Островерха Рита Едуардівна. Податкове регулювання ринку страхових послуг в Україні

brief description

Островерха Рита Едуардівна. Податкове регулювання ринку страхових послуг в Україні : Дис... канд. наук: 08.00.08 2007

Островерха Р. Е. Податкове регулювання ринку страхових послуг в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 гроші, фінанси і кредит. Національний університет державної податкової служби України, Ірпінь, 2007.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних і практичних засад удосконалення податкового регулювання ринку страхових послуг та впровадження раціональних форм оподаткування суб’єктів страхової сфери, що забезпечать гармонізацію страхових і фіскальних інтересів держави. Критично оцінено діючу практику податкового регулювання щодо її відповідності науковим принципам оподаткування, напрямкам еволюції податкової системи та особливостям страхової діяльності.
Розроблено засади прибуткового оподаткування страховиків, які включають: вибір об’єктом оподаткування прибутку від усіх видів діяльності; визначення його бази як різниці між валовими доходами та валовими витратами; застосування до неї ставки податку, встановленої для інших платників. Запропоновано порядок формування об’єкта оподаткування при виплаті страхового відшкодування та страхових сум.

Проведене дослідження проблем податкового регулювання ринку страхових послуг в Україні дозволяє зробити такі висновки.

Незважаючи на широке обговорення у науковій літературі проблем, пов’язаних з удосконаленням податкового регулювання, практично відсутні дослідження його теоретичних засад, що дозволяють однозначно і вичерпно розкрити його сутність і на цій основі визначити особливості формування системи оподаткування суб’єктів страхової сфери, причини її недостатньої фіскальної ефективності та негативного впливу на якість страхового захисту.
Економічна природа податкового регулювання у дисертації розглянута через взаємозв’язок функцій податків та властивостей регулювання, що дозволило визначити сутнісні ознаки предмета регулювання, його мету, суспільне призначення й завдання, а також інструменти і їх правове підґрунтя. Установлено, що основними напрямками удосконалення податкового регулювання є упорядкування системи оподаткування суб’єктів страхової сфери через забезпечення її взаємозв’язку та сумісності із еволюцією податкової системи країни, її відповідності науковим принципам оподаткування й особливостям страхування.
У ринкових умовах принципово змінюються підходи до організації страхового захисту. Із перетворенням страхових компаній в основного постачальника страхових послуг, пряме втручання держави у страховий сектор звужується та змінюються його напрямки. Роль держави у функціонуванні страхової сфери проявляється у створенні законодавчого підґрунтя, у тому числі у податковій сфері, раціональність якого набуває першочергового значення для розвитку ринку страхових послуг.
Оподаткування страхових внесків негативно впливає на формування як попиту, так і пропозиції страхових продуктів. Внаслідок олігополістичної природи ринку страхових послуг страховики не можуть перекласти податки на страхувальників, збільшивши страхові тарифи, тому коригують структуру страхового портфеля на користь прибуткових для них страхових продуктів, із якого витісняються класичні” страхові продукти.
Внаслідок невідчутності, нематеріальності, вторинності потреби у страхових послугах попит на них відрізняється високою чутливістю, сприйнятливістю до страхових тарифів, тому їх зростання є потужним чинником гальмування попиту та переходу споживачів на інші ринки. Визначено, що раціональна організація прибуткового оподаткування базується на формах податків, які не впливають на процеси ринкового ціноутворення і вільну конкуренцію, а надає переваги оподаткуванню фінансових результатів.
Доведено, що ефективність страхового захисту всебічно і повно характеризує система показників, що базуються на принципах загальності (поширеності у розрізі страхувальників та видів ризиків), повноти (рівня фінансового покриття ризиків) і реальності (платоспроможності страховика) страхування та враховує рівень страхових виплат, тому за обсягом страхових премій, залучених ринком страхових послуг, не можна об’єктивно оцінити результати його діяльності.
У функціонуванні ринку страхових послуг виявлено стійкі диспропорції між: добровільним та обов’язковим страхуванням; видами добровільного страхування; страхуванням та перестрахуванням; страхуванням фізичних та юридичних осіб; темпами зростання страхових премій та страхових виплат. Це призвело до деформації структури страхових премій, стійкої тенденції падіння рівня страхових виплат та зниження ефективності страхування як інструменту управління ризиками. Незважаючи на зростання страхових премій за десять років (19952004 рр.) у 80 разів та збільшення їх частки у ВВП за цей період з 0,39 % до 5,62 %, фінансові ресурси, залучені страховим сектором, використовуються неефективно, що суперечить інтересам суспільства. Стратегії розвитку ринку страхових послуг потрібно змінити у напрямку зростання ефективності страхового захисту, у тому числі за рахунок раціоналізації податкового регулювання.
Доведено, що особливі умови прибуткового оподаткування страхових компаній стимулюють масове переведення фінансових ресурсів у вигляді страхування мало збиткових ризиків із реального сектора економіки у страховий, що призвело до латентних злочинів у податковій сфері та падіння ефективності страхового захисту. Це засвідчує, що питання щодо об’єкта прибуткового оподаткування страховиків залишається дискусійним, а тенденції його розвитку не узгоджуються з еволюцією податкової системи України та не набули чіткого окреслення, тому остаточний перехід до оподаткування прибутку підприємств в Україні не відбувся і цілісність податкової системи, як чинник її ефективності, не забезпечена.
Визначена система концептуальних напрямків удосконалення податку з прибутку страхових компаній, суть яких полягає у наступному:
об’єктом оподаткування обрати прибуток як підсумок роботи за звітний період;
базу податку визначати як різницю між валовими доходами та валовими витратами й амортизацією;
для оцінки доходу від страхових операцій використовувати суму страхових премій, скориговану на суму приросту (убутку) резервів незароблених премій;
частину страхової премії, яка передана у перестрахування, включати до складу витрат прямого страховика;
технічні резерви (крім резерву незаробленої премії) визнати валовими витратами;
до бази оподаткування застосовувати звичайну ставку податку, встановлену для усіх платників;
для розрахунку податків використовувати показники бухгалтерського обліку;
податкові пільги надавати страховикам, які інвестують фінансові ресурси у пріоритетні галузі економіки; розвивають стратегічно важливі види страхування, освоюють нові, віддалені райони країни або території з підвищеним ризиком за умови використання звільненої частини прибутку для поповнення статутного фонду.
Установлено, що розвиток страхування гальмує низький рівень використовуваних доходів населення країни. Для стимулювання страхових відносин запропоновано витрати зі страхування включити до складу прожиткового мінімуму, що збільшить соціальну пільгу та доходи громадян після оподаткування.
Запропоновано при справлянні податків з доходів від страхових операцій оподатковувати різницю між страховими виплатами і страховими внесками разом з іншими витратами, пов’язаними із врегулюванням наслідків страхових подій, що збільшує економічну вигоду страхувальників.
Запропоновано у податкових законах уживати тлумачення страхових термінів у редакції Закону України Про страхування”.