Лексика і фраземіка інтимної лірики (на матеріалі українського фольклору)

brief description

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Василя Стефаника

На правах рукопису

ГРИГОРАШ СВІТЛАНА МИХАЙЛІВНА

Лексика і фраземіка інтимної лірики
(на матеріалі українського фольклору)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник: кандидат
філологічних наук, доцент
Лесюк Микола Петрович

Івано-Франківськ 2007

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ЛЕКСИКА ІНТИМНОЇ ЛІРИКИ ЯК ПІДСИСТЕМА
УКРАЇНСЬКОГО ЛЕКСИКОНУ 9
1.1. Сучасні підходи до виокремлення лексики інтимної сфери 9
1.2. Загальна характеристика лексико-семантичного поля
кохання 26
Висновки до першого розділу 35
РОЗДІЛ ІІ. ТИПОЛОГІЯ ЛЕКСИКИ ІНТИМНОЇ СФЕРИ ЖИТТЯ
ЛЮДИНИ 37
2.1. Структурно-семантична характеристика лексики
інтимної сфери життя людини 37
2.2.Номінації осіб в українській інтимній ліриці 65
2.2.1. Структура звертань в українській інтимній ліриці 74
2.3. Функціональні особливості лексики інтимної сфери життя людини 89
2.3.1. Здрібніло-пестлива лексика як ознака інтимної лірики 124
Висновки до другого розділу 133
РОЗДІЛ ІІІ. ВІДОБРАЖЕННЯ ІНТИМНОЇ СФЕРИ ЛЮДИНИ
В УКРАЇНСЬКІЙ ФРАЗЕОЛОГІЇ 136
3.1. Структурно-семантичні особливості фразем з інтимної
сфери життя людини 136
3.2. Функціональні особливості фразеологізмів у піснях
та коломийках про кохання 153
Висновки до третього розділу 168
ВИСНОВКИ 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 174
Джерельна база і скорочення 192
ДОДАТКИ 195

ВСТУП

Сучасні лінгвістичні дослідження лексичного рівня мови все більшу увагу зосереджують не стільки на описі та вияві системних відношень у лексиці, скільки на дослідженні семантичних особливостей слів, пов’язаних з їх функціонуванням у різних типах текстів та дискурсів. Підхід до вивчення лексики крізь призму її функціонування, вживання, комунікативної мети тощо дає змогу по-новому розглянути вже досліджені з інших точок зору фрагменти лексичного багатства мови, інтегрувати здобутки різних лінгвістичних дисциплін, предметом вивчення яких є слово.
Лінгвофольклористика як галузь наукових знань започаткована ще в ХІХстолітті, коли О.Потебня одним із перших звернув увагу на мову фольклору як окремий об’єкт дослідження і свої висновки побудував не лише на власне лінгвістичних засадах, а й залучив до цього дані фольклористики та психолінгвістики. Цінні зауваження щодо специфіки уснопоетичного мовлення висловили Ф.Буслаєв, П.Богатирьов, О.Веселовський, А.Євгеньєва, С.Єрмоленко, Б.Кірдан, Г.Колесник, Ю.Лотман, Г.Мальцев, А.Хроленко та інші дослідники. Відзначалося, що фольклор зберігає кращі зразки вікових мовно-художніх надбань і словесно-виражальних засобів, тому має надзвичайно важливе значення для розвитку літературної мови загалом, для піднесення мовленнєвої культури народу. В уснопоетичних творах сконцентровано велике багатство і різноманітні засоби художнього слова. Типові словесно-художні образи, які використовуються впродовж віків у живому народному мовленні, зазнали шліфування та розвитку. Саме у фольклорних зразках відклалися, визначилися й викристалізувалися традиційні художньо-мовні форми.
Неповторні, притаманні певному народові особливості, які вказують на його національну специфіку, на своєрідність його національного характеру, по-різному розкриваються в тих чи інших фольклорних жанрах, серед яких значне місце посідає пісня. Пісні та коломийки про кохання характеризуються особливою психологічною глибиною, емоційною напруженістю, специфічними стильовими та образними рисами, оскільки вони описують найбільш делікатні ситуації людського життя. Лексика та фраземіка українських народних пісень і коломийок про кохання поки що не стали предметом лінгвістичного аналізу в україністиці, однак таке дослідження необхідне насамперед для виявлення багатства української мови, її виражальних можливостей, сили мовотворчості українського народу тощо. Зазначмо, що лексика та фраземіка кохання, мовні засоби, які відображають, змальовують, описують інтимну сферу людини, її любовні, еротичні почуття, сексуальні стосунки, засоби евфемії, які використовуються з метою субституції табуйованих мовних виразів тощо взагалі ще не були предметом дослідження в українському мовознавстві. Тут можна назвати хіба що лише окремих авторів, які побіжно чи принагідно заторкують ці питання. Це В.Кононенко (аналіз концептів „кохання та „любов у монографії „Концепти українського дискурсу) [72], Н.Тишківська (дослідження словотвірних гнізд дієслів на позначення почуттів) [159], Г.Маковей („Інтимна лірика як духовний феномен (чоловічий та жіночий дискурси) [97], О.Таран (аналіз концепту „кохання в поезії Олеся) [152], П.Юркевич („Серце та його значення у духовному житті людини, згідно з ученням слова Божого)) [179]. Відсутність монографічного дослідження цієї проблеми в українському мовознавстві й зумовила вибір теми дисертаційної роботи та визначає її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Вивчення лексики та фраземіки інтимної української лірики і, зокрема, її відображення в українському фольклорі відповідає науковій проблематиці кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та державній науковій програмі «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності». Тему дисертації затверджено на науковій координаційній раді Інституту мовознавства імені Олександра Потебні НАН України (протокол №4 від 17 жовтня 2006 року).
Мета дисертаційної роботи - виявити в українських народних піснях про кохання лексику та фраземіку на позначення інтимних почуттів людини. Всебічно вивчити їх структуру та особливості функціонування. Поставлена мета передбачає розв’язання низки завдань:
виробити критерії віднесення слів до інтимної лексики, систематизувати їх;
виявити внутрішні системні зв’язки в межах інтимної лексики, встановити лексико-семантичні поля, лексико-семантичні групи та інші об’єднання аналізованої лексики;
описати структуру та семантику лексики і фразеологічних одиниць інтимної сфери, виявити їх зміни і трансформації;
дослідити стилістичне та функціональне навантаження мовних засобів вираження інтимних почуттів людини в українських фольклорних текстах.
Методи дослідження. Специфіка та характер роботи зумовили використання різних методів. Для аналізу та характеристики семантичних особливостей лексичних та фразеологічних засобів вираження інтимних почуттів людини, які створюють лексико-семантичне поле кохання, застосовано описовий та структурно-семантичний методи дослідження. З метою виявлення особливостей функціонування лексики та фраземіки кохання в українських піснях та коломийках використано функціонально-стилістичний метод.
Матеріалом дослідження послужила картотека інтимної лексики і фраземіки, що укладена автором шляхом суцільної вибірки із фольклорних текстів у записах І.Франка, М.Павлика, В.Гнатюка, Д.Гулея (Торонто), сучасного збирача коломийок Прикарпаття Я.Куняка, інших українських дослідників, а також власні записи, зібрані польовим методом. Пісні та коломийки, які послужили матеріалом для дослідження та ілюстративним матеріалом, охоплюють різні регіони України. Проаналізовано майже 2 тисячі лексичних та фразеологічних одиниць.
Об’єктом дослідження є інтимна лексика та фраземіка, зафіксована в українських піснях і коломийках.
Предмет дослідження структура і семантика лексичних та фразеологічних засобів української мови, що відображають інтимну сферу життя людини, їх функціональне, стилістичне навантаження і трансформації у фольклорних текстах.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві зібрана й комплексно проаналізована лексико-семантична структура лексики та фраземіки інтимної сфери життя людини, притаманної українським народним пісням та коломийкам, виявлена їх стилістична маркованість, описані системні семантичні зв’язки між лексемами, типи семантичних трансформацій, встановлені функції інтимної лексики та фразеологізмів у фольклорному тексті.
Практичне значення одержаних результатів виявляється в тому, що вони можуть бути застосовані при укладанні нових лексичних, фразеологічних, етнолінгвістичних словників, у підготовці довідково-рекомендаційних видань з культури українського мовлення. Матеріали роботи можуть використовуватись у вузівських курсах із лексикології, фразеології та стилістики.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на щорічних звітно-наукових конференціях у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (2003-2006 рр.), на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій питанням літературознавства та фольклору (Кам’янець-Подільський, 2006), на Міжвузівській науковій конференції, присвяченій 150-річчю Івана Франка (Івано-Франківськ, 2006), на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження Івана Ковалика Іван Ковалик і сучасне мовознавство” (Івано-Франківськ, 2007), Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Основні положення і результати дослідження відображено в п’яти публікаціях у фахових виданнях, затверджених ВАК України:
1. Фразеологія інтимної сфери в українських коломийках (на матеріалі коломийок у записах Івана Франка) // Вісник Прикарпатського університету. Сер.: Філологія. Вип.ХІ-ХІІ. Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. С.173-180;
2. Лексико-семантичне поле дієслів із домінантою кохати в українських народних піснях про кохання // Лінгвістичні студії: Збірник наук. праць. Вип. 2. Черкаси: Брама-Україна, 2006. С.61-68;
3. Евфемізми у піснях про кохання (на матеріалі сороміцьких пісень) // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип.25. Київ: Акцент, 2006. С.378-388;
4. Характерні засоби мовної експресії в українських народних піснях про кохання // Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз. збірник наук. статей. Вип.ХІІ: Лінгвістика і літературознавство. Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. С.288-293;
5. Фразеологія українських сороміцьких пісень // Вісник Прикарпатського національного університету. Ювілейний випуск на пошану 100-річчя від дня народження проф. Івана Ковалика / Філологія. Випуск ХVХVІІІ. Івано-Франківськ, 2007. С.620623.
Мета і завдання дисертаційної роботи проектують її структуру. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (192 позиції) та додатків. Повний обсягдисертації 214 сторінок, із них 173 сторінки основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження лексики та фразеології інтимної лірики дає підстави зробити такі висновки.
Інтимна лексика як специфічний пласт сигніфікативної лексики української мови є доволі неоднорідною, її вивчення в сучасній лінгвістиці здійснюється з різноманітних поглядів і в межах різноманітних лінгвістичних напрямів, як-от: когнітивного (вивчення концепту любові, кохання та його вербалізація в лексиконі певної мови), комунікативного (дослідження комунікативних ситуацій інтимного характеру, наприклад, освідчення в коханні та різноманітних засобів вербалізації інтенцій і намірів мовців), лексико-семантичного (дослідження лексико-семантичних полів та лексико-семантичних груп, об’єднаних спільною семою любові), культурологічного (проекція глибинних смислів інтимної лексики на ментальність народу, біблійну парадигму тощо) та інших.
Найбільш переконливими, на нашу думку, видається підхід щодо виокремлення та класифікації лексики інтимної сфери людини, який дозволяє об'єднати всю аналізовану нами лексику в єдине лексико-семантичне поле кохання. Критерієм віднесеності слів саме до цього поля насамперед виступає семантика лексеми, в структурі якої обов'язково присутня, хай навіть імпліцитно, сема любові, кохання. Формально-словотвірний критерій на основі побудови словотвірних гнізд з вершинами кохати та любити дозволяє виокремити цілий ряд лексем, у яких сема любові присутня саме завдяки відношенню словотвірної похідності від ядерних лексем.
Відповідно до типової структури будь-якого лексико-семантичного поля в межах лексико-семантичного поля кохання виділяємо ядро, напівпериферію та периферію. Ядерними семами закономірно виступають ще праіндоєвропейські за походженням лексеми любити та кохати, їхня семантична місткість, давність походження, словотвірна немотивованість, стилістична неоднорідність, наявність великої кількості зв’язків з іншими лексемами підтверджує їхню ядерність в окресленому лексико-семантичному полі.
Інші конституенти поля чітко розподіляються за тематичними сферами відповідно до виокремлених параметрів самого феномену любові, кохання. Будучи процесом, кохання має векторну спрямованість дії, що передбачає виділення як часових фаз протікання цього процесу, так і фаз інтенсивності, спрямованості, задіяності діячів тощо. Кожен із названих параметрів формує окремі лексико-семантичні групи слів у межах лексико-семантичного поля кохання. Виділяємо такі лексико-семантичні групи: лексеми на позначення процесу залицяння (зародження кохання); лексеми на позначення різноманітних проявів кохання (пестощі, інтимна близькість); лексеми на позначення завершення кохання (розлюбити); лексеми на позначення поверхового вияву кохання (подобатися); лексеми на позначення сильного, надмірного вияву кохання (жага, пристрасть); лексеми на позначення „ритуалів кохання (весілля та весільні обряди, шлюб). Дещо відокремлено розглядаються лексеми на позначення „дійових осіб ситуацій кохання, які виконують не просто апелятивну роль, а й мають низку контекстуально, семантично зумовлених вагомих функцій у текстах українських народних пісень про кохання.
Особливо цікавим і малодослідженим з погляду лінгвістики матеріалом є українські сороміцькі пісні, де аналізована лексика кохання проявляє себе по-особливому. Загалом можна говорити про існування певного „еротичного коду, яким витончений розум і серце українців означували не зовсім етичні моменти інтимної близькості. Власне, висока моральність наших предків зумовила те, що в сороміцьких піснях (як, зрештою, і в піснях про кохання, інтимній народній поезії загалом) надзвичайно потужно актуалізується підтекст, у сферу імпліцитного переводиться левова частка смислів.
Існування такого еротичного коду сприяє тому, що велика кількість загальновживаних лексем та фразем, семантично мало пов’язаних із інтимною сферою людини (з галузі сільського та домашнього господарства, ремісництва, торгівлі тощо) у текстах народних пісень розвиває приховані „інтимні значення внаслідок аналогії, фольклорного паралелізму, синекдохи та інших типів перенесення семантики. На нашу думку, такі приховані значення статевих стосунків, статевих органів чоловіка та жінки чи інших „незручних з етичнного погляду понять з відповідними помітками необхідно фіксувати в словниках. Використання різноманітних груп евфемізмів засвідчує надзвичайно широкий політ фантазії українського народу, виявляє різноманітні образно-асоціативні відношення в сфері аналізованої лексики. Вживання евфемізмів, які заміняють собою назви статевого акту, статевих органів чоловіка чи жінки, створює відповідний колорит, виступає маркером жанрової віднесеності твору, відіграє важливу роль у формуванні цілісності та зв’язності тексту.
Як свідчать численні приклади, евфемія в українських народних піснях та коломийках має різний ступінь „прихованості більш глибокий, у якому інтимні реалії вербалізуються мовою образів-символів типу напоїти коня, напоїти милого молочком, копати криниченьку, ламати калину, пригорнути до серденька, показати перелазки, постелити білу постіль, гостити парубочків, відправити парастас, збавити вінка, збирати сливочки, зірвати барвінок, лікувати, дохторувати, співати, і більш відвертий, у якому використовуються прості, фактично однозначні метафори на позначення інтимних стосунків та статевих органів чоловіка і жінки типу відгромадити, клепати, гопати, гиблювати, мантачити, попарити корінь, притулитися до тіла, роздерти фартух, смичком тягнути, зробити жорна, їсти кубаси, крупи дерти, набити бочку, кинути палку тощо.
Тематично такі евфемізми (в тому числі й фразеологічні одиниці номінативного типу) внутрішньо неоднорідні, а тому ми їх класифікуємо за їх первинною тематичною сферою функціонування й розподіляємо в різні групи, зокрема: евфемізми, що первинно позначають різного роду сільськогосподарську працю (орати, сіяти, косити, загрібати, молотити); евфемізми, що первинно позначають різні роботи в господарстві (догляд за худобою, прибирання тощо), торгівлю; збирання овочів чи фруктів; працю ремісників; приймання їжі; нищення чи ремонт одягу, прикрас тощо; евфемізми, що первинно позначають завдавання ран чи їх лікування і т.ін. Цей ряд фактично не закритий, він може поповнюватися лексемами з інших сфер життєдіяльності людини. Подібні субститути, як свідчать праці дослідників, застосовуються в різних слов’янських мовах.
Українська фольклорна традиція засвідчує надзвичайно розлогі синонімічні ряди лексем, які номінують юнака чи дівчину, про інтимні стосунки яких оспівується в пісні. Такі лексеми на позначення осіб, особливо апелятиви, вжиті у такій функції, не тільки визначають жанрову специфіку фольклорного твору, а й виконують образотвірну роль, адже надзвичайно яскраво характеризують образи-персонажі твору, визначають його емоційно-аксіологічне звучання.
Розглядаючи фраземіку інтимної сфери людини, зазначимо, що вона становить надзвичайно великий пласт (нами виявлено майже 500 фразем зі сфери інтимного життя людини), репрезентований великою кількістю одиниць, у тому числі й евфемізованими фразеологізмами, які виконують насамперед функції уяскравлення образу, творення колориту тексту тощо.
Загалом подальше вивчення лексики й фраземіки інтимної лірики, особливо в порівнянні з лірикою інших жанрів, дасть змогу не тільки виокремити її специфіку та унікальність, а й дозволить глибше розкрити творчу фантазію, мислення та ментальність українського народу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авалиани Ю.Ю., Ройзензон Л.И. Синонимические отношения слов и фразеологических сочетаний // Лексическая синонимия. М., 1967. С.163-173.
2. АвалианиЮ.Ю., Ройзенсон Л.И. О разграничении синонимики и вариантности в области фразеологических единиц // Вопросы фразеологии и составления фразеологических словарей. Баку, 1988. С.70-74;
3. АлефиренкоН.Ф. Современные проблемы науки о языке. М.: Флинта: Наука, 2005. 416 с.
4. АлефіренкоМ.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вища школа, 1987. 240с.;
5. АпресянЮ.Д. Лексическая семантика: синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367с.
6. Арнольд И. В. Эмоциональный, экспрессивный, оценочный и функционально-стилистические компоненты лексического значения слова // XXII Герценовские чтения: Материалы межвуз. конференции. Л.: Наука, 1970. С.124-129.
7. АрутюноваН.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.;
8. БабайцеваВ.В. Односоставные предложения в современном русском языке. М.: Просвещение, 1968. 260с.
9. Бабкин А. М. Русская фразеология, ее развитие и лексикографическая разработка. Л.: Наука, 1968. 262 с.
10. БагаутдиноваА.Я. Фразеологическое кодирование психических процессов и особенностей личности: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук. М., 1986. 20 с.
11. Багдасарян В. Х. Проблемы имплицитного: логико-методологический анализ. Ереван: Изд-во Ереван. ун-та, 1983. 264 с.
12. Баран А. Я. Основні питання загальної та німецької фразеології. Львів: Світ, 1980. 186с.
13. Бартминьский Ежи. „Ясь коней поил: наблюдения над стилем народной любовной поэзии // Бартминьский Ежи. Языковой образ мира: очерки по этнолингвистике. Москва: Изд-во „Индрик, 2005. С.450460.
14. БездіткоВ. Лексико-семантична група як один із проявів системної організації лексики // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені М.Коцюбинського: Збірник наук. праць. Серія: Філологія. Вип.6. Вінниця, 2003. С.22-24.
15. БезпояскоО.К. Іменні граматичні категорії (функціональний аналіз). К.: Наукова думка, 1991. 172 с.
16. БезпояскоО.К., ГороденськаК.Г., РусанівськийВ.М. Граматика української мови: Морфологія. К.: Либідь, 1993. 336 с.
17. Бельчиков Ю. А. О культурном коннотативном компоненте лексики // Язык: система и функционирование. М.: Прогресс, 1988. С.30-35.
18. Бігусяк М. В. Лексика традиційних сімейних обрядів у гуцульському говорі: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Прикарпатський ун-т ім. В.Стефаника. — Івано-Франківськ, 1997. 17 с.
19. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексико-графічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наук. думка, 1989. С.83-108.
20. БойкоН.І. Українська експресивна лексика: семантичний, лексикографічний і функціональний аспекти. Ніжин: Аспект-Поліграф, 2005. 552 с.
21. Бойко Н.І. Типи лексичної експресивності в українській літературній мові // Мовознавство. 2002. № 2-3. 10-23.
22. Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового спілкування: Навчальний посібник. Київ: АртЕк, 2000. 192с.
23. Брехт Б. Созерцание искусства и искусство созерцания // Брехт Б. О литературе. М.: Искусство, 1988.
24. Будагов Р.А. К критике релятивистических теорий слова // Вопросы теории языка в современной зарубежной лингвистике. М.: Наука, 1961.
25. Бурячок А. А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов’янських мов: Назви відносин між державами, народами. К.: Наукова думка, 1983. 248 с.
26. Васильев Л. М. Теория семантических полей // Вопросы языкознания. 1971. №5. С.105-113.
27. Васильев Л.М. Семантика русского глагола. М.: Высшая школа, 1981. 184с.
28. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / А.Д.Шмелев (пер. с англ.). М.: Языки русской культуры, 1999. 780с.
29. Виноградов В. В. Основные типы лексических значений слова // Виноградов В. В. Избранные труды. Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. С.162-189.
30. Виноградов В.В. Русский язык. - М.: Учпедгиз, 1947. 748 с.
31. Винокур Г. О. Об изучении языка литературных произведений // Винокур Г. О. Филологические исследования. М., 1990. 452 с.
32. ВихованецьІ.Р. Морфологічні категорії? Словотвірні? Чи граматичні міжрівневі? // Актуальні проблеми українського словотвору: Зб. статей / За ред. В.В.Ґрещука. Івано-Франківськ: Плай, 2002. С.13-18.
33. ВихованецьІ.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наукова думка, 1988. 256 с.
34. ВихованецьІ.Р., ГороденськаК.Г. Теоретична морфологія української мови / За ред. І.Вихованця. К.: Пульсари, 2004. 400с.
35. ГайсинаР.М. Лексико-семантическое поле глаголов отношения в современном русском языке. Саратов: Изд-во Саратовского гос. ун-та, 1981. 195 с.
36. ГайсинаР.М. Соотношение семантики и синтагматики глагола // Исследования по семантике. Семантические единицы и их парадигмы. Уфа: Башкирский гос. ун-т, 1992. С. 41-48.
37. ГаличО., НазарецьВ., ВасильєвЄ. Теорія літератури / За наук. ред. О.Галича. К.: Либідь, 2001. 488 с.
38. Галкина-ФедорукЕ.М., ГоршковаК.В., ШанскийН.М. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Учпедгиз, 1958. 382с.
39. ГамзюкМ.В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць: Монографія. К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. 256 с.
40. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К: Вищ. шк. Голов. вид-во, 1985. 360 с.
41. ГетьманІ.М. Теоретична і практична ідеографія: Принципи побудови тезаурусів. К.: Вища школа, 1993. 119 с.
42. Горбач Олекса. Арґо на Україні. Мюнхен, 1993. 359 с.
43. Городенська К. Г., Кравченко М. В. Словотвірна структура слова (відіменні деривати). К.: Наукова думка, 1981. 199с.
44. ГороденськаК.Г. Проблема виділення словотвірних категорій (на матеріалі іменника) // Мовознавство. 1994. №6. С.22-28.
45. Ґрещук В.В. Словообразовательная и лексико-семантическая структура украинских деадъективов на -ість, -ство, -ота, -ина, -изна: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.02 / Киевский государственный педагогический інститут им. А.М.Горького. Киев, 1979. 24 с.
46. Григораш Світлана. Фразеологія українських сороміцьких пісень // Вісник Прикарпатського національного університету. Ювілейний випуск на пошану 100-річчя від дня народження проф. Івана Ковалика/ Філологія. Випуск ХVХVІІІ. Івано-Франківськ, 2007. С.620-623.
47. Грицютенко І. Є. Естетична функція художнього слова. Львів: Вид-во Львівського університету, 1972. 180 с.
48. Грушевський М. С. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. Т.1. К.: Либідь, 1993. 392с.
49. ДемськийМ.Г. Українська фраземіка (Дериваційна база, семантико-граматичні особливості): Автореферат дис. ... докт. філол. наук. Ужгород, 1994. 35с.
50. Денисюк І.Д. Любовні історії української белетристики // Український Декамерон / Упор. Р.Піхманець. К.: Довіра, 1993. С.377-391.
51. Джочка І. Ф. Дериваційний потенціал дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об’єкта: Автореф. дис. канд. філол.. наук. Івано-Франківськ, 2003. 20 с.
52. ЄвтушенкоІ.В. Роль архетипної символіки у вираженні інтимних почуттів суб’єкта до близьких йому людей: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т психології ім.Г.С.Костюка АПН України. К., 2004. 18 с.
53. ЗагоровскаяО.В. Экспрессивные и эмоционально-оценочные компоненты значения слова (к изучению оснований семантических процессов) // Семантические процессы в системе языка: Межвуз. сб. науч. трудов. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1984. С.31-40.
54. Звегинцев В. А. Семасиология. М. : Изд-во Московского ун-та, 1957. 323с.
55. Зуєнко Ю.І. Мовностилістичні засоби народнопоетичного епосу в українській художній прозі другої половини ХІХ початку ХХ століття. Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.02 українська мова / Харківський держ. ун-т. Харків, 1994. 19 с.
56. Иванникова Е. А. Синонимические отношения между фразеологическими единицами и словами // Очерки по синонимике современного русского литературного языка. М.Л., 1966. С.92-97.
57. Іван Франко у спогадах сучасників. Львів: Каменяр, 1956. 360с.
58. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-ріліг. моногр. Київ: АТ Обереги”, 1994. 424с. (факсимільне видання).
59. КараванськийС. Практичний словник синонімів української мови. К.: Кобза, 1995. 472 с.
60. КаракуцяО.М. Фразеологізми української мови з компонентом душа” (структурно-семантичний, ідеографічний, лінгвокультуро-логічний аспекти): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський держ пед. ун-т ім.Г.Сковороди. Харків, 2002. 19с.
61. Караулов Ю. Н. Общая и русская идеография. М. : Наука, 1976. 355с.
62. КашинаІ.В. Фразеологізми зі значенням емоційного стану в сучасній російській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Ужгород, 1981. 17с.;
63. Клименко Н. Ф., Карпіловська Є. А. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови. К.: Наукова думка, 1998. 161 с.
64. Клименко Н. Ф., Карпіловська Є. А., Карпіловський В. С., НедозимТ.І. Словник афіксальних морфем української мови. К.: Наук. думка, 1998. 435с.
65. КовалевВ.П. Выразительные средства художественной речи. К.: Рад. школа, 1985. 136 с.
66. Коваленко Т. И. К вопросу о вариантах и синонимах глагольных фразеологизмов в современном русском языке // Ученые записки Московского областного пед. ин-та им. Н. К. Крупской. Т.160. Вып.11. 1966. С.62-69.
67. КоваликІ.І. та ін. Методика лінгвістичного аналізу тексту. К.: Вища школа, 1984. 120 с.
68. Коваль В. И. Белорусская народно-песенная фразеология любовно-эротического содержания // Frazeologické študie III. Bratislava, 2003. S.105-115.
69. КодуховВ.И. Контекст как лингвистическое понятие // Языковые единицы и контекст: Сб. науч. тр. Л.: Наука, 1973.
70. Козырева Л. Ф. Устойчивые фразы и контекст. Ростов на Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1983. 120 с.
71. Колесса Ф. Українська усна словесність. Едмонтон, 1983. 645 с.
72. Кононенко В. І. Концепти українського дискурсу: Монографія. Київ Івано-Франківськ, 2004. 248 с.
73. КононенкоВ.І. Символи української мови. Івано-Франківськ: Плай, 1996. 272 с.
74. Косериу Э. Лексические солидарности // Вопросы учебной лексикографии. М.: Высшая школа, 1969. С.7-16.
75. Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. Львів: Вид-во Львівськеого ун-ту, 2000. 350 с.
76. Костомаров М. Слов’янська міфологія. К.: Либідь, 1994. 384 с.
77. Кочерган М. П. Слово і контекст (лексична сполучуваність і значення слова). Львів: Вища школа, 1980. 184 с.
78. Кузнецова А. И. Понятие семантической системы языка и методы ее исследования. М.: Наука, 1963. 58 с.
79. КузнецоваЭ.В. Лексико-семантические группы русских глаголов как объект системно-семасиологических исследований// Русское языкознание. Вып. 15. 1987. С.102-109.
80. Кунин А.В. Фразеологический уровень языка // Уровни языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1967. С.27-34.
81. Кунин АВ. Фразеологические единицы и контекст // Иностранное языкознание в школе. 1971. №5. С.15-27.
82. КушнірН.О. Вербалізація чуттєвих інтенцій у російському діалогічному мовленні (на матеріалі комунікативної ситуації освідчення в коханні”): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 2005. 15с.
83. Ларин Б.А. Очерки по фразеологи // Ларин Б.А. История русского языка и общее языкознание. М: Высшая школа. 1977. С.92-120.
84. Лесюк Микола. Висока місія рідного слова // Морально-патріотичне виховання дітей та молоді: етнографічні засади / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. (Косів-Вижниця, 26-28 жовтня 2006 року). Снятин: Прут-Принт. 2006. С.68-72.
85. Лесюк Микола. Говірка села Ковалівка як відображення покутсько-гуцульського мовного суміжжя // Школи, постаті, проблеми. Львів, 2004. С.275288.
86. Лесюк Микола. Доля моєї мови. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2004. 288 с.
87. Лесюк Микола. Конотативно-експресивна лексика в „Русалці Дністровій // Семантика мови і тексту / Збірник статей VI Міжнародної наукової конференції. Івано-Франківськ, 2000. С.322-328.
88. Лесюк Микола. Табу та евфемізми в українських коломийках // Поліські згорини. Збірник наукових праць, присвячений пам’яті професора Миколи Никончука. Житомир: Вид-во Житомирського держуніверситету, 2007. С.87-103.
89. Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Сов. Энциклопедия, 1990. 685с.
90. ЛисиченкоЛ. Багатозначність у мовній картині світу // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. Вип.5. Харків, 1998. С.10-21;
91. ЛисиченкоЛ.А. Лексико-семантична система української мови. Харків: ХДПУ, 1997. 130 с.
92. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. К.: ВЦ Академія”, 1997. 752 с.
93. ЛобковаЕ.В. Языковый образ-фрейм любви в произведениях Бунина // Язык. Человек. Картина мира: Материалы Всероссийской научной конференции. Ч.2. Омск: Изд-во Омского гос. ун-та, 2000. С.159-164.
94. ЛюбашенкоО. Комунікативна функція вокативних синтаксем у структурі українського речення // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. 2001. №10. С.58-62;
95. МадоянВ.В. Вопросы лексикологии и грамматики / Под ред. И.С.Улуханова. М.: Ин-т русского языка им.В.В.Виноградова РАН, 2000. 84 с.
96. МакароваГ.А. Концепт любовь” в языках разных типов (на материале лингвокультурных текстов). Йошкар-Ола: МарГТУ, 2001. 211с.
97. Маковей В.Г. Інтимна лірика як духовний феномен (чоловічий та жіночий дискурси): Дис. ...канд. філол. наук: 10.01.01 / Кіровоградський держ. пед. ун-т. Кіровоград, 2003. 194 с.
98. МановицькаА.Я. Узгодження присудка із звертанням // Українське мовознавство: Міжвідомчий науковий збірник. 1974. Вип. 2. С.41-45;
99. МановицькаА.Я. Зв’яок присудка із звертанням // Українська мова і література в школі. 1970. №7. С. 20-23;
100. Мартинова Л. Б. Словотвірний потенціал слів тематичної групи рослини” в українській та російській мовах // Система і структура східнослов’янських мов: Міжкафедр. зб. наук. праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 1998. С.191-198.
101. Микитин О. Д. Структурно-семантична типологія словотвірних парадигм іменників у сучасній українській мові: Дис. канд. філол. наук. Івано-Франківськ. 1998. 180 с.
102. МининаН.М. Семантические поля в практике языка. М.: Высшая школа, 1973. 142 с.;
103. Мойсієнко А. К. Текст як аперцепційна система // Мовознавство. 1996. №1. С.20-25.
104. МолодичукО.А. Лексико-фразеологічні засоби образності в українській народній баладі: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Київський національний університет ім.Т.Шевченка. К., 2004. 17с.
105. Молотков А.И. Некоторые особенности употребления фразеологизмов в современном русском языке // Нормы современного русского литературного словоупотребления. М.Л.; Наука, 1966. С.64-71.
106. Молотков А.И. Основы фразеологии русского языка. Л.: Наука, 1977. 220с.
107. МоскаленкоН.А. З історії дослідження української фразеології // Українська мова і література в школі. 1967. №10. С.18-22.
108. ОгарковаГ.А. Вербалізація концепту кохання” в сучасній англійській мові: когнітивний та дискурсивний аспекти: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київський національний університет імені Т.Шевченка. К., 2005. 20 с.
109. Одинцов В. В. О языке художественной прозы. М.: Наука, 1973. 104с.
110. ОлексенкоВ.П. Словотвірні категорії суфіксальних іменників: Монографія. Херсон: Айлант, 2001. 240 с.
111. Осташ Р. І. Продуктивні іменникові суфікси суб’єктивної оцінки в сучасному мовленні наддністрянців і буковинців // Українська мова на Буковині: Матеріали Всеукр. наук. конф., присв. 160-річчю від дня народж. Ю.Федьковича. Чернівці: Рута, 1994. С.28-30.
112.