НЕПРЯМІ МАТЕРІАЛЬНО-ПРАВОВІ ПРЕЗУМПЦІЇ У ГАЛУЗЕВОМУ ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

УДК 347.946

КОТУХА ОЛЕКСАНДР СТЕПАНОВИЧ

НЕПРЯМІ МАТЕРІАЛЬНО-ПРАВОВІ ПРЕЗУМПЦІЇ
У ГАЛУЗЕВОМУ ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ

Спеціальність: 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Кельман Михайло Степанович

ЛЬВІВ
2011

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….............
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………………………….………..
1.1. Аналіз джерел за темою дослідження……………………………………
1.2. Методологічні аспекти наукового дослідження теми…………..………
Висновки до розділу………………………………………………………
РОЗДІЛ ІІ. ПОНЯТТЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕПРЯМИХ МАТЕРІАЛЬНО-ПРАВОВИХ ПРЕЗУМПЦІЙ……………...……………
2.1. Історичні аспекти розвитку теорії правової презумпції……...…………
2.2. Поняття та загальнотеоретична характеристика
правових презумпцій……………………………………………………...........
2.3. Класифікація та характеристика окремих видів
правових презумпцій…...……………………………………...……………….
2.4. Поняття та ознаки непрямих матеріально-правових презумпцій………
2.5. Порівняльна характеристика непрямих матеріально-правових
презумпцій та інших правових явищ…………….……………………...........
Висновки до розділу……………………………………………..……......
РОЗДІЛ ІІІ. НЕПРЯМІ МАТЕРІАЛЬНО-ПРАВОВІ
ПРЕЗУМПЦІЇ ОКРЕМИХ ГАЛУЗЕЙ ПРАВА УКРАЇНИ……………….
3.1. Непрямі матеріально-правові презумпції
у конституційному праві України…………………………………………...…
3.2. Непрямі матеріально-правові презумпції
у цивільному праві України……………………………………………………
3.3. Непрямі матеріально-правові презумпції
у кримінальному праві України…………………………………………...……
Висновки до розділу……………………………………………..…….......
ВИСНОВКИ………...…………………………………………………………..
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………….…..…….………… 3

11
11
19
32

35
35

50

61
86

92
110

113

113

128

161
177
181
187
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Обов’язковою передумовою формування в Україні правової держави є наявність ефективного правового регулювання в усіх, без винятку, сферах суспільного життя. Одним із способів підвищення його ефективності є застосування презумпцій.
Презумпціям як правовим категоріям уcе ще не приділено належної уваги. Дотепер у правовій науці відсутнє єдине чітке визначення поняття презумпції, хоча її існування у праві є беззаперечним фактом.
Презумпції можуть не лише прямо закріплюватися у нормах права, а й можуть бути виділеними і сформульованими шляхом їх ґрунтовного аналізу. Тобто презумпції можуть мати і пряме (безпосереднє), і непряме вираження.
Непрямі матеріально-правові презумпції є специфічною правовою категорією. До того ж, все частіше саме непрямі матеріально-правові презумпції зустрічаються у текстах нормативно-правових актів. Вочевидь вони стали інструментом для спрощення механізму та забезпечення уникнення зайвих процедур доказового процесу, неодмінним новаторським елементом законодавчої техніки.
Правові презумпції, а, особливо, непрямі матеріально-правові презумпції як їх різновид, мають фундаментальне значення для розв’язання окремих нормативних неузгодженостей у праві, забезпечують його нормам дієвість та оптимізаційну рефлекторність.
Дослідження непрямих матеріально-правових презумпцій у праві спираються на загальнотеоретичні наукові дослідження презумпції як самостійної правової категорії. Окремі аспекти існування презумпцій у праві ставали предметом дослідження у працях: В. Арсєньєва, В. Бабаєва, Б. Булаєвського, В. Воложаніна, М. Гурвіча, Г. Дормідонтова, Д. Дождєва, Н. Караніної, О. Мурашина, Д. Меєра, І. Оршанського, В. Ойгензіхта, М. Строговіча, О. Скакун, Є. Тарбагаєвої, Н. Цуканова, З. Черніловського та ін.
Методологічною основою дослідження стали праці українських і зарубіжних вчених: С. Алексєєва, В. Баранова, М. Білухи, Є. Васьковського, А. Васільєва, В. Горшеньова, О. Іоффе, Д. Керімова, М. Козюбри, М. Кельмана, О. Крушельницької, Н. Кушнаренко, Р. Лукіча, І. П’ятницької-Позднякової, П. Рабіновича, Л. Рожкової, В. Сирих, В. Шейко та ін.
Порівняльний аналіз презумпцій та подібних правових категорій знайшов відображення у працях: В. Бабаєва, В. Воложаніна, В. Горшеньова, С. Голунського, Л. Душакової, І. Зайцева, В. Камінської, А. Кримова, Д. Меєра, С. Муромцева, Н. Нікіташиної, П. Панько, А. Ференс-Сороцького, С. Чорнооченка, Б. Шавера, Я. Штутіна та ін.
В окремих галузях права, щоправда, без детального аналізу, проблематику непрямих матеріально-правових презумпцій досліджували здебільшого російські вчені: Л. Васільєв, Ю. Зуєв, О. Кузнєцова, І. Сухініна, Ю. Серіков, Є. Тарбагаєва, Д. Щьокін. З-поміж вітчизняних досліджень особливої уваги заслуговують праці: М. Коржанського, О. Мурашина, С. Русу, М. Стефанчука, В. Феннича.
Однак, дослідження непрямих матеріально-правових презумпцій у вітчизняній теоретико-правовій науці перебуває все ще на початковій стадії. Відсутній системний аналіз непрямих матеріально-правових презумпцій і в галузевому правовому регулюванні. Крім того, незначна увага приділена окремим непрямим презумпціям, які не розглядаються у системному зв’язку з іншими презумпціями тієї чи іншої галузі та права загалом. У вітчизняній науці теорії держави і права монографічного (у тому числі і дисертаційного) комплексного наукового дослідження непрямих матеріально-правових презумпцій та їх використання у законотворчій практиці України досі здійснено не було.
Усе це визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідних робіт кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853) і «Філософсько-правові та теоретично-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз проблематики непрямих матеріально-правових презумпцій у галузевому правовому регулюванні, розробка концептуальних підходів щодо підвищення ефективності застосування непрямих матеріально-правових презумпцій у галузевому правовому регулюванні з урахуванням особливостей конкретних галузей права.
Відповідно до поставленої мети сформульовано такі завдання дослідження:
 проаналізувати та узагальнити стан наукової розробки проблеми непрямих матеріально-правових презумпцій;
 обрати методологію досліджуваної проблематики;
 систематизувати історичні дослідження розвитку вчення про правові презумпції загалом та про непрямі матеріально-правові презумпції зокрема;
 розкрити логічну та юридичну природу правових презумпцій;
 визначити критерії класифікації непрямих матеріально-правових презумпцій;
 провести аналіз характерних ознак непрямої матеріально-правової презумпції та сформулювати її поняття;
 розмежувати непрямі матеріально-правові презумпції з іншими правовими поняттями та явищами;
 проаналізувати непрямі матеріально-правові презумпції у конституційному праві України;
 дослідити непрямі матеріально-правові презумпції у цивільному праві України;
 розглянути непрямі матеріально-правові презумпції у кримінальному праві України;
 на підставі отриманих результатів розробити пропозиції щодо прямого закріплення окремих непрямих матеріально-правових презумпцій у нормах цивільного та кримінального права України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що регулюються або можуть бути врегульовані за допомогою непрямих матеріально-правових презумпцій.
Предметом дослідження є непрямі матеріально-правові презумпції у сфері галузевого правового регулювання.
Методологія дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження у дисертації використано систему методів наукового пізнання. Розкриття логічної природи правових презумпцій неможливо було б здійснити без використання синтезуючого методу утворення презумпцій – індукції (пп. 2.1., 2.2.). У дослідженні знайшов відображення метод періодизації, що передбачає розгляд відповідного явища в тісному його поєднанні до певних, виокремлених за суттєвими критеріями, історичних проміжків часу – періодів (п. 2.1.). Історичний та логічний підходи дають змогу на конкретному історичному матеріалі визначити закономірності впровадження у правовому регулюванні тих чи інших непрямих матеріально-правових презумпцій (пп. 2.1., 2.2.). За допомогою діалектичного методу встановлено зв’язок та взаємодію непрямих матеріальних презумпцій з іншими правовими явищами і процесами (системою права, юридичною технікою, процесом доказування) (п. 2.2.). Для формування та вдосконалення понятійно-категоріального апарату теорії про непрямих презумпцій використовувався метод абстрагування (пп. 2.2., 2.3.). Вагомим для пізнання непрямих матеріально-правових презумпцій є метод порівняння, який передбачає зіставлення пізнавальних об’єктів з метою виявлення подібних рис або розходжень між ними. На основі цього методу в науковому дослідженні проведено порівняння прямих та непрямих, матеріальних та процесуальних презумпцій (пп. 2.3., 2.4.). З-поміж ключових методів для теоретичного осмислення непрямих матеріально-правових презумпцій використовувався системний метод. За допомогою цього методу увага акцентована не лише на виявленні особливостей непрямих матеріально-правових презумпцій, а й їхнього зв’язку з іншими правовими явищами (пп. 2.4., 2.5.). У науковому дослідженні непрямих матеріально-правових презумпцій важливе місце посідає конкретно-соціологічний метод, який покладено в основу аналізу та обробки інформації про їхнє застосування у судовій практиці, завдяки чому сформульовано основні положення практичного застосування презумпцій та напрями вдосконалення норм права, що закріплюють непрямі презумпції (пп. 3.1., 3.2., 3.3.). Загалом, дослідження непрямих матеріально-правових презумпцій здійснювалося і за допомогою таких методів, як: порівняльно-правовий (пп. 2.4., 2.5.); тлумачення (інтерпретації) правових норм, техніко-юридичного аналізу (пп. 3.1., 3.2., 3.3.), формально-юридичний (догматичний) (п. 2.4.), правового експерименту, державно-правового моделювання (пп. 3.1., 3.2., 3.3.). Таким чином, для вивчення непрямих матеріально-правових презумпцій у галузевому правовому регулюванні було використано широкий комплекс наукових методів, прийомів та дослідницьких підходів, які сприяли всебічному розкриттю сутності досліджуваного явища.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням, у якому попри загальну характеристику поняття презумпції вперше здійснюється спеціальне дослідження непрямих матеріально-правових презумпцій у галузевому правовому регулюванні.
Авторський підхід ґрунтується на пропозиції використовувати непряму матеріально-правову презумпцію як правовий інструмент для вирішення конкретних завдань, що виникають у правозастосовній практиці.
У дослідженні сформульовано низку теоретичних положень, які вирізняються науковою новизною і мають важливе наукове та практичне значення для юридичної науки. Елементи наукової новизни вбачаються, зокрема, у тому, що
уперше:
 запропоновано визначення поняття «непряма матеріально-правова презумпція»;
 систематизовано історичні дослідження розвитку вчення про презумпції та узагальнено наукові підходи до розуміння сутності непрямих матеріально-правових презумпцій;
 сформульовані положення роботи дали змогу перейти від загальнотеоретичних досліджень презумпцій – до аналізу непрямих матеріально-правових презумпцій та їх реалізації у галузевому правовому регулюванні;
 непрямі матеріально-правові презумпції розглянуто як окремий предмет дослідження, що має власне спеціальне функціональне призначення у правовому регулюванні, відмінне від інших видів презумпцій;
 здійснено аналіз характерних ознак непрямих матеріально-правових презумпцій;
 запропоновано концептуальні підходи щодо застосування непрямих матеріально-правових презумпцій у конституційному, цивільному, кримінальному праві України;
 розроблено пропозиції щодо прямого закріплення у нормах цивільного, кримінального права України окремих непрямих матеріально-правових презумпцій;
удосконалено:
 методологію наукового дослідження непрямих матеріально-правових презумпцій;
 визначено критерії розмежування непрямих матеріально-правових презумпцій з іншими правовими поняттями та явищами;
 класифікацію непрямих матеріально-правових презумпцій;
 формулювання змісту непрямих матеріально-правових презумпцій в окремих галузях матеріального права;
набули подальшого розвитку:
 аналіз та узагальнення наукового стану розробки проблеми непрямих матеріально-правових презумпцій;
 дослідження логічної та юридичної природи правових презумпцій.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації висновки та пропозиції становлять і науково-теоретичний, і практичний інтерес:
 у науково-дослідній сфері – запропоновані положення та висновки можуть бути вихідним матеріалом для подальшого дослідження непрямих матеріально-правових презумпцій як самостійного правового явища, а також у процесі вдосконалення законодавства та правозастосовної практики;
 у правотворчості – сформульовані пропозиції, можуть бути використані для внесення змін до чинного законодавства України, зокрема: пропозиції щодо безпосереднього закріплення окремих непрямих матеріально-правових презумпцій у нормах права; доповнення Конституції України, Цивільного та Кримінального кодексів України новими нормами, що безпосередньо закріплять презумпції, які на даний момент виражені у вигляді непрямих матеріально-правових презумпцій;
 у правозастосовній діяльності – розкриття змісту непрямих матеріально-правових презумпцій забезпечує правильне тлумачення та ефективне застосування норм матеріального права;
 у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватися у навчальному процесі на юридичних факультетах навчальних закладів, при підготовці лекцій, навчальних посібників, практикумів та при викладанні курсів «Теорія держави та права», «Конституційне право», «Цивільне право», «Кримінальне право» (довідка про впровадження від 20.01.2011 р. № 241/22).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового пошуку автора. Сформульовані положення, узагальнення, оцінки та висновки автор одержав особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки, положення та рекомендації, які містяться у науковій роботі, доповідалися, обговорювалися та отримали схвалення на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ; кафедрах теорії держави та права, цивільного права та процесу Львівської комерційної академії.
Окремі положення дисертаційного дослідження оприлюднено на таких конференціях: ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 1–2 червня 2007 р.); V Міжнародній науковій конференції «Становление современной науки» (Болгарія, м. Софія, 1–15 жовтня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 24–25 квітня 2008 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Ефективні інструменти сучасної науки – 2009» (Чехія, м. Прага, 25 березня 2009 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Государство и право в условиях глобализации: реалии и перспективы» (м. Сімферополь,
16–17 квітня 2010 р.); Міжнародній науковій конференції «Дев’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 12–13 листопада 2010 р.).
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, викладено у 12 публікаціях, з яких – 6 статей опубліковано у виданнях, що визнані ВАК України як фахові з юридичних дисциплін, та 6 – тези виступів на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації зумовлені метою, завданням та предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (243 найменування).

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації розв’язано актуальне наукове завдання, яке полягає у комплексному загальнотеоретичному дослідженні непрямих матеріально-правових презумпцій та їх використання у галузевому правовому регулюванні. Взято до уваги положення чинного законодавства України, зарубіжних держав; проаналізовано значну кількість теоретичного та практичного матеріалу, судову практику стосовно тематики дослідження; всебічно обґрунтовано сутність проблем, які мають наукове та прикладне значення, та визначено шляхи їх розв’язання.
Виконане дослідження дало змогу дійти таких висновків:
1. Аналіз відповідних наукових праць щодо проблеми непрямих матеріально-правових презумпцій та їх реалізації у галузевому правовому регулюванні дозволив дійти висновку, що в Україні ще немає монографічних досліджень, де б розглядалися непрямі матеріально-правові презумпції у галузевому правовому регулюванні.
2. Дослідженню непрямих матеріально-правових презумпцій слугує чітко визначена методологія, що є сукупністю принципів, методів і рівнів вивчення цієї правової категорії. До числа принципів, що застосовуються для дослідження непрямих матеріально-правових презумпцій, належать принципи всебічності, історизму, комплексності.
Обґрунтовано, що найбільш прийнятною для наукового дослідження непрямих матеріально-правових презумпцій є така структурно-ієрархічна побудова системи методів: філософські методи; загальнонаукові методи; спеціально-наукові методи. Доведено, що особливість методології наукового дослідження непрямих матеріально-правових презумпцій зумовлена тим, що означений об’єкт є теоретико-прикладним явищем, яке відоме не лише правовій науці, а тому застосування методів інших наук неодмінно забезпечує повноту та всебічність дослідження.
3. Історичний розвиток правових презумпцій засвідчує, що вони виникли у неправовій площині. З появою писаного права виникла необхідність у їхньому закріпленні та застосуванні. З часів римського права презумпції нерозривно пов’язані з правом, є його невід’ємною складовою. Сучасна теорія презумпцій – результат накопиченого досвіду багатьма поколіннями вчених-юристів, які намагались у своїх працях дослідити правову природу презумпцій. Історія вчення про презумпції засвідчує, що їхнє правове закріплення та застосування було зумовлено оптимізацією права. Через неможливість точно встановити наявність чи відсутність певного юридичного факту, саме презумпції дозволили подолати певну невизначеність, нестабільність суспільних відносин.
4. Розкрито логічну природу правової презумпції, сутність якої полягає в тому, що презумпція є припущенням, виведеним шляхом аналізу певних фактів, обставин, що забезпечує високу ймовірність його істинності. У правотворчій діяльності непряма презумпція застосовується як прийом юридичної техніки. Однак правові презумпції як різновид логічного припущення характеризуються здатністю врегулювати суспільні відносини. Таке припущення може мати правове значення лише тоді, коли воно прямо чи опосередковано виражене у нормі права. Правове логічне припущення з високим ступенем ймовірності про існування того чи іншого юридичного факту не лише позбавляє необхідності його встановлення, а й надає змогу застосування тих юридичних наслідків, які можливо було б застосувати тільки за наявності відповідного юридичного факту.
5. Визначено, що в основу виокремлення такого виду юридичних презумпцій, як непрямі матеріально-правові презумпції покладено два критерії, які вказують на істотні відмінності презумпцій за способом їхнього вираження в нормах права та за їх функціональним призначенням. Здійснено чітку класифікацію презумпцій, що має не лише теоретичне, а й вагоме практичне значення. Вона дає змогу відповідно до різноманітних потреб та завдань правового регулювання використовувати різні види презумпцій. Володіння знаннями про види презумпцій дозволяє безпомилково визначати той вид презумпцій, який забезпечить найефективніше застосування правової норми у галузевому правовому регулюванні.
Наукова класифікація юридичних презумпцій на прямі та непрямі, матеріальні (матеріально-правові) та процесуальні, насамперед, сприяє усвідомленню того, що презумпція є складною правовою категорією, багатоаспектним явищем, яке, існуючи у праві, потребує подальших глибоких наукових досліджень та чіткого правового регулювання. Доведено, що особливе значення у правотворчій та правозастосовній діяльності має класифікація презумпцій на прямі та непрямі, матеріальні та процесуальні.
Класифікацію непрямих матеріально-правових презумпцій доцільно здійснювати за критерієм можливості їх спростування на незаперечні (неспростовні) і спростовні; за значенням у правовому регулюванні – презумпції, що виражені в нормах-принципах права, та презумпції, відображені у звичайних нормах права; за місцем у системі права на загальноправові, міжгалузеві та галузеві.
6. Проведено аналіз характерних ознак непрямої матеріально-правової презумпції, який дає змогу сформулювати її поняття. Непряма матеріально-правова презумпція – це припущення з високим ступенем ймовірності про наявність чи відсутність певного факту, що ґрунтується на закономірності зв’язків між подібними передбачуваними та наявними фактами, підтверджене правозастосовною практикою, досвідом, що породжує виникнення певних правових наслідків, яке прямо не закріплене в нормах права, однак, випливає з їх змісту, та виконує матеріально-правову функцію, яка полягає у первинній регламентації поведінки суб’єктів суспільних відносин. Непрямим матеріально-правовим презумпціям, як одному із видів правових презумпцій, притаманні і загальні ознаки правових презумпцій, і спеціальні ознаки, які вказують на спосіб їх вираження в нормах права та функціональне призначення у правовому регулюванні.
7. Розмежовано непрямі матеріально-правові презумпції з подібними категоріями та явищами, зокрема фікціями, аксіомами, гіпотезами, версіями, загальновідомими фактами, непрямими доказами, преюдиціями тощо. Наукове порівняння презумпцій та подібних правових категорій сприяє глибшому з’ясуванню сутності непрямих матеріально-правових презумпцій та можливості їх використання у сфері правового регулювання.
З’ясовано, що найважливішим з огляду проведеного дослідження є порівняння непрямих матеріально-правових презумпцій та правових фікцій, а також презумпцій та аксіом, які дозволяють осмислити змістовні ознаки досліджуваної категорії.
8. Доведено, що в основу принципів конституційного права України покладено саме непрямі матеріально-правові презумпції, зокрема: презумпція знання закону, презумпція конституційності актів держави, презумпція невизнання зворотної сили закону, що погіршує становище особи, опосередковано виражені у нормах-принципах конституційного права. Завдяки непрямому закріпленню презумпцій у конституційному праві України забезпечується ефективність практичного застосування норм конституційного права, універсальність дії норм-принципів даної галузі. Усвідомлення досліджених у роботі принципів конституційного права, як непрямих презумпцій, дозволяє точніше розкрити їхній зміст.
Встановлено, що непрямі матеріально-правові презумпції у конституційному праві України діють не розрізнено, а системно, комплексно, що забезпечує належну якість правового регулювання у галузі конституційного права. Особливістю непрямих матеріально-правових презумпцій конституційного права України є те, що вони істотно впливають на зміст та характер цілісного галузевого правового регулювання.
9. Досліджено, що у цивільному праві України, яке найбільше потерпає від невизначеності та нестабільності, є значна кількість непрямих матеріально-правових презумпцій. Непрямі презумпції дозволяють спростити виклад норми права, однак збільшують її змістовну складову. Систему матеріально-правових презумпцій у цивільному праві складають загальноправові, галузеві та міжгалузеві презумпції.
Обґрунтовано, що характерним для цивільного права України є значна кількість непрямих презумпцій-принципів, завдяки яким стає можливим подолання законодавчих прогалин та розширення сфери цивільно-правового регулювання.
10. Розглянуто непрямі матеріально-правові презумпції у кримінальному праві України, та доведено: 1) твердження про відсутність матеріально-правових презумпцій у нормах кримінального права та про їх виключно кримінально-процесуальний зміст і значення не відповідають дійсності; 2) тезу, що переважна більшість презумпцій у кримінальному праві є непрямими, це здебільшого забезпечує «економію» засобів правового регулювання, а іноді ускладнює розуміння та тлумачення норми права; 3) положення, що для ефективного правового регулювання кримінальних правовідносин необхідно окремі непрямі презумпції прямо закріпити в нормах кримінального закону, зокрема, презумпцію знання кримінального закону, осудності.
11. Визначено, що деякі вчені необґрунтовано пропонують відмовитися від непрямого закріплення презумпцій, вважаючи, що науково виправданим є лише прямий спосіб їх закріплення. Обґрунтовано, що ця позиція є хибною з таких підстав: по-перше, значення непрямих презумпцій не можна применшувати, адже вони є важливим інструментом у регулюванні правових відносин у різногалузевому, галузевому аспекті; по-друге, труднощі у виявленні непрямих презумпцій не можуть бути підставою для їхнього заперечення; по-третє, приховане існування непрямих презумпцій у нормах права дає змогу ширше та ґрунтовніше трактувати вимоги норм-приписів та по-новому, концептуально обґрунтовано розкрити їхню сутність.
Для підвищення ефективності цивільно-правового регулювання, враховуючи, що презумпція вини є базовою непрямою матеріально-правовою презумпцією цивільного права, доведено доцільність закріплення її у Цивільному кодексі України, виділивши в окрему статтю з відповідною назвою. Обґрунтовано, що зміст цієї статті повинен бути таким: «Особа, яка вчинила цивільне правопорушення, вважається винною у його вчиненні та підлягає цивільно-правовій відповідальності, якщо не доведе, що правопорушення вчинене не з її вини. Вина особи у вчиненні цивільного правопорушення може бути спростована у встановленому законом порядку самим правопорушником або іншою заінтересованою особою. У випадку, якщо особа вжила усіх необхідних заходів, які відповідають характеру та умовам цивільного обороту, щодо належного виконання зобов’язання, вона вважається невинною і не підлягає цивільно-правовій відповідальності, за винятком передбачених законом випадків, коли цивільно-правова відповідальність настає незалежно від вини».
Доведено, що у нормах кримінального права презумпція знання кримінального закону, яка деталізує відповідну презумпцію конституційного права, належним чином не відображена. З огляду на це, запропоновано закріпити відповідну презумпцію в нормах кримінального права, сформулювавши її таким чином: «Особа вважається такою, що знала про протиправність вчиненого нею суспільно небезпечного діяння, визначеного кримінальним законом, що був належним чином оприлюднений, якщо не доведе, що вона не знала, не повинна була або не могла знати, що вчинюване нею діяння є суспільно небезпечним та кримінально-караним».

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Каминская В. И. Презумпция невиновности в советском уголовном праве / В. И. Каминская // Социалистическая законность, 1946. – № 4–5. – С. 11–16.
2. Душакова Л. А. Правовые фикции : дис. … канд. юрид. наук / Л. А. Душакова. – Ростов–на–Дону, 2004. – 199 c.
3. Панько К. К. Фикции в уголовном праве и правоприменении / Науч. ред. Л. Л. Кругликов. – Воронеж, 1998. – 135 с.
4. Зайцев И. Правовые фикции в гражданском процессе / И. Зайцев // Российская юстиция. –1997. – № 1. – C. 35–36.
5. Никиташина Н. А. Юридические предположения в механизме правового регулирования (Правовые презумпции и фикции) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Наталья Александровна Никиташина. – Абакан, 2004. – 185 c.
6. Воложанин В. П. К вопросу о юридических предположениях в советском гражданском праве и процессе / В. П. Воложанин // Ученые записки : Т. 3 / [Редкол.: Алексеев С. С., Быстрова А. М., Галесник Л. С., Косяков П. О., Остапенко Д. Д., Силкин С. И., Юдельсон К. С.]. – М. : Госюриздат, 1955. – С. 186–202.
7. Ференс-Сороцкий А. А. Аксиомы в праве / А. А. Ференс-Сороцкий // Известия вузов. Правоведение. – 1988. – № 5. – С. 27–31.
8. Манов Г. Н. Аксиомы в советской теории права / Г. Н. Манов // Советское государство и право. – 1986.– № 9. – С. 29–36.
9. Бабаев В. К. Презумпции в советском праве : учеб. пособ. / Бабаев В. К. // Горьков. высш. школа МВД СССР. – Горький, 1974. – 124 с.
10. Голунский С. А. Проверка и оценка доказательств / С. А. Голунский // Советская юстиция. – № 15. – М. : Изд-во НКЮ РСФСР, 1936. – С. 7–9.
11. Шавер Б. М. Криминалистика : учебник / Под ред. Б. М. Шавера, А. И. Винберга. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 344 с.
12. Чорнооченко С. І. Цивільний процес України : навч. посіб. / С. І. Чорнооченко. – Київ : Центр навчальної літератури, 2004. – 308 с.
13. Гаргат О. М. Джерела і види доказів / О. М. Гаргат. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rusnauka.com.
14. Крымов А. А. Правовые презумпции в уголовном процессе : дис. ... канд. юрид. наук / А. А. Крымов. – М., 1999. – 215 с.
15. Горшенев В. М. Нетипичные нормативные предписания в праве / В. М. Горшенев // Сов. государство и право/ – 1978. – № 3. – С. 113–118.
16. Веденеев Е. Ю. Роль презумпций в гражданском праве, арбитражном и гражданском судопроизводстве / Е. Ю. Веденеев // Государство и право. – 1998. – № 2. – С. 43–49.
17. Штутин Я. Л. Предрешения (преюдиции) в советском гражданском процессе / Я. Л. Штутин // Советское государство и право. – М. : Наука, 1956. – № 5. – С. 58–67.
18. Локк Дж. Сочинения в трех томах : Т. 3. – М. : Мысль, 1988. – 668 с. – (Филос. Наследие. Т. 103). – С. 135–406.
19. Руссо Жан Жак. Об общественном договоре. Трактаты : Пер.с фр. / Ж.-Ж. Руссо. – М. : КАНОН–ПРЕСС–Ц, 1998. – 416 с.
20. Монтескье Ш. Л. Избранные произведения / Шарль Луи Монтескье ; общ. ред. и вступ. ст. М. П. Баскина. – М. : Госполитиздт, 1955. – 799 с.
21. Сухинина И. В. Презумпции в конституционном праве Российской Федерации : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Ирина Витальевна Сухинина. – Москва, 2003. – 172 c.
22. Эбзеев Б. С. Конституция. Правовое государство. Конституционный суд : Учебное пособие для вузов / Б. С. Эбзеев. – М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1997. – 349 с.
23. Сериков Ю. А. Правовые презумпции в решениях Конституционного Суда Российской Федерации / Ю. А. Сериков // Арбитражный и гражданский процесс. – 2003. – № 4. – С. 2–5.
24. Курылев С. В. Основы теории доказывания в советском правосудии / С. В. Курылев – Минск : Изд–во БГУ, 1969. – 203 с.
25. Исаков В. Б. Фактический состав в механизме правового регулирования / В. Б. Исаков; Науч. ред. : Алексеев С. С. – Саратов : Изд–во Сарат. ун–та, 1980. – 128 c.
26. Кузнецова О. А. Презумпции в гражданском праве / О. А. Кузнецова. – [2–е изд., испр. и доп.]. – С-Пб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 349 с.
27. Емельянов В. И. Разумность, добросовестность, незлоупотребление гражданскими правами / В. И. Емельянов. – М. : Лекс–Книга, 2002. – 160 с.
28. Русу С. Д., Стефанчук М. О. Проблеми визначення поняття добросовісності та розумності у Цивільному кодексі України / С. Д. Русу, М. О. Стефанчук // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права : Науковий часопис. – 2003. – № 2 (6). – С. 53–57.
29. Щекин Д. М. Презумпция добросовестности налогоплательщика [Електронний ресурс] / Д. М. Щекин // Ваш налоговый адвокат. – 2001. – № 1. – Режим доступу до журн. :
www.bankr.ru/old–stati/prezumpcziya–dobrosovestnosti–nalogoplatelshhika.html.
30. Белов В. А. Добросовестность, разумность, справедливость как принципы гражданского права / В. А. Белов // Законодательство. – М., 1998. –№ 8. – С. 49–52.
31. Богданов Е. Категория «добросовестности» в гражданском праве / Е. Богданов // Российская юстиция. – 1999. – № 9. – С. 12–14.
32. Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву / О. С. Иоффе. – Л. : Изд–во Ленингр. ун–та, 1955. – 311 с.
33. Смирнов В. Т., Собчак А. А. Общее учение о деликтных обязательствах в советском гражданском праве : учебное пособие / В. Т. Смирнов, А. А. Собчак. – Л. : изд–во ЛГУ, 1983. – 152 с.
34. Ойгензихт В. А. Презумпции в советском гражданском праве / В. А. Ойгензихт. – Душанбе : Изд–во «Ирфон», 1976. – 190 с.
35. Матвеев Г. К. Основания гражданскоправовой ответственности / Г. К. Матвеев – М. : Юрид. лит., 1970. – 312 c.
36. Арсеньев В. Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе / В. Д. Арсеньев. – М. : Юрид. лит., 1964. – С. 79.
37. Кругликов Л. Л. О средствах законодательной техники в уголовном праве / Л. Л. Кругликов // Проблемы юридической техники в уголовном и уголовно-процессуальном законодательстве. – Ярославль : Яросл. гос. ун–т, 1996. – 142 с.
38. Алексеев С. С. Общие теоретические проблемы системы советского права / С. С. Алексеев. – М. : Госюриздат, 1961. – 187 с.
39. Либус И. А. Презумпция невиновности в советском уголовном процессе / И. А. Либус ; [отв. ред. д.ю.н. И. Л. Петрухин]. – Ташкент : Изд. «Узбекистан», 1981. – 232 с.
40. Каминская В. И. Учение о правовых презумпциях в уголовном процессе / В. И. Каминская; отв. ред. Н. Н. Полянский; Академия наук СССР. Институт права. – М. ; Л. : Изд–во АН СССР, 1948. – 131 с.
41. Левченко О. В. Общеизвестные, преюдициально установленные и законом презюмируемые факты и особенности их использования в уголовно–процессуальном доказывании : дис. на соиск. уч. ст. канд. юрид. наук. : спец. 12.00.09 / О. В. Левченко. – Казань, 1994. – 268 с.
42. Томин В. Т., Безлепкин Б. Т. Презумпция невиновности и советский уголовный процесс / В. Т. Томин, Б. Т. Безлепкин // Развитие науки и практики уголовного судопроизводства в свете требований Конституции СССР. – М., 1978. – С. 62–66.
43. Баранов В. М. Презумпция истинности норм советского права : К методологии исследования / В. М. Баранов // Методологические проблемы государства и права. – Куйбышев,1986. – С. 103–115.
44. 3уев Ю. Г. Презумпции в уголовном праве : дис. на соиск. уч. ст. канд. юрид. наук. / Ю. Г. Зуев. – Ярославль, 2000. – 161 с.
45. Ткачевский Ю. М. Давность в советском уголовном праве / Ю. М. Ткачевский – М. : Изд–во Моск. ун–та, 1978. – 128 c.
46. Васильев Л. М. Фактические презумпции в советском уголовном судопроизводстве : Тексты лекций / Л. М. Васильев; Науч. ред. : Н. Н. Медведев. – Краснодар : Изд–во Кубан. ун–та, 1977. – 62 c.
47. Михеенко М. М. Сущность презумпции невиновности как конституционного принципа советского уголовного процесса / М. М. Михеенко // Проблемы социалистической законности на современном этапе коммунистического строительства. Краткие тезисы докладов и научных сообщений республиканской научной конференции 21–23 нояб. 1978 г. – Харьков : Изд–во Харьк. юрид. ин–та, 1978. – 268 c.
48. Коржанський М. Й. Презумпція невинуватості і презумпція вини : Монографія / М. Й. Коржанський. – К. : Атака, 2004. – 216 с.
49. Конституція України : Основний закон від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.
50. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44.
51. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40–42.
52. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26.
53. Кримінально-процесуальний кодекс України // Затверджений Законом від 28.12.60 (1000–05 ) ВВР. – 1961. – № 2.
54. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21–22.
55. Burckhard, Hugo von : Die Zivilistischen Präsumtionen / Von Hugo Burckhard Weimar : Landes–Industrie–Comptoir 1866. – XX. – 407 S.
56. Vittorio Scialoja. Corso di istituzioni di diritto romano. – Roma : Anonima romana editoriale, 1934. – P. 122–193.
57. Endemann W. Die Beweislehre des Zivilprozesses Heidelberg. – 1860. – 366 S.
58. Musielak, Hans–Joachim. Die Grundlagen der Beweislast im Zivilprozeßrecht Berlin. – 1975. – 403 S.
59. Черниловский З. М. Презумпции и фикции в истории права / З. М. Черниловский // Сов. государство и право. – 1984. – № 1. – С. 99–105.
60. Качур Н. Ф. Презумпции в советском семейном праве : дис. … канд. юрид. наук. / Н. Ф. Качур. – Свердловск, 1983. – 220 с.
61. Керимов Д. А. Философские основания политико-правовых исследований / Д. А. Керимов. – М. : Мысль, 1986. – 330 с.
62. Мейер Д. И. О юридических вымыслах и предположениях, о скрытых и притворных действиях / Д. И. Мейер. – Казань, 1854. – 127 с.
63. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : Підручник / О. Ф. Скакун / Пер. з рос. – Харків : Консум, 2001. – 656 с.
64. Салогубова Е. В. Римский гражданский процесс : монография / Е. В. Салогубова. – [2–е изд.]. – М. : Городец–издат., 2002. – 157 с.
65. Федотов А. В. Использование оценочных презумпций в процессе доказывания / А. В. Федотов // Журнал российского права. – 2002. – № 5. – С. 87–96.
66. Ойгензихт В. А. Презумпция знания закона в гражданском праве / В. А. Ойгензихт // Актуальные вопросы теории и истории права и применения советского законодательства. – Душанбе, 1975. – С. 111–119.
67. Цуканов Н. Н. О критериях правовой презумпции // Законотворческая техника современной России : состояние, проблемы, совершенствование. Сборник статей : в – Х т. Т. 1 / Под ред. В. М. Баранова. – Н.-Новгород : Ин–т «Открытое общество», Нижегородская академия МВД РФ, 2001. – С. 502–510.
68. Зуев Ю. Г., Кругликов Л. Л. Презумпции в уголовном праве (в сфере ответственности за экономические и иные преступления) / Ю. Г. Зуев, Л. Л. Кругликов; Под общ. ред. : Кругликова Л. Л. – Ярославль : Изд–во Яросл. ун–та, 2000. – 160 c.
69. Цуканов Н. Н. Правовые презумпции в административной деятельности милиции : Монография / Н. Н. Цуканов. – Красноярск : Изд–во Сиб. юрид. ин–та МВД России, 2003. – 161 c.
70. Щекин Д. М. Юридические презумпции в налоговом праве : Учебное пособие / Д. М. Щекин; Под ред. : Пепеляева С. Г. – М. : МЗ Пресс, 2002. – 252 c.
71. Васильев Л. М. Теоретические и практические проблемы презумпции невиновности обвиняемого в уголовном судопроизводстве (по материалам зарубежной и отечественной практики) : дис. … докт. юрид. наук / Л. М. Васильев. – Краснодар : Сов. Кубань, 2005. – 320 c.
72. Каранина Н. С. Правовые презумпции в теории права и российском законодательстве : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Наталья Сергеевна Каранина – М., 2005. – 164 c.
73. Сериков Ю. А. Презумпции в гражданском судопроизводстве / Ю. А. Сериков; Науч. ред. : Ярков В. В. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 184 c.
74. Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія держави і права : Підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2006. – 477 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://the–law.at.ua.
75. Феннич В. П. Доказові презумпції в цивільному судочинстві : дис. ... канд. наук : 12.00.03 / Василь Петрович Феннич. – 2009. – 222 с.
76. Юридичний словник-довідник / [За ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : Феміна, 1996. – 696 с.
77. Великий енциклопедичний словник / [За ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка]. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. –992 с.
78. Новий тлумачний словник сучасної української мови / [Уклад. : Радченко І. О., Орлова О. М.]. – К. : ПП Голяка В.М., 2007. – 768 с.
79. Крушельницька О. В. Методологія та організація наукових досліджень : навч. посіб. / О. В. Крушельницька – К. : Кондор, 2003. – 192 c.
80. Актуальні проблеми теорії держави та права. Частина І. Актуальні проблеми теорії держави : навч. посіб. – [2–ге вид., стереот.] / [С. М. Тимченко, С. К. Бостан, С. М. Легуша, Н. М. Пархоменко, Т. О. Пікуля, Н. В. Пронюк]. – К. : КНТ, 2008. – 288 с.
81. Философский энциклопедический словарь / [Гл. Редакция : Л. Ф. Ильичёв, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалёв, В. Г. Панов]. – М. : Сов. Энциклопедия, 1983. – 840 с.
82. Філософський енциклопедичний словник / Редкол. В. І. Шинкарук. – К. : Абрис, 2002. – С. 374. – 746 с.
83. Керимов Д. А. Методология права : предмет, функции, проблемы философии права / Д. А. Керимов. – [2–е изд.]. – М. : Аванта+, 2001. – 560 с.
84. Шейко В. М., Кушнаренко Н. М. Організація та методика науково–дослідної діяльності : підруч. / В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко. – Київ : Знання-Прес, 2002. – 295 c.
85. Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс) : підруч. / О. Ф. Скакун – Харків : Еспада, 2006. – 776 с.
86. Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень : підруч. / М. Т. Білуха – К. : АБУ, 2002. – 480 с.
87. Кузнецов И. В. Преемственность, единство, минимизация знания – фундаментальные черты научного метода // Материалистическая диалектика и методы естественных наук. – М., 1968. – С. 322–366.
88. П'ятницька-Позднякова І. С. Основи наукових досліджень у вищій школі : навч. посіб. ; М–во МОН України / І. С. П'ятницька-Позднякова. – К., 2003. – 116 c.
89. Сырых В. М. Логические основания общей теории права : В 2 т. Т. 1 : Элементный состав. – [2–е изд., испр. и доп.]. – М. : Юридический Дом «Юстицинформ», 2001. – 528 с.
90. Лукич Р. (Радомир) Методология права / Под ред., с вступ. ст. Д. А. Керимова ; Пер. с сербскохорватского В. М. Кулистикова. – М. : Прогресс, 1981. – 304 с;
91. Сырых В. М. Метод правовой науки : основные элементы, структура / В. М. Сырых – М. : Юрид. лит., 1980. – 176 с.
92. Міжнародна поліцейська енциклопедія : в 10 т. / [відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко]. – Т. 1. Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 1232 с.
93. Рабінович П. Методологія юридичної науки // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол. : Ю. С. Шемшученко та ін.]. – К. : «Укр. енцикл» ім. М. П. Бажана, 1998. – Т. 3 : К–М. – 792 c.
94. Новейший философский словарь / Сост. А. А. Грацианов. – М. : Изд. В. М. Скакун, 1998. – 896 c.
95. Историческое и логическое в познании государства и права / А. И. Королев, Д. И. Луковская, Л. С. Явич и др. ; Под ред. А. И. Королева. – Л. : Изд–во ЛГУ, 1988. – 156 c.
96. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія : основи юридичної діяльності : навч. посіб. / С. Д. Гусарєв, О. Д. Тихомиров – К. : Знання, 2005. – С. 96–99.
97. Рожкова Л. П. Принципы и методы типологии государства / Под ред. М. И. Бантина. – Саратов : Изд–во Саратовского университета, 1984. – С. 12–13.
98. Брызгалов А. И. О некоторых теоретико-методологических проблемах юридической науки на современном етапе / А. И. Брызгалов // Государство и право. – 2004. – № 4. – С. 17–22.
99. Ганьба Б. П. Системний підхід та його застосування в дослідженні державно-правових явищ / Б. П. Ганьба // Право України. – 2000. – № 3. – С. 41–44.
100. Теория государства и права : Курс лекций / [под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько] / [2–е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юристъ, 2004. – 768 c.
101. Оборотов Ю. М. Теорія держави і права (прагматичний курс) : Екзаменаційний довідник / Ю. М. Оборотов. – Одеса : Юридична література, 2004. – 184 c.
102. Порівняльне правознавство у системі юридичних наук: проблеми методології : монографія / За ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Ін–т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – 256 c.
103. Лазарев В. В., Липень С. В. Теория государства и права : хрестом. в 2-х т. – Т. 2 / [сост. : В. В. Лазарев, С. В. Липень]. – М. : Юристъ, 2001. – 604 c.
104. Бабаев В. К. Презумпции в советском праве : автореф. дисс. на соиск. уч. степ. канд. юрид. наук. / В. К. Бабаев. – Свердловск : Свердлов. юрид.
ин-т. – 1969. – 24 с.
105. Васильев А. М. Правовые категории : Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. – М. : Юридическая литература, 1976. – 264 c.
106. Тилле A. A. Презумпция знания закона / A. A. Тилле // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1969. – № 3. – С. 34–39.
107. Бартошек М. Римское право : Понятия, термины, определения / Бартошек М. – М.: Юридическая литература, 1989. – 448 c.
108. Cora Steinringer «Beweisrechtliche Aspekte des Verbraucherschutzes bei allgemeinen oder für den Einzelfall vorformulierten Vertragsbedingungen im italienischen und deutschen Recht» : Dissertation zur Erlangung des Doktorgrades der juristischen Fakultät der Universität Regensburg. – 2002. – S. 43 75.
109. Andrioli, Virgilio, Presunzioni (Diritto romano), (Diritto civile e diritto processuale civile) in : Novissimo digesto italiano, diritto da Antonio Azara, Ernesto Eula. – Vol. XIII. – (Pet – Proc), Torino. – 1966. – S. 765.
110. Campitelli, Adriana Presunzione, Diritto intermedio in: Enciclopedia del diritto, diretto da Angelo Falzea. – Vol. XXXV (Prerogative – Procedimento), Torino. – 1986. – S. 256.
111. Reggi, Roberto, Presunzione, Diritto romano in: Enciclopedia del diritto, diretto da Angelo Falzea. – Vol. XXXV (Prerogative – Procedimento). – Torino, 1986. – S. 256.
112. Mario Talamanca. Istituzioni di diritto romano. – Milano : Dott. A. Giuffre` editore, 1990. – P. 186 187.
113. Kaser, Max Beweislast und Vermutung im römischen Formularprozeß Zeitschrift der Savigny–Stiftung für Rechtsgeschichte, Romanistische Abteilung, Bd. 71. – 1954. – S. 66.
114. Corpus juris civilis : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.thelatinlibrary.com/justinian/digest22.shtml
115. Pasquale Voci. Istituzioni di diritto Romano. – Milano : A. Giuffre` editore, 1996. – P. 161.
116. Quido Donatuti. Studi di diritto romano. – Milano : Dott. A. Giuffre` editore, 1976. –Vol. I. – P. 421–519.
117. Corpus juris civilis : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dic.academic.ru/dic.nsf/lower/13978.
118. Морейра, Хосе Карлос Барбоса. Новий цивільний кодекс і процесуальне право : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.amaerj.org.br/Editorial/MontaHome.asp?qsTpl=artigos2b.tpl&qsCaminhoTpl=../tpl/.
119. HÉLIE, Faustin, apud Moacyr Amaral Santos, op. cit., nota 01, p. 67. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ambito– uridico.com.br/site/index.php?n_link=revista_artigos_leitura&artigo_id=596#_ftn11
120. Марат Ж. П. План уголовного законодательства / Пер. с франц. Н. С. Лапшиной; Под ред. и с предисл. А. А. Герцензона. – М. : ИЛ, 1951. – 151 с.
121. Оршанский И.Г. О законных предположениях и их значении // Журнал гражданского и уголовного права. – М. : типография A. M. Котомина, 1874. – Кн. 4. – 55 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://justicemaker.ru.
122. Cordopatri, Franco Presunzione. Teoria generale e diritto processuale civile in : Enciclopedia del diritto, diretto da Angelo Falzea, Vol. XXXV (Prerogative – Procedimento). – Torino, 1986. – S. 280.
123. Дормидонтов Г. Ф. Классификация явлений юридического быта, относимых к случаям применения фикций : Юридические фикции ; Презумпции ; Скрытные, символические, притворные и мнимые действия ; Фидуциарные сделки / Г. Ф. Дормидонтов. – Казань : Типо–лит. Имп. ун–та, 1895. – 176 c.
124. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.allpravo.ru/law_ dictionars/dictionary656/65d660.html#660.
125. Спасович В. Обзор решений гражданского кассационного департамента Правительствующего Сената по вопросам гражданского и торгового права за вторую половину 1871 г. и первую половину 1872 г. // Журнал гражданского и уголовного права. Кн. 2. СПб., 1873. Март. / [Цит. по : Щекин Д. М. : Указ. соч. – С. 13. (Юридические презумпции в налоговом праве : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.14. – Москва, 2001. – 200 c.
126. Тадевосян В. С. К вопросу об установлении материальной истины в советском процессе / В. С. Тадевосян // Советское государство и право. – 1948. – № 6. – С. 68–71.
127. Энциклопедия государства и права / [Под ред. : Стучка П. И.]. – М. : Изд–во Ком. Акад., 1927. – Т. 3 : О – Р. – 784 c.
128. Юдельсон К. С. Проблема доказывания в советском гражданском процессе / К. С. Юдельсон. – М : Госюриздат, 1951. – 295 с.
129. Гурвич М. Доказательственные презумпции в советском гражданском процессе / М. Гурвич // Советская юстиция. – 1968. – № 12. – С. 8–16.
130. Фрейганг И. Английское доказательственное право // Ученые записки МЮИ. Вып. 1 / [Герцензон А., Давидович А., Клейнман А., Коровин Е., и др.]. – М. : Юрид. изд–во НКЮ СССР, 1939. – 160 c.
131. Строгович М. С. Учение о материальной истине в уголовном процессе / М. С. Строгович. – М. : АН СССР, 1947. – 276 с.
132. Тарбагаева Е. Б. Юридические предположения в гражданском процессе (исковое производство) : дис. ...канд. юрид. наук. – Д., 1983. – 210 с.
133. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса / Е. В. Васьковский. – М. : Изд–во бр. Башмаковых, 1914. – 571 с.
134. Бабаев В. К. Советское право как логическая система : учебное пособие / В. К. Бабаев. – М. : РИО Академии МВД СССР, 1978. – 212 с.
135. Штейнберг А. Предположения как доказательства в гражданском процессе // Советская юстиция. – М. : Юрид. изд–во НКЮ СССР, 1940. – № 13. – С. 11–13.
136. Зуев Ю. Г. Уголовно–правовые презумпции : понятие, признаки и виды // Проблемы юридической техники : Сборник статей / [Под ред. В. М. Баранова]. – Н.-Новгород, 2000. – С. 331–338.
137. Петрухин И. Л. Внутреннее убеждение суда и правовыепрезумпции // Советское государство и право. – 1964. – № 3. – С. 61–71.
138. Строгович М. С. Логика : учеб. пособ. / М. С. Строгович – М. : Госполитиздат, 1949. – 363 с.
139. Штутин Я. Л. Предмет доказывания в гражданском процессе / Я. Л. Штутин. – М. : Госюриздат, 1963. – 186 с.
140. Воложанин В. П., Кайгородов В. Д., Кац А. К., Козлов А. Ф., Комиссаров К. И. Гражданский процесс : Учебник для студ. юрид. вузов и фак. / [отв. ред. Ю. К. Осипов]. – М. : БЕК, 1995. – 462 с.
141. Витушко В. А., Бондаренко Н. Л., Лубовский В. Е., Орлова Л. М., Пронина М. Г. Гражданское право. Общая часть : Учеб. пособие / [ред. В. А. Витушко]. – Минск : Право и экономика, 1996. – 115 с.
142. Строгович М. С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности / М. С. Строгович. – М. : Издательство «Наука», 1984. – 143 c.
143. Васильев Л. М. Фактические презумпции в советском уголовном судопроизводстве / Л. М. Васильев // Правоведение. – 1982. – № 1. – С. 95–99.
144. Тарбагаева Е. Б. Природа законных презумпций в гражданском процессе / Е. Б. Тарбагаева // Правосубъектность по гражданскому и хозяйственному праву. – Л. : ЛГУ, 1983. – С. 152–163.
145. Штутин Я. Л. Предмет доказывания в советском гражданском процессе / Я. Л. Штутин. – М. : Изд. «Юридическая литература», 1963.– 125 с.
146. Зайцев И., Афанасьев С. Бесспорные обстоятельства в гражданских делах / И. Зайцев, С. Афанасьев // Российская юстиция, 1998. – № 3. – С. 26–28.
147. Васильев Л. Профессиональная деформация следователя как логико–гносеологическая категория и процесс презюмирования // Проблемы охраны прав граждан в сфере борьбы с преступностью. Межвузовский сборник научных трудов. – Иваново : Изд–во Иван. ун–та, 1980. – С. 97–102.
148. Швеков Г. В. Преемственность в праве / Г. В. Швеков. – М. : Высш. шк., 1983. – 184 с.
149. Тарбагаева Е. Б. Роль законных презумпций в процессесудебного доказывания и познания // Правоведение. – 1982. – № 3. – С. 55–58.
150. Федотов А. В. Понятие и классификация доказательственных презумпций / А. В. Федотов //Журнал российского права. – 2001. – № 4. – С. 45 55.
151. Алексеев С. О составе гражданского правонарушения / С. Алексеев // Известия вузов : сер. Правоведение. – 1958. – № 1.– С. 47–53.
152. Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права / Э. М. Мурадьян. – [2–е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юрист, 2004. – 312 c.
153. Горшенёв В. М. Функции и содержание норм процессуального права по советскому законодательству / В. М. Горшенёв // Проблемы правоведения : матер. конф. по итогам НИР Новосибирского факультета / [ред. колл. М. К.Воробьев и др.]. – Новосибирск : Б. и., 1967. – С. 28–34.
154. Сапун В. А. Теория правовых средств и механизм реализации права / В. А. Сапун. – С-Пб., 2002. – 344 с.
155. Теория доказательств в советском уголовном процессе / [ред. коллегия Н. В. Жогин (отв. ред.) и др.] / [изд 2–е, испр. и доп.]. – М. : Юридическая литература, 1973. – 736 с.
156. Темушкин О. П. Организационно–правовые формы проверки законности и обоснованности приговоров / О. П. Темушкин. – М. : Наука, 1978. – 206 c.
157. Мажинян Дж. Р. Презумпция невиновности и гарантии ее осуществления / Дж. Р. Мажинян. – Ереван : Изд–во Ереванс. ун–та, 1989. – 128 c.
158. Дождев Д. В. Римское частное право : учебник для вузов / [Под общ. ред. В. С. Нерсесянца]. – М. : Норма, 2003. – 784 с.
159. Омельченко О. А. Римское право / О. А. Омельченко. – [Изд. 2 е, испр. и доп.]. – М. : ТОН–Остожье, 2000. – 208 с.
160. Клейнман А. Ф. Основные вопросы теории доказательств в советском гражданском процессе / А. Ф. Клейнман. – М. : Изд–во АН СССР, 1950. – 72 c.
161. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / [Сост. и предисл. B. C. Овчинского]. – М. : ИНФРА–М. – 2004. – 184 c.
162. Фетисов А. К. Неопровержимые презумпции в праве / А. К. Фетисов // Юрист. – 2005. – № 6. – С. 19–21.
163. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства : Т. 1.; Т. 2. / [Под ред. А. В. Смирнова]. – С-Пб. : Альфа, 1996. – 607 с.
164. Алиев Т. Т., Белоносов В. О., Громов Н. А. Принцип презумпции приговора, вступившего в законную силу / Т. Т. Алиев, В. О. Белоносов, Н. А. Громов // Российский судья. – 2003. – №7. – С. 18–24.
165. Горский Г. Ф., Кокорев Л. Д., Элькинд П. С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе / Г. Ф. Горский, Л. Д. Кокорев, П. С. Элькинд. – Воронеж, 1978 – 343 с.
166. Бабаев В. К. Теория современного советского права : Фрагменты лекций и схемы / В. К. Бабаев. – Н.-Новгород : Нижегород. – ВШ МВД РСФСР, 1991. – 155 с.
167. Ойгензихт В. А. Понятие гражданско–правовой презумпции / В. А. Ойгензихт // Сов. государство и право. – 1975. – № 10. – С. 25–33.
168. Панасюк А. Ю. «Презумпция виновности» в системе профессиональных установок судей /А. Ю. Панасюк. // Государство и право. –1994. – № 3. – С. 70–79.
169. Спиридонов Л. И. Теория государства и права. Курс лекций : учеб. пособ. / Л. И. Спиридонов. – Санкт-Петербург, 1995. – 265 c.
170. Штутин Я. Л. Предмет доказывания в советском гражданском процессе / Я. Л. Штутин. – М. : Изд. «Юридическая литература». – 1963. – 125 с.
171. Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права / Э. М. Мурадьян. – М. : Былина, 2002. – 287 c.
172. Решетникова И. В. Доказательственное право Англии и США / И. В. Решетникова. – Екатеринбург : Изд–во УрГЮА, 1997. – 240 с.
173. Про захист прав споживачів : Закон України від 1 груд. 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7.
174. Загальна теорія держави і права : підручник / [За ред. проф. М. В. Цвіка, доц. В. Д. Ткаченка, проф. О. В. Петришина]. – Харків : Право, 2002. – 427 с.
175. Тарбагаева Е. Б. Логическая природа и классификация юридических предположений / Е. Б. Тарбагаева // Логические и математические методы в правовой теории и практике : Межвузовский сборник. – Ленинград. : ЛГУ, 1989. – С. 57–65.
176. Панько К. К. Юридические фикции в современном российском праве / К. К. Панько // Проблемы юридической техники. – Н.-Новгород, 2000. – С. 459-470.
177. Лехин И. В., Петров Ф. И. Словарь иностранных слов / [под ред. И. В. Лехина]. – Издательство : М.