Мовна особистість Пантелеймона Куліша

brief description

Луганський національний педагогічний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

УДК 821.161.2 Куліш 7.08

Должикова Тетяна Іванівна

Мовна особистість Пантелеймона Куліша

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
Сологуб Н.М.

Луганськ - 2003

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень.............................................................. 4
Вступ................................................................................................................ 5
Розділ 1. Мовна особистість” як поняття лінгвостилістики.................... 11
1.1. Поняття мовна особистість” в аспекті філології................. 11
1.2. Мовна постать П.Куліша в українській лінгвістиці............. 26
Розділ 2. Пантелеймон Куліш у мовно-літературному процесі
другої половини ХІХ століття..........................................................32
2.1. Формування мовної особистості П.Куліша........................... 32
2.2. П.Куліш редактор і видавець............................................... 37
2.2.1. Роль П.Куліша у виданні першого загально-
українського часопису „Основа”.................................. 37
2.2.2. Редагування творів українських письменників.......... 42
2.3. П.Куліш мовознавець........................................................... 49
2.3.1. Історія української літературної мови у працях
П.Куліша.......................................................................... 49
2.3.2. Роль кулішівки” в становленні й розвитку
українського правопису................................................. 53
2.3.3. „Граматка”....................................................................... 58
2.4. Проблема мовно-національної єдності в інтерпретації
П.Куліша.................................................................................... 63
2.5. Перекладацька діяльність........................................................ 76
2.5.1. Шекспір у творчій спадщині П.Куліша........................ 77
2.5.2. Переклади західноєвропейських поетів....................... 81
2.5.3. Переклад Біблії................................................................ 83
2.6. Висновки до другого розділу.................................................. 89
Розділ 3. Особливості мовостилю П.Куліша............................................... 91
3.1. Народна мова основа мовотворчості П.Куліша................. 91
3.1.1. Інформативні та образно-виражальні властивості народнорозмовних елементів........................................ 92
3.1.1.1. Функції розмовно-нейтральних лексем........... 92
3.1.1.2. Функції розмовної емоційно-експресивної
лексики............................................................... 105
3.1.2. Фольклоризми у мовотворчості П.Куліша................. 112
3.2. Засоби інтелектуалізації української літературної мови... 122
3.2.1. Роль П.Куліша в розширенні функціонально-стильових і жанрових меж української мови................... 123
3.2.1.1. Співвідношення книжної та розмовної
лексики в науково-популярних та публіцистичних творах П.Куліша................. 124
3.2.1.2. Мовностилістичні особливості епістолярію......................................................139
3.3. Місце хронологічно маркованої лексики в ідіостилі
П.Куліша................................................................................................. 150
3.4. Особливості мови перекладів ............................................................... 157
3.5. Висновки до третього розділу............................................................... 164
Висновки.....................................................................................................166
Список використаних джерел.......................................................172

ВСТУП

Звернення лінгвістів до поняття „мовна особистість” свідчить про виняткову роль мови в житті окремої людини і суспільства в цілому [45]. У сучасному українському мовознавстві актуальним є дослідження мовної особистості Пантелеймона Куліша (1819 1897) видатного громадського і культурного діяча, прозаїка, поета, драматурга, перекладача, мовознавця, видавця і редактора.
Його різнобічна праця і безсумнівний талант здобули визнання цілої плеяди українських діячів як старшого, так і молодшого покоління ще за життя письменника. Серед перших поціновувачів творчості Куліша був Т.Шевченко, який високо оцінив як за зміст, так і за мову „Записки о Южной Руси”, „Чорну раду” та „Граматку”. Куліша чутливого до найменших відтінків рідного слова, свідомого нормалізатора мови назвав С.Єфремов „єдиним тоді на всю Україну письменником-професіоналом” [51, 3].
І.Нечуй-Левицький відзначав „гарну, чисту, народну мову” творів Куліша [109, 201], а Б.Грінченко писав, що „ніхто не міг переважити Куліша щодо багатства його мови. Могучий стиліст єднав артистизм вислову з надзвичайною його простотою” [33, 78]. І.Огієнко називав Куліша „правдивим свідомим творцем української літературної мови, що все своє довге й трудяще життя віддав на її створення” [111, 148].
Постать Куліша та його мовотворчість зазнавали нищівної критики в радянські часи, про що свідчать літературознавчі стереотипи недалекого минулого. В українському мовознавстві немає узагальнювальної праці, яка б об’єктивно, з урахуванням екстра- та інтралінгвальних чинників мовно-літературного процесу другої половини ХІХ ст. репрезентувала багатогранну мовну особистість письменника, своєрідність його індивідуального стилю, визначила місце й роль П.Куліша в розвитку української національної культури в цілому і мови зокрема. Не була об’єктом лінгвістичного дослідження нехудожня спадщина Куліша: його науково-популярні й публіцистичні статті. Не окреслено й чинників формування його як мовної особистості. Викладене вище зумовлює актуальність дослідження мовного творчого доробку Пантелеймона Куліша та його мовнонормалізаторської діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертації пов’язана з комплексною науковою проблемою кафедри української мови Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка „Лінгвістичне дослідження текстів різних функціональних стилів”. Тему роботи затверджено на науковій координаційній раді Інституту української мови НАН України (протокол № 4 від 7.10.2003 р.).
Мета дисертаційної роботи дослідити мовну особистість Пантелеймона Куліша як автора різностильових та різножанрових текстів у контексті історії української літературної мови другої половини ХІХ ст.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) розкрити зміст поняття „мовна особистість” у контексті лінгвостилістики;
2) охарактеризувати екстра- та інтралінгвальні чинники формування П.Куліша як мовної особистості;
3) визначити місце й роль П.Куліша в українському мовно-літературному процесі другої половини XIX століття;
4) здійснити аналіз лексичних засобів мовностилістичної системи письменника;
5) простежити фольклорні джерела індивідуальної мовотворчості П.Куліша;
6) висвітлити роль П.Куліша в розширенні функціонально-стильових і жанрових меж української мови;
7) виявити функціональне навантаження книжних і розмовних елементів у нехудожніх текстах;
8) проаналізувати роль архаїчних елементів у мовотворчості письменника;
9) розглянути особливості мови перекладів П.Куліша.
Матеріалом дослідження обрано художні твори П.Куліша (роман „Чорна рада”, мала проза, поезія, переклади), публіцистичний цикл „Листи з хутора”, літературно-критичні статті та рецензії, опубліковані у виданнях: Куліш П.О. Твори: В 2 т. К.: Дніпро, 1989; Куліш П. Твори: В 2 т. 2-ге видання. К.: Наук. думка, 1998, Святе Письмо Нового Завіту мовою русько-українською / Переклали вкупі П.А.Куліш и др. И.Пулюй. ­ Відень, 1871; Шекспірові твори / З мови британської мовою українською поперекладав П.А.Куліш. ­ Л., 1881. ­ Т. 1. Отелло. Троїл і Крессида. Комедія помилок; а також листи українською мовою та тексти прижиттєвих публікацій письменника у періодичних виданнях другої половини XIX ст., спогади сучасників і самого письменника.
Об’єктом дослідження є художня і нехудожня творчість П.Куліша в контексті його громадсько-культурної діяльності.
Предмет аналізу: мовна особистість П.Куліша, репрезентована творчою практикою письменника на тлі а) становлення лексичних норм нової української літературної мови другої половини ХІХ ст.; б) стилістичних функцій лексичних одиниць у досліджуваних текстах П.Куліша.
У дослідженні використано такі методи аналізу історико-філологічний, описовий, функціонально-стилістичний, методи контекстуального та зіставного аналізу, а також кількісний.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в лінгвостилістиці висвітлено різностильову й різножанрову мовотворчість Пантелеймона Куліша в історії української літературної мови другої половини XIX ст., простежено умови формування мовної особистості письменника.
Теоретичне значення праці полягає в тому, що в ній: а) сформульовано наукові засади виявлення екстра- та інтралінгвальних чинників репрезентації мовної особистості в історії української літературної мови; б) визначено особливості ідіостилю на тлі тенденцій розвитку української мови другої половини XIX ст.
Практичне значення дослідження пов’язане з потребою оновлення, поглиблення курсів історії української літературної мови та історичної стилістики. Одержані результати можуть бути використані для створення спецкурсів з лінгвостилістики, укладання історичних словників та Словника мови творів П.Куліша”.
Апробація результатів дисертації відбулася під час Жовтобрюхівських читань (Київ, 2000), Всеукраїнської науково-практичної конференції „Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2001), Всеукраїнської наукової конференції „Історія і сучасні проблеми функціональних стилів української літературної мови” (Чернівці, 2001), II Всеукраїнської наукової конференції „Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2001), VII Міжнародної наукової конференції „Семантика мови і тексту” (Ялта, 2002), ІІ Міжнародної наукової конференції „Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2003), щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (1998-2003). Основні положення і результати дослідження викладено в 12 публікаціях:
1. Должикова Т.І. Проблема мовно-національної єдності в інтерпретації Пантелеймона Куліша // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. Мовознавство. Луганськ, 1999. № 10. С. 129 133.
2. Должикова Т.І. Граматка” Пантелеймона Куліша // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. Мовознавство. Луганськ, 2000. № 4. С. 111 115.
3. Должикова Т.І. Шекспір у творчій спадщині Пантелеймона Куліша // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. Мовознавство. Луганськ, 2000. № 9. С. 184 189.
4. Должикова Т.І. У моїй душі оселяє гармонію Біблія” (Переклад Святого Письма Пантелеймона Куліша) // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. Мовознавство. Луганськ, 2001. № 3 (35). С. 160 166.
5. Должикова Т. Роль П.Куліша в розширенні функціонально-стильових обріїв української мови // Наук. вісник Чернівецького ун-ту: Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2001. Вип. 119. С. 123 129.
6. Должикова Т.І. Роль кулішівки” в становленні й розвитку українського правопису // Ономастика і апелятиви: Збірник наукових праць / За ред. В.О.Горпинича. Дніпропетровськ: ДПУ, 2001. Вип. 14. С. 58 62.
7. Должикова Т.І. Мовна особистість Пантелеймона Куліша // Вісник Черкаського університету: Серія філологічні науки. Черкаси, 2001. Вип. 24. С. 137 139.
8. Должикова Т. Пантелеймон Куліш і українська мова // Культура слова. Вип. 57 58. К., 2001. С. 60 64.
9. Должикова Т.І. Місце архаїчної лексики в мовній картині світу Пантелеймона Куліша // Культура народов Причерноморья. Симферополь, 2002. № 32. С. 40 41.
10. Должикова Т. Пантелеймон Куліш редактор і видавець // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. Луганськ, 2002. № 10 (54). С. 11 17.
11. Должикова Т. Мовна особистість” як поняття лінгвостилістики // Слово. Стиль. Норма: Збірник наукових праць / Відп. ред. Н.М.Сологуб. К., 2002. С. 86 91.
12. Должикова Т.І. Мовностилістичні особливості епістолярію П.Куліша // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. 2003. № 3 (59). С. 140 147.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційного дослідження 187 с.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Діяльнісний, антропоцентричний підхід до мови зумовлює введення в контекст лінгвістики мовної особистості як рівноправного об’єкта дослідження. Багаторівнева структура цього об’єкта інтегрує такі аспекти вивчення мови, як соціальний, історичний, психологічний та системно-структурний.
2. Мовна особистість Пантелеймона Куліша, реалізована в мовно-літературному процесі другої половини ХІХ ст., уособила в собі рівень національної свідомості письменника, його бачення української культури в контексті інших європейських культур, прагнення піднести українську літературну мову на вищий рівень розвитку.
Світогляд письменника не обмежується його поглядами, висловленими у прямій публіцистичній формі, а й відображається у мові його творів, які завжди спираються на особистий досвід автора, є виявом його внутрішнього світу.
Творчий дискурс особистості охоплює не лише різножанрові й різностильові комунікативні одиниці, а й мотиви його культурницької, громадської діяльності.
Індивідуальний стиль П.Куліша як система засобів мовного вираження реалізувався в оригінальних і перекладних творах письменника, публіцистичних і наукових текстах, епістолярії.
3. Серед екстра- та інтралінгвальних чинників, які визначили сутність мовної особистості Куліша, виділяємо такі:
рідна говірка письменника (дитячі та юнацькі роки він провів на східному Поліссі, тривалий час жив в оточенні сусідніх із східнополіськими середньонаддніпрянських говірок Лубенщини і, хоча писав свої твори загальноукраїнською літературною мовою, серед письменників ХІХ і ХХ століття особливості східнополіської говірки відбив найвиразніше);
навчання в Новгородсіверській гімназії, Київському університеті, постійна самоосвіта. Духовна атмосфера, в якій формувався Куліш як мовна особистість, визначила його глибоке зацікавлення українською словесністю, українознавством, спрямувала його діяльність науковця, письменника, громадського діяча на об’єднання розчленованої між різними державами української нації в цілісний суспільно-політичний, культурний, мовний організм; Куліш вважав східних і західних українців двома частинами одного південноруського народу”, хоч у тодішній мовно-літературній практиці галичан і наддніпрянців фіксував розходження і оцінював їх як дві різні літератури й мови;
знайомство і спілкування із визначними культурними й громадськими діячами другої половини ХІХ ст. Вивчення творчості Максимовича, Шевченка, Костомарова, а також захоплення Куліша українським фольклором стимулювало активізацію власної творчості написання поетичних і прозових творів;
свідоме надання переваги в літературній творчості мові українській, незважаючи на те, що письменник з дитинства вільно володів російською мовою і протягом своєї творчої діяльності пережив декілька періодів загравань” з царським урядом і його політикою. Наголошуючи на різниці у формуванні української та російської мов, Куліш торкався питання білінгвізму письменника, звертав увагу на відмінності мовомислення українців і росіян, на труднощі передавання змісту українського історичного роману російською мовою;
багаторічна фольклористична діяльність, підсумком якої були „Записки о Южной Руси”; занурення в етнографічний матеріал позначилося на його художній творчості;
захоплення історією України, вивчення літописних пам’яток, ознайомлення з архівними матеріалами, що зумовило створення власної концепції відродження старорущини”. Задушлива атмосфера самодержавства, складні умови праці, а також непростий характер Куліша були причиною хитань автора щодо висвітлення історії України, різних оцінок козаччини тощо;
природне мовне чуття, яке дозволило досягти вершин не тільки у власній художній творчості, а й у редакторській роботі над творами Т.Шевченка, Марка Вовчка, І.Нечуя-Левицького та інших;
вивчення іноземних мов, знайомство з творами світової літератури та світовим мовно-літературним процесом, що зумовило плідну працю П.Куліша на ниві перекладацтва.
4. Мовна особистість П.Куліша переконливо засвідчує його науковий підхід до проблем формування літературної мови на гомогенній діалектній основі (з подальшим урахуванням також інших діалектів), до потреб функціональної та експресивної стильової диференціації мови, до теоретичних засад правопису, до мовної освіти взагалі, до проблем теорії і практики перекладу, жанрового поділу літератури і фольклору та до інших фундаментальних проблем мовознавства і літературознавства.
П.Куліш не тільки теоретично доводив у статтях, рецензіях, листах полемічного характеру спроможність української мови стати рівноправною серед світових мов. Він активно розширював функціонально-стильові обрії української мови, створював тексти науково-популярного, публіцистичного, ділового характеру, перекладав твори світової літератури та Біблію, намагаючись європеїзувати українську мову та літературу. Усе це справляло позитивний вплив на збагачення української літературної мови, сфери використання якої, незважаючи на заборони, помітно розширюються в другій половині ХІХ ст.
5. Роль П.Куліша у виробленні українського правопису полягала не лише в теоретичному обґрунтуванні фонетичного принципу правопису, а й у практичному використанні його в Граматці” (1857), у виданнях Хата” (1860) та Основа” (1861-1862). Запроваджуючи українську літературну мову в навчальну, науково-художню, науково-популярну, публіцистичну літературу, П.Куліш дбав про формування національно-мовної свідомості українців.
6. У системі художніх засобів вираження, властивих ідіостилю П.Куліша, виділяємо лексичний рівень як найпоказовіший, оскільки саме через лексику найбільшою мірою передаються комунікативні настанови на розумове й чуттєво-експресивне сприйняття понять, реалій тощо.
Завдяки письменницькому талантові, освіченості, знанню природної української мови П.Куліш продовжив закладену Г.Квіткою-Основ’яненком традицію розвитку української літературної мови на живомовній основі.
Письменник естетизує народнорозмовну стихію, активно послуговуючись емоційно-нейтральною (східнополіськими діалектними елементами, лексико-синонімічними засобами, літературно-художніми антропонімами й побутовизмами) та емоційно-забарвленою (експресивними назвами осіб, просторічними, лайливими словами, демінутивами) лексикою.
7. Національного колориту творам П.Куліша надають народнопісенні елементи, що стали виразною ознакою ідіостилю письменника. Фольклоризми персоніфіковані назви тварин, рослин, постійні епітети, метафори, порівняння, повтори, суфіксальні словоформи виступають засобами ритміко-інтонаційної стилізації народнопоетичної оповідності.
8. П.Куліш поєднав народнорозмовні, фольклорні компоненти з елементами староукраїнської мовної традиції. Різне співвідношення цих елементів показове для розмежування жанрів художньої літератури. Так, в історичному романі у найменуваннях військових звань, посад, зброї, назвах представників різних соціальних верств суспільства, найменуваннях українського вбрання, взуття відтворюється темпоральний і локальний колорит, відбивається соціальна характеристика персонажів.
Активним використанням старослов’янізмів у мові художніх, а також науково-популярних та публіцистичних творів письменник намагався відновити зв’язок української літературної мови із староукраїнською (староруською) мовною традицією.
9. За відсутності української школи, преси, видавництв непростим було питання вироблення наукового, публіцистичного і ділового функціональних стилів. Жанри останніх закладалися в мовній практиці П.Куліша. Однією з визначальних ознак мови нехудожніх творів П.Куліша є органічне поєднання книжної та розмовної лексики. Книжні елементи, вживані в науково-популярних, публіцистичних творах та в епістолярію письменника, це літературознавча та мовознавча термінологія, загальнонаукова лексика, а також лексика офіційно-ділової та суспільно-політичної сфери. Активно функціонують у мовній тканині нехудожніх творів П.Куліша шар абстрактних слів та іншомовна лексика, майстерно поєднані автором з експресивними елементами, що сприймаються як іностильові компоненти.
10. Своєю перекладацькою творчістю П.Куліш репрезентує фольклорну течію в історії українського перекладу. Для відтворення стильових особливостей першотвору він широко використовує діалектний та фольклорний матеріал. Характерною ознакою перекладацького творчого методу П.Куліша стала націоналізація” перекладів: назвам реалій оригіналу часто відповідають назви українських реалій, тобто номінації іншого етнокультурного простору. Ідея Куліша підперти рідну мову Біблією” керувала невтомною працею його як перекладача. Добираючи твори для перекладу (Біблія, Шекспір, Байрон, Гейне, Гете, Міллер, Пушкін, Некрасов, Кольцов, Фет та ін.), він збагачував українську літературу і літературну мову. Потужним струменем, що живив мову перекладів, стала хронологічно маркована лексика.
11. Мова художніх творів, наукових праць, епістолярію П.Куліша сформована на народнорозмовній основі. Вона ввібрала в себе писемно-літературні традиції попереднього періоду, а також надбання народнопоетичної творчості, що стало помітним кроком у процесі кодифікації нової української літературної мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агєєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму. ­ К.: Факт, 2003. ­ 320 с.
2. Арутюнова Н.Д. Стиль Достоевского в рамке русской картины мира // Поэтика. Стилистика. Язык и культура. М.: Наука, 1996. 216 с.
3. Банзерук О.В., Рябко Т.Л. Епоха руїни в інтерпретації Пантелеймона Куліша (історизми в романі „Чорна рада”) // Література та культура Полісся: Спадщина П.Куліша в сучасних дослідженнях. Вип. 15. Ніжин: НДПУ, 2001. С. 100-105.
4. Барвінський О.Г. Спомини з мого життя: В 2-х ч. Л., 1912. Ч. 1. 336 с.
5. Бевзенко С.П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови: Навч. посібник. К.: Вища шк., 1991. 231 с.
6. Белей Л.О. Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньої антропонімії XIX XX ст. Ужгород, 1995. 120 с.
7. Бибик С.П. Розмовні стилеми в художній прозі XIX ст. в аспекті історичної стилістики // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. 2003. № 3 (59). С. 82-90.
8. Бодуен де Куртене И.А. Избранные работы по общему языкознанию. М.: Изд. 5, Пг. 1917, 1963. 293 с.
9. Бойко Н. Особливості семантики експресивних лексичних одиниць // Антропоцентричний підхід у дослідженні мови: Матеріали VІІ міжнародних Карських читань. 13-14 травня 1998 р. Ніжин Гродно: НДПІ, 1998.
10. Бойко Н.І. Засоби вираження лексичної експресивності (на матеріалі творів П.Куліша) // Література та культура Полісся: Спадщина П.Куліша в сучасних дослідженнях. Вип. 15. Ніжин: НДПУ, 2001. С. 125-136.
11. Буда В.А. Лінгвостилістика сучасного історичного роману про добу козацтва (60-90 рр. ХХ ст.): Дис. ... канд. філол. наук. Тернопіль, 1998. 175 с.
12. Будагов Р.А. Писатели о языке и язык писателей. М.: Изд-во МГУ, 1984. 280 с.
13. Бурківська Л.Ю. Лексика історичної прози Богдана Лепкого в контексті загальнолітературної та стилістичної норми: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 2003. 23 с.
14. Буслаев Ф.И. Преподавание отечественного языка: Учебное пособие. М.: Просвещение, 1992. 512 с.
15. Вашкевичъ Г. Переводъ П.А.Кулиша на украинскій языкъ манифеста 19 февраля 1861 года и Положенія о крестьянахъ // Киевская старина. 1905. № 2. С. 324-333.
16. Вертій О. Пантелеймон Куліш і народна творчість. Статті та дослідження. ­ Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. ­ 120 с.
17. Взаємодія усних і писемних стилів мови / Жовтобрюх М.А., Колесник Г.М., Ленець К.В., Пилинський М.М., Сологуб Н.М. К.: Наук. думка, 1982. 180 с.
18. Вибрані листи Пантелеймона Куліша українською мовою писані. Нью-Йорк, Торонто, 1984. 326 с.
19. Виноградов В.В. О художественной прозе. М., Л.: Государственное издательство Литература, 1930. 192 с.
20. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. М.: Гослит. издат. ГИХЛ, 1959. 654.
21. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. М.: Высш. школа, 1981. 320 с.
22. Винокур Г.О. О языке исторического романа // Винокур Г.О. О языке художественной литературы. М.: Высш. школа, 1991. С. 401 420.
23. Возняк М. Куліш як редактор „Причепи” Левицького // Записки НТШ. Л., 1928. Т. 148. С. 1 54.
24. Возняк М. Останні зносини П.Куліша з галичанами (З додатком його листування з М.Павликом) // Записки НТШ. Л., 1928. Т. 148. С. 165 240.
25. Г.Т. [Куліш П.] На каком языкѣ должно обучать народъ // Основа. 1862. № 8. С. 1-12.
26. Гиндин С. И. Биография в структуре писем и эпистолярного поведения // Язык и личность / Отв. ред. акад. Д.Н.Шмелёв. М.: Наука, 1989. С. 63-77.
27. Гнатюк І.С. Інтелектуалізація українського науково-популярного мовлення в контексті творчої спадщини М.Драгоманова // Мовознавство. 1993. № 3. С. 30-35.
28. Гнідан О.Д., Осьмак Н.Д. Світогляд Пантелеймона Куліша // Укр. мова і л-ра. в шк. 1991. № 10. С. 22-29.
29. Гольдберг М. Долаючи час і простір (Переклад і проблеми українського національного відродження) // Дзвін. 1992. № 7-8. С. 127-130.
30. Гординський Я. Кулішеві переклади драм Шекспіра // Записки НТШ. Л., 1928. Т.148. С. 55-164.
31. Городиський А. Чему и какъ учить нашъ народъ // Основа. 1862. № 9. С. 7-25.
32. Грицютенко І.Є. Естетична функція художнього слова (В українській прозі 30-60-х рр. XIX століття). Л.: Вид-во Львівського університету, 1972. 180 с.
33. Грінченко Б. Кулішеві твори і сільські читачі // Нова громада. 1906. № 6. С. 68-83; № 7. С. 53-70.
34. Грушевський М. Біля джерел національно-культурного відродження України (Етнопсихологічні та соціально-традиційні підоснови Кулішевої творчості) // Нар. творчість та етнографія. 1997. № 4. С. 8-28.
35. Грушевський М. Про українську мову й українську школу. К.: Веселка, 1991. 46 с.
36. Гуляк А. Б. Становлення українського історичного роману („Чорна рада” П.Куліша): Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.01.01. К., 1998. 32 с.
37. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию / Пер. с нем. яз. под ред., с предисл. [С. 5 - 34, и примеч.] Г.В.Рамишвили. М.: Прогресс, 1984. 397 с.
38. Девдюк І. „Хочеться співати ще по-італійськи, по-грецьки, латиною...”: (Пантелеймон Куліш поліглот і перекладач) // Дивослово. 1997. № 11. С.11-14.
39. Девдюк І. В. Англійська література у творчій діяльності Пантелеймона Куліша (Переклади. Критичне сприйняття. Творче засвоєння): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.05. К., 1999 19 с.
40. Дзюба Т. А. Літературно-естетична концепція Пантелеймона Куліша: Дис... канд. філол. наук. К., 1999. 215 арк.
41. Дорошенко Д. П.О.Куліш, його життя і літературно-громадська діяльність. К., 1918. 70 с.
42. Дорошенко Д. Пантелеймон Куліш. К., Ляйпціґ. 207 с.
43. Драгоманов М. Література російська, великоруська, українська і галицька // Літературно-публіцистичні праці: У 2 т. К.: Наук. думка, 1970. Т. 1. С. 80 - 221.
44. Дубове листя: Альманах на згадку про П.О.Куліша / Упоряд. М.Чернявський и др. К., 1903. 278 с.
45. Дужик Н.С. Мовна особистість М.Хвильового в аспекті стилістики та історії літературної мови: Дис ... канд. філол. наук. К., 1996. 196 с.
46. Ейгер Г.В., Раппопорт И.Л. Язык и личность. М.: Наука, 1991. 216 с.
47. Енциклопедія української мови. К.: Вид-во Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2000.
48. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: стилістика та культура мови. К.: Довіра, 1999. 431 с.
49. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. К.: Наук. думка, 1987. 248 с.
50. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я.Єрмоленко. К.: Либідь, 2001. 224 с.
51. Єфремов С. Без синтезу: До життьової драми Куліша. К., 1924. 22 с.
52. Єфремов С. Історія українського письменства: У 2 т. К., Ляйпціг, 1924. Т.1. 448 с.
53. Жанри і стилі в історії української літературної мови / В.В.Німчук, В.М.Русанівський, І.П.Чепіга та ін. К.: Наук. думка, 1989. 288 с.
54. Жизнь Куліша // Самі про себе: Автобіографії видатних українців XIX-го століття / Під ред. Ю.Луцького. Нью-Йорк: Видання Української Вільної Академії Наук у США, 1989. С. 23-56.
55. Жовтобрюх М.А. Мова української преси (До середини дев’яностих років XIX ст.). К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 415 с.
56. Жулинський М. Із забуття в безсмертя (Сторінки призабутої історії). К.: Дніпро, 1990. 447 с.
57. Зелінська Н.В. Поетика приголомшеного слова (Українська наукова література ХІХ ­ початку ХХ ст.): Монографія. ­ Львів: Світ, 2003. ­ 352 с.
58. Зеров М. Твори: В 2 т. / Упор. І.П.Кочур, Д.В.Павличко. К.: Дніпро, 1990. Т. 2. 601 с.
59. Из писем П.А.Кулиша к С.Д.Носу (1860-1892 гг.) // Киевская старина. 1899. Т. 65. Кн. 4. С. 8 31.
60. Історія української мови: Лексика і фразеологія / За ред. В.М.Русанівського. К.: Наук. думка, 1983. 743 с.
61. Караулов Ю. Н. „Четыре кита” современной лингвистики, или о предпосылках включения „языковой личности” в объект науки о языке: (От содержания науки к её истории) // Соотношение частнонаучных методов и методологии в филологической науке. М.: ЦС филос. (методол.) семинаров при Президиуме АН СССР, 1986. С. 33-52.
62. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 264 с.
63. Караулов Ю.Н. Предисловие. Русская языковая личность и задачи её изучения // Язык и личность / Отв. ред. акад. Д.Н.Шмелёв. М.: Наука, 1989. С. 3 - 8.
64. Климчук О. Про соціальне в літературно-художній антропонімії П.Куліша // Науковий вісник Чернівецького університету: Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2001. Вип. 119. С. 204-207.
65. Козловська Л. Лінгвостилістична категорія народнопісенності в стилістичній системі української літературної мови // Слово. Стиль. Норма (Збірник наук. праць, присвячений 65-річчю з дня народження доктора філологічних наук, професора С.Я.Єрмоленко) / Відп. ред. Н.М.Сологуб. К., 2002. С. 34 - 39.
66. Кононенко В.І. Українські переклади Біблії і мова художньої літератури // Кононенко В.І. Мова. Культура. Стиль. Збірник статей. К. Івано-Франківськ, 2002. С. 323 344.
67. Коптілов В.В. Першотвір і переклад (Роздуми і спостереження). ­ К.: Дніпро, 1972. ­ 216 с.
68. Костомаровъ Н. О преподаваніи на южнорусскомъ языкѣ // Основа. 1862. № 5. С. 1 - 6.
69. Костомаровъ Н. П.А.Кулішъ и его послѣдняя літературная дѣятельность // Киевская старина. 1883. Т. 5. Кн. 2. С. 221-234.
70. Коцюбинський М. Твори: У 7 т. К.: Наук. думка, 1975. Т. 5. 432 с.
71. Кравченко М.В. Мова і стиль творів Бориса Грінченка: Дис... канд. філол. наук. Луганськ, 2001. 238 арк.
72. Красовська О.М. Мовна особистість Лесі Українки (На матеріалі епістолярій письменниці) // Актуальні проблеми менталінгвістики: Наук. збірник. Ч.2. Черкаси: Видавничий відділ ЧДУ, 2001. С. 178-182.
73. Кримський А.Ю. Нарис історії українського правопису до 1927 року // Твори в п’яти томах. Т. 3. К.: Наук. думка, 1973. С. 283 301.
74. Крупа М.П. Мовленнєва структура образу автора в творчості Ольги Кобилянської. К.: Рідна мова, 1998. 139 с.
75. Крысин Л.П. Язык в современном обществе. М.: Просвещение, 1977. 190 с.
76. Кулишъ Отвѣтъ на письмо съ Юга // Основа. 1862. № 3. С. 41-45.
77. Куліш П. До М. Павлика 8 липня 1896 // Записки НТШ. 1928. Т. 148. С. 54.
78. Куліш П. Записки о Южной Руси: Сост и изд. П.Кулиш: В 2-х т. К.: Дніпро, 1994. 719 с.
79. Куліш П. Мальована гайдамащина // Філософська і соціологічна думка. 1994. № 11-12. С. 143 - 164.
80. Кулішъ П. Простонародность въ украинской словесности // Основа. 1862. № 2. С. 1-10.
81. Куліш П. Твори: В 2 т. К.: Наук. думка, 1998. Т. 1. 752 с.
82. Куліш П. Устня мова з науки. Слово з боку. Передмова до статті „Про дощ” В.Нечуя // Основа. 1862. № 3.
83. Куліш П. Граматка. СПб., 1857 98 с.
84. Куліш П.О. Твори: В 2 т. К.: Дніпро, 1989. Т. 2. 586 с.
85. Куліш П. Дві мові, книжня і народня // Україна. 1914. Кн. 3. С. 22-34.
86. Курабцева І.К. Філологічна термінологія в публіцистиці П.Куліша // Культура народов Причерноморья. Симферополь, 2002. № 32. С. 77-79.
87. Курс історії української літературної мови / За ред. І.К.Білодіда. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. Т. 1. 595 с.
88. Левченко Г.А. Нариси з історії української літературної мови першої половини ХІХ ст. К.: Рад. школа, 1946. 144 с.
89. Лисиченко Л. Психологічний фактор у поетичному мовленні // Українське мовознавство. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. К., 2002. № 24. С. 94 101.
90. Лист до Бодянського // Киевская старина. 1897. Т. 58. Кн. 9. С. 399.
91. Лукьянова Н.А. Экспрессивная лексика разговорного употребления (Проблемы семантики). Новосибирск: Наука, 1986. 230 с.
92. Лучук О.М. Різночасовість перекладів одного твору як проблема перекладознавства (На матеріалі українських перекладів Шекспірової драми „Троїл і Крессида”): Дис... канд. філол. наук. Л., 1996. 233 арк.
93. Мазуркевич О. П.Куліш в оцінці Михайла Коцюбинського // Рідна школа. 1996. № 9. С. 12 - 14.
94. Маланюк Є. Буряне поліття // Маланюк Є. Книга спостережень. Проза: У 2 т. Торонто, 1962. Т. 1. 378 с.
95. Мастеровенко В. Епітет у романі П.Куліша „Чорна рада” // Культура слова. Вип. 57-58 К., 2001. С. 16 - 21.
96. Матвіяс І. Взаємодія між східноукраїнським і західноукраїнським варіантами літературної мови в кінці XIX і в XX ст. // Культура слова. 1997. Вип. 50. С. 14 - 21.
97. Матвіяс І.Г. Українська мова і її говори. К.: Наук. думка, 1990. 164 с.
98. Мацько Л. Пантелеймон Куліш в історії української літературної мови // Дивослово. 2000. № 8. С. 21 - 25.
99. Мацько Л.І. Українська мова і формування національної свідомості // Педагогіка та психологія. 1996. № 1. С. 67-71.
100. Мова і час: Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови / Відп. ред. В.М.Русанівський. К.: Наук. думка, 1977. 237 с.
101. Мовчун Л.В. Регулярні фонетичні варіанти слів в українській літературній мові (кінець ХVІІІ перша третина ХХ ст): Автореф... канд. філол. наук. К., 2000. 16 с.
102. Москаленко А.А. Лексика української літературної мови другої половини ХІХ початку ХХ ст. (Конспект лекцій із спецкурсу). Одеса, 1970. 56 с.
103. Муромцева О.Г. Мова прозових творів П.О.Куліша // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. Х.: ХДПІ, 1992. Вип. 2. С. 18 - 24.
104. Муромцева О.Г. Розвиток лексики української літературної мови в другій половині XIX на початку XX ст. Х.: Вища шк., 1985. 152 с.
105. Муромцева О.Г., Муромцев І.В. П.Куліш як оновлювач і творець української літературної мови // Пантелеймон Куліш і українське національне відродження: Доповіді та повідомлення наукової конференції, присвяченій 175-м роковинам від дня народження письменника / Харківський державний ун-т. Х., 1995. С. 11-16.
106. Нахлік Є. Не „список з натури, а „самовладний мир” (Естетичні засади Куліша-літературознавця) // Слово і час. 1994. № 7. С. 7-13.
107. Нахлік Є.К. Просвітительські ідеї в художньо-історіософській концепції П.Куліша // Рад. літературознавство. 1989. № 8 С. 37 - 44.
108. Нахлік Є. Пантелеймон Куліш і „Руська трійця”: До проблеми ідеологічних шукань серед української інтелігенції ХІХ ст.. Л.: ТзОВ „Львівські новини”, 1994. 29 с.
109. Нечуй-Левицький І. Українська декаденщина // Зібр. творів: У 10 т. К.: Наук. думка, 1968. Т. 10. С. 187 - 223.
110. Овсянико-Куликовский Д.Н. Вопросы психологии творчества. СПб., 1902. 303 с.
111. Огієнко І. Історія української літературної мови К.: Либідь, 1995. 296 с.
112. Огієнко І. Непорозуміння в перекладах Св. Письма // Рідна мова. 1938. Ч. 9.
113. Огієнко І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народа. Репринт. відтворення вид. 1918 р. К.: Абрис, 1991. 272 с.
114. Охріменко О. На орбіті світового письменства // Вітчизна. 1989. № 8. С. 150-152.
115. Паламар Л.М. Функціонально-комунікативний принцип формування мовної особистості: Дис... д-ра пед. наук. К., 1997. 361 арк.
116. Паламарчук Л.С. Лексична синоніміка художніх творів М.М.Коцюбинського. К.: Вид-во Академії наук Укр. РСР, 1957. 96 с.
117. Пантелеймон Куліш і українське національне відродження: Доповіді та повідомлення наук. конференції, присвяч. 175-м роковинам від дня народження письменника / Харківський держ. ун-т. Х., 1995. 96 с.
118. Пантелеймон Куліш: матеріали міжвузівської наукової конференції Сумщини, присвяченої 175-річчю з дня народження П.О.Куліша. Суми, 1994. 64 с.
119. Панько Т.І. Мова і нація в естетичній концепції І.Франка. Львів: Світ, 1992. 192 с.
120. Парасін Н. І. Верхратський про розвиток наукового стилю української мови // Українська мова: з минулого в майбутнє: Зб. праць, поданих на наук. конференцію. К.: Ін