Мова українських перекладІВ І. МАцинського

brief description

Ужгородський національний університет

На правах рукопису

ЛІХТЕЙ ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА

УДК 811.161.2’38’06

Мова українських перекладІВ І.МАцинського
Спеціальність 10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
На здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Чучка Павло Павлович,
доктор філологічних наук,
професор

ужгород 2002

Зміст

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Розділ 1. Шлях І. Мацинського до української
літературної мови та українських перекладів
поезій словацьких романтиків . . . . . . . . . . . . . . . 18

РОЗДІЛ 2. Лексико-семантична відповідність
українського тексту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
2.1. Відтворення назв реалій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
2.2. Передача онімів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
2.3. Відтворення символів, традиційних епітетів і
порівнянь . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
2.4. Старослов’янізми, русизми та словакізми в українському
тексті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . 58
2.5. Діалектна лексика і розмовні слова в перекладі . . . . . . . 66
2.6. Інші лексико-семантичні відповідності в ділянці
апелятивної лексики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68
2.7. Передача усталених виразів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84

РОЗДІЛ 3. Граматична відповідність українського
тексту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96
3.1. Адекватність основних граматичних категорій . . . . . . . 96
3.2. Авторське словотворення і формотворення . . . . . . . . . . 103
3.3. Особливості відтворення незв’язаних словосполучень . 108

РОЗДІЛ 4. Фонетична відповідність українського
тексту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120
4.1. Словесне і ритмічне наголошування . . . . . . . . . . . . . . . . 121
4.2. Дотримання часокількості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127
4.3. Відтворення фоніки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129
4.3.1. Римування в українському тексті . . . . . . . . . . . . . . 133
4.3.2. Дотримання правил чергування фонем . . . . . . . . . 137
4.3.3. Надлишковості в українському тексті . . . . . . . . . . 141
4.3.4. Передача строф, стилізованих під народну пісню .144
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 149
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159

ВСТУП

Науково-освітнє, культурно-мистецьке життя українців-русинів Пряшівщини (Східна Словаччина) неможливо уявити без доробку І.Мацинського (1922-1987). Його власна поетична, а особливо перекладацька творчість відобразила важливі етапи розвитку не тільки української мови в цьому регіоні, а й узагалі історію лемків, говір яких внаслідок тривалого культурного, політичного та економічного відокремлення від решти українського народу розвивався ізольовано від інших говорів української мови.
Становлення І.Мацинського як людини і митця припало на період, коли Словаччина входила до складу передвоєнної Чехословацької республіки. Освіту довелося здобувати в школі, семінарії, училищі, де викладалося російською, словацькою та чеською мовами. Саме там І.Мацинський, виходець із лемківської меджилабірської родини, і сформувався як русофіл, почав писати й перекладати виключно російською мовою. Потрібно було чимало часу та зусиль, аби усвідомити тотожність пряшівських русинів із русинами по той бік Карпат, відчути свою приналежність до української культури, опанувати українську літературну мову.
Виключення з рядів компартії, зміщення з відповідальної посади, заборона читати і друкувати І.Мацинського за підтримку ним назрілих соціалістичних реформ та відкритий виступ проти введення радянських військ до Праги (1968) фактично підштовхнули митця до активної перекладацької діяльності, результатом якої стали чотири фундаментальні книги українських перекладів творів словацьких романтиків Я.Ботта, Я.Краля, А.Сладковича та С.Халупки, виданих протягом 80-х років минулого століття.
Актуальність дослідження. Українські та словацькі вчені (І.Галайда, В.Житник, Ф.Ковач, Н.Колесниченко-Братунь, В.Конопелець, Ю.Кундрат, Б.Марецова, О.Мишанич, М.Мушинка, М.Неврлий, Д.Слободнік, Й.Шелепець, Ф.Штраус, І.Яцканин) протягом 80-90-х років ХХст. опублікували кілька анотацій, рецензій та статей, у яких високо оцінюють українські переклади І.Мацинського.
Найактивніше на доробок перекладача реагував відомий український літературознавець Словаччини М.Неврлий. Його анотації та рецензії Jan Botto v ukrajinčine (1981), Chalupka v ukrajinčine (1985) та інші, опубліковані словацькою пресою, здебільшого мають популяризаторський характер. Найціннішою, вважаємо, є стаття "Про друга незабутнього" (1992). У ракурсі розповіді про довголітню дружбу з І.Мацинським М.Неврлий називає деякі суб'єктивні причини, що підштовхнули пряшівського поета до активної перекладацької діяльності, зокрема до роботи над українськими перекладами творів представників штурівської генерації романтиків.
Більшість дослідників творчого (у тому числі й перекладацького) доробку І.Мацинського розглядають його з суспільно-мистецьких позицій і позитивно оцінюють внесок митця в історію українсько-словацьких взаємин. У статтях "Ivan Macinský o poézii slovenského národného obrodenia" (1994) В.Жемберової, "В найкращій із стихій" (1986) В.Житника, "Плету вінок з гілок розкішних краю" (1987, 1990) та "Іван Мацинський /Штрихи до портрета" (1992, 1994) Ф.Ковача, "Вершина словацького романтизму" (1986, 1988) Н.Колесниченко-Братунь, "Іван Мацинський дослідник історії, культури та літератури Закарпаття" (1993, 1994) О.Мишанича, "Співець зелених Карпат Іван Мацинський" (1994) М.Мушинки, "Poznámka s neradostným záverom" (1985) Д.Слободніка, "Janko Kráľ v ukrajinčine" (1988) та "Fenomén nielen prekladateľsky" (1990) І.Яцканина простежується твердження, згідно з яким перекладацький доробок І.Мацинського та його глибокі історико-літературні розвідки про творчість перекладених ним поетів є віхою в розвитку українсько-словацьких культурних взаємин. "Творчість І.Мацинського як перекладача, акцентує увагу науковців провідний український прозаїк Словаччини І.Яцканин, безумовно, чекає на глибшу інтерпретацію, адже поки що тільки він один так докладно вивчив і переклав доробок штурівської генерації (переклад зі словацької Т.Л.)" [177, 6]. На необхідності детального аналізу перекладів І.Мацинського наголошує також О.Мишанич, підкреслюючи, що "ця сторінка творчості І.Мацинського заслуговує на окрему розмову і спеціальне дослідження" [95, 151].
Безпосередньо до аналізу українських перекладів І.Мацинського в їх зіставленні зі словацькими поетичними оригіналами вдаються у своїх розвідках І.Галайда, В.Конопелець, Ю.Кундрат, Й.Шелепець, Ф.Штраус.
Стаття українського письменника Східної Словаччини І.Галайди "Художній образ та адекватність перекладу на українську мову віршів Янка Краля "Повернення" та "Сторож народу" вийшла друком 1996 р. У ній І.Галайда намагається "порівняти адекватність перекладу, різний прояв підходів та виразу художніх індивідуальностей окремих перекладів Максима Рильського, Марії Пригари та Івана Мацинського, який найгрунтовніше наблизив Янка Краля українському читачеві своїми перекладами" [21,78]. Автор статті на десятках конкретних випадків сумлінно простежує відтворення українською мовою образної системи Кралевих поезій на семантичному та стилістичному рівнях, досліджує, як проявляє себе ліричний суб'єкт в оригіналі та перекладах трьох визначних українських поетів. Без огляду на авторитети, І.Галайда дає кваліфіковану оцінку всім трьом українським перекладам, указуючи на їх плюси й мінуси та на можливість практичного вирішення суперечливих моментів при перекладі.
Особливо цінними в дослідженні перекладів І.Мацинського є виступи та публікації відомого українського поета і перекладача Словаччини В.Конопельця. 1996 р. побачила світ його стаття "Дещо про стиль перекладу й переклад стилю". Це рецензія на перекладену І.Мацинським збірку творів С.Халупки "Провесни сонячний неспокій". Однак матеріали особистого (донині, на жаль, не опублікованого) архіву І.Мацинського свідчать, що за перекладацькою діяльністю пряшівського поета В.Конопелець стежить вже давно. Недаремно саме В.Конопельця, на прохання Відділу української літератури СПВ (Словацьке педагогічне видавництво) у Пряшеві, було призначено рецензентом книжкових перекладів поетів штурівської генерації, здійснених І.Мацинським. Ці рецензії (дотепер їх не опубліковано), очевидно, були виголошені на наукових конференціях, засіданнях комісії СЛФ (Словацький літературний фонд). Архів зберігає і відкритий лист І.Мацинського до завідуючого Відділом української літератури СПВ, в якому адресат висловлює своє обурення у зв'язку з призначенням В.Конопельця рецензентом його перекладів. І.Мацинський вважає, що у відгуках В.Конопельця на його переклади більше їді і самореклами, ніж справжнього фахового аналізу” [243, 1]. Насправді ж рецензії В.Конопельця є першою спробою саме на науковому рівні оцінити поетичні переклади І.Мацинського, справедливо вказати на здобутки та втрати в доробку пряшівського митця. Цінним матеріалом є стаття В.Конопельця "Поетичні переклади І.Мацинського в контексті української літератури ЧСФР". У ній дослідник перекладацької спадщини І.Мацинського закликає сучасних науковців до активного обміну думками з приводу виходу в світ чотирьох книжок українських перекладів поетів-штурівців. Він твердить, що допущених І.Мацинським багатьох непорозумінь можна й слід було уникнути, але критики з України мовний рівень українських перекладів словацьких поетів-романтиків чомусь оминали”. В.Конопелець переконаний, що робилося це, передусім, "з пошани до зробленого І.Мацинським в ім'я обох літератур та з дипломатичних міркувань". Як підтвердження, В.Конопелець наводить і детально аналізує паралельні переклади поеми "Смерть Яношика" Я.Ботта, здійснені уродженцем України поетом Г.Кочуром та І.Мацинським [241, 1-13]. До міркувань, висловлених В.Конопельцем, слід додати, що саме цим можна дорікнути й дослідникам Словаччини, особливо українським. Хоча зрозуміло й те, що мало хто спромігся б відверто висловити свої критичні думки з приводу художньої вартості перекладів такому визначному громадському і культурному діячеві, відомому поетові, авторитетному дослідникові, яким був (і, без сумніву, донині залишається) у Східній Словаччині І.Мацинський.
Самобутні, оригінальні знахідки про перекладацький доробок І.Мацинського містять монографія "Український художній переклад у Чехословаччині (1945-1980)", видана в 1983 р., статті та рецензії "Перекладацький почин великого значення /Роздуми над перекладом Яна Ботта" (1982), "Само Халупка українською мовою" (1984), "Перекладна творчість І.Мацинського" (1994) та інші відомого українського теоретика перекладу Ю.Кундрата (Словаччина). Дослідження вченого це цінні думки про історію перекладання І.Мацинським словацьких поетів. Ю.Кундрат розкриває деякі секрети творчої лабораторії митця. Дослідник на конкретних прикладах простежує майстерність перекладача, підкреслює його вміння добирати вдалі еквіваленти, створювати стилістичну цілісність варіантів, залучаючи й інші українські переклади (Г.Кочура, Д.Паламарчука, Л.Первомайського та ін.) творів словацьких романтиків. Ю.Кундрат поділяє перекладацьку діяльність І.Мацинського на два періоди. Найбільш систематичним та цілеспрямованим, з точкизору дослідника, є другий період (70-80-і роки) час, коли перекладалися й побачили світ 4 книжки представників словацького поетичного романтизму. У висновках останньої з наведених вище статей критик, даючи загалом позитивну оцінку роботі І.Мацинського, зауважує, що в його доробку, безсумнівно, є "переклади кращі й менш вдалі". Усі вони, підкреслює Ю.Кундрат, "ще лише чекають належного вивчення та оцінки" [78, 47].
Цікавих висновків дійшов відомий у Східній Словаччині український письменник та науковець Й.Шелепець у статті "Сладковичева "Марина" в українських перекладах" (1995). На 4-х перекладах поеми "Марина" А.Сладковича, здійснених протягом ХІХ-ХХст., дослідник виділяє три етапи в розвитку українського перекладу взагалі: перший переклади О.Павловича (1851), другий переклади анонімного автора (1923), третій сучасні переклади С.Голованівського (1964) та І.Мацинського (1989). Піддаючи семантичному та синтаксичному аналізу деякі уривки з твору, вказуючи на переваги того чи іншого перекладу, Й.Шелепець, однак, переконаний, що й ці зразки відтворення "Марини" не є "останнім словом у перекладацькій практиці" [166, 71].
Кілька статей перекладацькому доробку І.Мацинського присвятив словацький дослідник Ф.Штраус: "Veršová a rytmická organizácia originálu a prekladu" (1984), "Samo Chalupka: Provesny soňačnyj nespokij" (1985), "Поетичні переклади І.Мацинського" (1990), "Poetika prekladov I.Macinského zo slovenskej romantickej poézie" (1994) та ін. У них Ф.Штраус вдається до аналізу поетологічної специфіки перекладів І.Мацинського, досліджує їх звукову організацію, синтаксичну, метричну, ритмічну будову. З методичного погляду, вважає словацький науковець, І.Мацинський більше тяжіє до словацької перекладацької школи. Ф.Штраус зізнається, що через незнання української мови не може дати належну фахову оцінку мовному рівню українських перекладів і сподівається, що колись це зроблять лінгвісти з України [197, 95].
Пропоноване нами дослідження є першою спробою комплексного мовно-стилістичного аналізу українських перекладів словацьких поетичних творів, виконаних І.Мацинським, із намаганням простежити, наскільки добре на момент перекладання автор володів українською мовою (яку вивчав за підручниками у чужомовному середовищі, до того ж самостійно) та наскільки сильно при підборі лексико-семантичних, граматичних та фонетичних еквівалентів в українському тексті проявилася міжмовна інтерференція.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Кафедра словацької філології Ужгородського національного університету працює в руслі комплексної проблеми "Українсько-словацькі міжмовні та міжлітературні взаємозв'язки". Тема нашої дисертації цілком узгоджується з проблемою і присвячена дослідженню мови українських перекладів поезій словацьких романтиків, здійснених уродженцем Східної Словаччини письменником І.Мацинським.
Мета роботи дослідити мову і стиль українських перекладів І.Мацинського, шляхом аналізу перекладів виявити, наскільки сильно при підборі лексико-семантичних, граматичних та фонетичних відповідників в українському тексті проявився міжмовний взаємовплив.
Реалізація мети дослідження передбачає вирішення таких завдань:
1. З'ясувати умови, в яких формувався талант І.Мацинського, вказати причини переходу митця на українську мову та причини звернення до перекладання словацьких романтиків українською мовою.
2. Піддати українські переклади зіставно-типологічному аналізу на предмет виявлення в них точних, неточних та хибних лексико-семантичних, граматичних та фонетичних відповідностей.
3. Встановити кількісне співвідношення точних, неточних та хибних лексико-семантичних, граматичних та фонетичних еквівалентів.
4. Розкрити причини залучення в український текст старослов'янізмів, русизмів та словакізмів.
5. Вказати, яке місце в доробку І.Мацинського займають діалектна лексика та розмовні слова.
6. Простежити рівень засвоєння І.Мацинським норм української літературної мови на момент перекладання.
7. З'ясувати вплив фонологічної організації словацького поетичного тексту на український переклад.
8. Запропонувати власні шляхи вирішення проблемних моментів (при неточних і хибних перекладах), зафіксованих в українському тексті.
Об'єктом дослідження є україномовний перекладацький доробок І.Мацинського. Предмет дослідження чотири книги опублікованих перекладів Я.Ботта, Я.Краля, А.Сладковича та С.Халупки, виконаних І.Мацинським, інші переклади українських митців згаданих авторів, опубліковані до появи перекладів І. Мацинського, та словацькі оригінали.
Методика дослідження. Основні методи, використані у дослідженні, зіставний, за допомогою якого порівнюються українські переклади І.Мацинського із оригіналом й іншими українськими перекладами творів словацьких романтиків, виконаними в Україні, та описовий, за допомогою якого характеризується життєвий і творчий шлях І.Мацинського, висвітлюються причини підбору ненормативних еквівалентів тощо.
З конкретних лінгвістичних прийомів найчастіше використовуються прийоми семантичного, граматичного, фонетичного аналізу, прийом статистичного обчислення фактів та ін.
Використовувані в тексті дисертації лексеми "русин", "русинський" слід розуміти як "українець", "український".
Наукова новизна дисертації у комплексному й детальному аналізі мови і стилю українських перекладів І.Мацинського. На відміну від попередніх дослідників, які обмежилися загальною позитивною оцінкою внеску І.Мацинського в історію українсько-словацьких літературних взаємин, ми вдалися до комплексного, скрупульозного аналізу лексико-семантичного, граматичного та фонетичного рівнів українського тексту, звернули увагу на відчутну відмінність мови перекладів І.Мацинського від мови перекладів тих самих чотирьох романтиків, здійснених уродженцями України (С.Голованівським, Г.Кочуром, Р.Лубківським, Д.Паламарчуком, М.Рильським, М.Рябчуком), вказали на причини неточних та хибних відповідників, простежили і пояснили прояви міжмовної інтерференції в українському тексті та запропонували власні шляхи вирішення проблемних ситуацій, які не зміг подолати І.Мацинський.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що вона ліквідовує суттєву прогалину в дослідженні історії розвитку української мови на Східній Словаччині у ХХст. на прикладі життєвого і творчого шляху (та перекладацького доробку зокрема) визначного пряшівського письменника й науковця І.Мацинського. Результати дисертацїї можуть бути використані, насамперед, при написанні історії українських лемків, дослідженні карпатської групи говорів (бойківського, закарпатського, лемківського), опрацюванні теоретичних основ перекладу художнього тексту зі словацької мови українською.
Практичне значення дослідження. Дисертація також може бути корисною:
1. При вивченні історії розвитку української мови та її говорів.
2. Для дослідження питання співіснування та взаємовпливу сусідніх мов (насамперед, української та словацької), проявів міжмовної інтерференції.
3. Для вивчення історії правопису на Лемківщині та Закарпатті.
4. При укладанні різних типів словацько-українських словників та словників карпатських говірок.
5. При читанні курсів із порівняльної граматики української та словацької мов, українсько-словацьких міжмовних та міжлітературних взаємин, теорії та практики перекладу із близькоспоріднених мов на українську.
Джерельна база дослідження. Базою нашого дослідження є, передусім, 4 книжки українських перекладів І.Мацинського та 4 книжки оригіналів словацьких поетів-романтиків. Для порівняння використовуємо також паралельні переклади інших українських авторів, уміщені в "Антології словацької поезії" (К., 1964), українських газетах та часописах.
З перекладних словників найширше використовуємо "Словацько-український словник" (Бритислава,1985), укладений П.Бунганичем, та "Українсько-словацький словник" (Братислава, 1960), укладений І.Попелем, а також "Русско-словацкий словарь" (Бритислава, 1989), "Русско-украинский словарь" (К.,1978), "Veľký slovensko-ruský slovník" (Братислава, 1979-1995). Крім цього, використано "Словник української мови: В 11 т." (К., 1970-1980), "Словарь української мови" / за ред. Б.Грінченка (К.,1958-1959), "Етимологічний словник української мови" (К., 1983-1989), "Словник староукраїнської мови" (К., 1977-1978), "Фразеологічний словник української мови:В2т." (К., 1993), а також "Словник лінгвістичних термінів" (К., 1985), "Словник іншомовних слів" (К.,1977). Опрацьовано також Historický slovník slovenského jazyka” (Bratislava, 1991-1995), Krátky slovník slovenského jazyka” (Bratislava, 1987), Etymologický slovník jazyka českého a slovenského (Praha, 1957), Slovník slovenského jazyka” (Bratislava, 1959-1965), Slovník slovenských nárečí” (Bratislava, 1994), Malý frazeologicky slovník” (Bratislava, 1977), Synonymický slovník slovenčiny” (Bratislava, 1995).
Використано й лінгвістичні атласи карпато-дунайського басейну: "Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області" Й.Дзендзелівського, "Атлас українських говорів Східної Словаччини" В.Латти, "Карпатский диалектологический атлас" та "Общекарпатский диалектологический атлас".
Враховано спеціальну літературу з проблем перекладу (Г.Винокур, М.Гаспаров, Г.Гачечиладзе, Р.Зорівчак, Б.Криса, Ю.Кундрат, М.Рильський, А.Федоров, Т.Цимбалюк та ін.).
З питань українсько-словацьких культурних взаємин добрим грунтом для нас служили збірники, упорядковані чи редаговані дослідником М.Мольнаром ("З історії чехословацько-українських зв'язків", "Зв'язки І.Франка з чехами та словаками", "Словаки і українці", "Зустрічі культур" та ін.), збірник статей "З історії чехословацько-українських зв'язків" (ред. Й.Грозєнчик), книга М.Романа "З історії культурно-літературних словацько-українських зв'язків" та десятки інших анотацій, статей, рецензій (М.Неврлий, Г.Сиваченко, Й.Шелепець, І.Яцканин та ін.) зі згаданої проблеми.
Використано особисті архіви, передусім, І.Мацинського, а також Ю.Кундрата, М.Мушинки, М.Неврлого, Й.Шелепця.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри словацької філології Ужгородського національного університету (1999, 2002) та були оприлюднені на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу УжНУ (1995-2002), на науковій конференції, присвяченій 140-річчю з дня народження І.Франка (Ужгород, 1996), Міжнародній конференції з проблем перекладу зі слов’янських мов (Будмеріце, Словаччина, 1996), Міжнародній Кирило-Мефодіївській конференції (Одеса, 1998), Всеукраїнській конференції з проблем слов’янської ономастики (Ужгород, 1999), на науковому семінарі, присвяченому 150-річчю Слов’янського з’їзду в Празі (Ужгород, 1999), на науковій нараді на честь 70-річчя доктора філологічних наук, професора П.П.Чучки (Ужгород, 1999), Міжнародній конференції на честь 80-річчя професора Йосипа Дзендзелівського (Ужгород, 2001), Міжнародній конференції "Українсько-словацькі взаємини в галузі мови, літератури та історії" (Ужгород, 2001), Міжнародній науковій конференції "Мова і культура" (Київ, 2001).

Публікації. Результати дисертації опубліковано в таких збірниках наукових праць та журналах:
1) Поезія Яна Ботта в українському перекладі І.Мацинського //Філологічні обрії. Наук. зб. Вип. І. Ужгород, 1995. С.49-52;
2) Штурівська генерація романтиків і українська література //Тези доповідей 50-ї підсумкової конференції професорсько-викладацького складу філологічного факультету Ужгородського державного університету. Ужгород, 1996. С.64-65;
3) Козак” Сама Халупки в перекладі І.Франка та І.Мацинського //Син народу, що вгору йдеНаук. зб. Ужгород, 1997. С.74-75;
4) Поетична ономастика словацьких романтиків в українському перекладі І.Мацинського //Питання сучасної ономастики. Статті та тези. Дніпропетровськ, 1997. С. 85-86;
5) Сладковичева Марина” в українському перекладі І.Мацинського //Дукля (Літературно-мистецький та публіцистичний журнал Спілки українських письменників Словаччини). 1997. № 1. С. 50-53;
6) Поема Смерть Яношика” Яна Ботта в українських перекладах Г.Кочура та І.Мацинського // Слов’янський збірник (випуск V). Одеса: Астро принт, 1998. С.157-160;
7) Поетична ономастика словацьких романтиків в українському перекладі І.Мацинського //Слов’янська ономастика: Зб. наук. пр. на честь 70-річчя доктора філологічних наук, професора П.П.Чучки. Ужгород, 1998. С.133-141;
8) Символічний пласт словацької лексики в українському перекладі І.Мацинського //Дукля. 1998. №1. С.44-49;
9) Відтворення словацьких специфічних національних реалій в українському перекладі І.Мацинського //Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства (Випуск 1): Зб. наук. пр. Ужгород, 1999. С.113-119;
10) Поетична символіка словацьких романтиків в українському перекладі І.Мацинського //Ідея слов’янської єдності і суспільно-політична думка Закарпаття ХІХ-ХХ століть: Доповіді наук. семінару, присвяченого 150- річчю Слов’янського з’їзду в Празі. Ужгород, 1999. С.101-105;
11) Словацька поетична ономастика Я.Ботта, Я.Краля в українському перекладі І.Мацинського //Проблеми слов’янської ономастики. Зб. наук. праць. Ужгород, 1999. С.74-77;
12) Поетична фразеологія словацьких романтиків в українському перекладі І.Мацинського //Науковий вісник Ужгородського університе

bibliography

Висновки

1. Іван Миколайович Мацинський (1922-1987) належить до найбільш плідних і талановитих постатей післявоєнної доби у Східній Словаччині. Його муза розвивалася разом з піднесенням усієї літератури українців тодішньої Чехословаччини. Митець народився в русинській родині, що спілкувалася лабірською говіркою лемківського говору. Внаслідок тривалого культурно-політичного та економічного відокремлення лемків від решти українського народу їх говір розвивався ізольовано від інших говорів української мови, а тому багато хто з уродженців Східної Словаччини, як і І.Мацинський, не вважали себе українцями. Закінчивши державну середню школу в Меджилабірцях, де паралельно викладалося російською й словацькою мовами, Греко-католицьку російську семінарію в Пряшеві й Вище політичне та соціальне училище в Празі (в час, коли друзі, однокурсники із семінарії вже навчалися у вузах України), І.Мацинський був непохитно переконаний, що є росіянином (карпаторосом). Відповідно й перша власна книжка поезій Белые облака” (1949) та збірка перекладів Антология словацкой поэзии” (1953) вийшли у нього як російськомовні.
У 50-х роках більшість митців Східної Словаччини почала писати українською мовою, однак І.Мацинський все ще залишався вірним своїй русофільській орієнтації. Знайти правильний життєвий і творчий шлях йому допомогли, передусім, українські письменники Пряшівщини (особливо Ф.Лазорик), поети, вчені, освітяни Зореслав, В.Гренджа-Донський, Ярослав, Микола і Марія-ЛібушаНеврлі, Є.Ф.Коровай та ін., а також досить скептична оцінка його російськомовних віршів відомими російськими митцями (Б.Полевой, К.Симонов, О.Твардовський). Виходець із лемківської родини, що з дитинства засвоював словацьку, російську та чеську, І.Мацинський у 32-річному віці береться за вивчення української літературної мови. Однак підтвердження усвідомлення себе не просто україномовним, а істинно українським письменником знаходимо аж у третій поетичній збірці Карпатські акорди” (1962). Саме у ній уперше зазвучав потяг митця до української культури в цілому, відчулося осмислення спільності свого малого” до загальнонародного великого”. Свідченням цьому є й подальша перекладацька діяльність І.Мацинського.
Виступивши 1968 року проти введення радянських військ до Праги, І.Мацинський одразу ж потрапив під удар офіціозу: його виключили з рядів компартії, звільнили з посади директора Відділу української літератури Словацького педагогічного видавництва, не допустили до складання випускних іспитів на філософському факультеті Пряшівського університету, який якраз закінчував, заборонили друкуватися. З того часу й до самої смерті (1987) І.Мацинський самовіддано працював над українськими перекладами поезій словацьких романтиків й підготував до видання чотири збірки вибране з доробків Я.Ботта Досвітні ватри” (1981), С.Халупки Провесни сонячний неспокій” (1984), Я.Краля Орлами сизими підспіване” (1987), А.Сладковича Вибрані твори” (1989). Заглиблення в цілеспрямовану роботу над перекладами допомагало боротися з прогресуючою депресією та несправедливістю: революційне минуле словацького народу ніби протиставлялося брежнєвській доктрині обмеженого суверенітету (Я.Неврлий, Ф.Штраус та ін.)
Здобутки митця високо оцінено й у Словаччині, і в Україні: він є двічі Лауреатом літературної премії ім. І.Франка в галузі художнього перекладу. Говорити нині про якусь особливу перекладацьку школу І.Мацинського немає підстав. Він учився переважно в російських, словацьких, чеських, а згодом в українських класиків перекладу й у своїй роботі, судячи з рівня його доробку, переживав semper tiro. Крім того, І.Мацинський працював над перекладами тоді, коли ще не було навіть укладено Словацько-українського словника” (він вийшов аж у 1985 році), не кажучи вже про інші види словацько-українських словників.
2. Аналіз українського тексту в порівнянні з першотвором засвідчує, що І.Мацинський намагається досить точно (72% із 200 випадків) відтворити словацькі реалії мовою-реципієнтом. Особливо вдало передано соціально-політичну та побутову лексику (chlapci z vysokých brál опришки, paláš палаш, sekera сокира, valaška топірець). Серед незначних недоліків транслітерація лексем бача, одземок тощо без жодних роз’яснень у примітках; невдалий підбір еквівалента стóлиця, подібно до російського перекладу (стóлица) при наявності точних відповідників "жупа", "округа"; неточна передача слова cisár, тобто "цісар", "кесар", "кайзер", відповідником цар тощо; передача лексеми onuče загальником дрантя замість відповідного "онучі"; лексеми drumblence новотвором друмбля замість відповідного "дримба".
3. Особливо актуальним і не менш проблемним у кожного перекладача, як і в І.Мацинського, є відтворення власних назв. Точні відповідники в його доробку складають більшість (63% із 200 випадків). Назву словацьких об’єктів він транслітерує, бажаючи підкреслити їх національну належність (Devín Дєвін, Demänovska Деменовська). При передачі екзонімів І.Мацинський, як і інші перекладачі, відходить від звучання оригіналу й передає їх усталеними українськими національними еквівалентами (Adrie Адріатика, Helada Еллада). Добре відтворює перекладач й іншомовні антропоніми (Džengis Чінгісхан, Don Quijot Дон Кіхот). У випадках, коли етимологія власної назви прозора, І.Мацинський свідомо відходить від звучання першоджерела й поморфемно передає її засобами української мови, аби відтворити у свідомості читача образ об’єкта (Kriváň Кривань, Vlkolak Вовкулака). Добре передає І.Мацинський складені власні назви (Muráň-dolina Муранський діл). При передачі онімів, уживаних словацькими романтиками, міжмовний взаємовплив проявився при відтворенні іншомовних власних назв (оронім Spiš передає то як Спіш, то як Спиш; Batu трансформує в Батухан, очевидно, за аналогією до "Чінгісхан" замість відповідного "хан Батий"); деколи І.Мацинський підсвідомо йде то за українською (Jánošík Яношик, Hanín Ганин), то за російською (Turcia Турція замість "Туреччина") традиціями, то вдається до перекладуваності онімів (Demitr Митро, Jakub Яків).
4.Передача символічного пласту словацької лексики, традиційних для романтичного твору епітетів, порівнянь тощо вимагає досконалого знання національно-культурного контексту першотвору, тонкого чуття мови оригіналу, вродженої інтуїції. Вдалі відповідники в доробку І.Мацинського складають більшість 57% (із 200 випадків). Найточніше перекладач відтворює символіку чисел та кольорів. Важче дається перекладачеві відтворення словацьких символічних казково-баладних словосполучень формул, які, однак, надзвичайно близькі до українських, і підшукати їм відповідник неважко. І.Мацинський ніби навмисне тікав від такої подібності, чим і спричинені деякі невдачі в українському тексті (bystrý sokol сокіл кмітливий, od tisíc vekov давно, od mora do mora скрізь). Добре справляється І.Мацинський з відтворенням космічної символіки. Легше йому дається підшукати еквіваленти до світлової символіки (čierne mraky чорні хмари), важче передати астральні символи. Наприклад, найбільш типовий, широко вживаний романтиками (і словацькими, й українськими) епітет до всіх небесних світил "ясний" І.Мацинський усіляко оминає (jasná noc прозора ніч, jasné zore чудові зорі, jasný mesiac світлий місяць тощо). Символіку чисел І.Мацинський намагається витримати. Однак число тринадцять” усе ж оминає, через що словацька народна приказка svet naúčí do trinástej chodiť školy передана штучним книжним виразом доля навчає до смерті розуму шукать. Поведінку перекладача можна пояснити хіба що намаганням "підтягти" романтичний твір до сучасного рівня, позбавивши його частого повтору одних і тих слів. Однак через це пропадає дух доби романтизму з властивими йому фольклорними мотивами та образами, традиційною символікою. Така позиція І.Мацинського себе не виправдовує.
5.В українському тексті нараховується близько сотні русизмів та старослов’янізмів, набагато менше словакізмів. Збереження словакізмів пояснюється явищем "гіпнозу оригіналу", крім того, чимало словакізмів уживається і в рідній говірці перекладача (krutí круті замість люті”, жорстокі”; korisť користь замість здобич”; varyto варито замість гуслі”, лютня”). Причина зловживання русизмами (безстрашен, вкорінь, восходив, неукротима, сокрушає, около, также, чудовищно тощо) та зрідка підсвідоме залучення в текст без певної стилістичної мети старослов’янізмів (благоденствіє, воздавши, возносячи, желана, почіє тощо) є наслідком навчання в школі та семінарії, де І.Мацинський і сформувався як русофіл.
6. В українському тексті зафіксовано майже дві сотні діалектизмів. І.Мацинський, як правило, досить вдало ними послуговується, називаючи, наприклад, місцеві реалії (ватра, газда, жупа, шугай тощо). Лексеми рідної говірки допомагають І.Мацинському дотримуватися не тільки смислової відповідності, але й зберігати віршову форму, сприяють підбору оригінальних рим (побутýє жебрýє замість літературного "жéбрає"). Більшість діалектизмів є відповідниками до лексем словацької літературної мови, окремі з них навіть не фіксують сучасні словники, а тому роз’яснення до них варто було подати в примітках.
7. Майже сотню слів складають розмовні лексеми, які допомагають відтворити мову простолюду, життя і побут опришків тощо. Однак деколи такі слова не вписуються в романтично-піднесений стиль оригіналу (башка, землюка, порішив, черва тощо).
8. Позитивним моментом при передачі загальних назв є залучення перекладачем архаїзмів, поетизмів, неологізмів. Для відтворення романтичної поезії ХІХ ст. І.Мацинський, при потребі, вдало послуговується застарілими та книжними словами (ад, пир, прах, шаль). Збарвлюють палітру українського тексту і яскраві авторські неологізми типу небоносне тім’я Татри, землетрусний грім, ніжнониві схили, сніжношата зима, ялинобокий діл, вдало підібрані поетизми (злотоволоса, нить, сріберні).
9. При перекладі сталих виразів найкраще І.Мацинському вдається передача фразеологічних сполучень, важче дається перекладачеві відтворення фразеологічних єдностей, що, однак, пояснюється загальною перекладацькою проблемою передачі іншою мовою прислів'їв та приказок. До того ж, певні обмеження для митця робила поетична форма. І.Мацинському загалом удається знаходити при перекладі українською мовою точний відповідник (do sveta šíreho широким світом, mačka vo vreci кіт у мішку). Однак, народну фразеологію важко опанувати за допомогою словників та підручників нею збагачуються з дитинства, перебуваючи в рідномовному середовищі, чого І.Мацинський, як відомо, був позбавлений. Можливо, саме тому словацькі фразеологізми деколи передаються близькими виразами замість існуючих точних (neber si nа srdce хай чуже не мучить замість не бери до серця”), загальними словами із збереженням смислу (na jazyku sblklo мовчати замість присохло (застигло) на язиці”), хибними фразами (krasu zlato nepreváži красу золото не зневажить замість красу за гроші (золото) не купиш”), відповідниками, близькими до російських (hlas volajúci v Sahare глас вопіющого в пустині). Усього ж із 300 дібраних випадків фразеологвзмів дуже добре передано 36%, не зовсім точно, але близько до оригіналу, 41% сталих виразів.
10. І.Мацинський майже ідеально відтворює граматичні категорії словацької мови українською. Тільки зрідка середовище, в якому жив і творив митець, етнокультурний взаємовплив спонукали до хибної передачі категорії роду ( tisíc тисяч, як у рідній говірці та словацькій літературній мові, замість відповідного "тисяча"), числа (džungľa джунгля, як у рідній говірці та словацькій літературній мові, замість множинного "джунглі"), видових корелятів (očka sivé zažmurila, тобто померла”, оченята сиві мружить, тобто "примружує очі"). Однак таких випадків небагато у доробку І.Мацинського.
11.Досить добре послуговується перекладач засобами формотворення і словотворення української мови. При потребі виявляє і винахідливість. Наприклад, задля збереження поетичного розміру havrany a skaly передає не як "гайвороння" та "скелля", а як "гайворонняччя" та "скелляччя", що дозволяє надбати необхідний склад. Серед невдалих випадків zornička "зірниця" "яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця" передано як зоря, зірка, trúba "труба" "духовий музичний інструмент" передано як трубка, тобто "назва приладу, що має форму малої труби".
12. Вдало перекладає І.Мацинський і незв’язані словосполучення українською мовою. Зважаючи на те, що певні лексичні значення можуть виражатися лише у зв’язку зі строго визначеним колом понять, навіть якщо йдеться про вільне поєднання лексем, то невідповідностей нормі у доробку І.Мацинського не так уже й багато (близько 20 випадків) як для людини, що вивчила мову самостійно у зрілому віці. Зрозуміло, що подібних невправностей немає у інших перекладачів, уродженців України. Це вирази на кшталт соколи зладнали гніздище; сокіл горами простує; майструє з квітин віночок; бджілоньки крилами лопочуть; пиймо щастя брагу; віддати за народ башку; родила одна рідна мати; червоний пурпур.
13. Збіг словесного та ритмічного наголосів у перекладацькому доробку І.Мацинського свідчать про його копітку й сумлінну працю. Заради збереження ритміки, І.Мацинський деколи вводить у канву українського тексту застарілі, розмовні та діалектні слова (лжа, глас, серебро, іграє, хтіли), вдається до вживання фонетичних варіантів форм слів (спокій супокій, золото злото, Фауст Фавст). Однак перебуваючи від народження в діалектному (особливість лемківського говору постійний наголос у словах на другому складі від кінця) та словацькомовному (у словацькій літературній мові наголос традиційно знаходиться на першому складі) середовищі, під впливом російської мови митець деколи не знав місце наголосу в словах української літературної мови. Розглянуті ж випадки недотримання рівної кількості складів у рядках, тобто порушення віршового розміру, підтверджують, що на перекладача, очевидно, підсвідомо впливала словацька силабіка, а також особливість словацької мови збереження давніх складотворчих фонем "р" і "л", чого немає в українській літературній мові.
14. У доробку І.Мацинського розмаїття різних рим. Вишукані рими своєю свіжістю, новизною, нестандартністю рятують цілі строфи. Митець залучає у процес підбору рим діалектизми і розмовні слова, архаїзми, неологізми, поетизми (хвиль мотиль, хтів звів, нить болить, провидіння розгрішіння, діточа пророча). Деколи до вишуканих словацьких римотворчих лексем із словникового фонду літературної мови, перекладач добирає суцільні діалектизми типу квітинашматинапшеничина, що не завжди себе виправдовує; зловживає перекладач і одногрупними римами (васнас, щастянещастя, вічнідовічні) на місці словацьких різногрупних, зрідка вживає русизми або близькі до них слова (сиротливогорделиво, сокрушаєрозрушає, ношіобросший), використовує одні й ті ж лексеми на місці рими (поганапогана, граєграє, тежтеж).
15. І.Мацинський намагається передати зв’язки між звуковим оформленням тексту та його значенням у перекладі (наприклад, у строфі "В Зволені всі дзвони дзвонять..." усі слова підпорядковані ключовому слову "Зволен"). Як свідчить статистика, більшість перекладачів поетичних текстів усе-таки віддають перевагу змісту, а не музичній інструментовці оригіналу. При неможливості зберегти звучання, І.Мацинський також поступається смисловому наповненню думки (dolu, ovce, dolu, dolu dolinami долі, вівці, долі тими кичерами). Деколи текст завантажено небажаними тавтологічними повторами, надлишковостями, т.зв. мовною ватою (вершать на вершині, квітне квіт, співає співанку, облягає облога, відцвітає цвітіння), що пояснюється намаганням витримати розмір або зберегти риму. У інших випадках тавтологія є доречною, підсилює, увиразнює смисл першотвору (наприклад, "Моя ж Марина в цілім світі / суть красоти, краса всіх крас").
Згадані у роботі недоліки на загальному фоні якісних українських зразків перекладу є справді незначними, а тому, піддавши ці тексти певному корегуванню, їх варто було б перевидати. Бо навряд чи хтось із сучасних українських перекладачів узявся б у нинішніх умовах за таку титанічну працю, яку здійснив талановитий митець із Пряшева І.Мацинський.

Список використаної Літератури

1. АлефіренкоМ.Ф. Моделювання фразеосемантичної системи як лінгвістична проблема// Мовознавство. 1992. №1. С.21-26.
2. АлефіренкоМ.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вид-во при Харківському держ. ун-ті видавн. об٬єднання "Вища школа", 1987. 136с.
3. АннинскийЛ.А. Выявлять взаимодействие национальных духовных космосов// Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1989. Вип.16. С.84-86.
4. БаботаЛ., РоманМ. Українські письменники Чехословаччини (Портрети). Братислава, 1988. 158с.
5. БархударовЛ.С. Язык и перевод. М.: Междунар. отношения, 1975. 240с.
6. БахтинМ.М. Эстетика словесного творчества/ Сост. С.Г.Бочаров. М.: Искусcтво, 1979. 424с.
7. БачаЮрій. З історії української літератури Закарпаття та Чехо-Словаччини. Пряшів, 1998. 277с.
8. БеткоІ.П. За асоціативну точність!// Культура слова. К.: Наук. думка, 1988. №34. С.54-57.
9. БілоусДмитро. Високі виміри// Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1989. Вип.16. С.103-114.
10. ВайнштейнС.М. Вопросы интерпретации слова в историческом тексте// Тетради переводчика. М.: Междунар. отношения, 1975. №12. С.32-39.
11. ВендинаТ.И. Словообразовательные особенности восточнославянских языков (в сравнении с другими славянскими языками)// ОЛА, мат-лы и исследования 1982. М.: Наука, 1985. С.41-67.
12. ВиноградовВ.В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке// ВиноградовВ.В. Избранные труды: Лексикология и лексикография. М.:Наука, 1977. С.140-161.
13. ВиноградовВ.С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1978. 174с.
14. ВинокурГ.О. О языке художественной литературы. М.: Высшая школа, 1991. 446с.
15. ВлаховС., ФлоринС. Непереводимое в переводе. Реалии// Мастерство перевода: Сб. cтатей, 1969. М.: Сов. писатель, 1970. С.432-456.
16. ВолковаЗ.Н. Перевод и семантика средневекового текста// Тетради переводчика. М.: Междунар. отношения, 1977. С.59-67.
17. ГаблевичМ.Б. Більше вимогливості!// Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1989. Вип.16. С.92-102.
18. ГавранекБ. Задачи литературного языка и его культура// Пражский лингвистический кружок. М.: Прогресс, 1967. С.338-377.
19. ГайнічеруО.І. Поезія і мистецтво перекладу. К.: Дніпро, 1990. 212с.
20. ГакГ.В. Опыт применения сопоставительного анализа к изучению структуры значения слова// Вопросы языкознания. 1966. №2. С.97-105.
21. ГалайдаІ. Художній образ та адекватність перекладу на українську мову віршів Янка Краля Повернення” та Сторож народу”// Дукля. Пряшів, 1996. №2. С.78-82.
22. ГанущинС. На розпеченому піску Сахари. Спогади про І.Мацинського// Дукля. Пряшів, 1992. №2. С.41-42.
23. ГачечиладзеГ.Р. Стихосложение и поэтический перевод// Поэтика перевода. М.: Радуга, 1988. С.88-100.
24. ГнатюкДмитро. Мелодика слова// Культура слова. К.: Наук. думка, 1978. Вип.15. С.20-29.
25. ГригорьевВ.П. Поэтика слова. М.: Наука, 1979. 344с.
26. ГрицютенкоІ.Є. Естетична функція художнього слова. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1972. 180с.
27. ДзендзелівськийЙ.О. Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі. К.: Наук. думка, 1969. 208с.
28. ДзендзелівськийЙ.О. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР: В 3 т. Ужгород, 1957-1993, Т.1-3.
29. ДзюбишинаН.Я. Нові словосполучення і норма// Культура слова. К.: Наук. думка, 1979. Вип.17. С.44-53.
30. ДуличенкоА.Д. Славянские литературные микроязыки. Таллин: Валчус, 1981. 322с.
31. ЖитникВ. В найкращій із стихій. Штрихи до портрета І.Мацинського// Літ. Укр. 1986. 4 вересня.
32. ЖовтобрюхМ.А., КуликБ.М. Курс сучасної української літературної мови. К.: Вища школа, 1972. 401с.
33. З історії чехословацько-українських зв’язків/ Ред. Й.Грозєнчик. Братислава, 1959. 580 с.
34. ЗорівчакР.П. Реалія і переклад (На матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. 216с.
35. ЗорівчакР. Творчість Григорія Кочура у контексті українського літературного процесу// Проблеми літературознавства і художнього перекладу. Зб. наук. праць і мат-лів. Львів: Наук. т-во ім.Шевченка, 1997. С.197-209.
36. ЗорівчакР.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія (На матеріалі перекладів творів української літератури англійською мовою). Львів: Вид-во при Львів. держ. ун-ті видавн. об’єднання Вища школа”, 1983. 175с.
37. ИвановВяч. О языковых причинах трудностей перевода художественного текста// Поэтика перевода. М.: Радуга, 1988. С.69-87.
38. Історія української мови: Лексика і фразеологія/ Ред.: В.М.Русанівський та ін. К.: Наук. думка, 1983. с.
39. КанцелярукБ.І. Чи добре мати місце”? (Про культуру мови перекладу)// Культура слова. К.: Наук. думка, 1981. Вип.20 С.87-90.
40. КаранськаМ. Для журналістів про переклад// Вісник Київ. держ. ун-ту. Сер. журналістики. К., 1972. №14.
41. Карпатский диалектологический атлас. М.: АН СССР, Институт славяноведения, 1967. 186с.
42. КачуровськийІ. Метрика. К.: Либідь, 1994. 120с.
43. КачуровськийІ. Строфіка. К.: Либідь, 1994. 272с.
44. КачуровськийІ. Фоніка. К.: Либідь, 1994. 167с.
45. КирилюкЄ.П. Український романтизм у типологічному зіставленні з літературами західно- і південнослов’янських народів. К., 1973. 136 с.
46. КобальТ. Відтворення словацьких специфічних національних реалій в українському перекладі І.Мацинського// Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Зб. наук. праць. Ужгород, 1999. С.113-119.
47. КобальТ. "Козак" Сама Халупки в перекладах І.Франка та І.Мацинського// Син народу, що вгору йде ... Наук. зб. Ужгород, 1997. С.74-75.
48. КобальТ. Поезія Яна Ботта в українському перекладі І.Мацинського// Філологічні обрії. Наук. зб. Вип.I. Ужгород, 1995. С.49-52.
49. КобальТ. Поема "Смерть Яношика" Яна Ботта в українських перекладах Г.Кочура та І.Мацинського// Слов’янський збірник. Вип.V. Одеса: Астро Принт, 1998. С.157-160.
50. КобальТ. Поетична ономастика словацьких романтиків в українському перекладі І.Мацинського// Питання сучасної ономастики. Статті та тези. Дніпропетровськ, 1997. С.85-86.
51. КобальТ. Поетична ономастика словацьких романтиків в українському перекладі І.Мацинського// Слов’янська ономастика. Зб. наук. праць. Ужгород: Госпрозрахунк. редакц.-видавн. відділ комітету інформації, 1998. С.133-141.
52. КобальТ. Поетична символіка словацьких романтиків в українському перекладі І.Мацинського// Ідея слов’янської єдності і суспільно-політична думка Закарпаття XIX-XX століття. Ужгород, 1999. С.101-105.
53. КобальТ. Символічний пласт словацької лексики в українському перекладі І.Мацинського// Дукля. Пряшів, 1998. С.44-49.
54. КобальТ. Сладковичева "Марина" в українському перекладі І.Мацинського// Дукля. Пряшів, 1997. №1. С.50-53.
55. КобальТ. Словацька поетична ономастика Я.Ботта та Я.Краля в українському перекладі І.Мацинського// Проблеми слов’янської ономастики. Зб. наук. праць. Ужгород, 1999. С.74-77.
56. КобальТ.В. Штурівська генерація романтиків і українська література// Тези доп. 50-ї підсумк. наук. конфер. проф.-викл. складу філол. ф-ту Ужгородського держ. ун-ту. Ужгород, 1996. С.64-65.
57. КовальськаІ. Особливості відтворення стилістичної семантики колірних лексем у перекладі (На матеріалі української та англійської мов)// Мовознавство. 1999. №4-5.
58. КовачФ. Іван Мацинський. 1922-1987 (Штрихи до портрета)// Дукля. Пряшів, 1992. №2. С.27-34.
59. КовачФ. Іван Мацинський. 1922-1987. Штрихи до портрета// Наукові записки. Пряшів, 1994. №19. С.23-35.
60. КовачФ. Плету вінок з гілок розкішних краю, де я зростав. До 65-річчя з дня народження І.Мацинського// Нове життя. Пряшів, 1987. №17.
61. КовачФ. Плету вінок з гілок розкішних краю// Жовтень. 1990. №1. С.14-16.
62. КовганюкС.П. Практика перекладу. К.: Дніпро, 1968. 276с.
63. КозловИ.А. Авторская метафора в поэтическом переводе// Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1993. Вип.19. С.67-75.
64. Колесниченко-БратуньН. Вершина словацького романтизму// Дукля. Пряшів, 1988. №1. С.74-76.
65. Колесниченко-БратуньН. Вершина словацького романтизму// Жовтень. 1986. №12. С.118-122.