Новальська Надія Іванівна. Науково-методичні основи регулювання структури агропромислового виробництва

brief description

Новальська Надія Іванівна. Науково-методичні основи регулювання структури агропромислового виробництва: Дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Науково-дослідний економічний ін- т Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. - К., 2002. - 195арк. - Бібліогр.: арк. 164-176

Новальська Н.І. Науково-методичні основи регулювання структури агропромислового виробництва. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 організація управління, планування і регулювання економікою. Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Київ, 2002.
В дисертаційній роботі досліджено науково-методичні основи формування структурних пропорцій агропромислового виробництва, засоби їх регулювання в умовах переходу до ринкової економіки, кон’юнктура на внутрішньому і зовнішньому ринках сировинних ресурсів і кінцевої продукції АПК.
Проведено комплексний аналіз структури виробництва агропромислового комплексу України і за результатами якого визначено та обгрунтовано: перспективні напрями зрушень в галузевій, територіальній, інституційній структурі виробництва; прогнозні показники розвитку продуктових підкомплексів і ринку продовольчих товарів на середньострокову перспективу; пріоритети пореформеного розвитку аграрного сектора економіки; необхідність державної підтримки комплексу важелями нормативно-правового, економічного і технологічного характеру в складі бюджетно-фінансової, грошово-кредитної, податкової, цінової і соціальної політики.
Доопрацювано методику розрахунково-аналітичних робіт по оптимізації структури виробництва АПК і розроблену структурну модель реалізовано на прикладі олійно-жирового продуктового підкомплексу України.

Об’єктивна необхідність доопрацювання науково-методичних основ регулювання структури виробництва зумовлюється станом і тенденціями розвитку АПК, які протягом 1990-2000 рр. стали кризовими.

Результати аналізу функціонування АПК засвідчили, що протягом 1990-2000 рр. відбулися суттєві зрушення в галузевій, територіальній, інституційній структурі виробництва. Структурні диспропорції призвели до зниження обсягів і ефективності агропромислового виробництва, незадоволення попиту промислових підприємств в сировині, а населення - в продовольчих товарах, тобто викликали незбалансованість попиту і пропозиції на вітчизняному ринку продовольства. В зв’язку з цим в сучасних умовах актуального значення набуває необхідність доопрацювання науково-методичних основ регулювання структури виробництва АПК, визначення напрямів реструктуризації аграрного сектора економіки.
Процес дослідження АПК як складної економічної системи вимагає здійснення комплексного аналізу і розробки проектів плану регулювання структури виробництва. Стратегія дослідження здійснюється в трьох аспектах (інституційному, галузевому, територіальному), оскільки кожен з них окремо не дає повної картини економічних процесів, які відбуваються в АПК.
В процесі реструктуризації сільськогосподарська галузь виконуватиме роль провідної ланки, оскільки ця галузь є джерелом виробництва сировини для переробних підприємств і продуктів харчування для населення, від її ефективності значною мірою залежить ефективність виробництва АПК в цілому. Процес здійснення аграрних перетворень повинен передбачати пріоритетність сільського господарства.
В процесі планування діяльності складних економічних систем ефективним методом є економіко-математичне моделювання, яке дозволяє визначити оптимальні програми розвитку та формування виробничої структури АПК. Вирішення питання розподілу загальносистемних ресурсів продуктових підкомплексів передбачає наступну послідовність робіт:

перший етап локальна оптимізація окремих частин складного об’єкту (АПК розглядається як сукупність продуктових підкомплексів і для кожного з них складається окрема числова модель на основі розробленої структурної економіко-математичної моделі);
другий етап це узгодження оптимальних планів усіх продуктових підкомплексів (увага концентрується на питанні розподілу загальносистемних ресурсів і отриманні оптимального плану по АПК регіону, що досліджується). Здійснення перерозподілу ресурсів між продуктовими підкомплексами має своєю метою забезпечення максимальної сукупної ефективності виробництва АПК.

Результати реалізації розробленої економіко-математичної моделі на прикладі олійно-жирового продуктового підкомплексу АПК України засвідчили необхідність корегування структури виробництва: шляхом перерозподілу основних зон виробництва скорочення посівів соняшнику в північних і західних областях через несприятливі природно-кліматичні і економічні умови; обмеження посівних площ соняшнику до 2500 тис.га; концентрації виробництва в Степу і Лісостепу; як альтернативу соняшнику в західних і північних областях рекомендовано вирощувати ріпак, а в південних - сою. Ці заходи є обгрунтованими з економічної і агрономічної точки зору: недотримання вимог сівозмін призводить до значного виснаження грунту, падіння рівня урожайності сільськогосподарських культур та зниження показників економічної діяльності сільськогосподарських товаровиробників.
Структура виробництва має визначатися виходячи з пріоритетності людських, а не виробничих потреб. Тому в процесі вирішення питання вибору орієнтирів для нарощування слід виходити з того, що мінімальні показники обсягу виробництва мають бути на рівні, який гарантує задоволення потреб в продуктах харчування згідно науково обгрунтованих норм і забезпечує продовольчу безпеку держави. Пріоритетність соціально-економічної мети має стати орієнтиром структурних зрушень.

Для задоволення внутрішньої потреби в продовольстві і гарантування продовольчої безпеки держави мінімально допустимою межею обсягів виробництва слід вважати: зерно 29 млн.т, борошно 3,4-4 млн.т, хліб і хлібопродукти 4,98 тис.т, цукор- 2,6 млн.т, олія 670 тис.т, картопля 18-19 млн.т, овочі 7,9 млн.т, плоди і ягоди 6,2 млн.т, м’ясо і м’ясопродукти 3,9 млн.т, молоко і молокопродукти 18,7 млн.т, яйця 14,3 млрд.штук.

Відповідно до результатів дослідження структури виробництва АПК прогнозний рівень нарощування обсягів виробництва рослинницької продукції на період до 2003 року становитиме 4-6%, в тваринництві 1-2%, в харчовій, переробній і легкій промисловості 10-15%. Зростання обсягів виробництва спричинено позитивними результати в процесі формування багатоукладності аграрного сектора економіки.

Прогноз та розраховані і обгрунтовані показники гарантування рівня продовольчої безпеки слід застосовувати в процесі планування розвитку окремих галузей з метою координації їх діяльності і забезпечення збалансування попиту і пропозиції на ринку продукції АПК.

Результативність процесів регулювання структури виробництва залежить від гнучкої державної підтримки аграрної сфери шляхом формування адекватного ринковим умовам економічного механізму важелями нормативно-правового, економічного і технологічного характеру в складі бюджетно-фінансової, грошово-кредитної, податкової, цінової, соціальної політики. Держава шляхом впровадження і розробки системи заходів законодавчого і організаційно-методичного характеру з метою подолання кризових явищ і створення умов для стабілізації виробництва має забезпечити прискорений розвиток АПК в напрямі вирішення проблем соціальної сфери, матеріально-технічного забезпечення, формування сприятливої податкової політики, активного розвитку фінансово-кредитної сфери, прискорення формування інфраструктури аграрного ринку, вирішення проблем організації виробництва.