ГА ООН Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй
Генсек ООН Генеральний Секретар Організації Об’єднаних Націй
КЗПМБЛ Кодекс злочинів проти миру і безпеки людства
КМП Комісія міжнародного права Організації Об’єднаних Націй
МАКП Міжнародна асоціація кримінального права
МВТ Міжнародний військовий трибунал
МВТДС Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу
МКС Міжнародний кримінальний суд, утворений за Римським
Статутом 1998 р.
МКТР Міжнародний кримінальний трибунал щодо Руанди
МКТЮ Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої
Югославії
МКЧХ Міжнародний комітет червоного хреста
ППД Правила процедури і доказування
ППП Палата попереднього провадження
РБ ООН Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй
СП Судова палата

ВСТУП

Актуальність теми. ХХ століття відзначилось не лише стрімким розвит-ком науково-технічного прогресу, інститутів громадянського суспільства та міжнародних відносин, але й безпрецедентними за розмахом масовими пору-шеннями основоположних прав і свобод людини, вчиненими під час міжнародних та внутрішньодержавних конфліктів. Відсутність ефективних механізмів боротьби з такими посяганнями на національному рівні стала причиною створення міжнародних кримінальних судів.
Першими такими установами були Нюрнберзький і Токійський військові трибунали, що притягли до відповідальності головних осіб, винних у злочинах, вчинених під час Другої світової війни. У 1993 і 1994 роках були утворені відповідно МКТЮ та МКТР, метою яких було переслідування осіб, відповідальних за вчинення геноциду та інших серйозних порушень міжнародного гуманітарного права. У липні 2002 р. розпочав свою роботу МКС – перша в історії універсальна, постійно діюча міжнародна судова організація.
Діяльність цих міжнародних судів пов’язана з формуванням міжнародних кримінально-процесуальних норм. Можна констатувати, що протягом другої половини ХХ століття відбувається створення відносно самостійних кримінально-процесуальних моделей: нюрнберзько-токійської та югославсько-руандійської, кожна з яких мала свої особливості, в залежності від часу, учасників та інших умов міжнародно-правових відносин. У правових документах МКС ці норми набули певної системності та чіткості. А практика створила унікальну модель кримінального судочинства, що ввібрала в себе риси основних правових систем сучасності.
З огляду на це виникла нагальна потреба у дослідженні процесуальних питань діяльності міжнародних кримінальних судів, зокрема, джерел криміна-льно-процесуальних норм, судоустрою, юрисдикції та процедури провадження. Отже, актуальність теми дисертації обумовлюється такими положеннями.
Перш за все, на сьогодні є недостатнім рівень наукової розробки кримі-нально-процесуальних питань діяльності міжнародних кримінальних судів. То-му ця робота покликана сприяти подальшому вивченню сутності, обумовленості й ефективності процесуальних положень, що регламентують функціонування міжнародних кримінальних судів.
Далі, дослідження процесуальних норм, що регулюють діяльність діючих МКТЮ і МКТР, та десятирічної практики їх застосування дасть змогу окреслити основні процесуальні проблеми, з якими може зіткнутися у своїй роботі МКС.
Крім того, аналіз кримінально-процесуальних положень МКС, який тіль-ки розпочинає свою практичну діяльність, дозволить виявити їх недоліки і прогалини й, відповідно, сформулювати пропозиції щодо їх подолання.
І нарешті, важливість дослідження міжнародних кримінально-процесуальних норм обумовлена можливою ратифікацією Україною Статуту МКС, яка вимагатиме приведення українського законодавства у відповідність до процесуальних положень, що регулюють його діяльність.
Разом з тим, при очевидній теоретичній і практичній значущості пробле-ми процесуальної діяльності міжнародних кримінальних судів, її комплексного міжнародно-правового дослідження в Україні ще не проводилось. Проте вітчизняна доктрина має багату історію. Перші пропозиції щодо створення міжнародної кримінальної юстиції були розглянуті у праці дореволюційного вченого Л.О. Камаровського. До теми утворення та діяльності міжнародних кримінальних судових інституцій у різний час зверталися провідні науковці радянського періоду – І.М. Іванова, М.М. Ісаєв, П.І. Люблінський, М.М. Полянський, М.Ю. Рагінський, С.Я. Розенбліт, А.Н. Трайнін, а також російські вчені пострадянського періоду – І.П. Бліщенко, М.І. Костенко, С.О. Лобанов, І.І. Лукашук, А.В. Наумов, І.В. Фісенко, С.В. Черніченко. Окремі аспекти функціонування МКС розглядалися у працях українських правників М.В. Буроменського, Н. Дрьоміної, Д. Кулеби, А.А. Маєвської, А.С. Мацко, В.С. Семенова, Т.Л. Сироїд, а деякі питання правової природи міжнародних кримінально-процесуальних норм вивчалися В. Точіловським. Поряд з науковими розробками вітчизняних та російських учених у дисертації в значній мірі використовувалися праці зарубіжних правознавців: К. Амбоса, Ч. Бассіуні, Р. Веджвуд, Дж. Джонса, Дж. Дугарда, С. Заппали, А. Кассезе, М. Морріс, А. Орі, А. Пелле, Дж. Поста, Л. Н. Седет, Б. Сварта, Г. Слютера, М. Фруллі, А. Чіампі, В. Шабаса, М. Шарфа, Д. Шеффера та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри міжнародного права та державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної комплексної цільової програми „Проблеми історії, теорії та практики державного права іноземних країн і міжнародного права (Основне. Пріоритет-не)” № 0186.0.070868.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексне наукове дослідження кримінально-процесуальних питань діяльності міжнародних кри-мінальних судів. Означена мета досягалася авторкою через вирішення таких завдань.
1. Дослідити історію становлення та розвитку міжнародної кримінальної юстиції шляхом аналізу всіх проектів статутів міжнародних кримінальних су-дів, а також з’ясувати їх значимість і причини, що завадили їх реалізації.
2. Визначити джерела процесуальних норм міжнародних кримінальних судових установ, їх особливості та ієрархію.
3. Дослідити судоустрій всіх міжнародних кримінальних судів.
4. Визначити поняття, межі, особливості та спірні питання юрисдикції міжнародних кримінальних судів, простежити розвиток її співвідношення з юрисдикцією держав.
5. Проаналізувати стадії провадження справ у міжнародних кримінальних судових установах.
6. Виявити взаємодію англо-американської та континентальної моделей кримінального судочинства при формуванні процесуальних норм, що регулю-ють діяльність міжнародних кримінальних судів.
Об’єктом дослідження є діяльність міжнародних кримінальних судів.
Предметом дослідження є норми, що регламентують діяльність міжнародних кримінальних судів (насамперед, їх судоустрій, юрисдикцію та провадження справ), практика реалізації цих норм, а також міжнародно-правова доктрина з проблем відповідальності перед органами міжнародної кримінальної юстиції.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі дисертаційного дослідження були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи:
діалектичний – при дослідженні наступності як закономірності розвитку кримінально-процесуальних положень, передбачених джерелами процесуаль-них норм, що регламентують діяльність міжнародних кримінальних судів;
історичний – при аналізі генезису міжнародної кримінальної юстиції від зародження ідеї в останній чверті ХІХ століття до утворення і початку діяльно-сті МКС;
порівняльно-правовий і догматичний – при вирішенні питання стосовно того, яка з концепцій кримінального судочинства (англо-американська чи кон-тинентальна) була втілена у процесуальних положеннях того чи іншого міжна-родного кримінального суду, так само як і при порівнянні процесуальних аспе-ктів діяльності міжнародних кримінальних судів;
системного аналізу – при з’ясуванні структури провадження справ у міжнародних кримінальних судах, а також визначенні ієрархії джерел міжнародного права, що регулюють діяльність міжнародних кримінальних су-дів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає передусім у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням на монографічному рівні кримінально-процесуальних питань діяльності міжнародних кримінальних судів. У ньому обґрунтовується низка положень, які, на думку авторки, є новими для науки міжнародного права, зокрема такі.
1. По-новому простежено генезис міжнародної кримінальної юстиції – від зародження ідеї в останній чверті ХІХ століття до утворення і початку діяльності МКС, а також виділено його етапи.
2. Уперше в науці міжнародного права проведено класифікацію джерел процесуальних норм, що регулюють діяльність кожної міжнародної кримінальної судової установи, визначено особливості їх утворення та іє-рархію.
3. По-новому проаналізовано організацію, функції та статус основних органів міжнародних кримінальних судів, виявлено їх недоліки та шляхи подо-лання.
4. Отримало подальший розвиток запропоноване в доктрині визначення поняття юрисдикції міжнародних кримінальних судів, її видів та обмежень. Наведено додаткові аргументи щодо розв’язання спірних питань юрисдикції МКС, зокрема, можливості її поширення на держави, які не є учасницями Статуту, та їх громадян, ad hoc визнання за спеціальною заявою, відстрочки щодо воєнних злочинів на 7 років та ін.
5. Уперше зроблено висновок про еволюцію співвідношення юрисдикцій міжнародних кримінальних судів і держав – від виключної у Нюрнберзького і Токійського військових трибуналів до паралельної у МКТЮ і МКТР та ком-плементарної у МКС, – що свідчить про поступове надання пріоритету кримі-нального переслідування за найнебезпечніші міжнародні злочини органам наці-ональної юстиції.
6. Запропоновано авторський підхід до поділу провадження в міжнарод-них кримінальних судах на стадії, розкрито їх зміст.
7. Уперше в Україні проаналізовано правове регулювання взаємовідносин МКТЮ і МКТР, а також МКС з РБ ООН, іншими міжнародними інституціями та суб’єктами міжнародного права, у тому числі індивідами.
8. На підставі висновку, що вирішальне значення для діяльності МКС має співробітництво та допомога держав, розвинуто положення про те, що механізм співробітництва, запроваджений у МКС, кардинально відрізняється від механізму в МКТЮ і МКТР, оскільки перший ґрунтується на договірній домовленості держав, а останній – на примусовій силі резолюцій РБ ООН.
9. Дістала подальший розвиток теза, що істотне значення для формування міжнародних кримінально-процесуальних норм мали міжнародні договори з прав людини, які закріпили стандарти правосуддя, арешту, затримання, провадження слідчих дій та інших кримінально-процесуальних інститутів.
10. Виявлено взаємодію англо-американської та континентальної право-вих систем при формуванні процесуальних норм, що регулюють діяльність мі-жнародних кримінальних судів. Уперше зроблено висновок, що на відміну від процесуальної діяльності трибуналів ad hoc, яка є результатом елементарного поєднання основних постулатів обох систем, кримінально-процесуальні но-рми, якими керується МКС, становлять принципово нову модель кримінального судочинства (sui generis), що ґрунтується на синтетичному поєднанні концептуальних положень цих двох правових систем.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертації положення можуть бути використані:
у науково-дослідній роботі – як основа для подальшого дослідження кримінально-процесуальних питань діяльності міжнародних кримінальних судів;
у правотворчості – при опрацюванні пропозицій щодо змін і доповнень до основних правових документів МКС, а також при імплементації положень Римського Статуту в законодавстві України та інших держав;
у науково-освітньому процесі – в ході викладання студентам вищих на-вчальних закладів курсу міжнародного публічного права та різних спецкурсів („Міжнародне кримінальне право”, „Міжнародне гуманітарне право”, „Право міжнародних організацій”, „Міжнародний захист прав людини”), а також при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників і методич-них вказівок;
у зовнішньополітичній галузі – в роботі міністерств закордонних справ і юстиції України при формуванні зовнішньополітичного курсу держави з питань співробітництва з міжнародними кримінальними судами;
в інформаційно-аналітичній сфері – як засіб поширення знань про мож-ливість притягнення до відповідальності за вчинення найнебезпечніших злочи-нів перед органами міжнародної кримінальної юстиції, що сприятиме більшій захищеності прав людини, а також підвищенню рівня правової культури і пра-вової свідомості.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дос-лідження були викладені у наукових публікаціях авторки, а також доповідалися й обговорювалися на:
1) всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених „Ак-туальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод)” (Харків, 2000 р., тези опубліковані);
2) науковій конференції молодих учених „Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності” (Харків, 20-21 грудня 2001 р., тези опубліковані);
3) науковій конференції молодих учених „Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті” (Харків, 25-26 грудня 2002 р., тези опубліковані).
Робота пройшла обговорення та рецензування на кафедрі міжнародного права та державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Дослідження використовувалося авторкою в навчальному процесі під час проведення занять з міжнародного права, зокрема за темою „Міжнародне кримінальне право та боротьба зі злочинніс-тю”.
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у трьох статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, а та-кож у трьох тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура роботи обумовлена метою, предметом і завданнями дослі-дження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які разом містять 11 підрозділів, 19 пунктів та 14 підпунктів, висновків (до кожного розділу і зага-льних висновків до всієї роботи) та списку використаних джерел, який нарахо-вує 315 позицій і займає 27 сторінок. Загальний обсяг дисертації – 223 сторін-ки, із них основного тексту 196 сторінок.
Міжнародно-правові норми, література та матеріали судової практики використані в дисертації станом на 1 вересня 2004 р.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведене дослідження становлення, сучасного стану і перспектив роз-витку процесуальних норм, що регулюють діяльність міжнародних криміналь-них судів дозволило сформулювати наступні основні висновки, які мають тео-ретичне та прикладне значення.
1. У генезисі ідеї міжнародної кримінальної юстиції можна виділити п’ять етапів: 1) зародження на доктринальному рівні; 2) розвиток на міждержа-вному рівні; 3) втілення через створення перших міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc; 4) розробка під егідою ООН проектів міжнародного кримі-нального суду і заснування ще двох трибуналів ad hoc; 5) створення по-стійного МКС.
2. Джерелами процесуальних норм МВТ і МВТДС є їх Статути, Прави-ла процедури, національні кримінально-процесуальні правила і доктрина, а та-кож деякі рішення МВТ, що застосовувались МВТДС. Право, що застосо-вують МКТР, МКТЮ і МКС у своїй діяльності, можна традиційно для міжна-родних організацій класифікувати на дві групи: внутрішнє і зовнішнє. До джерел внутрішнього права МКТЮ і МКТР в ієрархічному порядку відносяться Статути, ППД, різноманітні практичні настанови, що регулюють внутрішнє функціонування, і судові рішення, які активно використовуються як прецеденти. Перелік джерел внутрішнього права МКС нічим не відрізняється. Різниця полягає у їх правовому значенні. Так, Статут МКС має гібридний характер, виконуючи функції установчого документу міжнародної організації, закону про судоустрій, кримінального кодексу і, здебільшого, кримінально-процесуального кодексу. ППД МКС, на відміну від Правил процедури всіх чо-тирьох трибуналів ad hoc, де розробка і прийняття доручались обвинувачам чи суддям, були прийняті АДУ, що дало змогу зменшити імовірність порушення прав людини, посилити легітимність правил процедури та полегшити їх тлумачення. Застосування судових рішень як прецеденту дозволяється, але не є обов’язковим. Перелік джерел зовнішнього права МКС, МКТР і МКТЮ також є ідентичним: міжнародні договори, звичаєве міжнародне право й загальні принципи права, взяті з національних правових систем світу. Коло міжнародних договорів МКС ширше за те, що використовують трибунали. Міжнародні договори, що є джерелами про-цесуальних норм МКС, можна поділити на дві групи: суто зовнішні договори і договори між МКС та іншими суб’єктами міжнародного права; останні, в свою чергу, діляться в залежності від правового статусу, в якому МКС бере в них участь (чи то міжнародної організації, чи судової інституції). Новелою є право органів МКС, як судової інституції, укладати угоди не тільки з державами і міжнародними організаціями, але й з індивідами.
3. Пропонується така ієрархія джерел, що регулюють процесуальну ді-яльність МКС. Статут має перевагу над ППД; а обидва ці документи є вищими за міжнародні договори, які знаходяться на одному рівні зі звичаями. Нижчий щабель посідають загальні принципи права, взяті з національних правових сис-тем світу. Прецедентне право є екстра-ієрархічним, оскільки його викорис-тання факультативне і не має переваги над Статутом і ППД. Джерела норм, що регулюють внутрішнє функціонування Суду (Регламенти, процесуальні наста-нови тощо) є нижчим за Статут і ППД. Статут Суду закріплює ще один вимір ієрархії норм: будь-які міжнародно-правові норми, що передбачають права людини, мають перевагу над усіма іншими норами, включаючи положення Статуту.
4. Утворення МВТ на підставі угоди чотирьох держав вплинуло на ор-ганізацію його органів – кожна держава була представлена суддею і обвинува-чем. Токійський трибунал було засновано одноосібним наказом головнокомандуючого союзних держав, який, відповідно, призначав суддів, головуючого, головного обвинувача і головного секретаря. У кожному з трибуналів був сформований Комітет обвинувачів, що поєднував дві функції – розслідування і кримінального переслідування.
5. МКТЮ і МКТР складаються кожен з трьох органів: Палати (по три Судових і одна спільна Апеляційна), Прокурор (спільний) і Секретаріат. Допо-внення складу СП суддями ad litem дозволило прискорити провадження в три-буналах. Передбачена у Статуті МКТЮ можливість ротації суддів з СП до АП порушує принцип неупередженості суддів. Усі судді обираються ГА ООН зі списку, поданого РБ ООН. Прокурор, що призначається РБ ООН, здійснює функції розслідування та кримінального переслідування. Залучення РБ ООН до процедури вибору головних посадових осіб трибуналів негативно позначається на їх незалежності.
6. Структурні підрозділи МКС можна класифікувати за критерієм ха-рактеру їхніх повноважень. Перший різновид утворює АДУ, яка є представни-цьким утворенням суду як суб’єкту міжнародного права. Другий різновид – це органи, призначені виконувати основне завдання Суду як судової інституції – так звані „органи Суду”: три судових відділення (попереднього провадження, судове і апеляційне), Президія, Канцелярія Прокурора і Секретаріат. Правосуд-дя здійснюються палатами. Президія, як орган суду, передбачена в МКС впер-ше в історії міжнародної юстиції, до її повноважень входить виконання судових і адміністративних функцій, а також координація зовнішніх зносин. Канцелярія Прокурора діє незалежно як окремий орган Суду і відповідає за отримання матеріалів та будь якої обґрунтованої інформації щодо злочинів, а також за здійснення розслідування і кримінального переслідування. Велике значення має обрання суддів, Прокурора і його заступників АДУ. Секретаріат відповідає за несудові аспекти управління справами і обслуговування Суду, а також за допомогу потерпілим і свідкам та сприяння забезпеченню права на захист.
7. Термін „юрисдикція” означає повноваження суду приймати до розг-ляду і вирішувати справи. Юрисдикція МВТ і МВТДС була виключною; за ко-лом осіб обмежувалась головними злочинцями, а МВТ був також наділений правом визнання організації злочинною; за часом – обмежувалась злочинами, вчиненими за Другої світової війни; за територією юрисдикція МВТ не мала обмежень, а МВТДС обмежувалась Далеким Сходом. Юрисдикція МКТЮ і МКТР є паралельною з пріоритетом на їх боці; за колом осіб обмежується індивідами (на практиці – тільки головні злочинці); за часом – у МКТЮ тільки початковою датою, а у МКТР ще й кінцевою; за територією – у МКТЮ простором колишньою Югославії, а у МКТР окрім Руанди ще й територією сусідніх держав. Позитивні нещодавні зміни – можливість передачі кримінального переслідування трибуналами державі згідно з універсальним принципом.
8. Юрисдикція МКС є обов’язковою для держав-учасниць Статуту (водночас передбачена можливість її визнання за спеціальною заявою державами, що не є учасницями Статуту) і комплементарною. Остання властивість означає, що юрисдикція Суду лише доповнює національні юрисдикції держав, віддаючи їм перевагу при здійсненні кримінального переслідування, що проявляється насамперед у тому, що Суд має право прийняти справу до провадження тільки після встановлення, що відповідна держава не бажає або не здатна належним чином розпочати чи завершити кримінальне переслідування. Юрисдикція МКС за колом осіб обмежена фізичними особами, що досягли 18 років на момент вчинення злочину; за територією – потенційно необмежена (МКС є універсальним судом); за часом – необмежена (оскільки суд утворено як постійний), але встановлено три винятки: (а) заборона зворотної дії Статуту; (б) можливість відстрочки конкретного розслідування чи кримінального переслідування на 12 місяців резолюцією РБ ООН на підставі гл. VII Статуту ООН; (в) можливість від-строчення юрисдикції МКС щодо воєнних злочинів на сім років.
9. Юрисдикція МКС ініціюється двома способами: загальним (передача ситуації державою-учасницею або порушення розслідування Прокурором proprio motu) і спеціальним (передача ситуації РБ ООН). Перший спосіб обме-жується принципом територіальності або громадянства, другий не обмежуєть-ся. МКС не порушує загальновизнаних міжнародних норм поширюючи свою юрисдикцію на громадян держав – не учасниць Статуту, оскільки здійснює це у відповідності до визнаного принципу територіального суверенітету, за яким держава, на території якої було вчинено злочин не її громадянином, не повинна запитувати згоди держави громадянства особи. Делегування цього права міжнародному суду не тільки не заборонено міжнародним правом, але й підтверджується прецедентом Нюрнберзького трибуналу. Більше того, на злочини, що підпадають під юрисдикцію Суду, поширюється принцип універсальної юрисдикції. Не закріплення цього принципу в Статуті як правової основи юрисдикції слід вважати недоліком.
10. Генезис співвідношення юрисдикції міжнародних кримінальних судів з юрисдикціями держав, від виключної у Нюрнберзького і Токійського трибу-налів до паралельної у МКТЮ і МКТР та комплементарної у МКС, – свідчить про поступове надання державам першості у кримінальному переслідуванні за найнебезпечніші злочини.
11. Провадження в МВТ і МВТДС умовно можна поділити на три стадії: досудове розслідування, судовий розгляд, виконання вироку; в МКТЮ і МКТР на шість стадій: розслідування, попереднє судове провадження, судовий розгляд, апеляційне провадження, виконання вироку, і виключна стадія – ревізійне провадження; в МКС на сім стадій: порушення розслідування; розслідування; попереднє судове провадження; судовий розгляд; апеляційне провадження; виконання вироку і виключна стадія – ревізійне провадження. Отже, структуризація провадження в діючих судах є майже ідентичною, за винятком стадії порушення розслідування в МКС, яка не відома не тільки більшості країн обох правових систем (окрім, звичайно, пострадянських), але й усім попереднім міжнародним кримінальним судам.
12. Протягом десяти років свого існування процесуальні норми МКТЮ і МКТР зазнали значних змін у бік континентальної моделі кримінального судо-чинства, важливішими з яких є запровадження посади судді попереднього провадження та розширення повноважень суддів. Таким чином, кримінально-процесуальні норми трибуналів, які спочатку були майже повністю запозичені з англо-американської моделі кримінального судочинства, на сьогодні є втіленням інтеграції основних концептуальних положень кримінального процесу обох правових систем.
13. Наділення Прокурора МКС повноваженням порушення роз-слідування proprio motu має велике значення для виконання основного завдання Суду, оскільки дозволить діяти навіть за умови небажання кримінального переслідування з боку держав та РБ ООН. З метою забезпечення важливих гарантій законності й об’єктивності та виконання функції захисту прав осіб, прийняття Прокурором рішення щодо порушення чи не порушення розслідування або кримінального переслідування поставлено у жорсткі рамки судового контролю з боку ППП. Запровадження такого механізму є новелою не тільки для міжнародного, але й для національного кримінального судочинства.
14. Особливістю статусу Прокурора МКС є наділення його обов’язками по розслідуванню обставин, що свідчать про невинність підозрюваної чи обвинуваченої особи; врахування інтересів потерпілих і свідків; а також забезпечення прав всіх осіб, які вказують на те, що він є не тільки стороною у процесі, але й неупередженим органом юстиції.
15. Судді МКС наділені ще міцнішими важелями впливу на хід криміна-льного процесу, порівняно із суддями МКТЮ і МКТР. Це стосується, в першу чергу, стадій, що передують судовому розгляду справи по суті, під час яких виконання багатьох функцій покладено на ППП. Остання, з метою захисту інтересів обвинуваченого, наділена правом впливати на хід розслідування, врівноважуючи можливості по підготовці своїх справ обома сторонами.
16. Однією з новацій кримінального провадження, що не відома попереднім судам, є становище потерпілих у процесі МКС, які наділені правом на отримання компенсацій (для виплати яких передбачено механізм відшкодування збитків з боку засуджених та утворення спеціального фонду), а також на особисту або через представника участь у процесі в статусі потерпілого (а не свідка), починаючи з можливостей впливати на порушення розслідування і включаючи право подання особистих думок та зауважень, допиту свідків, експертів і обвинувачених під час судового розгляду.
17. Слід розрізняти дві моделі співробітництва: вертикальну та горизон-тальну. МКТЮ та МКТР є втіленням вертикальної або наддержавної моделі, по-перше, завдяки статусу субсидіарних органів РБ ООН і, по-друге, завдяки практиці, що склалася внаслідок їх судових рішень. На відміну від цих трибу-налів МКС створено на підставі міждержавної угоди, що не дозволяє віднести його до вертикальної моделі. Але й назвати його втіленням горизонтальної моделі співробітництва, яка ґрунтується на принципах рівного міждержавного співробітництва з кримінально-правових питань, також не можна. Найбільш раціональною є думка, що МКС є поєднанням обох моделей.
18. Формування міжнародних кримінально-процесуальних норм відбува-ється шляхом створення відносно самостійних кримінально-процесуальних моделей: нюрнберзько-токійської, югославсько-руандійської та МКС, кожна з яких має свої особливості, в залежності від часу, учасників та інших умов. Процесуальна діяльність МВТ і МВТДС ґрунтувалась на простому складанні інститутів, що існують в англо-американській і континентальній правових системах. Процесуальні приписи МКТЮ і МКТР стали втіленням інтеграції основних постулатів обох систем. Кримінально-процесуальні норми, якими керується МКС, становлять нову модель кримінального судочинства (sui generis).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Міжнародно-правові документи:

1. Agreement on the Privileges and Immunities of the International Criminal Court, ICC-ASP/1/3.
2. Amnesty International, “The International Criminal Court: Drafting Ef-fective Rules of Procedure and Evidence for the Trial, appeal and Revision”, Memo-randum for participants at the Siracusa international meeting, 22 to 26 June 1999.
3. Code of Professional Conduct for Counsel Appearing Before the Inter-national Tribunal, IT/125 REV. 1.
4. Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Geocide, UN Doc. A/RES/260A (III), 9 December 1948.
5. Criminal Procedure and Investigation Act (4 June 1996).
6. Decision Constituting Pre-Trial Chambers, ICC-Pres-01/04.
7. Decision on The Prosecutor’s Request for Deferral and Motion for Order to the Former Yugoslavia Republic of Macedonia (Case No. IT-02-55-MISC), 4 October 2002.
8. Directive for the Registry of the International Criminal Tribunal for Rwanda .
9. Directive on Assignment of Defence Counsel (approved by the Tribunal on 9 January 1996) (http://www.un.org/icty/basic/counsel/IT073-rev9-e.htm).
10. Draft Code of Crimes Against the Peace and Security of Mankind, UN Doc. A/CN.4/L.532.
11. Draft Regulations of the Office of the Prosecutor (Version: 3 June 2003)
12. Draft Relationship Agreement between the Court and the United Nations, ICC-ASP/1/3.
13. Eighth annual report of the International Criminal Tribunal for the Pros-ecution of Persons Responsible for Genocide and Other Serious Violations of International Humanitarian Law Committed in the Territory of Rwanda and Rwandan Citizens Responsible for Genocide and Other Such Violations Committed in the Ter-ritory of Neighbouring States between 1 January and 31 December 1994, A/58/140 – S/2003/707.
14. Eights annual report of the International Tribunal for the Prosecution of Persons Responsible for Serious Violations of International Humanitarian Law Committed in the Territory of the Former Yugoslavia Since 1991, A/56/352 – S/2001/865.
15. Fifth annual report of the International Tribunal for the Prosecution of Persons Responsible for Serious Violations of International Humanitarian Law Committed in the Territory of the Former Yugoslavia Since 1991, A/53/737.
16. Final Act of the United Nations Diplomatic Conference of Plenipotentiaries on the Establishment of an International Criminal Court, Annex 1, Res. F, UN Doc. A/CONF.183/10.
17. Final Report to the Prosecutor by the Committee Established to Review the NATO Bombing Campaign Against the Federal Republic of Yugoslavia .
18. First annual report of the International Criminal Tribunal for the Prose-cution of Persons Responsible for Genocide and Other Serious Violations of Interna-tional Humanitarian Law Committed in the Territory of Rwanda and Rwandan Citizens Responsible for Genocide and Other Such Violations Committed in the Territory of Neighboring States between 1 January and 31 December 1994, А/51/399 – S/1996/778.
19. First annual report of the International Tribunal for the Prosecution of Persons Responsible for Serious Violations of International Humanitarian Law Committed in the Territory of the Former Yugoslavia Since 1991 (29 August 1994), A/49/342; S/1994/1007.
20. Fitzmaurice G., A/CN4/101, art. 3. Yearbook of the International Law Commission. – 1956. – Vol. II. – P. 108.
21. Framework Agreement for Peace in Bosnia and Herzegovina (Initialed in Dayton on 21 November 1995 and signed in Paris on 14 December 1995), Annex 1-A: Agreement on Military Aspects of the Peace Settlement to the General.
22. Historical Survey of the Question of International Criminal Jurisdiction. – UN Doc. A/CN.4/7/Rev.1 – P. 10.
23. ICTR Rules of Procedure and Evidence (29 June 1995), UN Doc. ITR/3/Rev.1.
24. ICTY Rules of Procedure and Evidence (11 February 1994), UN Doc. IT/32/REV.26.
25. Interim Report of the Commission of Experts, UN Doc. S/25274 (1993).
26. Letter Dated 19 May 1993 from the Chargĕ D’affaires A.I. of the Per-manent Mission of Yugoslavia (Serbia and Montenegro) to the United Nations Ad-dressed to the Secretary-General, UN Doc. A/48/170 – S/25801 (1993).
27. Letter from the Permanent Representative of France to the Secretary-General, 10 February 1993, UN Doc. S/25266 (1993).
28. Ninth annual report of the International Tribunal for the Prosecution of Persons Responsible for Serious Violations of International Humanitarian Law Committed in the Territory of the Former Yugoslavia since 1991, A/57/379 – S/2002/985.
29. Practice Direction on Formal Requirements for Appeals from Judgement (7 March 2002), IT/201.
30. Practice Direction on Procedure for the Implementation of Rule 92bis(b) of The Rules of Procedure and Evidence (20 July 2001), IT/192.
31. Practice Direction on the Procedure for the International Tribunal's Des-ignation of the State in which a Convicted Person is to Serve his/her Sentence of Im-prisonment (9 July 1998), IT/137.
32. Procedure for the election of the judges for the International Criminal Court, ICC-ASP/1/Res.3.
33. Procedure for the nomination and election of judges, the Prosecutor and Deputy Prosecutors of the International Criminal Court, ICC-ASP/1/Res.2.
34. Regulations of the Court, ICC-BD/01-01-04.
35. Report of Robert H. Jackson, United States Representative to the Inter-national Conference on Military Trials: London, 1945 // International organization and conference series, II. – Washington: Government Printing Office, 1949.
36. Report of the Ad Hoc Committee on the Establishment of an Interna-tional Criminal Court, UN Doc. A/50/22.
37. Report of the Expert Group to Conduct a Review of the Effective Opera-tion and Functioning of the International Tribunal for the Former Yugoslavia and the International Tribunal for Rwanda, UN Doc. A/54/634.
38. Report of the International Law Commission on the work of its forty-sixth session, 2 May – 22 July 1994, 49 UN GAOR, Supp (No 10), UN Doc A/49/10 (1994), commentary to Article 26.
39. Report of the International Law Commission, 46-th Session, 2 May – 22 July 1994, UN GAOR, 49-th session, supplement No 10, UN Doc. A/49/10.
40. Report of the International Law Commission, 48-th session, 6 May – 26 July 1996, UN Doc. A/CN.4/L.532.
41. Report of the Inter-Sessional Meeting from 19 to 30 January 1998 in Zutphen, The Netherlands”, UN Doc. A/AC.249/1998/L.13.
42. Report of the Office of Internal Oversight Services on the Audit and In-vestigation of the Tribunal, A/51/789 (Paschke Report).
43. Report of the Preparatory Commission for the International Criminal Court, Addendum, Finalized Draft Text of the Rules of Procedure and Evidence, UN Doc PCNICC/2000/INF/3/Add.3.
44. Report of the Preparatory Commission for the International Criminal Court, Addendum, Finalized Draft Text of the Elements of Crime, UN Doc PCNICC/2000/INF/3/Add.2.
45. Report of the Preparatory Committee on the Establishment of an Interna-tional Criminal Court, UN Doc. A/51/22.
46. Report of the Preparatory Committee on the Establishment of an Interna-tional Criminal Court, Addendum, UN Doc. A/CONF.183/2/Add.1.
47. Report of the Secretary-General Pursuant to the Paragraph 2 of the Secu-rity Council Resolution 808 (1993), UN Doc. S/25704.
48. Report on the activities of the Court (22 July 2004), ICC-ASP/3/10.
49. Report on the establishment of a staff representative body, disciplinary measures, appeals, and amendments and implementation of the staff rules, ICC-ASP/3/13.
50. Report on the negotiated Draft Relationship Agreement between the In-ternational Criminal Court and the United Nations, ICC-ASP/3/15.
51. Rules Governing the Detention of Persons awaiting Trial or Appeal be-fore the Tribunal or otherwise Detained on the Authority of the Tribunal ("Rules of Detention"), IT/38/REV.8.
52. Rwandan Organic Law on the Organization of Prosecutions for Offences constituting the Crime of Genocide or Crimes against Humanity, committed since 1 October 1990 No. 8/96 of 30 August 1996 // Gazette of the Republic of Rwanda, 35-th year, No. 17, 1 September 1996.
53. Second annual report of the International Criminal Tribunal for the Pros-ecution of Persons Responsible for Genocide and Other Serious Violations of International Humanitarian Law Committed in the Territory of Rwanda and Rwandan Citizens Responsible for Genocide and Other Such Violations Committed in the Ter-ritory of Neighboring States between 1 January and 31 December 1994, A/52/582 – S/1997/868.
54. Second annual report of the International Tribunal for the Prosecution of Persons Responsible for Serious Violations of International Humanitarian Law Committed in the Territory of the Former Yugoslavia since 1991, A/50/365 – S/1995/728.
55. Statute of the International Court of Justice
56. Tenth annual report of the International Tribunal for the Prosecution of Persons Responsible for Serious Violations of International Humanitarian Law Committed in the Territory of the Former Yugoslavia Since 1991, A/58/297 – S/2003/829.
57. The Code of Professional Conduct for counsel, ICC-ASP/3/11.
58. The Financial Regulations and Rules, ICC-ASP/1/3.
59. The Rules of Procedure and Evidence, ICC-ASP/1/3.
60. The Staff Regulations, ICC-ASP/2/Res.
61. Third annual report of the International Tribunal for the Prosecution of Persons Responsible for Serious Violations of International Humanitarian Law Committed in the Territory of the Former Yugoslavia Since 1991, A/51/292 – S/1996/665.
62. UN Doc. A/CONF.183/9.
63. UN Doc. A/CONF.183/C.1/WGPM/L.1. 18 June 1998.
64. UN Doc. A/RES/260B (III), 9 December 1948.
65. UN Doc. A/RES/489(V), 12 December 1950.
66. UN Doc. A/RES/52/160, 15 December 1997.
67. UN Doc. S/1995/1031.
68. UN Doc. S/1995/910 (Nikolić).
69. UN Doc. S/1996/1088.
70. UN Doc. S/1996/319, UN Doc. S/1998/839, UN Doc. S/1998/990 (Mrkšić and others).
71. UN Doc. S/1996/556 (Karadžić and Mladić)
72. UN Doc. S/RES/1165 (1998).
73. UN Doc. S/RES/1166 (1998).
74. UN Doc. S/RES/1329 (2000).
75. UN Doc. S/RES/1405(2002), Annex.
76. UN Doc. S/RES/1422 (2002).
77. UN Doc. S/RES/1431(2002).
78. UN Doc. S/RES/1481 (2003).
79. UN Doc. S/RES/1487 (2003)
80. UN Doc. S/RES/771 (1992).
81. UN Doc. S/RES/780 (1992).
82. UN Doc. S/RES/827 (1993).
83. UN Doc. S/RES/935(1994).
84. UN Doc. Е/АС/2517, 7 April 1948
85. UN GAOR, 47-th session, supplement No. 10, UN Doc. A/47/10.
86. UN GAOR, 47-th session, UN Doc. A/44/89 (1989).
87. UN GAOR, 48-th session, supplement, UN Doc. A/48/10.
88. UN GAOR, 7-th session, UN Doc. A/2135 (1952).
89. UN GAOR, 9-th session, UN Doc. 12/А/2645 (1954).
90. Yearbook of the International Law Commission. – 1950. – Vol. II.
91. Yearbook of the International Law Commission. – 1954. – Vol. II.
92. Версальский мирный договор. – М.: Литература НКИД, 1925. – 200 с.
93. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституцій-ним поданням Президента України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) № 3-в/2001 від 11 липня 2001 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 4. – С. 35-48.
94. Документы и материалы по вопросам борьбы с военными преступниками и поджигателями войны. – М.: Редакционно-издательское отделение ВЮА, 1949. – 380 с.
95. Доповідь Голови делегації Бразилії на Римській конференції 16 че-рвня 1998 р.
96. Міжнародні угоди щодо виконання вироків, укладені між МКТЮ і державами
97. Севрский мирный договор. – М., 1927. – 112 c.
98. Статут Международного суда ООН
99. Статут Організації Об’єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду. – Організація Об’єднаних Націй, Doc. OPI/323-248-October 1969-5M.

Справи:

100. Prosecutor v. Akayesu (Case No. 96-4-T), Judgement, 2 Sept. 1998.
101. Prosecutor v. Aleksovski (Case No. IT–95/14/1-A), Appeal Ch. Judge-ment, 24 Mar. 2000.
102. Prosecutor v. Aleksovski (Case No. IT-95-14/1-AR73), Decision on Prosecutor’s Appeal on Admissibility of Evidence, App. Ch., 16 Feb. 1999.
103. Prosecutor v. Barayagwiza (Case No. ICTR-97-19), Decision, 3 Nov 1999.
104. Prosecutor v. Blaškić (Case No. IT-95-14-AR108bis), Appeal Chamber, 29 October 1997.
105. Prosecutor v. Blaškić (Case No. IT-95-14-T), Decision on the Defence Motion to Admit into Evidence the Prior Statement of Deceased Witness Midhat Haskić, 29 Apr. 1998.
106. Prosecutor v. Blaškić, Decision on the Application of the Prosecutor dated 17 October 1996 Requesting Protective Measures for Victims and Witnesses, 5 Nov. 1996.
107. Prosecutor v. D. Nicolić (Case No. IT-94-2-R61).
108. Prosecutor v. D. Serushago (Case No. ICTR 98-39-S), Decision on Guilty Plea, 14 December 1998.
109. Prosecutor v. Delalić (Case No. IT-96-21-T), Decision on the Motion on Presentation of the Accused, 1 May 1997.
110. Prosecutor v. Delalić (Case No. IT-96-21-T), Decision on the Prosecu-tor’s Alternative Request to Re0open the Prosecution’s Case, 19 Aug. 1998.
111. Prosecutor v. Erdemović (Case No. IT-96-22-A), App. Ch. Judgement, 7 October 1997.
112. Prosecutor v. Erdemović (Case No. IT-96-22-T bis), Sentencing Judge-ment, 5 Mar.1998.
113. Prosecutor v. Furundzija (Case No. IT-95-17/1), Appeals Ch. Judge-ment, 21 July 2000.
114. Prosecutor v. Furundzija (Case No. IT-95-17/1-T), Tr. Ch. II Judgment, 10 December 1998.
115. Prosecutor v. Furundžija, Decision dated 16 July 1998, Scheduling Or-der dated 17 July 1998.
116. Prosecutor v. Galić (Case No. IT-98-29-T), Decision on the Prosecutor’s Motion to Admission into Evidence of Witness Statement by a Deceased Witness, and Related Report Pursuant to Rule 92 bis (c), 12 Apr. 2002.
117. Prosecutor v. Galić (Case No. IT-98-29-T), Decision on the Prosecutor’s Second Motion to Admission into Evidence of Witness Statement by a Deceased Witness Bajram Šopi, Pursuant to Rule 92 bis (c), 18 Apr. 2002.
118. Prosecutor v. Georges Ruggiu (Case No. ICTR-97-32).
119. Prosecutor v. Jelisić (Case No. ICTY-95-10-T), T. Ch. Judgement, 14 Dec. 1999.
120. Prosecutor v. Kanyabashi (Case No. ICTR-96-15-A), Separate Opinion, 3 June, 1999.
121. Prosecutor v. Kanyabashi (Case No. ICTR-96-15-T), Tr.Ch. Decision on Jurisdiction, 18 June 1997.
122. Prosecutor v. Karadžić and Mladić (Case No. IT-95-5-R61) and (IT-95-18-R61).
123. Prosecutor v. Kayishema and Ruzindana (Case No. ICTR-95-1-T), Trial Ch. II Judgement, 21 May 1999.
124. Prosecutor v. Kordić (Case No. IT-95-14/2-PT) Order concerning doc-uments transmitted by the Defence to the Judge reviewing the proposed amended in-dictment, 27 August 1998.
125. Prosecutor v. Kunarać, Decision of the Prosecution Motion to Protect Victims and Witnesses, 29 Apr. 1998.
126. Prosecutor v. Kupreškić (Case No. IT-95-16-T), Decision on Defence Motion to Summon Witness, T. Ch. II, 8 Feb. 1999.
127. Prosecutor v. Kupreškić (Case No. IT-95-16-T), Trial Ch., 14 January 2000.
128. Prosecutor v. Laurent Semanza (Case No. ICTR-97-20-T), Decision on the Prosecutor’s Motion for Leave to Call Rebuttal Evidence and the Prosecutor’s Supplementary Motion for Leave to Rebuttal Evidence, 27 Mar. 2002.
129. Prosecutor v. Laurent Semanza, Decision on the Defence Motion for Leave to Call Rejoinder Witness, 30 Apr. 2002.
130. Prosecutor v. M. Mrkšić, M. Radić,V. Šljivančanin (Case No. IT-95-13-R61).
131. Prosecutor v. Martić (Case No. IT-95-11-R61);
132. Prosecutor v. Milutinović et al. (Case No. IT-99-37) "Kosovo".
133. Prosecutor v. Mіlosević (Case No. IT-02-54), Transcript of Initial Ap-pearance, 3 July 2001.
134. Prosecutor v. Nicolić (Case No. IT-02-60/1-S), Tr. Ch. I, Sentencing Judgement, 2 Dec. 2003.
135. Prosecutor v. Nyiramasuhuko (Case No. ICTR-98-42-T), Decision on the Prosecutor’s Motion for Judicial Notice and Admission of Evidence, 15 May 2002.
136. Prosecutor v. Plavšić (Case No. IT-00-40/1), Sentencing Judgement, 27 Feb. 2003.
137. Prosecutor v. Rajić (Case No. IT-95-12-R61);
138. Prosecutor v. Šimić (Case No. IT-95-9/2), Sentencing Judgement, 17 Oct. 2002.
139. Prosecutor v. Šimić et al. (Case No. IT-95-9-PT), Decision on the Prosecution Motion under Rule 73 for a Ruling Concerning the Testimony of a Witness, 27 July 1999.
140. Prosecutor v. Šimić et al. Decision on the Pre-Trial Motion by the Pros-ecution requesting the Trial Chamber to take Judicial Notice of the International Character of the Conflict in Bosnia–Herzegovina, Trial Ch III, 25 March 1999.
141. Prosecutor v. Tadić (Case No. IT-94-1), Decision of the Prosecutor’s Motion requesting Protective Measures for Victims and Witnesses, 10 Aug. 1995, Judge Stephen Dissenting Opinion.
142. Prosecutor v. Tadić (Case No. IT-94-1), Decision of the Prosecutor’s Motion Requesting Protective Measures for Victims and Witnesses, 10 Aug. 1995.
143. Prosecutor v. Tadić (Case No. IT-94-1-AR72), Ap. Ch. Decision on the Defence Motion of Interlocutory Appeal on Jurisdiction, 2 Oct. 1995.
144. Prosecutor v. Tadić (Case No. IT-94-1-Т) Tr. Ch. II, 7 May1997.
145. Prosecutor v. Tadic (IT-94-1-A) Judgement, 15 July 1999.
146. Prosecutor v. Tadić, (Case No. IT-94-1), Decision of the Trial Chamber on the Application by the Prosecutor for a Formal Request for Deferral, 8 Nov. 1994.
147. Prosecutor v. Tadić, Decision of the Prosecutor’s Motion Requesting Protective Measures for Witness “R”, 31 July 1996.
148. Prosecutor v. Todorović (Case No. IT-95-9/1), Sentencing Judgement, 31 July 2001).
149. State Attorney’s Office v. Jorgić, Higher State Court of Dusseldorf, 2 StE 8/96 (1997).

Монографії та статті:

150. Allain J., Jones J. R.W.D. A Patchwork of Norms: A Commentary on the 1996 Draft Code of Crimes against the Peace and Security of Mankind // European Journal of International Law. – 1997. – Vol. 8. No. 1. – P. 100-117.
151. Allmand W. The International Criminal Court and the Human Rights Revolution // McGill Law Journal. – 2000. – Vol. 46. No. 1 (Nov. 2000). – Р. 263-268.
152. Ambos K. Establishing an International Criminal Court and an Interna-tional Criminal Code – Observations from an International Criminal Law viewpoint // European Journal of International Law. – 1997. – Vol. 7. No. 4. – P. 519-544.
153. Askin K. The International War Crimes Trial of Anto Furundžija: Major Progress Toward Ending the Cycle of Impunity for War Crimes // Leiden Journal of International Law. – 1999. – Vol. 12. – P. 935-955.
154. Bassiouni M.Ch. World War I: “The War to End All Wars” and the Birth of a Handicapped International Criminal Justice System // Denver Journal of International Law and Policy. – 2002. – Vol. 30. No. 3. – P.244-296.
155. Benvenuti P. The ICTY Prosecutor and the Review of the NATO Bomb-ing Campaign against the Federal Republic of Yugoslavia // European Journal of In-ternational Law. – 2001. – Vol. 12. No 3. – P. 503-529.
156. Bertodano S. Current Developments of the Internationalized Courts // Journal of International Criminal Justice. – 2003. – Vol. 1. No. 1. – P. 226-244.
157. Bevers H., Blokker N., Roording J. The Netherlands and the International Criminal Court: On Statute Obligations and Hospitality // Leiden Journal of Inter-national Law. – 2003. – Vol. 16. No. 1. – P. 135-156.
158. Black’s Law Dictionary. 7-th standard edition. – West Group, 1999. – 1738 p.
159. Bodley A. Weakening the Principle of Sovereignty International Law: the International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia // International Law and Politics. – 1999. – Vol. 31. – P. 417-471.
160. Bos A. Seat of the Court // The Rome Statute of the International Crimi-nal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 1. – P. 189-202.
161. Bothe M. The Protection of the Civilian Population and NATO Bombing of Yugoslavia: Comments on the Report to the Prosecutor of the ICTY // European Journal of International Law. – 2001. – Vol. 12. No 3. – P. 531-535.
162. Brownlie I. Principles of Public International Law. 4th edition. – Clar-endon Press, 1990. – 748 р.
163. Cassese A. From Nuremberg to Rome: International Military Tribunals to the International Criminal Court // The Rome Statute of the International Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 1. – P. 3-19.
164. Cassese A. International Criminal Law. – Oxford University Press, 2003. – 528 p.
165. Cassese A. The Statute of the International Criminal Court: Some Pre-liminary Reflections // European Journal of International Law. – 1999. – Vol. 10. No 1. – P. 144-171.
166. Cassese A. The International Criminal Tribunal for the Former Yugosla-via and Human Rights // European Human Rights Law Review. – 1997. – Vol. 4. – P. 335-347.
167. Ciampi A. Other forms of Cooperation // The Rome Statute of the Inter-national Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 2. – P. 1705-1747.
168. Condorelli L. Villalpando S. Relationship of the Court with the United Nations // The Rome Statute of the International Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 1. – P. 219-234.
169. Dadrian V.N. The History of the Armenian Genocide: Ethnic Conflict from the Balkans to Anatolia to the Caucasus. – Providence: Berghahn Books, 1997. – 480 p.
170. Danner A.M. Navigating Law and Politics: The Prosecutor of the Inter-national Criminal Court and the Independent Counsel // Stanford Law Review. – May 2003. – Vol. 55. – P. 1633-1665.
171. Dickenson L. A. The Relationship Between Hybrid Courts and Interna-tional Courts: The Case of Kosovo // New England Law Review. – 2002-2003. – Vol. 37. No 4. – P. 1058-1072.
172. Dixon R. Developing International Rules of Evidence for the Yugoslav and Rwandan Tribunals. // Transnational Law and Contemporary Problems. – 1997. – Vol. 7. – P. 81-102.
173. Duffy H. National Constitutional Compatibility and the International Criminal Court // Duke Journal of Comparative and International Law. – 2001. – Vol. 11. – P. 5-159.
174. Dugard J. Obstacles in the Way of an International Criminal Court // Cambridge Law Journal. – July 1997. – Vol. 56. No 2. – P. 329-342.
175. Elsea J. International Criminal Court: Overview and Selected Legal Is-sues. Report for Congress RL31437, June 5, 2002. – 51 p.
176. Fact-finding and investigative functions of the office of the Prosecutor, including international co-operation. Informal expert paper, ICC-OTP, 2003.
177. Figa-Talamanca N. The Role of NATO in the Peace Agreement for Bos-nia and Herzegovina // European Journal of International Law. – 1996. – Vol. 7. No 2. – P. 164-175.
178. Fourmy O. Powers of the Pre-Trial Chambers // The Rome Statute of the International Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 2. – 1207-1230.
179. Frulli M. Jurisdiction ratione personae. // The Rome Statute of the Inter-national Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 1. – P. 527-541.
180. Gaeta P. Is NATO Authorized or Obliged to Arrest Persons Indicted by the International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia? // European Journal of International Law. – 1998. – Vol. 9. No 1. – P. 174-181.
181. Gaeta P. The Dayton Agreements and International Law // European Journal of International Law. – 1996. – Vol. 7. No 2. – P. 147-163.
182. Gallant K. S. The International Criminal Court in the System of States and International Organizations // Leiden Journal of International Law. – 2003. – Vol. 16. No. 3. – P. 553–591.
183. Greppi Ed. The evolution of individual criminal responsibility under in-ternational law // International Review of the Red Cross. – 1999. – No. 835. – P. 531-553.
184. Groulx E. Presentation on the Rights of the Accused before the ICTY. International Conference on War Crime Trials. Belgrade, Yugoslavia. November 7-8, 1998 // ICDAA Reports, publications and Resolutions Online.
185. Groulx E. The Defence Pillar: Making the Defence a Full Partner in the International Criminal Justice System // Conference “The position of the Defence at the International Criminal Court and the Role of The Netherlands as Host State”, Nov., 2000. – Hague, Netherlands.
186. Guariglia F. The Rules of Procedure and Evidence for the International Criminal Court: a New Development in International Adjudication of Individual Criminal Responsibility // The Rome Statute of the International Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 2. – P. 1111-1133.
187. Gurmendi S.F. de Trigger mechanism and investigations // Celebration of the Fourth Anniversary of the adoption of the Rome Statute establishing the Inter-national Criminal Court and its entry into force. Rome, July 16-17 2002, FAO Head-quarters. – P. 15-22.
188. Hall Ch. K. The first proposal for a permanent international criminal court // International Review of the Red Cross. – 1998. – No 322. – P. 57-74.
189. Harhoff F. Consonance or Rivalry? Calibrating the Efforts to Prosecute War Crimes in National and International Tribunals // Duke Journal of Comparative and International Law. – 1997. – Vol. 7. – P. 571-585.
190. Hiatt F. The trouble with the War-Crimes Court // The Washington Post. – July 1998, No. 26. – P. C7.
191. Hillier T. Principles of Public International Law. Second ed. London – Sydney: Cavendish Publishing Limited, 1999. – 376 p.
192. ICC Newsletter, August 2004.
193. Ingadottir Th. The International Criminal Court: Nomination and Election of Judges. ICC Discussion Paper No. 4. – Project on International Courts and Tribu-nals, June 2002.
194. Ingadottir Th., Ngendahayo F., Sellers P.V. The International Criminal Court. The Victims and Witnesses Unit. ICC Discussion Paper No. 1, March 2000.
195. International Criminal Court Manual for Ratification and Implementation of the Rome Statute. Second Edition. – Vancouver, March 2003.
196. International Criminal Court Rules of Procedure and Evidence. Imple-mentation Consideration. Second Edition. – Vancouver, March, 2003.
197. International Criminal Tribunal for Rwanda. Trials and Tribulations (AI Index: IOR 40/003/1998). – Amnesty International, April 1998.
198. International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia Bulletin. No 9-10.
199. Jeannet S. Non-disclosure of Evidence Before International Criminal Tribunals: Recent Developments Regarding the International Committee of the Red Cross // International and Comparative Law Quarterly. – July 2001. – Vol. 50. – P. 643-656.
200. Jeannet S. Recognition of the ICRC’s Long-standing Rule of Confiden-tiality – an Important Decision by the International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia // International Review of the Red Cross. – June 2000. – Vol. 82. No. 838. – P.403-425.
201. Johnson S.T. On the Road to Disaster: the Rights of the accused and the International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia // ICDAA Reports, Publi-cations and Resolutions Online.
202. Jones J. R.W.D. The Implications of the Peace Agreements for the Inter-national Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia // European Journal of Interna-tional Law. – 1996. – Vol. 7. No 2. – P. 226-244.
203. Jones R.W.D. Composition of the Court // The Rome Statute of the In-ternational Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 1. – P. 235-267.
204. Jones R.W.D. J. Protection of Victims and Witnesses // The Rome Stat-ute of the International Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford Uni-versity Press, 2002. – Vol. 2. – P. 1355-1370.
205. Jorda C., Hemptine de J. The Status and the Role of the Victim // The Rome Statute of the International Criminal Court: A Commentary. – New York: Ox-ford University Press, 2002. – Vol. 2. – P. 1387-1419.
206. Justice in the Balance. Recommendations for an Independent and Effec-tive International Criminal Court. – Human Rights Watch, 1998. Див.:
207. Kay S., Swart B. The Role of the Defence // The Rome Statute of the International Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 2. – P.1421-1437.
208. King F.P., La Rosa A.-M. International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia: Current Survey: Introduction // European Journal of International Law. – 1997. – Vol. 8. No 1. – P. 123-180.
209. Kirsh Ph., Robinson D. Reaching Agreement at the Rome Conference // The Rome Statute of the International Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 1. – P 82-83.
210. Kittichaisaree K. International Criminal Law. – New York: Oxford Uni-versity Press, 2001. – 482 p.
211. Koskeniemi M. The Police in the Temple: Order, Justice and the UN: A Dialectical View // European Journal of International Law. – 1995. – Vol. 6. No. 3. – P. 1-25.
212. La Rosa A.-M. Revision Procedure under the ICC Statute // The Rome Statute of the International Criminal Court: A Commentary. Vol.2. – New York: Ox-ford University Press, 2002. – P.1559-1575.
213. Lombardi G.P. Legitimacy and the Expending Power of the ICTY // New England Law Review. – 2002-2003. – Vol. 37. No. 4. – P. 887-901.
214. Luder S.R. The legal nature of the International Criminal Court and the emergence of supranational elements in international criminal justice // International Review of the Red Cross. – 2002. – Vol. 84. No 845. – P. 79-92.
215. Marchesiello M. Proceedings before the Pre-Trial Chambers // The Rome Statute of the International Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 2. – P. 1231-1246.
216. Martines F. Legal Status and Powers of the Court // The Rome Statute of the International Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 1. – P. 203-218.
217. McIntyre G. Equality of Arms – Defining Human Rights in the Jurispru-dence of the International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia // Leiden Journal of International Law. – 2003. – Vol. 16. No. 2. – P. 269–320.
218. Mirzaee-Yenghejeh S. Elections of the Officials of the International Criminal Court // Celebration of the Fourth Anniversary of the adoption of the Rome Statute establishing the International Criminal Court and its entry into force. Rome, July 16-17 2002, FAO Headquarters. – P. 15-22.
219. Morris M. High Crimes and Misconceptions: The ICC and Non-Party States // Law & Contemporary Problems. – Winter 2001. – Vol. 64. No 13. – P. 13-66.
220. Morris M. The Democratic Dilemma of the International Criminal Court // Buffalo Criminal Law Review. – Vol. 5. No 591. – 2002. – P. 591-600.
221. Mundis D. Current Developments at the ad hoc International Criminal Tribunals // Journal of International Criminal Justice. – 2003. – Vol. 1. No. 1. – P. 197-225.
222. Mundis D.A. The Election of ad litem Judges and Other Recent Devel-opments at the International Criminal Tribunals // Leiden Journal of International Law. – 2001. – Vol. 14. No. 4. – P. 851-866.
223. Nahamya E., Diarra R. Disclosure of Evidence Before the International Criminal Tribunal for Rwanda // Criminal Law Forum. – 2002. – Vol. 13. – P. 339-364.
224. Nsereko D.D. Prosecutorial Discretion before National Courts and Inter-national Tribunals.
225. Olasolo H. The triggering procedure of the International Criminal Court, procedural treatment of the principle of complementarity, and the role of Office of the Prosecutor, 26 March 2004, the Hague, Guest Lecture Series of the Office of the Prosecutor.
226. Orie A. Accusatorial v. Inquisitorial Approach in International Criminal Proceedings Prior to the Establishment of the ICC and in the Proceedings Before the ICC. // The Rome Statute of the International Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 2. – P. 1439-1495.
227. Paust J. J. The Rich of ICC Jurisdiction Over Non-Signatory Nations // Vanderbilt Journal of Transnational Law. – 2000. – Vol. 33. No 1. – P. 1-15.
228. Pellet A. Applicable Law // The Rome Statute of the International Crim-inal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 2. – P. 1051-1084.
229. Public International Law. Edited by Lord Temple. – Old Bailey Press, 2000. – 310 p.
230. Ratner S. R., Abrams J. S. Accountability for Human Rights Atrocities in International Law – Beyond the Nuremberg Legacy. Second Edition. – Oxford University Press, 2003. – 484 p.
231. Robinson P. Ensuring Fair and Expeditious Trials at the International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia // European Journal of International Law. – 2000. – Vol. 11. No. 3. – P. 569-589.
232. Roth R., Hanzelin M. The Appeal Procedure of the ICС // The Rome Statute of the International Criminal Court: A Commentary. Vol. 2. – New York: Ox-ford University Press, 2002. – P.1535-1558.
233. Sadat L. N. Redefining Universal Jurisdiction // New England Law Re-view. – Winter 2001. – Vol. 35. No 2. – P. 241-263.
234. Sadat Leila N. The Legacy of the ICTY: The International Criminal Court // New England Law Review. – 2003. – Vol. 37. No.4. – P. 1073-1080.
235. Schabas W. Sentencing by International Tribunals: a Human Rights Ap-proach // Duke Journal of Comparative and International Law. – 1997. – Vol. 7. – P. 461-517.
236. Schabas W.A. An Introduction to the International Criminal Court. – Cambridge University Press, 2001. – 416 p.
237. Schabas W.A. Genocide in International Law: the Crime of Crimes. – Cambridge University Press, 2000. – 618 p.
238. Scharf M. P. The ICC's Jurisdiction over the Nationals of Non-Party States: a Critique of the U.S. Position // Law & Contemporary Problems. – Winter 2001. – Vol. 64. No 13. – P. 67-117.
239. Scharf M.P. The Legacy of Nuremberg: ICTY at Ten: A Critical As-sessment of the Major Rulings of the International Criminal Tribunal Over the Past Decade: Foreword // New England Law Review. – 2002-2003. – Vo. 37. No 4. – P. 865-870.
240. Scharf M.P. The Legacy of the Milosevic Trial // New England Law Re-view. – 2002-2003. – Vol. 37. No. 4. – P. 919-923.
241. Scheffer D. International Criminal Court: The Challenge of Jurisdiction. Address at the Annual Meeting of the American Society of International Law (Wash-ington, Mar. 26, 1999).
242. Scheffer D. Staying the Course with the International Criminal Court // Cornell International Law Journal. – 2002 – Vol. 35. Issue 1. – P. 47-100.
243. Shamsey J. 80 Years Too Late: the International Criminal Court and the 20-th Century’s First Genocide // Journal of Transnational Law and Policy. – Spring, 2002. – Vol. 11, No 2. – P. 327-383.
244. Shany Y. The Competing Jurisdictions of International Courts and Tri-bunals. Oxford University Press, 2003. – 418 р.
245. Sharp G. International Obligation to Search for and Arrest War Crimi-nals: Government Failure in the Former Yugoslavia? // Duke Journal of Comparative and International Law. – 1997. – Vol. 7. – P. 411-460.
246. Shraga D., Zacklin R. The International Criminal Tribunal for Rwanda // European Journal of International Law. – 1996. – Vol. 7. No 4. – P. 501-518.
247. Shraga D., Zacklin R. The International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia // European Journal of International Law. – 1994. – Vol. 5. No 3. – P. 360-380.
248. Solera O. Complementary jurisdiction and international criminal justice // International Review of the Red Cross. March 2002. – Vol. 84. No 845. – P. 145-171.
249. Stahn C. The Ambiguities of Security Council Resolution 1422 (2002) // European Journal of International Law. – 2003. – Vol. 14. No. 1. – P. 85-104.
250. Stapleton S. Ensuring a Fair Trial in the International Criminal Court: Statutory Interpretation and the Impermissibility of Derogation // International Law and Politics. – 1999. – Vol. 31. – Р. 535-609.
251. Strapatsas N. Universal Jurisdiction and the International Criminal Court // Manitoba Law Journal. – Vol. 29. No 1. – P. 1-32.
252. Swart B. Arrest and Surrender // The Rome Statute of the International Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 2. – P. 1639-1703.
253. Swart B. International Cooperation and Judicial Assistance – General Problems // The Rome Statute of the International Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 2. – P 1590–1598.
254. Symposium: The ICTY at Ten: A Critical Assessment of the Major Rul-ings of the International Criminal Tribunal Over the Past Decade // New England Law Review. – 2003. – Vol. 37. No.4.
255. Terrier F. Powers of the Trial Chamber // The Rome Statute of the Inter-national Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 2. – P. 1259-1276.
256. The United Nations and the Development of International Law, 1990-1999. Chapter 1: International Criminal Law. .
257. Tochilоvsky V. Rules of Procedure for the International Criminal Court: Problems to Address in Light of the Experience of the Ad Hoc Tribunals // The Rule of Law Series. – Vol. 2. No. 1, 10 July, 2000. – 25 p.
258. Tochilovsky V. Prosecution disclosure obligations in the ICTY and ICTR // Guest Lecture Series of the Office of the Prosecutor, 23 July 2004, the Hague.
259. Turone G. Powers and Duties of the Prosecutor // The Rome Statute of the International Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 2. – P. 1137-1180.
260. Wallach E.J. The procedural and Evidentiary Rules of Post-World War II War Crimes Trials: Do They Provide an Outline for International Legal Procedure? // Columbia Journal of Transnational Law. – 1999. – Vol. 37. – P. 851-884.
261. Watson G.R. The Changing Jurisprudence of the International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia // New England Law Review. – 2003. – Vol. 37. No 4. – P. 871-885.
262. Wedgwood R. The Irresolution of Rome // Law & Contemporary Prob-lems. – Winter 2001. – Vol. 64. No 13. – P. 193-214.
263. Zappala S. Human Rights in International Criminal Proceedings – Oxford University Press, 2003. – 308 p.
264. Zappala S. The Rights of the Accused // The Rome Statute of the Inter-national Criminal Court: A Commentary. – New York: Oxford University Press, 2002. – Vol. 2. – P. 1319-1354.
265. Барсегов Ю.Г. Турецкая доктрина международного права на службе политики геноцида. – М.: Готика, 2002.