МИСТЕЦТВО У СИСТЕМІ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

brief description

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

Отич Олена Миколаївна

УДК 37.036: 7: 371.134: 377/378

МИСТЕЦТВО У СИСТЕМІ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

13.00.04 – „Теорія і методика професійної освіти”

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант –
доктор філософських наук, професор,
дійсний член АПН України
Зязюн Іван Андрійович

Київ – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми використання мистецтва у розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання………………………………………………...24
1.1. Науково-мистецька парадигма освіти як основа розвитку творчої
індивідуальності майбутнього педагога професійної школи………………24
1.2. Методологічні принципи і підходи у дослідженні проблеми використання мистецтва в системі розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання……………………………………………...41
1.3. Концепція використання мистецтва у розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання...................................................58
Висновки до 1 розділу………………………………………………………….72
РОЗДІЛ 2. Психолого-педагогічні засади розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання…………...................................75
2.1. Сучасні наукові підходи до визначення сутності творчої
індивідуальності педагога…………………………………………….............75
2.2. Творча індивідуальність як критерій професійно-педагогічної
майстерності педагога ПТНЗ………………………………………….............90
2.3. Концептуальна модель творчої індивідуальності педагога
професійного навчання…………………………………………....................101
2.4. Механізми розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога
професійної школи …………………………………………………………..134
Висновки до 2 розділу……………………………………………………….151
РОЗДІЛ 3. Теоретичне обґрунтування педагогічного потенціалу мистецтва у розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання ……………………………......................................................................155
3.1. Мистецтво як процес і результат художньої творчості……….....................155
3.2. Мистецтво як чинник і засіб розвитку творчої індивідуальності
майбутнього педагога професійного навчання……………………………...172
3.3. Педагогіка мистецтва як теоретична основа розвитку творчої
індивідуальності суб’єктів педагогічного процесу …………………………198
Висновки до 3 розділу…………………………………………………….......213
РОЗДІЛ 4. Педагогічна діагностика розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання……………………………….217
4.1. Програма констатувального експерименту…………………………………217
4.2. Сучасний стан використання мистецтва у професійній підготовці
педагогів професійної школи в Україні……………………………………...224
4.3. Типологія творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного
навчання……………………………………………………………….............251
4.4. Педагогічна діагностика рівнів розвитку творчої індивідуальності в
майбутніх і працюючих педагогів ПТНЗ…….................................................265
Висновки до 4 розділу………………………………………………...............294
РОЗДІЛ 5. Експериментальна робота з розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання на основі використання мистецтва………………………………………………………..............................297
5.1. Організаційно-методична система розвитку творчої індивідуальності
майбутнього педагога ПТНЗ на основі використання мистецтва ………..297
5.2. Педагогічні умови розвитку творчої індивідуальності студентів професійно-
педагогічних навчальних закладів засобом мистецтва……..........................315
5.3. Технологія розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога
професійної школи на основі використання мистецтва…………………….326
5.4. Організація, хід та результати дослідно-експериментальної роботи з перевірки ефективності функціонування організаційно-методичної системи розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання на основі використання мистецтва ………………………………363
Висновки до 5 розділу………………………………………………………...398
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………………………………………………………401
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………....409
ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність і доцільність дослідження. Реформування вітчизняної освіти на засадах забезпечення її випереджувального розвитку актуалізує значення творчої індивідуальності майбутнього педагога професійної школи й спонукає до пошуку ефективних способів формування в нього цієї сутнісної інтегративної якості. Разом з тим, для того, щоб творча індивідуальність педагога ПТНЗ відповідала соціальному замовленню сучасного постіндустріального суспільства, вона має бути не лише яскравою й неповторною, але й гуманною, невід’ємною від загальнолюдської і національної культури, здатною до творчого саморозвитку. Реалізація цього завдання уможливлюється на основі орієнтації професійної підготовки студентів професійно-педагогічних навчальних закладів на розвиток їхньої творчої індивідуальності на гуманістичних засадах й використання у ній педагогіки мистецтва, якій притаманний потужний аксіологічний, культурологічний та творчо-розвивальний потенціал.
Незважаючи на те, що проблема розвитку творчої індивідуальності тривалий час розглядалася в контексті мистецтвознавства, естетики та психології творчості й до педагогічної проблематики увійшла лише з 90-х років ХХ століття у зв’язку з визнанням мистецького характеру педагогічної діяльності, її дослідженню присвячено низку наукових праць, які можна систематизувати за такими напрямами: філософія освіти (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень, В. Лутай та ін.); психологія індивідуальності (О. Асмолов, Б. Вяткін, Є. Ільїн, О. Лібін, В. Мерлін, К. Платонов, І. Резвицький, С. Рубінштейн, Л. Собчик та ін.); педагогіка індивідуальності (С. Гільманов, О. Гребенюк, Т. Гребенюк, О. Заболотська, Л. Лузіна, М. Мажар, Л. Мільто, О. Пєхота та ін.); професійна й педагогічна освіта (В. Бех, В. Биков, О. Біда, А. Бойко, Г. Васянович, П. Воловик, О. Глузман, М. Гриньова, Н. Дем’яненко, В. Євтух, Т. Десятов, О. Дубасенюк, І. Зайченко, І. Зязюн, Л. Кондрашова, А. Кузьмінський, О. Матвієнко, Н. Ничкало, С. Нікітчина, А. Нісімчук, М. Носко, Л. Онищук, Л. Пуховська, В. Радул, Г. Яворська та ін.); формування особистості педагога професійної школи (С. Батишев, І. Васильєв, Г. Гребенюк, Р. Гуревич, О. Коваленко, В. Лозовецька, Л. Лук’янова, О. Макаренко, Н. Ничкало, В. Радкевич, І. Стариков, М. Цирельчук, О. Щербак та ін.); психологія професійної діяльності та професійного розвитку педагога (Г. Балл, І. Бех, В. Бодров, Є. Клімов, С. Максименко, В. Моргун, В. Панок, Н. Побірченко, Н. Пов’якель, Е. Помиткін, В. Рибалка, В. Семиченко, Н. Чепелєва, Т. Яценко та ін.); психологія творчості й розвитку творчої особистості (Н. Вишнякова, О. Кульчицька, В. Моляко, Я. Пономарьов, Н. Посталюк, В. Рибалка, В. Роменець, Б. Теплов, та ін.); естетика й теорія художньої творчості (Ю. Борев, О. Гройсман, І. Зязюн, О. Кривцун, Л. Левчук та ін.); гуманізація, гуманітаризація та забезпечення культуровідповідності сучасної освіти (Є. Бондаревська, С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Краєвський, Д. Лихачов Ю. Мальований, Д. Пащенко, Г. Тарасенко, Т. Усатенко, О. Семеног, Л. Хомич та ін.); педагогічна майстерність і творчість (Ю. Азаров, Є. Барбіна, Н. Гузій, В. Загвязинський, І. Зязюн, В. Кан-Калик, О. Лавріненко, М. Лещенко, О. Синиця, С. Сисоєва, М. Солдатенко); дослідження впливу мистецтва на розвиток особистості суб’єктів педагогічного процесу (В. Бутенко, О. Мелік-Пашаєв, С. Мельничук, Н. Миропольська, Г. Ніколаї, О. Олексюк, В. Орлов, Г. Падалка, Т. Рейзенкінд, О. Ростовський, О. Рудницька, О. Шевнюк, Г. Шевченко, О. Щолокова та ін.).
Науковий аналіз праць цих та інших авторів зумовлює висновок, що попри грунтовне дослідження ними означених проблем, розробка мистецької проблематики в сучасній педагогіці до цього часу відбувається поза контекстом професійно-педагогічної освіти, а вивчення проблем особистісного й професійного становлення майбутніх педагогів ПТНЗ не пов’язується з мистецтвом.
Разом з тим, означена проблема є надзвичайно актуальною для сучасної освітньої практики, оскільки емпіричне дослідження особливостей прояву творчої індивідуальності педагогів сучасних професійних навчальних закладів засвідчило, що у своїй професійно-педагогічній діяльності вони зорієнтовані переважно на стандарт, зразок, шаблон (навіть у професіях художнього профілю); обирають за основу цінності й методи авторитарно-імперативної педагогіки, що викликають в учнів дидактогенії й руйнують їхнє психічне та фізичне здоров’я. Якщо педагогу професійного навчання й притаманна творча індивідуальність, то вона нерідко виявляється негуманною за своєю сутністю й відчуженою від його загальної та професійної культури.
Причини такого стану вбачаємо у суперечностях сучасного суспільства, в яке „вдихнули силу прогресу, але забули про дух” (Х. Ортега-і-Гассет). Екстраполюючись у площину професійно-педагогічної освіти, означені суперечності виявляються у невідповідності між:
• соціальним замовленням на творчу індивідуальність педагогів професійної школи й репродуктивним змістом їхньої професійної підготовки, зорієнтованої на „середнього” студента;
• необхідністю впровадження індивідуального підходу до формування особистості студентів професійно-педагогічних навчальних закладів і масовими формами їхньої професійної підготовки;
• завданням цілісного розвитку майбутнього професіонала, становлення його загальної, професійної й духовної культури і спрямуванням його професійно-педагогічної підготовки на формування окремих компетентностей, відповідно до потреб ринку;
• гіпертрофованою увагою у змісті професійної підготовки студентів спеціальності “Професійна освіта (за профілем)” до загальнонаукових і фахових дисциплін й недооцінкою значення гуманітарних;
• потужним творчо-розвивальним педагогічним й аксіологічним потенціалом мистецтва та відсутністю уваги до нього з боку педагогів професійно-педагогічних і професійних навчальних закладів;
• індивідуальними цілями студента та навчально-виховними цілями педагога.
Необхідність подолання означених суперечностей та приведення професійно-педагогічної освіти у відповідність до вимог сучасного суспільства знань до педагога професійного навчання як до творчої й гуманної індивідуальності, а також недостатня теоретична і практична розробленість проблеми використання мистецтва у розвитку в нього цієї інтегративної якості зумовлюють вибір теми дисертаційного дослідження – „Мистецтво у системі розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (до 20 лютого 2007 р. – Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України) як складова теми „Творчий розвиток особистості засобами мистецтва в системі професійної освіти” (РК № 014U010513), напрям 4 – „Неперервна освіта”.
Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 26 червня 2003 р., протокол № 9 та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 21 вересня 2004 року, протокол № 7.
Об’єкт дослідження: розвиток творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійної школи.
Предмет дослідження: методологічні, теоретичні, методичні засади та педагогічні умови використання мистецтва у системі розвитку творчої індивідуальності студентів спеціальності „Професійна освіта (за профілем)”.
Мета дослідження: обґрунтування методологічних, теоретичних, методичних засад та педагогічних умов використання мистецтва у системі розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійної школи на основі розвивальної педагогічної технології.
Концепція дослідження. Поширення в сучасному світі ідеї холізму актуалізує значення міждисциплінарного та інтегративного підходів у науці й освіті та об’єктивно зумовлює необхідність зміни ньютонівсько-картезіанської сцієнтистсько-технократичної філософської парадигми науково-мистецькою, що забезпечує основу для відновлення цілісності картини світу й розуміння людини як мікрокосму, неповторної індивідуальності, яка є багатогранною і творчою за своєю природою.
Посилення уваги до культуротворчого й креативного потенціалу освіти спричинює зміну соціокультурного статусу мистецтва як процесу та результату творчості, найбільш позначеної впливом індивідуальності й здатної найбільш ефективно впливати на розвиток останньої. Це зумовлює набуття мистецтвом ролі важливого чинника забезпечення творчої та індивідуально-особистісної спрямованості освіти й перетворення його на важливий компонент її змісту, який надає суб’єктам освіти унікальну можливість пережити й водночас осмислити та оцінити суспільний і педагогічний досвід і завдяки цьому набути універсальної самовизначеності, недосяжної інтелектуальними засобами.
Мистецтво може виступати основою розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання, якщо він буде залученим до творчої взаємодії з ним на засадах педагогіки мистецтва. Остання поєднує в собі усі його педагогічні функції й репрезентує невичерпність педагогічного і творчого потенціалу мистецтва, а також його здатність виступати засобом навчання, виховання і розвитку людини упродовж життя, основою гуманізації освіти, компонентом її змісту, чинником індивідуалізації та соціалізації особистості, „сходження” її до своєї творчої індивідуальності, детермінантою її етнічної й соціокультурної ідентифікації, елементом соціокультурного та естетико-розвивального середовища навчального закладу тощо.
В основу концепції покладено базову ідею, згідно з якою розвиток творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання відбуватиметься більш ефективно за умови його ґрунтування на засадах не сцієнтистської, а науково-мистецької парадигми освіти, що передбачає системне використання педагогіки мистецтва у професійній підготовці майбутнього педагога ПТНЗ як системі розвитку його творчої індивідуальності. Це забезпечить „синтез праці, навчання і мистецтва” (Г. Васянович), що дозволить, з одного боку, подолати технократизацію творчої індивідуальності студентів, а з іншого – уникнути її „чистої” естетизації, відірваної від практики життя. Такий підхід сприятиме досягненню майбутніми педагогами професійної школи найвищого – мистецького – рівня професійно-педагогічної майстерності, оскільки він сприяє перетворенню процесу їхньої професійної підготовки на самодертермінацію, вільну самореалізацію та неперервний саморозвиток їхньої творчої індивідуальності, що виявляється в різних видах педагогічно-мистецької діяльності.
Механізмом розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів ПТНЗ засобом мистецтва є перенесення досвіду їх художньо-творчої діяльності до сфери професійно-педагогічних відносин, зумовлене впливом на їхні емоції й почуття. Цьому сприяє впровадження педагогічної технології розвитку творчої індивідуальності студентів спеціальності “Професійна освіта (за профілем)” на основі використання мистецтва. Вона становить собою цілісну інтегративну систему, що охоплює упорядковану множину операцій і дій, які забезпечують педагогічне цілепокладання, змістові, інформаційно-предметні та процесуальні аспекти розвитку засобом мистецтва властивостей творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання, заданих метою їхньої професійно-педагогічної підготовки, а також моніторинг якості цього процесу.
Використання мистецьких форм професійної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання у межах організаційно-методичної системи розвитку їхньої творчої індивідуальності засобом мистецтва сприятиме опануванню ними творчої педагогічно-мистецької діяльності, мета якої полягає не в художньо-творчому чи професійному їх розвиткові як митців, а в актуалізації їх творчого потенціалу, формуванні в них гуманістичних цінностей та педагогічній підтримці їхнього „сходження” до власної творчої індивідуальності.
Провідні ідеї концепції знайшли відображення у загальній гіпотезі дослідження, згідно з якою розвиток творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання як його сутнісної якості, яка інтегрує в собі компоненти усіх рівнів його функціонування як людини і як професіонала, відбуватиметься більш ефективно за умови ґрунтування його на засадах науково-мистецької парадигми освіти, що передбачає впровадження мистецтва до змісту усіх складових професійної підготовки студентів спеціальності „Професійна освіта (за профілем)” як організаційно-методичної системи розвитку їхньої творчої індивідуальності на основі мистецької розвивальної технології цієї підготовки.
Загальна гіпотеза дослідження конкретизована в низці часткових гіпотез теоретичного та методичного характеру.
Теоретичні гіпотези. Якісний рівень розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання підвищиться за умови надання цьому процесу системного характеру й організації його на засадах педагогіки мистецтва.
Розвиток творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання засобом мистецтва набуде більшої ефективності, якщо він відбуватиметься: на засадах інтеграції мистецтва, освіти і науки; на основі застосування аксіологічного, екзистенційного, культурологічного, етнопедагогічного, креативного та системно-синергетичного підходів; з урахуванням типології творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійної школи; у взаємозв’язку з процесами їхньої соціокультурної та етнокультурної ідентифікації.
Методичні гіпотези. Ефективність функціонування системи розвитку творчої індивідуальності студентів спеціальності „Професійна освіта (за профілем)” на основі використання мистецтва забезпечується:
- впровадженням її узагальненої динамічної предметно-інтегративної моделі та узгодженням її зі структурно-функціональною моделлю означеної системи;
- виявленням зовнішніх і внутрішніх умов використання мистецтва у розвиткові в студентів цієї сутнісної інтегративної якості;
- перенесенням акцентів з теоретичного опанування студентами відомостей про мистецтво на практичне залучення їх до творчої педагогічно-мистецької діяльності;
- проведенням цілеспрямованих педагогічних заходів, що забезпечують реалізацію педагогічного впливу викладача на студентів засобами мистецтва, впливу на них самого твору мистецтва (його катарсичної педагогічної дії й післядії) та організацію їхньої самостійної творчої педагогічно-мистецької діяльності;
- дотриманням міри у впровадженні мистецького компонента до змісту навчальних дисциплін на основі принципів добровільності й педагогічної доцільності залучення студентів до опанування мистецтва, зв’язку творчої педагогічно-мистецької діяльності з майбутньою професійно-педагогічною діяльністю;
- забезпеченням естетико-розвивального середовища їхньої професійної підготовки.
Педагогічна ефективність процесу розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійної школи залежить від усвідомлення ними:
- сутності творчої індивідуальності як критерію їхньої професійно-педагогічної майстерності;
- значення концептуальної моделі цієї сутнісної інтегративної якості як орієнтиру у „сходженні” їх до власної творчої індивідуальності;
- змісту, рушійних сил та механізмів розвитку і саморозвитку цієї сутнісної інтегративної якості;
- соціокультурної місії й творчо-розвивального потенціалу педагогіки мистецтва;
- змін в характері власної діяльності, зумовлених впровадженням педагогіки мистецтва до змісту їхньої професійної підготовки.
Відповідно до мети та гіпотез дослідження визначено такі завдання:
1. Теоретично обґрунтувати концепцію використання мистецтва у змісті професійної підготовки майбутніх педагогів ПТНЗ як системи розвитку їхньої творчої індивідуальності.
2. Розробити концептуальну модель творчої індивідуальності педагога професійного навчання.
3. З’ясувати сутність, рушійні сили, механізми та етапи розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання.
4. Обґрунтувати теоретичні засади педагогіки мистецтва як основи розвитку творчої індивідуальності суб’єктів педагогічного процесу.
5. Здійснити педагогічну діагностику сучасного стану, типології та рівнів розвиненості творчої індивідуальності в майбутніх і працюючих педагогів ПТНЗ.
6. Виявити педагогічні умови впровадження мистецтва до системи розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання.
7. Розробити та експериментально перевірити ефективність організаційно-методичної системи розвитку творчої індивідуальності студентів професійно-педагогічних навчальних закладів на основі використання мистецтва.
8. Створити та експериментально апробувати навчально-методичний комплекс для забезпечення процесу впровадження мистецтва до системи розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання.
Методологічну основу дослідження становлять категорії діалектики „загальне – одиничне – особливе”, „суще – існуюче”; філософське розуміння людини як мікрокосму (К.Тр. Ставровецький, Г. Сковорода, М. Гоголь, П. Юркевич, І. Фролов); „філософія серця” (Д. Туптало, Г. Сковорода, П. Юркевич); філософські підходи до визначення ролі особистості в історії (Ф. Ніцше, Р. Нібур та ін.), свободи й відповідальності особистості (І. Кант, Б. Спіноза, М. Бакунін, Г. Плеханов та ін.); сутності національно-культурної ідентифікації як процесу формування національної індивідуальності (М. Бердяєв, К. Зеленецький, Д. Чижевський); філософське розуміння творчості як вираження загального через індивідуальне (Платон, Горацій, Ф. Шеллінг, Ф. Шлегель, А. Бергсон, В. Дільтей, Г. Зіммель, Х. Ортега-і-Гассет), естетичної діяльності як діяльності індивідуальності (М. Бахтін), становлення індивідуальності як розчинення ідентичності (Ж. Батай, М. Фуко, Ю. Хабермас); теорія „нової чутливості” Г. Маркузе; філософські ідеї екзистенціалізму („самості”, „буття у світі” – М. Хайдеггер, Г. Марсель); провідні положення гуманістичного, аксіологічного, антропологічного, акмеологічного, парадигмального, екзистенційного, індивідуально-особистісного, індивідуально-диференційованого, діалогічного, діяльнісного, цивілізаційного, конкретно-історичного, холістичного, міждисциплінарного, інтегративного, поліхудожнього, контекстного, компетентнісного, герменевтичного, культурологічного, етнопедагогічного, креативного, семіотичного, медіологічного, феноменологічного та системно-синергетичного підходів.
Теоретичною основою дослідження є наукові ідеї психології, педагогіки, мистецтвознавства та культурознавства щодо гуманізації й гуманітаризації освіти (С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Краєвський, Ю. Мальований, Н. Ничкало); естетичної (А. Конева), психологічної (Е. Голубєва, Є. Ільїн, О. Лібін) та педагогічної (С. Гільманов, М. Мажар, Л. Мільто) сутності творчої індивідуальності; інтегральної індивідуальності (Б. Вяткін, В. Мерлін), розуміння індивідуальності як найвищого рівня розвитку особистості (О. Асмолов, А. Еткінд, Е. Ільєнков); ідеї креативної акмеології (Н. Вишнякова), педагогіки творчості (Н. Гузій, С. Сисоєва) та креативної психології і педагогіки (О.Морозов, Д. Чернилевський) щодо розвитку творчої індивідуальності як становлення й реалізації узагальненого творчого потенціалу людини; “сходження” до індивідуальності (Ю. Орлов), взаємозалежності процесів індивідуалізації та ідентифікації особистості (Л. Лузіна, В. Рибалка); розуміння педагогічної майстерності як мистецтва педагогічної дії (Ю. Азаров, І. Зязюн, М. Лещенко, Б. Лихачов, О. Рудницька); наукові положення теорії професійного становлення педагога (Г. Васянович, П. Воловик, О. Пєхота, М. Солдатенко, Л. Хомич); ідеї педагогіки культури й педагогіки свободи щодо необхідності забезпечення вільного розвитку й самовиявлення суб’єктів педагогічного процесу, що уможливлюється шляхом залучення їх до освоєння загальнолюдської й національної культури (Є. Бондаревська, С. Гессен, І. Зязюн); концептуальні положення педагогіки мистецької освіти (О. Олексюк, В. Орлов, Г. Падалка, Н. Миропольська, О. Рудницька, О. Щолокова), зокрема, щодо взаємозв’язку процесів художнього сприйняття й формування загальної культури майбутніх педагогів (О. Рудницька), культуровідповідності освіти (І. Зязюн, О. Рудницька); сутності інтегративного поліхудожнього підходу у викладанні мистецьких дисциплін (С. Коновець, Л. Масол, С. Соломаха, та ін.); визначення сутності та механізмів впливу мистецтва й художньої творчості на розвиток творчої індивідуальності учнів загальноосвітньої школи (С. Анчуков, С. Венцлав).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези дослідження використовувалися загальнонаукові методи, які взаємодоповнювали один одного та забезпечували можливість комплексного пізнання об’єкта й предмета дослідження:
- теоретичні: науковий аналіз основних категорій дослідження; вивчення та критичний аналіз філософської, психологічної, педагогічної й мистецтвознавчої літератури з проблеми дослідження; аналіз, екстраполяція, порівняння, аналогія, узагальнення, синтез теоретичного матеріалу з метою визначення авторського дослідницького підходу до розв’язання досліджуваної проблеми; моделювання структури творчої індивідуальності педагога професійного навчання та системи розвитку в нього цієї сутнісної інтегративної якості на основі використання мистецтва; прогнозування ефективності впровадження цих моделей до процесу професійної підготовки студентів спеціальності „Професійна освіта (за профілем)”;
- інтерпретаційно-теоретичні: педагогічно-герменевтичний (зокрема, проективні методи); психографічний, біографічний та автобіографічний методи; контент-аналіз;
- емпіричні: діагностичні (бесіди, анкетування, інтерв’ювання, тестування, виконання творчих завдань, інтроспекція, самооцінювання, метод експертних оцінок, педагогічний консиліум, психодіагностичні методики); обсерваційні (пряме, опосередковане і включене педагогічне спостереження, аналіз продуктів діяльності студентів); констатувальний та формувальний педагогічний експеримент;
- методи математичної статистики (на етапі узагальнення результатів, отриманих у процесі експериментальної роботи, та вивчення їх вірогідності).
Організація дослідження. Дослідження проводилось у три етапи.
Перший етап (1998–2001 рр.) – теоретичний аналіз проблеми дослідження: вивчення філософської, наукової та методичної літератури; аналіз теорії й практики використання мистецтва у розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання; формулювання робочої гіпотези, визначення завдань, розробка програми та методики дослідження.
Другий етап (2001–2005 рр.) – аналіз стану практичної розробленості проблеми; розробка методики та проведення констатувального експерименту з метою аналізу куррікулуму професійної підготовки та визначення типології й рівнів сформованості творчої індивідуальності майбутніх і працюючих педагогів професійної школи.
Третій етап (2005–2009 рр.) – розробка й експериментальна перевірка ефективності організаційно-методичної системи розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання на основі використання мистецтва в ході формувального експерименту; систематизація, узагальнення, апробація та впровадження результатів дослідження; формулювання загальних висновків.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Київського професійно-педагогічного коледжу ім. А. Макаренка, Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка, Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Державного вищого навчального закладу „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, Державного економіко-технологічного університету транспорту (м. Київ), Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області, Міжрегіонального центру професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну м. Львова, Івано-Франківського вищого професійного училища готельного сервісу і туризму, 5 вищих професійних училищ Львова та Львівської області.
В експерименті взяли участь 1034 студенти професійно-педагогічних та вищих навчальних закладів і 238 працюючих педагогів професійних навчальних закладів.
Наукова новизна і теоретичне значення результатів дослідження.
Вперше здійснено аналіз науково-мистецької парадигми освіти як методологічної основи розвитку творчої індивідуальності суб’єктів педагогічного процесу; обґрунтовано концептуальні засади педагогіки мистецтва як теоретичної основи формування цієї сутнісної інтегративної якості в майбутніх і працюючих педагогів професійної школи; розроблено концептуальні, методологічні, теоретичні та методичні засади використання мистецтва у розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання; створено організаційно-методичну систему та технологію розвитку цієї сутнісної інтегративної якості в студентів професійно-педагогічних навчальних закладів на основі використання мистецтва; визначено типологію, критерії та рівні діагностики в них творчої індивідуальності; здійснено дефініцію поняття „творча індивідуальність” у широкому міждисциплінарному контексті (філософському, естетичному, соціологічному, акмеологічному, психологічному, педагогічному); з’ясовано його сутність з позицій різних методологічних підходів; доведено значення творчої індивідуальності як критерію професійно-педагогічної майстерності педагога ПТНЗ.
Уточнено концептуальні засади педагогіки мистецтва як: сфери наукової діяльності щодо вироблення й теоретичної систематизації науково-педагогічних знань про використання педагогічного потенціалу мистецтва у формуванні особистості та розвитку її індивідуальності; практичної педагогічно-мистецької діяльності щодо здобуття цих знань та організації навчально-виховної роботи у закладах освіти різних типів і рівнів акредитації на основі використання мистецтва; субдисципліни педагогіки, що розробляє естетичні, етичні, культурологічні, акмеологічні та аксіологічні засади формування особистості, її загального, професійного й творчого розвитку засобами мистецтва; самостійної педагогічної галузі, що досліджує методологічні, теоретичні й методичні проблеми навчання, виховання і розвитку особистості засобами мистецтва й визначає особливості та умови реалізації ним педагогічної функції.
Подальшого розвитку набув науковий підхід щодо розробки педагогічних технологій розвитку особистості й творчої індивідуальності студентів вищих педагогічних навчальних закладів на основі використання мистецтва.
Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці, експериментальній апробації й впровадженні в практику роботи професійно-педагогічних та вищих навчальних закладів комплексу навчально-методичного забезпечення процесу розвитку творчої індивідуальності студентів спеціальності „Професійна освіта (за профілем)”, що охоплює: 1) навчально-методичні комплекси з 11 психолого-педагогічних дисциплін, базового навчального курсу „Культура мовлення і основи ораторського мистецтва”, інтегрованого елективного спецкурсу „Педагогіка мистецтва” та варіативного елективного спецпрактикуму „Творчі педагогічно-мистецькі майстерні”; 2) навчальні та навчально-методичні посібники, методичні рекомендації з психолого-педагогічних дисциплін; 3) комплекс навчально-методичного забезпечення викладання психолого-педагогічних дисциплін, що складається з навчальних планів та програм психолого-педагогічних курсів; конспекту лекцій з педагогіки та матеріалів комплексного, підсумкового й проміжного контролю знань студентів з психолого-педагогічних дисциплін.
Матеріали цих посібників можуть використовуватися у навчально-виховному процесі професійно-педагогічних та вищих закладів освіти, в системі підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників, в процесі організації їхньої самостійної роботи з розвитку їхньої творчої індивідуальності.
Впровадження результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження впроваджено до навчально-виховного процесу Київського професійно-педагогічного коледжу ім. А. Макаренка (довідка № 22/3 від 19.02. 2009), Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка (довідка № 76/2 від 23.05. 2007); Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 982-40/03 від 31.10. 2008), Державного вищого навчального закладу „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (довідка № 703 від 20.10. 2006), Київського університету економіки і технологій транспорту (довідка № 01-25/356 від 03.06. 2005), Державного економіко-технологічного університету транспорту (м. Київ) (довідка № 1/21.7-81 від 22.01. 2008), Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій обл. (довідки № 3 від 12.03. 2007 та № 5 від 08.12. 2008), Міжрегіонального вищого професійного училища зв’язку м. Києва (довідка № 03/127 від 11.05. 2007), Івано-Франківського вищого професійного училища готельного сервісу і туризму (довідка № 304 від 13.04. 2005), професійних закладів освіти Львівської обл. (довідка Управління професійно-технічної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів та науки Головного управління освіти і науки Львівської облдержадміністрації № 11/1-98 від 12.02. 2007), в тому числі Міжрегіонального центру професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну м. Львова (довідка № 60/1 від 17.02. 2009), Львівського професійного ліцею торгівлі та сфери послуг (довідка № 141 від 28.03. 2006), Львівського вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму (довідка № 76 від 18.04. 2005), Львівського професійного ліцею харчових технологій (довідка № 96 від 23.03. 2007), Червоненського вищого професійного училища Львівської обл. (довідка № 81 від 22.03. 2007), Сокальського професійного ліцею (довідка № 127 від 19.02. 2009).
Особистий внесок здобувача. У навчально-методичному посібнику „Психологія управління” (2005), написаному у співавторстві з В. Галаган та В. Орловим, дисертантом підготовлено лекційний матеріал. У навчальному посібнику „Психологія управління” під грифом МОН України (2006), виданому друком у співавторстві з В. Галаган та В. Орловим, автору належать розділ 2 „Особистісні й професійні якості керівника (менеджера)”, підрозділ 3.3 „Психологічна сутність влади менеджера” та Додатки. У навчально-методичному посібнику „Психологія і педагогіка” (2007), підготовленому у співавторстві з В. Галаган, автору належить зміст лекційного матеріалу, плани практичних занять, тематика контрольних робіт та критерії оцінки знань студентів. У навчально-методичному посібнику „Психологія конфлікту” під грифом МОН України (2008), співавторами якого є В. Орлов та О. Фурса, автором підготовлено розділ 6 „Мистецтво як засіб психологічного захисту особистості в конфлікті” та Словник ключових конфліктологічних термінів. У навчальному посібнику „Конфліктологія: конспект лекцій” (2008), співавторами якого є В. Галаган та В. Орлов, дисертантові

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведене дослідження підтвердило основні положення загальної та часткових гіпотез і дозволило сформулювати висновки відповідно до поставлених завдань.
1. Концепція використання мистецтва у змісті професійної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання як системи розвитку їхньої творчої індивідуальності є стрункою системою взаємопов’язаних тверджень та доведень стосовно сутності, мети, змісту, напрямів і механізмів здійснення цього процесу, що ґрунтуються на засадах науково-мистецької парадигми освіти, екзистенційного, аксіологічного, креативного, культурологічного, етнопедагогічного, інтегративного та системно-синергетичного підходів і, забезпечуючи рух „від концептів до конструктів”, дозволяють створити наукові основи для обґрунтування, розробки й впровадження організаційно-методичної системи і технології розвитку творчої індивідуальності студентів спеціальності „Професійна освіта (за профілем)” на засадах використання мистецтва.
Задаючи логіку розгортання теоретичного та експериментального дослідження методологічних, теоретичних і методичних засад використання мистецтва у процесі професійної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання з метою розвитку їхньої творчої індивідуальності, концепція організує науковий пошук і, спрямовуючи його на послідовне розв’язання дослідницьких завдань, надає йому цілісності й завершеності.
2. Узагальнення наукових підходів до визначення творчої індивідуальності педагога професійного навчання дозволило сформулювати власну її дефініцію як сутнісної інтегративної якості його особистості, що характеризує особливості поєднання його особистісних, професійних та творчих властивостей і рис, які забезпечують його суб’єктність і самобутність як майстра педагогічної дії. Творча індивідуальність виявляється у власному стилі професійно-педагогічної діяльності педагога професійної школи та його стосунків з оточенням, що реалізуються на засадах самоактуалізації, прагнення до творчого зростання й професійного самовдосконалення.
Порівняльний аналіз структури творчої індивідуальності, здійснений з позицій різних психологічних, акмеологічних та педагогічних підходів, став основою для розробки її авторської концептуальної моделі, що становить собою складне, п’ятирівневе ієрархічне утворення, в основу якого покладено, як базовий, конституційний рівень, над яким надбудовуються індивідний, особистісний, суб’єктний та інтегральний рівні творчої індивідуальності. Вони цілісно характеризують педагога ПТНЗ як людину і як професіонала та виступають орієнтиром у сходженні його до власної творчої індивідуальності на основі використання педагогіки мистецтва.
3. Розгляд розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання як процесу розгортання його сутнісних сил і творчого потенціалу під впливом внутрішніх (генетичних) і зовнішніх (соціальних) чинників передбачав визначення: 1) його рушійних сил (суперечності: між наявним і очікуваним рівнем сформованості творчої індивідуальності у педагогів професійної школи, між іманентно притаманними та використовуваними можливостями мистецтва у розвитку в них цієї сутнісної інтегративної якості); 2) механізмів (індивідуальний вплив мистецтва на емоційно-почуттєву сферу особистості з метою активізації й гармонізації усіх інших її сфер та перенесення досвіду художньо-творчої діяльності до сфери професійно-педагогічних відносин); 3) етапів („відкриття” власної творчої індивідуальності, пізнання її сильних і слабких сторін, розробки та виконання індивідуальної програми її розвитку засобом мистецтва з орієнтацією на певний ідеал, аналізу і корекції досягнутих результатів). На цій основі було розроблено стратегію використання мистецтва та відомостей у галузі мистецтва у професійній підготовці студентів спеціальності „Професійна освіта (за профілем)”, що полягала у впливі на їх емоції й почуття та поглибленні унікальності кожного з них завдяки залученню до суб’єктивно близького виду педагогічно зорієнтованої художньо-творчої діяльності у той спосіб, який вони вважають для себе найбільш бажаним і зручним.
4. Здатність мистецтва індивідуально впливати на особистість, незалежно від форми взаємодії з ним, і виступати засобом навчання, виховання та розвитку людини упродовж її життя, чинником індивідуалізації й соціалізації особистості, детермінантою її етнічної й культурної ідентифікації, основою гуманізації освіти, компонентом її змісту, елементом соціокультурного та естетико-розвивального середовища тощо репрезентує його невичерпні педагогічні й творчі можливості і забезпечує передумови для об’єднання усіх аспектів реалізації ним педагогічної функції у змісті узагальнюючого поняття “педагогіка мистецтва”. Останнє не є тотожним до поняття “мистецька педагогіка”, оскільки вони суттєво відрізняються за сутністю, метою, змістом, теоретичними засадами й співвідносяться між собою як гуманістична педагогіка на засадах використання мистецтва та педагогіка загальної і професійної мистецької освіти.
Обґрунтування змісту педагогіки мистецтва сприяє розв’язанню низки суперечностей у сучасній освіті й надає можливість: 1) однозначно визначити об’єктивно існуючі педагогічні явища, пов’язані з функціонуванням мистецтва в освітньому просторі, уникнувши при цьому термінологічної плутанини; 2) змінити на краще ситуацію, коли опанування мистецтва учнями й студентами розглядається педагогами переважно в контексті мистецької освіти, а професійна підготовка майбутнього педагога професійного навчання не враховує можливостей використання у ній мистецтва з метою розвитку його творчої індивідуальності. У зв’язку з цим у досліджені обгрунтовується положення про те, що, педагогіка мистецтва, володіючи потужним творчим педагогічним потенціалом, може виступати основою розвитку творчої індивідуальності як майбутніх, так і працюючих педагогів різних спеціальностей, в тому числі й педагогів професійної школи.
5. Педагогічна діагностика стану, типології та рівнів розвитку творчої індивідуальності студентів професійно-педагогічних навчальних закладів відбувалась упродовж трьох етапів з позицій типологічного та ідіографічного підходів.
Результати педагогічної діагностики сучасного стану використання мистецтва у розвитку творчої індивідуальності студентів спеціальності “Професійна освіта (за профілем)”, здійсненої в ході першого (куррікулярно-діагностичного) етапу констатувального експерименту за допомогою контент-аналізу, засвідчили: 1) зумовленість рівня використання мистецтва у змісті професійної підготовки майбутніх педагогів ПТНЗ профілем останньої; 2) відсутність зв’язку між художнім і творчим потенціалом мистецтва у змісті цих дисциплін, через що спеціальні мистецькі дисципліни мають репродуктивний характер і не здатні забезпечувати творчий розвиток студентів, а інші (передусім, психолого-педагогічні дисципліни), позитивно впливаючи на розвиток творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання, здійснюють його поза мистецьким контекстом. Виняток становлять навчальні курси „Основи педагогічної майстерності” та „Основи педагогічної творчості”, у змісті яких мистецтво виконує творчо-розвивальну функцію (хоча незначний обсяг годин на їх вивчення не сприяє тривалій педагогічній післядії цього впливу на майбутніх педагогів професійного навчання).
Створення п’яти взаємопоглиблюючих типологій творчої індивідуальності студентів професійно-педагогічних навчальних закладів на основі розроблених критеріїв й застосування стандартизованих методик у ході другого (типолого-діагностичного) етапу констатувального експерименту дозволило виробити стратегію, здійснити відбір і структурування змісту та розробити технологію впровадження мистецтва до їхньої професійної підготовки з метою розвитку творчої індивідуальності, відповідно до особливостей їхнього типу.
Порівняльний аналіз кількісних та якісних показників рівнів розвитку творчої індивідуальності в майбутніх і працюючих педагогів професійного навчання, виявлених у ході третього (рівнево-діагностичного) етапу констатувального експерименту на основі обґрунтованих критеріїв, зумовив висновок щодо переважання у групі студентів фрагментарного рівня сформованості цієї сутнісної інтегративної якості (43,5%), а в групі педагогів – ситуативного рівня (33,1%). Такі показники пов’язуються нами з відсутністю необхідної педагогічної уваги до виявлення й розвитку творчої індивідуальності в студентів професійно-педагогічних навчальних закладів, а також з нерозумінням працюючими педагогами ПТНЗ її значення та зв’язку з професійно-педагогічною майстерністю, відсутністю мотивації до підвищення рівня її розвиненості.
Узагальнення результатів констатувального експерименту зумовило висновок, що сучасна система професійної підготовки майбутніх педагогів ПТНЗ не повною мірою реалізує закладені у ній можливості щодо розвитку їхньої творчої індивідуальності засобом мистецтва, а тому потребує оновлення на засадах впровадження до неї педагогіки мистецтва.
6. Виявлені в ході дослідження педагогічні умови використання мистецтва у системі розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання поділялися на зовнішні (розробка і впровадження до процесу професійної підготовки майбутніх педагогів ПТНЗ технології розвитку їхньої творчої індивідуальності на основі використання мистецтва; сприяння їм у створенні власної творчої педагогічно-мистецької лабораторії; забезпечення впливового естетико-розвивального середовища у професійно-педагогічних та вищих навчальних закладах) і внутрішні (мотивація та готовність адміністрації, викладачів і студентів до впровадження педагогіки мистецтва до змісту навчально-виховного процесу професійно-педагогічного навчального закладу, їхня активність і зацікавленість у творчій педагогічно-мистецькій діяльності; наявний в студентів та викладачів художньо-естетичний досвід, рівень їхнього художньо-творчого розвитку, творчий потенціал, смаки, потреби, інтереси; залежність їх від впливу молодіжних субкультур та мистецької моди, ставлення до педагогічно зорієнтованої художньо-творчої діяльності тощо).
7. У ході формувальної дослідно-експериментальної роботи доведено, що підвищення ефективності становлення творчої індивідуальності студентів спеціальності „Професійна освіта (за профілем)” уможливлюється на основі перетворення їхньої професійної підготовки на організаційно-методичну систему розвитку в них цієї сутнісної інтегративної якості на основі використання мистецтва. Ця система становить собою упорядковану цілісність, що охоплює елементи, які знаходяться між собою у ієрархічних зв’язках та взаємозалежності й підпорядковуються меті педагогічної підтримки розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання на основі впровадження мистецького компоненту до змісту й організаційних форм навчально-виховного процесу відповідно до технології розвитку їхньої творчої індивідуальності засобом мистецтва.
Експериментальна перевірка ефективності досліджуваної організаційно-методичної системи відбувалась у чотири етапи (мотиваційно-ціннісний, орієнтаційно-аналітичний, професіоналізуючий, творчо-реалізуючий). Вони визначались з урахуванням завдань використання мистецтва у розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання і спрямовувались на формування й гармонізацію складових їхньої творчої індивідуальності.
Результатом першого – мотиваційно-ціннісного етапу формувальної дослідно-експериментальної роботи, стало „відкриття” майбутніми педагогами своєї творчої індивідуальності на заняттях з дисциплін суспільно-гуманітарного, спеціального та загальнонаукового циклів й усвідомлення ними можливостей мистецтва в її самовиявленні та саморозвитку. Після проведення орієнтаційно-аналітичного етапу в студентів з’явилося знання сильних і слабких сторін своєї творчої індивідуальності та мотивація на її подальший розвиток. Головним здобутком професіоналізуючого етапу стало формування в майбутніх педагогів професійного навчання компетентності щодо використання різновидів мистецтва у розвитку та саморозвитку творчої індивідуальності, відповідно до індивідуальної програми творчого професійного зростання та гуманістичних цінностей, закладених у мистецтві. У результаті проведення творчо-реалізуючого етапу формувальної дослідно-експериментальної роботи студенти оволоділи виражальними засобами мистецтва з метою самопрезентації, підкреслення, самоактуалізації та саморозвитку власної творчої індивідуальності, а головне – в них сформувалася стійка спрямованість на творчу самореалізацію у професійно-педагогічній діяльності засобами мистецтва.
Узагальнення результатів формувальної дослідно-експериментальної роботи, підтверджене за допомогою статистичних методів дослідження, засвідчило значні відмінності у кількісних та якісних показниках рівнів розвитку творчої індивідуальності в студентів контрольної та експериментальної груп. Так, в експериментальній групі домінуючими рівнями стали ситуативний (46,9%) і компетентнісний (29,0%), тоді як у контрольній – залишились фрагментарний (42,7%) і ситуативний (27,5%). В експериментальній групі потенційний рівень остаточно зник, а в контрольній – його показник знизився на 4,1%. Показники креативного й артистичного рівнів творчої індивідуальності в експериментальній групі зросли (креативний – на 10,5%, артистичний – на 4,7%), а в контрольній групі залишилися незмінними упродовж усієї дослідно-експериментальної роботи.
На цій основі зроблено висновок щодо педагогічної доцільності розробленої організаційно-методичної системи розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання засобом мистецтва та ефективності проведеної дослідно-експериментальної роботи.
8. З метою підвищення результативності впровадження мистецтва до системи розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання розроблено та експериментально апробовано в ході формувальної дослідно-експериментальної роботи комплекс навчально-методичного забезпечення викладання психолого-педагогічних дисциплін, що охоплює 7 навчальних і навчально-методичних посібників (одноосібних і у співавторстві), 1 навчально-методичний комплекс „Мистецтво у розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання” (у 3-х ч.), 1 методичні рекомендації, навчальні плани й програми з 11 базових психолого-педагогічних курсів, навчального курсу „Культура мовлення і основи ораторського мистецтва”, елективного спецкурсу „Педагогіка мистецтва” та елективного варіативного спецпрактикуму „Творчі педагогічно-мистецькі майстерні”.
Узагальнення результатів проведеного дослідження дозволяє запропонувати такі рекомендації для професійно-педагогічних навчальних закладів стосовно використання мистецтва у розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання:
- відмовитись від застосування вузько фахового підходу у викладанні навчальних дисциплін на користь міждисциплінарного та інтегративного підходів, що впроваджуються у контексті науково-мистецької парадигми освіти;
- створювати необхідні умови для заохочення викладачів до більш активного використання мистецтва як варіативного компонента змісту освіти у ході розробки елективних спецкурсів і спецпрактикумів для майбутніх педагогів ПТНЗ, що підвищить їх пізнавальну цінність і забезпечуватиме особистісне входження студентів до процесу оволодіння майбутньою професією;
- уникати примусового залучення студентів до творчої педагогічно-мистецької діяльності, шукати способи їх мотивації до неї.
Проведене дисертаційне дослідження не претендує на вичерпне висвітлення проблеми використання мистецтва у системі розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання. Подальшого вивчення потребують питання обґрунтування теоретичних та методичних засад створення в професійно-педагогічних навчальних закладах впливового естетико-розвивального середовища, організації самостійної роботи студентів з опанування педагогіки мистецтва з метою розвитку їхньої творчої індивідуальності тощо. Дослідження означених проблем стане предметом наших наступних наукових розвідок.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамян В.Ц. Театральна педагогіка: [навч. посібник]. / В.Ц. Абрамян. – К.: Лібра, 1996. – 224 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности / К.А. Абульханова-Славская. – М.: Наука, 1980. – 335 с.
3. Аве-Лаллемант У. Графический тест «Звёзды и волны» /Урсула Аве-Лаллемант. – СПб.: Речь; Семантика-С, 2002. – 240 с.
4. Азаров Ю.П. Тайны педагогического мастерства: учеб. пособие / Ю.П. Азаров. – М.; Воронеж: МПСИ; МОДЭК, 2004. – 432 с.
5. Азаров Ю.П. Дорогу талантам! /Юрий Азаров, Людмила Азарова. – М.: Русскій міръ, 2005. – 552 с.
6. Айсмонтас Б.Б. Теория обучения / Б.Б. Айсмонтас. – М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2002. – 176 с.
7. Аквинский Ф. Сумма теологи / Фома Аквинский. – М.: Элькор-МК; Ника-Центр, 2005. – 576 с.
8. Алексюк А.М. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання: навч. посібник. / [А.Н. Алексюк, П.І. Пидкасистий та ін.] – на русском языке. – К.: ІСДО, 1993. – 336 с.
9. Аналіз куррікулума підготовки педагога професійної школи в Україні / [Щербак О.І., Болюбаш Я.Я., Шевчук Л.І. та ін.]; за ред. О.І. Щербак. – К.: Наук. світ, 2003. – 35 с.
10. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды / Б.Г. Ананьев. – М.; Воронеж: Ин-т практической психологии, 1996. – 167 с.
11. Ананьев Б.Г. Комплексное изучение человека и психодиагностика / Б.Г. Ананьев // Вопросы психологии. – 1968. – № 6. – С. 21-33.
12. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Б.Г.Ананьев. – Л.: ЛГУ, 1969. – 339 с.
13. Андерсен-Уоррен М. Драма-терапия / М. Андерсен-Уоррен, Р. Грейнджер. – СПб.: Питер, 2001. – 288 с.
14. Андрос О.Я. Самостоятельный выбор стиля как фактор развития интегральной индивидуальности (на материале лонгитюдного исследования студентов): автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. психол. наук: спец. 19.00.01 „Общая психология, психология личности, история психологии” – Пермь, 1994. – 26 с.
15. Анчуков С.В. Развитие индивидуальности средствами искусства: монография / C.В. Анчуков, С.С. Венцлав; под ред. М.А. Верба. – СПб.: Ризограф НОУ „Экспресс», 2004. – 275 с.
16. Ареф’єва А.А. Мистецтво навколо нас. Світ самодіяльної творчості // Від ремесла до творчості: зб. / упор. Ю.Г. Легенький. – К.: Час, 1990. – 152 с.
17. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования / А.Г. Асмолов. – М.: МГУ, 1984. – 104 с.
18. Ауэр Л.С. Моя школа игры на скрипке – интерпретация произведений скрипичной классики / Л. С. Ауэр. – М.: Музыка, 1965. – 272 с.
19. Афанасьев О.В. Творчество как саморазвитие личности / О.В. Афанасьев. – СПб.: Питер, 2000. – 178 с.
20. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса / Юрий Константинович Бабанский. – М.: Просвещение, 1982. – 192 с.
21. Базулева Т.Л. Истина красоты и красота истины (вариации на тему философско-эстетических рассуждений Аристотеля и Шеллинга) / Т.Л. Базулева // Вестник Санкт-Петербургского университета. – 2002. – Сер. 6., вып. 1 (№ 6). – С. 39-56.
22. Барбина Е.С. Педагогическое мастерство – искусство и наука быть человеком: учеб.-метод. пособие / Е.С. Барбина. – К.: Вища шк., 1995. – 73 с.
23. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / М.М.Бахтин; [примеч. С.С. Аверинцева, С.Г. Бочарова]. – М.: Искусство, 1986. – 444, [1] с.
24. Бернштейн М.С. О природе научного творчества (по зарубежным материалам) // Вопросы философии. – 1966. – № 6. – С. 140-151.
25. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии / Владимир Павлович Беспалько. – М.: Педагогика, 1989. – 190, [1] с.
26. Бех І.Д. Виховання особистості: у 2-х кн.: навч.-метод. посіб. / І.Д. Бех. – К.: Либідь, 2003. – кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади, 2003. – 344 с.
27. Бех І.Д. Емоційні передумови мистецького світогляду особистості / І.Д. Бех // Теоретичні та методичні засади неперервної мистецької освіти: зб. матеріалів наук.-методол. семінару. – Чернівці, 2007. – С. 14-15.
28. Богданов Н. Метафора типологии / Николай Богданов // Школьный психолог. – 1998. – № 47. – С. 6-10.
29. Богданов Н. Типология индивидуальности. / Николай Богданов. – М.: Ин-т общегуманитарных исследований, 2004. – 384 с.
30. Бодак К.-Д. Органический дизайн / К.-Д. Бодак // Архитектура и антропософия / сост. и отв. ред. А. Соколина. – М.: Изд-во КМК, 2001. – С. 226.
31. Бондаревская Е.В. Ценностные основания личностно-ориентированного воспитания / Е.В. Бондаревская // Педагогика. – 1995. – № 4. – С. 29-36.
32. Борев Ю. Эстетика: учеб. пособие для студ. вузов / Ю.Б. Борев. – М.: Русь-Олимп: АСТ: Астрель, 2005. – 829 с.
33. Братута Э.Г. Поэзия термодинамики: науч.-поп. изд-е /Эдуард Георгиевич Братута. – Х.: ХДПУ, 2000. – 244 с.
34. Бродский Иосиф: труды и дни / [Иосиф Бродский]; ред.-сост. П. Вайль и Л. Лосев. – М.: Независимая Газета, 1998. – 272 с.
35. Брушлинский А.В. О взаимосвязи природного и социального в психическом развитии человека / А.В. Брушлинский // Проблемы генетической психофизиологии: сб. статей / гл. ред. Б.Ф. Ломов – М.: Наука, 1978. – С. 11-21.
36. Букреев И.С. Психологические предпосылки формирования творческой индивидуальности студента-дирижёра: автореф. дис. на соискание учён. степени канд. психол. наук: спец. 19.00.07 „Возрастная и педагогическая психология” / И.С.Букреев.– М., 1983. – 20 с.
37. Булаева К.Б. Генетические основы психофизиологии человека / К.Б. Булаева. – М.: Наука, 1991. – 214 с.
38. Булатова О.С. Педагогический артистизм: учеб. пособие / О.С. Булатова. – М.: Изд. центр „Академия”, 2001. – 240 с.
39. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика: учеб. для вузов / Леонид Фокич Бурлачук. – СПб.: Питер, 2006. – 351 с.
40. Вальдорфская педагогика: антология / [сост. А.А. Пинский и др.]; под ред. А.А. Пинского. – М.: Просвещение, 2003. – 494 с.
41. Васильев Н.Н. Тренинг преодоления конфликтов / Н.Н. Васильев. – СПб.: Речь, 2002. – 174 с.
42. Васянович Г.П. Елітарні школи потрібні щоб однаковість не породжувала посередність / Григорій Васянович // Збірка наукових праць: [монографія]. – Л.: Норма, 2006. – С. 152-154.
43. Васянович Г.П. Концептуальні засади морально-духовної та естетико-психологічної підготовки фахівців у системі професійно-технічної освіти / Григорій Васянович // Збірка наукових праць: [монографія]. – Л.: Норма, 2006. – С. 197-204.
44. Васянович Г.П. Культура й особистісний стиль педагогічної діяльності викладача ВНЗ фінансово-економічного профілю / Григорій Васянович // Збірка наукових праць: [монографія]. – Л.: Норма, 2006. – С. 142-152.
45. Васянович Г.П. Лекція у вищій школі / Григорій Васянович // Збірка наукових праць: [монографія]. – Л.: Норма, 2006. – С.132-142.
46. Васянович Г.П. Морально-правова відповідальність педагога (теоретико-методологічний аспект): дис. … доктора пед. наук: 13.00.04. / Васянович Григорій Петрович. – К., 1997. – 377 с.
47. Васянович Г. Науково-методичне забезпечення процесу філософської освіти у вищому професійному училищі / Григорій Васянович // Теоретичні засади методики професійно спрямованого викладання загальноосвітніх предметів у ПТНЗ: монографія / за ред. Г.П. Васяновича. – Л.: Сполом, 2005. – С. 7-27.
48. Васянович Г. Проблема мислення у філософії / Григорій Васянович // Професійно спрямоване навчання і виховання особистості: зб. наук. пр. / за ред. Г.П. Васяновича. – Л., 2006. – С. 9-48.
49. Ващенко Г. Виховна роля мистецтва / Григорій Ващенко // Твори: в 4-х т. – К.: Школяр – „Фада” ЛТД, 2000. – Т. 4. Праці з педагогіки та психології. – С. 196-256.
50. Ващенко Г. Виховний ідеал: підруч. для виховників, учителів і українських родин / Григорій Ващенко. – Брюссель: Центральна Управа Спільки Української Молоді, 1976. – 191 с.
51. Введение в психологию / под ред. А.В. Петровского. – М.: Академия, 1995. – 496 с.
52. Вдович С. Сучасні зарубіжні концепції естетичного виховання особистості / Світлана Вдович // Професійно спрямоване навчання і виховання особистості: зб. наук. праць / за ред. Г.П. Васяновича. – Л., 2006. – С. 172-180.
53. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: Перун, 2001. – 1440 с.
54. Вишнякова Н.Ф. Креативная психопедагогика. Психология творческого обучения / Н.Ф. Вишнякова. – Мн.: Харвест, 1995. – 441 с.
55. Волков С. Диалоги с Иосифом Бродским / Соломон Волков. – М.: Эксмо, 2004. – 640 с.
56. Воловик П.М. Педагогічна технологія застосування регресійного і кореляційного аналізу в педагогічних дослідженнях / Павло Воловик // Неперервна проф. освіта: теорія і практика. – 2007.– Вип. 1/2.– С. 13-24.
57. Володько В. Педагогічна система навчання: теорія, практика, перспективи: навч. посіб. / Володимир Володько. – К.: Пед. преса, 2000. – 148 с.
58. Воспитание индивидуальности: учеб.-метод. пособие / под ред. Е.Н. Степанова. – М.: ТЦ Сфера, 2005. – 224 с.
59. Всемирная энциклопедия: философия / главн. науч. ред. и сост. А.А. Грицанов. – М.; Мн.: АСТ; Харвест; Современный литератор, 2001. – 1312 с.
60. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте / Л.С. Выготский. – СПб.: Союз, 1997. – 96 с.
61. Выготский Л.С. Психология искусства / Л.С.Выготский. – М.: Искусство, 1986. – 160 с.
62. Выготский Л.С. Собр. соч.: в 6 т. / Л.С. Выготский. – М.: Педагогика, 1983. – Т. 5. – 321 с.
63. Вышивка и кружево // Народные художественные промыслы / [Попова О.С., Королёва Н.С., Чирков Д.А. и др.]; под ред. О.С. Поповой. – М.: Лёгкая и пищевая пром-ть, 1984. – 192 с.
64. Вяткина З.Н. Индивидуальный стиль деятельности учителя на уроке в зависимости от свойств нервной системы // Темперамент и спорт. – Пермь. – 1976. – Вып. 3. – С. 99-117.
65. Габорьяни П. Органическая архитектура Венгрии // Архитектура и антропософия / cост. и отв. ред. А. Соколина. – М.: Изд-во КМК, 2001. – С. 68.
66. Газман О.С. Воспитание и педагогическая поддержка детей в образованиии / Олег Семёнович Газман. – М.: Просвещение, 1986. – 298 с.
67. Галаган В.Я. Основи психології і педагогіки: навч. посіб. / [В.Я. Галаган, В.Ф. Орлов, В.В. Ягупов]; за заг. ред. В.В. Ягупова. – К.: КУЕТТ, 2005. – 232 с.
68. Гальтон Ф. Наследственность таланта. Законы и последствия / Ф. Гальтон. – М.: Мысль, 1996. – 270 с.
69. Ганзен В.А. Системные описания в психологии / Владимир Александрович Ганзен. – Л.: ЛГУ, 1984. – 176 с.
70. Ганзен В.А. Опыт системного описания индивидуальности / В.А.Ганзен, Л.А.Головей // Вестник Ленингр. ун-та. – 1979. – № 5. – С. 67-75.
71. Гачев Г.Д. Гуманитарный комментарий к физике и химии. Диалог между науками о природе и человеке / Г.Д. Гачев. – М.: Логос, 2003. – 512 с.
72. Гачев Г.Д. Книга удивлений, или Естествознание глазами гуманитария, или Образы в науке / Георгий Дмитриевич Гачев. – М.: Педагогика, 1991. – 270, [2] с.
73. Гачев Г.Д. Наука и национальные культуры: гуманитарный комментарий к естествознанию / Г.Д. Гачев. – Ростов: Изд-во Ростовского гос. ун-та, 1992. – 479 с.
74. Гегель Г. Сочинения / Г.Гегель. – М.: АН СССР, 1958. – Т. ХIV. Лекции по эстетике. – 1958. – 440 с.
75. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук / Г.В.Ф. Гегель. – М.: Мысль, 1977. – 471 с.
76. Гессен С.И. Основы педагогики: введение в прикладную философию / С.И. Гессен; отв. ред. и сост. П.В. Алексеев. – М.: Школа-Пресс, 1995. – 448 с.
77. Гете И.В. Об искусстве: [сб. статей] / И.В. Гете // Избр. произв. / предисл. и сост. Б.П. Мицкевич. – Мн.: БГУ, 1977. – С. 271-286.
78. Гильманов С.А. Диагностика качеств творческой индивидуальности педагога: учеб. пособие / С.А. Гильманов. – Тюмень: ТюмГУ, 1998. – 88 с.
79. Гильманов С. Творческая индивидуальность педагога / Сергей Гильманов // Народное образование. – 1999. – № 1/2. – С. 197-205.
80. Гильманов С. Творческая индивидуальность учителя: учеб. пособие / С.А. Гильманов. – Тюмень: Тюмен. гос. пед. ин-т, 1995. – 167 с.
81. Голосовкер Я.Э. Логика мифа / Я.Э. Голосовкер. – М.: Наука, 1987. – 224 с.
82. Голубева Э.А. Способности. Личность. Индивидуальность / Э.А. Голубева. – Дубна: Феникс+, 2005. – 512 с.
83. Гончаренко С.У. І все-таки гуманітаризація! / С.У. Гончаренко // Педагогіка і психологія. – 1995. – №1 (6). – С. 3–7.
84. Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: методологічні поради молодим науковцям: [навч. посіб.] / С.У.Гончаренко. – К.; Вінниця: ДОВ Вінниця, 2008. – 278 c.
85. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / Семен Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
86. Гончаренко С. Методологічні особливості наукових поглядів на педагогічний процес: від репродуктивної педагогіки до педагогіки творчо-креативної / Семен Гончаренко, Василь Кушнір // Педагогічна освіта і освіта дорослих: європейський вимір: зб. наук. пр. / за ред. І.А. Зязюна, Н.Г. Ничкало. – К.; Хмельницький, 2008. – С. 40-66.
87. Гончаренко С.У. Світоглядні функції загальної середньої освіти / С.У. Гончаренко, Ю.І. Мальований // Педагогіка і психологія. – 1994. – № 1. – С. 44– 55.
88. Гончаров А.А. Режиссёрские тетради / Андрей Александрович Гончаров. – М.: Всерос. театр. об-во, 1980. – 375 с.
89. Горбенко С.С. Історія гуманізації музичної освіти: навч. посіб за модульно-рейтинговою системою навчання / С.С. Горбенко. – Кам’янець-Подільський: Видавець ПП Зволейко Д.Г., 2007. – 348 с.
90. Горовая В.И. Творческая индивидуальность учителя и её развитие в условиях повышения профессиональной квалификации: монография / В.И. Горовая, Н.А. Антонова, Л.Н. Харченко. – Ставрополь: Сервисшкола, 2005. – 144 с.
91. Горский А.К. Огромный очерк / А.К. Горский // Путь. – 1993. – № 4. – С. 35-36.
92. Горчаков Н.М. Актёр и режиссёр / Н. Горчаков. – М., 1954. – № 2. – С. 140-141.
93. Горшкова В.В. Философия образования взрослых как методологический интегратор новой концепции образования / В.В. Горшкова // Философия образования. – 2003. – № 7. – С. 76-83.
94. Гребенюк Г.Є. Основи композиції та рисунок: підруч. для учнів ПТНЗ / Г.Є. Гребенюк. – К.: Техніка, 1997. – 221 с.
95. Гребенюк О.С. Педагогика индивидуальности: учеб. пособие / О.С. Гребенюк. – Калининград, 1995. – 561 с.
96. Гребенюк Т.Б. Деятельность преподавателя ВУЗа по формированию индивидуальности студента – будущего педагога // ВУЗ – ХХІ и культура / Т.Б. Гребенюк; науч. ред. В.В. Скворцов. – Казань, 2000. – С. 10-14.
97. Грёнлюнд Э. Танцевальная терапия: теория, методика, практика / Э.Гренлюнд, Н.Оганесян. – СПб.: Речь, 2004. – 288 с.
98. Гройсман А.Л. Личность, творчество, регуляция состояний / Алексей Львович Гройсман.– М.: „Издательство Магистр”, 1998. – 436 с.
99. Громов В.Е. Виды искусства и особенности их воздействия на человека / В.Е. Громов // Художественная культура и гармоническое развитие личности: [монография] / [О.К. Васюков, Н.В. Гончаренко, В.Е. Громов и др.]; отв. ред. Н.В. Гончаренко. – К.: Наукова думка, 1982. – С. 120-152.
100. Громов Е.С. Художественное творчество: опыт эстетической характеристики некоторых проблем / Евгений Сергеевич Громов. – М.: Политиздат, 1970. – 263 с.
101. Губерський Л. Культура. Ідеологія. Особистість: методолого-світоглядний аналіз /Л.Губерський, В.Андрущенко, М.Михальченко. – К.: Знання України, 2002. – 577 с.
102. Гуманистический Манифест І // Здравый смысл. – 1996. – № 1. – С. 23-25.
103. Гуманистический Манифест ІІ // Здравый смысл. – 1997. – № 3. – С. 25-35.
104. Гуревич Р.С. Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах: дис. … доктора пед. наук: 13.00.04 / Гуревич Роман Семенович. – К., 1999. – 481 с.
105. Давыдов В.В. Теория Л.С. Выготского и деятельностный подход в психологии / В.В. Давыдов, Л.А. Радзиховский // Вопросы психологии. – 1980. – № 6. – С. 48-59; 1981. – № 1. – С. 67-80.
106. Даниленко О.И. К.Г. Юнг о влиянии культуры на душевное здоровье человека / О.И.Даниленко // Вестник Санкт-Петербургского университета. – 2004. – Сер. 6, вып. 2. – С. 79-91.
107. Дем’янко Н.Ю. Етнографічно-дослідницька діяльність Василя Миколайовича Верховинця / Н.Ю. Дем’янко. – Полтава, 1997. – 32 с.
108. Деркач А.А. Акмеология: учеб. пособие / А.А. Деркач, В.П. Зазыкин. – СПб.: Питер, 2003. – 256 с.
109. Деркач А.А. Педагогическое мастерство тренера / [А.А.Деркач, А.А.Исаев]; предисл. Н.В. Кузьминой, А.Ц. Пуни, А.В. Тарасова. – М.: Физкультура и спорт, 1981. – 375 с.
110. Джантіміров А.Ю. Багаторівнева підготовка інженерно-педагогічних кадрів для професійно-технічних навчальних закладів: дис…. канд. пед. наук: 13.00.04 /А.Ю. Джантіміров. – К., 2007. – 272 с.
111. Дианова В.М. Постмодернистская философия искусства: истоки и современность / В.М. Дианова. – СПб.: Санкт.-Петербург. гос. ун-т, 1999. – 238 с.
112. Ділове спілкування: етика й культура: програма спецсемінару для студ. спец. 7.010103 „Українська мова і література та українознавство” / уклад. Л.В. Супрун. – Вінниця: ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського, 2004. – 30 с.
113. Дорфман Л.Я. Индивидуальный эмоциональный стиль / Л.Я. Дорфман // Вопросы психологии. – 1989. – № 5. – С. 23-31.
114. Дорфман Л.Я. Эмоциональные предпочтения как фактор приспособления индивидуальности студента к требованиям учебной деятельности / Л.Я. Дорфман // Интегральное исследование индивидуальности: теоретические и педагогические аспекты / отв. ред. Б.А. Вяткин. – Пермь, 1988. – С. 70-79.
115. Достоевский Ф.М. О русской литературе / Ф.М. Достоевский. – М.: Эксмо, 2006. – 448 с.
116. Дубасенюк О.А. Теоретичні і методичні основи виховної діяльності педагога: дис. … доктора пед. наук: 13.00.04. / Дубасенюк Олександра Антонівна. – К., 1996. – 527 с.
117. Егорова М.С. Психология индивидуальных различий / М.С. Егорова. – М: Планета детей, 1997. – 328 с.
118. Ермолаев О.Ю. Математическая статистика для психологов: учеб. / О.Ю. Ермолаев; Московский психол.-соц. ин-т. – 2-е изд., испр. – М.: Флинта, 2003. – 336 с.
119. Ершов П.М. Режиссура как практическая психология / П.М. Ершов. – Дубна: Феникс+, 1997. – 352 с.
120. Ершова А.П. Режиссура урока, общения и поведения учителя. Педагогика как практическая режиссура / А.П.Ершова, В.М.Букатов. – М.; Воронеж: Ин-т практ. психол.; МОДЭК, 1995. – 268 с.
121. Естетика: підруч. / [Л.Т. Левчук, Д.Ю. Кучерюк, В.І. Панченко]; за заг. ред. Л.Т. Левчук. – К.: Вища шк., 1997. – 173 с.
122. Жуковский Н.Е. Кинематика. Статика. Динамика точки: университетский курс / Н.Е. Жуковский. – изд. 2.-е. – М.: УРСС, 2005. – 400 с.
123. Забелин И. О культуре мышления / И. Забелин // Новый мир. – 1961. – №1. – С. 15-17.
124. Заболотская О.А. Воля в становлении индивидуальности студента: [монография] / О.А. Заболотская. – Херсон: Айлант, 2005. – 240 с.
125. Загальна психологія: підруч. / за ред. С.Д. Максименка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 704 с.
126. Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя: учеб. пособие / Владимир Ильич Загвязинский. – М.: Педагогика, 1987. – 359, [1] с.
127. Закс Л.А. Художественное сознание /Лев Абрамович Закс. – Свердловск: СГУ, 1990. – 210,[3] с.
128. Засєкіна Л.В. Вступ до психолінгвістики / Л.В. Засєкіна, С.В. Засєкін. – Острог: Нац. ун-т „Острозька академія”, 2002. – 168 с.
129. Згуровський М. Шлях до інформаційного суспільства – від Женеви до Тунісу / Михайло Згуровський // Дзеркало тижня. – 2005. – 3-9 вересн. [№ 34 (562)]. – С. 4-7.
130. Земцовский А. Текст – Культура – Человек: опыт синтетической парадигмы // Музыкальная академия. – 1992. – № 4. – C. 21-25.
131. Зись А.Я. Искусство и эстетика: традиц. категории и соврем. проблемы /Авнер Яковлевич Зись. – М.: Искусство, 1974. – 447 с.
132. Зязюн І.А. Гуманістична парадигма в освіті // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку: матеріали наук.-практ. конф. – Київ, 17-18 квіт. 1996 р.: в 4-х ч. – Ч.І. – С. 8-12.
133. Зязюн І.А. Естетичні засади розвитку особистості / І.А. Зязюн // Мистецтво у розвитку особистості: монографія / [за ред., передмова та післямова Н.Г. Ничкало]. – Чернівці: Зелена Буковина, 2006. – С. 14-36.
134. Зязюн І.А. Концептуальні засади освіти в Україні // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2000. – №1. – С. 3-12.
135. Зязюн І.А. Культура в контексті політики освіти // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1997. –№ 3/4. – С. 6.
136. Зязюн І. Людські якості є основоположними / Іван Зязюн // Проф.-техн. освіта. – 2004. – №1. – С. 15-16.
137. Зязюн І.А. Особистісно орієнтована освіта в комп’ютерному довкіллі / Іван Зязюн // Неперервна проф. освіта: теорія і практика. – 2005. – Вип. 1. – С. 11-20.
138. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: наук.-метод. посіб. / І.А.Зязюн.– К.: МАУП, 2000. – 312 с.
139. Зязюн И.А. Развитие чувственной сферы учителя – важный элемент становления его мастерства / И.А. Зязюн // Проблемы освоения театральной педагогики в профессионально-педагогической подготовке будущего учителя: материалы Всесоюзн. науч.-практ. конф. / гл. ред. И.Ф. Кривонос. – Полтава, 1991. – С. 5-8.
140. Зязюн І.А. Філософія педагогічної дії: монографія / І.А.Зязюн.– Черкаси: ЧПУ ім. Богдана Хмельницького, 2008.– 608 с.
141. Зязюн І.А. Краса педагогічної дії: навч. посібник / І.А. Зязюн, Г.М. Сагач. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. – 302 с.
142. Иванов В.П. Человеческая деятельность – познание – искусство / Вадим Петрович Иванов. – К.: Наукова думка, 1977. – 252 с.
143. Иванова С.П. Педагогическая деятельность как процесс гуманистически-ориентированного полисубъектного взаимодействия в современной социаль