ОРГАНІЗАЦІЙНО-СТРУКТУРНА ПОБУДОВА МІЛІЦІЇ УСРР У 1918–1934 РОКАХ (ІСТОРИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА)

brief description

Міністерство внутрішніх справ України
Харківський національний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

ГАЛКІН ДМИТРО ВІКТОРОВИЧ

УДК 351.74(477)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-СТРУКТУРНА ПОБУДОВА
МІЛІЦІЇ УСРР У 1918–1934 РОКАХ
(ІСТОРИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА)

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Корнієнко Валерій Олексійович

Харків - 2010 рік
Зміст
Вступ 3
РОЗДІЛ 1. Історіографія проблеми та джерельна база дослідження 11
1.1. Історіографія проблеми 11
1.2. Джерельна база дослідження 22
РОЗДІЛ 2. Міліція Української СРР у період з початку 1921 р. до середини 1923 р. 26
2.1. Міліція до 1921 р. 58
2.2. Організація апарату міліції на початку 1921 р. 61
2.3. Види міліції в 1921 р. 67
2.4. Організація й діяльність Головного управління в 1920¬–1921 рр. 72
2.5. Реорганізація й кадрова політика в міліції з початком непу 79
2.6. Воєнізація в міліції та її підсумки (1921–січень 1922 р.) 86
2.7. Організаційні зміни в міліції після воєнізації 90
2.8. Реорганізація апарату міліції у зв’язку зі створенням державного політичного управління. Організація й кадрова політика головного управління до весни 1923 р. 101
РОЗДІЛ 3. Міліція УСРР у період із другої половини 1923 р. до кінця 1925 р. 101
3.1. Перебудова апарату в зв’язку зі змінами адміністративно-територіального поділу України. 101
3.2. Реорганізація міліції у зв’язку з новим положенням про Народний комісаріат внутрішніх справ 120
3.3. Підготовка й проведення реформи апарату міліції в зв’язку з переходом на триступеневу систему управління 124
РОЗДІЛ 4. Міліція Української СРР у період з 1926 р. до 1934 р. 142
4.1. Організація апарату й кадрова політика в 1926–1934 роках 142
4.2. Організаційно-штатна робота в міліції УСРР 148
4.3. Перехід на двоступеневу систему управління. Ліквідація НКВС УСРР і перехід міліції у відання ДПУ 154
Висновки 159
Додатки 162
Список використаних джерел 176

Вступ
Актуальність теми. Вивчення історії міліції України перебуває серед постійних завдань вітчизняної історико-правової науки. Актуальність таких досліджень суттєво зростає на етапі розвитку України як правової держави, коли в процесі сьогоднішньої реорганізації міліції з метою раціонального рішення практичних питань доцільно насамперед досліджувати власне минуле.
Великого значення набули завдання реформування системи МВС України, приведення її до світових стандартів демократичної правової держави. Одним із найголовніших серед них є здійснення комплексу заходів, спрямованих на вдосконалення та оптимізацію штатної структури, поліпшення роботи з персоналом, його відбору, підготовки та розстановки.
Дослідження зазначеної проблеми надає значний матеріал не лише для наукових узагальнень, а й для визначення напрямків удосконалення роботи з персоналом ОВС України, організації та діяльності правоохоронних органів.
Створення міліції та організація її діяльності відбувалися в усіх регіонах України при однаковій правоохоронній націленості. Однак кожний регіон мав свої особливості, що виявлялися в якості структури, штату, кваліфікації працівників та матеріально-технічного забезпечення. У пошуках нової, оптимальної організаційної структури міліції УСРР мали місце певні прорахунки і помилки.
Вивчення історико-правових питань картини минулого, з усіма його здобутками та недоліками, надає можливість недопущення певних помилок при реформуванні та вдосконаленні організаційної структури органів внутрішніх справ у сучасних умовах.
Спроби вивчення окремих питань щодо структури та штатів міліції УСРР здійснювались неодноразово, але цілісного історико-правого дослідження проблеми не проводилося.
Проте є праці, присвячені історії міліції, що частково відтворюють особливості її структурної побудови. Серед науковців, що зробили свій внесок у вивчення історії органів внутрішніх справ, необхідно назвати В.М. Алтуєва, І.Г. Біласа, С.В. Біленка, О.М. Бандурку, О.В. Борисова, І.Д. Борисову, Ю.Г. Бубнову, В.В. Власенкова, С.І. Власенка, М.М. Войцеховського, О.А. Гавриленка, С.О. Гонюхова, М.Ю. Гребенкіна, О.О. Демічева, А.С. Ємеліна, М.І. Єропкіна, С.Ф. Зибіна, М.М. Карташова, В.Я. Кикотя, М.А. Кожевіну, С.І. Кузьміна, А.Н. Кучеріва, І.А. Логвиненка, Х.Х. Лойта, В.В. Макєєва, А.Я. Малигіна, А.В. Міщенка, П.П. Михайленка, В.М. Морозова, Р.С. Мулукаєва, І.І. Олейника, В.П. Портнова, В.Н. Прокопенка, В.В. Прохорова, А.Т. Скилягіна, М.М. Славіна, І.М. Скуратович, А.П. Тімченка, В.М. Шамарова. А.Є. Шевченка, О.Н. Ярмиша.
На формування позиції автора вплинули ідеї відносно методологічних проблем теоретико-правової науки таких авторів: О.М. Атоян, С.С. Алексеєва, В.К. Бабаєва, В.М. Баранова, П.П. Баранова, Р.Б. Головкіна, О.М. Головка, Д.А. Керімова, В.В. Лазарєва, В.В. Мамчуна, В.С. Нерсесянца, В.П. Сальнікова, В.М. Сірих, О.Ф. Скакун.
Праці названих учених висвітлюють окремі аспекти створення та розвитку міліції України та свідчать про те, що дослідження організаційно-структурної побудови міліції як наукове завдання ставиться вперше.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукової діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ відповідно до пунктів 2, 3.3, 9.3 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 роки, схвалених протоколом Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 27 грудня 2005 р. № 13, а також планів наукових досліджень кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження.
Мета дисертаційного дослідження – проведення спеціального комплексного історико-правого аналізу організаційної структури та штатів міліції УСРР у період з 1918 до 1934 р.
Відповідно до поставленої мети, визначено такі завдання дисертаційного дослідження:
– вивчити ступінь наукової дослідженості обраної проблематики шляхом опрацювання історичної та юридичної літератури, архівних джерел;
– здійснити періодизацію досліджуваного періоду ;
– з’ясувати особливості нормативно-правової регламентації процесу формування структури та штатів української радянської міліції в 1918–1934 роках;
– здійснити реконструкцію організаційно-правових засад діяльності міліції в досліджуваний період з урахуванням її структурно-функціональних зв’язків та особливостей правозастосовної практики;
– висвітлити структурну побудову міліції, показати зміни у завданнях і функціях її структурних підрозділів у досліджуваний період;
– визначити особливості організації апарату міліції протягом 1918–1934 років;
– з’ясувати зміст та основні напрямки реорганізації й кадрової політики в міліції в період непу;
– уточнити, доповнити та конкретизувати низку питань, пов’язаних із кадровим забезпеченням міліції в хронологічних межах дослідження;
– встановити причини, зміст та наслідки воєнізації міліції, проведеної на початку 1920-х років;
– доповнити і збагатити існуючу в Україні теоретичну базу наукових знань про організаційно-структурну побудову міліції УСРР у 20-х–на початку 30-х років ХХ ст. для подальшого використання накопиченої інформації в процесі навчання й підготовки працівників міліції та інших правоохоронних органів України, проведення наукових досліджень із суміжної проблематики у подальшому тощо;
– з урахуванням історичного досвіду 1918–1934 років розробити рекомендації з удосконалення структури та штатів міліції України на сучасному етапі.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з організацією діяльності робітничо-селянської міліції УСРР у 1918–1934 роках.
Предмет дослідження – організаційно-структурна побудова робітничо-селянської міліції УСРР у 1918–1934 роках.
Хронологічні рамки дослідження – 1918–1934 роки. Нижня межа визначається створенням міліції УСРР, верхня – прийняттям 10 липня 1934 р. ЦВК СРСР постанови «Про створення загальносоюзного Народного комісаріату внутрішніх справ» та прийняттям 11 липня 1934 р. ЦВК УСРР постанови «Про створення Народного комісаріату внутрішніх справ УСРР».
Методологічна база дослідження сформована шляхом поєднання загальних та спеціальних методів наукового пізнання. В основу роботи покладено загальнонауковий метод філософської діалектики. Дослідження здійснювалося згідно з принципами об’єктивності та історизму в історико-правових дослідженнях. Широкого застосування в роботі набули прийоми формальної логіки: аналіз, синтез, аналогія. Для визначення місця і ролі органів міліції в державному механізмі УСРР використовувався синергетичний метод, який дозволив висвітлити державний механізм УСРР та його ланки у взаємозалежності та взаємодії. Системно-структурний метод дав змогу розглядати міліцію як відносно самостійну підсистему державного механізму. Історико-генетичний метод застосовувався при дослідженні подібності завдань міліції на різних етапах. Велика кількість нормативного матеріалу, що регламентував структуру та діяльність органів міліції, зумовила широке застосування формально-юридичного та порівняльно-правового методів наукового пізнання. Відповідність правових засад та організації діяльності робітничо-селянської міліції УСРР реальним суспільним потребам досліджувалася за допомогою соціологічного методу.
Джерельну базу дисертаційного дослідження становлять три групи джерел. До першої групи віднесені законодавчі та інші нормативно-правові акти, що регулювали діяльність робітничо-селянської міліції, а також низка джерел, вміщених у збірниках документів, у першу чергу в книзі «Історія міліції України» укладачів П.П. Михайленка і Я.Ю. Кондратьєва. Специфіку джерельної бази дисертації визначило те, що багато нормативно-правових актів, передусім відомчих, було віднайдено серед архівних документів (друга група джерел), які дозволили дослідити не лише організаційну будову та правозастосовну діяльність органів міліції, але й окремі аспекти її правового регулювання. Основну кількість архівних документів містять фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України та Державного архіву Харківської області. Нарешті, третя група джерел представлена матеріалами тогочасної преси.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній літературі комплексним дослідженням організаційно-структурної побудови робітничо-селянської міліції УСРР у 1918–1934 роках, визначається постановкою проблеми, дослідженням визначальних тенденцій розвитку суспільних відносин у правовій сфері. У роботі обґрунтовується низка питань, концептуальних з точки зору теорії та історії держави і права й важливих для юридичної науки й правозастосовної практики.
Наукова новизна дисертаційної роботи конкретизується в таких основних положеннях, що виносяться на захист:
уперше:
– здійснено комплексне, системне за характером та концептуальне за змістом дослідження процесів становлення та розвитку організаційно-структурної побудови міліції УСРР у 1918–1934 роках; з’ясовано, що ці процеси мали нелінійний характер і зумовлювалися загальними змінами в громадсько-політичному та соціально-економічному житті країни;
– запропоновано періодизацію процесів формування та розвитку міліції УСРР у 1918–1934 роках; у її межах виокремлено три етапи, що різняться між собою за змістом та історичними рамками: «критичний» (1921 р. – середина 1923 р.), «переломний» (друга половина 1923 р. – 1925 р.), «стабілізації» (1926–1930 роки);
– реконструйовано порядок комплектування, підготовки та перепідготовки кадрів органів внутрішніх справ у досліджуваний період; здійснено кількісну та якісну характеристику їхньої структури та особового складу; встановлено, що поступовий перехід від «класового» підходу до «фахового» позитивно позначився на функціональній спроможності міліції та ефективності правоохоронної діяльності;
– обґрунтовано висновок, що процес якісного вдосконалення структури міліції УСРР почався в 1923 р., коли були зроблені перші за розглянутий період зміни принципу адміністративно-територіального розподілу, і тривав до переходу на триступеневу систему управління, здійсненого шляхом ліквідації губерній у 1925 р., після чого процес реорганізації припинився до 1930 р. у зв’язку зі стабілізацією структури апарату;
удосконалено:
– джерельну базу за темою дослідження; в науковий обіг введено архівні документи, які до цього часу не використовувалися та тривалий час були виключені з наукових досліджень;
– наукові уявлення про динаміку чисельного складу міліції УСРР у досліджуваний період; з’ясовано, що поступове збільшення чисельності міліції Української РСР, розпочате в другій половині 1923 р. (з початком «переломного» періоду), тривало до «згортання» непу (1928 р.), а з 1930 р. до завершення досліджуваного періоду чисельний склад міліції залишався незмінним;
– існуючі знання про правові засади регулювання організаційно-структурної побудови міліції УСРР у 1918–1934 роках; виявлено й охарактеризовано відповідні нормативно-правові акти, на базі яких утворювалися й функціонували органи міліції;
набули подальшого розвитку:
– концептуальні положення про принципи організаційно-штатної роботи в міліції УСРР; серед таких принципів виокремлено: партійність, класовість, плановість, демократизм («опора на трудові маси»), фаховість (спеціалізація), економічність, пропорційність, ступеневість;
– наукові уявлення про становлення та розвиток структури і штатів міліції УСРР у 1918–1934 роках; доведено, що всі найбільш позитивні зміни в організації апарату та кадровій політиці міліції УСРР відбулися в «переломний» період (друга половина 1923 р. – 1925 р.); саме в цей час структура якісно змінилася до необхідного для її стабільності вигляду, почала давати відчутні результати робота спеціальних міліцейських навчальних закладів, а кадрова політика від постійних «чисток», що призводили лише до різкого скорочення особового складу, перейшла до чіткого професійного підбору;
– твердження про позитивну роль структурних реформ 1923–1925 років у становленні радянської міліції; обґрунтовано, що перехід від чотириступеневої до триступеневої системи управління та удосконалення мережі навчальних закладів, здійснені наприкінці зазначеного періоду, надали системі органів внутрішніх справ більшої стійкості, що в поєднанні зі стабілізацією структури апарату і чисельності штатів позитивно позначилося на ефективності правоохоронної діяльності міліції в цілому.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при читанні загальних і спеціальних курсів лекцій, при розробці та виданні підручників, науково-популярних робіт з історії органів внутрішніх справ України, курсових робіт. Висновки і пропозиції, зроблені в процесі дослідження, використовувалися дисертантом для розробки тематики і методичних рекомендацій щодо написання контрольних робіт зі спеціального курсу «Історія органів внутрішніх справ». Положення дисертації можуть знайти застосування при розробці проблем, пов’язаних із реформуванням міліції України на сучасному етапі. Крім того, зібрані і систематизовані в дисертації факти можна використовувати в системі краєзнавчої та виховної роботи з курсантами, яким у майбутньому належить стояти на захисті державності та особистих прав і інтересів громадян незалежної України.
Апробація результатів дисертації. Одержані результати були оприлюднені на науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми сучасної науки у дослідженнях молодих вчених» (м. Харків, травень 2008 р.), «Шляхи розвитку оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах» (м. Харків, жовтень 2008 р.), «Актуальні проблеми сучасної науки у дослідженнях молодих вчених» (м. Харків, червень 2010 р.). Крім того, окремі висновки, сформульовані в ході дослідження, а також дисертація в цілому обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображені в трьох статтях, опублікованих у фахових збірниках наукових праць та в шести тезах повідомлень на науково-практичних конференціях.

bibliography

Висновки
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і подано нове вирішення важливої наукової проблеми у вітчизняній історії держави і права, що полягає в системному дослідженні організаційно-штатної побудови міліції УСРР у 1918–1934 роках. Проведене дослідження дає змогу зробити такі висновки:
1. Історико-правове дослідження структури й штатів міліції УСРР в 1918–1934 роках показало, що увага наукової спільноти сучасної України до дослідження тих чи інших аспектів діяльності міліції в зазначеній сфері в 20-х – на початку 30-х років ХХ століття є недостатньою. Крім того, на сьогодні в широкому науковому і популярному обігу відсутні інформаційні джерела (монографії, підручники, посібники), які б містили систематизовані, науково опрацьовані фактологічні дані щодо висвітленої в роботі тематики.
2. Процес формування організаційно-штатної структури апаратів радянської міліції з 1918 до 1934 р. доцільно поділити на три періоди: 1) 1918–1923 рр. – були закладені основи кадрової роботи і почалося формування структури робітничо-селянської міліції; 2) 1923–1925 рр. – складається з двох реформ апарату міліції. Перша (березень 1923 р.) викликана якісними змінами адміністративно-територіального устрою Української СРР. Друга реформа полягала в ліквідації губерній, за рахунок якої відбулося розширення округів і районів; 3) 1926 –1934 рр. – характеризується переходом на двоступеневу систему управління, підпорядкуванням міліції Державному політичному управлінню й потім ліквідацією республіканського НКВС.
3. Нормативно-правова база штатної структури міліції УСРР у 1918–1934 роках складалася з нечисельної кількості нормативних актів переважно інструктивного характеру. Вони визначали підпорядкованість структурних підрозділів, кількісний склад міліції, джерела та обсяги фінансування, а також кваліфікаційні вимоги до кандидатів на службу.
Серед останніх особливий акцент робився на походження та політичну благонадійність майбутніх працівників міліції.
4. У 1918–1934 роках характерною рисою організації міліції була її громіздкість, що обумовлювалося структурною розгалуженістю міліцейського апарату: поділ міліції за напрямами діяльності на загальну, промислову, річкову; побудова міліції відповідно до адміністративно-територіального поділу України (губернія; повіт, волость, село).
Саме в цей період був запропонований засадничий принцип організації радянської міліції – її подвійне підпорядкування як органам місцевого самоврядування (Радам), такі центральним органам управлення.
Протягом 1923–1925 років в УСРР було здійснено перехід на триступеневий рівень адміністративно-територіального поділу (губернія, округ, район), відповідно до цього зазнала змін і структура міліції. У 1923 р. уперше було запроваджено формулу розрахунку чисельності працівників міліції залежно від кількості населення. Запровадження співвідношення 1 міліціонер на 1000 чоловік населення відповідала тогочасним реаліям і майже повністю забезпечувала виконання покладених на міліцію завдань.
Із запровадженням у 1926 р. нового адміністративно-територіального устрою (область, район) були перебудовані організаційно-штатні структури міліції.
1926 р. відзначився серйозним трансформуванням центрального апарату органів внутрішніх справ: у складі НКВС УСРР було створено Головне управління міліції та карного розшуку. Відповідно до напрямків діяльності, міліція поділялась на загальну, промислову та карний розшук.
З метою впорядкування штатної структури міліції, приведення її до оптимальних параметрів та забезпечення уніфікації в побудові органів внутрішніх справ, керівництво НКВС УСРР вперше розробило типові штати місцевої міліції на рівні району та міста.
5. Організаційно-штатна побудова міліції протягом 1918–1934 років унаслідок суттєвих змін адміністративно-територіального устрою, реорганізації центральних органів управління не відзначалася стабільністю, що не сприяло формуванню дієвої структури міліції.
Деякі спроби впорядкувати побудову міліцейського апарату, що здійснювалися протягом досліджуваного періоду, не запровадили усталених норм організаційно-штатної роботи.
6. В силу об’єктивних причин (хронічний некомплект особового складу, низький загальноосвітній рівень кандидатів на службу, нестача матеріально-технічних засобів, необхідних для якісного забезпечення виконання службових обов’язків) кадрова робота в центральних та місцевих органах і підрозділах міліції не завжди відповідала встановленим законодавством нормам, а вимоги влади відносно штатної побудови, підбору та розстановки кадрів доволі часто виконувалися формально. Одним з основних моментів досліджуваного періоду є створення повноцінної багаторівневої системи підвищення загальноосвітнього та професійного рівня кадрів, яка з певними змінами діє й до сьогодні.
7. В умовах тоталітарної держави, характерною рисою якої була моноідеологічна спрямованість, значна увага приділялася «політичному вихованню» правоохоронних органів. Саме для цього були створені ідеологічні підрозділи в складі міліції: політичні секретаріати і політичні інспекції.
8. Історико-правове дослідження структури й штатів міліції УСРР у 1918–1934 роках, репрезентоване в даній роботі, є інформаційно-науковим підґрунтям для науковців і спеціалістів, котрі в перспективі будуть продовжувати дослідження подібної (суміжної) проблематики. Аналіз питань і явищ, пов’язаних з організаційно-штатною побудовою міліції на певних історичних етапах розвитку України, у подальшому буде неможливим без пізнання того спектра питань, що досліджені і викладені в роботі.

Список використаних джерел

1. Алещенко М.І. До питання про долю комнезамів республіки в культосвітній роботі на селі / М.І. Алещенко // УІЖ. – 1986. – № 6. – С. 138–140.
2. Алтуєв В.М. Доля жінок у роботі міліції УСРР у перші роки Радянської влади / В.М. Алтуєв // Радянське право. – 1987. – № 11. – С. 24–25.
3. Алтуєв В.М. Доля міліції України в боротьбі з бандитизмом в 1921-1925 рр. / В.М. Алтуєв // УІЖ. – 1973. – № 10. – С. 119–124.
4. Алтуєв В.М. Доля міліції України в охороні народного господарства (1921-22 рр.) / В.М. Алтуєв // Право України. – 1993. – № 3. – С. 35–36.
5. Алтуєв В.М. Доля міліції УСРР у ліквідації дитячої безпритульності після громадянської війни / В.М. Алтуєв // Радянське право. – 1988. – № 11. – С. 74–76.
6. Алтуєв В.М. З історії діяльності міліції Донбасу (1921 р.) / В.М. Алтуєв // УІЖ. – 1968. – № 2. – С. 95–96.
7. Антонович А. Навчання в міліції / А. Антонович // Бюлетень НКВД. – 1925. – № 2 (17). – С. 48–50.
8. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення / О.М. Бандурка. – Харків: Основа, 1996. – 397 с.
9. Безродний Є.Ф. Радянська Україна в проєднавчому русі утворення СРСР / Є.Ф. Безродний // УІЖ. – 1982. – № 7. – С. 27–36.
10. Березовчук М.Д. Заходи Комуністичної партії України по організаційно-політичному зміцненню комнезамів / М.Д. Березовчук // УІЖ. – 1964. – № 1. – С. 64–69.
11. Березовчук М.Д. Інтернаціоналістична діяльність комнезамів України / М.Д. Березовчук // УІЖ. – 1965. – № 2. – С. 63–71.
12. Березовчук М.Д. Роль комнезамів у соціалістичній перебудові села / М.Д. Березовчук // УІЖ. – 1960. – № 3. – С. 46–57.
13. Білас І.М. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953. Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора іст. наук: спец. 07.00.02. «Історія України» / І.М. Білас. – Львів,1994. – 34 с.
14. Білокінь С. Джерелознавчі проблеми вивчення слідчих справ НКВС / С. Білокінь // Розбудова держави. – 1992. – № 6. – С. 29–37.
15. Болингброк Г. Листи про вивчення й користь історії / Г. Болинкброк. – М.: Наука, 1978. – 360 с.
16. Боротьба зі злочинністю в Українській РСР / – Т. 1. – Київ,1966. – 832 с.
17. Бош Є.В. Роки боротьби. М 1825 с. 13
18. Бровкін А. Бойовий шлях української міліції / А. Бровкін // Радянська міліція. – 1958. – № 12. – С. 58–60.
19. Бюлетень НКВС УСРР. – 1924. – № 1–2, 3–4.
20. Бюлетень НКВС УСРР. – 1925. – № 2 (17).
21. В. Иванов Навчання в міліції / Иванов В. // Адміністративний вісник. – 1926. – № 2–3. – С. 10–12.
22. В.И. Ленин и ВЧК. Сборник документов / – М., 1987. – 100 с.
23. Вiстi ВУЦВК. – 1920 – № 132, 162, 234.
24. Велика Жовтнева соціалістична революція на Україні, лютий 1917 – квітень 1918. Збірник документів та матеріалі, т.3, К 1957, 310, с. 277
25. Виявлення підозрілого елементу столиці (Про роботу харківського карного розшуку) / // Всесвіт. – 1929. – № 29. – С. 11.
26. Відомості ВУЦВК№ 104 від 30 липня 1919 р.
27. Відомості Тимчасового робітничо-селянського уряду України та Харківської ради робочих депутатів № 41 від 9 лютого 1919 року № 7, с. 96
28. Відомості Харківської ради робітничих депутатів № 113 від 15 травня 1919 р.
29. Вісник НКВС УСРР, 1919, № 1 с. 12
30. Вісник НКВС УСРР, 1919, № 2 с. 12
31. Вісник НКВС УСРР, 1919, № 3 с. 18-19
32. Вісник НКВС УСРР, 1919, № 6 с. 20
33. Вісник НКВС УСРР, 1919, № 7 с. 12-14
34. Вісник НКВС УСРР, 1919, № 9 с. 24
35. Вісник НКВС УСРР. – Харків,1919. – № 3.
36. Вісті ВУЦВК. – 2 вересня 1921 р. – № 162.
37. Вісті ВУЦВК. – 22 червня 1921 р. – № 132.
38. Внутрішні війська Радянської республіки. 1917-1922: документи й матеріали / – М.: Юридична література, 1972. – 237 с.
39. Всеукраїнський з’їзд працівників ДПУ (у Харкові) / // Комуніст. – 1925. – 2, 3 червня.
40. Гавриленко О.А., Логвиненко І.А. Органи охорони громадського порядку в Україні в період гетьманату / О.А. Гавриленко, І.А. Логвиненко // Проблеми державотворення України: історія і сучасність. Збірник наукових статей. – Ч.1. – Харків: Інститут сходознавства та міжнародних відносин “Харківський колегіум”, Університет внутрішніх справ, 1997. – С. 53–60.
41. Газета «Вісник УНР» від 12 березня 1918 року
42. Гельфанд І.А. Судова реформа 1922 р. в УСРР / І.А. Гельфанд // Проблеми правознавства. – 1967. – № 7. – С. 101–105.
43. Голод 1921-1923 років в Україні. Збірник документів і матеріалів / – К.: Наук. думка, 1993. – 239 с.
44. Джалилов Т.А. Странички истории милиции Хорезма и Бухары / Т.А. Джалилов. – Ташкент, 1970. – 80 с.
45. Довгий А. Становлення служби боротьби органів внутрішніх справ з економічною злочинністю (історичний огляд) / А. Довгий // Право України. – 1998. – № 5. – С. 95–98.
46. Еропкин М.И. Развитие органов милиции в Советском государстве / М.И. Еропкин. – М.: НИ и РИО Высшей школы МООМ СССР, 1967. – 87 с.
47. Еропкин М.И., Попов Л.Л. Административно-правовая охрана общественного порядка / М.И. Еропкин, Л.Л. Попов. – Л., 1970. – 328 с.
48. З історії Всеросійської надзвичайної комісії (1917-1922 рр.). Збірник документів / – М.,1958. – 295 с.
49. Загородников И.И. Советская уголовная политика и деятельность органов внутренних дел: учеб. пособие / И.И. Загородников. – М.: МВШМ, 1979. – 99 с.
50. Залєвський А.Д. Розгром куркульсько-націоналістичного бандитизму на Україні / А.Д. Залєвський // УІЖ. – 1959. – № 4. – С. 90–98.
51. Звіт НКВС УРСР за 1920 р. Х, 1920 с. 10
52. Звягінцева А.П. Контрреволюційна сутність міліції Тимчасового уряду / А.П. Звягінцева // Правознавство. – 1971. – № 4. – С. 32–37.
53. Зинухов А.Н. Комендант Саенко / А.Н. Зинухов // Провинциальная Чека (сборник статей и материалов). Спецвыпуск журнала «Клио». – Х.,1994. – С. 32–47.
54. Ивашов В.Ф. Сенсации не будет: Записки работника уголовного розыска / В.Ф. Ивашов. – 2-е изд., перераб. – М.: Политиздат, 1976. – 160 с.
55. Інструкція про організації. радянської робітничо-селянської міліції УСРР, вид. НКВС УСРР, тип. «Знание», 1919 р.
56. Історія держави і права Української РСР, с. 11
57. Історія міліції України в документах і матеріалах / П.П. Михайленко – Т. 1. – К: ДО: генеза, 1997. – 418 с.
58. Історія міліції України в документах і матеріалах П.П. Михайленко – Т. 2. – К: ДО: генеза, 1999. – 412 с.
59. Історія міліції Української РСР у документах і матеріалах / П.П. Михайленко – Т. 1. – К.,1969. – 458 с.
60. Історія органів внутрішніх справ. Ч. 2. ХХ століття / – Харків: Унівс, 1999. – С. 21–36.
61. Історія Радянської міліції: в 2 т. / під ред. М. Щелокова. – М., 1977.
62. Історія держави й права Української РСР: в 3 т. / тім 2-- 1917-1937 / під ред. Б.М. Бабій. – К: ДО: Наук. думка, 1987. – С. 111–203.
63. Калита В.Д. Діяльність Народного секретаріату – першого радянського уряду України, автореферат кандидатської дисертації, К 1966
64. Кангун Л.І. З історії Одеської Червоної гвардії / Л.І. Кангун // УІЖ. – 1957. – № 3. – С. 52–57.
65. Кобилецький М. Діяльність державної жандармерії в ЗУНР / М. Кобилецький // Право України. – 1998. – № 5. – С. 100–101.
66. Комуніст (Х). – 8 лютого 1923 р. – № 29.
67. Коржихіна Т.П. Історія державних установ СРСР / Т.П. Коржихіна. – М.: Высш. школа, 1986. – 398 с.
68. Кошелєв В. Як правильно писати доноси / В. Кошелєв // Батьківщина. – 1992. – № 8–9. – С. 36–40.
69. Курило С.Г. Життя своєї не щадячи: з історії міліції Харківщини / С.Г. Курило. – Х: Прапор, 1987. – 295 с.
70. Курицын В.М. Реформы правоохранительных органов / В.М. Курицын // История государства и права России. 1929-1940 гг.: учеб. пособие для высш. школы / В.М. Курицын. – М.: Международные отношения, 1998. – С. 94–133.
71. Кутя Е.А. Створення Всеукраїнської комісії з справ неповнолітніх / Е.А. Кутя // Збірник наукових праць аспірантів Харківського державного університету. (Гуманітарні науки). – Харків: Основа, 1992. – С. 154–156.
72. Кучері О.О. Про долю міліції УСРР у боротьбі зі збройною внутрішньою контрреволюцією в 1921-23 рр. / О.О. Кучері // Питання історії народів СРСР. – 1971. – Вип. 11. – С. 51–58.
73. Кучері О.О. Розгром збройної внутрішньої контрреволюції на Україні в 1921-1923 рр. / О.О. Кучері. – Х.,1971. – 172 с.
74. Ленін В.І. Повне зібрання творів / Етика і наука – М, 1986 – Т. 31. – 254 с.
75. Логвиненко І.А., Гавриленко О.А. Органи охорони громадського порядку в Україні доби Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 р.) / І.А. Логвиненко, О.А. Гавриленко // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1998. – № 3–4. – С. 126–137.
76. Лоза Г.О. У ті роки буремні: Записки чекіста / Г.О. Лоза. – К.: Молодь, 1976. – 120 с.
77. Маймескулов Л.М. Народний Комісаріат соціалістичної радянської інспекції України / Л.М. Маймескулов // Проблеми правознавства. – 1967. – № 7. – С. 62–69.
78. Маймескулов Л.Н., Рогожин А.И., Сташис В.В. Всеукраинская чрезвычайная комиссия (1918-1922) / Л.Н. Маймескулов, А.И. Рогожин, В.В. Сташис. – Х.,1990. – 111 с.
79. Малыгин А.Я. Государственно правовой статус милиции РСФСР в период проведения Новой экономической политики: автореф. дис…доктора юрид. наук: 12.00.01 / А.Я. Малыгин. – М., 1992. – 37 с.
80. Михайленко П.П. З історії міліції Радянської України / П.П. Михайленко – К.: РИО при МООП УСРР, 1965. – 399 с.
81. Михайлов Ю.Б. Історія міліції в знаках / Ю.Б. Михайлов // Радянська міліція. – 1971. – № 11. – С. 46–49.
82. Міліція як організація: навч. посібник / – К., 1989. – 68 с.
83. Міліція, її організація й обов’язки / – М., 1917. – 42 с.
84. Мовчан О.Н. Працюючі УСРР у боротьбі із продовольчою кризою при переході до НЕПу / О.Н. Мовчан. – К.: Наук. думка, 1988. – 124 с.
85. Мотылев Я.С., Лысенко Е.А. Солдаты порядка. Короткий очерк истории таджикской милиции / Я.С. Мотылев, Е.А. Лысенко. – Душанбе, 1967. – 128 с.
86. Мулукаев Р., Полубинский В. Рассказ о сыске / Р. Мулукаев, В. Полубинский // Радянська міліція. – 1990. – № 1–12. – С. 47-51.
87. Мулукаєв Р.С. Організаційно-правові основи становлення радянської міліції (1917-1920 рр.): навчал. посібник / Р.С. Мулукаєв. – М.: Акад. МВС СРСР, 1975. – 108 с.
88. Мулукаєв Р.С. Розвиток системи керування органів внутрішніх справ СРСР. Лекції / Р.С. Мулукаєв. – М., 1979. – 38 с.
89. Мэтьюз М. Ограничение свободы проживания и передвижения в России (до1932 г.) / М. Мэтьюз // ВИ. – 1994. – № 4. – С. 22–34.
90. Невидимый фронт. Сборник художественно-документальных повестей, рассказов и очерков / – Х, 1987. – 125 с.
91. Недух А.А. Зв’язки комнезамів України з трудящим селянством Російської Федерації й Середньої Азії / А.А. Недух // УІЖ. – 1960. – № 3. – С. 97–104.
92. Незабутні роки. Спогади учасників Великої Жовтневої соціалістичної революції та громадянської війни на Україні К 1967, с. 122
93. Органи внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю (морально-правові аспекти) / – К., 1991. – 69 с.
94. Органи й війська МВС Росії. Короткий історичний нарис / – М.: Об’єднана редакція МВС Росії, 1996. – 463 с.
95. Орзіх М.П. Створення органів охорони революційного порядку на півдні України / М.П. Орзіх // Проблеми правознавства. – 1967. – № 7. – С. 112–120.
96. Панченко П.Н. Взаємодія апаратів карного розшуку / П.Н. Панченко. – М., 1983. – 81 с.
97. Пиджаренко А. Історія й таємниці карного й політичного розшуку / А. Пиджаренко. – К.: Юринформ, 1994. – 47-48 с.
98. Пиджаренко А. Поліцейський розшук Києва / А. Пиджаренко // Іменем закону. – 1999. – № 1. – С. 156.
99. Подгаецкий В.В. Города Украины в коды НЭПа (вариант клиометрического подхода к анализу социальных структур). Монография / В.В. Подгаецкий. – Дніпропетровськ: Вид. ДДУ, 1994. – 174 с.
100. Поліція й міліція Росії: сторінки історії / – М.: Наука, 1995. – 318 с.
101. Полубинский В.И. Из истории советской милиции / В.И. Полубинский. – М.: Знання, 1987. – 62 с.
102. Полубинский В.И. На службе народа, на страже порядка: короткий очерк истории советской милиции / В.И. Полубинский. – М: Знамя, 1971. – 79 с.
103. Попів Л.Л. Переконання й примус. Організаційно-виховні й правові засоби охорони громадського порядку в діяльності радянської міліції / Л.Л. Попів. – М., 1963. – 159 с.
104. Пристайко В., Пшенніков О., Шаповал Ю. Шлях на Соловки / В. Пристайко, О. Пшенніков, Ю. Шаповал // З архивів гпу-нквд-кгб. – 1997. – № 1/2. – С. 49.
105. Прокопенко В.Н., Романов В.М. Радянська міліція (1917-1920 рр.) / В.Н. Прокопенко, В.М. Романов. – М.: Юрид. літ., 1965. – 112 с.
106. Протоколи першого Загальноукраїнської наради представників та завідувачів відділами управлення губернських та волосних виконкомів, 19 травня 1920 року, с. 46-62
107. Радянська міліція, 1957, № 11, с. 18
108. Радянська міліція, 1958, № 12, с. 59
109. Радянська міліція: історія й сучасність (1917-1987) / Мулукаєв Р.С. – М.: Юрид. літ.,1987. – ? с.
110. Радянська Україна – Советская Украина. Орган НКВД УССР, 1920, № 2-3 с. 35
111. Радянське будівництво на Україні в період іноземної інтервенції та громадянської війни, жовтень 1918 – серпень 1919. Збірник документів та матеріалів. с. 48
112. Ремодько П.Ф. Червона гвардія в селах Лівобережної України / П.Ф. Ремодько // УІЖ. – 1966. – № 11. – С. 95–102.
113. Решин Е. Канавинская рабочая милиция / Е. Решин // Радянська міліція. – 1958. – № 2. – С. 63–65.
114. Римаренко Ю.І. З історії боротьби трудового селянства України проти куркульського бандитизму / Ю.І. Римаренко // УІЖ. – 1965. – № 1. – С. 110–113.
115. Робота адміністративно-міліційної секції Харківської міськради ХІІ скликання / – Х.: Міська рада,1930. – 60 с.
116. Рогожин А.І. Робітничо-селянська міліція УРСР в період іноземної інтервенції та громадянської війни. Х., 1964 с. 16
117. Рогожин А.І. Робочо-селянська міліція УСРР у період іноземної військової інтервенції й громадянської війни / А.І. Рогожин. – Х.,1964. – 67 с.
118. Сборник законодательных документов по вопросам организации и деятельности Советской милиции 1917-1934 гг. / – М.: Изд. Высшей школы МВД СССР, 1957. – 246 с.
119. Семененко В.И. Слепая верность: из истории Всеукраинского ЧК / В.И. Семененко // Провинциальная Чека (сборник статей и материалов). Спецвыпуск журнала «Клио». – Х., 1994. – С. 3–31.
120. Стоян П.К. Адміністративно-територіальна реформа на Україні / П.К. Стоян // УІЖ. – 1965. – № 4. – С. 71–77.
121. Стоян П.К. Адміністративно-територіальна реформа УСРР 1922-1925 рр. / П.К. Стоян // Проблеми правознавства. – 1967. – Вип. 7. – С. 51–61.
122. СУ УСРР. – 1921. – № 1.
123. СУ УСРР. – 1921. – № 2.
124. СУ УСРР. – 1922. – № 25.
125. СУ УСРР. – 1924. – № 37–38.
126. СУ УСРР. – 1925. – № 29–30.
127. СУ. – 1917. – № 79.
128. Сусло Д.С. З історії прокуратури радянської України / Д.С. Сусло // Проблеми правознавства. – 1967. – № 7. – С. 51–61.
129. Тимчасовий уряд. 453. Про скасування департаменту поліції й про установу тимчасового керування по справах суспільної поліції // Вісник права. – 1917. – № 18. – С. 378.
130. Тимчасовий уряд. 537. Про установу міліції // Вісник права. – 1917. – № 21. – С. 441–444.
131. Тимченко А.П. Правові основи організації й діяльності міліції України в 1917-1941 рр.: навчал. посібник / А.П. Тимченко. – Луганськ: ЛІВД, 1998. – 189 с.
132. Ткачук А.Г. Червона гвардія прифронтових губерній України в 1917-1918 рр. / А.Г. Ткачук // УІЖ. – 1965. – № 11. – С. 113–117.
133. Україна в 1917-1921 рр. Деякі проблеми історії. Збірник наукових праць / – К.: Наук. думка, 1991. – 105 с.
134. Центральний державний архів вищих органів лвсті та управління (ЦДАВО) Ф. 1763. – Оп. 1. – Д. 89.
135. ЦДАВО Ф. 3204. – Оп. 1. – Д. 3, 69, 74.
136. ЦДАВО Ф. 5. – Оп. 2. – Д. 3, 16, 48,
137. ЦДАВО Ф. 5. – Оп. 2. – 666,
138. ЦДАВО Ф. 5. – Оп. 2. –806.
139. ЦДАВО Ф. 5. – Оп. 3. – Д. 157, 160.
140. ЦДАВО Ф. 5с. – Оп. 11. – Д. 8.
141. ЦДАВО Ф. р-563. – Оп. 4. – Д. 1,15.
142. ЦДАВО Ф. р-845. – Оп. 2. – Д. 55.
143. ЦДАВО Ф. р-845. – Оп. 2. – Д. 55631.
144. Фролов Ю.О. Перший виправно-трудовий кодекс Української РСР / Ю.О. Фролов // Проблеми правознавства. – 1967. – № 7. –С. 134–139.
145. Фукс С.Л.Історія держави та права СРСР ч. ІІ навчальний посібник під загальною редакцією. с. 28
146. Хлевнюк О.В. 1937-й: Сталін, НКВД і радянське суспільство / О.В. Хлевнюк. – М.: Республіка, 1992. – 270 с.
147. Чисников В. Грізний 1919. (З історії карного розшуку України) / В. Чисников // Радянський міліціонер. – 1989. –8 лютого. – С. 48.
148. Чисников В.М. Наркоми й міністри внутрішніх справ України / В.М. Чисников // Іменем закону. – 1995. – № 50–51. – С. 8–9.
149. Чисников В.М. Так це починалося... / В.М. Чисников // Радянський міліціонер. – 1989. – 17 травня. – С. 52.
150. Чумак В.М. Про діяльність комнезамів півдня України по підвищенню політичної активності незаможного селянства / В.М. Чумак // УІЖ. – 1983. – № 2. – С. 51–54.
151. Шрейдер М.П. НКВД зсередини. Записки чекіста / М.П. Шрейдер. – М.: Повернення, 1995. – 256 с.
152. Ювілей міліції (8-річчя робітничо-селянської міліції та карного розшуку Харкова) / // Комуніст. – 1927. – 28 січня. – С. 29.
153. Юрійчук Є.П. Становлення й характер радянської влади в Україні: історико-правові аспекти (1917-1922 рр.) / Є.П. Юрійчук. – К., 1998. – 88 с.
154. Ярмиш О.Н., Гавриленко О.А. Спеціальні навчальні заклади МВС у Харкові: становлення та розвиток / О.Н. Ярмиш, О.А. Гавриленко // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – № 9. – С. 20–26.