ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ ЗАСОБАМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ДИЧКОВСЬКИЙ СТЕПАН ІВАНОВИЧ

УДК 168.522: 378.147.11 (042.3)

ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ ЗАСОБАМИ
ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Уваркіна Олена Василівна
кандидат педагогічних наук, доцент

Київ - 2009

ЗМІСТ

ЗМІСТ ..................................................................................................................... 2
ВСТУП ................................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ТЕХНІЧНОГО ПРОФІЛЮ У ВИ-ЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ. ................................................................. 14
1.1. Сучасний стан наукової розробки проблеми гуманітарної підготовки
фахівців технічного профілю. ........................................................................... 14
1.2. Культурологічна підготовка майбутніх інженерів як педагогічна
проблема. ............................................................................................................. 37
1.3. Особливості культурологічної підготовки майбутніх інженерів. ............60
Висновки до 1 розділу. .........................................................................................74
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЧИННИКІВ
ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ ЗАСОБАМИ
ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ. .................................................................... 78
2.1. Сутність і зміст дистанційної форми навчання майбутніх інженерів. .... 78
2.2. Критерії та рівні підготовки майбутніх інженерів засобами
дистанційного навчання. .................................................................................... 95
2.3. Зміст, форми та методи культурологічної підготовки майбутніх інженерів
засобами дистанційного навчання. ............................................................... 112
Висновки до розділу 2. .................................................................................... 130
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ
ПРОЦЕСУ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ
ФАХІВЦІВ ТЕХНІЧНОГО ПРОФІЛЮ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ
ЗАКЛАДАХ. ..................................................................................................... 134
3.1. Педагогічні умови оптимізації та підвищення ефективності
культурологічної підготовки майбутніх інженерів засобами
дистанційного навчання. ................................................................................ 134
3.2. Технологія культурологічної підготовки майбутніх інженерів засобами
дистанційного навчання. ................................................................................. 147
3.3. Аналіз результатів педагогічного експерименту. ................................... 170
Висновки до розділу 3. ..................................................................................... 193
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ. ................................................................................. 199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................... 203
ДОДАТОК А ...................................................................................................... 223
ДОДАТОК Б ....................................................................................................... 242
ДОДАТОК В ...................................................................................................... 290

ВСТУП

Актуальність теми. На рубежі ХХ–ХХІ століття визначилися принци-пово нові риси світової цивілізації, пов’язані з процесами глобалізації, функ-ціонування інформаційних технологій, створенням умов для розвитку інтеле-ктуально-творчих особистісних здібностей, які б забезпечували уміння здобу-вати знання. Однією з обставин, які характеризують глобалізаційні процеси, є зближення характеру суспільних відносин в різних країнах. Входження Укра-їни в світовий освітянський простір та орієнтація на ринок праці вимагають певних змін в організації підготовки спеціалістів у вищих технічних навчаль-них закладах освіти. Структурно-змістові та процесуальні перетворення в освіті, які спрямовуються на підвищення ефективності роботи вищих навча-льних закладів та досягнення ними якості підготовки спеціалістів передбачені Законами України „Про освіту”, ”Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти, Концепції професійної освіти, Державній національній про-грамі „Освіта” (Україна ХХІ століття) та Державній програмі „Інформаційні та телекомунікаційні технології в освіті і науці” на 2006 – 2010 рік. Вони пов’язані необхідністю формувати висококваліфікованого фахівця, особисто-сті, яка розуміє життя як найвищу цінність, може свідомо оцінювати і вирішу-вати проблеми, які постають перед конкретним індивідуумом, його оточен-ням і людством взагалі.
Сьогодні вищий технічний навчальний заклад, який готує спеціалістів для виробництва, несе повну відповідальність за рівень дотримання стандар-ту, формування у фахівців відповідного обсягу та якості знань, умінь та нави-чок, передбачених освітньо-кваліфікаційною характеристикою державного стандарту. Досягнення цієї мети і стає внутрішньою глобальною проблемою вищих технічних навчальних закладів. Саме потребою якісного практичного вирішення її мотивується пошук та впровадження інноваційних технологій, прогресивних засобів та методів навчання, вдосконалюються навчальні плани, програми, рівень викладання та зміст підготовки фахівців у вищих технічних навчальних закладах України.
Вища технічна освіта України, що в минулому входила до першої п’ятірки найкращих у світі, в останні десятиріччя відставала від завдань часу і нині перебуває в стані кризи. В основі її – технократична недооцінка головно-го завдання вищої школи – виховання майбутнього фахівця не тільки як про-фесіонала, а й як творчої особистості, гуманіста і патріота. Вузька спеціаліза-ція, що домінувала в багатьох вищих технічних навчальних закладах, усклад-нювала засвоєння інженерами нових дисциплін, закріплювала вузький техніч-ний кругозір спеціаліста. З огляду на це вища технічна освіта потребує суттє-вої перебудови у зв’язку з новими умовами розвитку економіки та виробниц-тва, проникнення комп’ютерної техніки до усіх сфер народного господарства й культури, інтелектуалізації та гуманітаризації праці.
Аналіз науково-педагогічної літератури переконує в тому, що проблема підвищення рівня професійної підготовки студентів вищих навчальних закла-дів у процесі вивчення культурологічних дисциплін поки що недостатньо ви-вчена і потребує значної уваги. Це, насамперед, стосується вдосконалення змісту, форм і методів навчання для ефективної підготовки спеціалістів у ви-щому технічному навчальному закладі.
Вирішенню проблеми вищої школи, щодо гуманітарної підготовки май-бутніх спеціалістів технічного профілю багато у чому сприяє включенню у навчальні плани за різними напрямами підготовки дисциплін культурологіч-ного циклу, зокрема, „Українська та зарубіжна культура” та „Культурологія”. Призначення цих дисциплін полягає у сприянні формуванню у студентів тех-нічних спеціальностей розвитку інтелекту і творчих здібностей.
Практика вітчизняної та зарубіжної технічної освіти свідчить про те, що культурологічна підготовки майбутніх інженерів є об’єктивною необхідністю. Технічна освіта готує фахівців, які стають керівниками виробництва, розумі-ють завдання та сутність своєї професійної діяльності, легко орієнтуються у складних проблемних ситуаціях, здатні їх передбачити. Отже, гуманістичний аспект технічної освіти, дозволяє спеціалістам перебувати на високому про-фесійному рівні та розвивати культуру своєї діяльності. Тому без повноцінної професійної, соціально-гумані¬тарної підготовки не може бути вищої сучасної професійної освіти. Технократичний підхід до розв’язання багатьох загально-людських проблем, тлумачення питань моралі показують напрямок роботи з підвищення загальної професійної культури майбутніх фахівців. Для розв’язання цих проблем необхідне творче співробітництво фахівців техніч-но-гуманітарного спрямування. Освіта ХХІ століття має в собі гармонійно по-єднувати гуманітарний, соціально-науковий та технічний компоненти.
З цього приводу доцільно використати дистанційне навчання, яке ґрун-тується на комп’ютерних і телекомунікаційних технологіях, формуючись з урахуванням зарубіжного досвіту з метою адаптації найбільш ефективних за-кордонних технологій до українського освітнього середовища, що визначає необхідність ґрунтовного аналізу моделей дистанційного навчання у вищих технічних навчальних закладах, які сьогодні функціонують у зарубіжних кра-їнах, та умов, які сприяють формуванню цих моделей.
Враховуючи, що сучасному суспільству потрібна освіта, яка спроможна забезпечити вимоги до споживача та виробника матеріальних і духовних благ. Виконати соціальне замовлення суспільства через збільшення асигну-вань на освіту, зростання кількості навчальних закладів та іншими традицій-ними способами не в змозі навіть заможні країни. Тому поява дистанційної освіти не випадкова, це закономірний етап розвитку та адаптації освіти до су-часних умов.
Дослідження з цієї проблеми здійснювалися в різних аспектах: теорети-ко-методологічному (В.П. Безпалько, О.В. Глузман, І.А. Зязюн, Е.В. Лузік, Н.Г. Ничкало, В.К. Майборода, О.С. Романовський, Н.А. Побірченко, В.В.Рибалко, В.А. Семиченко, С.О. Сисоєва, Л.Л. Товажнянський та ін.); гу-манізації та гуманітаризації вищої технічної освіти (Е.В.Бондаревська, Л.С. Виготський, С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, А.А. Кірсанов, Ю.І. Мальований, Н.Г. Ничкало, А.Маслоу, В.М. Монахов, К. Роджерс, О.Л. Шевнюк та ін.); теоретичних засад культурологічної підготовки майбутніх фахівців (З.Ф. До-нець, І.А. Луцька, В.С.Маслов, Е.А. Попова, О.П Рудницька, Н.В. Сердюк, О.Л.Шевнюк, Ю.А. Юрченко та ін.); підготовки майбутніх спеціалістів засо-бами дистанційного навчання (П.В.Дмитренко, Г.О. Козлакова, В.А Кравець, В.Н. Кухаренко, В.І. Кушерець, В.В. Олійник, Ю.А.Пасічник, Е.С. Полат, О.В. Рибалко, Е.Г.Скребицький, П.В.Стефаненко та ін.).
Виходячи з безумовної актуальності зазначених питань, їх теоретичної та практичної значущості, визначена мета наукового дослідження в такому формулюванні: «Педагогічні засади культурологічної підготовки майбут-ніх інженерів засобами дистанційного навчання».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-таційна робота виконана згідно з темою наукових досліджень кафедри диста-нційного навчання Національного авіаційного університету „Вирішення про-блем гуманітарної підготовки майбутніх спеціалістів технічного профілю у вищому навчальному закладі засобами дистанційного навчання” (науково-дослідна робота № 11/17.01.01).
Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Інституту педаго-гіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України 23 грудня 2004 року, протокол № 11 і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні 29 березня 2005 року, протокол № 3.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експери-ментальній перевірці культурологічної підготовки майбутніх інженерів засо-бами дистанційного навчання.
Відповідно до мети, предмета, й гіпотези дослідження були поставлені основні завдання:
1. Провести аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури з культурологічної підготовки майбутніх інженерів у вищому тех-нічному закладі засобами дистанційного навчання.
2. Розробити та теоретично обґрунтувати зміст, форми та методи культурологічної підготовки майбутніх інженерів у вищому технічному на-вчальному закладі.
3. Визначити критерії та рівні ефективності культурологічної підготовки майбутніх спеціалістів за дистанційною формою навчання.
4. Розробити та впровадити мультимедійні навчально-методичні ком-плекси з культурологічних дисциплін у вищому технічному навчальному за-кладі.
5. Експериментально перевірити ефективність культурологічної підго-товки майбутніх інженерів у вищому технічному навчальному закладі засо-бами дистанційного навчання.
Об’єкт дослідження: процес культурологічної підготовки майбутніх інженерів у вищому технічному навчальному закладі.
Предмет дослідження: зміст, форми і методи культурологічної підго-товки майбутніх інженерів засобами дистанційного навчання.
Методи дослідження. Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотез використовувався комплекс взаємодоповнюючих ме-тодів дослідження, зокрема:
1) теоретичні – аналіз, систематизація та узагальнення культурологічної та педагогічної, вітчизняної та зарубіжної літератури з проблем дослідження, що дало змогу обґрунтувати місце та роль культурологічної підготовки май-бутнього інженера засобами дистанційного навчання;
2) діагностичні методи – контроль, перевірка, тестування, анкетування, спостереження, які сприяли проведенню констатуючого і формуючого експе-рименту щодо оцінювання рівня культурологічної підготовки спеціалістів те-хнічного профілю у вищому навчальному закладі;
3) факторно - критеріальний, статистичні методи аналізу результатів пе-дагогічного експерименту.
В основу дослідження покладено гіпотезу, яка полягає у припущенні, що культурологічна підготовка майбутніх інженерів у вищому технічному навчальному закладі засобами дистанційного навчання буде ефективною за умов впровадження у навчальний процес системи змістовно-теоретичного та організаційно-методичного забезпечення процесу; засвоєння студентами ку-льтурологічних дисциплін за допомогою навчально-методичного комплек¬су для дистанційної форми навчання для студентів технічних спеціальностей;
Для перевірки гіпотези був проведений педагогічний експеримент, що дав змогу дослідити реальний стан успішності майбутніх інженерів, які на-вчаються на дистанційній формі навчання, визначити рівні їх мотивації, а та-кож здійснити експериментальну перевірку підвищення ефективності процесу культурологічної підготовки майбутніх інженерів засобами дистанційного на-вчання.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
вперше розроблено і теоретично обґрунтовано зміст, форми та методи культурологічної підготовки майбутніх інженерів у вищому технічному на-вчальному закладі; обґрунтовано та експериментально підтверджено ефекти-вність культурологічної підготовки майбутніх інженерів засобами дистанцій-ного навчання за допомогою факторно - критеріального та статистичного ме-тодів;
удосконалено зміст освіти та принципи підготовки фахівців технічного профілю засобами дистанційного навчання;
визначено засоби оптимізації дистанційної форми навчання та критерії ефективності культурологічної підготовки майбутніх інженерів за дистанцій-ною формою навчання.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що роз-роблено та впроваджено мультимедійний навчально-методичний комплекс з культурологічних дисциплін для дистанційної форми навчання; підготовлено методичні матеріали для підвищення ефективності культурологічної підгото-вки майбутніх інженерів за дистанційною формою навчання; протягом усього періоду автор особисто брав участь у розробці та впроваджені методичних рекомендацій щодо впровадження дистанційної форми навчання у вищому технічному навчальному закладі.
Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 2001–2008 рр. у три етапи.
На першому етапі (2001–2002 рр.) – основна увага була зосереджена на виборі та обґрунтуванні теми дослідження, обґрунтовувалась проблема дос-лідження, була проаналізована програма дослідження, проаналізовано стан досліджувальної роботи у теорії і практиці, вивчалися методологія, теорія та практика професійної освіти, дисертаційні праці з відповідних проблем, ви-значено об’єкт, предмет, мету і гіпотезу дослідження, проводився констатую-чий експеримент.
На другому етапі (2003–2006 рр.) – розроблено і теоретично обґрунто-вано зміст, форми та методи культурологічної підготовки майбутніх інжене-рів у вищому технічному навчальному закладі; сформований зміст освіти та принципи підготовки інженерів засобами дистанційного навчання; розроблено програму і методику експерименту, визначено експериментальну базу, визна-чено експериментальні і контрольні групи, здійснено аналіз результатів пото-чних педагогічних зрізів знань студентів, використано діагностичні методики; у процесі формувального експерименту здійснено попередню апробацію за-пропонованих педагогічних умов підвищення ефективності культурологічної підготовки майбутніх інженерів за дистанційною формою навчання; розроб-лено та впроваджено мультимедійний навчально-методичний комплекс з ку-льтурологічних дисциплін для студентів вищого технічного навчального за-кладу дистанційної форми навчання.
На третьому етапі (2007–2008 р.р.) – здійснювалася обробка та систе-матизація одержаних у результаті експериментальної роботи даних, їх уза-гальнення, здійснено експериментальну перевірку гіпотези дослідження. Сфо-рмульовано висновки і рекомендації, визначено перспективи дослідження да-ної проблеми.
Експериментальна база дослідження виконувалася у Національному авіаційному університеті, Інституті заочного та дистанційного навчання, центрах заочного та дистанційного навчання (м.Конотоп, м.Черкаси, м. Сім-ферополь, м. Слов’янськ), де проведено експеримент з визначення ефективно-сті впровадження дистанційного навчання щодо культурологічної підготовки майбутніх спеціалістів технічного профілю; здійснено впровадження та пере-вірку окремих елементів при вивченні культурологічних дисциплін у вищому технічному навчальному закладі. Дослідженням було охоплено 300 студентів дистанційної та заочної форми навчання технічних спеціальностей та 8 викла-дачів названого вищого навчального закладу.
Впровадження результатів дослідження. Наукові положення, навча-льно-методичні матеріали впроваджено у Харківському національному уні-верситеті радіоелектроніки (довідка № 01-„Д”-78 від 18.03.2009 р.); Націона-льному технічному університеті України „Київський політехнічний інститут” (довідка № 29/2600 від 31.03.2009 р.); Київському національному університе-ті культури і мистецтв (довідка № 173/1 від 25.02.2009 р.); Національному авіаційному університеті (довідка № 145/24 від 27.01.2009 р.);
Особистий внесок автора полягає в розробці і теоретичному обґрун-туванні вихідних положень дисертаційної роботи, в самостійному дослідженні теоретичних і методичних аспектів проблеми; в авторському підході до ви-значення педагогічних основ підвищення критеріїв ефективності культуроло-гічної підготовки майбутніх інженерів засобами дистанційного навчання. Під-готовлено та впроваджено у навчальний процес навчальну та робочу програ-му з дисципліни „Культурологія” та „Українська та зарубіжна культура” для студентів технічних спеціальностей дистанційної форми навчання. Видано у співавторстві навчально-методичний посібник „Культурологія” (модульна си-стема навчання), де особистим внеском автора даного дослідження є написа-ний розділ 6 „Релігія як форма культури”. Розроблено та впроваджено навча-льно-методичний комплекс з культурологічних дисциплін для дистанційної форми навчання. У працях, опублікованих у співавторстві з С.В. Івановим, П.С.Борсуком, Т.І.Русаковою автору належать розділи: „Культурологічна пі-дготовка студентів вищих технічних навчальних закладів”, „Впровадження дистанційної форми навчання у вищому технічному навчальному закладі”, „Професійна підготовка майбутніх інженерів засобами дистанційного навчан-ня”.
Апробація результатів дослідження здійснювалася під час проведення дослідно-експериментальної діяльності, доповідях та виступах автора на Мі-жнародних та Всеукраїнських наукових конференціях: IV Міжнародна науко-во-технічна конференція „АВІА-2002” (Київ, 2002), VІ Міжнародна науково-технічна конференція. „Проблеми та шляхи розвитку вищої технічної освіти” (Київ, 2002), IХ Міжнародна науково-методична конференція „Актуальные вопросы совершенствования подготовки конкурентоспособных специалистов в новых социально-экономических условиях” (Севастополь, 2002), VІ Украї-нська науково-методична конференція „Комп’ютерні технології навчального призначення в хімії” (Донецьк, 2003), Х юбилейная Международная научно-методическая конференция „Высшее образование в ХХІ веке: Информация-Коммуникация-Мультимедиа” (Севастополь, 2003), І науково-практична конференція „Культурологічні засади технічного та промислового дизайну у системі суспільних відносин” (Київ, 2004), Всеукраїнська науково-практична конференція „Комп'ютерна підтримка навчальних дисциплін у середній і ви-щій школі” (Луганськ, 2004), ІІ Міжнародна науково-практична конференція „Полікультуротворча діяльність 2004”(Київ, 2004), ІІ Всеукраїнська науково-методична конференція „Безперервна освіта: реалії та перспективи” (Івано-Франківськ, 2005), ІІІ Міжнародна науково-практична конференція „Поліку-льтуротворча діяльність 2005” (Київ, 2005), Всеукраїнська науково-методична конференція „Якісна освіта ХХІ століття: проблеми і пошуки” (Донецьк, 2009).
Основні результати дослідження доповідались та обговорювались на наукових семінарах, конференціях, засіданнях кафедри дистанційного навчан-ня Національного авіаційного університету; засіданнях кафедри культурології та мистецтвознавства Національного авіаційного університету; засіданнях ка-федри комп’ютерних технологій дизайну Національного авіаційного універси-тету, засіданнях кафедри педагогіки та психології професійної освіти Націона-льного авіаційного університету.
Публікації. Основні результати дослідження відображені у 28 науко во-методичних працях, у тому числі 1 навчально-методичний посібник (у співав-торстві); 17 статей опубліковано у провідних наукових фахових виданнях, за-тверджених ВАК України, 10 наукових праць у матеріалах конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розді-лів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи 311 сторінок, основна частина 223 сторі-ни. Список використаних джерел, який містить 212 найменувань, викладено на 19 сторінках; 3 додатки. Дисертація містить 10 таблиць на 11 сторінках, 20 рисунків на 17 сторінках.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми культурологічної підготовки майбутніх інженерів засобами дистанційного навчання, що знайшло відображення в обґрунтуванні та експериментальній перевірці. Результати дисертаційного дослідження дозволили зробити такі висновки:
1. Теоретичний аналіз філософських, психолого-педагогічних, методичних праць вітчизняних та зарубіжних науковців дає підстави стверджувати що культурологічна підготовка майбутніх інженерів у вищому навчальному технічному закладі засобами дистанційного навчання є складною і багаторівневою педагогічною системою. Зміст цієї системи відповідає меті, завданням конкретного напрямку інженерно-педагогічної діяльності. Особливістю культурологічної підготовки майбутніх інженерів є її спрямованість на виховання професійних і загальнолюдських якостей, які дозволяють найефективніше досягати практичних результатів технічної і гуманітарної підготовки. Підготовка інженерів у вищих навчальних технічних закладах на рівні світових вимог потребує внесення істотних змін у педагогічні аспекти проблеми. Важливим напрямком цих змін є педагогічна система культурологічного навчання, виховання та розвитку студентів.
Викладання культурологічних дисциплін у вищому технічному навчальному закладі дозволяє стверджувати, що використання тільки традиційних методів навчання не дає бажаних результатів. Значний об’єм, складність і різноманітність матеріалу за умови обмеженої кількості навчальних годин не дозволяє у рамках лекційних і практичних занять розвивати у студентів пам’ять, мислячі операції аналізу і синтезу, а також навчити їх використовувати необхідний культурологічний апарат. Тому методика викладання культурологічних дисциплін у межах дистанційної форми навчання суттєво впливає на формування більш високого рівня мотивації навчання, орієнтації на самостійну роботу, містить засоби навчання, і сприяє максимальному використанню групових методів діяльності студентів.
2. Розроблено та теоретично обґрунтовано зміст, форм та методи культурологічної підготовки майбутніх спеціалістів технічного профілю. Для того, щоб випускник був готовий до своєї майбутньої професійної діяльності, необхідно навчально-виховний процес в вищому навчальному закладі будувати адекватно професіональній діяльності спеціаліста. Для досягнення цієї цілі в процесі загальнонаукової підготовки повинна бути розроблена технологія формування професіональних здібностей при вивченні культурологічних дисциплін, тобто необхідний новий підхід до самої організації навчального процесу.
Отже, культурологічна підготовка майбутніх інженерів вищого навчального технічного закладу являє собою цілісну, динамічну педагогічну систему взаємопов’язаних і взаємообумовлених елементів, серед яких мета, суб’єкт, об’єкт виховання, навчання і розвитку, а також зміст цієї роботи і відповідно методика як сукупність методів, прийомів та засобів. Але теоретичне їх опрацювання недостатнє без практичної перевірки в реальних умовах вищого навчального технічного закладу.
3. Визначено основні рівні ефективності культурологічної підготовки майбутніх спеціалістів за дистанційною формою навчання, а саме: рівень засвоєння знань; рівень використання знань і умінь; рівень порівняння; аналіз кожним студентом відомих цінностей культури та мистецтва; сформованість практичних умінь і навичок у студента спрямованих на збагачення і розширення гуманітарної підготовки; сформованість творчої активності майбутніх фахівців технічного профілю; самостійність мислення та узагальнення під час аналізу культурного процесу; рівень гуманітарно-інтелектуального, духовно-естетичного виховання, патріотичних почуттів, поваги і любові до вітчизняної культури; рівень отриманих знань відповідно до навчальної програми базового курсу та використання набутих знань у гуманізації професійних знань; рівень навичок у роботі з літературою та джерелами гуманітарного напрямку. Виходячи з визначених рівнів ефективності культурологічної підготовки майбутніх спеціалістів за дистанційною формою навчання були визначені критерії: результати виконання тестових завдань з культурологічних дисциплін; якість засвоєння знань студентами, зокрема системність, активність студентів під час навчання; рівень пізнавального мотиву; уміння узагальнювати і систематизувати знання; позитивність взаємин між викладачем та студентами. Зазначені критерії та показники взаємопов’язані і випливають один з одного.
4. В процесі формуючого експерименту доведено, що запропонована науково-методична система культурологічної підготовки майбутніх спеціалістів технічного профілю засобами дистанційного навчання є ефективною. Застосування методів навчання, зокрема впровадження навчально-методичного комплексу для дистанційної форми навчання в процесі вивчення культурологічних дисциплін сприяє усвідомленому засвоєнню теоретичного матеріалу, осмисленому використанню його в процесі тестового контролю, сприяє формуванню вмінь самостійної роботи, прагненню до більш глибокого вивчення дисципліни, до самоосвіти. Крім того, під час занять у студентів дистанційної форми навчання формується мотиваційна компетенція, що спрямована на подальше набуття якісних знань із гуманітарних та спеціальних дисциплін, відбувається формування комунікативної компетенції
5. Проведена експериментальна робота свідчить, що культурологічна підготовка майбутнього інженера засобами дистанційного навчання з вивченням дисциплін „Культурологія” та „Українська та зарубіжна культура” є запорукою ефективності формування професійного світогляду спеціаліста інженера, практичного використання набутих культурологічних знань і вмінь у процесі активної професійної діяльності. Результати доводять позитивний вплив культурологічної підготовки на процес навчання та показують акцентуацію на ціннісно-цільовому, змістовому, діяльнісно-творчому, особистісно-позиційному компонентах готовності.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Подальшого наукового дослідження потребують питання, пов’язані з використанням специфіки фахової підготовки майбутніх інженерів у вищому навчальному закладі з урахуванням індивідуальних особливостей студентів до професійного самовдосконалення в процесі навчання на дистанційній формі; вивчення зарубіжного досвіду підготовки спеціалістів технічного профілю засобами дистанційного навчання.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Крюкова Д.Ф. Психолого-педагогические условия гуманизиции инженерной подготовки // Теорія і практика управління соціальними системами. – 2002. – № 3. – С.84–91.
2. Кремень В.Г. Філософія освіти ХХІ століття // Педагогіка і психологія. – 2003. – № 1. – С. 6–16.
3. Товажнянський Л.Л. Формування гуманітарно-технічної еліти як перспективна парадигма розвитку інженерної освіти у світлі Болонського процесу // Теорія і практика управління соціальними системами. – 2004. – № 1. – С.3–9.
4. Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття). – К.: Райдуга, 1994. – 62 с.
5. Зіньковський Ю.Ф. Перспективи та можливості неперервної технічної освіти // Неперервна професійна освіта і теорія і практика: У 2-х ч. – К., 2001. – Ч.1. – С. 23–27.
6. Зязюн І.А. Філософські проблеми гуманізації і гуманітаризації освіти // Педагогіка толерантності. – 2000. – № 3. – С. 58–61.
7. Ничкало Н.Г. Проблеми гуманітаризації професійної технічної освіти // Гуманізація та гуманітаризація професійної освіти: Наук.-метод. зб. / Ред. кол.: І.А.Зязюн, В.О. Зайчук, В.М. Доній, Н.Г. Ничкало, І.Л. Лікарчук, Є.М. Судаков. – К., 1995. – С. 8–15.
8. Глузман А.В. Университетское педагогическое образование: опыт системного исследования. – К.: Просвіта, 1997. – 307 с.
9. Майборода В.К. Творча особистість учителя у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // Рідна школа. – 1993. – № 9. – С. 33–34.
10. Товажнянський Л.Л., Романовський О.С., Пономарьов О.С. Особистісно орієнтоване проектування системи підготовки національної гуманітарно-технічної еліти // Педагогіка і психологія професійного навчання. – 2002. – № 3. – С. 40–46.
11. Побірченко Н.А. Інноваційні підходи до підготовки майбутніх учителів у контексті реформування системи вищої педагогічної освіти // Рідна школа. – 2003. – № 3. – С. 3–5.
12. Кухаренко В.М., Рибалко О.В., Сиротинко Н.Г. Дистанційне навчання: умови застосування. Дистанційній курс / За ред. В.М. Кухаренка. – Харків: НТУ „ХПІ”, „Торсінг”. – 2002. – С. 16–19.
13. Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Психологічна структура педагогічної діяльності / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2000. – 217 с.
14. Сисоєва С.О. Педагогічні технології в сучасному освітньому просторі // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992–2002 рр.: Зб. наук. пр. до 10 – річчя АПН України / Академія педагогічних наук України. – Харків: „ОВС”, 2002. – Ч. 2. – С. 311–325.
15. Товажнянський Л., Романовський О., Пономарьов О. Особистісно орієнтоване проектування системи підготовки національної гуманітарно-технічної еліти // Педагогіка і психологія професійного навчання. – 2002. – № 3. – С. 40–46.
16. Лузик Э.В. Новые педагогические технологии общенаучной подготовки в инженерном вузе: Учебно-методическое пособие для слушателей ФПК. – К.: КМУГА, 1996. – 27 с.
17. Бугай Ю.М. Инновации в науке и высшем образовании // Образование и наука: проблемы и перспективы развития: VII Академич. чтения Междунар. академии наук высш. школы. Спб, 5 – 6 марта 2001 г. – СПб, 2001. – С. 55–58.
18. Бугай Ю.М. Методология Национальной доктрины высшего образования Украины // Образование и наука: проблемы и перспективы развития: VII Академич. чтения Междунар. академии наук высш. школы. СПб, 5 – 6 марта 2001 г. – СПб, 2001. – С. 14–17.
19. Борсук П.С., Дичковський С.І. Реалізація ідей дистанційного навчання шляхом впровадження інформаційних та комунікаційних технологій у сучасній вищій школі // Наука і сучасність. – 2002. – Т. 30. – С. 27–34.
20. Гончаренко С.У., Мальований Ю.І. Гуманізація загальної середньої освіти // Початкова школа. – 1995. – № 3 С. 10–11.
21. Гончаренко С.У. Зміст загальної освіти і її гуманітаризація // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи / За ред. І.А. Зязюна. – К.: Віпол, 2000. – С.81–207.
22. Дичковський С.І. Застосування інформаційних технологій при викладанні гуманітарних наук у вищій школі // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. – К, 2003. – Вип. 5. – С. 40–48.
23. Монахов Г.А., Монахов Н.В. Педагогические технологии в условиях информационного сообщества // Ломоносовские чтения. – М., 2006. – Вып. 4. – С. 55–59.
24. Осокин Ю.В. Антология исследований культуры / Т.1. Интерпретация культуры. – СПб: Университетская книга, 1997. – 640 с. (Сер. Культурология. ХХ век) // Рецензия в ж. Вопросы философии. – 1999. – № 9. – С. 143–147.
25. Роджерс К.Р. Становление личности. Взгляд на психотерапию / Пер. с англ. М. Злотник. – М.: Изд-во Эксмо-Пресс, 2001. – 416 с.
26. Дичковський С.І., Іванов С.В., Борсук П.С. Модель відкритої гуманітарної освіти: реалізація нового педагогічного мислення // Теорія та методика навчання фундаментальних дисциплін у вищій технічній школі. – Кривий Ріг: Видавничий відділ НметАУ, 2003. – С. 191–196.
27. Ушинський К.Д. Твори: У 2 т. – К.: Рад.шк., 1952. – Т. 2. – 216 с.
28. Шевнюк О.Л. Культурологічна освіта у вищій школі // Вища школа. – 2001. – № 2–3. – С. 68–72.
29. Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Педагогика, 1987. – 169 с.
30. Пригожин И. Вопросы философии. – 1991. – № 6. – С. 46–57.
31. Кирсанов А.А., Зайцева Ж.А. Развитие творческой активности уча-щихся в педагогическом процессе. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1995. – 103 с.
32. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / Пер. с англ. под общей редакцией Г.А. Балла, А.Н. Киричука, Д.А. Леонтьева. – М.: Смысл, 1999. – 425 с.
33. Дистервег А. Руководство к образованию немецких учителей. - Хрестоматия по истории педагогики под редакцией И.Е. Лакина. – Минск: Высшая школа, 1971. – С. 608.
34. Козлакова Г.О. Науково-методологічні ознаки вищого навчального закладу університетського типу // Наукові засади розвитку університетської освіти в малих містах України: І Всеукр. наук.-практ. конф. Умань, 15 – 18 травня 2003 р. – Київ; Умань, 2003. – С.11–14.
35. Шукшунов В.Е. Роль высших учебных заведений в формировании инновационного пути развития отечественной промышленности // Вестн. Академии наук высшей школы России. – М, 2000. – С.22–26.
36. Страхов В.Н. Думки про розвиток науки // Вісник Міжнар. Академії наук вищої школи. – 1999. – № 1. – С. 15–19.
37. Шукшунов В.Е.. Овсянников А.А. Стратегия и тактика реформирования системы образования в России. – М.: МАН ВШ, 1998. – 265 c.
38. Борсук П.С., Іванов С.В., Дичковський С.І. Психолого-педагогічні аспекти по запровадженню комп’ютерних технологій навчання // Комп’ютер¬ні технології навчального призначення в хімії: VІ Укр. наук.-методич. конф. Донецьк, 22–24 квітня 2003 р. – Донецьк, 2003. – С. 25.
39. Маслов В.С. Теорія і практика культурологічної підготовки слухачів. Монографія. – К.: «Лотос», 1997. – 174 c.
40. Кириченко О.М. Методика формування творчих вмінь у майбутніх інженерів: Метод. рекомендації. – Харків: УИПА, 2003. – 56 с.
41. Коломієць О.Б. Педагогічне забезпечення культурологічної складової у підготовці студентів вищих технічних закладів: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04; – Захищена 11 березня 2004; – К., 2004. – 214 с.
42. Безрукова В.С. Педагогика технического образования. Актуальные проблемы. – Свердловськ, 1991. – 292 с.
43. Борсук П.С., Дичковський С.І. Методичні засади викладання курсу “Українська та зарубіжна культура” з використанням телекомунікаційних систем у вищій школі // Наука і сучасність. – 2002. – Т. 32. – С. 23–36.
44. Соколов К.Е. Культурология ХХ века. Словарь. – СПб: Университетская книга, 1997. – 640 с. // Рецензия в ж. Вопросы философии. – 1999. – № 9. – С. 147–149.
45. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М.: Искусство, 1979. – 423 с.
46. Библер В.С. На гранях логики культуры. Книга избранных очерков. – М.: Русское феноменологическое общество, 1997. – 440 с.
47. Гачев Г.Д. Книга удивлений, или естествознание глазами гуманитария, или Образы в науке. – М.: Педагогика, 1991. – 272 с.
48. Стародубцева Л.В. О парадоксах культурологического образования // Інформаційна та культурологічна освіта на зламі тисячоліть: Міжнар. конф. Харків, 15 – 18 травня 1999 р. – Харків, 1999. – Ч. 1. – С. 20–30.
49. Культурология: Учебное пособие для студентов высших уч. заведений / Под ред. В.Г. Драга. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. – 575 с.
50. Хоруженко К.М. Культурология. Энциклопедический словарь. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. – 640 с.
51. Кононенко Б.И. Культурология в терминах, понятиях, именах. Справочное учебное пособие. – М.: Изд-во «Щит-М», 1999. – 406 с.
52. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Курс лекцій /А.К. Бичко, П.І. Ігнатенко, А.М. Феоктистов та ін. – К.: Либідь, 1992. – 392 с.
53. Бестужев Лада И.В. Что может дать культурологи учителю // Народное образование. – 1997. – №:. – С. 89-94.
54. Культурология в вопросах и ответах / Под ред. проф. Г.В. Драча. – М.: Гардарики, 1999. – 336 с.
55. Матвеев С.Я. Субкультуры в динамике культуры // Субкультурные объединения молодежи: критический анализ. – М.: Политиздат, 1987. – 214 с.
56. Степашин Б.І. Культурологічна діяльність: Навчально-методичний посібник К.: Рідна школа. – 1998. – № 1. – С. 29–34.
57. Юдкін-Ріпун І.М. Прикладна культурологія: Програма спецкурсу для вищих навчальних закладів. – К.: Абрис, 2000. – 20 с.
58. Сікорський П. Актуальні психолого-педагогічні проблеми науково-дослідницьких робіт // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1998. – № 1. – С. 12–20.
59. Баллер Е.А. На гранях логики культуры. Книга избранных бирков. – М.: Русское феноменологическое общество, 1997. – 440 с.
60. Библер В.С. От наукоучения к логике культуры. Два философских введения в двадцать первый век. – М.: Политиздат, 1991. – 413 с.
61. Богданова И.Е. Культурологический аспект образовательного курса „Мировая художественная культура”: Дис. ... канд. пед.наук: 13.00.01; Защищена 15 мая 1998; – Краснодар, 1998. – 149 с.
62. Бондаревськая Е.В. Ценностные основания личностно ориентированного воспитания // Педагогика. – 1995. – № 4. – С. 29–36.
63. Боровик М.Г. Системно-культурологические основы изучения гуманитарных предметов в школе: Автореф.дис. ... канд.пед.наук. 13.00.01. – СПб, 1997. – 20 с.
64. Зязюн І.А. Гуманістична парадигма в освіті // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку: Міжнар. наук.-практ. конф. К., 17 - 18 квітня 1996 р. – К., 1996. – Ч. 1. – С. 8–12.
65. Каган М.С. Гуманитаризация образования как общекультурная проблема // Magister. – 1988. – № 4. – С.88–95.
66. Крилова Н.Б. Формирование культуры будущего специалиста. – М.: Высшая школа, 1990. – 142 с.
67. Рудницька О.П. Концепція культурологічної підготовки студентів педагогічних вузів // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспектива розвитку: : Міжнар. наук.-практ. конф. К., 17 – 18 квітня 1996 р. – К., 1996. – Ч. 1. – С. 36-40.
68. Тарасенко Г.С. Формування естетико-екологічної культури вчителя: Автореф. дис... канд.пед.наук / Інститут педагогіки АПН України – К., 1998. – 42 с.
69. Щуркова Н.Е. Диагностика воспитанности: педагогические методики //Воспитание: новый взгляд с позиции культуры. – М.: Педагогический поиск, 1997. – С. 62-75.
70. Арнольдов А.И. Человек и мир культуры: Введение в культурологию / А.И. Арнольдов. – М., Изд-во МГИК, 1992. – 240с.
71. Макареня А.А. Методологические основы создания культуротворческой среды подготовки учителя: Автореф. дис. … докт.пед.наук.: 13.00.01. – М., 1998. – 42 с.
72. Маслов В.С. Теорія і практика культурологічної підготовки слухачів і курсантів. – К.: Логос, 1997. – 174 с.
73. Попова Е.А. Культрологическая направленность профессионально-педагогической подготовки студентов: Дис. …канд.пед.наук: 13.00.08; Защищена 3 апреля 1999; – Ростов на Дону, 1999. – 202 с.
74. Сердюк Н.В. Педагогические пути совершенствования преподавания культурологи в вузах МВД России: Дис. … канд.пед.наук: 13.00.01; Защищена 14 мая 1998; – М., 1998. – 214 с.
75. Маслов В.С. Теорія і практика культурологічної підготовки слухачів і курсантів вищих військових закладів освіти: Автореф. дис. ... док.пед.наук: 13.00.04 / Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України, – К., 1998. – 35 с.
76. Емелина Э.Е. Содержание культурологической подготовки социального педагога в среднем профессиональном учебном заведении гуманитарного профиля: Дис. канд.пед.наук.: 13.00.01; Защищена 11 марта 1998; – Казань, 1997 – 175 с.
77. Розин В.Е. К вопросу о культурологии, ее предмете и методе // Социально-политический журнал. – 1993. – № 3. – С. 105–106.
78. Рождественский Ю.В. Введение в культуроведение. – М.: Чей Ро, 1996. – 280 с.
79. Культурология. История мировой культуры / под ред. А.И. Макаровой. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 600с.
80. Кефели И.Ф. Культурология в системе социогуманитарного знания // Социально-политический журнал. – 1994. – № 10. – С. 75–812.
81. Флиер А.Я. Современная культурология: объект, предмет, структура // Общественные науки и современность. – 1997. – № 2. – С. 121–127.
82. Андреева О.И. Культурологическая направленность музыкально-педагогического образования в колледже: Дис …канд.пед.наук: 13.00.08; Защищена 4 октября 1997; – М., 1997. – 194 с.
83. Булыгина М.В. Педагогические условия культурологической компетентности при обучении иностранному языку: Дис. .. канд.пед.наук.: 13.00.01; Защищена 11 декабря 1997; – Екатеринбург, 1997. – 185 с.
84. Луцкая И.А. Культурологическое образование в техническом вузе: Дис. …канд.пед.наук: 13.00.01; Защищена 22 апреля 1993; – Ростов на Дону, 1993. – 149 с.
85. Митин С.Н. Формирование культурологических знаний и умений у руководителей школ в системе повышения квалифификации: Автореф.дис. .. канд.пед.наук: 13.00.08 – М., 1995. – 16 с.
86. Юрченко Ю.А. Формирование культурологических умений у студентов вуза: Автореф.дис. … канд.пед.наук / Адыгейский государственный университет. – Майкоп, 2000. – 21 с.
87. Дичковський С.І., Борсук П.С. Світ освіти в режимі on line // Актуальные вопросы совершенствования подготовки конкурентоспособных специалистов в новых социально-экономических условиях: ІХ Між нар. наук-метод. конф. Севастополь, 18 – 20 сентября 2002. – Севастополь, 2002 г. – С. 108–113.
88. Подласый И.П. Педагогика. – М.: Просвещение; Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1996. – 432 с.
89. Архангельський С.И. Лекции по научной организации учебного процесса в высшей школе. – М.: Высшая школа, 1976. – 200 с.
90. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения: (Общедидактический аспект). – М.: Педагогика, 1977. – 256 с.
91. Беспалько В.П., Татур Ю.Г. Системно-методологическое обеспечение учебно-воспитательного процесса подготовки специалистов. – М.: Высшая школа, 1989. – 144 с.
92. Кузьмина Н.В. Методы системного педагогического исследования. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1980. – 172 с.
93. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспект). – Харьков: Основа, 1998. –
300 с.
94. Алексеєв Н.А. Личностно-ориентированное обучение: вопросы теории и практики. – Тюмень: Изд-во Тюменського гос. ун-та, 1997. – 216 с.
95. Бех І.Д. Особистісно-орієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.
96. Бондаревськая Е.В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования // Педагогика. – 1997. – № 4. – С. 11–17.
97. Зеер Э.Ф. Психология профессионального образования: Учебное пособие: - 2 изд., перераб. – М: Издательство МПСИ 2003 – 480с.
98. Сериков В.В. Личностно-ориентированное образование: концепция и технологии. – Волгоград: Перемена, 1994. – 150 с.
99. Якиманская И.С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе. – М.: Сентябрь, 1996. – 96 с.
100. Якиманская И.С. Разработка технологии личностно-ориентирован-ного обучения // Вопросы психологии. – 1995. – № 2. – С. 31–41.
101. Подмазін С.І. Особистісно-орієнтований освітній процес. Принципи. Технології // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 2. – С.35–40.
102. Алексеев Н.А. Конкретная педагогика личностно-риентированного образования. Часть 1: Учебно-методические материалы. Тюмень: Изд-во ТГУ, 1998, – 32 с.
103. Зеер Э.Ф. Личностно ориентированное профессиональное образование. – Екатеринбург: Изд-во Уральського гос.проф.-пед.университета, 1998. – 126 с
104. Юрченко Ю.А. Формирование культурологических умений у студентов педагогического вуза: Автореф.дис. ... канд.пед.наук / Адыгейський гос.университет. – Майкоп, 2000. – 21 с.
105. Фоменко В.Т. Современный образовательный процесс: содержание, технологии, организационные формы. – Ростов-на-Дону: ВААДОС, 1996. – 62 с.
106. Іванов С.В., Борсук П.С., Дичковський С.І. Система дистанційної освіти в Україні: сучасні напрями розвитку // Гуманітарні науки. – 2002. – № 2. С. 12–19.
107. Скребицкий Э.Г., Холина Л.И. Психолого-педагогические аспекты дистанционного обучения. – Новосибирск, НГАСУ. – 1999. – 138 с.
108. Сидоренко О.М. Проблеми гуманізації та гуманітаризації в освітній реформі в Україні // Вища освіта України. – 2001. – № 2. – С. 63–67.
109. Скребицкий Э.Г. Дидактическое обеспечение процесса дистанционного обучения // Дистанционное образование. – 2000. – № 1. – С. 21–24.
110. Стефаненко П.В. Дистанционное обучений в высшей школе: Монографія. – Донецк: ДонНТУ. – 2002. – 323 с.
111. Олійник В.В. Основи дистанційного навчання в післядипломній педагогічній освіті: Конспект лекції. – К.: ЦІППО. – 2001. – 43 с.
112. Борисова Н.В. От традиционного через модульное к дистанционному образованию. М.: Домодедово: ВИПК МВД России, 1999. – 174 с.
113. Конаев В.И. Дистанционное обучение: Технологические аспекты. М.: МЕСИ, 2004. – 385 с.
114. Андрєєв А.А. Применение телекоммуникаций в учебном процессе. В сб. Основы применения информационных технологий в учебном процессе Вузов. - М.: ВУ, 1995. – 272 с.
115. Махмутов М.И. Организация проблемного обучения в школе. – М.: Просвещение, 1977. – 240 с.
116. Полат Е.С. Теория и практика дистанционного образования // Интернет, общество, личность: Науч. конф. СПб., 15 – 18 мая 2000 г. – СПб., 2000. – С. 67.
117. Моисеева Н.В. Курс подготовки координаторов дистанционного обучения. – М.: Владос, 1997. – 379 с.
118. Хуторский А.В. Виртуальное образование и русский космизм // Интернет-журнал "Эйдос". – 1999. – 5 января. - В надзаг: Центр дистанционного образования "Эйдос", http://www.sufism.ru/barzah/cosm02.htm
119. Выготский Л.С. Развитие высших психологических функций. – М.: Изд-во АПН СССР, 1960. – 500 с.
120. Костюк Г.С. Развитие и воспитание // В кн.: Общие основы педагогики / Под. ред. Ф.Ф.Королева, В.Е.Гурмана. – М.: Просвещение, 1967. – С. 391–399.
121. Фейнберг И.М. Проблемные ситуации и развитие личности. – М.: 1981. – 129 с.
122. Моисеев М.В. Координатор как ключевая фигура процесса дистанционного обучения // Дистанционное образование. – 2000. – № 1. – С. 25–27.
123. Тихомиров В. Інтернет-образование – объективная реальность ХХІ века // Вузовские вести. – 2000. – № 7. – С. 14.
124. Коновалов О. На шляху до освітніх інформаційних технологій // Освіта. Технікуми, коледжі. – 2002. – № 1. – С. 26–27.
125. Кухаренко В.М. Дистанційне навчання: Навчальний посібник. – Харків: ХДПУ, 1999. – С. 118–123.
126. Прокопенко І.Ф., Євдокімов В.І. Теоретичні основи педагогічної технології. – Харків: Основа, 1995. – 105 с.
127. Трайнев В.А., Гуркин В.Ф., Дистанционное обучение и его развитие (Обобщение методологии и практики использования). – М.: Издат. дом „Дашков и К”, 2007. – 294 с.
128. Захарова И.Г. Информационные технологии в образовании. – М.: Академия, 2003. – 192 с.
129. Дятлов В.А., Беляев А.И., Коваль С.П. Дистанционное профессиональное обучение в РАО „Газпром”. – М.: Газпром , 1999. – 126 с.
130. Воловов В.Т. Системно-кластерная теория и технология повышения качества дистанционного образования в вузе: Автореф. дис. … д-ра пед.наук / Казанский государственный университет. – Казань, 2000. – 31 с.
131. Собаєва О.В. Активізація пізнавальної діяльності студентів в умовах дистанційного навчання: Дис....канд.пед.наук: 13.00.09; Захищена 24 грудня 2001; – Суми, 2001. – 230 с.
132. Веренич О.В. Методи та засоби створення мультимедіальних дистанційних курсів: Автореф. дис...канд.техн.наук / Міжнар. наук.-навч. центр ЮНЕСКО інформ. технологій та систем НАН України. – К., 2001. – 20 с.
133. Ротмистров Н.Ю. Мульмимедіа в образовании // Информатика и образование. – 1994. – № 4. – С. 89–96.
134. Муліна Н.І. Методика розробки та використання дистанційного курсу англійської мови (старший ступінь у вищому технічному закладі освіти): Автореф.дис...канд.пед.наук / Київ. держ. лінгвіст. ун-т. – К., 2001. – 22 с.
135. Ковалева П.М. Проблемы тьюторства в контексте томской региональной площадки. Тьюторство – идея и идеология: сборник научных трудов по материалам I Межрегиональной тьюторской конференции. – Москва -Томск: 18 – 20 сентября 1996. Москва -Томск: 1996 – С. 108–113.
136. Кравченко Л.Ю. Подготовка будущих учителей к применению компьютерных технологий в условиях личностно ориентированного обучения: Автореф.дис…канд.пед.наук / Волгоградский гос. педагогический ун-т. – Волгоград, 1998. – 18 с.
137. Алейников В.В. Подготовка студентов к использованию компьютерных технологий в профессиональной деятельности: Автореф. дис…канд.пед.наук: / Брянский гос. педагогический университет. – Брянск, 1998. – 16 с.
138. Андреев А.А. Введение в дистанционное образование. Евразийская ассоциация дистанционного образования // Мат. IV Международной конференции по дистанционному образованию. – Режим доступа: http://www.dist.edu.ru/Konf/4konf@/breshur.html.
139. Соловьянюк Л.Г. Подготовка будущих учителей информатики к реализации сетевой модели профильного обучения с применением дистанционных образовательных технологий // Информатика и образование. – 2008. – № 6. – С. 79–83.
140. Алексеев А.Н. Дистанционное обучение инженерным специальностям: монография. – Сумы : Университетская книга, 2006. – 333 с.
141. Кравец В.А., Кухаренко В.Н. Основа дистанционного обучения для преподавателей университета // VI Междунар. конф. по дистанционному образованию. М., 25-27 ноября 1998 г. – М., 1998. – С. 243–250.
142. Тьюторство: идея и идеология // І Междунар. тьюторская конф. Томск, 21 – 22 октября 1996 г. – Томск: Школа культурной политики, 1996. –
130 с.
143. Коршунов А.С. Дидактические условия применения интерактивных компьютерных моделей в дистанционном обучении // Педагогическая информатика. – 2004. – № 3. – С. 65–72.
144. Власов Я. Чтобы спать спокойно // Компьютерная неделя. – М., 1999. – № 11.
145. Каменев А.С., Локтюшина Е.А. Информационные технологии как средство повышения качества подготовки специалиста к профессиональной деятельности в иноязычной среде // Педагогическая информатика. – 2005. – № 5. – С. 75–78.
146. Полат Е.С. Теория и практика дистанционного обучения // Информатика и образование. – 2001. – № 6. – С. 38–42.
147. Татарчук Г.М. Институциализация дистанционного обучения: социологический аспект // Образование. – 2000. – № 1. – С. 63–72.
148. Сердюков П.І. Теоретичні основи навчання іноземних мов у мовному вузі з використанням інформаційних технологій: Автореф. дис... д-ра пед. наук / Київський держ. лінгв. ун-т. – К, 1997. – 32 с.
149. Шуневич Б.І. Відео конференції: проблеми та перспективи їх використання у навчальному процесі // Використання персональних ЕОМ у навчальному процесі вищих та середніх навчальних закладів: V Укр. наук.-метод. конф. Львів, 12-14 травня 1998 р. – Львів, 1998. – С. 114–116.
150. Малитиков Е.М., Колмогоров В.П. Актуальные проблемы развития дистанционного образования в Российской Федерации и странах СНГ // Инновации в образовании. – 2001. – № 1. – С. 20–26.
151. Крутий И.А. Особенности социальных установок профессорско-преподавательского состава вуза системы дистанционного обучения // Телекоммуникации и информатизация образования. – 2001. – № 4. – С. 93–102.
152. Богданова І.М. Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів на основі застосування інноваційних технологій: Дис. д-ра пед. наук: 13.00.04; Захищена 15 травня 1995; – Одеса, 2003. – 440 с. – Бібліогр.: С.361–390.
153. Дмитренко П.В., Пасічник Ю.А. Дистанційна освіта. – К.: НПУ, 1999. – С. 14–23.
154. Сударенков В.В. Правовое обеспечение дистанционного обучения в условиях открытого образования //Телекоммуникации и информатизация образования. – 2001. – № 4. – С. 18–24.
155. Филиппов В.М. Актуальне проблемы и направления инновационной деятельности в российском образовании // Инновации в образовании. – 2001. – № 1. – С. 5–16.
156. Степко М.Ф., Клименко Б.В., Товажнянський Л.Л. Болонський процес і навчання впродовж життя. Монографія – Харків: НТУ „ХПІ” 2004, – 112 с.
157. Козлакова Г. Інформаційно-програмне забезпечення дистанційної освіти: зарубіжний і вітчизняний досвід: Монографія. – К.: ВЦ „Просвіта”, 2002. – С. 8–20.
158. Борсук П.С., Іванов С.В., Дичковський С.І. Дистанційне навчання – перший крок до віртуального університету // Образование и виртуальность. – Харьков-Ялта, 2003. – Вып. 7. – С. 62–69.
159. Дмитренко П.В., Пасічник Ю.А. Дистанційна освіта. – К.: НПУ, 1999. – С. 18.
160. Gilbert Alan D. The Virtual and Real in the Idea of a University // Proc. „The Virtual University?” Symposium. – Melboune: The University of Melboune, 1996. – Р.145–151.
161. Ильин Г.В. В зеркале собственной истории // Высшее образование в России. – 1977. – № 1. – С. 12–13.
162. Дичковський С.І., Іванов С.В., Борсук П.С. Концептуальні засади та перспективи розвитку дистанційного навчання в Україні // Вища освіти в ХХІ столітті: Інформація – Комунікація – Мультимедіа: Х ювілейна міжнар. наук.-метод. конф. Севастополь, 17 – 19 вересня 2003. – Севастополь, 2003. – С. 149–151.
163. Олійник В. Дистанційне навчання – не розкіш, а шлях до ... відкритої освіти //Освіта України. – 21 червня 2002 р. – № 49. – С. 4.
164. Кухаренко В.М., Рибалко О.В., Сиротинко Н.Г. Дистанційне навчання: Умови застосування. – Харків: Торсінг, 2002. – 320 с.
165. Суворинов А.В., Осик А.В. Мультимедиа-среда образования в эпоху глобальных компьютерных технологий // Проблемы информатизации высшей школы. – 1998. – № 1–2. – С. 3–9.
166. Іванов С.В., Борсук П.С., Дичковський С.І. Парадигма неперерв¬ної гуманітарної освіти: методичні аспекти становлення у вищій школі // Гуманітарні науки. – 2003. – № 1. – С. 8–13.
167. Дистанционное обучение и мультимедиа / В.М. Вымятнин, В.П. Демкин, Г.В. Можаева, Г.А. Тарунина // Высшее образование в России. – 1998. – № 4. – С. 80–83.
168. Дистанционное обучение в гуманитарном образовании / В.П. Демкин, В.М. Вымятнин, Г.В. Можаева, Г.А. Тарунина // Інтернет – новая информационная середа исторической науки. – Барнаул, 1998. – С. 2–7.
169. Дичковський С.І. Впровадження інформаційних технологій у вищій школі при викладанні курсу „Українська та зарубіжна культура” на дистанційній формі навчання // Образование и виртуальность. – Харьков-Ялта, 2002. – Вып. 6. – С. 128–135.
170. Азарцева Л. Активные формы обучения в курсе „История мировой культуры”: опыт преподавания дисциплин культурологического цикла // Новий колегіум. – 2001. – № 5–6. – С. 34–36.
171. Іщенко О. Передумови і проблеми застосування нових інформаційних технологій під час викладання соціально-гуманітарних дисциплін // Освіта. Технікуми, коледжі. – 2002. – № 1. – С. 10–12.
172. Проблемы методического обеспечения дистанционного обучения в подготовке дипломированных специалистов / В.П. Демкин, В.М. Вымятнин, Г.В. Можаева, Г.А. Тарунина // Новые информационные технологии в университетском образовании: Международ. научн.-методич. конф. Новосибирськ, 3 – 5 апреля 1998 г. – Новосибирськ, 1998. – С. 87–88.
173. Дичковський С.І. Застосування інформаційних технологій при викладанні гуманітарних наук у вищій школі // АВІА-2002: IV Міжнар. наук.-техн. конф. К., 12-14 квітня 2002 р. – К, 2002. – С. 15-18
174. Мисечко Є.М. Методичні аспекти гуманізації освіти // Вісник Житомирського інже.-технол. ін-ту. – 2001. – № 7. – С. 283–287.
175. Грищенко В.І., Вовк М.І., Котова А.Б. Проблемно-орієнтовані інформаційні простори в глобальній моделі інформатизації // Науково-технічна інформація – 2001. – № 2. – С. 21–23.
176. Козлакова Г. Порівняння досвіду застосування інформаційних технологій навчання // Сучасні системи вищої освіти порівняння для України. – 1997. – № 1. – С. 153–168.
177. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. – М.: Педагогика, 1989. – 190 с.
178. Дичковський С.І. Критерії ефективності культурологічної підготовки майбутніх інженерів засобами дистанційного навчання // Гуманітарні науки. – 2006. – № 1. – С. 56–62.
179. Бондаревская Е.В. Личностно-ориентированное образование: опыт разработки парадигмы. – Ростов-на-Дону: РГПУ, 1997. – 28 с.
180. Дичковський С.І., Борсук П.С., Іванов С.В. Парадигма неперервної освіти: методичні аспект становлення у вищій школі // Гуманітарні науки, 2003. – № 1.– С. 8–13.
181. Іванов С.В., Борсук П.С., Дичковський С.І. Система дистанційної освіт и в Україні: сучасні напрями розвитку // Гуманітарні науки. – 2002. – № 2.– С. 12–19.
182. Міністерство освіти і науки України. Освітній портал. [Електронний ресурс] // Про стан і перспективи розвитку дистанційного навчання в Україні. Дистанційна освіта. – Рішення Колегії Міністерства освіти і науки України. – Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/distance/pravo/04.html.
183. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 р. № 1153 Про затвердження Державної програми „Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці” на 2006 – 2010 рік // Офіційний вісник України. – 2005. – № 49. – С.40-41.
184. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 13. – С. 6–11.
185. Скибицкий Э.Г. Дидактическое обеспечение процесса дистанционного обучения // Дистанционное образование. – 2000. – № 1. – С. 21–25.
186. Кушерець В.І. Тенденції розвитку дистанційної освіти. – // Трибуна. – 2003. – № 11/12. – С. 5 – 7.
187. Дмитриева Н.А. К вопросу об электронном учебнике культуры [Електронний ресурс] // Проблеми шкільного і вузівського підручника: Зб. наук. праць. Вип. 1. – Донецьк: Український культурологічний центр, 2001. –115 с. – Режим доступу до збірн.: http://www.vesna.org.ua/txt/zbirk/pidr-v1/13.html.
188. Петренко В.И. Новые информационные технологии в учебном процессе [Електронний ресурс] // Проблеми шкільного і вузівського підручника: Зб. наук. праць. Вип. 1. – Донецьк: Український культурологічний центр, 2001. – 115 с. – Режим доступу до збірн.: http://www.vesna.org.ua/txt/zbirk/pidr-v1/15.html.
189. Медведева С.Н. Проектирование компьютерных технологий обучения для профессиональной математической подготовки по специальности „Прикладная математика и информатика”: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. – Казань, 2000. – 20 с.
190. Зелісько Л. До проблеми культурологічної підготовки майбутніх фахівців у вищій школі // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2001. – № 1. – С. 126–133.
191. Волов В.Т. Современное состояние и перспективы развития дистанционного образования в России // Инновации в образовании. – 2001. – № 4. – С. 5–10.
192. Андреев А.А. Введение в дистанционное обучение. - М.: МЭСИ, 1997. - С. 50 – 55.
193. Information Space of Culture and its Role in Spiritual Development of a Person and Society / V. Gritsenko, M. Vovk, A. Kotova, V. Uferov // Intern. Conf. „The Role of Information Technoogy in Cultural Development”. – Tehran, 2001. – Р. 13.
194. Дичковський С.І. Активація вивчення гуманітарних дисциплін засобами дистанційного навчання // Проблеми та шляхи розвитку вищої технічної освіти: VI Міжнар. наук.-техн. конф. К., 6 – 7 червня 2002 р. – К., 2002. – С. 205–208.
195. Полат Е.С. Дистанционное обучение: организационные и педагогические аспекты // ИНФО. – 1996. – № 3. – С. 13–16.
196. Onine resources for distance education [W:] Z.L. Berge, M.P. Collins (red.) / Computer mediated communication and the online classroom. – N.