Кузнєцова Катерина Ігорівна Євроінтеграційна політика Чеської Республіки

brief description

Кузнєцова Катерина Ігорівна, асистент кафедри міжнарод­них організацій та дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Євроінтеграційна політика Чеської Республіки» (23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобаль­ного розвитку). Спецрада Д 26.001.29 у Київському національ­ному університеті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
КУЗНЄЦОВА КАТЕРИНА ІГОРІВНА
УДК 327(437.1/.2):329.8]:061.1ЄС
ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ
23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем
та глобального розвитку
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
Науковий керівник:
доктор політичних наук, професор
Скороход Юрій Степанович
КИЇВ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП……….…………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………………………………………10
1.1. Теоретичні засади дослідження……………...……………………..……...10
1.2. Документально-джерельна база дослідження…….……………...…….....35
Висновки до розділу1…………………………………………………..……….44
РОЗДІЛ 2. КУРС ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ЩОДО ВСТУПУ В
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ………………………………………………………46
2.1. Формування концептуальних засад євроінтеграційної політики
Чехії……………………………………………………………………………….46
2.2. Зовнішньополітичні аспекти реалізації євроінтеграційної політики
Чеської Республіки………………………………………………………………67
Висновки до розділу 2…………………………………………..……………….93
РОЗДІЛ 3. ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ
ПІСЛЯ ВСТУПУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ………………..…………96
3.1. Інституційне забезпечення євроінтеграційної політики Чеської
Республіки……………………………………………………………….……….96
3.2. Особливості реалізації євроінтеграційної політики Чеської
Республіки…...………………………………………………………………….115
Висновки до розділу 3……………………………………………..…………...164
ВИСНОВКИ……………………………………………………….……………166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………….………………..174
3
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Початок XXI століття
характеризувався процесами інтенсифікації та поглиблення європейської
інтеграції, її поширенням на дедалі нові сфери. Нині ЄС є однорідним
простором з єдиною економічною та валютною системами. Особливістю
сучасних інтеграційних процесів у Європі став пошук механізмів
формування спільного політичного простору, спрямування зусиль на
регулювання спільної зовнішньої політики та політики безпеки,
співробітництва у сфері охорони порядку та правосуддя у кримінальних
справах.
Джерелом інтеграційних процесів є інтереси національних держав, які
суттєво впливають на характер, інтенсивність і напрям міждержавного
співробітництва, на визначення ймовірних меж поглиблення інтеграції.
З падінням комуністичного режиму Чеська Республіка позиціонувала
себе в якості невід’ємної частини Заходу та пройшла послідовний і досить
швидкий процес інтеграції до європейських та євроатлантичних структур.
Чеська Республіка, яка за своїми параметрами (площа, населення, природні
ресурси) є середньоєвропейською державою, у функціональній площині
Європейського Союзу відіграє роль малої держави, яка з обмеженими
ресурсами не має можливості суттєво впливати на середовище за її
кордонами. У цьому сенсі дослідження євроінтеграційної політики Чеської
Республіки дає необхідний матеріал для висновків та узагальнень щодо
спонукальних мотивів, бачення переваг і наявності існування ймовірних
проблем та ризиків, пов’язаних із участю середніх і малих держав у
інтеграційних об’єднаннях, а саме врахування інтересів під час прийняття
рішень у ЄС, збереження національної ідентичності тощо.
Актуалізує подальше вивчення даної проблеми її недостатня наукова
розробленість: фундаментальні праці, присвячені дослідженню
євроінтеграційної складової зовнішньої політики Чеської Республіки, майже
4
відсутні. Пропонована дисертація певною мірою є спробою заповнити цю
прогалину в сучасній політичній науці.
Важливий аспект актуальності даного дослідження обумовлюється і
безпосереднім поглибленням співробітництва України з ЄС, про що свідчить
підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. У цьому сенсі
всебічний аналіз як позитивного, так і негативного досвіду
євроінтеграційного курсу Чеської Республіки в контексті захисту її
національних інтересів є корисним для України з огляду на вироблення
подальшої євроінтеграційної стратегії нашої країни.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана в рамках Комплексної наукової програми Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Модернізація
суспільного розвитку світових процесів глобалізації», затвердженої Вченою
Радою Університету (протокол № 12 від 20 червня 2011 р.), і науководослідної теми Інституту міжнародних відносин Київського національного
університету імені Тараса Шевченка «Асоціація як новий формат відносин
України з Європейським Союзом: політичний, правовий, економічний та
інформаційний аспекти» (номер державної реєстрації 0111U007054). У
рамках зазначеної теми дисертаційна робота відповідає напрямку наукової
діяльності відділення міжнародних відносин Інституту міжнародних
відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
«Україна в сучасних політичних та безпекових процесах».
Мета і завдання дослідження визначені, виходячи з науковотеоретичної й практичної актуальності та стану фахового розроблення
проблематики, її політичної ваги.
Мета дисертаційної роботи полягає в аналізі зовнішньополітичних
аспектів формування та реалізації євроінтеграційної політики Чеської
Республіки в рамках Європейського Союзу.
Досягнення поставленої мети зумовило розв’язання таких поставлених
дослідницьких завдань:
5
– дослідити бачення політичними акторами Чехії перспектив
європейської інтеграції в контексті тлумачення ними національного інтересу;
– виявити специфіку інституційних механізмів формування та реалізації
євроінтеграційної політики Чеської Республіки;
– простежити становлення та розвиток взаємовідносин Чеської
Республіки з ЄС у період набуття нею членства;
– дослідити зовнішньополітичні стратегії Чехії в контексті захисту її
національних інтересів та ефективності реалізації євроінтеграційної
політики;
– виявити особливості євроінтеграційної політики Чеської Республіки
після вступу в ЄС;
– визначити роль зв’язків Чехії з іншими країнами Центрально-Східної
Європи, зокрема в рамках Вишеградської групи, як одного з інструментів
чеської політики в ЄС.
Об’єктом дослідження є зовнішня політика Чеської Республіки.
Предметом дослідження – євроінтеграційна політика Чеської
Республіки.
Методи дослідження визначені специфікою об’єкта та предмета
дослідження, метою й завданнями, поставленими в дисертації.
Методологічна структура роботи передбачає аналіз зовнішньої політики
Чеської Республіки на трьох рівнях: теоретико-концептуальному (аналіз
ідейно-теоретичного фундаменту зовнішньої політики в контексті її
євроінтеграційної складової); доктринальному (аналіз зовнішньополітичних
концепцій ); на практико-політичному – як аналіз реалізації політикостратегічного курсу країни, а саме євроінтеграційної політики Чеської
Республіки.
У дисертації використані як загальнонаукові, так і політологічні
методи аналізу. Автором були використані такі загальнонаукові та спеціальні
методи пізнання, як історико-порівняльний та проблемно-хронологічний.
Також активно застосовується структурно-функціональний аналіз, за
6
допомогою якого з загальної структури зовнішньої політики Чехії були
виокремлені пріоритетні для дослідження сфери та суб’єкти.
Системний підхід дав можливість розглядати Європейський Союз як
складну організаційну структуру, яка складається з елементів, що
взаємодіють між собою. Системний підхід дозволив виявити місце та роль
Чеської Республіки серед інших держав-членів Європейської Союзу,
обумовити зміни у євроінтеграційній політиці Чехії після вступу до ЄС, а
також проаналізувати форми взаємодії елементів системи Європейського
Союзу, перетину інтересів і цілей.
У рамках системного підходу продемонстровано взаємну
обумовленість зовнішньополітичної поведінки учасників Вишеградської
групи на основі існуючих закономірностей у зв’язках між ними в рамках
їхньої євроінтеграційної політики.
Історико-порівняльний метод використано у формі аналізу еволюції
становлення відносин Чехії з Європейським Союзом. Компаративний аналіз
був застосований для виявлення спільного та відмінного у баченні чеськими
політичними акторами Європейського Союзу та місця Чехії в цих процесах.
Виходячи зі своєї специфіки, міжнародні відносини в регіоні
Центральної та Східної Європи можуть бути об'єктом як теоретичного, так і
емпіричного аналізу. Емпіричний аналіз дозволяє з'ясувати характер
динаміки міждержавних відносин, якісні показники зовнішньополітичної
діяльності. У теоретичному плані автор застосовує поєднання реалістичного,
ліберального та конструктивістського підходу в рамках дослідження для
визначення поняття національних інтересів та їх вплив на формування та
реалізацію зовнішньої політики Чеської Республіки.
Дескриптивний аналіз необхідний для встановлення й оцінки
конкретних фактів і подій у процесі реалізації зовнішньополітичних цілей
Чехії, а причинно-наслідковий аналіз допоміг при з’ясуванні ефективності
тих чи інших інструментів стратегії для її реалізації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автор
7
дисертаційного дослідження на основі залучення й комплексного аналізу
широкого кола джерел здійснив цілісне та всебічне дослідження
євроінтеграційної політики Чеської Республіки. Основними положеннями,
які визначають наукову новизну дослідження й виносяться на захист, є такі:
вперше:
- обґрунтовано те, що головною зовнішньополітичною стратегічною метою
Чеської Республіки на початку 1990-х рр. було забезпечення належного
місця в системі міжнародних відносин у постбіполярний період, де
набуття членства в ЄС було завершальною, але при цьому і
найважливішою метою;
- доведено, що більшість чеських політичних акторів розглядало членство
в ЄС, як до вступу, так і після набуття членства в ЄС, насамперед, як
інструмент захисту національних інтересів;
- виявлено, що одним із суттєвих чинників урядових криз (зокрема в період
головування Чехії в ЄС) стало різне бачення перспектив розвитку
Європейського Союзу політичними партіями та політичними лідерами
Чехії в контексті тлумачення ними національних інтересів.
поглиблено:
- бачення політичними партіями Чехії національних інтересів у контексті
євроінтеграційного курсу;
- положення, що після набуття Чехією членства в ЄС, найбільш
дискусійним було питання збереження національного суверенітету в
рамка її євроінтеграційної політики.
набуло подальшого розвитку:
- дослідження специфіки прийняття зовнішньополітичних рішень у Чеській
Республіці;
- положення, що Вишеградська четвірка наразі перетворилась на
ефективне об’єднання всередині Європейського Союзу й виступає
додатковим інструментом у забезпеченні інтересів її учасників, у тому
8
числі й Чехії, у здійсненні європейської політики у сферах енергетики,
економіки, безпеки тощо.
Наукове і практичне значення одержаних результатів дослідження
випливає з його політичної актуальності й наукової новизни. Науковопрактичний аспект дослідження полягає в тому, що його основні результати
та положення можуть стати основою для подальших досліджень участі
Чеської Республіки у європейських інтеграційних процесах.
Прикладний аспект дослідження полягає в тому, що фактологічний
матеріал і висновки, які містяться в дисертаційній роботі, можуть бути
використані у практичній діяльності Міністерства закордонних справ
України та інших органів державної влади, які долучені до формування
євроінтеграційної політики нашої країни, а також до розвитку співпраці
України з Чеською Республікою.
Теоретичні та практичні положення дисертаційної роботи також
можуть бути використані у рамках навчального процесу у вищих
навчальних закладах України при підготовці підручників, навчальних
посібників, науково-методичних рекоментацій, а також при розробці та
викладанні таких нормативних і спеціальних курсів, як «Міжнародні
організації», «Міжнародні відносини та світова політика», «Європейський
Союз в міжнародних відносинах», «Міжнародна та європейська безпека»,
«Аналіз і прогнозування зовнішньої політики», «Зовнішньополітичні
стратегії та доктрини в сучасному світі» тощо.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно
виконаним науковим дослідженням. Усі наукові результати, що викладені в
дисертації, одержані автором особисто й концентровано викладені в
авторефераті та шести опублікованих наукових статтях.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дисертації знайшли відображення у виступах на міжнародних наукових і
науково-практичних конференціях, зокрема: «Шевченківська весна.
Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (22
9
березня 2012 р., м. Київ), міжнародна конференція «Сучасне суспільство,
глобалізація та право» (12 – 13 жовтня 2012 р., м. Санкт-Петербург),
«Актуальні проблеми міжнародних відносин» (25 жовтня 2012 р., м. Київ),
міжнародна науково-практична конференція «Сучасна дипломатія: актуальні
проблеми теорії та практики» (20 грудня 2012 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 10-ти
наукових працях загальним обсягом 4,5 д.а., з яких 4 праці у фахових
виданнях затверджиних МОН України (2,8 д.а.), 2 праці в іноземних
наукових виданнях (0,7 д.а.) та 4 праці апробаційного характеру (1 д.а.).
Структура роботи обумовлена визначеними метою, об’єктом і
предметом дослідження. Дисертаційне дослідження складається з вступу,
трьох розділів, шести підрозділів, висновків і списку використаних джерел
(271 найменування чеською, англійською, німецькою, російською,
українською та французькою мовами на 29 сторінках). Загальний обсяг
роботи складає 202 сторінки, з них основного тексту – 173 сторінок

bibliography

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження стало основою для вирішення наукового
питання, що полягає в з’ясуванні особливостей формування та реалізації
євроінтеграційної політики Чеської Республіки та дозволило дійти таких
висновків:
1. Зовнішньополітичною стратегічною метою Чехії у 1990-ті рр.
було забезпечення свого належного місця в міжнародних відносинах після
закінчення «холодної війни», що передбачало вступ до низки міжнародних
міжурядових організацій (МВФ, організацій Групи Світового Банку, ОЕСР,
ЄБРР, НАТО, ЄС тощо) і розвиток дружніх відносин із сусідніми державами
та партнерами. У цьому сенсі немає підстав характеризувати
зовнішньополітичний курс Чеської Республіки в цей період лише як курс
орієнтований на «повернення до Європи». Вступ до ЄС був завершальним,
хоч і найважливішим, пунктом порядку денного чеської зовнішньої
політики.
Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що попри те, що на
початку 1990-х рр. більшість чеських політичних акторів поділяли ідеї
«повернення до Заходу» та «ліберальної демократії», відмінності в їхньому
баченні моделей геополітичної орієнтації Чеської Республіки дозволяють
виокремити взаємодію трьох головних зовнішньополітичних ідеологій у
процесі прийняття зовнішньополітичних рішень:
• атлантизм (НАТО, США), який сповідувала в основному Громадянська
демократична партія;
• континенталізм (ЄС, Німеччина), прихильником якої, насамперед, була
Чеська соціал-демократична партія та
• автономізм (суверенітет, нейтралітет, ОБСЄ, Росія, Китай),
репрезентований позицією комуністів.
Атлантизм та континенталізм не сприймалися як несумісні ідеології,
однак при цьому і не передбачали ідентичності підходів при вирішенні
167
важливих зовнішньополітичних рішень: атлантисти зокрема виступили проти
запровадження євро, Договору про конституцію ЄС. Континенталісти
висловили серйозні застереження з проводу зовнішньої політики США на
Близькому і Середньому Сході та щодо розміщення американських
комплексів ПРО на чеській території.
У свою чергу, різне тлумачення сутності «ліберальної демократії»
призвело до появи в чеському політикумі двох ідеологічних течій, які мали
істотний вплив на бачення зовнішньополітичних пріоритетів Чеської
Республіки: економічного універсалізму (спрямованого на усунення
інституційних перешкод для вільного потоку товарів, послуг, грошей) та
морального універсалізму (орієнтованого на поширення демократії та захист
прав людини, що є пріоритетом у зовнішній політиці). Прихильники
економічного універсалізму (насамперед, В. Клаус) активно виступали за
розвиток економічних зв’язків із Росією та Китаєм, у той час як носії
ідеології морального універсалізму (В. Гавел та його послідовники) активно
виступали проти цього.
У результаті дослідження було доведено, що сприйняття ЄС як
раціонального інструменту Чехії для досягнення прогресу в широкому сенсі,
а також як можливість зрівнятися у розвитку з успішними країнами,
актуальне для всіх політичних акторів як до вступу Чеської Республіки до
ЄС, так і при формуванні своєї зовнішньополітичної стратегії після набуття
членства в цій організації. Громадянська демократична партія сприймала
членство в ЄС у контексті економічних переваг, які воно надало. Чеська
соціал-демократична партія і Християнсько-демократична партія
представили ЄС як функціональний інструмент успішних європейських
держав в епоху глобалізації. Навіть частина проєвропейської Комуністичної
партії розглядала ЄС в якості можливого інструменту, який можна було б
використовувати для підтримки проведення своєї «лівої» політики. У цілому,
критерієм успіху Чехії, яка відіграє роль малої держави у функціональній
168
площині європейського регіону, стала її здатність отримувати вигоду зі свого
обмеженого потенціалу шляхом набуття членства в Європейському Союзі.
2. Специфіка інституційного механізму формування та реалізації
євроінтеграційної політики Чеської Республіки полягає в «особливих»
повноваженнях президента республіки у зовнішньополітичній сфері, які
надають президенту численні можливості для вироблення свого власного
зовнішньополітичного курсу і відстоювання його навіть шляхом прямого
протистояння з урядом. Відмінності у підходах та відсутність узгодженості у
позиціях високопосадовців мають негативний вплив на зовнішню політику
Чеської Республіки та її імідж серед міжнародних партнерів. Найгостріші
суперечки викликали такі питання, як миротворча операція НАТО в
Югославії, війна США в Іраку в 2003 р., визнання Чеською Республікою
Косово, розташування на території Чехії систем протиракетної оборони,
ратифікація Чеською Республікою Лісабонського договору і, нарешті,
ведення санкцій ЄС проти Росії. Необхідно наголосити, що вищезгадані
суперечки здебільше були відображенням саме внутрішніх проблем
взаємодії, а не спричинені впливом зовнішнього фактору. Однак, в
основному президент та уряд єдині у своїй прихильності до загальної лінії
зовнішньої політики Європейського Союзу.
Прийняття зовнішньополітичних рішень у Чеській Республіці
віддзеркалює і наявність певних політичних упереджень, які є наслідком
суджень про оточуючий світ, сформованих на основі оцінки історичного
досвіду та колективної пам’яті чеського народу. Аналіз політичних
упереджень дає підстави зробити висновок, що більшість упереджень
(зокрема, антиросійське та антикитайське) є продуктом ментальності
чеського антикомунізму; в той час як інші – історичних двосторонніх
відносин (зокрема, антинімецькі). Дані упередження використовувалися
чеськими політиками в процесі прийняття політичних рішень. Так президент
Клаус у якості застереження щодо ратифікації Лісабонського договору
169
висунув аргумент, що цей договір буде використаний судетськими німцями
для повернення назад своєї колишньої власності.
Усвідомлення Чехією необхідності розвитку двосторонніх та
регіональних зв’язків як життєво-важливого інтересу нейтралізувало
негативну спадщину чесько-німецьких та чесько-австрійських відносин
(зокрема, суперечки про правомірність виселення судетських німців з
Чехословаччини в 1945 – 1946 рр. та суперечливу історичну спадщину
тогочасного Президента Чехословаччини Е. Бенеша). У свою чергу,
інтенсифікація торгівельно-економічних зв’язків створила необхідні
передумови для послаблення антиросійського та антикитайського
упереджень та формування нових підходів чеської зовнішньої політики щодо
вищезгаданих держав. У той же час, окупація Росією Криму та розпалювання
конфлікту на Донбасі посилила в чеському суспільстві недовіру до будь-яких
російських зовнішньополітичних кроків.
3. Курс Чеської Республіки на вступ до ЄС характеризувався своєю
послідовністю. Попри зміни політичного керівництва в Чехії зберігалась
ієрархія в зовнішньополітичних пріоритетах, а сам процес відрізнявся тільки
ступенем інтенсивності. Процес набуття членства в ЄС, який офіційно
розпочався поданням у 1996 р. заявки на вступ до ЄС, успішно завершився
рішенням Європейської Ради щодо прийняття 10 нових країн у ЄС 1 травня
2004 р., у тому числі й Чеської Республіки.
Інтеграція Чехії в ЄС та пов’язана з нею європеїзація супроводжувалися
глибокими системними змінами в чеському суспільстві. У період реалізації
курсу на вступ до ЄС процес європеїзації полягав у прийнятті Чеською
Республікою політичної, нормативної та інституційної моделі Європейського
Союзу та відтворенні європейської ідентичності держави на міжнародній
арені. Складовими успіху євроінтеграційного курсу Чеської Республіки були
наступні:
170
• окреслення чітких зовнішньополітичних пріоритетів та цілей, які
поділялися та були підтримані ключовими чеськими політичними партіями
та громадянами;
• активна та цілеспрямована зовнішня політика Чехії, спрямована на
їхню реалізацію;
• підтримка з боку провідних європейських держав та міжнародних
організацій (ЄС).
Вступ до ЄС призвів до наймасштабніших змін у міжнародному
становищі держави: Чехія стала повноправним членом міжнародної
організації передових демократичних держав, яка здатна забезпечити
ефективну гарантію безпеки для своїх держав-членів і створила єдиний
економічний та політичний простір.
4. Успіх європеїзації чеської політики після вступу в ЄС залежить від
чіткого визначення зовнішньополітичного порядку денного, забезпечення
громадською підтримкою та ефективною внутрішньополітичною
координацією. Не дивлячись на це, чеські уряди тривалий період не
здійснювали спроби запропонувати нову або переформулювати прийняту
зовнішньополітичну стратегію (2003 – 2006 рр.) після того, як завершився
термін її дії, яка до того ж більшою мірою була орієнтована на процес вступу
до ЄС, аніж на діяльність Чеської Республіки в якості його члена. Таким
чином, із вступом до ЄС у 2004 р. зовнішня політика Чеської Республіки
опинилася в концептуальному вакуумі, який посилив розбіжності серед
політичної еліти з низки принципових питань подальшого розвитку
Європейського Союзу та ролі й місця Чехії в євроінтеграційних процесах.
Президентство Чеської Республіки в ЄС представило собою унікальну
можливість розробити новий стратегічний документ. Проте, навіть програма
головування Чеської Республіки в ЄС відображала тільки поточні пріоритети
та порядок денний замість стратегічної довгострокової перспективи на
засадах широкого політичного консенсусу.
171
У 2011 р. та 2015 р. урядами П. Нечаса та Б. Соботки відповідно були
розроблені та затверджені нові концепції зовнішньої політики Чеської
Республіки. Якщо концепція 2011 р., яка визначала членство в ЄС не як
самоціль, а як засіб для захисту та просування власних національних
інтересів, з’явилася з запізненням (Чехія вже 7 років була членом ЄС, а сама
міжнародна організація постала перед новими викликами у світлі складного
процесу ратифікації Лісабонського договору), то концепція зовнішньої
політики Чеської Республіки 2015 р. характеризувалася оперативним
реагуванням на кардинальні зміни на міжнародній арені, спричинені
агресивною політикою Росії.
5. Головними цілями Чеської Республіки після набуття членства в ЄС
залишаються збереження державного суверенітету, забезпечення
національної безпеки, національної ідентичності й подальше процвітання та
благополуччя її громадян. Членство в ЄС розглядається чеськими політиками
як важливий інструмент для їхньої реалізації. В цьому сенсі Чеська
Республіка об’єктивно зацікавлена в сильному та стабільному ЄС та в
посиленні свого впливу в рамках цієї міжнародної організації, а через неї – і
свого на міжнародній арені в цілому. ЄС виступає референтною та
інституційною основою чеської політики, а не її географічним або
тематичним визначенням.
Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що після набуття
членства в ЄС у євроінтеграційній політиці Чеської Республіки найбільш
чутливим виявилось питання збереження національного суверенітету, яке
найгостріше постало під час дискусій щодо вступу Чехії до Шенгенської
зони та введення євро. Крізь призму інструментального бачення уряду
М. Тополанека (представника Громадянської демократичної партії) вступ до
Шенгенської зони сприймався не як «втрата суверенітету», а як «скасування
бар’єрів». Таким чином, питання було деполітизовано та швидко погоджено
всіма політичними акторами. На відміну від нього, бачення «втрати
суверенітету» у сфері монетарної політики стало головною політичною
172
перешкодою для приєднання Чеської Республіки до зони євро, незважаючи
на її технічну готовність.
Найбільшим же викликом Чеської Республіки стала ратифікація
Лісабонського договору, яка спричинила внутрішньополітичну кризу та
протистояння Президента В. Клауса, який не підтримував подальшої
інтеграції, та уряду Я. Фішера, який врешті решт зумів впевнено й у той же
час конструктивно провести процес ратифікації, який включав і непрості
переговори з ЄС про так зване «чеське виключення» з Лісабонського
договору.
6. У Центральній Європі, завдяки проведенню Чеською Республікою
активної зовнішньої політики, відбувалося історично безпрецедентне явище:
стратегічна сумісність інтересів країн регіону, що стало основою для
усвідомлення політичними елітами необхідності та доцільності розвитку
багатостороннього спіробітництва в рамках Вишеградської четвірки.
Нині Вишеградська четвірка стала впливовим політичним проектом
Центральної Європи, якому відводиться важливе місце в зовнішній політиці
Чехії. Вишеградська четвірка забезпечує Чеську Республіку комфортною,
майже природною комунікаційною платформою, якій не має аналогів у
регіоні. Ця платформа значно скорочує витрати як на отримання інформації
про наміри регіональних партнерів, так і на отримання інформації в цілому.
Країни Вишеградської четвірки досягли єдності в позиціях щодо політики в
НАТО та реалізації програми «Східного партнерства», з низки принципових
питань щодо розвитку ЄС. Більш того, існування регіональних механізмів
взаємодії виявилося стабілізуючим фактором в процесі подолання
політичних криз, які інколи виникали між державами-членами (зокрема,
ускладнення відносин між Чехією та Угорщиною через «декрети Бенеша» та
словацько-угорської суперечки, спричинені розбіжностями у позиції щодо
забезпечення прав угорської меншини в Словаччині). Таким чином,
Вишеградська група дієво сприяє загальній регіональній стабільності, що є
одним з ключових пріоритетів Чеської Республіки.
173
Якщо Вишеградська четвірка буде використовувати «збалансований»
підхід до співпраці в ЄС, вона зможе і надалі зміцнювати спроможність своїх
членів відстоювати власні цілі та пріоритети.