НАЗВИ НА ПОЗНАЧЕННЯ СМАКУ: ЕТИМОЛОГІЯ, СЕМАНТИКА, ФУНКЦІОНУВАННЯ

brief description

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГАЙДАЄНКО Ірина Василівна

УДК 808. 3 31: 801.541.2

НАЗВИ НА ПОЗНАЧЕННЯ СМАКУ: ЕТИМОЛОГІЯ, СЕМАНТИКА, ФУНКЦІОНУВАННЯ

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник: доктор
філологічних наук, професор
Руденко Людмила Миколаївна

Херсон 2002

ЗМІСТ

CПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ4
ВСТУП..5
РОЗДІЛ І
ЛЕКСИКО - СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ЕТИМОЛОГІЯ НАЗВ СМАКУ

1.1. Загальні питання теорії структурно - семантичної та
етимологічної характеристики лексики ....11

1.1.1. Структурно - семантичний аналіз лексики в
сучасному мовознавстві.....11
1.1.2. Лексико - семантичні групи слів як об’єкти
вивчення лекcико-семантичної системи мови...29

1.2. Семантична та етимологічна характеристика об’єднань слів на
позначення смаку.....42
1.2.1. Тематична група слів на позначення ядра номенів смаку...46
1.2.2. Найменування на позначення смакових особливостей
напоїв, страв, продуктів харчування...63
1.2.3. Номінації смаку плодів, рослин, грибів...73 1.2.4. Назви смаку, що перейшли з інших тематичних
груп.86

1.3. Системність відношень елементів лексико - семантичних
груп слів на позначення смаку...90
1.3.1. Синонімія назв смаку в українській мові..90
1.3.2. Антонімія найменувань смаку..104
1.4. Структура і категоріальність номенів смаку...108
1.4.1. Структура номенів смаку...108
1.4.2. Категоріальність назв смаку..115
1.4.2.1. Категорії та форми прикметників-назв смаку...116
1.4.2.2. Іменники на позначення смаку120
1.4.2.3. Прислівники-назви смаку.124
1.4.2.4. Дієслівні номінації найменувань смаку.125
РОЗДІЛ ІІ
ФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАЗВ СМАКУ В
УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

2.1. Семантико-стилістичні особливості номенів смаку.131
2.1.1. Назви смаку в розмовному мовленні......132
2.1.2. Найменування смаку у фольклорі133
2.1.3. Функції назв смаку в творах художньої літератури.138
2.1.4. Номінації смаку в епістолярних текстах.152
2.1.5. Слова на позначення смаку в публіцистиці154
2.1.6. Номени смаку в інформаційному стилі...157
2.1.6. Лексеми на позначення смаку в науковому стилі
та його підстилях української мови159
2.1.7. Функціональні особливості назв смаку у фразеологізмах...168

ВИСНОВКИ....173
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...178
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....191
ДОДАТОК А....201
ДОДАТОК Б ...224

ВСТУП
Одним з актуальних завдань вивчення лексики є розгляд лексичних одиниць як елементів мовної системи. Таке дослідження уможливлює розкриття глибинних структур семантики, що є дуже важливим, оскільки "нам мають бути відомі основні закономірності, шляхи розвитку всього словникового складу мови від його початку до сучасного стану. Більше того, ми повинні знати причини творення кожного слова, час його виникнення ...зміни значень і відтінків значень, їх зв’язків із значеннями інших слів" [153,271]. У центрі цих досліджень знаходиться слово, природа семантики якого виявляється насамперед через його предметний зміст, співвіднесеність з реальним світом речей, процесів, явищ. Лексичне значення слова обов’язково включає в себе поняття про денотати. Лінгвістичні праці засвідчують, що зусилля мовознавців тривалий час були спрямовані на семантичний аналіз лексичних одиниць, який проводився шляхом установлення співвіднесеності слова, що розглядається, з іншими одиницями, семантично пов’язаними з ним. Достовірність семантичної структури лексики, дослідженої таким чином, зумовлюється визнанням системності лексико-семантичного рівня (І.Білодід, В.Виноградов, Е.Кузнецова, А.Смирницький, А.Уфімцева, Л.Щерба та ін.).
Лексико-семантична підсистема мови є найбільш складною серед інших підсистем. Це велика кількість мовних одиниць, у яких, тісно переплітаються позамовні, граматичні і значеннєві чинники, складні смислові співвідношення. Недостатня їх вивченість пояснюється специфікою самого об’єкта лексики і семантики, їх безпосереднім зв’язком з реальністю.
Лексико-семантична система має складну внутрішню організацію, де, з одного боку, виокремлено великі лексико-граматичні категорії слів, а з іншого, в середині цих категорій виділяються різноманітні тематичні групи, в останніх лексичні єдності (лексико-семантичні групи), кожна з яких, своєю чергою, характеризується складною структурною організацією.
Означена система включає в себе багато різних підсистем, лексико-семантичних мікроструктур. Вона як єдність певним чином усталена, ще не достатньо вивчена організація. Вияв і розкриття відношень у такій системі є актуальним завданням сучасної лінгвістики, оскільки "семантична сторона мови складає частину її структури і визначає її якість так само, як звукова система мови, її граматичний устрій або словниковий склад" [38,10].
Зважаючи на відкритий характер і практичну неосяжність словникового складу мови, аналіз, як правило, проводиться на обмеженому матеріалі, що виділяється в результаті семантичного або тематичного членування лексики.
Одним із шляхів дослідження системності лексики є виділення в ній окремих тематичних, лексико-семантичних груп і визначення їх внутрішньої організації та зовнішніх зв’язків.
Лінгвістами досліджувалися різноманітні тематичні групи лексики. Серед них назви кольорів (А. Критенко), назви часових понять (М.Кочерган), назви спорідненості і свояцтва (А. Бурячок), назви одиниць виміру і ваги (В.Винник), назви вишивальних технік (І.Зінченко), назви лікарських рослин (М.Фещенко), назви руху (Т.Орлова), одоративна лексика (В.Дятчук), назви доріг (С.Сірик). Тематична група слів (ТГ) на позначення смаку характеризується активністю вживання, багатством семантичної наповненості та поліфункціональністю. Назви цієї групи досить часто використовуються в процесі спілкування. Лексеми, що передають якість чи відчуття смаку, для кожного члена суспільсва є життєво необхідними, проте лінгвістами вони не розглядалися. Можна назвати лише поодинокі, надруковані у мовознавчих збірниках невеликі розвідки, автори яких так чи інакше торкалися лексики, пов’язаної зі смаком. Серед таких праць слід назвати статті М.П.Білоус, присвячені розгляду окремої граматичної категорії назв смаку прикметникам, а також дисертацію цього ж автора на тему "Прикметники на позначення смаку в українській мові", що присвячена ономасіологічному аспектові аналізу прикметників на позначення смаку. Побіжно згадує прикметники-композити на позначення смаку у своїй дисертації А.В.Висоцький ("Склад та структура лексико-семантичних груп якісних прикметників в українській мові").
Недостатня кількість праць, присвячених дослідженню цієї лексики, свідчить про те, що вона в лінгвістичному аспекті не була об’єктом спеціального вивчення. Системне вивчення семантичних, етимологічних та функціональних особливостей цього шару лексики є цілком на часі. Певний науковий інтерес викликає те, що ця група лексики відбиває історичний розвиток українського народу та його мови. Ці чинники й зумовили вибір теми дисертаційної роботи і визначили її актуальність.
Метою роботи є дослідження кількісного і якісного складу лексики на позначення смаку в сучасній українській мові, розгляд її етимології, з’ясування лексико-семантичної природи, виявлення граматичних і структурних особливостей, системних відношень та стилістичних функцій.
Для досягнення мети визначено такі завдання:
виявити лексеми на позначення смаку, скласти їх реєстр, визначити місце і роль у лексичній системі української мови;
дослідити семантичну структуру зазначених назв, окреслити їх тематичні групи;
простежити етимологію основних смакових лексем;
описати формально-граматичну структуру цих одиниць;
з’ясувати функціонально-стилістичні особливості назв смаку;
укласти словник досліджуваної лексики.
Об’єктом дослідження є лексика української мови на позначення смаку.
Предметом дослідження є тематичні групи смакової лексики, їх етимологія та функціонально-стилістичний аналіз.
Методи і прийоми дослідження. Відповідно до мети і конкретних завдань обрано описовий метод з його універсальними прийомами спостереження, систематизації та інтерпретації мовних фактів і явищ. У процесі визначення семантичної та формально-граматичної структур досліджуваних одиниць використовувався метод компонентного аналізу структури та семантики назв смаку. Під час розв’язання окремих завдань застосовувалися прийоми етимологічного аналізу.
Джерельною базою дисертаційного дослідження послужили тексти, що репрезентують різні функціональні та жанрові стилі сучасної української літературної мови, живе народне мовлення та лексикографічні праці, у яких найповніше представлено словникове та фразеологічне багатствосмакової лексики. У процесі роботи створено картотеку найменувань на позначення смаку, що налічує понад 2 тисячі одиниць, укладено словник зазначеної лексики.
З метою детального опису досліджуваних назв застосовувалися дані спеціальних наук, що вивчають смакові відчуття (психофізіології, органолептики).
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше в українському мовознавстві здійснено комплексний аналіз назв смаку: з’ясовано їх семантику та функції простежено етимологію. В дисертації подано системно-структурний аналіз семантичної групи лексики на позначення смаку в українській мові. Вивчення проводилося на матеріалі, який системно досі не був представлений у науковому обігу.
Теоретичне значення роботи. Результати дослідження стануть основою для теоретичних висновків та узагальнень у галузі лексикології та лексикографії, сприятимуть комплексному вивченню лексичної системи української мови. Здійснений опис лінгвостилістичних можливостей назв смаку, аналіз їх як активного виражального засобу в текстах різних стилів поглибить теорію структурної та функціональної стилістики.
Практична цінність одержаних результатів. Матеріали роботи можуть бути використані в практиці вищої школи: викладанні курсу "Сучасна українська літературна мова", "Стилістика української мови", "Лінгвістичний аналіз тексту", "Основи культури мовлення", у спецкурсах і спецсемінарах, присвячених вивченню лексикології, а також у науково-дослідній роботі студентів під час написання курсових і дипломних робіт.
Робота має певну цінність для спеціалістів-органолептиків, яким необхідна достовірна лінгвістична інформація про назви об’єктів їхніх досліджень.
Апробація роботи. Результати дослідження обговорено на регіональній науково-методичній конференції "Передаймо нащадкам наш скарб рідну мову" (Херсон, 1998), на всеукраїнських конференціях "Семантика мовних одиниць: теоретичний і прагматичний аспекти" (Херсон, 2001), "Історія і сучасні проблеми функціональних стилів української літературної мови" (Чернівці, 2001), а також на Міжнародній конференції "Функціонування мовних одиниць у художньому і публіцистичному мовленні"(Херсон, 2001).
Окремі розділи дисертації та робота в цілому обговорювалися на кафедрах українського мовознавства, слов’янської філології Херсонського державного педагогічного університету.
Публікації. Проблематику дисертаційної праці висвітлено в 10 публікаціях, серед них 9 статей у фахових виданнях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку бібліографічних джерел, умовних скорочень та додатків.
У "Вступі" обґрунтовується вибір теми, її актуальність, розкривається сутність та стан наукової розробки, наукова новизна, формулюється мета, завдання, теоретичне значення та практичне використання результатів дисетаційної роботи.
У першому розділі "Лексико-семантичні особливості та етимологія назв смаку" розглядаються основні теоретичні питання, що стосуються лексико-семантичного та етимологічного аналізу лексики на позначення смаку, обґрунтовано сутність семантичного поділу тематичної групи назв смаку на тематичні групи, підгрупи, визначаються критерії виділення її ядра і периферії.
Крім цього, досліджено тематичні групи назв смаку, наявність яких, зокрема, доводить системність лексики смаку; здійснено семантичний та етимологічний аналіз лексем цих груп, визначаються їх структурні особливості (граматичне вираження, системність відношень між елементами групи тощо).
У другому розділі "Функціональна характеристика назв смаку в українській мові" розглянуто функціонально-стилістичні особливості номенів смаку, з’ясовано їх поліфункціональність, значення, особливості вживання у текстах різних стилів і жанрів.
Висновки узагальнюють результати проведеного дослідження.
У бібліографії представлений список використаної літератури, а також список джерел фактичного матеріалу.
Додатки містять схему та словник аналізованих назв.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження семантичних, етимологічних та функціональних особливостей назв на позначення смаку в українській мові дозволяє зробити такі загальні висновки:
1. Номени на позначення смаку в українській мові становлять розвинену, історично сформовану групу слів, що характеризується активністю вживання, багатством семантичної наповненості, поліфункціональністю, структурною різноманітністю і виражається спеціальними лексемами різних частин мови. Що зумовлено давністю походження цих назв та здатністю позначати життєво важливі функції захисних реакцій організму, що сформувалися в процесі довготривалої еволюції людини в умовах праці і взаємодії з навколишнім середовищем. Назви смаку відображають результат пізнавальної діяльності людини в одній із сенсорних сфер. Тому для повного лінгвістичного аналізу необхідне залучення відомостей з психології, фізіології, медицини, предметом вивчення яких є відчуття смаку, для пояснення відповідних мовних явищ. У сучасній українській мові назви смаку утворюють якісно і кількісно розвинену тематичну групу, семантичні особливості якої визначаються специфікою означуваних реалій.
Сучасна система номенів смаку в українській мові входить до семантичного поля "смак", у складі якого на підставі логіко-лінгвістичного принципу виділяємо ряд тематичних груп, підгруп, що свідчать про розвиток словника назв смаку і про взаємозв’язки між її складовими.
Тематична група номінацій смаку складна функціонально-системна одиниця лексико-семантичного рівня. Елементами аналізованого семантичного поля є слова, що в плані змісту мають особливу семантичну структуру, а в плані вираження презентуюються лексемами. Лексичні значення слів (семеми) становлять основу відношень у семантичному полі. Взаємозв’язки між елементами семантичного поля виявляються як відношення ідентичності (тотожності) і диференційності (розрізнення).
2. Назви смаку представлені немотивованими (гіркий, кислий) і мотивованими найменуваннями (пекучий, сливовий). Немотивовані назви характеризуються первинністю значення, що зумовлено давністю їх походже- ння. Це відносно замкнена система назв, що може збільшувати чисельність морфологічними способами словотворення: афіксацією, основоскладанням та лморфолого-синтаксичним способом. Мотивовані ж назви характеризуються вторинністю значення смаку, бо утворюються на основі семантичної деривації шляхом синестезійного та метафоричного переносів, за рахунок яких поповнюється тематична група "смак". Досліджена лексика називає явища, що викликають у мовців різні асоціації, у зв’язку з чим вона тяжіє до семантичної деривації.
Семантично назви на позначення смаку поділяються на прості, ускладнені та нейтралізовані.
3. Тематична група назв на позначення смаку не є замкненою щодо інших лексико-семантичних груп, тому поповнюється за їх рахунок, що свідчить про перехрещення тематичних груп. Для цих лексем значення смаку є не основним, а похідним, і виникло на основі переносного вживання слова. Смак такі слова позначають лише в певному контексті. Це значення в сучасній українській мові можуть передавати також фразеологізми та метафоричні описові звороти, що створюють виразні образні картини.
4. Номени смаку різні за походженням. У них відбилися результати пізнання смакових якостей людиною, їх зафіксовано лексикографічних пам’ятках різних часів, тому стверджуємо, що ця група слів належить до найдавніших шарів мовного ґрунту. Серед назв смаку більшу частину складають номінації індоєвропейського (медовий, солоний) і праслов’янського (наливковий, пивний, горілковий) лексичного фонду. Запозиченими є номени, що вказують на смак продуктів харчування, їжі, напоїв, плодів, рослин, які є невластивими для нашої країни, завезені з інших територій (чайний (монг., півн.-кит), кавовий (ар.), винний (лат.), лікеровий (нім.)). Запозичені назви смаку засвоїлися українською літературною мовою відповідно до властивих їй фонетичних і граматичних особливостей і використовуюються в різних стилях і жанрах.
5. Аналізовані найменування неоднорідні щодо вжитку: серед назв смаку виявлені загальновживані (солодкий, гіркий, кислий, добрий, гидкий); вузьколокальні (ґустовний, нехвора, афинний); рідковживані (квасний, угірковий).
Номени смаку функціонують у ролі термінів, номенклатурних назв (кисла сіль, солоні озера; гострий соус, солодка соломка, солодкий перець).
6. Найменування на позначення смаку неоднорідні за структурою. Вони поділяються на прості і складні. Прості назви в межах норми виражаються словами різних частин мови: кислий, кисло, солодкий, солодість, гіркота, гірчити. Поняття простого смаку може передаватися і вторинними назвами (медовий, апельсиновий). На позначення складного смаку вживаються композити, особливо поширені в спеціальній літературі (гірко-солоний, солодко-кислий, гіркий-гіркий). Складні номени смаку утворюють декілька семантико-структурних типів.
7. За формальними та семантичними ознаками досліджувана ТГ відзначається багатством вираження. Найменування смаку представлені такими лексико-граматичними категоріями, як прикметники (найчастіше), іменники, прислівники, дієслова, дієприкметники) і поповнюються шляхом урізноманітнення їх форм (солодкий, солод, солодко, солодити, солоджений).
8. Системність парадигматичних відношень усередині семантичного поля виявляється в синонімії, антонімії, що простежується як у межах тематичної групи смак, так і між мікрогрупами назв смаків. Аналіз синонімічних рядів назв смаку показує, що вони є кількісно й якісно розгалуженими. Нами виявлено однокореневі й різнокореневі синонімічні ряди. Синоніми-назви смаку мають неоднакове категоріальне вираження. У синонімічні відношення вступають як загальновживані, літературні, так і діалектні, рідковживані назви смаку. Синонімами є первинні номінації на позначення смаку інайменування, у яких значення смаку є другорядним. Крім того, у синонімічні ряди об’єднуються як загальномовні, так і контекстуальні синоніми. Різнопланову емоційну оцінку, характеристику смакові дають стилістичні синоніми.
Синонімії як категоріїї лексико-семантичної системи мови протистоїть антонімія, в основі якої лежить семантична диференціація. У процесі дослідження виявлено однокореневі (солодкий несолодкий, гіркий негіркий, кислий некислий) і різнокореневі (солодкий гіркий, апетитний противний, смачно гидко) антонімічні пари на позначення смаку. Серед різнокореневих антонімів зустрічаються антоніми-конверсиви, тобто слова, що, називаючи одне й те ж явище, оцінюють його з протилежних точок зору (гіркий солодкий, поганий добрий).
У тематичній групі назв на позначення смаку широко репрезентоване явище мезонімії, яке урізноманітнює і збагачує мовлення. 9. Стилістичний аналіз групи слів на позначення смаку показав, що ці назви можуть уживатися в текстах різних стилів (розмовному мовленні, фольклорних творах, науковому, художньому, публіцистичному, інформаційному стилі, в епістолярії) і виконувати різні стилістичні функції. Для офіційно-ділового стилю ці назви не типові, вживаються рідко. Розмовне мовлення є цариною, де сконцентрована основна кількість назв смаку. Серед номінацій смаку є стилістично нейтральні і стилістично марковані лексеми.
Номени смаку є засобами створення різних стилістичних прийомів, активно використовуються в складі лінгвостилістичних засобів сучасної української мови з метою урізноманітнення та вдосконалення словесно-художнього образу, збагачують систему виражально-зображальних засобів художньої мови. Унаслідок семантичної деривації та явища синкретизму вони оновлюють і поповнюють номінативні ресурси наукового, інформаційного стилів української мови.
10. Значення смаку можуть передаватися фразеологізмами, метафоричними описовими зворотами (облизувати пальці, як гірка редька). Функція фразеологічних сполук, у яких наявні номени смаку, зумовлена двома основними чинниками: лінгвістичними властивостями самої одиниці й запрограмованої мовцем ситуації.
Фразеологічні сполуки на позначення смаку нечисленні, проте є резервом виражально-зображальних засобів і широко використовуються майстрами слова. Контекстуальне перетворення стійких виразів поповнює і збагачує образність мови.

11. Тематична група назв смаку в українській мові становить особливу, сформовану й розвинену систему. Досліджене семантичне поле є складним утворенням із своєрідною структурою, члени якої перебувають у тісних взаємозв’язках.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адельгейм Є. Естетичний трактат Івана Франка і проблеми психологічної творчості // Франко Іван. Із секретів поетичної творчості. К.: Рад.школа, 1969. С.1-14.
2. Александрова О.В., Минаева Л.В., Миндрул О.С. Основные аспекты языка на ХІІІ Международном конгрессе лингвистов // Вопросы языкознания.1983. №5. С.113118.
3. Алимпиева Р.В. Семантическая значимость слова и структура лексико-семантической группы. Л: Изд-во Ленингр.ун-та, 1986. 179с.
4. Амосова А.А. Слово как элемент речи // Вопросы теории и истории языка. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1969. С.139- 143.
5. Ананьев Б.Г. Психология чувственного познания. М.: АПН, 1960. 486с.
6. Ананьев Б.Г. Теория ощущений. Л: АПН, 1961. 456с.
7. Андреев Н.Д. Антонимия и мезонимия // Питання словотвору східнослов’янських мов. К.: Наукова думка, 1969. С. 12-14.
8. Андрусенко В.И. О синтетических метафорах в языке Н.В.Гоголя Очерки по русскому языку и стилистике. Саратов, 1967. С. 130-135.
9. Арешенков Ю.О. Місце інформаційного мовлення в системі функціональних стилів // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку: Зб. наук. праць, присвячених пам’яті проф. С.П.Самійленка.Ч.ІІ. Запоріжжя: ЗДУ, 1996. С.125-128.
10. Арутюнова Н.Д. Номинация и текст // Языковая номинация. Виды наименований. М.: Наука, 1977. С. 304-357.
11. Ахманова О.С. О фонетических и морфологических вариантах слова // Академику В.В.Виноградову к его шестидесятилетию. М.: Просвещение, 1956. С.51-59.
12. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 295 с.
13. Ахманова О.С., Глушко М.М. и др. Основы компонентного анализа: Уч.пособие / под ред. Э.М. Медниковой. М.: Изд-во Моск.гос.ун-та, 1969. 98с.
14. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Иностр. л-ра, 1961. 304с.
15. Бархударов С.Г. О значении и задачах научных исследований в области терминологии // Лингвистические проблемы научно-технической терминологии. М.: Наука,1970. С.10-13.
16. Бережан С.Г. О синонимичности однокоренных слов с разной афиксальной частью// Сб.наук.Лексическая синонимия. М.: Наука, 1967. С.142-151.
17. Билоус М.П. Прилагательные вкусообозначения в современном украинском языке: Автореф. дис канд. филол.наук: 10.02.02/ Ужгородский гос.ун-т. Ужгород, 1985.23с.
18. Білецький О.І.Твори в 5-ти томах.К.: Наук.думка,1966. Т.ІІІ.525с.
19. Білоус М.П. Засоби вираження смаку в українській мові // Культура слова. К.: Наукова думка, 1982. Вип. 22. С.26-31.
20. Білоус М.П. Поліфункціональність прикметників смаку//Зб.наук. пр. Львівського ун-ту. Серія філолог.науки. Львів: ЛДУ, 1987. Вип.18. С.45-48.
21. Білоус М.П. Прикметники смаку в оригінальній поезії І.Франка // Зб.наук. пр. Львівського ун-ту. Серія філолог. науки. Львів: ЛДУ, 1983. Вип.13. С.57-62.
22. Білоус М.П. Складні прикметники на позначення смакових якостей // Українська мова та література в школі. 1980.№5. С.78-79.
23. Бойко Н. Експресивна лексика та її лексикографічна інтерпретація // Дивослово. 2000. №7. С. 19-23.
24. Болюх О.В. Морфолого-синтаксичні особливості прислівника // Мовознавство. 1994. №6. С.34-39.
25. БондаркоА.В. Теория морфологических категорий.Л.: Просве- щение, 1976. 301с.
26. Брагина А.А. Функции синонимов в современном русском языке: Автореф. дисс д-ра филол.наук: 10.02.02 / Моск. гос.ун-т. М.,1979. 21с.
27. Бронштейн А.И. Вкус и обоняние. М.Л.: Изд-во АН СССР, 1950. 280с.
28. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. К.: Радянська школа, 1955. 248с.
29. Вакуров В.М. Основы стилистики фразеологических единиц. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1983. 183с.
30. Василенко В.А. Ценность и оценка: Автореф.дис канд. филолог. наук: 10.02.02 / К., 1964.20с.
31. Васильев Л.М. Проблема лексического значения и вопросы синонимии: Сб. статей. М.: Наука,1967. №8. С. 16-26.
32. Васильев Л.М. Синхронный и диахронический аспекты синонимии // Вопросы семантики. Калининград: КГПИ, 1983. С.120-129.
33. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высшая школа, 1990. 176с.
34. Ващенко В.С. Українська семасіологія. Типологія лексичних значень: Посібник для студентів-філологів.Дніпропетровськ:ДДУ,1981.68с.
35. Виноградов В.В. Словообразование в его отношении к грамматике и лексикологии // Избранные труды: Исследования по русской грамматике М.: Наука,1975. С. 189-194.
36. Виноградов В.В. Об омонимии и смежных явлениях // Избр. труды: Исследования по русской грамматике. М.: Наука,1975. С. 295-312с.
37. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слов // Вопросы языкознания. 1953. №5. С. 3-29с.
38. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слов// Избранные труды: Лексикология и лексикография. М.: Наука,1977. С.5-15.
39. Виноградов В.В. Русский язык. М.: Высш.школа,1972. 784с.
40. Винокур Г.О.Заметки по русскому словообразованию // Избранные работы по русскому языку. М.:Учпедгиз, 1959. С.419-442.
41. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наукова думка, 1988. 256с.
42. Возний Т.М. Словотвір дієслів в українській мові у порівнянні з російською та білоруською. Львів: Вища школа, 1988. 187с.
43. Вольф Е.М. Грамматика и семантика прилагательных. На материале иберо-романских языков. М.: Наука, 1978. 200с.
44. Ворошилов В.Н. Лекарственная валериана.М.: Изд-во АН СССР, 1959. 160 с.
45. Гак В.Г. К типологии лингвистических номинаций // Языковая номинация ( Общие вопросы). М.: Наука, 1977. С.230-294.
46. Галенко И.К. Из наблюдений над удвоением корней основ и слов. Львов: Из-во Львовского ун-та, 1955. 16с.
47. Голев Н.Д. Ономасиология как наука о номинации (О взаимодействии ономасиологии и семасиологии). // Семантика слова и его функционирование. Кемерово: КГПИ,1981. С. 9-16.
48. Грещук В.В. Спільнокореневі іменники на ість, ота, ина, изна у сучасній українській мові // Мовознавство. 1977. №9. С.27-32.
49. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. К.: Наукова думка, 1978. 207с.
50. Даниленко В.П. Лексико-семантические и грамматические особенности слов-терминов. М.: Наука, 1971. 241с.
51. Деборин А.М. Заметки о происхождении и эволюции научных понятий и терминов // Вопросы языкознания. 1957.№4. С. 36-45.
52. Денисов П.Н. Лексика русского языка и принципы ее описания. М.: Высш.школа, 1980. 287с.
53. Дешериев Ю.Д. Социальная лингвистика. М.: Наука,1977.345 с.
54. Дзендзелівський Й.О. Назви сільськогосподарських культур у говірках Закарпаття. К.: Наукова думка, 1960. 398с.
55. Долгих Н.Г. Теория семантического поля на современном этапе развития семасиологии // Филологические науки.1973.№1. С.89-98.
56. Дорошевский В. Элементы лексикологии и семиотики. М.: Прогресс, 1962. 285с.
57. Дудик П.С. Із синтаксису простого речення. Вінниця,1999. 297с.
58. Дятчук В.В. Мовні засоби передачі запаху в художньому творі // Українська мова і література в школі. 1981. №5. С.3335.
59. Дятчук В.В., Пустовіт Л.О. Семантична структура і функціону- вання лексики української літературної мови.К.:Наукова думка,1983.155с.
60. Евгеньева А.П. О некоторых особенностях лексической синонимии русского языка// Сб.статей Лексическая синонимия. М.: Наука, 1967. С. 56-74.
61. Енин П.К., Лошкарев П.М., Сациперов Ф.А., Чукичева М.Н. Валериана лекарственная. М.: Наука,1954. 208с.
62. Ефимов А.И. Стилистика художественной речи. М.: Изд-во Московского ун-та, 1969. 519 с.
63. Живов В.М., Успенский Б.А. Центр и периферия в языке в свете языковых универсалий // Вопросы языкознания. 1973.№6 С. 24-35.
64. Жилко Ф.Т. Про семантичні поля української мови // Мовознавство. 1971. №12. С.25-32.
65. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Ч. І. К.: Вища школа,1972. 402с.
66. Жукова Т.В. О знаковом значении признаков слов (на примере глагольной лексики) // Исследования по семантике. Уфа: Башкирский ун-т, 1982. С.31-39.
67. Звегинцев В.А. Семасиология.М.:Изд-во Моск. ун-та,1957. 321с.
68. Земская Е.А. Типы одновидовых приставочных глаголов в современном русском языке // Исследования по грамматике русского литературного языка. М.: Просвещение, 1955. С. 111-119.
69. Иванникова Е.А. К вопросу о взаимоотношении понятия варианта с понятием синонима // Синонимы русского языка и их особенности. Л.: Изд-во Лениградского ун-та, 1972. С.138-153.
70. Иванникова Е.А. О роли мотивированности значения в синонимических отношениях слов// Сб.статей. М.: Наука, 1967. С. 104-119.
71. Караулов Ю.Н. Общая русская идеография. М.: Наука, 1976. 366 с.
72. Клименко Н.Ф., Пещак М.М., Савченко І.Ф. Формалізовані основи семантичної класифікації лексики. К.: Наукова думка, 1982. 250с.
73. Коваленин В.А. О некоторых особенностях атрибутивных сложений из двух основ качественных прилагательных// Сб. научн. трудов аспирантов. Хабаровск: Изд-во Хабаровского пед. ин-та,1967. С. 67-71.
74. Ковалик І.І. Питання словотворчої омонімії і синонімії в сфері іменників слов’янських мов // Питання слов’янознавства: Матеріали І і ІІ респ. славістичних конференцій. Львів: ЛДУ,1962. С. 156-159 .
75. Ковалик І.І. Семантична будова слова в сфері мови та мовлення// Студії з мовознавства. К.: Наукова думка, 1975. С. 45-52 .
76. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. К.: Вища школа, 1987. 248с.
77. Козирєва З.Г. Що їли наші предки // Культура слова. К.: Наукова думка, 1982. Вип.23. С.73-75.
78. Колшанский Г.В. Некоторые вопросы семантики языка в гносеологическом аспекте // Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976. С.5-31.
79. Колшанский Г.В. Семантика слова в логическом аспекте // Язык и мышление. М.: Наука,1967. С. 187-208.
80. Комолова З.П. Эмоциональность прагмонимов (на материале товарных знаков марок США) // Тезисы докладов лингвистической конференции "Актуальные проблемы лексикологии" Новосибирск: Изд-во Новосибирского гос.пед.ин-та, 1971. С.65.
81. Кондрашов В.В. К вопросу об изучении номенклатуры в современном языкознании // Труды Самаркандского ун-та им. А. Навои. Материалы исследований молодых ученых фак-та иностр.языков. Самарканд: Изд-во гос.ун-та, 1971. Вып.204. С.74-91.
82. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник. К.: Видавничий центр "Академія", 1999. 287с.
83. Кочерган М.П. Слово і контекст.Львів: Вища школа, 1980. 184с.
84. Крижанівська А., Симоненко Л. Актуальні питання упорядкува- ння наукової термінології. К.: Наукова думка, 1987. 232с.
85. Критенко А.П. Семантична структура назв кольорів в українській мові // Славістичний збірник АН УРСР. К.: АН УРСР, 1963. С.97-111.
86. Кубрякова Е.С. Части речи в ономасиологическом освещении. М.: Наука, 1978. 114с.
87. Кузнецова Э.В. Лексикология русского языка: Уч.пособие для филологич. фак-тов ун-тов. М.: Высш.шк., 1982. 152с.
88. Курилович Е. О методах внутренней реконструкции.// Новое в лингвистике, Вып.ІV.М.: Наука,1965. С. 36-44.
89. Курилович Е. Очерки по лингвистике. М.: Просвещение, 1962. 456с.
90. Куценко А.В. Семантическая структура прилагательных-вкусообозначений и их лексическая сочетаемость в английском и русском языках: Автореф. дис канд.филолог. наук / Моск.гос.университет. М., 1979. 22с.
91. Лагутина А.В. Абсолютные синонимы в синонимической системе языка // Зб. статей . Лексическая синонимия. М.: Наука, 1967. С.121129.
92. Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику. М.: Просвещение, 1978. 178с.
93. Лексикон Латинський Є. Славинецького / Підгот. до вид. В.В.Німчук. К.: Наукова думка, 1973. 388с.
94. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови. Семантична структура слова. Харків: Вища школа, 1977. 114с.
95. Ломтев Т.П. Общее и русское языкознание. М.:Наука,1976. 38с.
96. Лукина Г.Н. Прилагательные с первичным значением признака в древнерусском языке ХІ ХІІІ в.в. // Лексикология и словообразование древнерусского языка. М.: Моск.гос.ун-т, 1966. С. 5-18.
97. Марченко Т.Я. Походження назв рослин у сербській мові // Мовознавство. 1994. №6. С. 68-73.
98. Мельник М. Українська номенклатура вищих рослин. Львів: Вища школа, 1954. 190с.
99. Меркулова В.А. Очерки по русской народной номенклатуре растений. М.: Наука, 1967. 225с.
100. Мова і час: Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови / За ред. В.М.Русанівського. К.: Наукова думка, 1977. 154с.
101. Морфологічна будова сучасної української мови. К.: Вища школа, 1975. С. 189-207.
102. Москович В.А. Товарные знаки // Ономастика. М.: Наука, 1969. С.251-259.
103. Моськина Е.В. Функциональные варианты наименований // Культура речи технической документации. М.: Наука, 1982.С.118-125.
104. Найрулін А., Шарпило Б. Епістолярій один із резервів гуманітаризації // Дивослово. 1996. №11. С.22-24.
105. Нестерская Л.А. Взаимодействие ЛСГ прилагательных // Сб.научн. трудов. Вестник Московского ун-та. Филология. М.: Из-во Моск. гос.ун-та, 1978. С. 68-74.
106. Німчук В.В. Давньоруська побутова лексика // Мовознавство. 1981.№ 6. С. 35-38.
107. Новиков Л.А. Семантика русского языка.М.: Высш.шк., 1982. 272с.
108. Носаль М.А., Носаль І.М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. К.: Держмедвидав, 1963. 299с.
109. Общее языкознание. Внутренняя структура языка. М.: Наука, 1972. 265с.
110. Ответы на вопросы по славянскому языкознанию к ІХ Международному съезду славистов (Киев, сентябрь, 1983г.) // Вопросы языкознания. К., КДУ, 1983. №4. С.12-24.
111. Павлов И.И. Полное собрание трудов.М.: Наука, 1949. Т.ІІІ.600с.
112. Палевская М.Ф. Проблемы синонимического ряда, его границ, возможности выделения доминанты: Сб. статей. Лексическая синонимия. М.: Наука,1967. С.94104.
113. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознав- ство. Львів: Світ, 1994. 215с.
114. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. К.: Наукова думка, 1976. 287с.
115. Покровский М.М. Избранные работы по языкознанию. М.: Изд-во АН СССР,1959. 383с.
116. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. К.: Либідь, 1992. 248 с.
117. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике: В 4-х т. М.: Учпедгиз, 1958.Т.І-ІІ. 536с.
118. Потебня А.А. Мысль и язык. Харьков,1982. 228с.
119. Потебня А.А. Эстетика и поетика. М.: Искусство,1976.614с.
120. Потиха З.А. Современное русское словообразование. М.: Просвещение, 1970. 374с.
121. Пура О.Я. Говори західної Дрогобиччини. Ч.І. Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1958.87с.
122. Регушевський Є.С. Мезоніми в українській мові // Культура слова. Вип. 18. К.: Наукова думка,1980. С.14-17.
123. Рогожникова Р.П. Соотношение вариантов слов, однокоренных слов и синонимов // Сб. статей. Лексическая синонимия. М.: Наука, 1967. С.151163.
124. Роднина Л.А. Словообразовательная синонимика имен сущест- вительных в современном русском языке: Автореф.дис... канд. филолог.наук: 10.02.02/ КДУ. К.,1970. 17с.
125. Руденко Л.М. Обставинна детермінація в структурі тексту // Семантико-синтаксичний і стилістичний аспект. К.: Либідь, 1996. 213с.
126. Рудницкая Л.И. Структурно-семантическая характеристика наименований хлебных изделий в русском языке: Дисканд.филолог. наук: 10.02.01. Днепропеторвск,1986. 197с.
127. Рудяков О.М. Системний опис лексико-семантичної групи (ядро, периферія, "середовище") // Мовознавство.1987.№2. С.23-27.
128. Русанівський В.М. Структура українського дієслова. К.: Наукова думка, 1971.315с.
129. Русская грамматика / Под ред. Н.Ю.Шведовой. М.: Наука, 1980. Т.І. 598с.
130. Семенов С.Р., Телятьев В.В. Лекарственные растения Восточной Сибири. М.: Наука, 1966. 309с.
131. Сендидж Й. Реклама: теория и практика. Москва: Знание, 1989. 58 с.
132. Смирнова Н.Г. Семантическая ст