Новосельська Любомира Іванівна. Екологізація фінансового механізму розвитку курортно-рекреаційних територій (на прикладі Львівської області)

brief description

Новосельська Любомира Іванівна. Екологізація фінансового механізму розвитку курортно-рекреаційних територій (на прикладі Львівської області) : Дис... канд. екон. наук: 08.08.01 / Національний лісотехнічний ун-т України. — Л., 2006. — 224арк. — Бібліогр.: арк. 170-184

Новосельська Л.І.Екологізація фінансового механізму розвитку курортно-рекреаційних територій (на прикладі Львівської області). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. Національний лісотехнічний університет України, Львів, 2006.
Дисертаційна робота присвячена вдосконаленню фінансового механізму розвитку курортно-рекреаційних територій в напрямі екологізації. На прикладі курортно-рекреаційних територій Львівщини здійснено аналіз еколого-економічних аспектів природокористування, дано оцінку природно-рекреаційного потенціалу та стану довкілля на курортно-рекреаційних територіях, виявлено найбільш депресивні з них за рівнем навантаження. Запропоновано підхід до розрахунку індексу екологічної депресивності.
Розкрито та поглиблено сутність поняття екологізації фінансового механізму та обґрунтовано його значимість стосовно збалансованого розвитку курортно-рекреаційних територій. Здійснено аналіз діючих фінансових інструментів у сфері природокористування і запропоновано методичний підхід до розрахунку рентної складової від використання курортно-рекреаційних територій, яка базується на рентному підході.
Доведено, що однією з необхідних умов реформування фінансових важелів розвитку курортно-рекреаційних територій є вдосконалення законодавчо-нормативних підходів екологізації фінансового механізму та розробка моделі інвестиційної політики на регіональному рівні. У зв'язку з цим, запропоновано напрями формування прибуткової частини місцевих бюджетів за рахунок рентної складової від використання курортно-рекреаційних територій; обґрунтовано систему формування взаємовідносин між різними рівнями бюджетів щодо розподілу рентних надходжень.

Дослідження сутності та методичного інструментарію екологізації фінансового механізму розвитку курортно-рекреаційних територій визначили мету, задачі та зміст дисертаційної роботи. У дисертації наведено теоретичне узагальнення, обґрунтування та нове вирішення наукового завдання поглиблення теоретико-методичних та організаційних основ екологізації фінансового механізму розвитку курортно-рекреаційних територій, наукове обґрунтування практичних рекомендацій щодо вдосконалення фінансового механізму в еколого-орієнтованому напрямі.
На основі узагальнення результатів дослідження зроблено наступні висновки:
1. Україна володіє цінними курортно-рекреаційними територіями, які мають вагоме економічне, екологічне та соціальне значення, але незадовільний стан довкілля та рівень забруднення знижує рекреаційні властивості територій, позбавляє їх інвестиційної привабливості та можливості збалансованого розвитку. Проведене дослідження свідчить про тісну взаємозалежність між якістю довкілля та оцінкою резервів залучення додаткових фінансових джерел з метою забезпечення раціонального використання курортно-рекреаційних територій.
2. Причинами недостатнього розвитку сфери природокористування є недосконала законодавчо-нормативна база та відсутність дієвих фінансових важелів регулювання розвитку курортно-рекреаційних територій, що потребує поглиблення теоретико-прикладних підходів стосовно екологізації фінансового механізму рекреаційного природокористування. З позицій системного підходу визначена сутність поняття екологізації фінансового механізму розвитку курортно-рекреаційних територій та методика прикладних досліджень в цьому напрямі.
3. Відповідно до існуючих методичних підходів визначення екологічної депресивності в територіальному розрізі та отриманих результатів порівняльної еколого-економічної оцінки стану довкілля (на прикладі курортно-рекреаційних територій Львівської області) запропоновано підхід до розрахунку індексу екологічної депресивності, який визначає ступінь забруднення курортно-рекреаційних територій за рівнем антропогенного і техногенного навантаження та ступінь їх оздоровлення за сумою фінансових інвестицій.
4. Оцінка діючих фінансових інструментів у сфері рекреаційного природокористування дозволила запропонувати один із напрямів створення додаткових джерел фінансування впровадження плати від використання курортно-рекреаційних територій, яка базується на рентному підході. В цьому контексті вказано шляхи формування рентних відносин у сфері рекреаційного природокористування і на їх основі визначені підходи щодо розрахунку рентної складової.
5. Базуючись на засадах збалансованого розвитку, запропоновано низку доповнень до законодавчо-нормативної бази стосовно регламентації та ефективного використання рентних надходжень від використання курортно-рекреаційних територій, реалізація яких підвищить їх інвестиційну привабливість та збільшить фінансові надходження до місцевих бюджетів. У роботі вказані стратегічні напрями формування рентної політики щодо розвитку курортно-рекреаційних територій із врахуванням сучасних тенденцій ринкових відносин.
6. У процесі дослідження запропонована інвестиційну модель реалізації природоохоронних програм на курортно-рекреаційних територіях, де ключову роль будуть відігравати механізми рентного оподаткування. Рентні надходження мають цільовий характер, оскільки направлені на забезпечення місцевих бюджетів влади додатковими фінансовими ресурсами, для збалансованого розвитку курортно-рекреаційних територій.
7. Доведено, що екологізація фінансового механізму розвитку курортно-рекреаційних територій повинна спиратись на комплексний підхід, який базується на засадах партнерства та комбінування джерел фінансування за умови гнучкого регулювання й можливості їх раціонального розподілу щодо рентної плати від використання курортно-рекреаційних територій між різними рівнями влади. Для підвищення дієвості моделі партнерства, з однієї сторони, необхідним є розширення прав та делегування повноважень місцевим органам влади, з іншої, отримання відповідних стимулюючих пільг природокористувачами, що призведе до покращення стану довкілля не лише на регіональному, а й національному рівнях.