Мельник Віктор Миколайович. Домінанти податків і оподаткування та забезпечення повноти їх дії

brief description

Мельник Віктор Миколайович. Домінанти податків і оподаткування та забезпечення повноти їх дії : Дис... д-ра наук: 08.00.08 2007

Мельник В.М. Домінанти податків і оподаткування та забезпечення повноти їх дії. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.08 гроші, фінанси і кредит. Державна установа «Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України». Київ, 2007.
В дисертаційній роботі представлено науково-теоретичне обґрунтування фіскальної, соціально-економічної і організаційно-управлінської домінант податків та оподаткування. Показано зв’язок домінант з функціями податків та їхню відмінність від елементів податків.
Проаналізовано основні дефініції оподаткування та надано пропозиції щодо їх вдосконалення.
Основна увага в роботі приділена висвітленню ролі організаційно-управлінської домінанти податків та оподаткування, що знаходила своє відображення в роботах інших авторів лише частково.
Відстежено процес еволюції адміністрування податків, узагальнено і систематизовано досвід адміністрування податків у зарубіжних державах та в Україні.
Розглянуто технологічні особливості управління процесом справляння основних бюджетоутворюючих податків та окремих ланок перерозподільних відносин в Україні.
Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення адміністрування податків в Україні з метою досягнення максимізації фіскальних та соціально-економічних ефектів оподаткування.

У дисертації представлено варіант вирішення важливої наукової проблеми визначення взаємозв’язків і взаємозалежностей фіскальної, соціально-економічної й організаційно-управлінської домінант податків та оподаткування, формування системи практичних заходів щодо вдосконалення адміністрування податків в Україні з метою досягнення максимізації ефектів оподаткування. Проведене дослідження надало можливість обґрунтувати такі основні висновкинауково-теоретичного характеру:
набір функцій податків та способи їх адміністрування залежать від рівня розвитку держави. Паралельно, забезпечення поступального розвитку самої держави визначається податками, оскільки останні являють собою механізм акумуляції коштів, призначених і на розширення її функцій. Таким чином, розвиток держави і податків є взаємообумовленими процесами;
взаємообумовленість розвитку держави і податків, у свою чергу, змушує періодично (на чергових історичних етапах) переосмислювати та уточнювати дефініцію самого терміна «податки». У сучасності слід підкреслити перерозподільний характер відносин оподаткування, а також призначення отриманих від податків коштів на потреби забезпечення власне держави та вторинного перерозподілу на користь окремих юридичних і фізичних осіб та на громадські потреби;
трактуючи податки як систему економіко-правових відносин, варто наголосити на її багатогранності: по-перше, за її посередництва здійснюється наповнення державної казни; по-друге, маніпулювання обсягами вилучення доходів дає змогу державі впливати на економічну активність та соціальне становище інших суб’єктів цих відносин. Разом з тим стосунки між суб’єктами мають бути чітко врегульованими та регламентованими, інакше унеможливиться функціонування механізмів і акумуляції грошових коштів держави, і регулювання соціально-економічних процесів. Останнє дає підстави стверджувати, що податки виступають у поєднанні трьох домінант (фіскальної, соціально-економічної, організаційно-управлінської);
відповідно до наведеного, податкова системи являє собою сукупність трьох підсистем: підсистеми податкового законодавства, підсистеми податкових органів та підсистеми застосування податкового законодавства (адміністрування податків). Ці підсистеми слугують забезпеченню реалізації названих вище домінант податків та оподаткування;
організаційно-управлінська домінанта надає можливості посилення дії фіскальної та соціально-економічної домінант податків і оподаткування через механізми суб’єктивної діяльності. Останнє слугує підставою вважати її особливою рисою податків;
домінанти змістовно різняться з елементами податків. Елементи як складові конкретного перерозподільного механізму у більшості випадків не співпадають щодо окремих податків. Домінанти ж є спільними для різних перерозподільних механізмів, особливими характеристиками для відповідних суспільних відносин в цілому;
домінанти податків також не підміняють собою їх функції. Вони одночасно є результатом як виконання податками об’єктивних функцій (інколи декількох), так і суб’єктивних рішень щодо механізмів перерозподілу створеного продукту. Даний підхід забезпечує більш тісне поєднання суб’єктивних та об’єктивних чинників, що розглядаються як рівноправні у процесі досягнення того чи іншого ефекту;
що ж до об’єктивних функцій, то, виходячи з наявних реалій, доцільно розрізняти стимулюючу та обмежуючу функції податків, а не поєднувати їх у складі регулюючої. Останнє пояснюється тим, що стимулюючі та обмежуючі заходи в один і той же момент часу спрямовуються на різні об’єкти;
дослідження організаційно-управлінської домінанти податків та оподаткування неможливе без теоретичного обґрунтування дефініції терміна «адміністрування податків». Нами запропоновано такий її варіант: «адміністрування податків це управлінська діяльність органів державної виконавчої влади, яка пов’язана з організацією процесу оподаткування, засновується на державних законодавчих і нормативних актах та використовує соціально зумовлені правила». Відповідно до цього, адміністрування податків включає такі види робіт (або напрямки управлінської діяльності): облікова робота (облік платників податків та облік надходження податків); масово-роз’яснювальна та консультативна робота; прогнозно-аналітична робота; контрольно-перевіркова робота.
Поряд з викладеним, у дисертаційній роботі отримано такі результати практичного характеру:
- сформульовано концептуальні підходи щодо розвитку податкової системи держави з перехідною економікою чи «молодою (незрілою) ринковою економікою», які ґрунтуються на врахуванні дії трьох означених домінант податків, поєднанні висновків різних наукових шкіл та особистих спостереженнях автора (в частині варіантів комбінування прямих і непрямих податків, множини податків та єдиного податку, жорсткого та ліберального податкового контролю (залежно від стану економіки та рівня розвитку бізнесових структур));
з урахуванням взаємообумовленості розвитку податків і держави, доведено необхідність систематичного дослідження (з боку владних органів) прояву фіскальної домінанти та виконання податками однойменної функції, маючи на меті оптимізацію складу податкової системи на умовах фіскальної достатності. Для цього слід регулярно аналізувати фіскальну ефективність податків, що може розглядатися як їх порівняльна спроможність наповнювати бюджет і характеризуватися показником питомої ваги того чи іншого податку в доходах бюджету;
на основі розрахунків за матеріалами вітчизняної статистики показано, що найнижчу фіскальну ефективність серед українських податків мають місцеві. Це породжує значну проблему забезпечення доходів бюджетів місцевих органів влади і самоуправління на основі власних джерел. Вирішити її дозволить впровадження на місцевому рівні податку на нерухомість та податку з лотерей;
доведено, що дослідження прояву соціально-економічної домінанти податків та оподаткування в частині розмірів та напрямків їх обмежуючої дії можливе за результатами аналізу податкового тягаря. На основі врахування різної участі двох основних груп платників (юридичних та фізичних осіб) у формуванні обсягів виробництва та відповідно різного їх впливу на ефективність останнього, аргументовано необхідність розмежовувати аналіз податкового впливу на можливості безпосередньої організації виробництва і ринкової пропозиції та на потенційні обсяги ринкового попиту. Виходячи із зазначеного, запропоновано розраховувати окремо податковий тягар відносно платників фізичних та юридичних осіб;
на основі проведених розрахунків встановлено, що в Україні податковий тягар відносно юридичних осіб вищий порівняно з фізичними. Останнє свідчить про намагання держави стимулювати розвиток ринку через попит;
на основі аналізу застосування окремих важелів податкового стимулювання економічної активності в Україні доведено недостатню їх ефективність та потребу впровадження додаткових рішень. У цьому напрямку розроблено пропозиції щодо: узгодження зміни шкали оподаткування доходів фізичних осіб з комплексом заходів в частині справляння зборів до соціальних фондів; переходу від переважно пільгових методів податкового стимулювання економічної активності до вирішення проблеми індустріальної структури та рівня економічного розвитку територій на основі вирівнювання інвестицій по регіонах (яке передбачає створення Фонду підтримки та сприяння розвитку регіонів у складі Державного бюджету України (відповідний проект також наведено у тексті цієї роботи));
визначено, що організаційно-управлінська домінанта оподаткування також справляє не менш масштабний вплив на його результативність та на поведінку платників суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим доведено доцільність запровадження на загальнодержавному рівні регулярного аналізу впливу підсистеми адміністрування податків на ефективність податкової системи. З метою його забезпечення запропоновано розрахунки коефіцієнтів затратності підсистеми адміністрування податків (як загального, так і в розрізі фіскальних служб) та ефективності її контролюючого впливу;
виявлено ряд суттєвих недоліків окремих складових адміністрування податків в Україні (облікової роботи, масово-роз’яснювальної, прогнозно-аналітичної та контрольно-перевіркової роботи), що негативно позначаються на стосунках держави і платників та унеможливлюють максимізацію очікуваних ефектів оподаткування. З метою їх усунення розроблено пропозиції, що, зокрема, передбачають: відмову від диференціації платників на «великих» та «невеликих» при їх обліку, заборону обліку донарахованих податкових зобов’язань протягом терміну оскарження, встановленого законом, та терміну розгляду скарги платника; переорієнтацію масово-роз’яснювальної та консультативної роботи податкових органів України у напрямку зростання якості консультацій та надання платникам змістовної інформації з питань обліку господарських операцій, розрахунків податкових зобов’язань та підготовки податкової звітності; виведення підрозділів консультативної та масово-роз’яснювальної роботи з підпорядкування податковим інспекціям базового рівня; методичне посилення прогнозно-аналітичної роботи податкової служби в напрямку розробки специфіки факторного аналізу, врахування змін податкоспроможності суб’єктів господарювання при прогнозуванні податкових надходжень, а також змін у кількості платників та зрушень у їх фінансовому стані, спричинених загальними економічними тенденціями; посилення сегменту прогнозування наслідків змін механізму оподаткування на етапі проектування законодавчих актів (шляхом забезпечення розрахунків суми вигод і втрат при функціонуванні податкової системи після запланованих змін); переорієнтацію організації та методики контрольно-перевіркової роботи фіскальних служб України з метою зменшення прямого втручання контролюючих органів у діяльність платників податків (шляхом збільшення мінімального міжперевіркового інтервалу та використання методу роботи з інформаторами); ліквідацію дисбалансу юридичної відповідальності учасників процесу оподаткування;
доведено, що поряд з лібералізацією стосунків з переважною більшістю платників існує потреба посилення контролюючого впливу та відповідальності окремих із них. Для забезпечення зазначеного обґрунтовано методику непрямого визначення податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та запропоновано заходи щодо вдосконалення адміністрування податкової заборгованості (в частині посилення відповідальності банкрутів, методів впливу на репутацію боржників, інформаційної взаємодії державних служб у розшуку фізичних осіб, звільнення активів з-під застави з дня закінчення строку позовної давності щодо податкового боргу; оптимізації повноважень податкових керуючих);
доведено, що впровадження методичних змін в адмініструванні податків потребує підсилення рішеннями щодо оптимізації структури задіяних органів та розподілу повноважень між ними. В цьому напрямку запропоновано: реорганізацію податкової служби на умовах включення її органів до структури Міністерства фінансів (з відповідним скороченням надлишкових управлінських підрозділів і штатних одиниць); зміну внутрішньої структури податкової служби на основі об’єднання її підрозділів обласного рівня у п’ять податкових округів; перегляд сфер відповідальності фондів обов’язкового державного соціального страхування та Пенсійного фонду на умовах передачі до податкової служби функцій контролю за сплатою відповідних зборів; перегляд функцій податкової служби на умовах виключення дублювання дій інших органів контролю;
встановлено, що на ефективність оподаткування впливає рівень взаємодії фіскальних служб та їхніх підрозділів. Доведено необхідність переорієнтації слідчих та оперативно-розшукових структур податкової служби з напівавтономного функціонування на обслуговування процесу спільного досягнення єдиної мети. У сфері зовнішньої взаємодії різних державних служб виявлено потребу взаємної адаптації електронних систем, які забезпечують функціонування баз даних цих служб, та необхідність їх доступу до електронних баз даних міжнародного рівня;
доведено, що вдосконаленню методики адміністрування податків в Україні та покращанню стосунків фіскальних служб з платниками, посиленню впливу організаційно-управлінської домінанти оподаткування на фіскальні та стимулюючі (обмежуючі) ефекти може сприяти запозичення ряду елементів управління процесом справляння, апробованих в розвинених країнах (зокрема, щодо: порядку надання платникам методичної інформації; періодичності та можливості подовження термінів декларування прибутків підприємств; розмежування термінів подачі всіх податкових звітів юридичними особами залежно від категорії платника (згідно з його економічними оборотами); застосування у роботі з малими підприємствами комбінованої методики одночасної перевірки поточної діяльності та надання допомоги при складанні звітності; передбачення необхідності звітування для малих підприємств з періодичністю 1 раз на рік та зведення всіх звітних форм у єдину декларацію; посилення захисту прав платників податків та попередження корупції під час податкових перевірок (шляхом надання платникам права залучення для представлення своїх інтересів довірених осіб та запису процедури перевірки на аудіо- чи відео носії); застосування штрафних санкцій залежно від частки недоплати податків до бюджету; використання показника затвердженого рівня повернення податків для відшкодування ПДВ.
Таким чином, в дисертаційній роботі доведено, що удосконалення оподаткування в Україні має передбачати комплекс заходів, серед яких поряд з питаннями реформування законодавства та оптимізації окремих елементів податків особливе місце посідають рішення організаційно-управлінського характеру. Саме посилена увага до проблем техніки справляння здатна забезпечити успіх податкових реформ у частині синхронізації прояву фіскальної, соціально-економічної, організаційно-управлінської домінант податків і оподаткування.