МЕХАНІЗМИ АДАПТАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (ДОСВІД КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ І СХІДНОЇ ЄВРОПИ

brief description

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 341.176.1

Крулько Іван Іванович

МЕХАНІЗМИ АДАПТАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
(ДОСВІД КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ І СХІДНОЇ ЄВРОПИ)

12.00.11 – міжнародне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Копиленко О.Л.

Київ – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. МОДЕЛІ ТА СИСТЕМА ПРАВОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ 11
1.1. Доктринальні підходи до європейської інтеграції 11
1.2. Адаптація законодавства в системі правових інструментів європейської інтеграції 23
Висновки до Розділу 1 41
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМИ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ І СХІДНОЇ ЄВРОПИ ДО ACQUIS ЄС 44
2.1. Нормативний механізм адаптації законодавства країн Центральної і Східної Європи до законодавства ЄС 44
2.2. Інституційні механізми адаптації законодавства країн Центральної і Східної Європи до законодавства ЄС 61
2.3. Програмні механізми забезпечення адаптаційного процесу в державах Центральної та Східної Європи 88
Висновки до Розділу 2 106
РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМИ АДАПТАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄС 110
3.1. Еволюція правових засад адаптації законодавства України до законодавства ЄС 110
3.2. Український досвід вироблення інституційних механізмів адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу 122
3.3. Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС як основа для здійснення адаптації законодавства 134
Висновки до Розділу 3 145
ВИСНОВКИ 148
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 156

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ОЕСР Організація економічного співробітництва та розвитку
CBC транскордонного співробітництва
EЦПЗП Естонський центр перекладів і законодавчої підтримки
БЄІ Бюро європейської інтеграції
ЄФРР Європейський фонд регіонального розвитку
КЄІ Комітет європейської інтеграції
МВК механізм валютних курсів
РЄІ Рада з європейської інтеграції
СКЄІ Секретаріат Комітету європейської інтеграції
УКЄІ Урядовий комітет з питань європейської інтеграції
УПС Угода про партнерство і співробітництво
ЦБД Централізована база даних
ЦСЄ Центральна та Східна Європа

ВСТУП

Актуальність теми. Наприкінці ХХ – початку ХХІ століття процес європейської інтеграції охоплює дедалі більшу кількість сфер суспільного життя. Європейська інтеграція поступово почала охоплювати не тільки економічну складову, але і політику, а особливо – право. Разом із тим, саме гасло ЄС «єдність у різноманітті» відображає унікальність та неоднорідний характер як Союзу, так і процесів, що відбуваються в Європі.
У правовій площині рушієм європейської інтеграції в ЄС виступає адаптація законодавства, оскільки саме завдяки цьому механізму досягається наближення національного законодавства до законодавства ЄС. Важливість досвіду держав Центральної і Східної Європи у цьому відношенні є безсумнівною, оскільки саме подальші хвилі розширення Європейського Союзу базуються і в подальшому базуватимуться на масиві правових механізмів, які були вироблені цими державами у процесі європейської інтеграції та приведення національного законодавства у відповідність до законодавства ЄС. Цей досвід важливо аналізувати та використовувати для України, яка задекларувала свій європейський вибір та продовжує рух євроінтеграційним шляхом, наближуючись до підписання Угоди про асоціацію, яка прийде на зміну Угоді про партнерство і співробітництво України з ЄС.
Угоду про асоціацію між Україною та ЄС уже сьогодні називають унікальним документом як для України, так і для ЄС. Для України – це найбільший міжнародно-правовий документ, який наша держава укладала у своїй історії. Для ЄС – це найглибший міжнародний договір, що він мав будь-коли з країною, яка не є кандидатом на вступ до ЄС.
Зазначене актуалізує необхідність комплексного дослідження механізмів адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу, спираючись на досвід країн Центральної і Східної Європи.
Окремі питання європейської інтеграції досліджувалися у роботах таких вчених, як: М. Баймуратов, М. Буроменський, Дж. Вайлер, М. Гнатовський, В. Денисов, М. Ентін, А. Капустін, С. Кашкін, В. Кернз, І. Кравчук, Л. Ліндберг, Л. Луць, Н. Малишева, М. Микієвич, В. Мицик, Ю. Мовчан, В. Муравйов, П. Рабінович, Ю. Тихомиров, А. Татам, Б. Топорнін, Г. Тункін, Ж. Тускоз, Е. Хаас, Т. Хартлі, В. Шемятенков, Є. Шибаєва та інші.
Проблемам адаптації національного законодавства до законодавства ЄС присвячено наукові розробки таких вчених, як: І. Березовська, С. Блокманс, В. Коваль, О. Копиленко, О. Лаба, Н. Сюр та інші.
Загальнотеоретичну основу дослідження склали роботи В. Василенка, О. Зайчука, І. Лукашука, Н. Нижник, Н. Оніщенко, Р. Петрова, А. Толстухіна, С. Черниченка, C. Шевчука, Ю. Шемшученка та інших.
Проте необхідно зазначити, що комплексне дослідження питання механізмів адаптації національного законодавства країн Центральної і Східної Європи до законодавства Європейського Союзу у вітчизняній науці міжнародного права ще не проводилося. Аналіз наукових праць свідчить про відсутність комплексного підходу до вивчення питання, а рівень наукової розробленості цієї проблеми у сфері міжнародного права не відповідає сучасним викликам, зокрема з огляду перспективи європейської інтеграції України. Зазначене доводить своєчасність та актуальність дослідження обраної теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної науково-дослідної теми Інституту законодавства Верховної Ради України «Проблеми правового забезпечення виконання Україною міжнародних зобов’язань» (державний реєстраційний № 0111U000578).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є виявлення особливостей формування та функціонування механізмів адаптації національного законодавства країн Центральної і Східної Європи до законодавства Європейського Союзу. Досягненню поставленої мети слугуватиме вирішення таких завдань:
– дослідити основні доктринальні підходи до європейської інтеграції;
– встановити співвідношення поняття «адаптація законодавства» із суміжними міжнародно-правовими категоріями;
– з’ясувати особливості нормативного механізму адаптації законодавства країн Центральної і Східної Європи до законодавства ЄС;
– охарактеризувати інституційні механізми адаптації законодавства країн Центральної і Східної Європи до законодавства ЄС;
– встановити специфіку використання програмних механізмів забезпечення адаптаційного процесу в державах Центральної і Східної Європи;
– дослідити еволюцію правових засад адаптації законодавства України до законодавства ЄС;
– проаналізувати нормативний та інституційний механізми забезпечення адаптації національного законодавства України до законодавства ЄС;
– визначити можливі шляхи вдосконалення процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС на основі досвіду країн Центральної і Східної Європи.
Об’єктом дослідження є міжнародні правовідносини, що виникають у зв’язку з адаптацією національних законодавств держав Європи до законодавства ЄС.
Предметом дослідження є механізми адаптації національних законодавств держав Центральної і Східної Європи до законодавства Європейського Союзу.
Методи дисертаційного дослідження. Методологічним підґрунтям наукового дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. При написанні роботи використовувалися загальнонаукові та спеціальні юридичні методи дослідження, зокрема такі, як діалектичний, формально-юридичний, статистичний, структурно-логічний і порівняльно-правовий.
За допомогою діалектичного методу розкрито понятійний апарат, виявлено місце адаптації законодавства у процесі європейської інтеграції.
Формально-юридичний метод використано для аналізу нормативної та інституційної складових адаптаційного процесу в державах Центральної і Східної Європи.
Активно застосовувалися методи історико-ретроспективного (історичного) аналізу, нормативного й конкретно-соціологічного, прогностичного дослідження, а також логічний. Крім того, використано метод дедукції, відповідно до якого адаптаційний процес розглядався як елемент інтеграційного процесу в цілому.
Спеціально-наукові методи дослідження дозволили розкрити особливості адаптації у кожній державі Центральної і Східної Європи.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці міжнародного права комплексним науково-теоретичним дослідженням проблеми механізмів адаптації національного законодавства до законодавства ЄС. У рамках проведеного дослідження отримано результати, що мають наукову новизну та обґрунтовують ряд нових і важливих для науки міжнародного права понять, положень і висновків. До найзначніших із них належать такі:
вперше:
– визначено два взаємопов’язані поняття: внутрішня та зовнішня інтеграція; внутрішню інтеграцію визначено як процес взаємного зближення правових систем та законодавств держав – членів ЄС всередині самого Союзу, водночас зовнішню інтеграцію розглянуто у контексті взаємодії ЄС із третіми країнами, тобто її метою є або розширення ЄС, або наближення правових систем третіх країн задля ефективного співробітництва без перспективи членства;
– доведено наявність системоутворюючих елементів формування нормативного механізму адаптації: конституційна реформа, секторальна адаптація, правозастосовча практика;
– виокремлено закономірність ефективності інституційного механізму адаптації – пряме підпорядкування главі держави або главі уряду, що дозволяє вирішити проблеми оперативної адаптації до значного масиву acquis;
– визначено функції (регулювання та моделювання), мету (забезпечення належного рівня адаптації) та форми реалізації програмних механізмів ЄС (програми технічної допомоги, ініціативи, програми сусідства, структурні фонди), що сприяють забезпеченню ефективності адаптаційного процесу в державах Центральної і Східної Європи;
– на основі досвіду держав Центральної і Східної Європи обґрунтовано необхідність створення у системі органів виконавчої влади України окремого органу із спеціальним статусом та повноваженнями щодо здійснення координації процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС;
удосконалено:
– підходи до періодизації адаптаційного процесу на прикладі програмного регулювання ЄС у державах Центральної і Східної Європи;
– теоретико-правову природу адаптації законодавства України як чіткого міжнародно-правового зобов’язання;
набули подальшого розвитку:
– доктринальні підходи до розуміння негативної та позитивної інтеграції. Негативна спрямована на подолання бар’єрів між ринками, у той час як позитивна – на гармонізацію політик держав у базових сферах;
– теоретичні співвідношення базових категорій європейської інтеграції: адаптація, імплементація, інкорпорація, рецепція, трансформація, транспозиція, уніфікація, конвергенція, гармонізація;
– етапізація розвитку адаптації українського законодавства до законодавства ЄС, зокрема виділено такі етапи: висхідний, формування, подальший розвиток та асоціація.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення дисертаційного дослідження, висновки та практичні рекомендації можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій сфері – для формування на основі висновків, що доповнюють і розвивають основні теоретичні положення щодо євроінтеграційних процесів, нової вихідної бази для подальшого наукового дослідження;
– у правотворчості – висновки й окремі положення дисертаційної роботи можуть бути враховані в процесі підготовки та внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють питання інтеграції України до ЄС;
– в освітній діяльності – при викладанні курсів (навчальних дисциплін) міжнародного, європейського права, спеціальних курсів з євроінтеграційних процесів, а також при підготовці відповідних навчальних і навчально-методичних посібників та курсів лекцій.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно з урахуванням останніх досягнень науки міжнародного права. Всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дослідження. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України.
Основні положення та висновки дисертаційної роботи також були представлені автором й обговорювалися на таких науково-практичних конференціях та семінарах: конференція «Зона вільної торгівлі між Україною та ЄС як інструмент європейської інтеграції та внутрішніх реформ» (м. Київ, 9 квітня 2009 р.), міжнародний навчально-методичний семінар «Правові аспекти належного регулювання: європейський та український підходи» (м. Київ, 17 – 18 жовтня 2011 р.); круглий стіл «Ефективність міжнародних інтеграційних процесів» (м. Київ, 24 лютого 2012 р.); міжнародний семінар «Role of Constitutional Courts of Eastern Partnership Countries in the Process of Harmonization of National Legislation with the ‘Acquis Communautaire’» [Роль Конституційних судів країн Східного партнерства у процесі гармонізації національного законодавства з «Acquis Communautaire»] (м. Батумі, Грузія, 20-21 вересня 2012 р.); участь у рамках українського раунду проекту «Європейський шлях до належного управління» (м. Київ, 31 жовтня – 2 листопада 2012 р.); міжнародна науково-практична конференція «Державно-правовий механізм забезпечення прав і свобод людини: міжнародні стандарти публічного управління та український досвід» (м. Ужгород, 20-21 грудня 2012 р.); навчально-методичний семінар «Роль законодавця у зміцненні верховенства права на основі європейських та міжнародних стандартів» (м.Київ, 25-26 березня 2013 р.).
Публікації за темою дисертації. Основні положення дисертації відображено в 5-и статтях у фахових наукових виданнях, та в опублікованих тезах доповідей на наукових конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, які вирішують наукове завдання щодо особливостей адаптації національного законодавства країн Центральної і Східної Європи до законодавства Європейського Союзу. Основні висновки дисертаційного дослідження такі:
1. Звернення до ключових концепцій, теорій та підходів європейської інтеграції дозволило виокремити основні проблеми, пов’язані зі спробами моделювання розвитку ЄС і його законодавства, та виявити відповідні рефлексії національних законодавств держав Європи на ці процеси. Було встановлено, що в основі зближення правових систем держав-членів лежать негативна та позитивна інтеграції. Негативна спрямована на подолання бар’єрів між ринками та їх об’єднання в єдиний ринок завдяки чотирьом свободам переміщення: товарів, осіб, послуг та капіталів, що і стало провідною ідеєю Римського договору, яким було утворено Європейську економічну спільноту. З іншого боку, позитивна інтеграція стала рушієм гармонізації економічної, політичної, соціальної політик держав, які входять до інтеграційного об’єднання, а також сприяла формуванню наднаціональних органів управління.
При цьому було визначено, що, незважаючи на наявність широкого спектру підходів до розуміння суті та наслідків європейської інтеграції, усі вони мають спільні риси: надання наднаціональним структурам певних повноважень і, відповідно, відмову від цих повноважень національних держав. Це, у свою чергу, призводить до обмеження суверенних прав держав, і як результат – створення ідеальної моделі європейської інтеграції.
2. У ході дослідження виокремлено два виміри інтеграції: внутрішня і зовнішня. Внутрішня інтеграція розглядається як процес взаємного зближення правових систем та законодавств держав – членів ЄС всередині самого Союзу, тобто йдеться про процеси поглиблення (взаємодії та взаємопроникнення). Зовнішня інтеграція стосується взаємодії ЄС із третіми країнами, тобто її метою є або розширення ЄС, або наближення правових систем третіх країн задля ефективного співробітництва без перспективи членства.
3. Дослідження системи правових інструментів європейської інтеграції дозволило систематизувати базові правові категорії, що мають відношення до цього процесу. Так, було виокремлено інструменти внутрішньої та зовнішньої інтеграції. До інструментів виключно внутрішньої інтеграції відносимо гармонізацію й конвергенцію, а до виключно зовнішньої інтеграції – адаптацію. Решта інструментів (імплементація, інкорпорація, рецепція, трансформація, транспозиція та уніфікація) можуть використовуватися як інструменти внутрішньої та зовнішньої інтеграції й одночасно виступати як метод гармонізації, конвергенції та адаптації.
Серед правових інструментів європейської інтеграції окреме місце займає транспозиція, яка має різні конотації у внутрішній та зовнішній інтеграції. Транспозиція в праві ЄС виконує функцію приведення національних законодавств у відповідність до вимог законодавства ЄС, переносячи положення директив у національне законодавство. Ця категорія найтісніше пов’язана з концепцією гнучкості та містить елемент двозначності, оскільки директиви зазвичай встановлюють параметри, у рамках яких держави-члени повинні вжити заходів для їх впровадження. Водночас точна правова форма і зміст буде змінюватися відповідно до різних національних умов й адміністративних структур, у результаті чого створюється певний простір для гнучкості. Тобто, йдеться про те, що транспозиція може відбуватися як шляхом інкорпорації, так і трансформації. Більш того, транспозиція може виступати інструментом зовнішньої інтеграції, коли йдеться про транспозицію законодавства ЄС у законодавство третіх країн. У цьому разі основними методами виступають імплементація й адаптація.
Адаптація та гармонізація законодавств є основними інтегративними інструментами в Європі. Термін «гармонізація» застосовується переважно для позначення процесу приведення внутрішнього законодавства держав-членів у відповідність до законодавства ЄС, а термін «адаптація» використовується стосовно держав-кандидатів на членство, потенційних держав-кандидатів та третіх країн і відображає процес приведення національного законодавства держав, що не є членами ЄС, у відповідність до законодавства ЄС. Це обумовлено у тому числі виконанням зобов’язань, які випливають із відповідних міжнародних угод цих держав із ЄС.
Концепції диференціації та гнучкості можуть також розглядатися як засіб інтеграції, відображаючи гетерогенну природу ЄС та дозволяючи окремим державам-членам використовувати різні процедурні й інституційні інструменти в певних сферах політики. При цьому, принципи гнучкості та диференціації стали основними принципами європейського права й політики ЄС, виступаючи референтною основою, на якій базуються механізми адаптації та гармонізації. Ці принципи визначають умови співпраці ЄС із третіми країнами.
4. Нормативний механізм адаптації держав ЦСЄ включав три базові блоки: конституційну реформу, секторальну адаптацію та правозастосовчу практику.
У загальному вигляді ключові позиції, які потребували впровадження у Конституції, можна згрупувати таким чином:
1) питання стосовно представництва держав-членів в інституціях ЄС;
2) питання щодо вироблення національної позиції у контексті формування політики та функціонування Співтовариства;
3) питання призначення або формування національних органів, уповноважених застосовувати право Співтовариства.
Секторальна адаптація законодавства відбувалася у пріоритетних сферах суспільних відносин, при цьому, пріоритети розміщувалися відповідно до особливостей компетенції ЄС. Так, найбільший обсяг адаптації вимагався у відношенні чотирьох свобод: вільний рух товарів, послуг, капіталу та робочої сили, а також у сферах, що належать до виключної компетенції ЄС.
Правозастосовча практика формувалася переважно конституційними судами, які давали відповідні висновки щодо місця та ролі права ЄС у національних правопорядках держав ЦСЄ, а також завдяки преюдиційним рішенням Суду ЄС.
5. Системний аналіз процесу розширення ЄС за рахунок держав ЦСЄ свідчить про виникнення специфічних функцій державних органів у зв’язку із початком процесу вступу держав до ЄС: забезпечення поступового та якісного входження держав до ЄС.
Залежно від підходів, застосованих державами при адаптації національних систем, було виокремлено дві групи держав: перша група – спеціальний орган, відповідальний за процес адаптації, функціонує у прямому підпорядкуванні глави держави (главі уряду); друга група – спеціальний орган виконує лише функції координатора, не будучи при цьому напряму підпорядкованим главі держави (главі уряду). Однак слід відзначити, що виокремлення таких груп носить досить умовний характер, адже держави змінювали свій підхід залежно від стадії приєднання. Було встановлено, що пряме підпорядкування дозволяє вирішити проблеми, пов’язані з необхідністю швидкої адаптації величезного масиву acquis communautaire.
За відсутності прямого підпорядкування основним органом у сфері координації виступає переважно Міністерство юстиції, як це відбувалося в тому числі і в Україні. Такий підхід має певні специфічні характеристики: вступ до ЄС як зовнішньополітична ціль має вторинний характер у порівнянні з національними інтересами.
6. Програмні механізми регулювання суспільних відносин є відмінною характеристикою сучасного міжнародного діалогу, незалежно від його суб’єктного складу.
Такі механізми виконують наступні функції:
– регулювання, однак така функція має певну специфіку: програмні механізми, як правило, самостійно не регулюють міжнародні відносини, вони лише визначають рамки та задачі, які стоять перед сторонами;
– моделювання, тобто відносини певним чином підганяються під рамки програмної норми, що має два наслідки: позитивний та негативний. Позитивний проявляється у випадку, коли програмна норма спрямована на створення певного уніфікованого середовища, негативний – така норма не враховує з огляду на специфіку її правової природи всіх аспектів розвитку відносин, які стали об’єктом такого регулювання.
Основною метою програмного регулювання в рамках ЄС стало забезпечення належного рівня адаптації законодавства держав-кандидатів на вступ до ЄС через надання міжнародної технічної допомоги, яка дозволяла в результаті досягти позитивних економічних та соціальних перетворень у державах-реципієнтах такої допомоги.
Емпіричний аналіз програмних механізмів забезпечення адаптаційного процесу у державах Центральної і Східної Європи дозволив систематизувати форми закріплення такого регулювання: класичні програми технічної допомоги ЄС; ініціативи; програми сусідства; структурні фонди, програми (фонди) єднання. Крім того, програмне регулювання ЄС щодо держав ЦСЄ відбувалося за такою періодизацією: перший період – становлення (кінець 80-х – початок 90-х років ХХ ст.); другий період – формування (середина-кінець 90-х років); третій період – розширення (до 2004 року); четвертий період – подальше розширення (до 2013 року).
7. Виокремлено декілька умовних етапів у процесі здійснення адаптації українського законодавства до законодавства ЄС.
Перший етап (висхідний) (1991 – 1994 роки) характеризується виробленням загальних підходів до адаптації через визначення загальних стратегій розвитку національного законодавства із врахуванням інтеграційних процесів, які відбувалися в Європі. Цей етап характеризується формуванням механізму взаємодії державних органів в Україні у питаннях адаптації законодавства. Аналіз їх діяльності дозволив встановити, що основну роль у цьому періоді відіграли Президент України та Кабінет Міністрів України.
Другий етап (формування) (1994 – 2004 роки) відзначився спробами пришвидшити адаптацію законодавства України до законодавства ЄС, що не вдалося як через суб’єктивні (неузгодженість дій державних органів України, навіть за наявності координуючої ролі Кабінету Міністрів України в особі Міністерства юстиції України), так і об’єктивні (постійною динамікою acquis) причини. Цей етап можна вважати базовим у контексті формування внутрішніх правових засад адаптації, що, у свою чергу, зумовило ключову роль Верховної Ради України у процесі адаптації (із цим і пов’язано створення Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції).
Третій етап (подальший розвиток) (2004 – 2012 роки) є доволі неоднозначним з точки зору ефективності політики адаптації у контексті європейської інтеграції, що зумовлено, перш за все, нестабільністю державного апарату України (створення та ліквідація спеціалізованих органів, до основної компетенції яких входив моніторинг адаптації законодавства).
Четвертий етап (асоціація) (2012 рік – по сьогодні) є одним із найскладніших етапів з точки зору адаптації, що пов’язано із відсутністю спеціально уповноваженого органу з питань адаптації у системі органів державної влади. Можливе підписання Угоди про асоціацію свідчить про перехід України на новий рівень взаємодії з ЄС.
8. Проаналізовано тексти двох базових міжнародних угод між Україною та ЄС – Угоди про партнерство та співробітництво й Угоди про асоціацію (неофіційний текст), що дозволило визначити особливості процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
Адаптація законодавства України – це чітке міжнародно-правове зобов’язання, яке взяла на себе Україна відповідно до міжнародного договору, а саме – Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами і її державами-членами, що заклала основи вироблення правових та інституційних механізмів адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
Разом із тим слід відзначити, що положення цієї Угоди щодо адаптації мають рамковий характер, а їх реалізація вимагає ухвалення нормативно-правових актів та створення інституційних механізмів як на міжнародному рівні у взаємовідносинах сторін, так і у внутрішній політиці.
Угода про асоціацію передбачає підвищення ступеня інтеграції та започатковує нові інституційні механізми взаємодії: Раду асоціації, Комітет асоціації та Парламентський комітет асоціації. Крім того, буде започатковано новий вимір співробітництва – Платформа громадянського суспільства.
Особливістю цієї Угоди про асоціацію є поєднання двох надзвичайно важливих складових – політичної асоціації й економічної інтеграції. Друга складова передбачає створення всеосяжної зони вільної торгівлі, яка є частиною Угоди про асоціацію та передбачає тісну інтеграцію в економічній сфері. Після набуття Угодою про асоціацію чинності, умови економічної співпраці між Україною та ЄС практично відповідатимуть тому рівню, який на сьогодні існує всередині Союзу.
9. Вивчення досвіду держав ЦСЄ щодо інтеграції до ЄС свідчить про необхідність створення у системі органів виконавчої влади окремого органу виконавчої влади із спеціальним статусом. Саме він повинен нести весь тягар відповідальності щодо здійснення процесу інтеграції України до ЄС, у тому числі, – здійснювати координацію процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Це, з одного боку, дало б можливість удосконалити внутрішньодержавний механізм інституцій, які відповідають за європейську інтеграцію, а з іншого боку – такий крок продемонстрував би для партнерів з ЄС незворотність курсу України на європейську інтеграцію та конкретні, практичні кроки, спрямовані на підготовку до імплементації Угоди про асоціацію.
На етапі асоціації цей орган є життєво важливим, що зумовлено специфікою законодавства ЄС, адже внесення змін до законодавства України тільки на основі директив та регламентів не буде мати необхідного правового ефекту, оскільки необхідним є відстеження також судової практики ЄС. Розпорошеність функцій адаптації за галузевим спрямуванням не дозволяє адекватно відобразити у законодавстві України цю специфіку.
Крім того, доречним видається поновлення роботи дорадчого органу з питань європейської інтеграції при Президентові України, який міг би бути не стільки органом координації, скільки органом контролю за адаптацією законодавства України до законодавства ЄС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аблов Максим. Реформирование стран Центральной и Восточной Европы в условиях расширения Евросоюза / Максим Аблов // Журнал международного права и международных отношений. – 2005. – № 2. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://evolutio.info/content/view/754/113/
2. Авбель М. Существует ли в законодательстве Европейского Союза «горизонтальный» эффект? / М. Авбель // Сравнительное конституционное обозрение. – 2005. –№4 (53). – С. 93-103.
3. Адаптация законодательства Украины к законодательству Европейского Союза как условие будущего членства в ЕС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/52
4. Академічні читання: «Теоретичні аспекти гармонізації законодавства». Доповідь члена-кореспондента Академії правових наук України Н.Р. Малишевої (27 лютого 2008 року). – Випуск 8. – 13 с.
5. Акуленко Л. В. Застосування механізмів співробітництва в Європейській політиці сусідства: автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 «Механізми держ. упр.» / Л. В. Акуленко ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2012. – 20 с.
6. Акуленко Л. Перші результати використання інструменту інституційного будівництва Twinning в Україні: проблеми та шляхи їх подолання / Акуленко Любов // Електронний вісник ДРІДУ, 2009. – №2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Patp/2009_2/09alvpsp.pdf
7. Акуленко Л.В. Використання програми SIGMA в Україні як механізму запровадження європейських стандартів державного управління // Л.В. Акуленко // Державне управління та місцеве самоврядування : Тези 9 міжнародного наукового конгресу 26-27 березня 2007 року. – Державне управління та місцеве самоврядування. – С. 167.
8. Аннерс Э. История европейского права / Перевод со шведского / Аннерс Э.; Отв. ред.: Шенаев В. Н.; Редкол.: Кудров В. М., Машлыкин В. Г.; Пер.: Валинский Р. Л. – М.: Наука, 1994. – 397 c.
9. Артьомов І.В. Механізми регулювання інтеграційних процесів в Україні: навч. посіб. / І.В.Артьомов, В.Д.Бакуменко, В.Д. Бондаренко. – Ужгород: Ліра, 2009. – 656 с.
10. Асоціація ЄС – Україна: що це дасть Вам [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/documents/virtual_library/association_115x170_uk.pdf
11. Баймуратов М. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу: політико-правовий аналіз / М. Баймуратов, С. Максименко // Право України. – 2001. – № 10. – С. 101–104.
12. Беблер А. Словения и политика безопасности Европейского Союза // Европа (Журнал Польского института международных дел). – №1 (26). – 2008. – С. 77.
13. Бекяшев К. А. Международное публичное право: учеб. / Л. П. Ануфриева, К. А. Бекяшев, Е. Г. Моисеев, В. В. Устинов [и др.]; отв. ред. К. А. Бекяшев. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2009. – 1008 с.
14. Березовська І. А. Правова природа асоціації в праві Європейського Союзу / І. А Березовська // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Вип.34, ч.2. – 2002.– С.138–142.
15. Березовська І. Правове регулювання відносин України з ЄС у світлі перспективи створення асоціації / І. Березовська // Політика і час. – 2002. – №5. – С. 66–71.
16. Бирюков М.М. Европейская интеграция: международно-правовой подход / М.М. Бирюков. – Научная книга, 2004. – 208 с.
17. Блищенко В.И. Глобализация и международное право // Глобализация, государство и право, XXI век: По материалам выступлений. – М.: Городец, 2004. – 240 с.
18. Блокманс С. Підготовка основи для нової Угоди про асоціацію: ідеї щодо вдосконалення адаптації українського законодавства до acquis Європейського Союзу // Правові аспекти належного регулювання: європейський та український підходи / Інститут законодавства Верховної Ради України, Інститут ім. Ассера, 2012. – 262 с.
19. Братко І.В. Правове регулювання міжнародної технічної допомоги: стан, тенденції та перспективи розвитку: монографія / І. В. Братко // О.: Фенікс, 2011. – 248 с.
20. Брацук І. Механізм імплементації норм права ЄС у національні правопорядки держав-членів: загальнотеоретична характеристика / І. Брацук // Юридична Україна. – 2009. – № 5. – С. 126-131.
21. Бургонов О.В. Международная интеграция – тенденции XXI века / О.В. Бургонов . – СПб. : Изд-во СПбГУЭФ, 1999. – 97 с.
22. Буренко Н.М. Еволюція політики Європейського Союзу щодо країн Центральної та Східної Європи: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Н.М. Буренко ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2004. – 26 с.
23. Буркова А. Основы унификации права в рамках Европейского Союза [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.worldbiz.ru/analytics/detail.php?ID=805
24. Буткевич В. Г. Міжнародне право: Основні галузі: Підручник / За ред. В. Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2004. – 816 с.
25. Владимирова Е. А. Функционирование Правительства Чехии в процессе вступления страны в ЕС // Евразийский юридический журнал. – №7 (26). – 2010.
26. Внесок Європейського Союзу у розвиток громадянського суспільства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://openukraine.org/doc/ste/STE_1_UA.pdf
27. Вступ до права Європейського Союзу / Під ред. Р. А. Петрова. – Донецьк, 2001. – С. 57.
28. Вступление Латвии в Евросоюз / Час (Ежедневная газета Латвии). – №40. – 2001.
29. Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права. – К.: Выща школа, 1980. – 318 с.
30. Гаврилов В.В. Понятие и взаимодействие международной и национальных правовых систем: Монографія / В.В. Гаврилов. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 2005. – 216 с.
31. Гаряча Ю. П. Адаптація національного законодавства до acquis communautaire як складник процесу європейської інтеграції: досвід для України / Ю. П. Гаряча // Стратегічні пріоритети. – №2 (23). – 2012. – С. 181-184.
32. Гердеґен М. Європейське право / М. Гердеґен; пер. з німецької. – К.: «КІС», 2008. – 528 с.
33. Гнатовський М. Концепція загальноєвропейського правового простору: поняття, сучасна структура та перспективи розвитку / М. Гнатовський // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. – 2000. – Випуск 21. – С. 37–45.
34. Гнатовський М. М. Європейський правовий простір. Концепція та основні проблеми / М. М. Гнатовський. – К.: «Промені», 2005. – 224 с.
35. Гнидюк Н.А. Модернізація координації взаємодії органів державної влади при розробці та реалізації політики європейської інтеграції України / Н.А.Гнидюк // Теорія та практика державного управління. Збірник наукових праць. – 2010. – Випуск 3 (30). – С. 372 – 379.
36. Гнидюк Н.А. Модернізація координації взаємодії органів державної влади при розробці та реалізації політики європейської інтеграції України / Н.А.Гнидюк // Теорія та практика державного управління. Збірник наукових праць. – 2010. – Випуск 3 (30). – С. 372 – 379.
37. Гомонай В.В. Зближення законодавства України з правовою системою Європейського Союзу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://radnuk.info/statti/228-konst-pravo/3497-2010-01-22-22-49-18.html
38. Грицяк І. Twinning як механізм співробітництва між державними службовцями України та Європейського Союзу / Ігор Грицяк, Марина Фарафанова // Стратегічна панорама. – 2007. – № 1. – С. 114–120.
39. Грицяк І. Основні концепції диференційованої європейської інтеграції / Ігор Грицяк, Олексій Хоменко // Вісник Національної Академії Державного Управління. – 2009. – № 4. – С. 200 – 211.
40. Грицяк І. А. Управління в Європейському Союзі: теоретичні засади: Монографія / І. А. Грицяк – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – 238 с.
41. Гуз-Веттер Маржена. Філософія використання допоміжних фондів в Польщі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icps.com.ua/doc/subsidiary_founds_ukr.ppt.
42. Денисов В.Н. Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / За ред. В.Н.Денисова – К.: Юстініан, 2006. – 672 с.
43. Денисов В.Н. Ефективність міжнародного права у правовому механізмі внутрішньополітичної діяльності держав // Антологія Української юридичної думки. – К. : Юридична книга, 2005. – Т.10. – С. 813-827.
44. Договор о присоединении 2003 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eulaw.edu.ru/documents/legislation/uchred_docs/dogovor_prisoed.htm
45. Доповідь про стан виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу[Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.kmu.gov.ua/document/.../Dopovid-2010
46. Досвід конституційних реформ: порівняльний аналіз європейського досвіду (Центрально-східна Європа, Прибалтика, Франція, Німеччина) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.spa.ukma.kiev.ua/konst/article.php/20070712140159384_1
47. Забігайло В. Право України в контексті нової апроксимації до права Європейського Союзу (Українське-європейський консультативний центр з питань законодавства. Інформ. бюлетень центру. 2000.- № 4)
48. Завадський В. М. Європейська інтеграція держав Балтії (1991 – 2004 рр.): автореф. дис…. канд. іст. наук : 07.00.02 / В. М. Завадський ; Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2008. – С. 12.
49. Завадський В.М. Виконання країнами Балтії критеріїв членства у ЄС – досвід для України / В.М. Завадський // «Наука. Релігія. Суспільство». – № 1. – 2009. – С. 14 – 18.
50. Завдяки програмам технічної допомоги Польща підготувалась до членства в ЄС // Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень. – 2001. – №107 Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.icps.kiev.ua/files/articles/30/25/nl_ukr_20010514_0107.pdf
51. Зайчук О. В. Загальна теорія держави і права: (основні поняття, категорії, правові конструкції та наукові концепції): навч. посібник / За ред.: О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко, О. Л. Копиленко. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 400 с.
52. Інституційні та нормотворчі аспекти адаптації національних законодавств до норм та стандартів ЄС: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 9 трав. 2009 р., Ужгород / Ужгород. нац. ун-т, Ін-т держави і права країн Європи. – Ужгород: Ліра, 2009. – 232 с.
53. Капіца Ю. Наближення законодавства України до законодавства ЄС відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом та Україною // Український правовий часопис. – Вип. 5. – К., 1999. – С.18-25.
54. Капустин А. Я. Европейский Союз: интеграция и право / А.Я. Капустин. – М.: Издательство РУДН, 2000. – 436 с.
55. Капустин А.Я. Международно-правовые проблемы природы и действия права Европейского Союза./ А.Я. Капустин. // Автореф. дисс. на соискание уч. степ. д.ю.н. Специальность 12.00.10. – Международное право; Европейское право. – М., 2001. – 48 с.
56. Каримов М.М. Современные подходы к определению понятия «имплементация международно-правовых норм» / М.М. Каримов // Вестник КРСУ. – 2008. – Том 8. – № 2. – С.159-162.
57. Качка Т. Нова практика перекладу актів acquis communautaire [Електронний ресурс] / Т. Качка, Ю. Мовчан // Офіційний сайт Міністерства юстиції України. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/2405.
58. Кашкин С. Ю. Европейский Союз: Основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментариями / С.Ю Кашкин. – Инфра-М, 2008. – 698 с.
59. Керівництво з використання інструменту Twinning. – Київ. – 2009. – 98 с.
60. Київець О. В. Європейські правові стандарти як міжнародно-правова категорія / О. В. Київець // Європейські студії і право (Інтернет-видання). – 2011. – № 5. – Режим доступу: http://eurolaw.org.ua/vropeisk-stud-pravo-3-5-2011-r/vropeisk-pravov-standarti-iak-m-zhnarodno-pravova-kategor-ia
61. Коваль В.С. Інтеграція держав Центральної та Східної Європи до Європейського Союзу: парламентський аспект // Український часопис міжнародного права. – К., 2002. – № 1. – С. 56 – 60.
62. Коваль В.С. Парламентський аспект розширення Європейського Союзу: роль Європарламенту // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 33, частина 2 (в двох частинах). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2002. – С. 162 – 165.
63. Коваль В.С. Роль комітетів Європейського Парламенту у створенні законодавства Європейського Союзу // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 30, частина 1 (в двох частинах). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2001. – С. 51– 54.
64. Ковтун Євген. Досвід інтеграції Латвії, Литви та Естонії до Європейського Союзу, як приклад для України //Євген Ковтун // Емінак: Науковий щоквартальник. – №1-4 (3). – 2008. – С. 105-109.
65. Комарова Т.В. Юрисдикція Суду Європейського Союзу: монографія / Т.В. Комарова – Х.: «Право», 2010. – 360 с.
66. Комюніке Комісії Ради та Європейського Парламенту «Розширена Європа – нові сусіди: нова система стосунків з нашими східними та південними сусідами» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/kmu/control/uk/publish/article?showHidden=1&art_id=41476864&cat_id=41476406&ctime=1152633626178
67. Конвергенция стран-партнёров и ЕС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://n-europe.eu/glossary/term/3421
68. Конституции государств Европейского Союза / Под редакцией Л. Л. Окунькова. – М.: Издательская группа НОРМА. – ИHФА. М, 1999. – 113 с.
69. Конституционное право зарубежных стран. Учебник / Под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо и Л.М. Энтина. – М.: НОРМА, 2000. – С. 130-132.
70. Конституция Латвийской Республики (с изменениями, провозглашенными до 29 апреля 2009 г.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.satv.tiesa.gov.lv/?lang=3&mid=8
71. Конституция Румынии http://ekvator.ucoz.ru/00002/ROM/Page-1.html
72. Конституційні акти Європейського Союзу. Частина І / Упорядник Г. Друзенко; за загальною редакцією Т. Качки. – К.: Видавництво «Юстиніан», 2005.– 512 с.
73. Конституція Естонської Республіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://znaimo.com.ua /Конституція_Естонської_Республіки
74. Конституція Литовської Республіки [Зі змінами й додатками, внесеними до 1 червня 2006 р.] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://constitutii.files.wordpress.com/2013/01/lt045uk.pdf
75. Копенгагенські критерії членства в Європейському Союзі (інформаційно-аналітична довідка) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mfa.gov.ua/ua/page/open/id/774
76. Копиленко О.Л. Проблеми адаптації національного законодавства до законодавства ЄС: новий погляд / О. Л. Копиленко, В. Г. Третьякова // Das Kooperations- und Partnerschaftsabkommen EU-Ukraine und seine Neufassung im Rahmen der Europäischen Nachbarschaftspolitik. Die rechtlichen Rahmenbedingungen für ausländische Investitionen in der Ukraine (Deutsch-Ukrainisches Seminar 22.-23. Januar 2007). – B. 3. – Regensburg, 2009. – S. 37– 47.
77. Копиленко О.Л., Мурашин Г.О. Правове моделювання як ефективний засіб нормативно-правової уніфікації у правотворчості / О.Л. Копиленко, Г.О. Мурашин // Університетські наукові записки, 2005. – №1-2(13-14). – С. 24-31.
78. Копійка В.В. План дій та євроінтеграційні перспективи України / В.В. Копійка // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2005. – № 55 част. 1. – С. 32 – 34.
79. Копійка В.В. План дій та євроінтеграційні перспективи України / В.В. Копійка // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2005. – № 55 част. 1. – С. 32 – 34.
80. Копча В.В. Конституційний розвиток Словацької Республіки: 1989-2004 рр.: історико-правове дослідження. автореф. … к.ю.н. Спеціальність 12.00.01. – 2009 – С. 13-14.
81. Костюнина Г. М. Интеграционные объединения мира / Г. М. Костюнина, Н. Н. Ливенцев. – М., Магистр, 2008. – С. 164–187.
82. Костюченко Я. М. Правове регулювання співробітництва України і Європейського Союзу : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Я. М. Костюченко. – К., 2010. – 18 с
83. Кравчук И. Предварительные заключения Суда ЕС. Механизм взаимодействия права ЕС и национального права государств-членов / И. Кравчук // Юридическая практика. – 2002. – №17(227). [Електронний ресурс]. – Режим доступ: http://www.yurpractika.com/article.php?id=10001153
84. Кравчук І. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС / Кравчук І., Парапан М. – К., 2004 – 320 с.
85. Кравчук І. В. Реформування інституційного механізму адаптації права України до права ЄС / І. В. Кравчук // Право України. – 2005. – № 1. – С. 16–20.
86. Кравчук І.В. Адаптація права України до права Європейського Союзу: цілі, етапи, пріоритети / І.В. Кравчук // Право України. – 2004. – № 10. – С. 132–135.
87. Кравчук І.В. Механізми державного управління процесом адаптації національного права до права ЄС: порівняльний аналіз: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / І.В. Кравчук ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2006. – 20 с.
88. Крулько І.І. Адаптація та гармонізація законодавства як правові категорії у праві Європейського Союзу / І. І. Крулько // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2012. – № 6. – С. 139–143.
89. Крулько І. І. Еволюція правових засад адаптації законодавства України до законодавства ЄС / І. І. Крулько // Наше право. – 2011. – № 4. – Ч. 2. – С. 172–175.
90. Крулько І. І. Європейська інтеграція у сучасному світі: переосмислення теорії та концепції / І. І. Крулько // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». – 2013. – № 22. – C. 25-27.
91. Крулько І. І. Теорії та концепції європейської інтеграції / І. І. Крулько // Збірка матеріалів міжнародної науково-практичної конференції «Державно-правовий механізм забезпечення прав і свобод людини: міжнародні стандарти публічного управління та український досвід» (м. Ужгород. 20-21 грудня 2012 р. – С. 20-25.
92. Крулько І. І. Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, як основа для здійснення адаптації законодавства / І. І. Крулько // Європейські перспективи. – 2011. – № 4. – Ч. 2. – C. 181–186.
93. Крулько І.І. Український досвід вироблення інституційних механізмів адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу / І. І. Крулько // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2012. – Вип. 105. – Ч. 1. – С. 73–80.
94. Куровська І. А. Розв`язання проблем гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу як передумова інтеграції України до Європейських Співтовариств : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / І. А. Куровська. – К., 2007. – 20 с
95. Куровська І. А. Розв’язання проблем гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу як передумова інтеграції України до Європейських співтовариств / І. А. Куровська // Диссертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Спеціальність: 12.00.11 – Міжнародне право. – Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2007. – 205 с.
96. Куц М. О. Про особливості тлумачення терміна «імплементація» Часопис Київського університету права. – 2010/2. – с.133- 138.
97. Лаба О. В. Право Європейського Союзу та право України: теоретико-правові проблеми співвідношення та гармонізації (1991 – 2004 рр.) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук :12.00.01 / О. В. Лаба. – К., 2005. – 21 с.
98. Левин Д. Б. Актуальные проблемы теории международного права. – М., 1974. – 276 с.
99. Лукашук И. И. Глобализация, государство, право, 21 век / И. И. Лукашук. – М.: Спарк, 2000. – С. 12.
100. Луць Л. А. Європейська модель конституційно-правового механізму взаємодії міжнародного і національного права / Л. А. Луць // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. – 2002. – Вип. 10. – С. 17–24.
101. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти) / Л.А. Луць: Монографія. – К.: Ін-т держави та права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с.
102. Малишева Н. Р. Теоретичні аспекти гармонізації національного законодавства з міжнародним правом / Н. Р. Малишева // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом : матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. – К., 1998. С. 87-92.
103. Малишева Н. Р. Теоретичні аспекти гармонізації законодавства / Н. Р. Малишева // Збірник наукових доповідей членів Академії правових наук України (2008-2009 роки). – Київ, 2009. – С. 8-31.
104. Малышева Н. Р. Гармонизация экологического законодательства в Европе / Н. Р. Малышева. – К., 1996. – 231 с.
105. Мальшина К. В. Завершення «холодної війни» та європейська інтеграція Словенії / // Розпад Радянського Союзу та міжнародні інтерпретації завершення «холодної війни»: 20 років потому : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Запоріжжя, 2-4 листопада 2011 р.). – Запоріжжя : Інтер-М. – 280 с.
106. Международное право: Учебник для вузов / Отв. ред. Г. В. Ігнатенко, О. И. Тиунов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма, 2005. – 624 с.
107. Микієвич М. Міжнародно-правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з третіми країнами: Монографія / Микієвич М. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 200 с.
108. Микієвич М. Правова регламентація діяльності Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики / М. Микієвич // Вісник Львівського університету: Серія юридична. – 2006. – Вип. 42. – С. 127–132.
109. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. / Дмитрієв А.І., Муравйов В.І.; Київський ун-т права; Інститут міжнародних відносин Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. – Стереотип. вид. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 638с.
110. Мірошниченко О. Опис пропозицій щодо включення окремих норм в Угоду про асоціацію Україна-ЄС / [В рамках проекту МЦПД «Підготовка уряду України до імплементації Угоди про асоціацію: аналітична та методологічна підтримка»]. – К., 2010. – 6 с.
111. Мовчан Ю. «Східне Партнерство» – новий вимір євроінтеграції чи євроінтеграційний паліатив для України? / Ю. Мовчан // Журнал Верховної Ради України «Віче». – 2009. – № 10. – С. 25 –26.
112. Мовчан Ю. В. Європейські регіональні інтеграційні процеси як новий вимір міжнародного співробітництва / Ю. В. Мовчан // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради. – 2011. – №3 (6). – С.153-159.
113. Мовчан Ю. В. Засади та проблеми адаптаційного процесу в Україні / Ю. В. Мовчан // Україна-Німеччина: розвиток законодавства в рамках європейського права / Ред. кол.: О. Копиленко (співголова), Р. Обершмідт (співголова), С. Бритченко та ін. – К.: Парламентське вид-во, 2006. – С. 232–238.
114. Мовчан Ю. В. Інтеграційний процес у державах – членах Європейського Союзу: політико-правові аспекти розширення / Ю. В. Мовчан // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія право. – Випуск 11. – 2008. – C. 63–65.
115. Мовчан Ю. В. Моделі вибіркової інтеграції в сучасній Європі / Ю. В. Мовчан // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2010. – №3. – С. 128-133.
116. Мовчан Ю. В. Міжнародно-правове регулювання інтеграційних процесів в Європейському Союзі : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Мовчан Юлія Віталіївна ; Ін-т законодавства Верховної Ради України. – К., 2010. – 203 с.
117. Мойсеев А. А. Надгосударственность в современном международном праве / А. А. Мойсеев. – М. : Научная книга, 2007. – С. 159.
118. Муравйов В. Гармонізація законодавства як феномен європейської інтеграції / В. Муравйов // Український правовий часопис. – 2003. – № 2 (7). – С. 3 – 9.
119. Муравйов В. Проблеми гармонізації законодавства держав-членів та третіх країн в контексті європейської інтеграції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ushchmp/2007/articles/2007-4-1-Muravyov.pdf
120. Муравйов В. І. Способи зближення законодавства України та права Європейського Союзу / В. І. Муравйов // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. – К., 1998. – С. 138–140.
121. Муравйов В., Березовська І. Види компетенції реформованого Європейського Союзу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vuzlib.com/content/view/1219/73/
122. Наказ Міністра Юстиції України N 53/5 від 01 листопада 2000 року «Про затвердження Положення пр