Криштак Інна Володимирівна. Організація правового виховання учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів України (друга половина ХХ століття)

brief description

Криштак Інна Володимирівна. Організація правового виховання учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів України (друга половина ХХ століття) : Дис... канд. наук: 13.00.01 2008

Криштак І.В. Організація правового виховання учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів України (друга половина ХХ століття). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки. Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Харків, 2008.
У дисертації проаналізовано ступінь наукової розробки досліджуваної проблеми, розкрито сутність правового виховання старшокласників на сучасному етапі, досліджено зародження питань правового виховання у світовій та вітчизняній педагогічній думці, визначено, обґрунтовано та розглянуто етапи становлення та розвитку правового виховання в Україні в досліджуваний період (1950-1985 рр. етап становлення правового виховання як педагогічної проблеми; 1986-1991рр. етап інтенсивного розвитку теоретичних засад правового виховання; 90-ті рр. ХХ ст. етап розвитку правового виховання як системи).
У науковій роботі досліджено напрями реалізації правового виховання, узагальнено форми організації та методи здійснення правового виховання учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів України у другій половині ХХ століття, окреслено шляхи творчого використання досвіду здійснення правового виховання учнів старших класів сучасними загальноосвітніми навчальними закладами України.

Узагальнення результатів науково-педагогічного пошуку, аналіз джерельної бази дав підстави зробити такі висновки:
1. У дисертації відповідно до мети і завдань дослідження простежено розвиток правового виховання учнів старшого шкільного віку в другій половині ХХ століття та представлено його у вигляді ретроспективного цілісного аналізу теоретичних питань та досвіду.
1.1. Зародження питань правового виховання у світовій педагогічній думці пов’язане з працями філософів Стародавньої Греції, започаткуванням правових традицій, всебічною розробкою правових традицій, всебічною розробкою й обґрунтуванням філософами та педагогами питань громадянського і морального виховання.
1.2. Становленню та розвитку питань правового виховання в Україні сприяли: розробка перших педагогічних пам’яток Київської Русі, морально-правові твори українських педагогів та письменників, розвиток суспільства та педагогічної науки.
2. На основі принципу історизму, покладеного в основу дослідження, визначено суспільно-політичні (хрущовська «відлига», демократизація суспільства, розвиток України як самостійної держави), соціально-економічні (кризові явища в суспільстві, зростання правопорушень у молодіжному середовищі) й організаційно-педагогічні (інтенсивна діяльність видатних педагогів та юристів щодо розробки системи правового виховання учнів, пошук оптимальних шляхів організації навчально-виховного процесу; бурхливий розвиток зарубіжного права; нормативне оформлення прав людини) чинники, які сприяли становленню та інтенсивному розвитку правового виховання учнів у досліджуваний період.
3. Аналіз науково-педагогічної літератури дозволив визначити правове виховання як систему діяльності державних, навчальних, громадських закладів, що включає суб’єкти та об’єкти, мету, завдання, принципи, напрями, форми, методи виховного впливу і спрямована на формування високого рівня правової культури й правосвідомості особистості.
4. На основі вивчення матеріалів педагогічної спадщини, а також архівних даних узагальнено досвід здійснення правового виховання у шкільній практиці другої половини ХХ століття.
4.1. Визначено основні напрями реалізації правового виховання старшокласників, а саме: організація правового виховання учнів під час навчальної діяльності; активне здійснення правового виховання старшокласників під час позакласної та позашкільної діяльності; зв’язок школи і сім ї у правовому вихованні учнів, взаємодія школи та суспільства щодо здійснення правоохоронної діяльності.
4.2. У дисертації доведено, що для здійснення правового виховання учнів в загальноосвітніх навчальних закладах у період, який вивчається, використовувались різноманітні форми: постійнодіючі (народні університети правових знань, клуби правових знань, антиалкогольні клуби та лекторії, юридичні читання) й епізодичні (лекції, екскурсії, олімпіади правових знань, зустрічі з практичними працівниками суду, прокуратури, міліції, органів юстиції, тематичні вечори і вечори питань та відповідей,усні журнали).
4.3. Дослідженням установлено, що під час здійснення правового виховання старшокласників застосовувалися різні методи: методи формування правової свідомості; методи формування позитивного досвіду у процесі діяльності; методи стимуляції та корекції правомірної поведінки; методи самовиховання.
5. З урахуванням особливостей суспільно-політичного та економічного розвитку країни, специфіки суб’єктно-об’єктних стосунків, зміни мети, завдань, напрямів, форм та методів виховання правосвідомості школярів обґрунтовано етапи становлення та вдосконалення правового виховання учнів у загальноосвітніх закладах України: 1950-1985 рр.; 1986-1991 рр.; 90-ті роки ХХ століття.
Установлено, що розробкою питань правового виховання як педагогічної проблеми супроводжується початковий етап (1950-1985 рр.), якому притаманні широке вивчення питань правового виховання молоді в педагогічній науці, варіативність підходів до його змісту, перші спроби виділити правове виховання в самостійний напрям дослідження, створити правову педагогіку; визначення мети та завдань правового виховання; недостатня увага вчених до розкриття його сутності, принципів, форм та методів.
Наступний етап (1986-1991 рр.) характеризується інтенсивним розвитком теоретичних засад правового виховання, що віднайшло своє відбиття в комплексному підході до вивчення означеної проблеми, появі спеціальних праць, присвячених правовому вихованню старшокласників; розробці програм та методичних рекомендацій з питань правового виховання школярів у позакласній роботі; широкому тлумаченні мети правового виховання та конкретизації його завдань і суб’єктів впливу; розширенні термінологічного поля дослідження; визнанні принципу індивідуального підходу до дитини провідним принципом правого виховання.
Третій етап (90-ті роки ХХ століття) пов'язаний з розвитком правового виховання як системи, що відзначається інтенсивним розвитком правової педагогіки; обґрунтуванням методології та методики правового виховання старшокласників; чітким визначенням змісту правової освіти в загальноосвітній школі; обґрунтуванням мети правового виховання з урахуванням його специфіки; суттєвим розширенням його завдань, збагаченням принципів, форм та методів здійснення правового виховання.
6. Проведене дослідження дозволило визначити й провідні тенденції розвитку правового виховання в Україні у другій половині ХХ століття. До найбільш плідних серед них можна віднести: поступове розширення суб’єктів та об’єктів педагогічного впливу, завдань, принципів, форм та методів роботи і наповнення їх правовиховним змістом; тісний зв'язок між педагогічної теорією та практикою; поступовий перехід правового виховання в самостійний напрям виховної діяльності; широке залучення до справи правового виховання різноманітних структур та громадськості; врахування прогресивних надбань правовиховної роботи попередніх років та деякі інші.
7. Заслуговують на вивчення і творче використання такі педагогічно цінні надбання правовиховної діяльності другої половини ХХ століття, як: здійснення правового навчання як певної системи; курси факультативних занять з питань права; діяльність народних університетів правових знань; залучення студентів педагогічних ВНЗ до правового виховання школярів; форми пропаганди правових знань; взаємодія школи та правоохоронних органів; співпраця школи з різноманітними підприємствами; організація виховання за місцем мешкання; взаємодія школи та сім’ї.
8. Розроблено й упроваджено спецкурси з питань правового виховання учнів старших класів для студентів вищих педагогічних навчальних закладів і старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів.
Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем, пов’язаних з розвитком теорії та практики правового виховання в Україні. З огляду на це предметом подальшого вивчення може бути науково-педагогічна діяльність видатних українських та зарубіжних педагогів з проблеми, що вивчається.