ПАЛОМНИЦТВО ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНЕ ЯВИЩЕ: СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК В УКРАЇНІ (середина ХІХ - початок ХХІ ст.)

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

САПЄЛКІНА Злата Петрівна

УДК 930.85 (477) (043.5) + 291.37 (477) (043.5)

ПАЛОМНИЦТВО ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНЕ ЯВИЩЕ: СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК В УКРАЇНІ
(середина ХІХ - початок ХХІ ст.)

Спеціальність 17.00.01 теорія та історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
історичних наук

Науковий керівник:
Лещенко Лілія Юріївна
кандидат історичних наук, доцент

КИЇВ 2006

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Історіографія 8
1.2. Джерельна база 25

РОЗДІЛ 2
ПАЛОМНИЦТВО ЯК КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ ФЕНОМЕН
2.1. Методи дослідження 42
2.2. Історико-теоретичні засади паломництва та екскурсійного
туризму на релігійну тематику 47

РОЗДІЛ 3
ПЕРЕДУМОВИ ТА ЧИННИКИ ПЕРЕТВОРЕННЯ ПАЛОМНИЦТВА НА МАСОВЕ ЯВИЩЕ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
3.1. Формування конфесійного простору України та основних об’єктів
прочанства 62
3.2. Становлення організованого паломництва в Російській та
Австро-Угорській імперіях (середина ХІХ ст. 1917 р.) 97

РОЗДІЛ 4
СПЕЦИФІКА ПАЛОМНИЦТВА В РАДЯНСЬКИЙ ТА ПОСТРАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОДИ
4.1. Проблеми паломництва в Україні в період з 1917 по 1991 рр. 139
4.2. Паломництво та «релігійний» туризм у незалежній Україні:
стан і тенденції розвитку 160
ВИСНОВКИ 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183

ВСТУП
Актуальність дослідження. Тривале домінування комуністичної ідеології спричинило суттєві трансформації в суспільній свідомості і сучасна Україна перебуває в пошуку нових духовних орієнтирів. Для багатьох людей ці орієнтири локалізовані у сфері народних традицій, звичаїв, вірувань. Цим обумовлене посилення інтересу широких верств населення в кінці ХХ на початку ХХІ ст. до історико-культурного минулого свого народу визначних подій і явищ, предметів релігійного культу, «намолених» храмів, святих ікон і богослужебних книг, предметів церковного вжитку, залишків язичницьких капищ тощо.
Такий інтерес спричинив масовий сплеск «релігійного» туризму, що полягає у відвіданні представниками різних верств населення місць, пов’язаних з особливо значущими для духовного життя народу подіями, легендами і переказами. «Релігійний» туризм це явище сучасного соціокультурного життя, обумовлене посиленням інтересу до минулого своєї країни, і по суті мало пов’язане з певною конфесійною належністю чи навіть із наявністю власне релігійних переконань.
Сьогодні, мабуть, як ніколи, важливо задати розвитку духовно-інтелектуальних форм людського буття суспільно бажаний напрям, що вимагає від усіх соціальних інститутів (держави, церкви, сім’ї) значних спільних зусиль для виховання членів соціуму на гуманістичних ідеалах. Особлива роль у реалізації цієї місії належить релігії, духовний зміст якої та інституційні відносини в межах певного суспільства визначаються не лише вірою, а й конкретними справами, серед яких - багатовікова практика релігійного паломництва, що символізує земний шлях людини до Абсолюту.
Паломництво як один із важливих чинників формування духовності орієнтоване на духовне збагачення, естетичний і культурний розвиток особистості, чим визначається його реальний вплив на загальнокультурний і духовний рівень суспільства, що в контексті національного відродження України набуває надзвичайної актуальності.
В українському соціумі поряд із відродженням традицій паломництва великої популярності набуває «релігійний» туризм - сфера, для якої принциповим моментом є наявність духовного компонента. «Релігійний» туризм сприяє формуванню толерантних відносин між представниками різних вірувань, культури міжконфесійного спілкування через реалізацію гуманістичної, просвітницької, інформаційної, аксіологічної та виховної його функцій. Орієнтованість «релігійного» туризму на особистісний розвиток учасників релігійних турів підносить його до рівня важливої ідеологічної складової державотворчих процесів, що великою мірою визначає світоглядні орієнтири в національному відродженні. Йому належить також просвітницька роль, яка полягає в донесенні до населення інформації з питань історії релігії і церкви, особливостей формування конфесійного простору України, що в умовах багатоконфесійності нашого суспільства набуває політичного значення.
Культурний фонд сучасної України значною мірою складається з церковної історико-культурної спадщини храмових споруд, релігійних книг, іконографії, творів прикладного мистецтва, які, в свою чергу, виступають об’єктами паломництва і «релігійного» туризму. В цьому контексті паломництво та «релігійний» туризм можуть розглядатись як такі, що забезпечують повноцінне художньо-емоційне сприйняття унікальних культових пам’яток, поглиблюють обізнаність населення щодо канонів релігійного мистецтва, історії його розвитку. Паломництво і «релігійний» туризм виконують також своєрідну об’єднавчу місію, сприяючи спілкуванню і зближенню людей на основі ознайомлення з цінностями духовної культури та виробленню поважного ставлення до останніх.
Підвищений інтерес до релігії і церкви відбиває глибинну потребу нації в самоідентифікації, тому для молодої української держави проблема збереження і використання історичних традицій, духовних і культурних надбань може бути віднесена до числа найбільш актуальних. Взаємозв’язок між культурною і духовною спадщиною попередніх поколінь та історичними перспективами розвитку нації сьогодні постає з усією очевидністю.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі пріоритетної культурологічної проблематики і розвиває один із напрямів, передбачених планами науково-дослідної роботи кафедр теорії та історії культури («Культурні процеси в суверенній Україні», «Інтеграція України до світового культурного простору»), міжнародного тризму («Історико-культурні туристичні ресурси України») і музеєзнавства («Збереження і охорона культурно-історичної спадщини України»).
Об’єктом даного дисертаційного дослідження є паломництво як соціокультурне явище.
Предмет дослідження становлення і розвиток паломництва в Україні (середина ХІХ початок ХХІ ст.).
Мета роботи з’ясування соціокультурної сутності паломництва, виявлення його джерел, історії зародження і становлення, специфічних особливостей функціонування в Україні, а також визначення тенденцій подальшого розвитку.
Досягнення поставленої мети вимагає розв’язання таких завдань:
· дослідити історіографію проблеми, її джерельну базу;
· узагальнити основні теоретичні підходи до осмислення феномена паломництва;
· уточнити культурологічний зміст основних понять (паломництво, «релігійний» туризм) і здійснити їх порівняльний аналіз;
· розглянути об’єкти паломництва з огляду на процес формування конфесійного простору України;
· проаналізувати об'єктивні передумови становлення організованого паломництва в Україні;
· охарактеризувати етапи розвитку вітчизняного паломництва, його основні центри і маршрути;
· виявити тенденції і перспективи розвитку вітчизняного паломництва та «релігійного» туризму в контексті сучасних глобалізаційних процесів.
Джерельна база дослідження. В роботі над дисертацією використовувались матеріали фондів Центрального державного історичного архіву України (127, 128, 130, 274, 339, 442), що містять фактичні дані з питань організації релігійних подорожей у другій половині ХІХ ст. як в Україні, так і за її межами; твори давньоруської літератури, що дали змогу з’ясувати причини виникнення феномена паломництва та його життєвості; праці з історії релігії; відповідні законодавчі акти. Окрему групу джерел складають універсальні та спеціальні енциклопедії, словники і довідники, а також інтернет-ресурси та матеріали періодичних видань з досліджуваної теми.
Хронологічні межі дослідження - середина ХІХ ст. - поч. ХХІ ст. - охоплюють період становлення організованого паломництва в Україні, його занепад у радянські часи і бурхливе відродження та активізацію в незалежній Україні.
Теоретико-методологічні засади. У відповідності з поставленими завданнями в ході дослідження автором використовувалися загальнонаукові та спеціальні історичні методи, що забезпечили всебічне вивчення філософської, історичної, соціологічної, культурологічної літератури з метою з’ясування особливостей формування об’єктів паломництва в контексті культурно-історичного розвитку України. Історичний підхід до проблеми дозволив виявити специфічні форми паломництва, розглянути та охарактеризувати етапи його становлення і розвитку, простежити зміну географії релігійних подорожей у різні періоди історії та їх динаміку і виявити чинники, якими вона обумовлена.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше досліджено паломництво як цілісне культурно-історичне явище; простежено еволюцію паломництва в контексті історичного розвитку України середини ХІХ початку ХХІ ст.; проаналізовано причини його підйому чи занепаду на різних історичних етапах; виявлено тенденції та перспективи розвитку паломництва в незалежній Україні.
Практична значимість. Сформульовані в дослідженні теоретичні положення і висновки можуть бути використані при читанні лекційних курсів з дисципліни «Теорія та історія культури» і спецкурсів «Основи туризмознавства», «Історія туризму». Вони здатні надати реальну допомогу працівникам туристичних фірм, музейних установ і громадських організацій, суспільною функцією яких є відродження національних традицій та збереження історико-культурної спадщини.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднені в формі наукових доповідей і виступів на восьми міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях і семінарах: «Відкриті еволюціонуючі системи» (2003), «Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля» (2004), «Українська культура: стан та перспективи розвитку (організаційно-правовий аспект)» (2004), «Велика Вітчизняна війна: нові сторінки історії, імена, події»» (2004), «Гуманізація вищої освіти: філософські виміри» (2004), «Україна пізнає світ, світ пізнає Україну» (2005), «Релігія і громадянське суспільство: через міжкультурні комунікації до діалогу цивілізацій» (2005), «Україна і світ» (2006).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображені в п’яти одноосібних наукових публікаціях у фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження та логікою викладу його результатів. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг - 208 стор., у тому числі список використаних джерел (348 найменувань) 26 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Всебічне осмислення феномена паломництва на матеріалі вітчизняної практики організації і здійснення подорожей до святих місць ще не стало предметом ґрунтовного наукового аналізу. З цієї проблеми досі відсутні дослідження узагальнюючого характеру, а існуючі висвітлюють лише окремі її аспекти. Тому розгляд паломництва як соціокультурного явища вимагав аналізу значного масиву наукових робіт монографій, статей з історичної, релігійної, культурологічної проблематики, а також вивчення матеріалів фондів Державного історичного архіву України, пам’яток давньоруської літератури, періодичних видань.
2. Дослідження паломництва як суттєвої складової релігійної практики потребує врахування різних підходів до вивчення питань релігії: міфологічного, історичного, етнографічного, антропологічного, психологічного, соціологічного. Перші три дозволили виявити витоки і простежити процес еволюції віри в надприродне, узагальнити історичний досвід становлення і розвитку паломництва у відповідному соціокультурному контексті. На основі психологічного підходу з’ясовано значення паломництва для віруючої людини в моменти життєвих криз. Використання соціологічного підходу зміщує акцент у розгляді проблеми в площину людської діяльності, яка відіграє об’єднавчу роль і сприяє формуванню людських спільностей.
3. Встановлено, що паломництво як характерний вияв специфічних зносин з надприродним, прийнятний і звичний для віруючого спосіб вираження релігійних поглядів і почуттів є поширеною формою релігійної діяльності, сутність якої полягає в задоволенні духовних потреб і збагаченні релігійного досвіду. Що ж стосується «релігійного» туризму, то цей напрям діяльності бачиться як один із шляхів формування певного світоглядного потенціалу індивіда, його прилучення до зразків культового мистецтва.
4. Формування українського конфесійного простору відбувалося в процесі культурно-історичного розвитку і обумовлене належністю українських земель до трьох цивілізаційних світів - західнохристиянського, православного і мусульманського. Входження окремих територій у різні історичні періоди до складу тих чи інших державних утворень великою мірою визначило конфесійну ідентичність місцевого населення.
З моменту свого виникнення давньоруська церква була однаково відкрита для Сходу і Заходу, що забезпечувало можливість діалогу культур, прилучення до надбань усього християнського світу. Цьому великою мірою сприяли подорожі з релігійною мотивацією.
В кінці XVI ст. історичні умови спричинили створення нової греко-католицької церкви, що об'єднала велику частину руської православної общини з римо-католицькою. Унія з Римом давала можливість зберегти в умовах латинізації та полонізації східний обряд, створила передумови для формування власних об’єктів прочанства греко-католиків.
Соціокультурні реалії ХVІІ ст. великою мірою визначили шлях формування етнічної та релігійної ідентичності українців, однак започаткували процес переходу більшості українських земель під владу Московії. Остаточне розмежування між вітчизняним православ’ям і католицизмом обумовило формування конфесійного простору України з локалізацією першого на більшій частині її території, включаючи схід і південь, а другого в її західній частині.
Таким чином, особливості історичного розвитку України стали причиною орієнтованості духовно-ціннісних координат українського етносу не до однієї, а відразу до кількох релігійних систем, кожна з яких має свої специфічні традиції.
5. З найдавніших часів до середини ХІХ ст. релігійні подорожі русичів, а пізніше й українців, відігравали вагому роль у культовій практиці, хоча й мали індивідуальний, неорганізований характер. Паломництво до Святої Землі в означений період не стало масовим явищем, як це було в Європі в епоху хрестових походів. Більш поширеним явищем були прощі до місцевих святинь. Формування конфесійного простору обумовило виокремлення відповідних центрів та об’єктів прочанства - Києво-Печерської лаври, Почаївського монастиря, Зарваниці, монастиря Кармелітів Босих у Бердичеві.
6. Від середини ХІХ ст. до початку Першої світової війни паломництво набуло організованих форм і користувалося державною підтримкою. Особливий внесок у розвиток паломництва зроблено Православним Палестинським Товариством.
Період від закінчення Першої світової війни до часів перебудови в Радянському Союзі був періодом занепаду паломництва. Лише в короткий відрізок часу (1917-1921) культовими пам'ятками як об’єктами «релігійного туризму» опікувалось керівництво Центральної Ради, Гетьманату і Директорії. За радянської ж влади релігія потрапляє під прес атеїстичної кампанії, що обернулося знищенням навіть всесвітньо відомих пам'яток культової архітектури. Релігійне життя і прочанство в цих умовах набуло прихованого, латентного характеру, а церква була на межі ліквідації.
Національне і культурне відродження в сучасній України супроводжується посиленням уваги до краєзнавчої і народознавчої проблематики, що сприяє усвідомленню національних особливостей та регіональних відмінностей в етнічній і релігійній культурі українців та інших народів, які населяють дану територію. В цьому контексті набувають актуальності проблеми підвищення культури міжнаціональних та міжрелігійних стосунків і міжнародного спілкування. Активізується процес міжконфесійного обміну духовними цінностями, зростають роль та авторитет церкви в суспільстві.
7. На сучасному етапі відкриваються широкі перспективи розвитку паломництва та «релігійного» туризму. Для таких прогнозів в Україні є достатні підстави наявність святих місць, багата історико-церковна спадщина, відносно налагоджена інфраструктура обслуговування. Разом з цим, слід звернути увагу до проблеми збереження культових споруд, відновити занедбані загальноукраїнські, регіональні і місцеві святині. Важливо зберегти мирне співжиття між усіма етносами і конфесіями нашої багатонаціональної держави, щоб Українська держава сприймалась світовим співтовариством як країна безпечного перебування.
Паломництво та міжнародний «релігійний» туризм за участю України позитивно впливають на поглиблення добросусідських відносин, розвиток демократії і забезпечують безпосередню участь нашої країни в економічній інтеграції та глобальних цивілізаційних процесах.
Можна констатувати, що могутній духовний імпульс, закладений у паломництві як явищі соціокультурного життя, здатен заповнити духовний вакуум, успадкований суспільством від епохи тотальної безрелігійності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С.С. Крещение Руси и путь русской культуры // Русское зарубежье в год тысячелетия крещения Руси. М., 1991. С.53-60
2. Академічне релігієзнавство: Підручник. За ред. проф. А. Колодного. К.: Світ Знань, 2000. С. 361
3. Александрова А.Ю. Международный туризм: Уч. пособ. для вузов. М.: Аспект Пресс, 2001. С. 196-203
4. Алексієвець М., Цвіркун В. Особливості розвитку української культури // Культурне відродження України. Львів, 1993. С.87-119
5. Анисимов А. Л. Скорбное бесчувствие. На добрую память о Киеве, или грустные прогулки по городу, которого нет. К., 1992. 264 с.
6. Арсентьєв А.С. Паломництво предтеча розвитку туризму на Чернігівщині // Туристично-краєзнавчі дослідження. Вип. 1, Ч.2. К., 1998. С. 129-137
7. Архимандрит Августин (Никитин). Русские паломники у гроба Господня // Альфа и Омега. 2006. - №1. С. 314-334
8. Асеев Ю.С. Архитектура древнего Киева. Киев: Будівельник, 1982. 160 с.
9. Ачкурин Б.Г. Коран как памятник духовной культуры мусульманского мира // Религия в ценностных измерениях: Материалы научной конференции «Философия и религия на рубеже тысячелетий» (Уфа, 26-28 сентября 1999). Уфа, 2000. С.40
10. Бабенко Л.Л. Культові пам’ятки Полтавщини в дослідженнях українських науковців // Релігійна традиція в духовному відродженні України: Матеріали всеукраїнської наукової конференції. Полтава, 1992. С. 96-97
11. Бабін Б.В. Розвиток традиційних релігій корінних народів України як фактор їх національної самобутності // Наука. Релігія. Суспільство. - 2003. -№ 2. С. 3-11
12. Безнюк Д. Религия как фактор современного управления // Проблемы теории и практики управления. 2004. - №6. - С. 119-124
13. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу. Термінологія, районування: Монографія. К.: Київський університет, 2001. 395 с.
14. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії. К., 1997 299 с.
15. Берг Н.В. Из книги «Мои странствия по белу свету. Иерусалим» // Путешествия в Святую Землю: Записки русских паломников и путешествнников ХІІ-ХХ вв. // Лепта. 1994. - № 22. С. 175-218
16. Бердяев Н. Судьба России М., 1990. - С. 2
17. Библейская энциклопедия. Репринтное издание. М.: ТЕРРА, 1990. С. 551.
18. Библия. Книги Священного писания Ветхого и Нового завета (канонические). Кишинев: Межконфессиональное библейское общество, 1994.
19. Биржаков М.Б. Введение в туризм. СПб.: Торг. дом «Герда», 1999. С.8-9, 20
20. Білоусов Ю. Київсько-Житомирська римо-католицька єпархія. Житомир, 2000. С. 6-64
21. Бобров Г. Основы иконографии древнерусской живописи. СПб., 1995. - 218 с.
22. Боднар О. Проблема традицій в українській церковній архітектурі // Духовна спадщина патріарха Йосипа Сліпого і сучасні проблеми розвитку української науки і культури: Зб. наук. пр. Львів, 2000. С. 152-158
23. Бойко М., Кірюшко М. Поліконфесійність націй і національна культура // Культурне відродження України. Львів, 1993. С. 126-148
24. Бойченко В. Колекція культового живопису з фондів музею // Українська культова архітектура у світовому контексті: Матеріали міжнародної наукової конференції. К., 2001. - С. 40-45
25. Бойчук С.С. Христианство и его роль в самоидентификации европейской цивилизации // Наука. Релігія. Суспільство. - 2001. № 2. - С. 87-95
26. Большой глоссарий терминов международного туризма // Под ред. Биржакова М.Б., Никифорова В.И. СПб, 2002. С.10; С.514
27. Бондаренко В. Дороги, які ми вибираємо // Дзеркало тижня. - 18-24 травня 2004. - №18 (393).
28. Брайчевский М.Ю. Утверждение христианства на Руси. К.: Наукова думка, 1989. 296 с.
29. Браславець О. Дивний старенький, що завоював серця українців // Людина і світ 2002 - № 6. С.21-25
30. Бубер М. Хасидские истории. Первые учителя. - М.: Мосты культуры, Иерусалим: Гешерим, 2006. 523 с.
31. Булатова А.В. Религия на рубеже столетий: основные тенденции развития // Религия в ценностных измерениях: Материалы научной конференции «Философия и религия на рубеже тысячелетий» (Уфа, 26-28 сентября 1999). Уфа, 2000 С.8-10
32. Булгакова Л. Синагогальні тканини у збірці музею етнографії та художнього промислу // Доля єврейської духовної та матеріальної спадщини в ХХ ст.: Зб. наук. праць. Матеріали конференції 28-30 серпня 2001. К., 2002 С. 313
33. Буравченков А.О., Гаврилишин І.П. Культура і туризм: взаємозалежність, взаємодія і збагачення // Культура на зламі тисячоліть: Зб. наук. статей. - Ч.1. К., 1996. С. 91-102
34. Вайнтруб И.В. Священные лики цивилизаций. К.: Техніка, 2001. - 512 с.
35. Валеев Д.Ж. О религиозной морали // Религия в ценностных измерениях: Материалы научно-практической конференции «Философия и религия на рубеже тысячелетий». Уфа, 2000. - С. 146-163
36. Васильев Л.С. История религий Востока (религиозно-культурная традиция и общество). М., 1983. С. 184
37. Васильченко Т.М. Роль музеїв культу в збереженні історико-культурних пам’яток // Культурне відродження в Україні. Тернопіль, 1993. С. 132-133
38. Ващенко Н.П., Горохова О.В. Сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму// Зб. наук. праць «Громадське харчування і туристична індустрія у ринкових умовах». К., 2001. С. 48-51
39. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма. М., 1990. С.44-272
40. Верещагіна Н.В. Найдавніша християнська святиня Києва // Ґенеза: Спеціальний випуск журналу. Філософські, історичні, політологічні студії. К., 1999. С.62-65
41. Вечерський В. Державна політика в сфері охорони історико-культурної спадщини // Хроніка 2000. 1998. - № 27-28. С.590
42. Вечерський В.В. Пам’ятки містобудування й архітектури України та перспективи їх використання як туристичних ресурсів // Туристично-краєзнавчі дослідження: Зб. наук. статей Ч.1. К., 1998. С.63-68
43. Виткалов В.Г. Українська культура: сторінки історії ХХ століття: Монографія. Рівне: Вертекс, 2004. 640 с.
44. Відродження традиції паломництва в Києво-Печерській лаврі // Печерський благовісник. 2004. - №1. С. 85-87.
45. Віроцький В.Д. Храми Чернігова. К.: Техніка, 1998. 207 с.
46. Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви: У 4 т., 5 кн. Репр. відтворення вид. 1957 р. К.: Либідь, 1998. Т. 3 (ХУІІІ-ХХ ст.). 360 с.
47. Власто А.П. Запровадження християнства у слов’ян: Вступ до середньовічної історії слов’янства. К., 2004. 496 с.
48. Войналович В.А. Виховання культури міжконфесійних відносин засобами туризму // Проблеми розвитку туризму в Україні і завдання відновлення історичної пам’яті народу засобами туризму: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. Київ-Косів, 1994. С.51
49. Войналович В.А. Туризм як один із засобів задоволення духовних потреб віруючих // Туристично-краєзнавчі дослідження: Зб. наук. статей. - Ч.1. К., 1998. С. 83-87
50. Воронкова Л.П. История туризма: Уч. пособ. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Изд. НПО «МОДЭК», 2001. С.26-28
51. Воронцова О.А. Лаврські печери: Путівник. К., 2000. С. 5-89
52. Гаврилюк С. Краєзнавча й екскурсійна діяльність церковних братств Волині наприкінці ХІХ ст. // З історії вітчизняного туризму: Зб. наук. статей. К., 1997. С. 39-43
53. Гаврилюк С. Священне як елемент людського світогляду // Людина і світ. - 2003. - № 3. С.51-54
54. Гаджиев К.С. Введение в геополитику. М.: Логос, 1998. С. 387-405
55. Генон Р. Очерки о традиции и метафизике. Спб.: Азбука, 2000. 320 с.
56. Герцен А.Г., Махнева О.А. «Пещерные города» Крыма. Симферополь: Таврия, 1989. 104 с.
57. Глаголева О. Великие православные праздники. М., 2001. 86 с.
58. Глушак А.С., Артюр П.І., Наумова Н.В. Історія християнства в Криму і Україні (початковий період). Друге видання. - Київ-Севастополь, 1997. С. 48-67
59. Григорович-Барський В. Мандри по святих місцях Сходу з 1723 по 1747 рік / Пер. з давньоукр. Післям. та прим. П. Білоуса; передм. О. Субтельного; за ред. М. Москаленка. К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2000. 768 с.
60. Григорьянц В. О некоторых особенностях возрождения ислама в Крыму (1889-1899 гг.) // Персонал. 2001. - №3. С. 15-19
61. Гриценко З.І. Мистецтво жити разом: світовий досвід і пошуки Україною свого політичного обличчя Харків, 1999. С. 136-154
62. Грімстед П.К. Боряк Г. Доля українських культурних цінностей під час ІІ світової війни. Львів, 1992 С.4
63. Гудзий Н.К. Хрестоматия по древнерусской литературе. М.: Просвещение, 1973. С.96; 169, 170
64. Ґудзик К. В гостях у древней Параскевы // День. 16.06.04. - № 123.
65. Гудзік К. Католицька церква завжди виступає за об’єднувальні процеси, а не за ті, які роз’єднують // День. 8.11.00. - № 204.
66. Гудима А. Українське християнство і національна церква на межі епох // Релігія і церква в національному відродженні України: Тези наукової конференції. Тернопіль, 1993. С. 11-13
67. Гудченко З.С. Музеї народної архітектури України. К., 1981. С.20.
68. Гура В.А. Священное и мирское в европейской философии // Религия в ценностных измерениях: Материалы научной конференции «Философия и религия на рубеже тысячелетий» (Уфа, 26-28 сентября 1999 г.) Уфа, 2000 С.6
69. Гуревич А.Я., Харитонович Д.Э. История средних веков. М.: Интерпракс, 1995. С. 123
70. Даниленко С.Т. Униаты. М.: Политиздат, 1972. 223 с.
71. Данилюк А.Г. Музеї просто неба як важливі об’єкти туризму в Україні // Внутрішній туризм в Україні: окремі аспекти. К., 2002. С.82
72. Дегтярьов М.Г. Андріївська церква. К.: Техніка, 1999. 119 с.
73. Дмитриевский А.В., Онищенко О.А., Пастернак Е.А. К вопросу об определении термина «Религиозный туризм» // Наука. Релігія. Суспільство. - 2002. - № 4 С.245
74. Довганюк І. Архітектура українських церков. Львів, 1997. - С.42-78
75. Дорошенко Д. Православна церква в минулому і сучасному житті українського народу. Берлін, 1940. С. 33
76. Драбчук І. Чудотворні ікони Прикарпаття. Івано-Франківськ, 2003. 48 с.
77. Дубилко І. Почаївський монастир в історії нашого народу. Вінніпег, 1986. С. 3-75
78. Дудкіна О.П. Релігійне паломництво як перспективний вид туризму // Туристичні ресурси України: Зб. наук. статей. К., 1996. С. 112-116
79. Дятлов В. Монастыри Украинской Православной Церкви: справочник-путеводитель. К., 1997. 96 с.
80. Еврейская энциклопедия. Т. 13. СПб., 1911. С. 320-321
81. Ефименко М.Н. К вопросу о российской религиозности // Религия в ценностных измерениях: Материалы научной конференции «Философия и религия на рубеже тысячелетий» (Уфа, 26-28 сентября 1999 г.) Уфа, 2000. С. 88
82. Євдокименко В.А. Регіональні фактори розвитку туризму // Туристично-краєзнавчі дослідження. Ч.1 К., 1998. С. 19-20
83. Железнов Ю.Д. Представления об истине, добре и красоте как основа взаимопонимания конфессий // Философские науки. 2003. № 2. С. 93-97
84. Живов В.М. Разыскания в области истории и предыстории русской культуры. М.: Языки славянской культуры, 2002. 760 с.
85. Житие протопопа Аввакума, им самим написанное, и другие его сочинения / Ред., вст. статья и комментарий Н. К. Гудзия. М., 1934. - С. 123-129
86. Житие Феодосия Печерского // Библиотека литературы Древней Руси: В 20 т. / Д.С. Лихачев и др. (ред.); РАН. Институт русской литературы (Пушкинский Дом). СПб.: Наука, 1997. Т.1.: ХІ-ХІІ века. С. 352-433
87. Завада В.Т. Проблеми використання пам’яток дерев’яної архітектури в системі туристських маршрутів України // Проблеми розвитку туризму в Україні і завдання відновлення історичної пам’яті народу засобами туризму (Всеукраїнська науково-практична конференція). Київ-Косів, 1994. С. 124
88. Заев В., митрополит. 950-летию Киево-Печерской лавры посвящается // Віра і Розум. 2003. - № 3. - С. 182
89. Залозна-Бобровицька Н. Введенський монастир шлях до відродження // Вісник. 2003. - № 1 С. 81-83
90. Зарваниця: Фотонарис. - Зарваниця, 2001. 18 с.
91. Зеліско Л.І., Йосифів П.І. Правова охорона культурно-історичних пам’яток в Україні // Україна: національна ідея: Матеріали міжнародної наукової конференції (23квітня 2002). К., 2003. С. 335-343
92. Земля Тернопільська: Тематичний випуск // Краєзнавство. Географія. Туризм. 2006. - № 14-15. С. 1 - 48
93. Зигельс И. К вопросу о еврейской собственности в Украине // Доля єврейської духовної та матеріальної спадщини в ХХ ст.: Зб. наук. праць. Матеріали конференції 28-30 серпня 2001. К., 2002 С. 360
94. Игнаткин И.А. Охрана памятников истории и культуры: Справочное пособие. К., 1990. С. 8-9, 159-163
95. Иеромонах Аристарх (Лоханов). Что надо знать о православном церковном этикете. М., 1999. 56 с.
96. Ильинская А., Тарнавский А. Крымский священномученик. М.: Паломник, 1999. С. 162-167
97. История религии: В поисках пути, Истины и Жизни. По книгам протоиерея Александра Меня. М.: Мирос, 1994. 184 с.
98. История русской литературы Х-ХУІІ вв. / Под ред. Д.С. Лихачева. М.: Просвещение, 1979. С.200
99. Іванишин В. Українська церква і процес національного відродження // Бібліотека журналу «Пам’ятки України». Кн. 2. Українське відродження і національна церква. К., 1990 С. 23 - 63
100. Іван Павло ІІ. Пам’ять та ідентичність. Бесіди на зламі тисячоліть. Львів, 2005. 167 с.
101. Івашко Ю. Історія і дослідження церкви Святого Архістратига Михаїла із с. Дорогинка // Українська культова архітектура у світовому контексті: Матеріали міжнародної наукової конференції. К., 2001. С. 38-39
102. ІІІ з’їзд Всеукраїнської спілки краєзнавців (29-30 жовтня 2003 року). Матеріали та документи. К.: ВЦ «Академія», 2004. 160 с.
103. Історична пам’ять народу. Київ: Абрис, 1990. С. 43-48
104. Історія і теорія релігії та вільнодумства: курс лекцій для студентів педінститутів // За заг. редакцією М.М. Заковича. К., 1993. 252 с.
105. Історія релігії в Україні: у 10-ти т. // Ред. кол. А. Колодний (голова) та ін. Т. 2. Українське православ’я // За ред. П. Яроцького. - К., 1997. 376 с.
106. Історія релігії в Україні: у 10-ти т. // Ред. кол. А. Колодний (голова) та ін. Т. 3. Православ’я в Україні // За ред. А. Колодного і В. Климова. - К., 1997. 376 с.
107. Історія релігії в Україні: у 10-ти т. // Ред. кол. А. Колодний (голова) та ін. Т. 4. Католицизм // За ред. П. Яроцького. - К., 2001. 598 с.
108. Історико-культурна спадщина Середнього Подністров’я: виявлення і вивчення пам’яток засобами туризму: Регіональна науково-практична конференція (Черкаси, 1994). К. - Черкаси, 1994. С. 67
109. Іщенко А.М. Китаївська пустинь: повернення святині // Туристично-краєзнавчі дослідження: Зб. наук. статей. Ч.1. К., 1998. С. 359-364
110. Кальницкий М. Синагога киевской иудейской общины. К., 1996. - 22 с.
111. Капак М. Про співпрацю товариств та церковних громад у збереженні сакральної архітектури і мистецтва (Доповідь на ІУ Пленумі Івано-Франківської обласної ради УТОПІК) // Відлуння віків. 2004. - № 2. - С. 6-10
112. Караи (Крымские караимы). История, культура, святыни. Сімферополь, 2000. С. 24
113. Караимы // Еврейская энциклопедия, Т. 9, - С-Пб, 1911. С. 298
114. Караимы // Малая советская энциклопедия, Т. 3. М.: ОГИЗ, 1931. С. 711
115. Караимы // Энциклопедический словарь т-ва «Бр. А. и И. Гранат и К», Т. 23. М., 1913. С. 451
116. Киев // Энциклопедический справочник. К., 1985. С. 252
117. Киево-Златоверхо-Михайловский первоклассный монастырь и его скит Феофания. Киев, 1878. К.: 1998. 215 с.
118. Киево-Печерская лавра: Путеводитель. К., 1975. 83 с.
119. Киево-Печерский патерик, или сказание о жизни и подвигах Святых Угодников Киево-Печерской лавры. - (Репринтное воспроизведение 1903 г.). К.: Лыбидь, 1991. 255 с.
120. Київ. Провідник. За ред. Ф. Ернста. К., 1930. С. 327
121. Київсько-Житомирська католицька єпархія: історичний нарис. Житомир, 2000.
122. Кілессо С.К. Києво-Печерська лавра. К.: Техніка, 2003. 199 с.
123. Кірюшко Н., Бойко М. Релігія і спадкоємність розвитку української культури // Культурне відродження в Україні. Тернопіль, 1993. С.59-80
124. Книга хождений. Записки русских путешественников ХІ ХУ вв. // Сост., подгот текста, пер., вступ. статья и коммент Н.И. Прокофьева. М.: Сов. Россия 1984. 448 с.
125. Коваленко Г. Софія Київська «заручниця» сучасних геростратів // Вісник . 2002. - № 1-2. С. 43-46
126. Ковалюк Р. Українська мандрівка в Галичині у ХІХ ст. // З історії вітчизняного туризму: Зб. наук. статей. К. 1997. С. 32-37
127. Ковальчук А.С. Географія релігії в Україні. Монографія. Львів: видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. С.219
128. Король В.Ю. Доля пам’яток церковної архітектури Київщини. К., 1992 76 с.
129. Корюшко М.І. Релігія і спадкоємність розвитку української культури // Релігійна традиція в духовному відродженні України: Матеріали всеукраїнської наукової конференції. Полтава, 1992 С.14
130. Костриця М.Ю., Мокрицький Г.П. Церква Святого Архистратига Михаїла: Михайлівський собор. - Житомир: Житомирський вісник, 1991. С. 11
131. Кот С. Українські культурні втрати за радянського часу // Розбудова держави. 1996. - № 1. С. 28
132. Котляр Е. Харьковские синагоги в ХХ столетии: расцвет, трагедия, современное состояние // Доля єврейської духовної та матеріальної спадщини в ХХ ст.: Зб. наук. праць (28-30 серпня 2001). К., 2002 С. 321
133. Крип’якевич І. З історії галицького краєзнавства. Студентські мандрівки 1883-1888 рр. // Зб. Фізіографічної комісії НТШ. Вип. ІУ-У. Львів, 1932. С. 111-128
134. Крип’якевич І. Історія української культури. К., 1994. С. 100
135. Крымский С.Б. Контуры духовности: новые контексты идентификации // Вопросы философии. 1992. - № 12. С. 23-28
136. Крымский С.Б. Под сигнатурой Софии // Философская и социологическая мысль. 1995. - № 5-6
137. Кузьмин А.Г. Крещение Руси. М., 2004. 414 с.
138. Культурна спадщина України: Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища: Зб. офіц. док./ Упорядник В.І. Фрич; Відп. ред. М.В. Гарник. К.: Істина, 2002. 336 с.
139. Культурне будівництво в Українській РСР. Найважливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду. 1917-1959 рр.: Збірник документів: У 2 т. К., 1960. Т.1. С. 67, 418
140. Курило Т. Становлення та розвиток законодавства про охорону культурної спадщини Ук