Левада Ірина Миколаївна. Клініко-патогенетичне значення порушень реології сечі у хворих на хронічний гломерулонефрит

brief description

Левада Ірина Миколаївна. Клініко-патогенетичне значення порушень реології сечі у хворих на хронічний гломерулонефрит: Дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. - Донецьк, 2002. - 127арк. - Бібліогр.: арк. 101-127

Левада І.М. Клініко-патогенетичне значення порушень реології сечі у хворих на хронічний гломерулонефрит.-Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 внутрішні хвороби.-Луганський державний медичний університет МОЗ України, Луганськ, 2002.
Дисертацію присвячено удосконаленню діагностики хронічного гломерулонефриту завдяки дослідженню реологічних властивостей сечі. Захворювання характеризується підвищенням модуля в’язкоеластичності та показників поверхневого натягу в зоні коротких і середніх часів існування поверхні на тлі зниження статичного поверхневого натягу та свіввідношення кутів нахилу кривих тензіореограм. Морфологічний варіант гломерулонефриту має свої особливості змін параметрів міжфазної тензіореометрії сечі. Тяжкість тубулоінтерстиціальних змін відображає критерій ступеня порушень динамічного поверхневого натягу, а судин співвідношення рівноважного поверхневого натягу сечі й крові. У хворих з нефротичним синдромом відзначається вплив на результати лікування параметрів статичного поверхневого натягу сечі, а з нирковою недостатністю білок-сурфактантного коефіцієнту.

У дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляються у змінах реологічних властивостей сечі при ХГН, які залежать від статі, віку хворих, наявності нефротичного синдрому, ниркової недостатності, морфологічного варіанта захворювання та ступеня ураження клубочків, канальців, строми, судин і є прогностичними критеріями патологічного процесу й ефективності подальшого лікування.
На клінічний перебіг ХГН впливають вік хворих, наявність нефротичного синдрому, ниркової недостатності й артеріальної гіпертензії, що визначається морфологічним варіантом захворювання і ступенем ураження окремих морфологічних структур нирок, від яких залежать показники загальної протеїнурії, фібронектинурії і b2-мікроглобулінурії.
ХГН характеризується підвищенням модуля в’язкоеластичності сечі і показників поверхневого натягу в зоні коротких і середніх часів існування поверхні на тлі зниження статичного поверхневого натягу і співвідношення кутів нахилу кривих тензіореограм, на що впливають нефротичний синдром, зниження функції нирок і рівень білків у сечі.
Морфологічний варіант ХГН має свої особливості змін параметрів міжфазної тензіореометрії сечі, причому тяжкість тубулоінтерстиціальних змін відображає критерій ступеня порушень динамічного поверхневого натягу, а судин співвідношення рівноважного поверхневого натягу сечі та крові.
Позитивний ефект від лікування досягається в кожного другого хворого на ХГН, а на його результати впливають нефротичний синдром, ниркова недостатність, артеріальна гіпертензія, високий рівень b2-мікроглобулінурії та тяжкість ураження судин нирок, але не морфологічний варіант захворювання.
У хворих з нефротичним синдромом відзначається вплив на результати лікування вихідних параметрів рівноважного поверхневого натягу сечі, а з нирковою недостатністю білок-сурфактантного коефіцієнту, що є прогностичними критеріями ефективності подальших терапевтичних заходів.