КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У КОНТЕКСТІ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ГЕТЬМАНА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО (КВІТЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1918 р.)

brief description

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Волинський національний університет імені Лесі Українки

На правах рукопису

ГЛАМАЗДА ПЕТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК [343.2(477)(09):323(477)”1918”](043.3)

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У КОНТЕКСТІ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ГЕТЬМАНА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО (КВІТЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1918 р.)

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Яцишин Михайло Михайлович
доктор юридичних наук, доцент

Луцьк – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 13
Висновки до розділу 1 27
РОЗДІЛ 2 ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ РЕФОРМУВАННЯ ТЮРЕМНОГО ВІДОМСТВА 30
2.1 Особливості кримінально-виконавчої політики Тимчасового уряду на території українських губерній 30
2.2 Основні засади тюремної політики Центральної Ради Української Народної Республіки. Стан тюремного відомства на час приходу до влади П.Скоропадського 43
Висновки до розділу 2 57
РОЗДІЛ 3 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ УСТАНОВАМИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ ТА ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ ТЮРЕМНОЇ РЕФОРМИ П.СКОРОПАДСЬКОГО 61
3.1 Характеристика та реформування центральних органів управління тюремними установами Української Держави 61
3.2 Діяльність органів управління місцями ув’язнення на місцях та їх фінансово-матеріальне забезпечення в умовах реалізації тюремної реформи 77
Висновки до розділу 3 98
РОЗДІЛ 4 ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ В ПЕНІТЕНЦІАРНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ТА ЇХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ 102
4.1 Правова основа функціонування пенітенціарного відомства та особливості процесу творення нормативно-правової бази Української Держави і її Тюремного відомства 102
4.2 Характеристика основних і додаткових видів покарань, як позитивний досвід реалізації внутрішньої політики гетьмана П. Скоропадського 148
Висновки до розділу 4 174
ВИСНОВКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 185
ДОДАТКИ 209

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
БГПР Будинки громадських примусових робіт
БВР Будинки виправних робіт
БПР Будинки примусових робіт
ВТВ Виправно-трудовий відділ
ВТК Виправно-трудовий кодекс
ВТУ Виправно-трудові установи
ГІПП Головна інспекція пересилання в’язнів
ГТУ Головне тюремне управління
ГУВП Головне управління виконання покарань
ГУМУ Головне управління місць ув’язнення
ДАКО Державний архів Київської області
КК Кримінальний кодекс
КВК Кримінально-виконавчий кодекс
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
МВС Міністерство внутрішніх справ
МЮ Міністерство юстиції
Наркомат Народний комісаріат
НКВС Народний комісаріат внутрішніх справ
НКЮ Народний комісаріат юстиції
ОН Особлива нарада
РМ Рада Міністрів
РНК Рада Народних Комісарів
СІЗО Слідчий ізолятор
ТКН Трудова колонія для неповнолітніх
УНР Українська Народна Республіка
УСРР Українська Соціалістичне Радянська Республіка
ЦВК Центральний Виконавчий Комітет
ЦДІАУ Центральний державний історичний архів України
ЦДАВО Центральний державний архів вищих органів влади та управління України
ЦДАГО Центральний державний архів громадських об’єднань України
ЦК Центральний Комітет

ВСТУП
Актуальність теми. У сучасних умовах формування громадянського суспільства важливу роль відіграє історичне минуле, правова спадщина українського народу. Після проголошення незалежності України з’явилася можливість об’єктивного дослідження історії українського державотворення в усіх його аспектах, в тому числі й у сфері кримінально-виконавчої діяльності. Завдяки процесам в Українській державі науковці одержали можливість опрацьовувати раніше закриті архівні матеріали та проводити дослідження, які дають змогу пізнати історичну правду та неупереджено ознайомитись із становленням української державності та права.
У цьому контексті є актуальним для дослідження період розбудови Української Держави за гетьманування Павла Скоропадського. Суть такого дослідження полягає у комплексному аналізі становлення та розвитку кримінально-виконавчої діяльності у зазначений період, з’ясуванні закономірностей та особливостей її генезису, а також подальшого впливу на розвиток кримінально-виконавчого законодавства.
Це важливо й з огляду на те, що в останні роки у вітчизняній пенітенціарній сфері відбуваються явища, схожі з тими, які визначали характер розвитку пенітенціарної системи Української Держави в період з квітня по грудень 1918 р. (недостатнє фінансування пенітенціарних установ, незадовільні умови утримання засуджених). Їх аналіз і наукова оцінка дозволяє сучасним українським законодавцям і практичним працівникам пенітенціарної системи не повторювати тих помилок, які мали місце у попередній історії. Вирішення актуальних проблем, пов’язаних з реформуванням та вдосконаленням кримінально-виконавчої системи сучасної України, великою мірою залежить і від дослідження та засвоєння історичного досвіду, аналізу тих процесів, які мали місце в Україні раніше.
Варто зауважити, що ця правова галузь досліджуваного нами періоду і на сьогоднішній час не піддавалась окремому аналізу. Хоч, загалом, цей період українського державотворення знайшов висвітлення в працях таких вітчизняних та російських істориків і правознавців, як Л. І. Бєляєва, І. Г. Білас, М. М. Гернет, М. Г. Дєтков, О. І. Зубков, І. В. Іваньков, О. О. Кваша, Е. М. Кісілюк, О. П. Неалов, Г. О. Радов, В. В. Россіхін, О. В. Тимощук, О. А. Чуваков, А. Є. Шевченко, О. Н. Ярмиш та інших. Їх праці переконують у тому, що період розбудови Української Держави на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським привертає увагу та цікавий багатьом вітчизняним і зарубіжним науковцям. Проте комплексного дослідження кримінально-виконавчої діяльності гетьманату не проводилось, що дозволяє нам відтворити його у повному обсязі в дисертаційній роботі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота відповідає основним напрямам державної політики з виконання кримінальних покарань, визначеним Концепцією реформування Державної кримінально-виконавчої служби (ДКВС) України (Указ Президента України від 25.04.2008 р. № 401/2008), Концепцією розвитку Державної кримінально-виконавчої служби (ДКВС) України до 2015 р., розробленої Міністерством юстиції України (проект), які націлюють на використання вітчизняного досвіду у цій сфері суспільних відносин, а також тематиці пріоритетних напрямів розвитку правової науки України на 2005–2015 рр. (Постанова загальних зборів Академії правових наук України від 18.06.2004 р. №2/04-2) та Основним напрямкам наукових досліджень та перспективних науково-дослідних робіт Волинського національного університету імені Лесі Українки (№ держреєстрації 0111U002141, наказ МОН України від 30.11.2010 р. №1177).
Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертації є з’ясування закономірностей та особливостей становлення й розвитку кримінально-виконавчої діяльності Української Держави, а також формування законодавчої бази тюремного відомства за гетьманування Павла Скоропадського (квітень–грудень 1918 р.), що сприятиме удосконаленню сучасного кримінально-виконавчого законодавства України.
Відповідно до визначеної мети передбачається вирішення таких наукових задач:
– виявлення та аналіз наукових публікацій дореволюційних, радянських і сучасних науковців та історико-правових джерел, як ключову умову для розкриття сутності внутрішньої політики гетьмана Павла Скоропадського у сфері кримінально-виконавчої діяльності;
– з’ясування історико-правових передумов реформування тюремного відомства;
– виявлення особливостей кримінально-виконавчої політики Тимчасового уряду і української Центральної Ради та їх впливу на формування пенітенціарної політики Української Держави;
– комплексний аналіз системи управління загальнокримінальними тюремними установами та її забезпечення в умовах реалізації тюремної реформи;
– правова характеристика центральних органів управління тюремними установами Української Держави;
– характеристика органів управління місцями ув’язнення на місцях та їх фінансово-матеріальне забезпечення;
– аналіз нормативно-правового забезпечення кримінально-виконавчої діяльності;
– обґрунтування потреб Української Держави щодо застосування пенітенціарного законодавства Російської імперії;
– дослідження особливостей процесу творення законодавчої та нормативно-правової бази кримінально-виконавчої системи Української Держави;
– з’ясування системи покарань, які застосовувались у гетьманській Україні, та виявлення їх особливостей і можливостей використання в сучасній українській пенітенціарній системі.
Об’єкт дослідження – внутрішня політика Української Держави на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським (квітень–грудень 1918 р.).
Предмет дослідження – кримінально-виконавча діяльність Української Держави у контексті внутрішньої політики Павла Скоропадського.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених задач були використані:
– загально-філософські методи: історичний аналіз – для дослідження історико-правових передумов реформування тюремного відомства гетьманом Павлом Скоропадським (розділи 1, 2); системно-науковий метод – при дослідженні системи управління загальнокримінальними тюремними установами (розділ 3); структурно-функціональний метод – для з’ясування структури центральних органів управління тюремними установами Української Держави (підрозділ 3.1); метод описового аналізу та синтезу – для виявлення елементного складу та взаємодії органів управління місцями ув’язнення, губернських тюремних інспекцій та тюремних адміністрацій окремих тюремних установ (підрозділ 3.2); метод абстрагування – для формулювання спільних ознак органів та установ виконання покарань в різних історичних умовах (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1); метод індукції – для встановлення спільних рис на підставі ознак, притаманних окремим органам виконання кримінальних покарань (підрозділ 3.2);
– спеціально-наукові методи: порівняльно-правовий (компаративістський) – для встановлення подібності (відмінності) процесу реформування органів та установ виконання кримінальних покарань на тих чи інших історичних етапах (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1); конкретно-соціологічний – для з’ясування ставлення населення до кримінально-виконавчої діяльності держави (розділи 1–4);
– конкретні методи: формально-юридичний (нормативно-догматичний) – для дослідження кримінально-виконавчої системи Української Держави за гетьманування Павла Скоропадського як специфічного соціально-правового феномену (розділи 3, 4); метод герменевтики – для дослідження змісту норм законодавства, які регулювали в досліджуваний період процес функціонування органів та установ виконання покарань (розділи 3, 4).
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали архівних справ Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (фонди “Рада Міністрів Української Держави” та “Міністерство Юстиції Української Держави”) та Державного архіву Київської області (фонд “Киевская губернская тюремная инспекция”). Дисертантом опрацьовано понад 100 архівних справ. Вперше введено в науковий обіг документи і матеріали з 40 архівних справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є одним з перших комплексних досліджень кримінально-виконавчої діяльності уряду Української Держави, на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським у квітні–грудні 1918 р. Вивчення на основі системного підходу державно-правової розбудови тогочасної кримінально-виконавчої політики дає автору можливість сформулювати та аргументувати основні положення дослідження, що складають його новизну. Зокрема:
вперше:
– встановлено основні історико-правові передумови реформування тюремного відомства, відповідно до вимог внутрішньої політики гетьмана Павла Скоропадського;
– досліджено структуру, функції та діяльність органів управління місцями ув’язнення Української Держави та визначено їх місце в системі державного механізму і внутрішньої політики гетьмана Павла Скоропадського;
– доведено, що кримінально-виконавче законодавство Української Держави досліджуваного періоду розвивалося, незважаючи на всі несприятливі внутрішні і зовнішні обставини та фактори;
удосконалено:
– теоретичні позиції кримінально-виконавчого законодавства Української Держави та всієї нормативно-правової бази пенітенціарної системи, зокрема, щодо часткового запозичення і використання кримінального та кримінально-виконавчого законодавства Російської імперії та Тимчасового уряду, яке поступово планувалося замінити і доповнити власними урядовими рішеннями;
– наукові підходи до визначення ефективності системи управління загальнокримінальними тюремними установами в умовах реалізації тюремної реформи;
– обґрунтування про те, що систему управління загальнокримінальними тюремними установами в ході реалізації тюремної реформи Павла Скоропадського складали Головне управління місцями ув’язнення, Головна інспекція пересилання в’язнів та Рада по справах місць ув’язнення;
дістало подальший розвиток:
– визначення кримінально-виконавчої діяльності гетьманату, що не лише відобразило загальновизнані на той час принципи кримінально-виконавчого права, але й мало своє відносно самостійне значення, зокрема для забезпечення національного аспекту в розвитку кримінально-виконавчої системи у руслі загального українського державотворення;
– об’єктивна історико-правова оцінка організації та діяльності органів і установ виконання покарань Української Держави.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання матеріалів, висновків та узагальнень дослідження:
– у науково-дослідній діяльності – при підготовці узагальнюючих та спеціальних праць з історико-правової тематики, історії правоохоронних і каральних органів;
– у навчально-методичному забезпеченні навчального процесу – при підготовці та викладанні навчальних курсів “Історія держави і права України”, “Кримінально-виконавче право”, “Історія пенітенціарної системи України”, спецкурсів “Еволюція системи покарань: український та зарубіжний досвід” (довідка-акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 12.01.2012 р.; довідка-акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Волинського національного університету імені Лесі Українки № 3/4996 від 07.12.2011 р).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, викладені наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, розроблені автором особисто. У наукових працях, опублікованих у співавторстві з М. М. Яцишиним – «Тюремна справа та правовий статус засуджених в Українській Державі доби гетьманату П.Скоропадського» (Юридична Україна. – 2010. – №12. – С. 46–50) та «Цілі, завдання та функції державної пенітенціарної служби України щодо реалізації кримінально-виконавчої політики» (Правова інформатика. – 2011. – №3–4 (31–32). – С. 74–81), доробок дисертанта становить 50,0 %. Наукові ідеї, що належать співавтору опублікованих праць, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях, а саме: “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 19–20.03.2010 р.); “Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави” (м. Черкаси, 30.09–01.10.2010 р.); “Правові проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Харків, 23–24.02.2011 р.); “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 25–26.03.2011 р.); “Компаративістські читання” (м. Львів, 29–30.04.2011 р.); “Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень” (м. Луцьк, 10–11.05.2011 р.); “Ресоціалізація неповнолітніх правопорушників” (м. Луцьк, 09–10.06.2011 р.); “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 17–19.06.2011 р.); “Право как основа современного общества” (м. Москва, 23.01.2012 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені автором у 15 публікаціях, з яких – шість наукових статей, що опубліковані у фахових виданнях, затверджених Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, вісім – тези виступів на наукових конференціях та одній робочій навчальній програмі спецкурсу.
Структура дисертації обумовлені метою та задачами дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, що включають шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (223 найменування) та сім додатків. Повний обсяг дисертації становить 219 сторінок, з них загальний обсяг тексту – 184 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

Історико-правовий аналіз кримінально-виконавчої діяльності Української Держави гетьмана П. Скоропадського підтверджує головне наукове припущення про закономірність становлення пенітенціарної галузі права в історичному контексті розвитку загального вітчизняного і світового правознавства. Як свідчать численні історичні факти, українське суспільство постійно прагнуло до вироблення власної національної концепції виконання покарань. У цьому поступі певний слід залишила і реформаторська діяльність гетьмана П.Скоропадського, спрямована на розбудову незалежної української державності і власної правової системи. За порівняно короткий в історії України період (квітень – грудень 1918 р.), незважаючи на всі несприятливі обставини, а також певний вплив кримінального законодавства Російської імперії, Тимчасового уряду та Центральної Ради уряд Української Держави на чолі з гетьманом П.Скоропадським продовжив генетичний зв’язок власне української пенітенціарної політики на даному етапі українського державотворення.
Формально нелегітимний шлях приходу до влади генерала, внаслідок перевороту, здійсненого 29 квітня 1918 р., спонукав П.Скоропадського з перших днів існування проголошеної Української Держави турбуватися про швидку розбудову дієвого охоронного апарату. Того ж вимагала необхідність ліквідації анархічно-кримінальної ситуації в країні. Враховуючи правоохоронний досвід своїх попередників, гетьманом розумів, що для досягнення цієї мети потрібні владні заходи як організаційного, так і законодавчого характеру. Ідея сильної влади заради поміркованих політичних і соціальних реформ стала основним гаслом перевороту.
Безумовно, втілення цієї ідеї в життя передбачало застосування примусових заходів до значної частини населення, яке було позитивно налаштоване до таких змін обіцянками нової влади про краще життя. Тому в державному механізмі Української Держави нарівні з армією, флотом, судочинством мала зайняти належне місце і пенітенціарна галузь з її тюремним відомством.
Висвітлення основних організаційно-правових та інституціональних аспектів становлення і функціонування тюремної системи Української Держави гетьмана П.Скоропадського у розділах і підрозділах дисертації дозволяє зробити наступні узагальнюючі висновки.
1. Вивчення історичного досвіду кримінально-виконавчої діяльності Української Держави у контексті внутрішньої політики гетьмана П. Скоропадського у квітні-грудні 1918 р. передбачає звернення до відповідних праць істориків права, політиків, істориків, соціологів і інших галузей знань, зокрема, психолого-педагогічних, а також до документальних матеріалів – законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, циркулярів, без опрацювання яких неможливо скласти цілісного уявлення про стан та основні тенденції розвитку кримінально-виконавчої політики досліджуваного періоду.
Їх використання вимагає скрупульозної наукової експертизи на предмет об’єктивності оцінок і висновків, представників дорадянської (періоду Української революції 1917-1921 рр.), радянської і сучасної української історіографії щодо оцінок цього надзвичайно складного історико-правового періоду.
На основі сучасних методологічних підходів і відповідно методів дослідження нами встановлено, що у політичному відношенні гетьманський експеримент продемонстрував, з одного боку, живучість гетьмансько-козацької традиції щодо розбудови власної державності і її правової основи, з іншого – прагнення до збалансування ціннісних ідеологічних, політичних і правових орієнтацій на національне відродження у руслі загальноєвропейського процесу лібералізації суспільного життя, які знову ж таки потребують прискіпливої і критичної уваги, зокрема в тій частині, яка подається як позитивний досвід, можливий для використання в сучасних умовах розбудови правової держави.
Показовим щодо цього є: прагнення відтворити в країні правопорядок, законодавчо врегулювати суспільне життя; посилити увагу до розбудови територіального самоврядування, чітко розмежувати повноваження губернських і повітових старост, земських начальників й інших чиновників органів місцевого самоврядування, в тому числі і в частині здійснення судових, прокурорських і кримінально-виконавчих функцій; відновлення приватної власності на землю і створення умов для відродження козацтва (селянства) як соціальної опори гетьманату; забезпечити умови для розвитку національної освіти, науки і культури. Ці, як і інші заходи, спрямовані на консолідацію всіх суспільних верств держави, можуть бути ключем до вирішення багатьох болючих проблем суспільно-політичного життя сучасної України.
Разом з тим, помилковою була спроба відновити стабільність шляхом повернення дореволюційного соціально-економічного устрою, насамперед, на селі; посилення каральної спрямованості законодавства, в тому числі і того, що обслуговувало пенітенціарну систему; протистояння адміністрації й органів місцевого самоврядування, що перебували під впливом опозиційних до гетьмана українських політичних партій; вузька соціальна база; безперспективна зовнішня політика, що привела до втручання у внутрішні справи країни Німеччини й Австро-Угорщини. Ці та інші прорахунки в розробці української державності є актуальними і в сучасних умовах як застереження проти недемократичних дій, що не сприймаються суспільством і не мають перспективи.
2. Ситуація, що склалася у кримінально-виконавчій сфері на час приходу до влади гетьмана П.Скоропадського, розходилася з його намірами розбудови національної пенітенціарної системи. Попередні державні утворення на чолі з Тимчасовим урядом і Центральною Радою, виходячи з основного свого завдання – залишити, по можливості, непорушним колишній апарат управління та правову регламентацію його діяльності, майже не змінили тюремне законодавство Російської імперії та відомчі нормативні акти – Тюремний статут, Загальну тюремну інструкцію та відомчі циркуляри Головного тюремного управління. Через малу тривалість свого існування Тимчасовий уряд і Центральна Рада змогли лише сформулювати теоретичні засади політики стосовно управління місцями позбавлення волі. Кримінальні покарання цього періоду і надалі залишалося одним із тих засобів, за допомогою яких Українська держава застосовувала примус до осіб, які скоїли суспільно небезпечні діяння. Організаційно-правові та управлінські засади тюремної політики фактично не ставили завдання виправлення ув’язнених, залишаючи незмінною наявну каральну систему для всебічної підтримки правлячого режиму.
Таким чином, на час приходу до влади гетьмана П.Скоропадського у діючій пенітенціарній системі спостерігалося несвоєчасне реагування на зміни у громадському та економічному житті країни; невисока ефективність роботи правоохоронних органів через недосвідченість особового складу; законодавчо не визначений характер взаємовідносин між усіма учасниками кримінально-виконавчого процесу, що у підсумку й визначало характер перетворень, здійснених гетьманом у цьому напрямку його державно-політичних перетворень.
3. Враховуючи гіркий “правоохоронний” досвід своїх попередників, гетьман від самого початку вдався до владних заходів як організаційного, так і законодавчого характеру. Ідея сильної влади заради поміркованих політичних і соціальних реформ стала керівним гаслом усієї його реформаторської діяльності, в тому числі і в тюремній галузі. Сутність його реформування полягала в тому, щоб не руйнуючи добре налагоджений російський тюремний механізм, створити новий дієвий центр управління старими місцевими тюремними інституціями. З цією метою було прийнято ряд законодавчих актів, у тому числі Закони Української Держави “Про зміну назви Міністерства судових справ, про ухвалу статуту Головного управління місцями ув’язнення з Головною інспекцією пересилання в’язнів, про штати центральних установ Міністерства юстиції” та “Про встановлення штатів губернських тюремних інспекцій та тюремних інспекцій м. Миколаєва, а також штатів управління окремими місцями ув’язнення та про асигнування в розпорядження Міністра юстиції коштів на утримання персонального складу і на канцелярські видатки в тюремних інституціях”, затверджені гетьманом 15 липня та 25 листопада 1918 р.
Таким чином при Міністерстві юстиції Української Держави (колишнє судових справ) закладалося Головне управління місцями ув’язнення з Головною інспекцією пересилання в’язнів, нормативні засади діяльності яких визначив Статут цих інституцій, а також законодавчі акти Російської імперії, зокрема, Статут про осіб, що утримуються під вартою, Статут про засланців і Загальна тюремна інституція, оскільки гетьманська адміністрація визнала успадкованим усе імперське законодавство, а також Тимчасового уряду і Центральної Ради, крім тих законодавчих актів, які суперечили соціально-економічним і політичним засадам Української Держави. При цьому пріоритетним вважалося якісне кадрове забезпечення тюремного відомства й посилення його адміністративно-господарської функції. Крім того, Головним управлінням місцями ув’язнення значна роль відводилася організації духовного та морального виправлення ув’язнених засобами бібліотек, початкових шкіл та церковних служб, що на той час вважалося актуальною і новітньою справою у роботі із засудженими.
Вже на початковому етапі реформування пенітенціарної системи Головне управління місцями ув’язнення уособлювало вищий щабель ієрархічної складової управління пенітенціарними установами Української Держави, сприяло централізації та уніфікації управління пенітенціарними установами цивільного відомства, а його організаційна структура управління визначалася шляхом створення спеціалізованих складових елементів з чітко визначеною компетенцією.
4. Гетьманський уряд докладав значних зусиль для заохочення проходження служби в тюремному відомстві, що також можна виділити як позитивний досвід для використання в сучасних умовах реформування пенітенціарної системи. Дана політика здійснювалась шляхом покращення соціального статусу працівників тюремного відомства, шляхом підвищення пенсії колишнім службовцям, які працювали у попередні роки, досить виваженим ставленням до працюючих службовців, оскільки абсолютна більшість з них займала ті ж посади, що й до гетьманського перевороту, а службовці, які тимчасово залишилися без посад, продовжували отримувати від держави платню. Відтак і нова центральна адміністрація тюремного відомства з самого початку свого керівництва стала приділяти пильну увагу матеріальному забезпеченню своїх службовців.
Значні позитивні зрушення щодо стабілізації економіки, фінансової системи, у формуванні системи судівництва підтверджували нагальність тюремної реформи, що ставала все більше очевидною і вимагала радикальних змін, нових організаційно-правових рішень, підключення фінансових і матеріальних ресурсів, вирішення кадрових проблем і інших назрілих питань, в тому числі і таких, що вирішувались на той час пенітенціарними установами європейських держав. Тому подальші дії уряду Української Держави спрямовувались на наведення порядку в тюремній справі на місцях. До найважливіших заходів у цьому напрямку слід віднести упорядкування на території України, підвладній гетьману, восьми губернських і однієї міської (Миколаївської) тюремних інспекцій, чим було досягнуто одноманітності виконання покарань у вигляді позбавлення волі в усіх українських установах виконання покарання.
Досвід цієї роботи також виділений нами як такий, що заслуговує на увагу в сучасних умовах, зокрема в частині огляду та ревізії установ виконання покарання на предмет фінансового і матеріально-технічного забезпечення та питань режимного характеру.
Разом з тим, як показує вивчення даного питання, реформування пенітенціарної системи Української Держави стосувалося в основному перебудови і удосконалення тюремного апарату і не поліпшило умов тримання в’язнів, а відновлення російської імперської моделі функціонування тюремних інституцій посилювало жорстокість тюремного режиму і викликало масове незадоволення ув’язнених своїм становищем.
5. Гетьманський устрій держави декларувався як тимчасовий – до обрання Сейму та початку його діяльності. Декларація щодо близьких перспектив обрання такого органу влади була спрямована на попередження негативної реакції громадськості у зв’язку з силовим поваленням Української Центральної Ради, яка у суспільній свідомості асоціювала з органом народоправства. Це й визначило в основному особливий характер процесу творення нормативно-правової бази Української Держави і її тюремного відомства, в якому право на розробку профільних законів кримінально-виконавчого змісту надавалося Міністерству юстиції Української Держави з наступним їх ухваленням урядом та затвердження гетьманом.
Пряме чи адаптоване використання дореволюційної законодавчої бази пропонувалося владою як тимчасове. Проте широке його впровадження, поглиблене надзвичайністю іноземної окупації, діяльністю німецьких та австрійських польових судів об’єктивно підривали засади формування гетьманату не тільки як правової, але й як національної держави.
Перейнявши від російського імперського законодавства виключну частину нормативно-правових актів пенітенціарного змісту, які так само, як і судові санкції характеризувалися надмірною жорстокістю, гетьманат від самого початку своєї діяльності йшов по шляху ігнорування демократичних принципів і гуманізації системи виконання покарань, що загалом знижувало ефективність і тюремної реформи, і всієї реформаторської діяльності гетьмана П. Скоропадського.
Загалом тогочасна законодавча практика Української Держави була детермінована авторитарною формою правління, деформаціями політичної системи, консервативно-ліберальною ідеологією реформ, широким використанням дореволюційної законодавчої спадщини з одночасним декларуванням намірів розбудови національної пенітенціарної системи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Познышев С. В. Очерки тюрьмоведения / С. В. Познышев. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1915. – 344 с.
2. Познышев С. В. Основы пенитенциарной науки / С. В. Познышев. – М. : [б. и], 1924. – 342 с.
3. Фойницкий И. Я. Учение о наказании в связи с тюрьмоведением / И. Я. Фойницкий. – СПб. : Юристъ, 1889. – 498 с.
4. Таганцев Н. С. Русское уголовное право. У 2-х т. Т. 2 / Н.С. Таганцев. –СПб. : Юристъ, 1902. – 235 с.
5. Мокринский С. П. Наказание, его цели и предположения / С.П. Мокринский. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1902. – 456 с.
6. Неалов О. П. Організаційно-правове забезпечення реалізації тюремної реформи в Російській імперії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. (на матеріалах українських губерній) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Неалов О. П. ; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 197 с.
7. Булатов С. Я. Уголовная политика империализма / С. Я. Булатов. – М. : Сов. законодательство, 1933. – 225 с.
8. Волков Г. И. Уголовная политика эпохи промышленного капитализма / Г. И. Волков. – М. : Сов. законодательство, 1932. – 105 с.
9. Исаев М. М. Основы пенитенциарной политики / М. М. Исаев. – М. ; Л. : Госиздат, 1927. – 196 с.
10. Борисов А. Руководители карательных органов дореволюционной России : учеб. пособие / А. Борисов. – М. : Акад. МВД СССР, 1979. – 153 с.
11. Гернет М. Н. История царской тюрьмы. В 5 т. Т. 1 / М. Н. Гернет. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1950. – 384 с.
12. Гернет М. Н. История царской тюрьмы. В 5 т. Т. 2 / М. Н. Гернет. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1950. – 582 с.
13. Гернет М. Н. История царской тюрьмы В 5 т. Т. 3 / М. Н. Гернет. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1950. – 430 с.
14. Гернет М. Н. История царской В 5 т. Т. 4 / М. Н. Гернет. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1950. – 302 с.
15. Гернет М. Н. История царской тюрьмы. В 5 т. Т. 5 / М. Н. Гернет. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1950. – 340 с.
16. Зубков А. И. Пенитенциарные учреждения в системе Министерства юстиции России. История и современность / А. И. Зубков, Ю. И. Калинин, В. Д. Сысоев. – М. : Изд-во НОРМА, 1998. – 176 с.
17. Утевский Б. С. Буржуазия и царская тюрьма / Б. С. Утевский. – М. : Сов. законодательство, 1933. – 42 с.
18. Утевский Б. С. Тюремная политика царизма и Временного правительства : учеб. пособие / Б. С. Утевский. – М. : ВШ МВД СССР, 1957. – 33 с.
19. Ширвиндт Е. Г. Советское пенитенциарное право : учеб. пособие / Е.Г. Ширвиндт, Б. С. Утевский. – М. : Юрид. изд-во НКЮ РСФСР, 1927. – 276 с.
20. Беляева Л. И. Отклоняющееся поведение как социальное явление: несовершеннолетние правонарушители и учреждения для их исправления в России в середине ХІХ – начале ХХ вв. Ч. 2 : библиогр. сб. / Л. И. Беляева. – М. : Акад. упр. МВД России, 1996. – 124 с.
21. Беляева Л. И. Патронат в России (ХІХ – нач. ХХ вв.) / Л. И. Беляева. – М. : Акад. МВД России, 1996. – 115 с.
22. Беляева Л. И. Правовые, организационные и педагогические основы деятельности исправительных заведений для несовершеннолетних правонарушителей в России (середина ХІХ – начало ХХ ст.) : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / Л. И. Беляева. – М. : Акад. МВД РФ, 1995. – 539 с.
23. Беляева Л. И. Становление и развитие исправительных заведений для несовершеннолетних правонарушителей в России (середина ХІХ – начало ХХ вв.) / Л. И. Беляева. – М. : Акад. МВД РФ, 1995. – 100 с.
24. Беляева Л. И. Учреждения для несовершеннолетних правонарушителей в России (история вопроса) / Л. И. Беляева. – Белгород : Белгород. высш. шк. МВД РФ, 1996. – 135 с.
25. Григорьев А. Н. Тюремные учреждения Таврической губернии в начале ХХ в. / А. Н. Григорьев // Вісн. Ун-ту внутр. справ. – 1999. – № 7. – С. 37–45.
26. Детков М. Г. Исполнение наказания в дореволюционной России: организационно-правовые аспекты становления и развития системы исполнения наказания в виде лишения свободы / М. Г. Детков. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1990. – 85 с.
27. Детков М. Г. Наказание в царской России. Система его исполнения / М. Г. Детков. – М. : ИМА “Интерправо”, 1994. – 120 с.
28. Детков М. Г. Научное и организационно-правовое обеспечение исполнения уголовных наказаний в виде лишения свободы в Российском государстве: исторический аспект и современность / М. Г. Детков. – М. : ВНИИ МВД РФ, 1998. – 293 с.
29. Детков М. Г. Особенности исполнения уголовного наказания в России: исторический опит и современность / М. Г. Детков // Преступление и наказание. – 1995. – № 2. – С. 24–27.
30. Детков М. Г. Служба надзора в дореволюционной тюремной системе / М. Г. Детков // Информ. бюл. – М., 1993. – Вып. 16. – С. 68–73.
31. Детков М. Г. Содержание пенитенциарной политики Российского государства и ее реализация в системе исполнения уголовного наказания в виде лишения свободы в период 1917–1930 годов / М. Г. Детков. – М. : Республик. ин-т повышения квалификации работников МВД России, 1992. – 192 с.
32. Іваньков І. В. Тюремні установи в Україні в системі карально-охоронного механізму держави (кінець ХІХ – середина ХХ ст.) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Іваньков І. В. ; Нац. акад. внутріш. справ України. – К., 2005. – 207 с.
33. Кісілюк Е. М. Кримінальне законодавство в період українського державотворення (1917–1921 рр.) : дис … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Кісілюк Е. М. ; Нац. акад. внутріш. справ України. – К., 2003. – 208 с.
34. Хрестоматія з історії пенітенціарної системи України. Т. 1. Ч 1 / упоряд.: Г. О. Радов, І. І. Резник. – К. : РВВ КІВС, 1998. – 414 с.
35. Хрестоматія з історії пенітенціарної системи України. Т. 1. Ч 1 / упоряд.: Г. О. Радов, І. І. Резник. – К. : РВВ КІВС, 1998. – 402 с.
36. Хрестоматія з історії пенітенціарної системи України. Т. 2. Ч. 1 / упоряд.: Г. О. Радов, І. І. Резнік. – К. : Говард Пресс, 1998. – 456 с.
37. Россіхін В. В. Пенітенціарна система Російської імперії в ХІХ – на початку ХХ ст. (на матеріалах українських губерній) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Россіхін В. В. ; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2005. – 185 с.
38. Скрипилев Е. А. Карательная политика Временного правительства и аппарат ее проведения (март – октябрь 1917 г.) / Е. А. Скрипилев. – М. : Акад. МВД СССР, 1970. – 48 с.
39. Скрипилев Е. А. Тюремная политика и тюремное законодательство Временного правительства : лекция / Е. А. Скрипилев. – М. : Высш. шк. МООП СССР, 1968. – 62 с.
40. Чуваков О. А. Кримінальне право в Україні (1917–1922 рр.) [текст] : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Чуваков О. А. ; Нац. ун-т внутр. прав. – Х., 2003. – 195 с.
41. Ярмыш А. Н. Карательный аппарат самодержавия на Украине (1895–1917 гг.) : дис … д-ра юрид. наук : 12.00.01 / Ярмыш А. Н. ; Харьк. юрид. ин-т. – Х., 1991. – 350 с.
42. Ярмыш А. Н. Административно-полицейский аппарат царизма и органы политического сыска в Украине в конце ХІХ – начале ХХ веков / А. Н. Ярмыш. – К. : Юринформ, 1992. – 186 с.
43. Ярмиш О. Н. Каральний апарат самодержавства в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. : монографія / О. Н. Ярмиш. – Х. : Консум, 2001. – 288 с.
44. Яцишин М. М. Історико-правові засади кримінально-виконавчої політики України : монографія / М. М. Яцишин. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. – 448 с.
45. Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917–1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. У 2 кн. Кн. 1 / І. Г. Білас. – К. : Либідь – Військо України, 1994. – 432 с.
46. Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917–1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. У 2 кн. Кн. 2 / І. Г. Білас. – К. : Либідь – Військо України, 1994. – 686 с.
47. Тимощук О. В. Державна Варта Української держави: історико-юридичний аналіз / О. В. Тимощук.  К. : Вид-во Київ. ін-ту внутр. справ, 1998. – 70 с.
48. Тимощук О. В. Пенітенціарна система гетьманату П. Скоропадського / О. В. Тимощук // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2000. – № 5. – С. 87–91.
49. Тимощук О. В. Охоронний апарат Української Держави (квітень – грудень 1918 р.) : монографія / О. В. Тимощук. – Х. : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 462 с.
50. Кримінально-виконавче право України : підручник / О. М. Джужа, І. Г. Богатирьов, О. Г. Колб, В. В. Василевич ; за заг. ред. О. М. Джужи. – К. : Атіка, 2010. – 752 с.
51. Копиленко О. Л. Держава і право України. 1917–1920 / О. Л. Копиленко, М. Л. Копиленко. – К. : Либідь, 1997. – 208 с.
52. Копиленко О. Л. «Сто днів» Центральної Ради / О. Л. Копиленко. – К. : Україна, 1992. – 204 с.
53. Кісілюк Е. М. Кримінальне законодавство доби Центральної Ради / Е. М. Кісілюк // Підприємництво, госп-во і право. – 2001. – № 5. – С. 101–103.
54. Кісілюк Е. М. Акти Центральної ради ; Акти Гетьманату ; Акти Дерикторії / Е. М. Кісілюк // Історія міліції України у документах і матеріалах / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 1997. – С. 21–88.
55. Дзейко Ж. Правовий статус вищих органів державної влади періоду Гетьманщини / Ж. Дзейко // Розбудова держави. – 1996. – № 3. – С. 49.
56. Григоренко О. Гетьман Павло Скоропадський і його доба: окремі сторінки діяльності / О. Григоренка // Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 р. : наук. зб., присвяч. 125-річчю від народж. гетьмана П. Скоропадського та 80-річчю проголошення Української Держави 1918 р. – К., 1998. – С. 159–160.
57. Кульчицький С. Українська Держава за часів гетьманщини / С. Кульчицький // Укр. іст. журн. – 1992. – № 7/8. – С. 60–79.
58. Сідак В. С. На варті військової таємниці / В. С. Сідак // Розбудова держави. – 1994. – № 1. – С. 24–28.
59. Сідак В. С. Контррозвідка останнього гетьмана / В. С. Сідак. – К., 1995.
60. Сідак В. С. Національні спецслужби в період Української революції 1917–1920 рр. / В. С. Сідак. – К. : Вид. дім «Альтернативи», 1998.
61. Румянцев В. О. Українська державність у 1917–1922 рр. Національно-демократична і радянська альтернатива : автореф. дис. … д-ра юрид. наук / Румянцев В. О. – Х., 1998. – С. 25–27.
62. Свод Законов Российской империи. В 5 кн. : Полный текст всех 16 т., согласованный с последними продолжениями, постановлениями, изданными в порядке ст. 87 Зак. Осн., и позднейшими узаконениями / под ред. И. Д. Мордухай-Болтовского. – СПб. : [б. и.], 1916.
63. Положение о полной немедленной амнистии по всем политическим и религиозным делам, в том числе террористическим покушениям, военным восстаниям и аграрными преступлениям // Известия (Петроград). – 1917. – 3 марта.
64. Собрание указаний и распоряжений Временного правительства. – 1917. – № 55. – С. 346.
65. Собрание указаний и распоряжений Временного правительства. – 1917. – № 68. – С. 386.
66. «Известия». – Х., 1917. – № 4. – С. 32.
67. Органы и войска МВД России : крат. ист. очерк. – М. : [б. и.], 1996. – 243 с.
68. Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції 1917–1920 рр / П. Христюк. – Прага : [б. в.], 1921–1922. – 4 т.
69. Уголовно-исполнительное право России : учеб. для юрид. вузов и фак. / под ред. А. И. Зубкова. – М. : Издат. группа ИНФРА – НОРМА, 1997. – 614 с.
70. Евтушенко И. И. Условно-досрочное освобождение осужденных к лишению свободы и их ресоциализация : монография / И. И. Евтушенко. – Волгоград : ВолгГТУ, 2005. – 174 с.
71. Перминов О. Г. Уголовно-исполнительное право [Электронный ресурс] : учеб. пособие для вузов / О. Г. Перминов. – М. : Былина, 1999. – 240 с. – Режим доступа : http://www.pravo.vuzlib.net/book_z792_page_14.html. – Название с экрана.
72. Пертли В. А. Правовое положение сотрудников учреждений, исполняющих наказание в виде лишения свободы : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Пертли Владимир Альфредович. – М., 2005 – 206 c.
73. Вестник временного правительства. – 1917. – № 14/60. – 26 апр.
74. Постановление Временного правительства «Об образовании с 1 мая 1917 года при Главном управлении местами заключения пенитенциарных трёхмесячных курсов для специальной подготовки лиц, которые хотели посвятить себя службе в тюремной администрации» // Право. – 1917.– № 14.– С. 840–841.
75. Утворення і діяльність Української Центральної Ради [Електронний ресурс] // Новітня історія України. – Режим доступу : http://www.history.vn.ua/book/history5/46.html. – Назва з екрану.
76. Історія держави і права України. Розд. VI. Відродження і розбудова Української держави. Право (1917–1921 рр.) [Електронний ресурс] // Відродження української національної держави. Центральна Рада та її правова політика. – Режим доступу: http://radnuk.info/pidrychnuku/ictoriua-prava/514-istoriya/11568--vi-1917-1921-.html . – Назва з екрану.
77. Центральна Рада України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_Центральна_Рада. – Назва з екрану.
78. Ягунов Д. В. Державне управління пенітенціарною системою України: історія, сучасність, перспективи : монографія / Д. В. Ягунов. – О. : ОРІДУ НАДУ, 2005. – 252 с.
79. Хрестоматія з історії України : для студ. вузів / уклад.: Б. І. Білик [та ін.]. – К. : ІСДО, 1993. – 376 с.
80. Іваньков І. В. Історико-правовий аналіз діяльності органів і установ виконання покарань на території України (кінець 19 – середина 20 сторіччя) : монографія / І. В. Іваньков, А. С. Чайковський ; за заг. ред. І. Г. Богатирьова. – Бровари : ХмЦНТЕІ, 2010. – 208 с.
81. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. – Ф. 1115 Українська Центральна Рада. 1917 – 1918. – оп. 1 – Спр. 5. Універсали Центральної Ради. 7 листопада 1917 р.
82. Михайленко П. П. Історія міліції України у документах і матеріалах. В 3 т. Т. 1 : 1917–1925 рр. / Михайленко П. П., Кондратьєв Я. Ю – К. : Генеза, 1997. – 504 с.
83. Українська суспiльно-полiтична думка в 20 столiттi. В 3 т. Т. 1. – Мюнхен : Сучаснiсть, 1983. – 504 с.
84. Павло Скоропадський [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Скоропадський_Павло_Петрович. – Назва з екрану.
85. Смета доходов и расходов Министерства Юстиции по тюремной части за 1903 –1916гг. – Изд. Петрогр. одиночной тюрьмы. – СПб., 1917.
86. Історія Житомира [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://histzytom.blogspot.com/. – Назва з екрану.
87. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України). – Ф. 1064. Рада Міністрів Української Держави м. Київ. 1918. – оп.1 – Спр. 149 Закон про встановлення штатів губернських інспекцій та тюремної інспекції м. Миколаєва, а також штатів управління окремими місцями замкнення та про асигнування в розпорядження Міністра юстиції коштів на утримання персонального складу і на канцелярські видатки в тюремних інституціях. 23–28 листопада 1918 р.
88. ЦДАВО України. – Ф. 2207. Міністерство юстиції Української Держави, м. Київ. 15 липня – 14 грудня 1918 р. – Міністерство судових справ Української Держави. 3 травня 1918 – оп. 1 – Спр. 322. Листування з головним тюремним управлінням 26 липня – 28 листопада 1918 р.
89. Смыкалин А. С. Колонии и тюрьмы Советской России : монография / А.С. Смыкалин. – Екатеринбург : [б. и], 1997. – 402 с.
90. Упоров И. В. Пенитенциарная политика России в XVIII–XX вв.: историко-правовой анализ тенденций развития : монография / И. В. Упоров. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 610 с.
91. Державний архів Київської області (ДАКО). – Ф. 7. Киевская губернская тюремная инспекция. 1917-1918. – оп. 2. – Спр. 1101. Дело о введении новых штатов в Киевской губернской тюремной инспекции и в местах заключения Киевской губернии, в 1918 г. Листопад 1918 р.
92. ЦДАВО України. – Ф. 1064. Рада Міністрів Української Держави м. Київ. 1918. – оп.1 – Спр. 215 Про зміну назви Міністерства судових справ, про ухвалу статуту Головного управління місцями ув’язнення з Головною інспекцією пересилання в’язнів, про штати центральних установ Міністерства юстиції. 15 липня 1918 р.
93. Новий довідник історії України. Персоналії: Андрій В’язлов (1862–1919) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.history.vn.ua/book/new/p152.html. – Назва з екрану.
94. ЦДАВО України. – Ф. 2199. Міністерство фінансів Української Держави м. Київ. 1918. – оп. 1. – Спр. 424. Листування про відкриття нових митниць, зокрема на кордонах з Російською Радянською республікою, Румунією та в деяких пунктах на Австрійській території 14 травня 1918 – 6 січня 1919 рр.
95. ДАКО. – Ф. 7. Киевская губернская тюремная инспекция. 1917-1918. – оп. 1. – Спр. 1132. Переписка с начальником Васильковской тюрьмы о личном составе, об увеличений штата надзирателей. 1918 р.
96. ДАКО. – Ф. 7. Киевская губернская тюремная инспекция. 1917-1918. – оп. 1. – Спр. 1113. Дело о снабжении продовольствием малолетних детей Киевской земледельческой колонии. 1918 р.
97. Кравчук П. П. Історія кримінально-виконавчої системи Запорізької області [Електронний ресурс] / П. П. Кравчук. – Режим доступу : http://www.kvs.zp.ua/index.php?option=com_ content&task=view&id=58&Itemid=189. – Назва з екрану.
98. Собрание законодательства Российской империи. Т. 14. Положение о воспитательно-иправительных заведениях для несовершеннолетних [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://rus-sky.com/history/library/vol.14/ vol.14.6.htm. – Название с экрана.
99. Отдел рукописей Российской национальной библиотеки – Ф. 226 – оп. 1 – Спр. 45. Грот К.К. Письмо от 8 сентября 1879 года. Вересень 1879 р.
100. Турчіна М. О. Губернські тюремні інспекції в місцевому управлінні кримінально-виконавчою системою в Російській імперії в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. [Електронний ресурс] / М. О. Турчіна. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com/17_AND_2011/Pravo/1_89605.doc.htm. – Назва з екрану.
101. Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918 / голов. ред. Я. Пеленський / П. Скоропадський. – К. : Філадельфія, 1995. – 496 с.
102. Циркуляр Главного тюремного управления от 2 ноября 1902 г. № 9 // Сборник циркуляров, изданных по Главному тюремному управлению в 1879–1910 гг. – СПб., 1911. – Ч. ІІ. : 1896–1910 гг.
103. Свод Законов Российской Империи. Т. 3. Кн. 1. Устав о службе по определению от Правительства [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://civil.consultant.ru/reprint/books/175/124.html. – Название с экрана.
104. Свод Законов Российской Империи. Т. 15. Кн. 5. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://civil.consultant.ru/reprint/books/229/8.html. – Название с экрана.
105. Крашенинникова Я. В. Тюрьмы, лагеря и колонии России / Крашенинникова Я. В., Детков М. Г. – М. : Вердикт-lM, 1999. – 448 с.
106. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). – Ф. 1191. Канцелярия Временного Харьковского Генерал-губернатора. 1879-1882 рр. – оп. 1. – Спр. 3. По частным просьбам. Квітень 1880 р.
107. ДАКО. – Ф. 7. Киевская губернская тюремная инспекция. 1917–1918. – оп. 5. – Спр. 1552. Рапорты начальника Таращанской тюрьмы о побегах заключенных и исполняющего обязанности начальника, об освобождении заключенных из тюрьмы и убийстве начальника тюрьмы. 1918 р.
108. Собрание законодательства Российской империи. Т. 14. Свод учреждений и уставов о содержащихся под стражею [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://rus-sky.com/history/library/vol.14/vol.14.4.htm. – Название с экрана.
109. Свод учреждений и уставов о содержащихся под стражею. 1890. Оттиск. – М. : Акад. МВД СССР, 1976. – 95 с.
110. ЦДАВО України. – Ф. 1074. Міністерство військових справ Української Держави м. Київ. – оп. 1. – Спр. 22. Розпис державних прибутків та видатків України на 1918 р. 20 липня – 25 грудня 1918 р.
111. Упоров И. В. Исторический опыт формирования и реализации пенитенциарной политики России в XVIII–XX вв. : дис. ... д-ра ист. наук : 07.00.02 / Упоров И. В. – Краснодар, 2001. – 515 с.
112. ЦДАВО України. – Ф. 1064. Рада Міністрів Української Держави м. Київ. 1918 – оп. 1. – Спр. 13 а. Державні вісники Української Держави № 28,73. 24 липня – 19 листопада 1918 р.
113. ЦДАВО України. – Ф. 1061. Міністерство земельних справ Української Держави м. Київ. 1918. – оп. 1. – Спр. 2. Закони, законопроекти, статути, обіжники, циркуляри про ліси УНР, про діяльність лісничих, лісових комітетів, про губернських та повітових лісничих і інше. 16 травня 1918 – 10 січня 1919 р.
114. ЦДАВО України. – Ф. 1061. Міністерство земельних справ Української Держави м. Київ. 1918. – оп. 1. – Спр. 14 Листування з німецьким командуванням про самовільну вирубку лісу німецькими солдатами 11 жовтня – 12 грудня 1918 р.
115. ЦДАВО України. – Ф. 1064. Рада Міністрів Української Держави м. Київ. 1918. – оп.1 – Спр. 139. Постанова ухвалена Радою Міністрів УД про призначення збільшених пенсій бувшим службовцям по Головному управління місцями замкнення, Міністерстві юстиції та їх сім’ям, відомість про збільшення пенсії, котрі призначаються по Міністерству юстиції, по Головному управлінні місцями замкнення. 25 листопада 1918 р.
116. ЦДАВО України. – Ф. 2207. Міністерство юстиції Української Держави, м. Київ. 15 липня – 14 грудня 1918 р. Міністерство судових справ Української Держави. 3 травня 1918 – оп. 1 – Спр. 66. Листування з окружними судами про оклади як старших так і молодших кандидатур судових установ та списки кандидатів на судові посади. 19 вересня 1918 – 4 січня 1919 рр.
117. Конституційні акти України. 1917–1920 рр [Електронний ресурс]. – Державний Вістник. – 1918 – № 1. – 16 трав. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0004300-18. – Назва з екрану.
118. Пиріг Р. Я. Гетьманат Павла Скоропадського: особливості законотворення (квітень–грудень 1918 р.) / Р. Я. Пиріг // Архіви України. — 2010. – № 1. – С. 76–86.
119. Кудлай О. Б. Законотворча діяльність українських урядів доби Гетьманату Павла Скоропадського в галузі судочинства та реформування судової системи (за матеріалами часопису “Державний Вістник”) / О. Б. Кудлай // Проблеми вивчення історії Української революції 1917–1921 р. – К., 2008. – № 3. – C. 123–133.
120. Державний вістник. – 1918. – 22 черв.
121. Законодательные акты 1918 года : Законы Украинской Державы. – О., 1918. – Вып. У. – С. 2–4.
122. Кримінально-виконавче право України (Загальна та особлива частина) : навч. посіб. / за заг. ред. О. М. Джужи. – К. : Юринком Інтер, 2002. – 446 с.
123. Українська суспiльно-полiтична думка в 20 столiттi. В 3 т. Т. 1. – Мюнхен : Сучаснiсть, 1983. – 504 с.
124. Клунний Г. В. В боротьбі за селянство. Земельне законодавство контр-революційних урядів за час революції на Україні / Г. В. Клунний. – Х., 1926. – 167 с.
125. ЦДАВО України. – Ф. 2207. Міністерство юстиції Української Держави, м. Київ. 15 липня – 14 грудня 1918 р. Міністерство судових справ Української Держави. 3 травня 1918 – оп. 4 – Спр. 34. Відчит гетьманського Міністра юстиції про його діяльність з 3 травня – 27 липня 1918 р.
126. Історія України [текст] / В. Ф. Верстюк [та ін.] ; за ред. В. А. Смолія. – К. : Альтернативи, 1997. – 424 с. – Бібліогр.: с. 184–244.
127. Свод Законов Российской Империи. Т. 14. Устав о содержащихся под стражей [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://civil.consultant.ru/reprint/books/226/272.html. – Название с экрана.
128. Свод Законов Российской Империи. Т. 16. Устав уголовного судопроизводства [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://civil.consultant.ru/reprint/books/238/367.html. – Название с экрана.
129. Детков М. Г. Исторические аспекты исполнения уголовных наказаний в виде лишения свободы в отношении несовершеннолетних преступников / М. Г. Детков // Актуальные проблемы исполнения уголовных наказаний в отношении несовершеннолетних : сборник / ред. совет : Ю.К. Александров [и др.]. – М., 2000. С. 6–7.
130. Свод Законов Российской Империи. Т. 14. Устав о ссыльных [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://civil.consultant.ru/reprint/books/ 226/228.html. – Название с экрана.
131. Гель А. П. Інститут зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі в межах однієї установи в кримінально-виконавчому законодавстві України: історичний і порівняльний аспект / А.П. Гель // Підприємництво, гос-во і право України. – 2006. – № 5. – С. 132–137.
132. Общая Тюремная Инструкция // Хрестоматія з історії пенітенціарної системи України / упоряд.: Г. О. Радов, І. І. Резник. – К., 1998. – Т. 1, ч. 2.
133. Винниченко В. Відродження нації : в 3 ч. / В. Винниченко.– К. : Відень, 1920. – 3 ч.
134. ДАКО. – Ф. 7. Киевская губернская тюремная инспекция. 1917–1918. – оп. 2. - Спр. 1569. Дело о приобретении инструментов для работ в мастерских Киевской губернской тюрьмы. 1918 р.
135. Яцишин М. Тюремна сп