Лук'янченко Ольга Миколаївна. Організація педагогічної практики в різних типах педагогічних навчальних закладів України (друга половина XIX - початок ХХ ст.)

brief description

Лук'янченко Ольга Миколаївна. Організація педагогічної практики в різних типах педагогічних навчальних закладів України (друга половина XIX - початок ХХ ст.) : дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Харківський національний педагогічний ун-т ім. Г.С.Сковороди. — Х., 2004. — 221арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 171-201

Лук’янченко О. М. Організація педагогічної практики в різних типах педагогічних навчальних закладів України (друга половина ХІХ початок ХХ ст.) Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01. загальна педагогіка та історія педагогіки. Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, Харків, 2005.
У дисертації вперше здійснено цілісний аналіз організації педагогічної практики в історико-педагогічній ретроспективі (друга половина ХІХ початок ХХ ст.). Розкрито розвиток та становлення системи підготовки педагогіч-них кадрів в Україні для різних типів шкіл в контексті суспільно-політич- них подій досліджуваного періоду.
Установлено внесок педагогів досліджуваного періоду у визначення ролі, значення педагогічної практики у професійній підготовці майбутніх учителів та розробку її мети, завдань, принципів організації, змісту.
У ході дослідження науково обґрунтовано сутність педагогічної практики майбутніх учителів, досліджено генезу змісту педагогічної практики в закладах середньої педагогічної освіти та вищих закладах, установлено провідні тенденції й етапи розвитку організації педагогічної практики, виявлено і накреслено напрями творчого використання вітчизняного досвіду минулого в сучасних умовах.
Уведено до наукового обігу невідомі і маловідомі архівні документи, окремі факти й теоретичні положення, які пов’язані з проблемою організації педагогічної практики в історичному аспекті.
Ключові слова: педагогічна практика, типи педагогічних закладів, форми організації педагогічної практики.

Організація педагогічної практики є актуальною історико-педагогічною проблемою, інтенсивна розробка якої почалася з ХІХ ст. зарубіжними і вітчизняними педагогами. Установлено, що їхній внесок у розробку теоретичних засад організації педагогічної практики становить: обгрунтування мети і завдань практики, основних принципів її організації (установлення тісного взаємозв’язку з теоретичною підготовкою; поступовість проведення з ускладненням видів практичної діяльності); визначення основних видів практично-педагогічних занять”, які пов’язані з виконанням обов’язків учителя, зі спостереженнями, узагальненнями педагогічного досвіду, та форм організації практики; ствердження необхідності існування при учительських закладах зразкових шкіл.
Установлено, що педагогічна практика зафіксована у нормативних документах державного та місцевого значення досліджуваного періоду як невід’ємний компонент професійної педагогічної освіти вчителів різних типів шкіл. У них, з одного боку, було сформовано умови для здійснення професійної та змістовної педагогічної практики майбутнього вчителя, а з іншого, надмірне внормування орієнтувало на формальне вироблення конкретних умінь та навичок викладання.
З’ясовано, що організація педагогічної практики в різних типах педагогічних навчальних закладів протягом досліджуваного періоду мала певні відмінності в меті, завданнях, змісті, формах реалізації.

3.1. Специфічним в організації практики в середніх учительських закладах було: домінування її в навчально-виховному процесі; проведення без відриву від поточних занять; тісний зв’язок з педагогічною теорією; високий рівень організації і планування (особливо в учительських інститутах); здійснення систематичного і ретельного контролю та оцінювання діяльності практикантів; досягнення зразкової постановки навчального процесу в базових навчальних закладах; реалізація змісту в різноманітних організаційних формах.
3.2. Характерним для організації педагогічної практики у вищих закладах освіти було: перманентний характер її здійснення; малий обсяг годин; недостатня забезпеченість теоретико-методичною підготовкою майбутніх учителів.
4. Установлено провідні тенденції організації педагогічної практики в досліджуваний період: прагнення до тісного зв’язку педагогічної теорії з практикою; досягнення ідентичності у змісті практики для вчителів різного фаху; використання передового педагогічного досвіду тогочасного шкільни-цтва; здійснення системного й ретельного контролю та оцінювання практичної діяльності на засадах гуманності і вимогливості; утворення базових нав-чальних закладів. Визначено етапи розвитку ідеї організації педагогічної практики:1860-1874 рр. організаційне становлення основ педагогічної практики в учительських семінаріях й інститутах, організаційне та змістовне становлення педпрактики в системі вищих педагогічних курсів при імператорських університетах; 1875- 1904 рр. етап протиріч: з одного боку, - розбудова змісту педпрактики в умовах активного поширення мережі вчительських семінарій та інститутів, формування організаційного та змістового компонента педпрактики в автономно функціонуючому закладі (Ніжинському історико-філологічному інституті), а з іншого - занепад педагогічної практики в системі університетської освіти; 1905-1917 рр. вдосконалення системи організації практики в умовах реформування вчительських семінарій та інститутів, розробка змісту практики у проектах професійної підготовки вчителів середньої школи.
5. Установлено, що на сторінках педагогічної преси досліджуваного періоду відображалось позитивне і негативне в змісті, формах здійснення практики в різних типах учительських навчальних закладів, надавалась можливість представлення існуючого досвіду організації практики, пропонувались конкретні шляхи щодо її поліпшення, що свідчить про значну роль журналістики в удосконаленні педагогічної практики.
6. Намічено напрями творчого використання вітчизняного досвіду організації педагогічної практики у другій половині ХІХ початку ХХ ст. в сучасних соціально-економічних умовах.
Разом з тим, дослідження не вичерпує всіх проблем, що пов’язані з питаннями організації педагогічної практики. Серед перспективної тематики подальших історико-педагогічних досліджень визначено такі: досвід педагогічних курсів як ефективної форми підвищення практичної підготовки вчителів-практиків; розкриття педагогічною журналістикою шляхів удосконалення практичної підготовки майбутніх учителів, організація практики в системі університетської освіти та деякі ін.