ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАЦІЇ У СФЕРІ ЕКОЛОГІЇ (на матеріалі сучасної англійської мови)

brief description

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Розмаріца Ірина Олександрівна

УДК 811.111’276.6’42:574

ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАЦІЇ У СФЕРІ ЕКОЛОГІЇ (на матеріалі сучасної англійської мови)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 2004

З М І С Т

Перелік умовних скорочень ......................................................................

4

Вступ ............................................................................................................

6

Розділ І. Теоретичні засади лінгвістичного вивчення екологічного дискурсу ..........................................................................................................

14

1.1. Природоохоронна діяльність як сфера виникнення нового різновиду дискурсу..............................................................................

14

1.2. Дискурсивний вимір комунікації в сфері екології ......................

21

1.3. Особливості рольової структури комунікації у природоохоронній сфері ...................................................................

31

1.4. Політична та екологічна” коректність як організуючий принцип екологічного дискурсу .......................................................

39

Висновки до розділу І ................................................................................

49

Розділ ІІ. Концептуальна основа сучасного англомовного екологічного дискурсу....................................................................................

52

2.1. Вербальна репрезентація основних дискурсотворчих концептів в екологічному дискурсі ...................................................

52

2.1.1. Концепт ENVIRONMENT .....................................................

56

2.1.2. Концепт ENERGY .................................................................

66

2.1.3. Концепт POLLUTION............................................................

75

2.1.4. Концепт CLIMATE CHANGE ...............................................

80

2.1.5. Концепт CHERNOBYL .........................................................

88

2.2. Аксіологічно одиниці в екологічному дискурсі .....................

94

Висновки до розділу ІІ ...............................................................................

109

Розділ ІІІ. Реалізація комунікативних стратегій в різних моделях адресантно-адресатної конфігурації екологічного дискурсу ......................

113

3.1. Засоби вираження стратегії переконування в екологічному дискурсі .............................................................................................

114

3.1.1. Модель 1. Громадські організації à громадськість .......

114

3.1.2. Модель 2. Політичні організації à громадськість ...........

122

3.1.3. Модель 3. Громадські організації à посадові особи ......

128

3.1.4. Модель 4. Комерційні організації à громадськість ........

133

3.1.5. Модель 5. Громадські організації à комерційні компанії

144

3.2. Засоби вираження стратегії тиску в екологічному дискурсі ..

158

Висновки до розділу ІІІ ..............................................................................

163

Загальні висновки .......................................................................................

166

Перелік використаних джерел ..................................................................

173

Перелік довідкових джерел ........................................................................

196

Перелік джерел ілюстративного матеріалу ..............................................

197

Додаток А. Фотографічний матеріал ........................................................

200

В С Т У П

Аналізуючи сучасний стан лінгвістики, фахівці вказують на формування нової парадигми знань когнітивно-дискурсної, в основі якої лежить розуміння мови як когнітивного утворення, що використовується у комунікативній діяльності й має для цієї діяльності необхідні одиниці, структури, категорії, механізми тощо. Розвиток цієї парадигми залежить від того, як будуть розроблятися ключові для неї поняття когніції, комунікації й, насамперед, поняття дискурсу як когнітивного явища. Одним з аспектів дослідження дискурсу є класифікація типів дискурсу та опис окремих дискурсів, що відповідають сферам людської діяльності, в кожній з яких комунікація набуває специфічних рис. Останніми роками з’явилися роботи, в яких досліджуються політичний, юридичний, медичний, релігійний, рекламний дискурси, що зумовлено, значною мірою, важливістю питань, які вони висвітлюють.
Екологічна проблематика набуває все більшої значущості для сучасного суспільства, перетворюючись на вагомий фактор у повсякденному житті людства. Безпечне довкілля стає однією з основних цінностей, до яких звертаються кандидати на високі посади під час виборчих кампаній. У владних структурах майже кожної країни існують комісії або відділи, що займаються питаннями екології. Тематика рекламних оголошень багатьох комерційних компаній також поступово зміщується в сферу питань охорони довкілля. А слово екологія” асоціюється тепер не лише з наукою, що займається вивченням зв’язків між організмами та їх оточуючим середовищем, а й з суспільно-політичним рухом, який виступає за розвиток людства у гармонії з навколишнім середовищем. Усі ці фактори свідчать про формування екологічної сфери людської діяльності з певними особливостями комунікації, дослідження яких може розширити надбання загальної теорії дискурсу й теорії комунікації.
Мова, як поліфункціональне явище, обслуговує усі сфери суспільного буття та виступає семантичним фундаментом суспільної свідомості. У процесі еволюції екологічного руху в сфері екологічної комунікації виникла особлива ідеологія, виникли нові поняття, своя терміносистема, тексти, сформувалися певні комунікативні стратегії, які потребують лінгвістичного дослідження. Разом з тим визначення сучасними лінгвістами дискурсу як особливого ментального світу” або концептосфери в динаміці” вимагає від дослідників не обмежуватися лише аналізом комунікативних стратегій, що є характерними для того чи іншого виду дискурсу, а й займатися пошуком концептів, що становлять його семантичну основу, вивчати особливості вербалізації цих концептів у мові.
Актуальність вивчення лінгвокогнітивних особливостей екологічного дискурсу зумовлена необхідністю аналізу ще не досліджених сфер спілкування, а також інтересом до проблем, що розробляються в межах когнітивної, комунікативної та функціональної лінгвістики, серед яких важливе місце займає вивчення позамовних факторів, що безпосередньо чи опосередковано впливають на комунікацію.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), що розробляється Інститутом філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (затверджена Міністерством освіти і науки України).
Головна мета дисертації комплексне дослідження принципів організації екологічного дискурсу як лінгвокогнітивного явища зумовила необхідність розв’язання наступних завдань:
· визначити основні лінгвістичні характеристики комунікації в сфері природоохоронної діяльності;
· встановити основні екстралінгвістичні чинники, що впливають на формування екологічного дискурсу.
· проаналізувати шляхи мовного оформлення понять, що становлять семантичну базу екологічного дискурсу;
· розглянути засоби реалізації комунікативних стратегій в екологічному дискурсі, визначивши лексичні одиниці, граматичні структури, а також риторичні та стилістичні прийоми, за допомогою яких здійснюється вплив на адресата в екологічному дискурсі.
Об’єктом дослідження даної роботи стала комунікація в сфері екології, яка становить єдність вербального та невербального, формується під впливом багатьох екстралінгвальних факторів і базується на певних дискурсотворчих концептах.
Предметом дослідження виступають концептуальні підходи, комунікативні стратегії та мовні засоби досягнення ефективності комунікації в екологічній сфері.
Матеріалом дослідження стали тексти екологічних новин та тематичних статей, пов’язаних з проблемами охорони довкілля, маніфестів політичних партій та промов політиків, листів та петицій від громадян до посадових осіб, екологічних рекламних оголошень, написи на плакатах, що використовуються екологами під час акцій, а також різноманітні публікації, присвячені екологічній тематиці, з суспільно-політичної та екологічної літератури загальним обсягом 13 тис. сторінок. Матеріал відбирався під час роботи автора в екологічному інформаційному агентстві на посаді редактора міжнародних новин (1999 - 2003 рр.), а також участі у міжнародних екологічних конференціях (Healthy Planet Forum” Лондон, червень 1999; European Youth’s Vote at the Earth Summit” Барселона, лютий 2002) та екологічних фестивалях (Фінляндія, серпень 2000; Ірландія, серпень 2002). В роботі над дисертацією широко використовувалася електронна мережа Інтернет, що забезпечило оперативність доступу до нових текстів з екологічної тематики, які відбивають зміни в картині світу носіїв англійської мови.
Мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження зумовили вибір методики аналізу екологічного дискурсу, яка включає комбіноване використання ономасіологічного та семасіологічного підходів, методів лінгвістичного та соціолінгвістичного аналізу: лексикографічного, компонентного, когнітивного, дискурсивного, дескриптивного, контекстуально-інтерпретаційного, а також елементів стилістичного аналізу, методу кореляції соціальних явищ з інноваційними мовними виникненням нових лексичних одиниць, аксіологем, символів тощо.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
· вперше здійснюється комплексне лінгвістичне дослідження комунікації в природоохоронній сфері в англомовних країнах;
· досліджуються основні принципи організації екологічного дискурсу, його характерні риси та особливості;
· вперше в межах дисертаційної роботи поєднуються аналіз когнітивних та дискурсивних особливостей спілкування у певній сфері людської діяльності.
Теоретична значущість роботи полягає в тому, що в ній:
· розширюються положення загальної теорії дискурсу;
· вивчається зв’язок між лінгвальними та екстралінгвальними процесами;
· розглядаються процеси концептуалізації та символізації понять;
· поглиблюються уявлення про роль концептів в організації дискурсу.
Практична цінність одержаних результатів полягає у можливості їх використання в курсах з теорії дискурсу, лексикології, словотвору, соціолінгвістики, теорії комунікації, риторики, когнітивної лінгвістики.
Результати даного дослідження також можуть бути цікавими для фахівців у сфері екології та Public Relations.
Апробація роботи здійснювалась на науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та викладачів КНУ імені Тараса Шевченка (травень 2001 р., травень 2002 р., травень 2003 р.), міжвузівській конференції, присвяченій пам’яті професора Ю.О. Жлуктенка (Київ, вересень 2000), на науковій конференції Культурний потенціал мовного знака і концептосфера етносу” (Київ, 2001) та міжнародній конференції екологічної молоді Голос європейської молоді на Самміті Землі” (Барселона, лютий 2002 р.). Результати дослідження використовувались у навчанні студентів - магістрів КНУ імені Тараса Шевченка у курсі Актуальні проблеми германістики” (2002/2003 рр.). Положення дисертації обговорювалися на засіданні кафедри англійської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (грудень 2003 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п’яти статтях та у тезах.
На захист виносяться наступні положення:
1. Увага, що приділяється проблемам довкілля на усіх рівнях суспільства, і як наслідок актуальність екологічної проблематики, а також особливості спілкування в природоохоронній сфері надають підстави для виділення окремого різновиду дискурсу екологічного, який характеризується постійним поповненням екологічного глосарію, виникненням особливих аксіологічних одиниць, наявністю окремих моделей статусно-рольової конфігурації, що зумовлюють використання певних комунікативних стратегій в конкретних комунікативних ситуаціях, дотриманням принципів політичної та екологічної коректності.
2. Основними дискурсотворчими концептами в екологічному дискурсі є ENVIRONMENT, POLLUTION, ENERGY, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL, які становлять семантичну базу комунікації в природоохоронній сфері. Під впливом процесу екологізації суспільної свідомості семантична структура цих концептів зазнає змін, що веде до розширення комбінаторного потенціалу цих одиниць, сприяючи поповненню глосарію екологічної лексики.
3. Аксіологічні одиниці в екологічному дискурсі характеризуються поєднанням бенифіціарної та етичної оцінки й протиставляються системі цінностей індустріального суспільства. Суто екологічні цінності вербалізуються за допомогою лексем nature, environment, sustainability, biodiversity, biosafety. Одиницями, що виражають позитивну оцінку в екологічному дискурсі, є словотворчі афікси bio- та eco-, прикметники green, organic, дієприкметники renewable, recyclable. Негативну оцінку виражають лексеми scare, corporate, Mc (елемент назви корпорації McDonald’s).
4. Стурбованість проблемами охорони довкілля не лише екологів, але й політиків, представників органів влади, ділового світу та пересічних громадян ведуть до структурування екологічного дискурсу, який нараховує п’ять основних моделей адресантно-адресатної конфігурації, що визначають характер комунікації й є вирішальним фактором при доборі форм та стратегій спілкування.
5. Основними стратегіями впливу на адресата в екологічному дискурсі є стратегія переконування та стратегія тиску, реалізація яких в окремих моделях адресантно-адресатної конфігурації базується на співвідношенні інтересів партнерів по комунікації. Стратегія переконування використовується при безконфліктному спілкуванні, основними засобами її реалізації в екологічному дискурсі є універсальні прийоми аргументації протиставлення та повтор, а також використання експресивної лексики, аксіологем, футурально-орієнтованих одиниць, засобів вираження деонтичної модальності та категорії заперечення, цілеспрямованого використання слів, концептуально пов’язаних з екологією залежно від комунікативної ситуації в певній моделі адресантно-адресатної конфігурації. Стратегія тиску в екологічному дискурсі оформлюється на мовному рівні у використанні засобів емоційної аргументації: коротких речень, наказового способу, заперечувальних конструкцій, емоційно-забарвленої лексики й характеризується поєднанням вербальної та невербальної поведінки.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури, списку джерел ілюстративного матеріалу, а також додатку.
У вступі обґрунтовується актуальність вибору теми дисертації, окреслюються мета та завдання дослідження, визначається його методологічна основа, розкривається наукова новизна та теоретична значущість і практична цінність роботи, формулюються основні положення, що виносяться на захист.
У першому розділі дисертації викладено теоретичні засади, що склали основу принципів дослідження комунікації в природоохоронній сфері, надається визначення екологічного дискурсу як лінгвістичного явища, розглядаються особливості рольової структури екологічного дискурсу та виділяються основні моделі адресантно-адресатної конфігурації, вивчається роль принципу політичної та екологічної коректності в оформленні екологічного дискурсу.
Другий розділ роботи присвячено дослідженню концептів, що становлять семантичну основу екологічного дискурсу, розглядаються особливості їхньої вербалізації в англійській мові, досліджуються зміни, що відбуваються у семантичній структурі слів, які функціонують у межах екологічного дискурсу, завдяки чому вони набувають нових комбінаторних зв’язків, проводиться аналіз слів, що завдяки певним подіям, набули символічності або знаковості не тільки для екологів, а і для широкого загалу носіїв мови, а також слів, які набули в сучасному англомовному суспільстві статусу аксіологем.
У третьому розділі вивчаються шляхи реалізації двох основних комунікативних стратегій в екологічному дискурсі. Досліджуються риторичні та аргументативні прийоми, які сприяють переконанню адресата у межах встановлених моделей адресантно-адресатної конфігурації. Предметом особливої уваги є також поєднання вербальних та візуальних компонентів комунікації в екологічному дискурсі.
У висновках узагальнюються основні теоретичні та практичні результати проведеного дисертаційного дослідження, окреслюються перспективи подальших досліджень з обраної теми.
Список використаної літератури налічує джерел, з них англійською мовою та німецькою мовою.
Список джерел ілюстративного матеріалу становить перелік цитованих у тексті дисертації фрагментів новин та публікацій, маніфестів політичних партій та промов політиків, листів та петицій від громадян до посадових осіб, рекламних оголошень на екологічну тематику тощо.
Додаток складається з фотографій акцій прямої дій, що проводяться екологічними організаціями, які використовувалися для аналізу написів на плакатах та вивченню особливостей поєднання вербальних та візуальних компонентів в екологічному дискурсі.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проблеми екології та охорони навколишнього середовища посіли одне з найважливіших місць в сучасному світі. Ці питання обговорюються на всіх рівнях від побутових розмов до дискусій під час міжнародних переговорів на найвищому рівні. Екологічна проблематика згадується в маніфестах політичних партій, в промовах кандидатів на найвищі керівні посади, в рекламних оголошеннях тощо. Це свідчить про те, що питання охорони довкілля, безпечність якого є однією з основних передумов існування людства, перетворилися на засіб впливу на суспільну думку. Лінгвістичний аналіз комунікації в природоохоронній сфері з когнітивно- дискурсивної точки зору дозволяє поглибити розуміння понять, що є ключовими для свідомості носіїв сучасної англійської мови, а також визначити стратегії й засоби, які допомагають впливати на людську свідомість.
При аналізі екологічного дискурсу, що за своєю природою є спеціалізованим, важливим є розуміння дискурсу як особливого використання мови для вираження специфічної ментальності, як простору для вербалізації певного типу знань. Метою спілкування з цієї точки зору є передача знань від одного учасника комунікативного процесу до іншого. Основна відмінність екологічного дискурсу від інших спеціалізованих або професійних дискурсів полягає в тому, що кількість людей, які володіють знаннями, що становлять підґрунтя цього різновиду дискурсу, поступово зростає. Завдяки цьому екологічний дискурс перетворюється із спеціалізованого на масовий.
Підставами для виділення екологічного дискурсу як окремого лінгвістичного явища є виникнення та розвиток екологічної сфери життєдіяльності людини з одного боку, та наявність особливостей спілкування в цій сфері з іншого боку.
Екологічний дискурс визначається як сукупність вербальних та невербальних актів, що використовуються для вербалізації знань про довкілля з метою впливу на суспільну свідомість.
Основними рисами екологічного дискурсу слід вважати:
· розвиток під впливом комплексу екстралінгвістичних факторів екологічних, соціальних, політичних, економічних, культурних, тощо;
· залежність від когнітивних факторів взаємозв’язок між змінами, що відбуваються в свідомості носіїв мови та розвитком екологічного дискурсу як мовного явища;
· особливий характер оцінних структур та одиниць, що мають статус аксіологем, в основу утворення яких покладено принцип поєднання етичної та беніфіціарної оцінки;
· аргументативний характер дискурсу, головною метою якого є перетворення знань про навколишнє середовище на компонент масового знання;
· наявність п’яти моделей адресантно-адресатної конфігурації, які визначають характер комунікації, зумовлюють вибір форми та каналу повідомлення, а також засобів реалізації комунікативних стратегій;
· політична та екологічна коректність як організуючі принципи спілкування
З когнітивної точки зору екологічний дискурс базується на концептах ENVIRONMENT, POLLUTION, ENERGY, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL, які були виділені шляхом аналізу мовного матеріалу із застосуванням логіко-понятійних критеріїв. Було встановлено, що тематика спілкування в екологічній сфері зводиться саме до цих концептів активізація цих одиниць у дискурсі дозволяє мовцеві зорієнтуватися, що йдеться саме про екологічну проблематику. Це надає підстави класифікувати концепти ENVIRONMENT, POLLUTION, ENERGY, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL як дискурсотворчі, тобто такі, що складають семантичну базу певного різновиду дискурсу.
Визначення та аналіз вище зазначених одиниць саме як концептів зумовлені розгалуженістю та комплексністю системи лексем, що вербалізують ці утворення. На відміну від лексико-семантичних полів, які складаються лише з гомогенних одиниць, ENVIRONMENT, POLLUTION, ENERGY, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL як об’єкти мовного відображення позамовної дійсності поєднують одиниці різних рівнів морфемного, лексичного, синтаксичного, а також включають засоби вираження різних мовних категорій, зокрема категорій негативності та модальності. Популярний в сучасній когнітивній лінгвістиці підхід розглядати одиниці мови з точки зору семантики фреймів також виявився неадекватним в даному дослідженні, оскільки побудова схем фреймів, здебільшого суто на основі словникових дефініцій, робить аналіз занадто формалізованим. При цьому поза увагою залишаються лінгвістичні тонкощі вивчення шляхів вербалізації позамовної дійсності, зокрема, особливості процесів концептуалізації та символізації понять.
Концепти ENVIRONMENT, POLLUTION, ENERGY, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL не можна класифікувати й як терміни, оскільки комунікація в екологічному дискурсі здебільшого розрахована на масового адресата, а масова комунікація не передбачає використання великої кількості спеціалізованих мовних одиниць. З цієї причини екологічна терміносистема, як така, не становила об’єкту дослідження даної дисертаційної роботи. Крім того, одним з критеріїв віднесення лексичних одиниць до категорії термінів є їхня стилістична нейтральність та відсутність експресії. Три з п’яти описаних в дисертаційному дослідженні концептів (POLLUTION, CLIMATE CHANGE, CHERNOBYL) виражають негативну оцінку, а отже мають й конотативне значення, а концепт CHERNOBYL ще й характеризується величезним експресивним потенціалом.
Мовне оформлення концептів ENVIRONMENT, POLLUTION, ENERGY, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL має наступні особливості:
· утворення і розвиток під впливом процесу екологізації суспільної свідомості;
· тенденція до розширення семантичного обсягу та комбінаторного потенціалу;
· здатність утворювати словосполучення, що концептуально належать як до екології, так і до інших сфер життєдіяльності людини, завдяки комплексності позначуваних понять.
З аксіологічної точки зору концепти POLLUTION, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL виражають негативну оцінку. Концепти ENVIRONMENT та ENERGY є нейтральними, хоча при більш детальному аналізі стає зрозуміло, що вони також мають негативні імплікації. В цьому вбачається зв’язок проаналізованих концептів з позамовною дійсністю, а також особливості категоризації цієї дійсності, оскільки при обговоренні екологічної проблематики більшою мірою підкреслюються негативні явища.
Позитивну оцінку в екологічному дискурсі виражають одиниці bio-, eco-, green, renewable, recyclable, organic, sustainable. Важливим критерієм набуття позитивної оцінності мовних одиниць в цьому різновиді дискурсу є вираження останніми одночасно беніфіціарної та етичної оцінки цінність об’єктів та явищ з екологічної точки зору вимірюється не лише їхньою корисністю для людини, а й здатністю при цьому не зашкоджувати довкіллю.
Особливості менталітету, який виражається в екологічному дискурсі, вбачаються й у принципах політичної та екологічної коректності, що важливу роль при організації спілкування у природоохоронній сфері. Принцип політичної коректності втілює ідеї толерантності, плюралізму та мультикультуралізму, на яких базується екологічний дискурс. Екологічна коректність виникла завдяки спробам знайти альтернативні шляхи номінації об’єктів та явищ позамовної дійсності, які традиційно мають антропоцентричний характер. Головною функцією екологічно коректної лексики є привертання уваги носіїв мови до проблем навколишнього середовища та виховання поваги до світу природи.
Однією з основних рис екологічного дискурсу є масовий характер комунікації, внаслідок чого комунікативні ролі адресанта та адресата є нерівними, а спілкування є дещо однонаправленим. В більшості випадків адресант конструює ідеальний образ адресата, що впливає на характер оформлення інформації. Адресатом для екологів можуть виступати (1) компанії, чия діяльність зашкоджує навколишньому середовищу; (2) органи влади, які мають компетенцію приймати рішення з приводу екологічних проблем; (3) громадськість. Найзагальнішими стратегіями впливу на адресат є стратегія переконування та стратегія тиску. Використання стратегії переконування є можливим, коли адресат та адресант мають близький соціальний статус та коли між ними не існує конфлікту інтересів. В інших випадках доцільним є використання стратегії тиску.
У випадку, коли адресатом виступає комерційна компанія, екологам найчастіше доводиться користуватися стратегією тиску, оскільки вимоги адресанта не співпадають з фінансовими інтересами адресата. Тому в такій ситуації вдаються до акцій прямої дії: демонстрацій, пікетів, театралізованих шоу, для яких є характерним використання плакатів та транспарантів, текст яких має бути точним, коротким (не більше одного речення), і таким, що легко запам’ятовується. Цього можна досягти завдяки використанню засобів емоційного впливу на адресата коротких речень, наказового способу, заперечувальних конструкцій, емоційно-забарвленої лексики; використанню графічних засобів виділення інформації; поєднанню вербальної та невербальної поведінки.
Вплив на органи влади для прийняття необхідних рішень, у тому числі й пов’язаних з питаннями охорони природи та здоров‘я, визначається терміном лобіювання”, яке так само включає в себе стратегії переконування та тиску. Переконування як найбільш безконфліктна стратегія лобіювання є можливим, коли лобіст, наприклад, має статус депутата. Тоді лобіювання відбувається на рівні боротьби аргументів, де найбільший акцент ставиться на логічності. В такій ситуації характерним є структурування інформації, використання нумеративних та класифікуючих конекторів. Коли до посадової особи звертаються пересічні громадяни, вони часто використовують засоби вираження деонтичної модальності та категорії негативності. Крім цього, для процесу аргументації є важливим пошук слабких місць”, тобто врахування етичних моментів, таких як відповідальність, репутація та імідж адресата, а також психологічних факторів, як наприклад марнославство та бажання уникнути відповідальності.
Громадськість як адресат в сфері екологічної комунікації відіграє чи не найголовнішу роль, адже без підтримки громадськості неможливо здійснювати вплив на органи влади або комерційні компанії. Найбільше зусиль екологам доводиться докладати саме в цьому напрямку, оскільки стратегія тиску для впливу на громадськість є неприйнятною, а для успішного переконування адресата в цьому випадку необхідно змінити його систему цінностей, які , як відомо, є поняттями, що важко трансформуються. Задля того, щоб залучитися підтримкою громадян необхідно довести неприйнятність деяких цінностей індустріального суспільства та виховувати екологічну культуру (environmental awareness) та формувати екологічні цінності (ecological values). Тому характерною рисою екологічної комунікації, коли адресатом виступає громадськість, є ціннісна орієнтація, тобто використання як позитивно, так і негативно забарвлених аксіологічних одиниць, таких як health, fresh air, safe and healthy water, the beauty of nature або smoking, human intrusion and control over the environment. Крім того, важливим є врахування психологічних факторів адресата, як, наприклад, довіра джерелу інформації, тобто неприпустимість неправди з боку адресанта, або добровільність право громадянина приймати рішення стосовно питань навколишнього середовища та контролювати їх виконання. З останнім фактором пов’язане виникнення таких понять як environmental right, environmental monitoring, environmental health action plan. Головними прийомами переконування громадськості є використання засобів аргументації, таких як протиставлення та повтор, а також посилання на вже існуючі негативні наслідки людського втручання у природу.
Дисертаційне дослідження є першою спробою комплексного аналізу комунікації в екологічній сфері. Подальше дослідження екологічного дискурсу може зосереджуватися на виділенні додаткових екологічних концептів, аксіологем та символів, що наразі перебувають у стадії розвитку, на проведенні порівняльного аналізу особливостей оформлення екологічного дискурсу в науковій та масовій комунікації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алєксєєва І.О. Евфемізми як відображення соціальних змін: від позначення табу до етикетних форм та політичної коректності // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Логос, 2002. С. 1-10.
2. Английский лексикон в когнитивно-дискурсивной парадигме: Сборник научных трудов МГЛУ. Вып.457. М., 2001. 167 с.
3. Андрусяк І.В. Людина й суспільство: фрагмент концептуального аналізу англійських неологізмів кінця ХХ століття // Проблеми романо-германської філології: Зб. наук. праць. Ужгород: Мистецька лінія, 2001. С. 9-22.
4. Апресян Ю.Д. Избранные труды. Т2: Интегральное описание языка и системная лексикография. М.: Школа Языки русской культуры”, 1995. 768 с.
5. Арутюнова Н.Д. Аномалии и язык. К проблеме языковой картины мира” // Вопросы языкознания. 1987. - № 3. С. 3-9.
6. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 338 с.
7. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека.- М.: Индрик, 1999. 896 с.
8. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1966. 607 с.
9. Ахманова Н.Д., Краснова И.Е. О методологии языкознания // Вопросы языкознания, 1974. - № 6. С. 32-47.
10. Бабушкин А.П. Объективное и субъективное в категоризации мира // Общие проблемы строения и организации языковых категорий: Материалы научной конференции. М.: РАН, 1998. С.28-31.
11. Бакеркина В.В., Шестакова Л.Л. Политический язык как часть русского литературного языка // Общество, язык и личность: Материалы Всероссийской научной конференции. Пенза, 23-26 октября, 1996. Вып.1. М., 1996.- С. 46-47.
12. Баранов А.Н. Что нас убеждает? М.: Знание, 1990. 63 с.
13. Баранов А.Н., Казакевич Е.Г. Парламентские дебаты: традиции и новации. М.: Знание, 1991. 64 с.
14. Бачинский Г.А. Социоэкология: теоретические и прикладные аспекты. К.: Наукова думка, 1991. 153 с.
15. Белов А.И., Марковина И.Ю. Способы оптимизации речевого воздействия на иноязычную аудиторию // Язык и массовая коммуникацмя. Социолингвистическое исследование. М.: Наука, 1984. С. 240-245.
16. Белова А. Д. Лингвистические аспекты аргументации К:КДУ, 1997 298 с.
17. Беляева Т.М. Словообразовательная потенция, валентность и активность глагольных основ в английском языке: Автореф. дис. д-ра филол. Наук: 10.02.04/ Ленинградский гос. ун-т им. А.А. Жданова Л., 1974 34 с.
18. Береза Л.П. О коммуникативно-прагматических нормах английского информационно-описательного текста // Высказывание и дискурс в прагмалингвистическом аспекте: Сб. науч. трудов. К.: КГПИИЯ, 1989. С. 9-14.
19. Бехта І.А. Концептосфера у динаміці (текст і дискурс у світлі когнітивно-дискурсної парадигми) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: Логос, 2001. С. 22-26
20. Бєлєхова Л.І. Словесний поетичний образ в історико-типологічній перспективі: лінгвокогнітивний аспект. Херсон: Айлант, 2002.368 с.
21. Бєлова А.Д. Мовні картини світу: принципи утворення та складові// Проблеми семантики слова, речення та тексту: Збірник наукових статей. - Випуск 7. - КНЛУ, 2001.- С. 26-30.
22. Бєлова А.Д. Поняття стиль”, жанр”, дискурс”, текст” у сучасній лінгвістиці // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Серія Іноземна філологія”: Зб. наук. праць. К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2002. Вип. 32. С. 11-14.
23. Бєссонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивно-гендерні аспекти. Донецьк: Донецький національний університет, 2002. 362 с.
24. Бігарі А.А. Дискурсивна характеристика сімейного спілкування // Наукова спадщина проф. Ю.О. Жлуктенка та сучасне мовознавство: Зб. наук. праць. К.: Логос, 2000. С. 20-23.
25. Богуславский В.М. Типология значений образных средств выражения оценки внешности человека: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.01/Институт русского языка им. А. С. Пушкина. - М.,1995. - 53 с.
26. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика. Тамбов: Из-во Тамбов. ун-та, 2000. 123 с.
27. Болдырев Н.Н. Диалектика отражения мира в языке // Науковий вісник кафедри UNESCO Київського державного лінгвістичного університету. К: КДЛУ, 2000 С. 179-183.
28. Болдырева С.И., Болдырева М.В. Политически корректный язык // Когнитивно-прагматические аспекты лингвистических исследований: Сб. науч. трудов.. Калининград: Калинингр. ун-т, 1999. С. 35-40.
29. Брагина А.А. Синонимический ряд: словосочетание слово // Новые слова и словари новых слов. Л.: Наука, 1978. 184 с.
30. Брандес М.П. Стиль и перевод. М.: Высшая школа, 1988. 127 с.
31. Бреус Е.В. Основы теории и практики перевода с русского языка на английский. М.: УРАО, 1998. 208 с.
32. Брунер Дж. С. Онтогенез речевых актов // Психолингвистика. М.: Прогресс, 1984. С.21-49.
33. Булыгина Т.В. , Шмелев А.Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). М.: Школа «Языки русской культуры», 1997 575 с.
34. Ван дер Звєп, К. Активність громадськості як запорука збереження довкілля // Екологічні права громадян: як їх захистити за допомогою закону. К. Ехо-Восток”, 1997. С. 11- 45.
35. Васильева И.В. Термин // Языкознание. Большой энциклопедический словарь. М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. С. 508-509.
36. Вежбицкая А. Культурно-обусловоенные сценарии и их когнитивный статус // Язык и структура знания. М.: Ин-т языкознания АН СССР, 1990. С. 63-85.
37. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / Пер. с англ. М.: Школа «Языки русской культуры», 1999. 780 с.
38. Винокур Т.Г. К характеристике говорящего: интенция и реакция // Язык и личность: Сб. статей. М.: Наука, 1981. С.11-23.
39. Вовченко А.М. Інтерпретація тексту і реаліазація закладених автором смислів // Наукова спадщина проф. Ю.О. Жлуктенка та сучасне мовознавство: Зб. наук. праць. К.: Логос, 2000. С. 57-60.
40. Водак Р. Язык. Дискурс. Политика: Пер. с англ., нем. / ВГПУ. Волгоград: Перемена, 1997. 139 с.
41. Волкогон Н.Л. Іспаномовний рекламний дискурс і його відтворення українською мовою: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.16/ КНУ імені Тараса Шевченка. К., 2002. 19 с.
42. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 229 с.
43. Вольф Е.М. Оценочное значение и соотношение призанков хорошо” / плохо” // Вопросы языкознания. 1986. - № 5. С. 98-131.
44. Воркачев С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании // Филологические науки. 2001. - № 1. С.65-72.
45. Воробьева О.П. Стилистические средства в аспекте интеграции текста // Исследования целого текста: Тез. докл. М.: Наука, 1986. С.33.
46. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Вища школа, 1993. 199 с.
47. Вострова С.В. Лінвокогнітивні та комунікативно-прагматичні особливості англомовного медичного дискурсу (на матеріалі медичних текстів з проблемами ВІЛ / СНІДу: Автореф. дис. ... кан. філол. наук: 10.02.04 / КНУ імені Тараса Шевченка. К., 2003. 20 с.
48. Галкина Л. Теория и практика информационной деятельности // Акции экологического движения. М.: РАН, 1996. С. 109-134.
49. Гинзбург Р.С. О взаимосвязи лингвистического и эктсралингвистического в лексике // Иностранные языки в школе, 1972 - № 5. С. 14-19.
50. Гирусов Э.В. От экологического знания к экологическому сознанию // Взаимодействие общества и природы., М.: Наука, 1986. 150 С.
51. Глухих В.М. Что это слово или аффикс? // Филологические науки. 1996. - № 5. С. 65 79.
52. Городецька О.В. Національно-марковані концепти в британській мовній картині світу: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / КНУ імені Тараса Шевченка. К., 2003. 20 с.
53. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
54. Джонсон-Лэрд Ф. Процедурная семантика и психология значения // Новое в зарубежной лингвистике. - Вып. ХХІІІ. Когнитивные аспекты языка. - М.: Прогресс, 1988. - С. 234-257.
55. Дуличенко А.Д. О перспективе лингвистики ХХІ века. // Вестник МГУ. Серия "Философия". - 1996. - № 5 .- С. 124-131.
56. Ермоленко С.Я. Семантико-синтаксическая доминанта публицистического функционального стиля // Функциональная стилистика: теория стилей и их языковая реализация. Пермь: ПГУ, 1986 167 с.
57. Єнікєєва С.М. Формування та функціонування нових словотворчих елементів англійської мови: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Харківський ун-т. ім. В.Н.Каразіна. Харків, 1999. 16 с.
58. Жаботинская С.А. Когнтивная лингвистика: к вопросу об уровнях концептуальных моделей // Вісник Черкаського університету: Серія Філологічні науки”. 1997. Вип. 3. С. 3-11.
59. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов // Вісник Черкаського університету: Серія Філологічні науки”. 1999. Вип. 11. С. 12-25.
60. Жуковець Г. Л. Маніфести лейбористської партії Великої Британії як різновид політичного тексту // Мовні та концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: Логос, 1999. С. 113-125.
61. Жуковець Г.Л. Лінгвориторичні особливості сучасного лейбористського дискурсу Великої Британії: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / КНУ імені Тараса Шевченка. К., 2002. 21 с.
62. Заботкина В.И. Когнитивно-прагматический подход к неологии // Когнитивно-прагматические аспекты лингвистических исследований: Сб. науч. трудов Калининград: Калинингр. ун-т., 1999. С. 3-9.
63. Зацний Ю.А. Розвиток словникового складу сучасної англійської мови. Запоріжжя: ЗДУ, 1998 430 с.
64. Заятуева Л.Г. Эмоционально-оценочные смыслы в художественном тексте на фразеологическом уровне (коммуникативно-прагматический ракурс): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.05 / МГЛУ. М., 1999. 24 с.
65. Земская Е.А. Активные процессы современного словообразования // Русский язык конца ХХ столетия (1985-1995). М.: Школа Языки русской культуры”, 1996. С. 90-141.
66. Зиндер Л. Р. О лингвистической вероятности // Воппросы языкознания, 1953 - №2 С. 122-125.
67. Золян С.Т. Семантические аспекты поэтики адресата // Res Philologica: Сб. статей. М., Л.: Наука, 1990. С. 351-356.
68. Ивин А.А. Основания логики оценок. М.: Из-во Московского ун-та, 1976. 230 с.
69. Ивин А.А. Логика и ценности // Мышление. Когнитивные науки. Искусственный интеллект. М.: Центр. Совет филос. (методол.) семинаров при Президиуме АН СССР, 1998. С. 39-47.
70. Ісакова Є.П. Ергономічні характеристики категорій англійського дієслова: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04/ КНУ імені Тараса Шевченка. К., 2001. 20 с.
71. Ільницька Л.Л. Віртуальні НЛП сеанси як аргументативний дискурс // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: Логос, 2002. С. 199-207.
72. Ішмуратов А. Г. Конфлікт і згода. К.: Наукова думка, 1996. 190 с.
73. Как экологам работать со средствами массовой информации / Берлова О. А., Борейко В. Е., Колесникова В. Б., Кочинева А. Л. К.: Киевский эколого-культурный центр, 2000. 120 с.
74. Каменская О.Л. Текст и коммуникация. М.: Высшая школа, 1990. 147 с.
75. Караулов Ю.Н., Петров В.В. От грамматики текста к когнитивной теории дискурса // Вступ. статья в сб. работа Т. А. ван Дейка Язык. Познание. Коммуникация”. М.: Прогресс, 1989. С. 5-11.
76. Каспарова Г.С. Стратегия речевого поведения автора делового текста// Вестник Москового университета. Серия 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация”, 2001. - № 4. С.87-97.
77. Кибрик А.Е. Когнитивные исследования по дискурсу // Вопросы языкознания. 1994. - № 5. С.126-139.
78. Кирилова В.М. Спрямованість оцінки у синонімії (на мат. прикметників сучасної англійської мови): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Київський держ.. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. К., 1996. 24