Мазур Геннадій Федорович. Соціально-економічні проблеми розвитку села та шляхи їх вирішення (регіональний аспект)

brief description

Мазур Геннадій Федорович. Соціально-економічні проблеми розвитку села та шляхи їх вирішення (регіональний аспект) : Дис... канд. наук: 08.00.03 2007

Мазур Г.Ф. Соціально-економічні проблеми розвитку села та шляхи їх вирішення (регіональний аспект). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 економіка та управління національним господарством. Уманський державний аграрний університет, Умань, 2007.
Дисертація присвячена питанням розробки теоретичних та організаційно-економічних підходів щодо соціально-економічного розвитку села та шляхів її удосконалення на регіональному рівні. Розкрито сутність та умови функціонування сільської поселенської мережі, визначено місце в ній виробничої, соціальної інфраструктури та їх особливості. Проаналізована нормативно-правова база функціонування та розвитку сільської соціальної інфраструктури.
За матеріалами виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та об’єктів сільської соціальної сфери Вінницької області досліджено сучасний стан та умови розвитку сільської соціальної та виробничої інфраструктури в регіоні. Здійснена інтегральна оцінка соціально-економічного розвитку сільських територій (районів), що дало змогу виявити об’єкти першочергового інвестування.
В результаті досліджень обґрунтовано пріоритетні шляхи удосконалення розвитку сільської соціальної інфраструктури у сучасних умовах. Запропоновано концептуальні засади та механізм формування і соціально-економічного розвитку села на регіональному рівні. Обґрунтовано ринкові засади розвитку сільської соціальної інфраструктури.

У дисертаційному дослідженні на теоретичному рівні вирішено актуальне наукове завдання щодо соціально-економічних проблем розвитку села на регіональному рівні. Це сприятиме подальшому підвищенню добробуту та поліпшенню умов життя сільського населення. Отримані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення визначеної мети, вирішення поставлених завдань, а також дають можливість зробити певні висновки та внести деякі пропозиції:

Системний аналіз наукових праць свідчить, що питання комплексного розвитку сільських територій ще недостатньо досліджені. Окремі праці науковців стосуються лише певних конкретних складових цієї проблеми, мають фрагментарний характер, досліджуються проблеми розвитку. Водночас, незавершеність розробки окресленої тематики створює необхідні передумови для її ґрунтовного та всебічного дослідження.
Аграрний сектор Вінницької області знаходиться у кризовому стані, що зумовлено стихійним характером реформ, втратою керованості, слабким державним регулюванням фінансової і кредитної підтримки сільських товаровиробників. Для відновлення деградуючого ресурсного потенціалу області потрібні кардинальні зміни макроекономічного, структурно-інституційного, інвестиційно-інноваційного, соціально-демографічного і екологічного характеру.
У Вінницькій області триває процес розукрупнення раніше адміністративно об’єднаних сільських населених пунктів (природна оптимізація розмірів за чисельністю населення, в першу чергу через надлишкову робочу силу), відбуваються зміни у структурному складі сільських поселень (перевага осіб похилого віку, скорочення тривалості життя, зростання безробіття та трудова міграція селян із сільської місцевості). Ситуація у соціальній сфері характеризується наявністю явних диспропорцій у розвитку міської і сільської соціальної інфраструктури.
Поселенська мережа характеризується як сукупність населених пунктів (облаштованих місць постійного проживання людей). Сільська поселенська мережа є не лише місцем зосередження населення, а й певною формою адміністративно-територіального утворення й управління, що диференційовано в кожному з них органічно має поєднувати економічний і соціальний потенціали з метою підвищення рівня та якості життя усіх сільських жителів. Серед сільських поселень можна виділити два основних функціональних типи: багатофункціональні та монофункціональні.
Основними складовими нормативно-правової бази соціального розвитку села є: Закон України Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”, укази Президента України Про першочергові заходи щодо підтримки розвитку соціальної сфери села” і Про Основні засади розвитку соціальної сфери села”, постанови Кабінету Міністрів України, спрямовані на передачу до комунальної власності об'єктів соціального призначення, що належали суб’єктам господарювання в АПК. Проте за всі роки практично жоден з пунктів цих актів не був повністю реалізований в життя. Причиною цьому є обмеженість у фінансових ресурсах і відсутність адекватного механізму їх реалізації.
Результати комплексного аналізу територіальних особливостей і рівня розвитку сільської соціальної інфраструктури Вінницької області, проведеного на основі інтегральної оцінки, свідчать про відсутність погодженості між показниками рівня розвитку соціальної інфраструктури й рівня економічного розвитку в регіоні, а отже про відсутність стійкої практики застосування стратегічного підходу в плануванні розвитку сільських районів області. Основними причинами занепаду та руйнації соціальної інфраструктури у сільській місцевості є значна частка збиткових сільськогосподарських підприємств, зменшення бюджетного фінансування, спад купівельної спроможності населення.

Основними напрямами соціально-економічного розвитку села є зміна політики держави щодо відношення до села, а саме різке збільшення обсягів фінансування сільської соціальної інфраструктури, створення відповідного нормативно-правового поля функціонування соціальної сфери села; ефективне використання існуючих об’єктів сільської соціальної сфери й інвестицій.
Для формування стратегії функціонування і розвитку сільської соціальної інфраструктури необхідно розробити обласну цільову програму Соціально-економічний розвиток села”, координатором якої має стати Головне управління агропромислового розвитку обласної державної адміністрації. Програма повинна здійснюватися в два етапи. Фінансування заходів програми розвитку сільської соціальної інфраструктури області здійснюватиметься за багатоканальним принципом. Для організаційно-інформаційного забезпечення системи формування стратегії інвестування сільської соціальної сфери області пропонується створити при Головному управлінні агропромислового розвитку Вінницької області групу управління соціальними інвестиціями.
Одночасне реформування аграрного сектору економіки та соціальної інфраструктури вимагає чіткої координації й вибору обмеженого числа об’єктів (районів, локальних сільських територій), де воно може бути найбільш ефективним. Такі об’єкти доцільно вибирати на основі запропонованої інтегральної оцінки розвитку.
Одним з найважливіших чинників вирішення найбільш гострих та суттєвих проблем соціально-економічного розвитку регіону є інвестиції та інвестиційна діяльність. Однак розподіл інвестицій, який характеризує їх територіальну структуру, збереже значні регіональні відмінності. Так, найбільша частка інвестицій у перспективі буде зосереджена у Немирівському, Вінницькому та Бершадському адміністративних районах. На решту районів припадатиме трохи більше половини загального обсягу всіх інвестицій.
Реформування державної регіональної політики, формування прозорої моделі управління соціально-економічним розвитком села, адаптованої до світових стандартів, спроможність сільських громад та їхніх представницьких органів дозволить розв’язати нагальні проблеми прискорення інтенсивного розвитку агропромислового виробництва та підвищення рівня життя сільського населення. Це сприятиме покращанню демографічної ситуації, забезпеченню повної зайнятості працездатного населення, поліпшенню добробуту селян і розширенню асортименту та якості надаваних їм послуг у регіоні.