МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТІВ ЯК ЧИННИКІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ (МОЖЛИВОСТІ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ)

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

УДК 339.9: 330.341

РОВТ Олександр

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТІВ
ЯК ЧИННИКІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ (МОЖЛИВОСТІ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ)

08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник –
кандидат економічних наук,
професор ПЕРЕДРІЙ О.С.

КИЇВ–2008
З М І С Т

ВСТУП.............................................................................................................. 3
РОЗДІЛ 1. Інститути в системі формування
інноваційної парадигми розвитку економіки...........................................
11
1.1. Теоретичні аспекти інституціональної економіки................................ 11
1.2. Геоекономічний аспект вибору інституціональної моделі
розвитку економіки..................................................................................
27
1.3. Інституціональні передумови створення стратегії
якісного зростання....................................................................................
39
Висновки до Розділу 1.................................................................................... 50
РОЗДІЛ 2. Інституціонально-фінансові механізми упередження інвестиційного перегріву і запобігання фінансових криз......................
53
2.1. Глобальні та внутрішні чинники фінансових криз............................... 53
2.2. Інститути як чинники упередження і запобігання
фінансових криз за умов високодинамічного розвитку........................
80
2.3. Інституціонально-антикризові проблеми формування
фінансової політики в нових ринкових та перехідних економіках.....
94
Висновки до Розділу 2.................................................................................... 122
РОЗДІЛ 3. Інститути як інструменти
структурно-інноваційної перебудови економіки.....................................
125
3.1. Інституціональне упорядкування системи власності і управління..... 125
3.2. Інститути та механізми перерозподілу фінансів
до високотехнологічних сегментів економіки України........................
140
3.3. Інституціональне забезпечення монетизації
та капіталізації економіки .......................................................................
154
Висновки до Розділу 3.................................................................................... 171
ВИСНОВКИ.................................................................................................... 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................... 180

В С Т У П

Актуальність теми. Економічна політика України, яка впродовж років незалежності віддзеркалювала потреби виживання, потребує подолання системних наслідків багаторічного, масштабного економічного спаду і стабілізації. Цій меті повинні підпорядковуватися формування правил координації економічної діяльності, а також робота державних інститутів.
Ключовим моментом переходу від виживання до сталого якісного зростання і розвитку є істотна зміна регулючої ролі держави. Умовою підвищення якості державного керівництва економічним розвитком є спрямування зусиль не так на самі інновації та якісні структурні зрушення, як на створення відповідного інституціонального середовища.
Глобалізація і світовий науково-технологічний прогрес виразно обмежують рамки вибору моделі розвитку. Країни, що прагнуть успіху, змушені вибирати і реалізовувати лише таку інституціональну модель, яка, зрештою, забезпечує досягнення постіндустріального стану, тому що все інше дає проміжний успіх та означає відставання від країн світового авангарду, що дедалі зростатиме.
Проблеми інституційних трансформацій за умов перехідних економік належно проаналізовані в багатьох наукових працях. Методологічною базою даної дисертації слугували роботи таких визнаних дослідників інституціональної економіки, як Т.Веблен, Дж.К.Гелбрейт, Р.Коуз, Д.Норт, В.Ойкен К.Оффе, Е.Сото.
Серед російських вчених, які займались дослідженням проблем інституціональних змін в постіндустріальних суспільствах та інноваційного розвитку, слід відзначити наукові праці М.Делягіна, В.Іноземцева, Р.Капелюшнікова, К.Лаврова, О.Шастітко, Н.Шелюбської. Автор широко послуговувався також доробком вітчизняних авторів з даної проблематики, таких як В.Александрова, А.Гальчинський, В.Геєць, О. Лапко, В.Новицький, Ю. Пахомов, А.Поручник, В.Савчук та інших.
Водночас дослідження перспектив реалізації інноваційної моделі розвитку в Україні потребує подальшого узагальнення міжнародного досвіду та його адаптації до умов України. Мета інноваційного розвитку припускає (разом зі стабілізацією) періодичну конструктивну дестабілізацію та ринкову нерівновагу, які спонукають до створення інститутів упередження та запобігання криз, зокрема фінансових. Як свідчить досвід найуспішніших країн з перехідною економікою та нових ринкових економік, ті з них, які послідовно впроваджували світовий досвід реалізації моделі якісного зростання, спромоглися на помітні успіхи в економічному розвитку та в інституціональній облаштованості економіки. Ці положення зумовлюють актуальність, практичну значщущість теми дисертації, визначення структури, мети та змісту дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблематика дисертації пов’язана з тематикою науково-дослідних робіт відділу глобальних систем сучасної цивілізації Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, зокрема з такими темами: «Довгострокова стратегія економічного розвитку України в контексті інноваційної трансформації» (№ державної реєстрації 0103U005169), «Стратегія трансформації індустріально-інерційної моделі розвитку в модель інноваційну» (№ державної реєстрації 0104U000689).
Мета і завдання дослідження. Метою даної наукової роботи є дослідження та розробка теоретико-методологічних підходів та рекомендацій щодо формування інститутів якісного, в тому числі інноваційного, розвитку та запобігання криз в Україні з посиланням на світовий геоекономічний досвід.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання:
- проведення комплексного аналізу ідей інституціоналізму, а саме: систематизація особливостей концепцій інституціоналізму німецької історичної школи; узагальнення характеристик «старого» інституціоналізму (традицій Веблена-Айрса та Коммонса) та неоінституціоналізму;
- виявлення природи світових фінансових криз, а також джерел їх пом'якшення криз, подолання їхніх негативних наслідків;
- дослідження геоекономічних аспектів вибору інституціональної моделі розвитку економіки з урахуванням специфіки України, а також інституціональних передумов стратегії якісного зростання;
- всебічне розкриття ролі інститутів як чинників упередження і запобігання фінансових криз в умовах високодинамічного розвитку;
- виявлення інституціонально-антикризових проблеми формування фінансової політики в нових ринкових та перехідних економіках;
- виявлення системи інститутів і інструментів, які забезпечують каналізацію й освоєння фінансових потоків, що вибудовуються у вигляді «довгих грошей» відповідно до стратегічних національних пріоритетів.
Об’єктом дослідження є глобальні світогосподарські процеси, в тому числі процеси регіоналізації та економічні перетворення, що відбуваються в перехідних економіках (насамперед в Україні) та в економіках високорозвинутих країн, які зумовлюють виникнення відтворювальних систем інформаційної доби.
Предметом дослідження є інститути та механізми інноваційного розвитку постіндустріальних економік.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети застосовані дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів, які займаються проблематикою функціонування інститутів як чинників інноваційного розвитку з урахуванням відповідного міжнародного досвіду, виявленням можливостей його імплементації для України.
При дослідженні, специфікації та узагальненні методологічних підходів щодо ролі інститутів у системі формування інноваційної парадигми розвитку економіки, зокрема при вивченні теоретичних аспектів інституціональної економіки (підрозділ 1.1) застосовувалися методи системного та структурного аналізів.
Дослідження геоекономічних аспектів вибору інституціональної моделі розвитку економіки з урахуванням специфіки України та інституціональних передумов створення стратегії якісного зростання (підрозділи 1.2 та 1.3) базується на діалектичному методі пізнання, який дає можливість вивчати економічні явища в розвитку та взаємозалежності.
При дослідженні інституціонально-фінансових механізмів упередження інвестиційного перегріву і запобігання фінансових криз, зокрема глобальних та внутрішніх чинників фінансових криз, інститутів як чинників упередження і запобігання фінансових криз за умов високодинамічного розвитку (підрозділи 2.1 та 2.2) застосовуються методи статистичного та логічного аналізів, евристичні методи тощо. При вивченні інституціонально-антикризових проблем формування фінансової політики в нових ринкових та у перехідних економіках (підрозділ 2.3) застосовувалися методи індукції та дедукції, системного співвідношення загального та індивідуального, з використанням класифікаційних принципів, компаративниих характеристик.
При вивченні ролі інститутів як інструментів структурно-інноваційної перебудови економіки, відповідних підходів щодо інституціонального упорядкування системи власності і управління, а також ролі інститутів та механізмів перерозподілу фінансів до високотехнологічних сегментів економіки України (підрозділи 3.1 та 3.2), застосовувалися принципи кількісно-якісного підходу, методи класифікації, наукової абстракції, історизму, критичний синтез класичних теорій і новітніх поглядів.
При формулюванні підходів щодо інституціонального забезпечення монетизації та капіталізації економіки (підрозділ 3.3) використовувалися методи галузево-секторального аналізу, порівняльно-економічний та емпіричний методи пізнання.
Наукова новизна отриманих у дисертації результатів полягає у тому, що:
вперше:
– обґрунтовано положення відносно того впливу на інституціональну облаштованість перехідних (насамперед, пострадянських) економік, який є похідним від зрушень у системі світогосподарського ядра, що виражають тенденції до зміни співвідношень економічних потенціалів країн - світових лідерів (США, Китай, Індія, Росія), і внаслідок яких у глобальній економіці слабшають ознаки євроатлантизму, і набирають силу риси економічних систем Східної й Південно-Східної Азії; зокрема дістало подальшого розвитку дослідження геоекономічних аспектів вибору інституціональної моделі розвитку економіки з урахуванням специфіки України: так, поряд з необхідністю генерування і використання високих наукомістких технологій як основи формування сегментів нової економіки акцентовано на необхідності інституціональної облаштованості економіки з метою формування інвестиційно привабливого середовища та упередження фінансових криз у разі надмірного припливу короткотермінових позичок;
– доведено, що інституціональні інструменти найбільш ефективно забезпечують оптимальне співвідношення між фінансовою (в тому числі іноземною) активністю, яка обумовлена інституційною привабливістю середовища, і попередженням перегріву економіки внаслідок припливу короткотермінових позичок і надмірного кредитування; зокрема обґрунтовано висновки про те, що в умовах наростаючої глобальної фінансової нестабільності в моделях інноваційного розвитку на передній план виходять стратегії довготермінового програмування й проектування, та, відповідно, формування інститутів, які забезпечують реалізацію довгострокових програм і проектів; доведено, що головною ланкою тут виступає держава, яка підтримує довгостроковість через синтез механізмів ринку і відповідних інститутів, а серед них, перш за все, поки що відсутнє в Україні індикативне довгострокове планування і систему держзамовлень по контрактам;

удосконалено:
– положення про роль держави в інституціональних трансформаціях країн з перехідними (пострадянськими) економіками, які відчули на собі на старті вплив так званої шокової терапії. Зокрема обґрунтовано висновки, згідно з якими реалізація інноваційної відтворюваної моделі, на відміну від інерційного індустріального розвитку, не може обійтися без інститутів і механізмів, що забезпечують перерозподіл ресурсів і коштів у напрямку структурних інноваційних зрушень; на основі аналізу світового досвіду обґрунтовуються положення про черговість формування й специфіку налагодження механізмів впливу держави на економіку, згідно з якими спочатку створюється господарське середовище, що переборює інерційність, і орієнтує на розвиток, і лише потім впроваджуються інститути, які забезпечують мотивований перехід до інноваційної моделі;
– уявлення про шляхи зміцнення безпеки конкурентовразливих перехідних (пострадянських) економік в умовах вступу у СОТ. Відповідно до цього завдання, на конкурентовразливі галузі й окремі чутливі до конкуренції сегменти країн, які вступають (або які вступили, як Україна) у СОТ, проектується й, відповідно, адаптується досвід держав (Китай, країни Центрально-Східної Європи та інші), які успішно освоюють правила функціонування економік в умовах СОТ. З цією метою обґрунтовується прийнятність прискореного впровадження й адаптації до економіки широкої гами інститутів, інструментів і стандартів, які в сукупності полегшують проходження країною перехідних (початкових) етапів, обумовлених у договорах про вступ країни у СОТ;
дістали подальший розвиток:
– трактування теоретичних концепцій інституціоналізму з позицій обґрунтування їх важливості для розробки положень, які стосуються розвитку перехідних економічних систем в напрямку становлення інноваційної моделі; зокрема поглиблено розуміння ролі держави в інституціональних змінах країн з перехідною економікою; зокрема показано, що державна політика має бути насамперед спрямована на створення умов для становлення інститутів і ефективної інституціональної інфраструктури, за допомогою яких держава мінімізує своє пряме вторгнення в економічні процеси; адміністрування заміняється опосередкованим впливом, що здійснюється через тонке налаштування відповідних інститутів ринкової інфраструктури;
– положення про те, що чинники нелегітимності та деструктивності відносин власності, що має місце в деяких перехідних економіках (і, зокрема, в Україні), суттєво блокують оптимальне міжгалузеве, внутрішньогалузеве і регіональне фінансове обслуговування. Зокрема визначено причини зволікання з процесами легалізації та упорядкування відносин власності в Україні, які пов’язані, перш за все, з соціально-економічною генетикою становлення України, а саме, - з шоковою терапією і, як наслідок, наступним домінуванням кланово-олігархічної моделі;
– система механізмів, інструментів і форм, яка полегшує транскордонну взаємодію бізнес-структур та інших суб'єктів економічної діяльності; зокрема розроблена й запропонована методика, яка є придатною для практичного застосування в умовах сусідства України із країнами ЄС.
Практичне значення отриманих результатів полягає в доведенні основних положень дисертації до рівня конкретних пропозицій та рекомендацій, які можна брати до уваги, розробляючи нормативні документи щодо формування інститутів інноваційного розвитку в Україні.
Висновками та практичними рекомендаціями, отриманими в результаті дослідження, послуговувалося Управління стратегії реформування економіки та стратегічного планування Департаменту економічної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України при опрацюванні проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2005 рік ( розділ ІУ “ Модернізація економіки на основі інноваційної моделі розвитку “) та підготовці інформації про хід виконання завдань, які випливають з Послання Президента України до Верховної Ради України “ Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”.
Результати дослідження були використані при розробці навчальних планів та робочих програм факультету міжнародних відносин Національного авіаційного університету з дисциплін “Міжнародні економічні відносини”, “Міжнародна економічна діяльність”,”Регулювання світової економіки”, ”Ризик-менеджмент у міжнародному бізнесі” (довідка №2410-В1/к75 від 23.11.2004 р.).
Апробація результатів дослідження. Результати роботи обговорювалися на засіданні відділу глобальних систем сучасних цивілізацій Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
Основні положення дисертації апробовані у виступах на: Міжнародній науковій конференції «Теорія і практика переходу до ринку: економіко-правовий , міжнародний та інформаційно-технологічний аспекти», Ужгород (Україна) – Сніна (Словаччина) 10-12 квітня 2002 року; Міжнародній науковій конференції «Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації», Київ, 4 липня 2002 року.
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи було викладено у 9 публікаціях, зокрема у 6 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях (з них 2 в наукових журналах і 4 збірниках наукових праць), а також 2 тезах доповідей на конференціях обсягом.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (9 підрозділів), висновків, 3 додатків та списку використаних джерел, який нараховує 152 найменування. Основний текст дисертації викладено на 179 сторінках. Текст дисертації містить 4 таблиці на 4 стор. та 1 рис. на 1 стор.

bibliography

В И С Н О В К И

1. Сучасне трактування інституціоналізму передбачає комплексне враху¬вання теоретичних ідей даної течії, а саме: особливостей концепції інституціо¬налізму німецької історичної школи; узагальнення характеристики «старого» інституціоналізму (традицій Веблена-Айрса та Коммонса) та неоінституціона¬лізму. У відповідності до нього політика держави в перехідній економіці по¬винна бути в першу чергу спрямована на створення умов для становлення ін¬ститутів і, отже, ефективної інституціональної інфраструктури, за допомогою якої держава мінімізує своє пряме (адміністративне) вторгнення в економічні процеси; адміністрування заміняється опосередкованим впливом, що здійсню¬ється через тонке настроювання відповідних інститутів ринкової інфраструктури.
2. Інституціональна модель розвитку економіки включає геоекономічні аспекти та інструменти, вибір яких має здійснюватися з урахуванням специфіки конкретної країни. Глобалізація не тільки актуалізує світові фінансові кризи, формує їхню особливу природу і руйнівні властивості, але й містить в собі джерела зм'якшення криз, а також подолання їхніх негативних наслідків. Визначено фактори, які збільшують глобальну фінансову нестабільність, а саме: інституціональна необлаштованість окремих нових ринкових та транзитивних країн; інституціональна необлаштованість глобального економічного простору; розростання асиметрії між фінансовим потенціалом високорозвинених країн та інших країн планети; здеформований поведінковий стереотип ТНК та інших глобальних гравців.
3. Роль держави у здійсненні інституціональних змін для країн в умовах інформатизації пов’язана з генеруванням і використанням високих наукомістких технологій як основи формування сегментів нової (наукомісткої і високотехнологічної) економіки; забезпеченням інституціональної облаштованості економіки й формуванням інвестиційно привабливого середовища як передумов припливу і закріплення фінансів в умовах глобалізації; остаточного визначення з інтеграційним вибором у ситуації, коли саме входження до регіональних співтовариств країн стало способом захисту від глобальних безладь і джерелом відстоювання конкурентноздатності.
Держава виступає головною ланкою, яка підпорядковує сьогоднішні перетворення ретельно вивіреній довгостроковій перспективі та що впливає на всі процеси, насамперед через Бюджет розвитку, інститути довго-строкового (індикативного) планування, програмно-цільове регулювання, а також розгалужену контрактну систему.
4. Наступні передумови і фактори необхідно комплексно оцінювати з ме¬тою запобігання і зм'якшення криз: зростаюча асиметрія в інституціональній облаштованості високорозвинених країн Заходу та нових індустріальних держав; наслідки монетарної політики, освяченої Вашингтонським консенсусом, який приписує тверді рестрикції і блокує маневр і розвиток; «ефект доміно», що втягує у фінансовий обвал і кризу країни, чиї ділові зв'язки й інтереси переплетені з кризовими економіками; економічну політику країн, що допустили безвідповідальність і високий ступінь корумпованості.
5. Для пом'якшування дисбалансу між внутрішньою і зовнішньою лібералізацією, оптимізації відкритості економік для іноземного капіталу, сполучення цієї відкритості з форсуванням структурних реформ необхідна трансформація системи макроекономічного регулювання (грошово-кредитної та бюджетної політики), що є найважливішим інституціональним аспектом захисних перетворень. При цьому держава повинна бути здатна до реформування системи інститутів, у першу чергу, банківської системи.
6. Нелегітимність власності в Україні, її аморфність і непрозорість здійснюють деформуючий вплив на всю суспільну систему, на фінансове обслуговування міжгалузевих, внутрішньо-галузевих і регіональних взаємодій. Такий деформований характер інституту власності в Україні та викликане цим блокування фінансових потоків – це наслідок цілковитого провалу держави як інституту, який формує в перехідних економіках інституціональне середовище. Найбільшим з позицій традицій і накопиченого досвіду, є провал місії держави у сфері державної власності. Причини затягування процесів легалізації власності в Україні пов’язані з характером сформованого в країні капіталізму, тіньовим характером найвпливовіших суб'єктів присвоєння власності, перетворенням економічної олігархії одночасно в олігархію політичну, незбалансованістю інтересів власників і менеджерів.
7. В Україні саме банки та фондові ринки могли би виконувати функції перерозподілу засобів і ресурсів в інноваційні ніші. Адекватне розуміння причин нездатності українських банків здійснювати такий перезподіл передбачає наступне. По-перше, орієнтація банків України на швидку віддачу від кредитів істотно позначається на консервуванні недосконалої галузевої структури, яке призводить до гальмування розвитку зоорієнтованих на інновації механізмів міжгалузевого перерозподілу. По-друге, відносна ізольованість українських банків від іншої економіки виявляється у відсутності відповідальності НБУ за стан економіки в цілому, що не відповідає досвіду країн, що пішли по шляху інноваційного розвитку. По-третє, істотними є також стримуючі розвиток банків фактори, які є похідними від несприятливого інвестиційного клімату.
8. В Україні потребам перерозподілу в інтересах структурних інноваційних зрушень у більшому ступені, ніж банки, відповідають фондові ринки. Саме вони, завдяки гнучкому і швидкодіючому механізму перерозподілу капіталів адекватно динаміці і структурі інноваційних зрушень, здійснюють як міжгалузеві переструми за критеріями ефективності, так і переструми капіталу відповідно критеріям внутрішньогалузевої конку¬ренції. Але Україні при радикальній переорієнтації на гнучкі, ефективні, але при-мхливі фондові інструменти важливо підстраховуватися по частині стійкості.
9. В Україні можна істотно збільшити фінансові ресурси, а отже, монетизацію і капіталізацію, за рахунок розблокування засобів, які сковані безгосподарністю і штучними перешкодами, паразитичним присвоєнням або незалученням ресурсів до комерційного обороту. Найбільш багатообіцяючим напрямком з позицій розблокування визначено розчищення і подолання перешкод на шляху високоефективного руху фінансових потоків і ресурсів у процесах міжгалузевої, внутрішньогалузевої і міжрегіональної взаємодії.
10. Прив'язка (як в Україні) формування грошової бази до зовнішніх джерел одержання валюти не тільки обмежує можливість капіталізації, але і робить структурну політику країни пасивною, помітно консервує низькотехнологічний та напівсировинний тип економічної структури. У випадку активного і відповідального оволодіння внутрішніми важелями рефінансування, майбутні фінанси можуть використовуватися відповідно зі структурними пріоритетами.
11. Відсутність інституціональної системи, яка націлена на якісне зростання економічної системи в умовах вичерпання потенціалу екстенсивно-інерційного росту, неминуче обернеться хворобливою дестабілізацією за рахунок накопи¬чення невідповідностей між гострою недостачею фінансових ресурсів, з одного боку, і нездатністю суспільства витратити гроші, з іншої. Але без дестабілізу¬ючого маневру, тобто без зміни довгострокової стійкості свідомо контро¬льованою дестабілізацією, технологічний прогрес не може відбутися. Коли йдеться про шанс перетворення стабільно відстаючої країни в технологічно передову за критеріями модернізації, то такого роду вади і збої відступають на задній план; їх важливо навчитися використовувати, а потім переборювати.
12. Адаптація грошової маси, що відбулася в Україні, до штучно заниженої потреби в грошах, не може бути переборена стандартними методами - методами розміреної монетизації. Монетарний ривок є для України по суті неминучим, якщо тільки ставиться задача протистояти структурній деградації. Аналіз світового досвіду показав, що прискорена монетизація повинна здійснюватися в економіці, яка підготовлена до низькоінфляційного освоєння швидко зростаючої грошової маси , і така підготовка - це, знов-таки, не тільки прояв професіоналізму, але і високе мистецтво. Те ж саме стосується і проблеми девальвації у виді цілеспрямованого знецінення національної валюти.

Маркс К. Капитал // Маркс К.,Энгельс Ф. Соч. 2-е изд., Т.23. – С. 706.
. Розмаинский И.В., Холодилин К.А. История экономического анализа на Западе.- СПб., 2000. - Гл. 3. (http://www/ie.boom.ru/Rozmainsky/Ch.3.htm).
. Hodgson G.M. What is the Essence of Institutional Economics? // Journal of Economic Issues.-June 2000.-Vol.XXXIV,№ 2.- P. 317-329.
. Nordth D.C. Institutions, institutional change and economic performance. – Cambridge: Cambridge University Press, 1990. – 366 p.
. Теренс М., Ганслі. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. Переклад з англійської. – К.: Основи, 1996. – 228 с.
. Coase R. The New Institutional Economics // The American Economic Review.-1998.-Vol.88, Issue 2. – P. 72-74.
. Капелюшников Р.И. Экономическая теория прав собственности (методология, основные понятия, круг проблем). – М.: ИМЭМО АН СССР, 1990. (http://www/institutional.boom.ru/books/kapelush_TPR.zip).
. Норткотт Д. Принятие инвестиционных решений: Пер. с англ.- М.: Банки и биржи, БНИТИ, 1997. – 247 с.
. Рекитар Я.А. Япония: эффективное управление инвестициями // Экономика строительства. – 1990. - №2. – С. 56—72.
. Kaplan S.N., Zingales L. Investment-Cash Flow Sensitivities Are Not Valid Measures of Financing Constraints // Quarterly Journal of Economics. – 2000. –Vol. 115. – P. 707—712.
. Капелюшников Р.И. Новая институциональная теория . – М.: ИМЭМО АН СССР, 1998. (http://www/libertarium.ru/libertarium/kapelushnikov).
. Смелзер Н. Социология : Пер. с англ.-М.:Феникс,1994. – 674 с.
. Норт Д. Институты и экономический рост: историческое введение // THESIS, Т. 1, Вып.2.- М.: ГУ-ВШЭ,1993. – С. 69-91.
. Уильямсон О. Экономические институты капитализма.Фирмы, рынки, «отношенческая контрактация». – СПб.: Лениздат, CEV Press, 1996. – 702 с.
. Политическая наука: новые направления: Пер. с англ. - М.: Вече, 1999. – 815 с.
. Сото Э. Иной путь. Невидимая революция в третьем мире. - М.: Catallaxy, 1995. – 320 c.
. Wilson C., Mercantilism . – London.: Routledge & Kegan Paul,1963. – Р. 26.
. Ойкен В. Основные принципы экономической политики: Пер. с нем. -М.: Прогресс. Универс,1995. – 493 с.
. Стиглиц Дж. Куда ведут реформы ( К десятилетию начала переходных процессов) // Вопросы экономики. - 1999. - №7. - С. 4-30.
. Шаститко А.Е. Новая институциональная экономическая теория. – М.: Теис, 2003. – 591 с.
. Тофлер Е. Третя хвиля. - М.: ACT, 1999. - С.51.
. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирова-ние экономики: Пер. с англ. - М.: Фонд экономической книги «Начала», 1990. - 180 с.
. Coleman J.S. Foundation of Social Theory.-Cambridge.:Belknap Press of Harvard University Press,1990. - 985 p.
. Сакс Д.И., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный подход.-М.: Дело, 1999. - 848 с.
. Козловски П. Общество и государство: неизбежный дуализм: Пер. с нем. – М.: Республика, 1998. – 368 с.
. Кваснюк Б. Сучасний інституціоналізм та особливості інституційного середовища в Україні // Стратегія економічного розвитку України. Науковий збірник. – К.: КНЕУ, 2000. – Вип. 2-3. – С. 53-60.
. Артьомова Т. Методологія інституціоналізму у контексті теорії вартості // Економіка і прогнозування. Науково-аналітичний журнал. – 2003. - №3. – С. 108-118.
. Fidrmuk J., Korhonen L. Similarity of Supply and Demand Shoks Between the Euro Area and the CEEC’s. BOFIT Discussion Paper № 14. – Helsinki: BOFIT, 2001. – 38 p.
. Szapari G. Transition Countries' Choice of Exchange Rate Regime in the Run-Up to EMU Membership.// Finance & Development.- June 2001.-Vol.38, № 2.-P. 26-29.
. Пахомов Ю. Мировой опыт функционирования зон свободной торговли в контексте интересов Украины // Міжнародна економічна інтеграція на початку ХХІ століття. Матеріали міжнародного наукового симпозіуму “Механізм введення та оптимального функціонування зони вільної торгівлі між державами-учасницями СНД” (15-16 серпня 2003 р., м.Ялта). – Київ.: Знання України, 2004. – С.174-188.
. Пищик В. Евро и макроэкономическая сбалансированность в ЕС // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. - №5. – С. 26—34.
. Михеев В. Экономика СВА: не состоявшееся (пока) единство // Мировая экономика и международные отношения. - 2003. - №6. - С.72-81.
. World Investment Report 2003. FDI Policies for Development:National and International Perspectives.-New York and Geneva.: UN, UNCTAD, 2003. – 304 p.
. Statistical Yearbook for Latin America and Caribbean 2003.-UN,ECLAC.-2004. – 531 p.
. Мексика // Мировая экономика и международные отношения .-2002.-№8. – С. 83-94.
. Коврига А. Инновационная экономика: инфраструктурная революция и институциональные условия глобального капитализма // Экономические инновации. Выпуск 17. Структурные и институциональные преобразования современной экономики. Сборник научных работ. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. 2003. – С. 51-60.
. Гаман М. Державна підтримка фінансування інновацій // Економіка України. – 2004. - №8. – С. 44-49.
. Котлубай В. Конкурентоспособность компаний в монополизированном рынке // Экономические инновации. Выпуск 17. Структурные и институциональные преобразования современной экономики. Сборник научных работ. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. 2003. – С. 20-29.
. Рогов С. Россия и Всемирная торговая организация. Мир не будет ждать, пока мы одумаемся и заявим свои претензии // Независимая газета от 1.12.1999. (http://ng.ru/economics/1999-12-01/4_vto.html).
. Зиненко И. Развивающиеся страны возьмут верх над развитыми через 5 лет // Рб.ру. – 01.11.2008. – http://www.rb.ru/topstory/economics/2008/11/01/152416.html.
. Шумпетер Й. Теория экономического развития: В 3-х томах.– С.П-б.: Экономическая школа / Научный редактор перевода В.С.Автономов, 2001. – Том 3. – 678 с.
. Шаститко А.Е. Государство и экономический рост // Экономика и математические методы . – 1996. - Вып. 3.
. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции. – М.: Прогрес. 1986. – 471 с.
. Robinson J. The Accumulation of Capital. N.Y.: Macmillan publ., 1956. – 376 p.
. Ролз Дж. Теория справедливости. – Новосибирск.: Изд-во Новосибирского университета, 1995. – 535 с.
. Стиглиц Дж. Глобализация: тревожные тенденции: Пер. с англ.-М.: Мысль, 2003. – 300 с.
. Ровт А. Институциональное обустройство экономики как условие и фактор качественного роста // Тези доповідей Міжнар. наукової конференції «Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації». Київ 4 липня 2002 року.- К.: ІСЕМВ НАН України, 2002. – С. 18-20.
. Чумаченко Б., Лавров К. Стратегическое управление научно-технологическим развитием: опыт США. // Международный журнал «Проблемы теории и практики управления». - 2000. - №2 (http://www.ptpu.ru/issues/2_00/13_2_00.htm).
. Ровт А. Институциональная среда как предпосылка экономического роста // Збірник наукових праць ІСЕМВ НАН України, вип.40.-Київ.: Видавничо-поліграфічний центр “ Київський університет”, 2004.-С. 220-233.
. Шишков Ю. В. Мировая финансовая система: необходимость реформ. // Мировая экономика и международные отношения.- 1999.- № 11. - С. 3-8.
. International Trade Statistics 2002. – Geneva.: WTO- 2002.- P.33.
. Зевин Л. З. Проблемы регулирования глобальных экономических процессов. // Мировая экономика и международные отношения.- 2002-№ 7. – С. 38-45.
. World Economic Outlook. Financial Turbulence and World Economy.-Washington D.C.: IMF.- October 1998.-247 p.
. World Economic Outlook. Growth and Institutions.-Washington D.C.: IMF.- April 2003. – 251 p.
. Shalizi Z. Some Initial and Very Preliminary Thoughts on World Development Report 2003 // Dynamic Development in a Sustainable World: Transformation in Quality of Life, Growth and Institutions / Ed. By G. Kochendörfer-Lucius and B.Pleskovic. – Berlin: Villa Borsig Workshop Series, 2001. – P. 5-13.
. BPS Statistical Indonesia. Foreign Trade. – http://www.bps.go.id/sector/ftrade.
. Malaysia: Statistical Appendix. IMF Staff Country Report № 01/187.- Washington D.C.-IMF. - October 2001. – P.3, 39, 40, 45.
. Singapore: Statistical Appendix. IMF Staff Country Report № 00/84.- Washington D.C.-IMF. – July 2000. – P.3, 30, 35.
. Monetary Authority of Singapore (MAS). Official Foreign Reserves. – http:/www.mas.gov.sg.
. ANZ Country Update: Thailand. – ANZ. – 13 January 2003. – 1 p. – http://www.anz.com.
. ANZ Country Update: Philippines. – ANZ. – 13 January 2003. – 1 p. – http://www.anz.com.
. ANZ Country Update: Malaysia. – ANZ. – 13 January 2003. -1 p.. – http://www.anz.com.
. ANZ Country Update: South Korea. – ANZ. – 13 January 2003. – 1 p. – http://www.anz.com.
. ANZ Country Update: Singapore. – ANZ. – 13 January 2003. – 1 p. – http://www.anz.com.
. ANZ Country Update: Hong Kong. – ANZ. – 13 January 2003. – 1 p. – http://www.anz.com.
. ANZ Country Update: China. – ANZ. – 13 January 2003. – 1 p. – http://www.anz.com.
. ANZ Country Update: Indonesia. – ANZ. – 13 January 2003. – 1 p. – http://www.anz.com.
. Иноземцев В. Расколотая цивилизация.-М: Academia-Наука, 1999.-724 с.
. Шереметьев И. Мексика: неолиберальная модель реформирования. Мировая экономика: тенденции 90-х годов. / Отв.ред. И.С.Королёв /РАН ИМЭМО.- М.: Наука.- 1999.- 304 с.
. Аникин А.В. История финансовых потрясений: от Джона Ло до Сергея Кириенко -М.: Олимп-Бизнес.- 2000.- 384 с.
. Осокина Н. Мексиканский экономический кризис 1994 года // Обозреватель-Observer. – 1998. - №10. – http://www.nasledie.ru/oboz/№10_98/index.htm.
. http://www.1upinfo.com/country-guide-study/mexico/mexico60.htm.
. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения. Под ред. Л.Н. Красавиной.- М.: Финансы и статистика.- 2000.- 608 с.
. World Investment Report 2001: Promoting Linkages.-New York and Geneva.: UNCTAD.-2001.-354 p.
. World Investment Report 2002: Transnational Corporations and Export Competitiveness.-New York and Geneva.: UNCTAD.-2002.-350 p.
. Philippines: Statistical Appendix. IMF Staff Country Report № 99/93.- Washington D.C.-IMF.- August 1999.-50 p.
. Indonesia: Statistical Appendix. IMF Staff Country Report № 99/39.- Washington D.C.-IMF.- May 1999.-54 p.
. Thailand: Statistical Appendix. IMF Staff Country Report № 01/155.- Washington D.C. – IMF. – May 1999. – 89 p.
. Malaysia: Statistical Appendix. IMF Staff Country Report № 00/130.- Washington D.C.-IMF.- October 2000. – 53 p.
. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытое общество в опасности. Пер. с англ.- М.: ИНТРА-М. – 1999. – XXVI. – 262 с.
. Клейн Л.Р. Кризис в Азии и мировая экономика // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – №4. – С. 34—35.
. Делягин М.Г. Мировой кризис. Общая теория глобализации. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 768 с.
. Мясникова Л. А. «Новая экономика» в пространстве постмодерна // Мировая экономика и международные отношения.- 2001.- № 12- С. 3-15.
. Доронин И. Современные финансовые рынки: тенденции и перспективы // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. - №6. – С. 23—35.
. Сенчагов В. Денежная масса и факторы ее формирования //Вопросы экономики. – 1997. - №10. – С. 24.
. Ершов М. О стереотипах в экономической политике // Вопросы экономики. – 2001. - №12. – С. 4—17.
. Константинов Ю.А., Ильинский А.И. Финансовый кризис: причины и преодоление. – М.: Финстатинформ. – 1999. – 156 с.
. Пефтиев В., Черновская В. Развивающийся мир: глобализация или регионализация ? // Мировая экономика и международные отношения. – 2000. - №7. – С. 38—46.
. Бланке П. Цикл контратакует (новая попытка синхронизации мирового роста // Мировая экономика и международные отношения. – 2000. - № 4. – С. 12—19.
. Бобков Ф., Иванов Е., Свечников А., Чаплинский С. Современный глобальный капитализм. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. – 351 с.
. Эдвинссон Л., Мэлоун М. Интеллектуальный капитал. Определение истинной стоимости компании // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология. – М: «Academia». – 1999. – С. 429—447.
. Krueger A. Conflicting Demand on the Monetary Fund // American Economic Review.-Vol.90. - № 2. – 2000. – P. 38—42.
. Меньшиков С. Взгляд на реформы и регулирование экономики // Вопросы экономики. – 1997.-№6. – С. 57—58.
. Пахомов Ю. Стратегия качественного роста отлична от программы выживания // Общество и экономика. – 2003. - № 6. – С. 38—64.
. World Economic Outlook. – International Monetary Fund, October 2007. – http://www.imf.org/external/pubs, 5.07.2008.
. Ровт О. Інститути як чинники попередження і запобігання фінансових криз в умовах високодинамічного розвитку // Збірник наукових праць ІСЕМВ НАН України. – Вип. 41. – Київ.: ІСЕМВ НАН України. – 2004. – С. 231—246.
. World Development Report 1997: The State in a Changing World. -New York.: Oxford University Press for World Bank. -September 1997. – 354 p.
. Иноземцев В.Л. За пределами экономического общества. – М.: «Academia-Наука», 1998. – 640 с.
. Strengthening the International Financial System and Multilaterial Development Banks. Report of G-7 Finance Ministers and Central Banks Governors. – July 7, 2001. – Rome, Italy. – http://www.library.utoronto.ca/G7/finance/index.htm.
. Report of G-7 Finance Ministers to the Cologne Economic Summit.-18-20 June, 1999. (http://www.library.utoronto.ca/G7/finance/index.htm).
. Economic Report of the President.-Washington D.C.: United States Government Printing Office.-1999.-454 p.
. Joint BIS-IMF-OECD-World Bank Statistics on External Debt. Mexico. – http://www.oecd.org.
. Bulgaria: Summary over the Privatisation Process Development as of July 31,2004. – Privatisation Agency of Bulgaria. – http://www.priv.government.bg/cgi-bin/ape/06/loader.?cgi?k=0)/.
. Thailand`s Macroeconomic Indicators. – Bank of Thailand. – http://www.bot.or.th/bothhomepage/databank/EconData/Thai_Key/Thai_ KeyE.asp.
. Indonesia: Statistical Appendix. IMF Staff Country Report № 00/133.- Washington D.C.-IMF.- October 2000. – P. 3,52.
. Chang Ha-Joon. Discussion paper №2006\05. UNU-WIDER. Understanding the Relationship between Institutions and Economic Development. –. July 2006. – 32 р.
. Международные процессы. Журнал теории международных отношений и мировой политики. - Научно-образовательный форум по международным отношениям. - http://www.intertrends.ru/seven/003.htm.
. Сорос Дж. Криза глобального капіталізму. Відкрите суспільство під загрозою. - К.: Основи. - 1999.- 259 с.
. Kaufman G.G. Refoming Deposit Insurance – Once Again. // Chicago Fed Letter.-2001.-№ 171.- 4 p.
. Benston G.J.,Kaufman G.G. FDICIA After Five Years: a Review and Evolution. Working Paper Series WP-97-1.-Chicago.:FRB of Chicago,1997.-42 p.
. Mishkin F.S. Evoluting FDICIA // FDICIA: Bank Reform Five Years Later and Five Years Ahead.-Greenwich Conn.: JAI Press, 1997.- P.17-33.
. Mishkin F.S. Financial Consolidation: Dangers and Opportunities. NBER Working Papers № 6655.- Cambridge, Massachusetts: NBER, July 1998.- 31 p.
. Goldstein M., Turner P. Banking Crisis in Emerging Economic Countries: Origins and Policy Options. BIS Economic Paper № 46.-BIS.-October 1996.-67 p.
. Mortlock G. A New disclosure Regime for Registered Banks. // Reserve Bank of New Zeland Bulletin.-1996.-Vol. 59,№ 1.- P.21-29.
. Calomiris C.W., Powell A. Can Emerging Market Bank Regulation Establish Credible Discipline ? .The Case of Argentina ,1992-99.: NBER Working Papers № 7715.- Cambridge, Massachusetts: NBER, May 2000.- 49 p.
. Calvo G.A.,Liederman L.,Reinhart C.M. The Capital Inflows Problem: Concepts and Issues. // Contemporary Economic Policy.-№ 12.-1994.-P.54-66.
. Kaminsky G.I.,Reinhart C.M. The Twin Crisis:The Causes of Banking and Balance-of-Payment Problems.// American Economic Review.-Vol.89.-№ 3.-1999.-P.473-500.
. Kaminsky G.I., Lizondo S., Reinhart C.M. Leading Indicators of Currency Crisis. IMF Working Paper 97-79.-IMF,1997.- 43 p.
. Глобальные трансформации.Политика,экономика, культура / Хелд Д., Гальдблатт Д., Макгрю Э.,Перратон Дж.- Пер. с англ.-М.: Праксис, 2004.-576 с.
. Коваленко П.В. Роль державних інститутів соціально-економічного регулювання на етапі становлення інформаційного суспільства // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. – К., 2007. - №1—2. – С. 101—106.
. Стиглиц Дж. Уроки олигархам. За сверхдоходы и вывоз капитала надо платить // Газета «День» от 10.12.2003.
. Делягин М. Экономика второго срока // Независимая газета. 23.12.2003.
. Ровт А. Приватизация и проблемы формирования отношений собственности. //Збірник наукових праць «Міжнародна економіка» Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.Випуск 39. - К.: ІСЕМВ НАН України, 2003. – С. 224-230.
. Газета « День» от 28.02.2004.
. Газета « День» от 24.12.2004.
. Оболенский В. Технологическое соперничество на мировом рынке // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. - № 7. – С. 3-12.
. Патон Б. Науково-технічний та інноваційний потенціал економічного розвитку України // Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України. Матеріали науково-практичної конференції. – К.: НТУУ „КПІ”, 2003. – С. 34-37.
. Новицький В. Науково-технічна складова зовнішньоекономічної стратегії України // Збірник праць вчених ІСЕМВ НАН України. Вип. 10. Реструктуризація економіки та раціоналізація експортно-імпортної політики України. – Київ: ІСЕМВ НАН України, 2000. – С. 24-29.
. Шелюбская Н. Новые направления инновационной политики ЕС // Проблемы теории и практики упраления. – 2003. - №4. – http://www.ptpu.ru/issues/4_03/12_4_03.htm.
. News, Perspectives // Research & Technology Management. – 2002.-Vol.45.-№5.-P.2-11.
. Емельянов С. США: что определяет экономическое лидерство // Человек и труд. – 2001. - № 11. – http://www.chelt.ru/2001/11/usa_11.html.
. OECD Science, Technology and Industry Scoreboard 2003. – OECD.-2003.-73 p.
. Федорович В.А., Патрон А.П., Заварухин В.П. США: Федеральная контрактная система и экономика: Механизм регулирования». -М.: Наука, 2002. – 926 с.
. Юданов Ю. Многообразие европейских предпринимательских моделей // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. - №12. – С. 26—34.
. Браверман А. Ещё один фактор капитализации // Эксперт. – 2002. - № 43.
. Коваленко П.В. Інноваційні процеси в менеджменті у системі пріоритетів національного розвитку // Зовнішня торгівля: право та економіка. Науковий журнал. – 2007. – №5(34). – С. 54—59.
. Коваленко П.В. Інноваційний менеджмент у системі конкуренції та пріоритетів національного розвитку // Вплив маркетингу на підвищення ефективності транскордонного економічного співробітництва з країнами-членами ЄС. Серія Економіка. Випуск 23. – Мукачево: МТІ, 2007. – С. 298–300.
. Реформы в Германии - это очень по-русски ! // Независимая газета от 2.12.2003 г.
. World Federation of Exchanges.Annual Report 2003.Statistics 2003. - 147 p.
. Барановский А. Недокапитализированная экономика // Газета « Зеркало недели». - № 42 от 1-7 ноября 2003 г.
. Россия после кризиса 1998 г.: на пути к беспроигрышной стратегии роста и социальной защиты (Доклад Всемирного банка).//Вопросы экономики.-2001.-№ 12.-С.62-103.
. Жаліло Я. Матеріали Семінару для підриємців «Україна-СОТ: інтереси бізнесу» 3 липня 2003 р., Донецьк // Світові новини торгівлі. – Випуск 9. – С. 27-29.
. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика: Монограція. – К.: НІСД, 2003. – 368 с.
. Романів М. Фінансова підтримка підприємництва // Фінанси України. – 2003. - № 9. – С. 32-38.
. Бажал Ю.М. Економічна оцінка технологічного розвитку в Україні: стан і перспективи // Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку. Матеріали наукової конференції. – Київ: НТУУ КПІ, 2001. – С. 135-139.
. Сорос Дж. Открытое общество. Реформируя глобальный капитализм.-М.:Некоммерческий фонд поддержки культуры, образования и новых информационных технологий, 2001. – 456 с.
. Лещенко С. Член Римского клуба Богдан Гаврилишин: Через 30 лет Украина могла бы рассчитывать на полноценное членство в ЕС // Газета «Украинская правда» от 23.01. 2004 г.
. Доповідна записка до засідання колегії Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції про результати функціонування спеціальних (вільних) економічних зон та запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку у 2002 році. - 13с. – http://me.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article/main?art_id=36826&cat_id=36708.
. Інформація про результати функціонування спеціальних (вільних) економічних зон та запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвиткуу 2003 році. – http://me.kmu.gov.ua/ control/uk/ publish/ article/ main?art_ id=39583&cat_id=36708.
. Экономика и банковская система Украины. – Киев.: Укрсоцбанк, 2004. – 35 с.
. Грошова і банківська статистика. – НБУ. – http://www.bank.gov.ua/ Statist/Money/mon.htm.
. Макроекономічні показники. – НБУ. – http://www.bank.gov.ua/ Macro/ index.htm.