ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ВИКРАДЕНЬ ВАНТАЖІВ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ГРУПАМИ




  • скачать файл:
  • title:
  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ВИКРАДЕНЬ ВАНТАЖІВ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ГРУПАМИ
  • The number of pages:
  • 211
  • university:
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
  • The year of defence:
  • 2011
  • brief description:
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ВНУТРІШНІХ СПРАВ


    На правах рукопису


    Дундич Лейла Валеддинівна

    УДК 343.98

    ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ВИКРАДЕНЬ ВАНТАЖІВ
    НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ,
    ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ГРУПАМИ


    12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
    судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата юридичних наук



    Науковий керівник:
    Литвинов Олексій Миколайович
    доктор юридичних наук, доцент







    Харків – 2011
    ПЛАН
    Вступ .......................................................................................................................... 3
    Розділ 1. Криміналістична характеристика викрадень вантажів на залізничному транспорті, які вчиняються організованими групами .......................................... 11
    1.1. Елементна характеристика викрадень вантажів на залізничному транспорті, які вчиняються організованими групами ............................... 11
    1.2. Структура і типові моделі механізму викрадень вантажів на залізничному транспорті, які вчиняються організованими групами ............................... 41
    Висновки до розділу 1 ........................................................................................... 69

    Розділ 2. Початковий етап розслідування викрадень вантажів на залізничному транспорті, які вчиняються організованими групами ......................................... 71
    2.1. Обставини, що підлягають встановленню при розслідуванні викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами ......................................................................................................... 71
    2.2. Особливості порушення кримінальної справи, типові слідчі ситуації та програми розслідування ............................................................................... 90
    2.3. Особливості версійного процесу та планування розслідування ............. 108
    2.4. Особливості проведення окремих слідчих дій ......................................... 137
    2.5. Особливості проведення тактичних операцій із затримання підозрюваних на місці злочину .......................................................................................... 163
    Висновки до розділу 2 ......................................................................................... 181
    Висновки ............................................................................................................... 185
    Додатки .................................................................................................................. 190
    Список використаних джерел ........................................................................... 196





    ВСТУП
    Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку незалежної Української держави є очевидним той факт, що динамічні соціальні та економічні перетворення, які відбулись у суспільстві, назавжди змінили структуру злочинності та її характер, посилили вплив та зміцнили основи організованих її форм. Використовуючи соціальну напругу та недосконалість законодавства, володіючи значними фінансовими ресурсами, організована злочинність активно протидіє соціальному та правовому впливові на неї з боку суспільства, держави, її правоохоронних органів, а подекуди навіть переходить у наступ, активно протидіючи розкриттю, розслідуванню та запобіганню злочинам. Організована злочинність проникає у системоутворюючі галузі вітчизняної економіки, спричиняючи їх розбалансування.
    Залізничний транспорт України є однією з провідних галузей народного господарства, яка поєднує суб’єктів господарювання, забезпечує перерозподіл виробничих ресурсів, працевлаштовує значну кількість населення, інтегрує країну та її інфраструктуру до загальноєвропейської та світової транспортної мережі, у тому числі транзитної. Тому держава та її правоохоронні органи відповідають за стан правопорядку у цій галузі, на шляхах та у поїздах, безпеку перевезень, убезпечення майна та вантажів від злочинних посягань. Забезпечення повного збереження і безпечного транспортування вантажів залізничними шляхами є одним з пріоритетних завдань.
    Незважаючи на це, на об’єктах залізничного транспорту вчиняється значна кількість викрадень вантажів, особливо крадіжок. За даними Управління транспортної міліції МВС України, лише за останні два роки кількість крадіжок вантажів зросла на 13,3 % (2009 р. – 1231, 2010 р. – 1395). Серед усіх корисливих злочинів, які вчиняються на об’єктах залізничного транспорту, частка цих злочинів дорівнює 44,9 %. Частка організованих злочинних груп, які вчиняють викрадення вантажів на залізничному транспорті, протягом останніх п’яти років залишається на рівні 11%. В цих групах спостерігається чіткий розподіл дій, активне залучення до злочинів працівників залізниці, широке використання технічних засобів різного характеру тощо. Усе це відповідним чином впливає на механізм вчинення названих злочинів, який характеризується суттєвою специфікою та у зв’язку з цим потребує наукового аналізу через призму реалізації завдань розслідування.
    У юридичній науці проблемам боротьби з викраденнями вантажів на залізничному транспорті приділяється певна увага в роботах М.М. Баранова, П.М. Білого, С.І. Вінокурова, В.Л. Грохольського, А.І. Дворкіна, О.Ф. Долженкова, В.О. Жбанкова, С.Б. Згогуріна, Є.М. Котова, О.М. Литвинова, В.П. Петруньова, С.В. Продайка, В.Ф. Стеценка, Г.А. Туманова, В.М. Юріна, В.В. Юсупова, О.О. Юхна, І.О. Яроша. Проте, переважна більшість робіт має суто прикладну, методичну спрямованість. На монографічному рівні останніми роками порушена проблематика ставала предметом дослідження кандидатських дисертацій І.В. Пирога (2006 р.), присвяченої використанню спеціальних пізнань при розслідуванні цих злочинів, та М.В. Капустіної (2007 р.), в якій закладено основи методики розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами. Втім, попередні дослідники акцентовано не виділяли механізм вчинення названих злочинів, не розглядали особливості їх розслідування, не досліджували інші важливі елементи, наприклад організований характер злочинної діяльності. Тому порушена проблематика видається актуальною.
    Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до вимог п. 3.9. Програми протидії злочинам проти власності на 2007 – 2010 рр. (затверджена рішенням колегії МВС України № 47КМ/1 від 12.10.2007 р.), пп. 66, 99 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 рр. (затверджені Наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р.), а також п. 1.1. Пріоритетних напрямів наукових досліджень ХНУВС на 2006 –2010 рр. (схвалені Вченою радою ХНУВС 12.12.2005 р.).
    Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі теоретичних положень криміналістики, вивчення, аналізу та узагальнення судово-слідчої практики дослідити криміналістичні особливості розслідування викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами. Для її досягнення було поставлено такі взаємопов’язані завдання:
    – вивчити стан розробки досліджуваної проблеми в юридичній літературі, науково оцінити існуючі теоретичні концепції та позиції науковців через призму аналізу предмету дослідження;
    – визначити елементний склад криміналістичної характеристики викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, встановити структурні залежності між окремими елементами та окреслити типові моделі вчинення злочинів даного виду;
    – визначити та систематизувати обставини, які підлягають встановленню під час розслідування відповідних кримінальних справ;
    – визначити особливості порушення цих кримінальних справ, дослідчої перевірки відповідних матеріалів, типових слідчих ситуацій та алгоритмів (програм) слідчих дій та оперативно-розшукових заходів з одночасним формулюванням рекомендацій щодо оптимізації цієї діяльності;
    – встановити особливості версійного процесу, планування, систематизації і класифікації криміналістично значимої інформації на початковому етапі розслідування названих злочинів;
    – встановити особливості проведення окремих слідчих дій і тактичних операцій із затримання підозрюваних на місці злочину, що ефективно застосовуються при розслідуванні цих злочинів;
    – за результатами дослідження розробити комплекси наукових криміналістичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення практики розслідування викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами.
    Об’єктом дослідження є механізм викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, а також діяльність правоохоронних органів із розкриття, розслідування та запобігання відповідним злочинним діянням.
    Предметом дослідження виступають особливості розслідування викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами.
    Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить діалектичний метод пізнання суспільно-правових явищ, який обумовлює застосування кола спеціальних наукових методів дослідження, а саме: порівняльно-правового − для аналізу думок науковців і практиків щодо розглядуваної проблематики, норм матеріального і процесуального права, наукових категорій, визначень та підходів (підрозділи 1.2., 2.2.); логіко-юридичного − для формулювання висновків з позицій законів формальної логіки (підрозділи 1.2, 2.5); аналізу та синтезу − для розробки структури криміналістичної характеристики викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, виявлення специфічних ознак окремих елементів, взаємозалежностей та взаємодії між ними, визначення кола обставин, які підлягають встановленню під час розслідування, формулювання висновків з проблемних питань, які висвітлюються в дисертації (підрозділи 1.1., 2.1., висновки); індукції та дедукції − для формулювання понять та категоріального апарату дослідження, конструювання версій (підрозділи 1.2., 2.2.); аналогії − для встановлення подібностей в окремих сторонах, ознаках, властивостях різних елементів механізму злочину, а також методів і прийомів розслідування (підрозділи 1.1., 2.3.−2.5.); статистичного − для аналізу та використання даних судово-слідчої практики (підрозділи 1.1., 1.2.), моделювання − для розробки типових моделей злочинів даного виду (підрозділ 1.2.); соціологічних методів (анкетування, опитування) – для вивчення думки практичних працівників з різних проблемних питань, пов’язаних з їх фаховою діяльністю (підрозділи 2.4., 2.5.).
    Науково-теоретичну основу виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі криміналістики, кримінології, кримінального та кримінально-процесуального права, теорії оперативно-розшукової діяльності, зокрема Ю.П. Аленіна, Ю.М. Антоняна, О.М. Бандурки, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, А.Р. Бєлкіна, В.Д. Берназа, О.М. Васильєва, І.О. Возгріна, А.Ф. Волобуєва, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, О.Н. Колесніченка, Н.І. Кліменко, В.О. Коновалової, В.М. Кудрявцева, В.С. Кузьмічова, О.М. Кустова, В.В. Лисенка, В.К. Лисиченка, І.М. Лузгіна, В.Г. Лукашевича, Г.А. Матусовського, Ю.Ю. Орлова, В.Д. Пчолкіна, О.Р. Ратінова, М.В. Салтевського, С.В. Слінька, М.С. Строговича, В.В. Тіщенка, С.С. Чернявського, С.А. Шейфера, В.Ю. Шепітька, М.П. Яблокова та ін.
    Нормативною основою роботи є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють діяльність із розкриття, розслідування та запобігання злочинам. Дисертант звертався також до актуальної правової публіцистики, на сторінках якої дискутується багато питань, що стосуються проблем, порушених у дисертації.
    Емпіричну базу роботи складають: результати анкетування слідчих та оперативних працівників органів внутрішніх справ на транспорті, що проводилось за відповідною методикою (загалом опитано 106 осіб); результати вивчення 42 кримінальних справ про викрадення вантажів на залізничному транспорті, вчинені на території обслуговування лінійний управлінь на Південній та Одеській залізницях Управління транспортної міліції МВС України; статистичні звіти управління транспортної міліції МВС України. При підготовці дисертації автор використовував також власний досвід, набутий під час стажування у практичних підрозділах органів внутрішніх справ на транспорті.
    Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним з перших у вітчизняній криміналістичній науці монографічних досліджень, де на основі положень теорії криміналістики, методики розслідування окремих видів злочинів, результатів узагальнення судово-слідчої практики здійснено аналіз особливостей розслідування викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами.
    У дисертації пропонується ряд нових концептуальних у теоретичному плані і важливих, з точки зору практичного змісту, положень. Зокрема:
    вперше:
    – визначено та проаналізовано типові моделі механізму викрадення вантажів на залізничному транспорті, які вчиняються організованими групами, на підставі чого окреслено коло факторів, що впливають на динаміку формування взаємозв’язків в межах механізму, а також процесів виникнення інформації про злочин;
    – визначено специфіку порушення кримінальної справи, дослідчої перевірки матеріалів, а також типових слідчих ситуацій, відповідно до яких запропоновано рекомендації щодо алгоритмів (програм) слідчих дій та оперативно-розшукових заходів початкового етапу розслідування;
    – сформульовано положення і рекомендації щодо систематизації і класифікації криміналістично значущої інформації у справах про викрадення вантажів, у зв’язку з чим її елементи можуть бути трансформовані до реалізації завдань аналізу інформації доказового та орієнтуючого значення, отриманої в ході розслідування;
    удосконалено:
    – криміналістичну характеристику злочинів даного виду у складі таких елементів як: груповий суб’єкт злочину (організована група), злочинна діяльність, що містить у собі дії і пов’язані з ними процеси із підготовки, вчинення і приховування викрадень вантажів на залізничному транспорті, обстановка вчинення злочинів, предмет злочинного посягання і слідова картина;
    – перелік обставин, що підлягають встановленню при розслідуванні викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, на підставі синтезу ознак, що характеризують злочин та організований характер його вчинення;
    – положення щодо тактики проведення окремих слідчих дій при розслідуванні викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, зокрема огляду місця події, допиту свідків та обшуку, а також організації і проведення тактичних операцій із затримання підозрюваних на місці злочину;
    дістали подальшого розвитку:
    – функціональний підхід, коли механізм викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, представлено через динаміку події злочину, що обумовило необхідність аналізу наступних груп зв’язків: злочинця і оточуючого середовища з предметом злочинного посягання; взаємодії злочинця з потерпілим і оточуючим середовищем через використання тих або інших знарядь (засобів) злочину; взаємозв’язків інших учасників злочинної події з потерпілим, злочинцем і оточуючим середовищем;
    – положення щодо особливостей організації версійного процесу та планування розслідування даної категорії кримінальних справ, та сформульовано рекомендації щодо оптимізації відповідних процесів.
    Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дисертації положення, висновки і рекомендації можуть бути використані:
    – безпосередньо практичними працівниками правоохоронних органів при розкритті та розслідуванні викрадень вантажів на залізничному транспорті, у тому числі скоєних організованими групами;
    – при проведенні наукових досліджень, спрямованих на розробку і вдосконалення методик розслідування окремих видів злочинів;
    – для удосконалення програм викладання відповідних тем курсу „Криміналістика”.
    Результати дисертаційного дослідження впроваджені у практичну діяльність слідчих та оперативних підрозділів органів внутрішніх справ на транспорті (акт впровадження Лінійного управління на Одеській залізниці від 11 червня 2008 р.; акт впровадження Лінійного управління на Південній залізниці від 18 липня 2008 р.), а також використовуються у навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 30 вересня 2010 р.) та Одеського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 26 грудня 2008 р.) під час викладання базового курсу криміналістики та відповідних спецкурсів.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на науково-практичній конференції „Проблеми профілактики злочинності оперативними підрозділами органів внутрішніх справ” (м. Харків, 2007 р.), науково-практичній конференції „ Дізнання та досудове слідство в органах внутрішніх справ: сучасний стан та шляхи удосконалення” (м. Харків, 2010 р.), спільних семінарах науково-дослідних лабораторій і кафедр Харківського національного університету внутрішніх справ.
    Публікації. Основні положення дисертації викладено у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, і двох тезах доповідей на конференціях.
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ
    У дисертації здійснено узагальнення та наведено нове вирішення актуального теоретико-прикладного завдання, що полягає у визначенні особливостей розслідування викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, та формулюванні положень і рекомендацій з оптимізації відповідних процесів. Проведене дослідження дає підстави для наступних висновків, що мають певний ступінь наукової новизни.
    1. Криміналістична характеристика як структурована модель (матриця) аналізу криміналістично значущих ознак злочинів (даних про злочини) даного виду складається, насамперед, з таких елементів як: груповий суб’єкт злочину (організована група), злочинна діяльність, що містить у собі дії і пов’язані з ними процеси із підготовки, вчинення і приховування викрадень вантажів на залізничному транспорті, обстановка вчинення злочинів, предмет злочинного посягання і слідова картина.
    2. На підставі аналізу та узагальнення отриманих емпіричним шляхом даних здійснено розрахунки окремих характеристик названих елементів криміналістичної характеристики викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, їх зв’язків та взаємозалежностей, що забезпечило прикладний характер створеної моделі та можливість її застосування з метою розробки комплексів прикладних науково-методичних рекомендацій, спрямованих на оптимізацію розслідування злочинів даного виду.
    3. Гносеолого-прогностичне значення криміналістичної характеристики проявилось також на рівні дослідження закономірностей вираження зв’язків варіативних факторів через структури механізму злочину. При цьому механізм злочину виступає в якості своєрідного комплексного об’єкта пізнання, що виконує роль „функції зв’язку” між середовищем і пізнанням. Подібний підхід обумовив розгляд механізму викрадень вантажів на залізничному транспорті не тільки як динамічного процесу впливу групового суб’єкта (організованої групи) на навколишнє середовище і предмет злочинного посягання, але і безлічі інших процесів, пов’язаних з діями непрямих учасників злочинної події.
    4. Викрадення вантажів на залізничному транспорті, як об’єкт наукового і практичного пізнання, потребує аналізу функціонально складової злочинної діяльності на основі визначення послідовності дій учасників злочину та етапів події, які змінюють один одного. При цьому саме динаміка події обумовлює необхідність аналізу наступних груп зв’язків: по-перше, зв’язки злочинця і оточуючого середовища з предметом злочинного посягання; по-друге, зв’язки взаємодії злочинця з потерпілим і оточуючим середовищем через використання тих або інших знарядь (засобів) злочину; по-третє, взаємозв’язки інших учасників злочинної події з потерпілим, злочинцем і оточуючим середовищем.
    5. Наведені характеристики функціональних зв’язків між різними елементами злочинної діяльності даного виду дозволили визначити та проаналізувати типові моделі механізму викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, окреслити коло факторів, що впливають на динаміку формування цих взаємозв’язків, а також процесів виникнення інформації про злочин. Зроблено висновок, що наведені фактори істотно впливають на пошук відповідних форм і методів діяльності в рамках розслідування цих злочинів, визначення напрямків удосконалення організації і функціонування правоохоронної системи в частині вирішення різних за змістом проблем боротьби з зі злочинами на залізничному транспорті.
    6. Практична цінність наведених типових моделей механізму злочину полягає у прив’язці динаміки змінюваних елементів криміналістичної характеристики до системи типових версій розслідування, як пізнавальних засобів діяльності слідчого, а через них – до реалізації завдань конструювання методологічно цілісної та методично компактної системи прийомів та операцій, спрямованих на встановлення об’єктивної істини по справі. При цьому названі моделі є інформаційною базою, що відображає властивості досліджуваних явищ і процесів, пов’язаних зі злочинною діяльністю, а також інструментом не лише кримінально-правової кваліфікації протиправного діяння, але й встановлення в ході розслідування зв’язків між фактами, їх часовою і просторовою характеристиками тощо.
    7. При розслідуванні викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, діяльність слідчого щодо доведення визначених фактів, отримання інформації доказового та орієнтуючого значення спрямовується, фактично, на встановлення двох категорій обставин. По-перше, обставин, які стосуються саме вчинення викрадення вантажу. По-друге, обставин, які стосуються наявності ознак організованої групи. Вказане обумовлює необхідність вивчення різних аспектів функціонування організованої групи та її злочинної діяльності в динаміці, на різних етапах реалізації злочинних намірів. Обумовлено це тим, що організована злочинна група представляє собою не просту сукупність осіб (співучасників), а цілісну асоціальну систему, яка набуває у зв’язку з цим нових якостей і підвищеної суспільної небезпеки, що ускладнює викриття групи. За цих умов завданням слідчого є якісне та творче поєднання відповідних комплексів методичних рекомендацій, розроблених криміналістичною наукою для кожного окремого виду злочинної діяльності.
    8. Для аналізу особливостей розслідування викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, а також побудови відповідних комплексів методичних рекомендацій, велике значення має урахування специфіки порушення кримінальної справи, дослідчої перевірки матеріалів, а також визначення типових слідчих ситуацій, відповідно до яких повинні формулюватися рекомендації щодо алгоритмів (програм) слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Типові слідчі ситуації визначаються, виходячи з характеру і повноти здобутої у кримінальній справі інформації щодо створення і функціонування організованої злочинної групи, підготовку або вчинення нею викрадення певного виду. Саме наявність доказової та оперативно-розшукової інформації у кримінальній справі про обставини організації групи і вчинених нею злочинів є відправним моментом у визначенні тактичних завдань розслідування і відповідних засобів їх вирішення – окремих слідчих дій, ОРЗ та їх комбінацій.
    9. Версійний процес та планування при розслідуванні викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, характеризуються певними особливостями, а саме: по-перше, проведення слідчих дій та здійснення оперативно-розшукових заходів спрямовується за трьома основними векторами діяльності (від слідів вчиненого злочину до організованої групи, від підозрюваного до організованої групи, від характеристик викраденого вантажу до організованої групи); по-друге, додатково до обставин, що підлягають доказуванню при розслідуванні будь-якого злочину, при розслідуванні цієї категорії кримінальних справ необхідно встановити причетність до викрадення всіх співучасників – членів організованої групи, у тому числі виявити осіб, які сприяли реалізації злочинних намірів, конкретизувати їх роль і ступінь вини; по-третє, специфіка злочинного посягання, його складний, операційний, організований, часто системний характер обумовлюють значну трудомісткість процесу розслідування, для забезпечення якого створюються слідчі бригади або слідчо-оперативні групи; по-четверте, при складанні плану розслідування варто дотримуватись принципу максимального проведення слідчих дій з однією особою або в одному місці, також необхідно звести до мінімуму проведення повторних або додаткових слідчих дій; по-п’яте, у плані розслідування обов’язково варто передбачати заходи із подолання протидії розслідуванню та припинення спроб тиску на слідство, захисту свідків і потерпілих, збереження таємниці досудового слідства і запобігання можливості витоку або передчасного розголошення оперативної інформації та результатів розслідування.
    10. Систематизація та класифікація орієнтуючої та доказової інформації представляють собою необхідні компоненти планування розслідування викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами. Систематизована та класифікована за певними підставами інформація також може бути покладена в основу моделювання зв’язків між окремими елементами або епізодами злочинної діяльності, учасниками організованої групи та отриманою інформацією доказового та орієнтуючого значення. Ця інформація, інтегрована в єдине поле доказування, здатна наочно продемонструвати відсутність даних за певними позиціями, що дозволить спрогнозувати можливість усунення цієї диспропорції, окреслить коло зв’язків та контури моделі механізму вчинення злочину в цілому та за окремими епізодами злочинної діяльності.
    11. Визначено особливості проведення найбільш доцільних та ефективних слідчих дій, що застосовуються при розслідуванні викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, зокрема щодо тактики проведення огляду місця події, допиту свідків та обшуку. Крім того, розглянуто специфіку організації і проведення тактичних операцій із затримання підозрюваних на місці злочину в ході розслідування. Сформульовано низку науково-методичних прикладних рекомендацій щодо раціональної послідовності реалізації та оптимального використання отриманих результатів у слідчій діяльності.
    Рекомендації та висновки даного дисертаційного дослідження визначають його практичну спрямованість і можуть бути використані у діяльності слідчих, оперативних працівників правоохоронних органів, а також впроваджені у навчальний процес при вивченні курсу криміналістики.


    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Литвинов О.М. Про наукову парадигму криміналістичної характеристики злочинів // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб. / ДНДЕКЦ МВС України; КНУВС; Редколегія: Є.М. Моісеєв (голов. ред.) та ін. – Київ: „Ін Юре”, 2006. – № 1. – С. 23-29.
    2. Старушкевич О.В. Криміналістична характеристика злочинів. Навчальний посібник. – К.: УАВС, 1997. – 41 с.
    3. Волобуєв А.Ф. Наукові основи комплексної методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва: Автореф. дис. ...д-ра юрид. наук. – Харків: НЮАУ ім. Я. Мудрого, 2002. – 42 с.
    4. Тіщенко В.В. Корисливо-насильницькі злочини: криміналістичний аналіз: Монографія. – Одеса: Юридична література, 2002. – 360 с.
    5. Шиканов В.И. Теоретические основы тактических операций в расследовании преступлений. – Иркутск, 1983. – 200 с.
    6. Аленин Ю.П., Тищенко В.В., Аркуша Л.И. Расследование тяжких преступлений: Научно-практическое пособие. – Х.: Одиссей, 2006. – 256 с.
    7. Основы борьбы с организованной преступностью / Под ред. В.С. Овчинского, В.В. Эминова, Н.П. Яблокова. – М.: ИНФРА–М, 1996. – 400 с.
    8. Шепитько В.Ю. Тактика расследования преступлений, совершенных организованными группами и преступными организациями. – Х., 2000. – 88 с.
    9. Быков В.М. Криминалистическая характеристика преступных групп. – Ташкент, 1986. – 76 с.
    10. Петрунев В.П. Расследование краж грузов, совершаемых на подвижном составе железнодорожного транспорта. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1973. – 62 с.
    11. Берназ В.Д. Методика расследования краж народнохозяйственных грузов на морском транспорте: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук (специальность 12.00.09). –Киев: КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1986. – 23 с.
    12. Юрин В.М. Проблемы выявления и раскрытия краж грузов из подвижного состава железнодорожного транспорта: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук (специальность 12.00.09). – Саратов: Саратовский юридический ин-т им. Д.И. Курского, 1988. – 21 с.
    13. Котов Е.Н. Методика расследования краж грузов на железнодорожном транспорте, совершенных группой лиц: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук (специальность 12.00.09). – М.: Академия МВД СССР, 1988. – 21 с.
    14. Згогурин С.Б. Криминалистическая характеристика и особенности расследования краж грузов, совершаемых несовершеннолетними из подвижного состава: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук (специальность 12.00.09). – Екатеринбург: Уральская государственная юридическая академия, 1995. – 26 с.
    15. Стеценко В.Ф., Ярош І.О. Організація розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті України: Методичні рекомендації. – К.: редакційно-видавничий відділ МВС України, 2000. – 42 с.
    16. Новикова Ю.В. Расследование краж, совершенных группой лиц: Научно-методическое пособие. – М.: «Юрлитинформ», 2005. – 204 с.
    17. Данилова С.И., Корнева Л.С., Мясников В.Н. Расследование преступлений на объектах железнодорожного, речного и морского транспорта: Методические рекомендации. – М.: ВНИИ МВД России, 2006. – 22 с.
    18. Капустіна М.В. Методика розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами: Дис. ... канд. юрид. наук (12.00.09). – Х.: НЮАУ ім. Я. Мудрого, 2007. – 216 с.
    19. Быков В.М. Преступная группа: криминалистические проблемы. – Ташкент: Узбекистон, 1991. – 145 с.
    20. Корж В.П. Теоретические основы методики расследования преступлений, совершаемых организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности: Монография. – Харьков: Издательство Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 412 с.
    21. Яблоков Н.П. Расследование организованной преступной деятельности. – М.: Юристъ, 2002. – 175 с.
    22. Эминов В.Е. Концепция борьбы с организованной преступностью в России. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 48 с.
    23. Гриб В.Г. Противодействие организованной преступности: Учебное пособие для вузов / Под ред. А.И. Гурова, В.С. Овчинского. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 94 с.
    24. Скобликов П.А. Актуальные проблемы борьбы с коррупцией и организованной преступностью в современной России. – М.: Норма, 2007. – 272 с.
    25. Гуров А.И. Профессиональная преступность. Прошлое и современность. – М.: Юрид. лит., 1990. – 303 с.
    26. Бедриківський В.В., Литвинов О.М. Бандитизм: соціально-правовий і кримінологічний аналіз: Монографія / За наук. ред. професора О.Н. Ярмиша. – Харків: Вид-во ХНУВС, 2009. – 163 с.
    27. Запобігання, розкриття, викриття та розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті України. Методичний посібник / Укл. С.В. Продайко, О.О. Юхно. – Одеса: ОЮІ ХНУВС, 2007. – 174 с.
    28. Білий П.М., Баранов С.О. Профілактика злочинів на транспорті: Навчально-методичний посібник.  Одеса: Вид-во ОІВС, 2000.  116 с.
    29. Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Личность преступника. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 366 с.
    30. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т.1. Общая теория советской криминалистики. – М.: Академия МВД СССР, 1977. – 340 с.
    31. Коновалова В.О. Вбивство: мистецтво розслідування: Монографія. – Харків: Факт, 2001. – 311 с.
    32. Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 144 с.
    33. Овечкин В.А. Расследование преступлений, скрытых инсценировками: Учебное пособие. – Харьков: Юридический институт, 1079. – 64 с.
    34. Раскрытие и расследование преступлений в сфере топливно-энергетического комплекса: Учебно-методическое пособие для следователей (дознавателей) и оперативных сотрудников органов внутренних дел. – М.: Следственный комитет при МВД России, 2006. – 158 с.
    35. Николайчук И.А. Сокрытие преступлений как форма противодействия расследованию: Автореф. дисс. …д-ра юрид. наук. – Воронеж, 2000. – 36 с.
    36. Даньшин М.В. Класифікація способів приховування злочинів у криміналістиці: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2000. – 19 с.
    37. Солодовников С.А. Преступные посягательства на собственность: Учебное пособие / Под ред. проф. Г. А. Аванесова. – М.: ЮНИТИ–ДАНА, 2005. – 128 с.
    38. Яблоков Н.П. Криминалистическая характеристика преступления и типичные следственные ситуации как важные факторы разработки методики расследования преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1979. – Вып. 30. – С. 111-118.
    39. Чеботарев Е.М. Обстановка совершения краж личного имущества пассажиров и некоторые типовые следственные версии // Проблемы предварительного следствия и дознания. – М., 1991. – С. 81-86.
    40. Жердев В.А., Комисаров В.И. Расследование серийных корыстно-насильственных преступлений, совершенных организованными группами, на первоначальном этапе. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 160 с.
    41. Тарасов Ю.Н. Философия науки. – Воронеж: МОУ ВЭПИ, 2006. – 212 с.
    42. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики: Новое изд. перепеч. с изд. 1908 г. – М.: ЛексЭст, 2002. – 1088 с.
    43. Криминалистика / Под ред. А.Н. Васильева. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. – 564 с.
    44. Образцов В.А. О некоторых перспективах интеграции и дифференциации знаний в криминалистике // Актуальные проблемы советской криминалистики. – М., 1979. – С. 16-24.
    45. Криминалистика социалистических стран / Д.П. Поташник, Б. Холыст, А.Р. Шляхов и др.; Ред. совет: В.Я. Колдин и др.; Московский государственный университет им. М.В. Ломоносова; Университет им. Гумбольдта в Берлине; Карлов университет в Праге; Будапештский университет им. Л. Этвеша; Софийский университет им. Кл. Охридски; Варшавский государственный университет. – М. :Юрид. лит., 1986. – 512 с.
    46. Кустов А.М. Теоретические основы криминалистического учения о механизме преступления. – М., 1997. – 228 с.
    47. Криминалистика / Под ред. Н.П. Яблокова. – М.: Юристъ, 1999. – 717 с.
    48. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов. / Под ред. Заслуженного деятеля науки Российской Федерации, профессора Р.С.Белкина. –– М.: Изд-во НОРМА, 2000. – 990 с.
    49. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособие для вузов. 3-е изд., доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 480 с.
    50. Тіщенко В.В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів: Монографія // Одеська національна юридична академія. – О.: Фенікс, 2007. – 260 с.
    51. Образцов В.А. Криминалистика: модели средств и технологий раскрытия преступлений. Курс лекций. – М.: Изд-во ИМПЭ–ПАБЛИШ, 2004. – 400 с.
    52. Волобуєв А.Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 336 с.
    53. Механизм преступного поведения / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1981. – 248 с.
    54. Литвинов О.М. Методологія дослідження механізму протидії злочинності // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 36. – С. 8-13.
    55. Самойлов А.В. Установление механизма совершения кражи в процессе расследования: Дисс. … канд. юрид. наук (12.00.09). – М., 2003. – 192 с.
    56. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. – Київ: Кондор, 2005. – 588 с.
    57. Кирсанов З.И. Криминалистические учения о механизме преступления и его отражении: Лекция. – М., 1994. – 32 с.
    58. Зорин Г.А. Теоретические основы криминалистики. – Мн.: Амалфея, 2000. – 608 с.
    59. Головин А.Ю. Криминалистическая систематика: Монография / Под общ. ред. Н.П. Яблокова. – М.: ЛексЭст, 2002. – 305 с.
    60. Белкин Р.С. Общая теория советской криминалистики. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1986. – 398 с.
    61. Хайрусов Д.С., Щербич Л.А. Источники и методы криминалистического исследования преступной деятельности. – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2008. – 144 с.
    62. Карпов Н.С. Криміналістичні засади вивчення злочинної діяльності: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук (12.00.09). – К.: КНУВС, 2008. – 32 с.
    63. Яблоков Н.П. Криминалистика. Учебник для вузов и юридических факультетов. – М.: ЛексЭст, 2003. – 376 с.
    64. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. 2-е изд. доп. – М.: Мегатрон XXI, 2000. – 334 с.
    65. Волкова В.Н., Денисов А.А. Основы теории систем и системного анализа: Учебник. – СПб.: Изд-во СПбГТУ, 1997. – 510 с.
    66. Густов Г.А. Моделирование в работе следователя: Учебное пособие – Л.: ИУСР при Прокуратуре СССР, 1980. – 188 с.
    67. Лузгин И.М. Моделирование при расследовании преступлений. – М.: Юрид. лит., 1981. – 152 с.
    68. Організаційно-правові засади боротьби з крадіжками вантажів на об’єктах залізничного транспорту / Грохольський В.Л., Платіка В.М., Продайко С.В., Соломко В.Є.  Одеса: ОЮІ НУВС, 2003.  170 с.
    69. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: Учебник для студентов юрид. вузов и факультетов / Под ред. В.Ю. Шепитько. – Х.: „Одиссей”, 2001. – 528 с.
    70. Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник: У 2-ч. Ч.2. – Харків: Консум, 2001. – 528 с.
    71. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Г. Филиппова. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Спарк, 2000. – 670 с.
    72. Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіц. вид. – Київ: Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. – 416 с.
    73. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории к практике. – М.: Юрид. лит., 1988. – 302 с.
    74. Васильев А.Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений. – М.: ЛэксЭст, 2002. – 76 с.
    75. Возгрин И.А. Введение в криминалистику: История, основы теории, библиография. – СПб, 2003. – 475 с.
    76. Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы расследования отдельных видов преступлений: Автореф. дис. …д-ра юрид. наук. – Харьков, 1967. – 28 с.
    77. Настільна книга слідчого [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О та ін. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 720 с.
    78. Бурданова В.С. Обстоятельства, подлежащие доказыванию по уголовному делу, как важнейший элемент частных криминалистических методик // Вестник криминалистики. – М., 2001. – Вып. 2. – С. 40-41.
    79. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика и доказывание. – М., Юрид. лит., 1969. – 216 с.
    80. Теория доказательств в советском уголовном процессе / Отв. ред. Н.В. Жогин, изд. 2-е испр. и доп. – М.: Юрид. лит., 1973. – 736 с.
    81. Новик В.В. Криминалистические аспекты доказывания по уголовным делам: проблемы теории и практики. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2005. – 471 с.
    82. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. – М., 1966. – 295 с.
    83. Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания. – Казань: Изд-во Каз. ун-та, 1976. – 207 с.
    84. Белкин А.Р. Теория доказывания. – М.: Изд-во НОРМА, 1999. – 429 с.
    85. Кримінальний кодекс України: Офіц. видання.  К.: Вид. Дім „Ін Юре”, 2001.  336 с.
    86. Шейфер С.А. Сущность и способы собирания доказательств в советском уголовном процессе. – М., 1972. – 130 с.
    87. Шейфер С.А. Следственные действия: Система и процессуальная форма. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 208 с.
    88. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – М., 1997.  480 с.
    89. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. Текст лекции. – Харьков, 1976. – 28 с.
    90. Волобуев А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва. Навч. посібник. За ред. проф. О.М.Бандурки. – Х.: „Рубікон”, 2000. – 272 с.
    91. Бахин В.П. Понятие и виды следственной ситуации // Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. – К., 1988. – С. 118-123.
    92. Волчецкая Т.С. Криминалистическая ситуалогия: Монография / Под ред. проф. Н.П. Яблокова. – Москва–Калининград: Изд-во Калинингр. ун-та, 1997. – 248 с.
    93. Драпкин Л.Я. Основы теории следственных ситуаций. – Свердловск, 1987. – 168 с.
    94. Яблоков Н.П. Следственные ситуации в методике расследования и их оценка // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 11. Право. – М., 1983. – № 5. – С.12-17.
    95. Веліканов С.В. Класифікація слідчих ситуацій в криміналістичній методиці: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 19 с.
    96. Салтевський М.В. Криміналістика. Навч.-довідков. посібник. – К., 1996. – 159 с.
    97. Лисиченко В. К., Батюк О. В. Следственная ситуация и ее значение в криминалистике и следственной практике // Криминалистика и судебная экспертиза. – 1988. – Вып. 36. – С. 5-8.
    98. Селиванов Н.А. Советская криминалистика: система понятий. – М.: Юрид. лит., 1982. – 152 с.
    99. Яблоков Н.П. Криминалистическая методика расследования. – М.: Изд-во МГУ, 1985. – 87 с.
    100. Зеленский В.Д. Организация расследования преступлений. Криминалистические аспекты. – Ростов/н Дону, 1989. – 152 с.
    101. Заморин А. К. Борьба с кражами грузов на железнодорожном транспорте: Уголовно-правовой и криминологический аспекты: Автореф. дисс. канд. юрид. наук (специальность 12.00.08). – М., 1987. – 22 с.
    102. Пещак Я. Следственные версии: криминалистическое исследование. – М.: Прогресс, 1976. – 228 с.
    103. Ларин А.М. Версии // Проблемы предварительного следствия: Сб. науч. трудов. – Волгоград: Высш. след. школа МВД СССР, 1974. – Вып. 3. – С. 74-81.
    104. Васильев А.Н. Следственная так¬тика. – М.: Юрид. лит, 1976. – 197 с.
    105. Арцишевский Г.В. Выдвижение и проверка следственных версий. – М.: Юрид. лит. – 1978. – 104 с.
    106. Коновалова В.Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве. – Харьков: Консум, 2000. – 176 с.
    107. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. В 3 т. – М.: Юрид. лит., 1978. – Т. 2. – 410 с.
    108. Ларин А.М. От следственной версии к истине. – М.: Юрид. лит., 1976. – 200 с.
    109. Коновалова В.Е. Логико-психологические аспекты построения вер¬сий // Версии и планирование расследования: Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск: Свердловский юридический институт, 1985. – С. 3-8.
    110. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. В 2 т. – M., 1968. – T.1. – 395 с.
    111. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособ. для вузов. – 3-е изд., дополненное. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
    112. Дубровицкая Л.П., Лузгин И.М. Планирование расследования. – М.: Юрид. лит., 1972. – 55 с.
    113. Литвинов А.Н., Степанюк Р.Л. Прогнозирование и планирование в криминалистике / Под общей редакцией канд. юрид. наук, доц. В.И.Гаенко. – М.: „Юркнига”, 2004. – 160 с.
    114. Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник (українсько-російський, російсько-український). – Харків: Право, 2001. – 560 с.
    115. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация. – М.: Юрид. лит., 1970. – 224 с.
    116. Куклин В.И. Проблемы расследования особо тяжких преступлений против личности: Учебное пособие. – М.: МГИУ, 2005. – 114 с.
    117. Криминалистика. Учебник / Под ред. Р.С. Белкина. Т. 1. – М., 1978. – 384 с.
    118. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / М.В. Корнієнко, В.Б. Романюк, І.М. Мельник та ін.; За заг. редакцією О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
    119. Гаврилин Ю.В. Расследование преступлений против личности и собственности: Учебное пособие. – М.: «Ось–89», 2006. – 384 с.
    120. Литвинов А.Н., Тагаев Н.Н., Лапта С.П. Логика в следственной и экспертной деятельности: проблемы применения и оценки. Учебное пособие. – М.: Юркнига, 2005. – 112 с.
    121. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол. Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: „Укр. енцикл.”, 2001. – Т. 3. – 789 с.
    122. Шепитько В.Ю. Криминалистика: Курс лекций. – Харьков: «Одиссей», 2003. – 352 с.
    123. Образцов В.А. Криминалистическая классификация преступлений: Красноярск: Изд-во Красноярс. Ун-та, 1988. – 175 с.
    124. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 340 с.
    125. Салтевський М.В. Криміналістика: теорія і практика. Вибрані праці. – Одеса, 2007. – 271 с.
    126. Юхно О.О. Проблеми запобігання крадіжкам приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті: Монографія. – Одеса: ОЮІ ХНУВС, 2006. – 202 с.
    127. Герасимов И.Ф. Вопросы криминалистической классификации в методике расследования преступлений // Демократия и право развитого социалистического общества: материалы Всесоюз. науч. конфер. – М., 1975. – С. 338-340.
    128. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 352 с.
    129. Селиванов Н.А. Советская криминалистика: система понятий. – М.: Юрид. лит., 1982. – 152 с.
    130. Бокариус Н.С. Первоначальный наружный осмотр трупа при милицейском и розыскном дознании. – Харьков: Издание милиции и уголовного розыска Н.К.В.Д. У.С.С.Р., 1925. – 540 с.
    131. Колмаков В.П. Следственный осмотр. – М.: Юрид. лит., 1969. – 196 с.
    132. Коновалов Е.Ф. Осмотр места происшествия (состояние и перспективы развития). – Минск: Минская Высшая школа МВД СССР, 1987. – 44 с.
    133. Осмотр места происшествия / Авт. кол.: А.Н.Васильев, А.Р.Ратинов, Н.А.Селиванов и др. – М.: Юрид. лит., 1960. – 379 с.
    134. Осмотр места происшествия: (Справочник следователя). – М.: Юрид. лит., 1979. – 223 с.
    135. Осмотр места происшествия: Практическое пособие / Под ред. А.И. Дворкина. – М.: Юристь, 2001. – 336 с.
    136. Порубов Н.И., Солонец С.А. Эффективность осмотра места происшествия и его роль в раскрытии и расследовании преступлений: Учебное пособие. – Минск: Минская Высшая школа МВД СССР, 1989. – 46 с.
    137. Разумов Э.А., Молибога Н.П. Осмотр места происшествия. – К.: РИО МВД Украины, 1994. – 672 с.
    138. Фиксация результатов осмотра места происшествия. Справочное пособие для следователей. – К.: РИО МВД УССР, 1981. – 208 с.
    139. Баранов Н.Н., Леонов Н.И., Фирсов Е.П. Осмотр места происшествия по делам о кражах грузов из вагонов и контейнеров. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1978. – 20 с.
    140. Шепитько В.Ю. Теория криминалистической тактики: Монография. – Харьков, 2002. – 349 с.
    141. Особенности процессуальных действий при расследовании организованной преступной деятельности // Организованная преступность как социальное и правовое явление / В.Б. Кулик. – М.: Изд-во МПСИ; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2005. – 240 с.
    142. Методичні рекомендації щодо організації розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті України / Укл. О.О. Юхно. – Одеса: ОЮІ ХНУВС, 2006. – 88 с.
    143. Жарский В.Е. Взаимодействие следователя и органов дознания при расследовании краж: Учебное пособие. – Волгоград: НИ и РИО ВСШ МВД СССР, 1976. – 80 с.
    144. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики: Учебное пособие. – Волгоград: ВСШ МВД РФ, 1993. – 200 c.
    145. Панов Н., Шепитько В. Рефлексивное управление при допросе // Юрид. вестник. – 1999. – № 4. – С. 96-98.
    146. Бахін В.П., Весельський В.К. Тактика допиту. Навчальний посібник. – Київ: НВТ „Правник”, 1997. – 67 с.
    147. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти): Монографія. – Київ: НВТ „Правник” – НАВСУ, 1999. – 126 с.
    148. Волобуєв А.Ф. Тактика допиту: Лекція.  Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – 28 с.
    149. Дулов А.В. Судебная психология. – Минск: „Вышейшая школа”, 1970. – 392 с.
    150. Зорин Г.А. Руководство по тактике допроса. Учебно-методическое пособие. – М.: ООО Изд-во „Юрлитинформ”, 2001. – 320 с.
    151. Комарков В.С. Тактика допроса. – ИО „Вища школа”, Изд-во при Харьк. Ун-те, 1975. – 64 с.
    152. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. – Харьков: «Вища школа», 1978. – 143 с.
    153. Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Тактика допроса при расследовании преступлений. – К.: РИО МВД УССР, 1978. – 112 с.
    154. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология. – Харьков: Консум, 1999. – 157 с.
    155. Леви А.А., Пичкалева Г.И., Селиванов Н.А. Получение и проверка показаний следователем. Справочник. – М.: Юрид. лит., 1987. – 112 с.
    156. Порубов Н.И. Логика допроса // Проблемы криминалистической тактики. Труды Омской высшей школы милиции. – Вып. 16. – Омск, 1973. – С. 145-158.
    157. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей.  М.: ООО Изд-во „Юрлитинформ”, 2001. – 352 с.
    158. Рахунов Р.Д. Свидетельские показания в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1955. – 163 с.
    159. Соловьев А.Б. Процессуальные, психологические и тактические основы допроса на предварительном следствии. – М.: ООО Изд-во „Юрлитинформ”, 2002. – 192 с.
    160. Шепітько В.Ю. Допит. – Харків, 1998. – 168 с.
    161. Богинский В.Е. Система тактических приемов допроса подозреваемого: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.09). – Харьков: Харьковский юридический институт имени Ф.Э. Дзержинского, 1980. – 17 с.
    162. Переверза О.Я. Формування неправдивих показань, система тактичних прийомів їх виявлення та подолання: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.09). – Харків: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2000. – 19 с.
    163. Филонов Л.Б. Психологические способы выявления скрываемого обстоятельства. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. – 99 с.
    164. Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования. – Киев, 1993. – 194 с.
    165. Руководство по расследованию преступлений: Науч.-практ. пособие / А.В. Гриненко, Т.В. Каткова, Г.К. Кожевников и др. – Харьков: Консум, 2001. – 608 с.
    166. Денисюк С.Ф. Система тактичних прийомів обшуку: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.09). – Харків: Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, 1999. – 18 с.
    167. Следственные действия (процессуальная характеристика, тактические и психологические особенности): Учеб. пособие для вузов МВД СССР, 1984. – 240 с.
    168. Попов В.И. Обыск. – Алма-Ата: Юридический факультет Казахского государственного университета им. С.М. Кирова, 1959. – 67 с.
    169. Ратинов А.Р. Обыск и выемка. – М.: Юриздат, 1961. – 218 с.
    170. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (Тактико-криминалистический анализ): Научно-практическое пособие. – Харьков: Консум, 1999. – 160 с.
    171. Каркач П., Суходубов В. Нагляд за дотримання законності про проведенні обшуку та виїмки // Вісник прокуратури. – Вип. 1. – Київ: Істина, 2001. – С. 50-52.
    172. Жбанков В.А. Организация и тактика групповых обысков при расследовании деятельности преступных структур: Лекция. – М.: Московский институт внутренних дел, 1995. – 28 с.
    173. Михайлов А.И., Юрин Г.С. Обыск. – М.: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1971. – 91 с.
    174. Необходимое руководство для Агентов Чрезвычайных Комиссий. – М.: «ЛэксЭст», 2001. – 68 с.
    175. Руководство для следователей / Под ред. Н.В. Жогина. – М.: Юрид. лит., 1971. – 752 с.
    176. Хмыров А.А. Расследование хищений государственного и общественного имущества. Учебное пособие для студентов ВЮЗИ. – М., 1970. – 170 с.
    177. Курс криминалистики. Особенная часть. Т.1. Методики расследования насильственных и корыстно-насильственных преступлений / Отв. ред. В.Е. Корноухов. – М.: Юристъ, 2001. – 634 с.
    178. Дулов А.В. Тактические операции при расследовании преступле¬ний. – Минск: Изд-во Белорус. ун-та, 1979. – 128 с.
    179. Здоровко С.Ф. Типові тактичні операції при розслідуванні вбивств, вчинених організованими злочинними групами: Методичні рекомендації. – Харків, 2002. – 48 с.
    180. Михальчук А.Е. Тактические комбинации при производстве следственных действий. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1991. – 128 с.
    181. Специализированный курс криминалистики: Учебник / Авт. кол.: В.П. Бахин и др. – К., 1987. – 384 с.
    182. Можаева И.П., Степанов В.В. Организационные основы деятельности следователя по раскрытию, расследованию и предупреждению преступлений. – М.: «Юрлитинформ», 2007. – 152 с.
    183. Асташкина Е.Н. Марочкин Н.А. Криминалистические алгоритмы в расследовании квартирных краж: Учебное пособие. – М.: «Юрлитинформ», 2003. – 112 с.
    184. Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” // Відомості Верховної Ради України.  1992. – № 22.  Ст. 303.
    185. Башмаков И.С. Особенности первоначального этапа расследования коррупционных преступлений, совершаемых представителями органов местной власти. – М.: «Юрлитинформ», 2007. – 152 с.
    186. Тертышник В.М., Слинько СВ. Взаимодействие следователя с инными подразделениями ОВД при расследовании преступлений. – X.: Университет внутренних дел МВД Украины, 1995. – 66 с.
    187. Пчолкін В.Д. Взаємодія слідчих та працівників оперативних підрозділів у ході розслідування злочинів // Теорія та практика судової експертизи та криміналістики: зб. наук. праць / редкол.: М.Л. Цимбал, В.Ю. Шепітько, Л.М. Головченко та ін. – Х. : Право, 2009. – Вип. 9. – С. 97-103.
    188. Кузьмічов В.С., Юсупов В.В. Алібі у розкритті злочинів: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2007. – 264 с.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины


THE LAST ARTICLES AND ABSTRACTS

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА