Кузик Тарас Миронович. Теоретико-правові та процесуальні аспекти участі перекладача у кримінальному провадженні

brief description

Кузик Тарас Миронович. Теоретико-правові та процесуальні аспекти участі перекладача у кримінальному провадженні.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.09, Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - Одеса, 2014.- 217 с.

Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Одеська юридична академія»

На правах рукопису

КУЗИК ТАРАС МИРОНОВИЧ
УДК 343.12; 343.131

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ УЧАСТІ ПЕРЕКЛАДАЧА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Басай Віктор Давидович
доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, академік Академії наук Вищої освіти України

Одеса – 2013

ЗМІСТ
Стор.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ …………………………………………3
ВСТУП ……………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1. Теоретико-правові аспекти участі перекладача в кримінальному провадженні………………………………………………………….12
1.1. Участь перекладача у кримінальному процесі як гарантія забезпечення засади мови кримінального провадження……………………………………………...12
1.2. Міжнародно-правове регулювання та зарубіжний досвід участі перекладача в кримінальному провадженні…………………………………………...28
1.3 Вимоги до особи перекладача у кримінальному провадженні…………….46
Висновки до Розділу 1……………………………………………………………62
РОЗДІЛ 2. Процесуальний статус перекладача як учасника кримінального провадження………………………………………………………….65
2.1. Права, обов’язки та відповідальність перекладача як учасника кримінального провадження…………………………………………………………….67
2.2. Гарантії реалізації прав перекладача у кримінальному провадженні………………………………………………………………………………84
Висновки до Розділу 2…………………………………………………………..113
РОЗДІЛ 3. Процесуальний порядок участі перекладача у кримінальному провадженні……………………………………………………………………………117
3.1. Перекладач у стадії досудового розслідування…………………………...117
3.2. Участь перекладача у судовому провадженні…………………………….152
Висновки до Розділу 3.………………………………………………………….175
ВИСНОВКИ.…………………………………………………………………….178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.……………………………………186
ДОДАТКИ.………………………………………………………………………211

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ – Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
ВСУ – Верховний суд України
ВУЦВК − Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет
ВЦВК – Всесоюзний Центральний Виконавчий Комітет
ЄРДР – Єдиний реєстр досудових розслідувань
КК – Кримінальний кодекс
КпАП – Кодекс про адміністративні правопорушення
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
ООН − Організація Об’єднаний Націй
РНК − Рада Народних Комісарів
РСФРР – Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка
СНД − Співдружність Незалежних Держав
СРСР − Союз Радянських Соціалістичних республік
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка
ЮНЕСКО – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури

ВСТУП

Актуальність теми. Однією з обов’язкових умов реального забезпечення рівності громадян перед законом і судом незалежно від їх національної та расової належності є засада мови кримінального провадження. В умовах зростання кількості злочинів, вчинюваних у сфері зовнішньоекономічних відносин міжнародними злочинними угрупованнями, мігрантами на території України, постає нагальна потреба залучення перекладача для подолання мовних бар’єрів, забезпечення прав учасників кримінального провадження та для вирішення основних завдань кримінального судочинства. Зокрема, відповідно до статистичних даних у 2011 році виявлено іноземців, які вчинили злочини, на території України – 1704 особи, у 2012 році кількість таких осіб зросла до 1722, за 2013 рік – виявлено 1685 осіб. Перекладач в таких випадках запрошується для здійснення перекладу документів, для надання допомоги під час провадження процесуальних дій, для ознайомлення учасників провадження з матеріалами справи та в інших випадках. Без перекладача неможливо створити належні умови комунікації між учасниками провадження у справі, якщо деякі з них не володіють мовою кримінального провадження.
Недотримання норм кримінального процесуального закону про участь перекладача у кримінальному провадженні є істотним його порушенням, і як наслідок – скасування вироку. Важливість участі перекладача у кримінальному провадженні підкреслюється Міжнародним пактом про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р., Конвенцією про захист прав людини основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. та положеннями чинного КПК України. Ст. 14 Пакту та ст. 6 Конвенції гарантують кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення безоплатну допомогу перекладача, якщо він не розуміє мову, що використовується в суді, або не говорить (не розмовляє) нею.
Однією із важливих новел КПК України від 13 квітня 2012 р. стала норма ст. 68 КПК України, в якій закріплено процесуальний статус перекладача як учасника кримінального провадження. Прийняття КПК України стало важливим кроком у сфері забезпечення прав, реалізації обов’язків та визначення місця перекладача серед учасників кримінально-процесуальної діяльності. Проте, закон передбачає складний механізм залучення перекладача у кримінальне провадження, його складність обумовлена прогалинами і неточностями норм закону, що регулюють участь перекладача у кримінальному провадженні. На практиці це викликає проблеми, пов’язані з пошуком перекладача, перевіркою його компетентності, встановленням ступеня неволодіння особою мовою, на якій здійснюється кримінальне провадження.
Вивчення теоретичних, практичних аспектів участі перекладача в кримінальному провадженні досліджувалися у працях ряду вітчизняних та зарубіжних учених і практиків, які й стали теоретичною основою дисертації. Так, до дослідження процесуальних аспектів участі перекладача в кримінальному процесі зверталися Ю.П. Аленін, Г.В. Абшилава, М.Т. Аширбекова, В.Д. Басай, А.В. Винников, О.П. Головинська, М.А. Джафаркулієв, Я.М. Ішмухаметов, Л.Н. Костіна, О.Ю. Кузнєцов, О.П. Кучинська, М.І. Леоненко, В.Т. Маляренко, Г.П. Саркісянц, Н.В. Софійчук, Ю.І. Стецовський, С.В. Швець, І.А. Шевельов, С.П. Щерба, М.Г. Щербаковський та інші.
Тим не менше у більшості випадків проблемні питання правового регулювання діяльності перекладача як учасника кримінального провадження не були безпосереднім предметом дослідження цих авторів, а тому вони знайшли тільки фрагментарне висвітлення та вирішення. Праці авторів, що більш комплексно досліджували зазначені питання (Г.В. Абшилави, О.П. Головинської, О.Ю. Кузнєцова, Г.П. Саркісянца, І.В. Шевельова) ґрунтуються або на радянському, або на російському законодавстві, а окремі комплексні дослідження (М.І. Леоненка) розглядають перекладача лише з позиції реалізації засади мови кримінального провадження, не приділяючи достатньої уваги питанню участі перекладача у кримінальному провадженні.
Актуальність вказаних проблем вимагає глибокого теоретичного осмислення і напрацювання наукових підходів щодо участі перекладача в кримінальному процесі з метою подальшого вдосконалення положень науки кримінального процесу та кримінального процесуального законодавства щодо загального поняття перекладача; вимог до особи перекладача; підстав його участі у кримінальному провадженні; визначення його процесуального статусу тощо. Це й обумовило вибір теми даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах виконання плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права, процесу і криміналістики Івано-Франківського факультету «Актуальні проблеми попередження та боротьби зі злочинністю» на 2011-2015 роки, яка є складовою плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку Української державності та права» на 2011-2015 рр. (номер державної реєстрації 0110U000671).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне дослідження теоретико-правових та процесуальних аспектів участі перекладача в кримінальному провадженні та формулювання на його основі науково обґрунтованих практичних і методичних рекомендацій для удосконалення кримінального процесуального законодавства України та практики його застосування.
Визначена мета наукового дослідження зумовила необхідність розв’язання таких завдань:
дослідити участь перекладача як гарантію забезпечення засади мови кримінального провадження;
узагальнити наукові підходи до визначення поняття перекладача та вимоги, які ставляться до нього як учасника кримінального провадження;
дослідити рівень міжнародно-правового регулювання та зарубіжний досвід участі перекладача в кримінальному провадженні;
охарактеризувати права та обов’язки перекладача як учасника кримінального провадження, а також гарантії забезпечення його прав;
дослідити процесуальні аспекти залучення та участі перекладача у стадії досудового розслідування;
охарактеризувати процесуальний порядок участі перекладача у судовому провадженні;
сформулювати пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінального процесуального закону щодо поняття, процесуального статусу перекладача як учасника кримінального провадження, а також порядку його залучення та участі у досудового розслідуванні та судовому провадженні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, врегульовані нормами кримінально-процесуального права, що виникають у зв’язку із участю перекладача у кримінальному провадженні.
Предметом дослідження є теоретико-правові та процесуальні аспекти участі перекладача у кримінальному провадженні.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження використана система загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. За допомогою діалектичного методу поставлені завдання досліджені у динаміці та взаємозв’язку, поглиблено понятійний апарат, з’ясовано сутність поняття «перекладач», обґрунтовано підстави, процесуальний порядок участі перекладача у досудовому розслідуванні і судовому провадженні (підрозділи 1.3, 3.1, 3.2). Метод історико-правового аналізу дав змогу дослідити становлення та розвиток теоретичних та практичних уявлень щодо участі перекладача як учасника кримінального провадження у науці кримінального процесу та кримінальному процесуальному законодавстві (підрозділ 1.1). Застосування методу системного аналізу правових норм дозволило виявити прогалини та суперечності в нормативно-правових актах і сформулювати пропозиції для удосконалення чинного законодавства (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2). Порівняльно-правовий метод застосовувався для порівняння норм міжнародного права, національного кримінального процесуального права України та зарубіжних країн (підрозділи 1.2, 2.1). Статистичний метод застосовувався при вивченні та узагальненні судової практики, формуванні та обґрунтуванні висновків за їх результатами (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2). Соціологічний метод використовувався для отримання емпіричних даних у процесі вивчення матеріалів кримінальних проваджень (2.2, 3.1, 3.2). У процесі дослідження використовувався метод анкетування (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2).
Теоретичною основою дослідження є наукові положення, що містяться у працях вітчизняних і зарубіжних дослідників з історії та теорії держави і права, конституційного, кримінального, кримінального процесуального, цивільного процесуального, міжнародного права.
Нормативну базу дослідження становлять норми Конституції і законодавства України та зарубіжних країн, положення міжнародних правових актів у сфері захисту прав і свобод людини.
Емпіричну базу дослідження становлять результати узагальнення матеріалів 118 кримінальних справ, розглянутих місцевими, апеляційними судами, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховним Судом України, 125 судових рішень, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також узагальнені дані анкетування 100 слідчих, прокурорів, суддів, адвокатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у кримінально-процесуальній науці України комплексним монографічним дослідженням теоретико-правових, процесуальних аспектів участі перекладача у кримінальному провадженні. За результатами дослідження сформульовано ряд нових положень, висновків та пропозицій, які мають значення для науки та практики, відповідають вимогам наукової новизни. До них слід віднести такі:
вперше:
на основі історичного підходу розкрито еволюцію інституту перекладача у кримінальному судочинстві на теренах України;
комплексно розглянуто у вітчизняній науці процесуальний статус перекладача як учасника кримінального провадження;
досліджено порядок залучення перекладача для участі у розгляді судом клопотання про застосування запобіжного заходу до особи, яка не володіє мовою кримінального провадження, а також під час затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду та без такої;
досліджено процесуальні основи участі перекладача у підготовчому провадженні, а саме обґрунтовано необхідність участі перекладача у підготовчому провадженні, обгрунтовано пропозиції щодо законодавчого визначення порядку виклику перекладача, який брав участь у досудовому розслідуванні, а також порядку залучення іншого перекладача;
удосконалено:
визначення поняття перекладача в кримінальному процесі, відповідно до якого ним є незацікавлена в результатах справи, повнолітня особа, яка має право на здійснення перекладу (сурдоперекладу) з конкретної мови на мову кримінального провадження і навпаки та залучена у кримінальне провадження відповідно до визначеного законом порядку;
пропозиції про внесення змін до КПК України щодо: недоцільності визначення такої підстави для участі перекладача як недостатнє володіння учасником мовою кримінального провадження; необхідності закріплення за перекладачем права відмовитись від участі у кримінальному провадженні, якщо він не володіє достатніми знаннями, які необхідні для здійснення правильного перекладу;
пропозиції про внесення змін до КК України щодо можливості звільнення перекладача від кримінальної відповідальності за здійснення завідомо неправильного перекладу, якщо він добровільно про це заявить до винесення судом вироку (ч. 3 ст. 384); притягнення до кримінальної відповідальності осіб винних у перешкоджанні з’явлення перекладача до органів досудового розслідування, суду чи у примушуванні перекладача до дачі неправильного перекладу (ст. 386); притягнення перекладача до кримінальної відповідальності не тільки за розголошення даних досудового розслідування, але й даних, одержаних в ході закритого судового розгляду (ч. 1 ст. 387);
набуло подальшого розвитку:
обґрунтування положення про необхідність залучення у кримінальне провадження перекладачів, які сертифіковані Міністерством юстиції України та внесені до створеного органами юстиції Реєстру судових перекладачів;
обґрунтування положення про те, що для встановлення факту неволодіння учасником мовою кримінального провадження, а також визначення іншої мови, якою він достатньо володіє, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд можуть залучити спеціаліста-мовознавця;
теза про те, що участь особи як перекладача на побаченні захисника і підозрюваного (обвинуваченого) є підставою для його відводу від подальшої участі як перекладача у тому ж кримінальному провадженні;
обґрунтування положення про те, що в перекладі на мову, якою володіє особа, підлягають врученню всі процесуальні документи, копії яких згідно з кримінальним процесуальним законом підлягають обов’язковому врученню особі відповідно до її процесуального статусу;
положення про те, що у разі встановлення судом порушення кримінального процесуального закону, яке полягає у ненаданні обвинуваченому в перекладі на мову, якою він володіє, обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, відповідний процесуальний документ разом із додатками до нього підлягає поверненню прокурору для усунення встановлених порушень;
обґрунтування тези про необхідність визнання додаткової підстави скасування заходів безпеки щодо перекладача, а саме умисне розголошення перекладачем, взятим під охорону від протиправних посягань, відомостей про види, способи, засоби (науково-технічні, криміналістичні, оперативно-технічні, оперативно-розшукові), методи і тактичні прийоми реалізації цих заходів.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційній роботі висновки і практичні рекомендації, а також пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства мають обґрунтовану теоретичну та практичну спрямованість і можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері – для подальшого дослідження проблем, пов’язаних із участю перекладача в кримінальному провадженні;
нормотворчій сфері – для правового регулювання участі перекладача у кримінальному провадженні у ході подальшого реформування кримінального процесуального законодавства України, удосконалення норм чинного КПК України;
правозастосовчій діяльності – як рекомендації для удосконалення практичної діяльності щодо реалізації перекладачем як учасником кримінального провадження своїх прав та обов’язків;
навчальному процесі – для вивчення навчальної дисципліни «Кримінальний процес України», спеціальних курсів, для підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій. Зокрема, результати дисертаційного дослідження були впроваджені у навчальний процес Івано-Франківського факультету Національного університету «Одеська юридична академія» (Акт про впровадження від 12.09.2013 р.).
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі кримінального права, процесу і криміналістики Івано-Франківського факультету Національного університету «Одеська юридична академія» та обговорена на міжкафедральному засіданні кафедри кримінального права, процесу і криміналістики та кафедри теорії та історії держави і права Івано-Франківського факультету Національного університету «Одеська юридична академія».
Основні результати наукового дослідження оприлюднені на 3 науково-практичних конференціях: Регіональній науково-практичній конференції «Перспективи розвитку правової системи України у контексті світових інтеграційних процесів» (м. Івано-Франківськ, 20-21 травня 2011 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Людина, суспільство, держава: публічно-правовий аспект» (VIІІ Прибузькі читання, м. Миколаїв, 23-24 листопада 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права» (м. Одеса, 30 листопада 2012 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у 10 наукових публікаціях, 6 з яких опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджений МОН України, 1 – в іноземному виданні та 3 тезах доповідей на конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено комплексне дослідження участі перекладача у кримінальному провадженні України. До найбільш вагомих наукових результатів роботи належать такі:
1. Дослідження становлення та розвитку інституту перекладача у кримінальному судочинстві на теренах України дозволяє сформувати наступні висновки: 1) еволюція інституту перекладача пов’язана з реалізацією принципу мови судочинства, а тому вказана засада та участь перекладача як гарантія її забезпечення розвивались у законодавстві України паралельно; 2) на формування та розвиток інституту перекладачів у судочинстві значний вплив здійснював суспільно-політичний розвиток держав, у законодавстві яких він був закріплений. Так, офіційне зародження інституту перекладачів на українських землях в складі Польщі та Австро-Угорщини відбулось раніше, ні на територіях, які входили до складу Російської імперії. 3) в законодавстві всіх держав у складі яких перебували українські землі з 18 ст. посада судового перекладача запроваджувалась при судах (першої інстанції чи окружних). Його залучення у процес проводилось за розсудом слідчого чи суду; 4) із проголошенням прав людини на міжнародному рівні, гарантується право особи на використання у кримінальному судочинстві мови, якою вона вільно володіє, з використанням послуг перекладача.
2. Використання послуг перекладача у кримінальному провадженні України є структурним елементом принципу мови, якою здійснюється кримінальне провадження. Участь перекладача забезпечується за умови не володіння учасниками кримінального провадження мовою кримінального провадження. Тому вважаємо за недоцільне в подальшому використовувати у ст. 29 КПК України підставу для участі перекладача у кримінальному провадженні «недостатнє володіння мовою кримінального провадження». З метою усунення труднощів у з’ясуванні рідної мови учасника кримінального провадження пропонуємо виключити з ч. 3 ст. 29 формулювання «рідна мова», залишивши «мова, якою особа володіє» та відповідно викласти дану частину статті в новій редакції: «Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють мовою кримінального провадження, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом. Для встановлення факту неволодіння учасником мовою кримінального провадження, а також визначення іншої мови, якою він достатньо володіє, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд можуть залучити спеціаліста».
3. В якості перекладача (сурдоперекладача) у кримінальному провадженні повинні брати участь лише особи, які сертифіковані Міністерством юстиції України та внесені до Реєстру судових перекладачів. Для участі у кримінальному провадженні перекладач має бути повнолітнім, компетентним та незацікавленим у результатах справи. Тому пропонуємо ч. 1 ст. 68 КПК України викласти в новій редакції: «У разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача). В якості перекладача може залучатись незацікавлена в результатах справи, повнолітня особа, яка має право на здійснення перекладу (сурдоперекладу) з конкретної мови на мову кримінального провадження і навпаки та залучена у кримінальне провадження відповідно до визначеного законом порядку. Про призначення особи перекладачем слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд – ухвалу».
4. Перекладач, залучений для участі у кримінальному провадженні, може в процесі здійснення перекладу дійти висновку, що термінологія провадження, діалект обвинуваченого чи іншої особи, котрій необхідний перекладач, є занадто складними для його розуміння. Тому, з метою запобігання здійснення перекладачем неправильного перекладу, вважаємо за необхідне закріпити за ним право відмовитись від участі у кримінальному провадженні, якщо він не володіє достатніми знаннями, які необхідні для перекладу. У зв’язку з цим варто розширити права перекладача, закріплені у ч. 2 ст.68 КПК України.
5. За невиконання чи неналежне виконання перекладачем своїх обов’язків у кримінальному провадженні настає відповідальність, яка за законом, може втілюватися в різних видах: кримінально-процесуальна; адміністративна; кримінальна. Норми, що передбачають відповідальність перекладача як учасника кримінального провадження потребують законодавчого доопрацювання, а саме: необхідно переглянути санкцію ст. 185-4 КУпАП України і збільшити розмір штрафу, який може бути накладений за злісне ухилення перекладача від явки до органів досудового розслідування, слідчого судді, суду; доповнити ст. 384 КК України частиною 3, в якій передбачити, що перекладач може бути звільнений від кримінальної відповідальності за здійснення завідомо неправильного перекладу, якщо він добровільно про це заявить до винесення судом вироку; закріпити у КПК України порядок попередження перекладача про нерозголошення без дозволу слідчого, прокурора, суду відомостей, що безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювались) під час нього, і які стали відомі перекладачу у зв’язку з виконанням його обов’язків та у зв’язку з цим доповнити ч. 1 ст. 387 КК України положенням про кримінальну відповідальність за розголошення перекладачем без дозволу слідчого судді, суду даних, одержаних в закритому судовому засіданні.
6. Обов’язкам перекладача повинен кореспондувати і відповідний обов’язок держави захистити цього учасника провадження, забезпечити йому можливість нормального виконання функцій. У зв’язку з цим пропонуємо встановити кримінальну відповідальність за перешкоджання з’явлення перекладача, як це вже зроблено стосовно свідка, потерпілого та експерта. Відповідно доцільним бачимо доповнення ст. 386 КК України.
7. З метою кращого врегулювання порядку виплати кримінально-процесуальних витрат, пов’язаних із участю перекладача у кримінальному провадженні пропонуємо внести зміни у КПК України та в Інструкцію № 710. Зокрема, в Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон» варто зазначити не конкретну суму добових витрат для перекладача (чи для будь-якого іншого суб’єкта), а конкретний відсоток від мінімальної заробітної плати, розмір якої періодично перегладається законодавцем відповідно до рівня життя населення і економічного стану держави.
8. Забезпечення безпеки перекладача як гарантія реалізації його прав у кримінальному провадженні залежить від їх роз’яснення та охорони відповідними органами у разі протиправних посягань, а також від законодавчої регламентації порядку застосування заходів безпеки до перекладача. Тому необхідно доповнити закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» положеннями наступного змісту:
- ст. 1 викласти наступним чином: «забезпечення безпеки учасників кримінального провадження – це здійснення уповноваженими на те органами держави правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, майна, честі, гідності чи інших благ цих осіб від протиправних посягань з метою створення необхідних умов для належного здійснення правосуддя»;
- ч. 1 ст. 20 викласти наступним чином: «підставою для вжиття заходів безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, є дані, що свідчать про наявність заборонених кримінальним законом діянь, та інших діянь, якщо їх здійснюють з метою примусити особу відмовитись від наміру сприяти кримінальному провадженню, припинити таке сприяння або з метою помсти за вже здійснене сприяння»;
- ч.1 ст. 21 доповнити пунктом г) умисне розголошення особою, взятою під охорону від протиправних посягань, відомостей про види, способи, засоби (науково-технічні, криміналістичні, оперативно-технічні, оперативно-розшукові), методи і тактичні прийоми реалізації цих заходів;
- ч. 2 ст. 22 уточнити, що про прийняте рішення терміново в письмовій формі повідомляється заявник шляхом надсилання йому копії постанови про застосування або скасування заходів безпеки.
9. У кримінальному провадженні участь перекладача може відбуватись у двох формах із наданням йому відповідного процесуального статусу. У процесуальному статусі спеціаліста участь перекладача обумовлюється необхідністю: 1) встановлення факту неволодіння учасником мовою кримінального провадження, визначення іншої мови, якою він достатньо володіє; 2) виконання процесуальних дій до внесення відомостей до ЄРДР, зокрема, надання допомоги слідчому, прокурору, іншій службовій особі, уповноваженій на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення під час прийняття та реєстрації таких заяв і повідомлень, участі у провадженні огляду місця події, затриманні особи уповноваженою службовою особою.
10. У разі затримання уповноваженою службовою особою, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення особи, яка не володіє державною мовою, слід негайно залучати перекладача. При цьому, оскільки закон вимагає письмового оформлення кожного випадку процесуального затримання особи, до прибуття перекладача уповноваженій службовій особі слід скласти протокол про затримання, який в обов’язковому порядку повинен бути перекладений на мову, якою володіє затриманий та вручений затриманому під розписку. У зв’язку з наведеним, пропонуємо ч. ч. 4 і 5 ст. 208 КПК України викласти в новій редакції.
11. Залучення перекладача у кримінальне провадження у стадії досудового розслідування передбачає виконання слідчим, прокурором таких дій: 1) встановлення підстав для залучення перекладача до кримінального провадження (у разі необхідності – з допомогою спеціаліста-мовознавця); 2) здійснення виклику перекладача у порядку, передбаченому ст. 135 КПК України; 3) пересвідчення в особі та компетентності перекладача і з’ясування відсутності підстав для відводу (ч. 4 ст. 68 КПК України); 4) винесення постанови про призначення особи перекладачем. Якщо кримінальне провадження містить відомості, що становлять державну таємницю слідчому, прокурору, окрім того необхідно встановити наявність у нього допуску відповідної форми, встановленої Законом України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 року, та доступу, який оформляється рішенням у формі наказу або письмового розпорядження керівника органу, де проводиться розслідування.
12. Під час розгляду питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, за наявності даних вважати, що підозрюваний, обвинувачений не володіє мовою кримінального провадження, клопотання та матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, повинні надаватись йому в перекладі на мову, якою він володіє. Якщо ж такі відомості були відсутні, а факт неволодіння підозрюваним мовою кримінального провадження встановлено під час вручення копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, прокурору слід негайно залучити перекладача. При цьому перекладач має бути присутнім під час розгляду клопотання, а також роз’яснити зміст застосованого запобіжного заходу, покладених ухвалою слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу, обов’язків і строку, на який їх покладено. Оскільки КПК України участь перекладача на цьому етапі досудового розслідування не передбачена, вважаємо за доцільне ч. 2 ст. 184 КПК України та ч. 1 ст. 193 КПК України доповнити положеннями, зміст яких викладено в роботі.
13. У разі неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю, слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу про привід підозрюваного, обвинуваченого або ухвалу про дозвіл на його затримання з метою приводу, якщо ухвала про привід не була виконана. За наявності відомостей, що особа, яка підлягає затриманню, не володіє мовою кримінального провадження, ухвала слідчого судді, суду підлягає врученню в перекладі на мову, якою володіє особа.
14. Відповідно до КПК України перекладач повинен забезпечувати переклад для обох сторін у кримінальному провадженні, однак, зважаючи на те, що процесуальні інтереси сторін різні, участь перекладача при взаємовідносинах цих сторін неминуче породжуватиме для нього морально-етичні проблеми. Тому, вважаємо, що участь особи як перекладача, залученої стороною обвинувачення, на побаченні захисника і підозрюваного (обвинуваченого) є підставою для його відводу від подальшої участі як перекладача у тому ж кримінальному провадженні.
15. В перекладі на мову, якою володіє особа, підлягають врученню всі процесуальні документи, копії яких згідно з кримінальним процесуальним законом підлягають обов’язковому врученню особі відповідно до її процесуального статусу. Якщо суд під час підготовчого провадження встановить, що копії обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду та копія реєстру матеріалів досудового розслідування не вручено заінтересованим особам, які не володіють мовою кримінального провадження, в перекладі на мову, якою вони володіють, він зобов’язаний повернути їх прокурору для усунення допущених порушень. Письмовий переклад процесуального документу повинен бути зроблений повно і правильно, без будь-яких скорочень, з дотриманням його структури. Текст перекладу процесуального документу підлягає підписанню перекладачем, а також слідчим, прокурором на кожній сторінці. Текст перекладу процесуального документу складається у двох примірниках, один з яких долучається до матеріалів кримінального провадження, а другий вручається особі. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. З урахуванням викладеного, в роботі запропоновано нову редакцію ч. 4 ст. 29 КПК України.
16. У разі неприбуття перекладача за викликом в підготовче провадження, суд зобов’язаний відкласти підготовче провадження, при цьому здійснити виклик та забезпечити явку перекладача. Якщо перекладач, який брав участь у стадії досудового розслідування не може продовжувати участі у кримінальному провадженні, суд повинен вирішити питання про призначення нового перекладача. Якщо ж в перекладі немає необхідності (у підготовче провадження не з’явилась особа, яка не володіє мовою судочинства) відкладати підготовче провадження не потрібно.
17. КПК України не встановлено строку протягом якого обвинуваченому повинна бути вручена копія вироку в перекладі на мову, якою він володіє. Вважаємо, що копія вироку мовою, якою володіє обвинувачений, у перекладі, який здійснений з дотриманням вимог передбачених для виконання письмового перекладу, підлягає врученню (надісланню) обвинуваченому не пізніше трьох днів після його проголошення. У зв’язку з наведеним пропонуємо ч. 4 ст. 376 КПК України викласти в новій редакції.
18. Апеляційна, касаційна скарга (заява), а також заява про перегляд судового рішення ВСУ може бути подана учасником кримінального провадження, як мовою кримінального провадження так і іншою мовою, якою він володіє, при цьому, для однозначності врегулювання питання про те, хто у разі необхідності повинен забезпечити переклад такої скарги (заяви), вважаємо, за необхідне законодавчо покласти цей обов’язок на учасника, який подає відповідну скаргу (заяву).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуллаев Н.А. Понятие и содержание принципа национального языка судопроизводства / Н.А. Абдуллаев // Укрепление законности и правопорядка в период строительства коммунизма. − Часть 2. − Душанбе, 1973. − С. 104-112.
2. Абшилава Г.В. Об обстоятельствах, исключающих участие переводчика в производстве по уголовному делу / Г.В. Абшилава // Уголовное право. – 2004. – № 4. – С. 58-59.
3. Абшилава Г.В. Процессуально-правовые и гуманитарные проблемы участия переводчика в уголовном судопроизводстве России: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Георгий Валерьевич Абшилава. – М., 2005. – 203 с.
4. Алипов Г.А. Некоторые пути совершенствования уголовно-правовой нормы, предусматривающей ответственность за подкуп или принуждение к даче показаний, за уклонение от дачи показаний либо неправильный перевод / Г.А. Алипов // Следователь. – 2006. – № 4 (96). – С. 2-3.
5. Альперт С.А. Принципы советского уголовного судопроизводства и их роль в формировании правового статуса участников процесса / С.А. Альперт // Проблемы социалистической законности. Республиканский междуведомственный научный сборник. – Х., 1986. – Вып. 17. – С. 64-69.
6. Аширбекова М.Т. Принцип национального языка уголовного судопроизводства: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Мадина Таукеновна Аширбекова. – Саратов, 1984. – 177 с.
7. Банчук О.А. Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод до процедури здійснення судочинства / О.А. Банчук, Р.О Куйбіда. − К.: «ІКЦ «Леста»», − 2005. − 116 с.
8. Басай В.Д. Порядок встановлення процесуальних строків прокурором, слідчим суддею, судом за новим Кримінальним процесуальним кодексом України: Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики: Матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 95-річчю з дня народження професора М.В. Салтевського (м. Одеса, 2 листапада 2012 року). – Одеса: Фенікс, 2012. – С. 248-250.
9. Басай В.Д. Процесуальні строки за новим Кримінальним процесуальним кодексом України: поняття, види, порядок обчислення та додержання / В.Д. Басай // Європейські перспективи. – 2012. - № 4 ч. 1. – С. 103-112.
10. Безруков С.И. Принципы уголовного судопроизводства: понятие, система и общая характеристика / С.И. Безруков, С.С. Безруков − Омск: Изд-во Ом. акад. МВД России, 2005. − 107 с.
11. Белкин Р.С. Криминалистка в 3- х томах / Р.С. Белкин. – Т.2. Частные криминалистические теории. – М.: Юрист., 1999. – 464с.
12. Белькова О.В. Правовий статус свідка в кримінальному процесі України: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Олена Валеріївна Белькова. – Х., 2005. – 223 с.
13. Бозров В. Об участии переводчика в суде / В. Бозров, В. Кобяков // Советская юстиция. – 1993. – № 8. – С. 14.
14. Брусницын Л.В. Обеспечение безопасности лиц, содействующих уголовному правосудию: российский, зарубежный и международный опыт XX века (процессуальное исследование) / Л.В. Брусницын. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 398 с.
15. Брусницын Л.В. Проблемы формирования российского законодательства о защите лиц, содействующих уголовному правосудию / Л.В. Брусницын // Государство и право. – 2004. – № 2. – С. 32-40.
16. Бунова И.И. Критерии определяющие степень владения участником процесса языком судопроизводства / И.И. Бунова // Российский судья. − 2010 − № 7 [Електронный ресурс]. – Режим доступа: http://omsukchansky.mag.sudrf.ru/modules.php?name=press_dep&op=4&did=
17. Бушев А.Б. Вопросы юридического перевода / А.Б. Бушев // Язык и право: актуальные проблемы взаимодействия. Материалы Международной научно-практической Интернет-конференции / [Отв. ред. В.Ю. Меликян]. − Ростов н/Д: Ростиздат, 2011. − С. 27-36.
18. Великий тлумачний словник української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. – К.; Ірпінь: Перун, 2003. – 1440 с.
19. Викторский С.И. Русский уголовный процесс: [Учебное пособие.] / С.И. Викторский − М.: Городец, 1997. − 448 с.
20. Винников А.В. Особенности подбора и проверки переводчика следователем ФСКН в соответствии с частью 2 статьи 169 УПК РФ. Очерк практики./ А.В. Винников // Язык и право: актуальные проблемы взаимодействия. Материалы Международной научно-практической Интернет-конференции / [Отв. ред. В.Ю. Меликян]. − Ростов н/Д: Ростиздат, 2011. − С. 16-21.
21. Винников А.В. Практические аспекты перевода в уголовном процессе и официальный перевод документов / А.В. Винников // Язык и право: актуальные проблемы взаимодействия. Материалы Международной научно-практической Интернет-конференции / [Отв. ред. В.Ю. Меликян]. − Ростов н/Д: Ростиздат, 2011. – С. 22-26.
22. Габлей Н.Г. Поняття суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності / Н.Г. Габлей // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – 2007. – Випуск ХVІІІ. – С. 208-212.
23. Глушков В.О. Актуалізація проблеми вдосконалення законодавства України про оперативно-розшукову діяльність / В.О. Глушков // Вісник Вищої ради юстиції. – 2011. – № 2. – С. 42-50.
24. Головинская Е.П. Процессуальноправовые основы деятельности переводчика по обеспечению принципа языка уголовного судопроизводства: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Елена Павловна Головинская − Воронеж, 2006 − 193 с.
25. Гом’єн Донна Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини / Донна Гом’єн. – Л.: Кальварія, 1998. – 176 с.
26. Городницька Л. Кримінальне судочинство на Буковині (1774-1918 рр.) / Л. Городницька // Право України. – 1999. − № 12. − С. 109-111.
27. Гриньків О.О. Заходи забезпечення безпеки у кримінальному судочинстві: [монографія] / О.О. Гриньків, А.О. Лящ. – Тернопіль: Астон, 2012. –260 с.
28. Гришина Е.П. Специалист как сведущее лицо и учасник процесса доказывания в уголовном судопроизводстве / Е.П. Гришина, И.В. Абросимов // Современное право. − 2005. − № 8. − С. 52-55.
29. Громов Н.А. Привод как принудительное средство обеспечения быстроты расследования / Н.А. Громов, Н.В. Чих // Уголовно-процессуальное принуждение и ответственность, их место в решении задач предварительного расследования: Сб. науч. тр. / [под ред. С.П. Ефимичева]. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1987. – С. 87-90.
30. Демидов В.Н. Уголовный процесс и материальные затраты / В.Н. Демидов. – М.: Изд-во «СПАРК», 1995. – 98 с.
31. Джафаркулиев М.А. Принцип национального языка и процессуальное положение переводчика в уголовном процессе: Автореферат дис. … канд. юрид. наук: 12.715 / Мирага Аграф оглы Джафаркулиев. − М., 1972. − 17 с.
32. Джафаркулиев М.А. Проблемы национального язика судопроизводства в правотворческой и правоприменительной деятельности на современном этапе: Дис. … докт. юрид. наук 12.00.09 / Мирага Аграф оглы Джафаркулиев. − М., 1990. − 439 с.
33. Джафаркулиев М.А. Проблемы национального языка в судопроизводстве / М.А. Джафаркулиев [под ред. Г.М. Миньковского]. – Баку: Азернешр, 1989. – 208 с.
34. Ділова документація Гетьманщини XVIII ст.: збірник документів / [ред. Л. Дубровіна] − К.: Наукова думка, 1993. − 392 с.
35. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса (вопросы теории и практики) / Т.Н. Добровольская. – М.: Юридическая литература, 1971. – 199 с.
36. Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07.07.1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/440_002
37. Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/498_604
38. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/616_174
39. Договір між Україною та Республікою Панама про видачу правопорушників від 04.11.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show?nreg=591_008&find
40. Дорда С.В. Складності перекладу юридичних текстів / С.В. Дорда // Теорія та практика перекладу. – № 6 (ч. 2). − 2011. − С. 39-43
41. Дудка А.В. Особливості проведення слідчих дій за участю осіб з фізичними або психічними вадами: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Андрій Вікторович Дудка. – Київ, 2009. – 224 с.
42. Душейко Г.О. Проблеми правового забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві / Г.О. Душейко // Запорізький юридичний вісник. – 2004. – № 2 (27). – С. 209-216.
43. Європейська Хартія регіональних мов або мов меншин від 05.11.1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_014
44. Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Тетяна Миколаївна Заворотченко. – К., 2002. – 222 с.
45. Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений Наказом Голови Служби безпеки України від 12.08.2005 р. № 440 і зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.08.2005 р. за № 902/11182 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0902-05
46. Звід принципів захисту всіх осіб, які були затримані або ув’язнені, в будь-якій формі: Резолюція 43/173 Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1988 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_206
47. Зеленецький В. Основні положення вчення про забезпечення безпеки суб’єктів кримінального процесу, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю / В. Зеленецький, М. Куркін // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 4 (34). – С. 37-42.
48. Имамутдинова Г.Я. Актуальные вопросы участия переводчика в уголовном процессе России: Автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Гульнара Ямгаровна Имамутдинова. − Челябинск, 2011. − 23 с.
49. История законодательства СССР и РСФСР по уголовному процессу и организации суда и прокуратуры 1917-1954 гг.: сборник документов / [сост. Л.Н. Гусев ] − М.:Госюриздат, 1955. − 635 c.
50. Ишмухаметов Я.М. Язык судопроизводства как принцип российского уголовного судопроизводства: Дис. … канд. юрид наук: 12.00.09 / Яксагалей Мухаметгалеевич Ишмухаметов. − Ижевск, 2006. − 204 с.
51. Касумов З. Национальный язык судопроизводства / З. Касумов, Р. Искандеров // Советская юстиция. – 1989. – № 11. – С. 27-28.
52. Ким В.В. Ответственность за ложные показания, заключение эксперта, специалиста или неправильный перевод / В.В. Ким // Научные труды. – Вып. 5. T.3. – М.: РАЮН, 2005. – С. 266-271.
53. Ковальчук С.О. Нормативне врегулювання порядку залучення та участі перекладача у ході повідомлення особи про підозру / С.О. Ковальчук // Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права: матеріали Міжнародної наукової конференції (Одеса, 30 листопада 2012 р) Т. 2 / відп. за випуск д.ю.н., проф. В.М. Дрьомін. – Одеса: Фенікс, 2012. – С. 305-310.
54. Ковальчук С.О. Охорона державної таємниці під час кримінального провадження / С.О. Ковальчук, Г.Р. Крет // Наше право. – 2012. – № 4 ч. 2 – С. 95-102.
55. Когутич І.І. Проект КПК України: негласні слідчі (розшукові) дії / І.І. Когутич // Митна справа. – 2011. – № 6, ч. 2, кн. 1. – С. 305-312.
56. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/
57. Кодекс присяжного перекладача Польщі від 31.03.2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://wszystkootlumaczeniu.blogspot.com/2011/09/tumaczenie-na ukrainski.html
58. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/
59. Кокорев Л.Д. Участники правосудия по уголовным делам / Л.Д. Кокорев. – Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-та, 1971. – 160 с.
60. Комаров С.А. Общая теория государства и права / С.А. Комаров. – М.: Манускрипт, 1996. – 312 с.
61. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: від 04.11.1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004
62. Конвенція СНД про права і основні свободи людини від 26.05.1995 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.busel.org/texts/cat9ut/id5cwxynb.htm
63. Кондратюк О.В. Судова система та судочинство Галичини у складі Австро-Угорщини (1867 – 1918 р.р.): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01/ Олександр Володимирович Кондратюк − Львів, 2006. − 203 с.
64. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
65. Корнуков В.М. Личность в уголовном судопроизводстве: проблема обязанностей / В.М. Корнуков // Советское государство и право. – 1988. – № 7. – С. 81-88.
66. Корнуков В.М. Теоретические и правовые основы положения личности в уголовном судопроизводстве: Дисс. ... докт. юрид. наук: 12.00.09 / В.М. Корнуков. – Саратов, 1987. – 415 с.
67. Костіна Л. Участь перекладача у кримінальному судочинстві / Л. Костіна // Право України. − 2003. − № 8. − С. 106-110.
68. Костіна Л. Щодо вдосконалення процесуального становища перекладача на стадії досудового розслідування / Л. Костіна // Право України. − 2004. − № 3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravoznavec.com.ua/period/chapter/2/36/1422
69. Костюченко О.А. Основи конституційного права України [конспект лекцій] / О.А. Костюченко. – К.: МАУП, 1999. – 55 с.
70. Крет Г.Р. Особливості залучення перекладача до кримінального провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю / Г.Р. Крет // Шляхи удосконалення кримінального процесуального законодавства: матеріали регіонального круглого столу (19 квітня 2013 р.). – Одеса: Юридична література, 2013. – С. 114-119.
71. Крет Г.Р. Порядок допуску осіб до участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю / Г.Р. Крет // Судова апеляція. – 2012. – № 4. – С. 107-111.
72. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
73. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
74. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т. 1 / О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін.; [За заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова]. – X.: Право, 2012. – 768 с.
75. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. T. 2 / Є.M. Блажівський, Ю.M. Грошевий, Ю.М. Дьомін та ін.; [За заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова]. – X.: Право, 2012. – 664 с.
76. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / [За заг. ред. В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила]. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
77. Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Відп. ред..: С.В. Ківалов, С.М. Міщенко, В.Ю. Захарченко. − Х.: Одіссей, 2013. − 1104 с.
78. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / [за заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка]. – [вид. шосте, перероблене та доповнене]. – К. : Юрисконсульт; Юстініан. – 2010. – 896 с.
79. Кримінально-процесуальне право України: Підручник / [За заг. ред. Ю.П. Аленіна]. – X.: ТОВ «Одіссей», 2009. – 816 с.
80. Кримінально-процесуальний кодекс України: від 28.12.1960 р. № 1001-056 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http: // www/zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-05
81. Кругликов А.П. Принципы уголовного процесса Российской Федерации: [учебное пособие] / А.П. Кругликов, И.С. Дикарев, И.А. Бирюкова; [под ред. А.П. Кругликова]. − Волгоград: Изд-во Вол ГУ, 2007. − 191 с.
82. Кузик Т.М. Відшкодування процесуальних витрат, пов’язаних із участю перекладача у кримінальному провадженні як одна із гарантій забезпечення прав перекладача / Т.М. Кузик // Часопис Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького «Університетські наукові записки». – 2012. – С. 139-145.
83. Кузик Т.М. Забезпечення безпеки перекладача у кримінальному провадженні / Т.М. Кузик // Європейські перспективи. – № 4. Ч. 3. – 2012. – С. 107-112.
84. Кузик Т.М. Окремі аспекти участі перекладача під час надання міжнародної правової допомоги щодо видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення / Т.М. Кузик // Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». – 2013. – № 1(7): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //lj.oa.edu.ua/articles/2013/n1/13ktmvkp.pdf.
85. Кузик Т.М. Особливості участі перекладача до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за новим КПК України / Т.М. Кузик // Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права: матеріали Міжнародної наукової конференції (Одеса, 30 листопада 2012 р) Т. 2 / відп. за випуск д.ю.н., проф. В.М. Дрьомін. – Одеса: Фенікс, 2012. – С. 336-339.
86. Кузик Т.М. Поняття та вимоги до особи перекладача у кримінальному процесі України / Т.М. Кузик // Часопис Хмельницького університету управління і права «Університетські наукові записки». – № 1. – 2013. – С. 341-346.
87. Кузик Т.М. Право перекладача як учасника кримінального провадження на винагороду / Т.М. Кузик // Перспективи розвитку правової системи України у контексті світових інтеграційних процесів: Збірник матеріалів регіональної науково-практичної конференції (Івано-Франківськ, 20-21 травня 2011 року). – Івано-Франківськ, 2011. – С.68-71.
88. Кузик Т.М. Участь перекладача у стадії досудового розслідування / Т.М. Кузик // Наше право. – № 5. – 2012. – С.131-137.
89. Кузнецов О.Ю. Переводчик в российском уголовном судопроизводстве [монография] / О.Ю. Кузнєцов. − М.: Изд-во МПИ ФСБ России, 2006 − 256 с.
90. Кузнецов О.Ю. Понятие «язык судопроизводства» в системе российского процессуального законодательства / О.Ю. Кузнецов // Современное право. − 2005. − № 5. − С. 23-26.
91. Кузнецов О.Ю. Процессуальные издержки, вызванные реализацией принципа языка уголовного судопроизводства, и порядок их возмещения / О.Ю. Кузнецов // Современное право. – 2005. – № 9. – С. 46-55.
92. Куркін М.В. Проблеми забезпечення безпеки суб’єктів кримінального процесу: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Микола Васильович Куркін. – Харків, 1999. – 161 с.
93. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (особлива частина) / [авт. кол. О.Ю. Хабло, О.С. Степанов, М.П. Климчук та ін.]. – К.: НУВС, 2012. – 284 с.
94. Курс советского гражданского процессуального права: Теоретические основы правосудия по гражданским делам: в 2-х томах. / [ред. кол.: П.П. Гуреев, А.А. Добровольский, А.А. Мельников]. − М.: Наука, 1981. – Т.1. − 1981. − 464 c.
95. Кучинська О.П. Перекладач в кримінальному процесі України / О.П. Кучинська // Вісник Академії адвокатури України. − 2010. − №1 (17). − С.139-141.
96. Лавров В.П. Особенности допроса граждан иностранных государств / В.П. Лавров, А.Г. Крамаров. – М., 1976. – 124 с.
97. Ларин А.А. Институт присяжных переводчиков: зарубежный опыт и перспективы введения в России / А.А. Ларин // Актуальные вопросы переводоведения и практики перевода [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://www.alba-translating.ru/index.php/2011/larin2011.html
98. Леви А.А. Звукозапись в уголовном процессе / А.А. Леви. – М.: Юридическая литература, 1974. – 104 с.
99. Леоненко М.І. Правове положення перекладача як суб’єкта забезпечення принципу національної мови кримінального судочинства / М.І. Леоненко // Вісник Запорізького державного університету. Юридичні науки − 2003. − №1. − С. 13-18.
100. Леоненко М.І. Принцип національної мови у кримінальному судочинстві: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Максим Іванович Леоненко. − К., 2001. − 20 с.
101. Леоненко М.І. Принцип національної мови у кримінальному судочинстві: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Максим Іванович Леоненко. − Запоріжжя, 2001 − 187 с.
102. Лисиченко В.К. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике: [Учебное пособие] / В.К. Лисиченко, В.В. Циркаль. – Киев: КГУ, 1987. – 100 с.
103. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: [підручник] / Л.М. Лобойко – К.: Істина, 2008. – 488 с.
104. Лук’янчиков Є.Д. Виклик на допит: правові, організаційні, тактичні аспекти / Є.Д. Лук’янчиков // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. – № 2. – С. 228-232.
105. Луцик В. Інститут повернення кримінальної справи прокурору: сучасний стан і перспективи розвитку / В. Луцик // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2012. – № 2. – С. 70-76.
106. Маляренко В.Т. Про державну мову та перекладача у кримінальному процесі України / В.Т. Маляренко.// Голос України. – 2006. – № 175 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/1D141B574FD9BE5CC22571F100318413?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=1D141B574FD9BE5CC22571F100318413&Count=500&
107. Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика: [монографія] / Василь Тимофійович Маляренко. − К.: Концерн «Видавничий Дім Ін Юре», 2004. – 544 с.
108. Мартынчик Е.Г. Проблемы процессуального статуса и эффективности охраны прав подсудимого (осужденного) в судах первой и кассационной инстанций: Дисс. ... докт. юрид. наук / Е.Г. Мартынчик. – Кишинев, 1981. – 424 c.
109. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України: [підручник] / М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко. – К.: Либідь, 1999. – 534 с.
110. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: Резолюція 2200 А (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16.12.1966 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www/zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043
111. Муратова И.А. Содержание и формат сертификационного экзамена как методическая проблема: Автореферат дис. … канд. пед. наук: 13.00.02. / И.А. Муратова. − М., 2006. − 19с.
112. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. / [за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка]. – К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.
113. О