МАЦЮК Володимир Ярославович. ДЕРЖАВНА СЛУЖБА У СИСТЕМІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ

brief description

МАЦЮК Володимир Ярославович. Назва дисертаційної роботи: "ДЕРЖАВНА СЛУЖБА У СИСТЕМІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ"

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
МАЦЮК ВОЛОДИМИР ЯРОСЛАВОВИЧ
Прим. № ____
УДК 349.2
ДИСЕРТАЦІЯ
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА У СИСТЕМІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН:
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ
12.00. 05 – трудове право;
право соціального забезпечення
Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий консультант –
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України
Іншин Микола Іванович
Дніпро – 2017

ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................................18
РОЗДІЛ 1 СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОЇ
СЛУЖБИ У СИСТЕМІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН...........................................30
1.1 Методологічні основи дослідження державної служби в системі трудових
відносин......................................................................................................................30
1.2 Поняття, сутність та ознаки державної служби у системі трудових
правовідносин............................................................................................................47
1.3 Генезис державної служби у трудовому праві.................................................64
Висновки до Розділу 1.............................................................................................85
РОЗДІЛ 2 ФУНКЦІОНАЛЬНА ОСНОВА ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ У
СИСТЕМІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН...................................................................87
2.1 Сучасний стан правового регулювання державної служби за законодавством
у сфері праці...............................................................................................................87
2.2 Принципи правового регулювання державної служби за законодавством у
сфері праці................................................................................................................106
2.3 Завдання та функції правового регулювання державної служби за
законодавством у сфері праці.................................................................................128
2.4 Система гарантій правового регулювання державної служби за
законодавством у сфері праці.................................................................................148
Висновки до Розділу 2...........................................................................................165
РОЗДІЛ 3 ЗМІСТ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ
ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ.......................................................................................169
3.1 Поняття та особливості трудових правовідносин у сфері державної
служби.......................................................................................................................169
3.2 Класифікація трудових правовідносин у сфері державної служби..............185
3.3 Особливості виникнення, розвитку та припинення трудових правовідносин
у сфері державної служби.......................................................................................212
17
3.4 Суб'єкти трудових правовідносин у сфері державної служби......................232
Висновки до Розділу 3...........................................................................................246
РОЗДІЛ 4 ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ У СИСТЕМІ ТРУДОВИХ
ВІДНОСИН.............................................................................................................250
4.1 Проблеми понятійно-категоріального апарату державної служби у системі
трудових відносин...................................................................................................250
4.2 Проблеми забезпечення трудових прав державних службовців та реалізації
їх трудового потенціалу..........................................................................................267
4.3 Проблеми притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності
державних службовців............................................................................................291
Висновки до Розділу 4...........................................................................................319
РОЗДІЛ 5 ОПТИМІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ У СИСТЕМІ
ТРУДОВИХ ВІДНОСИН.....................................................................................326
5.1 Шляхи удосконалення правового регулювання державної служби за
законодавством у сфері праці.................................................................................326
5.2 Тенденції подальшого розвитку правового регулювання державної служби
за законодавством у сфері праці............................................................................335
5.3 Європейська інтеграція та врахування зарубіжного досвіду державної
служби за законодавством у сфері праці...............................................................341
Висновки до Розділу 5...........................................................................................371
ВИСНОВКИ............................................................................................................373
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................381
ДОДАТКИ...............................................................................................................421
18
ВСТУП
Актуальність теми. Для будь-якої демократичної країни неоціненними є
роль та суспільне значення державної служби. Прийняття нової редакції Закону
України «Про державну службу» 2015 року обумовило новий вектор розвитку
державної служби у напрямі прогресивних світових соціально-правових
стандартів, а правовий статус державних службовців у цілому здобув більш
проєвропейський характер. За цим Законом було суттєво розширено трудові
права державних службовців, а також надано їм додаткові гарантії та пільги,
пов’язані з проходженням державної служби. У зв’язку з цим особливої
актуальності набуває питання визначення правової природи державної служби
як складового елементу трудових правовідносин.
Державна служба за своїм характером є професійною діяльністю
громадян, які виконують свої службово-трудові обов’язки з метою реалізації
завдань та функцій держави і отримують за цю діяльність відповідну
винагороду. Окрім того, державна служба передбачає наявність практично всіх
видів матеріального та соціального забезпечення, яким наділяються усі інші
категорії працівників, наприклад пенсійне забезпечення, соціально-побутове та
інше.
В умовах реформи трудового законодавства актуальним питанням є
визначення основних концептуальних шляхів удосконалення системи
правового регулювання трудових правовідносин у сфері державної служби та
аналіз тенденцій їх подальшого розвитку.
Актуальність обраної проблематики обумовлена тим, що відповідні зміни
ще не є завершеними. По-перше, станом на сьогодні розробляється проект
Трудового кодексу України, який матиме значний вплив на загальну систему
трудових правовідносин. По-друге, зміна соціально-економічних умов потребує
адаптації законодавства до сучасних реалій, позаяк положення нормативноправових актів повинні сприяти розвитку трудових правовідносин, а не
стримувати їх. Тому відповідні динамічні зміни у структурі правового
регулювання трудових правовідносин у сфері державної служби потребують
19
певного доктринального переосмислення. У своїй сукупності це сприятиме
розробці ґрунтовних теоретико-правових пропозицій вирішення наявних
проблем у досліджуваній царині.
Дослідження різних аспектів державної служби, у тому числі аналіз цього
суспільно-правового інституту, були предметом наукових робіт таких видатних
науковців, як В.М. Андріїв, В.Д. Бакуменко, Ю.П. Битяк, С.Я. Вавженчук,
В.С. Венедіктов, С.В. Венедіктов, С.В. Вишновецька, В.О. Воробйов,
Л.М. Гогіна, І.П. Голосніченко, І.П. Греков, Ю.М. Гришина, О.Ю. Дрозд,
В.В. Жернаков, Т.А. Занфірова, М.І. Іншин, М.М. Клемпарський, В.Л. Костюк,
І.В. Кудрявцев, Д.Є. Кутоманов, Б.М. Лазарєв, С.С. Лукаш, К.Ю. Мельник,
Н.О. Мельничук, М.О. Міщук, Л.В. Могілевський, Р.А. Науменко,
Н.М. Неумивайченко, О.Ф. Ноздрачов, О.М. Обушенко, О.Є. Пашерстник,
С.М. Прилипко, О.І. Процевський, А.М. Слюсар, Г.І. Чанишева, Л.О. Чиканова,
В.І. Щербина, О.М. Ярошенко та інші. Не применшуючи внесок
вищезазначених науковців у розвиток науки юриспруденції, слід наголосити,
що у контексті реформування інституту державної служби, а також трудового
законодавства виникає потреба у перегляді основоположних питань щодо
розуміння змісту та сутності державної служби як складової системи трудових
правовідносин.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана на кафедрі цивільно-правових дисциплін
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ відповідно до
Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2016–2020 роки, ухвалених
Національною академією правових наук України (рішення від 3 березня 2016
року), у межах загальноуніверситетських наукових тем: «Актуальні проблеми
державотворення, правотворення та правозастосування» (державний
реєстраційний номер 0112U03550; дата реєстрації 28.05.2012), «Нормативноправове забезпечення трудових правовідносин в умовах реформування правової
системи та економіки» (державний реєстраційний номер 0115U000360; дата
реєстрації 20.02.2015), а також теми кафедри «Проблеми здійснення та захисту
20
прав і свобод суб’єктів цивільних, трудових та природоресурсних
правовідносин» (протокол № 2 від 22.08.2014).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретикопрактичних пропозицій та рекомендацій щодо вирішення проблем державної
служби у системі трудових правовідносин в Україні.
Для досягнення поставленої мети у дисертації необхідно, насамперед,
виконати такі завдання:
 охарактеризувати методологічні основи дослідження державної служби
в системі трудових відносин;
 визначити правову природу державної служби у системі трудових
правовідносин;
 структурувати етапи становлення та розвитку державної служби у
системі трудових відносинах;
 охарактеризувати особливості сучасного стану правового регулювання
державної служби за законодавством у сфері праці;
 розкрити сутність принципів правового регулювання державної служби
за законодавством у сфері праці;
 здійснити характеристику завдань і функцій правового регулювання
державної служби за законодавством у сфері праці;
 окреслити класифікацію гарантій правового регулювання державної
служби за законодавством у сфері праці;
 конкретизувати поняття та особливості трудових правовідносин у сфері
державної служби;
 уточнити підстави виникнення, зміни та припинення трудових
правовідносин у сфері державної служби;
 з’ясувати види трудових правовідносин у сфері державної служби;
 виокремити проблеми понятійно-категоріального апарату державної
служби у системі трудових відносин;
 виділити проблеми забезпечення трудових прав державних службовців
та реалізації їх трудового потенціалу;
21
 здійснити аналіз проблем притягнення до дисциплінарної та
матеріальної відповідальності державних службовців;
 сформулювати шляхи удосконалення правового регулювання державної
служби;
 визначити тенденції подальшого розвитку правового регулювання
державної служби за законодавством у сфері праці;
 розробити конкретні пропозиції щодо шляхів запозичення зарубіжного
досвіду державної служби за законодавством у сфері праці.
Об’єктом дослідження є система суспільних відносин у сфері службовотрудової діяльності державних службовців.
Предметом дослідження є теоретико-правові проблеми державної
служби у системі трудових відносин.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного
дослідження є низка загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, вибір
яких обумовлений особливостями його об’єкта, предмета, мети та завдань. Так,
історичний метод застосовувався при визначенні особливостей становлення та
розвитку державної служби у трудових відносинах у світі та на території
сучасної України (п. 1.3). Формально-логічний метод (безпосередньо його
складові: метод класифікації, індукції та дедукції) застосовувався при наданні
загально-правової характеристики державної служби у системі трудових
правовідносин (п.п. 1.1, 1.2). Метод систематизації у поєднанні із системнофункціональним методом застосовувався під час опрацювання особливостей,
сутності, принципів, завдань, функцій та гарантій правового регулювання
державної служби за законодавством у сфері праці (розділ 2). За допомогою
логіко-семантичного методу визначено основні поняття в роботі. Системноструктурний метод, метод синтезу та метод емпіричного пізнання
спостереження застосовувалися під час дослідження проблем державної служби
у системі трудових відносин (розділ 4), в результаті чого було створено
можливості для врахування як існуючої практики у вказаній області, так і
теоретичних розробок провідних науковців науки трудового права. Методи
22
узагальнення та класифікації надали можливості розробити зміст трудових
відносин у сфері державної служби (розділ 3). Порівняльно-правовий метод
застосовувався при співставленні норм та положень національного трудового
законодавства щодо регулювання державної служби в Україні та законодавства
розвинених країн (п.п. 5.2, 5.3). Формально-догматичний та метод моделювання
дозволили виявити недоліки в правовому регулюванні у досліджуваній сфері та
сформулювати конкретні пропозиції щодо його вдосконалення (п. 5.1).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація
є одним з перших комплексних наукових досліджень теоретико-правових
проблем державної служби у системі трудових відносин, у результаті якого
розроблено відповідні концептуальні шляхи їх вирішення, сформульовано
низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто
автором. За результатами дисертаційного дослідження сформульовано
авторські основні положення, що виносяться на захист і які містять елементи
наукової новизни. Основними з них є такі:
вперше:
 визначено, що принципи правового регулювання державної служби за
законодавством у сфері праці слід розуміти як сукупність загально-правових,
галузевих, міжгалузевих та інституційних принципів права – керівних
основоположних універсальних загальноприйнятих ідей та положень, які
існують як у правових нормах, так і в уявленні суб’єктів права про належність
правовідносин у цій сфері, що визначають їх характер та спрямування
правового регулювання, забезпечують стабільність та сутнісну спрямованість
трудових правовідносин за участю державних службовців;
 надано тлумачення правової категорії «функції правового регулювання
державної служби за законодавством у сфері праці», яку запропоновано
розуміти як зовнішній механізм прояву норм трудового права з приводу впливу
на відносини між державним службовцем як найманим працівником та
державним органом як роботодавцем, у якому реалізується основна роль та
завдання правового інституту державної служби щодо праці державних
службовців зокрема та трудового права загалом;
23
 надано характеристику особливостей виникнення трудових
правовідносин у сфері державної служби, якими є: обов’язковість проходження
відкритого (крім випадків проведення закритого конкурсу у зв’язку з
державною таємницею) конкурсу за формально визначеними встановленими
правилами; проходження «антикорупційної перевірки» та перевірки з інших
підстав люстрації передбачених Законом України «Про очищення влади»;
обов’язок складення Присяги державного службовця як обов’язкової вимоги
вступу на державну службу; наявність інституту відкладеного права другого за
результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної
служби; перемога в конкурсі або ж реалізація відкладеного права другого за
результатами конкурсу кандидата є підставами для укладення трудового
договору та/або видання адміністративного акта – наказу про прийняття на
державну службу; призначення на посаду є завершальним етапом
правовідносин з приводу прийняття особи на державну службу та початковим
щодо її проходження та виникнення трудових правовідносин з приводу
безпосереднього виконання трудової функції;
 сформульовано комплексний перелік проблем дисциплінарної та
матеріальної відповідальності державних службовців, а також шляхів
вирішення кожної з них. Серед проблем дисциплінарної відповідальності
державних службовців виділено такі: 1) порушення принципу єдиного
співмірного правового регулювання дисциплінарної відповідальності різних
категорій державних службовців, зокрема щодо захисту прав, свобод та
законних інтересів державних службовців у процесі притягнення до
дисциплінарної відповідальності; 2) відсутність деталізації вичерпного переліку
підстав дисциплінарної відповідальності; 3) недостатній рівень конкретизації у
питаннях диференціації дисциплінарних проступків залежно від їхньої
складності; 4) відсутність поняття вини у дисциплінарній відповідальності.
Серед проблем матеріальної відповідальності державних службовців названо
такі: 1) визначення конкретних засад розмежування правового регулювання
матеріальної відповідальності різними нормативно-правовими актами;
2) відсутність поняття вини у матеріальній відповідальності; 3) невизначеність
24
форми вини у матеріальній відповідальності державних службовців;
4)відсутність обмеження щодо визначення розміру відшкодування матеріальної
шкоди; 5) відсутність єдиного законодавчого підходу до визначення природи
матеріальної відповідальності державних службовців, що призводить до її
регулювання окремими законодавчими актами, положення яких є несумісні
одні з одними;
 обґрунтовано, що європейська інтеграція передбачає оптимізацію та
приведення практики застосування національного законодавства у
відповідність із загальноприйнятою практикою ЄС та основоположними
принципами у сфері державної служби, зокрема у таких основних сферах, як:
1) оплати праці як мотиваційної та конкурентної складової трудових
правовідносин у сфері державної служби; 2) регулювання й контролю за
дотриманням етики державних службовців як прийнятих нормативно
визначених правил поведінки державних службовців відповідно до
сформованих у суспільстві уявлень та як антикорупційної складової;
3) професійного навчання й постійного підвищення кваліфікації відповідно до
сучасних викликів та вимог; 4) мотивації державних службовців до ефективної
та результативної трудової діяльності; 5) забезпечення престижності державної
служби в уявленні суспільства та формування концепції «місії державного
службовця»;
удосконалено:
 періодизацію становлення та розвитку державної служби згідно з
критерієм форми державного управління на кожному історичному етапі, яка
включає такі історичні періоди: 1) період зародження і формування основ
державної служби – XІI–XVII ст.ст.; 2) організація служби в добу Гетьманщини
(XVII–XVIII ст.ст.); 3) служба в органах державної влади в українських
губерніях Російської імперії (XVIII ст. – 1916 р.); 4) державна служба в
радянський період до прийняття Кодексу законів про працю УРСР (1917–1970
рр.); 5) розвиток державної служби у період становлення сучасного трудового
законодавства (1971–1992 рр.); 6) формування сучасної державної служби в
умовах демократизації суспільних правовідносин в Україні (1993–2014 рр.);
25
7) сучасний етап розвитку державної служби як специфічного виду трудової
діяльності (2015 р. – дотепер).
 розуміння трудових правовідносин у сфері державної служби як
врегульованих нормами трудового права суспільних відносин між державним
службовцем та державою в особі уповноважених органів влади чи іншого
суб’єкта трудового права, що мають внутрішній характер та виникають з
приводу праці державного службовця, або ж з приводу нерозривно пов’язаних з
працею такого державного службовця прав та обов’язків кореспондуючих з
відповідними повноваженнями держави, що реалізуються іншими особами, які
випливають із системи трудового права України;
 визначення переліку пропозицій щодо вирішення проблем понятійнокатегоріального апарату державної служби у системі трудових правовідносин, а
саме: чітко визначено взаємоузгоджений зміст таких термінів, як трудові
правовідносини, службові правовідносини, службово-трудові правовідносини,
трудова дисципліна, службова дисципліна, дисциплінарна відповідальність
державного службовця, службова кар’єра;
 формування переліку основних тенденцій розвитку правового
регулювання трудових правовідносин у сфері державної служби є:
1) демократизація правового регулювання; 2) збільшення ролі актів соціального
партнерства у відповідному правовому регулюванні; 3) підвищення рівня
диференціації правового регулювання праці державних службовців;
4) встановлення особливих пільг та гарантій для державних службовців з
подальшою їх раціоналізацією; 5) збільшення гарантій у сфері оплати праці;
6) врахування міжнародних стандартів та принципів праці у сфері регулювання
трудової діяльності державних службовців, а також врахування основних
стандартів і принципів ЄС;
дістали подальшого розвитку:
 тлумачення поняття державної служби, під якою запропоновано
розуміти професійну, оплачувану службово-трудову діяльність громадян, якій
властиві дві групи правовідносин – службово-трудові, що полягають у
26
забезпеченні реалізації державним службовцем права на працю, виплати
останньому винагороди за виконання службово-трудових обов’язків, а також
наданні гарантій, і державно-владних правовідносин, які покликані
забезпечувати реалізацію потреб та інтересів держави через виконання
державним службовцем завдань і функцій останньої;
 розуміння терміну «правове регулювання державної служби за
законодавством у сфері праці» як поширення дії правових норм, які належать
до предмета правового регулювання галузі трудового права, на суспільні
відносини у сфері державної служби з метою їх упорядкування та приведення у
відповідність з положеннями законодавства у сфері праці, за якого державний
службовець набуває статусу найманого працівника, а держава в особі
уповноважених органів та їх посадових осіб – статусу роботодавця, а також
визначається сукупність повноважень, прав та обов’язків та системи принципів
і гарантій такого правового регулювання;
 аналіз основних функцій правового регулювання державної служби за
законодавством у сфері праці, якими є: 1) регулювання правовідносин між
державними службовцями та їх роботодавцями; 2) охорони трудових прав
державних службовців від порушень зі сторони державних органів як
роботодавців; 3) матеріального та соціального забезпечення державних
службовців; 4) забезпечення підвищення ефективності функціонування
державного апарату за рахунок підвищення ефективності праці державних
службовців; 5) збільшення престижу державної служби та соціального статусу
їх працівників, а також забезпечення позитивної оцінки праці державних
службовців суспільством;
 дослідження гарантій правового регулювання державної служби за
законодавством у сфері праці, якими названо такі: 1) гарантії права на державну
службу з урахуванням належних вимог до бажаної посади; 2) гарантії щодо
службової кар’єри; 3) гарантії щодо належної оплати праці державних
службовців та соціальні гарантії; 4) гарантії з приводу притягнення до
дисциплінарної та матеріальної відповідальності державних службовців;
27
 виведено комплексний перелік проблем у сфері реалізації трудових
прав та трудового потенціалу державних службовців, а також шляхів вирішення
кожної з них. До проблем у сфері реалізації трудових прав державних
службовців належать такі: 1) проблема забезпечення права на страйк;
2) проблема права на участь у профспілці та фактичної можливості
функціонування профспілкових організацій; 3) проблема комплексного
забезпечення трудових прав державних службовців. До проблем у сфері
реалізації трудового потенціалу належать такі: 1) забезпечення об’єктивності
оцінювання результатів службової діяльності державного службовця;
2) необхідність дотримання об’єктивності у преміюванні і зміни підходів до
нього; 3) проблема професійної освіти та підвищення рівня професійного
розвитку державних службовців;
 аргументація, що концептуальними шляхами розвитку правового
регулювання трудових правовідносин у сфері державної служби є:
1) підкреслення на нормативному рівні, що праця державних службовців та
відповідні соціальні гарантії регулюються загальним трудовим законодавством,
крім випадків, коли Законом України «Про державну службу» чи іншим
спеціальним законодавством, яке регулює питання праці державних службовців
встановлено інше; 2) забезпечення конкурентоспроможності заробітної плати,
справедливого, зокрема недискримінаційного підходу, до визначення її розміру,
а також виконання нею стимулюючої функції; 3) забезпечення
професіоналізації державної служби; 4) забезпечення дотримання стандартів
МОП та ЄС у регулювання праці державних службовців; 5) диференціація
праці державних службовців;
 пропозиції щодо запозичення позитивного зарубіжного досвіду у сфері
правового регулювання праці державних службовців, основними з яких є такі:
1) доповнити статтю 54 Закону України «Про державну службу» частиною
третьою, відповідно до якої «державному службовцю може надаватися повне
або ж часткове фінансування здобуття додаткової освіти у випадках та в
порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України» (досвід Франції);
2) доповнити Типове положення про преміювання державних службовців
28
органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів
(секретаріатів), затверджене наказом Міністерства соціальної політики України
від 13.06.2016 № 646, такими критеріями для розміру премій, як наявність
додаткових експертних знань, особливих методів роботи, знання іноземних мов
тощо (досвід Німеччини); 3) серед цілей освіти та професійного розвитку
представників державної служби визначити вивчення основних європейських
мов (досвід Польщі).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для подальшого дослідження проблем
державної служби у системі трудових правовідносин;
– у правотворчості – з метою розробки нових та удосконалення чинних
нормативно-правових актів з питань регулювання трудової діяльності
державних службовців;
– у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів
дасть змогу підвищити рівень ефективності праці державних службовців;
– у навчальному процесі – тези, положення, висновки, пропозиції,
зроблені в дисертації, можуть бути використані у процесі наукових
конференцій та диспутів, під час вивчення таких наукових дисциплін, як
«Трудове право України», «Проблеми трудового права», «Державна служба», у
вищих юридичних закладах освіти, при підготовці лекційних та семінарських
занять, у науково-дослідній роботі студентів, слухачів та курсантів, при
розробці методичних рекомендацій, у процесі підготовки робочих програм та
планів, підручників, навчальної та прикладної літератури.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в
цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки доповідалися
дисертантом на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, а також були
оприлюднені на всеукраїнських та міжнародних конференціях: «Пріоритетні
проблеми юридичної науки: сучасний стан та перспективи вдосконалення»
(м. Київ, 18–19 червня 2015 р.), «Публічне адміністрування в сфері органів
29
внутрішніх справ» (м. Київ, 14 травня. 2015 р.), «Пріоритетні проблеми
реформування системи законодавства України» (м. Київ, 23–24 липня 2015 р.),
«Актуальні проблеми сучасного правознавства» (м. Київ, 28–29 січня 2016 р.),
«Проблеми теорії права і практики правореалізації на шляху України до ЄС»
(м. Київ, 25–26 лютого 2016 р.), «Теорія і практика розвитку правових
інститутів» (м. Київ, 10–11 березня 2016 р.), «Інтеграція юридичної науки і
практики як основа сталого розвитку вітчизняного законодавства» (м. Дніпро,
25–26 листопада 2016 р.), «Реформування національного та міжнародного
права: перспективи та пріоритети» (м. Одеса, Україна, 20–21 січня 2017 р.),
«Актуальні проблеми реформування системи законодавства України»
(м. Запоріжжя, 27–28 січня 2017 р.), «Пріоритетні напрямки розвитку правової
системи України» (м. Львів, 27–28 січня 2017 р.).
Публікації. Основні результати дисертації, висновки та пропозиції
знайшли відображення в одноосібній монографії, шістнадцятьох статтях,
опублікованих у наукових фахових виданнях України, п’ятьох статтях – у
наукових виданнях іншої держави, а також у десяти тезах доповідей і
повідомлень на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й нове
вирішення наукового завдання, яке полягало в тому, щоб на підставі аналізу
чинного національного й зарубіжного законодавства розкрити проблеми
державної служби у системі трудових відносин, а також розробити пропозиції
щодо їх вирішення. За результатами дослідження сформульовано
нижченаведені основні висновки.
1. В основу методології дослідження питання державної служби як
складової трудових правовідносин покладено такі методи: діалектичний метод;
системно-структурний метод; системно-функціональний метод; порівняльноправовий метод; логіко-семантичний метод; метод документального аналізу;
історико-правовий метод; формально-юридичний метод.
2. Державна служба – це професійна, оплачувана службово-трудова
діяльність громадян, якій властиві дві групи правовідносин – службово-трудові,
що полягають у забезпеченні реалізації державним службовцем права на працю,
виплати останньому винагороди за виконання службово-трудових обов’язків, а
також наданні гарантій, і державно-владні правовідносини, які покликані
забезпечувати реалізацію потреб та інтересів держави через виконання
державним службовцем завдань і функцій останньої.
Ознаками державної служби як складової системи трудових
правовідносин є такі: роботодавцем у правовідносинах у сфері державної
служби виступає держава; вольовий характер державної служби; оплачуваність
державної служби; наявність чіткої системи державних посад, на яких
громадяни здійснюють свою службово-трудову діяльність; підвищена соціальна
відповідальність у процесі реалізації громадянами права на доступ до
державної служби.
3. Генезис становлення та розвитку державної служби, враховуючи
критерій форми державного управління на кожному історичному етапі,
включає такі історичні періоди: 1) період зародження і формування основ
державної служби – XІI–XVII ст.ст.; 2) організація служби в добу Гетьманщини
374
(XVII–XVIII ст.ст.); 3) служба в органах державної влади в українських
губерніях Російської імперії (XVIII ст. – 1916 р.); 4) державна служба в
радянський період до прийняття Кодексу законів про працю УРСР (1917–1970
рр.); 5) розвиток державної служби у період становлення сучасного трудового
законодавства (1971–1992 рр.); 6) формування сучасної державної служби в
умовах демократизації суспільних правовідносин в Україні (1993–2014 рр.);
7) сучасний стан розвитку державної служби як специфічного виду трудової
діяльності (2015 р. – дотепер).
4. Правове регулювання державної служби за законодавством у сфері
праці – поширення дії правових норм, які належать до предмета правового
регулювання галузі трудового права, на суспільні відносини у сфері державної
служби з метою їх упорядкування та приведення у відповідність з положеннями
законодавства у сфері праці, за якого державний службовець набуває статусу
найманого працівника, а держава в особі уповноважених органів та їхніх
посадових осіб – статусу роботодавця, а також визначається сукупність
повноважень, прав та обов’язків та системи принципів і гарантій такого
правового регулювання.
5. До системи принципів правового регулювання державної служби за
законодавством у сфері праці входять: 1) загальноправові принципи права;
2) міжгалузеві принципи права; 3) галузеві принципи трудового права;
4) галузеві принципи адміністративного права; 5) спеціальні принципи
державної служби як інституту адміністративного права; 6) особливі принципи
правового регулювання державної служби за законодавством у сфері праці.
6. Основними завданнями правового регулювання державної служби за
законодавством у сфері праці є: 1) зменшення кількості порушень трудових
прав державних службовців; 2) підвищення продуктивності праці за рахунок
правового заохочення та відповідальності; 3) підвищення кваліфікованості та
ефективності праці державних службовців, забезпечення духу здорової
конкуренції; 4) підвищення якості функціонування державного апарату за
рахунок стабільності трудових правовідносин та високої продуктивності праці;
375
5) забезпечення наявності висококваліфікованих, патріотичних та фахових
кадрів, їх подальше переведення на вищі посади.
Основними функціями правового регулювання державної служби за
законодавством у сфері праці є: 1) регулювання правовідносин між державними
службовцями та їхніми роботодавцями; 2) охорона трудових прав державних
службовців від порушень з боку державних органів як роботодавців;
3) матеріального та соціального забезпечення державних службовців;
4) забезпечення підвищення ефективності функціонування державного апарату
за рахунок підвищення ефективності праці державних службовців;
5) забезпечення збільшення престижу державної служби та соціального статусу
їхніх працівників, а також забезпечення позитивної оцінки праці державних
службовців суспільством.
7. Головними гарантіями правового регулювання державної служби за
законодавством у сфері праці є: 1) гарантії права на державну службу з
урахуванням належних вимог до бажаної посади; 2) гарантії щодо службової
кар’єри; 3) гарантії щодо належної оплати праці державних службовців та
соціальні гарантії; 4) гарантії з приводу притягнення до дисциплінарної та
матеріальної відповідальності державних службовців.
8. Трудові правовідносини у сфері державної служби – врегульовані
нормами трудового права суспільні відносини між державним службовцем та
державою в особі уповноважених органів влади чи іншого суб’єкта трудового
права, що мають внутрішній характер та виникають з приводу праці
державного службовця або ж з приводу нерозривно пов’язаних з працею такого
державного службовця прав та обов’язків, кореспондуючих з відповідними
повноваженнями держави, що реалізуються іншими особами, які випливають із
системи трудового права України.
Запропоновано поряд з іншими рисами трудових правовідносин у сфері
державної служби доповнити характеристику такими: суворе обмеження
корупційних діянь; вимоги до поведінки державних службовців, які повинні
бути дотримані як в робочий час, так і за його межами; законодавчі
повноваження з приводу управління органом, у якому працює державний
376
службовець; похідні зобов’язання з приводу декларування майна; встановлення
певних обмежень щодо захисту приватності; поєднання державної служби з
перманентним підвищенням компетентності.
9. Особливостями виникнення трудових правовідносин у сфері державної
служби є: обов’язковість проходження відкритого (крім випадків проведення
закритого конкурсу у зв’язку з державною таємницею) конкурсу за формально
визначеними встановленими правилами; проходження антикорупційної
перевірки та перевірки з інших підстав на основі законодавства у сфері
люстрації; обов’язок складення Присяги державного службовця як обов’язкової
вимоги вступу на державну службу; наявність інституту відкладеного права
другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади
державної служби; перемога в конкурсі або ж реалізація відкладеного права
другого за результатами конкурсу кандидата є підставами для укладення
трудового договору та/або видання адміністративного акта – наказу про
прийняття на державну службу; призначення на посаду є завершальним етапом
правовідносин з приводу прийняття особи на державну службу та початковим
щодо її проходження та виникнення трудових правовідносин з приводу
безпосереднього виконання трудової функції.
Особливості розвитку трудових правовідносин у сфері державної служби:
ранг як спеціальне звання особи, яке визначає її суспільний статус та
положення у системі державної служби; взаємообумовленість присвоєння рангу
державному службовцю категорією займаної посади; взаємообумовленість
присвоєння рангу державному службовцю стажем праці у сфері державної
служби, сумлінним виконанням своїх обов’язків та результативністю; ранг,
категорія посади, призначені винагороди, умови праці та їх зміна в позитивну
сторону є мірою просування державного службовця по службі; перманентне
підвищення рівня особистої компетенції.
Особливостями припинення трудових правовідносин у сфері державної
служби є: наявність спеціальних підстав припинення трудових правовідносин;
юридична визначеність у регулюванні припинення трудових правовідносин як
заходу дисциплінарної відповідальності.
377
10. Запропоновано доповнити наявні у науці класифікаційні підходи
такою класифікацією трудових правовідносин у сфері державної служби:
1) за правовою природою трудові правовідносини у сфері державної
служби поділяються на: трудові правовідносини у сфері державної служби;
взаємопов’язані з трудовими правовідносини у сфері державної служби;
у свою чергу за ознаками взаємозв’язку з трудовими правовідносинами у
сфері державної служби взаємопов’язані з трудовими правовідносини у сфері
державної служби поділяються на: правовідносини, що пов’язані з реалізацією
службових повноважень у державній службі та пов’язані з трудовими
правовідносинами (дисциплінарні провадження, провадження державним
органом щодо притягнення до матеріальної відповідальності тощо);
правовідносини, що пов’язані з реалізацією публічно-правових повноважень
державними службовцями, однак нерозривно супроводжують трудові
правовідносини (соціально-забезпечувальні правовідносини, правовідносини із
матеріального забезпечення державних службовців тощо); правовідносини, що
виникають із підстав, що мали місце у межах трудових правовідносин у сфері
державної служби, проте не мають за природою тісного взаємозв’язку з суто
трудовими правовідносинами (адміністративно-процесуальні й цивільнопроцесуальні правовідносини, правовідносини з приводу адміністративної
відповідальності, кримінальні правовідносини тощо);
2) за фактором часу трудові правовідносини у сфері державної служби
поділяються на: правовідносини, що передують початку проходження
державної служби; правовідносини, що виникають у процесі проходження
державної служби; правовідносини, що виникають після припинення
проходження державної служби;
3) на підставі характеристики сфери правового регулювання
законодавчого акта, на підставі якого виникають трудові правовідносини у
сфері державної служби, поділяються на: трудові правовідносини, що
регулюються загальним законодавчим актом з приводу державної служби;
трудові правовідносини, що регулюються спеціальним законодавчим актом;
378
4) на основі нового законодавства трудові правовідносини у сфері
державної служби можна поділити на: загальні правовідносини, пов’язані з
проходженням державної служби; спеціальні правовідносини, пов’язані з
проходженням патронатної службі; спеціальні правовідносини, пов’язані з
обійманням політичних посад на державній службі.
11. Визначено такі проблеми понятійно-категоріального апарату
державної служби у системі трудових правовідносин, а саме: встановлено, що
необхідно належним чином доопрацювати такі терміни: 1) трудові
правовідносини; 2) службові правовідносини; 3) службово-трудові
правовідносини; 4) трудова дисципліна; 5) службова дисципліна;
6) дисциплінарна відповідальність державного службовця; 7) службова кар’єра.
12. Визначено такі проблеми у сфері реалізації трудових прав державних
службовців: 1) забезпечення права на страйк; 2) забезпечення права на участь у
профспілці та фактичної можливості функціонування профспілкових
організацій; 3) комплексного забезпечення трудових прав державних
службовців.
Серед проблем у сфері реалізації трудового потенціалу виділено такі:
1) забезпечення об’єктивності оцінювання результатів службової діяльності
державного службовця; 2) необхідність дотримання об’єктивності у
преміюванні і зміни підходів до нього; 3) проблема професійної освіти та
підвищення рівня професійного розвитку державних службовців.
13. Названо такі проблеми дисциплінарної відповідальності державних
службовців: 1) порушення принципу єдиного співмірного правового
регулювання дисциплінарної відповідальності різних категорій державних
службовців, зокрема щодо захисту прав, свобод та законних інтересів
державних службовців у процесі притягнення до дисциплінарної
відповідальності; 2) відсутність деталізації вичерпного переліку підстав
дисциплінарної відповідальності; 3) недостатній рівень конкретизації у
питаннях диференціації дисциплінарних проступків залежно від їхньої
складності; 4) відсутність поняття вини у дисциплінарній відповідальності.
379
Виокремлено такі проблеми матеріальної відповідальності державних
службовців: 1) визначення конкретних засад розмежування правового
регулювання матеріальної відповідальності різними нормативно-правовими
актами; 2) відсутність поняття вини у матеріальній відповідальності;
3) невизначеність форми вини у матеріальній відповідальності державних
службовців; 4) відсутність обмеження щодо визначення розміру відшкодування
матеріальної шкоди; 5) відсутність єдиного законодавчого підходу до
визначення природи матеріальної відповідальності державних службовців, що
призводить до її регулювання окремими законодавчими актами, положення
яких є несумісні одні з одними.
14. Концептуальними шляхами розвитку правового регулювання
трудових правовідносин у сфері державної служби є: 1) підкреслення на
нормативному рівні, що праця державних службовців та відповідні соціальні
гарантії регулюються загальним трудовим законодавством, крім випадків, коли
Законом України «Про державну службу» чи іншим спеціальним
законодавством, яке регулює питання праці державних службовців,
встановлено інше; 2) забезпечення конкурентоспроможності заробітної плати,
справедливого, зокрема недискримінаційного, підходу до визначення її розміру,
а також виконання нею стимулюючої функції; 3) забезпечення
професіоналізації державної служби; 4) забезпечення дотримання стандартів
МОП та ЄС у регулюванні праці державних службовців; 5) диференціація праці
державних службовців.
15. Основними тенденціями розвитку правового регулювання трудових
правовідносин у сфері державної служби є: 1) демократизація правового
регулювання; 2) збільшення ролі актів соціального партнерства у відповідному
правовому регулюванні; 3) підвищення рівня диференціації правового
регулювання праці державних службовців; 4) встановлення особливих пільг та
гарантій для державних службовців з подальшою їх раціоналізацією;
5) збільшення гарантій у сфері оплати праці; 6) врахування міжнародних
стандартів та принципів праці у сфері регулювання трудової діяльності
380
державних службовців, а також врахування основних стандартів і принципів
ЄС.
16. Європейська інтеграція передбачає оптимізацію та приведення
практики застосування національного законодавства у відповідність із
загальноприйнятою адміністративно-трудовою практикою ЄС та
основоположними принципами у сфері державної служби, зокрема у таких
основних сферах, як: 1) оплати праці як мотиваційної та конкурентної складової
трудових правовідносин у сфері державної служби; 2) регулювання й контролю
за дотриманням етики державних службовців як прийнятих нормативно
визначених правил поведінки державних службовців відповідно до прийнятих у
суспільстві уявлень та як антикорупційної складової; 3) професійного навчання
й постійного підвищення кваліфікації відповідно до сучасних викликів та
вимог; 4) мотивації державних службовців до ефективної та результативної
трудової діяльності; 5) забезпечення престижності державної служби в уявленні
суспільства та формування концепції «місії державного службовця».