ПАРЛАМЕНТСЬКО-ПРЕЗИДЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА: СУТНІСТЬ, ОСОБЛИВОСТІ, РІЗНОВИДИ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1
Форма державного правління й поділ державної влади: питання співвідношення
1.1. Форма державного правління: поняття і класифікація 10
1.2. Поділ державної влади: історична ретроспектива і сучасні підходи 28
1.3. Поділ державної влади щодо різних республіканських форм державного правління
1.3.1. Поділ державної влади в умовах президентської республіки 47
1.3.2. Поділ державної влади в умовах парламентської республіки 56
1.3.3. Поділ державної влади в умовах змішаної республіканської форми державного правління 64
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 77

РОЗДІЛ 2
Особливості й різновиди змішаної республіканської форми державного правління
2.1. Юридична природа й особливості президентсько-парламентської
республіки 82
2.2. Парламентсько-президентська республіка й її юридичні ознаки 124
2.3. Проблеми оптимізації моделі організації державної влади в Україні 159
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 178

ВИСНОВКИ 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 191

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається недостатньою теоретичною розробкою концепції організації державної влади як в республіці зі змішаною формою державного правління, так і відсутністю всебічного дослідження сутності й правових ознак її різновиду − парламентсько-президентської республіки.
Відгуком на зміни політико-правових реалій, що відбуваються протягом останніх десятиліть, виявляється тенденція до конституціоналізації різновидів змішаної республіканської форми державного правління, виокремлення нової форми організації державної влади – парламентсько-президентської республіки, яка не вміщується в усталені межі звичних класифікацій, проте відповідає міжнародно-правовим стандартам, ідеям демократії й пріоритету прав людини. Для сучасної України, яка перебуває на етапі становлення й удосконалення національної державності, питання щодо юридичної природи змішаної республіканської форми державного правління, її різновидів, їх недоліків та переваг набувають особливої актуальності й гостроти, свідченням чого є процеси конституційного реформування.
На відміну від «чистих» республік − президентської й парламентської − змішана республіка трактується сучасною наукою неоднозначно. Одні вчені ставлять під сумнів сам факт її існування, інші − по-різному інтерпретують її сутність. Як результат − немає й уніфікованого підходу до визначення загальних правових ознак такої республіки. З огляду на це підходи до виділення її різновидів, їх сутності й правових ознак набувають ще більшої різноманітності. Так, виокремлення президентсько-парламентського різновиду змішаної республіки зумовлено історичним досвідом ХХ ст. (П’ята Республіка у Франції), а функціонування другого її різновиду − парламентсько-президентського − припадає здебільшого на кінець ХХ – початок ХХІ ст. Тому за традицією вчені зводять змішану республіку тільки до одного з її різновидів − президентсько-парламентського.
Виходячи з цього, своєчасним і необхідним є науковий аналіз сутності, особливостей, визначення правових ознак парламентсько-президентської форми державного правління, акцентування уваги на її модифікаціях у конституційній практиці, на шляхах ефективного правового закріплення цієї моделі на українському ґрунті.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної комплексної цільової програми «Загальнотеоретичні проблеми правотворення та правозастосування в умовах формування правової держави» (державна реєстрація − № 0106u002283).
Мета й завдання дослідження. Основна мета дисертаційної роботи полягає в комплексному теоретичному дослідженні парламентсько-президентської республіки як самостійної форми державного правління, яке передбачає виявлення сутності, особливостей, правових ознак, різновидів останньої, а також у формулюванні рекомендацій, спрямованих на оптимальне застосування здійснених теоретичних розробок у процесі конституційного реформування в Україні.
Відповідно до поставленої мети в дисертації передбачається вирішення низки наукових завдань:
− провести аналіз різноманітних підходів до розуміння форми державного правління, виявити критерії класифікації республік;
− з’ясувати моделі поділу державної влади й відповідні системи стримувань і противаг в президентській, парламентській і змішаній республіках;
− розглянути модель організації державної влади в президентсько-парламентській республіці, виявити її специфіку й особливості;
− визначити сутність, особливості, правові ознаки й різновиди парламентсько-президентської республіки;
− дослідити становлення моделі організації державної влади в рамках конституційного процесу за роки незалежності України, її відповідність теоретичній моделі парламентсько-президентської республіки.
Об'єктом дослідження виступають закономірності організації державної влади у змішаній республіці, її різновиди та правові ознаки.
Предметом дослідження є сутність, особливості й різновиди організації державної влади в парламентсько-президентській республіці, аналіз її правових ознак і практики її правового закріплення й реалізації в різних країнах світу.
Методи дослідження. Підґрунтя методології дослідження становить комплексний підхід до аналізу парламентсько-президентської форми державного правління, зумовлений специфікою теми роботи й пов’язаний із застосуванням філософських підходів, загальнонаукових і спеціально-наукових методів. Методологічну основу дисертації являє діалектичний підхід, який використовувався на всіх етапах дослідження з метою з’ясування сутності парламентсько-президентської республіки, закономірностей та особливостей її становлення, функціонування й розвитку, взаємодії з іншими державно-правовими явищами. На окремих стадіях роботи застосовувалися різноманітні методи: системний і структурно-функціональний – при дослідженні форми державного правління й визначенні її елементів, поділу державної влади, з’ясуванні її складників, їх функціонального взаємовпливу; тлумачення норм права – для визначення змісту норм, які закріплюють організацію державно-владних інститутів; історико-правовий – у процесі звернення до генезису предмета дослідження; порівняльно-правовий – при аналізі республіканських форм державного правління. Особливе місце в методології дослідження займає метод теоретичного моделювання: в роботі через призму класичних моделей організації державної влади – президентської й парламентської − конструюється третя, самостійна теоретична модель, характерна для змішаної республіки. Широкого застосування отримали категорії та прийоми формальної логіки: поняття, визначення, доказ і спростування, судження, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо.
Робота виконувалася на загальних методологічних орієнтирах, закріплених у Конституції України: пріоритеті загальнолюдських цінностей, побудові демократичної, соціальної, правової держави, поділі державної влади, принципах гуманізму, поваги до людської гідності, свободи, прав людини і громадянина. Вона має характер теоретичного дослідження, яке базується на працях і висновках українських і зарубіжних учених різних історичних періодів у сфері філософії, теорії та історії держави і права, історії політичних і правових учень, конституційного права України і зарубіжних країн, інших галузей наук. Емпіричну базу дослідження становить конституційне національне й зарубіжне законодавство, законопроекти, практика Конституційного Суду України, довідкова література, аналітичні і статистичні матеріали.
Наукова новизна дисертації визначається передусім тим, що ця робота є першим у вітчизняній юридичній літературі монографічним дослідженням загальнотеоретичних аспектів моделі організації державної влади у змішаній республіці та її різновидів – президентсько-парламентської й парламентсько-президентської республік.
Наукова новизна одержаних результатів знаходить свій прояв у таких теоретичних положеннях і висновках, які виносяться на захист:
− по-новому проаналізовано модель поділу державної влади в президентській і парламентській республіках, виявлено особливості їх функціонального аспекту;
− уточнюється розуміння сутності змішаної республіки як самостійної форми державного правління;
− визначено правові ознаки, які в сукупності характеризують узагальнену теоретико-правову модель змішаної республіки;
− дістало подальшого розвитку твердження, що однією з основоположних ознак змішаної республіки є біцефальна, дуалістична організація виконавчої влади;
− уперше формулюються основні правові критерії розрізнення президентсько-парламентської й парламентсько-президентської республік;
− обґрунтовано модель поділу державної влади в президентсько-парламентській республіці й визначено, що її головною правовою ознакою є можливість конкурування між президентом і парламентом за право формування уряду;
− уперше проаналізовано модель поділу державної влади в парламентсько-президентській республіці, розкрито її особливості;
− аргументується висновок, що рівновага, збалансованість поділу державної влади досяжні саме в парламентсько-президентській республіці за будь-якого співвідношення політичних сил і в період «співіснування влади» в президентсько-парламентській республіці;
− уперше сформульовано правові ознаки парламентсько-президентської республіки;
− наголошено на тому, що нинішня конституційна форма державного правління, зумовлена внесеними змінами до Конституції України 1996 р., в основному відповідає парламентсько-президентській моделі. Метою її подальшого вдосконалення є усунення компетенційних суперечностей і досягнення більш високого рівня взаємодії уряду, парламенту і Президента.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали, положення, висновки, запропоновані рекомендації дослідження можуть бути використані:
1) у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки концепції як змішаної республіки в цілому, так і парламентсько-президентської, зокрема;
2) у правотворчій сфері – як теоретичне підґрунтя при опрацюванні законодавчих новел в рамках як реформування окремих державно-владних інститутів, так і кардинальної зміни різновиду республіканської форми державного правління в державі;
3) у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників з курсів «Загальна теорія держави і права», «Порівняльне правознавство», «Конституційне право України», при викладанні відповідних навчальних дисциплін;
4) у правовиховній роботі – для підвищення правової й політичної культури населення, державних службовців, формування демократичного світогляду у сфері політико-правових відносин.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в роботі, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Положення дисертації доповідалися й були предметом обговорення на всеукраїнських, міжнародних, регіональних наукових і науково-практичних конференціях та політологічних читаннях: «Юридичні читання молодих вчених» (НПУ ім. М.П. Драгоманова, м. Київ, 2004 р.); «Правовая система и вызовы современности» (Башкирський державний університет, м. Уфа, 2004 р.); «Конституційно-політичний процес в Україні: ідеї, досвід, проблеми» (м. Харків, 2006 р.); «Актуальні проблеми правознавства» (НЮАУ, м. Харків, 2006 рік); «Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства» (НЮАУ, м. Харків, 2006 р.); «Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України» (м. Харків, 2007 р.); «Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку» (м. Харків, 2007 р.); «Сучасні проблеми розвитку юридичної науки» (НЮАУ, м. Харків, 2007 р.); а також на засіданні «круглого столу», проведеному НЮАУ імені Ярослава Мудрого разом з АПрНУ в рамках Фестивалю науки (м. Харків, 2007 р.). Результати дослідження використовувалися авторкою під час проведення семінарських занять, засідань наукового гуртка з теорії держави і права в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
Публікації. Основні результати дисертації, висновки та пропозиції знайшли відбиття у 12 наукових публікаціях, зокрема, в 4-х статтях, опублікованих у провідних наукових фахових періодичних виданнях, затверджених ВАК України, а також у 8-ми тезах доповідей та наукових повідомлень на наукових і науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, 2-х розділів, що містять 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (324 найменування). Загальний обсяг дисертації – 222 сторінки, з яких основного тексту – 190 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні загальнотеоретичних засад парламентсько-президентської республіки, її сутності, правових ознак та особливостей функціонування. Його вирішення − одна з необхідних умов підвищення демократичності й ефективності функціонування вищих державно-владних інститутів в Україні.
Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:
1. Сутність змішаної республіки полягає не тільки в синтезі деяких елементів «чистих» форм державного правління. Він є настільки специфічним, що видозмінює модель організації державної влади. Ця форма державного правління досить стійка, в тому числі для подолання політичних криз, що не дозволяє її вважати перехідною формою до однієї з «чистих» форм. Тому під поняттям «змішана республіка» («змішана республіканська форма державного правління», «республіка зі змішаною формою державного правління») слід розуміти цілком самостійну форму державного правління, якій притаманні тільки їй властиві правові ознаки.
2. Загальними правовими ознаками, які в сукупності характеризують теоретико-правову модель змішаної республіканської форми державного правління, є: 1) формування уряду за участю глави держави (президента) й парламенту; 2) відповідальність уряду перед главою держави й перед парламентом; 3) біцефальність, дуалізм виконавчої влади; 4) відсутність конституційного визначення президента ані як глави виконавчої влади, ані як глави уряду; 5) статус президента як арбітра або (та) гаранта у певних сферах державної діяльності; 6) заміщення поста (посади) президента шляхом загальних прямих виборів.
3. Однією з основоположних ознак змішаної республіки є біцефальний (існування 2-х керівних центрів виконавчої влади – президента і глави уряду) й дуалістичний (вона здійснюється урядом за одночасної наявності певних виконавчих за своєю юридичною природою повноважень у президента) характер виконавчої влади. Конституції змішаних республік містять визначення уряду як суб’єкта виконавчої влади. Проте юридична природа виконавчих повноважень президента (поряд з представницькими, арбітражними тощо) випливає з конституційних положень, а їх обсяг залежить від різновиду змішаної республіки. При цьому значення уряду обумовлюється його становищем як самодостатнього колегіального органу виконавчої влади. Відповідно, й досить вагомим є становище прем'єр-міністра, який виступає главою уряду й має значний обсяг владних повноважень.
4. Класифікація різновидів змішаної республіки ґрунтується на відповідних моделях поділу державної влади й системи стримувань і противаг, у яких визначальним є компетенційні взаємозв’язки в такому державно-владному трикутнику, як парламент – уряд − президент. Основними правовими критеріями розрізнення президентсько-парламентської й парламентсько-президентської республік є: а) співвідношення обсягу повноважень глави держави й парламенту в механізмі формування й відповідальності уряду; б) відсутність або наявність підстав розпуску парламенту президентом; в) обсяг інших повноважень президента (представницьких, виконавчих, арбітражних, у нормотворчій сфері тощо).
5. Своєрідність моделі поділу державної влади в президентсько-парламентській республіці полягає в тому, що її функціональний аспект залежить від співвідношення політичних сил у парламенті. У разі перемоги на парламентських виборах політичної партії, яка підтримує президента, уряд фактично формується президентом. Коли на парламентських виборах перемагає опозиційна президенту політична партія − парламентом. Це, відповідно, зумовлює два можливі періоди (цикли) функціонування державного механізму − президентський та парламентський («співіснування влади»).
6. Особливістю функціонального аспекту поділу державної влади в парламентсько-президентській республіці є те, що глава держави як арбітр зазвичай забезпечує узгоджене функціонування державних органів, виступає гарантом додержання конституції, незалежності й територіальної цілісності. На допомогу йому в прийнятті найважливіших державних рішень може створюватися консультативний орган, до складу якого можуть входити представники різних гілок державної влади й органів самоврядування, знані державні діячі, що сприяє прийняттю главою держави більш виважених рішень.
7. Гнучкість моделей президентсько-парламентської й парламентсько-президентської республік, які реалізуються в конституційних положеннях, залежно від наповнення їх політичним змістом, від конкретної політичної практики певної держави, дозволяє долати політичні кризи на підставі конституційних норм, не змінюючи їх змісту.
8. Особливістю президентсько-парламентської моделі є можливість конкурування між президентом і парламентом за право формування уряду, а головною правовою ознакою − те, що при певних варіантах співвідношення політичних сил уряд може формуватися як президентом, так і парламентом, які мають однакове джерело владних повноважень і, відповідно, однаково несуть відповідальність перед народом.
9. Оскільки виконавча влада розподіляється між двома інститутами − президентом і урядом, їх співвідношення як між собою, так і з законодавчою владою структуруються в такий спосіб, щоб президент через: (а) вплив на уряд (участь у його формуванні, роботі, відставці, підписанні регламентарних актів), (б) предмет свого відання (підвідомчості) − низку важливих напрямків у сфері діяльності виконавчої влади (зовнішня політика, оборона, безпека держави), (в) противагу й стримування парламенту (участь у законодавчому процесі, право відкладального вето, розпуск парламенту) «захищав» би уряд як політично відповідального перед парламентом суб'єкта від можливої нестабільності (урядових криз), а тому і його послаблення. У той же час і парламент, впливаючи на президента й уряд (участь у формуванні й відставці останнього, контроль за його діяльністю, подолання вето президента, ратифікація й денонсація міжнародних договорів), не дає перетворити уряд на адміністративний апарат президента.
10. В президентсько-парламентській республіці президентові дозволяє вступати в конкуренцію за право формування уряду обсяг його повноважень. Основою цієї конкуренції є право глави держави розпуску парламенту. При цьому президент вільний у прийнятті рішення з цього питання (враховуючи часові й кількісні обмеження на такі дії): він не зв’язаний ані попередньою контрасигнатурою прем'єр-міністра, ані підставами розпуску парламенту. Тому відмінною ознакою такої республіки є те, що розпуск парламенту в ній може бути здійснено навіть у ситуації, коли цей крок не зумовлено самим парламентом.
11. При визначенні парламентсько-президентської республіки конститутивним є: спосіб й процедура формування уряду, наявність або відсутність відповідних повноважень у президента, юридична інвеститура уряду, його відповідальність, підстави відставки уряду, підстави та обмеження розпуску парламенту президентом, відповідні повноваження щодо цього уряду та (або) його голови, наявність у президента права законодавчої ініціативи, використання президентом права відкладального вето, його подолання (можливість винесення цього питання на референдум), промульгування законів президентом, наявність інституту контрасигнатури (перелік актів, які підлягають контрасигнуванню), підстави і процедура імпічменту або відзиву президента шляхом всенародного референдуму, підстави проведення референдуму й повноваження з цього приводу президента.
12. Правовою ознакою парламентсько-президентської республіки є те, що визначення кандидатури голови уряду й формування персонального складу останнього відбувається за визначальної ролі лідера партії (коаліції), яка має в парламенті більшість, і номінальної участі президента. Сформований уряд у встановлений конституцією строк має подати на затвердження парламенту програму дій (юридична інвеститура). У разі прийняття програми парламентом уряд і його голова призначаються парламентом (при цьому можливе формальне призначення президентом), а в разі відхилення — уряд має піти у відставку.
13. У парламентсько-президентській республіці уряд несе колективну й індивідуальну відповідальність перед парламентом, який через прийняття резолюції осуду може висловити недовіру його главі, уряду в цілому або його окремим членам. Стосовно глави уряду використовується як конструктивний, так і неконструктивний вотуми недовіри. Питання про довіру може бути ініційовано й самим урядом, у тому числі й пов’язано з прийняттям парламентом урядового законопроекту. Якщо уряд такої довіри не отримує, він іде у відставку.
14. У парламентсько-президентських республіках президентові надається право розпуску парламенту. Проте, на відміну від парламентських республік, де за поданням прем'єр-міністра парламент може бути розпущено в будь-яких випадках, і президентсько-парламентських, де президент не обмежений ані підставами розпуску, ані думкою будь-якого іншого державного органу чи посадової особи, у парламентсько-президентській моделі ці випадки чітко визначені конституцією.
15. Президент зазвичай має право відкладального вето з можливістю його подолання парламентом (нижньою палатою), якщо при повторному розгляді за нього проголосувало не менше двох третин від загальної чисельності парламентаріїв. За чітко закріпленим у конституції переліком найбільш важливі закони, які подолали вето президента, можуть бути винесені ним на всенародне голосування.
16. У системі президентсько-урядових компетенційних взаємозв'язків застосовується контрасигнатура. Проте випадки її використання стосовно актів президента чітко конституційно визначені. Загальним принципом використання контрасигнатури є такий, за яким підписом прем'єр-міністра або ж відповідного міністра мають бути скріплені акти президента, реалізація яких залежить від уряду.
17. Правовими ознаками парламентсько-президентської республіки є:
по-перше, компетенційна перевага парламенту у формуванні уряду, що зумовлено здебільшого використанням юридичної інвеститури при формуванні вищого органу виконавчої влади;
по-друге, юридична відповідальність уряду перед парламентом і складання повноважень перед новообраним парламентом;
по-третє, наділення глави держави правом розпуску парламенту за певних конституційно визначених підстав (з урахуванням часових і кількісних обмежень). Ці підстави переважно пов'язані з процесом формування уряду;
по-четверте, наділення президента суттєвими повноваженнями: у внутрішній і зовнішній політиці, функціонально поєднаними зі сферою виконавчої влади, пов'язаними з його можливістю втручатися в нормотворчий процес (право законодавчої ініціативи, відкладального вето й видання актів, які мають силу закону).
18. Парламентсько-президентська республіка завдяки збалансованій системі стримувань і противаг у владному трикутнику не тільки запобігає політичним конфліктам, але й усуває загрозу узурпації влади за умов президентського періоду в президентсько-парламентських республіках, оскільки президент, навіть у випадку збігу його партійної належності й парламентської більшості, не має вагомих конституційних повноважень впливу на формування уряду й надмірних повноважень у сфері виконавчої влади.
19. Оптимально поєднуючи президентські й парламентські елементи, організація державної влади в парламентсько-президентській республіці здатна здійснювати ефективне державне правління. Це забезпечується: (а) її стабільністю, зумовленою, з одного боку, збереженням за президентом значних владних повноважень, а з другого — наявністю істотних важелів впливу на уряд з боку парламенту; (б) її гнучкістю, що пояснюється правом парламенту на усунення в будь-який час прем'єр-міністра й уряду, що створює можливість своєчасного коригування політичного курсу відповідно до настроїв електорату, чим значно зменшує небезпеку конфліктів між виконавчою владою й парламентом. Право ж президента у чітко визначених конституцією випадках розпускати парламент і призначати нові вибори стає могутньою зброєю проти виникнення частих урядових і парламентських криз.
20. Конституційне реформування в Україні має об’єктивні передумови, спрямовано на підвищення ролі й відповідальності виконавчої влади, сприяє наближенню системи державної влади до європейських стандартів. Конституційна модель, зумовлена внесеними змінами до Конституції України 1996 р., відповідає парламентсько-президентській формі державного правління. Метою вдосконалення сучасної моделі форми державного правління в Україні має бути зміна розстановки сил у системі владних взаємовідносин. Це може бути досягнуто насамперед більш високим рівнем взаємодії уряду й парламенту. Президент, маючи статус арбітра, безпосередньо в процес здійснення виконавчої влади не втручається, а парламент, не блокуючи дій сформованого ним уряду, забезпечує останньому відповідне законодавче поле.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. – 5-е изд. – М.: Политиздат, 1987. – 588 с.
2. Новый философский словарь. – 2-е изд. перераб. и доп. – Минск: Кн. дом, 2001. – 1224 с.
3. Богданов Ю.А. Сущность и явление / Ю.А. Богданов. – Киев: Изд-во АН УССР, 1962. – 232 с.
4. Вахтомин Н.К. О роли категории сущность и явление в познании / Н.К. Вахтомин. – М.: Изд-во. АН СРСР, 1963. – 222 с.
5. Минасян А.М. Категории содержания и формы / А.М. Минасян. – Ростов н/Д.: Изд-во Рост. ун-та, 1962. – 312 с.
6. Гегель. Сочинения: Наука логики: Перевод с нем. Столпнер Б.Г. – Т. 5 / Гегель/ Под ред.: Митина М.Б. − М.: Соцэкгиз, 1937. − 715 c.
7. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посіб. / П.М. Рабінович. – 5-е вид., зі змін. – К.: Атіка,2001. – 174 с.
8. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права): Монография / Д.А. Керимов; ИГП РАН. – 2-е изд. – М.: Аванта+, 2001. – 558 с.
9. Сырых В.М. Теория государства и права: Учебник / В.М. Сырых. – 2-е изд., стереотип – М.: ЗАО «Юрид. дом «Юстицинформ», 2002. – 592 с.
10. Честнов И.Л. Актуальные проблемы теории государства и права. Эпистемология государства и права как наука: Учеб. пособ./ И.Л. Честнов. – СПб., 2004. – 63 с.
11. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник: В 4-х т. / Отв. ред. Б.А. Страшун. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – Т. 1–2. – 778 с.
12. Котляревский С.А. Конституционное государство. Опыт политико-морфологического обзора / С.А. Котляревский. – СПб.: Изд. Г.Ф. Львовича, 1907. – 252 с.
13. Благож Й. Формы правлення и права человека в буржуазных государствах / Й. Благож; С предисл. и под общ. ред. В.А. Туманова. – М.: Юрид. лит., 1985. – 222 с.
14. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек; Вступ. ст. И.Ю. Козлихина. – СПб.: Изд-во Юрид. пресс центр, 2004. – 752 с.
15. Руденко В.Н. Прямая демократия: модели правления, конституционно-правовые институты / В.Н. Руденко; УрО РАН: Ин-т философии и права. – Екатеринбург, 2003. – 474 с.
16. Рудич Ф.М. Політологія: Підручник / Ф.М. Рудич. – К.: Либідь, 2004. – 480 с.
17. Сааданбеков Ж.С. Современные политические тенденции в странах Центральной Азии в контексте авторитарной и демократической альтернатив: Автореф. дис. ... д-ра полит. Наук. / Ж.С. Сааданбеков. – Алматы, 2002. – 52 с.
18. Бёрк Э. Правление, политика и общество / Э. Бёрк: Пер. с англ./ Сост., вступ. ст. и коммент. Л. Полякова; Ин-т социологии РАН [и др.]. – М.: Канон-пресс-Ц: Кучково поле, 2001. – 478 с.
19. Шейнов В.П. Психология власти / В.П. Шейнов. – М.: Ось-89, 2003. – 525 с.
20. Щёкин Г.В. Теория социального управления: Монография / Г.В. Щекин. – К.: МАУП, 1996. – 408 с.
21. Денисов А.И. Сущность и формы государства / А.И. Денисов. – М.: Изд-во МГУ, 1960. – 67 с.
22. Мухаев Р.Т. Теория государства и права: Учебник для вузов / Р.Т. Мухаев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 544 с.
23. Бостан С.К. Форма правління сучасної держави: проблеми історії, теорії, практики: Монографія / С.К. Бостан. – Запоріжжя: Юрид. ін-т, 2005. – 540 c.
24. Лашин А.Г. Возникновение и развитие форм социалистического государства / А.Г. Лашин. – М.: Изд-во Москв. Ун-та, 1965. – 417 с.
25. Денисов А.И. Сущность и формы государства / А.И. Денисов. – М.: Изд-во МГУ, 1960. – 67 с.
26. Разин В.И. Политическая организация общества / В.И. Разин. – М.: Изд-во МГУ, 1967. – 163 с.
27. Керимов Д.А. Сущность общенародного государства / Д.А. Керимов // Вестн. ЛГУ: Сер. экономики, философии и права. – Вып. 4. – 1961. – № 23. – С. 130– 136.
28. Каск Л.И. Функции и структура государства / Л.И. Каск. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1969. − 64 с.
29. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник / В.Е. Чиркин. – М.: Юристъ, 1997. – 567 с.
30. Морозова Л.А. Tеория государства и права: Учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. «Юриспруденция» / Л. А. Морозова. – М.: Юристъ , 2004. – 414 с.
31. Загальна теорія держави і права: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432 c.
32. Теорія держави і права: Навч. посіб. / За заг. ред. С.А. Лисенкова, В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.
33. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник Пер. з рос. / О.Ф. Скакун. – 2-е вид. – Х.: Консум, 2005. – 656 с.
34. Бостан С.К. До питання про типологію форми держави / С.К. Бостан // Правова держава: Щорічник / ІГП НАН України. – К., 2004 – Вип. 15. – С. 52 − 59.
35. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов / А.Б. Венгеров. – М.: Новый Юрист, 1998. – 621 с.
36. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов./ Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. — М.: Изд-во гр. НОРМА—ИНФРА • М, 1999. — 794 с.
37. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М.М. Рассолова, В.О. Лучина, Б.С. Эбзеева. – М.: Закон и право, ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 640 с.
38. Черданцев А.Ф. Теория государства н права: Учебник для вузов / А.Ф. Черданцев. – М.: Юрайт-М, 2002. – 432 с.
39. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблеми теории права и государства / В.Н. Протасов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрайт-М, 2001. – 346 с.
40. Серьогіна С.Г. Витоки концепції «змішане правління» в античній політико-правовій теорії та практиці / С.Г. Серьогіна // Пробл. законності.: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: нац. юрид. акад. України. – 2006. – № 78. – С. 29–38.
41. Серьогіна С.Г. Концепція «змішане правління» в політико-правовій теорії та практиці Середньовіччя й Нового часу / С.Г. Серьогіна // Пробл. законності.: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: нац. юрид. акад. України. – 2006. – № 79. – С. 21−30.
42. Шаповал В. Форма держави в конституційному праві / В. Шаповал // Вісн. КС України. – 2003. – № 2. – С. 47−58.
43. Гумплович Л. Общее учение о государстве / Л. Гумплович. – Спб., 1910. – 516 с.
44. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек. – 2-е изд. испр. и доп. по II нем. изд. С.И. Гессеном. – СПб., 1908. – Т. 1. – 598 с.
45. Еллинек Г. Конституции, их изменения и преобразования / Г. Еллинек: Пер. с нем. под ред. и со вступ. ст. Б.А. Кистяковского. – СПб.: Право, 1907. – 94 с.
46. Алексеев А.С. Безответственность монарха и ответственность правительства / А.С. Алексеев. – М., 1907. – 70 с.
47. Алексеев А.С. К вопросу о юридической природе власти монарха в конституционном государстве / А.С. Алексеев. – Ярославль, 1910. – 122 с.
48. Градовский А. Государственное право важнейших европейских держав / А. Градовский. – СПб., 1886. – Т. 1. – Часть историческая. – 774 с.
49. Кистяковский Б. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права / Б. Кистяковский. – М.: Изд. М. и С. Сабашниковых, 1916. – 688 с.
50. Кистяковский Б. Сущность государственной власти / Б. Кистяковский // Акад. юрид. думка / Уклад. І.Б. Усенко, Т.І. Бондарук/ За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Ін Юре, 1998. – С. 111−132.
51. Коркунов Н.М. Сравнительный очерк государственного права иностранных держав / Н М. Коркунов. – СПб., 1890. – Ч. 1: Государство и его элементы. – 416 с.
52. Кокошкин Т. Русское государственное право в связи с началами общего государственного права: Консп. лекций / Т. Кокошкин/ Сост. Н. Невзоров. – М., 1908. — Вып. 2. – 154 с.
53. Кокошкин Т. Русское государственное право в связи с началами общего государственного права: Консп. лекций / Т. Кокошкин/ Сост. Н. Невзоров. – М., 1908. – Вып. 1. — 88 с.
54. Ильин И.А. Теория права и государства / И.А. Ильин/ Под ред. В.А. Томисинова. – М.: Зерцало, 2003. – 400 с.
55. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права: Монография / Г.Ф. Шершеневич. – М.: Изд. Бр. Башмаковых, 1911. – Вып. 1-4. – 806 с.
56. Чичерин Б.Н. Курс государственной науки.: Учебник. – М.: Типо-литогр. т-ва И.Н.Кушнерев и К ., 1894. – Ч.1: Общее государственное право. – 482 с.
57. Чичерин Б.Н. О народном представительстве: Монография. / Б.Н. Чичерин. – М.: Тип. т-ва И.Д. Сытина, 1899. – 810 с.
58. Чичерин Б.Н. Общее государственное право / Б.Н. Чичерин/ Под ред. В.А. Томисинова. – М.: Зерцало, 2006. – 506 с.
59. Ардашев П. Абсолютная монархия на западе. – СПб.: Изд. «Брокгауз-Ефрон», 1902. – 184 с.
60. Науман Ф. Демократия и императорская власть / Ф. Наума: Пер. с нем. И.И. Шиту. – М.: Изд-во В.М. Саблина. – 1907. – 296 с.
61. Гессен В.М. Теория правового государства / В.М. Гессен // Политический строй современных государств. – СПб., 1912. – 68 с.
62. Кистяковский Ф. Лекции по общему государственному праву. – М., 1912. – 612 с.
63. Мижуев П. Парламентаризм и представительная форма правления в главных странах современной Европы / П. Мижуев. – СПб.: Изд. Г.Ф. Львовича, 1906. – 166 с.
64. Палиенко Н.И. Учение о существе права и правовой связанности государства / Н.И. Палиенко. – Харьков: Тип. и литого. М. Зильберберг, 1908. – 338 с.
65. Палиенко Н.И. Формы государственного устройства и управления / Н.И. Палиенко. – Харьков: Тип. М.Х. Сергеева, 1917. – 16 с.
66. Рейснер М.А. Общественное благо и абсолютное государство / М.А. Рейснер. – СПб., 1902. – 124 с.
67. Фроне К. Монархия или республика? Культурно-исторический очерк / К. Фроне. – СПб.: Просвещение, 1896. – 498 с.
68. Мишин А.А. Государственное право буржуазных стран и стран, освободившихся от колониальной зависимости: Учебник / А.А. Мишин. – М.: Изд-во МГУ, 1976. – 382 с.
69. Государственное право буржуазных и развивающихся стран: Учебник для вузов по спец. «Правоведение» / Под ред. А. А. Мишина. – М.: Юрид. лит., 1989. – 382 с.
70. Чудаков М. Ф. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учеб. пособ. / М.Ф. Чудаков. – Минск: Новое знание, 2001. – 576 с.
71. Воскресенский Ю.В. Понятие формы правления и критерии её различия / Ю.В. Воскресенский // Держава і право: Зб. наук. пр.: Юрид. і політ. науки. –– К., 2002. – Вип. 15. – С. 178−185.
72. Петров B.C. Сущность содержания и форма государства / B.C. Петров. – Л.: Наука, 1971. – 164 с.
73. Теория государства и права: Учеб. для студ. юрид. спец. высш. учеб. заведений. / Под ред. А.М. Васильева. – М.: Юрид. лит., 1977. – 472 с.
74. Теория государства и права: Учебник / Отв. ред. А.И. Королев. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1982. – 382 с.
75. Теория государства и права: Учеб. для спец. сред. учеб. завед. МВД СССР. – Изд. 2-е перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1973. – 372 с.
76. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Курицина. – М.: Юрид. лит., 1986. – 352 с.
77. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. А.И. Денисова. – М.: Юрид. лит., 1980. – 430 с.
78. Марченко М.Н. Проблемы теории государства и права: Учебник / М.Н. Марченко. – М.: Проспект, 2006. – 756 с.
79. Серьогіна С.Г. Форма правління як базова категорія державного будівництва / С.Г. Серьогіна // Держ. буд-во та місц. самоврядування. – Х.: 2003. – Вип. 3. – С. 16−26.
80. Гомеров И.Н. Государство и государственная власть: предпосылки, особенности, структура / И.Н. Гомеров. – М.: ООО «Изд-во ЮКЭА», 2002. – 830 с.
81. Маклаков В.В. Конституционное право зарубежных стран: Общ. ч.: Учебник для вузов / B.B. Маклаков. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 896 с.
82. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів / А.З. Георгіца: Чернівець. нац. ун-т– Тернопіль: Астон, 2003. – 432 с.
83. Шаповал В.М. Форма державного правління / В.М. Шаповал // Юридична енциклопедія: В 6-ти т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Укр. енцикл., 2004. – Т. 6: Т-Я. – С. 295−296.
84. Василюк С.Ф. Розвиток доктрини поділу влади на сучасному етапі / С.Ф. Василюк // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 3. – С. 27−31.
85. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. − М.: Юристъ, 2004. – 768 с.
86. Общая теория права и государства: Учебник для вузов / Под ред. В.В. Лазарева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 1996. – 472 с.
87. Теория государства и права. Учебник для вузов / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – 2-е изд., измен. и доп. – М.: НОРМА (ИНФРА-М), 2001. – 616 с.
88. Батанов О.В. Населення / О.В. Батанов, С.Б. Чехович // Юрид. енциклопедія: В 6-ти т. / Редкол. Ю.С. Шемшученко та ін. – К., 2002. – Т. 4: Н-П. – С. 67, 68.
89. Столяров И.В. Введение к системной морфологии государства / И.В. Столяров // Гос-во и право. – 2003. – № 8. – С. 10−18.
90. Рожкова Л.П. Принципы и методы типологии государства / Л.П. Рожкова; Под ред. М.И. Байтина. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1984. – 116 с.
91. Серьогіна С.Г. Проблеми наукового пізнання форм правління сучасних держав у контексті державно-правової реформи в Україні / С.Г. Серьогіна // Конституція України – основа модернізації держави та суспільства. Матер. наук. конф.: 21-22 черв. 2001 р., Харків. – Х.: Право, 2001. – С. 297−301.
92. Нерсесянц В.С. Теория государства и права: Крат. учеб. курс юрид. наук / B.C. Нерсесянц. – М.: НОРМА, 2005. – 272 с.
93. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран: Учебник для вузов / К.В. Арановский. – 3-е изд. доп. и перераб. – М.: ФОРУМ-ИНФРА, 2001. – 486 с.
94. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для студ. вузов / В.Е. Чиркин/– 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрист, 2001. – 622 с.
95. Loewenstein К. Political Power and the Governmental Process. — Chicago: University of Chicago Press, 1965. − 464 p.
96. Duverger М. La monarchie républicaine ou comment les démocraties se donnent des rois. – Paris: Laffont, 1974. – 284 p.
97. Burdeau G. Droit constitutionnel et institutions politiques: conforme au programme des facultes de droit et ecoles d'enseignement superieur. − Paris : Librairie generale de droit et de jurisprudence, 1972. − 640 p.
98. Серьогіна С.Г. Форма правління і політичний режим: взаємозв'язок і взаємодія / С.Г. Серьогіна // Держ. буд. та місц. самоврядування. – Х.: 2005. – Вип. 9. – С. 3−13.
99. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права: Підручник / Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. – Львів: «Новий Світ-2000», 2003. – 584 с.
100. Спиридонов Л.И. Теория государства и права / Л.И. Спиридонов. – М.: Фирма Гардарика, 1996. – 304 с.
101. Григонис Э.П. Теория государства и права: Курс лекций / Э.П. Григонис. – СПб.: Питер, 2002. – 318 с.
102. Тихонова Є.А. Парламентська республіка / Є.А. Тихонова // Юридична енциклопедія: В 6-ти т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Укр. енцикл., 2002. – Т.4: Н-П. – С. 438, 439.
103. The New Encyclopaedia Britannica, 15th ed. – Chicago: Encyclopaedia Britannica, 1987. – 30 v.
104. Энтин Л.М. Разделение властей: опыт современных государств / Л.М. Энтин. – М.: Юрид. лит., 1995. – 174 с.
105. Чиркин В.Е. Современное государство / В.Е. Чиркин. – М.: Междунар. отношения, 2001. – 412 с.
106. Шаповал В. Форма держави в конституційному праві / В. Шаповал // Вісн. КС України. – 2003. – № 3. – С. 65−80.
107. Сахаров Н.А. Институт президентства в современном мире / Н.А. Сахаров. – М.: Юрид. лит., 1994 – 176 с.
108. Серьогіна С.Г. Методологічні засади дослідження форми правління / С.Г. Серьогіна // Методологічні проблеми правової науки: Матер. міжнар. наук. конф. Харків, 13-14 груд. 2002 р. – Х.: Право, 2003. – С. 203−206.
109. Дмитриев Ю.А. Система государственной власти в России и в мире: историко-правовая ретроспектива: Монография / Ю.А. Дмитриев, А.М. Николаев. – М.: Профобразование, 2002. – 838 с.
110. Janda K., Berry J., Goldman J. The Challenge of Democracy: Government in America. 2nd edition. − Boston: Houghton Mifflin, 1989. – 738 p.
111. История политических и правовых учений: Учебник / Под ред. В.С. Нерсесянца. – 2-е изд. перераб и доп. – М.: Юрид. лит., 1988. – 816 с.
112. Філософія права: Навч. посіб. / За заг. ред. О.Г. Данільяна. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 272 с.
113. Бачинин В.А. История философии права: Курс лекций / В.А. Бачинин, В.А. Чефранов. – Харьков: Право, 1998. – 320 с.
114. Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для вузов / B.C. Нерсесянц. – М.: НОРМА, 2001. – 652 с.
115. Дзьобань О.П. Теоретичні основи поділу та взаємодії влади (історико-філософський аспект) / О.П. Дзьобань // Бюл. Мі-ва юстиції України. – 2004. – № 11. – С. 60−80.
116. Дашковська О.Р. Теоретичні аспекти розподілу влад в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / О.Р. Дашковська; Нац. юрид. акад. України. – Х., 1997. – 22 с.
117. Абашмадзе В.В. Учение о разделении государственной власти и его критика / В.В. Абашмадзе. – Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1972. – 52 c.
118. Коган-Бернштейн Ф.А. Монархомахи / Ф.А. Коган-Бернштейн // Сов. историческая энциклопедия. – М.: , 1966. – Т. 9. – С. 598, 599.
119. Иванов В.В. Принцип разделения властей в Конституции США 1787 г. и Конституции Франции 1791 г.: сравнительный анализ // Гос-во и право. – 2000. – № 12. – С. 80−84.
120. Мельниченко В. Розподіл і єдність влади. Зарубіжна практика і потреби України / В. Мельниченко // Віче. – 2000. – № 9. – С. 136−155.
121. Козлихин И.Ю. Идея правового государства. История и современность / И.Ю. Козлихин. – СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 1993. – 150 с.
122. Дашковська О.Р. Принцип поділу влади як гарантія політичної свободи людини і громадянина / О.Р. Дашковська // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України. 1998. – Вип. 36. – С. 54−58.
123. Фоков А.П. Судебная власть в системе разделения властей (научно-правовые, философские и исторические аспекты) / А.П. Фоков // Гос-во и право. – 2000. – № 10. – С. 51−56.
124. Локк Дж. Два трактата о правлении / Дж. Локк // Сочинения. В 3-х т. / Дж. Локк: Пер. с англ. и латин/ Ред. и сост. А.Л. Субботин. – М.: Мысль, 1988. – Т. 3. – 668 с.
125. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ / К. Хессе. – М.: Юрид. лит., 1981. – 368 с.
126. Коваленко А.А. Виконавча влада в системі поділу влади в концепції Ш.Л. Монтеск’є: історико-політологічний аспект / А.А. Коваленко // Держава і право: Зб. наук. праць. Юрид. і політол. науки. – К.: 2001. – Вип. 9. – С. 95−100.
127. Монтескье Ш.-Л. О духе законов: Избр. произвед. / Ш.-Л. Монтескье. – М.: Госполитиздат, 1955. – 672 с.
128. Тихомиров Ю.А. Власть в обществе: единство и разделение / Ю.А. Тихомиров // Сов. гос-во и право, 1999. – №2. – С. 35−43.
129. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре: Монография: Пер. с фр. / Ж.-Ж. Руссо: Пер. Л. Неманов. – Изд. Д.Е.Жуковского. – Спб.: Тип. т-ва. «Обществ. Польза», 1906. – 248 с.
130. Соколов А.Н. Правовое государство: от идеи до её материализации / А.Н. Соколов. – Калининград: Янтарный сказ, 2002. – 456 с.
131. Кант И. Собрание сочинений. В 6-ти т. / Под общ. ред. В.Ф. Асмуса. – М.: Мысль, 1963-1966. – Т. 4. – Ч. 2. – 544 с.
132. Стецюк П.Б. Основи теорії конституції та конституціоналізму. Ч. 1.: Посіб. для студ. / П.Б. Стецюк. – Львів: Астролябія, 2003. – 232 с.
133. Боботов С.В. Введение в правовую систему США / С.В. Боботов, И.Ю. Жигачев. – М.: НОРМА, 1997. – 334 с.
134. Конституции зарубежных государств: Великобритания, Франция, Германия, Италия, Европейский Союз, США, Япония, Индия: Учеб. пособие / Сост. сб., пер., авт. введ. и вступ. ст. В.В. Маклаков. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 608 с.
135. Федералист. Политические эссе А. Гамильтона, Дж. Мэдисона и Дж. Джея: Пер. с англ. / Под общ. ред., с предисл. Н.Н. Яковлева, коммент. О.Л. Степановой. – М.: Изд-во «Весь Мир», 2000. – 592 с.
136. Д. Кушман Койл. Политическая система США и как она действует / Д. Кушман Койл: Пер. с англ. М. Корякова. – New York: Liberty Publishing House, 1990. – 224 с.
137. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран / Сост. Е.В. Полікарпов/ Под ред. З.М Черниловского. – М.: Юрид. лит., 1984. – 472 с.
138. Основы теории государства и права: Учеб. пособ. / Под ред. С.С. Алексеева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит, 1971. – 408 с.
139. Тихомиров Ю.А. Разделение властей или разделение труда? / Ю.А. Тихомиров // Сов. гос-во и право. – 1967. – № 1. – С. 14−22.
140. Колодій А.М. Теорія розподілу влад і практика формування органів державної влади за новою Конституцією України // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Матер. наук.-практ. конф. 22-23 лист. 1996 р. – К.: Генеза, 1997. – С. 193−196.
141. Журавльова Г. Поділ влади в сучасній Україні (проблеми теорії та практики) / Г. Журавльова // Право України. – 1998. – № 11. – С. 23−25.
142. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник / 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 504 с.
143. Чиркин В.Е. Контрольная власть / В.Е. Чиркин // Гос-во и право – 1993. – № 4. – С. 10−18.
144. Автономов А.С. Избирательная власть / А.С. Автономов. – М.: Права человека, 2002. – 82 с.
145. Лазарев В.В. Теория государства и права: Учебник для вузов / В.В. Лазарев, С.В. Липень. – М.: Спартак, 1998. – 448 с.
146. Цвик М.В. О современной трактовке теории разделения властей / М.В. Цвик, Е.Р. Дашковская // Проблемы законности: Респ. междувед. научн. сб./ Отв. ред. В. Я. Таций – Х.: Основа, 1993. – Вып. 28. – С. 10−16.
147. Теория права и государства: Учебник для вузов./ Под ред. Г.Н. Манова. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 336 с.
148. Пронська Г.В. Компетенція господарських міністерств Української РСР / Г.В. Пронська. – К.: Наук. думка, 1973. – 128 с.
149. Серьогіна С.Г. Компетенція Президента України: теоретично-правові засади: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / С.Г. Серьогіна; Нац. юрид. акад України ім. Ярослава Мудрого. – X., 1998. – 192 с.
150. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева. – 3-е изд., доп. и перераб. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 858 с.
151. Конституционное право : Словарь / Отв. ред. В. В. Маклаков. − М. : Юрист, 2001. − 560 с.
152. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления / Б.М. Лазарев. – М.: Юрид. лит., 1972. – 280 с.
153. Крупчан О.Д. Організація виконавчої влади /О.Д. Круп чан. – К.: Вид-во Укр. акад. держ. управління, 2001. – 132 с.
154. Кудрявцев В.Д. Компетенция Международного Суда ООН: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11 / В.Д. Кудрявцев. – М., 1970. – 22 с.
155. Концепція адміністративної реформи в Україні // Укр. прав. часопис. – К., 1999. – Вип. 4: Адміністративна реформа в Україні. Документи i матеріали. – 108 с.
156. Кокошкин Ф.Ф. Лекции по общему государственному праву / Ф.Ф. Кокошкин. – 2-е изд. – М.: Изд. бр. Башмаковых, 1912. – 306 с.
157. Кутафин О.Е. Компетенция местных Советов: Учеб. пособ. / О.Е. Кутафин, К.Ф. Шеремет. – М.: Юрид. лит., 1982. – 232 с.
158. Тодыка, В.Д. Яворский; Национальная юридическая академия Украины им. Ярослава Мудрого. – Xарьков: Факт, 1999. – 256 с.
159. Богданова Н.А. Категория статуса в конституционном праве / Н.А. Богданова // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11: Право. – 1998. – № 3. – С. 3−20.
160. Тихомиров Ю.А. Теория компетенции / Ю.А. Тихомиров. – М.: Юринформцентр, 2001. – 352 с.
161. Кузнецов И.Н. Компетенция высших органов власти и управления СССР / И.Н. Кузнецов. – М.: Юрид. лит. 1969. – 246 с.
162. Гамбург Л.С. Взаимоотношение ветвей государственной власти в механизме разделения властей: история и современность / Л.С. Гамбург // Актуальные проблемы развития общественной мысли и практики управления: Сб. науч. тр. – Запорожье: , 1995. – с. 37−52.
163. Коркунов Н М. Русское государственное право / Н М. Коркунов. – 5-е. изд. – СПб.: Тип. М.М. Стасюлевича, 1904. – 574 с.
164. Гарнер Д. Великобритания. Центральное и местное управление / Д. Гарнер: Пер. с англ. Н.А. Шульженко, В.Л. Энтина. – М.: Прогресс, 1984. – 368 с.
165. The living U.S. Constitution / presented with historical notes by Saul K. Padover. – New York: New American Library, 1983. – 399 p.
166. Introduction to the Law and Legal System of the United States by William Burnham / West Publishing Co., St. Paul, Minn. 1997. – 554 р.
167. Шайо А. Самоограничение власти: Краткий курс конституционализма: Пер. с вен. – М.: Юристъ, 2001. – 292 с.
168. Мишин А.А. Государственное право США / А.А. Мишин. – М.: Наука, 1976. – 205 с.
169. Vile М.J.C. Constitutionalism and the Separation of Powers. – Oxford: Clarendon P., 1967. – 359 p.
170. Zippelius R. Allgemeine Staatslehre: (Politikwissenschaft): ein Studienbuch. 13., neubearbeitete Aufl. − München: Beck, 1999. – 465 s.
171. Bailey Harry A., Shafritz Jay M. The American Presidency: Historical and Contemporary Perspectives. – Chicago., Dorsey Press, 1988. – 451 p.
172. Алебастрова И.А. Основы американского конституционализма / И.А. Алебастрова. – М.: Юриспруденция, 2001. – 160 с.
173. Уилсон Дж. Американское правительство: Пер. с англ. / Дж. Уилсон. – М.: Прогресс, 1995. – 510 с.
174. Rossiter С.L. The American Presidency. – New York: Harcourt, Brace, 1960. – 281 p.
175. Графский В.Г. Всеобщая история государства и права: Учебник для студ. вузов, обучающ. по спец. "Юриспруденция" / В.Г. Графский. – М.: Норма-Инфра, 2000. – 730 с.
176. Локк Дж. Избранные философские произведения: В 2-х т. / Дж. Локк/ Под общ. ред. А.А. Макаровского. – М.: Соцєкономлитиздат, 1960. – Т. 2. – 532 с.
177. Saeger R.T. American government and politics: a neoconservative approach. − Glenview: Scott, Foresman, 1982. – 422 p.
178. Hendel S. Separation of Powers // The Western Political Quarterly. – 1974. – №4. – P. 57 – 64.
179. Боботов C.H. Конституционная юстиция / C.H. Боботов. – М.: Прогресс, 1994. − 264 c.
180. Баренбойм П.Д. 3000 лет разделения властей. Суд Сьютера / П.Д. Баренбойм – М.: Белые альвы, 1996. – 174 с.
181. Лейпхарт A. Конституционные альтернативы для новых демократий / A. Лейпхарт // Политические исследования. – 1995. – № 2. – С. 140−146.
182. Шлезингер-младший А.М. Циклы американской истории: Пер. с англ. Терехова В.И. — М: Изд.гр. «Прогресс», «Прогресс-Академия», 1992. — 688 с.
183. Линц Х.Дж. Достоинства парламентаризма / Х.Дж Линц // Пределы власти. – 1994. – № 2. – С. 49; № 3. – С. 58.
184. Нойштадт Р. Президентская власть и нынешние президенты: Пер. с англ. / Р. Нойштадт. – M.: Ab Marginem, 1997. – 464 с.
185. Чиркин В. Нетипичные формы правления в современном государстве / В. Чиркин // Гос-во и право. – 1994. – № 1. – С. 109−115.
186. Энтин Л.М. Правительство в зарубежных странах / Л.М. Энтин // Конс