ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ТА ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИСКУРСИВНОГО ВТІЛЕННЯ ЗАВЕРШАЛЬНОЇ ФАЗИ КОНФЛІКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ (на матеріалі англомовної прози XX століття)

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису
УДК 81.111’38: 82-3’’19’’

ЧЕРНЕНКО ОЛЬГА ВІТАЛІЇВНА

ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ТА ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИСКУРСИВНОГО ВТІЛЕННЯ ЗАВЕРШАЛЬНОЇ ФАЗИ КОНФЛІКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
(на матеріалі англомовної прози XX століття)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
доцент І.І.Сєрякова

Київ 2008

ЗМІСТ
ВСТУП .......................................................................................................................... 4

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ КОНФЛІКТНОЇ МОВЛЕННЄВОЇ ВЗАЄМОДІЇ........................................................

12

1.1.

Міждисциплінарний аспект дослідження конфліктної мовленнєвої взаємодії.......................................................................

13

1.1.1. Трактування поняття конфлікт” у гуманітарних студіях..

17

1.1.2. Понятійний апарат опису конфліктного дискурсу..............

24

1.1.3. Конструктивні й деструктивні конфлікти в комунікації.....

35

1.2.

Основні фази розгортання конфліктного дискурсу......................

38

1.2.1. Статичні параметри конфліктного дискурсу........................

38

1.2.2. Динамічні параметри конфліктного дискурсу ......

43

1.3.

Завершальна фаза конфліктного дискурсу: структурні та прагматичні ознаки....
1.3.1. Структурні ознаки завершальної фази конфліктного дискурсу ...............................................................................
1.3.2. Прагматичні ознаки завершальної фази конфліктного дискурсу ................................................................................
1.3.3. Специфіка реалізації принципу кооперації у завершальній фазі конфліктного дискурсу ...................................................

52

52

57

59

1.4.

Методика аналізу дискурсивного втілення завершальної фази конфліктного дискурсу ....................................................................

66

Висновки до розділу 1....

68

РОЗДІЛ 2.

ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИСКУРСИВНОГО ВТІЛЕННЯ ЗАВЕРШАЛЬНОЇ ФАЗИ КОНФЛІКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ.......................................................................................

71

2.1.

Когнітивна традиція вивчення конфліктної комунікації..

73

2.1.1. Конфлікт як когнітивний феномен у гуманітарних студіях......

73

2.1.2. Теорія структурного балансу у дослідженні завершальної фази конфліктного дискурсу..................................................

83

2.2.

Фреймове моделювання завершальної фази конфліктного дискурсу.

93

2.2.1. Фреймова модель концепту БОРОТЬБА.................................

108

2.2.2. Фреймова модель концепту ГАРМОНІЯ.................................

113

2.2.3. Фреймова модель концепту ЗГОДА.......................................

116

Висновки до розділу 2...............................................................................

120

РОЗДІЛ 3.

КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИСКУРСИВНОГО ВТІЛЕННЯ ЗАВЕРШАЛЬНОЇ ФАЗИ КОНФЛІКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ..........................................................

124

3.1.

Комунікативно-прагматичні типи завершення конфліктного дискурсу ............................................................................................

126

3.2.

Основні мовленнєві стратегії і тактики комунікантів у завершальній фазі конфліктного дискурсу.....................................

135

3.2.1. Стратегії дискурсу комунікантів на завершальній фазі конфлікту...........

136

3.2.2. Мовленнєві тактики реалізації стратегій комунікантів на завершальному етапі конфлікту

141

3.3.

Вербальні та невербальні засоби комунікації у завершальній фазі конфліктного дискурсу.............................................................

147

3.3.1. Вербальні засоби комунікації у завершальній фазі конфліктного дискурсу....

148

3.3.2. Особливості невербальних засобів комунікації у завершальній фазі конфліктного дискурсу...

157

3.4.

Гендерна специфіка вживання мовленнєвих засобів комунікації у завершальній фазі конфліктного дискурсу.

165

3.4.1. Гендерний аспект стратегій і тактик спілкування у фазі завершення конфлікту .

167

3.4.2. Гендерні особливості використання вербальних та невербальних засобів комунікації в завершальній фазі конфліктного дискурсу.........................................................

175

Висновки до розділу 3...................
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...............................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...............................................
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ.........................
ДОДАТКИ......................................................................................................

185
188
193
216
218

ВСТУП
Дисертація присвячена дослідженню лінгвокогнітивних і прагматичних особливостей дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії на матеріалі англомовної прози ХХ століття.
Вивчення мовленнєвої діяльності в сучасному мовознавстві характеризується комунікативно-функціональним та лінгвокогнітивним підходами, що дозволяє повніше інтерпретувати вербальний світ людини та ставить перед лінгвістами ряд нових завдань, у тому числі й дослідження конфліктної мовленнєвої взаємодії [85; 146; 200; 201; 204]. У рамках лінгвістичних студій було проведено ряд досліджень з питань конфліктної проблематики: визначення статусу лінгвістичної конфліктології як нового інтегративного напряму у сучасному мовознавстві [18; 57; 152], висвітлення гендерного аспекту в дослідженні конфліктної мовленнєвої взаємодії [23; 97; 100], вивчення агресивних станів та їх вербалізації [12; 114], опис прагматичних характеристик конфліктної мовленнєвої взаємодії [133; 151; 159].
Останнім часом зростає інтерес до когнітивно-прагматичного аспекту вивчення конфліктного дискурсу та умов ефективного і неефективного спілкування [93; 144; 145; 240; 253]. У сучасній лінгвістиці розроблено поняття конфліктного дискурсу [18; 146; 148; 153], виявлено його стратегії і тактики [148], мовні та мовленнєві характеристики [18], а також встановлено взаємозв’язок конфліктності та ефективності спілкування [6; 145]. Оскільки основним показником ефективності/неефективності конфліктного спілкування є його кінцевий результат, важливо окреслити та дослідити завершальну фазу конфлікту, в якій відображено загальні наслідки конфліктної мовленнєвої взаємодії.
На сьогодні відсутні наукові праці, присвячені комплексному дослідженню кінцевого етапу конфліктного спілкування, який в нашому дослідженні визначається як завершальна фаза англомовного конфліктного дискурсу, що й обумовлює вибір теми дисертаційного дослідження.
Актуальність роботи зумовлена загальною спрямованістю сучасних філологічних студій на інтеграцію традиційних і новітніх підходів до аналізу дискурсу, зокрема в ракурсі дискурсивного втілення конфліктної взаємодії персонажів у соціально-побутових ситуаціях, описаних в англомовному художньому тексті. Вивчення лінгвокогнітивних та комунікативно-прагматичних особливостей завершальної фази конфліктної мовленнєвої взаємодії є важливим для поглиблення уявлень про мовні механізми формування кінцевого етапу конфлікту і розкриття когнітивно-прагматичних аспектів дослідження дискурсу.
Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах комплексної теми Когнітивні й комунікативні дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс” кафедри граматики та історії англійської мови Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол №6 від 31 січня 2005 року). Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою №0106U002115 Міністерства освіти і науки України Функціональні моделі тексту та дискурсу в синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти” (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол №6 від 30 січня 2005 року).
Метою дисертації є виявлення лінгвокогнітивних та комунікативно-прагматичних особливостей дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких основних завдань:
уточнити зміст поняття конфліктний дискурс” та визначити термінологічний апарат його опису;
виявити статичні та динамічні параметри англомовного конфліктного дискурсу;
встановити основні способи визначення завершальної фази конфліктного дискурсу;
з’ясувати закономірності функціонування когнітивної складової конфліктної комунікації в її завершальній фазі;
побудувати фреймові моделі завершальної фази англомовного конфліктного дискурсу з виділенням базових концептів;
виокремити комунікативно-прагматичні типи завершення конфліктного дискурсу та описати їх мовленнєві характеристики;
розглянути закономірності взаємодії вербальних та невербальних компонентів комунікації у завершальній фазі англомовного конфліктного дискурсу;
визначити основні мовленнєві стратегії і тактики, якими користуються комуніканти на завершальній фазі конфліктної мовленнєвої взаємодії;
розкрити гендерну специфіку дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії.
Об'єктом дослідження є дискурсивне втілення завершальної фази англомовної конфліктної взаємодії в художньому тексті.
Предмет дослідження становлять лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні особливості дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії.
Матеріалом дослідження слугували дискурсивні фрагменти завершальної фази конфліктної взаємодії на соціально-побутову тематику, вилучені з художніх творів британських та американських авторів ХХ ст. (загальним обсягом близько 4780 сторінок). У результаті суцільної вибірки було відібрано 500 фрагментів конфліктного дискурсу, де аналізувалась його завершальна фаза.
Мета та завдання дослідження зумовили використання низки методів для проведення лінгвістичного аналізу. За допомогою методу контекстно-ситуативного аналізу було описано статичні та динамічні параметри конфліктного дискурсу та його завершальної фази. Метод концептуального аналізу був застосований для виокремлення ключових концептів завершальної фази конфліктного дискурсу. В рамках концептуального аналізу базовою є методика фреймового аналізу (за С.А.Жаботинською), яка використовувалась для побудови концептуальних моделей досліджуваної фази. Моделювання когнітивних характеристик дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії здійснювалось шляхом використання концепції структурного балансу Ф.Хайдера. Метод лінгвостилістичного аналізу використано з метою встановлення особливостей вживання різнорівневих стилістичних засобів у досліджуваній фазі. Метод прагмасемантичного аналізу слугував для з’ясування прагматичних особливостей вербального та невербального втілення завершальної фази конфліктної взаємодії. Метод дискурсивного аналізу застосовувався для виявлення основних комунікативних стратегій і тактик завершення конфліктної взаємодії. Висновки про пріоритетність тих чи інших стратегій, тактик, мовних засобів, які вживаються у завершальній фазі конфліктного дискурсу, ґрунтуються на даних, отриманих у результаті застосування елементів методу кількісного аналізу.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше проводиться вивчення завершальної фази англомовного конфліктного дискурсу в художній літературі в лінгвокогнітивному та комунікативно-прагматичному аспектах. Новим є виокремлення ключових концептів, вербалізованих у цій фазі, та побудова відповідних фреймових моделей. Встановлено й описано типологію способів завершення конфліктного дискурсу, комунікативні стратегії і тактики, взаємодію вербальних та невербальних засобів комунікації у завершальній фазі англомовного конфліктного дискурсу. Вперше виявлено гендерну специфіку дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що встановлення лінгвокогнітивних та комунікативно-прагматичних особливостей завершальної фази конфліктного дискурсу є внеском у вирішення проблем когнітивної лінгвістики та прагмалінгвістики, пов’язаної з вивченням мовленнєвої поведінки людини у конфліктних ситуаціях. Виокремлення основних концептів та побудова фреймових структур розвиває положення теорії фреймів. Поглиблений аналіз стратегій і тактик, вербальних та невербальних особливостей дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії сприяє подальшому дослідженню теоретичних питань з аналізу дискурсу, невербальної семіотики та комунікативної лінгвістики. Дослідження гендерних особливостей мовлення комунікантів у завершальній фазі конфліктного дискурсу сприяє подальшому розвитку гендерної лінгвістики.
Практичне значення проведеного дослідження полягає у можливості використання його результатів, положень і висновків у курсі теоретичної граматики сучасної англійської мови (розділи Прагматика речення”, Аналіз дискурсу”), стилістики англійської мови (розділи Стилістична лексикологія”, Cтилістичний синтаксис”), спецкурсах з прагмалінгвістики, конфліктології, теорії невербальної комунікації, у наукових дослідженнях лінгвістичного та психолінгвістичного спрямування.
Положення, що виносяться на захист:
1. Структура конфліктної мовленнєвої взаємодії характеризується обов’язковою наявністю завершальної фази, яка репрезентує розв’язку конфлікту співвідношенням вербальних і невербальних засобів комунікації. Форма, зміст та прагматичні особливості дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії базуються на основі певних когнітивних операцій та пов’язаних з ними дискурсивних стратегій і тактик, які набувають варіативності під впливом ситуативного, індивідуально-особистісного та гендерного чинників.
2. Дискурсивне втілення завершальної фази в рамках конфліктної мовленнєвої взаємодії визначається за такими прагматичними ознаками як висловлення-образи, висловлення-звинувачення, висловлення-виправдання, висловлення-вибачення тощо, порушення/відновлення Принципу Кооперації. Завершальна фаза в рамках конфліктного дискурсу може бути представлена контактною або дистантною формою.
3. Когнітивний аспект дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії характеризується тим, що зазначена фаза представлена збалансованими або незбалансованими когнітивними структурами, в основі яких лежить один із концептів БОРОТЬБА, ГАРМОНІЯ або ЗГОДА. Концептуальна модель завершальної фази конфліктного дискурсу змодельована за допомогою фреймової структури, що являює собою інтеграцію предметноцентричного та акціонального фреймів. Функція предикації у фреймових структурах завершальної фази реалізується за допомогою груп дієслів фізичного та морального впливу.
4. Прагматичний аспект дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії пов’язаний з цілеспрямуванням комунікативного процесу за допомогою певних стратегій і тактик у площину одного з типів прагматичних ситуацій примирення, роз’єднання, чи погодження комунікантів відповідно на отримання перлокутивного результату гармонізації, дисгармонізації або псевдогармонізації міжособистісних стосунків мовців.
5. У завершальній фазі конфліктного дискурсу комуніканти застосовують стратегії суперництва, співробітництва, компромісу, уникнення і пристосування, кожній з яких притаманний типовий набір тактик. Реалізація стратегії суперництва відбувається за допомогою використання тактик демонстративних дій, іронії, фіксації своєї позиції, фізичного насилля, психологічного насилля, психологічного тиску. Використання стратегій співробітництва та компромісу характеризується застосуванням тактик виправдання/вибачення, самозвинувачення/самокритики, схвалення дій співрозмовника, обіцянки, фіксації своєї позиції, переконання/пояснення, доброзичливості, пошуку компромісу. Стратегії уникнення та пристосування реалізуються шляхом вживання тактик відмови, обіцянки, вибачення/виправдання, самооборони, демонстративних дій, поступки, демонстрації покори.
6. Прагматично релевантним є гендерний чинник дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії. За кількісними підрахунками, жінкам притаманне використання стратегій пристосування та уникнення, а чоловікам компромісу. Ведення стратегії суперництва відрізняться застосуванням тактик фізичного та психологічного насилля чоловіками і застосуванням тактик демонстративних дій, фіксації своєї позиції, звинувачення/докору, іронії жінками. Реалізуючи стратегію співробітництва і компромісу, чоловіки переважно застосовують тактики доброзичливості й пошуку компромісу, а жінки поступки. Гендерно маркованими є вербальні та невербальні засоби комунікації, а саме, лексичні засоби вираження оцінки, стилістично знижені мовні одиниці, табуйована лексика, засоби вираження епістемічної модальності, звертання, а також позначення дотику, відстані між комунікантами, усмішки, плачу і погляду.
Апробація результатів дисертації здійснювалася на засіданнях кафедри граматики та історії англійської мови Київського національного лінгвістичного університету (2001-2007), а також на шести конференціях, у тому числі міжнародних: Когнітивні та дискурсивні структури германських мов у соціокультурному просторі комунікації” (Київ, квітень, 2005), Іноземномовна комунікація: здобутки та перспективи” (Тернопіль, травень, 2006), четвертому Міжнародному симпозіумі Українського товариства дослідників англійської мови (USSE) (Київ, жовтень, 2007); міжвузівській: IV міжвузівська конференція молодих учених Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, лютий, 2006); науково-практичних: Лінгвістична наука і освіта у європейському вимірі” (Київ, квітень, 2005), Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євро інтеграції” (Київ, квітень, 2006), Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві ” (Київ, квітень, 2007).
Публікації. Результати дослідження опубліковано в п'ятьох наукових статтях у фахових виданнях України (3,45 др. арк.), а також у трьох матеріалах і тезах доповідей на наукових конференціях. Загальний обсяг публікацій 4,34 др. арк.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури, списку джерел ілюстративного матеріалу.
У вступі викладено актуальність обраної проблематики, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об'єкт і предмет дослідження, розглянуто, методи дослідження, розкрито новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, сформульовані положення, що виносяться на захист.
У першому розділі Теоретичні засади вивчення конфліктної мовленнєвої взаємодії” розглянуто теоретичні засади, на яких базується концептуальний апарат дослідження, виділено статичні та динамічні параметри конфліктного дискурсу, визначено завершальну фазу конфліктного дискурсу за структурними і прагматичними ознаками, а також розглянуто специфіку реалізації принципу кооперації у завершальній фазі конфлікту.
Другий розділ Лінгвокогнітивні особливості дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії” присвячено виявленню лінгвокогнітивних особливостей дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії, дослідженню когнітивного аспекту з позицій збалансованих та незбалансованих когнітивних структур, виокремленню основних концептів, що лежать в основі завершальної фази конфліктного дискурсу, моделюванню фреймових структур розгортання виявлених концептів.
У третьому розділі Комунікативно-прагматичні особливості дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії” проаналізовано комунікативно-прагматичні особливості дискурсивного втілення завершальної фази конфліктної взаємодії, встановлюються комунікативно-прагматичні типи цієї фази, розглянуто стратегії і тактики завершення конфліктного дискурсу, основні вербальні та невербальні засоби комунікації та їх взаємодія, описано гендерну специфіку використання мовленнєвих засобів комунікації на завершальному етапі конфлікту.

У загальних висновках підведено підсумки здійсненого дисертаційного дослідження та окреслено перспективи подальших досліджень у галузі даної проблематики.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Конфліктна мовленнєва взаємодія відбивається у дискурсі конфліктної ситуацій, яка має певні статичні та динамічні характеристики. До статичних характеристик відносяться сталі, незмінні елементи конфліктної мовленнєвої ситуації, а саме учасники конфлікту, умови протікання, об'єкт конфлікту, образи конфліктної ситуації та інцидент (безпосередньо конфліктна мовленнєва взаємодія); до динамічних стадії, або фази, через які проходить конфлікт, а саме - передконфліктна стадія, інцидент (перші вербальні та невербальні дії комунікантів), ескалація, кульмінація та завершення конфлікту; у кожній стадії розвитку конфлікту виявляється постійний склад статичних елементів, тоді коли їх зміст може змінюватись частково або повністю.
Розгляд статичних та динамічних параметрів конфліктного дискурсу дає нам підстави для визначення завершальної фази конфліктного дискурсу як його розв’язку, що включає в себе як компонент здійснення активних вербальних дій учасників конфлікту, так і компонент фіксації результатів/наслідків конфлікту і характеризується припиненням конфліктної комунікації з будь-яких причин.
За принципом розташування у межах конфліктного дискурсу завершальна фаза представлена контактною та дистантною формою, і має формальні та прагматичні ознаки для її виділення у дискурсі, до яких можна віднести засоби графічного оформлення тексту, емоційно-експресивні засоби мовлення на всіх рівнях мови, висловлення-вибачення, виправдання, образи, невербальні засоби комунікації, порушення/відновлення принципу кооперації Грайса.
Нове розуміння середовища, що оточує людину, дало можливість пояснити конфліктну комунікацію з позиції індивіда, поведінка якого досліджується, а не з позиції спостерігача, тобто врахувати її когнітивну складову. Це стало підґрунтям для створення теорії когнітивного дисонансу Л.Фестінгера, теорії структурного балансу Ф.Хайдера та теорії комунікативних актів Т.Ньюкома, за допомогою яких пояснюється когнітивна специфіка завершальної фази конфліктного дискурсу.
Аналіз досліджуваного матеріалу за допомогою вищезазначених теорій дозволяє стверджувати, що завершальна фаза конфліктного дискурсу може бути представлена як збалансованою (36% від загальної кількості прикладів), так і незбалансованою (64% від загальної кількості прикладів) структурою. Також ця теорія дозволяє прослідкувати можливі шляхи досягнення балансу за рахунок: а) зміни відношення Р до Х, б) зміни відношення О до Х і в) зміни відношення Р до О. Такий когнітивний підхід у вивченні завершальної фази конфліктного дискурсу дозволяє зробити акцент не тільки на суб’єктивному переживанні людини як ключовому чиннику пояснення феноменології конфліктів, але й на описі їх нового виміру когнітивного простору.
Вивчення когнітивного простору завершальної фази конфліктного дискурсу передбачає застосування лінгвоконцептуального моделювання, зокрема за допомогою фреймових структур. Шляхом аналізу мовного матеріалу було виділено три концепти, що лежать в основі завершальної фази конфліктного дискурсу. Це концепти БОРОТЬБА, ГАРМОНІЯ і ЗГОДА, які мають такі основні ознаки: БОРОТЬБА діяльність, що має на меті подолати чи знищити кого-небудь чи що-небудь, ГАРМОНІЯ поєднання, злагодженість, примирення, взаємна відповідність якостей, думок, намірів, ЗГОДА взаємна домовленість, порозуміння, підтвердження чого-небудь, погодження з чимось: гаразд, хай буде так.
Розгортання зазначених концептів може бути продемонстровано за допомогою інтегрованого предметно-подійового фрейму, основними компонентами якого є слоти ДЕХТО (учасник конфлікту), ДЕЩО (об’єкт конфлікту ПРИЧИНА), ДЕЩО (МЕТА), ДЕЩО (ІНСТРУМЕНТ), ДЕЩО (РЕЗУЛЬТАТ), ТАК (умови протікання, спосіб дії), ТУТ/ЗАРАЗ (темпорально-локативні параметри). Слот РЕЗУЛЬТАТ у фреймовій структурі розгортання зазначених концептів може містити термінали: а) досягнення мети (бажаного), б) нанесення тілесної/моральної шкоди, в) демонстрація незгоди предметно-подійовий фрейм розгортання концепту БОРОТЬБА; а) досягнення взаєморозуміння, б) залагодження конфлікту предметно-подійовий фрейм розгортання концепту ГАРМОНІЯ; а) досягнення згоди, б) збереження обличчя предметно-подійовий фрейм розгортання концепту ЗГОДА в завершальній фазі конфліктного дискурсу.
Функція предикації, яка полягає у встановленні зв’язку між предметом-агенсом та його ознаками у фреймовій структурі, реалізується за допомогою корпусу дієслів фізичної та моральної дії. При розгортанні концепту БОРОТЬБА в завершальній фазі конфліктного дискурсу це дієслова to pant, to snap at smb., to bounce out, to slam smth., to grab smb., to shake smb., to smack smb., to give smb. a shove, to shout та ін. При розгортанні концепту ГАРМОНІЯ в завершальній фазі конфліктного дискурсу це такі дієслова як to touch, to sob, to calm, to take in smb’s arms, to cry, to clung, to trace, to hold, to pull, to whisper, to kiss та ін. При розгортанні концепту ЗГОДА це дієслова to give in, to agree, to admit, to ask, to promise, to satisfy, to shake hands, to smile та ін.
Конфліктна мовленнєва взаємодія, відбиттям якої в художній літературі слугує конфліктний дискурс, розглядається нами як соціально маркована ситуація, що характеризується формально-кооперативною поведінкою учасників комунікації, а також як комунікативна подія, що протікає в часі і має певні фази свого розвитку, зокрема фазу завершення конфліктного дискурсу, яка має свої мовні і прагматичні особливості.
За типом ситуації, що склалася в результаті конфліктної мовленнєвої взаємодії, визначаються основні типи завершення конфлікту: примирення, погодження або роз’єднання комунікантів, які в свою чергу мають підтипи. Примирення учасників конфлікту реалізується шляхом розв’язання або залагодження конфліктної ситуації і має на меті гармонізацію інтерперсональних стосунків. Роз’єднання комунікантів відбувається шляхом насилля, затухання, чи переростання в другий конфлікт з прагматичною метою дисгармонізації стосунків комунікантів. Комунікативна мета псевдогармонізації досягається при виникненні ситуації погодження стосунків мовців через врегулювання чи пригашення конфліктної мовленнєвої взаємодії заради створення видимості залагодження конфлікту.
У завершальній фазі конфліктного дискурсу мовці послуговуються мовленнєвими стратегіями і тактиками завершення конфлікту, вибір яких залежить від низки чинників особистісних і ситуативних. До основних стратегій виходу з конфлікту належать: суперництво, співробітництво, уникнення, пристосування і компроміс. До тактик тактика фізичного насилля, тактики психологічного насилля (образи, грубість, приниження, маніпуляції, негативна особистісна оцінка, диктат у міжособистісних стосунках та ін.), тактики психологічного тиску (накази, погрози, вимоги, ультиматуми, шантаж та ін.), тактики демонстративних дій, фіксації своєї позиції, доброзичливості, пошуку компромісу, самооборони.
Завершальна фаза конфліктного дискурсу має свої особливості у вживанні вербальних та невербальних засобів комунікації. На вербальному рівні вона характеризується вживанням неправильних, або скорочених форм дієслів, модальних дієслів переважно у функції засобу вираження імпліцитного заперечення, емфатичних службових дієслів та модифікаторів, що виконують емфатичну функцію, імперативного та умовного способу дієслів; також вживанням експрессивної лексики, зокрема негативно-оцінної, зниженого стилю, ненормативної та ін.; на синтаксичному рівні обірваністю речень, еліптичними структурами, окличними, питальними реченнями, паралельними конструкціями, синтаксичною тавтологією, апозиопезисом, різними видами повтору, емфатичними конструкціями it is/was he that/who, та конструкцією з дієсловом to do, інверсією, риторичними питаннями, що вживаються переважно у функції засобу вираження імпліцитного заперечення, парцелляцією у функції підсилення інших експресивних засобів синтаксису (повтору, паралелізму). Стилістична семантика завершальної фази конфліктного дискурсу представлена переважно головними фігурами заміщення: гіперболою, літотою, метафорою, евфемізмом, епітетом, іронією та фігурами сполучення: порівняннями, синонімами, антитезою, оксюмороном, градацією (наростанням).
Значну роль при завершенні конфлікту відіграють невербальні засоби комунікації, які поділяються на заміщувальні, що виконують функцію заміщення вербального повідомлення невербальним, підсилюючі, що вживаються для підсилення вербальної інформації, та контрадикторні невербальні засоби, які висвітлюють справжній зміст вербального повідомлення і при цьому суперечать йому.
Вплив гендерного чинника прослідковується на завершальній фазі конфліктного спілкування. За кількісними підрахунками, жінкам притаманне використання стратегій пристосування (72,7%) та уникнення (62,5%); ведення стратегії суперництва відрізняться застосуванням тактик фізичного насилля, образи/грубості, приниження, наказу, погрози, вимоги чоловіками і застосуванням тактик демонстративних дій, фіксації своєї позиції, звинувачення/докору, іронії жінками. Реалізуючи стратегію співробітництва і компромісу чоловіки переважно застосовують тактики доброзичливості й пошуку компромісу, а жінки поступки. Серед соціально-психологічних чинників, що чинять значний вплив на хід міжгендерного спілкування виявлено: характер ситуації, соціальний статус комунікантів та їх індивідуально-особистісні характеристики. На вербальному рівні відмінності зафіксовано у вживанні лексичних засобів вираження оцінки, стилістично знижених мовних одиниць, табуйованої лексики, кваліфікаторів, засобів вираження епістемічної модальності та звертань. На невербальному рівні гендерною специфікою володіють такі невербальні засоби комунікації як дотик, відстань між комунікантами, усмішка, плач і погляд.
Таким чином, отримані результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшої наукової розробки проблеми конфліктної комунікації. Перспективним вбачається подальше дослідження інших етапів конфліктного дискурсу у ракурсі їх етнокультурної, когнітивної, гендерної специфіки прояву в англомовному соціумі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексенко С.Ф. Варіативність інтонаційної моделі висловлень-вибачень у мовленнєвій комунікації (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі англійського діалогічного мовлення): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київськ. нац. лінгв. ун-т. К., 2004. 20 с.
2. Андреев В.И. Конфликтология. Искусство спора, ведения переговоров, разрешения конфликтов. Москва: Народное образование”, 1995. 127 с.
3. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская А.А. Современная социальная психология на Западе. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. 217 с.
4. Анцупов А.Я., Малышев А.А. Введение в конфликтологию. Как предупреждать и разрешать межличностные конфликты. Киев: МАУП, 1996. 103 с.
5. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ, 1999. 551 с.
6. Аристов С.А. Ситуированная модель мены коммуникативных ролей. [Cited 2006, 10 January]. Available from: < http://www.tol.tversu.ru/M4_Aristov.doc
7. Арский А.А. Семантические категории угрозы и предостережения и их вербализация в немецком языке (тактико-ситуативный подход): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Иркутск. гос. лингв. ун-т. Иркутск, 1998. 24 с.
8. Арутюнова Н.Д. Предикат // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 392.
9. Арутюнова Н.Д. Побудительное предложение и директивные речевые акты // Человеческий фактор в языке. Коммуникация, модальность, дейксис. М.: Наука, 1992. С. 127-130.
10. Арутюнова Н.Д. Речеповеденческие акты и диалог // Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1998. С. 643-660.
11. Багумян О.В. Текстова ситуація Соціальний захист”: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі різностильових англомовних текстів): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04; Захищена 22.12.2004. К., 2004. 240 с.: іл. Бібліогр.: с. 232-240.
12. Байков В.Г. Агрессия” и толерантность”: две стороны речевого воздействия // Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення, міжособової та міжкультурної комунікації: Зб. наук. пр. Харків: Константа, 1996. С. 11-12.
13. Балакірєва О.Л. Громадська думка про статево-рольові стереотипи в гендерному світогляді // Гендерний аналіз українського суспільства / Під ред. Т. Мельник. К.: ПРООН, 1999. С. 103-112.
14. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Постулаты когнитивной семантики // Известия РАН. Серия литературы и языка. 1997. Т. 56, №1. С. 11-21.
15. Барба Л.В. Лінгвокогнітивні особливості текстової ситуації злочин-відповідальність” у різних функціональних стилях сучасної англійської мови: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04; Захищена 30.09.1999. К., 1999. 157 с.: іл. Бібліогр.: с. 145-157.
16. Барташева А.И. Взаимодействие невербальных и вербальных компонентов в ситуации коммуникативного доминирования в англоязычном дискурсе: Дис. канд. филол. наук: 10.12.14; Защищена 13.05.2004. Х., 2004. 204 с.: іл. Библиогр.: с. 180-204.
17. Безугла Л.Р., Бондаренко Є.В., Донець П.М., та ін. Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен / Під загальн. ред: Шевченко І.С.: Монографія. Харків: Константа, 2005. 356 с. Бібліогр.: с. 337-356.
18. Белова А.Д. Лингвистические аспекты агрументации. К.: Изд-во Лотос”, 2003. 304 с. Библиогр.: с. 277-304.
19. Бессонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивно-гендерні аспекти. Донецьк: Дон. НУ, 2002. 363 с. Библиогр.: с. 350-363.
20. Богданов В.В. Молчание как нулевой речевой акт и его роль в вербальной коммуникации // Языковое общение и его единицы: Межвуз. сб. науч. тр. Калинин: КГУ, 1987. С. 12-18.
21. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика. Тамбов: Изд-во ТГУ, 2000. 123 с. Библиогр.: с. 107-121.
22. Бондаренко Я.О. Дискурс акцентуйованих мовних особистостей: комунікативно-когнітивний аспект: Дис. канд. філол. наук: 10.02.04; Захищена 20.12.2002. К., 2003. 248 с.: іл. Бібліогр.: с. 202-234.
23. Борисенко Н.Д. Гендерний аспект репрезентації персонажного мовлення в англійських драматичних творах кінця ХХ століття: Дис. канд. філол. наук: 10.02.04; Захищена 08.10.2003. К., 2003. 220 с.: іл. Бібліогр.: с. 188-214.
24. Бородкин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание, конфликт! Новосибирск: Наука, 1989. 186 с.
25. Быценко Т.А. Прагмасемантические разновидности экспрессива в английском языке // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Х.: Константа, 2001. №537. С. 39-47.
26. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия: Пер. с англ. СПб.: Питер, 2000. 352 с. Библиогр.: с. 342-352.
27. Воркачев С.Г., Кусов Г.В. Концепт оскорбление” и его этимологическая память // Теоретическая и прикладная лингвистика: Межвузовский сб. научн. трудов. Вып.2 Язык и социальная среда. Воронеж: Воронежск. гос. техн. ун-т, 2000. С. 90102.
28. Воробьева О.П. Эмотивность художественного текста // Язык и эмоции. Волгоград: Перемена, 1995. С. 240-241.
29. Воробьева О.П. Художественная семантика: когнитивный сценарий // С любовью к языку. Сб. научн. тр. Посвящается Е.С.Кубряковой. М.: Воронеж: ИЯ РАН: Воронежский ГУ, 2002. С. 379-384.
30. Воробйова О.П. Когнітивна поетика: здобутки і перспективи // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Х.: Константа, 2004. №635. С. 18-22.
31. Высказывание и дискурс в прагматическом аспекте: Сб. науч. тр. К.: КГПИИЯ, 1989. 105 с.
32. Гаєва О.В. Особливості художньої комунікації з погляду концепції можливих світів // Вісник КНЛУ. Серія Філологія. 2001. Т. 4, №1. С. 147-152.
33. Галапчук О.М. Вікова диференціація стратегій і тактик дискурсу в сучасній англійській мові: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04; Захищена 19.05.2000. Луцьк, 2000. 197 с.: іл. Бібліогр.: с. 187-197.
34. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1958. 459 с. Библиогр.: с. 448-457.
35. Гладьо С.В. Эмотивность текста (семантико-когнитивный аспект): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / КДЛУ. К., 2000. 20 с.
36. Гнезділова Я.В. Емоційність та емотивність сучасного англомовного дискурсу: структурний, семантичний і прагматичний аспекти: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04; Захищена 16.05.2007. К., 2007. 291 с.: іл. Бібліогр.: с. 206-246.
37. Гончарова М.А. О полипарадигмальности когнитивного подхода // Актуальные проблемы языкознания и методики обучения иностранным языкам: Материалы междунар. научн. конф. Воронеж: Изд-во ВГУ, 2000. С. 60-61.
38. Гордон Д., Лакофф Дж. Постулаты речевого общения, или коммуникативные постулаты // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16: Лингвистическая прагматика. С. 276-302.
39. Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. М.: Наука, 1980. 88 с.
40. Горелов И.Н., Седов К.Ф. Основы психолингвистики. М.: Лабиринт, 1998. 256 с.
41. Городникова М.Д. Гендерный аспект обращений как фактор речевого регулирования // Гендер как интрига познания / Под ред. А.В.Кирилиной. М.: Рудомино, 2000. С. 81-92.
42. Горошко Е.И. Особенности мужского и женского вербального поведения: (психолингвистический анализ): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / Институт языкознания РАН. М., 1996. 27 с.
43. Горошко Е.И., Кирилина А.В. Гендерные исследования в лингвистике сегодня // Гендерные исследования. 1999. №2. С. 234-241.
44. Грайс Г.П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16: Лингвистическая прагматика. С. 217-237.
45. Гришина Н.В. Психология конфликта. Санкт-Петербург: Питер, 2003. 464 с. Библиогр.: с. 454-464.
46. Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта // Социологические исследования, 1994. №5. С. 142-147.
47. Демьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода // Вопросы языкознания. 1994. №4. С. 17-33.
48. Дейк Т. А. ван, Кинч В. Стратегии понимания связного текста: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1988. Вып. 23: Когнитивные аспекты языка. С. 153-211.
49. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1989. 312 с. Библиогр.: с.302-305.
50. Дискурс іноземномовної комунікації: колективна монографія / Під. ред. проф. К.Кусько. Львів: Видавництво Львівського національного університету ім. І.Франка, 2002. 495 с. Бібліогр.: с. 456-493.
51. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. К.: Политиздат Украины, 1989. 175 с. Бібліогр.: с.171-175.
52. Дорда С.В. Комунікативно-прагматичні особливості висловлювань, що передають каяття (на матеріалі англійської мови): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / КДЛУ. К., 1996. 16 с.
53. Ейгер Г.В., Тарасова Е.В. Интенсификаторы высказываний // Вестник международного славянского университета. Серия Филология. 2001. Т.4. №6. С. 3-5.
54. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов // Вісник Черкаського державного університету ім Б.Хмельницького. Серія Філологічні науки. Черкаси. 1999. Вип. 11. С. 12-25.
55. Жаботинская С.А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. Черкаси: ЧДУ, 1997. Вип. 2. С. 3-11.
56. Жаботинская С.А. Ономасиологические модели в свете современных направлений когнитивной лингвистики // С любовью к языку: Сб. научных тр. М.-Воронеж: ИЯ РАН, Воронежский гос. ун-т, 2002. С. 115123.
57. Жарковская И.В. Определение ЛСВ существительного CONFLICT” в современном английском языке // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Х.: Константа, 2005. №649. С. 89-93.
58. Жельвис В.И. Некоторые эмоциогенные особенности инвективного общения // Язык и общение. Волгоград: Перемена, 1995. С. 161-169.
59. Жельвис В.И. Эмотивный аспект речи. Психолингвистическая интерпретация речевого воздействия. Ярославль: Ярославский гос. пед. ин-т им. К.Д.Ушинского, 1990. 81 с.
60. Земская Е.А., Китайгородская М.А., Розанова Н.Н. Особенности мужской и женской речи // Русский язык в его функционировании / Под ред. Е.А.Земской и Д.Н.Шмелева. М., 1993. С. 90-136.
61. Зернецкий П.В. Лингвистические аспекты теории речевой деятельности // Языковое общение: Процессы и единицы. Калинин: Изд-во Калининского гос. Университета, 1988. С.36-41.
62. Зернецкий П.В. Речевое общение на английском языке (коммуникативно-функциональный анализ дискурса). Киев: Лыбидь, 1992. 144 с.
63. Игнатенко Л.Ю. Повтор в системе стратегий положительной вежливости (на материале английского языка) // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Х.: Константа, 2003. №609. С. 152-155.
64. Изард К.Э. Психология эмоций: Пер. с англ. СПб.: Питер, 2000. 464с. Библиогр.: с. 455-464.
65. Иссерс О.С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. М.: УРСС, 2002. 284 с. Библиогр.: с. 272-284.
66. Іванова І.Б. Категорія істот в структурі концептів ЖИТТЯ і СМЕРТЬ в українській фразеології (антропоморфні істоти) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. 2004. Вип. 40. №627. С. 4143.
67. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. Київ: Наукова думка, 1996. 190 с. Бібліогр.: с.175-185.
68. Кагановська О.М. Текстові концепти художньої прози (на матеріалі французької романістики середини ХХ сторіччя). К.: Вид. центр КНЛУ, 2002. 292 с. Бібліогр.: с. 270-292.
69. Карабан В.И. Сложные речевые единицы. Прагматика английских асиндетических полипредикативных образований. К.: Выща школа, 1989. 131 с.
70. Кармин А.С., Аллахвердова О.В. Конфликтология. Санкт-Петербург: Лань, 1999. 442 с.
71. Кибрик А.Е. Очерки по общим и прикладным вопросам языкознания (универсальное, типовое и специфическое в языке). М.: Едиториал УРСС, 2002. 336 с. Библиогр.: с. 324-333.
72. Кирилина А.В, Томская М.А. Лингвистические гендерные исследования. [Cited 2006, 21 April]. Available from: < http://magazines.russ.ru/oz/2005/_2_7.hptml
73. Кирилина А.В. Гендер: лингвистические аспекты. М.: Институт социологии РАН, 1999. 189 с. Библиогр.: с.175-188.
74. Кирилина А.В. Гендерные аспекты языка и коммуникации: Автореф. дис докт. филол. наук: 10.02.19 / Моск. гос. лингв. ун-т. М., 2000. 40с.
75. Коваленко А.И. Вербальные и невербальные средства реализации статусно обусловленных отношений коммуникативного доминирования // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім В.Н. Каразіна. 2003. №586. С. 74-77.
76. Козачишинина О.Л. Лінгвістичні прояви гендерних характеристик англомовних художніх текстів (на матеріалі американської прози ХХ сторіччя): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київськ. держ. лінгв. ун-т. К, 2003. 20 с.
77. Козяревич Л.В. Вербальні й невербальні засоби емпатизації діалогічного дискурсу (на матеріалі англомовної прози ХХ століття): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04; Захищена 18.10.2006. К., 2006. 191 с.: іл. Бібліогр.: с. 157-191.
78. Колшанский Г.В. Паралингвистика. М.: Высшая школа, 1974. 83 с.
79. Кон И.С. Психология половых различий // Вопросы