Мінченко Ольга Василівна. Особливості здійснення юридичної діяльності в умовах германської правової сім'ї

brief description

Мінченко Ольга Василівна. Особливості здійснення юридичної діяльності в умовах германської правової сім'ї : Дис... канд. наук: 12.00.01 2009

Мінченко О.В. Особливості здійснення юридичної діяльності в умовах германської правової сім’ї. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. Київ: Київський національний університет внутрішніх справ, 2009.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних і практичних проблем освітньої та практичної юридичної діяльності в країнах германської правової сім’ї: у Австрії, ФРН та Швейцарії, а також зроблено деякий порівняльний аналіз з Україною, з метою творчого використання кращих зарубіжних здобутків у вітчизняній освітній та практичній юридичній діяльності. Розглянуто теоретичні питання юридичної діяльності в країнах германського кола. Проведено аналіз особливостей юридичної освіти та поліцейської підготовки в Австрії, ФРН та Швейцарії. Проаналізовано практичну юридичну діяльність представлених країн.
Сформульовано конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення юридичної освіти та юридичної практики в Україні, з метою вдосконалення юридичної освіти в Україні і забезпечення правової охорони та захисту громадян України.

Увисновкахсформульовано найбільш суттєві результати дослідження, отримані внаслідок вирішення загальної наукової проблеми, суть якої полягає в осмисленні теоретичних засад юридичної діяльності в германській правовій сім’ї, сучасного стану юридичної освіти та юридичної практичної діяльності у сферах державного управління, правової допомоги та захисту в германській правовій сім’ї. Зокрема:
Юридична діяльність, як складне соціальне та правове явище, є предметом дослідження як загальноправових, так і галузевих правових наук. Проте огляд джерел, присвячених засадам здійснення юридичної діяльності в умовах германської правової сім’ї, дозволяє зробити висновок про недостатність висвітлення цієї проблематики, що загалом не сприяє розвитку теорії правових систем, дослідженню правових інститутів іноземних держав, запровадженню загальноєвропейських стандартів у забезпеченні прав і свобод громадян, цілеспрямованому реформуванню правової системи України.
Результат аналізу наукових джерел з проблематики юридичної діяльності дозволяє зробити висновок про їх розмежування на три основні групи за критерієм предмета досліджень: а) романо-германську правову сім’ю; б) юридичну діяльність як елемент правової системи і правової сім’ї; в) окремі види юридичної діяльності країн германського права.
На підставі зазначеного вище постає проблема дослідження окремих видів юридичної діяльності у країнах германського права в контексті їх організаційних та структурно-функціональних характеристик, соціальної значущості. Загальною рисою досліджень окремих компонентів юридичної діяльності в умовах правової системи германського кола є їхня фрагментарність, непослідовність. Так, у наукових дослідженнях діяльності органів прокуратури, адвокатури, функціонування системи юридичної освіти в сучасних ФРН, Австрії, Швейцарії називаються лише загальні засади їх організації і здійснення, а окремі напрямки, особливості проведення конкретних заходів, процедура здійснення певних проваджень, передовий досвід, як правило, залишаються поза увагою. Все це разом свідчить про недосконалість методології досліджень юридичної діяльності в умовах правових систем германського типу, відсутність комплексності та узгодженості наукових досліджень.
Разом з тим слід зазначити, що в методології наукових праць, присвячених означеній проблематиці, спостерігається домінування нормативістського світогляду, сутність якого полягає у висвітленні різних аспектів юридичної діяльності в контексті нормативного регулювання та державно-правового управління. В результаті застосування такого методологічного підходу юридична діяльність розглядається через призму законодавчо визначених форм, методів, засобів та видів.
Принципами юридичної освіти у Австрії, ФРН та Швейцарії є: взаємопоєднання у вищому навчальному закладі освіти та науки; самоврядування університетів щодо присвоєння наукових ступенів і звань (Doktor habilitatus” і Privatdozent”); державна підтримка освіти й науки (перш за все це передбачає безоплатність освіти, а, по-друге, належність професорів юридичних факультетів університетів до державних службовців спеціальної категорії); доступність вищої освіти та соціального сприяння студентам; інтернаціоналізація науки та освіти; престижність юридичної професії; універсальність (підготовка юристів для всіх видів юридичної професії є змістовно однаковою); двоступенева освіта (університетське навчання і референдаріат підготовча служба для Австрії і ФРН); жорсткий контроль (особлива система державних іспитів); студентська активність (детальне і поглиблене засвоєння матеріалу, необхідне для здачі іспиту, як правило, кожен студент здійснює самостійно, створюючи між собою робочі групи ”, а це сприяє розвитку самостійності і самодисциплінованості студента); розвиненість правової основи, гарантованість ресурсного оснащення, чітка нормативна визначеність технологій навчання та викладання.
Особливостями юридичної освіти у Австрії, ФРН та Швейцарії є надання переваги індивідуальній, самостійній роботі студентів; розвиненість вибіркової частини навчання; спрямованість на критичне та аналітичне мислення, вироблення власної точки зору. Основним завданням педагогів є не ретрансляція знань, а допомога студентам у розвитку здібностей. Акцент робиться на вивченні правової методології, засобів тлумачення, а не матеріального права. Характерною рисою є також постійне реформування освіти у напрямку уніфікації, диференціації, підвищення ефективності навчання.
Особливості устрою судової системи Австрії, ФРН і Швейцарії та організації прокурорського нагляду зумовлюються, перш за все, федеративним устроєм названих вище держав. Судова влада у системі державного управління має виключне становище, яке характеризується особливим статусом суддів, що забезпечується різними соціальними засобами, в тому числі і довірою громадян. Все зазначене вище свідчить про високий рівень організації та ефективності у роботі інституцій захисту та охорони, а значить і про відповідний високий рівень реалізації правового статусу різних категорій суб’єктів права, що виражається у надійному судовому захисті прав і свобод людини та громадянина в країнах германського права.
Методологічною основою вивчення юридичної діяльності в умовах германської правової системи є використання як діяльного, так і структурного підходу, що дозволяє виокремити такі елементи правової системи як: 1) інституційна підсистема; 2) нормативна (регулятивна) підсистема; 3) ідеологічна підсистема; 4) функціональна підсистема. При цьому юридична діяльність має розглядатися у складі функціональних елементів правової системи як різновид соціальної діяльності, що здійснюється юристами, на професійній основі та відбувається у трьох формах, на підставі чого виокремлюються їх три види: юридична практична діяльність, юридична наукова діяльність, юридична навчальна діяльність.
Становлення України як правової держави та утвердження в ній ідеї верховенства права зумовлюють зростання ролі правництва в Україні. Досвід країн германського права засвідчує можливість ефективнішого використання права шляхом позиціонування юридичної професії як інтегрованої та єдиної. У країнах європейської співдружності, а також у багатьох країнах за межами Європи останнім часом спостерігається посилення процесу зближення правових систем, що є необхідною умовою для забезпечення прав і свобод громадянина. Вивчення закономірностей розвитку юридичної діяльності в окремих правових системах, зокрема в країнах германського кола, сприяє запровадженню у вітчизняну правову систему міжнародно-правових стандартів, а також гармонізації українського законодавства з європейським.
Правові основи юридичної освіти в державах, що входять до германської правової сім’ї (Австрія, ФРН, та Швейцарія), визначаються федеративною структурою законодавства названих держав і складаються з федеративних нормативно-правових актів, правових актів адміністративно-територіальних одиниць, статутів університетів та університетських правил, які мають різні назви та відносяться до локального рівня правового регулювання освітніх відносин у межах того чи іншого науково-педагогічного колективу.
Поліція в державах германської правової сім’ї характеризується як деполітизований інститут правоохоронної системи з особливим статусом, який виконує функції з охорони публічного порядку та користується значною довірою з боку суспільства. Такий стан речей забезпечується особливостями поліцейської підготовки, яка характеризується тісним зв’язком теорії і практики, наступністю системи підготовки поліцейських, до якої ставляться високі вимоги. Особливо високі вимоги ставляться до формування педагогічного складу: це мають бути переважно досвідчені поліцейські, що викладають спеціальні навчальні дисципліни, проте які можуть працювати в навчальному закладі не більше 5-6 років.
Сучасна управлінська діяльність у країнах германського права має правовий характер та риси соціальної спрямованості, завдяки чому є основою здійснення сильної, соціально орієнтованої політики, що гарантує забезпечення балансу прав та обов’язків громадян, стабільність правового розвитку суспільства. Нагальним питанням діяльності юристів у галузі державного управління є пошук оптимального співвідношення між мінімальним терміном юридичної процедури і максимальним забезпеченням прав, свобод і законних інтересів громадян, між метою дотримання принципів правової держави в адміністративній процедурі та результатом. Це створює умови для висування високих вимог до чиновників державного апарату, які розглядаються як службовці державних органів по наданню населенню відповідних, в тому числі й юридичних, послуг.
Важливу роль у забезпеченні інтересів особи та громадянського суспільства має діяльність адвокатів, нотаріусів, а також громадських правозахисних організацій, які є авторитетними інституціями, надійною правовою гарантією здійснення захисту прав людини і надання їй правової допомоги.