Мічуда Юрій Петрович. Функціонування та розвиток сфери фізичної культури і спорту в умовах ринку

brief description

Мічуда Юрій Петрович. Функціонування та розвиток сфери фізичної культури і спорту в умовах ринку. : Дис... д-ра наук: 24.00.02 2008

Мічуда Юрій Петрович. Функціонування та розвиток сфери фізичної культури і спорту в умовах ринку. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2008.
Роботу присвячено теоретико-методологічному аналізу процесу функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в умовах її інтеграції у систему сучасного ринку. Застосовано методологічний підхід, згідно з яким функціонування та розвиток сфери фізичної культури і спорту розглядається під кутом зору взаємодії систем різного порядку. Визначено закономірності функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в умовах сучасного ринку.
Визначено характерні риси ринку у сфері фізичної культури і спорту. Розглянуто зміст підприємництва у спорті вищих досягнень, а також в оздоровчій фізичній культурі та масовому спорті.
Обґрунтовано концептуальні засади розвитку сфери фізичної культури і спорту в Україні в умовах ринку.

1. Проведене дисертаційне дослідження є актуальним з огляду на необхідність вирішення наукової проблеми, що полягає в урахуванні загальних закономірностей функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в умовах ринку у процесі визначення стратегії розв’язання відповідних проблем в Україні. Дефіцит сучасних наукових досліджень є сьогодні однією з причин неефективного управління сферою фізичної культури і спорту, що істотно ускладнює її адаптацію до нових соціально-економічних умов.
Головною відмінністю викладеного у дисертаційній роботі наукового підходу до теоретичного аналізу функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в умовах ринку є розгляд системного впливу ринкових відносин на усі напрями та аспекти фізкультурно-спортивної діяльності у їх взаємному зв’язку. Тим самим подолано наявну в інших роботах методологічну неповноту та фрагментарність, обумовлену тим, що у поле зору дослідників потрапляли лише окремі напрями та форми впливу сучасного ринку на діяльність певних суб’єктів фізкультурно-спортивного руху. Розгляд у роботі фізкультурно-спортивної послуги як системоутворюючого елементу дозволив визначити загальні закономірності сучасного етапу функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в умовах ринку, а також виявити особливості та головні напрями впливу ринку на окремі компоненти системи фізичної культури і спорту оздоровчу фізичну культуру, масовий спорт, спорт вищих досягнень.
2. Аналіз наукової літератури, а також фактологічних та статистичних даних дозволив дійти висновку про існування низки об’єктивних закономірностей функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в умовах сучасного ринку. У роботі визначено такі закономірності: 1) в умовах ринку результат людської діяльності у сфері фізичної культури і спорту наповнюється реальним економічним змістом, і, набуваючи форми соціальної послуги, як правило, стає товаром; 2) товарно-грошова форма економічних відносин у сфері фізичної культури і спорту стає всеохоплюючою, визначаючи ринкову обумовленість виробництва, розподілу, обміну та споживання ФСП. За виключенням певної частини фізкультурно-виховних послуг, які споживаються безкоштовно, усі інші види ФСП стають товаром, тобто об’єктом ринкових відносин; 3) економічна діяльність у сфері фізичної культури і спорту набуває форми підприємництва, бізнесу, що обумовлено необхідністю застосування фізкультурно-спортивними організаціями, що належать до усіх форм власності, ефективних способів залучення та використання усе більшої кількості економічних ресурсів, а також забезпечення постійно зростаючих потреб населення у високоякісних ФСП; 4) функціонування та розвиток сфери фізичної культури і спорту все більшою мірою залежить від зовнішнього економічного середовища. Сфера все більше стає відкритою соціально-економічною підсистемою. Національний, регіональні та світовий ринки диктують сфері фізичної культури і спорту високі стандарти стосовно визначальних параметрів її функціонування та розвитку. З іншого боку, сфера фізичної культури і спорту посилює свій вплив на розвиток національних ринків, що виявляється у покращенні макроекономічних показників; 5) відбувається модифікація змісту та форм фізкультурно-спортивної діяльності, а також модифікація та диференціація видів спорту згідно з вимогами ринкового середовища.
3. У процесі дослідження встановлено, що визначальною ознакою сучасного етапу функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту у тій або іншій країні є формування у її межах системи ринкових відносин, яка виступає підсистемою системи ринкових відносин вищого рівня (загальнонаціонального, континентального, глобального). Її зміст складають економічні відносини, які виникають між суб’єктами фізкультурно-спортивної діяльності стосовно виробництва та споживання ФСП, яку слід визначити як специфічну діяльність фахівців з фізичного виховання і спорту, пов'язану із використанням економічних ресурсів і спрямовану на досягнення бажаного психофізіологічного чи емоційного стану людини. ФСП є специфічним різновидом соціальної послуги. Набуваючи форми товару, вона стає конституюючим елементом системи ринкових відносин, який забезпечує її цілісність, визначає її загальну соціально-економічну природу та галузеві особливості.
Застосування запропонованого та науково обґрунтованого автором комплексу критеріїв дозволило здійснити власну класифікацію ФСП, поділивши їх на такі основні види: 1) фізкультурно-виховні; 2) фізкультурно-оздоровчі; 3) спортивно-оздоровчі; 4) спортивно-видовищні; 5) спортивно-тренувальні; 6) фізкультурно-реабілітаційні.
4. Реалізація ринкових відносин сфери фізичної культури і спорту здійснюється через галузевий ринок, який є обігом специфічних товарів ФСП, а також і сукупність відносин з приводу їх купівлі та продажу. У роботі проаналізовано низку об'єктивних чинників, що модифікують класичні умови існування ринку у сфері фізичної культури і спорту. Ці чинники умовно поділено на дві групи внутрішні і зовнішні. До першої групи належать чинники, що випливають із самої суті фізичної культури і спорту як соціально-економічного феномену. Характер їхнього впливу на формування ринкових відносин зумовлюється специфікою самого результату економічної діяльності у сфері фізичної культури і спорту ФСП. До зовнішніх слід віднести такі чинники формування ринку у сфері фізичної культури і спорту, що діють за межами галузі і віддзеркалюють її роль та місце у соціально-економічному житті суспільства, зв'язки з іншими галузями економіки. Це соціальні функції фізичної культури і спорту, соціальне призначення ФСП, можливість використання останніх в економічних цілях, загальний рівень розвитку економіки країни. Спільна дія внутрішніх і зовнішніх чинників зумовлює особливості ринку ФСП, головними з яких у роботі визначено: а) обмеженість та б) вторинність.
5. Аналіз сфери фізичної культури і спорту у контексті глобалізації сучасного світу засвідчив, що характерною ознакою її сучасного функціонування та розвитку є інтернаціоналізація ринку ФСП. У спорті вищих досягнень (олімпійському та професійному) це проявляється у таких моментах: 1) у постійному зростанні кількості міжнародних змагань та кількості їх учасників; 2) у встановленні органами управління спортом загальних стандартів якості ФСП та впровадження їх на національному рівні; 3) у визначенні на законодавчому рівні виключних прав суб’єктів спортивного руху щодо контролю за відповідними сегментами міжнародного ринку ФСП; 4) у зростанні ролі міжнародних корпорацій як вторинних споживачів ФСП у розвитку світового ринку ФСП. У фізкультурно-оздоровчій сфері відбувається формування транснаціональних організаційних структур-виробників ФСП. Типовим представникoм є компанія IHRSA, членами якої є 6,5 тис. приватних клубів у 67-ми країнах. Це призводить до поширення на глобальному рівні стандартів, притаманних американській фітнес-індустрії, яка посідає провідне місце у світі.
6. Аналіз діяльності фізкультурно-спортивних організацій розвинених країн засвідчив, що під впливом ринку відбувається модифікація організаційно-економічних засад функціонування та розвитку фізичної культури і спорту. Значної трансформації зазнає головний організаційний компонент клубна система організації фізкультурно-спортивної діяльності. У професійному спорті клуби набувають форми акціонерних товариств. При цьому прослідковується тенденція відмови з боку держави від жорсткого регулювання та обмежень діяльності акціонерних товариств у спорті, внаслідок чого вони отримують можливість активно діяти на фондових ринках. Водночас у професійному спорті зберігається тенденція виключення дії ринкових механізмів у межах об’єднань професійних клубів (команд) ліг, асоціацій, союзів тощо, які виступають монополістами на ринку даного виду спортивно-видовищних послуг. У сфері оздоровчої фізичної культури клуби перетворюються з відносно закритих утворень, які забезпечували, головних чином, потреби своїх членів, у відкриті економічні структури, які надають фізкультурно-оздоровчі послуги усім бажаючим споживачам.
Аналіз установчих документів фізкультурно-спортивних організацій дозволив дійти висновку, що у країнах з ринковою системою господарювання функціонують три сектори економіки фізичної культури і спорту, що ґрунтуються на усіх формах власності: а) приватний; б) суспільний; в) державний. Кожний із секторів виконує функцію забезпечення певних сегментів ринку ФСП послугами, що задовольняють потреби конкретних груп споживачів (за рівнем доходів, віком, статтю, соціальним статусом та іншими ознаками). Завдяки цьому створюються економічні можливості збільшення пропозиції на ринку ФСП на якісно нових засадах. До регулярних занять фізичною культурою і спортом отримують змогу реально залучатися практично усі, хто цього бажає і має відповідні можливості.
7. У роботі висвітлено якісно нову роль держави у забезпеченні функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в умовах ринку. Показано, що підвищення рівня зрілості ринку призводить до зміни моделі поведінки держави стосовно її участі в адаптації сфери фізичної культури і спорту до ринкових вимог. Встановлено, що на початок ХХІ століття існують чотири умовні типи суспільної організації сфери фізичної культури і спорту: 1) „бюрократичний”; 2) „місіонерський”; 3) „підприємницький”; 4) „суспільний”, кожний із яких встановлює місце та роль держави у регулюванні ринкових відносин сфери. Перші два типи передбачають створення спеціального органу виконавчої влади з питань фізичної культури і спорту, реалізацію заходів прямої дії, таких як пряме державне фінансування сфери фізичної культури і спорту, а також ухвалення законодавчих актів прямої дії. Другі два зводять роль держави до здійснення загального законодавчого регулювання ринкового функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту на таких самих засадах, як і інших сфер суспільного життя тієї або іншої країни.
Загальною ж ознакою поведінки держав більшості країн стосовно сфери фізичної культури і спорту, незалежно від обраної ними моделі, є застосування політики регулювання ринкових відносин у даній сфері. Проведені дослідження дають підстави визначити три головні напрями державного регулювання: 1) регулювання рівня якості ФСП; 2) регулювання попиту на ФСП; 3) регулювання пропозиції ФСП.
8. Проведені дослідження дозволили уточнити позитивні та негативні наслідки впливу ринку на процес функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту. До головних позитивних наслідків слід віднести: більш повне задоволення потреб населення у ФСП за рахунок забезпечення їхньої високої якості, розширення асортименту, а також широкого впровадження супутніх та додаткових послуг; активне впровадження у практику фізкультурно-спортивної діяльності новітніх технологій; суттєве зростання можливостей поширення на глобальному рівні цінностей фізичної культури і спорту за рахунок просування на світовий ринок електронних версій ФСП (телевізійних трансляцій змагань, просвітницьких матеріалів та навчальних програм тощо); залучення значних обсягів коштів у сферу фізичної культури і спорту з інших галузей економіки у вигляді спонсорської підтримки за рахунок продажу ліцензій на використання спортивної символіки та прав на телевізійні трансляції спортивних змагань; удосконалення системи управління сферою фізичної культури і спорту на макро- та мікрорівнях шляхом залучення професійних фахівців з менеджменту, маркетингу та реклами, а також застосування ефективних керівних технологій.
Найбільш характерними негативними наслідками ринкового функціонування сфери фізичної культури і спорту слід визначити: неможливість задовольнити потреби у високоякісних ФСП соціальними групами з низьким рівнем доходів; формування під впливом ринкових чинників у спортсменів та тренерів егоїстичної моделі економічної поведінки стосовно інтересів розвитку спорту та ірраціональної стосовно власних інтересів; надмірне втручання компаній-спонсорів та телевізійних компаній у процес ухвалення рішень керівництвом спортивних організацій, що призводить до ігнорування інтересів спортсменів та глядачів; деформація світового ринку праці фахівців з фізичного виховання і спорту, активна міграція спортсменів з економічно нерозвинених країн до країн з високим рівнем економічного розвитку, що ускладнює спортивну кар’єру для молодих спортсменів країн-імпортерів робочої сили; економічно не вмотивоване зростання цін на галузевому ринку праці, що проявляється у значному підвищенні заробітної платні спортсменів, особливо „зірок” та призводить до значного зростання витрат на виробництво спортивно-видовищних послуг; економічна диференціація видів спорту, поділ їх на „багаті” і „бідні”; надмірна економічна диференціація спортивних організацій, насамперед у професійному спорті, що виявляється у створенні „суперклубів” і призводить до зниження рівня змагальності, зменшення умотивованості глядачів відвідувати змагання.
9. В Україні протягом двох останніх десятиліть відбувався процес трансформації командної економічної системи у систему ринкового типу, який поширився і на сферу фізичної культури і спорту. Як результат було закладено підвалини національного ринку ФСП. У роботі визначено параметри ринку, які характеризують його сучасний стан, серед них: 1) низький рівень попиту на ФСП. На сьогодні в Україні, згідно з офіційними даними, фізичною культурою і спортом займається всього 13,68%населення (на 1 січня 2007 року). Це є наслідком низького рівня доходів, обмеженого фонду вільного часу активної частини населення, відсутності реальних економічних стимулів зміцнення здоров’я; 2) обмеженість пропозиції ФСП, невисока якість ФСП, які пропонуються, внаслідок низького рівня матеріально-технічного, кадрового, наукового, організаційного, нормативно-правового, інформаційного забезпечення сфери фізичної культури і спорту; 3) повільні темпи формування необхідних компонентів галузевого ринку внаслідок негативного впливу на сферу фізичної культури і спорту зовнішнього економічного середовища. Характер функціонування економіки України не сприяє створенню ринкових засад розвитку сфери фізичної культури і спорту. Економіка країни не досягла того рівня розвитку, коли бізнес стає надзвичайно зацікавленим у використанні ринку ФСП, а отже, активно сприяє його розвитку. Цим зумовлюється порівняно невелика кількість спонсорів та їх низька активність у підтримці фізкультурно-спортивних організацій. Ситуація ускладнюється і низькою зацікавленістю фізичною культурою і спортом з боку засобів масової інформації, насамперед, телебачення.
10. В роботі сформульовано та теоретично обґрунтовано концептуальні засади функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту в Україні в умовах ринку. Встановлено, що визначальною передумовою перспективного розвитку сфери фізичної культури і спорту в Україні є послідовне еволюціонування „бюрократичної” моделі поведінки держави та її трансформація у модель „місіонерського” типу. Це потребує здійснення відповідних заходів організаційно-управлінського та нормативно-правового характеру, таких як: створення необхідних умов для функціонування та розвитку фізкультурно-спортивних організацій, що належать до державної, приватної форми власності, а також власності громадських організацій; формування механізму ефективного поєднання зусиль усіх секторів сфери фізичної культури і спорту з метою повнішого задоволення потреб населення у ФСП та забезпечення активної інтеграції українського спорту у світовий спортивний простір; забезпечення якісно нового змісту державного управління сферою фізичної культури і спорту, який би відповідав вимогам ринку; визначення місця громадського сектору у системі управління сферою фізичної культури і спорту; визначення перспектив розвитку приватного сектору сфери фізичної культури і спорту; визначення економічних можливостей держави, які б дали їй змогу ефективно реалізувати свою місіонерську функцію стосовно представників громадського та приватного секторів, здійснювати дієве регулювання ринкових відносин; удосконалення нормативно-правової бази функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту.