КУМЕЙКО АНДРІЙ ВІКТОРОВИЧ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ У СИСТЕМІ СУБ’ЄКТІВ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КУМЕЙКО АНДРІЙ ВІКТОРОВИЧ

351.746 (477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ У СИСТЕМІ СУБ’ЄКТІВ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ

Спеціальність 12.00.07 адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Лошицький Михайло Васильович
доктор юридичних наук, професор

Київ 2015

ЗМІСТ
ВСТУП.. 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТА ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ 14
1.1. Поняття та сутність системи суб’єктів протидії злочинності 14
1.2. Історико-правовий аналіз становлення та розвитку системи суб’єктів протидії злочинності 28
1.3. Місце та особливості Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності 45
Висновки до Розділу 1. 59
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ, ЯК СУБ’ЄКТА ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ 63
2.1.Поняття та структура адміністративно-правового статусу Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності 63
2.2. Завдання, функції та повноваження Служби безпеки України у сфері протидії злочинності 77
2.3. Юридична відповідальність Служби безпеки України у сфері протидії злочинності 99
Висновки до Розділу 2. 115
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ У СИСТЕМІ СУБ’ЄКТІВ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ 120
3.1. Форми та методи діяльності Служби безпеки України у сфері протидії лочинності 120
3.2. Оптимізація організаційної структури Служби безпеки України у сфері протидії злочинності 142
3.3. Напрямки удосконалення національного законодавства, яке регламентує діяльність Служби безпеки України у сфері протидії злочинності 157
Висновки до Розділу 3. 171
ВИСНОВКИ.. 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 180

ВСТУП

Актуальність теми. Система державної безпеки повинна функціонувати як єдиний комплекс державних органів, що тісно взаємодіють як між собою, так і з іншими органами державної влади та різними громадськими організаціям, включаючи ті, які реалізують завдання держави інформаційно-аналітичного, наукового, соціального, суспільно-політичного характеру тощо. Така система повинна, по-перше, оперативно виявляти і прогнозувати загрози загальнонаціональним інтересам, включаючи як кризові та інші негативні тенденції і процеси (політичного, соціального, техногенного та іншого походження), так і цілеспрямовані дії зовнішнього та внутрішнього походження (тобто певні посягання на суспільні блага), які здатні зашкодити інтересам держави та окремих громадян. По-друге, забезпечувати реалізацію заходів, спрямованих на запобігання, локалізацію чи нейтралізацію потенційних та реальних загроз для країни та суспільства, сприяти прийняттю необхідних законодавчих, адміністративних, економічних, інформаційних та інших рішень. По-третє, безпосередньо здійснювати протидію загрозам для безпеки держави та її носіям (джерелам), використовуючи увесь потенціал методів військового, оперативно-розшукового, кримінально-процесуального, аварійно-рятувального, техніко-організаційного тощо впливу. Окрім цього, Служба безпеки України як найяскравіший структурний елемент системи органів державної безпеки має бути тією спецслужбою, яка б відповідала вимогам цивілізованої європейської країни, була готова до реформування і відкрита для контролю, зокрема з боку громадських організацій, де демократичний цивільний контроль за діяльністю СБУ стане постійним, системним і впливовим.
Актуальність роботи зумовлена також тим, що в умовах наявних кризових явищ у державі проблеми протидії злочинності, забезпечення якої перебуває у віданні Служби безпеки України, набули особливого значення, оскільки прагнення нашої держави приєднатися до європейської спільноти та досягти відповідних стандартів вимагають вирішення комплексу теоретичних і практичних проблем у цій сфері. З метою створення ефективної протидії злочинності потрібні засновані на науковій концепції підходи до реформування системи її суб’єктів в цілому. У зв’язку з цим набула актуальності й потреба дослідження адміністративно-правового статусу Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності, її функціонального призначення та повноважень.
З’ясування питання про сутність та структуру адміністративно-правового статусу Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності має принципове значення, оскільки дозволяє, з одного боку, на рівні науково-теоретичних узагальнень більш повно вивчити особливості її побудови та функціонування, а з іншого запропонувати такий варіант закріплення правового статусу Служби безпеки України в нормативно-правових актах, який забезпечив би її найбільш ефективну діяльність у сфері протидії злочинності. Чітке визначення усіх елементів правового статусу сприяє також зміцненню законності і дисципліни у сфері протидії злочинності Службою безпеки України.
Загальні питання функціонування СБУ в системі суб’єктів протидії злочинності були предметом наукових досліджень таких учених-правознавців як: В.Б.Авер’янов, О.Ф.Андрійко, О.М.Бандурка, Ю.П.Битяк, О.І.Безпалова, А.І.Берлач, В.М.Гаращук, О.П.Гетманець, І.П.Голосніченко, С.М.Гусаров, С.Ф.Денисюк, Є.В.Додін, О.Ю.Дрозд, Р.А.Калюжний, Т.О.Коломоєць В.К.Колпаков, А.Т.Комзюк, К.Б.Левченко, М.В.Лошицький, М.А.Матузов, О.І.Миколенко, О.М.Музичук, ІО.В.Негодченко, В.І.Олефір, В.Ф.Опришко, Р.С.Павловський, Ю.С.Педько, П.М.Рабинович, А.О.Селіванов, О.Ю.Синявська, О.Ф.Скакун, М.М.Тищенко, В.А.Трофімцов, В.М.Шаповал, О.М.Якуба та ін. Разом з тим ця проблематика досліджувалась зазначеними вченими-правознавцями фрагментарно. Зокрема сьогодні, по суті, немає праць, присвячених комплексному аналізу адміністративно-правового статусу Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності.
Таким чином, необхідність удосконалення та системного оновлення діяльності Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності, її функціонально-організаційної структури, форм та методів діяльності у сфері протидії злочинності, з одного боку, та відсутність комплексних наукових досліджень цієї проблематики з іншого, обумовлюють актуальність комплексного дослідження адміністративно-правового статусу Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 20112015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 10-14, Додатку 13, та Додатку 16 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 20102014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правового статусу Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності і на цій основі виробити пропозиції та рекомендації щодо його удосконалення.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні задачі:
з’ясувати поняття та сутність системи суб’єктів протидії злочинності;
виокремити етапи становлення та розвитку системи суб’єктів протидії злочинності;
встановити місце та особливості Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності;
охарактеризувати поняття та структуру адміністративно-правового статусу Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності;
окреслити завдання, функції та повноваження Служби безпеки України у сфері протидії злочинності;

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання удосконалення правового регулювання адміністративно-правового статусу Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
1. Аргументовано, що під системою суб’єктів протидії злочинності слід розуміти організовану в межах держави сукупність органів державної влади, громадських організацій, громадян та окремих осіб, об’єднаних спільними цілями та завданнями у напрямку протидії злочинності, які здійснюють узгоджену діяльність в межах чинного законодавства. До такої системи віднесено наступні групи суб’єктів протидії злочинності: 1) вищі державні органи Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, яким належить прерогатива визначення внутрішньої і зовнішньої політики держави; 2) суди загальної юрисдикції; 3) суб’єкти, що безпосередньо здійснюють правоохоронну діяльність у контексті протидіїзлочинності (де під правоохоронною діяльністю розуміється здійснення таких функцій як оперативно-розшукова, розслідування кримінальних проступків, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також профілактика). Суб’єктів цієї групиподілено на дві підгрупи: а)суб’єкти, для яких безпосередня правоохоронна діяльність у сфері протидії злочинності є однією з основних функцій (органи Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України тощо); б) суб’єкти, для яких така діяльність є другорядною функцією і здійснюється лише у процесі виконання ними основних функцій, що безпосередньо не пов’язані з протидією злочинним проявам (органи прокуратури, фіскальні органи тощо); 4) недержавна система суб’єктів протидії злочинності.
2. Виокремлено сім етапів становлення та розвитку системи суб’єктів протидії злочинності:
І етап зародження правоохоронної функції на території Української держави (доба античності (800 р. до н.е. 600 р. н.е.));
ІІ етап формування та діяльність системи суб’єктів протидії злочинності за часів Київської Русі (кінець ІХ ст. середина ХІІІ ст.);
ІІІ етап (ХІV ст. ХV ст.) перехідний етап становлення та розвитку системи правоохоронних органів у складі Литви та Польщі, а також Московської держави;
ІV етап доба Запорізької Січі (ХVІ ст. кінець ХVІІІ ст.);
V етап діяльність українських правоохоронних структур у складі Російської імперії (1721 1917 рр.);
VІ етап розвиток системи суб’єктів протидії злочинності в умовах тоталітарного режиму радянської України (19181990 рр.);
VІІ етап (1991 р. до сьогодні) становлення та розвиток системи суб’єктів протидії злочинності в незалежній та суверенній Україні.
3. Виділено основні ознаки, які є характерними для Служби безпеки України як правоохоронного органу, що має спеціальне призначення: наявність спеціального правового статусу; різноманітність специфічних форм та методів діяльності; полярність принципів службової діяльності; екстремальний характер практичної роботи; процесуальна самостійність; можливість співпрацювати з іноземними спецслужбами; наявність спеціальноїкомпетенції щодо обмеження прав і свобод людини і громадянина. Доведено, що особливістю Служби безпеки України як правоохоронногооргану є те, що встановлений для неї законодавством обсяг компетенції містить тільки ті повноваження, які відповідають її завданням та меті створення. У зв’язку з цим підкреслено, що основним складовимелементом особливого правового статусу органів СБУ є їх права та обов’язки, які конкретизують вид, спрямованість та зміст їх практичної діяльності. Іншими словами, повноваженнями є певне коло службової діяльності, яке необхідно реалізовувати в процесі виконання поставлених завдань.
4. Обґрунтовано, що адміністративно-правовий статус СБУ як суб’єктапротидії злочинності являє собою закріплену в нормах адміністративного права сукупність завдань, повноважень і функцій, якими наділяється даний орган відповідно до визначеного обсягу адміністративної правосуб’єктності в зазначеній сфері, й за неналежне виконання яких СБУ несе юридичну відповідальність, встановлену в чинному національному законодавстві.
5. Під завданнями СБУ у сфері протидії злочинності запропоновано розуміти закріплену на нормативно-правовому рівні сукупність дій, що реалізовуються СБУ задля досягнення конкретно визначеної мети протидії злочинності. Під функціями СБУ у сфері протидії злочинності запропоновано розуміти сукупність закріплених на законодавчому рівні й здійснюваних внаслідок реалізації даним органом комплексу повноваженьнапрямків його діяльності, спрямованих на виконання завдання СБУ у сфері протидії злочинності. Повноваження, за результатами реалізаціїяких стає можливим здійснення функцій СБУ у сфері протидії злочинності, визначено як комплекс передбачених законодавством юридичних прав та обов’язків, якими наділено СБУ задля здійснення протидії злочинності.
6. Охарактеризовано три види відповідальності співробітників Служби безпеки України: а) дисциплінарна відповідальність СБУ у сфері протидії злочинності (являє собою встановлений на нормативно-правовому рівні обов’язок співробітника СБУ понести визначене в законодавстві дисциплінарне стягнення за невиконання або неналежне виконання своїх повноважень у сфері протидії злочинності); б) адміністративна відповідальність СБУ у сфері протидії злочинності (являє собою передбаченийна нормативно-правовому рівні обов’язок працівників і військовослужбовців СБУ, які вчинили адміністративне правопорушення під час здійснення своїх повноважень у сфері протидії злочинності, понести обтяжливі наслідки (майнового, морального, особистісного характеру тощо) у вигляді накладення на них адміністративних стягнень; в) кримінальна відповідальність СБУ у сфері протидії злочинності (являє собою передбачені кримінальним законодавством наслідки обтяжливого характеру, які повинніпонести працівники та співробітники СБУ за злочини, що були вчиненні ними під час реалізації своїх повноважень у сфері протидії злочинності, та які можуть настати лише в разі винесення відповідного судового рішення).
7. Наголошено, що форми діяльності СБУ у сфері протидії злочинності можуть бути двох видів: правові й організаційні. Основним проявом правової форми діяльності СБУ у сфері протидії злочинності виступає прийняття адміністративних актів, здебільшого наказів СБУ. Серед організаційних форм діяльності СБУ у сфері протидії злочинності виділено такі: проведеннянарад і засідань; взаємодія та координація діяльності; інформаційно-аналітична діяльність; науково-методичне забезпечення; кадрове забезпечення. Встановлено, що методи діяльності СБУ у сфері протидії злочинності можуть бути гласними та негласними. При цьому найбільш ефективними методами діяльності СБУ у сфері протидії злочинності виступають саме негласні, через те що особа, щодо якої вони проводяться, не усвідомлює цього. Серед негласних методів діяльності СБУ у сфері протидії злочинності названо такі: аудіо-, відеоконтроль особи та місця; накладення арешту на кореспонденцію, а також її огляд і виїмку; зняття інформації з електронних інформаційних систем; моніторинг банківських рахунків; контроль за вчиненням злочину. Зазначено, що наведені форми та методи діяльності СБУ у сфері протидії злочинності не претендують на абсолютність і завершеність й можуть бути доповнені іншими.
8. З метою оптимізації організаційної структури СБУ у сфері протидії злочинності: а) обґрунтовано необхідність перейменувати Центр спеціальнихоперацій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів на Департамент спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасниківкримінального судочинства та працівників правоохоронних органів, а також Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю на Департамент по боротьбі з організованою злочинністю; б) запропоновано в складі Центрального управління СБУ утворити спеціальний підрозділ, який відповідатиме за впровадження в життя напрямів реформування СБУ. Таким підрозділом має стати Департамент із взаємодії та співробітництва з населенням, правовий статус якого необхідно закріпити на рівні законодавства, зокрема шляхом внесення змін до п. 1 Організаційної структури Служби безпеки України, затвердженої Указом Президента України «Питання Служби безпеки України» від 27 грудня 2005 р.
9. Запропоновано вдосконалення законодавчого регулювання діяльності Служби безпеки України у сфері як забезпечення національної безпеки, так і протидії злочинності в таких основних напрямках:
прийняття законів України «Про правоохоронні органи та правоохоронну діяльність», «Про детективну діяльність в Україні», «Про основи забезпечення недержавної системи безпеки в Україні», прийняття в новій редакції Закону України «Про Службу безпеки України»;
удосконалення системи стратегічного прогнозування і планування проведення реформ у державі, інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень;
децентралізація діяльності Служби безпеки України;
удосконалення системи правових, соціальних та трудових гарантій діяльності співробітників СБУ;
визначення та закріплення статусу співробітників Служби безпеки України (акцент на демілітаризації);
врегулювання порядку застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та військової техніки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Нові риси предмета українського адміністративного права / В.Б. Авер’янов // Персонал. 2005. № 4. С.7681.
2. Административное право зарубежных стран : учеб. / под ред. А.Н. Козырина, М. А. Штатиной. М. : Спарк, 2003. 464 с.
3. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків) : навч. посіб. / за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. І.П. Голосніченка. К.: КІВС, 2003. 112 с.
4. Адміністративна відповідальність в Україні : навч. посіб. / за заг. ред. доц. А. Т. Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. 99 с.
5. Адміністративне право зарубіжних країн : курс лекцій / О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, О.Є. Користін та ін.; за ред. О.В. Кузьменко. К.: Юрінком Інтер, 2014. 528 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pidruchniki.com/1278021258836/pravo/struktura_sistema_upravlinnya_politseyskimi_organami_okremih_zarubizhnih_krayin#793.
6. Адміністративне право України / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.; за ред. Ю. П. Битяка. Х.: Право, 2000. 520 с.
7. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. / ред. кол.: В.Б. Авер’янов (голова). К.: Юридична думка, 2004. Том 1 (2). Загальна частина. 584 с.
8. Адміністративне право України. Загальна частина. Академічний курс : підруч. / за заг. ред. академіка НАПрН України О.М. Бандурки. Х.: Золота миля, 2011. 584 с.
9. Акуліч А.В. Особливості правового статусу працівника прокуратури як суб’єкта трудового права: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / А.В.Акуліч. Луганськ: Східноукр. Нац. ун-т. ім. В. Даля, 2010. 22 с.
10. Алёхин А. П. Административное право Российской Федерации: учеб. / А.П. Алёхин, А.А. Кармолицкий, Ю.М. Козлов; под ред. А.П. Алёхина. М.: ИКД Зерцало-М, 2003. 608 с.