ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПРАЦІВНИКІВ ЕКСПЕРТНОЇ СЛУЖБИ МВС УКРАЇНИ

brief description

Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С. Сковороди

На правах рукопису

Шевцов Сергій Олександрович

УДК 378.046.4

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПРАЦІВНИКІВ ЕКСПЕРТНОЇ СЛУЖБИ МВС УКРАЇНИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор Золотухіна Світлана Трохимівна

Харків – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................………............ 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПРАЦІВНИКІВ
ЕКСПЕРТНОЇ СЛУЖБИ МВС УКРАЇНИ ………………..…….

11
1.1. Загальна характеристика діяльності експертної служби МВС України ………….……………………………………………...……..
11
1.2. Педагогічна складова в системі професійної підготовки працівників експертної служби МВС України……………………..
25
1.3. Обґрунтування технології організації професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби МВС України...............
55
Висновки до розділу 1 .............……………………….…….….............…….. 82
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ТЕХНОЛОГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ
ПІДГОТОВКИ ПРАЦІВНИКІВ ЕКСПЕРТНОЇ СЛУЖБИ МВС УКРАЇНИ....................................................................................

85
2.1. Загальна характеристика експериментальної роботи ……….…...... 85
2.2. Реалізація технології професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби МВС України ……………………..
109
2.3. Аналіз результатів дослідження ……………………………………. 135
Висновки до розділу 2 ..........................................................................………. 162
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .....................................................................……… 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ..................................………. 168
Додаток А.............................................................................................................
Додаток Б..............................................................................................................
Додаток В.............................................................................................................
Додаток Г……………………………………………………………………….. 191
209
213
216

ВСТУП

Актуальність і доцільність дослідження. У сучасних умовах реформування суспільства однією з найважливіших є проблема підвищення рівня професійної підготовки фахівців у різних сферах діяльності, зокрема працівників експертної служби МВС України. Швидке ускладнення функціональних обов’язків експертів (адміністративних, експертно-консультативних, профілактичних, комунікативно-регулюючих, дисциплінарних, виховних, психотерапевтичних), що зумовлене специфікою сьогодення, гостро поставило питання про підвищення рівня їхньої професійної компетентності.
Вищезазначене спричинило, починаючи з 90-х років, організацію цілеспрямованої підготовки працівників експертної служби. Але поза увагою залишилася підготовка експертів-автотехніків, від професійної компетентності яких залежить якісне розслідування дорожно-транспортних пригод (ДТП): здійснення експертизи обставин і механізму ДТП, транспортно-трасологічної експертизи, а також експертизи технічного стану транспортних засобів.
Правильна оцінка ситуації ДТП, оптимальність прийнятого рішення з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних факторів, серед яких людський займає особливе місце, вимагає наявності у працівників експертної служби не тільки професійних, а й педагогічних знань і вмінь. Як свідчать результати проведеного пілотажного дослідження, труднощі в спілкуванні працівників експертної служби МВС України з потерпілими і свідками зумовлені відсутністю сформованих умінь налагодити контакт, будувати спілкування на основі толерантності, демократизму; уникати, а не поглиблювати конфлікти, володіти собою, мімікою, жестами, а також низькою культурою мовлення експертів.
Вищезазначене підтверджує важливість розробки педагогічної складової професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби.
Утім, за отриманими в процесі дослідження даними, значна частина працівників експертної служби не усвідомлюють ролі і значення загальнопедагогічних знань, умінь і навичок педагогічної техніки (пояснювати, переконувати, враховувати індивідуальні особливості учасників ДТП) в професійній діяльності, мають недостатній рівень розвитку таких морально-вольових якостей, як гуманність, толерантність, емпатійність, самостійність, відповідальність, ініціативність, наполегливість, працездатність.
Актуальність роботи посилюється потребою розв’язання суперечностей між: постійним ускладненням вимог до працівників експертної служби і відсутністю обґрунтованої системи кадрового та навчально-методичного її забезпечення; розширенням і ускладненням функціональних обов’язків працівників експертної служби в сучасних умовах, що вимагає використання саме педагогічних знань і умінь, та відсутністю розробленої педагогічної складової їхньої підготовки; об’єктивною потребою сьогодення реалізації компетентнісного підходу в процесі професійної підготовки фахівців і недостатньою визначеністю ключових компетенцій, що забезпечують високий рівень професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби.
Проблема професійної підготовки майбутніх фахівців належить до найбільш досліджених у педагогічній науці. Так, обґрунтування доцільності спеціальної підготовки кадрів, визначення її змісту, форм, методів, умов з урахуванням специфіки професійної діяльності знайшло відображення в працях Є.Барбіної, Г.Васяновича, Г.Гребенюка, В.Гриньової, І.Зязюна, О.Коваленко, М.Лазарєва, Н.Ничкало, М.Подберезського, І.Прокопенка, М.Романішиної, О.Романовського, С.Сисоєвої, Т.Танько, А.Троцко та інших дослідників.
Професійно-педагогічна складова виступала предметом наукових пошуків І.Бажана, О.Барабанщикова, В.Звягінцева, Т.Руднєва, М.Самоукіна, Т.Тищенко, Г.Яворської та інших, які досліджували зміст, форми, умови підготовки військових; М.Литвинчука, М.Нещадима, В.Новикова, П.Онипченка, які розглядали системи, моделі підготовки інструкторського складу льотної служби МЗС України.
Однак, організація професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби МВС України ще не була предметом дослідження.
Отже, потреба суспільства в підготовці висококваліфікованих кадрів експертної служби МВС України, реальні суперечності, що вимагають негайного розв’язання, та відсутність теоретико-практичних досліджень з питань організації професійно-педагогічної підготовки експертів-криміналістів спричинили вибір предмета та теми дисертації “Організація професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби МВС України”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з темою науково-дослідної роботи кафедр загальної педагогіки і початкової та професійної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних навчальних закладах” (РК № 1-200199004104). Тема затверджена вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 5 від 25 грудня 2005 р.), узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 2 від 26 лютого 2008 р.).
Мета дослідження – виявити вплив обґрунтованої технології організації професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби МВС України на підвищення рівня їхньої професійної компетентності.

Відповідно до мети визначено такі завдання:
1. Визначити і схарактеризувати педагогічну складову підготовки працівників експертної служби МВС України в контексті їхньої професійної діяльності.
2. Обґрунтувати технологію організації професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби і експериментально довести ефективність її реалізації.
3. Уточнити критерії, показники рівнів сформованості професійно-педагогічної компетентності працівників експертної служби.
Об’єкт дослідження - процес професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби МВС України.
Предмет дослідження – технологія організації професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби МВС України.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що ефективність формування професійно-педагогічної компетентності працівників експертної служби МВС України забезпечується впровадженням науково обґрунтованої технології, яка передбачає такі етапи: мотиваційно-цільовий (розвиток стійкої позитивної мотивації набуття професійно-педагогічної компетентності), змістово-процесуальний (реалізація в процесі підготовки експертів визначеної системи професійних “правових”, “експертних” і педагогічних знань, умінь; застосування відповідного методичного інструментарію (методів, форм, засобів, методик); навчально-методичне забезпечення професійно-педагогічної підготовки (посібники, програми, методичні рекомендації); аналітико-рефлексивний (самооцінка, самокорекція процесу формування професійно-педагогічної компетентності працівників експертної служби).
Методологічну і теоретичну основу дослідження складають: теорія наукового пізнання, основні засади системного підходу (В.Афанасьєв, В.Садовський, В.Юдін); концептуальні положення особистісно орієнтованого навчання й виховання (І.Бех, А.Бойко, Є.Бондаревська, О.Сухомлинська, І.Якиманська); положення андрагогіки як науки про освіту дорослих (С.Архипова, С.Вершловський, Ю.Кулюткин, О.Савченко, О.Пометун, Г.Сухобська); теоретичні основи професійної компетентності (А.Алферов, В.Гриньова, Н.Костилєва, В.Ландшеєр, Н.Лобанова, В.Лозова, М.Лук'янова, М.Махлін); загальні засади додаткової професійної освіти (Є.Бєлозерцев, М.Васильєва, А.Гонєєв, О.Іонова, О.Пашков, В.Сластьонін); нормативно-правові документи щодо організації системи додаткової професійної освіти в Україні (Закон України “Про освіту”, Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті, Державна національна програма “Освіта” (Україна XXI століття), Настанова про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України).
Дослідження виконувалося з урахуванням компетентнісного, культурно-антропологічного, діяльнісного, синергетичного підходів.
У процесі дослідження були використані такі методи:
1) теоретичні - аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури, аналіз досвіду підготовки експертів в Україні, Росії, Європі для проведення історико-генетичного аналізу проблеми і визначення вихідних теоретичних засад дослідження, обґрунтування технологічних етапів організації професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби;
2) емпіричні - аналіз документації щодо діяльності та підготовки експертів-криміналістів, спостереження за навчальною діяльністю експертів, бесіди, опитування, анкетування, контент-аналіз самостійних робіт експертів, що проходили підготовку, для визначення вихідного рівня їхньої професійної компетенції;
3) методи математичної статистики – для обробки отриманих результатів.
Дослідно-експериментальна база дослідження. Експеримент проводився на базі регіональних секторів автотехнічних експертиз Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Наукова новизна й теоретична значущість отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вперше визначено і схарактеризовано педагогічну складову (знання основ загальної педагогіки, знання і уміння педагогічної майстерності та педагогічної техніки); обґрунтовано й експериментально перевірено технологічні етапи (мотиваційно-цільовой, змістово-процесуальний, аналітико-рефлексивний) організації професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби МВС України; виявлено умови ефективної організації професійно-педагогічної підготовки: суб’єкт-суб’єктна взаємодія викладачів і слухачів-експертів; підготовка викладачів до здійснення професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби; відбір схильних до експертної діяльності випускників вищих технічних навчальних закладів; призначення керівниками курсів професійно-педагогічної підготовки осіб, для яких характерні організаторські, методичні, виховні здібності, а також високі моральні якості;
уточнено систему професійних знань, умінь (“правових”, “експертних”), критерії сформованості професійно-педагогічної компетентності працівників експертної служби (мотиваційний, когнітивний, поведінковий, рефлексивний), показники їх прояву (характер мотивації, ступінь сформованості професійно-педагогічних знань, умінь; оптимальність їх застосування в професійній діяльності і наявність умінь здійснення самоаналізу й самоконтролю);
подальшого розвитку набуло характеристика функцій діяльності експертів (організаційна, виховна, освітня, контролююча, карна, профілактична, інформаційна).
Практичне значення одержаних результатів полягає в реалізації поетапної організації професійно-педагогічної підготовки експертів-криміналістів; навчально-методичному її забезпеченні: написання і видання навчальних посібників з курсів “Експертиза технічного стану транспортних засобів”, “Транспортно-трасологічна експертиза”, “Експертиза обставин та механізму ДТП”; розробка комп’ютерної підтримки проведення ефективних та достовірних експертиз; заснування бібліотеки, фонди якої складали книги з фундаментальних наук, теорії та історії педагогіки, логіки, психології, методики, дидактики; облаштування навчальних кабінетів, лабораторій для читання лекцій, проведення семінарів, практичних і лабораторних занять з дотриманням санітарно-гігієнічних норм, забезпечення їх відповідними меблями та обладнанням належної якості; організація музею для експертів для ознайомлення їх із зразками частин транспортних засобів, різноманітних приладів, що використовували при проведенні експертиз.
Результати дослідження впроваджено у Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України (акт впровадження результатів від 23.09.08 № 57/5322) та в Навчально-науковому інституті підготовки слідчих і криміналістів Київського національного університету внутрішніх справ (довідка від 23.09.08 № 57/5313).
Результати дослідження можуть бути використані під час перепідготовки працівників експертної служби.
Вірогідність висновків і результатів дослідження забезпечується комплексним розглядом проблеми, застосуванням системи наукових методів, відповідних його об'єкту, предмету, меті та завданням; експериментальною перевіркою гіпотези дослідження; позитивними результатами експериментальної роботи та впровадженням розробленої технології професійно-педагогічної підготовки експертів-криміналістів у діяльність експертної служби МВС України.
Особистий внесок автора полягає у визначенні і характеристиці педагогічної складової професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби МВС України, обґрунтуванні технології організації та апробації її на дослідно-експериментальній базі регіональних секторів автотехнічних експертиз Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, а також в розробці навчальних програм, посібників та методичних рекомендацій.
Апробація результатів дисертаційної роботи здійснювалася під час обговорення результатів дослідження на засіданнях кафедри загальної педагогіки, кафедри теорії і методики професійної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (2003- 2008 р.р.), засіданнях Координаційно-методичної ради експертної служби МВС України (2002-2008 р.р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми криміналістики” (Харків, 25-26 вересня 2003 р.),
II Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна методологія експертного аналізу ДТП та оцінки ТЗ. Міжнародний досвід взаємодії експертних і страхових організацій” (Ялта, 5-6 жовтня 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Педагогічна майстерність: становлення і шляхи розвитку”, присвяченій 25-тій річниці кафедри педагогічної майстерності ПДПУ ім. В.Г.Короленка (Полтава, 1-2 червня
2006 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях “Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність” (м.Харків, 20-21 травня, 2008 р.) і “Внесок академіка В.С.Ледньова у становлення і розвиток теорії і структури змісту сучасної інженерно-педагогічної освіти” (м.Харків, 19-20 лютого, 2009 р.).
Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 17 праць, із них 6 статей у наукових фахових виданнях, 4 тези конференції, 2 навчально-методичних посібника, 5 навчально-методичних рекомендацій і програм.
Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (253 найменування), 3 додатків на 27 сторінках, 22 таблиць, 5 ілюстрацій. Основний текст дисертації відображено на 167 сторінках, загальний обсяг – 217 сторінок.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Постійне ускладнення діяльності працівників експертної служби МВС України в сучасних умовах (прийняття рішення з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних обставин; здійснення взаємодії з різними групами населення, виконання одночасно різних видів діяльності, застосування інформативно-комунікативних технологій, об’єктивна потреба прояву професійно-громадянської позиції, що спричиняє важливість сформованості морально-вольових якостей, тощо) зумовило організацію професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби, визначення і характеристику педагогічної її складової.
2. Доведено, що ефективність організації професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби МВС України, як процес поетапних дій викладацького складу, залежить від чітко визначеної мети – підвищення рівня компетентності, завдань, змісту, обґрунтування етапів технології (мотиваційно-цільовой, змістово-процесуальний, аналітико-рефлексивний) і виявлення умов її реалізації (суб’єкт-суб’єктна взаємодія викладачів і слухачів; підготовка викладацького складу; відбір слухачів схильних для роботи експертами; призначення керівниками курсів підготовки працівників експертної служби осіб, в яких сформовані організаторські, виховні, методичні уміння індивідуальної роботи та роботи з колективом).
3. Ефективність обґрунтованої і апробованої технології організації професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби МВС України засвідчували: усвідомлення працівниками експертної служби доцільності професійно-педагогічної підготовки, стійке прагнення вдосконалювати в подальшому набуті знання й сформовані уміння і навички; здатність орієнтуватися в інформаційному просторі, вміння застосовувати інформаційно-комунікаційні технології; організація продуктивної співпраці з різними категоріями людей (в команді, групі, індивідуально), конструктивне розв’язання конфліктів, відповідальність за прийняті рішення та їх виконання; застосування ефективних стратегій спілкування залежно від ситуації тощо; опанування моделі толерантної поведінки та стратегії конструктивної діяльності з урахуванням культурних, релігійних, вікових, статевих тощо відмінностей; використання способів діяльності й моделі поведінки, що відповідають чинному законодавству України, задовольняють власні інтереси особи та захищають права людини й громадянина; дотримання здоров’язберігаючої моделі життєдіяльності, а саме вміння зберігати власне фізичне, духовне, психічне здоров’я.
4. Установлено, що уточнені критерії (мотиваційний, когнітивний, поведінковий, рефлексивний), показники (характер мотивації, ступінь і обсяг засвоєння професійно-педагогічних знань, умінь, оптимальність їх використання в професійній діяльності, аналіз і корекція власних дій) дозволили зафіксувати рівні сформованості професійно-педагогічної компетентності працівників експертної служби.
Проведене дослідження не вичерпує досліджувану проблему. Перспективними аспектами подальших наукових пошуків можуть бути психологічна підготовка експертів; технологія формування в експертів морально-вольових якостей, тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования. – М.: Просвещение, 1990. – 141 с.
2. Абульханова-Славская О.А. Деятельность и психология личности. – М.: Наука, 1980. – 333 с.
3. Автотехнічна експертиза: Програми підготовки працівників експертної служби МВС України на право самостійного проведення автотехнічних експертиз / Укл. Ю.В. Пясецький. – К.: ДНДЕКЦ, 2003. – 14 с.
4. Автотехнічна експертиза. Програма підготовки експертів / Авт-уклад. С.О. Шевцов, К.В. Дубонос. – Харків: СПД-ФО Чальцев О.В., 2006. – 126 с.
5. Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность. – М.: Юридическая литература, 1976. – 256 с.
6. Актуальні питання автотехнічної експертизи. Ілюстрований збірник матеріалів з експертної практики. Виробничо-практичне видання / Авт.-уклад. С.О. Шевцов, К. В. Дубонос. – Харків: СПД-ФО Чальцев О.В., 2006. – 76 с.
7. Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Харків) 25-26 вересня 2003 р. / Ред. кол.: М.І. Панов (голов. Ред.), В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. – Харків: Гриф, 2003. – 312 с.
8. Алексеев А.И. Педагогические основы предупреждения преступлений органами внутренних дел. – М., 1984. – 187 с.
9. Алешин С.В. Профессионально-психологический отбор в авиации и безопасность полетов // Безопасность полетов. – 1997. – № 12. – С. 9-12.
10. Алферов А.Д. Опыт и проблемы повышения психологической компетентности учителя // Вопросы психологии. – 1988. – № 4. – С. 24-26.
11. Ананьев А.Д. Психологическая структура человека как субъекта // Человек и общество / Под ред. Ананьева А.Д. – Вып. 2. – Л., 1967.
12. Андрієвський Б.М. Сучасні педагогічні технології: Посібник. – Херсон: Айлант, 2001. – 47 с.
13. Анисимов О.С. Новое управленческое мышление. – М.: Экономика, 1981. – 352 с.
14. Анисимов О.С. Методологическая культура педагогической деятельности и мышления. – М.: Экономика, 1991. – 415 с.
15. Архипова С.П. Основи андрагогіки: Навчальний посібник. – Черкаси, 2002. – 219 с.
16. Асадулина С.Х. Влияние саморегуляции на формирование профессионально-педагогической направленности будущего учителя: Автореф. дис. … канд. псих. наук. – М., 1986. – 18 с.
17. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. – М.: Педагогика, 1978. – 163 с.
18. Атватер И. Я вас слушаю... Советы руководителю, как правильно слушать собеседника / Сокр. пер. с англ. – М.: Экономика, 1984. – 111 с.
19. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. – М.: Просвещение, 1982. – 134 с.
20. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований (Дидактический аспект). – М.: Педагогика, 1982. – 192 с.
21. Байкова Л.А., Гребенкина Л.К. Педагогическое мастерство и педагогические технологии: Учеб. пособие. – М.: Пед. о-во России, 2000. – 257 с.
22. Бандурка О.М. Професійна етика працівників органів внутрішніх справ. – Харків: НУВС, 2001. – 310 с.
23. Барабанщиков А.В., Звягинцев В.Г. Педагогика высшей военной школы. – М.: ВПА, 1985. – 136 с.
24. Барабанщиков А.В., Муцынов С.С. Педагогическая культура офицера: Научный поиск, войсковой опыт, практические рекомендации, взгляд в будущее. – М.: Воениздат, 1985. – 159 с.
25. Барбина Е.С. Формирование педагогического мастерства в системе непрерывного педагогического образования: Монография. – К.: Вища школа, 1997. – 153 с.
26. Бедерханова В.П. Роль восприятия и понимания студентами преподавателя вуза в профессионально-педагогической подготовке // Вопросы психологии межличностного познания и общения: Сб. науч. трудов. – Краснодар, 1985. – С. 24-30.
27. Безбородий В.О. Формування професійної правової культури керівників органів внутрішніх справ: Дис. … канд. пед. наук. – Харків, 2001. – 168 с.
28. Беспалько В.П. О возможностях системного подхода в педагогике // Советская педагогика. – № 7. – 1990. – С. 59-60.
29. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. – М.: Педагогика, 1989. – 192 с.
30. Бех І.Д. Особистісно-зорієнтоване виховання: Наук.-метод. Посібник. – К.: ІЗИН, 1998. – 204 с.
31. Бикова О.В. Формування готовності до професійної діяльності майбутніх офіцерів пожежної охорони: Дис. … канд. пед. наук. – К., 2001. – 204 с.
32. Блауберг И.В. Юдин В.Г. Становление и сущность системного подхода. – М.: Наука, 1973. – 256 с.
33. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М.: Изд-во МТУ, 1982. – 127 с.
34. Бодалев А.А. Личность и общение. Избранные труды. – М.: Педагогика, 1983. – 272 с.
35. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. – Воронеж: НПО МОДЭК, 1995. – 352 с.
36. Большая Советская Энциклопедия. – М., 1975. – Т. 22. – 546 с.
37. Бондаревская Е.В. Ценностные основания личностно ориентированного воспитания // Педагогика. – 1995. – № 4. – С. 29-36.
38. Бородулина М.К., Карлин А.Л. Обучение иностранному языку как специальности: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1975. – 264 с.
39. Бражник С.И. Профессиональная этика милицейской службы: Лекция. – К.: Киев. Высшая школа им. Ф.Э. Дзержинского, 1979. – 44 с.
40. Будавей В.Ю. Теория и методология программного подхода в планировании научно-технического прогресса. – М.: Мысль, 1980. – 207 с.
41. Быков А., Дробинка И. Курсантам навыки воспитателя // Авиация и космонавтика. – 1985. – № 3. – С. 12-14.
42. Васильєв Г.І. Педагогічні умови адаптації курсантів до навчання у вузах МВС: Дис. ... канд. пед. наук. – Одеса, 1997. – 186 с. + дод.
43. Васьковская С.В. Психологические условия формирования профессионального самосознания: Дис. … канд.. псих. наук. – К., 1987. – 136 с.
44. Введение в научное исследование по педагогике: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Ю.К. Бабанский, В.И. Журавлев, В.К. Розов и др.; Под ред. В.И. Журавлева. – М.: Просвещение, 1988. – 239 с.
45. Введение в педагогическую деятельность: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / А.С. Роботова, Т.В. Леонтьева, И.Г. Шапошникова и др. – М.: Издательский центр «Академия», 2000. – 208 с.
46. Вендров Е.Е. Психологические проблемы управления. – М.: Наука, 1969. – 160 с.
47. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. – 1440 с.
48. Вершловский С.Г. Образование взрослых: Перспективы развития // Новые знания. – 2003. – № 2. – С. 1-4.
49. Вершловский С.Г., Лесохина Л.Н. О подходах к исследованию структуры профессионально-педагогической деятельности. – Л.: НИИ ООВ, 1977. – 203 с.
50. Вилькеев Д.В. Применение проблемных задач как средства изучения развития личностных и профессиональных качеств // Педагогические и психологические проблемы учебных процессов в вузе: тезисы докладов Всесоюзной научной конференции 27-29 ноября 1984. – Казань, 1984. – Ч. 2. – С. 26-28.
51. Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Судебная экспертология (общетеоретические и методологические проблемы судебных экспертиз): Учебное пособие. – Волгоград: Высшая следственная школа МВД СССР, 1979. – 183 с.
52. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.
53. Возможности использования специальных знаний при расследовании дорожно-транспортных происшествий / Авт.-сост. С.А. Шевцов. – Харьков: СПД ФЛ Чальцев О.В., 2005. – 308 с.
54. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В. Гамезо. – М.: Просвещение, 1984. – 256 с.
55. Волков Н.Т. Личностно-ориентированное обучение курсантов высшего военно-учебного заведения: Автореф. дис. … канд. пед. наук. – Ярославль, 2000. – 19 с.
56. Воробьев Н.Е., Суханцева В.К., Иванова Т.В. О педагогической культуре учителя // Педагогика. – 1982. – № 1-2. – С. 66.
57. Выготский Л.С. Педагогическая психология. Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1991. – 480 с.
58. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти томах. Проблемы общей психологии / Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1982. – Т. 2. – С. 178-287.
59. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти томах. Проблемы общей психологии / Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1982. – Т. 3. – 328 с.
60. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.
61. Гласс Дж., Стэнли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии. – М.: Прогресс, 1976. – 495 с.
62. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
63. Грехнев В.С. Культура педагогического общения: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1990. – 142 с.
64. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти): Автореф. дис. … д-ра пед. наук. – К., 2001. – 45 с.
65. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти): Монографія. – Харків: Основа, 1998. – 300 с.
66. Гриньова В.М., Золотухіна С.Т., Балбенко С.Ю., Гриньов В.Й., Калашнікова Л.М. Педагогічна майстерність учителя: навч. посіб. / Харківський національний педагогічний ун-т ім. Г.С.Сковороди. — Вид. 2-е, випр. і доп. — Х.: ОВС, 2006. — 224с.
67. Гриньова М., Штепа О. Педагогічні засади менеджменту в освіті. – Підручник для директора. – 2003. – № 5. – С. 3-21.
68. Гриньова М., Штепа О. Механізми управлінської діяльності менеджера. – Підручник для директора. – 2003. – № 5. – С. 28-45.
69. Державна національна програма “Освіта ” (Україна ХХІ століття) / Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р. № 896. – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.
70. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. – К.: Друкарня МВС України, 1993. – С. 464-474.
71. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для учителей и родителей. – М.: Просвещение, 1987. – 205 с.
72. Добрович А.Б. Общение: наука и искусство. – М.: Яуза, 1996. – 254 с.
73. Дорожно-транспортные происшествия. Критерии оценки действий водителя / Авт.-сост. С.А. Шевцов, К.В. Дубонос. – Харьков: Факт, 2003. – 176 с.
74. Дорожно-транспортные происшествия. Особенности расследования. Виробничо-практичне видання / Авт.-уклад. А.М.Шабадей, С.О. Шевцов, К.В. Дубонос. – Харків: Факт, 2003. – 127 с.
75. Дорожньо-транспортні пригоди. Особливості розслідування / Авт.-уклад. А.М. Шабадей, С.О. Шевцов, К.В. Дубонос. – Харків: Факт, 2003. – 119 с.
76. Дубасенюк О.А Професійне становлення педагога. – Житомир: ЖПІ, 1993. – 106 с.
77. Дяченко В.І. Формування професійної усталеності курсантів вищих закладів освіти системи МВС: Дис. … канд. пед. наук. – Одеса, 2000. – 230 с.
78. Егоршин А. Управление персоналом. – М.: Знание, 1990. – 87 с.
79. Ермолаева Е.А. Профессиональные качества специалиста в модели его деятельности. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1979. – 52 с.
80. Есипов Б.П. Основы дидактики. – М.: Просвещение, 1967. – 472 с.
81. Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України. Схвалений Колегією МВС України 5 жовтня 2000 р. // Збірник нормативних актів по роботі з персоналом НУВС. – Харків, 2003.
82. Желтобрюх С.П. Развитие педагогического профессионализма преподавателя военного учебного заведения: Автореф. дис. … д-ра пед. наук. – Ярославль, 2002. – 38 с.
83. Загвязинский В.И. Методология и методика дидактического исследования. – М.: Педагогика, 1982. – 159 с.
84. Закон України “Про освіту ” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 34. – Ст. 451.
85. Закон України “Про судову експертизу” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст. 232.
86. Зарецкая И.И. Коммуникативная культура педагога и руководителя. – М.: Сентябрь, 2002. – 160 с.
87. Зеер Э.Ф. Психология профессионального образования: Учебное пособие. – Екатеринбург, 2000. – 368 с.
88. Змеев С.И. Андрагогика: становление и пути развития // Педагогика. – 1995. – № 2. – С. 66-67.
89. Змеев С.И. Технология обучения взрослых. – М.: Издательский центр “Академия ”, 2002. – 128 с.
90. Ибрагимов М.М., Куличенко В.В., Съедин Б.Г. Профессиональная этика и эстетическая культура сотрудников органов внутренних дел: Учебное пособие. – К.: НИиРИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1990. – 304 с.
91. Иванов В.П. Формирование личности офицера. – М.: Воениздат, 1986. – 158 с.
92. Ильина Т.А. К вопросу о профессиональной ориентации и профессиональном отборе в педагогическом учебном заведении СПб – Казань, 1996. – 421 с.
93. Ильина Т.А. Системно-структурный подход к организации обучения. – М.: Наука, 1972. – 89 с.
94. Исаев И.Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Издательский центр “Академия ”, 2002. – 208 с.
95. Ісаєнко М.М. Формування комунікативних умінь у курсантів закладів освіти МВС: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. – Одеса, 2002. – 21 с.
96. Камышанченко Е.Н. Теоретические основы экономического воспитания школьников: Автореф. дис. … д-ра пед. наук. – Белгород, 2001. – 46 с.
97. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. – М.: Просвещение, 1987. – 190 с.
98. Карпова Л.Г. Формування професійної компетентності вчителя загальноосвітньої школи: Дис. … канд. пед. наук. – Харків, 2003. – 295 с.
99. Карташов Н.И. Внедрение рекомендаций педагогической науки в практику. – М.: Педагогика, 1984. – 128 с.
100. Клиланд Д., Кинг В. Системный анализ и целевое управление. – М., 1974. – 293 с.
101. Клименко А.В., Калита А.А., Бережная Э.П. Методология и методика педагогического исследования, постановка цели и задач исследования: Учебное пособие. – К., 1988. – 99 с.
102. Ковалев А.Г. Психология личности. – М.: Наука, 1965. – 288 с.
103. Коваль М.С. Формування індивідуального стилу професійного спілкування у майбутніх офіцерів пожежної охорони: Дис. … канд. пед. наук. – Вінниця, 1998. – 176 с.
104. Козиев В.Н. Самообразование и самооценка учителя // Психологические проблемы самообразования учителя / Под ред. Г.С. Сухобской. – М.: АПН СССР, 1986. – С. 19-27.
105. Козяр М.М. Педагогічні основи виховання у курсантів навчальних закладів системи МВС відповідального ставлення до виконання своїх обов’язків: Дис. … канд. пед. наук. – К., 1998. – 166 с.
106. Колесников Л.Ф., Турченко В.Н., Борисова Л.Г. Эффективность образования. – М.: Педагогика, 1991. – 272 с.
107. Конаржевский Ю.А. Внутришкольный менеджмент. – М.: Новая школа, 1992. – 139 с.
108. Конаржевский Ю.А. Концепция внутришкольного управления. – Алма-Ата, 1991. – 101 с.
109. Конаржевский Ю.А. Что нужно знать директору школу о системах и системном подходе. – Челябинск: ЧГПИ, 1986. – 97 с.
110. Костылева Н.Е. Проблемы профессиональной компетентности учителя в новых социально-экономических условиях // Наука и школа. – 1997. – № 2. – С. 6-7.
111. Костылева Н.Е. Сущность и психолого-педагогические основы повышения квлификации педагогических кадров // Наука и школа. – 1997. – № 6-7. – С. 15-17.
112. Красюк І.П. Експертна служба МВС України сьогодні // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб. / ДНДЕКЦ МВС України; НАВСУ; Редкол.: Я.Ю. Кондратьєв та ін. – К.: Чайка, 2004. – № 2 (2). – С. 5-10.
113. Кричевский Р.Л. Если Вы – руководитель... Элементы психологии менеджмента в повседневной работе. – М.: Дело, 1993. – 352 с.
114. Кричевский В.Ю. Развитие управленческих учений директора общеобразовательной школы в процессе изучения передового педагогического опыта // Теоретические основы управленческих учений руководителей школ / Ред. Кол.: Е.П. Тонконогая (отв. ред.) и др. – М.: АПН СССР, 1988. – С. 20-29.
115. Кубіцький С.О. Система оцінювання готовності майбутніх офіцерів до професійної діяльності: Автореф. дис... канд. пед. наук. – К., 2002. – 20 с.
116. Кузнєцова А.Ф. Учитель: ставлення до себе та своєї професійної діяльності // Управління націнальною освітою в умовах становлення і розвитку української державності. – К., 1998. – С. 238-241.
117. Кузнєцова І.В. Педагогічні умови формування емпатійної культури студентів вищих медичних закладів: Дис. … канд. пед. наук. – К., 2004. – 479 с.
118. Кузьмин И.Д. Психотехнологии и эффективный менеджмент. – М.: Технологическая школа бизнеса, 1994. – 192 с.
119. Кузьмина Н.В. Педагогическое мастерство учителя как фактор развития способностей учащихся // Вопросы психологии. – 1984. – № 1. – С. 34-39.
120. Кузьмина Н.В. Понятие “педагогическая система” и критерии ее оценки. – Л.: ЛГУ, 1980. – 123 с.
121. Кузьмина Н.В. Профессионализм деятельности преподавателя и мастера производственного обучения. – М.: Высшая школа, 1990. – 119 с.
122. Кузьмина Н.В. Системный подход в педагогическом исследовании // Методология педагогических исследований. – М., 1980. – С. 27-45.
123. Кукушин В.С. Введение в педагогическую деятельность: Учебное пособие. – Ростов-на-Дону: Издательский центр “МарТ ”, 2002. – 224 с.
124. Кулюткин Ю.Н. О подходах к исследованию структуры профессионально-педагогической деятельности. – Л., 1977. – 86 с.
125. Кулюткин Ю.Н. Психология обучения взрослых. – М.: Просвещение, 1985. – 128 с.
126. Кулюткин Ю.Н., Сухобская Г.С. Методы изучения профессиональной направленности учителя. – Л., 1980. – 80 с.
127. Кулюткин Ю.Н., Сухобская Г.С., Божко Н.М., Бегали Л.Н. Образование взрослых на рубеже веков: вопросы методологии, теории и практики: В 4 т. / РАН; Ин-т образования взрослых / В.И. Подобед (науч. ред.), Г.С. Сухобская (ред.). – СПб.: Изд-во ИОВ РАО, 2000. – Т. 3. – Кн. 1.: Психологические основы образования взрослых. Образование взрослых: социально-психологические проблемы, поиски, решения. – 183 с.
128. Ландшеер В. Концепция “минимальной компетентности” // Перспективы: вопросы образования. – 1998. – № 1. – С. 37.
129. Левитов Н.Д. Психология труда. – М.: Учпедгиз, 1963. – 340 с.
130. Липкина А.И. Самооценка школьника. – М.: Знание, 1976. – 142 с.
131. Литвинчук Н. Повышая эффективность летного обучения: Армавирское высшее военное авиационное училище летчиков // Вестник ПВО. – 1988. – № 12. – С. 19-21.
132. Лігоцький А.О. Концептуальні підходи до формування освітніх систем // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 3. – С. 155-122.
133. Лобанова Н.Н. Профессионально-педагогическая компетентность преподавателя системы повышения квалификации и подготовки специалистов как условие совершенствования их образования: проблемы, поиски, опыт // Межвузовский сборник научных трудов.– СПб.: РАО ИОВ, 1992. – С. 12-19.
134. Лобанова Н.Н. Тенденции совершенствования педагогической компетентности и мобильности педагогов на современном этапе // Межвузовский сборник научных трудов.– СПб.: РАО ИОВ, 1985. – С. 87-94.
135. Лозова В.І. Формування педагогічної компетентності викладачів вищих навчальних закладів // Педагогічна підготовка викладачів вищих навчальних закладів: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. – Харків: ОВС, 2002. – С. 3-8.
136. Лукьянова М.И. Психолого-педагогическая компетентность учителя: Диагностика и развитие. –М.: ТЦ Сфера, 2004. – 144 с.
137. Макаренко А.С. Сочинения в 7 томах. – М. – Т. 5. – 348 с.
138. Маркова А.К. Формирование мотивов учения: Книга для учителя / А.К. Маркова, Т.А. Матис, А.Б. Орлов. – М.: Просвещение, 1990. 192 с.
139. Масалітіна О.С. Педагогічні умови застосування тестів для контролю навчально-пізнавальної діяльності старшокласників. – Дис. … канд. пед. наук. – Харків, 1999. – 179 с.
140. Махлин М.Д. Качественная оценка педагогической компетентности преподавателя системы повышения квалификации // Межвузовский сборник научных трудов. – СПб., 1995. – 127 с.
141. ІІ Международная научно-практическая конференция “Современная методология экспертного анализа ДТП и оценки ТС. Международный опыт взаимодействия экспертных и страховых организаций” : Информационный сборник. – Ялта, 2005. – 78 с.
142. Менеджмент в управлении школой: Учебное пособие для слушателей системы подготовки и повышения квалификации организаторов образования / Под ред. Г.И. Шалимовой. – М.: МИП “NB Магистр ”, 1992. – 230 с.
143. Мескон М.Х., Альберт М., Хедаури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1992. – 702 с.
144. Методичні матеріали навчальних тем, розроблені згідно з “Навчальним планом із соціально-гуманітарної підготовки рядового та молодшого начальницького складу органів та підрозділів внутрішніх справ України на 2003-2004 навчальний рік” / За ред. П.В. Цимбала, Л.А. Шаповала // Іменем закону. – 2003. – № 32-33. – С. 15-16.
145. Методологические аспекты судебной автотехнической экспертизы. Информационный сборник. Методы экспертного исследования / С.А. Шевцов, К.В. Дубонос. Под ред. С.И. Перлина. – Харьков: НИЭКЦ при УМВД Украины в Харьковской области, 2006. – 419 с.
146. Михеев В.И. Социально-психологические аспекты управления. – М., 1975. – 219 с.
147. Мишаткина Т.В. Педагогическая этика: Учеб. пособие. – Ростов-на-Дону: Феникс; Мн.: ТетраСистемс, 2004. – 304 с.
148. Морозов А.С. Формування правової культури у майбутніх працівників міліції: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. – Тернопіль, 1999. – 18 с.
149. Москвина Т.П. Россинская Е.Р. Сертификация методического обеспечения судебных экспертиз – реальный путь совершенствования негосударственной судебно-экспертной деятельности / Юстиция. – №3. – 2006. – С. 56-64.– http://www.rossinskaya.ru/articles/29.doc.
150. Мясищев В.Н. Личность и отношения человека: Международный симпозиум. – М., 1969. – С. 63-73.
151. Настанова про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України, затверджена наказом МВС України 30.08.99 № 682.
152. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті / Затверджено Указом Президента України від 17 квітня 2002 року № 347/2002.
153. Нещадим М.І. Військова освіта України: історія, теорія, методологія, практика: Автореф. дис. … д-ра пед. наук. – К., 2004. – 57 с.
154. Нещадим М.І. Військова освіта України: історія, теорія, методологія, практика: Монографія. – К.: Видавн.-полігр. центр “Київський університет”, 2003. – 852 с.
155. Ниренберг Дж., Калеро Г. Читать человека как книгу. – М.: Экономика, 1990. – 48 с.
156. Новиков В.Н. Развитие теории и практики подготовки преподавателей высшей военной школы (на материалах вузов РВСН): Автореф. дис. … д-ра пед. наук. – М., 1999. – 50 с.
157. Новый иллюстрированный энциклопедический словарь / Под ред. В.И. Бородулина, А.П. Горкина и др. – М.: Большая Российская энциклопедия. – 2003. – 912 с.
158. Огарев Г. 25 законов управления людьми. – М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2002. – 448 с.
159. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка. – М.: Азъ, 1992. – 212 с.
160. Онипченко П.М. Професійно-педагогічна підготовка льотно-інструкторського складу ВПС України у вищих навчальних військових закладах: Дис. … канд. пед. наук. – Луганськ, 2004. – 253 с.
161. Організація навчально-виховного процесу, методичної і наукової роботи у вищій військовій школі: Підручник / І.В. Біжан та ін. – Харків: ХВУ, 2001. – 410 с.
162. Основные направления развития автотехнической экспертизы. Информационный сборник. Методы экспертного исследования / С.А. Шевцов, К.В. Дубонос. Под ред. С.И. Перлина. – Харьков: НИЭКЦ при УМВД Украины в Харьковской области, 2006. – 316 с.
163. Основы педагогического мастерства / Под ред. И.А. Зязюна. – М.: Просвещение, 1989. – 302 с.
164. Падалка О.С. Педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Вид-во “Українська енциклопедія ” ім. М.П. Бажана, 1995. – 254 с.
165. Панасюк А.Ю. Система повышения квалификации и психологиская перестройка кадров. – М.: ВыСЗОШая школа, 1991. – 239 с.
166. Панкратов А.Н., Панкратов В.Н. Психотехнология управления людьми: Практическое руководство. – Изд. второе. – М.: Изд-во Института психотерапии, 2004. – 294 с.
167. Педагогика: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, Е.Н. Шиянов; Под ред. В.А. Сластенина. – 4 изд., стереотип. – М.: Издательский центр “Академия ”, 2005. – 576 с.
168. Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 544 с.
169. Педагогика профессионального образования: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Е.П. Белозерцев, А.Д. Гонеев, А.Г. Пашков и др. Под ред. В.А. Сластенина. – М.: Издательский центра “Академия”, 2004. – 368 с.
170. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: Монографія / С.О. Сисоєва, А.М. Алексюк, П.М. Воловик та ін..;
За ред.. С.О. Сисоєвої. – К.: ВІПОЛ, 2001. – 502 с.
171. Петровский А.В. Введение в психологию. – М.: Академия,
1995. – 496 с.
172. Подчалимова Г.Н. Теория и практика проектирования содержания дополнительного профессионального образования руководителей школ: Дис. ... д-ра пед. наук. – Курск, 2001. – 578 с.
173. Положення про психолого-педагогічне супроводження навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах МВС України: Наказ МВС України від 30 листопада 2002 р., № 1279.
174. Половникова Н.А. Воспитание познавательной активности. – Казань: Татарское книжное изд-во, 1968. – 203 с.
175. Попов Г.Х. Проблемы теории управления. – М.: Экономика, 1974. – 245 с.
176. Практическая психология для преподавателей / Под ред. М.К. Тутушкиной. – М.: Филинъ, 1997. – 328 с.
177. Проблемы судебной этики / Под ред. М.С. Строгович. – М.: Наука, 1974. – 396 с.
178. Програма формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки: Схвалено рішенням колегії МВС України від 10 січня 2003 р. № 1 км.
179. Прокопенко І.Ф., Євдокимов В.І. Педагогічна технологія. – Харків: Основа, 1995. – 105 с.
180. Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов / Под ред. А.В. Опалева, Г.В. Дубова. – М., 1997. – 156 с.
181. Психологический словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
182. Психология управления персоналом: Пособие для специалистов, работающих с персоналом / Под ред. А.В. Батаршева, А.О. Лукьянова. – М.: Изд-во Института психотерапии, 2005. – 624 с.
183. Пугачов В. П. Тести, ділові ігри, тренінги в керуванні персоналом. – К., 2002. – 156 c.
184. Равкин З.И. Актуальные вопросы теории педагогического стимулирования // Советская педагогика. – 1974. – № 10. – С. 69-79.
185. Радул В.В. Діагностика особистості майбутнього вчителя. – К.: Вища школа, 1995. – 150 с.
186. Расследование обстоятельств дорожно-транспортных происшествий. Практичний посібник / Авт.-уклад. С.О. Шевцов,
К.В. Дубонос: 2-ге вид., доп. – Х.: Факт, 2003. – 199 с.
187. Расследование обстоятельств дорожно-транспортных происшествий. Методичні рекомендації / Авт.-уклад. С.О. Шевцов, К.В. Дубонос. – Харків: Факт, 2002. – 171с.
188. Розслідування обставин дорожньо-транспортних пригод. Практичний посібник / Авт-уклад. С.О. Шевцов, К.В. Дубонос: 2-ге вид.,
доп. – Харків: Факт, 2003. – 199 с.
189. Россинская Е.Р. Развитие новых судебных экспертиз и подготовка специалистов // Закон. – 2005 – №6. – С. 16-23.
190. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии / Отв. ред. Е.В. Шорохова. – Изд. 2-е. – М.: Педагогика, 1976. – 416 с.
191. Руднева Т.И. Педагогика профессионализма. – Самара: Центр образоват. технологий, 1997. – 159 с.
192. Саврасов В.П. Особенности развития профессионального самосознания будущих учителей. – Дис. … канд. пед. наук. – Л., 1987. – 136 с.
193. Самоукина Н.В. Психология и педагогика профессиональной деятельности: Учебник. – М.: ЭКМОС, 1999. – 351 с.
194. Сафин В.Ф. Роль самооценки в осознании себя как субъекта педагогической деятельности // Формирование личности учителя в системе учебно-воспитательного процесса в пединституте. – М.: МГПИ, 1980. – С. 104-106.
195. Сериков В.В. Личностный подход в образовании: концепция и технологии. – Волгоград, 1994. – 108 с.
196. Скалкова Я. И др. Методология и методы педагогического исследования. – М.: Педагогика, 1989. – 224 с.
197. Скаткин М.Н. Методология и методика педагогических исследований (в помощь начинающему исследователю). – М.: Педагогика, 1986. – 152 с.
198. Сластенин В.А. Учитель и время // Советская педагогика. – 1990. – № 9. – С. 3-9.
199. Сластенин В.А. Формирование социально-активной личности учителя / Под ред. В.А. Сластенина. – М.: Просвещение, 1984. – 151 с.
200. Сливка С.С. Професійна етика працівника міліції:теоретико-правовий аналіз: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1994. – 18 с.
201. Сливка С.С. Професійна культура працівника міліції: Монографія / Львівський ін-т внутрішніх справ. – Львів, 1995. – 94 с.
202. Современный словарь иностранных слов. – М.: Иностранная литература, 1993. – 606 с.
203. Соколенко Т.М. Науково-педагогічний комплекс у вищих навчальних закладах (історичний аспект): Наукове видання. – Слов’янськ: СПДУ, 2004. – 105 с.
204. Степанова Е.И. Психология взрослых: экспериментальная акмеология. – М: Алтейя, 2000. – 288 с.
205. Столяренко А.М. Психологические и педагогические проблемы управления в МВД. – М., 1982. – 236 с.
206. Столяренко А.М. Психологические приемы в работе юриста. – М., 1999. – 254 с.
207. Столяренко А.М. Юридическая педагогика. Курс лекций. – М.: Ассоциация авторов и издателей “ТАНДЕМ”. Издательство “ЭКМОС”, 2000. – 496 с.
208. Сурмин Ю.П. Теория систем и системный анализ: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2003. – 368 с.
209. Сушик Н.С. Педагогічна технологія формування гуманістично-професійних якостей майбутніх фахівців: Дис. … канд.. пед наук. – Луцьк, 1996. – 177 с.
210. Талызина Н.Ф. Управление процессом усвоения знаний. – М.: МГУ, 1975. – 343 с.
211. Тарасевич Н.Н. Исследовательские проблемы формирования основ педагогического мастерства у студентов // Пути совершенствования психолого-педагогической подготовки учителя в свете основных напрвлений реформы общеобразовательной и профессиональной школы. – Полтава, 1985. – С. 170-171.
212. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. наук.-практ. матеріалів (до 55-річчя видання роботи С.М. Потапова “Введение в криминалистику”) / Міністерство юстиції України; Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса; Ред. колегія: М.Л, Цимбал, Е.Б. Сімакова-Єфремян, В.М. Шерстюк та ін. – Харків: Право, 2001. – 320 с.
213. Терещенко В.Ф. Шляхи створення ефективної системи наукової організації праці в експертних підрозділах органів внутрішніх справ // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб. / ДНДЕКЦ МВС України; НАВСУ; Редкол.: Я.Ю. Кондратьєв та ін. – К.: Чайка, 2004. – № 2 (2). – С. 97-102.
214. Тесты для всех / Сост. Т.В. Орлов. – К.: Довіра, 1996. – 222 с.
215. Тесты, тесты, тесты. – М.: Молодая гвардия, 1990. – 190 с.
216. Толковый словарь по управлению. – М.: Мысль, 1990. – 460 с.
217. Транспортно-трасологические исследования. Информационный сборник. Методы экспертного исследования / С.А. Шевцов, К.В. Дубонос. Под ред. С.И. Перлина. – Харьков: НИЭКЦ при УМВД Украины в Харьковской области, 2006. – 332 с.
218. Тулинцев Ю.М. Контрольно-аналитическая деятельность руководителя школы в условиях личностного подхода к образованию: Дис. ... канд. пед. наук. – Волгоград, 1995. – 256 с.
219. Турчанинова Ю.И. Педагогическая техника и мастерство учителя // Учителю о педагогической технике / Под ред. Л.И. Рувинского. – М.: Педагогика, 1990. – С. 4-14.
220. Учителю о педагогической технике / Под ред. Л.И. Рувинского. – М.: Педагогика, 1987. – 160 с.
221. Федеральный закон Российской Федерации от 25.04.2002 года № 40-ФЗ “Об обязательном страховании гражданской ответственности владельцев транспортных средств”.
222. Федеральный закон Российской Федерации от 27.12.2002 года №184-ФЗ “О техническом регулировании ”.
223. Философский словарь. – М., 1981. – 621 с.
224. Философский энциклопедический словарь. – М., 1983. – 678 с.
225. Фокин Ю.Г. Преподавание и воспитание в высшей школе: Методология, цели и содержание, творчество: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Издательский центр “Академия ”, 2002. – 224 с.
226. Фридман Л.М. О корректном применении статистических методов в психолого-педагогических исследованиях // Сов. педагогика. – 1970. – № 3. – С. 23-26.
227. Харламов Н.Ф. О педагогическом мастерстве, творчестве и новаторстве // Советская педагогика. – 1992. – № 7-8. – С. 52-55.
228. Худоминский П.В. Основы внутришкольного управления. – М.: Педагогика, 1987. – 165 с.
229. Худоминский П.В. Школоведение – теория управления школой. – М.: Педагогика, 1987. – 369 с.
230. Хуторской В.А. Ключевые компетенции и образовательные стандарты: Доклад на отделении философии образования и теоретической педагогики РАО 23 апреля 2002 г. – М.: Центр “Эйдос”. 2002. – www.eidos.ru
231. Чошанов М.А. Гибкая технология проблемно-модульного обучения: Методическое пособие. – М.: Народное образование, 1996. – 160 с.
232. Шадриков В.Д. Проблемы профессиональных способностей // Психологический журнал. – 1982. – Т. 3-5. – С. 17.
233. Шевандрин Н.И. Социальная психология в образовании. – М.: Владос, 1995. – 544 с.
234. Шевцов С.А. Влияние используемых (фактических и систематизированных) параметров торможения транспортних средств на выводы експерта-автотехника // Актуальні проблеми криміналістики. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Харків) 25-26 вересня 2003 р. / Ред.кол.: М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. – Х.: Гриф, 2003. – С. 296-299.
235. Шевцов С.А. Влияние результатов осмотра места дорожно-транспортного происшествия на выводы автотехнической экспертизы // Криміналістичний вісник. Науково-практичний збірник./ ДНДЕКЦ МВС України; НАВСУ; Редкол.: Я.Ю. Кодратьєв та ін. – “Чайка”, 2005.- № 1(3). – С. 109 – 116.
236. Шевцов С.О. З досвіду підготовки експертів у Росії та Європі // Компетенція вчителя в полікультурному просторі: Збірник наукових праць / За заг. ред. д-ра пед. наук Г.Є. Гребенюка. – Харків: Стиль-Іздат, 2007. – С. 188-201.
237. Шевцов С.О. Особливості педагогічної майстерності викладача курсів підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів // Витоки педагогічної майстерності. Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Випуск 3. – Полтава, 2007. – С. 167-170.
238. Шевцов С.О. Система професійно-педагогічної підготовки працівників експертної служби МВС України // Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць.- Вип.. XLII / За заг. ред. проф. В.І. Сипченка. – Слов’янськ: СДПУ, 2008.– С. 97-103.
239. Шевцов С.О. Проблеми професійно-педагогічної підготовки спеціалістів – працівників експертної служби МВС України // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. В.І. Євдокимова і проф. О.М. Микитюка / Харк. нац. пед. ун-т
імені Г.С. Сковороди. – Харків, 2006. – Вип. 24. – Ч. 2. – С. 135-141.
240. Шевцов С.А., Дубонос К.В. Актуальные вопросы, связанные с участием эксперта-автотехника (специалиста) в установлении обстоятельств ДТП // ІІ Международная научно-практическая конференция “Современная методология экспертного анализа ДТП и оценки ТС. Международный опыт взаимодействия экспертных и страховых организаций”. Информационный сборник. – Ялта, 2005. – С. 45-51.
241. Шевцов С.О., Дубонос К.В. Експертиза обставин та механізму ДТП: Програма підготовки працівників експертної служби МВС України. – К.: ДНДЕКЦ, 2006. – 36 с.
242. Шевцов С.О., Дубонос К.В. Експертиза технічного стану ТЗ: Програма підготовки працівників експертної служби МВС України. – К.: ДНДЕКЦ, 2006. – 40 с.
243. Шевцов С.О., Дубонос К.В. Транспортно-трасологічна експертиза: Програма підготовки працівників експе