ОСКАРЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ ТА УКРАЇНІ (ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ)

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ІВАЩЕНКО ОЛЕНА ЮРІЇВНА

УДК 351.74

ОСКАРЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ
У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ ТА УКРАЇНІ
(ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ)

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Колпаков Валерій Костянтинович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012
ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. АДМІНІСТРАТИВНІ (ПУБЛІЧНІ) ПОСЛУГИ
В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
ТА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ………………………...…………………...………….11
1.1. Співвідношення понять адміністративної послуги в Україні
та публічної послуги у Великій Британії………………………………………….11
1.2. Суб’єкти надання адміністративних послуг в Україні
і Великій Британії…………………………………………………………………...29
1.3. Перспективи нормативного регулювання адміністративних
послуг в Україні……………………………………………………………………..43
Висновки до розділу 1………………………………………………………………80
РОЗДІЛ 2. ІНСТИТУТ ОСКАРЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ
ПОСЛУГ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ……………………………………………....83
2.1. Поняття скарги за адміністративним правом Великої Британії…………….83
2.2. Процедури оскарження адміністративних послуг………………………….108
2.3. Суб’єкти супроводження скарг щодо адміністративних послуг…………..131
Висновки до розділу 2……………………………………………………………..142
РОЗДІЛ 3. ОСКАРЖЕННЯ АКТІВ ПОЛІЦІЇ………………………………..146
3.1. Підстави оскарження дій (бездіяльності) та рішень посадових
осіб поліції (міліції)....…………………………………………………………....146
3.2. Особливості оскарження на адміністративно-політичних територіях
Великої Британії та на території України……………………………………….157
Висновки до розділу 3…………………………………………………………….184
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………....187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...193
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...…….213
ВСТУП

Актуальність теми. Найголовнішою ознакою демократичного суспільства і правової держави є вільне й ефективне здійснення людиною належних їй прав і свобод. Сьогодні це твердження є аксіомою сучасного цивілізаційного прогресу. Відтак у системному реформуванні українського суспільства права людини мають стати не похідним чи другорядним завданням здійснюваних перетворень, а їх найголовнішою метою, яка покликана принципово змінити історичну парадигму стосунків між державою і людиною. Мета цієї зміни полягає в тому, щоб місце домінуючої в минулому ідеології «панування» держави над людиною посіла протилежна – ідеологія «служіння» держави інтересам людини. Вирішальну роль у правовому забезпеченні такої зміни відіграє адміністративне право.
Інтеграція України до європейського політичного, економічного, правового простору з метою набуття членства в Європейському Союзі є головним зовнішньополітичним пріоритетом України, визначеним у ст. 11 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 10 липня 2010 р. № 2411-VІ, та знаходить підтримку більшості українських громадян у всіх регіонах країни.
Цей процес неможливий без реформування публічної адміністрації в напрямі наближення її до світових стандартів як з теоретико-правової, так і організаційної точки зору, що є одним з ключових та невідкладних етапів адміністративної реформи.
З огляду на устремління України до Європейського Союзу, орієнтацію на побудову правової держави й необхідність упровадження загальноєвропейських цінностей, нагальною потребою для нашої держави є вивчення та запровадження в законодавстві України позитивного досвіду у сфері надання адміністративних послуг і механізмів оскарження адміністративних послуг в адміністративному праві європейських країн, а саме досвіду Великої Британії – розвинутої європейської держави з давніми традиціями.
Питання адміністративних послуг в Україні значною мірою потребують ґрунтовних наукових досліджень та відповідного адміністративно-правового оформлення. Безперечно, вони певною мірою були предметом науково-теоретичних досліджень таких вчених, як В. Авер’янов, О. Андрійко, Ю. Битяк, І. Бородін, І. Голосніченко, Є. Додін, Р. Калюжний, В. Колпаков, Т. Коломоєць, А. Комзюк, О. Кузьменко, І. Лазарев, Д. Лук’янець, О. Миколенко, Н. Мироненко, В. Перепелюк, В. Поліщук, Б. Савченко, М. Тищенко, В. Тимощук та ін.
Фундаментальною базою для дослідження питань, що розглядаються, цілком можуть слугувати праці таких англійських учених, як П. Біркиншоу, Д. Гайфорд, С. Гейм, М. Гілл, А. Голднер, М. Драммонд, М. Кларк, Р. Кляйн, С. Крекнелл, Р. Кренстон, С. Ліч, Н. Льюіс, П. МакКарсі, Р. Міллер, Р. Мертон, Д. Морган, А. Мьюрі, К. Пейтман, Р. Ролінгс, Р. Роуз, А. Сарат, М. Сеневіратн, Б. Сімпсон, Дж. Стюарт, Р. Тітмусс, К. Фрідман, Р. Форрест та ін.
Досвід зарубіжних країн у сфері надання адміністративних послуг та їх оскарження в адміністративному порядку вивчали вчені: А. Губанов, А. Козирін, Н. Матюхіна, В. Тимощук, А. Школик, М. Штатіна та ін.
Аналіз праць зазначених науковців дав змогу визначити й оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити питання, що постали на сучасному етапі реформування теорії адміністративного права, та визначити шляхи їх вирішення. Водночас не було проведено комплексного наукового монографічного дослідження досвіду Великої Британії щодо питань оскарження адміністративних послуг.
Отже, дослідження питання оскарження адміністративних послуг в європейських країнах, зокрема у Великій Британії, та запровадження цього досвіду в Україні є актуальним, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98; Концепції державної програми профілактики правопорушень на період 2015 року, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1911 - р.; Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347; Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у Національній академії внутрішніх справ на 2010–2012 рр.
Тему дисертації затверджено Вченою радою Національної академії внутрішніх справ (протокол № 2 від 23 лютого 2010 р.), а також розглянуто та схвалено відділенням Національної академії правових наук України
(№ 865, 2010 р.)
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у визначенні системи надання адміністративних послуг у Великій Британії і в Україні та системи оскарження адміністративних послуг, зокрема послуг міліції в Україні та поліції у Великій Британії, з’ясуванні правової природи скарг, визначення їх місця в адміністративному праві України та Великої Британії, а також процедур оскарження, напрацюванні пропозицій і рекомендацій щодо застосування британського досвіду у сфері оскарження адміністративних послуг у правоохоронній діяльності та в діяльності публічної адміністрації в Україні.
Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити такі задачі:
– здійснити аналіз поняття та характерних ознак адміністративних послуг в Україні й публічних послуг у Великій Британії, визначити їх співвідношення;
– визначити суб’єктів надання адміністративних послуг у Великій Британії та Україні, їх повноваження, права та обов’язки у цій сфері;
– окреслити перспективи нормативного регулювання адміністративних послуг в Україні;
– вивчити процес розгляду скарг у Великій Британії як критерію або індикатора якості адміністративних послуг;
– здійснити опитування громадян України щодо адміністративних послуг, які надають підрозділи внутрішніх справ України;
– визначити способи подання скарг на послуги органів місцевої влади у Великій Британії;
– вивчити процедури роботи зі скаргами на прикладі певних публічних установ Великої Британії;
– з’ясувати шляхи та процедури оскарження актів поліції у Великій Британії та міліції в Україні.
Об’єктом дослідження є відносини адміністративних послуг.
Предметом дослідження є оскарження адміністративних послуг у Великій Британії та Україні (порівняльно-правовий аналіз).
Методи дослідження. У дисертації використано сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Основним методом при здійсненні дослідження є загальнонауковий діалектичний метод, що дає змогу проаналізувати чинне законодавство та практику застосування категорії адміністративних послуг у Великій Британії та в Україні (підрозділи 1.2, 2.1). Методи класифікації та групування використано для визначення загальних ознак та рис адміністративних послуг (підрозділи 1.1, 1.3); методи системного та структурно-функціонального аналізу – при розгляді механізмів подання скарг та реагування органів місцевої влади на подані до них скарги (підрозділи 2.2, 2.3); функціональний метод – при дослідженні діяльності відповідних органів як способу реалізації їх компетенції у сфері роботи зі скаргами (підрозділи 2.2, 3.2); порівняльно-правовий метод – при виявленні співвідношення понять адміністративної послуги в Україні та публічної послуги у Великій Британії, здійснення аналізу досвіду оскарження адміністративних послуг у Великій Британії та визначення шляхів його використання в законодавстві України (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1, 3.2); соціологічний та статистичний методи – для накопичення емпіричної інформації щодо сучасного стану питання надання та оскарження адміністративних послуг у Великій Британії та в Україні (підрозділи 2.2, 2.3, 3.2).
Емпіричну базу дослідження становлять: сучасна практика надання адміністративних послуг в Україні та Великій Британії, про які йдеться в роботах українських і зарубіжних учених; вивчення даних інституту Омбудсмена та інших англійських джерел, що було узагальнено та відображено в наукових публікаціях, авторство яких, зокрема, належить дисертанту; статистичні й аналітичні дані МВС України; а також результати проведеного дисертантом соціологічного дослідження шляхом анкетування населення різних регіонів України як споживачів послуг (190 осіб з дев’яти областей України).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним монографічним дослідженням, присвяченим питанню оскарження адміністративних послуг в європейських країнах, а саме у Великій Британії.
Зокрема:
вперше:
 досліджено формальні процедури й механізми розгляду та вирішення скарг на дії (бездіяльність) та рішення органів публічної адміністрації у Великій Британії;
 здійснено розроблення та обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення системи надання та оскарження адміністративних послуг в Україні з урахуванням позитивного досвіду Великої Британії у цій сфері;
 визначено процедури оскарження дій поліції через Незалежну комісію у справах скарг на дії поліції (Independent Police Complaints Commission)(IPCC) в Англії та Уельсі, Комісара Шотландії у справах скарг на поліцейських (Police Coplaints Commissioner for Scotland) та Поліцейського Омбудсмена в Північній Ірландії (Police Ombudsman for Northern Ireland);
 доведено доцільність створення в Україні нової незалежної від правоохоронних органів системи оскарження шляхом створення органу (комісії) для роботи зі скаргами громадян на послуги міліції. Найбільш близькою та оптимальною для України є модель Незалежної комісії у справах скарг на дії поліції Англії та Уельсу;
 запропоновано стандарт надання адміністративних послуг структурним підрозділом МВС України, який полягає в детальному описуванні послідовності дій отримувача послуги та надавача послуги – адміністративного органу;
удосконалено:
 теоретичні підходи щодо детермінації адміністративних послуг у сучасній правовій теорії, зокрема підтверджено теоретичні висновки щодо різної правової природи публічного управління й адміністративних послуг;
 критерії оцінки якості надання адміністративних послуг шляхом пропозиції щодо затвердження адміністративними органами «Анкети споживача послуг», при заповненні якої держава матиме змогу визначити якість надання послуг органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
дістало подальший розвиток:
 дослідження правової природи адміністративної послуги;
 положення щодо правового врегулювання публічних (адміністративних) послуг шляхом прийняття Закону про адміністративні послуги, Адміністративно-процедурного кодексу, Закону про адміністративний збір.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, можуть бути використані у:
– законотворчій діяльності: Комітетом Верховної Ради України з питань європейської інтеграції (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну та законотворчу діяльність Комітету з питань Європейської інтеграції Верховної Ради України від 19 грудня 2011 р.) при розробленні та удосконаленні чинного законодавства у сфері якості надання адміністративних послуг, зокрема Закону України «Про адміністративні послуги», Адміністративно-процедурного кодексу України, Закону України «Про адміністративний збір» та підзаконних нормативно-правових актів з питань надання адміністративних послуг;
– правозастосуванні: у діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема МВС України, при вирішенні питань підвищення якості надання адміністративних послуг,
– практичній діяльності та в євроінтеграційному процесі: зокрема, у практичній діяльності Управління міжнародної діяльності МВС України (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність Управління міжнародної діяльності МВС України від 3 лютого 2011 р.) ;
– науково-дослідній сфері: при розробленні заходів щодо реалізації Концепції адміністративної реформи в Україні в частині, у якій ідеться про адміністративні послуги;
– навчальному процесі: при викладанні дисципліни «Адміністративне право» в юридичних вузах, а також на курсах підвищення кваліфікації практичних працівників, при підготовці лекцій і навчальних посібників з окресленої проблеми.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень дисертанта.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і теоретичні висновки, на яких ґрунтується дослідження, а також рекомендації щодо вдосконалення вітчизняного законодавства було оприлюднено та обговорено на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Національної академії внутрішніх справ; науково-практичній конференції «Проблеми розбудови держави та громадянського суспільства в Україні» (Київ, 2010 р.); IV науково-практичному семінарі «Адміністративне право в сучасному вимірі» (Київ, 2010 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Юридична наука: політичні, економічні та соціальні витоки сьогодення» (Київ, 2010 р); Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи та пріоритети розвитку юридичної науки» (Запоріжжя, 2010 р.); II міжвузівській науково-теоретичній конференції «Правові реформи в Україні» (Київ, 2010 р.); V науково-практичному семінарі «Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративно-правової науки (Київ, 2011 р.); VI науково-практичному семінарі «Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративно-правової науки (Київ, 2011 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сутність та значення впливу законодавства на розвиток суспільних відносин» (Одеса, 2012 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження дістали відображення в 12 наукових публікаціях, чотири з яких – у фахових виданнях, затверджених МОНмолодьспорту України, вісім – у збірниках тез науково-практичних конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні особливостей оскарження, сутності та видів адміністративних послуг, які надаються суб’єктами публічної адміністрації у Великій Британії та в Україні. Особливу увагу приділено організаційним та правовим засадам надання й оскарження адміністративних послуг органами внутрішніх справ України та визначенню шляхів їх удосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети, зокрема:
1. У зв’язку зі змінами суспільно-економічного ладу, демократичними перетвореннями та з огляду на європейський вибір України, нагальним питанням сьогодення є інтенсифікація процесу реалізації теорії адміністративних послуг у діяльності публічної адміністрації, без якої неможливий нормальний розвиток підприємницької, наукової і громадської діяльності, інших форм суспільної активності, міжнародних зв’язків. Минув час, коли громадяни України мають реально, а не тільки декларативно, набути статусу споживачів послуг, які надає публічна адміністрація на засадах пріоритету прав людини, підконтрольності та підзвітності державної адміністрації громадянам.
2. Вважаємо актуальним і доцільним створення оптимального організаційно-правового забезпечення надання адміністративних послуг населенню. Дисертантом зазначено, що за рейтинговою оцінкою відповідей щодо механізму оплати послуг, обраних в анкетуванні респондентами-споживачами послуг, які надають підрозділи МВС, найбільший відсоток набрали положення про те, що послуги повинні надаватись безкоштовно, якщо це передбачено службовими обов’язками посадових осіб (30,1 % від загальної кількості отриманих на дане питання відповідей) або пов’язано із виконанням громадянами обов’язків перед державою (27,1 %). При цьому, положення про оплату послуг за собівартістю матеріальних затрат і часу обрало 9,5 % опитаних.
Отже, нагальним питанням є розроблення та прийняття системного нормативно-правового акта, що має врегульовувати питання оплати адміністративних послуг, на рівні Закону про адміністративний збір; прийняття Закону про адміністративні послуги та Адміністративно-процедурного кодексу України.
3. Активізація участі громадян у процесі реалізації прав і свобод у сфері діяльності органів публічної адміністрації можлива шляхом створення ефективної системи оскарження адміністративних послуг органів публічної адміністрації, зокрема ОВС. У Великій Британії скарги від отримувачів послуг в процесі модернізації системи надання адміністративних послуг є головним критерієм або індикатором якості надання послуг. Вважаємо, що ця думка заслуговує на увагу в Україні.
4. Важливим елементом системи адміністративних послуг є якнайшвидше розроблення та запровадження стандартів надання адміністративних послуг усіма суб’єктами надання цих послуг, а також дієвої системи оцінки якості надання кожної адміністративної послуги. В роботі проаналізовано 115 стандартів, що складає близько 70 % існуючих в Україні стандартів надання адміністративних послуг органами публічної адміністрації. На основі цього аналізу розроблено та запропоновано дисертантом варіант стандарту надання адміністративної послуги структурним підрозділом МВС України.
5. За умови відсутності ефективних структур, що сприяють участі громадян у процесі прийняття рішень на рівні місцевих урядів, скарги залишаються стриманим, але дуже важливим, «голосом» для «звичайних людей». Скарги є одним з принципових засобів, за допомогою якого громадяни, які мають досвід у висловленні незадоволень, висловлюють своє ставлення до адміністративних послуг органів місцевої влади.
6. Адміністративна юстиція у Великій Британії розглядає не тільки питання забезпечення засобів для задоволення скарг громадян, а й питання вдосконалення адміністративної практики, а отже, і питання надання кращих послуг. Ефективність роботи публічного сектору, як і приватного, оцінюється таким чином, наскільки його робота відповідає потребам споживачів цих послуг. З огляду на це, скарга сприймається як «індикатор ефективності» надання адміністративних послуг та спосіб участі громадян у процесі прийняття рішень та покращення діяльності органів публічної адміністрації (управління).
7. Головною тенденцією нашого дослідження питання скарг на органи публічної влади у Великій Британії є зосередження на формальних механізмах їх вирішення, вивчення її недоліків і переваг із застосуванням правового підходу та дослідження «знизу доверху» з прослідкуванням «ланцюга скарг» – схеми органів, до яких може звертатися громадянин на місцевому рівні за задоволенням своєї скарги: невдоволені громадяни (скаржники); консультаційна агенція; радник; Департамент органу місцевого самоврядування; Департамент юридичних послуг; Підкомітет з питань скарг; Омбудсмен.
8. Концепція «поганого адміністрування» є ключовою в діяльності Омбудсмена у Великій Британії. Головним завданням Омбудсмена в публічному секторі є розслідування випадків, у яких висуваються звинувачення в поганому адмініструванні. Перший Омбудсмен у Північній Ірландії надав, на думку англійських учених, найбільш коректне визначення терміна «погане адміністрування»: «адміністративна дія (або бездіяльність), що базується на або здійснена під впливом неналежного розгляду (без урахування всіх значущих чинників) або поведінки. Самоуправство, намір або необ’єктивність, включаючи дискримінацію, є прикладами неналежного розгляду. Нехтування, невиправдане затримання, порушення при нагляді за відповідними правилами та процедурами, не взяття до уваги суттєвих факторів, порушення при запровадженні або здійсненні контролю за процедурами, коли це є обов’язком даного органу робити це, є прикладами неналежної поведінки».
9. Такі типи поведінки мають вважатися поганим адмініструванням: грубість; небажання працювати зі скаржником як з особою, яка наділена правами; відмова відповідати на слушні запитання; нехтування тим, щоб поінформувати скаржника, на вимогу, про його/її права або права на компенсаційні виплати; свідоме надання дезорієнтуючої або неадекватної поради; ігнорування дієвою порадою; пропонування відмовитися від задоволення скарги або пропонування непропорційного задоволення скарги; вияви расової, статевої або іншої дискримінації: неповідомлення особі, яка втрачає право на апеляцію; відмова в належному інформуванні щодо права на апеляцію; помилкові процедури; порушення менеджментом процедури здійснення адекватного моніторингу відповідності процедур; ігнорування рекомендацій, які мали призвести до належного поводження з користувачами послуг; частковість; не пом’якшення ефекту чіткого дотримання букви закону в разі, коли це спричиняє очевидно несправедливе поводження.
10. Визначено, що суб’єктами супроводження скарг стосовно адміністративних послуг у Великій Британії є радники, консультаційні агенції (або юрисконсульти) та члени Парламенту. Дослідження показало, що радники та консультаційні агенції є найбільш важливими суб’єктами супроводження скарг щодо адміністративних послуг.
11. З огляду на систему роботи зі скаргами на адміністративні послуги у Великій Британії, вважаємо за доцільне врахувати позитивний досвід цієї демократичної європейської країни для створення ефективної системи оскарження адміністративних послуг в Україні, деталізувати положення системи в Адміністративно-процедурному кодексі України. Зокрема, доцільно запровадити такі варіанти подання скарги: через депутата місцевої Ради, через Консультативне бюро (які рекомендуємо створити для надання безкоштовних порад та консультацій громадянам у вирішенні їх юридичних, фінансових та інших проблем), або безпосередньо до управління, яке має відношення до скарги. Доречно створити у структурі кожного органу місцевої влади Управління з питань юридичних й адміністративних послуг та Підкомітету з питань скарг. Необхідно посилити роль Омбудсмена в процесі оскарження адміністративних послуг в Україні.
12. Існують різні механізми підзвітності поліції (міліції), але для того, щоб гарантувати довіру суспільства стосовно діяльності поліції (міліції), важливим є задовільний процес роботи зі скаргами. Громадськість завжди ставиться з глибокою підозрою до того, яким чином розглядають скарги на поліцію (міліцію), а отже, система роботи зі скаргами має бути незалежною та справедливою для отримання довіри з боку суспільства.
13. Системи для розслідування скарг на поліцейських у Великій Британії варіюються ступенем зовнішнього втручання та контролю. На нашу думку, модель, що діє у Північній Ірландії, є найбільш удосконаленою: з Поліцейським Омбудсменом, який відповідає за розгляд та проведення незалежних розслідувань. Нова система в Англії та Уельсі також наблизилася до зовнішнього контролю, але вона відрізняється від моделі Північної Ірландії. Іншою є й система роботи зі скаргами на поліцейських у Шотландії, у якій скарги кримінального характеру розглядає Регіональний прокурор, а скарги некримінального характеру – Комісар Шотландії у справах скарг на поліцейських.
14. У всіх трьох системах Великої Британії моделі працюють незалежно від інших систем незалежного розслідування скарг на послуги місцевих та центральних органів влади. Таким чином, ця система є специфічною та немає потреби інтегрувати її до головної лінії системи Омбудсмена, оскільки у фокусі систем роботи зі скаргами на поліцейських перебуває індивідуальна поведінка офіцерів, а не більш загальні адміністративні процеси, розслідування яких здійснюють інші омбудсмени публічного сектора. Незважаючи на це, механізми відповідають визнаним критеріям системи Омбудсмена, передусім у частині незалежності й доступу.
15. Існуюча система оскарження дій міліції, форми контролю правоохоронців в Україні у вигляді громадських рад або служб внутрішньої безпеки себе не виправдали. Також уже не є прийнятним те, щоб скарги на поліцейських розглядала сама поліція (міліція). Це підтверджують також результати проведеного дисертантом анкетування. Вони свідчать, що переважна більшість опитаних (93,6 %) вважають за доцільне створення окремого незалежного органу (комісії) для роботи зі скаргами громадян на послуги міліції.
Для вдосконалення цієї системи вважаємо за доцільне створити в Україні нову й дійсно незалежну від силовиків систему оскарження шляхом створення органу (комісії) для роботи зі скаргами громадян на послуги міліції. Найбільш близькою та оптимальною для України вважаємо модель Незалежної комісії у справах скарг на дії поліції (Independent Police Complaints Commission) (IPCC), яка з 2004 р. працює в Англії та Уельсі. Вона є автономною неурядовою організацією, але підзвітна Парламенту та фінансується за рахунок Уряду.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративна процедура та адміністративні послуги: Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Центр політико-правових реформ / І. Б. Коліушко (відп. ред.), В. П. Тимощук (авт.-упоряд.). – К. : Факт, 2003. – 496 с.
2. Колпаков В. К. Адміністративні послуги в українському праві / В. К. Колпаков // Адміністративне право в сучасному вимірі. – К., 2010. –
С. 56–62.
3. Авер’янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування / В. Авер’янов // Право України. – 1998. – № 8. – С. 8–13.
4. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підруч. / Колпаков В. К. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
5. Авер’янов В. Б. Демократизація адміністративного права – ключове завдання його реформування / В. Б. Авер’янов // Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики – К. : Факт, 2003. –
384 c.
6. Адміністративне право України: Академічний курс : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. : в 2 т. / [упоряд. В. Б. Авер’янов , О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк та ін. / Авер’янов В. Б. (голова редкол.) та ін.)]. – К. : Юридична думка, 2004. – . –
Т. 1 : Загальна частина. – 2004. – 584 с.
7. Про затвердження плану заходів щодо реформування системи надання адміністративних послуг : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 жовт. 2011 р. № 1076-р // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1455.
8. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 28 груд. 1994 р. № 334/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – С. 28.
9. Концепція адміністративної реформи в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=8922225.
10. Авер’янов В. До питання про поняття так званих «управлінських послуг» / В. Авер’янов // Право України. – 2002. – № 6. – С. 125 – 127.
11. Коліушко І. Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні : моногр. / Коліушко І. Б. – К. : Факт, 2002. – 260 с.
12. Голосніченко І. Правове регулювання надання державних управлінських послуг та вирішення адміністративних спорів / І. Голосніченко // Право України. – 2003. – № 10. – С. 86 – 89.
13. Коломоєць Т. Управлінські послуги в контексті взаємовідносин особи й органів місцевої влади в Україні: концептуальний і нормативний аспекти / Т. Коломоєць // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. / редкол. : С. М. Серьогін (голов. ред.) та ін.]. – Д. : Дніпропетр. реґіон. ін-т держ. упр. УАДУ, 2002. – Вип. 1(7). – С. 178 – 182.
14. Тимощук В. П. Оцінка якості адміністративних послуг // В. П. Тимощук, А. В. Кірмач. – К. : Факт, 2005. – 88 с.
15. Административное право зарубежных стран : учеб. пособие / под ред. А. Н. Козырина. – М. : Спартак, 1996. – 229 с.
16. Іващенко О. Ю. Адміністративна скарга у Великій Британії / О. Ю. Іващенко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 4. – С. 225 – 232.
17. Stewart J. The Public Service Orientation: Issues and Dilemmas / J. Stewart, M. Clarke // Public Administration. – 1987. – Р. 161–177.
18. Brooke R. Managing the Enabling Authority / Brooke R. – Harlow : Longman Group, 1989. – 120 р.
19. Stoker G. Creating a Local Government for a Post-Fordist Society: The Thatcherite Project, The Future of Local Government / Stoker G. – Basingstoke : Macmillan, 1989. – P. 113-132.
20. Садлер Дж. Повышение качества государственных услуг: опыт Великобритании / Дж. Садлер // Прозрачность и открытость в работе правительства: вызовы и возможности : выступление на Втором Европейском форуме по проблемам государственной службы. – Маахстрит, 1999. – C. 52–54.
21. James R. Private Ombudsmen and Public Law / R. James. – Dartmouth – 1997. – 115 р.
22. Hirschman A. O. Exit, Voice and Loyalty: Responses to Decline in Firms, Organisations and States / A. O. Hirschman. – Harvard University Press. – 1970. – 162 p.
23. Hawkins K. The Uses of Discretion / K. Hawkins. – Clarendon Press, 1995 – 431 р.
24. Galligan D. Discretionary Powers / D. Galligan. – Clarendon Press, 1986. – 352 p.
25. Allsop J. Regulating Medical Work: formal and informal controls / J. Allsop , L. Mulchay. – Open University Press.– 1996. – 230 p.
26. Конституція України : тлумачення від 25 січ. 2012 / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 30. – Ст. 141.
27. Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 7 жовт. 2010 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 79. – Ст. 2792.
28. Регламент Кабінету Міністрів України, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лип. 2007 р. № 950 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 9 листоп. 2011 р. № 1156) // Офіційний вісник України. – 2007. – № 54. – Ст. 2180.
29. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 9 груд. 2010 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 94. – Ст. 3334.
30. Про центральні органи виконавчої влади : Закон України від 17 берез. 2011 р. // Офіційний вісник України. – 2011. – № 27. – Ст. 1123.
31. Виконавча влада і адміністративне право / В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк та ін. ; за ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 668 с.
32. Про соціальні послуги : Закон України від 19 черв. 2003 р. № 966 / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – С. 358.
33. Про місцеві державні адміністрації : Закон України від 9 квіт. 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 18. – С. 3.
34. Про місцеве самоврядування : Закон України від 21 трав. 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 25. – С. 20.
35. Про звернення громадян : Закон України від 2 жовт. 1996 р. № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
36. Тодика Ю. Реалізувати потенціал основного закону / Ю. Тодика // Віче. – 2001. – № 6 (111). – С. 3 – 12.
37. Сосновик О. О. Діяльність органів внутрішніх справ щодо надання адміністративних послуг: організаційно-правові питання : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Сосновик Олександр Олександрович. – Х., 2008. – 217 с.
38. Пєтков С. В. Не каральний орган, а сервісна служба / С. В. Пєтков // Іменем Закону. – 2005. – № 29. – С. 5.
39. Про міліцію : Закон України від 20 груд. 1990 р. № 565-XII / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – С. 20 (з наступними змінами та допов.).
40. Повідомлення про оприлюднення проектів Закону України «Про адміністративні послуги» та Адміністративно-процедурного кодексу [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.minjust.gov.ua/0/34216.
41. Розроблено проект Закону України «Про адміністративний збір» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.pravo.org.ua/index.php/2010-03-06-00-08-13/2011-07-20-17-42-30/414--l-r.
42. Центри надання адміністративних послуг: створення та організація діяльності : практик. посіб. – 2-ге вид., доп. і доопр. / [Бригілевич І. І., Ванько С. І., Загайний В. А. та ін.] ; за заг. ред. В. П. Тимощука. – К. : СПД Москаленко О. М., 2011. – 432 с.
43. Коліушко І. Чергове реформування адміністративних послуг / І. Коліушко [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.pravo.org.ua/index.php/2010-03-06-00-08-13/2011-07-20-17-42-30/418-2011-11-16-17-17-50.
44. Писаренко Г. М. Адміністративні послуги в Україні: організаційно-правові аспекти : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Писаренко Ганна Миколаївна. – Одеса, 2006. – 199 с.
45. Гаращук В. Управлінські послуги – новий інститут чи нова помилка? / В. Гаращук // Вісник академії правових наук України. – 2001. – № 3 (26).– С. 109–114.
46. Проект Закону «Про адміністративні послуги» № 9435, зареєстр. у Верховній Раді України 9 листоп. 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.zakonoproekt.org.ua/Parlamentu_proponujutj_proekt_Zakonu_pro_administratyvni.aspx.
47. Концепція розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади : схв. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 лют. 2006 р. № 90-р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 7. – С. 176.
48. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : Закон України від 15 трав. 2003 р. № 755 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31–32. – Ст. 263.
49. Господарський кодекс України : за станом на 19 січ. 2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, 19–20, 21–22. – Ст. 144.
50. Про ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України від 1 черв. 2000 р. № 1775 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
51. Ластовецький А. Удосконалення дозвільно-реєстраційних процедур щодо підприємництва у ракурсі адміністративної реформи / А. Ластовецький // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 8. – С. 9 – 12.
52. Кисіль С. Адміністративно-правові аспекти державної реєстрації та ліцензування підприємницької діяльності в Україні / С. Кисіль // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва : у 2 ч. – К. : Вид-во УАДУ, 1999. – Вип. 2. – Ч. ІІ. – С. 239–244.
53. Про стандартизацію : Закон України від 17 трав. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 145.
54. Про стандартизацію і сертифікацію : Декрет Кабінету Міністрів України від 10 трав. 1993 р. № 46-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 27. – Ст. 289.
55. Кравцова Т. Правові форми державного регулювання у сфері підприємницької діяльності / Т. Кравцова // Право України. – 2003. – № 12. – С. 45 – 47.
56. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності : Закон України від 6 верес. 2005 р. № 2806 // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 188. –
С. 3–7.
57. Про заходи із забезпечення додержання прав фізичних та юридичних осіб щодо одержання адміністративних (державних) послуг : Указ Президента України від 3 лип. 2009 р. № 508 // Офіційний вісник Президента України. – 2009. – № 20. – С. 13.
58. Козюбра М. І. Права свободи людини і громадянина у новій Конституції України / М. І. Козюбра // Адвокат. – 1996. – № 2. – С. 3–6.
59. Комзюк А. Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції України : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 / Комзюк Анатолій Трохимович. – Х., 2002. – 408 с.
60. Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ : Постанова Кабінету Міністрів України від 4 черв. 2007 р. № 795 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 42. – С. 1671.
61. Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг : Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовт. 2011 р. № 1098. – Офіц. вид. – К. : Офіційний вісник України, 2011. – № 84. – С. 37.
62. Про дорожній рух : Закон України від 30 черв. 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – С. 338.
63. Про правовий статус іноземців : Закон України від 4 лют. 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – С. 162.
64. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України : Закон України від 10 січ. 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 16. – С. 115.
65. Про громадянство : Закон України від 8 жовт. 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 50. – С. 701.
66. Про імміграцію: Закон України від 7 черв. 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 41. – С.197.
67. Про стандартизацію : Закон України від 17 трав. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – С. 145.
68. Про здійснення державних закупівель : Закон України від 1 черв. 2010 р. № 2289-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 33. – С. 471.
69. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг : Закон України від 15 груд. 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36.
70. Про джерела фінансування органів державної влади : Закон України від 30 черв. 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – С. 274.
71. Про оренду державного та комунального майна : Закон України від 10 квіт. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – С. 416.
72. Кодекс України про адміністративні правопорушення : за станом на 5 лют. 2012 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – 1122 с.
73. Кодекс адміністративного судочинства України : за станом на 25 січ. 2012 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 24. – 584 с.
74. Податковий кодекс України : за станом на 19 січ. 2012 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Відомості Верховної Ради України,
2011. – 112 с.
75. Бюджетний кодекс України : за станом на 5 лют. 2012 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Відомості Верховної Ради України,
2010. – 572 с.
76. Загальна декларація прав людини : Прийнята резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 груд. 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / [упоряд. Ю. К. Качуренко]. – [2-ге вид.]. – К. : Юрінформ, 1992. – С. 18–24.
77. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права : Прийнятий резолюцією 2200 А (XXІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 груд. 1966 р. // Права людини : зб. док. [уклад. : В. С. Семенов, О. Н. Ярмиш та ін.]. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 30–41.
78. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права : Прийнятий резолюцією 2200 А (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 груд. 1966 р. // Права людини : зб. док. [уклад. : В. С. Семенов, О. Н. Ярмиш та ін.]. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 4 – 25.
79. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку : Прийнятий резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 груд. 1979 р. // Права людини : зб. док. [уклад. : В. С. Семенов, О. Н. Ярмиш та ін.]. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 155–159.
80. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини : Прийнята Радою Європи 4 листоп. 1950 р. // Права людини : зб. док. [уклад. В. С. Семенов, О. Н. Ярмиш та ін.]. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 58–76.
81. Директива 2000/31/ЄС Європейського парламенту та Ради «Про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку» від 8 черв. 2000 р. – К. : СD–вид-во «Інфодиск»,
2005. – № 9.
82. Типовий закон ЮНСІТРАЛ щодо закупівель товарів (робіт) та послуг від 30 трав. 1997 р. – К. : СD–вид-во «Інфодиск», 2005. – № 9.
83. Статус Ниццкого соглашения о Международной классификации товаров и услуг для регистрации знаков от 15 июня 1957 г. – К. : СD–вид-во «Інфодиск», 2005. – № 9.
84. Рішення з професійних послуг від 15 груд. 1993 р. – К. : СD–вид-во «Інфодиск», 2005. – № 9.
85. Положення про дозвільну систему : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовт. 1992 р. № 576 // Зібрання законодавства України. – 2000. – . –
Т. 5. – 2000. – 5 (ПКМ) 6.
86. Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 7 верес. 1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.uazakon.com/documents/date_bc/pg_gxwfof.htm
87. Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ : Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квіт. 1997 р. № 341 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 16 – С. 52.
88. Про затвердження Концепції державної політики у сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг) : Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серп. 2002 р. № 447 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 34. – С. 238.
89. Про заходи щодо вдосконалення охорони об’єктів державної та інших форм власності : Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серп. 1993 р. № 615 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?code=615-93-%EF
90. Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися архівними установами, що утримуються за рахунок бюджетних коштів : Постанова Кабінету Міністрів України від 7 трав. 1998 р. № 639 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 19. – С. 29.
91. Про створення Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 берез. 2006 р. № 327 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 11. – С. 202.
92. Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установам та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності : Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серп. 2010 р. № 796 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 67. – С. 71.
93. Положення про Міністерство внутрішніх справ України : затв. Указом Президента України від 6 квіт. 2011 р. // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29 – 26 квіт. – С. 32 .
94. Про введення в дію дозвільної системи у сфері підприємницької діяльності : Указ Президента України від 20 трав. 1999 р. № 539/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 20. – Ст. 878.
95. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні : Указ Президента України від 22 лип. 1998 р. – Офіц. вид. – К. : Офіційний вісник України. – 1999. – №21 – С. 32.
96. Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу : Указ Президента України від 20 лют. 2006 р. – Офіц. вид. – К. : Офіційний вісник України. – 2006. – №8 – С. 39.
97. Про затвердження Розмірів плати за надання послуг органами і підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Порядку їх справляння : Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 5 жовт. 2007 р. № 369/1105/336 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 83 – Ст. 3096.
98. Про затвердження Порядку обліку, створення та ведення реєстру підприємств, установ, організацій та інших суб’єктів господарювання, які здійснюють торгівлю транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери : Наказ МВС від 5 серп. 2010 р. № 361 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:/www./document.ua/pro-zatverdzhennja-porjadku-obliku-stvorennja-ta-vedennja-re-doc37487.html
99. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва, ремонту вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівлі вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони : Наказ МВС та ДКПРПП № 53/213 від 21 берез. 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 14 – Ст. 637.
100. Про заходи щодо виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. № 706 «Про затвердження Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії» : Наказ МВС України від 18 жовт. 1993 р. № 642 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0163-93.
101. Про затвердження технічних описів бланків документів суворої звітності, які видаються підрозділами МВС України : Наказ МВС України від 5 лип. 2011 р. № 395 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 56 – С. 38
102. Про затвердження Інструкції про порядок видачі та обліку дозволів на встановлення та використання спеціальних сигнальних звукових і світлових пристроїв : Наказ МВС України від 22 серп. 2005 р. № 364 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 37. – С. 212.
103. Про затвердження деяких нормативно-правових актів, що регламентують порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів у закладах, що проводять таку діяльність, їх державну акредитацію та атестацію спеціалістів, а також допуску громадян до керування транспортними засобами, видачі (обміну) посвідчень водія : Наказ МВС України від 7 груд. 2009 р. № 515 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 8. – С. 301.
104. Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються : Наказ МВС України від 14 квіт. 2004 р. № 400 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 19. – Ст. 1366.
105. Про затвердження Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів : Наказ МВС України від 26 лип. 2004 р. № 822 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 35. – Ст. 2377.
106. Про затвердження Методики визначення розмірів цін на послуги з охорони об’єктів, що підлягають обов’язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України : Наказ МВС України та Міністерства економіки України від 2 берез. 2001 р. № 171/51 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 16. – Ст. 710.
107. Методичні рекомендації з розроблення стандартів адміністративних послуг : Назва Методичних рекомендацій в редакції Наказу Міністерства економіки від 31 лип. 2009 р. № 799) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.zakon.nau.ua/doc/?code=v0219665-07.
108. Про заходи щодо упорядкування державних, у тому числі адміністративних послуг від 17 лип. 2009 р. № 737 (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання адміністративних послуг» від 11 жовт. 2010 р. № 915) : Постанова Кабінету Міністрів України / Кабінет Міністрів України. – Офіц. вид. – К. : Офіційний вісник України, 2009. – № 54. – 16 с.
109. Про затвердження стандартів надання адміністративних послуг у сфері пожежної безпеки : Наказ Міністерства з надзвичайних ситуацій від 26 серп. № 111 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.dp.mns.gov.ua/content/administration.html.
110. Про затвердження стандартів надання деяких адміністративних послуг Міністерством освіти і науки у сфері ліцензування, акредитації вищих навчальних закладів, нострифікації та проставлення спеціального штампу «Apostille : Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17 листоп. 2011 р. № 1104 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.mon.gov.ua/images/files/licenzuvanya/nakaz_1104.pdf.
111. Проект Наказу МВС України «Про затвердження стандартів адміністративних послуг, що надаються підрозділами Державної міграційної служби» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.dmsu.gov.ua/en/public-discussion/617-projekt-nakazu-mvs-ukrajini-pro-zatverdzhenna-standartiv-administrativnih-poslug-shho-nadajutsa-pidrozdilami-derzhavnoji-migracijnoji-sluzhbi-.html.
112. Міністерство охорони здоров’я України. Офіційний веб-сайт. Адміністративні послуги [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.moz.gov.ua/ua/portal/ms_adminservices/.
113. Про затвердження Стандарту надання адміністративної послуги з видачі, переоформлення, видачі дубліката ліцензії та видачі копії ліцензії на провадження туроператорської діяльності : Наказ Державного агентства України з питань туризму і курортів від 28 груд. 2011 р. № 44 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.mintrans.gov.ua/uk/show/nakazi_turizm.html.
114. Міністерство інфраструктури [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.mtu.gov.ua/.
115. Про затвердження стандартів надання адміністративних послуг : Наказ Міністерства юстиції України від 31 серп. 2009 р. № 1555/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v1555323-09.
116. Про затвердження Стандарту надання Міністерством економічного розвитку і торгівлі адміністративної послуги з видачі, переоформлення, видачі копій та дублікатів ліцензій на провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів : Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12 груд. 2011 р. № 323 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.cct.inf.ua/2011/12.12.2011_323.htm.
117. Про затвердження стандарту надання адміністративної послуги з видачі свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України : Наказ Міністерства культури і туризму України від 4 верес. 2009 р. № 726/0/16-09 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.35517.0.
118. Стандарт адміністративної послуги з ліцензування професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг : затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 27 серп. 2009 р. № 325 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.delo.ua/wiki/standart-administrativnoi-posl-131703/.
119. Постанова Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження стандартів надання адміністративних послуг» від 20 груд. 2011 р. № 1473/20211 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.zakon.nau.ua/doc/?uid=1201.1637.0.
120. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Стандарту надання адміністративної послуги з погодження на вивезення за межі митної території України дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, їх брухту і відходів як давальницької сировини» від 29 листоп. 2010 р. № 1478 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.zakon.nau.ua/doc/?uid=1194.1363.0.
121. Фонд державного майна [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.spfu.gov.ua/ukr/admin_poslugy.php.
122. Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження стандарту адміністративної послуги «Реєстрація риболовних суден у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, внесення до них змін та видача свідоцтва про мінімальний склад екіпажу риболовного судна» від 2 груд. 2011 р. № 697 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.zakon.nau.ua/doc/?uid=1201.1677.0.
123. Міністерство аграрної політики та продовольства України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.minagro.gov.ua.
124. Долечек В. Нормативно-правові аспекти надання управлінських послуг населенню органами виконавчої влади України / В. Долечек // Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – Вип. 1. –С. 356–361.
125. Ківалов С. В. Державна служба в Україні : [підруч.] / С. В. Ківалов, Л. Р. Біла. – Одеса : Юрид. л-ра, 2003. – С. 69.
126. Ківалов С. В. Адміністративне право України : [навч.-метод. посіб.] / С. В. Ківалов, Л. Р. Біла. – [2-ге вид., переробл. і допов.] – Одеса : Юрид. л-ра, 2002. – 312 с.
127. Дюги Л. Конституционное право / Дюги Л. – М., 1908. – 824 с.
128. Gregory R. The Ombudsman and the New Public Management / Righting Wrongs: The Ombudsman in Six Contents / R.Gregory, P. Giddings. – IOS Press, 2000. – 131 p.
129. Mary Seneviratne. – Ombudsmen. Public Services and Administrative Justice / Seneviratne Mary. – Butterworth Lexis Nexis, 2002. – 350 p.
130. P. Birkinshaw Grievances, Remedies and the State / Birkinshaw P. – London : Sweet Maxwell, 1994. – 309 р.
131. Miller R. Grievances, Claims and Disputes: Assessing the Adversary Culture / R. Miller, A. Sarat. – Law and Society Review, 1981. – P. 525 – 565.
132. The Citizen and the Administration: the Redress of Grievances // Justice. – Stevens, 1961 – P. 34.
133. Crossman R. Presenting the Second Reading of the Parliamentary Commissioner Bill in the House of Commons / R. Crossman // 754 HC Official Report col 51. – 1966. – Р. 42 – 52.
134. 734 House of Commons Official Report cols 51-52 // H.M. Stationery Off. – 1966. – 153 p.
135. First Annual Report of the Northern Ireland Commissioner for Complaints, para 20 // Northern Ireland Commissioner for Complaints. – 1970. – 99 p.
136. Sir Edmund Compton Parliamentary Commissioner for Administration/ Sir Edmund Compton // Journal of Society of the Public Teachers of Law. – 1968. – Р. 13 – 18.
137. Sir William Reid Annual Report of Parliamentary Ombudsman / Sir William Reid. – HC Paper, 1993. – Р. 3 – 8.
138. New Zealand Statutes. – 1962. – № 10. – Section 19. – P. 263 – 305.
139. Marshall G. Maladministration / G. Marshall. – PL, 1973. – P. 30 – 47.
140. Wheare K. C. Maladministration and its Remedies / K. C. Wheare. – Stevens, 1973. – 169 p.
141. Administrative Justice: Some Necessary Reforms. – Clarendon Press, 1988. – P. 138. – 1