Македон Вячеслав Владиславович. Ефективність управління корпоративною власністю в умовах транзитивної економіки

brief description

Македон Вячеслав Владиславович. Ефективність управління корпоративною власністю в умовах транзитивної економіки : Дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Дніпропетровський ун-т економіки та права. — Д., 2005. — 204арк. — Бібліогр.: арк. 187-201

Македон В.В. Ефективність управління корпоративною власністю в умовах транзитивної економіки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 Організація управління, планування і регулювання економікою. Дніпропетровський університет економіки та права, Дніпропетровськ, 2005.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних та практичних засад ефективного управління корпоративною власністю в умовах транзитивної економіки, виявленню критеріїв управління та визначенню організаційних умов формування корпоративної власності, розробці підходів для оцінки ефективності управління об’єктами корпоративної власності.
На основі розгляду теоретичних аспектів управління корпорацією в сучасній економіці проаналізовано наукові концепції розвитку поняття корпорація та корпоративне управління, визначено основні економічні ознаки корпорацій які існують в умовах сучасної економіки. Розкрито зміст поняття корпоративна власність” та запропоновано систему класифікації об’єктів корпоративної власності. Охарактеризовано моделі корпоративного управління країн з розвиненими ринками капіталу, особливості створення української моделі корпоративного управління.
У дисертації виявлено специфічні напрямки формування корпоративної власності в Україні та проаналізовано динаміку формування підприємств корпоративного типу. Проаналізовано методи управління активами корпорації та виявлено основні критерії ефективності управління корпоративною власністю.
Для підвищення ефективності управління корпоративною власністю створено модель контролю за концентрацією власності корпорації, оптимізовано методику управління портфелем власності корпорації за рахунок використання диференційованого та портфельного підходів. Розроблено методику управління кластерами корпорації і визначення ефективності його функціонування.

1. Встановлено, що наукові концепції, які розглядають поняття корпорація” та корпоративне управління”, мають декілька напрямків їх трактування, тому виявилося необхідним побудувати нове визначення організаційно-економічної сутності корпорації.
2. Доведено, що до основних економічних ознак корпорації, які вирізняють її від інших форм господарських утворень та об’єднань слід відносити: наявність централізованого органу управління (Рада директорів); існування складної сегментованої організаційної структури управління; реалізацію принципу обмеженої відповідальності; відокремлення інституту власників (акціонерів) від інституту управління (менеджерів); наявність інституту інсайдерів та аутсайдерів; наявність інтегрованої корпоративної структури та форм діяльності.
3. Визначено, що у світовій практиці сформувалися три основні моделі управління діяльністю корпорацій: англо-американська, японська і німецька, що відрізняються за такими головними ознаками, як: ключові учасники і засновники корпорації; структура володіння акціями; склад Ради директорів; вимоги до розкриття інформації; корпоративні дії, що вимагають схвалення акціонерів; механізм взаємодії між ключовими учасниками.
Визначено, що для національної економіки найбільш прийнятним буде використання елементів японської та німецької моделей корпоративного управління.
4. Уточнено поняття корпоративна власність” і систематизовано параметри її класифікації.
У межах класифікації корпоративної власності, визначені такі сфери її формування як: вид корпоративної власності, розмір пакету акцій, що знаходиться у власності корпорації, ступінь індустріалізації, рівень монополізації ринку, організаційно-правова форма, ступінь ліквідності майна, галузева приналежність.
5. Дослідження специфіки корпоративного управління в Україні дозволили виділити його основні риси і відмінності: вибраний спосіб приватизації українських підприємств призвів до розпилювання акціонерного капіталу і до того, що багато підприємств продали недооціненими; контроль над більшістю корпорацій зосередився в руках менеджерів корпорації та олігархічних груп; низький рівень участі держави в управлінні державними пакетами акцій приватизованих підприємств; низька ліквідність акцій більшості українських корпорацій в сукупності з великою кількістю АТ створює передумови для розвитку ринку корпоративного контролю; експлуатація інституту банкрутств як засобу перерозподілу власності; відсутність ефективного механізму формування інституту найманих директорів українських корпорацій і в цілому нестача професійних найманих керівників.
6. На підставі аналізу методів управління об’єктами корпоративної власності було визначено організаційно-економічну сутність управління дочірнім підприємством корпорації, що полягає в реалізації циклу управління, який спрямований на досягнення максимальної ефективності його функціонування. Встановлено, що найбільш прийнятним для дочірнього підприємства корпорації є розширений цикл управління, котрий містить сім етапів: аналіз можливостей, планування, організація, мотивація, реалізація, контроль і регулювання.
З метою підвищення ефективності використання корпоративних акцій може бути використаний адаптований цикл управління пакетами акцій, що включає: інвентаризацію й облік пакетів; оцінку ефективності і ліквідності; планування підвищення ліквідності і варіантів використання пакету; організацію заходів і мотивацію керівників корпорацій; контроль дочірніх підприємств і трастових керівників.
Доведено, що цикл управління нерухомістю визначається в основному специфікою використання корпоративної нерухомості й повинен включати: інвентаризацію й облік нерухомості; оцінку вартості і правового положення нерухомості; оцінку ефективності використання нерухомості; планування варіантів використання нерухомості; реалізацію запланованих заходів; контроль за використанням корпоративного нерухомого майна.
7. Доведено, що критеріями які дозволяють найбільш об’єктивно оцінити ефективність управління об’єктами власності певної корпорації є: двофакторна модель; Z-коефіцієнт Альтмана; модель Тафлера; PAS-коефіцієнт; модель ризиків; балансова модель. При цьому встановлено, що тільки модель ризиків дає можливість комплексної оцінки ефективності управління корпоративною власністю, інші моделі дають можливість визначити тільки певні зміни ефективності управління.
8. У результаті комбінування критерію ступеня концентрації капіталу корпорації з критерієм наявності контролю в руках менеджерів або зовнішніх власників було створено модель контролю за концентрацією власності корпорації яка базується на чотирьох принципових моделях корпоративного управління. Перша модель не корпорація” характеризується поєднанням критеріїв концентрований капітал / контроль в руках менеджерів”. У цьому випадку рівень агентських конфліктів мінімальний, оскільки мотивація менеджерів співпадає з мотивацією акціонерів, причому, чим більший пакет акцій в руках менеджерів, тим нижче рівень агентських конфліктів. Друга модель класична корпорація” поєднання критеріїв концентрований капітал / контроль в руках зовнішніх власників”. Відмінність даної моделі від попередньої полягає в тому, що крупний акціонер не менеджер корпорацій, а зовнішній інвестор. В цьому випадку найбільш ефективним механізмом контролю є участь в Раді директорів. Третя модель експлуатація бізнесу компанії менеджерами” поєднання критеріїв розпорошений капітал / контроль в руках менеджерів”. Суперечність між зовнішніми та внутрішніми акціонерами при сильно розпиленому капіталі часто вирішується на користь менеджерів корпорації. Оскільки в даному випадку неможливо встановити прямого контролю за діяльністю менеджерів (Рада директорів контролюється менеджерами корпорації), контролювати за допомогою голосування за дорученням (отримання доручення для менеджерів не вимагає власних витрат, а для зовнішніх акціонерів потрібні значні фінансові ресурси), то основним механізмом, який стимулює ефективність роботи менеджерів, є небезпека поглинання корпорації, з подальшою за цим заміною менеджерів. Четверта модель експлуатація бізнесу компанії найбільш крупним акціонером” характеризується поєднанням критеріїв розпилений капітал / контроль в руках зовнішніх власників”. Тут присутній високий ступінь нестабільності системи корпоративних відносин, оскільки у цьому випадку контроль над корпорацією встановлюється за допомогою наявності незначного пакету акцій.
9. Доведено, що оптимізовану методику управління портфелем об’єктів власності корпорації слід будувати на основі диференційованого та портфельного підходів: диференційований підхід використовується при розгляді корпоративної власності як сукупності окремих елементів, що вимагають самостійного управління; портфельний за умови об'єднання об’єктів корпоративної власності в портфелі управління;
10. Встановлено, що з метою удосконалення процесів управління кластерами корпорації доцільно розраховувати показник взаємодії, який дає керівництву корпорації можливість оцінити яким чином включити підконтрольні підприємства (об’єкти управління) у виробничий процес. Якщо значення показника взаємодії менше одиниці, то це говорить про те, що підприємства, які входять до корпорації і працюють як самостійні елементи, діють неефективно. Якщо значення показника взаємодії більше одиниці, то це означає, що функціонування підприємств у складі кластеру більш ефективно, ніж самостійна діяльність. Крім того, розрахунок показника взаємодії, дає можливість визначити, який з об’єктів власності своєю діяльністю знижує інтегральний показник взаємодії більшою мірою, це свідчить, що об’єкт управління є слабкою ланкою кластеру корпорації.