Особливості правового регулювання трудової діяльності депутатів Верховної Ради України як суб’єктів трудового права

brief description

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

ГОШОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР СЕРГІЙОВИЧ

УДК: 349.2

Особливості правового регулювання трудової діяльності депутатів Верховної Ради України як суб’єктів трудового права

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник -
кандидат юридичних наук, доцент
Алфьоров Сергій Миколайович

ЛУГАНСЬК – 2010
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ………………………………..............3
ВСТУП…………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДОВИХ ВІДНОСИН З НАРОДНИМИ ДЕПУТАТАМИ УКРАЇНИ……………...............................11
1.1. Народні депутати України – особлива категорія
державних службовців..........................................................................................11
1.2. Характер та особливості трудових відносин з народними депутатами України...................................................................................................................36
Висновки до розділу 1………………………………………………………….66

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ……………………..74
2.1. Умови й підстави виникнення трудових правовідносин з
народними депутатами України………………………………………………...74
2.2. Підстави припинення трудових правовідносин з народними депутатами України………………………………………………………………………….110
2.3. Особливості трудової діяльності народних депутатів України………...126
2.4. Напрямки вдосконалення правового регулювання праці народних депутатів України………………………………………………………………150
Висновки до розділу 2………………………………………………………...153

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...166

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
МОП − Міжнародна організація праці;
КЗпП − Кодекс законів про працю України;
КМУ − Кабінет Міністрів України;
Мінпраці − Міністерство праці та соціальної політики України;
ЦВК – Центральна виборча комісія України.

ВСТУП
Актуальність теми. Час, що пройшов з моменту визнання України незалежною й суверенною державою, окреслив шлях, яким їй належить іти у своєму становленні й розвитку. За цей період відбулися значні зміни в економічному, політичному й громадському житті країни, що, у свою чергу, зумовило зміни в урегулюванні діяльності народних депутатів. Адже від ефективності їх діяльності багато в чому залежить нормальне функціонування держави й суспільства.
Діяльність народних депутатів України сьогодні розглядається переважно в межах конституційного права як дослідження конституційно-правового статусу парламентарів і в рамках права адміністративного у вигляді дослідження діяльності суб’єктів останнього. Однак народний депутат є не тільки представником Українського народу, а його трудова діяльність проходить у вищому законодавчому органі держави – Верховній Раді Україні. Парламент, у свою чергу, виконує одну з тих основних функцій, які забезпечують функціонування держави, у зв’язку з чим на нього покладаються особливі повноваження. У силу специфіки трудової функції парламентарів і призначення органу, в якому вони працюють, правовому регулюванню трудової діяльності народних депутатів притаманна певна особливість.
Особливостям правової регламентації трудових відносин за участю окремих категорій працівників приділяли увагу такі знані фахівці науки трудового права, як М.Г. Александров, В.С. Венедіктов, М.І. Іншин, І.П. Лаврінчук, Н.М. Неумивайченко, А.Ю. Пашерстник, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.Г. Ротань, Г.І. Чанишева, О.М. Ярошенко та ін. Незважаючи на це, поза увагою науковців до останнього часу знаходилася проблематика правової регламентації трудової діяльності такого особливого суб’єкта трудового права, як народних депутат України. Це вимагає комплексного осмислення порушеної проблеми з урахуванням існуючих реалій, досягнень науки трудового права й потреб правозастосовної практики. Адже ефективність трудової діяльності парламентарів, безперечно, залежить від досконалості правового впорядкування трудових відносин із цією категорією працівників.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету й кафедри «Актуальні проблеми розвитку українського законодавства на сучасному етапі». Тема роботи узгоджується з планами наукових досліджень кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Мета і завдання дослідження. Мета поданої до захисту дисертаційної роботи – на підставі всестороннього комплексного аналізу досягнень юридичної науки, вітчизняного законодавства й правозастосовної практики довести, що народні депутати України є суб’єктами трудового права, визначити специфіку правового регулювання їх трудової діяльності, навести рекомендації з подальшого вдосконалення законодавства й правозастосовної практики з досліджуваної проблеми.
Для досягнення поставлених цілей у дисертації поставлені наступні дослідницькі завдання:
– довести, що народні депутати України – це особлива категорія державних службовців;
– розкрити зміст трудо-правового статусу народних депутатів України;
– визначити сучасний стан нормативно-правової регламентації трудової діяльності народних депутатів України;
– обґрунтувати характер та особливості трудових відносин з народними депутатами України;
– визначити умови й підстави виникнення трудових правовідносин з народними депутатами України;
– окреслити трудові права й обов’язки народних депутатів України;
– надати правову характеристику повноваженням народних депутатів України й охарактеризувати їх співвідношення із суміжними юридичними категоріями;
– визначити підстави припинення трудових правовідносин з народними депутатами України;
– сформулювати науково обґрунтовані пропозиції й рекомендації з удосконалення нормативно-правового регламентування трудової діяльності народних депутатів України.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що складаються у зв’язку з реалізацією народними депутатами України свого права на працю.
Предметом дослідження є сукупність правових норм що регулюють трудову діяльність народних депутатів України як суб’єктів трудового права.
Методи дослідження. Представлені в дисертаційній роботі основні положення й результати здобуті з оперуванням загальними і спеціальними методами наукового пізнання, зокрема: а) діалектичний метод пізнання дозволив провести дослідження правового регулювання трудової діяльності народних депутатів як державних службовців в єдності й тісному взаємозв’язку з державною службою (підрозділ 1.1); б) системно-структурний дав можливість вивчити трудову діяльність парламентарів як цілісне правове явище й визначити її загальні ознаки і специфічні риси (підрозділ 1.1, 1.2, 2.1); в) методи класифікації, групування і структурування застосовувалися для вирізнення підстав та умов виникнення і припинення трудових відносин з досліджуваною категорією працівників(підрозділ 2.1, 2.2); г) порівняльний допоміг виділити трудові відносини із народним депутатом в окремий вид відносин у сфері праці (підрозділ 2.2);
д) історичний став у нагоді в процесі аналізу розвитку правового впорядкування трудової діяльності парламентарів; е) метод документального аналізу дав можливість сформулювати пропозиції й методичні рекомендації щодо подальшого розвитку правового регламентування трудової діяльності державних службовців цієї категорії.
Положення й висновки дисертаційного дослідження ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих і підзаконних нормативно-правових актах, що становлять правовий фундамент регулювання праці народних депутатів. Інформаційні й емпіричні підвалини дисертації – це політико-правова публіцистика, довідкові видання і статистичні матеріали з порушеної проблематики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ході проведення дисертаційного дослідження вперше розглянуто народних депутатів України як особливої категорії суб’єктів трудового права, а також виявлено особливості правового регулювання трудової діяльності зазначеної категорії працівників. За його результатами сформульовано авторські основні положення, які виносяться на захист і які містять елементи наукової новизни. Назвемо основні з них:
Уперше:
– діяльність народних депутатів України розглядається як професійна трудова діяльність невиробничого характеру з владним впливом на життя Українського народу, що здійснюється відповідно до Регламенту Верховної Ради й оплачується за рахунок бюджетних коштів, яку реалізує уповноважена фізична особа, яка має статус народного депутата, відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством;
– запропоновано виокремити на підставі порівняння трудових відносин з народними депутатами і службово-трудових відносин з державними службовцями відносини парламентсько-трудові. Це регламентовані правом відносини, що виникають з приводу трудової діяльності народного депутата, яка здійснюється від імені Українського народу та в його інтересах відповідно до встановленого трудового розпорядку, визначеного Конституцією й Регламентом Верховної Ради України, і яка оплачується з коштів Державного бюджету;
– обґрунтовано, що підставою виникнення трудових правовідносин народних депутатів є обрання на посаду. Як фактичний юридичний склад, останнє становить собою сукупність таких юридичних фактів: (а) реєстрація кандидата в народні депутати; (б) проведення виборів; (в) їх позитивні результати, що виражаються в прийнятті ЦВК рішення про реєстрацію народного депутата й видачі йому тимчасового посвідчення;
– сформульовано трудові права й обов’язки народних депутатів України;
– запропоновано виділяти нормативну та юридико-фактичну підстави припинення трудових правовідносин з народними депутатами.
Удосконалено:
– розуміння суб’єктного складу парламентсько-трудових відносин: якщо на стороні найманого працівника виступає один суб’єкт – народний депутат, то на стороні роботодавця – два суб’єкти: Український народ і держава. Парламентарій отримує роботу завдяки народного вибору, діє від імені народу і є його представником при вирішенні функцій і завдань держави, за виконання яких він і отримує заробітну плату;
– наукове обґрунтування пропозиції про підвищення рівня виконання народними депутатами покладених на них обов’язків щодо роботи з виборцями.
Дістали подальший розвиток:
– позиція, що особливості трудової діяльності парламентарія є наслідком диференціації правового регулювання трудових і пов’язаних з ними відносин;
– точка зору щодо доцільності розмежування адміністративно-правового і трудо-правового статусу парламентського діяча. Установлено, що трудо-правовий статус виникає з моменту реєстрації обраної особи народним депутатом.
Практичне значення одержаних результатів знаходить своє вираження в тому, що викладені в дисертаційному дослідженні висновки і пропозиції можуть бути використані:
а) у науково-дослідницькій роботі – для подальшого опрацювання питань правового регулювання й організації трудової діяльності народних депутатів;
б) у правотворчості – при розробці нового Трудового кодексу України, вдосконаленні Закону “Про статус народного депутата України” й Регламенту Верховної Ради України;
в) у правозастосуванні – під час використання конкретних рекомендацій і пропозицій щодо правової регламентації праці народних обранців у практичній діяльності керівництва парламенту, суду, центральних органів виконавчої влади та ін.;
г) у навчальному процесі – в юридичних закладах освіти при вивченні дисципліни “Трудове право України”, а також при підготовці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій з трудового права.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки й пропозиції дисертаційної роботи оприлюднювалися на наукових і науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах» (м. Харків, 27 листопада 2008 р.); «Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення» (м. Харків, 22-23 квітня 2009р.); «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини : вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 21-22 квітня 2010 р.).
Публікації. Головні положення й результати даної роботи містяться у 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, і в 3 тезах доповідей та наукових повідомлень на наукових конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на підставі аналізу чинного законодавства України і практики його застосування, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання трудової діяльності народних депутатів України. Наведемо основні з них.
1. Діяльність народного депутата України – це професійна трудова діяльність невиробничого характеру з владним впливом на життя Українського народу, що здійснюється відповідно до Регламенту Верховної Ради й оплачується за рахунок бюджетних коштів, яку реалізує уповноважена фізична особа, яка має статус народного депутата, відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством.
2. У зв’язку з тим, що трудові відносини з народними депутатами значно відрізняються від службово-трудових з держслужбовцями, доцільно виділяти їх в окремий вид і визначати як “парламентсько-трудові”, що відбиває їх сутність і специфіку.
Парламентсько-трудові відносини регламентовані правом, виникають з приводу трудової діяльності народного депутата, яка здійснюється від імені Українського народу й у його інтересах відповідно до встановленого трудового розпорядку, визначеного Конституцією й Регламентом Верховної Ради України, і яка оплачується з коштів Державного бюджету.
3. Розгляд особливостей суб’єктного складу парламентсько-трудових відносин показав: якщо на стороні найманого працівника виступає один суб’єкт – народний депутат, то на стороні роботодавця – два – Український народ і держава, які доповнюють один одного. Народний депутат отримує роботу завдяки вибору Українського народу, діє від його імені, є його представником при вирішенні функцій і завдань держави, за виконання яких він одержує заробітну плату.
4. Об’єктом парламентсько-трудових відносин є трудова діяльність народного депутата, яка є розумовою працею невиробничого характеру з владним впливом на життя всього Українського народу. Вона здійснюється відповідно до Конституції та Регламенту Верховної Ради України й оплачується за рахунок Державного бюджету.
5. Відповідно до умов виникнення трудових правовідносин з парламентаріями особа може бути визнана кандидатом у народні депутати. Ці умови містять загальні і спеціальні вимоги до кандидатів. Загальні вимоги до них сформульовані в Законі України “Про державну службу”. Спеціальні вимоги до кандидатів у народні депутати встановлюються Конституцією й Законом України “Про вибори народних депутатів України”. Реєстрація кандидата в народні депутати є обов’язковою передумовою участі громадянина у виборах, а у подальшому – виникнення трудових правовідносин.
6. Підставою виникнення трудових правовідносин з парламентаріями є обрання на посаду. Як фактичний юридичний склад, воно становить собою сукупність таких юридичних фактів: а) реєстрація кандидата в народні депутати; б) проведення виборів; в) позитивні їх результати, що виражаються в прийнятті ЦВК рішення про реєстрацію народного депутата й видачу йому тимчасового посвідчення.
7. Факт складення присяги народним депутатом – обов’язкова умова його перебування на державній службі. Відмова її скласти має наслідком втрату депутатського мандата. Складення присяги не є умовою виникнення трудових правовідносин, а умовою для виникнення в особи повноважень парламентарія. Трудо-правовий статус виникає з моменту реєстрації обраної особи народним депутатом. З моменту прийняття присяги особа набуває конституційно-правого статусу народного депутата, внаслідок чого вона наділяється відповідними владними повноваженнями.
8. Юридичною підставою виникнення трудових правовідносин з народними депутатами є рішення ЦВК про реєстрацію особи як народного депутата України за підсумками проведених виборів. За правовим характером це рішення подібне до акту призначення, тобто видається в односторонньому порядку, а від парламентарія не вимагається ніякого підтвердження його волевиявлення.
9. Для підвищення ефективності виконання повноважень народними депутатами, вдосконалення правового регулювання їх трудової діяльності, а також для узгодження між собою положень чинного законодавства необхідно включити цю категорію працівників до сфери регламентації нормами трудового законодавства шляхом укладення з особами, стосовно яких ЦВК прийнято рішення про їх реєстрацію як народних депутатів, трудового договору на визначений строк. Цей правочин має підписувати парламентарій після прийняття ЦВК рішення про реєстрацію його як народного депутата до видачі йому тимчасового посвідчення.
10. Нормативною підставою припинення трудових правовідносин з народними обранцями є норма права, відповідно до якої відбувається припинення повноважень народного депутата. Особливістю нормативних підстав припинення трудових правовідносин з ними є те, що останні визначаються виключно Конституцією України. Ніяким іншим законодавчим актом підстави припинення повноважень парламентарів передбачатися не можуть.
11. Трудові правовідносини з цими державними діячами припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України. У цьому разі юридико-фактичною підставою припинення трудових правовідносин парламентарія є факт обрання його народним депутатом наступного скликання.
12. Нормативними підставами дострокового припинення трудових правовідносин з парламентськими діячами є підстави, визначені ст. 81 Конституції України.
Юридико-фактичними підставами дострокового припинення трудових відносин з народними депутатами є: а) особиста заява парламентарія про дострокове складення повноважень; б) обвинувальний вирок щодо народного депутата; в) рішення суду про визнання його недієздатним або безвісно відсутнім; г) указ Президента України про припинення громадянства народного депутата; д) відмітка про виїзд парламентарія за кордон на постійне місце проживання; е) запис у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян або рішення суду про визнання особи померлою; є) рішення суду про порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності; ж) відсутність підпису народного депутата під текстом присяги.
13. З метою підвищення заінтересованості народного депутата щодо присутності на пленарних засіданнях необхідно законодавчо (а) встановити додаткову відповідальність за відсутність з неповажної причини, а також (б) передбачити документальне підтвердження не тільки транспортних перешкод, а й усіх інших випадків поважності причин. Відповідні зміни й доповнення рекомендується внести у ст. 26 Регламенту Верховної Ради України.
14. Для належного виконання народними депутатами покладених на них обов’язків щодо роботи з виборцями п. 14 ст. 24 Закону України “Про статус народного депутата України” слід викласти в такій редакції:
“14) здійснювати особистий прийом громадян у дні, визначені Верховною Радою України для роботи з виборцями. З метою забезпечення виконання цього обов’язку за один місяць у засобах масової інформації оприлюднювати дні, години й місце прийому виборців та інших громадян”.
Окрім того також доречно: а) внести до Регламенту Верховної Ради України поправки, що стосуються закріплення депутатів кожної фракції за областями, вимоги щодо особистого прийому, листування, роботи депутатських приймалень; б) партіям і депутатським фракціям належним чином упорядкувати процедуру прийому виборців; в) заздалегідь сповіщати місцеві ради про адреси і графік прийому, опубліковувати цю інформацію в засобах масової інформації; г) оприлюднювати повну контактну інформацію про помічників депутатів і про роботу приймалень у місцевих засобах масової інформації; д) надавати виборцям звіти про свою роботу протягом сесії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р., №3723-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1993. – №52. – Ст. 490.
2. Неумивайченко Н.М. Особливості виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців / Н.М. Неумивайченко: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2002. – 196 с.
3. Венедиктов В.С. Організаційно-правові засади проходження служби в органах внутрішніх справ України: Наук-практ. посібн. / В.С. Венедиктов, М.І. Іншин. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 164 с.
4. Коваль Л.В. Адміністративне право / Л.В. Коваль. – К.: Основи, 1996. – 247 с.
5. Манохин В.М. Советская государственная служба / В.М. Манохин. – М.: Юрид. лит., 1966. – 195 с.
6. Битяк Ю.П. Державна служба в СРСР і розвиток її демократичних основ: Навч. посібн. / Ю.П. Битяк. – К.: УМК ВО, 1990. – 64 с.
7. Лаврінчук І.П. Правовий статус державного службовця як учасника трудових правовідносин / І.П. Лаврінчук: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Київський нац. ун-т. – К., 1999. – 186 с.
8. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р., №254к/96-ВР // Відом. Верховн. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
9. Лазарев Б.М. Государственная служба / Б.М. Лазарев. – М.: Ин-т гос-ва и права РАН, 1993. – 216 с.
10. Ожегов С.И. Словарь русского языка / С.И. Ожегов / Под ред. И.Д. Шведовой. – М.: Рус. яз., 1986. – 928 с.
11. Про статус народного депутата України: Закон України від 17.11.1992 р., №2790-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1993. – №3. – Ст. 17.
12. Петров Г.И. Советское административное право: Учебник (часть общая) / Г.И. Петров. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. – 420 с.
13. Петришин О.В. Правовий режим державної служби: питання загальної теорії / О.В. Петришин: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 1999. – 35 с.
14. Бахрах Д.Н. Административное право / Д.Н. Бахрах. – М.: БЕК, 1996. – 368 с.
15. Янюк Н.В. Адміністративно-правовий статус посадової особи / Н.В. Янюк: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Львівський нац. ун-т. – Львів, 2002. – 168 с.
16. Государственная служба: теория и организаця: Курс лекций. – Ростов н/Дону: Феникс, 1998. – 640 с.
17. Розенбаум Ю.А. Формирование управленческих кадров: социально-правовые проблемы / Ю.А. Розенбаум. – М.: Наука, 1982. – 237 с.
18. Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців: затверджоно наказом Головдержслужби України 01.09.1999 р., №65 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua
19. Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні: Указ Президента України від 20.02.2006 р., №140/2006 // Офіц. вісн. України. – 2006. – №8. – Ст. 421.
20. Лаврінчук І. Особливості правового регулювання проходження служби державними службовцями / І. Лаврінчук // Право України. – 1998. – №3. – С. 71 – 74.
21. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 25.03.2004 р., №1665-IV // Відом. Верховн. Ради України. – 2004. – №27-28. – Ст. 366.
22. Про Стратегію реформування системи державної служби в Україні: Указ Президента України від 14.04.2000 р., №599/2000 // Уряд. кур’єр. – 2000. – №72 від 19 квітня.
23. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посібн. / С.Д. Дубенко. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. – 242 с.
24. Холодова Е.В. Правовое регулирование труда государственных служащих / Е.В. Холодова: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Московский гос. ун-т. – М., 1995. – 29 с.
25. Зуб И.В. Трудовое право России и Украины: общие проблемы, общие решения / И.В. Зуб // Гос-во и право. – 1997. – №10. – С. 33 – 38.
26. Григорук Н.Г. Конституційно-правовий статус народного депутата України / Н.Г. Григорук: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / ІДП НАН України. – К., 2004. – 199 с.
27. Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу: Указ Президента України від 05.03.2004 р., №278/2004 // Офіц. вісн. України. – 2004. – №10. – Ст. 578.
28. Кравець В.Р. Атестація державних службовців в Україні / В.Р. Кравець: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одеська нац. юрид. акад. – Одеса, 2003. – 200 с.
29. Венедиктов В.С. Статус працівників органів внутрішніх справ України як державних службовців: Наук.-практ. посібн. / В.С. Венедиктов, М.І. Іншин. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 188 с.
30. Большой юридический словарь / Сост. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА*М, 1997. – 655 с.
31. Папулов Л.А. Кадры управления производством: деятельность, формирование / Л.А. Папулов. – М.: Политиздат, 1985. – 185 с.
32. Иванов С.А. Трудовое право переходного периода: некоторые проблемы / С.А. Иванов // Гос-во и право. – 1994. – №4. – С. 53 – 61.
33. Про ранги державного службовця народних депутатів України: Указ Президента України від 25.05.1994 р., №256/94 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua
34. Хохлов Е.Б. Об основаниях трудовых правоотношений / Е.Б. Хохлов // Правоведение. – 1994. – №4. – С. 28 – 35.
35. Советское административное право: Учебник / Под ред. В.М. Манохина. – М.: Юрид. лит, 1977. – 512 с.
36. Манохин В.М. Нужны основы законодательства о службе Российской Федерации / В.М. Манохин // Гос-во и право. – 1997. – №9. – С. 5 – 11.
37. Пашерстник А.Е. К вопросу о советской государственной службе / А.Е. Пашерстник // Вопросы сов. адм. права: Сб. статей. – М.-Л., 1949. – С. 112 – 125.
38. Щербина В.И. Дисциплинарная ответственность государственных служащих органов внутренних дел / В.И. Щербина: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. ун-т внутр. дел. – Х., 1998. – 208 с.
39. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины: Конспект лекций / В.С. Венедиктов. – Х.: Консум, 1998. – 140 с.
40. Барабаш А.Т. К вопросу о некоторых свойствах трудового правоотношения / А.Т. Барабаш // Гос-во и право. – 2000. – №12. – С. 5 – 10.
41. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права / П.Д. Пилипенко. – Львів: Видав. центр Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 1999. – 214 с.
42. Скобелкин В.Н. Трудовые правоотношения / В.Н. Скобелкин. – Екатеринбург: Ось-1, 1999. – 372 с.
43. Андреев В.С. Проблемы общей части советского трудового права / В.С. Андреев, А.С. Пашков, О.В. Смирнов и др. // Правоведение. – 1980. – №2. – С. 63 – 72.
44. Гусов К.Н. Трудовое право России: Учебник / К.Н. Гусов, В.Н. Толкунова. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. – 496 с.
45. Жернаков В.В. Новий погляд на систему трудового права України / В.В. Жернаков // Право України. – 1999. – №11. – С. 141 – 143.
46. Галиця О. Трудові відносини, їх відмінність від правових відносин інших галузей права / О. Галиця // Юрид. журнал. – №9(39). – 2005 – С. 39 – 42.
47. Основи трудового права України / За ред. П.Д. Пилипенка. – 2-е вид., випр. і доп. – Львів: Магнолія плюс, 2006. – 276 с.
48. Прилипко С.М. Трудове право України: Підручник / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. – 3-є вид., перероб. і доп. – Х.: ФІНН, 2010. – 752 с.
49. Греков І.П. Особливості правового регулювання праці державних службовців / І.П. Греков: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Харківський нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 169 с.
50. Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П.Д. Пилипенка. – Львів: Вільна Україна, 1996. – 159 с.
51. Чанышева Г.И. Трудовое право Украины: Учебник / Г.И. Чанышева, Н.Б. Болотина. – Х.: Одиссей, 1999. – 480 с.
52. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник / В.І. Прокопенко. – Х.: Консум, 1998. – 480 с.
53. Сільченко С.О. Трудовий договір і трудові правовідносини / С.О. Сільченко // Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи: Матеріали науково-практичної конференції; м. Запоріжжя, 25-26 червня 2004 р. – С. 90 – 94.
54. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р., №9 / Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та із загальних питань. – Х.: Одіссей, 2002. – 400 с.
55. Кодекс законів про працю України // Відом. Верховн. Ради України. – 1971. – №50. – Ст. 375.
56. Старилов Ю.Н. Служебное право: Учебник / Ю.Н. Старилов. – М.: БЕК, 1996. – 698 с.
57. Андрушко А.В. Виникнення трудових правовідносин з державними службовцями / А.В. Андрушко: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Хмельницький ін-т управління та права. – Хмельницький, 2003. – 196 с.
58. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Э. Дюркгейм. – М.: Наука, 1991. – 496 с.
59. Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10.02.2010 р., №1861-VI // Відом. Верховн. Ради України. – 2010. – №14-15, №16-17. – Ст. 133.
60. Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій: Постанова Кабінету Міністрів від 03.04.1993 р., №245 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua
61. Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності: Закон України від 08.07.2005 р., №2783-IV // Відом. Верховн. Ради України. – 2005. – №34. – Ст. 444.
62. Справа про звільнення народних депутатів України з інших посад у разі суміщення: Рішення Конституційного Суду України від 29.01.2008 р., №2-рп/2008 // Офіц. вісн. України. – 2008. – №80. – Ст. 2697.
63. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15.01.1998 р., №22/98-ВР // Відом. Верховн. Ради України. – 1998. – №25. – Ст. 146.
64. Біла Л.Р. Поняття державно-службових відносин та їхня правова природа / Л.Р. Біла // Наукові праці ОНЮА. – Одеса, 2002. – Т. 1. – С. 171 – 184.
65. Про громадянство України: Закон України від 18.01.2001 р., №2235-III // Відом. Верховн. Ради України. – 2001. – №13. – Ст. 65.
66. Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз / Жак Зіллер / Пер. з фр. В. Ховкуна. – К.: Основи, 1996. – 420 с.
67. Цивільній кодекс України // Відом. Верховн. Ради України. – 2003. – №40-44. – Ст. 356.
68. Україна: поступ у XXI століття Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 - 2004 рр.: Послання Президента України від 23.02.2000 р., №276а/2000 // // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua
69. Стичинський Б.С. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань. – К.: А.С.К., 2000. – 1072 с.
70. Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця: Наказ Головного управління державної служби України від 23.10.2000 р., №58 // Офіц. вісн. України. – 2000. – №45. – Ст. 1971.
71. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права: Курс лекций / С.С. Алексеев. – Свердловск: Свердловский юрид ин-т, 1964. – 226 с.
72. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / С.Ф. Кечекьян. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 187 с.
73. Толстой Ю.К. К теории правоотношения / Ю.К. Толстой. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. – 192 с.
74. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве / О.А. Красавчиков. – М.: Госюриздат, 1958. – 183 с.
75. Аюева Е.И. Некоторые аспекты категории юридического факта / Е.И. Аюева // Правоведение. – 1985. – №4. – С. 63 – 71.
76. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве / В.Б. Исаков. – М.: Юрид. лит., 1984. – 144 с.
77. Исаков В.Б. Фактический состав в механизме правового регулирования / В.Б. Исаков. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1980. – 128 с.
78. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т.: Т. 2 / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1982. – 359 с.
79. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение / Н.Г. Александров. – М.: Юрид. изд-во Минюста СССР, 1948. – 336 с.
80. Александров Н.Г. Законность и правооотношения в советском обществе / Н.Г. Александров. – М.: Госюриздат, 1955. – 176 с.
81. Єрьоменко В.В. Підстави виникнення трудових правовідносин / В.В. Єрьоменко: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 1998. – 18 с.
82. Синюков В.Н. Юридические факты в системе общественных отношений / В.Н. Синюков: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Саратов. юрид. ин-т. – Саратов, 1984. – 21 с.
83. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений / А.И. Процевский. – М.: Юрид. лит., 1972. – 288 с.
84. Баринов О.В. Юридические факты в советском трудовом праве / О.В. Баринов: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Ленинградский гос. ун-т. – Л., 1980. – 189 с.
85. Солодовник Л.В. Юридичні факти в трудовому праві / Л.В. Солодовник: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Харківський держ. педагогічний ун-т. – Х., 2004. – 199 с.
86. Бодерскова Г.С. Юридические факты в процессе развития трудового правоотношения / Г.С. Бодерскова: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / ВЮЗИ. – М., 1983. – 178 с.
87. Проект Трудового кодексу України (реєстраційний №1108, текст законопроекту до 2-го читання від 10.12.2009 р.) // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
88. Барабашев Г.В., Шеремет К.Ф. Непосредственная демократия в СССР / Г.В. Барабашев, К.Ф. Шеремет. – М.: Знание, 1984. – 240 с.
89. Советское государственное право: Учебн. пособ. / Под. ред. В.С. Основина. – Воронеж.: Изд-во Воронежского ун-та, 1991. – 496 с.
90. Денисов А.И. Советское государственное право: Учебник / А.И. Денисов. – М.: Юрид. лит., 1947. – 300 с.
91. Конституционное право. Энциклопедический словарь / Отв. ред. С.А. Авакьян. – М.: НОРМА, 2000. – 688 с.
92. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посібн. / В.В. Кравченко. – К.: Атіка, 2000. – 320 с.
93. Чиркин В.Е. Основы конституционного права: Учебн. пособ. / В.Е. Чиркин. – М.: Манускрипт, 1996. – 271 с.
94. Основи конституційного права: Навч. посібн. – Львів: Інтас, 1997. – 212 с.
95. Лисенков С.Л. Конституція України: Матеріали для вивчання / С.Л. Лисенков. – К.: Либідь, 1997. – 160 с.
96. Конституція незалежної України: Навч. посібн. / За. ред. В.Ф. Погорілко, Ю.С. Шемчушенко, В.О. Євдокимова. – К.: ІДП НАН України, Спілка юристів України, 2000. – 428 с.
97. Баглай М.В. Малая энциклопедия конституционного права / М.В. Баглай, В.А. Туманов. – М.: БЕК, 1998. – 519 с.
98. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / А.З. Георгіца. – Чернівці: Рута, 2001. – 431 с.
99. Конституционное право. Словарь / Отв. ред. В.В. Маклаков. – М.: Юристъ, 2001. – 560 с.
100. Прело М. Конституционное право Франции: Перев. с франц. / М. Прело / Под. ред. А.З. Манфреда. – М.: Политиздат, 1957. – 326 с.
101. Реформа избирательной системы в Италии и России: Опыт и перспективы. – М.: Ин-т гос-ва и права РАН, 1995. – 155 с.
102. Великий тлумачний словник сучасної української мови // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. slovnyk.net
103. Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця: Конвенція МОП від 22.06.1982 р., №158 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua
104. Щодо припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця: Рекомендація МОП від 22.06.1982 р., №166 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua
105. Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця: Постанова Верховної Ради України від 04.02.1994 р., №3933-ХІІ // Відом. Верховн. Ради України. – 1994. – №23. – Ст. 166.
106. Нуртдинова А.Ф. Организация правового регулирования трудовых отношений: федеральный и региональный аспекты / А.Ф. Нуртдинова // Журнал российского права. – 2003. – №7. – С. 26 – 34.
107. Хусточкін О. Контракт у трудовому праві України (законодавство і практика його застосування) / О. Хусточкін // Право України. – 1995. – №5-6. – С. 16 – 19.
108. Луценко А.С. Правовое регулирование контрактной формы трудового договора / А.С. Луценко. – Донецьк: Сталкер, 1999. – 64 с.
109. Хусточкін О. Становлення та розвиток цивільних і трудових відносин у сучасній Україні / О. Хусточкін. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 228 с.
110. Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.10.1995 р., №18 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua
111. Алєксєєнко Л. Особливості застосування контракту в трудовому праві / Л. Алєксєєнко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2695
112. Ротань В.Г. Все о трудовых контрактах / В.Г. Ротань, И.В. Черткова. – Киев: ТО «Имидж», 1993. – 92 с.
113. Прокопенко В. Розмежування підстав припинення трудового договору за угодою сторін від звільнення з ініціативи працівника / В. Прокопенко // Право України. – 1998. – №9. – С. 27 – 29.
114. Справа про тлумачення терміну «законодавство»: Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р., №12-рп/98 // Офіц. вісн. України. – 1998. – №32.
115. Про застосування контрактної форми трудового договору: Інформація Мінпраці України від 31.08.1994 р. // Людина і праця. – 1997. – №11. – С. 3, 4.
116. Про внесення змін до Кодексу законів про працю України: Закон України від 24.12.1999 р., №1356-XIV // Відом. Верховн. Ради України. – 2000. – №6-7. – Ст. 41.
117. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України з питань застосування контрактної форми трудового договору: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2000 р., №1038 // Офіц. вісн. України. – 2000. – №26.
118. Про Типову форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 02.08.1995 р., №597 // Українська Інвестиційна Газета. – 2007. – №50 від 24 грудня.
119. Про затвердження Типової форми контракту з працівником: Наказ Міністерства праці України від 15.04.1994 р., №23 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua
120. Оболонский А.В. Реформа российской государственной службы: концепция и стратегия / А.В. Оболонский // Общественные науки и современность. – 1998. – №3. – С. 5 – 15.
121. Бриллиантова Н.А. Трудовое право: Учебник / Н.А. Бриллиантова, И.Я. Киселев, В.Г. Малов и др. / Под ред. О.В. Смирнова. – М.: Проспект, 2001. – 478 с.
122. Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 08.12.2004 р., №2222-IV // Відом. Верховн. Ради України. – 2005. – №2. – Ст. 44.
123. Справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України: Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2010 р., №20-рп/2010 // Офіц. вісн. України. – 2010. – №72/1. – Ст. 2597.
124. Справа про перебування народного депутата України у депутатській фракції: Рішення Конституційного Суду України від 25.06.2008 р., №12-рп/2008 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua
125. Лаврінчук І.П. Правовий статус державного службовця як учасника трудових правовідносин / І.П. Лаврінчук: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Київський нац. ун-т. – К., 1999. – 20 с.
126. Цивільний процесуальний кодекс України // Відом. Верховн. Ради України. – 2004. – №40-41, №42. – Ст. 492.
127. Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України: Закон України від 21.01.1994 р., №3857-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1994. – №18. – Ст. 101.
128. Венедиктов В.С. Трудове право України на шляху ринкових перетворень / В.С. Венедиктов // Актуальні проблеми права (теорія і практика): Зб. наук. праць. – Луганськ: СУНУ ім. В. Даля, 2002. – №4. – С. 9 – 15.
129. Прокопенко В.І. Трудове право: Курс лекцій / В.І. Прокопенко. – К.: Вентурі, 1996. – 224 с.
130. Бару М.И. Унификация и дифференциация норм трудового права / М.И. Бару // Сов. гос-во и право. – 1971. – №10. – С. 28 – 34.
131. Иванов С.А. Советское трудовое право: вопросы теории / С.А. Иванов, Р.З. Лившиц, Ю.П. Орловский. – М.: Наука, 1978. – 366 с.
132. Куренной А.М. Трудовое право: на пути к рынку / А.М. Куренной. – М.: Дело Лтд, 1993. – 304 с.
133. Кондратьев Р.И. Сочетания централизованного и локального правового регулирования трудовых отношений / Р.И. Кондратьев. – Львов: Изд-во Львовского гос. ун-та, 1977. – 151 с.
134. Андреев В.С. Проблемы общей части трудового права / В.С. Андреев, А.С. Пашков, О.В. Смирнов и др. // Правоведение. – 1980. – №2. – С. 70 – 75.
135. Іншин М.І. Поняття диференціації правового регулювання в сфері державної служби України / М.І. Іншин // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2003. – №21. – С. 136 – 143.
136. Реус Е.С. Правовое регулирование трудовой деятельности несовершеннолетних в Украине / Е.С. Реус: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Восточноукраинский нац. ун-т имени В. Даля. – Луганск, 2002. – 180 с.
137. Лавриненко О.В. Правовое регулирование приема на службу в органы внутренних дел Украины / О.В. Лавриненко: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. ун-т внутр. дел. – Х., 1998. – 179 с.
138. Симорот З.К. Единство советского законодательства о труде / З.К. Симорот. – К.: Высш. школа, 1988. – 273 с.
139. Григорьева З.Д. Теоретические основы правового регулирования труда молодежи в СССР: Учебн. пособ. / З.Д. Григорьева. – Пермь: Пермский гос. ун-т, 1988. – 79 с.
140. Шульга А.М. Теория государства и права: Учебн. пособ. / А.М. Шульга. – Х.: Консум, 2006. – 196 с.
141. Манохин В.М. Порядок формирования органов государственного управления / В.М. Манохин. – М.: Госюриздат, 1963. – 218 с.
142. Денисов А.И. Теория государства и права / А.И. Денисов – М.: Госюриздат, 1948. – 539 с.
143. Пикулькин А.В. Система государственного управления: Учебник / А.В. Пикулькин. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 399 с.
144. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник / О.Ф. Скакун. – Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
145. Бухаловский О.Н. Правовое положение предприятия по трудовому законодательству / О.Н. Бухаловский. – Воронеж: Воронежский гос. ун-т, 1974. – 160 с.
146. Справа за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України" та Регламенту Верховної Ради України: Рішення Конституційного Суду України від 26.11.2009 р., №30-рп/2009 // Офіц. вісн. України. – 2009. – №95. – Ст. 3286.
147. Регламент Верховної Ради України: Постанова Верховної Ради України від 19.09.2008 р., №547-VI // Відом. Верховн. Ради України. – 2009. – №1-2, №3-4. – Ст. 1.
148. Кулініч Т.В. Ефективність застосування мотиваційних важелів та стимулів на діючих підприємствах / Т.В. Кулініч: Автореф. дис. … екон. наук: 08.06.01 / Харківський ін-т бізнесу і менеджменту. – Х., 2004. – 20 с.
149. Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С. Аверинцев и др. – М.: Сов. энцикл., 1989. – 815 с.
150. Аргайл М. Психология счастья / М. Аргайл. – М.: Высш. школа, 1990. – 336 с.
151. Калініна Т.О. Фізіологія і психологія праці: Конспект лекцій / Т.О. Калініна, Є.П. Кожанова. – Х.: ХНЕУ, 2005. – 266 c.
152. Психология труда, профессиональной, информационной и организационной деятельности: Учебн. пособ. / Авт.-сост.: Б.А. Душков и др. – М.: Академический Проект, 2003. – 847 c.
153. Рубан Т.Є. Економічне стимулювання підвищення ефективності виробництва / Т.Є. Рубан: Автореф. дис. … екон. наук: 08.06.01 / Донецький держ. технічний ун-т. – Донецьк, 2001. – 20 с.
154. Wernimont P.F. The Meaning of Money / P.F. Wernimont // Journal of Applied Psychology. – 1972. – Vd. 56. – №3. – P. 218 – 226.
155. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 04.04.1995 р., №116/95-ВР // Відом. Верховн. Ради України. – 1995. – №19. – С. 134.
156. Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання: Постанова Верховної Ради України від 04.12.2007 р., №4-VI // Відом. Верховн. Ради України. – 2007. – №51. – С. 533.
157. Про статус депутатів місцевих рад: Закон України від 11.07.2002 р., №11.07.2002 // Відом. Верховн. Ради України. – 2002. – №40. – Ст. 290.
158. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 р., 393/96-ВР // Відом. Верховн. Ради України. – 1996. – №47. – С. 256.