НЕВЕРБАЛЬНІ ТА ВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ ЕКСТЕРІОРИЗАЦІЇ СИЛЕНЦІАЛЬНОГО ЕФЕКТУ В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П. Драгоманова

На правах рукопису

АНОХІНА ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 811.11’22

НЕВЕРБАЛЬНІ ТА ВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ ЕКСТЕРІОРИЗАЦІЇ СИЛЕНЦІАЛЬНОГО ЕФЕКТУ В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

науковий керівник
Зацний Юрій Антонович

доктор філологічних наук, професор

Київ-2005 рік

Зміст
ВСТУП................................................................................................................... 4
РОЗДІЛ I............................................................................................................... 15
Екстралінгвальні та лінгвальні характеристики силенціального ефекту в сучасній англійській мові..... 15
1.1 Мовчання як семіотичний феномен невербаліки..................................... 15
1.2 Таксономія адґерентних понять парадигми мовчання......................... 45
1.3 Базові метазнаки мовчання....................................................................... 65
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ I.............................................................................. 81
РОЗДІЛ II............................................................................................................. 86
Невербальні (графічні) засоби позначення комунікативного мовчання в англомовному художньому дискурсі........... 86
2.1 Еволюція графічних знаків......................................................................... 86
2.2 Таксономія графічних знаків.................................................................... 101
2.3 Поліаспектність та поліфункціональність графічних знаків мовчання 109
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II.......................................................................... 126
РОЗДІЛ III.......................................................................................................... 130
Вербальні засоби екстеріоризації комунікативного мовчання............................................................................................................................. 130
3.1 Лексико-граматичні засоби екстеріоризації силенціального ефекту в англомовному художньому дискурсі............................................................. 130
3.2 Семантичне навантаження вербалізаторів силенціального компоненту комунікації в англомовному художньому дискурсі..................................... 143
3.3 Стилістично марковані номінації мовчання в в англомовному художньому дискурсі.............................................................................................................. 145
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ III......................................................................... 145
ВИСНОВКИ...................................................................................................... 145
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................ 145
ДОДАТКИ.......................................................................................................... 145

ВСТУП

Сьогодення позначено глобалізацією міжнародного спілкування, розвитком нових технологій, зміцненням транскордонної співпраці, міжмовної та міжкультурної комунікації [Чередниченко 2005, с. 7]. Вивчення соціально-лінгвальних параметрів невербальної та вербальної комунікації привело до фокусування уваги лінгвістів на дієвості факторів антропоцентризму, динамізму та адаптації. На зміну редуцизму приходить холізм, гармонізація та інтеграція. Природа мовлення вивчається в руслі когнітивного та дискурсивного, невербального та вербального, екстралінгвістичного та лінгвістичного. Одним із проявів антропоцентризму в сучасній лінгвістиці є прагмалінгвістичний напрямок [Арнольд-3 1999, с. 168].
Лінгвісти все більше фокусують увагу на вивченні феноменів невербального спілкування. Невербаліка є об’єктом дослідження лінгвістичного, психологічного, соціологічного, дискурсивного аналізу. Мовчання є предметом вивчення фізіології, нейрофізіології, філософії, біології, соціології, етики, лінгвістики [Гранько 2002, c. 243-244; Рудик 2005, с. 102-103; Эстерберг 1996; с. 38; Bruneau 1973, p. 17-46; Kurzon 1995, p. 55-69; Lehtonen 1979, p. 27-44; Zimmerman 1975, p. 105-129]. Логопедія, психіатрія посилаються на дискурс життя, осмислюють матеріал живого мовлення [М.К. Шохор-Троцька 2001]. Ергономічний пошук обіймає комунікативні та антропосприятливі мовні засоби інтеракції.
Сучасній лінгвістиці притаманний новий стиль мислення, підвищений інтерес до теорії комунікації [В.В. Акуленко, І.В. Арнольд, Н.Д. Арутюнова, Ф.С. Бацевич, А.Д. Бєлова, О.Л. Каменська, В.Б. Кашкін, Г.В. Колшанський, В.В. Красних, М.П. Кочерган, О.С. Кубрякова, В.А. Кухаренко, М.М. Полюжин, Г.Г. Почепцов, О.О. Селіванова, О.М. Старикова, О.І. Чередниченко, D. Abercrombie, M. Argule, E. Berne, N. Burkel-Rothfuss, P. Burgess, J. Burgoon, M. Coax, P. Grice, H. Nickolson, F. Poyatos, V. Salster, A. Sand, M. Saville-Troike, S.Williams].
Базовими на часі визначаються когнітивна та комунікативна функції мови, правомірним когнітивно-дискурсивний підхід до мовних феноменів [А.Д. Бєлова, О.Л. Бєссонова, А. Вежбицька, О.П. Воробйова, С.А. Жаботинська, Ю.А. Зацний, О.М. Ільченко, В.І. Карасик, К.Я. Кусько, М.Л. Макаров, В.М. Манакін, Л.М. Мінкін, М.О. Олікова, М.М. Полюжин, А.М. Приходько, І.С. Шевченко, Г.М. Яворська, G. Brown, J. van Diyk, J. Gumperz, E. Hatch, E. Holmes, G. Jule, R. Laakoff].
Мовленнєві явища вивчаються в їх поліаспектному та поліфункціональному представленні [А.П. Загнітко, Р.П. Зорівчак, В.І. Карабан, І.М. Колегаєва, Л.В. Коломієць, А.Е. Левицький, А.П. Мартинюк, О.Д. Огуй, Л.С. Піхтовнікова, Л.В. Солощук, Н.В. Стечишин, О.В. Тарасова, В.Д. Шинкарук, В.І. Зюганов, Г.М. Яворська, M. Beatty, B. Butterworth, H. Clark, J. van Diyk, B. Frazer, P. Grice, E. Hall, M. Halliday, E. Hatch, M. Olikova, P. Tradgill, J. Zaleski].
Зростає інтерес до невербальних засобів спілкування, їх семантичного навантаження, витоків та вербалізаторів [Н.Д. Арутюнова, В.В. Богданов, Т.О. Богданова, Г.І. Барташева, Л.Р. Безугла, Є.М. Верещагін, В.Г. Костомаров, К.У. Геворкян, І.Н. Горєлов, І. Йоко, А.А. Кібрік, І.М. Колегаєва, Г.Є. Крейдлін, С.В. Крестинський, М.В. Крижанівська, Г.Г. Почепцов, О.В. Пузанова, А. Раду, І.М. Рудик, О.П. Сенічкіна, І.І. Серякова, Л.В. Солощук, О.С. Фоменко, З.З. Чанишева, Л.М. Щелкунова, Е. Естерберг, О.А. Янова, D. Boomer, T. Bruneau, S. Gal, F. Goldman-Eisler, J. Gersen, J. Lehtonen, D. Kurzon, D. O’Connell, M. Olikova, C. West, D. Zimmerman].
Особливу увагу фокусують лінгвісти на фонетичних та графічних аспектах позначення невербаліки [О.М. Алексієвець, І.В. Арнольд, І.А. Ваврищук, М.С. Васьків, І.Н. Горєлов, Р.Л. Гуревич, М.П. Дворжецька, Ю.О. Дубовський, А.А. Калита, Г.Г. Крючков, П.Г. Крючкова, Н.А. Кобріна, С.В. Кодзасов, І.П. Лапінська, О.А. Мацнева, І.О. Лисичкіна, Г.В. Михасенко, Н.М. Орєхова, І.В. Петренко, І.Г. Торсуєва].
Невербальна поведінка людини вказує на її психічний стан, а мовчання як силенціальний знак є стратегічним компонентом комунікативної діяльності людини. Як феномен невербального спілкування мовчання виконує комунікативну, перцептивну та інтерактивну функції. Мовчання пов’язано з нормами поведінки соціуму, потребує певних навичок та вмінь. Переривання мовлення зумовлено пошуками відповідної форми висловлювання, дією психологічних та рефлекторних чинників, спрямовано на емоційний вплив мовця, його мовленнєві та невербальні дії.
Аналіз емпіричного матеріалу (англомовного художнього дискурсу) вказує на те, що домінуючою функцією силенціального ефекту є позначення емоційності. Дискурс корелює з когнітивно-комунікативною діяльністю носіїв мови, є її процесом та результатом, що включає як екстралінгвістичний, так і лінгвістичний феномени [Торсуева 1978, с. 9-18; Шевченко 2003, с. 37]. Англомовний художній дискурс це своєрідна семіотична система, яка є поліфункціональною, багаторівневою і глобальною. Дослідження англомовного художнього дискурсу є вельми валідним у руслі осмислення силенціального ефекту, його статусу, витоків, семантичного навантаження та засобів позначення.
Невербальні дії у спілкуванні мають як підсвідомий, так і регульований характер; феномен мовчання реалізується як спонтанно, так і заплановано. В умовах, коли комуніканти не мають спільного вербального каналу, не володіють мовою або розмовляють на різних мовах, фонація та кінесика можуть стати єдиним засобом спілкування. Функції невербальних засобів, як правило, є більш орієнтованими на прагматику, ніж на пропозиційний зміст висловлювання [Богданов 1987, с. 20].
Силенціальний ефект виникає у стані емоційної напруженості адресанта, під час запланованих мовленнєвих операцій, які вимагають свідомого контролю за їх реалізацією. Картографія конфлікту свідчить, що на його векторі значне місце посідають невербальні елементи міміка, жести та паузація. Комунікативне мовчання в основному представлено спонтанним типом. Окрім спонтанного емоційного мовлення існує ще заплановане мовлення, спрямоване на адресата. Мовленнєвий акт у цьому випадку обіймає інформаційний та емоційний блоки.
Вміння користуватись невербальними засобами комунікації свідчить про належний тезаурус комунікантів. Прагматична мета комунікації досягається завдяки паралельному використанню мовчання та інших експресивних невербальних засобів. Комунікативно-прагматичні та лінгво-когнітивні аспекти силенціального ефекту є вельми актуальними у сучасній лінгвістиці з огляду на зростаючий інтерес учених до проблем комунікації, інтеґрації вербальних та невербальних засобів людського спілкування.
Феномен мовчання корелює з невербалікою; в художньому дискурсі йому притаманні вербальні та невербальні маркери позначення. Осмислення онтологічних процесів комунікації привертає увагу не тільки лінгвістів-когнітивістів, але й філософів, психологів та логіків. Антропологи та фахівці з проблем комунікації вивчають явища, що знаходяться поза межами наукової рефлексії [Морозова 2001, c. 17].
У сучасній лінгвістиці намічається тенденція осмислення мовчання у когнітивно-дискурсивній парадигмі [Н.Д. Арутюнова 1994, В. В. Богданов 1986, К. А. Богданов 1997, Йоко 2003, А.А. Кибрик 1991, М.П. Дворжецька 1983, І.О. Лисичкіна 2003, Г.В. Михасенко 1986, І.В. Петренко 2000, Н.В. Стешичин 1997, О.В. Тарасова 2003, Jensen 1976, Saville-Troike 1986, Tosi 1974, Unrath-Scharpenack 1999, Burger 1976, Butterworth 1980, Hall 1959].
Актуальність роботи зумовлюється тенденцією сьогодення фокусувати увагу дослідників на дихотомії мова::мовлення; вербальні::невербальні засоби спілкування; логічне::афективне; семіотика::мова; адресат::адресант; норма:: узус, а також потребою здійснення системного дослідження силенціального ефекту з урахуванням його індивідуально-психічної та соціально-культурної природи.
На часі виникає ціла низка питань, вивчення яких має здійснюватися на тлі сучасної лінгвістичної думки. Хоч просодичним характеристикам англомовного художнього дискурсу наділялась чимала увага, зокрема проблемі паузації, однак силенціальний ефект як феномен невербальної комунікації в англомовному художньому дискусі ще не був предметом спеціального аналізу. Не зважаючи на певні досягнення у дослідженні невербальної комунікації, питання комплементарності невербаліки та вербаліки, екстеріоризації силенціального ефекту в писемному англомовному художньому дискурсі потребують спеціального аналізу. Ядро проблематики складає концептуалізація позначення силенціального ефекту в англомовному художньому дискурсі. Актуальною є ідентифікація графічних та лексичних знаків позначення силенціального ефекту, що виокремлюються у парадигму метазнаків пунктуації та вербалізаторів.
Зв’язок роботи з науковими темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає науковій проблемі кафедри англійської філології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Лінгвіс­­тичний аналіз англійської мови”, тема затверджена Вченою радою університету 30.12.1999 р. (протокол №5).
Мета дисертаційної роботи полягає в дослідженні природи лінгвістичного та прагматичного аспектів комунікативного мовчання, в з’ясуванні статусу силенціального ефекту, в ідентифікації графічних та вербальних знаків його позначення в англомовному художньому дискурсі.
Мета дослідження зумовила виконання наступних завдань:
1. визначити основні ознаки мовчання як невербального засобу комунікації;
2. уточнити характер силенціального ефекту, його адґерентних понять та базових метазнаків;
3. осмислити семантичне навантаження графіки мовчання субститута просодичних паузальних компонентів в англомовному художньому дискурсі;
4. експлікувати вербальні засоби позначення мовчання в англомовному художньому дискурсі;
5. ідентифікувати змістову таксономію мовчання в англомовному художньому дискурсі;
6. проаналізувати характер інтеграції вербальних та невербальних знаків позначення мовчання в англомовному художньому дискурсі;
7. експлікувати стилістичне навантаження вербалізаторів мовчання.
Об'єктом дисертаційного дослідження є силенціальний ефект як феномен невербальної комунікації у просторі сучасного англомовного художнього дискурсу.
Предмет дослідження семантико-прагматичне навантаження графічних та вербальних знаків позначення мовчання в англомовному художньому дискурсі.
Матеріалом дослідження слугували автентичні лексикографічні джерела та художні твори англомовних авторів XX-XXI сторіччя (2000 комунікативних блоків). Емпіричний матеріал відібрано методом суцільної вибірки на 14000 сторінок художнього тексту.
Методи дослідження. У дослідженні використані елементи семіотичного аналізу з огляду на взаємодію невербальної та вербальної систем комунікації в писемному дискурсі, комплексний когнітивний та дискурсивний підходи, а також компонентний та концептуальний аналізи, метод лінгвістичного спостереження, описового та порівняльного аналізу з метою виявлення семантичного навантаження невербальних (графічних) та вербальних знаків позначення мовчання.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено комплексний аналіз невербальних (графічних) та вербальних одиниць екстеріоризації мовчання в писемному англомовному художньому дискурсі; в роботі виокремлено групу пунктуаційних знаків позначення мовчання; осмислено комунікативно-прагматичний потенціал силенціального ефекту, його гетерогенний характер; новизна роботи може бути узагальнена в положеннях, які виносяться на захист:
1. У домені мовчання особливе місце посідає феномен невербаліки комунікативне мовчання, силенціальний ефект, якому притаманні денотативна ситуативність, гетерогенні психічні та ментальні витоки, абсолютна антропоцентричність. Комунікативне мовчання (homo-silence) є первинним по відношенню до nature-silence, яке позначено в англомовному художньому дискурсі нараторською лінгвокреативністю та персоніфікацією.
2. Мовчання в англомовному художньому дискурсі номінується прямими та дескриптивними вербалізаторами. Базовими метазнаками позначення мовчання в англійській мові виступають лексеми pause та silence, колокаційні потенції яких експлікуються семантичним дизайном конкретної макросистеми та лінгвістичним статусом зазначених синонімічних номінацій.
3. Графічні засоби, взагалі, та пунктуаційні, зокрема, своєю появою зобов’язані виникненню писемності. Пунктуаційні знаки вбирають в себе риси цілих епох, приймають різну форму, змінюють своє значення. Графічні засоби, членуючи текстові блоки на складові, імплікують емоційний стан персонажів та ритміку мовлення. Серед графічних засобів виокремлюється група знаків позначення мовчання, силенціального ефекту. Ця група є вторинною та семантизованою по відношенню до групи граматикалізованих пунктуаційних знаків.
4. Мовчання на письмі позначається невербальними, графічними знаками, які утворюють окремий пласт метазнаків пунктуації графіку мовчання. У висловлюваннях та комунікативних блоках, більших за речення, маркерами мовчання виступають в основному три крапки, тире, комбінація знаків питання та оклику з трьома крапками, крапка в парцельованій репліці. Невеликий за обсягом корпус графічних знаків позначений потенційною адаптивною силою, що проявляється у поліаспектності, дієвості синтаксичних та семантичних функцій, які реалізуються як порізно, так і сумісно. Реалізація знаків позначення мовчання в англомовному художньому дискурсі є стилістично маркованою.
5. Комунікативне мовчання позначається в англомовному художньому дискурсі монолексемними, різночастиномовними, синтаксичними, фразеологічними одиницями та висловлюваннями. Однослівні позначення силенціального ефекту (іменники, прикметники), в основному, корелюють зі станом людини, що зумовлено характером комунікативної дії. При цьому номінації-словосполучення (якісні/кількісні оцінки) вказують на витоки та тривалість силенціального ефекту.
6. Феномен мовчання є дискурсивним явищем, яке віддзеркалює стан комунікантів, їх прагматичну та соціо-когнітивну діяльність. Силенціальний ефект корелює з психічним та ментальним станом людини, її емоціями та є маркером комунікативної стратегії.
7. Англомовному художньому дискурсу притаманні стилістичні засоби позначення мовчання: метафора, порівняння, метонімія, епітет, гіпербола, оксиморон, зевгма. Полілексемні вербалізатори мовчання є ситуативно та стилістично маркованими, що емоційно, оцінно, експресивно та образно позначають силенціальний ефект та персоніфіковані референти мовчання. В англомовному художньому дискурсі виокремлюються апосіопеза, анаколуф, умовчання, еліпс стилістично марковані номінації діалогічного мовчання. Полілексемні стилістичні засоби в основному актуалізуються нараторами в блоках дескрипції персоніфікованих референтів та природних явищ (nature-silence).
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що результати дослідження є певним внеском у розвиток теорії комунікації. Аналіз номінацій невербального феномену мовчання, лексичних моделей та типів номінацій мовчання на матеріалі англомовного художнього дискурсу, розробка питань «графіки мовчання» як окремого пласту семантизованих пунктуаційних знаків препарує осмислення онтології силенціального ефекту, ідентифікації таксономії мовчання в сучасній англійській мові. Дослідження комплементарності силенціального ефекту сприяють розумінню процесу інтеграції невербальних та вербальних знаків у письмовому дискурсі, ідентифікації проблем мови та мовленнєвої діяльності, експлікації лінгвістичних та когнітивних аспектів мовчання як невербального феномена спілкування.
Практична цінність роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі: курсах з мовознавства («Сучасні теоретичні парадигми», «Теорія знаків», Типологія дискурсу»), теорії комунікації («Комунікативні стратегії й тактики мовлення»), стилістики («Лексичні та синтакичні засоби», «Моделі словотвору») та лексикології («Жанри та стилі», «Семантичні зсуви слів»); а також при написанні магістерських та дипломних робіт з відповідної тематики; матеріал може бути використаний в навчальних посібниках зі стилістики та лексикології англійської мови.
Апробація роботи. Основні теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження викладено у доповідях на міжнародних, регіональних, звітно-наукових конференціях, а також на щорічних наукових семінарах викладачів та аспірантів кафедри англійської філології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (2002, 2003, 2004, 2005 рр.). Результати роботи були апробовані на Всеукраїнській науковій конференції Другі Каразінські Читання: Два Століття Харківської Лінгвістичної Школи” (Харків, 2003); на Науково-теоретичній конференції викладачів та студентів (Суми, 2003); на IV Міжнародній науково-методичній конференції Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Гурзуф, Республіка Крим, 2003); на Звітно-науковій конференції молодих вчених Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (Киів, 2003); на II Міжвузівській конференції молодих учених Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2004); на Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених та студентів Актуальні проблеми перекладознавства та лінгвістичного забезпечення діяльн

bibliography

ВИСНОВКИ

Мовчання людини представлено некомунікативними та комунікативними типами. У першому випадку воно корелює з біологічним або фізичним станом людини. Комунікативне мовчання людини (homo-silence) реалізує силенціальний ефект у мовленні, інтегрує з вербальними засобами спілкування, носить ментально-психічний характер, позначається діалогічністю та ситуативністю. Персоніфіковане мовчання артефактів та тиша в природі як nature-silence представлено метафорично, уподібнено до homo-silence.
Соціальне мовчання це універсальне мовленнєве явище, яке грунтується на канонізованих нормах поведінки в соціумі. В англомовному художньому дискурсі комунікативне мовчання екстеріоризується за допомогою невербальних (графічних) та вербальних знаків. Вербалізатори мовчання інтегрують з «графікою мовчання» на засадах комплементарності.
Інтерпретація феномену мовчання можлива завдяки осмисленню контекстуального оточення невербальних дій, графічних знаків та вербальних позначень силенціального компоненту. Вербальна та невербальна (графічна) екстеріоризація комунікативного мовчання препарує осмислення його поверхневої та глибинної структур. Вербалізатори мовчання та графічні репрезентанти виконують стилістичні функції в англомовному художньому дискурсі. Феномену мовчання притаманне лексичне, графічне позначення із відповідною семантичною та стилістичною інтеріоризацією.
Ідентифікація графіки мовчання препарує креативне осмислення зазначених знаків семіотичних систем, їх представленості в писемному дискурсі. Група графічних знаків позначення мовчання є незамкнутою, відкритою. Базові невербальні знаки мовчання представлені трьома крапками, тире та редуплікованими знаками. Звернення до текстового простору, осмислення його полікодового характеру сприяє верифікації комплементарності вербального та невербального у позначенні силенціального ефекту, осмисленню соціального досвіду мовчання, прецедентів, традиційного бачення референтів.
Мовчання породжується різними чинниками: небажанням розкрити секрет або назвати особу, зобразити хід думок, підказати можливі варіанти вирішення проблеми тощо. Адґерентні поняття мовчання екстраполюють дистинктивні риси останнього, фокусують його полімодальність, поліаспектність та полівекторність. Сфера представленості вербалізаторів силенціального ефекту є досить широкою: мовчання номінується за допомогою слів, словосполучень та комунікативних одиниць. Номінації мовчання актуалізують кількісні та якісні характеристики феномена. Вербалізаторами, які позначають безмовний стан людини або персоніфіковані артефакти, в основному, виступають іменники, прикметники та прислівники. Серед лексичних номінацій силенціального ефекту виокремлюються монолексемні та полілексемні одиниці.
Силенціальний ефект корелює із психічним та ментальним станом людини, її негативними та позитивними емоціями. Мовчання людини є дискурсивно детермінованим, воно асоціює з інтенціями комунікантів, їх поведінкою. Семантичне навантаження силенціального ефекту експлікується в опозиції мовлення :: мовчання, де мовчання значущий субститут мовлення.
Парадигма засобів позначення мовчання включає прямі та опосередковані засоби позначення мовчання. Індивідуально-психічне мовчання номінується в англійській мові домінантними словами silent, quiet, calm та одиницями із однойменними семами. Семантичне наповнення зазначених лексем позначено частковою еквівалентністю (Е). Так, Е (silent ‑ quiet) = 0,4; Е (silence ‑ quiet) = 0, 33; Е (silent ‑ calm) = 0, 2. Silence включає quiet за семантичним компонентом тиша”, мовчання”; silent корелює з calm за наявністю сем тихий”, безшумний”. Слова silence silent за семантичним наповненням є родовими по відношенню до quiet, calm, pause.
Пауза мовчазне переривання дії на короткий, незначний часовий проміжок асоціює з хезитацією та незручностями. Мовчання в художньому просторі, в діалогічному дискурсі, зокрема, має спільні із паузою витоки хезитації, незручності. Психологічно-ментальні витоки мовчання відрізняють його від паузи. В українській мові слово мовчазний дистанціює від слова тихий: тихий голос все ж таки звучить, а мовчазний тут не є релевантним.
Семантичний дизайн конкретних мов детермінує мовленнєву представленість відповідних семіотичних знаків. Силенціальний ефект в сучасному англомовному дискурсі має гетерогенну структуру екстеріоризації. На лексичному рівні виокремлюються домінанти silence та pause з притаманними їм конвергентними та дивергентними рисами. Ведучим є слово silence з огляду на: його більш частотне вживання у порівнянні з pause; пріоритет у номінаціях психологічних витоків; взаємозамінність з лексемою pause у певних структурах та ситуаціях; експлікацією його базового значення алонімами конотативно-емоційної орієнтації; семантизацією не тільки короткої перерви, але й пролонгованих і довгих зупинок.
Метазнаки silence та pause, їх семантично-синтаксичні розбіжності об’єктивують наявність категорії мовчання, її екстеріоризацію притаманними англійській мові засобами. Стилістична навантаженість номінацій силенціального компонента є очевидним в дискурсі персонажів та наратора, в дескрипціях homo silence та nature silence.
Стилістичне навантаження силенціальних номінацій в англомовному художньому дискурсі є прозорим у парадигмі умовчання, парцельованих та еліптичних реплік. Графіка мовчання є семантизованою категорією, що передає смисл переривання в мовленні із збереженням вихідних функцій цієї групи пунктуаційних знаків. У різномаїтті графічних знаків (капіталізація/декапіталізація літер, курсив, лапки, абзац, розподіл, різні шрифти) пунктуаційні знаки (тире, крапки, редупліковані крапки та знаки питання/оклику) посідають чинне місце у семантизації мовчання на письмі. «Графіка мовчання» виокремлюється за функціональною ознакою позначення мовчання як силенціального ефекту.
Серед стилістичних засобів позначення мовчання виокремлюються метафора, порівняння, метонімія, гіпербола, оксиморон, зевгма; серед синтаксичних стилістичних прийомів еліпс, апосіопеза та анаколуф.
Невербальний феномен мовчання детермінується дієвістю лінгвальних та екстралінгвальних факторів. Комплексний підхід до вивчення феномену комунікативного мовчання зумовлений напрямками семіотичних студій сьогодення, станом лінгвістики, інтеграцією мовних та немовних дисциплін. Характер взаємодії вербальних і невербальних знаків позначення мовчання розкривається у процесі дослідження інтертекстуальних та інтерсеміотичних зв'язків комунікації. Феномен мовчання, що є предметом когнітивно-комунікативної ланки епісистеми, потребує подальшого вивчення на типологічних теренах.
Ідентифікація лінгвістичних аспектів силенціального ефекту, засобів його екстеріоризації є актуальним з огляду на тенденції сьогодення комплексного вивчення вербальних та невербальних засобів комунікації, інтеграції експліцитного та імпліцитного, системного та функціонального. Подальше дослідження екстеріоризації силенціального ефекту, його семантичного навантаження є актуальним з огляду на розширення парадигми контрастивної семасіології, осмислення когнітивно-семантичного простору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абаимова Е.В. Монолог-рассуждение в диалогической речи английских художественных произведений конца XIX начала XX вв. // Записки з романо-германської філології: Ром.-герм. філол. ОДУ. Одеса:ОДУ, 1997. Вип.1. С. 1-7.
2. Акимова Н.Г. Новое в синтаксисе современного русского языка. М.: Высшая школа, 1990. 168 с.
3. Акуленко В.В. Вопросы интернационализации словарного запаса языка. Х.: Харьковский університет, 1972. 213 с.
4. Алексієвець О.М. Просодичні засоби інтенсифікації висловлювань сучасного англійського мовлення (експериментально-фонетичне дослідження): Дисканд. філол. наук: 10.02.04. Тернопіль, 1999. 268 с.
5. Алтапов В.М. Категории вежливости в современном японском языке. М.: Наука, 1973. 110 с.
6. Анохіна В.В. До питання про російську графіку // Матеріали міжвузівського лінгвістичного семінару. Донецьк, 1970. С. 59-68.
7. Анохіна Т.О. (1) Аналіз паузи у комунікативних ситуаціях // Збірник наукових статей викладачів, докторантів, аспірантів Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2002. Вип. 1 . С. 28-30.
8. Анохіна Т.О. (2) До питання про валідність термінів «сайлентологія», «силентика» // Збірник наукових статей викладачів, докторантів, аспірантів Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2003. Вип. 5. С. 12-14.
9. Анохіна Т.О. (3) Пауза як поліфункціональний феномен полікодового тексту // Збірник наукових праць "Мовні і концептуальні картини світу". − К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2002. − Вип. 7. − С. 10-15.
10. Анохіна Т.О. (4) Смислове навантаження паузи у семантичному просторі англійського мовлення // Вісник Сумського державного університету. Філологічні науки. Суми: СумДУ, 2002. Вип. №4(37). С. 5-8.
11. Анохіна Т.О. (5) Інтеграція вербальних та невербальних знаків (на матеріалі англійської мови) // "Другі Каразінські читання: Два століття Харківської лінгвістичної школи": Матер. Всеукраїнської наук. конф. Харьків: Константа, 2003. С. 14-15.
12. Анохіна Т.О. (6) Пауза як сіленціальний знак комунікації // Вісник Сумського державного університету. Філологічні науки. Суми: СумДУ, 2003. Вип. №4(50). С. 5-8.
13. Анохіна Т.О. (7) Кореляція феноменів Пауза” та Мовчання” на матеріалі англомовного художнього дискурсу (ХД) // Філологічні студії. Луцьк: Планета, 2004. Вип. №2 (26). С. 4-8.
14. Анохіна Т.О. (8) Квантитативні особливості сіленціального ефекту в художньому дискурсі // Вісник Харківського Національного Університету ім. В.Н. Каразіна: До 200-річчя Харківського Національного Університету ім. В.Н. Каразіна. Харків: Константа, 2004. № 636 С. 41-44.
15. Анохіна Т.О. (9) Лексико-стилістичні позначення мовчання // Філологічні студії. Луцьк: Планета, 2004. Вип. №4 (28). С. 20-24.
16. Анохіна Т.О. (10) Графічні позначення мовчання в англомовній художній прозі (ХП) // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: Матеріали Другої міжвузівської конференції молодих учених (12-13 лютого 2004 р.) / Відп. ред.: В.Д. Каліущенко Донецьк, ДонНУ, 2004. С. 19-21.
17. Анохіна Т.О. (11) Поліфункціональність та поліаспектність графічних знаків // Вісник Сумського державного університету. Філологічні науки. Суми: СумДУ, 2004. Вип. №3(62). С. 9-15.
18. Анохіна Т.О. (12) Статус сіленціального ефекту як рефлекторного процесу в англомовному художньому дискурсі // "Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур" : Мат. III міжвузівської конференції молодих учених / Відп. ред.: В.Д. Каліущенко Донецьк, ДонНУ, 2005. С. 31-33.
19. Анохіна Т.О. (13) Комплементарність вербального та невербального позначення мовчання в англомовному художньому дискурсі // Нова філологія. Запоріжжя: ЗНУ, 2005. Випуск № 1 (21). С. 111-114.
20. Анохіна Т.О. (14) Семантична конгруентність слів на позначення тиші // Вісник ЖДУ імені Івана Франка. Житомир: редакційно-видавничий відділ Житомирського державного університету імені Івана Франка, 2005. Вип. 23. С. 102-103.
21. Анохіна Т.О. (15) Когнітивні аспекти лексико-графічної екстеріоризації феномена мовчання в англомовному художньому дискурсі // "Лінгвістичні особливості англомовного дискурсу": Мат. Всеукр. студ. наук. конф. Горлівка: ГДПІІМ, 2005. С. 107-114.
22. Анохіна Т.О. (16) Засоби екстеріоризації мовчання в англійській мові // Зб. наук. пр. "Проблеми зіставної семантики". К.: КНЛУ, 2005. Вип. 7. С. 96-99.
23. Анохіна Т.О. (17) Функціональна таксономія номінацій мовчання (на матеріалі англомовного художнього дискурсу // Studia Germanica et Romanica: Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання: науковий журнал. Донецьк: ДонНУ, 2005. Т.2. № 1 (4). С. 5 14.
24. Анохіна Т.О. (18) Функціональне навантаження комунікативного мовчання // "Актуальні проблеми перекладознавства та методики навчання перекладу". Харків: Константа, 2005. С. 24-25.
25. Анохіна Т.О. (19) Соціо-лінгвістичні параметри сіленціального ефекту в англомовному дискурсі // Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація // Матеріали V Всеукраїнської наукової конференції Харьків: Константа, 2005. С. 4-5.
26. Анохіна Т.О. (20) Онтологія метазнаків позначення сіленціального ефеку // Вісник Сумського державного університету. Філологічні науки. Суми: СумДУ, 2005. Вип. №5(77). С. 5-10.
27. Антипов Г.А. и др. Текст как явление культуры. Новосибирск: Наука, 1989. 197 с.
28. Антипова А.М. Система английской речевой интонации. М.: Высш. Школа, 1979. 132 с.
29. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: Попытка системного описания // ВЯ, 1995. №1. С. 37-67.
30. Арнольд И.В. (1) Графические стилистические средства // Сб. статей "Семантика. Стилистика. Интертекстуальность" Спб.: изд-во Спб ун-та, 1999. С. 290-305.
31. Арнольд И.В. (2) Парадигма антропоцентризма, прагмалингвистика и стилистика декодирования // Сб. статей "Семантика. Стилистика. Интертекстуальность" Спб.: изд-во Спб ун-та, 1999. С. 172-183.
32. Арнольд И.В. (3) Стилистика декодирования как прагматическая стилистика // Сб. статей "Семантика. Стилистика. Интертекстуальность" Спб.: изд-во Спб ун-та, 1999. С. 168-172.
33. Арнольд И.В. (4) Эквивалентность как лингвистическое понятие // Сб. статей "Семантика. Стилистика. Интертекстуальность" Спб.: изд-во Спб ун-та, 1999. С. 39-54.
34. Арнольд И.В. (5) Стилистика современногго английского языка (Стилистика декодирования) // Учебное пособие для студ. фак. и ин-тов иностр. яз. Л.: Просвещение, 1973. 301 с.
35. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
36. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Язык русской культуры, 1999. 896 с.
37. Арутюнова Н.Д. Феномен молчания // Язык о языке: Cб. статей / под общ. рук. и ред. Н.Д. Арутюновой. М.: Язык русской культуры, 2000. С. 417-436.
38. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 136-137.
39. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. Львів: Світ, 1990. 232 с.
40. Багрій О.І. Когнітивний аспект значення та функціонування граматичних засобів вираження темпоральності в англійській мові / Сб. статей "Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики" / Від. ред. Н.М. Корбозерова. К.: КНУ, 2002. Вип. 1. С. 10-14.
41. Барташева Г.І. Взаємодія невербальних та вербальних компонентів ситуації комунікативного домінування в англомовному дискурсі // Автореф. дис. канд.філол. наук: 10.02.04 Харків: Константа, 2004. 20 с.
42. Барташева А.И. Способы вербальной репрезентации социально-дейктической информации, содержащийся в невербальных компонентах коммуникации // Нова філологія. Запоріжжя: ЗДУ, 2004. №1 (20). С. 21-27.
43. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Наука, 1979. 167 с.
44. Бацевич Ф.С. Очерки по функциональной лексикологии. Львів: Світ, 1997. 392 с.
45. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. Київ: Академія, 2004. 344 с.
46. Бацевич Ф.С. Про один тип прагматичних аномалій, або чим можна зіпсувати натяк? // Мовознавство, 2000. Вип. №2-3. С. 16-23.
47. Беглова В.Б. Лексика поля кинесика” (на материале современного английского язика) : Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. ун-т им. В.И. Ленина. М., 1996. 16 с.
48. Безуглая Л.Р. Значимое молчание в системе прагматической импликации // Вісник ХНУ. Х.: ХНУ, 2004. Вип. № 636 С. 47- 49.
49. Безуглая Л.Р. Прагматические импликации на пропозициональном уровне (на материале немецкого языка) // Нова філологія. Запоріжжя: ЗДУ, 2004. Вип. № 1 (20) С. 64-70.
50. Безуглая Л.Р. Непрямой дискурс как сфера реализации прагматической импликации // Мат. міжн. наук.-метод. конф. Ювілейні четверті Каразінські читання, присвячені 200-річчю ХНУ: "ЛЮДИНА. МОВА. КОМУНІКАЦІЯ". Х.: вид-во ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. С. 33-35.
51. Безугла Л.Р. Дискурсивні імплікатури в аспекті перекладу // "Актуальні проблеми перекладознавства та методики навчання перекладу": Матер. третьої Всеукр. наук. конф. Х.: Константа, 2005. с. 29-30.
52. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. − К.: Астрая, 1997. 310 с.
53. Белозерова Е.М. Адресатный аспект намека: на материале немецкого языка // Вісник Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна. Х.: Константа, 2004. Вісник № 636 С. 49-52.
54. Бєлова А.Д. Індивідуальна картина світу: інтерпретація і використання лінгвістичних ідей в НЛП // Зб. наук. ст. "Мовні і концептуальні картини світу". К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2002. №7. С. 36-43.
55. Бєссонова О.Л. (1) Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивно-гендерні аспекти. Донецьк: ДонНУ, 2002. 362 с.
56. Бєссонова О.Л. (2) Способи вираження оцінки і оцінні стратегії в мовленнєвій поведінці чоловіків та жінок // Нова філологія. Запоріжжя: ЗДУ, 2002. №3 (14). С. 41-48.
57. Бессонова О.Л. Оценочные абстрактные существительные в когнитивном аспекте // Вісник Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна. Х.: Константа, 2005. № 667. С. 82-85.
58. Бессонова О.Л. Оценочный тезаурус английского язика: общая характеристика // Вісник Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна. Х.: Константа, 2003. № 586. С. 14-17.
59. Бехта І.А. Дискурс наратора в англомовній прозі. К.: Грамота, 2004. 303 с.
60. Бехта І. Текст в пардигматичній системі наукових лінгвістичних концепцій XX- поч. XXI століття: актуальні та віртуальні стратегії розвитку // Дискурс іноземномовної комунікації: концептуальні питання теорії та практики (колективна монографія). Львів: вид-во ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. С. 164-192.
61. Блинова А.В. Структурно-семантический анализ невенрбальных средств коммуникации и их отражении в языке и речи: Автореф. дис. ... канд.. филол. наук: 10.02.04 / Российск. Ун-т дружбы народов. М., 1994. 16 с.
62. Богданов В.В. Молчание как нулевой речевой акт и его роль в вербальной коммуникациию // Языковое общение и его единицы. Калинин: КГУ, 1986. С. 12-18.
63. Богданов В.В. Функции вербальных и невербальных компонентов в речевом общении // Языковое общение: Единицы и регулятивы. Межвуз. сб. научн. труд. Калинин: Калининский гос. ун-т. 1987. С. 18-25.
64. Богданов К.А. Очерки по антропологии молчания. Homo Tacens. Спб.: РХГИ, 1997. 352 с.
65. Богданова Т.О. Загальна характеристика аргументативного дискурсу // "Другі Каразінські читання: два століття харківської лінгвістичної школи" : Матер. Всеукраїнської наук. конф. Х.: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2003. С. 25-26.
66. Божко Г.П. Невербальні компоненти спілкування в комунікативній ситуації "примирення " // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. К.: Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка, 2002. Вип.1. С. 14-17.
67. Борзенко С. Функціонально-комунікативне моделювання динаміки дискурсу // "Прикладна лінгвістика у XXI столітті: лінгводидактичні та культурологічні стратегії ": зб. наук. праць / Кусько К.Я. (гол. ред.). Львів: СПОЛОН, 2003. С. 14-15.
68. Будняк Д.В. Комунікативні дослідження як сучасний підхід до явищ української та польської мов // "Проблеми зіставної семантики ": зб. наук. ст. К.: КНЛУ, 2003. Вип. 6. С. 38-42.
69. Быценко Т.А. К вопросу о соотношении эмоций и оценок в дискурсе негативной эмоциональности // Мат. міжнар. наук.-метод. конф. Ювілейні четверті Каразінські читання, присвячені 200-річчю ХНУ: "ЛЮДИНА. МОВА. КОМУНІКАЦІЯ". Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. С. 39-41.
70. Бюлер К. Теория языка. Репрезентативная функция языка: Пер. с нем. /Общ. ред. и коммент. Т.В. Булыгиной, вступ. ст. Т.В, Булыгиной и А.А. Леонтьева. М.: Издательская группа Прогресс”. 2000. 528 с.
71. Ваврищук И.А. Пунктуационная подсистема драматургического текста (на материале англоязычной драмы конца XIX и XX ст. : Дис канд. филол. наук : 10.02.04. Одеса, 1999. 160 с.
72. Валагина Н.С., Розенталь Д.Э., Фомина М.И. Современный русский язык. М.: Логос, 2002. 528 с.
73. Василенко И.В. Семантика и прагматика предложений с глаголами кинесической коммуникации: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Киевский гос. ун-т имени Тараса Шевченко. К., 1979. 24 с.
74. Введенская Л.А. Культура речи. Серия «Учебники, учебные пособия». Ростов н/Д: Фенікс, 2002. 448 с.
75. Вежбицка А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики. Москва: Языки русской культуры, 2001. 272 с.
76. Вежбицка А. Язік. Культура. Познание: пер. с англ. М.: Русские словари, 1997. 416 с.
77. Вергун Т.И. Реконструкция эмоционального состояния на основе интертрепации вербальных и невербальных сигналов // Вісник Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна: До 200-річчя Харківського Національного Університету ім. В.Н. Каразіна. Х.: Константа, 2004. № 636 С. 52-55.
78. Верещагин Е. М., Костомаров В.Г. О своеобразии отражении мимики и жестов вербальными средствами // ВЯ, 1981. № 1. С. 36-47.
79. Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове). М.: Высшая школа, 1986. 640 с.
80. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 367 с.
81. Васьків М.С. Графіка як композиційний прийом увиразнення (роман Я. Олесіча "На озерах вогні") // Вісн. Житомир. держ. пед. ун-ту, 2004. №16. С. 48-50.
82. Волоцкая З.М. Николаева Т.М. Седан Д.М. Цивьян Т.В. Жестовая коммуникация и её место среди других систем человеческого общения // Из работ московского семиотического круга. М.: Языки русской культуры, 1997. С. 8-17.
83. Воробьёва Воробьева О.П. К вопросу о таксономии адресата художественного текста // Текст и его категориальные признаки // Сб. науч. тр. К.: КГПИИЯ, 1989. С. 39-46.
84. Воробьёва О.П. Текстове категории и фактор адресата. К.: Вища школа, 1993. 200 с Васьків М.С. Графіка як композиційний прийом увиразнення (роман Я. Олесіча "На озерах вогні") // Вісн. Житомир. держ. пед. ун-ту, 2004. №16. С. 48-50.
85. Вецкур Т.А. Непрямі мовленнєві акти відмови стверджувальних структур // Філологічні студії. Луцьк: Планета, 2004. Вип. №4. С. 52-58.
86. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 138 с.
87. Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць: на матеріалі німецької мови // Монографія. К.: Київський державний лінгвістичний університет, 2000. 256 с.
88. Гарань О.В. Жесты как речевые акты // Мат. Всеукр. наук. конф. "Другі Каразінські читання: Два століття Харківської лінгвістичної школи". Х.: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2003. С. 38-39.
89. Геворкян К.У. Кинесический язык (введение в кинесику): Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.19 / Ереванский гос. університет. Ереван, 1991. 39 с.
90. Глухоман І. В. Вербальний опис паралінгвістичних конституєнтів понятійного поля кохання (на матеріалі англійської мови) // Вісник Київського універститету. Серія Філологія. К.: Київський університет, 1998. Т.1. Вип. №1. С. 100-107.
91. Горелов И.Н. Безмолвный мысли знак: Рассказы о вербальной коммуникации. М.: Молодая гвардія, 1991. 240 с.
92. Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. М.: Наука, 1980. 88 с.
93. Горелов И.Н. О вербальных и невербальных составляющих речевого поведения // Вопросы психологии. М.: Ин-т языкознания АНРФ, 2003. Вып.1. С. 13-18.
94. Горелов И.Н. Паралингвистика: прикладной и концептуальный аспекты // Национально-культурная специфика речевого поведения. М.: Наука, 1977. С. 96-114.
95. Грайс Г.П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16. С. 217-237.
96. Гранько Н.К. Емоції у психології та лінгвістиці // Лінгвістичні й дидактичні проблеми іншомовної комунікації / Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Х.: Константа, 2002. Вип. № 567. С. 243-250.
97. Гришунин А.А. Исследовательские аспекты текстологии. М.: Наука, 1998. 416 с.
98. Гуревич Р.Л. Фонолінгвістичні особливості паузації англійських одиниць мовлення // Питання романо-германської філології та методики викладання іноземних мов. К.: Радянська школа, 1979. Випуск № 6. С. 29-35.
99. Гуторов В.А. К определению научного филологического дискурса. Лінгвістичні й дидактичні проблеми іншомовної комунікації // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Лінгвістичні й дидактичні проблеми іншомовної комунікації Х.: Константа, 2002. Вип. № 567. С.163-170.