МАКРОЕКОНОМІЧНІ РИЗИКИ: КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ, СПОСОБИ ВИМІРУ ТА ШЛЯХИ МІНІМІЗАЦІЇ

brief description

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

На правах рукопису

КОВАЛЬЧУК НАТАЛІЯ ПАВЛІВНА

УДК 330.101; 131.7 (477)

МАКРОЕКОНОМІЧНІ РИЗИКИ: КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ, СПОСОБИ ВИМІРУ ТА ШЛЯХИ МІНІМІЗАЦІЇ

08.00.03 – економіка та управління
національним господарством

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник
Черняк Володимир Кирилович,
доктор економічних наук,
професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………..3
Розділ 1. Стан та еволюція теоретичних досліджень
макроекономічних ризиків………………………………………………………..11

1.1. Еволюція наукових поглядів і теоретичних узагальнень
щодо макроекономічних ризиків……………………………………………….….11
1.2. Системні ризики при застосуванні концептуально
суперечливих економічних теорій………………………………………………… 31
1.3. Класифікаційні характеристики, трансформаційні ознаки та
різновиди макроекономічних ризиків……………………………………………..50

Висновки по 1 розділу…………………………………………………………...…..66

Розділ 2. Оцінка макроекономічних ризиків та інноваційні
методи їх мінімізації……………………………………………………………..…68

2.1. Способи оцінки та виміру системних ризиків у окремих
сегментах сучасного ринку………………………………………………..………..68
2.2. Використання колатеральних систем для мінімізації
макроекономічних ризиків…………………………………………………...…….88
2.3. Макроекономічні ризики в процесі "наздоганяючої
модернізації" та стратегії "розвитку на випередження"……………………...….106

Висновки по 2 розділу……………………………………………………………..129

Розділ 3. Стратегічні напрями мінімізації макроекономічних
ризиків в умовах глобалізаційних впливів………………………………..…..132

3.1. Трансформація макроекономічних ризиків у новій архітектрі
світової валютної системи…………………………………………………………132
3.2. Макроекономічні ризики у борговій політиці та назрілі
зміни в стратегії їх регулювання………………………………………….............147
3.3. Розвиток "нової економіки" як стратегічний чинник
зниження негативних впливів макроекономічних ризиків……………………...161

Висновки по 3 розділу……………………………………………………………..180

Висновки…………………………………………………………………………...183
Список використаних джерел…………………………………………...............195
Додатки………………………………………………………………………….….221

ВСТУП

Актуальність теми. Початок ХХІ ст. характеризується зміною цивілізаційних епох, а це впливає на природу, технології, характер й динаміку макроекономічних процесів. Однак українська система державного управління і макроекономічного регулювання не завжди функціонує у режимі адекватного реагування на проблеми, ризики і загрози що виникають у процесі функціонування і розвитку. Не береться до уваги той факт, що в останні роки суттєво зросла стратегічна значимість сучасних глобалізаційних тенденцій, які здійснюють двоякий вплив - привносять в економіку широкий набір зовнішніх ризиків і водночас стимулюють внутрішньо притаманні їй ризикові ситуації. Наростання дискретності, неоднозначності й невизначеності явищ та сукупності неврівноважених процесів усе більшою мірою супроводжує фундаментальні економічні зміни, в яких ризикові ситуації стають їх сутнісною характеристикою.
Частота виникнення і серйозність впливів макроризиків на економічні процеси відчутно зростає, а можливості існуючих систем управління їх мінімізувати, що б дозволити їм адекватно й ефективно протидіяти можливим негативним наслідкам і загрозам, - відчутно звужується. "Ми бачимо, що найбільші економічні центри планети до цього часу нестабільні, продовжують генерувати системні проблеми. У сучасному світі – величезна кількість ризиків, які достатнім чином не контролюються". Такий основний висновок зафіксовано у черговій доповіді Всесвітнього економічного форуму – "Глобальні ризики 2011".
Стало очевидним, що наявні організаційно-управлінські системи, створені у минулому столітті, уже не в змозі управляти ризиками ХХІ ст. Виходячи з цього, учасники самміту "Групи 20" дійшли згоди, що "всі системно значимі фінансові організації, ринки й інструменти повинні стати предметом відповідного регулювання і нагляду". Однак попри те, що керівники країн "G-20" постійно декларують ініціативи щодо невідкладного створення глобальної мережі своєчасного передбачення та реагування на макроризики, що являють реальну загрозу економічним системам як в глобальному, так і в національному вимірі, - ситуація поки що не зазнала бажаних кардинальних змін. Про це, зокрема свідчать макроекономічні ситуації в Єврозоні, а також в інших країнах.
Попри це основна увага науковців традиційно приділяється локальним, а не системним проявам економічних ризиків. Так, досить активно захищаються дисертації стосовно інвестиційних, банківських, валютних, кредитних, портфельних ризиків тощо і, водночас, відсутні фундаментальні дослідження саме стосовно макроекономічних ризиків. Зазначена очевидність диктує необхідність значного посилення наукового впливу на процеси вивчення й аналізу, насамперед, системних макроекономічних ризиків. Однак при такій гострій потребі макроекономічні ризики (їх природа, сутнісні ознаки, чинники зародження, волатильність, перманентність проявів та стратегічні напрями їх мінімізації) залишаються найменш прикметними у наукових розробках. Тобто макроекономічні ризики, якими переповнені як національні системи господарювання, так і міжнародні фінансово-економічні відносини, досі знаходяться на периферії наукових інтересів.
Певне виключення являють зарубіжні наукові розробки. Вивчення економічних ризиків (сегментного порядку) зробили, насамперед, фінансові аналітики, математики, фахівці з інформаційних технологій далекого зарубіжжя. Вирішальну роль у розвитку моделювання економічних ризиків (і, насамперед, ризиків у «фінансовій економіці») відіграли роботи Нобелівських лауреатів Дж. Акерлофа, М. Алле, Р. Енгла, К. Ерроу, Д. Канемана, Р. Манделла, Г. Марковіца, М. Міллера, Ф. Модільяні, П. Самуельсона, Дж. Стігліца, Дж. Тобіна, Е. Фелпса, В. Шарпа, М. Шоулса. В їх роботах системно і в суто інноваційному вимірі обґрунтована роль системних ризиків, закладені основи дискретності, оцінювання волатильності ринку та моделювання ризику в залежності від темпів та радикальності змін характеру ризикової ситуації у часовому вимірі.
Серед сучасних російських дослідників проблема економічних ризиків (однак, знову ж таки, в локальному прояві) зацікавила В. В. Аленічева, А. П. Альгина, І. Т. Балабанова, С. Ю. Глазьєва, П. І. Грабова, М. В. Єршова, А. І. Косих, А. А. Первозванського, В. Ю. Подчесової, О. В. Равнєва, Ю. Б. Рубіна, Л. Скамай, В. А. Чернова та багатьох інших авторів.
Дослідження різних аспектів економічної невизначеності та економічного ризику представлені (прямо чи похідним чином) у працях вітчизняних учених, зокрема: В. Д. Базилевича, Л. М. Борщ, О. В. Васюренка, В. В. Вітлінського, О. В. Гаврилюка, А. С. Гальчинського, О. Т. Євтуха, А. М. Єрмошенко, І. Ю. Івченка, С. П. Іляшенка, А. Б. Камінського, О. А. Кириченка, М. С. Клапківа, Т. С. Клебанової, В. В. Коваленка, В. М. Кочеткова, Ю. Г. Лисенка, І. Г. Лук’яненко, І. О. Лютого, І. М. Ляшенка, С. М. Марченка, А. В. Матвійчука, С. В. Міщенка, О. В. Михайловської, М. В. Мниха, В. І. Мунтіяна, В. П. Онищенка, Л. О. Примостки, Н. Ю. Подольчака, Л. Ф. Романенко, Є. Супруновича, П. М. Таланчука, В. В. Христіановського, В. В. Чепурко, В. К. Черняка, В. Я. Шевчука та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження ґрунтується на ключових засадах Національного плану дій на 2011 р. щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" (Указ Президента України від 27 квітня 2011 р. № 504), а також при розробці науково-дослідної теми Інституту економіки та менеджменту Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна" – "Організаційно-управлінські засади та механізми модернізації національного господарства". Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна" Протокол № 3 від 21 червня 2011 р.
Мета і задачі дослідження. Особливий вплив і значимість системних ризиків, що є атрибутивною ознакою сучасних економічних систем, а також недостатня розробленість проблеми макроекономічних ризиків у сучасній науці обумовили мету і завдання даного дисертаційного дослідження. У більш конкретному викладі йдеться про такі завдання:
- дослідження стану наукових поглядів та їх еволюції щодо природи, сутнісних характеристик такого різновиду системних ризиків, як макроекономічні ризики;
- виявлення системних ризиків, що виникають унаслідок застосування концептуально суперечливих економічних теорій та відповідної економічної політики;
- визначення класифікації сучасних макроекономічних ризиків, їх трансформаційних ознак та різновидів;
- характеристика способів оцінки та виміру системних ризиків у окремих сегментах сучасного ринку;
- характеристика принципових відмінностей у підходах мінімізації макроекономічних ризиків в умовах "наздоганяючої модернізації" та при здійсненні стратегії "розвитку на випередження";
- дослідження уже розроблених наукою імітаційних моделей, які дозволяють застосувати адекватні способи оцінки та виміру макроекономічних ризиків в національному господарстві України;
- обґрунтування шляхів та механізмів трансформації макроекономічної політики в умовах глобалізаційних впливів "країн-лідерів" та "країн-аутсайдерів" і в цьому контексті розмежування макроекономічних ризиків;
- визначення шляхів та базових напрямків зниження негативних впливів зовнішніх макроекономічних ризиків при реалізації стратегічного завдання – формування і розвитку "нової економіки".
Об'єктом дослідження є економічні відносини, що виражають системні ризики у національному господарстві, обумовлені фінансово-економічною кризою та посткризовою ситуацією, а також розвитком та посиленням впливу глобалізаційних тенденцій.
Предметом дослідження є макроекономічні ризики, їх класифікаційні ознаки, способи виміру та шляхи мінімізації.
Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження застосовувалися такі методи: теоретичного (концептуального) узагальнення – для розкриття загальних положень щодо визначення категорії "макроекономічний ризик", а також класифікаційних характеристик, трансформаційних ознак і різновидів макроекономічних ризиків (розділ 1); застосована методологія аналізу й оцінки дієвості розроблених іншими дослідниками економетричного й імітаційного моделювання алгоритмів оцінки системних ризиків у окремих сегментах сучасного ринку; елементи економіко-математичного моделювання використовувались при дослідженні колатеральних систем, що застосовуються для мінімізації макроекономічних ризиків (розділ 2); системний підхід щодо ризиків макроекономічних систем забезпечив аналіз державних й організаційно-управлінських впливів на процеси мінімізації ризиків у глобальній архітектурі "нової економіки" (розділ 3).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є першою у вітчизняній економічній науці, в якій системно проаналізовано макроекономічні ризики, їх класифікаційні ознаки, способи виміру та визначено шляхи їх мінімізації. Найбільш вагомі теоретичні та практичні результати, що запропоновані в роботі і характеризують самостійність і новизну даного дослідження, що запропоновані дисертантом особисто. Основні з них такі:
вперше:
- обґрунтована класифікація базових причин макроекономічних ризиків системного характеру, основною з яких є концептуально суперечливі, навіть помилкові економічні теорії, опора на які зумовлює відчутні негативні наслідки інституціональної політики – економічні втрати, фінансові збитки, підприємницькі негаразди, господарські банкрутства та інші кризові явища; показано, що примітивний неолібералізм, як культовий канон сучасної економічної політики і ортодоксальна ринкова ідеологія, перманентно генерує макроекономічні ризики у найважливіших сферах і сегментах економіки;
- дано визначення макроекономічного ризику як комплексної категорії, що відбиває двояку сутність: а) вірогідність виникнення негативів, негараздів, збитків унаслідок нераціональної економічної політики, яка спирається на ортодоксальні та помилкові економічні теорії; б) можливість своєчасного та адекватного реагування управлінсько-регуляторних систем на такі ознаки і прояви в економічних відносинах, як альтернативність, дискретність, невизначеність, що створює умови для вибору оптимальних варіантів господарських й бізнесових рішень з метою отримання ймовірно-бажаного кінцевого результату;
удосконалено:
- наукове обґрунтування шляхів і механізмів використання колатеральних систем, а також такої ринкової новації, як оверсайт, за допомогою яких здійснюється мінімізація макроекономічних ризиків, що закладені, зокрема, в нинішній моделі "наздоганяючої модернізації", яка гальмує реалізацію інноваційної стратегії розвитку економіки України;
- наукові оцінки мінімізації економічних (і насамперед, сегментних) ризиків, які останнім часом забезпечуються переважно застосуванням економіко-математичних моделей та методів, зокрема VаR як одного з квантильних заходів, який дає можливість своєчасно оцінювати ризики у різних сегментах ринку і, таким чином, мінімізувати найбільш небезпечні позиції; визнання методології VаR, як найбільш прийнятної у таких напрямках: по-перше, при здійсненні внутрішнього і зовнішнього моніторингу ринкових ризиків; по-друге, при вимірі хедж-стратегій; по-третє, при визначенні міри ризику відповідних угод щодо переміщення активів та можливих фінансових транзакцій;
дістали подальшого розвитку:
- розробка національної стратегії економічного розвитку "на випередження" з мінімальними ризиками, в якій держава як її ключовий модератор має передбачити по-перше, стратегічне планування, доповнене довгостроковим прогнозуванням; по-друге, виокремити відповідні напрями інноваційного розвитку, що включають в собі "модернізаційні ефекти" у тих сферах національного господарства, де вони втілюються; по-третє, запровадити практику концентрації фінансових ресурсів та організаційно-управлінських зусиль на інноваційних точках економічного зростання; по-четверте, сформувати внутрішній ринок висококваліфікованих кадрів, які спеціалізуються на передбаченні ризикових ситуацій та моделюють ефективну протидію ризикам негативного характеру.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації теоретичні узагальнення, наукові висновки та конкретні рекомендації автора мають практичне значення, що підтверджується довідками: Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 грудня 2011 р. № 4503-25/72; Навчально-методичного центру Державної служби фінансового моніторингу України від 5 грудня 2011 р. № 45/9110; Департаментом фінансів Міністерства оборони України від 16 грудня 2011 р. № 248/85; ПАТ АКБ "Аркада" від 6 грудня 2011 р. № 3245/1; Науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 9 грудня 2011 р. № 5/430.
Особистий внесок здобувача. Положення, що викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто. Висновки та пропозиції, а також одержані практичні результати є особистим внеском дисертанта.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження пройшли апробацію на Міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, науково-практичних семінарах, "круглих столах", зокрема: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу" (м. Київ, 3 листопада 2011 р.); УІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України" (м. Київ, 6-7 жовтня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Виклики та потреби бізнесу ХХІ століття" (м. Київ, 21 березеня 2011 р.); Круглому столі "Проблеми виживання національної економіки в умовах нового етапу фінансово-економічної кризи" (м. Київ, 15 листопада 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми теорії та практики міжнародної економіки за умов глобальної трансформації" (м. Київ, 28-29 вересня 2010 р.); Міжнародному науково-теоритичному форумі “Наукова спадщина Йозефа Алоїза Шумпетера і сучасність: погляд із минулого в майбутнє” (м. Чернівці, 14-16 жовтня 2011 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження, що сформульовані в дисертації, відображено в 11 наукових публікаціях, серед яких дев’ять статей, надрукованих у виданнях, включених Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України до переліку наукових фахових видань, дві статті – у збірниках тез міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять у собі дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (302 найменувань), п’ять додатків на п’ятьох сторінках. Повний обсяг дисертації становить 220 сторінок, з яких основний текст викладено на 194 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає в розробленні таких головних положень:
1. Запропоновано категоріальне визначення макроекономічного ризику як системного явища, що несе в собі потенційно протилежні наслідки: а) його недооцінка чи ігнорування зумовлює такі системно відчутні негативи, як економічні втрати, фінансові збитки, підприємницькі провали, господарські банкрутства та інші кризові прояви; б) водночас – комплексна оцінка (моніторинг), своєчасне виявлення домінуючих причин та ключових чинників макроекономічних ризиків і невідкладне застосування водночас універсальних й специфічних, стратегічних й оперативних, узгоджених й збалансованих методів щодо їх упередження, мінімізації та оптимізації, як правило, забезпечує досягнення стратегічних цілей, макроекономічну стабільність і відчутні соціально-економічні ефекти.
2. З’ясовано, що однією з базових причин макроекономічних ризиків системного характеру з негативним потенціалом є концептуально суперечливі економічні теорії (зокрема, неолібералізм як її культовий канон), які зумовлюють помилки інституціональної політики, що перманентно генерує макроекономічні ризики у найважливіших сферах і сегментах національного господарства. Тому при розробці, а особливо інституціональному втіленні, економічної політики, повинні обов'язково бути вмонтовані відповідні "запобіжники" (свого роду корекційні механізми), завдяки яким формуватимуться можливості, якщо не упередити, то хоча б відчутно мінімізувати ризики відхилення економічної системи від стану рівноваги.
3. Аргументовано, що методологія VаR (як одна з квантильних мір), за нашою оцінкою, найбільш прийнятна у таких напрямах: по-перше, при здійсненні внутрішнього і зовнішнього моніторингу ринкових ризиків; по-друге, при вимірі хедж-стратегій; по-третє, при визначенні міри ризику відповідних угод щодо переміщення активів та можливих фінансових транзакцій. Однак, оскільки в економіці превалює широка й постійна динаміка (волатильність) причинно-наслідкових відносин і зв'язків, то цим самим зумовлюються ризики недосконалості економетричних й математичних (ендогенних) моделей, їх надмірна вузькість й обмеженість і навіть догматизм в оцінці макроекономічних ситуацій. Тому легковажно відноситись до модних математичних течій є великим ризиком, що може негативно відбитися в економічній політиці та її практичних результатах.
4. Обґрунтовано важливість використання колатеральних систем, а також такої ринкової новації, як оверсайт, за допомогою яких здійснюється мінімізація макроекономічних ризиків, що закладені, зокрема, в нинішній моделі "наздоганяючої модернізації" національного господарства, ризикова ортодоксія якої породжує суттєві макроекономічні ризики. Щоб зарадити такій "перспективі" необхідно, насамперед, відмовитися від підтримки важкої індустрії минулих століть, а сконцентрувати інтелектуальні, організаційно-управлінські й фінансові зусилля для прискореного наближення до країн, що успішно освоюють інформаційно-інноваційну епоху. Особливо на часі, усвідомивши світові тенденції, перейти від "траєкторії переслідування" до "руху на випередження". Такий тип макроекономічної динаміки передбачає стратегічну орієнтацію господарського організму на інноваційні моделі, які наближують до сфери проривних технологій та формують нові прогресивні засади соціально-економічної організації.
5. Систематизовано засоби та механізми упередження (мінімізації) макроекономічних ризиків, які передбачають: 1) комплексний і якісний аналіз домінуючих причин і чинників та розвитку ризикових ситуацій; 2) законодавче та нормативно-правове супроводження превентивних мір та заходів мінімізації макроекономічних ризиків; 3) ресурсне, насамперед, фінансове забезпечення упереджувальних кроків суб’єктів ризику; 4) інформаційне супроводження назрілих змін у найбільш ризикових сегментах національного господарства; 5) підготовка фахівців, які спеціалізуються на прогнозуванні, передбаченні та моделюванні ефективної протидії ризикам негативного характеру.
6. Доведено, що інтенсивна інтернетизація економічного простору поруч з безумовно позитивними чинниками, несе в собі багато ризиків і макрозагроз. Якщо виходити з того, що Інтернет породжує системні ризики, що нерідко містять і провокують "хаос і какофонію свободи економічних діянь", то у відповідь на це з'являються певні противаги, зокрема Інтранет, тобто типи мереж, закриті для загального користування. Інтранет застосовується там, де важливо обмежити ризики тенденційних зловживань свободою інформації. Однак зазначена противага може спричиняти затримку у часі при прийнятті назрілих управлінських рішень, що зумовлюватиме появу нових ризиків-загроз для економічного розвитку. Тому важливо шукати й застосовувати модель інформаційного ризик-оптимуму.
7. Наукові погляди і теоретичні узагальнення щодо макроекономічних ризиків демонструють різнополярні погляди та позиції. З одного боку, має місце науковий напрямок, теоретичні фундатори якого стверджують, що вся система економічного буття є результат "розумного задуму" (Intelligent design). Така позиція спостерігається в теоретичних постулатах і напрямах креаціонізму, який стверджує, що турбулентність процесів, широкий шлейф подій та явищ можна пояснити і необхідно сприймати як результат наявності наперед заданих і зумовлених очевидностей. Водночас інші автори відстоюють, що економічне буття і, насамперед, процеси макроекономічного розвитку переповнені сукупністю нелінійних, неврівноважених явищ, їх неоднозначністю й невизначеністю і тому перманентно породжують і відтворюють економічні ризики. Замість макроекономічної рівноваги гра ринкових сил гальмує процес перманентних змін. Проведене нами дослідження дає підстави вважати, що науковий аналіз макроекономічних ризиків, особливо механізмів та шляхів їх упередження та мінімізації, спирається на надмірно формалізовані засади, провокуючи в кінцевому підсумку наростаючі (негативні в своїй основі) екстернальні ефекти.
8. Ринкові сили і спонуки необхідно обов'язково доповнювати державним регулюванням, завдяки якому значною мірою мінімізуються чинники макроекономічних (системних) ризиків. При цьому співвідношення сил ринково-спонтанних й організаційно-управлінських час від часу змінюється. Зазначену діалектику має скрупульозно відслідковувати економічна наука. Її обов'язок відображати й пояснювати розмаїті економічні відносини і зв'язки таким чином, щоб забезпечувати максимальну об'єктивність, а не дзеркальне споглядання. Знати, що економічні системи переповнені системними ризиками – це не мало. Водночас мати з цього приводу добротну теорію, тобто знати, чому з'являються ті чи інші больові точки (ризики), якими методами можливо мінімізувати їх негативні впливи – це назріла й гостра необхідність. Є підстави зазначити, що економічний ризик, як носій втрат, відхилень від запланованих цілей, збитків, що можуть мати місце унаслідок наспіх прийнятого господарського рішення, є найбільш типовим поняттям, що демонструється у сучасних публікаціях. Водночас є прецеденти, правда поодинокі, коли ризик розглядають як суто позитивне явище, тобто сприймаючи ризик як добровільну дію і реальний стимул до конкретних дій та підприємливих маневрів. Наукова істина – посередині. Насправді ж економічний ризик виступає явищем системним, яке несе в собі і позитивний потенціал, і водночас відчутні негаразди, навіть загрози.
9. Здавалося б, що по мірі цивілізаційного розвитку еволюція макроекономічних ризиків мала б бути усе менш спонтанною і все більш скоординованою та керованою. Однак, оскільки різнобарв'я ризиків, а системних особливо, має своїм підґрунтям широкий набір передумов, факторів, обставин, які виникають і формуються під впливом широкого комплексу багатомірних явищ і процесів, то зазначену гаму розмаїтостей в стані охопити й зафіксувати лише комплексні наукові дослідження. Дуалізм ринкових явищ - конкуренція і монополізм, новаторство й консерватизм, підприємництво й рутинерство, професійність й невігластво, жадоба отримати фінансовий (і не тільки) зиск й ігнорування при цьому морально-етичних принципів – накладають свій відбиток на сутність й прояви макроекономічних ризиків. Тому предметом нашого дослідження є не вузько сегментні (валютні, цінові, банківські, депозитні, кредитні, курсові, портфельні, індексні, податкові тощо) ризики, а макроекономічні ризики, які втілюються в економічній політиці і знаходять розмаїтий сегментний прояв.
10. Апологетично, догматично й ідеологічно спотворена економічна теорія неолібералізму (ринкового фундаменталізму), як правило, зумовлює системні помилки в практичній політиці. Так, знаходячись під пресом настійних рекомендацій МВФ і його консультантів на місцях, керівництво багатьох країн, і зокрема України, відмовлялось підтримувати політику національного відродження, тому що залишалося більше під впливом наднаціональних інститутів, ніж вітчизняних пріоритетів та потреб соціально-економічного розвитку. Перебуваючи на ризикованому роздоріжжі, не мало фінансово залежних країн та їх економік з часом зрозуміли, що неолібералізм, як канон економічної політики, є ризиково згубним. Однак економічна політика нашої держави досі фактично керується зарубіжними порадниками. Надмірно ризиковою стає та економічна політика, що є гібридним наслідком тісного переплетіння економічної науки з корумпованою владою та тенденційно заангажованою ідеологією. Необхідно зазначити: терези щодо з можливих моделей реформування української економіки – "градуалізм" (поступовість й виваженість у здійсненні системних перетворень) чи "шокова терапія" - під тиском зарубіжних ідеологів схилилися на користь останньої. Навіть очевидні негаразди в результатах здійснюваної економічної політики не спонукають українське керівництво (його економічний блок) по-новому поглянути на інституціональну політику. Причинне протиріччя між "високою теорією" і практикою економічного буття є одним з чинників наявних макроекономічних ризиків. Таким чином, можна констатувати двоєдину причину наявних макроекономічних ризиків, з одного боку, помилкова теоретична база, а з іншого, - нав'язана ззовні ортодоксія інституціональної політики.
11. Економісти-теоретики, замість того, щоб прагнути почути й зрозуміти один одного, перейшли на мову математики і, таким чином, втратили якісні прерогативи науки, якою є макроекономіка. Ця остання, і особливо галузеві її різновиди, все більше віддалялась від гуманітарних дисциплін і зближувалася з фізико-математичним ухилом. При цьому вітчизняні економісти захопилися "моделлю рівноваги", вузькість якої визнали самі математики ще в 30-і роки минулого століття. Поступово не лише економісти-теоретики, а й практикуючі управлінці втратили попередньо властиву їм дисципліну прийняття важливих рішень, які дозволяли своєчасно коректувати очевидні помилки в теоретичних моделях. Останнім часом стає все більш зрозумілим, що основні елементи економічного прогресу – підприємництво й підприємливість, інноваційну політику, кластерний ефект, диверсифікацію і водночас синергію колективної взаємодії, коли нові знання створюються шляхом поєднання фактів, процесів, явищ, які традиційно вважаються полярно різними і тому не поєднаними, – неможливо звести до цифр і математичних символів.
12. Щоб отримати бажане фінансування зарубіжних організацій канонічні макроекономісти, які представляють інтереси МВФ і Світового банку, теоретично обґрунтовують абстрактні моделі, не пов'язані з конкретними реаліями, які насправді переповнені системними ризиками. І як зауважив Нобелівський лауреат Джозеф Стігліц, який у свій час (1997-2000 рр.) обіймав посаду першого віце-президента Міжнародного банку реконструкції і розвитку, "наша увага відволікається від реальних проблем, і ми рухаємося в бік помилкових рішень". Учений вказував на ігнорування в рекомендаціях представників Вашингтонського консенсусу "системних ризиків, що значною мірою й зумовило перетворення молодих держав на "дикий світ" із неконтрольованими ринками, катастрофічним спадом ВВП та зубожінням населення". Небезпека ще й тому, що помилкові теоретичні постулати, які закладаються в основу чинної економічної політики і беруться до неухильного виконання в формі законів, постанов, розпоряджень тощо, несуть в собі заряд потенційних системних ризиків.
13. Комплексність макроризиків проявляється в трьох вимірах – просторі (географічний вимір), часі (історичний вимір), міждисциплінарному стику дисциплін, що несуть у собі згусток наукової синергії. Деякі автори сутність економічного ризику чомусь однозначно пов'язують із платоспроможністю держави. При такому підході насправді йдеться не про економічний ризик, як такий, а про ознаки суверенного дефолту. Економічний ризик - більш розмаїте явище, яке має значно ширший набір проявів та ознак. Якби хтось з дослідників взяв собі за мету і спромігся перерахувати абсолютно всі без виключень наявні і потенційні ризики (що в принципі неможливо), то навіть їх наближений перелік зайняв би десятки сторінок комп'ютерного тексту. Тому корисно брати до уваги ті різновиди економічних ризиків, які є невід'ємним атрибутом господарської, підприємницької, фінансової та інших форм економічної діяльності.
14. Класифікація, а отже, і різновиди макроекономічних ризиків є досить багатоманітними. З певною мірою відносності й умовності можна виокремити систему ризиків за такими критеріями та ознаками:
- за змістом і сутністю: ринковий ризик, структурний ризик, складний ризик, високий ризик, несистематичний або спорадичний ризик, специфічний ризик, ризик асиметричної інформації, прогнозований (передбачуваний) ризик, ризик системної несумісності, операційні ризики, ендогенні ризики, екзогенні ризики, ризики доларизації національних економік тощо;
- за характером і спрямованістю: економічний ризик, фінансовий ризик, технологічний ризик, соціальний, кон'юнктурний ризик, виробничо-господарський ризик, підприємницький ризик, комерційний ризик, інвестиційний ризик, інноваційний ризик, модернізаційний ризик, ризик ліквідності тощо;
- за предметними проявами: інституціональний ризик, податковий ризик, інфраструктурний ризик, банківський ризик, бюджетний ризик кредитний ризик, інфляційний ризик, процентний ризик, портфельний ризик, валютний ризик, депозитний ризик, платіжний ризик, спекулятивний ризик тощо;
- за наслідками: ризики концептуально заангажованих теорій; ризики неефективної економічної політики, ризики суверенних боргів, ризики неефективної економічної політики; ризик причинної дії (зокрема, недобросовісності в ділових стосунках); ризик довіри; ризик непрофесійності; ризик макроекономічного обтяження; ризик втраченої вигоди; форс-мажорні ризики; кризові ризики; дефолтний (за фінансово-економічними наслідками) ризик тощо.
15. На часі невідкладно розпочати втілювати модель "NBIC-конвергенції", тобто коеволюції нано-, біо-, інфо-, і когнітивних технологій. Однак складність в тому, що нове покоління інноваційних технологій несе в собі величезний заряд розмаїтих і практично не вивчених ризиків, упередження та мінімізація яких потребує колосальних фінансових затрат. Перші десятиліття ХХІ ст. усе більшою мірою формують розуміння безперспективності перебувати в режимі звичної інерції, тобто, знаходячись в індустріальній епосі технологічного розвитку ХХ ст., робити кволі спроби наздоганяти тих, хто стрімко віддаляється від минулої епохи, а заради випереджаючого розвитку прикладати зусилля, сконцентровані на новітніх, інноваційних досягненнях. На часі звичний штандарт “реформи” необхідно замінити на концепт - “системне відновлення та інноваційний розвиток”, водночас підпорядкувавши цьому суть та зміст економічної політики держави. Не випадково зараз найбільш прийнятним стратегічним аспектом, який фактично дезавуює дискредитований термін "реформи", є системна модернізація. Інноваційна модернізація не повинна обмежуватися лише технологічними запозиченнями, а має бути зорієнтованою на радикальні інституціональні зміни.
16. Усе більш відчутно на перший план виходять саме загальнонаціональні макроекономічні ризики, які лише на перший погляд обумовлені внутрішніми факторами, а насправді розростаються й посилюються до критичних значень через впливи зовнішніх, глобальних чинників. Окремий з них - глобалізація валютних відносин - отримала останнім часом безпрецедентні перспективи, впливаючи водночас на динаміку макроекономічних ризиків. Значною мірою це пов'язано з тим, що глобалізаційні процеси такого роду зачіпають не тільки фінансову сферу багатьох країн, а і перманентно інтегрують географічно розрізнені ринки праці, капіталу, товарів і сировини, актуалізують взаємообмін раніше закритою інформацією. З кожним роком на міжнародному рівні посилюється розуміння постійно зростаючої ризиковості й безперспективності монополізму долара як загальносвітової валюти, провідником якого стало виступають Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк. Глобальна макроінтеграція - це не лише широкий і розмаїтий ринок і більш низькі затрати торговельних угод, але і більш висока ступінь передбачення можливих ризиків. Так ризик, втрати доларом монопольної ролі всезагального еквівалентна (світової валюти) на міжнародній арені стає абсолютним. Є вагомі підстави передбачати, що вже наприкінці першої половини ХХІ ст. вся світова економіка буде зінтегрована в 10 потужних регіональних об'єднаннях. Відповідним чином буде модифікована архітектура світової валютної системи.
17. Доречно вказати на ті фінансові ризики, які виникають при формуванні та розміщенні валютних резервів нашої держави. Колосальний ризик у тому, що валютні резерви Національний банк не тримає в Україні, а розміщує у паперовій формі на теренах США. Така модель - найбільш ефективна для фінансових бенефіціарів, які пускають чужі для них резерви в оборот на свою користь. Якщо виходити з коефіцієнту Редді (на основі якого обраховується обсяг допустимих валютних резервів), для України удвічі менший обсяг резервів ніж є на сьогодні був би цілком достатнім. Усілякі спроби конструктивної наукової критики явно ризикової і нераціональної політики НБУ щодо розміщення та використання валютних резервів наштовхуються на їх стале ігнорування.
18. Вітчизняна економічна (особливо боргова) політика мала б обов'язково кореспондуватися з українською дійсністю; адже наші і зарубіжних порадників макроінтереси – принципово різні. МВФ і Світовий банк, надаючи так звану "фінансову допомогу" різним країнам світу, змушують позичальників фактично здійснювати економічну політику неоколоніального змісту, спонукуючи керівництво фінансово залежних країн йти на завідомо ризикові умови господарювання. Украй ризикова модель у формі так званих "ринкових реформ" постійним рефреном нав'язується країнам-боржникам через систему таких вимог: широка лібералізація й максимальна відкритість національної економіки; вільний перелив капіталу; тотальна приватизація, навіть у тих галузях де неможлива (шкідлива) конкуренція; недопущення фінансового капіталу в промислову сферу; утримання стабільності національної валюти шляхом встановлення її залежності від долара США; максимальне обмеження емісії національних грошей (неминучим наслідком чого стають перманентні валютні позики за рубежем); зведення до мінімуму всіх соціальних програм; відмова від здійснення екологічних програм, захисту природи й оздоровлення оточуючого середовища тощо.
19. Наше дослідження дає підстави для підтримки академіка НАН України В. Геєця, який робить застережливий висновок, що "Україна опинилася перед більш ніж очевидною загрозою потрапити до кола квазісуверенних держав". Твердження ж українського владного олімпу про те, що співпраця з МВФ і Світовим банком украй необхідна тому, що "це – важливий позитивний сигнал для інвесторів", засвідчує або про недостатню поінформованість щодо істинної ролі даної фінансової інституції, або ж є свідченням того, що таким чином керівництво країни закриває очі на істинні цілі, які переслідуються провідниками Вашингтонського консенсусу на теренах України. Така політика зумовила разючі для ХХІ ст. наслідки: на сьогодні 43 країни мають суто формальні ознаки й атрибутику державності, потрапивши в цілковиту залежність від так званих "фінансових спонсорів", тобто фактично знаходяться в режимі неоколоніальної залежності.
20. Загроза другої хвилі глобальної фінансово-економічної кризи актуалізують гостру потребу задіяти новий вид регулювання - макропруденційний метод. Даним терміном прийнято визначати оцінку ризику для всієї економічної системи в цілому. Макропруденційне регулювання не зводиться до простого, кількісного сумування різного роду локальних чи індивідуальних ризиків. Її суть, насамперед, полягає не в сумарній, а в інтеграційній оцінці індикаторів макроекономічної стабільності. Системи макропруденційного аналізу впроваджуються у базових сегментах національної економіки з тим, щоб моніторити макроекономічну ситуацію, виявляти дисбаланси у фінансовій політиці і планувати заходи щодо запобігання системним борговим ризикам. Оскільки не існує єдиного рецепта, який би гарантував своєчасну та дієву мінімізацію ризиків наближення системних макроекономічних обвалів, то виходячи з цього безумовно, справедливо вважати, що аналіз системних ризиків у рамках пруденційного аналізу має бути розумно інтегрованим із завданнями забезпечення як цінової, так і фінансової стабільності.
21. Стратегічним чинником зниження негативних впливів макроекономічних ризиків є принципово нове явище, що зароджується на світових теренах – "економіка, основана на знаннях" (knowledge-based economy). Зародження й формування "нової економіки", окрім багатьох інших переваг, нарощує можливості позитивного впливу системних ризиків на відповідні сегменти та сфери виробничих відносин. Терміно-поняттям "нова економіка" або "економіка знань" стали визначати ключові тенденції змін у виробництві, інформаційно-комунікаційні доповнення організаційно-управлінських систем, інтенсивне формування мультисервісних мереж та поширення Інтернет-мереж. Атрибутом нової економіки вважається відчутне збільшення наукоємних, високотехнологічних компаній, здатних продукувати ризикові проекти, а також способи мінімізації можливих негативних наслідків. Нова економіка втілює в собі три взаємопересічні сфери – власне освіту, науку й інноваційні технології. Перетворення знань, інформації, ідей, символічних образів у домінантний об'єкт власності не просто корегує, але й радикально змінює ситуацію – дані компоненти власності можливо відтворювати безкінечно; вони можуть застосовуватися у найвіддаленіших місцях водночас. Саме ці чинники, а не матеріалізована власність (як сьогодні), стають визначальною ознакою нового статусу реальної економіки. І якраз завдяки ним посилюється можливість мінімізувати негативні прояви макроекономічних ризиків.
22. У контексті формування на теренах України "нової економіки" та утвердження практики своєчасного упередження й мінімізації макроекономічних ризиків відповідно до вимог нового часу, необхідно: 1) надання реального державного пріоритету найперспективнішим освітнім технологіям. При забезпеченні максимально широкого і рівного доступу молоді до освіти, водночас має працювати програма пошуку і практичної підтримки "феноменів національного інтелекту"; 2) створення умов для відтворення і випереджаючого розвитку інноваційних напрямків прикладної і, насамперед, політехнічної науки. Завдання держави забезпечити її фінансову підтримку і безпосереднє розміщення на підприємствах. Всебічне сприяння запровадженню у виробництво високопродуктивних венчурних розробок; 3) забезпечення ефективного державного захисту інтелектуальної власності, законодавче створення умов для комерційного використання інноваційних здобутків усередині країни; 4) максимально дієвим чином стимулювати повернення висококласних інженерних і робітничих кадрів у технологічну сферу. Реанімувати систему професійно-технічних училищ, де превалювали б інформаційно-програмістські фахові спеціальності і випускники яких першочергово залучалися до роботи на унікальних виробництвах; 5) формування сучасного інформаційного ринку, всебічне сприяння появі єдиного інформаційного поля.
23. Нині усе більш звичною практикою стає застосування такої регулятивної новації, націленої на мінімізацію системних збоїв в економіці, як "електронний уряд" (E-Government). Практика застосування "електронного уряду" отримує все більше поширення, тому що спроможна докорінно змінити характер, зміст і якість взаємодії регулюючого центру та органів місцевого самоврядування, більш точно й оперативно враховувати економічну й фінансову ситуацію як в центрі, так і в регіонах. Завдяки цьому відчутним чином здійснюється мінімізація можливих негативних проявів макроекономічних ризиків. Розуміння неминучості й об'єктивності руху до "електронної держави" є суттєвою ознакою сучасної технологічної епохи, тому даний процес у цивілізаційному вимірі стає невідворотним. Досвід феноменальних економічних успіхів економіки Китаю, Південної Кореї, Малайзії, Бразилії, Аргентини, які на початку свого економіко-технологічного спурту перебували, здавалося б у безнадійній ситуації, є цьому переконливим підтвердженням. Україна знаходиться в значно більш вигідному положенні, ніж були ці країни два-три десятиліття назад. Саме практично втілюючи ідею вибіркового створення інноваційних сегментів ("островів-технополісів") випереджаючого розвитку можна вибудувати стратегію розвитку нової національної економіки, яка набула б принципових і якісних відмінностей від існуючої нині.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаир Д. Гуру менеджмента: пер. с англ. / Д. Адаир – М.: Прогресс, 2004. – 411 с.
2. Адизес И. 11 шагов к организационной трансформации / И. Адизес // Управление компанией. – 2010. – № 11. – С. 20-32.
3. Альгин А. П. Риск и его роль в общественной жизни / А.П.Альгин. – М.: Мысль, 1989. – 189 с.
4. Акимов О.М. Управление избыточными резервами: опыт ФРС США / О. М. Акимов // Деньги и кредит. – 2011. – № 9. – С. 48-52.
5. Амоша А. И. Каноны рынка и законы экономики / А. И. Амоша, Е. Т. Иванов. – Д.: ИЭП НАН Украины, 2000. – 504 с.
6. Амоша А. И. Основы конструирования экономических систем. Книга 1. / А. И. Амоша, Е. Т. Иванов. – Д.: ИЭП НАН Украины, 2007. – 272 с.
7. Ансофф И. Стратегическое упрравление / И. Ансофф. – М.: Экономика, 1989. – 316 с.
8. Андрюшин С. Приоритеты денежно-кредитной политики центральных банков в новых условиях / С. Андрюшин, В. Кузнецова // Вопросы экономики. – 2011. – № 6. – С. 61.
9. Апокин А. Проблемы глобальных дисбалансов в мировой экономике / А. Апокин // Вопросы экономики. – 2008. – № 5. – С. 51-61.
10. Армстронг Майкл. Менеджмент: методы и приемы. Пер с англ./ Майкл Армстронг. – К.: Знання, 2006. – 876 с.
11. Архієреєв С. І. Посттрансформаційна ринкова економіка: інституціоналізація фондового ринку / С. І. Архієреєв, Я. В. Зінченко // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 12. – С.43-54.
12. Аткинсон Э. Б. Лекции по экономической теории государственного сектора: пер. с англ. / Э. Б. Аткинсон, Дж. Э. Стиглиц. — М.: Аспект-Пресс, 1995. – 832 с.
13. Б’юкенен Дж. Суспільні фінанси і суспільний вибір: Два протилежні бачення держави: пер. з англ. / Дж. Б’юкенен, Р. Масгрейв. — К. : Академія, 2004. – 716 с.
14. Барановський Олександр. Банківський сетор економіки Росії: стан, проблеми, перспективи / Олександр Барановський // Вісник Національного банку України. – 2011. – № 5. – С. 46-50.
15. Базилевич В. Метафизика экономики. 2-е изд., исправленное и дополненное. / В. Базидевич, В. Ильин. – К.: Знання, 2010. – 380 с.
16. Базилевич В. Философия экономики. История. / В. Базидевич, В. Ильин. – К.: Знання, 2011. – 927 с.
17. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність. Підручник. – 2-ге вид. – К.: Знання, 2008. – 431 с.
18. Балдин К. В. Управление рисками: учеб. пособие / К. В. Балдин, С. Н. Воробьев. – М.: ЮНИТИ, 2005. – 511 с.
19. Барикаев В.Н. Управление предпринимательскими рисками в системе экономической безопасности. Теоретический аспект: монография / В. Н. Барикаев. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. – 364 с.
20. Берн Питер. Как выглядит будущее из Давоса? Пер. с англ. / Питер Берн. – М.: Финансы, 2009.- 174 с.
21. Бернанке Б. Последствия финансовых потрясений остаются неопределенными [Електронний ресурс] / Бен Бернанке. – Режим доступу: http://www.quote.ru/stocks/news/2007/10/16/31673759. shtml
22. Бойко К. В. Особливості використання інструментів хеджування ризиків господарської діяльності / К. В. Бойко // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 6. – С. 203-212.
23. Боуш Т. Типологизация, индетификация и диагностика кластеров предприятий: новый методологический подход / Т. Боуш // Вопросы экономики. – 2010. – № 3. – С. 122.
24. Бураковский Игорь. Мировая экономика: глобальный финансовый кризис / Игорь Бураковский, Виталий Плотников. – Х.: Фолио, 2010. – 415 с.
25. Бурлачков В. Турбулентность экономических процессов: теоретические аспекты / В. Бурлачков // Вопросы экономики. – 2009. – № 11. – С.93.
26. Бэр Ханс Питер. Секьюритизация активов / Ханс Питер Бэр; пер. с нем. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 624 с. (С.7).
27. Бюлетень Національного банку України. Аналітично-статистичне видання Національного банку України: 2009-2011 рр. – К.: НБУ, 2009 – 199 с.
28. Варналій З.С. Економічна безпека України: проблеми та пріоритети зміцнення / З. С. Варналій, Д. Д. Буркальцева, О. С. Саєнко. – К.: Знання України, 2011. – 299 с.
29. Варналій З.С. Ринок суверенних єврооблігацій України: проблеми становлення та перспективи розвитку / З. С. Варналій, С. М. Марченко. – К.: Знання України, 2010 – 311 с.
30. Верченко П. І. Дослідження інерційності українських цінних паперів за допомогою інструментарію ризикології / П. І. Верченко., І. Ф. Шатарська // Економіка України, 2007. – № 7. – С. 125-130.
31. Вигівська Ю. І. Стратегія інноваційної модернізації (теорія та пратика) / Ю. І. Вишівська. – К.: Дорадо-Друк, 2011. – 360 с.
32. Видатні фінансисти та сучасна практика: енциклопедичний довідник. / [ред. В.В.Фещенка]. – К.:УАФР, 2011. – 392 с.
33. Винер Р. Математика управления капиталом. Методы анализа риска для трейдеров и портфельных менеджеров / Р. Винер. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. – 402 с.
34. Винер Н. Кибернетика и общество / Н. Винер. – М.: Изд. иностр. лит., 1958. – 190 с.
35. Витренко Ю. Образование как вид экономической деятельности / Ю. Витренко // Экономика Украины, 2011. – № 10. – С. 4-15.
36. Вітлінський В. В. Ризикологія в економіці та підприємництві: Монографія. — К.: КНЕУ, 2004. – 480 с
37. Вітлінський В. В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику / В.В.Вітлінський. – К.: ДеміУР, 2007. – 212 с.
38. Вітлінський В. В. Сутність та особливості ризик-менеджменту в умовах глобалізації / В.В.Вітлінський.- К.: ДеміУР, 2008.- 382 с.
39. Вітлінський В.В. Ризикологія в зовнішньоекономічній діяльності. Навч.посіб. / В.В. Вітлінський, Г. І. Великоіваненко, Л.Л. Маханець.- К.:КНЕУ, 2008. - 432 с.
40. Власов С.А. Обзор государственной долговой политики стран ЕврАзЭС / С.А.Власов // Деньги и кредит, 2011.- № 10.- С. 64-69.
41. Внукова Н. Модификация модели М.Каленцкого, писывающей динамику капитала / Н. Анукова, А. Воронин // Экономика Украины, 2010.- № 7.- С. 4-10.
42. Вожжонов Анатолій. Україна в новій архітектурі світової валютної системи / Анатолій Вожжонов, Олексій Білоусов // Вісник Національного банку України., 2011. - № 8. - С. 24-28.
43. Волков С. Н. Современный риск-менеджмент с использованием методологииVAR [Електронний ресурс] / С. Н. Волков. – Режим доступу: ttp://www.finances.kiev.ua/theory/Obschye_voprosy/Sovremennyi_rys.html
44. Воронов Ю. П. Как изучают олигархическую экономику / Ю. П. Воронов // ЭКО, 2010.- № 7.- С. 77-91.
45. Вяткин В. Управление риском в рыночной экономике / В. Вяткин, В. Гамза, Дж. Хемптон . – М.: Мысль, 2002.- 412 с.
46. Выборнова Е. Н. К вопросу о регулировании международных (золотовалютных) резервов / Е.Н. Выборнова // Деньги и кредит, 2011.- № 10.- С. 74-75.
47. Гальчинський А. С. За межами капіталізму / А. С. Гальчинський // Економіка України, 2011. – № 9. – С. 4-16.
48. Гальчинський А.С. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи / А. С. Гальчинський. – К.: Либідь, 2006. – 309 с.
49. Гальчинський А.С. Лібералізм – еволюція трансформації // Економіка України., 2010. – № 6. – С.27.
50. Гальчинський Анатолій. Лібералізм. Уроки для України / Анатолій Гальчинський. – К.: Либідь, 2011.- 288 с.
51. Гейтс Б. Бизнес со скоростью мысли: пер. с англ. / Б. Гейтс.- М.: Прогресс, 2000.- 368 с.
52. Геєць В. Ліберально-демократичні засади: курс на на модернізацію України // Економіка України, 2010. – № 3 – С. 8-14.
53. Геєць В., Гриценко А. Економічні засади правового регулювання господарських відносин // Економіка України, 2008.- № 5 – С. 12-21.
54. Геєць Валерій. Інновативно-інноваційний шлях розвитку – модернізаційний проект розвитку української економіки і суспільства початку ХХІ століття // Банківська справа, 2003.- № 4.- С. 3-32.
55. Герасимчук Н. А. Шляхи мінімізації ризиків сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах / Н.А.Герасимчук // Актуальні проблеми економіки, 2011.- № 6.- С. 75-82.
56. Гранатуров В. М. Экономический риск: сущность, методы измерения, пути снижения. – М.: Дело и Сервис, 1999.- С.12-13.
57. Гребенщиков Э. Секьюритизация страховых рисков и защита от экстремальных убытков / Э. Гребенщиков // Мировая экономика и международные отношения, 2011.- № 9.-С.51-60.
58. Гриневецький С. Негаразди стратегії фінансово-економічного розвитку України / Сергій Гриневецький, Трохим Ковальчук // Голос України, 2010, 15 січня 2010 р., С. 6.
59. Гринспен А. Эпоха потрясений: Проблемы и перспективы мировой финансовой системы. Пер. с англ. / А. Гринспен. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2009.- 564 с.
60. Даниленко Андрій. Очікувані зовнішні фактори розвитку та ризики для української економіки у 2011-2012 роуках / Андрій Даниленко, Володимир Домрачев // Вісник Національного банку України, 2011.- № 5.- С. 10-15.
61. Данилишин Б. М. Інвестиційний клімат в Україні: фактори регіональних ризиків / Б. М. Данилишин – К.: РВПС України НАН України, 1999.- 192 с.
62. Данкевич А. И. Мировой финансово-экономический кризис (опыт структурно-функционального анализа) // Деньги и кредит. – 2009.- № 10.- С. 23-30.
63. Делахати А. Оксфордский толковый словарь английского языка / А. Делахати.- М.: АСТ, 2007.- 817 с.
64. Документы саммита "Группы двадцати" в Сеуле 12 ноября 2010 г [Електронний ресурс]. Официальный сайт Президента России. – Режим доступу: //http:news.kremlin.ru/ref_notes/722/print.
65. Долинський Л. Б. Моделі оцінювання боргових цінних паперів із урахуванням імовірності дефолтів / Л.Б.Долинський // Фінанси України, 2010.- № 6.- С. 89-99.
66. Доминик Стросс-Кан. Экономика должна быть справедливой. [Електронний ресурс].– Режим доступу: //http://vz.ru/economy /2011/4/5/ 481282. html
67. Дорошенко Ігор. Саморегуляція глобальних фінансових ринків – механізм встановлення ринкової рівноваги чи джерело нестабільності та макроекономічних ризиків // Банківська справа, 2009.- № 1.- С. 14-26.
68. Доу Ш. Психология финансовых рынков: Кейнс, Мински и поведенческие финансы. Пер. с англ. // Вопросы экономики, 2010.- № 1.- С. 101- 111.
69. Друкер П. Управление в обществе будущего: пер. с агл./ П. Друкер.- М.: Изд. дом "Вильямс", 2007.- 398 с.
70. Друкер П. Задачи менеджмента в ХХІ веке : пер. с англ. / П. Друкер.- М.: Изд. дом "Вильямс", 2002.- 327 с.
71. Друкер П. Практика менеджмента : пер. с англ. / П. Друкер.- М.: Изд. дом "Вильямс", 2000.- 511 с.
72. Економіка знань: виклики глобалізації та Україна / Під заг. ред. А.С. Гальчинського, С.В. Льовочкіна, В.П. Семиноженка.-К.: НІСД, 2004.-261 с.
73. Економіка знань: виклики глобалізації та Україна. Під загальною редакцією А.С. Гальчинського, С.В. Льовочкіна, В.П. Семиноженка.-К.: НІСД, 2004.-262 с.
74. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / за ред. акад. НАН України В.М.Гейця.- К.: Ін-т еконо. прогнозування; Фенікс, 2003.- 1008 с.;
75. Економічна безпека суб'єктів господарської діяльності в умовах глобальної фінансової кризи. Колективна наукова монографія / [Кириченко О.А., Єрохін С.А., Денисенко М.П та ін.]; за ред. О.А. Кириченка- К.: ІМБ Університету "КРОК", 2010.- 412 с.
76. Екушов А.И. Моделирование рисков в коммерческом банке / А.И. Екушов // Банковские технологии, 1999.- № 1. – С.23-29.
77. Енциклопедія фінансових ідей. За ред. В.В. Фещенка. - К.: УАФР, 2011.- 455 с.
78. Ершов М. Новые риски посткризичного мира / М.Ершов // Вопросы экономики, 2010.- № 122.- С. 14.
79. Ершов М.В. О перспективах и рисках развития после кри