КВН ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНЕ ЯВИЩЕ: ГЕНЕЗА, ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ, СУЧАСНИЙ СТАН

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

ЯНІШЕВСЬКИЙ Сергій Олександрович

УДК 379.823

КВН как социокультурное явление:

ГЕНЕЗА, ИСТОРИЯ РАЗВИТИЯ, СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ

17.00.01 теорія та історія культури

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Науковий керівник
Безклубенко
Сергій Данилович,
доктор філософських наук, професор

КИЇВ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. Історіографія проблеми та джерельна база дослідження... 10
РОЗДІЛ 2. Еволюція КВН у контексті суспільно-політичних та соціокультурних процесів у радянському суспільстві другої половини ХХ століття............................................. 41
2.1. Суспільно-політичні та соціокультурні передумови
виникнення КВН........................................................... 41
2.2. КВН у 6070 роках ХХ століття: особливості розвитку................................................................................... 56
2.3. Кавеенівський рух у добу перебудови........................ 95

РОЗДІЛ 3. КВН у пострадянський період........................................... 110
3.1. ......... Загальні закономірності розвитку феномена КВН
у країнах колишнього СРСР...................................... 110
3.2. Поширення КВН у країнах далекого зарубіжжя...... 135
3.3. Особливості та перспективи розвитку
кавеенівського руху в Україні................................... 144

ВИСНОВКИ.......................................................................................... 161

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................. 166

ВСТУП

Актуальність дослідження. Здобуття Україною незалежності об’єктивно зумовило масштабні суспільно-політичні та соціально-економічні трансформації. Зазнали змін стереотипи свідомості та поведінки людей, норми і правила їхньої взаємодії, критерії соціальної престижності, ціннісно-нормативні настанови, світоглядні засади. Відбуваються істотні зрушення у соціальній структурі суспільства, новими формами та ідеями збагачується його культурне життя.
Водночас такі трансформації спричинили і низку кризових явищ: спад виробництва і високі темпи інфляції, зубожіння значної частини населення, атомізацію суспільства та соціальну аномію. Їхній руйнівний вплив особливо позначається на молоді, яка у даному контексті є найбільш вразливим прошарком суспільства. Як зазначає В.Баранівський, «...у молодіжному середовищі більшість втрачає духовно-світоглядні орієнтири, не відчуває твердого ґрунту при формуванні життєвих планів, плутається у суспільних цінностях» [1,76].
Подолання у сфері культури негативних наслідків вказаних трансформацій неможливе без належного осмислення усього розмаїття відповідних процесів, без вивчення особливостей їхнього розвитку і формування дієвої державної політики, спрямованої на забезпечення творчого розвитку як окремої особистості, так і різних соціальних груп. На порядок денний висувається, зокрема, актуальне завдання вироблення ефективної молодіжної політики. Очевидно, що його успішна реалізація неможлива без пізнання процесів, що відбуваються у молодіжному середовищі, у т.ч. і в молодіжній культурі, без урахування соціально-психологічних особливостей цієї вікової групи. Знання закономірностей відтворення та розвитку молодіжної культури дає можливість оцінити загальні тенденції її динаміки, певною мірою спрогнозувати перспективи. Аналіз різних форм молодіжної культури є необхідним також і з погляду їхньої суспільної корисності, сприяння повноцінній соціалізації молоді, вироблення у неї стійких навичок соціально прийнятної поведінки, засвоєння кращих здобутків вітчизняної і світової культури.
Серед суспільно корисних і спрямованих на творчий розвиток особистості, збагачення її внутрішнього світу форм сучасної української культури слід виділити насамперед Клуб Веселих і Найкмітливіших (КВН). Цінність його полягає у значній ролі, яку він відіграє як інструмент розвитку творчих здібностей молодої людини та її соціалізації, як форма естетичного виховання та пропагування інтелектуально змістовного, пізнавально спрямованого і творчо орієнтованого способу життя. До того ж на початку ХХІ століття кавеенівський рух став одним з найбільш популярних явищ сучасної української молодіжної культури, який об’єднує десятки тисяч учасників та мільйони шанувальників. За кількістю учасників КВН є чи не найпоширенішою серед української молоді організованою формою культурно-дозвіллєвої активності, ставши, зокрема, своєрідним символом студентського життя.
КВН має тривалу і багату історію. Виникнувши у колишньому Радянському Союзі як телевізійна гра, КВН з часом вийшов за рамки власне телебачення і почав культивуватися як окремий вид дозвілля, набувши глибокого соціокультурного змісту. Разом з тим протягом своєї тривалої історії КВН перетворився з пізнавально-діяльнісної гри фактично на жанр естрадного мистецтва.
Громадська увага до феномена Клубу Веселих і Найкмітливіших особливо посилилася у 1990-і роки, коли через несприятливі соціально—економічні обставини різко погіршилися умови організації самодіяльної творчості та масового дозвілля молоді. У цій ситуації КВН завдяки притаманним йому властивостям залишився для неї однією з найбільш доступних, привабливих і разом з тим змістовних форм використання вільного часу. Суспільна цінність КВН визначається ще й тим, що він як змістовна, дієва, а не лише суто гедоністична форма дозвілля активізує творчий потенціал особистості, створює простір для розвитку її інтелекту, художніх, організаторських здібностей, формує індивіда як соціально активну особистість.
Вивчення феномена КВН розширює наші знання про сучасні культурні процеси у середовищі української молоді, сприяє виявленню характерних рис і можливостей поширення суспільно корисних форм згуртування молоді, проведенню ефективності державної молодіжної політики. Важливим завданням є також розуміння особливостей впливу даного феномена на внутрішній світ молодої людини з метою ефективного використання соціотворчого потенціалу КВН у сенсі пропаганди з його допомогою (зважаючи на велику популярність і широкий загал прихильників) кращих культурних цінностей, зразків і норм суспільного життя. З’ясування ж чинників популярності КВН дає можливість визначити сутнісні засади культурних запитів сучасної молоді, що, у свою чергу, дозволяє виробити ефективні засоби оптимізації молодіжної, культурної політики держави відповідно до нових викликів часу.
Також слід відзначити унікальну особливість КВН як явища, що виникло спочатку на телебаченні, а потім, вийшовши за його межі, продовжує існувати у тісному зв’язку з розвитком останнього. У цьому сенсі з’ясування логіки розвитку феномена КВН становить значний інтерес з погляду вивчення впливу телебачення на різні сфери життя суспільства, що у контексті нинішнього тотального поширення електронних засобів масової комунікації відкриває можливість спрогнозувати загальні тенденції соціокультурної динаміки, зумовлені становленням інформаційного суспільства. КВН є цікавим зразком існування соціокультурного феномена у двох різновидах: екранному (як явище телевізійного мистецтва) та позаекранному (як форма художньої самодіяльності). Дослідження на прикладі КВН взаємовпливу цих двох різновидів допомагає глибшому розумінню впливу телебачення на різні сфери життя сучасного суспільства.
Всебічне вивчення КВН становить також інтерес і з огляду на тривалість його існування і значний потенціал адаптації до суспільно-політичних та соціально-економічних змін. Виникнувши у радянські часи і розвиваючись багато у чому під впливом ідеологічних стереотипів тодішнього суспільства, КВН відносно безболісно «пережив» згадані вище трансформації і став повноцінним культурним надбанням сучасної України, яскравим свідченням чого є, зокрема, значне поширення протягом 1990-х років україномовного варіанта КВН. У цьому контексті дослідження адаптивних можливостей КВН дає можливість зробити науково значущі узагальнення щодо процесу соціокультурної динаміки радянського та пострадянського суспільств, визначення тенденцій розвитку сучасної культури України.
Особливо слід відзначити ту обставину, що на момент підготовки дисертації не існувало наукових робіт, присвячених власне КВН. Вона є першим комплексним дослідженням історії становлення та розвитку феномена КВН у всій його багатоаспектності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами визначається її виконанням у рамках наукового проекту Київського національного університету культури і мистецтв «Актуальні проблеми трансформаційних процесів у культурі України».
Мета дослідження визначення особливостей, внутрішньої логіки та основних чинників процесу становлення та розвитку КВН як соціокультурного явища.
Відповідно до визначеної мети поставлено такі завдання:
· проаналізувати історіографію проблеми та джерельну базу;
· виявити історичні передумови та обставини виникнення КВН;
· визначити періоди розвитку феномена КВН;
· з’ясувати обумовленість еволюції КВН у загальному контексті соціокультурних та суспільно-політичних процесів у радянському суспільстві, розкрити специфіку впливу соціально-економічних трансформацій кінця ХХ століття на пострадянському просторі на процес відтворення КВН;
· відстежити перетворення КВН з ігрового явища на мистецьке та основні аспекти його організаційно-інституціонального розвитку.
Об’єктом дослідження є КВН як соціокультурне явище.
Предмет дослідження особливості та тенденції розвитку КВН як соціокультурного явища.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період від кінця 1950-х років до початку ХХІ століття.
Теоретико-методологічну основу дисертації становлять: соціокультурний підхід до аналізу історичних явищ, в рамках якого КВН розглядається і як результат творчої діяльності людини, і як продукт суспільних відносин; засадничі принципи історизму та об’єктивності; загальнонаукові методи аналіз, синтез, порівняння, індукція та дедукція; загальноісторичні методи історико-генетичний, історико-порівняльний, конкретно-історичний, соціологічний.
Джерельну базу дослідження утворюють публікації у засобах масової інформації (ЗМІ) про змагання КВН, тексти конкурсних програм кавеенівських колективів, інформаційні матеріали веб-сайтів команд КВН та ліг КВН у мережі Інтернет, архівні матеріали колишнього ЦК ЛКСМУ (ф.7, оп.20 ЦДАГО), колишнього Держкомітету Ради Міністрів УРСР з телебачення та радіомовлення (ф.4915, оп.1 ЦДАВО), спогади учасників та глядачів про поєдинки команд КВН, відеозаписи цих поєдинків. Автор дослідження спирався також на власний багаторічний досвід учасника змагань КВН, редактора Всеукраїнської телевізійної першості команд КВН, члена журі кавеенівських поєдинків.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
· вперше здійснено комплексне дослідження КВН як соціокультурного явища;
· висвітлено історичні обставини виникнення КВН, виявлено особливості та чинники його розвитку;
· досліджено динаміку зображувально-виражальних засобів та організаційно-інституціональних особливостей КВН;
· запропоновано періодизацію історії розвитку КВН;
· досліджено особливості процесу перетворення самодіяльної ігрової культурної форми на мистецьку;
· з’ясовано характер впливу ринкових відносин на процес відтворення феномена КВН у пострадянський період;
· у науковий обіг введено значну кількість публікацій ЗМІ, архівних та інших інформаційних матеріалів, присвячених КВН.
Практичне значення дисертації полягає у можливості використання її положень для подальшого дослідження культуротворчих процесів в Україні у другій половині ХХ на початку ХХІ ст., вивчення і прогнозування тенденцій розвитку сучасної молодіжної культури в Україні, а також для вироблення конкретних рекомендацій при формуванні державної політики у сфері культури, зокрема при роботі з молоддю. Матеріали дисертації можуть скласти основу спецкурсів у процесі підготовки фахівців відповідного профілю у навчальних закладах різних рівнів акредитації.
Апробація результатів дослідження здійснювалася у доповідях та повідомленнях на наукових конференціях: 10-а та 11-а Міжнародні науково-практичні конференції «Мова і культура» ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 2001; 2002); «Дні науки» Київського національного університету культури і мистецтв (Київ, 2003); на засіданні «круглого столу» «Роль еліт у трансформаційному суспільстві» (Київ, 2003).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 7 друкованих праць, у тому числі 3 з них у фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження, побудована за проблемно-хронологічним принципом. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків (обсяг основного тексту 165 стор.), списку використаних джерел та літератури (239 позицій, 20 стор.), загальний обсяг дисертаційної роботи 185 стор.

bibliography

ВИСНОВКИ

Виконане дисертаційне дослідження «КВН як соціокультурне явище: генеза, історія розвитку, сучасний стан» дає підстави для таких висновків.
1. Феномен КВН, попри його тривалу історію та високий рівень суспільної популярності, залишається недостатньо дослідженим. Нечисленні звертання до проблематики КВН у науковій літературі мали фрагментарний характер і стосувалися або аналізу окремих зображувально-виражальних особливостей циклу телепередач «КВН», або методичних рекомендацій щодо використання КВН як форми організації масового дозвілля. Причому переважна частина наукових публікацій побачила світ у 1960 1980 рр., тоді як сучасний, пострадянський період історії КВН залишився фактично поза увагою наукової громадськості. До того ж, у більшості робіт феномен КВН розглядався як щось незмінне, без урахування особливостей і внутрішньої логіки його розвитку. Також можна констатувати відсутність у науковому обігу результатів осмислення КВН як багатоаспектного соціокультурного явища. Внаслідок цього залишилися невивченими історія КВН у широкому сенсі, закономірності еволюції його зображувально-виражальних та організаційно-інституціональних ознак особливостей, зміна сприйняття КВН громадською думкою, особливості буття кавеенівських колективів тощо.
2. Атрибутивною властивістю феномена КВН є візуально-вербальний характер більшості його проявів, що визначає специфічний характер джерельної бази з історії КВН. Останню утворюють як спогади учасників змагань команд КВН і враження глядачів від них, так і відповідні інформаційні повідомлення у друкованих засобах масової інформації та відеозаписи поєдинків, тексти конкурсних програм тощо. Спільною рисою джерел з історії КВН є їхнє істотне суб’єктивно-емоційне забарвлення, надмірне гумористично-іронічне сприйняття кавеенівських подій учасниками та глядачами, публіцистична «миттєвість».
3. Поява телепередачі «КВН» фактично стала продовженням процесу розвитку вікторинного жанру на телебаченні СРСР, початком якого слід вважати створення у 1957 році телепередачі «ВВВ» («Вечер весёлых вопросов»). Розвиток такого жанру був одним із завдань тогочасної державної політики у галузі телебачення, стратегічна мета якої полягала у підвищенні його загальної привабливості, утвердженні у такий спосіб телебачення як дієвого засобу пропаганди. Вихідні структурні та змістовні особливості телевізійної гри «КВН» визначалися, зокрема, такими домінантами ідеології радянського суспільства на межі 1950-1960-х рр., як сцієнтичний світогляд та прагнення до формування «людини нової доби».
4. Високий рівень популярності КВН у 1960-х роках та ефект виходу його за рамки телебачення були зумовлені привабливістю його внутрішніх особливостей (інтрига спортивного змагання, гумористичність, пізнавальність), гострим суспільним інтересом до телебачення, наявністю сприятливого соціокультурного контексту (зростання прошарку науково-технічної інтелігенції, «ювеналізація» суспільного життя, популярність ідей науково-технічного прогресу), а також зв’язком КВН з формами молодіжної самодіяльності, що існували поза телебаченням на момент появи телепередачі. Тісна кореляція фундаментальних ідей КВН з провідними ідеями суспільної свідомості першої половини 1960-х рр. сприяла формуванню позитивних стереотипів його сприйняття, що, у свою чергу, забезпечило неспадний характер популярності феномена, його довговічність.
5. Еволюція зображувально-виражальних засобів КВН протягом усього часу його існування відбувалася у напрямі збільшення у ньому питомої ваги компонента художньої творчості, перетворення його з ігрового явища на мистецьке. З часом зі структури ігрових поєдинків КВН зникли суто пізнавальні та діяльнісні конкурси, а самі вони перетворилися на естрадні вистави у вигляді змагання між самодіяльними колективами у різних видах мистецької діяльності. Така тенденція обумовлена початковою присутністю у КВН елементів художньої творчості, а також впливом телебачення, що проявився у його розвитку у бік посилення видовищних засад, постійного удосконалення зображувально-виражальних засобів. Досвід відтворення КВН також свідчить, що у випадку існування культурної форми в екранному та позаекранному різновидах саме екранний різновид стає провідним щодо визначення напрямів розвитку цієї форми.
6. Результатом творчого та організаційного розвитку самодіяльних кавеенівських колективів є перетворення їх на стабільні мистецькі колективи, які функціонують і як команди КВН, і як структури інших сфер діяльності, а також професійна переорієнтація окремих учасників команд. КВН став засобом колективної ідентифікації, фактором престижу як для окремих вузів, так і для цілих регіонів, що привертає до змагань команд значну увагу з боку владних та комерційних структур, загалу прихильників КВН.
7. Адаптація форм самодіяльної творчості, що виникли у радянські часи, до пострадянської суспільної ситуації відбувається через створення додаткових структур, які забезпечують включення цих форм у якісно нову систему суспільно-політичних та соціально-економічних відносин. Такими структурами є насамперед ліги КВН, інші організації, що займаються проведенням змагань Клубу Веселих і Найкмітливіших, а також творчі об’єднання, які виникли з команд КВН шляхом набуття останніми відповідного юридичного і професійного статусу.
8. В історії феномена КВН можна виділити кілька періодів: 19611964рр. початковий період існування КВН у вигляді вікторини сукупності конкурсів, які вимагали демонстрації ерудиції гравців, їхньої спритності, кмітливості, а також володіння певними мистецькими навичками. Другий період 19641972рр. зменшення питомої ваги пізнавальних та імпровізаційних конкурсів, збільшення питомої ваги художніх складових, поява ознак «професіоналізації» самодіяльної творчості. Третій період 19721986рр. існування КВН лише у позаекранному варіанті, домінування вікторинної складової, відсутність стабільних змагальних інституцій, переважання спорадичних форм відтворення; КВН існує переважно на рівні організації шкільного або вузівського дозвілля. Четвертий період 19861991рр. починається з відновленням екранного різновиду КВН та характеризується відходом від вікторинності на користь художньо-гумористичних елементів гри, високим рівнем політизації змісту ігрових номерів. П’ятий період 19911994рр. спостерігається тимчасовий спад популярності КВН, зменшення вікторинної складової КВН навіть у його позаекранному варіанті, подальший розвиток зображувально-виражальних засобів у напрямі посилення видовищних засад, виникнення стійких змагальних структур. Шостий період з 1994р. до наших днів характеризується високим рівнем інституціоналізації кавеенівського руху, фактичним перетворенням КВН на самостійний жанр естрадного мистецтва, складову індустрії розваг.
9. Суперечливий характер кавеенівського руху у пострадянський період полягає у наявності в ньому, з одного боку, масової аматорської складової, що формується як результат самодіяльної творчості молоді, і комерційної складової, уособленої «професійними» кавеенівськими колективами, діяльність яких орієнтована на досягнення економічної вигоди, з іншого. При цьому професійний компонент формується на основі самодіяльного, слугуючи водночас для останнього привабливим орієнтиром.
10. Однією з примітних рис пострадянського періоду в історії КВН стало його поширення за межі колишнього СРСР у такі країни, як США, Ізраїль, Німеччина, Фінляндія та інші, де сформувалися численні громади емігрантів з нових незалежних країн, що виникли після розпаду Радянського Союзу. КВН для емігрантів відіграє роль своєрідного «демпфера», який пом’якшує наслідки радикальної зміни культурного середовища. Особливістю «зарубіжного КВН» є певна консервація зображувально-виражальних форм, характерних для КВН 1980-хрр., а перспективи його розвитку визначаються здатністю емігрантського середовища до збереження й відтворення своєї культурної ідентичності у наступних поколіннях.
11. Розвиток КВН в Україні після здобуття незалежності характеризується підвищенням рівня його організаційної упорядкованості, спробами створення на українському телебаченні незалежних від ТТО «АМиК» телевізійних проектів, поширенням української мови як мови сценічних виступів. Підвищення ефективності використання виховного та культуротворчого потенціалу КВН можливе у рамках відповідної державної програми за умови одночасного розвитку усіх компонентів кавеенівського руху.
12. Факт адаптації феномена КВН, який виник у радянські часи, до ринкових відносин та нової, багато у чому відмінної від попередньої, системи суспільних цінностей свідчить про глибоку відповідність його наріжних принципів сутнісним потребам особистості щодо її самоствердження і творчого розвитку, вказує на сприятливі перспективи подальшого існування КВН з тенденцією до закріплення високого рівня популярності, зі значними масштабами відтворення як в екранному, так і у позаекранному варіантах. Існують усі підстави сподіватися, що з погляду зображувально-виражальних особливостей КВН зберігатиме художню форму, яка склалася станом на початок ХХІ століття і пов’язана з використанням широкого арсеналу засобів посилення видовищного рівня сценічних виступів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Баранівський В. Ф. Проблема духовності особистості в сучасному українському суспільстві // Україна на порозі третього тисячоліття: духовність і художньо-естетична культура. К. : НДІ «Проблеми людини», 1999. С.68-80.
2. КВІК-93 у Луцьку // Волинь. 1993. 6 трав.
3. Перший всеукраїнський телевізійний чемпіонат клубів веселих та кмітливих // Говорить і показує Україна. 1993. 10 черв (№24). С.4.
4. План обласних заходів для учнів на 2000р. // www.edu.kharkov.com [Офіційний веб-сайт управління освіти Харківської міської ради]. [22 лист. 2003. дата відвідув.]. [Шлях пошуку: www.edu.kharkov.com. Пошук у пошуковому рядку за словом «КВВ»]. Або: www.edu.kharkov.com/2inf/2inf3.htm[1].
5. Звіт про роботу комітету у справах сім’ї та молоді // www.kryvyirih.dp.ua [Веб-сайт Криворізької міської ради]. [22 лист. 2003. дата відвідув.]. [Шлях пошуку: www.kryvyirih.dp.ua. Кривий Ріг. Місто. Молодь]. Або: www.kryvyirih.dp.ua/ukrain/main/social/family.htm.
6. Проект «Творчі конкурси школярів» // www.is.svitonline.com.ua/vidrada [Веб-сайт Дитячого та молодіжного об’єднання «Відрада»]. [22 лист. 2003. дата відвідув.]. [Шлях пошуку: www.is.svitonline.com.ua/vidrada/ №2. Проекти]. Або: www.is.svitonline.com.ua/vidrada/number2/info2.html.
7. МащенкоІ.Г. Міфи і реалії телерадіоефіру. К. : ДП «Агентство ТРК», 2001. 288с.
8. Находчивый // Ожегов С.И. Словарь русского языка. М. : Русск. словари, 1994. С.339.
9. Сучасна українська літературна мова : у 4 т., 5 кн. К. : Наук. думка, 1969. Т.2: Морфологія. 1969. 583с.
10. СердюкМ. Відабревіатурні похідні в українській мові // Питання словотвору східнослов’янських мов : Матеріали Міжвузівської республіканської наук. конф. К. : Наук. думка, 1969. С.83-84.
11. Словник скорочень в українській мові. К. : Вища шк., 1988. 512с.
12. Новий тлумачний словник української мови. К. : Аконіт, 1999. Т.1. 912 с.
13. ГейзінгаЙ. Homo Ludens / Пер. з англ. О. Мокровольського. К. : Основи, 1994. 256с.
14. РазлоговК.Э. Экран как мясорубка культурного дискурса // Вопр. философии. 2002. № 8. С.24-42.
15. ЭльконинД.Б. Психология игры. М. : Педагогика, 1978. 304с.
16. ТощенкоЖ.Т. О понятийном аппарате в социологии // Социол. исслед. 2002. № 9. С.3-16.
17. КирдинаС.Г. Социокультурный и институциональный подход как основа позитивной социологии в России // Социол. исслед. 2002. №12. С.23-32.
18. АхиезерА.С. Россия: критика исторического опыта (Социокультурная динамика России) : В 2 т. Новосибирск : Сибирский хронограф, 1997. Т.1 : От прошлого к будущему. — 1997. — 808с.
19. ЗолотаревскийЛ. Для весёлых и находчивых // Советская культура. 1963. 31 янв. С.2.
20. ГригорьевВл. Телевизионные мечтания // Театр. 1963. №5. С.121-128.
21. СаппакВ.С. Телевидение и мы. М. : Искусство, 1988. 168с.
22. РоммМ.И. Наш достойный соперник // Избр. произв. : в 3 т. М. : Искусство, 1980. Т.1. : Теория. Критика. Публицистика. С.420429.
23. ВильчекВ.М. Контуры. Наблюдения о природе телеискусства. Ташкент : Фан, 1967. 212 с.
24. БагировЭ.Г. Телевидение. ХХ век. Политика. Искусство. Мораль / Э.Г.Багиров, И.Г.Кацев М. : Искусство, 1968. 304с.
25. ВартановА. Телевизионные зрелища. М. : Знание, 1986. 68 с.
26. БахтинМ.М. Проблемы поэтики Достоевского. М. : Советская Россия, 1979. 318с.
27. БахтинМ.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. М. : Худ. лит., 1990. 542с.
28. БезклубенкоС.Д. Телевизионное кино. Очерк теории. К. : Мистецтво, 1975. 277 с.
29. Вулис А.З. Метаморфозы комического. М. : Искусство, 1976. 128 с.
30. ЮнисовМ.В. Мифопоэтика студенческого смеха: СТЭМ и КВН. М. : Гос. ин-т искусствознания, 1999. 176с.
31. ДёминВ. Ведомство завтрашних мыслей // Советское радио и телевидение. 1968. № 12. С. 32-34.
32. СоболевР. Спор перед распахнутой дверью // Советское радио и телевидение. 1968. № 6. C.9-11.
33. ВильчекВ.М. Самое-самое // Советское радио и телевидение. 1968. № 8. С.9-12.
34. СитниковДм. Пути и перепутья // Советское радио и телевидение. 1967. № 8. С. 12-15.
35. СагалаевЭ. Феномен игры // Телевидение и радиовещание. 1988. №9. С.8-10.
36. КасперовичН. Возьмёмся за руки, друзья! // Телевидение и радиовещание. 1989. № 1. С. 42-43.
37. КисунькоВ. «Почём опиум для народа?» Как живут и умирают телевизионные циклы // Телевидение и радиовещание. 1991. № 12. С. 12-15.
38. ЮровскийА. На экране личность // Телевидение и радиовещание. 1991. № 9. С. 22-23.
39. КВН раскрывает секреты : Сборник. М. : Молодая гвардия, 1967. 336с.
40. Аксельрод А.Ю. Курс весёлых наук / А.Ю.Аксельрод, М.И.Кандрор, М.С.Левинтон. М. : Искусство, 1974. 112с.
41. Мы начинаем КВН. М. : Восток, 1996. 218 с.
42. Сасыхов А.В., Основы клубоведения. Теория и методика клубной работы / А.В.Сасыхов, Ю.А.Стрельцов. Улан-Удэ. : Бурят. книж. изд-во, 1969. 532с.
43. Клубоведение. Под ред. С.Н.Иконниковой, В.И.Чепелева. — М. : Просвещение, 1980. — 397с.
44. ВоловикА.Ф. Педагогіка дозвілля / А.Ф.Воловик, В.А.Воловик. Х. : Харк. держ. акад. культури. 1999. 332с.
45. Абдул-Кадыров М. Маска против роли в КВН // www.amik.ru [веб-сайт Міжнародного союзу КВН (МС КВН)]. [25 верес. 2003. дата відвідув.]. [Шлях пошуку: www.amik.ru. Пошук у пошуковому рядку за словом «Абдул-Кадыров»]. Або: www.amik.ru/?page=newsContent;id=3504&select=Абдул-Кадыров.
46. За круглым столом телевизионисты // Искусство кино. 1965. №3. С. 53-67.
47. Чего мы ждём от КВН? // Журналист. 1968. №1. С.13-16.
48. ГрушинаИ. Мы начинаем КВН, Борц? // www.womenclub.ru [интернет-издание «Женский журнал»]. 2001. 28 июля. Знайдено на: www.yandex.ru [копія; пошук за назвою]. [29 серп.2003 р. дата відвідув.].
49. Курасов В. С первого взгляда // Совет. радио и телевидение. 1968. №2. С.15-17.
50. ГальперинаЕ. Вступительная статья // ТВ-публицист. Сборник сценариев. М. : Искусство, 1971. С. 3-10.
51. ТюкаловаТ.В. Телевидение в системе массовой коммуникации : Автореф. дис. канд. филос. наук / МГУ. М., 1971. 20с.
52. КопыловаР.Д. Выразительные средства игрового телевидения (постановка проблемы) // Автореф. дис. канд. искусствоведения / Ленингр. гос. ин-т театра, музыки и кинематографии. Л., 1971. 20с.
53. КВН Украины : Ежегодник, 2002 / Сост. А.Шемет. «RIA-поліграф», 2002. 96с.
54. АксельродА.Ю. Клуб весёлых и находчивых / А.Ю.Аксельрод, С.А.Муратов, М.Ю.Яковлев. М. : Советская Россия, 1965. 152 с.
55. ГальперинаЕ.В. КВН отвечает на письма / Е.В.Гальперина, Б.И.Сергеева. М. : Искусство, 1967. 76 с.
56. Марфин М., Что такое КВН? / М.Марфин, А.Чивурин. Винница : Энозис, 2000. 120 с. Те саме. www.ligakvn.de [веб-сайт Західноєвропейської ліги КВН]. [14 трав. 2003. дата відвідув.]. www.ligakvn.de/?id=103&mid=5.
57. МуратовС. КВН. Возвращение к сказке / С.Муратов, Г.Фере // ТВ-публицист : Сб. сценариев. М. : Искусство, 1971. С. 110-163.
58. ЛевинИ. КВН завоёвывает сердца // Клуб. 1963. №9. С.11-12.
59. Спортивный КВН. Минск : Физкультура и спорт, 1969. 50 с.
60. КВН в вашем клубе : (Метод. рекомендации) / М-во культуры Башк. АССР, Респ. науч.-метод. центр нар. творчества и культ.-просвет. работы / Сост. А.Сахапова. — Уфа : Б.и., 1990. — 17с.
61. МакаревскийД.Я. Книга про нас. Одесса : Друк, 1999. 192 с.
62. Смейтесь, джентльмены. Прижизненные записки Одесского клуба весёлых и находчивых. Херсон : Б.и., 1992. 288 с.
63. Театр КВН ДГУ или 10 лет шутя // www.dnepr.liter.net [веб-сайт «Геопоэтический сервер крымского клуба Екатеринослав Днепропетровск Сичеслав»]. [3 жовт. 2002 р. дата відвідув.]. [Шлях пошуку: www.dnepr.liter.net. Театр КВН.]. Або: www.dnepr.liter.net/kvn1.htm.
64. http://brain.atlant.ru/igra.htm. [Веб-сайт газети «Игра»]. [23 лист. 2003 р. дата відвідув.].
65. ЛаврикО.Л. Интернет как источник информации для подготовки научного обзора / О.Л.Лаврик, Т.А.Калюжная // Оптимизация информационно-библиографического обслуживания ученых и специалистов : Сб. науч. тр. Новосибирск : СО РАН, ГПНТБ, 2000. С.51-57.
66. Историк, источник и Интернет : Материалы «круглого стола», апрель 2000г. // Новая и новейшая история. 2001. № 2. С.66-93.
67. Хто ходить в Інтернет // www.pravda.com.ua [Інтернет-проект «Українська правда»]. 2001. 30 лист. [3 груд. 2002р. дата відвідув.]. [Пошук в архіві за датою публікації]. Або: www.pravda.com.ua/archive/?11130-h1-new.
68. История Украинской ССР : В 10 т. К. : Наук. думка, 1981 1985.. Т. 10: Украинская ССР в условиях развитого социализма (60-е начало 80-х годов). 1985. 775с.
69. История СССР. С древнейших времён до наших дней : В 12 т. / Под ред. Б.Н.Пономарёва. М. : Наука, 19661980. Т.11: Советский Союз на пути к развитому социализму, 1945-1961 гг. 1980. 653с.
70. Основные проблемы истории упрочения и развития социализма в СССР: конец 1930-х начало 1960-х годов : В 2 т. М. : Наука, 1984. Т.2: К развитому социализму. 1951 начало 1960-х годов. 264с.
71. БоффаД. История Советского Союза / Пер. с итал. : В 2 т. М. : Междунар. отнош., 1994. Т. 2: От Отечественной войны до положения второй мировой державы. Сталин и Хрущёв. 19411964. 1994. 632с.
72. ВертН. История Советского государства. 1900-1991 / Пер. с фр. — М. : Прогресс-Академия, Весь Мир, 1996. — 544с.
73. ПихояР.Г. Советский Союз: история власти. 19451991. М. : Изд-во РАГС, 1998. 736 с.
74. ПыжиковА.В. Опыт модернизации советского общества в 1953-1964 годах: общественно-политический аспект. М. : Изд. дом «Гамма», 1998. — 299с.;
75. КречмарД. Политика и культура при Брежневе, Андропове и Черненко / Пер. с нем. М.Г.Ратгауз. 1970-85 гг. М. : АИРО ХХ, 1997. 320 с.
76. Идеологические комиссии ЦК КПСС. 1958-1964. Документы. М. : РОССПЭН, 1998. — 552с. — (Сер. Культура и власть от Сталина до Горбачева. Документы”).
77. ГрицакЯ.Й. Нарис історії України. Формування української модерної нації ХІХ-ХХ століття. К.: Генеза, 2000. 360 с.
78. БойкоО.Д. Україна в 19851991 рр.: основні тенденції суспільно-політичного розвитку. К. : ІПіЕНД, 2002. 306с.
79. КузнецовВ.М. Україна. Третій шанс. Кінодокументи та бесіди з дійовими особами новітньої історії / В.М. Кузнецов. Д.В. Табачник. К. : Альтерпрес, 2002. 580с.
80. ВайльП. 60-е. Мир советского человека / П.Вайль, А.Генис. — М.: Новое литературное обозрение, 1996. — 368 с.
81. ГеллерМ.Я. Российские заметки, 19691979. М. : МИК, 1999. 567с.
82. ЗудинА.Ю. Культура советского общества: логика политической трансформации // ОНС. 1999. - № 3. С.59-72.
83. Культура развитого социализма: некоторые вопросы теории и истории / АН СССР, Ин-т истории СССР. М. : Наука, 1978. 459 с.
84. Культура в советском обществе: проблемы и перспективы развития. М. : Наука, 1988. 191 с.
85. Советская культура: история и современность. М. : Наука, 1983. 431 с.
86.