МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ДЕРЖАВ У СФЕРІ МІГРАЦІЇ (на прикладі України та Азербайджану)

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

МАМЕДОВ Іса Адиль огли

УДК 341.1; 341.231.14

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ДЕРЖАВ
У СФЕРІ МІГРАЦІЇ
(на прикладі України та Азербайджану)

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
ДЕНИСОВ Володимир Наумович,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент Національної
академії правових наук України,
Заслужений діяч науки і техніки України

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ........................................................ 3

ВСТУП .............................................................................................................. 4

РОЗДІЛ 1. СПІВРОБІТНИЦТВО ДЕРЖАВ У СФЕРІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЇ В РАМКАХ ООН

1.1 Соціально-економічні та правові витоки глобалізації міграційних процесів ..............................................................................................................
12
1.2 Конвенційна система ООН у сфері міграції ............................................. 29
1.3 Інституційна система ООН у сфері міграції ............................................. 50
Висновки до Розділу 1 ...................................................................................... 69

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ДЕРЖАВ В РАМКАХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТРУКТУР ТА СПІВДРУЖНОСТІ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ

2.1 Характеристика конвенційних принципів та норм Ради Європи у сфері міграції .....................................................................................................
73
2.2 Розвиток механізму співпраці з міграційних питань в рамках ЄС (на прикладі установчих договорів ЄС) ................................................................
91
2.3 Особливості міжнародно-правового співробітництва держав у сфері міграції в рамках СНД ......................................................................................
109
Висновки до Розділу 2 ...................................................................................... 125

РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ УКРАЇНИ ТА АЗЕРБАЙДЖАНУ У СФЕРІ МІГРАЦІЇ

3.1 Реалізація Україною та Азербайджаном універсальних та європейських норм у сфері міграції (на прикладі правового статусу біженців) ............................................................................................................

129
3.2 Участь України та Азербайджану в договірних механізмах співпраці у сфері міграції в рамках СНД ........................................................................
149
Висновки до Розділу 3 ...................................................................................... 168

ВИСНОВКИ ..................................................................................................... 173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 180

ДОДАТКИ ........................................................................................................ 216

ВСТУП

Актуальність теми. За підрахунками Міжнародної організації з міграції загальна кількість міжнародних мігрантів у 2010 році становила 214 млн осіб, причому ця кількість має постійну тенденцію до зростання з року в рік, і до 2050 року може сягнути показника 405 млн осіб. Потік міжнародних мігрантів є надзвичайно розмаїтим – від висококваліфікованої робочої сили, до незаконних мігрантів. Транскордонний характер проблеми міжнародної міграції, у поєднанні з її зростаючими обсягами та прагненням держав зберегти право самостійно визначати порядок в’їзду на власну територію та виїзду з неї, обумовлює складність і суперечливість процесу розробки і утвердження міжнародно-правового механізму регулювання міграційних процесів. Існує усталена думка про те, що міжнародне право не забезпечує цілісного режиму міжнародної міграції. Воно не регулює належною мірою кількості осіб, які переміщуються у транскордонному вимірі щорічно, не утверджує універсального правила визначення громадянства, не структурує міжнародну систему потоків праці, не встановлює спеціальних режимів повернення незаконних мігрантів. Більше того, в деяких сферах, в яких використовується міжнародне право, його норми страждають на невизначеність або ж лише з’являються.
Зазначені тенденції стосуються усіх держав світової спільноти, у тому числі і держав-учасниць СНД. Зміни, які відбулися у відповідному регіоні у зв’язку з розпадом СРСР, зокрема: виникнення локальних збройних конфліктів, загальне погіршення добробуту населення, погіршення криміногенної ситуації, зумовили швидке зростання кількості міжнародних мігрантів. Так, загальна кількість емігрантів з України у 2011 році становила 6,5 млн осіб або 14,4 % від загальної кількості населення, причому найбільша їх кількість обрала державою проживання Російську Федерацію. Число емігрантів з Азербайджану у 2005 році складало 1 млн 365 тис. осіб, причому переважна більшість їх за державу проживання обрали Україну або Російську Федерацію. Саме тому, в порядку денному СНД питання міграції є постійним. Підтвердженням цьому є значний комплекс договірних механізмів та актів органів СНД, спрямованих на регулювання окремих аспектів міграційних відносин. Звідси виникає необхідність узагальнення існуючого досвіду співробітництва держав-учасниць СНД з міграційних питань (на прикладі України та Азербайджану) з метою визначення перспектив подальшого розвитку відповідного регіонального механізму та його вдосконалення. Не менш важливим є порівняння універсального (на рівні ООН) та регіонального (на рівні ЄС та Ради Європи) механізмів регулювання міграційних процесів з відповідними інструментами співпраці, розробленими державами-учасницями СНД, крізь призму досвіду України та Азербайджану.
Аналіз джерельної бази свідчить, що питання міжнародно-правових механізмів регулювання міграційних процесів ще недостатньо досліджені в науці міжнародного права, хоча ті або інши їх аспекти, висвітлювалися в ній. Ряд питань, присвячених цій проблематиці, знайшло своє відображення у працях українських юристів-міжнародників, зокрема, В. Ф. Антипенка, М. В. Буроменського, О. В. Бурлак, М. М. Гнатовського, О. А. Гончаренка, В. Н. Денисова, С. В. Книш, С. В. Максименко, С. В. Науменко, О. В. Поліщук, І. І. Сєрової, Л. Д. Тимченка, Л. О. Тимченко. Важливу роль у дослідженні сутності феномену міграції, його характерних рис та особливостей правового регулювання міграційних відносин відіграли роботи таких українських дослідників, як: О. І. Піскун, Ю. І. Римаренко, С. Б. Чехович, Ю. С. Шемшученко, а також російських – І. А. Вершиніна, В. О. Іонцева, В. І. Переверденцева. Не оминають увагою проблеми міжнародно-правового регулювання міграційних відносин і представники юридичної науки як держав СНД, так і далекого зарубіжжя, зокрема: А. І. Алієв , Л. Н. Галенська, Г. С. Гудвін-Гілл, Н. М. Зінченко, І. І. Лукашук, Р. Ф. Мамедов, В. Є. Підшивалов, Дж. Сімеон, Ж.-М. Сервес, Дж. Хаттавей. Переважна більшість робіт згаданих дослідників присвячена або особливостям міжнародно-правового захисту прав окремих груп мігрантів (біженці, трудящі-мігранти), або характеристиці міжнародно-правового спіробітництва держав у протидії незаконній міграції. Значна увага приділяється також характеристиці підходів ЄС до регулювання зовнішньої міграції, підтвердженням чому є роботи П. Боелса, Е. Гілда, П. Міндерхауда, С. Пірс, Н. Роджерса, М. М. Сіранта, К. А. Шапієва, О. І. Шумакової. Разом з тим недостатньо досліджена проблема ефективності механізмів регулювання міграційних відносин в рамках ООН, ЄС, СНД та Ради Європи крізь призму досвіду України та Азербайджану.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної програми науково-дослідної роботи відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Трансформація основних принципів міжнародного права в умовах глобалізації міжнародних відносин» (номер державної реєстрації 0110U008113).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексна характеристика міжнародно-правового співробітництва у сфері міграції крізь призму досвіду України та Азербайджану з урахуванням універсального (в рамках ООН) та регіональних (в рамках ЄС, СНД та Ради Європи) вимірів співпраці з міграційних питань обох держав.
Відповідно до поставленої мети було визначено такі основні завдання дисертаційного дослідження:
визначити рівень впливу глобалізації на розвиток міграційних процесів у світі та його соціально-економічні і правові витоки;
охарактеризувати договірний та інституційний рівні співпраці у сфері міграції на рівні ООН і можливі шляхи її вдосконалення;
визначити основні риси та особливості міжнародно-правової співпраці у сфері міграції в рамках регіональних міждержавних об’єднань (Рада Європи, ЄС, СНД);
оцінити рівень реалізації Україною та Азербайджаном універсальних та європейських норм у сфері міграції (на прикладі правового статусу біженців);
охарактеризувати участь України та Азербайджану в договірних механізмах співпраці у сфері міграції в рамках СНД та сучасні тенденції розвитку відповідної практики обох держав.
Об’єктом дослідження є правовідносини, які виникають у процесі регулювання міграції в рамках універсальних та регіональних механізмів співпраці держав під впливом глобалізації.
Предметом дослідження є основні форми і засоби співпраці держав у сфері міграції крізь призму досвіду України та Азербайджану з урахуванням універсального (в рамках ООН) та інших регіональних (в рамках ЄС, Ради Європи та СНД) вимірів співпраці з міграційних питань обох держав.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає система загальнонаукових та спеціальних методів і підходів, що забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного явища. З урахуванням теми, мети і завдань дослідження використовувалися такі методи: діалектичний метод (дозволив розглянути механізм міжнародно-правового регулювання міграції у динаміці його розвитку, виявити взаємозв’язок та взаємодію різних його рівнів та елементів); історико-правовий метод (уможливив дослідження генезису співпраці у сфері міграції в рамках СНД); порівняльний метод (застосовувався для визначення спільних і особливих рис механізмів міжнародно-правової співпраці у сфері міграції на універсальному та регіональному рівнях, а також для визначення рівня відповідності національного законодавства України та Азербайджану їх міжнародно-правовим зобов’язанням); формально-логічний метод (використовувався при формулюванні зауважень і пропозицій щодо вдосконалення нормотворчої та правозастосовної діяльності держав у сфері міграції); структурно-функціональний метод (дозволив виявити соціально-економічні та правові витоки глобалізації міграційних процесів).
Інформаційну та нормативно-правову базу дослідження складають: конституційні акти України та Азербайджану, їх національне законодавство та нормативно-правові акти, міжнародні договори, акти міжнародних організацій, зокрема ООН, Ради Європи, ЄС, СНД, матеріали, розміщені в мережі Інтернет та інші інформаційні джерела. Теоретичну основу дисертації становлять наукові праці українських та зарубіжних вчених у галузі права, економіки, демографії, соціології та інших наук.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні теоретичних положень та розробці рекомендацій для формування стратегічних пріоритетів та тактичних засобів щодо вдосконалення міжнародно-правового співробітництва України та Азербайджану у сфері міграції.
Наукову новизну становлять такі висновки та положення, які відображають особистий внесок автора:
уперше:
обґрунтовано у вітчизняній науці положення про те, що для сучасного етапу глобалізації міграційних процесів характерним є існування парадоксальної ситуації, викликаної тим, що нині у світі значною мірою лібералізованим є рух товарів, капіталів і послуг, але не осіб, причому однією з основних причин такого стану є те, що право регулювати міграційні потоки історично вважалось одним з невід’ємних і суверенних прав держави, проте потреби розвитку економіки вимагають модернізації такого підходу і це визначає важливу роль відводиться механізму міжнародно-правового регулювання міграційних відносин;
запропоновано класифікацію договірних норм в рамках СНД за напрямами дії: 1) договірні норми, спрямовані на боротьбу з нелегальною міграцією і торгівлею людьми; 2) договірні норми, спрямовані на врегулювання питань, пов’язаних із трудовою міграцією; 3) договірні норми, спрямовані на врегулювання правового статусу біженців та переміщених осіб; 4) договірні норми, спрямовані на удосконалення паспортно-візового режиму; 5) договірні норми СНД у сфері прикордонного співробітництва; 6) договірні норми, спрямовані на створення належної організаційної структури співробітництва держав-учасниць СНД у міграційній сфері; 7) інші договірні норми, зокрема, у сфері освіти, сімейних відносин;
визначено особливості участі Азербайджану та України у співробітництві у сфері міграції в рамках СНД, обумовлених їх національними інтересами та геостратегічними пріоритетами;
удосконалено:
періодизацію етапів формування законодавства України у сфері регулювання відносин за участю біженців;
характеристику підходів до реформування інституційної системи ООН у сфері управління міграцією з метою забезпечення її відповідності міграційним викликам сучасного світу;
характеристику ключових положень Конвенції про захист прав і основоположних свобод держав від 04.10.1950 р. у контексті захисту прав мігрантів з урахуванням практики Європейського суду з прав людини;
розуміння ролі фактора права у системі взаємозв’язків міграційних процесів - глобалізація, як сучасний етап розвитку характеризується тим, що в сучасному світі значною мірою лібералізованим є рух товарів, капіталів і послуг, але не осіб;
дістало подальшого розвитку:
еволюційне бачення розвитку механізму регулювання міграційних відносин в рамках ЄС на прикладі його установчих договорів;
положення про недостатню ефективність використання потенціалу СНД у контексті регулювання міграції, зважаючи на суперечливі інтереси держав-учасниць;
положення про необхідність подальшого вдосконалення державної політики у сфері регулювання міграції в Україні та Азербайджані, зважаючи на сучасні світові тенденції розвитку систем захисту прав мігрантів, з виокремленням найбільш значущих напрямів такого реформування.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, сформульовані в дисертації теоретичні узагальнення, висновки та рекомендації можуть бути використані:
у нормотворчій роботі для вдосконалення нормативно-правової бази регулювання міграційних відносин в Україні та Азербайджані, у тому числі для вдосконалення договірного та інституційного співробітництва обох держав у сфері міграції в рамках міжнародних організацій;
для подальшої науково-теоретичної розробки проблем правового регулювання міграційних відносин між Україною та Азербайджаном;
у навчальному процесі при викладанні курсів «Міжнародне публічне право» та спецкурсів «Міжнародне економічне право», «Право міжнародних організацій», «Право міжнародних договорів», «Право ЄС», а також при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників;
у практичній діяльності компетентних органів влади України та Азербайджану при формуванні зовнішньополітичного курсу обох держав з питань співробітництва у міграційній сфері та взаємодії з відповідними міжнародними організаціями;
в інформаційно-аналітичній сфері – з метою поширення знань щодо механізму міжнародно-правового регулювання міграційних відносин та його вплив на внутрішню політику держав.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою працею. Сформульовані в ній положення, узагальнення, висновки, рекомендації і пропозиції обґрунтовані на підставі власних досліджень здобувача. Для аргументації окремих положень дисертації використовувалися наукові праці інших дослідників, на які обов’язково зроблено посилання.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і пропозиції, викладені у роботі, доповідалися і обговорювалися у відділі міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.
Результати дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях, зокрема: Наукові читання «Міграційні процеси та захист прав людини» (Київський університет права НАН України, 2009 р.; тези опубліковано); Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми становлення і розвитку правової системи України» (м. Харків, 27–28 листопада 2010 р.; тези опубліковано); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів» (м. Запоріжжя, 24 лютого 2011 р.; тези опубліковано); Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Київ, 26–27 квітня 2012 р.; тези опубліковано); Міжнародна науково-практична конференція «Міжнародно та національно-правовий вимір забезпечення стабільності» (м. Львів, 5 травня 2012 р.; тези опубліковано).
Публікації. За темою дисертації та відповідно до її змісту опубліковано п’ять статей у наукових фахових виданнях з юридичних наук, одна стаття в закордонному виданні (Азербайджан) та п’ять опублікованих тез доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертаційної роботи зумовлена метою та завданням дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 219 сторінок, з них 35 сторінок – список використаних джерел (306 найменувань) і 4 сторінки – додатки.

bibliography

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовані найбільш суттєві результати та положення дисертаційного дослідження, наведено теоретичні узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у формулюванні теоретичних положень щодо характеристики міжнародно-правового співробітництва держав у сфері міграції (на прикладі України та Азербайджану) та практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму такої співпраці.
1. Міграція як соціальне явище, відома людству ще з доісторичних часів, але незважаючи на це, єдності в тлумаченні змісту цього поняття немає. Нині, в широкому сенсі цього слова, під міграцією розуміють процес переміщення населення через міжнародний кордон або в межах країни; вона охоплює будь-який вид переміщень незалежно від їх тривалості, складу чи причин, тому міграція включає в себе пересування біженців, переміщених осіб, економічних мігрантів тощо. Глобалізація є одним з ключових економічних факторів, що має визначальний вплив на процеси міжнародної міграції. Міграційні процеси і глобалізація перебувають у складних взаємозв’язках, адже, з одного боку, глобалізація створює широкі можливості для міграції населення, а міграція, в свою чергу, створює належні умови для глобалізації ринкового простору.
2. Для сучасного етапу глобалізації міграційних процесів характерним є існування суперечливої ситуації, викликаної тим, що в сучасному світі значною мірою лібералізованим є рух товарів, капіталів і послуг, але не осіб. Така ситуація суперечить об’єктивним законам розвитку міграційних процесів та рухливості населення, що перебувають під потужним впливом глобалізації. У вимірі права, ключовою причиною, що обумовлює виникнення зазначеного парадоксу, є право регулювати міграційні потоки, що історично вважається суверенним правом держави. Потреби розвитку економіки вимагають модернізації такого підходу. У цьому контексті важливу роль відіграє механізм міжнародно-правового регулювання міграційних відносин, який розвивається, переважно, у договірній формі. Сукупність договорів у сфері міграції, розроблених в рамках чи під егідою ООН, можна об’єднати в дві групи: 1) договори, спрямовані на регулювання правового статусу мігрантів; 2) договори з питань співпраці держав у сфері боротьби з незаконними операціями, пов’язаними з міграційними процесами, та мінімізації їх негативних наслідків. Особливою групою договорів з питань регулювання правового статусу мігрантів в системі ООН є договори, розроблені спеціалізованими установами ООН в рамках власних повноважень.
3. Існуюча система договорів у сфері міграції (розроблених в рамках чи під егідою ООН), значною мірою позбавлена цілісності і єдності, що не дозволяє повноцінно і ефективно забезпечувати належний рівень регулювання міграційних відносин з метою формування адекватної відповіді світового співтовариства держав на новітні глобальні виклики, пов’язані зі зростанням кількості мігрантів та зміною їх якісного складу. На прикладі Конвенції ООН про статус біженців автором доведено необхідність перегляду існуючих договірних норм відповідно до реалій сучасності (зокрема, необхідність уточнення поняття «біженець» у зв’язку з появою нових видів мігрантів, посилення механізму контролю і моніторингу за виконанням договірних вимог з боку держав-учасниць, усунення з практики держав надмірних обмежувальних заходів щодо доступу біженців до їх території).
4. В рамках інституційної системи ООН, управління міжнародною міграцією є розосередженим та недостатньо координованим між різними органами та установами при відсутності спеціалізованого органу чи установи ООН з питань міжнародної міграції. Так, Департамент економічних та соціальних зв’язків Секретаріату ООН займається лише вдосконаленням методології збору інформації про мігрантів та її обробкою, МОП концентрує свої зусилля тільки на захисті працівників мігрантів та членів їх сімей, УВКБ зосереджує свою увагу на захисті прав біженців, Управління ООН з наркотиків та злочинності – на боротьбі зі злочинністю у сфері міграції тощо. Така ситуація є відображенням існуючого парадоксу: з одного боку, в державах, які є джерелом міграції, посилюється тиск осіб бажаючих емігрувати, котрий акумулюється через високий попит на робочу силу; з іншого боку – можливості легального в’їзду звужуються через посилення обмежувальної практики держав. З метою забезпечення відповідності міграційним викликам сучасного світу, виокремлюють три варіанти реформування інституційної системи ООН: 1) створення нового органу чи установи шляхом об’єднання МОМ та УВКБ; 2) визначення – «керівної організації» серед уже існуючих, зокрема, таких як УВКБ чи МОП; 3) включення МОМ в систему ООН з відведенням їй керівної ролі щодо регулювання міграційних процесів.
5. Основна увага Ради Європи відповідно до її статутних завдань, приділяється розробці і прийняттю договірних норм, спрямованих на забезпечення прав мігрантів. Підтвердженням цьому є прийняття таких договорів, як: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р., Європейська конвенція про місце постійного проживання (ETS № 19) від 13 грудня 1955 р., Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів (EST № 93) від 24 листопада 1977 р., Конвенція про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні (ETS № 144) від 05 лютого 1992 р., Європейська соціальна хартія (переглянута) (ETS № 163) від 03 травня 1996 р., Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (EST № 165) від 11 квітня 1997 р., Європейська конвенція про громадянство (EST № 166) від 06 листопада 1977 р. Крім того, важливу роль в контексті гармонізації підходів держав-членів РЄ та формування спільного правового простру відіграють рекомендації Комітету Міністрів РЄ.
6. Серед усіх договірних інструментів РЄ у сфері міграції, особливе місце відводиться нормам КЗПЛ. Найчастіше, в контексті захисту від загрози вислання чи отримання дозволу на в’їзд, мігранти звертаються до положень ст. 2 (право на життя), ст. 3 (заборона катування), ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) та ст. 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) КЗПЛ. Важливе значення, у контексті захисту прав мігрантів, відіграють також Положення Протоколу № 4 до КЗПЛ, зокрема, ст. 2 (свобода пересування), ст. 3 (заборона вислання громадянина) та ст. 4 (заборона колективного вислання іноземців). Варто окремо відмітити наявність проблемних аспектів у контексті реалізації відповідних положень. Так, наприклад, ст. 8 КЗПЛ в окремих державах сприяє формуванню доволі неоднозначної, з точки зору громадської думки, практики щодо надання захисту особам, які фактично використовують прогалини у законодавстві з метою уникнення негативних наслідків вислання, зокрема, у Велікобританії.
7. Поетапний розвиток інтеграційних відносин в рамках сучасного ЄС знайшов своє відображення в перерозподілі повноважень у сфері міграції у бік розширення компетенції відповідного інтеграційного об’єднання. Так, наприклад, згідно Договору про заснування Європейського об’єднання вугілля та сталі від 18 квітня 1951 р., держави-члени зобов’язані були дотримуватися мінімальних стандартів поводження з працівниками-мігрантами у вугільній і сталеварній галузях промисловості, спрямованих, в першу чергу, на усунення перешкод у працевлаштуванні та полегшення імміграційних правил. А згідно з Амстердамським договором від 02 жовтня 1997 р., в якості однієї з цілей відповідного інтеграційного об’єднання, проголошувалось створення простору свободи, безпеки і правосуддя, в якому вільний рух осіб гарантується в поєднанні з необхідними заходами для контролю зовнішніх кордонів, притулків, імміграції та запобіганням і протидії злочинності. Органи ЄС, при цьому, наділялись ширшими повноваженнями, за рахунок включення у сферу спільного інтересу питань, пов’язаних з візами, імміграцією, наданням притулку, співпрацею у цивільних справах.
8. Незважаючи на істотний прогрес в рамках ЄС, досягнутий згідно з Лісабонським договором стосовно забезпечення відсутності контролю на внутрішніх кордонах та формування спільної політики щодо надання притулку, імміграції та контролю на зовнішніх кордонах ЄС на основі солідарності держав-членів та справедливого ставлення до громадян третіх держав, механізм формування спільної міграційної політики держав-членів ЄС не позбавлений певних неузгодженостей та недоліків. Зокрема, щодо можливості розробки і прийняття органами ЄС заходів у сфері інтеграції мігрантів, а також щодо обсягу повноважень, який зберігається за державами-членами ЄС щодо укладення договорів з третіми державами щодо імміграційної політики. Недостатньою є увага органів ЄС і до такої соціальної групи, як незаконні мігранти, які потребують особливого захисту, з огляду на їх надмірну соціальну вразливість та незахищеність.
9. З моменту створення СНД, в її рамках міграція відносилась до числа одного з пріоритетів співробітництва держав, що підтверджується ст. 2 Статуту СНД. На сучасному етапі розвитку можна виділити три основні етапи розвитку співпраці з міграційних питань в рамках СНД: 1) до середини 1990-х років – визначення правового статусу біженців, вимушених переселенців, трудящих мігрантів, запровадження безвізового режиму та соціальні гарантії для іноземців на території приймаючих держав; 2) друга половина 1990-х років – друга половина 2000-х років – посилення боротьби з незаконною міграцією, зважаючи на вагому роль належного регулювання міграційних явищ у контексті забезпечення безпеки держав; 3) 2010–2011 рр. – поступовий перехід до більш позитивного розуміння ролі міграції в регіональному розвитку, який передбачає відхід від вузького розуміння міграції у взаємозв’язку з забезпеченням безпеки. Договори з питань міграції, розроблені і прийняті в рамках СНД, можна класифікувати за кількістю сторін, за терміном дії, за умовами участі та за напрямом дії.
10. На прикладі імплементації Україною та Азербайджаном положень Конвенції ООН про статус біженців від 28 липня 1951 р. стає очевидно, що обидві держави привели національне законодавство у формальну відповідність з відповідними міжнародно-правовими нормами. Разом з тим, кожна з названих держав розширила і деталізувала відповідні договірні положення з урахуванням як сучасних світових тенденцій, так і власних потреб. Так, Азербайджан врегулював статус вимушених переселенців, а Україна запровадила поняття «осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та визначила їх права та обов’язки. Основною проблемою, в контексті забезпечення дотримання вимог універсальних міжнародно-правових норм щодо захисту прав біженців для обох держав, є забезпечення їх належної реалізації в рамках національних правових систем. Основними перепонами на шляху досягнення цього завдання в Азербайджані є: 1) прогалини у національному законодавстві, особливо щодо правового статусу дітей біженців та шукачів притулку; 2) вплив політичних міркувань на механізм прийняття рішень щодо надання статусу біженців (відмова у наданні статусу біженців чеченцям з Російської Федерації); 3) неналежна якість діяльності правозастосовних і судових органів ( до червня 2012 року в Азербайджані не було зафіксовано жодного випадку позитивного рішення суду щодо розгляду апеляцій з приводу надання притулку). Схожі проблеми характерні і для України у контексті дотримання міжнародно-правових зобов’язань щодо захисту прав біженців: 1) прогалини у національному законодавстві, у т. ч. вузьке визначення поняття додаткового захисту, широке коло підстав для відмови у прийнятті заяви про надання відповідного статусу на стадії попереднього розгляду та ін.; 2) вплив політичних міркувань на забезпечення прав біженців, зокрема, у контексті дотримання базового принципу не вислання; 3) неналежна якість роботи правозастосовних і судових органів (майже 90 % осіб, що звертаються до офіційних органів з потребою по надання статусу біженця, або отримання притулку відмовляють, а оскарження цього рішення в суді значною мірою ускладнене).
11. Україна та Азербайджан є учасниками КЗПЛ і визнають юрисдикцію ЄСПЛ, наслідком чого є зростання кількості позовів проти держави, пов’язаних з недотриманням основних прав людини, у т. ч. і біженців. У цьому контексті варто вказати на деякі відмінності між цими державами. Так, у справах проти Азербайджану, предметом оскарження слугує або неприпустима поведінка органів влади щодо біженців та вимушених переселенців (Мамедов проти Азербайджану), або відмова держави від належного забезпечення прав власних громадян, гарантованих КЗПЛ щодо володіння майном, від неправомірних посягань з боку біженців та вимушених переселенців (Акімова проти Азербайджану та ін.). Стосовно України найчастіше оскаржується екстрадиція осіб, які або мають статус біженця, або перебувають у стадії розгляду відповідних заяв (Байсаков та інші проти України, Світлорусов проти України, Новік проти України, Дубовик проти України).
12. Періодизація етапів формування законодавства України у сфері регулювання відносин за участю біженців може мати наступний вигляд:
 від липня 1990 р. і до початку 2000-х рр. – початковий етап формування нормативних і інституційних засад регулювання міграційних процесів, у т. ч. і за участю біженців;
 від початку 2000-х рр. і до 2010 р. – реформування нормативних і інституційних засад регулювання відносин за участю біженців з метою забезпечення дотримання міжнародно-правових зобов’язань;
 від 2010 р. і донині – оптимізація нормативних і інституційних засад управління міграційними потоками за участю біженців.
13. Україна та Азербайджан є активними учасниками договірних механізмів співпраці у сфері міграції в рамках СНД, як це випливає зі статистики підписаних обома державами договорів і актів органів СНД. Однак, незважаючи на існування істотного інтересу щодо співпраці у сфері міграції ( з використанням договірних механізмів в рамках СНД), обидві держави послідовно відстоюють право обмеженої участі в останніх, що обумовлено як внутрішніми, так і зовнішніми факторами, наприклад, зміною геополітичних пріоритетів. Підтвердженням цьому є: 1) значна частина підписаних Україною та Азербайджаном, але не ратифікованих міжнародних договорів у сфері міграції; 2) Практика підписання договорів з міграційних питань або з застереженням, або з висловленням окремої думки, що істотно обмежує сферу дії відповідних договірних норм; 3) значна кількість не підписаних міжнародних договорів у сфері міграції, розроблених в рамках СНД: з 24 основних міжнародних договорів у сфері міграції Азербайджаном не підписано 8 (33 %), Україною – 5 (21 %).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аблязов Д. Е. Соціальна, правова держава та права людини і громадянина [Електронний ресурс] / Д. Е. Аблязов // Форум права. – 2012. – № 1. – С. 10–14. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-1/12adelig.pdf.
2. Абу Салех Мухамед. Міжнародно-правове регулювання статусу трудящих-мігрантів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / Мухамед Абу Салех. – К., 1999. – 19 с.
3. Агенство ООН у справах біженців засуджує вислання біженця до Російської Федерації [Електронний ресурс] / Прес-реліз. – Режим доступу :
http://www.unhcr.org.ua/uk/novini/novyny/794-pres-reliz-agentstvo-oon-u-spravakh-bizhentsiv-zasudzhue-vislannya-bizhentsya-do-rosijskoji-federatsiji.
4. Азбука європейської інтеграції : навч.-метод. посібник / [під заг. ред. І. В. Яковюка]. – Харків : Апекс+, 2006. – 168 с.
5. Алиев А. И. Международно-правовое регулирование статуса иностранцев и лиц без гражданства: теория и практика : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право» / Амир Ибрагим Алиев. – Баку, 2007. – 61 с.
6. Аллахверанов А. Возвращение беженцев и внутренне перемещенных лиц на родину: вигляд из Азербайджана [Електронний ресурс] / А. Аллахверанов. – Режим доступу :
http://theanalyticon.com/?p=57&lang=ru.
7. Ангенендт Ш. Бегство и миграция: актуальные проблемы всемирных миграционных процессов [Електронний ресурс] / Ш. Ангенендт. – Режим доступу :
http://www.deutschebotschaft-moskau.ru/ru/bibliothek/internationale-politik/1999-04/.
8. Ахиезер А. С. Диалектика урбанизации и миграции в России / А. С. Ахиезер // Общественные науки и современность. – 2000. – № 1. – С. 78–89.
9. Бальзамова Н. Л. Опыт ЕС в области миграции [Електронний ресурс] / Н. Л. Бальзамова. – Режим доступу :
http://eu-law.ru/2011/11/opyt-es-v-oblasti-migracii/.
10. Баруа Н. Руководство по разработке эффективной политики в области трудовой миграции в странах происхождения и назначения / Н. Баруа, Р. Чолевински. – Женева : ОБСЕ, 2006. – 280 с.
11. Бенуа-Ромер Ф. Право Совета Европы. На пути к общеевропейскому правовому пространству / Ф. Бенуа-Ромер, Х. Клебес ; пер. с англ. – М. : Изд-во «Весь мир», 2007. – 296 с.
12. Бурячок Т. Громадянство Європейського Союзу [Електронний ресурс] / Т. Бурячок. – Режим доступу :
http://comeuroint.rada.gov.ua/komevroint/control/uk/publish/article;jsessionid=3E7CC0A9F887ABE755C20B6288825251?art_id=46294&cat_id=45600.
13. В Україні мешкають понад 2,4 тис. офіційно визнаних біженців [Електронний ресурс] / УНІАН. – Режим доступу :
http://www.unian.ua/news/520071-v-ukrajini-meshkayut-ponad-24-tis-ofitsiyno-viznanih-bijentsiv.html.
14. Васильева Т. А. Миграционная политика, гражданство и статус иностранцев в странах западной демократии (сравнительно-правовое исследование) : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.02 / Васильева Татьяна Андреевна. – М., 2010. – 472 с.
15. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с.
16. Вершинина И. А. Миграционные процессы в условиях глобализации: социологический анализ факторов и тенденций развития : дис. … канд. социолог. наук : 22.00.04 / Вершинина Инна Альфредовна. – М., 2006. – 138 с.
17. Воробьева О. Д. Миграционные процессы населения: вопросы теории и государственной миграционной политики / О. Д. Воробьева // Проблемы правового регулирования миграционных процессов на территории Российской Федерации : Аналитический сборник Совета Федерации ФС РФ. – 2001. – № 9. – С. 33–40.
18. Второй периодический доклад о выполнении Азербайджанской Республикой обязательств, предусмотренных Международной конвенцией о защите прав всех трудящихся-мигрантов и членов их семей от 13 января 2012 г. [Електронний ресурс] / CMW/C/AZE/2. – Режим доступу :
http://www1.umn.edu/humanrts/russian/cmw/Rrprtcmw_azerbaijan2012.html.
19. Гаврушко Ю. Ф. Правове регулювання міграційних процесів на універсальному та єврорегіональному рівнях : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.11 / Гаврушко Юлія Филимонівна. – К., 2005. – 204 с.
20. Ганжа Н. В. Новий погляд на поняття «біженець» у конституційному праві України крізь призму геополітичних змін у світі / Н. В. Ганжа, Я. М. Кустинський // Право і закон. Серія: Право. – 2009. – № 3. – С. 5–8.
21. Германенко В. А. Участь Ради Європи у системі міжнародно-правового захисту людини і громадянина / В. А. Германенко // Наше право. – 2011. – № 1. – Ч. 1. – С. 188–192.
22. Глоссарий терминов в области миграции / [отв. ред. Р. Перрушу]. – Женева : Междунар. организация миграции, 2005. – 98 с.
23. Гончаренко О. А. Статус біженця в міжнародному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / О. А. Гончаренко. – Харків, 2005. – 18 с.
24. Гуменюк Ю. П. Теоретичні аспекти дослідження впливу міжнародної міграції робочої сили на розвиток економічної системи / Ю. П. Гуменюк, Г. П. Гоголь // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2009. – № 657. – С. 486–497.
25. Даргель В. Наднациональная составляющая в иммиграционной политике Евросоюза / В. Даргель // Власть. – 2011. – № 12. – С. 154–158.
26. Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/ declarations/summitdecl.shtml.
27. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. № 55-ХІІ [Електронний ресурс] / Верховна Рада УРСР. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/55-12.
28. Демографический энциклопедический словарь / [под ред. Д. И. Валентей]. – М. : Советская энциклопедия, 1985. – 608 c.
29. Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства від 07 жовтня 1956 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_160.
30. Доклад Международной конференции по народонаселению и развитию : Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН A/49/482 от 06 октября 1994 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N94/389/ 40/IMG/N9438940.pdf?OpenElement.
31. Доклад Международной конференции по народонаселенню и развитию / A/CONF.171/13/Rev.1. – Нью-Йорк : ООН, 1995. – 195 с.
32. Дубовик проти України (заяви № 33210/07 і 41866/08) : Рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.6999.1.
33. Ежегодный доклад Верховного комиссара ООН по правам человека, 13 декабря 2011 г. [Електронний ресурс] / A/HRC/19/21. – 23 с. – Режим доступу :
http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/G11/173/45/PDF/G1117345.pdf?OpenElement.
34. Європейська конвенція про громадянство (ETS № 166) від 06 листопада 1977 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_004.
35. Європейська конвенція про місце постійного проживання (ETS № 19) від 13 грудня 1955 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_317.
36. Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів (ETS № 93) від 24 листопада 1977 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_307.
37. Європейська соціальна хартія (переглянута) (ETS № 163) від 03 травня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_062.
38. Жданов И. Надгосударственная практика управления миграционными процессами в ЕС / И. Жданов // Власть. – 2007. – № 7. – С. 98–102.
39. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015.
40. Заявление глав государств-участников СНГ об активизации сотрудничества в борьбе с незаконной миграцией от 28 ноября 2006 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://arc.pravoby.info/dok2007/part8/akt08834.htm.
41. Зинченко Н. Н. Международно-правовое регулирование внешней миграции : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Зинченко Нина Николаевна. – М., 2001. – 223 с.
42. Зинченко Н. Н. Право убежища как международно-правовой институт / Н. Н. Зинченко // Российская юстиция. – 2011. – № 5. – С. 16–18.
43. Иванов Д. В. Правовой статус беженцев в международном и внутригосударственном праве : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Иванов Дмитрий Владимирович. – М., 1999. – 185 с.
44. Ижнина Л. П. Основания отказа в выдаче лиц в целях осуществления уголовного преследования / Л. П. Ижнина, А. С. Гришин // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. – 2008. – № 2. – С. 220–224.
45. Ионцев В. А. Международная миграция населения: теория и история изучения / Ионцев В. А. – М. : Диалог-МГУ, 1999. – Вып. 3. – 370 с.
46. Калашников против Российской Федерации (жалоба № 47095/991) : Постановление ЕСПЧб 15 июля 2002 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.echr.ru/documents/doc/12028557/12028557.htm.
47. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс ; [пер. с англ. под науч. ред. О. И. Шкаратана]. – М. : ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
48. Кизима І. С. Чинники зовнішньої трудової міграції населення України [Електронний ресурс] / І. С. Кизима // Збірник наукових праць Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. – 2009. – № 15. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/npkntu_e/2009_15/stat_09/54.pdf6
49. Ковалишин І. Г. Правовий статус біженців в Україні: проблеми теорії і практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / І. Г. Ковалишин. – К., 2005. – 22 с.
50. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам от 22 января 1993 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/ link1/MU93K01U.html.
51. Конвенция о правовом статусе трудящихся-мигрантов и членов их семей государств – участников СНГ от 14 ноября 2008 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://cis.minsk.by/reestr/ru/index.html#reestr/view/text?doc=2554.
52. Конвенция о приграничном сотрудничестве государств – участников СНГ от 10 октября 2008 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://base.spinform.ru/show_doc.fwx?rgn=24907.
53. Конвенция ООН против транснациональной организованной преступности и протоколы к ней. – Нью-Йорк : ООН, 2004. – 99 с.
54. Конвенція МОП № 143 про зловживання в галузі міграції і про забезпечення працівникам-мігрантам рівних можливостей і рівного ставлення від 24 червня 1975 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_163.
55. Конвенція МОП № 118 про рівноправність громадян країни та іноземців і осіб без громадянства у галузі соціального забезпечення від 28 червня 1962 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_017
56. Конвенція МОП № 97 про працівників-мігрантів від 08 червня 1949 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_159.
57. Конвенція ООН про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей від 18 грудня 1990 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_203.
58. Конвенція ООН про захист усіх осіб від насильницьких зникнень від 20 грудня 2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_h91.
59. Конвенція ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_207.
60. Конвенція ООН про ліквідацію усіх форм расової дискримінації від 07 березня 1966 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_105.
61. Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_085.
62. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_789.
63. Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами від 02 грудня 1949 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_162.
64. Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (ETS № 165) від 11 квітня 1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_308.
65. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
66. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021.
67. Конвенція про права інвалідів від 13 грудня 2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_g71.
68. Конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей держав – учасниць СНД від 14 листопада 2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_j82.
69. Конвенція про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні (ETS № 144) від 05 лютого 1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.coe.kiev.ua/docs/cets/cets144.htm.
70. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/995_085.
71. Конституція України : Закон України № 254к/96-ВР від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
zakon.rada.gov.ua/go/254к/96-в.
72. Краткий словарь по социологии / [под общ. ред. Д. М. Гвишиани, Н. И. Лапина ; сост.: Э. М. Коржева, Н. Ф. Наумова.]. – М. : Политиздат, 1988. – 479 с.
73. Кучумова І. Ю. Роль Міжнародної організації праці в розвитку соціально-трудових відносин / І. Ю. Кучумова // Інноваційна економіка. – 2011. – № 6. – С. 66–69.
74. Максименко С. В. Міжнародно-правове регулювання права на свободу пересування і вибір місця проживання : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.11 / Максименко Сергій Валерійович. – Одеса, 2005. – 212 с.
75. Малиновська О. А. Міграційна політика України: стан і перспективи розвитку / Малиновська О. А. – К. : НІСД, 2010. – 32 с.
76. Международная миграция и развитие : Доклад Генерального Секретаря ООН А/67/254 от 03 августа 2012 [Електронний ресурс]. – 26 с. – Режим доступу :
http://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/67/254&Lang=R.
77. Международная миграция и развитие : Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН А/RES/58/208 от 13 февраля 2004 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N03/514/16/PDF/ N0351416.pdf?OpenElement.
78. Международная миграция и развитие : Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН А/RES/63/225 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N08/484/31/PDF/ N0848431.pdf?OpenElement.
79. Мезяев А. Б. Международные договоры об экстрадиции и проблема смертной казни / А. Б. Мезяев // Государство и право. – 2003. – № 3. – С. 79–84.
80. Мехтиев Э. Азербайджан и ЕС приступили к переговорам об упрощении визового режима и реадмиссии [Електронний ресурс] / Э. Мехтиев. – Режим доступу :
http://www.trend.az/news/politics/1998688.html.
81. Миграции без границ : Эссе о свободном передвижении людей / [под ред. А. Пеку и П. де Гюштенера]. – М. : ЮНЕСКО, 2009. – 291 с.
82. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри: (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика) : енциклопедія / [упоряд. Ю. І. Римаренко ; за ред. Ю. Римаренка]. – К. : Довіра, 1998. – 912 с.
83. Міжнародна Амністія заявляє, що в Україні немає гарантії безпеки для біженців [Електронний ресурс] / Прес-реліз. – Режим доступу :
http://helsinki.org.ua/index.php?id=1212744856.
84. Міжнародне право: Основні галузі : підручник / [за ред. В. Г. Буткевича]. – К. : Либідь, 2004. – 816 с.
85. Москаль Г. Система міжнародно-правових актів регулювання міграційних процесів / Г. Москаль // Віче. –2012. – № 13. – С. 42–44.
86. Муравйов В. І. Вступ до права Європейського Союзу : [підручник] / Муравйов В. І. – К. : ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка, 2009. – 258 с.
87. Национальный доклад, представленный в соответствии с п. 15 «А» к Резолюции 5/1 Совета ООН по правам человека, A/HRC/WG.6/4/AZE/1 от 14 ноября 2008 г. [Електронний ресурс]. – 27 с. – Режим доступу :
http://lib.ohchr.org/HRBodies/UPR/Documents/Session4/AZ/A_HRC_WG6_4_AZE_1_R.PDF.
88. Нестеренко С. С. Захист права на життя в екстрадиційній процедурі / С. С. Нестеренко // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – 2011. – № 2. – С. 181–184.
89. О вынужденных переселенцах : Закон Российской Федерации от 19 февраля 1993 г. № 4530-І [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://base.garant.ru/10105693/.
90. О деятельности Совместной комиссии государств – участников Соглашения о сотрудничестве государств – участников СНГ в борьбе с незаконной миграцией от 06 марта 1998 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.cismission.mid.ru/v18.html.
91. О Комплексном плане первоочередных мер, направленных на практическую реализацию принципов, заложенных в Декларации о согласованной миграционной политике государств – участников СНГ : Решение Совета глав правительств СНГ от 20 ноября 2009 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://cis.minsk.by/ reestr/ru/index.html#reestr/view/text?doc=2734.
92. О правовом положении иностранных граждан и лиц без гражданства : Закон Азербайджанской Республики от 13 марта 1996 г. № 41-ІГ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://migration.gov.az/images/pdf/87e5dae74272bd931c6743c49be8f188.pdf.
93. О предложениях по согласованной миграционной политике государств – участников СНГ : Решение Совета глав государств СНГ от 05 октября 2007 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.uazakon.com/documents/date_ee/pg_gtwgxm.htm.
94. О применении Закона Азербайджанской Республики «О статусе беженцев и вынужденных переселенцев (лиц переселенных в пределах страны)» : Указ Президента Азербайджанской Республики от 08 июля 1999 г. № 148 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://migration.gov.az/images/pdf/11e5a470fd526da5a5857ef2351e291f.pdf.
95. О присоединении Азербайджанской Республики к Соглашению о безвизовых передвижениях граждан государств СНГ по территории этих государств-участников СНГ : Закон Азербайджанской Республики от 06 мая 1997 г. № 289-ІГ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://new.zakon.az/ site/index/?doc=za_970289.
96. О Программе сотрудничества государств – участников СНГ в противодействии незаконной миграции на 2009–2011 гг. : Решение Совета глав государств СНГ от 10 октября 2008 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/997_j84.
97. О Программе сотрудничества государств – участников СНГ в противодействии незаконной миграции на 2012–2014 гг. : Решение Совета глав государств СНГ от 03 сентября 2011 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://cis.minsk.by/reestr/ru/index.html#reestr/view/text?doc=3149.
98. О Совместной комиссии государств-участников Соглашения о сотрудничестве государств-участников СНГ в борьбе с незаконной миграцией от 06 марта 1998 г. : Решение Совета глав правительств СНГ от 16 апреля 2004 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://spravka-jurist.com/base/part-lq/tx_dssbue.htm.
99. О социальной защите вынужденных переселенцев и приравненных к ним лиц : Закон Азербайджанской Республики от 21 мая 1999 г. № 669-ІГ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.kavkaz-uzel.ru/articles/13681/?print=true.
100. О статусе беженцев и вынужденных переселенцев (лиц, переселенных в пределах страны) : Закон Азербайджанской Республики от 21 мая 1999 г. № 668-ІГ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://migration.gov.az/images/pdf/be8fe5589d68f124389e68a27ec89ab6.pdf.
101. Об утверждении «Порядка государственной регистрации актов гражданского состояния» : Постановление Кабинета Министров Азербайджанской Республики № 145 от 31 октября 2003 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.zagsi.ru/f/regulations/poriadok%2520registracii%2520aktov%2520GS.doc.
102. Об утверждении порядка рассмотрения ходатайства о предоставлении статуса беженца : Указ Президента Азербайджанской Республики от 13 ноября 2000 г. № 419 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://migration.gov.az/images/pdf/7d502e408bca76b5efa951fe4fa8cdb8.pdf
103. Основные направления деятельности и результаты [Електронний ресурс] / Управление информации Службы по связям с общественностью Совета Европы. – Режим доступу :
http://www.hrights.ru/text/b10/Chapter14.htm.
104. Павлова Л. В. Международно-правовой статус беженца : пособие для студ. вузов / Л. В. Павлова, А. В. Селиванов. – Минск : Тесей, 2006. – 192 с.
105. Пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043.
106. Пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 995_042.
107. Паспорт Консультативного Совета по труду, миграции и социальной защите населения государств – участников СНГ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.e-cis.info/page.php?id=8206.
108. Переверденцев В. И. Методы изучения миграции населения / Переверденцев В. И. – М. : Наука, 1975. – 200 с.
109. Петрова Я. В. Соціальні механізми інтелектуальної міграції : дис. ... канд. соціолог. наук : 22.00.04 / Петрова Яна Володимирівна. – Харків, 2008. – 168 с.
110. Подшивалов В. Е. Международно-правовые проблемы предупреждения и пресечения незаконной миграции : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Подшивалов Владимир Евгеньевич. – СПб., 2004. – 195 с.
111. Поліщук О. В. Особливості класифікації міжнародних мігрантів (трудящих-мігрантів) / О. В. Поліщук // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2009. – № 4. – С. 139–141.
112. Порядок денний асоціації Україна – ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show?nreg=994_990&find=1&text=%EC%B3%E3%F0.
113. Поставнин В. Всемирный банк как катализатор дискуссий по проблемам трудовой миграции [Електронний ресурс] / В. Поставнин. – Режим доступу :
http://web.worldbank.org/WBSITE/EXTERNAL/EXTRUSSIANHOME/ EXTRUSSIANCOUNTRIES/ECAINRUSSIANEXT/0,,contentMDK:22890940~pagePK:146736~piPK:226340~theSitePK:488750,00.html.
114. Потемкина О. Иммиграционная политика ЕС: от Амстердама до Лиссабона / О. Потемкина // Мировая экономика и международные отношения. – 2010. – № 4. – С. 42–51.
115. Права неграждан / Управление Верховного Комиссара ООН по права человека. – Нью-Йорк; Женева : United Nations Publications, 2007. – 92 с.
116. Право Європейського Союзу : навч. посібник / [за заг. ред. Р. А. Петрова]. – [3-є вид., змін. і доп.]. – К. : Істина, 2010. – 376 с.
117. Преображенская Н. М. Миграция в условиях глобализации (социально-философские аспекты) : дис. … канд. философ. наук : 09.00.11 / Преображенская Надежда Михайловна. – М., 2007. – 190 с.
118. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту : Закон України від 08 липня 2011 р. № 3671-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3671-17.
119. Про біженців : Закон України від 24 грудня 1993 р. № 3818-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3818-12.
120. Про затвердження Тимчасового положення про порядок визначення статусу біженців з Республіки Молдова і надання їм допомоги : Постанова Кабінету Міністрів України від 08 липня 1992 р. № 378 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/378-92-%D0%BF.
121. Про Концепцію співробітництва держав – учасниць СНД у протидії незаконній міграції : Рішення Ради глав держав СНД від 16 вересня 2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/997_750.
122. Про ратифікацію Угоди про співпрацю держав – учасниць СНД у боротьбі з незаконною міграцією : Закон України від 17 березня 1999 р. № 497-XIV [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/497-14.
123. Программа защиты, EC/52/SC/CRP.9/Р