Кулішенко Олена Юріївна. Правове регулювання земельних відносин в Гетьманській Україні у період другої половини XVII - кінця XVIII століття

brief description

Кулішенко Олена Юріївна. Правове регулювання земельних відносин в Гетьманській Україні у період другої половини XVII - кінця XVIII століття.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.01, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2015.- 209 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

КУЛІШЕНКО Олена Юріївна

УДК 340.1; 340.11

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В ГЕТЬМАНСЬКІЙ УКРАЇНІ У ПЕРІОД ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХVII – КІНЦЯ XVIII СТОЛІТТЯ

Спеціальність 12.00.01– теорія та історія держави і права;
історія політичних та правових учень.

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Шевченко Олександр Оксентійович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2015

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень………………………………………………..3
ВСТУП………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. Історіографія, джерельна база та методологія дослідження..13
1.1. Історіографія проблеми………………………………………….. ….. 13
1.2. Джерельна база дослідження…………………………………………35
1.3. Методологічна основа дослідження………………………………….41
Висновки до розділу 1…………………………………………………......50
РОЗДІЛ 2. Правові засади регулювання земельних відносин в умовах становлення й розвитку Української козацької держави у другій половині ХVII – кінці XVIII ст……………………………………………………………………51
2.1. Соціально-економічні і політичні зміни в Україні у роки національно-визвольної війни (1648–1654 рр.) та їхній вплив на регулювання земельних відносин…………………………………………………………………………51
2.2. Земельні відносини та особливості їхнього регулювання у Гетьманській Україні (1654–1783 рр.)………………………………………………………...67
Висновки до розділу 2………………………………………………….....87
РОЗДІЛ 3. Історико-правові аспекти набуття права власності і права володіння на землю у джерелах права Гетьманської України ………………………89
3.1. Набуття права власності на землю…………………………………..89
3.2. Набуття права володіння на землю…………………………………120
Висновки до розділу 3……………………………………………………134
РОЗДІЛ 4. Здійснення і захист прав на землю за законодавством Гетьманської України…………………………………………………………………………137
4.1. Здійснення речових прав на землю…………………………………137
4.2. Здійснення зобов’язальних прав на землю…………………………156
4.3. Захист прав на землю………………………………………………...172
Висновки до розділу………………………………………………………176
ВИСНОВКИ………………………………………………………………. 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………185

Перелік умовних скорочень

«Права…» «Права, за якими судиться малоросійський народ», 1743 рік

«Процес…» «Процес короткий наказний, виданий при резиденції гетьманській», 1734 рік

Гетьманська Україна,
Українська Гетьманська держава, Гетьманщина,
Козацько-Гетьманська держава, українська козацька держава (Військо Запорозьке) Українська держава, що виникла в ході національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького в середині XVII ст.

«Права малоросійські…» «Права малоросійські з книг Статуту Саксону і Порядку виписані», 1744–1757 рр.

«Суд і розправа…» «Суд і розправа в правах малоросійських», 1750–1758 рр.

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Прагнення України стати повноправним членом Європейського Союзу зумовлюють потребу у приведенні національного законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів. Для вступу в Європейський Союз Україна повинна здійснити значну кількість реформ. Перехід України до ринкової економіки зумовлює нагальну необхідність завершення, зокрема, земельної реформи, метою якої є вдосконалення різних форм власності на землю і створення умов для рівноправного розвитку сільськогосподарських підприємств, надання можливості селянам стати реальними власниками землі, перетворення сільського господарства на стабільну високорозвинуту галузь.
Реформування земельних правовідносин у сучасній Україні вимагає, серед іншого, об’єктивного наукового вивчення та використання як міжнародного, так і національного правового досвіду. Це дасть змогу створити модель ефективного ринку сільськогосподарської продукції, яка відповідатиме соціально-економічним потребам, правовим традиціям і характеру українського народу.
Значний інтерес у цьому аспекті викликає вивчення історії правового регулювання земельних відносин у Гетьманській Україні в другій половині XVII–XVIII ст., що сприятиме розумінню і висвітленню основ історичного розвитку правового регулювання земельних відносин в Україні. Вивчення і узагальнення цієї історико – правової спадщини дасть можливість використати в доцільних межах набуті знання та правовий досвід для з’ясування витоків демократичних традицій національного земельного законодавства, а також для кращого усвідомлення історії українського права зазначеного періоду. Актуальність цього досвіду посилюється також тим, що в основі правового регулювання у досліджуваний період було «козацьке право», яке не тільки увібрало в себе певні здобутки давньоукраїнського права, але якнайкраще відображало прагнення українського народу до упорядкованості та справедливості регулювання, зокрема земельних відносин. Важливість здійснення цього дослідження полягає у доведенні безперервності становлення і розвитку правового регулювання земельних відносин в Україні.
Необхідність вивчення цієї теми обґрунтовується наявністю певних прогалин у висвітленні відповідної проблематики в попередній науковій літературі. Так, під час написання дисертаційної роботи автором було проаналізовано праці багатьох українських та зарубіжних учених. Здебільшого, це праці початку ХХ ст., різні за своєю глибиною, змістом, напрямами, ідеологією та обсягом дослідження, що торкались проблем зародження, становлення й розвитку інституту права власності на українських землях до 1917 р. В окремих працях фрагментарно висвітлювали деякі питання землеволодіння у Запорізькій Січі та Гетьманщині, але комплексного дослідження правового регулювання земельних відносин у Гетьманській Україні протягом другої половини XVII–XVIII ст., не було. Відповідно, з’явилася потреба у концептуалізації та комплексному підході до досліджуваної проблеми.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в рамках науково-дослідної роботи юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на тему: «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» № 11 БФ 042-01 (державний реєстраційний номер 0111 U 008337), що включена до тематичного плану юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексний історико-правовий аналіз динаміки правового регулювання земельних відносин Гетьманської України (другої половини XVII – кінця XVIII ст.), з’ясування спільного та відмінного між різними формами власності на землю, а також переосмислення і узагальнення досвіду застосування підходів Гетьманської України щодо правового регулювання земельних відносин.
Мета дослідження зумовила необхідність вирішення таких задач:
 проаналізувати джерельну базу дослідження, стан наукової розробки проблеми та узагальнити її історіографічні здобутки;
 з’ясувати основні соціально-економічні, політичні та юридичні чинники, що зумовили становлення і розвиток правового регулювання земельних відносин у Гетьманській Україні (другій половині XVII – кінці XVIII ст.);
 розкрити характер і масштаби впливу інституцій Гетьманської держави на розвиток правового регулювання земельних відносин шляхом аналізу джерел права (нормативних актів гетьмана та генеральної старшини, Литовського статуту 1588 р., збірників магдебурзького права та ін.);
 проаналізувати процес формування джерел права, що регулювали земельні відносин у Гетьманській Україні, визначити його закономірності та особливості;
– розкрити зміст права власності та права володіння на землю в джерелах права Гетьманської України;
 визначити роль українського звичаєвого права як особливого правового інституту регулювання земельних відносин Гетьманської України;
 здійснити порівняльно-правовий аналіз суб’єктів земельних відносин у Гетьманській Україні, визначити їхній соціально-правовий статус, роль та місце у тогочасних земельно-правових процесах;
 розкрити суть «займанщини» як особливого вияву соціальної та економічної свободи особи в Гетьманській Україні;
 виявити загальні риси та відмінності у правовому регулюванні зобов’язань, що виникали з права власності та права володіння на землю у Гетьманській Україні;
 визначити основні тенденції в еволюції правового регулювання земельних відносин у Гетьманській Україні протягом всього періоду її існування.
Об’єктом дослідження є земельні правовідносини, які виникали, змінювалися та припинялися у Гетьманській Україні в період другої половини ХVII – кінця XVIII ст.
Предметом дослідження є правове регулювання земельних відносин в Гетьманській Україні у період другої половини ХVII – кінця XVIII століття.
Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину XVІІ – кінець ХVІІІ ст. – період існування Української Гетьманської держави (Війська Запорізького), яка була створена впродовж національно-визвольної війни 1648–1654 рр. і існувала до кінця XVIII ст. Тогочасний український народ цю державу називав Україною, Гетьманщиною, Гетьманською Україною. Московська держава уникала вживання цих назв і в офіційних документах називала її Малоросією. Нижня хронологічна межа зумовлена тим, що у 1783 р. було скасовано полково-сотенний адміністративний устрій Гетьманської України, припинено застосування козацького звичаєвого права, джерел права польсько-литовського походження, правових актів гетьманської влади та Генеральної військової старшини, натомість поширено законодавство Російської імперії.
Територіальні межі дослідження – українські землі, на яких протягом другої половини XVII – кінця XVIII ст. існувала Українська Гетьманська держава адміністративно об’єднана у десять полків: Гадяцький, Лубенський, Миргородський, Ніжинський, Переяславський, Полтавський, Прилуцький, Стародубський, Чернігівський та Київський. Українська Гетьманська держава – це територія сучасних Чернігівської, Полтавської, лівобережної частини Київської і Черкаської, північної частини Дніпропетровської областей та Київ з навколишніми землями на правобережжі.
Методологія дослідження побудована на принципах всебічності, історизму, об’єктивності та системності й охоплює такі найважливіші концептуальні дослідницькі підходи: антропологічний, діалектичний, цивілізаційний. Методи дослідження обрано з урахуванням його мети та задач, об’єкта та предмета. Методологічну основу дисертації становить комплекс філософських, загальнонаукових і спеціально-наукових методів. Дані методи знайшли найбільш повне своє використання в розділах 1 та 2 дисертаційного дослідження. Зокрема, застосовано діалектичний метод наукового пізнання, аналізу та синтезу, методи дедукції та індукції. В розділі 2 було також використано історичний, структурно-функціональний, статистичний, логічний, хронологічний та соціологічний методи. Так, історичний метод використовувався при розкритті в цьому розділі історичного фону розвитку земельних відносин в Гетьманській Україні. Підґрунтям дослідження стали: історико-правовий, порівняльно-правовий, герменевтико-правовий та інші методи наукового пізнання, які використовувалися у 3 та 4 розділах, зокрема при розкритті процесу формування права власності та права володіння досліджуваного періоду. Серед них історико-правовий метод бачиться головним, оскільки його застосування проводилося в 2, 3, 4 розділах дослідження, зокрема для з’ясування причинно-наслідкових зв’язків під час формування Української Гетьманської держави і права, становлення і розвитку правового регулювання земельних відносин в другій половині XVII – кінці XVIII ст.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексним дослідженням проблем становлення та розвитку земельних відносин у Гетьманській Україні в другій половині ХVII – кінці XVIII ст. У результаті здійсненого дослідження сформульовано основні положення і висновки, яким притаманні елементи наукової новизни:
уперше:
– розкрито зміст державно-правової політики Гетьманської України другої половини ХVII – кінця XVIII ст. у сфері регулювання земельних відносин, показано її еволюцію в умовах національно-визвольної війни 1648 – 1654 рр., визначено місце і роль тогочасної державно-правової політики у становленні правового регулювання земельних відносин досліджуваного періоду.
– встановлено, що основними соціально-економічними, політичними та юридичними чинниками, які зумовили становлення і розвиток правового регулювання земельних відносин у Гетьманській Україні в другій половині ХVII – кінці XVIII ст. були: високий ступінь концентрації вільних земель після ліквідації землеволодіння польської шляхти; політична нестабільність в умовах національно-визвольної війни 1648–1654 рр. та поступовий наступ Московії на українську державність після укладення українсько-московського договору 1654 р.; недосконалість та суперечливість джерел права у Гетьманській Україні, які не здатні були в повному обсязі однаково регулювати земельні відносини, зокрема щодо права власності і права володіння на землю;
– проаналізовано процес формування нормативно-правової бази в результаті чого було визначено основні види правових джерел, які регулювали земельні відносини у Гетьманскій Україні;
– доведено, що українське звичаєве право відігравало одну з визначальних ролей у правовому регулюванні земельних відносин в Гетьманській Україні, зокрема це стосувалося права володіння на землю українських селян, а також розкрито правову суть «займанщини» як нової на той час форми вияву активності та економічної свободи українського народу, показано що «займанщина» була своєрідним втіленням ідеалу соціальної справедливості українців у сфері земельних відносин, згідно з яким земля повинна належати тим, хто на ній проживає і працює;
– здійснено порівняльно-правовий аналіз суб’єктів земельних відносин у Гетьманській Україні, визначено їх соціально-правовий статус, роль та місце у земельно-правових процесах. Зокрема доведено, що такими суб’єктами були представники усіх соціальних станів, що було свідченням демократизму і відкритості тогочасного українського суспільства. При цьому під час реалізації своїх прав у сфері земельних відносин представники верхівки в особі української православної шляхти, козацької полково-сотенної старшини та православного духовенства намагалися посилити своє панівне становище шляхом законодавчого закріплення права приватної власності на землю. У свою чергу представники незаможних верств – селянства та козацьких низів – виступали проти права приватної власності на землю, оскільки вбачали в ньому шлях погіршення їхнього становища;
– виявлено загальні риси та відмінності у правовому регулюванні зобов’язань, що виникали з права власності та права володіння на землю в Гетьманській Україні. Зокрема, до загальних рис віднесено насамперед те, що правові норми з регулювання земельних відносин в Гетьманській Україні формувалися як норми приватного права, і загалом цей процес спрямовувався на розвиток договірних відносин. До відмінностей віднесено існування різних зобов’язань, що випливали у свою чергу з різних існуючих на той час правових інститутів, а саме «договору», «контракту», «зобов’язань», «застави»;
– обґрунтовано, що найвищого свого розвитку українське суспільство досягло в другій половині ХVІІ – першій половині ХVІІІ ст., коли в основу системи врегулювання земельних відносин покладався пріоритет приватної власності на землю, а також показано, що будь-яке відхилення від цього і надання у законодавчому порядку переваг суб’єктам права інших форм власності призводило до зниження темпів економічного розвитку, посилення соціального напруження і протистояння у суспільстві, а також визначено основні тенденції розвитку правового регулювання земельних відносин Гетьманської України протягом всього періоду її існування, зокрема доведено, що загальний вектор цієї еволюції був спрямований на формування інституту приватної власності на землю;
удосконалено:
– науковий підхід до системного аналізу української та зарубіжної історіографії досліджуваної проблеми;
– історико-правові знання про розвиток права власності і права володіння на землю в ході національно-визвольної війни 1648–1654 рр. і в період розвитку Української Гетьманської держави (1654–1783 рр.) та визначено негативний вплив російського законодавства на регулювання земельних правовідносин на українських землях досліджуваного періоду;
– твердження про те, що національно-визвольна війна 1648–1654 рр. створила сприятливі умови для ведення сільського господарства, внесла суттєві зміни в земельні відносини, скасувала панщину; з’явилася індивідуальна приватна козацько-селянська власність на землю;
дістали подальшого розвитку:
– основною нормативною базою правового регулювання земельних відносин у Гетьманській Україні були українське звичаєве право, акти гетьманів та генеральної старшини, Литовський статут 1588 р., збірники магдебурзького права, Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р. та ін.;
– у Гетьманській Україні співіснували право власності і право володіння на землю, показано, що на початковому етапі становлення Української Гетьманської держави між юридичними поняттями власності і володіння не було відмінностей.
– із поступовим наступом на автономні права Гетьманської України і поширення у ній російських джерел права в другій половині ХУІІІ ст. земельні правовідносини зазнають обмеження, зокрема обмежувалося право власності козаків на землю (заборона її продажу).
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що положення, обґрунтовані у дослідженні, сприяють поглибленню і збагаченню української історико-правової науки щодо становлення та розвитку правового регулювання земельних відносин у Гетьманській Україні в другій половині XVII – кінці XVIII ст. Результати дослідження можуть бути використані у:
– науково-дослідній сфері – для подальших розробок під час вивчення проблематики правового регулювання земельних відносин у Гетьманській Україні (друга половина XVII – XVIII ст.), а також у процесі науково-дослідної роботи з історії держави і права студентів, магістрантів, аспірантів;
– навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін та підготовки підручників і навчальних посібників, зокрема таких як: «Історія держави і права України», «Земельне право», підготовки курсів лекцій, а також на заняттях у системі правового виховання для формування духовності та морально-правового світогляду студентів;
– правотворчості – для розробки та вдосконалення правових норм у сфері регулювання земельних правовідносин на основі історико-правового досвіду.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі наукові результати, викладені у рукописі дисертації, одержані автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Головні положення і висновки дисертації обговорено на засіданнях кафедри історії права та держави юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Окремі положення дисертаційного дослідження були предметом обговорення на наукових конференціях, зокрема Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення» (м. Київ 30 березня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Право та сучасне суспільство: реалії співвідношення» (м. Запоріжжя 30 березня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (м. Запоріжжя 30 червня 2012 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціологічні проблеми права очима молодих науковців та практиків» (м. Київ 17 квітня 2013 р.); Всеукраїнській конференції «Переяславська рада 1654 року і доля українського народу» (м. Переяслав-Хмельницький 28 січня 2014 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії» (м. Ужгород 28 березня 2013 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи викладено у 7 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, зокрема 1 в іноземному науковому виданні, а також у 4 тезах доповідей у збірниках, виданих за підсумками роботи науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації зумовлені метою і задачами дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які об’єднують десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 295 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 209 сторінок, із них 184 – основний текст.

bibliography

ВИСНОВКИ
Детальні результати здійсненого дослідження сформульовано у висновках до розділів роботи, а й узагальнено вони відповідають поставленій меті, основним завданням дослідження та зводяться до таких положень:
1. Характеристика історіографічного матеріалу дала можливість виявити особливості розробки поставленої проблеми. Історико-правову літературу систематизовано за трьома періодами: дореволюційний, радянський та сучасний. З’ясовано, що особливо активно дану тему вивчали дослідники дореволюційного періоду. У радянський період увага науковців до вивчення правового регулювання земельних відносин у Гетьманській Україні (друга половина XVII–XVIII ст.) була незначною. Велика кількість напрацювань цього періоду зазнала ідеологічного впливу радянської держави. Інтерес до проблем активізувався після проголошення державної незалежності України. Попри те, узагальненого, фундаментального дослідження з проблеми правового регулювання земельних відносин у Гетьманській Україні (друга половина XVII–XVIII ст.) досі не було.
2. Показано, що національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького не лише започаткувала процес творення української державності, а й зумовила формування принципово нових соціально-економічних, політичних та правових умов виникнення земельних відносин у Гетьманській Україні. Ця війна призвела також до суттєвих соціальних та політичних змін всередині українського суспільства, що відіграло вирішальну роль у становленні нової моделі соціально-економічних відносин в країні, яка за рядом ознак не співпадала з класичними моделями феодальних суспільств Західної Європи, а також Московської держави. До таких ознак належать: відсутність великого і середнього феодального землеволодіння з його фільварково-панщинною системою і кріпацтвом; перехід у державну власність більшості земельного фонду колишніх магнатських і католицько-церковних землеволодінь України; утвердження селянського землеволодіння, що становило окрему від держави власність на землю, здобуту українськими селянами в ході «займанщини»; утвердження козацької власності на землю; зростання приватного землеволодіння української православної церкви, яка в ході визвольної війни стала однією з найнадійніших підвалин державної влади Б. Хмельницького; започаткування гетьманського і козацько-старшинського землеволодіння, яке створило економічну основу формування нової української еліти.
3. Висвітлено, що у результаті національно-визвольної війни відбулися значні зміни у правовій свідомості широкого загалу тогочасного українського населення. У другій половині XVII–XVIII ст. в народних низах викристалізовуються ідея соціальної справедливості, зокрема ідея виборності як ознаки демократичного суспільства та ідея суспільного устрою, що будується на принципах співжиття ранньохристиянської громади, а також обґрунтуванні природної рівності людей.
4. Встановлено, що основою нормативної бази правового регулювання земельних відносин у Гетьманській Україні (друга половина XVII–XVIII ст.) були акти гетьманської влади, які видавалися у формі універсалів, ордерів, листів, інструкцій, декретів і грамот гетьманів, універсалів та указів Генеральної військової канцелярії, норми українського звичаєвого права, земельно-правові норми, які містяться у розділах 17, 18, 19 «Прав, за якими судиться малоросійський народ», Литовських статутах, збірниках магдебурзького права. Зазначені законодавчі акти у Гетьманській Україні мали спільну особливість: тогочасне право чітко не виділяло земельно-правові норми, не було самостійної галузі земельного права, а регулювання земельних відносин відносилося до цивільно-правової сфери.
5. Обґрунтовано, що, незважаючи на те, що в питаннях як зовнішньополітичної орієнтації Української Гетьманської держави, так і внутрішньополітичного устрою українська правляча верхівка було досить неоднорідною, щодо земельної власності інтереси різних політичних угруповань співпадали. Станом на першу чверть XVIII ст. помітним стало формування значного прошарку заможних землевласників – генеральних старшин, полковників, полкової старшини і навіть сотників, які вже на той час зосередили в своїх руках значну частину земельного фонду. Цьому сприяла і позиція тодішніх гетьманів, зокрема І. Мазепи та І. Скоропадського, які здійснювали політику щедрого роздавання українських земельних маєтностей козацькій старшині у приватну власність.
6. Виявлено, що на процес еволюції земельного законодавства Гетьманщини, значного впливу справили суспільно-політичні зміни, що їх зазнав український народ в період Гетьманщини. Власне система земельних відносин протягом усієї історії існування Української Гетьманської держави еволюціонувала від права володіння в бік формування великої козацько-старшинської приватної власності на землю. При цьому, як вбачається з опрацьованих матеріалів, питання захисту власних вузькокорпоративних майнових інтересів козацькою старшиною набувають пріоритету над питаннями загальнонаціональними і загальнодержавними, що зрештою і стало однією з основних причин втрати Гетьманською Україною власної державності наприкінці XVIII ст.
7. Доведено, що протягом усієї історії Гетьманщини в ній існували право приватної власності на землю, що було відображенням розуміння цього права римськими юристами як власності священної та недоторканної, так і право володіння землею, що було творінням власне української національної, як ментально-культурної, так і правової традиції. Зазначено також, що реалізація права приватної власності на землю в Гетьманщині мала становий характер. Право набуття приватної власності було поширене переважно в середовищі тодішньої провідної верхівки українського суспільства, а саме гетьманів, козацької полково-сотенної старшини, представників української православної шляхти, яка перейшла на бік Б. Хмельницького в ході національно-визвольної війни 1648–1657 рр., духовенства тощо. Частково можливість отримувати землю у приватну власність мали і представники незаможних козацьких верств, міщанства і вільного селянства, але в подальшому, особливо в період XVIII ст., ці верстви таке право дедалі більше втрачали, обмежуючись лише правом володіння.
8. Встановлено, що до основних принципів, на яких базувалася нова правова система регулювання земельних відносин Гетьманщини, необхідно віднести публічність і демократизм, ліквідацію становості у сфері вирішення земельних спорів, рівність усіх перед законом. Формування таких засад пояснювалося активним застосуванням козацького звичаєвого права у сфері регулювання земельних відносин. У процесі подальшого державно-правового розвитку Гетьманської України на шляху перетворення її на станову державу, правові засади регулювання земельних відносин зазнають значних змін. При цьому варто зазначити, що українське право, крім використання старих норм права Речі Посполитої, зазнавало також рецепції права Московської держави, зокрема норм Соборного Уложення 1649 р.
9. Аналіз законодавчого забезпечення надання права власності на землю у Гетьманській Україні дав підстави констатувати розрізненість і несистематизованість чинного у другій половині XVII–XVIII ст. законодавства, відсутність в ньому дієвих кодексів, які б чітко регламентували сферу земельних відносин. Провідне місце в системі українського законодавства, присвяченого регулюванню земельних відносин, відводилося актам гетьманської і місцевої військово-адміністративної влади, до яких належали гетьманські та полковницькі універсали, ордери, листи, декрети, грамоти. В останній чверті XVII ст. значного поширення набули так звані земельні гетьманські універсали – про наділення землею «на службу» або «за службу», або про підтвердження права власності на землю; крім того, залишались чинними норми права польсько-литовського періоду. Зокрема, найбільше застосування мав Третій Статут Великого князівства Литовського 1588 p., який вважався найповнішим гарантом станових привілеїв нових господарів в особі козацької старшини і захисником їхніх станових інтересів. Разом з цим при вирішенні земельних спорів у судах часто використовувалося Магдебурзьке право, нормами якого разом з іншими джерелами керувалися не тільки магістратські, а й полкові суди.
10. З’ясовано, що у Гетьманській Україні, крім приватної власності на землю, значного поширення набули й інші форми старшинської земельної власності, зокрема рангові маєтності. Основним видом користування землею були рангові землеволодіння. Землі переходили козацькій старшині на підставі гетьманських універсалів як плата за службу під час перебування на певній посаді. Ця система володіння землею набула поширення в перші десятиліття існування Української Гетьманської держави. Рангові володіння формально вважалися власністю Війська Запорозького і перебували у володінні Генеральної військової канцелярії. Крім рангового землеволодіння, на правах володіння існували ще дві форми, а саме загальновійськове і громадське володіння. Щодо громадського землеволодіння, в Гетьманщині існували об’єднання окремих фізичних осіб, зокрема державний скарб, міські та сільські громади, шпиталі, благодійні установи, академії і школи. Їх об’єктами були доходи, інше майно, набуте похідним способом. Окрему категорію на правах володіння також становили колективні землеволодіння спільних громад, насамперед такі угіддя, як ліси, степи, сінокоси. Часто цими угіддями користувалися колективно дві громади, а почасти – з двох сусідніх сотень.
11. Розкрито, що серед правових джерел, що покладалися в основу формування у Гетьманській Україні права володіння на землю, важливе значення мало українське звичаєве право. За своєю природою та внутрішньою суттю воно відображало правові звичаї та традиції українського народу, його світоглядні та ціннісні устої. Зважаючи на це українське звичаєве право не лише не передбачало приватної власності на землю, а й взагалі негативно ставилося до неї. Починаючи з кінця XVII – початку XVIII ст. кількість суб’єктів, які користувалися правом володіння землею, поступово зменшується, в той час як кількість суб’єктів, які користувалися землею на праві власності, збільшується. Особливо така закономірність прослідковується щодо рангових земель.
12. Аргументовано, що важливе місце в системі земельних відносин Гетьманської України належало зобов’язальному праву. Основними видами зобов’язань у період, що досліджувався, були: зобов’язання, що виникали з договору купівлі-продажу землі; зобов’язання, що виникали з договору оренди землі; зобов’язання, що виникали з володіння ранговими землями. Характеризуючи договори купівлі-продажу землі в Гетьманщині, слід зазначити, що вони були одним із найбільш надійних джерел набуття козацькою старшиною землі у приватну власність. Набуті таким способом землі належали їй на праві приватної власності, отже, не залежали від гетьманської або полковницької «ласки військової». За цих умов набуття земельних наділів розглядалося старшиною як один з пріоритетних напрямів власної економічно-господарської діяльності. Крім того, слід відзначити надзвичайно високий рівень розвитку зобов’язального права в цих договорах. Юридична процедура їх оформлення загалом відповідала рівню розвитку суспільно-політичних та економічних відносин в українських землях у період другої половини XVII – кінця XVIII ст. Необхідно зазначити, що в договорах купівлі-продажу землі дістало відображення формування ринкових відносин всередині українського суспільства, в результаті якого земля перетворювалася на об’єкт купівельних відносин, тобто на товар. Разом з цим при здійсненні купівлі-продажу землі тодішнє українське законодавство, як це вбачається з «Прав, за якими судиться малоросійський народ», усувало будь-які станові обмеження, відтак, представники всіх без винятку суспільних станів мали право брати участь у реалізації свого права на отримання землі шляхом її купівлі. Договори оренди (найму) землі були основною формою, за якою здійснювалися товарний і господарський її оборот у Гетьманщині. Передбачені в «Правах, за якими судиться малоросійський народ» договори найму забезпечували надійну правову основу для подальшого розвитку ділових відносин. Багато договорів, вдосконалених у наступні періоди розвитку цивільного права України й пристосованих до нових умов, збереглися в сучасному цивільному праві.
13. Досліджено, що рангові землеволодіння у тогочасній Гетьманщині були своєрідним еквівалентом оплати за військову службу та адміністративну діяльність старшин і були приписані до відповідних урядів. Особа, яка обіймала той чи інший уряд (генеральний, полковий або сотенний), отримувала земельний наділ (селище, млин) у тимчасове володіння, строк якого чітко не вказувався, а визначався загальною формулою: «до ласки нашої рейментарської і військової» чи до «ласки господарської», тобто до спеціального указу про повернення цього володіння у зв’язку із залишенням своєї посади. Шляхом рангових землеволодінь козацька старшина закріпила за собою право на отримання значних маєтностей, які давали їй можливість задовольняти наявні матеріальні потреби. Водночас тимчасово-умовний характер цих землеволодінь не створював у старшини почуття стабільності, впевненості у майбутньому, оскільки можливість втрати маєтку зберігалася повсякчасно. Це змушувало урядову старшину вдаватися до пошуків нових джерел примноження своїх матеріальних статків, насамперед земельних. Не відповідала рангова система землеволодіння й ідеалам «знатного військового товариства», яке, не обіймаючи полкових та сотенних урядів, досить часто не могло розраховувати на отримання рангових маєтностей.
14. Визначено, що формування та функціонування земельного права Гетьманщини у другій половині ХVII – кінці XVIII ст. зумовлювалися загальними закономірностями, притаманними для розпаду феодальних та становлення ринково-підприємницьких виробничих відносин. Визначальним у цей період був інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин, урізноманітнення і розвиток майнових відносин, насамперед приватної земельної власності, розширення внутрішнього ринку тощо. Законодавство Української Гетьманської держави загалом відповідало тогочасному рівню розвитку економічних відносин в Україні. Напрацьовані українською правовою думкою та юридичною практикою досягнення в сфері правового регулювання земельних відносин у Гетьманській Україні можна використати при розробці оптимальної моделі здійснення аграрної реформи в сучасній Українській державі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Акты, относящиеся к истории Юго-Западной России. – СПб., 1877. – Т. 9.
2. Акты, относящиеся к истории Юго-Западной России. – СПб., 1878. – Т. 10.
3. Акты, относящиеся к истории Юго-Западной России. – СПб., 1879. – Т. 11.
4. Акты, относящиеся к истории Юго-Западной России.– СПб., 1882. – Т. 12.
5. Акты, относящиеся к истории Юго-Западной России. – СПб., 1884. – Т. 13.
6. Актовыя книги Полтавскаго городового уряда XVII-го века / под ред. В.Л. Модзалевского. – Черниговъ, 1912. – Вып. 1. – 124 с.
7. Актовыя книги Полтавскаго городового уряда XVII-го века / под ред. В.Л. Модзалевского. – Черниговъ, 1912. – Вып. 2, спр. 25.
8. Актовая книга Стародубскаго городового уряда 1653 года // ЦДІА, ф. 51, оп. 1, од. зб. 258.
9. Антонович О. Розповіді про запорозьких козаків / О. Антонович. – К. : Квенас, 1991. – 135 c.
10. Архивъ Юго-Западной Россіи, издаваемый Коммиссіею для разбора древнихъ актовъ состоящей при Кіевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-Губернаторе. – К., 1914. – Ч. 3. – Т. IV.
11. Багалій Д. Займанщина въ Лівобережной Украйні XVII и XVIII ст. / Д. Багалій // Кіевская старина. – Годъ второй. – Т. VII. – 1883. – С. 578–579.
12. Бандура О. Правознавство у системі наукового знання: аксіологічно-гносеологічний підхід : монографія для науковців, виклад., аспірант., ад’юнкт., магістрант., студ. і курсант. юрид. навч. закл. та факульт. / О. Бандура. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. – 272 с.
13. Бантиш-Каменский Г. История Малой России / Г. Бантиш-Каменский. – К. : Наук. думка, 1992. – 597 с.
14. Бедрій М. Займанщина як інститут звичаєвого права Української козацької держави (XVII–XVIII ст.) / М. Бедрій // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». – 2013. – Вип. 5. – Т. 1. – С. 11–15.
15. Бенешевич В.Н. Древнеславянская кормчая XIV титулов без толкований. Т. 1. Вып. 1-2 / Труд В.Н. Бенешевича. – СПб. : Отд-ние рус. яз. и словесности Имп. АН, 1906. – 464 с.
16. Биркович О. Богдан Хмельницький – будівничий Української козацької держави / О. Биркович // Науковий вісник НАВСУ. – 2004. – № 3. – С. 277–285.
17. Бойко І. Галицько-Волинська держава (1199–1349 рр.): від князівства до королівства / І. Бойко // Право Украни. – 2013. – № 10. – С. 265–274.
18. Бойко І.Й. Держава і право Гетьманщини : навч. посібник / І.Й. Бойко. – Львів : Видавн. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2000. – 118 с.
19. Бойко І.Й. Органи влади і право в Галичині у складі Польського королівства (1349–1569 рр.) : монографія / І.Й. Бойко. – Львів : Видавн. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. – 628 с.
20. Бойко І. Правове регулювання цивільних відносин в Україні (ІХ–ХХ ст.) : навч. посібн. / І. Бойко. – К. : Атіка, 2013. – 347 с.
21. Бойко І.Й. Цивільне право Гетьманщини за Кодексом 1743 року : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01– теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень / І.Й. Бойко. – Львів, 1999. – 192 с.
22. Борисенко В. Історія України : навч. посібн. – К. : Либідь, 1999. – 543 с.
23. Борисенок С. Звичаєве право Литовсько-руської держави на початку XVI ст. / Праці комісії для виучування звичаєвого права України / С. Борисенок. – К., 1928. – Вип. 3. – С. 34–40.
24. Будзилович І. Оренда землі в Україні (історико-правовий нарис) / І. Будзилович // Право України. – 1994. – № 10. – С. 63–67.
25. Бутич І. Передмова / І. Бутич // Універсали Івана Мазепи (1687–1709). – Київ ; Львів, 2002. – С. 2–26.
26. Бутич І. Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657–1687) (матеріали до українського дипломатарію) / І. Бутич, В. Ринсевич, І. Тесленко. – Київ ; Львів : НТШ, 2004. – Сер. 1. – 1065 с.
27. Василенко Н. Як скасовано Литовського Статута / Н. Василенко. – К. : З друк. Укр. АН., 1926. – 85 с.
28. Василенко Н. Матеріяли до історії українського права / Н. Василенко. – К. : Друкарня ВУАН, 1929. – Т. 1. – 336 с.
29. Василенко Н. Матеріяли до історії українського права / Н. Василенко. – К. : Друкарня ВУАН, 1929. – Т. 2. – 353 с.
30. Василенко М. Збірка матеріалів до історії Лівобережної України та українського права XVII–XVIII вв. / Н. Василенко. – К. : З друк. Укр. АН, 1921. – Т. 1. – 127 с.
31. Василенко Н. Збірка матеріялів до історії Лівобережної України та українського права XVII–XVIII вв. / Н. Василенко. – К. : З друк. Укр. АН, 1927. – Т. 2. – 115 с.
32. Василенко М. Ще до історії устрою Гетьманщини XVII–XVIII століть. З приводу заміток М.Є. Слабченка / М. Василенко // Записки Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка. – Львів, 1913. – Т. 106. – С. 34–55.
33. Василенко М.П. «Права, по которым судится малороссийский народ» як джерело до історії державного права України ХVІІІ віку: матеріали до історії українського права / М.П. Василенко // Антологія української юридичної думки : в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Т. 3. Історія держави і права України: козацько-гетьманська доба / упор.: І.Б. Усенко, Т.І. Бондарук, О.О. Самійленко ; відп. ред. І.Б. Усенко. – К.: Видавн. дім «Юридична книга», 2003. – С. 136–193.
34. Величко С. Володарі і козаки: замітки до проблеми історичної легітимності і тяглості в українській історіографії ХVІІ–ХVІІІ століть / С. Величко // Mediaevalia Ucrainika: ментальність та ідей. – К., 1992. – Т. І.– С. 117–121.
35. Величко С. Літопис / С. Величко. – К. : Наук. думка, 1971. – 276 с.
36. Выпись из книг генерального войсковаго суда 1688 г. // Мухин Н. Киево-Братский училищный монастир. Исторический очерк / Н. Мухин. – К., 1893. – С. 363–364.
37. Вислобоков К.А. Визначна пам’ятка українського права: джерела, зміст, система та соціально-політичні передумови створення / К.А. Вислобоков // Права, за якими судиться малоросійський народ, 1743. – К., 1997. –– С. ХLІІ.
38. Владимирський-Буданов М. Німецьке право в Польщі і Литві / М. Владимирський-Буданов. – Львів, 1904. – Ч. ІІ. – 238 с.
39. Владимирский-Буданов М.Ф. Церковные имущества в Юго-Западной России ХVІ в. // М.Ф. Владимирський-Буданов // Архив Юго-Западной России. – Ч. VІІІ. – Т. ІV. – К., 1907. – С. 3–324.
40. Волощенко О.М. Правове регулювання монастирського землеволодіння в Україні-Гетьманщині / О.М. Волощенко // Держава і право. – 2005. – Вип. 28. – С. 164–170.
41. Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы : в 3 т. – М., 1954. – Т. І. – 588 с.
42. Воссоединение Украины с Россией. Хрестоматия : в 3 т. – К., 1974. – Т. 3. – 652 с.
43. Галунько В.В. Приватна власність як невід’ємне природне право людини / В.В. Галунько // Держава і право. – 2008. – Вип. 42. – С. 38–44.
44. Геродот / пер. М. Мищенка. – 1885. – Т.1. – 445 с.
45. Гончаренко В.Д. Тернистий шлях до незалежності / В.Д. Гончаренко // Вісник Академії правових наук України. – Х., 1996. – № 7. – С.4–5
46. Горобець В. Переяславсько-московський договір 1654 р.: історіографічні традиції та історичні реалії / В. Горобець // Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1999. – С. 16–20.
47. Грушевський М. Історія України-Руси / М. Грушевський. – К., 1995. – Т. IX. – Ч. I. – 768 c.
48. Грушевський М. Очерки истории украинского народа / М. Грушевський. – К., 1991. – 415 с.
49. Гуржій О. Право української козацької держави / О. Гуржій. – К., 2002. – 56 с.
50. Гуржій О. Україна крізь віки : у 15 т. Т. 8 «Гетьманська Україна» / О. Гуржій, Т. Чухліб. – К. : Видавн. дім «Альтернативи», 1999. – 303 с.
51. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII–XVIII ст.: кордони, населення, право / О. Гуржій. – К. : Основи, 1996. – 223 с.
52. Голобуцький В. Запорозьке козацтво / В. Голобуцький. – К., 1994. – 403 с.
53. Горяга О.В. Соціально-правовий статус козацької старшини у другій половині XVII – XVIІI ст. : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Горяга Оксана Вікторівна. – Одеса, 2009. – 241 с.
54. Дашкевич Я. Постаті: нариси про діячів історії, політики, культури / Я. Дашкевич. – 2-е вид., випр. й доп. – Львів : Львів. відділення ІУАД ім. М.С. Грушевського НАНУ; літературна агенція «Піраміда», 2007. – 808 с.
55. Державний архів Полтавської області ( далі – ДАПО), ф. 222, оп. 1, спр. 613, арк. 1.
56. ДАПО, ф. 222, оп. 1, спр. 613, арк. 1, 1 зв. Купчая о продаже стародубовскими козаками Прокопом, Фадеем и Силою Васильевичами Поповьячевыми сеножати полковнику канцеляристу Михаилу Герасимовичу Радовицкому (5 января 1781).
57. ДАПО, ф. 222, оп. 1, спр. 609, арк. 1, 1 зв., 2, 2 зв. Купчая запись об уступке своего двора козаком Герасимом Радовицким своему сыну Михаилу Радовицкому (12 июня 1773 – 18 июня 1773).
58. ДАПО, ф. 222, оп. 1, спр. 610, арк. 1, 1 зв. Купчая крепость на ниву от воронковского козака Дмитрия Грыня поставмукскому козаку Данилу Ступке (18 мая 1775).
59. ДАПО, ф. 222, оп. 1, спр. 612, арк. 1, 1 зв. Купчая крепость от козачки Засульской Ганны Якименковой полковнику асаулу Петру Волковийкому на землю от октября 1780).
60. ДАПО, ф. 222, оп. 1, спр. 597, арк. 1, 1 зв. Купчая крепость на продажу дома в Немецкой слободе Ильею Вохе Роландту Гейнриху и Вильгельму Дибину (7 января 1714).
61. ДАПО, ф. 222, оп. 1, спр. 633, арк. 9, 9 зв., 10. Купчие крепости на покупку нив, сенокосов, домов, огородов Яблуновским сотником Алексеем Черницким, расписки в получении денег и другие вопросы (5 декабря 1758 – 13 марта 1788).
62. ДАПО, ф. 181, оп. 1. Галагани Петро і Павло Григоровичі – поміщики Прилуцького повіту Полтавської губернії.
63. ДАПО, ф. 181, оп. 1, спр. 6, арк. 55, 55 зв. (1760 рік, купчий запис на гай бунчуковим товаришем Герасимом Демяновичем від козака Осипенка) – назва всієї справи: Купчие записи о покупке земель бунчуковым товарищем Герасимом Демяновичем (1 декабря 1748 г.; 23 мая 1763 г.).
64. ДАПО, ф. 181, оп. 1, спр. 4, арк. 22, 22 зв., 23 (1783 рік, купчий запис на луг від козака Никифора Радченка канцеляристові Самійлові Міщенкові) – назва всієї справи: Копии царских указов о даровании земель Алексею Разумовскому, канцлеру Безбородько и Киевскому полковнику Солонине, купчие записи на владение землями в Прилуцком повете 6 ноября 1746 г.
65. ДАПО, ф. 181, опис 1, спр. 1, арк. 2 (1700 рік, купчий запис на сіножать від Котовського мешканця Остапа Білика Данилові Лазченкові) – назва всієї справи: Купчие записи и другие документы на владение землей жителями сел Пархимово и Котово 1700–1785.
66. Джиджора І. Матеріали Московського «Архива Министерства Юстиции» до історії Гетьманщини / І. Джиджора. – Львів : Б/в, 1908. – 123 с.
67. Джиджора І. Україна в першій половині XVIII віку. Розвідки і замітки / І. Джиджора. – К., 1930. – 170 с.
68. Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. / упоряд. В. Б. Задорожний, А. М. Матвієнко – К. : Наук. думка, 1993. – С. 150.
69. Дианин А. Малороссийское духовенство во второй половине ХVІIІ в. / А. Дианин // Труды Киевской Духовной Академии. – 1904, август. – С. 622–632.
70. Дністрянський С. Нова держава / С. Дністрянський. – Відень ; Прага ; Львів, 1923. – 29 с.
71. Документи Богдана Хмельницького / упор. І. Крип'якевич. – К. : Вид-во Академії наук УРСР. – К., 1961. – 654 с.
72. Домашенко М. Власність і право власності / М. Домашенко, С. Рубаник. – Х. : Факт, 2002. – 550 с.
73. Дорошенко Д. Нариси з історії України : у 2 т. Т. 1 / Д. Дорошенко. – К. : Глобус, 1992. – 238 с.
74. Дорошенко Д. Нариси з історії України : у 2 т. Т. 2 / Д. Дорошенко. – К. : Глобус. – 1992. – 349 с.
75. Днестрянский А. Система каральных мер в Запорожской Сечи / А. Днестрянский // Киевская старина. – 1893. – Т. 40. – С. 209–239.
76. Дубонис С. Исследования Экземпляров Третьего Литовского Статута (от С.Б. Линде до наших дней) / С. Дубонис // Материалы Республиканской научной конференции, посвященной 400-летию Третьего Статута. – Вильнюс, 1989. – С. 245.
77. Дядиченко В. Нариси історії суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII – початку XVIIІ ст. / В. Дядиченко. – К. : Вид-во АН УРСР, 1956. – 531 с.
78. Иванишев Н. О древнихъ сельскихъ общинахъ въ Юго-Западной Россіи / Н. Иванишев. – К., 1863. – 72 с.
79. Іваницький-Василенко С.М. Державське землеволодіння польської шляхти в Гетьманщині (соціальна вага, розмір і порядки його) / С.М. Іваницький-Василенко // Антологія української юридичної думки : в 6 т. Т. 3. Історія держави і права України: козацько-гетьманська доба / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. ; упоряд.: І.Б. Усенко, Т.І. Бондарук, О.О. Самійленко ; відп. ред. І.Б. Усенко. – К. : Вид. дім «Юридична книга», 2003. – С. 360–379.
80. Історія держави і права України / за ред. А. Рогожина.– Х. : Основа, 1993. – Ч. 1. – 429 с.
81. Історія українського козацтва. Нариси : у 2 т. Т. 1. – К. : Видавн. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 799 с.
82. Історія українського права : посібник / І.А. Безклубий, І.С. Гриценко, О.О. Шевченко та ін. – К. : Грамота, 2010. – 334 c.
83. Загальна теорія держави і права : навч. посібн. / А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков та ін. / за ред. В.В. Копейчикова. – К. : Юрінком, 1997. – 320 с.
85. Земельне право України : підручник / за ред. О.О. Погрібного та І.І. Каракаша. – Вид. 2, перероб.і доп. – К. : Істина, 2009. – 600 с.
86. Земельний кодекс України. – К. : ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 33 с.
87. Захарченко П. Історія держави і права України / П. Захарченко. – К. : Атіка, 2005. – 368 с.
88. Захарченко П. Розвиток права власності на землю в Україні (середина ХІХ – перша чверть ХХ ст.) / П. Захарченко. – К. : Атіка, 2008. – 295 с.
89. Капелюшников Р. Экономическая теория прав собственности (Методология, основные понятия, круг проблем) / Р. Капелюшников ; отв. ред. В.Н. Кузнецов. – М. : АН СССР, 1990. – 678 с.
90. Качмарик Б. Гетьман Богдан Хмельницький / Б. Качмарик. – Перемишль ; Львів : Світ, 1996. – 229 с.
91. Кістяківський О.Ф. Очерк исторических сведений о своде законов, действовавших в Малороссии под заглавием: Права, по которым судится малороссийский народ / О.Ф. Кістяківський // Антологія української юридичної думки : в 6 т. Т. 3. Історія держави і права України: козацько-гетьманська доба / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. ; упоряд.: І.Б. Усенко, Т.І. Бондарук, О.О. Самійленко ; відп. ред. І.Б. Усенко. – К. : Вид. дім «Юридична книга», 2003. – С. 29–57.
92. Клименко Ф. Западно-русские цехи XVI–XVII вв. / Ф. Клименко. – К. : Б/в, 1914. – 76 с.
93. Козаченко А.І. Органи державної влади і управління України другої половини XVII ст. : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Козаченко А.І. – Х., 2001. – 211 с.
94. Конституція України : прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – Офіц. вид. – К. : Право, 1997. – 80 с.
95. Костомаров Н. Исторические произведения. Автобиография / Н. Костомаров. – К. : Изд-во при Киев. ун-те, 1889. – 367 с.
96. Кремко И. О характере языковой нормы Статута Великого княжества Литовского 1588 г. / И. Кремко // Третий Литовский статут 1588 года : материалы Респуб. науч. конф., посвященной 400-летию Третьего Статута. – Вильнюс, 1989. – С. 203–206.
97. Кремінь В. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду) : монографія / В. Кремінь, Д. Табачник, В. Ткаченко. – К. : ARC-UKRAINE, 1996. – 793 с.
98. Крип’якевич І. Богдан Хмельницький / І. Крип’якевич. – Львів : Світ, 1991. – 425 с.
99. Крип’якевич І. Історія України / І. Крип’якевич. – Львів : Світ, 1990. – 476с.
100. Крип’якевич І. Студії над державою Богдана Хмельницького / І. Крип’якевич. – Б/м, Б/р. – 243 с.
101. Кульчицький В.С. Історія держави і права України: Підруч.для студ.вищ.навч.закл. / В.С. Кульчицький, Б.Й. Тищик. – К. : Вид. Дім «ІнЮре», 2007. – 624 с.
102. Лазаревський А. Малороссийскіе посполитые крестьяне. Историко-юридический очерк. (1648–1783) / А. Лазаревський. – Б/м, Б/р. – 152 с.
103. Лазаревский А. Описание старой Малороссии : в 3 т. / А. Лазаревський. – К., 1893. – Т. 1 : Полк Стародубский. – ХІV+470+ХХХІ с.
104. Лазаревский А. Описание старой Малороссии : в 3 т. / А. Лазаревський. – К., 1893. – Т. 2 : Полк Нежинский. – ІІ+521+ХХV с.
105. Лазаревский А. Описание старой Малороссии : в 3 т. / А. Лазаревський. – К., 1888. – Т. 3: Полк Стародубский. – ХІV+462+ХХІІІ с.
106. Лазаревский А.Л. Число крестьянских дворов находившихся во владении козацкой старшины в половине XVIII в. / А.Л. Лазаревский // Киевская старина. – 1891. – С. 34– 47.
107. Лазаревський А. Акты по истории монастырского землевладения в Малороссии (1636–1730) / А. Лазаревський // Чтения исторического общества Нестора Летописца. – К., 1890. – Кн. 4. – С. 49.
108. Лазаревский О.М. Малороссийские посполитые крестьяне (1648–1783 гг.). Историко-юридический очерк по архивным источникам // Антологія української юридичної думки : в 6 т. Т. 3. Історія держави і права України: козацько-гетьманська доба / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. ; упоряд.: І.Б. Усенко, Т.І. Бондарук, О.О. Самійленко ; відп. ред. І.Б. Усенко. – К. : Вид. дім «Юридична книга», 2003. – С. 62–77.
109. Лазаревский А.М. Обозрение Румянцевской описи Малороссии : в 4 вып. / М. Лазаревський. – Чернигов, 1895. – Т. VI. – 547 с.
110. Лазаревский А. Суды в старой Малороссии / А. Лазаревський // Киевская Старина. – 1898. – Т. 11. – С. 14–28.
111. Лановик Б. Економічна історія України і світу / Б. Лановик, З. Матисякевич, Р. Матейко; за ред. Б. Лановика. – К. : Вікар, 1995. – 678 с.
112. Лановик Б.Д. Історія України : навч. посіб. / Б.Д. Лановик, В.М. Лазарович. – К. : Знання -Прес, 2001. – 698 с.
113. Лащенко Р. Лекції по історії українського права / Р. Лащенко. – К. : Вид-во «Україна», 1998. – 243 с.
114. Лащенко P. Литовський статут – як пам’ятник українського права / P. Лащенко // Науковий збірник укр. університету в Празі. – 1923. – Т. 1. – С. 12–19.
115. Лащенко Р. Копні суди в Україні, їх походження, компетенції і устрій / P. Лащенко // Збірник Правничої комісії Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка. – Львів, 1926. – Вип. 1. – С. 24–29.
116. Левицький О. Очерки народной жизни в Малороссии во второй половине XVII века / О. Левицький // Киевская старина. – 1901. – Т. 22. – Кн. 1. – 198 с.
117. Левицький О. Очерки народной жизни в Малороссии во второй половине XVII столетия / О. Левицький // Киевская старина. – 1901. – Т. 22. – Кн. 2. – 205 с.
118. Левицький О.І. По судах Гетьманщини. Нариси народного життя Гетьманщини 2-ої половини ХVІІ віку. Обычные формы заключения браков в Южной Руси / О.І. Левицький // Антологія української юридичної думки : в 6 т. Т. 3. Історія держави і права України: козацько-гетьманська доба / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. ; упоряд.: І.Б. Усенко, Т.І. Бондарук, О.О. Самійленко ; відп. ред. І.Б. Усенко. – К. : Вид. дім «Юридична книга», 2003. – С. 111–130.
119. Левицький О. По судах Гетьманщини: Нариси народного життя Гетьманщини 2-ої половини XVII віку / О. Левицький. – Х., б/р. – 163 с.
120. Левицький О. Українське козацьке судівництво / О. Левицький. – Мюнхен : Б/в, 1975. – 234 с.
121. Летопись событий в Юго-Западной России в XVII веке / сост. Самуил Величко, бывший канцелярист канцелярии войска Запорожского, 1720. – К., 1848. – Т. 1. – 239 с.
122. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки : пер. із староукр. — К. : Т-во «Знання», 1992. – 192 с.
123. Літопис Самійла Величка. – К. : Літопис, 1992. – 234 с.
124. Літопис Самовидця. – К. : Літопис, 1971. – 178 с.
125. Липинський В. Україна на переломі. 1657–1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII столітті // Липинський В. Твори. Архів. Студії / В. Липинський. – Філадельфія, 1991. – Т. 3. – 356 с.
126. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе : в 2 т. Т. 1 / І. Лисяк-Рудницький. – К. : Основи, 1994. – 389 с.
127. Лучицкий И. Займанщина и формы заимочнаго владеныя въ Малороссии / И. Лучицкий // Юридический вестникъ. – 1890. – № 3. – С. 405.
128. Малиновський О. Огляд архівних матеріалів з історії західно-руського та українського права, що переховуються у Древлехранилищі Московського Центрального Архіву (по 1-ше лютого року 1926) / О. Малиновський // Праці комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права. – К., 1926. – Вип. ІІ. – 246 с.
129. Малютин В. О недвижимых имуществах духовенства в России / В. Малютин // Чтения в обществе истории и древностей российских при Московском университете. – 1860. – Кн. 3. – С. 162–169.
130. Мартин М. Найм. Оренда: до історії понять // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2000. – Вип. 35. – С. 290–293.
131. Мартинюк О. Еволюція правового регулювання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно / О. Мартинюк, С. Слободянюк // Держава і право. – 2007. – Вип. 36. – С. 146–153.
132. Мъстечко Борисполе въ XVII-мъ въкъ. Акты мъйскаго уряда 1612–1699 гг. съ предисловіемъ А.В. Стороженка. – К. : Б/в, 1892. – 112 с.
133. Месяц В. История кодификации права на Украине в первой половине XVIII в. – К. : Либідь, 1964. – 245 с.
134. Міллер Д.П. Очерки из истории и юридического быта старой Малороссии. Суды земкие, гродские и подкоморские в ХVІІІ в. / Д.П. Міллер // Антологія української юридичної думки : в 6 т. Т. 3. Історія держави і права України: козацько-гетьманська доба / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. ; упоряд.: І.Б. Усенко, Т.І. Бондарук, О.О. Самійленко ; відп. ред. І.Б. Усенко. – К. : Вид. дім «Юридична книга», 2003. – С. 80–106.
135. Миллер Д. Очерки изъ исторіи и юридическаго быта Старой Малороссіи / Д. Миллер. – Х. : Б/в, 1895. – Т. 1. – 134 с.
136. Миллер Д. Суды земскіе, гродскіе и подкоморскіе въ XVIII в. / Д. Миллер. – Х. : Б/в, 1897. – 135 с.
137. Михайленко П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України (статті, доповіді, рецензії) : у 3 т. / П.П. Михайленко. – К. : Генеза, 1999. – 942 с.
138. Мірошніченко М. Державність і право України: генезис у європейському контексті (з найдавніших часів до початку ХІХ ст.) : монографія / М. Мірошніченко. – К. : Атіка, 2006. – 544 с.
139. Мотыжинский архивъ. Акты Переяславского полка. XVII–XVIII вв. – К. : Б/в, 1890. – 223 с.
140. Моцепура І. Гарантія як вид забезпечення виконання зобов’язань / І. Моцепура // Вісник Львівського ун-ту. Серія юридична. – 2000. – Вип. 35. – С. 271–276.
141. Музиченко П. Історія держави і права України / П. Музиченко. – К. : Знання, 1999. – 660 с.
142. Мякотин В.А. Очерки соціальной исторіи Украины въ XVII–XVIII вв. / В.А. Мякотин. – Прага, 1924. – Т. 1. – Вип. 1. – 282 с.
143. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. / за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – 3-є вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – Т. І. – 789 с.
144. Оглоблин О. Московська теорія ІІІ Риму в XVI–XVII ст. – Мюнхен : Вил-во Церковно-археографичної Комисії, 1951. – 68 с.
145. Оглоблин О. Студії з історії України: Статті і джерельні матеріали. – Нью-Йорк ; Київ ;Торонто : Б/в, 1995. – 659 с.
146. Оглоблин О. Українсько-московська угода 1654 р. – Нью-Йорк ; Торонто : Б/в, 1954. – 65 с.
147. Окиншевич Л. Вступ до науки про право і державу / Л. Окиншевич. – Мюнхен, 1984. – 176 с.
148. Окиншевич Л. Генеральна Старшина на Гетьманщині / Л. Окиншевич // Хроніка 2000. Держава. Культура. Право. – К., 1998. – С. 36–48.
149. Окиншевич Л. Генеральна Старшина на Лівобережній Україні XVII–XVIII віків / Л. Окиншевич // Праці комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права. – К., 1926. – Вип. II. – 237 с.
150. Окиншевич Л. Значне військове товариство в Україні-Гетьманщині XVII–XVIII століть / Л. Окиншевич // Записки НТШ. – Мюнхен, 1948. – Т. CLVII. – С. 36–46.
151. Окиншевич Л. Лекції з історії українського права / Л. Окиншевич. – Мюнхен : Б/в, 1947. – 238 с.
152. Окиншевич Л.О. Центральні установи України-Гетьманщини ХVІІ– ХVІІІ століть. Рада Старшини / Л.О. Окиншевич //