ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ В УКРАЇНІ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

На правах рукопису

ТАРАСОВА Марія Юріївна

УДК 338.2:658.265

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.00.03 – Економіка та управління національним господарством

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник –
Александров Іван Олександрович
доктор економічних наук, професор

Донецьк – 2011
ЗМІСТ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВОДОКОРИСТУВАННЯМ, ОХОРОНОЮ ТА ВІДТВОРЕННЯМ
ВОДНИХ РЕСУРСІВ

13
1.1. Теоретично-методичні основи організації управління економікою водокористування
14
2.1. Оцінка досвіду управління економікою водокористування, охороною та відтворенням водних ресурсів
31
1.3. Концепція формування організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами України
50
Висновки до розділу 1 79
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ В УКРАЇНІ
82
2.1. Визначення організаційної структури механізму управління водними ресурсами України
83
2.2. Формування економічного інструментарію механізму управління водними ресурсами
107
2.3. Методи формування спеціалізованого інструментарію для підвищення ефективності механізму управління водними ресурсами
144
Висновки до розділу 2 162
РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ ІНСТРУМЕНТАРІЮ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ В УКРАЇНІ

165
3.1. Рекомендації щодо вибору організаційної структури механізму управління водними ресурсами
166
3.2. Підхід до оцінювання величини грошового еквівалента одиниці забруднення водних ресурсів скиданням зворотних вод
177
3.3. Розробка моделі управління технічними та комерційними втратами води на підприємствах водопровідно-комунального господарства
185
Висновки до розділу 3 208
ВИСНОВКИ 211
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 221
ДОДАТКИ 257

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АРК – Автономна Республіка Крим
БУВР – Басейнове управління водними ресурсами
ВКВВР – Відділ комплексного використання водних ресурсів
ВР – Верховна Рада
ВР АРК – Верховна Рада Автономної Республіки Крим
ГДК – Гранично-допустима концентрація
ГЕФ – Глобальний екологічний фонд
ДСТУ – Державний стандарт України
ЄБРР – Європейський банк реконструкції та розвитку
ЄЕК – Європейська Економічна Комісія
ЄС – Європейський Союз
ИСО
(ISO) – Міжнародна організація по стандартизації (International Organization for Standardization)
КМУ – Кабінет Міністрів України
КНР – Китайська Народна Республіка
КП – Комунальне підприємство
МАГАТЕ – Міжнародне агентство з атомної енергії
МЕР – Міждержавна екологічна рада
НМД – Неоподатковуваний мінімум доходів
ОБРВ – Орієнтовно безпечний рівень впливу
ОЕСР (OECD) – Організація економічного співробітництва та розвитку
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ПРООН – Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй
РМ АРК – Рада Міністрів Автономної Республіки Крим
РФ – Російська Федерація
СЕС – Санітарно-епідеміологічна станція
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
ТАСИС
(TACIS) – Технічна допомога Співдружбі Незалежних Держав (Technical Assistance for the Commonwealth of Independent States)
NRW – Неприбуткова вода (Non-Revenue Water)
PE-RT – Сополімер етилену з октеном; поліетилен з підвищеним опором до температур та стійкістю до старіння
UNEP – Організація Об’єднаних Націй з екологічної політики
UNIDO – Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку

ВСТУП

Актуальність теми. Обмеженість запасів і нерівномірність розподілу водних ресурсів (лише 2% належать до прісних вод у складі льодовиків і менше 1% – до природних водних об’єктів світу), транскордонний характер їх забруднення зумовлюють необхідність відмови від споживацького підходу до водокористування. Втручання людини спричинило погіршення якості у 90% поверхневих вод України (віднесені до категорії екологічно брудних). Витрати свіжої води на одиницю продукції у 2,5 рази перевищують аналогічні показники Франції та у 4,3 раза – Німеччині та Великобританії. Знос основних фондів галузей, що є основними водокористувачами, досягає 62%. Недосконалість технологій спеціального водокористування в Україні та складна екологічна ситуація визначають актуальність підвищення ефективності управління водними ресурсами.
Вагомий внесок у розвиток економіки з питань ефективного природокористування здійснено зарубіжними вченими: А. Маршаллом [117], А. Пігу [152], Р. Коузом [261], В. Оутсом [292], Д. Пірсом та Р. Тернером [153] – інтерналізація екологічних екстерналій, встановлення права власності на природні ресурси; Б. Коммонером [95], Н. Реймерсом [190], Ю. Одумом [145] – узагальнення теорії та практики природокористування, біоекономіки та екології людини; Дж. Форрестером [232], Д.Медоузом [118] та ін. – формалізація процесів, структури та динамічних змін поведінки складних екологічних систем; О. Балацьким [24], К. Гофманом [47], М. Лемешевим [107], Г. Моткіним [131], І. Потравним [219], О. Рюміною [201], М. Тихомировим [219] – розроблення наукових підходів до адекватної оцінки та збереження природного капіталу.
Серед досліджень вітчизняних учених слід відзначити роботи: С. Дорогунцова [51], В. Павлова [148], А. Федорищевої та М. Хвесика [234] із підвищення раціональності водокористування шляхом оптимізації розвитку й розміщення продуктивних сил; О. Амоші [13], Л. Мельника [119], Є. Хлобистова [235], М. Чумаченка [239] щодо розробки економічного меха-нізму ресурсозбереження й нормування навантаження на водні екосистеми; І. Александрова [2], О. Веклич [36], В. Міщенко [129], І. Синякевича [204], Ю. Стадницького [209], В. Трегобчука [223] з удосконалення економічного механізму управління природокористуванням; Н. Андрєєвої [16], Б. Буркинського [33], Л. Купінець [105], О. Прокопенко, С. Харічкова [105] щодо активізації природоохоронних інновацій; О. Дмитрієвої [50], В. Інякіна [83], О. Рубеля [196] з розвитку науково-методичних засад екологічно безпечного водокористування й управління підприємствами водного господарства. Проте питання впорядкування організаційної структури механізму управління водними ресурсами, формування спеціалізованого інструментарію підтримки управлінських рішень і створення стимулів до зменшення техногенного навантаження на водні екосистеми з урахуванням інституціональних особливостей України потребують подальшого дослідження. Це обумовило вибір теми дисертаційної роботи, формування мети та завдань, спрямованих на її реалізацію.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено згідно з планами науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: «Розвиток механізму фінансового регулювання виробничого потенціалу» (номер держреєстрації 0104U003429, 2004-2007 рр.) – на основі аналізу нормативно-законодавчої бази України в сфері водокористування розроблено рекомендації щодо її удосконалення, визначено організаційну структуру та економічний інструментарій механізму управління водними ресурсами; «Фінансово-економічний механізм регулювання розвитку промислового виробництва» (номер держреєстрації 0107U009796, 2007-2010 рр.) – узагальнено підходи до економічної оцінки збитків внаслідок техногенного впливу на навколишнє середовище, що дозволило запропонувати підхід до розрахунку грошового еквівалента одиниці забруднення водних ресурсів скидами зворотних вод; «Управління розвитком промисловості в умовах системних дисбалансів» (номер держреєстрації 0110U000380, 2010-2013 рр.) – проведено аналіз зарубіжного досвіду з моделювання економіко-екологічних систем, на основі якого розроблено та реалізовано системно-динамічну модель управління технічними і комерційними витратами води на підприємствах водопровідно-комунального господарства. За держбюджетною темою Донецького національного університету «Методологія та практика прийняття управлінських рішень в менеджменті» (номер держреєстрації 0107U001776, 2007-2010 рр.) – розроблено інструментарій підтримки прийняття управлінських рішень у сфері водокористування, охорони та відтворення водних ресурсів.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розвиток теоретичних положень та обґрунтування практичних рекомендацій щодо удосконалення та підвищення ефективності організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами України.
Для досягнення поставленої мети вирішено такі завдання:
розкрито сутність механізму управління водними ресурсами згідно із структурно-організаційним підходом до визначення терміну «механізм» та системним підходом до визначення поняття «управління» з урахуванням специфічних особливостей водних ресурсів та їх використання як об’єкту управління;
узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід управління водними ресурсами та визначено основні організаційно-економічні підходи до їх раціонального використання;
удосконалено концепцію формування організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами України;
проведено аналіз нормативно-правової бази України для визначення організаційної структури, недоліків та перспектив удосконалення економічного інструментарію механізму управління водокористуванням, охороною та відтворенням водних ресурсів;
проаналізовано існуючі методи економічного оцінювання збитку, завданого забрудненням навколишнього середовища, моделювання та ситуаційного аналізу поведінки складних економіко-екологічних систем для формування інструментарію підтримки управлінських рішень;
надано рекомендації щодо реформування сучасної організаційної структури механізму управління водними ресурсами України за басейновим принципом;
розроблено підхід до розрахунку грошового еквівалента одиниці забруднення водних ресурсів скидами зворотних вод;
побудовано і реалізовано системно-динамічну модель управління технічними та комерційними витратами води на підприємствах водопровідно-комунального господарства; розроблено інерційний і активний сценарії функціонування підприємства для визначення найбільш ефективної стратегії управління у довгостроковому періоді.
Об’єктом дослідження є процес функціонування організаційної структури на підставі ефективного використання економічного інструментарію механізму управління водокористуванням, охороною та відтворенням водних ресурсів.
Предметом дослідження є організаційна структура та економічний механізм управління спеціальним водокористуванням та водними ресурсами.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є фундаментальні концепції економічної теорії та теорії управління, наукові положення в галузі природокористування та охорони навколишнього природного середовища, класичні підходи до водоспоживання та водовідведення, роботи зарубіжних та вітчизняних вчених у сфері економіко-математичного моделювання поведінки складних систем. Інформаційною базою виступають нормативно-законодавчі акти України, статистичні звіти Державної служби статистики України, головного управління статистики в Донецькій області, програми та звіти Сіверсько-Донецького басейнового управління водними ресурсами, форми звітності щодо розрахунку тарифів на послуги водопостачання.
У роботі використано: загальнонаукові методи аналізу та синтезу, теоретичного узагальнення та порівняння – при дослідженні зарубіжного досвіду теорії та практики управління водними ресурсами, уточненні понятійного апарату; кластерного аналізу (метод k-середніх) – при класифікації організаційно-економічних підходів до управління водними ресурсами; генетичних алгоритмів – при підтвердженні придатності обраних класифікаційних ознак для розбиття країн на кластери; метод детермінованого факторного аналізу – при визначенні кількісних значень індикаторів ефективності механізму управління водними ресурсами; системного підходу – при розробці концептуальних положень формування організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами; економетричного аналізу – при прогнозуванні рівня техногенного навантаження на природні водні ресурси, розробці підходу до оцінювання обґрунтованої величини грошового еквівалента одиниці забруднення водних ресурсів скидами зворотних вод; системної динаміки – при розробці та реалізації моделі управління технічними та комерційними витратами води на підприємствах водопровідно-комунального господарства; сценарного підходу – при обранні найбільш ефективної стратегії управління підприємством водопровідно-комунального господарства у довгостроковій перспективі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в подальшому розвитку теоретичних і науково-практичних положень щодо визначення та удосконалення організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами. До основних результатів, які визначають наукову новизну дослідження, належать такі:
уперше:
запропоновано науково-методичний підхід до управління технічними та ко-мерційними витратами води на підприємствах водопровідно-комунального господарства, заснований на методі системної динаміки та сценарному підході; його відмінність від відомих підходів полягає у врахуванні поведінки споживачів і введенні чинника «індекс неприбуткової води», що дозволяє визначити розмір тарифу на послуги з централізованого водопостачання, регулювати раціональність водокористування та покращити економічний результат діяльності підприємств водопровідно-комунального господарства;
удосконалено:
класифікацію організаційно-економічних підходів до управління водними ресурсами (приватизаційний, традиційно-історичний, адміністративно-територіальний, природно-ландшафтний, постколоніальний та адміністративно-командний підходи), відмінна особливість якої полягає у групуванні країн на основі кластерного аналізу та встановлення адекватності обраних класифікаційних ознак (форма організації, спосіб утворення, причина формування або реформування та специфічні риси) методом генетичних алгоритмів;
концепцію формування організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами України, яка на відміну від існуючих надає рекомендації щодо реформування організаційної структури механізму управління водними ресурсами та формування спеціалізованого інструментарію підтримки прийняття управлінських рішень з урахуванням переваг та недоліків зарубіжного досвіду басейнового управління водними ресурсами та особливостей України;
дістали подальшого розвитку:
напрями удосконалення нормативно-законодавчої бази України в сфері управління водними ресурсами: уніфікація термінологічного апарату; пропозиції щодо створення міжнародних, регіональних та субрегіональних Басейнових Рад як спеціально уповноважених установ з управління гідрографічними басейнами; розширення якісного складу Басейнових Рад включенням представників міжнародних організацій та науково-дослідних установ;
науково-методичний підхід до оцінювання грошового еквівалента одиниці забруднення водних ресурсів скидами зворотних вод з використанням економетричних моделей, відмінність якого від відомих підходів полягає в обґрунтованому відображенні величин техногенного навантаження на водні ресурси у грошовому еквіваленті.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі запропонованого підходу до розрахунку грошового еквівалента одиниці забруднення водних ресурсів скидами зворотних вод впроваджено науково-обґрунтований показник питомого економічного збитку від забруднення водних ресурсів та ставки штрафів за порушення природоохоронного законодавства.
Системно-динамічна модель управління технічними та комерційними витратами води на підприємствах водопровідно-комунального господарства є основою прогнозної оцінки впливу зміни тарифної ставки, відрахувань на скорочення технологічних та комерційних втрат води на фінансову результативність виробничої діяльності. Моделювання їх змін за сценаріями розвитку подій забезпечує зменшення невизначеності прийняття рішень та створення найбільш ефективної стратегії управління – максимізацію раціональності використання природних водних ресурсів при максимізації економічного ефекту.
Пропозиції та рекомендації дисертації використано: при розробці екологічного розділу «Стратегії розвитку міста Донецька на період до 2020 року» (лист №127/160 від 08.02.2011) – рекомендації щодо удосконалення термінології в сфері управління економікою водокористування, реформування організаційної структури механізму управління водними ресурсами; у діяльності Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів Державного комітету України по водному господарству (лист №09/1755 від 17.12.2008), Донецької обласної ради (лист №к9-1762 від 14.07.2009) та Секретаріату Кабінету Міністрів України (лист №1001/0/2-10 від 08.02.2010) – економіко-математичне обґрунтування встановлення грошового еквівалента умовної тони шкідливої речовини, яка надійшла до навколишнього середовища; у роботі Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики Верховної Ради України (листи №04-13/11-381 від 13.05.2009, № 127/112 від 21.01.2011) – науково-методичний підхід до управління технічними та комерційними витратами води на підприємствах водопровідно-комунального господарства.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою роботою, в якій представлено авторський підхід до вирішення наукового завдання щодо визначення, удосконалення та підвищення ефективності організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами України. Внесок автора в колективні праці конкретизовано у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і практичні результати дослідження обговорено та схвалено на 12 науково-практичних конференціях. Основні з них: «Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку» (м. Алушта, 2006 р.), «Управління розвитком соціально-економічних систем: вчора, сьогодні, завтра» (м. Донецьк, м. Святогорськ, 2006 р.), «Теория и практика экологического страхования: устойчивое развитие» (м. Москва, Росія, 2007 р.), «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (м. Донецьк, 2008 р.), «Конкурентоспроможність національної економіки» (м. Київ, 2009 р.), «Розвиток національної промисловості у сучасному контексті: пріоритети, проблеми, регулювання» (м. Донецьк, 2009 р.), «Інвестиційні та інноваційні складові розвитку внутрішнього ринку України в умовах глобалізації» (м. Київ, 2009 р.), «Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети» (м. Донецьк, 2010 р.).
Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковано у 15 наукових працях, серед яких 1 колективна монографія, 10 статей у наукових фахових виданнях, 4 матеріали конференцій. Загальний обсяг публікацій – 19,95 д.а., з них особисто автору належить 6,32 д.а.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування та запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання формування організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами в Україні. Основні результати та висновки, отримані у роботі, полягають у подальшому розвитку наукових положень, що спрямовані на удосконалення існуючого організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами в Україні та підвищення його ефективності.
1. Відповідно до результатів аналізу комплексу природно-гідрологічних, техногенно-антропогенних, науково-технологічних, фінансово-економічних та інституціональних факторів, що характеризують фактичну ситуацію в сфері управління водними ресурсами в Україні, зроблено висновок щодо надмірної водоємності галузей промисловості, технічної недосконалості основних виробничих фондів водогосподарчого комплексу, нераціонального використання водних ресурсів та значного техногенного навантаження на природні водні об’єкти. За запасами місцевих водних ресурсів (1 тис. м3/особу) Україна вважається однією з найменш забезпечених країн в Європі. У Швеції цей показник дорівнює 2,5 тис. м3/особу, Великобританії – 5 тис. м3/особу, Франції – 3,5 тис. м3/особу, Німеччині – 2,5 тис. м3/особу, європейській частині колишнього СРСР – 5,9 тис. м3/особу. Якість води більшості поверхневих водних об’єктів за станом хімічного та бактеріального забруднення відноситься до IV-V класів (відповідно забруднена і брудна); в басейнах річок Дніпра, Сіверського Донця, річках Приазов'я, окремих притоках Дністра, Західного Бугу – VI клас якості (дуже брудна). При цьому витрати свіжої води на одиницю випущеної продукції значно вище аналогічних показників в країнах Європейського Союзу: в 2,5 рази вище ніж у Франції, в 4,3 рази – Німеччині та Великобританії. Це викликано значним фізичним зношенням основних виробничих фондів у галузях промисловості, що є основними водокористувачами (досягає 62 %), неефективністю фіскальних важелів управління водокористуванням (до 90 % фінансування природоохоронної діяльності складають власні кошти підприємств), нецільовим використанням коштів природоохоронного призначення (видатки розвитку з державного бюджету на очищення стічних вод у 700 разів менше надходжень від плати за спеціальне водокористування), що в цілому викликано недосконалістю механізму управління водними ресурсами в Україні. Перехід до раціонального водокористування на засадах сталого розвитку потребує реформування організаційної структури управління водними ресурсами та створення відповідного спеціалізованого інструментарію підтримки управлінських рішень.
2. Традиційний розподіл механізмів управління водними ресурсами на адміністративно-територіальний та басейновий не є вичерпним і не розкриває особливості організаційної структури та економічного інструментарію існуючих підходів до водокористування різних країн світу. З метою розмежування цих підходів на класи шляхом виявлення основних структурних елементів механізмів управління водними ресурсами, встановлення їх спільних і відмінних рис та дослідження взаємозв’язків між ними на основі узагальнення вітчизняного й зарубіжного досвіду розроблено класифікацію організаційно-економічних підходів до управління водними ресурсами. Визначено шість організаційно-економічних підходів до управління водними ресурсами:
приватизаційний (Франція, Великобританія), що характеризується цілеспрямованим реформуванням механізму управління за басейновим принципом через надмірне техногенне навантаження на водні ресурси та приватизація водогосподарчого комплексу;
традиційно-історичний (Іспанія, Португалія, Нідерланди), де особливістю формування басейнового механізму управління є закономірний історичний процес, обумовлений необхідністю штучно регулювати водообмін через природно-географічні умови;
адміністративно-територіальний (Німеччина), у якому механізм управління водними ресурсами влаштовано відповідно до адміністративно-територіального устрою без урахування особливостей гідрографічної мережі;
природно-ландшафтний (Швеція, Данія, Фінляндія), де формування басейнового механізму управління обумовлено специфікою гідрографічної будови і розповсюдженістю приватної власності на водні об’єкти та узбережжя;
постколоніальний (США, Канада, Австралія), особливістю якого є поглиблена диференціація водного законодавства за територіальними та господарчими ознаками, перехід до басейнового механізму управління здійснено внаслідок надмірного перетворення гідрографічної мережі та утворення напівштучних водних об’єктів, функціонування яких вимагало постійної підтримки;
адміністративно-командний (Російська федерація, Китайська Народна Республіка): поєднує частково-басейновий (для окремих крупних річок) та адміністративно-територіальний підходи до управління, характеризується виділенням галузевого рівня управління та тотальним державним контролем за усіма напрямами водоохоронної діяльності і фінансовими потоками.
Кластеризацію здійснено за допомогою методу k-середніх. Алгоритм розрахунку полягає у визначенні кількості кластерів (k), встановленні їх початкових центрів, обчислення центроїдів та мінімізації відстані між елементами всередині кожного кластеру. Підтвердження придатності обраних класифікаційних ознак (форма організації, спосіб утворення, причина формування або реформування та специфічні риси) для розподілення вибірки країн на кластери здійснено за допомогою методу генетичних алгоритмів. Розрахунки проведено у пакеті STATISTICA 7.0.
Відповідно до визначених класифікаційних груп доведено належність механізму управління водними ресурсами в Україні до «адміністративно-командного підходу», що свідчить про застарілість вжитих заходів та інструментів, які не відповідають меті перебудови водогосподарчого комплексу за принципами сталого розвитку. Інерційність процесів переходу України від командно-адміністративного до ринкового типу господарювання, надмірна водоємність виробництва та незбалансованість водного господарства зумовлюють необхідність оптимізації управління економікою водокористування, охорони та відтворення водних ресурсів, що, насамперед, потребує підвищення ролі економічних важелів регулювання.
3. Визначення кола чинників, що перешкоджають ефективному управлінню водними ресурсами в Україні, окреслення пріоритетних підходів до їх подолання та розробка конкретних рекомендацій потребують формулювання концепції підвищення ефективності механізму управління водними ресурсами України, яка дозволяє практично реалізувати «басейновий принцип управління», «принцип забруднювач сплачує», «самоокупність та самофінансування водогосподачого комплексу». В межах концепції:
сформульовано принципи сталого водокористування та основні вимоги до формування ефективного механізму управління водними ресурсами;
встановлено базові підходи (інтеграційне басейнове управління, змішана форма фінансування, автоматизація системи управління), основну та допоміжні форми організації управління (відповідно: дивізійна структуризація відповідно до продукції, що випускається, та до послуг, що надаються; проектні, матричні, програмно-цільові, бригадні форми);
визначено комплекс консервативних і прогресивних методів підтримки управлінських рішень, відповідний інструментальний апарат (інституціонально-правовий, адміністративний, ринковий, соціально-психологічний, економіко-математичний, інформаційний) та індикатори ефективності (фінансові, технологічні, соціальні, природоохоронні) практичної реалізації пропозицій з удосконалення організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами.
4. Різноманітність та складність взаємозв’язків законотворчих, економічних, соціальних і природоохоронних напрямів експлуатації водних ресурсів зумовлює необхідність дослідити організаційну структуру механізму управління водними ресурсами в Україні та визначити економічний інструментарій за основними напрямами господарчої діяльності, пов’язаними із експлуатацією водних об’єктів, з метою підвищення його ефективності у досягненні оптимального сценарію водокористування, запобіганні виникненню несприятливих процесів та явищ, компенсації наслідків негативного впливу на навколишнє природне середовище.
На підставі аналізування нормативно-правової бази України визначено організаційну структуру та економічний інструментарій існуючого механізму управління водними ресурсами за функціональною, відомчою та адміністративно-територіальною ознаками. Визначено термінологічні, організаційні та економічні недоліки, що перешкоджають його ефективній реалізації:
термінологічні розбіжності – відсутність чіткого визначення термінів («раціональне використання водних ресурсів», «злочини проти довкілля»), використання близьких за змістом, проте нетотожних формулювань («довкілля», «навколишнє природне середовище», «спеціальне водокористування», «спеціальне використання водних ресурсів», «екологічні платежі», «екологічні податки» та «екологічні збори»), що перешкоджає розумінню та розмежуванню кола обов’язків організацій та установ в сфері водокористування;
організаційні недоліки – нестабільність керівних державних установ, уповноважених здійснювати управління водними ресурсами, надмірна централізованість та несистемність повноважень; нецільове використання коштів, залучених від екологічно орієнтованих платежів; зсування пріоритетів при віднесенні поверхневих водних ресурсів до об’єктів загальнодержавного значення; невідповідність фактичного організаційного та економічного підходів до управління проголошеному басейновому принципу, що збільшує рівень невизначеності результатів впровадження управлінських рішень, ускладнює вертикальну кооперацію між установами, які належать до різних рівнів управління, усуває економічних суб’єктів регіонального та місцевого рівнів від процесу прийняття рішень;
економічні суперечності – диспропорціональність та систематичне порушення механізму розподілу екологічних зборів між державним, обласними та місцевими бюджетами; використання економічно необґрунтованих параметрів як базових ставок відшкодування збитків у розрахунках плати за спеціальне водокористування, розмірів відшкодування збитків та штрафів, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів; відсутність чинного механізму практичної реалізації стягнення збору за погіршення якості водних ресурсів, надання пільгових умов оподаткування та кредитування; відсутність економічних стимулів підвищувати результативність діяльності підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, що перешкоджає акумулюванню фінансових ресурсів на територіях безпосереднього розташування джерел забруднення, зменшує екологічну та економічну ефективність і своєчасність вжиття природоохоронних заходів, штучно знижує ініціативність суб’єктів господарської діяльності скорочувати техногенне навантаження на природне середовище.
5. Окреслено перспективи удосконалення понятійного апарату, організаційної структури та інструментарію підтримки управлінських рішень: уніфікація базової термінології в сфері управління водними ресурсами; створення скоординованої керуючої підсистеми управління водними ресурсами відповідно до басейнового принципу; формування інструментарію для науково-обґрунтованого прийняття управлінських рішень на принципах сталого розвитку.
З метою створення інструментарію підтримки управлінських рішень в сфері поводження з водними ресурсами досліджено методи економічного оцінювання вартості природних ресурсів, визначення економічного збитку, завданого забрудненням навколишнього середовища, моделювання та багатоваріантного ситуаційного аналізу поведінки складних економіко-екологічних систем. На підставі результатів аналізу рекомендовано використання:
комбінованого підходу, основаного на поєднанні методу контрольних районів та методу непрямого розрахунку альтернативної вартості, до розрахунку грошового еквівалента одиниці забруднення водних ресурсів;
системно-динамічного підходу до моделювання поведінки підприємств водогосподарчого комплексу України;
сценарного підходу до вибору найбільш ефективної стратегії управління у довгостроковому періоді.
6. Надано рекомендації щодо удосконалення термінології та організаційної структури механізму управління водними ресурсами України. З метою спрощення розуміння термінологічного апарату уточнено вживання понять:
«раціональне використання водних ресурсів» слід розуміти як використання природних водних ресурсів в обсягах та способами, які забезпечують сталий економічний розвиток, що не призводить до порушення відновлювальних властивостей і погіршення екологічних умов навколишнього середовища;
«збір за спеціальне водокористування» – збір, що справляється за вилучення свіжої води з природних водних об’єктів; користування водами для потреб гідроенергетики; використання водних об’єктів для потреб водного транспорту; рибництво; забруднення навколишнього природного середовища скиданням стічних вод; збір за воду, втрачену при її транспортуванні;
«економічний збиток від забруднення водних ресурсів» означає додаткові витрати в економіці, пов’язані із її функціонуванням в умовах погіршення якості водного середовища.
7. Для формування логічно-завершеної, ієрархічно-підпорядкованої організаційної структури управління водними ресурсами на басейновому рівні рекомендовано:
створення багаторівневих (міжнародних для транскордонних водотоків, регіональних для басейнів крупних річок в межах України, субрегіональних для окремих ділянок річкових басейнів) Басейнових Рад;
збільшення відсоткового представництва та відповідно впливу на прийняття рішень у складі Басейнових Рад представників державних експертів, компетентних в сфері управління водними ресурсами, та суб’єктів господарювання державної форми власності;
доповнення основного переліку спеціально-уповноважених органів виконавчої влади іншими фаховими установами виходячи з особливостей водогосподарювання в межах певного басейну;
включення до складу Басейнових Рад представників (консультантів та радників) міжнародних та європейських організацій з питань раціонального водокористування, охорони та відтворення водних ресурсів;
залучення до роботи Басейнових Рад науково-дослідних установ та організацій.
8. З метою удосконалення чинної методики розрахунку розміру економічного збитку, заподіяного державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, запропоновано підхід до визначення науково-обґрунтованої величини грошового еквівалента одиниці забруднення, що надходить із зворотними водами до природних водних об’єктів, та розраховано розмір економічного збитку від забруднення водойм в межах Донецької області. Підхід оснований на комбінуванні методу контрольних районів у інтерпретації порівняння стану територіального утворення протягом різних періодів часу та методу непрямого розрахунку альтернативної вартості використання природного ресурсу.
Встановлено регрессійну залежність між обсягами валового регіонального продукту, кількістю відпрацьованих годин, захворюваністю населення, обсягами скидання забруднених стічних вод у природні водойми. Погіршення якості води внаслідок техногенного навантаження на водне середовище зумовлює зростання захворюваності населення. Це викликає зменшення продуктивності праці та, відповідно, розміру валового регіонального продукту (ВРП). Рівень техногенного навантаження виражено через обсяг скидання забруднених стічних вод. Як захворювання, для яких погіршення якості води має безпосереднє значення, обрано хвороби сечостатевої системи, органів травлення, захворювання ендокринної системи та порушення обміну речовин. При фіксації значення основних виробничих фондів на рівні певного року, регулятором змін ВРП стає кількість відпрацьованого робочого часу.
Недоотримана величина ВРП є грошовим еквівалентом завданого економічного збитку від забруднення водних ресурсів. За результатами розрахунків грошовий еквівалент 1 умов. т забруднюючих речовин, які відведено до поверхневих водних об'єктів Донецької області у складі зворотних вод, у 2008 р. дорівнює 196,8 тис. грн. недоотриманого ВРП. Величина економічного збитку від погіршення якості водних ресурсів становить – 4418 млн. грн. Різниця між фактичною величиною економічного збитку та отриманою за діючою методикою розрахунку (питомий економічний збиток дорівнює 500 грн./1 умов. т забруднюючих речовин) складає 4406,7 млн. грн.
9. Для обґрунтування тарифної політики та прийняття управлінських рішень щодо встановлення оптимального розміру ставок, оцінки впливу зміни вартості природних ресурсів на поведінку природокористувачів, раціональність господарювання та фінансову результативність виробничої діяльності розроблено системно-динамічну модель управління технічними та комерційними витратами води на підприємствах водопровідно-комунального господарства та оцінено економічну ефективність його функціонування за декількома сценаріями розвитку. Як основний спосіб підвищення фінансової та експлуатаційної результативності підприємства в межах моделі розглянуто скорочення втрат води у загальному обсязі води, яка подається в мережу, що визначається індексом неприбуткової води (NRW).
Запропоновано інерційний та активний сценарії функціонування підприємств водопровідно-комунального господарства. Інерційний сценарій полягає у компенсації збитків за рахунок підвищення тарифної ставки на послуги з централізованого водопостачання. Відсутність заходів з підвищення раціональності водокористування призведе до збільшення індексу NRW з 40,96 % до 69,55 % у загальному обсягу придбаної води та сприятиме погіршенню фінансових результатів діяльності підприємства. Якщо спочатку розмір збитку зменшується (на 37 %), то починаючи з 2014 р. його рівень перевищує рівень 2008 р. та збільшується на 20 %.
Активний сценарій передбачає впровадження Програми щодо скорочення індексу NRW за рахунок підвищення ефективності тарифної та ресурсної політики. Це забезпечує скорочення питомих загальних втрат води у обсязі придбаної води, що подається у водопровідну мережу (з 40,96% до 16,26%). Додаткові витрати на фінансування заходів програми за досліджуваний період потребують 16,13 млн. грн. Економія коштів у випадку, якщо підприємство не буде купувати збережений обсяг води у первинного водопостачальника становитиме 8,77 млн. грн.; при умові продажу збереженого обсягу води споживачам за економічно-обґрунтованим тарифом – 38,1 млн. грн.
Порівнювання результатів функціонування підприємства водопровідно-комунального господарства за обома сценаріями (індекс NRW за активним сценарієм у 4 рази нижчий; тариф на централізоване водопостачання – у 2 рази; збитки підприємства у 3 рази) дозволяють стверджувати, що у довгостроковій перспективі активний сценарій є більш ефективним. Очікуваний економічний ефект станом на 2018 рік від впровадження активного сценарію порівняно із інерційним становить 33,77 млн. грн.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров И.А. Дифференцирование тарифов экологического страхования в сфере специального водопользования / И.А. Александров, А.В. Половян, М.Ю. Тарасова / Материалы VII Всероссийской конференции «Теория и практика экологического страхования: устойчивое развитие». – М.: ИПР РАН, 2007. – Т.2. – 148 с. – С. 12-23.
2. Александров И.А. Модели экономической динамики и система национальных счетов: монография / И.А. Александров. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. – 100 с.
3. Александров І.О. Кластеризація територіальних утворень України за рівнем економічної безпеки / І.О. Александров, О.В. Половян // Економічна кібернетика. – 2000. – №5-6. – С.40-47.
4. Александров І.О. Оцінка еколого-економічного збитку водним об’єктам Донецької області / І.О. Александров, О.В. Половян, М.Ю. Тарасова // Теоретичні та прикладні питання економіки: зб. наук. пр. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2009. – Вип. 19. – С. 229-240.
5. Александров І.О. Підходи до реалізації принципів сталого розвитку в охороні транскордонних водних ресурсів / І.О. Александров, О.В. Половян, М.Ю. Тарасова // зб. наук. пр. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. – Вип. 15. – С. 153-163.
6. Александров І.О. Розподіл екологічних зборів за спеціальне водокористування між бюджетами України / І.О. Александров, О.В. Половян, М.Ю. Тарасова // Вісник соціально-економічних досліджень: зб. наук. пр. – Одеса: ОДЕУ, 2007. – Вип. 27. – С. 8-14.
7. Александров І.О. Формування інструментарію тарифної політики підприємства водогосподарського комплексу / І.О. Александров, О.В. Половян, М.Ю. Тарасова // Економіка та право. – 2010. – № 1 (26). – С. 85-91.
8. Александров И.А. Анализ эколого-экономического регулирования специального использования водных ресурсов/ И.А. Александров, М.Ю. Тарасова // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2006. – № 4, т. 3 – С. 7-12.
9. Александров И.А. Классификация объектов-загрязнителей социально-экономических систем / И.А. Александров, А.В. Половян, М.Ю. Тарасова // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. – Донецьк: ДонНТУ, 2007. – Вип. 31-2(117). – С. 226-231.
10. Александров И.А. Оценка стимулирующей роли экологических сборов / И.А. Александров, М.Ю. Тарасова // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. – 2006. – Т. 2. – Спецвип. – С. 32-39.
11. Александров И.А. Институциональные аспекты управления природопользованием / И.А. Александров, М.Ю. Тарасова // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. – Донецьк: ДонНТУ, 2008. – Вип. 34-2 (138). – С. 4-11.
12. Алиуллов Р.Р. Проблемы механизма государственного управления на современном этапе (вопросы теории и методологии) / Р.Р. Алиуллов // Государство и право. – 2005. – № 3. – С. 97-102.
13. Амоша О.І. Людина та навколишнє середовище: Економічні проблеми екологічної безпеки виробництва: монографія / О.І. Амоша. – К.: Наукова думка, 2002. – 306 с.
14. Аналітична доповідь «Довкілля України у 2008 році» [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України // Сайт Державного комітету статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/. (Станом на 19 березня 2010 р.)
15. Аналітична доповідь «Довкілля України у 2009 році» [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України // Сайт Державного комітету статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/. (Станом на 8 липня 2010 р.)
16. Андрєєва Н.М. Економіко-екологічне прогнозування як системна методологія збалансованого природокористування приморського регіону / Н.М. Андрєєва // Вісник соціально-економічних досліджень – Вип. № 36 – С. 230–234.
17. Андрейцев В.І. Екологічне право. Особлива частина / В.І. Андрейцев. – К.: Істина, 2001. – 544 с.
18. Андрусевич А. Довідник чинних міжнародних договорів України у сфері охорони довкілля / А. Андрусевич, Н. Андрусевич, З. Козак. – Львів: Суспільство і довкілля, 2009. – 203 с.
19. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф; при содействии Э.Дж. Макдоннелла; пер. с англ. С. Жильцова. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 414 с.
20. Арестов С.В. Анализ экономической эффективности природоохранных программ / С.В. Арестов // Экономические проблемы природоохранного менеджмента. – Одесса: Одесский гос. экологический ун-т, 2002. – С.99-122.
21. Астапова Г.В. Организационно-экономический механизм корпоративного управления в современных условиях реформирования экономики Украины: монография / Г.В. Астапова, Е.А. Астапова, Д.П. Лойко. – Донецк: ДонГУЭТ им. М. Туган-Барановского, 2001. – 526 с.
22. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций / Г.В. Атаманчук. – М.: Омега-Л, 2004. – 584 с.
23. Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом / В. Афанасьев. – М.: Политиздат, 1975. – 408 с.
24. Балацкий О.Ф. Экономика и качество окружающей природной среды / О.Ф. Балацкий, Л.Г. Мельник, А.Ф. Яковлев. – Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – 190 с.
25. Баумоль В. Чего не знал Альфред Маршалл: вклад ХХ столетия в экономическую теорию / В. Баумоль // Вопросы экономики. – 2001. – № 2. – С. 73-107.
26. Башмаков И. Сколько стоит смягчение антропогенного воздействия на изменение климата? / И. Башмаков // Вопросы экономики. – 2003. – № 1. – С. 104-116.
27. Берсуцький Я.Г. Моделі прийняття управлінських рішень / Я.Г. Берсуцкий, Б.Л. Дугинський // Вісник Донецького університету економіки та права. Серія: Економіка та управління. – 2004. – № 1. – С.15-30.
28. Блауберг И.В. Становление и сущность системного подхода / И.В. Блауберг, Э.Г. Юдин. – М.: Наука, 1973. – 695 с.
29. Большой энциклопедический словарь. Механизм. Управление [Электронный ресурс] // Словари и энциклопедии на Академике. – Режим доступа: http://dic.academic.ru/dic.nsf/ ushakov/859702. (По состоянию на 8 октября 2009 г.)
30. Борденюк В. Діалектика співвідношення самоврядування, місцевого самоврядування та державного управління / В. Борденюк // Право України. – 2002. – № 12. – С. 118-122.
31. Брентано Ф. Очерк о познании, об очевидности и др. / Ф. Брентано // Антология мировой философии: в 4 т. – М.: Мысль, 1971. – Т. 3. – С. 643-648.
32. Броди С.М. Вложенные стохастические процессы в теории массового обслуживания /С.М. Броди, Н.А. Погосян. – К.: Наукова думка, 1973. – 126 с.
33. Буркинский Б.В. Экономико-экологические основы регионального природопользования и развития / Б.В. Буркинский, В.Н. Степанов, С.К. Харичков. − Одеса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2005. – 575 с.
34. Бьюкенен Дж. М. Причина правил. Конституционная политическая экономия / Дж. Бьюкенен. – СПб.: Эконом. шк., 2005. – 272 с.
35. Бюхер К. Возникновение народного хазяйства: публичные лекции и очерки / К. Бюхер; пер. с нем.; под ред. М.И. Кулишер. – СПб.: Питер, 1907. – Ч.2. – 207 c.
36. Веклич О. Формування економічного механізму сталого розвитку України / О. Веклич // Вісник НАН України. – 2000. – № 2. – С.3-16.
37. Винер Н. Кибернетика и общество / Н. Винер. – М.: Тайдекс Ко, 2002. – 184 c .
38. Вишневский В.П. Налогообложение: теории, проблемы, решения / В.П. Вишневский, А.С. Веткин, Е.Н. Вишневская и др.; под общ. ред. В.П. Вишневского. – Донецк: ДонНТУ, ИЭП НАН Украины, 2006. – 504 с.
39. Вишневський В.П. Системно-динамічне моделювання розвитку старопромислових регіонів / В.П. Вишневський, І.О. Александров, О.В. Половян // Економіка України. – 2010. – №7. – С.37-49.
40. Відкрита заява національних екологічних громадських організацій щодо загроз громадянському суспільству України [Електронний ресурс] // Влада і Суспільство. – Режим доступу: http://maidanua.org/special/vis/?p=944. (Станом на 8 липня 2010 р.)
41. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. №213 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189. – (Із змін.).
42. Временная типовая методика определения экономической эффективности осуществления природоохранных мероприятий и оценки экономического ущерба, причиняемого народному хозяйству загрязнением окружающей среды / А.С. Быстров, В.В. Варанкин, М.А. Виленский и др. – М.: Экономика, 1986. – 96 с.
43. Всеукраїнська експертна мережа [Електронний ресурс] // Всеукраїнська суспільна наукова організація «Експерти України». – Режим доступу: http://www.experts.in.ua/regions/detail.php ?ID=4310. (Станом на 11 жовтня 2010 р.)
44. Гаркушенко О.Н. Концептуальные основы экологического регулирования: монография / О.Н. Гаркушенко / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2008. – 159 с.
45. Географічна енциклопедія України: в 3-х т. / Редкол.: … О.М. Маринич (відповід. ред.) та ін. – К.: УРЕ ім. М.П. Бажана, 1989. – Т.1: А-Ж. – 416 с.
46. Глоссарий. Управление [Электронный ресурс] // «Глоссарий.ru». – Режим доступа: http://www.glossary.ru /cgi-bin/gl_sch2.cgi?RTvwgirltol. (По состоянию на 4 августа 2010 г.)
47. Гофман К.Г. Экономический механизм природопользования в условиях перехода к рыночной экономике / К.Г. Гофман // Экономика и математические методы. – 1991. – Т.27. – Вып.2. – С. 315-321.
48. Грузнов И.И. Всеобщий механизм управления / И.И. Грузнов // Труды Одесского политехнического ун-та. – Одесса, 2004. – Спецвып. – Т. 3. – С. 54-57.
49. Державне управління: Словник-довідник / уклад.: В.Д. Бакуменко, Д.О.Безносенко, І.М.Варзар та ін.; за заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
50. Дмитрієва О.О. Інноваційні технології перебудови водокористування в населених пунктах України / О.О. Дмитрієва // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 15. – С. 19-21.
51. Дорогунцов С. Прісна вода та екологічні проблеми раціонального її використання / С. Дорогунцов, О. Гаца // Дніпро. – 1996. – № 1-2. – C. 120-123.
52. Дюран Б. Кластерный анализ / Б. Дюран, П. Оделл; пер. с англ. Е.3. Демиденко; под ред. А.Я. Боярского. – М.: Статистика, 1977. – 128 с.
53. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.1 / Редкол.: … С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Академія, 2000. – 864 с.
54. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.2 / Редкол.: … С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Академія, 2001. – 848 с.
55. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.3 / Редкол.: … С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Академія, 2002. – 952 с.
56. Емельянов В.В. Теория и практика эволюционного моделирования / В.В. Емельянов, В.В. Курейчик, В.М. Курейчик. – М: Физматлит, 2003. –431 с.
57. Завгородній А.Г. Фінансовий словник / А.Г. Завгородній, Г.А. Вознюк, Т.С. Смовженко. – К.: Знання, КОО, 2000. – 587 с.
58. Заде Л.А. Размытые множества и их применение в распознавании образов и кластер-анализе / Л.А. Заде // Классификация и кластер: пер с англ.; под ред. Дж. Вэн Райзинга. – М: Мир, 1980. – С. 208-247.
59. Конституція України: Закон Верховної Ради України вiд 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. – (Із змін.).
60. Закон України «Про внесення змін до Водного кодексу України» від 21.09.2000 р. № 1990-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 45. – Ст. 390.
61. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення систем управління якістю, систем екологічного управління та інших систем управління» вiд 15.01.2009 р. № 882-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 24. – Ст. 297.
62. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 3.06.2008 р. № 309-VI [Електронний ресурс] // Офіційний сайт «Загальне законодавство» Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=309-17. (Станом на 8 липня 2010 р.)
63. Закон України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» вiд 17.02.2000 р. № 1458-III. – Із змін. – [Електронний ресурс] // Офіційний сайт «Загальне законодавство» Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1458-14. (Станом на 11 жовтня 2010 р.)
64. Закон України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» вiд 07.12.2000 р. № 2120-III. – Із змін. – [Електронний ресурс] // Офіційний сайт «Загальне законодавство» Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2120-14. (Станом на 11 жовтня 2010 р.)
65. Закон України «Про Державний бюджет України на 2002 рік» вiд 20.12.2001 р. № 2905-III. – Із змін. – [Електронний ресурс] // Офіційний сайт «Загальне законодавство» Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2905-14. (Станом на 11 жовтня 2010 р.)
66. Закон України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» вiд 26.12.2002 р. № 380-IV. – Із змін. – [Електронний ресурс] // Офіційний сайт «Загальне законодавство» Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=380-15. (Станом на 11 жовтня 2010 р.)
67. Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» вiд 27.11.2003 р. № 1344-IV. – Із змін. – [Електронний ресурс] // Офіційний сайт «Загальне законодавство» Верховної Ради України. – Режимдоступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1344-15. (Станом на 11 жовтня 2010 р.)
68. Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» вiд 23.12.2004 р. № 2285-IV. – Із змін. – [Електронний ресурс] // Офіційний сайт «Загальне законодавство» Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2285-15. (Станом на 11 жовтня 2010 р.)
69. Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» вiд 20.12.2005 р. № 3235-IV. – Із змін. – [Електронний ресурс] // Офіційний сайт «Загальне законодавство» Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3235-15. (Станом на 11 жовтня 2010 р.)
70. Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 1119-V (1119-16) від 01.06.2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 44. – Ст.515. – (Із змін.).
71. Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 12.12.2008 р. № 659-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 14. – Ст. 182. – (Із змін.).
72. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» вiд 26.12.2008 р. № 835-VI. – Із змін. – [Електронний ресурс] // Офіційний сайт «Загальне законодавство» Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=835-17. (Станом на 11 жовтня 2010 р.)
73. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 31.01.2009 р. №1875-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 47. – Ст. 514. – (Із змін.).
74. Закон України «Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства» від 17.01.2002 р. №2988-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2002. – №8. – Ст. 328.
75. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 р. № 1906-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
76. Закон України «Про оплату праці» вiд 24.03.1995 р. № 108/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 17. – Ст. 121. – (Із змін.).
77. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» вiд 25.06.1991 р. № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546. – (Із змін.).
78. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV. – Із змінами. – [Електронний ресурс] // Офіційний сайт «Загальне законодавство» Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua. (Станом на 8 липня 2010 р.)
79. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 28.12.2007 р. № 107-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 7-8. – Ст. 78. – (Із змін.).
80. Закон України «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України» вiд 14.07.1999 р. № 934-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 38. – Ст. 338. – (Втратив чинність).
81. Закон України «Про ратифікацію Поправки до Монреальского протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар» від 2.11.2000 р. № 2083-III // Офіційний вісник України. – 2000. – № 48. – Ст. 2074.
82. Ильичева М.В. Методы оценки экономического ущерба от негативного влияния загрязненной среды / М.В. Ильичева // Известия Челябинского научного центра. – 2005. – Вып. 3 (29). – С. 112-116.
83. Инякин В.Н. Региональная дифференциация водоснабжения потребителей и расходов на предоставление услуг в Украине и Донбассе / В.Н. Инякин, К.В. Инякина // Економічний вісник Донбасу. – 2007. – № 2. – С. 22-28.
84. Йеннекенс Ж. Менеджмент в условиях рыночной экономики / Ж. Йеннекенс. – Мн.: МП «ЭНИС», 1992. – 341 с.
85. Карпов Ю.Г. Имитационное моделирование систем. Введение в моделирование с AnyLogic 5 / Ю.Г. Карпов. – СПб: БХВ-Петербург, 2006. – 400 с.
86. Киллен К. Вопросы управления / К. Киллен; пер. с англ. – М.: Экономика, 1981. – 197 с.
87. Классика экономической мысли / В. Петти, А. Смит, Д. Рикардо и др.; пер. с англ. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. – 895 с.
88. Классики менеджмента. Энциклопедия / пер. В. Кузина, Ю. Каптуревского. – СПб.: Питер, 2001. – 1168 с.
89. Клишова Е.В. Становление современной єкономической теории: учеб. пособие / Е.В. Клишова. – Донецк: УкрНТЭК, 2001. – 336 с.
90. Кнорринг В.И. Теория, практика и искусство управления / В.И. Кнорринг. – 3-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА, 2009. – 527 с.
91. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375. – (Із змін.).
92. Кодекс України про адміністративні правопорушення вiд 07.12.1984 р. № 8073-X. – Із змін. – [Електронний ресурс] // Офіційний сайт «Загальне законодавство» Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10. (Станом на 8 липня 2010 р.)
93. Колонтай С.Н. Методические основы оценки экономической эффективности инвестиций в природоохранную деятельность / С.Н. Колонтай // Проблемы инвестиционного менеджмента в природоохранной деятельности. – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2001. – С.81-85.
94. Колосов В.А. Геополитика и политическая география / В.А. Колосов, Н.С. Мироненко. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 479 с.
95. Коммонер Б. Технология прибыли / Б. Коммонер. – М.: Мысль, 1976. – 112 с.
96. Коно Т.Н. Стратегия и структура японских предприятий / Т.Н. Коно. – М.: Прогресс, 1987. – 384 с.
97. Коноплицкий В.А. Экономический словарь. Толково-терминологический / В.А. Коноплицкий, А.И.Филина. – К.: КНТ, 2007. – 624 с.
98. Концепція сталого розвитку України. – К.: НАН України, Мінекобезпеки України, 1997. – 17 с.
99. Корецький М.Х. Державне