Онищенко Микола Іванович. Клітинні реакції вогнища хронічного запалення при дії низькоінтенсивного гамма-випромінювання

brief description

Онищенко Микола Іванович. Клітинні реакції вогнища хронічного запалення при дії низькоінтенсивного гамма-випромінювання : дис... канд. мед. наук: 14.03.04 / Харківський держ. медичний ун-т. - Х., 2006

Онищенко М.І. Клітинні реакції вогнища хронічного запалення при дії низькоінтенсивного -випромінювання. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.03.04 патологічна фізіологія. Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2006.
Дисертація присвячена вивченню клітинних реакцій вогнища хронічного запалення при дії низькоінтенсивного -випромінювання. У роботі використані патофізіологічні, гістологічні, імуногістохімічні, фізико-хімічні, культуральні, цитологічні, статистичні методи дослідження.
У результаті проведеного дослідження встановлено, що низькоінтенсивне -випромінювання викликає посилення процесів вільнорадикального перекисного окислення, причому при опромінюванні до 3-ї доби запалення має місце лінійний характер дозової залежності, а при опромінюванні до 7-ї доби найбільш ефективною є доза 0.1 Гр. Антиоксидантний резерв організму достатньо виражений на 3-ю добу запалення, тоді як на 7-у добу він незначний і зменшується із дозою опромінювання. Інтенсивність пошкодження ДНК найбільша при опромінюванні до 7-ї доби запалення, причому доза 0.1 Гр є найбільш ефективною; при опромінюванні до 3-ї доби інтенсивність пошкодження ДНК пропорційна дозі опромінювання. У той же час, активність системи регуляції стабільності геному білка р53 зростає з дозою при опромінюванні як до 3-ї, так і до 7-ї доби запалення; при цьому збільшення експресії білка р53 у всіх типах кліток вогнища є незначним при дозі 0.1 Гр. Дози 0.5 Гр і 1.0 Гр викликають зниження вмісту макрофагів, лімфоцитів і фібробластів, тоді як доза 0.1 Гр призводить до посилення макрофагальної і фібробластичної реакцій при опромінюванні в максимуми проліферації цих клітин.
Посилення процесів вільнорадикального окислення у вогнищі запалення на тлі зниженої активності антиоксидантної системи і системи регуляції стабільності геному білка р53 при дії низькоінтенсивного -випромінювання в малих дозах (0.1 Гр) до 7-ї доби запалення, а також стимуляція проліферації фібробластів і макрофагів у вогнищі з можливим накопиченням помилок у структурі ДНК при ослабленому імунологічному нагляді з боку лімфоцитів можуть указувати на посилення онкогенного потенціалу вогнища хронічного запалення. При цьому на 3-ю добу виявляються антиоксидантні властивості вогнища запалення, що нівелюють ефекти -випромінювання завдяки наявності значних антиоксидантних резервів, які супроводжують «оксидантний вибух» макрофагів.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення актуальної наукової проблеми, що полягає в з'ясуванні клітинних реакцій вогнища хронічного запалення під впливом низькоінтенсивного -випромінювання. Отримано дані про клітинні реакції й дози опромінення, при яких має місце найбільший ризик карциногенезу при хронічному запаленні.

Низькоінтенсивне -випромінювання, згідно з отриманими параметрами хемілюмінесценції, призводить до посилення процесів вільнорадикального перекисного окислення при хронічному запаленні, причому при опромінюванні до піку макрофагальної реакції (3-я доба запалення) має місце лінійний характер дозової залежності хемілюмінесценції, а при опромінюванні до піку фібробластичної реакції (7-а доба запалення) найбільш ефективною виявляється доза 0.1 Гр, що належить до діапазону малих доз.
Антиоксидантний резерв організму, за даними залишкової інтенсивності хемілюмінесценції, зростає на 3-ю добу запалення при всіх дозах, тоді як на 7-у добу він незначний і зменшується з ростом дози опромінювання.
Інтенсивність пошкодження ДНК, за даними мікроядерного тесту, при дії низькоінтенсивного -випромінювання найбільш виражена при опромінюванні до 7-ї доби запалення, причому в цьому випадку доза 0.1 Гр ефективніша, ніж дози 0.5 Гр і 1.0 Гр; при опромінюванні ж до 3-ї доби інтенсивність пошкодження ДНК пропорційна дозі опромінювання.
Активність системи регуляції стабільності геному білка р53, за даними експресії цього білка в клітинах запальної гранульоми, зростає з дозою при опромінюванні як до 3-ї, так і до 7-ї доби запалення; при цьому збільшення експресії білка р53 у всіх типах клітин вогнища при опромінюванні в дозі 0.1 Гр є незначним, що свідчить про відсутність геномрегулювальної і онкосупресорної активності білка р53 при дії низькоінтенсивного -випромінювання в малих дозах.
Низькоінтенсивне -випромінювання помітно впливає на клітинний склад вогнища хронічного запалення. Дози 0.5 Гр і 1.0 Гр спричинюють зниження вмісту макрофагів, лімфоцитів і фібробластів, тоді як доза 0.1 Гр викликає посилення макрофагальної і фібробластичної реакцій при опромінюванні в максимуми проліферації цих клітин.
Посилення процесів вільнорадикального окислення у вогнищі запалення на тлі зниженої активності антиоксидантної системи і системи регуляції стабільності геному білка р53 при дії низькоінтенсивного -випромінювання в малих дозах (0.1 Гр) до 7-ї доби запалення, а також стимуляція проліферації фібробластів і макрофагів у вогнищі з можливим накопиченням помилок в структурі ДНК при ослабленому імунологічному нагляді з боку лімфоцитів можуть вказувати на значну вірогідність утворення мутацій в клітинах запальної гранульоми і посилення онкогенного потенціалу вогнища хронічного запалення.
При опромінюванні в пік макрофагальної реакції виявляються антиоксидантні властивості вогнища запалення, які нівелюють ефекти -випромінювання завдяки наявності значних антиоксидантних резервів, що супроводжують «оксидантний вибух» макрофагів.