ПЕТРЕНКО АНДРІЙ АРНОЛЬДОВИЧ . МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ГАЛИЦЬКИЙ ПЛАТОН (ГОРОДЕЦЬКИЙ): АДМІНІСТРАТИВНА, РЕЛІГІЙНО-ПРОСВІТНИЦЬКА ТА МІСІОНЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

brief description

ПЕТРЕНКО АНДРІЙ АРНОЛЬДОВИЧ . Назва дисертаційної роботи: "МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ГАЛИЦЬКИЙ ПЛАТОН (ГОРОДЕЦЬКИЙ): АДМІНІСТРАТИВНА, РЕЛІГІЙНО-ПРОСВІТНИЦЬКА ТА МІСІОНЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ"

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
ПЕТРЕНКО АНДРІЙ АРНОЛЬДОВИЧ
УДК 94(477):929:2-3″18″
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ГАЛИЦЬКИЙ
ПЛАТОН (ГОРОДЕЦЬКИЙ):
АДМІНІСТРАТИВНА, РЕЛІГІЙНО-ПРОСВІТНИЦЬКА ТА
МІСІОНЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
07.00.01 – історія України
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Науковий керівник
доктор історичних наук, професор
Ульяновський Василь Іринархович
КИЇВ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ТЕМИ ТА
ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ……………. 13
1.1. Аналіз історіографії……………………………………13
1.2. Джерельна база дослідження…………………………35
РОЗДІЛ 2. ЦЕРКОВНО-АДМІНІСТРАТИВНІ РЕФОРМИ В
КИЇВСЬКІЙ ЄПАРХІЇ ЗА МИТРОПОЛИТА
ПЛАТОНА (ГОРОДЕЦЬКОГО)……………………..52
2.1. Реформи в контролюючій та судово-наглядовій
сферах Київської єпархії………………………………52
2.2. Матеріальне становище парафіяльного
духовенства……………………………………………..66
РОЗДІЛ 3. РЕЛІГІЙНО-ПРОСВІТНИЦЬКА ПРОГРАМА ТА
ЦЕРКОВНО-ОСВІТЯНСЬКІ РЕФОРМИ ВЛАДИКИ
ПЛАТОНА………………………………………………80
3.1. Релігійно-просвітницька программа………………..80
3.2. Реформування церковнопарафіяльних шкіл………96
РОЗДІЛ 4. МІСІОНЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ МИТРОПОЛИТА
ПЛАТОНА…………………………………………….111
4.1. Місіонерський імператив та прояв елементів
екуменізму в діяльності митрополита…………….111
4.2. Місіонерська протиштундистська программа
архіпастиря в Київській єпархії……………………131
ВИСНОВКИ...………………………………………………………….159
ДОДАТКИ………………………………………………………………165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……...194
3
ВСТУП
Актуальність дослідження. Вивчення життя й діяльності непересічних
церковних лідерів останнім часом набуває все більшої популярності й навіть
гостроти на сторінках історії України. Якщо знакові особистості середньовіччя
та модерної доби цікаві з точки зору започаткування певних традицій та
створення ними видатних пам’яток духовного й матеріального штибу, то
духовні керманичі XIX ст. цікаві тим, що їх досвід, головні сфери діяльності та
наслідки діянь є дзеркалом нашого сьогодення.
Незгасаючий інтерес до вивчення діяльності митрополита Київського і
Галицького Платона (Городецького), зумовлений актуальністю його минулого
релігійного досвіду для сучасного життя в Україні, де залишаються
неврегульованими питання: канонічний інструментарій міжрелігійного діалогу,
духовно-історичне вихованням молоді, запровадження екуменічного діалогу,
реалізація концепції соборноправності. Всі ці та інші суголосні нашому часу
сфери діяльності митрополита Платона однозначно актуалізують його особу
для нашого сучасника й спричиняють до потреби комплексно дослідити сфери
адміністративної, релігійно-просвітницької та місіонерської діяльності
митрополита Платона, розкрити роль архіпастиря в релігійному та духовноінтелектуальному житті Київської єпархії (1882 – 1891 рр.).
Національна історична пам'ять зберігає релікварій-надгробок
митрополита Платона у головній історичній і духовній скарбниці України –
Святій Софії Київській. Надгробок застиглими образами святих покровителів
митрополита Платона несе декодування інформації щодо життя та діяльності
Київського архіпастиря. Розташований у Стрітенському вівтарі навпроти
надгробку видатного вченого-просвітителя Київського митрополита Євгенія
(Болховітінова), надгробок владики Платона може засвідчувати своєрідну
рівноцінність пошанування київською православною паствою цих двох
4
архієреїв. Окрім цього, кияни мають ще одну монументальну святиню-пам’ятку
– Покровський храм на Солом’янці у Києві (1895–1897 рр.), який збудували на
честь митрополита Платона в знак вдячності його справам.
Владика Платон прожив довге життя (1803-1891 рр.) та очолив Київську
кафедру вже вісімдесятилітнім старцем (з 1882 р.). Попри це на архіпастирі
лежали чисельні обов'язки в управлінні Київською єпархією, душеспасіння,
проповідництво, місіонерство і загалом духовна настанова усіх соціальних
прошарків, вікових, гендерних, освітніх та інших груп чисельної православної
пастви Київської єпархії.
Постать митрополита Київського і Галицького Платона (Городецького) до
певної міри є «знаковою» у своїй неординарності, прикметність якої в тому, що
архіпастир поєднував різні складові: великоросійство (походження, виховання)
та українство (напрям уподобання); переплетіння аскетичного та соціального
служіння. У зв’язку з цим, діяльність митрополита Платона привертає увагу не
тільки на київському рівні, але на сучасному тлі Української держави.
Структура нашого дослідження обґрунтована митрополичою програмою
Платона (Городецького), проголошеною в першій офіційній промові, у
митрополичому кафедральному соборі Святої Софії 21 березня 1882 року1
.
Спочатку владика Платон виокремлює завдання адміністративного характеру:
«мир дому сему»2
– як заклик до пізнання Істини, звільнення від гріха в Дусі
Святому, «чтобы у вас и окрест вас всегда и всюду царствовал мир
вожделенный во всех отношениях»3
. Тобто, владика Платон зустрічає свою
нову паству євангельськими словами про мир – як мир Божий. А київська
паства сприймається ним як уся повнота суспільства, де кожен повинен узяти

1 Две речи Высокопреосвященнаго Платона, митрополита киевскаго и
галицкаго. – К., Тип. Киево-Печерския Успенския Лавра, 1882. (Извлечено из
журнала Руководство для сельских пастырей за 1882 г. – С. 2.
2
Там само. – С. 2.
3
Там само. – С. 4.
5
участь у «благоустроении здешней епархии»4
. Ототожнення такого прояву
соборноправності вказує на теоретичну прихильність митрополита Платона до
устрою ранньохристиянської Церкви в адміністративній складовій.
Також у згаданій промові митрополит Платон визначає елемент
просвітницької діяльності. Архіпастир звертається до пастви, закликаючи до
сутнісного покращення суспільства через місію «духовної просвіти»5
. Засобом
цієї просвіти, на його думку, є образ сакруму Києва як початку християнства на
Русі. Саме тому просвітницька діяльність Платона (Городецького) мала бути
спрямована на відродження та збереження сакрального образу Києва як образу
«Иерусалима – Святого Града»6
. У майбутньому митрополичому служінні на
Київській кафедрі архіпастир відчував благоговіння перед великим сонмом
київських святителів та преподобних угодників Божих. Про це також владика
Платон засвідчував у листі до митрополита Санкт-Петербузьського та
Новгородського Ісидора (Нікольського): що йому добре було служити в Одесі і
він не думав її залишати, але Київ вабить його – не через сан, а «из-за большого
количества святынь»7
.
Отже, в програмі просвіти та євангелізації київської пастви архіпастир
опирається на принцип популяризації християнських святинь Київської єпархії,
відродивши ідею давньоруських книжників про Київ, як другий Єрусалим.
Крім адміністративних та просвітницьких завдань своєї діяльності,
владика Платон формулює програму місіонерства. Маючи досвід такого
служіння, пастир розуміє всю трудність справи. Тому він звертає свою увагу на
«духовную почву» київської «нивы Божией»: «…примет ли она охотно слово
спасения, которое я буду сеять на ней, и принесет ли желаемые плоды…»8
,

4
Там само. – С. 8.
5
Там само. – С. 8.
6
Там само. – С. 4.
7
ІР НБУВ. – Ф.174. – Спр. 3227. – Арк. 2.
8 Две речи Высокопреосвященнаго Платона, митрополита Киевскаго и
6
висловлюючи зацікавленість щодо духовної складової життя київського
суспільства: «…притом меня тревожит недоумение, какова духовная почва
здешней нивы Божией, которую мне теперь надлежит возделывать…»9
. З
промови митрополита Платона не складається чіткого розуміння «нивы
Божией»: чи це тільки православне населення, чи все київське християнське
суспільство з різними релігійними уподобаннями. Але принцип місіонерської
діяльності владики ґрунтується виключно на мирних засадах у дотриманні
заповіді любові: «…я желаю, чтобы в Церкви Божией, сущей в здешних
пределах, не было никаких распрей и раздоров, но господствовали
единомыслие и одна истинная вера Христова; я желаю, чтобы между вами,
братия, и другими жителями здешней страны не было никакой вражды и
взаимных ссор, но все жили в любви и согласии, как Бог заповедал»10
.
Важливо зауважити, що, маючи спершу сумнів щодо успіху місіонерської
справи, Платон (Городецький), утім, покладає надію на результат завдяки
синергії з київськими святими угодниками Божими. Архіпастир свідчить про
силу своєї любові до київської пастви, що є такою, як і в київських святих «к
земной родине их, которую они имели на земле и несомненно сохраняют на
небе»11. І саме цю любов він уважає запорукою вдалої місіонерської діяльності.
Тим архіпастир, не будучи уродженцем Київщини, сприймає себе в духовній
спорідненості з київською землею та її народом.
Платон (Городецький) у першій офіційній промові в сані митрополита
окреслює свою програму й виділяє адміністративну, просвітницьку та
місіонерську спрямованість діяльності. Головні принципи програми
ґрунтуються на поєднанні кафолічності як складової устрою

Галицкого... – С. 5.
9
Там само. – С. 5.
10 Там само. – С. 4.
11 Там само. – С. 5.
7
ранньохристиянської Церкви, популяризації «святого Києва» та синергії з
київськими святими угодниками Божими.
Діяльність Платона (Городецького) – яскрава й багатогранна, осягнення
якої – можливість розвитку духовних начал, віротерпимості, міжрелігійного
діалогу, потягу до духовних чеснот та збагачення історичного та церковного
досвіду сучасним науковцям, діячам Церкви й українським інтелектуалам.
Тож, митрополича програма об'єктивно вмотивовує необхідність
проведення окремого, комплексного дослідження адміністративної, релігійнопросвітницької та місіонерської діяльності Київського архіпастиря.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідної теми кафедри
Давньої та нової історії України історичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (11 БФ 046-01) «Історія
формування і розвитку Української держави».
Мета дисертаційної роботи полягає у висвітленні особи митрополита
Київського і Галицького Платона (Городецького) через комплексне
дослідження його адміністративної, релігійно-просвітницької та місіонерської
діяльності, розкриття ролі архіпастиря в релігійному і духовноінтелектуальному житті Київської єпархії (1882 – 1891 рр.) та міжцерковному й
міжконфесійному діалозі.
Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:
– розглянути висвітлення постаті в історіографії;
– з’ясувати інформаційний потенціал джерельної бази дослідження;
– дослідити реформи митрополита Платона (Городецького) в
контролюючій та судово-наглядовій системах Київської єпархії;
– висвітлити розвиток ідеї соборноправності;
– розкрити заходи Київського митрополита щодо покращення
матеріального становища парафіяльного духовенства в єпархії;
8
– висвітлити релігійно-просвітницьку програму митрополита
Платона, з’ясувати особливості її втілення;
– показати роль архіпастиря у відродженні церковноприходських
шкіл в єпархії;
– проаналізувати типологію та мотивацію спрямованості
місіонерської діяльності Платона (Городецького);
– системно розкрити місіонерсько-апологетичну діяльність
Київського митрополита та з’ясувати її результативність.
Об’єктом дослідження є постать Платона (Городецького), як духовноінтелектуального керівника Київської єпархії, адміністратора, просвітника та
місіонера Православної Церкви в України.
Предметом дослідження є програма та діяльність митрополита
Київського і Галицького Платона (Городецького) в адміністративній, релігійнопросвітницькій та місіонерській сферах життя Київської єпархії.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період перебування Платона
(Городецького) на Київській кафедрі (1882 – 1891 рр.). Разом з тим, для
поглибленого осмислення духовно-інтелектуальної складової програми дій
владики Платона, ми вдаємось до порівняльного аналізу його досвіду щодо
адміністративної, релігійно-просвітницької та місіонерської діяльності на таких
попередніх кафедрах Російської Православної Церкви [надалі РПЦ]: Литовська
(з 1843 р.), Псковська (з 1848 р.), Ризька (з 1850 р.), Донська (з 1867 р.),
Херсонська (з 1877 р.), та досліджуємо процес становлення його особистості в
духовних навчальних закладах (1811-1827 рр.).
Географічні межі дослідження локалізовані територією Київської
єпархії, що на той час збігалася з межами Київської губернії. Водночас, в
рамках сучасної методології, в дослідженні зазначені стосунки Платона
(Городецького) з представниками «світового» Православ’я та іншими
релігійними угрупуваннями, як в межах Російської імперії, так і за кордоном.
9
Методологічну й теоретичну основу дисертації складають принципи
об’єктивності та історизму до вирішення основних завдань та релігійної
незаангажованості, що охоплює загальнонаукові, міждисциплінарні та
спеціальні методи дослідження.
В реалізації загальнонаукових методів було використано сучасні методи
історичної антропології, біографіки, інтелектуальної історії.
Серед спеціальних методик ключове місце посідає
біографістика/біографіка, що дає можливість через багатограну діяльність
митрополита Платона розкрити його внутрішній «портрет». Ми
використовуємо типологічні підходи до біографічного дослідження, а саме –
«біографія і контекст», коли біографія зберігає свою специфіку відбиття з
контекстом – вплив епохи, атмосфери життя й спілкування на Платона
(Городецького); «біографія і герменевтика», завдяки чому можна показати
сукупність певних моральних принципів церковного виховання, які
переломлюються через поведінкові моделі ієрарха (Платона (Городецького) у
конкретно-історичній (остання чверть ХІХ ст.) та регіонально-специфічній
формі (київське середовище).
Екзистенційно-антропологічний підхід біографістики надає можливість
по-новому інтерпретувати митрополита Платона «очима» його сучасників
різного рівня наближення з певним кодом самоідентифікації архіпастиря. Такий
підхід дозволяє через висвітлення митрополичої програми дослідити
сприйняття суспільством образу архіпастиря, розкрити алгоритм
функціонування Православної Церкви і висвітлити стосунки митрополита
Платона з різними християнськими деномінаціями.
Поряд з методами біографістики ми застосували підходи духовноінтелектуальної історії, завдяки яким розкриваються релігійно-культурні,
гуманітарно-соціальні компоненти у сприйнятті митрополитом Платоном
зовнішнього інтелектуального «світу» і самого себе.
10
Приймаючи до уваги, що митрополит Платон належав до плеяди «старої»
російської інтелігенції, відзначимо, що він отримав не тільки належне
виховання, але й вищу духовну освіту, це дозволило йому вільно володіти
різними іноземними мовами. Тож застосування «лінгвістичного» підходу надає
можливість з’ясувати, як митрополит Платон сприймався у системі
різноманітних комунікативних зв’язків тогочасного суспільства.
Метод джерельної евристики дозволив виявити неактуалізовані групи
джерел, котрі розкривають найважливіші сфери діяльності митрополита
Платона в еволюції хронотопу.
Крім того було використано загальноприйняті наукові методи:
– аналіз (з метою вивчення програми діяльності митрополита Платона);
– синтез та узагальнення (виявлення сприйняття діяльності архіпастиря
християнським соціумом Київської єпархії, розкриття цілості релігійної
проблематики в Київській єпархії);
– статистичний (для аналізу офіційних відомостей по Київської губернії
щодо показників її населення, кількості православних храмових споруд,
конфесійної динаміки).
Враховуючи специфіку релігійно-публічної діяльності Платона
(Городецького), ми застосовували міждисциплінарний підхід з використанням
методів богословських, філософських і соціологічних наук.
Завдяки методам богословської науки (аксіологічний, порівняльний) та її
спеціальним галузям (гомілетика, пастирське, моральне та викривальне
богослов'я), образ митрополита Платона розкривається в контексті релігійних
подій які відбувалися у др. пол. XIX ст. в Україні або в межах території РПЦ, а
також в контексті богословської думки та теорії.
Враховуючи те, що діяльність Платона (Городецького) була публічною та
впливала на певний соціум, постать митрополита Платона потребує вивчення
через комплекс методів соціологічної та філософської наук (системно-
11
структурний, типологічний). У цьому сенсі може допомогти реконструкція
контексту «соціальної площини», в якій жив та діяв Платон (Городецький), що
дозволить виявити вплив середовища на свідомість митрополита.
Отже, методологічний інструментарій дозволяє дослідити діяльність
Платона (Городецького).
Наукова новизна роботи полягає у тому, що дисертаційне дослідження є
новим комплексним аналізом адміністративної, релігійно-просвітницької і
місіонерської діяльності Київського і Галицького митрополита Платона
(Городецького) у вітчизняній та зарубіжній, світській і конфесійній
історіографії. До наукового обігу запроваджуються численні неактуалізовані
архівні джерела, які дозволили концептуально розглянути заявлені
дослідницькі питання:
– реконструйовано програму діяльності митрополита Платона на
Київській кафедрі, відображену в першій офіційній промові владики в Св. Софії
Київській;
– вперше запропонована система адміністративних єпархіальних реформ
митрополита Платона;
– дисертація є більш повним комплексним дослідженням «Постанов» та
«Послання» з’їзду архієреїв «Південно-Західного краю» 1884 р., як
регіонального прояву соборноправності.
Більш детально проаналізована діяльність митрополита Платона щодо
покращення матеріального становища єпархіального кліру та сімей
духовенства.
З нових позицій проаналізовані ідеї митрополита Платона та способи їх
втілення щодо розвитку церковнопарафіяльних шкіл в Київській єпархії.
Більш поглиблено розглянута духовно-інтелектуальна складова релігійнопросвітницької діяльності Київського митрополита.
Уточнені типологія та мотивація місіонерської діяльності архіпастиря.
12
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що
матеріали та висновки дослідження можуть бути використані в подальшому
вивченні історії Православної Церкви та історії України XIX ст., у розробці
спеціальних історичних та богословських курсів, навчальних програм та
посібників.
Особистий внесок здобувача. Винесені на захист положення та
висновки дослідження адміністративної, релігійно-просвітницької та
місіонерської діяльності митрополита Платона (Городецького) отримані
самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної
роботи обговорювалося на чотирьох міжнародних наукових конференціях
різного рівня, зокрема: «Причорноморський центр досліджень проблем
суспільства. Міжнародні науково-практичні конференції «Суспільні науки:
напрямки та тенденції розвитку в Україні та світі» (Одеса, 17-18 липня 2015 р.),
Міжнародна науково-практична конференція музею історії Десятинної церкви
(Київ, 24 листопад 2013 р.; Київ, 13 листопада 2014 р.), Міжнародна науковопрактична конференція молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 7 квітня
2016 р.).
За темою дисертації опубліковано одинадцять статей, 5 з яких – у
наукових фахових виданнях, у тому числі одна стаття – у зарубіжному
науковому виданні. Окремі положення та результати дослідження додатково
відображені у 6 публікаціях тез та виступів на наукових конференціях.
Структура дисертації обумовлена об’єктом, предметом, метою та
завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів,
восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (107
сторінок, 962 найменуваннь) та чотирьох додатків (29 сторінок). Загальний
обсяг дисертації – 301 сторінка.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дає змогу зробити наступні висновки:
– Образ митрополита Платона (Городецького) відображений через
історичні студії, як церковних так і світських авторів. Прижиттєві біографічні
видання і сам владика Платон у своїх спогадах розкривали усі напрями
архіпастирської діяльності виключно в позитивному ключі. Це стосувалося
також некрологів та посмертних ювілейних видань. За радянських часів
об’єктивне вивчення церковних діячів стало неможливим. Історію РПЦ XIX ст.
довгий час вивчали лише діаспорні вчені, які через призму поглядів на
Православну Церкву в Україні та свою конфесійну приналежність чи
уподобання надавали різних, навіть протилежних відтінків образу Платона
(Городецького). Саме ці праці стали підґрунтя для сучасних наукових історикоцерковних студій в Україні та загальної популяризації постаті митрополита
Платона. В часи незалежної Української держави спостерігається помітне
зростання інтересу до вивчення історії Православної Церкви та її чільних
діячів. Митрополит Платон знову став предметом дослідження кількох новітніх
вітчизняних історичних студій. Однак всі ці праці лише фрагментарно
розкривають образ архіпастиря. Тож залишається актуальним поглиблений
аналіз діяльності Київського митрополита Платона на широкому тлі життя
Церкви, України та соціально-політичних реалій останньої чверті XIX ст.
– Для вирішення поставлених наукових завдань є достатньо
репрезентована джерельна база. Кожен із видів джерел дозволяє розкрити іншу
іпостась архіпастиря, виявити його роль у різних сферах життя Київської
єпархії та визначити вплив на релігійні процеси, які відбувалися в Православній
Церкви в Україні та в усій Російській імперії. Різноманітність інформаційного
потенціалу джерельної бази надає можливість провести реконструкцію
діяльності митрополита Платона та у всій повноті осмислити її внутрішню
160
духовно-інтелектуальну складову. Загалом, джерельна база є достатньо
репрезентативною для дослідження адміністративної, просвітницької та
місіонерської діяльності митрополита Платона.
– Встановлено, що ключ до розуміння діяльності митрополита Платона
поданий у першій офіційній промові в сані митрополита, де зазначається її
адміністративна, релігійно-просвітительська та місіонерська спрямованість
програми архієрея. Головні принципи програми ґрунтуються на поєднанні
кафолічності як складової устрою ранньохристиянської Церкви, популяризації
«святого Києва» та синергії з київськими святими угодниками Божими у
місіонерській справі.
Серед його адміністративних реформ виділяються: відокремлення судової
системи від контролюючої в місцевих органів влади. Духовні слідчі були
зобов’язані вести судові справи, зокрема попереднє та формальне слідство, без
втручання благочинних. Позбавлення судової функції благочинних дало змогу
зменшити їх кількість, але посилити наглядовий обов’язок, призначаючи їм
помічників і ретельно підбираючи кандидатури самих благочинних.
Встановлено, що процес децентралізації адміністративно-судових органів
єпархіального управління не вплинув на послаблення митрополичої влади.
Відкриття третього Канівського вікаріатства посилило контроль митрополита
Платона у загальній системі управління єпархією. Крім того, наявність трьох
київських вікаріїв підносило Київську єпархію серед інших єпархій РПЦ.
– Встановлено, що з’їзд увібрав елементи архієрейського собору.
Виявлено, що зусиллями митрополита Платона в Києві фактично відбулося
самостійне одноразове відновлення класичної ідеї соборноправності
Православної Церкви в Україні, що вказує на прихильність Київського
митрополита до адміністративного устрою ранньохристиянської Церкви.
– Доведено, що митрополит Платон намагався покращити матеріальне
становище православного кліру та їх сімей. Наслідком чого, збільшилася
161
кількість самостійних православних парафій, була запроваджена емеритальна
каса (нова система пенсійного нарахування за віковим принципом), надавалась
фінансова підтримка багатьом нужденним клірикам та вірянам на їх листипрохання.
– З’ясовано, що митрополит Платон усіляко підтримував прагнення
духовно-інтелектуальних представників щодо інтерпретації древнього сакруму
Києва як образу «Єрусалиму – Святого Граду» у інформаційно-сакральному,
інтелектуально-навчальному та морально-виховному просвітницькому вимірі.
Наслідком чого, були задіяні загальноприйняті богослужбові, храмовоархітектурні, іконо-релікварні релігійні форми популяризації сакруму київської
землі, релігійно-просвітницькі центри з безкоштовними бібліотеками та
недільними читаннями, православно-просвітницькі братства та товариства.
– Встановлено, що адміністративна діяльність Платона (Городецького)
щодо ЦПШ була спрямована на посилення системи централізації, на
підвищення рівня викладання, поширення світсько-прикладних предметів.
Кадрова політика київського архіпастиря щодо ЦПШ була спрямована на
скорочення вакантних учительських посад шляхом надання можливості
дияконам та мирянам викладати в церковних школах за згодою засновників
церковних шкіл – священиків. Покращити матеріальне становище ЦПШ
митрополит Платон намагався за допомогою благодійницької діяльності
меценатів, офіційних внесків місцевого населення Київської єпархії та власних
пожертв з коштів утримання митрополита. Результатом реформ ЦПШ стало їх
збільшення, однак воно відбувалося пропорційно приросту населення в
Київській губернії. Це доводить, що за часи митрополитства Платона
Православна Церква в Україні зберігала вплив на початково-освітянську сферу
без прозелітизму в іновірному середовищі.
– Визначено, що виключно мирні методи місіонерської діяльності
митрополит Платон застосовував при ведені діалогу зі старообрядцями, пошуку
162
спільних релігійних рис з католиками або моральних принципів з іудеями та
іншими релігійними течіями. Досліджені елементи екуменізму щодо
представників Римо-Католицької Церкви: христоцентричність, рівноправ’я між
Церквами, народовладдя, принцип християнської любові.
Іншою складовою місіонерської програми митрополита Платона була
«контрреформація», яка була спрямована на боротьбу з штундизмом та
загальноінославним прозелітизмом. На основі мікроісторичного аналізу
розглянуто функцію роботи спеціально створеного місіонерського апарату в
Київській єпархії. Такий підхід дозволив простежити його пірамідальну
систему функціонування, яка позначена принципом: всі члени Церкви, як Тіло
Христове, покликані були взяти на себе обов’язок місіонерського свідчення.
Встановлена взаємодія Церкви з державними органами управління в сфері
місіонерської діяльності, яка позначена неефективністю. За допомогою
єпархіальних, окружних та місцевих посад місіонерів у підпорядкуванні
місіонерських братств та вікарного Уманського єпископа відбувалася
тимчасова місіонерська діяльність. Тривалу протиштундистську місіонерську
діяльність було покладено на церковнопарафіяльні школи. Усі місіонерські
органи перебували під особистим контролем архіпастиря. Вагомою заслугою
митрополита Платона (Городецького) є фінансово-матеріальне забезпечення
місіонерського апарату.
Статистичні дані про місіонерську діяльність свідчать, що
протиштундистська місія в Київській єпархії була складним та локальним
явищем, оскільки штундизм поширювався в різні куточки єпархії. Збільшення
чисельності штундистів за митрополитства Платона на Київський кафедрі дає
підставу вважати, що запроваджена інформаційна протиштундистська місія
була орієнтована не стільки на ліквідацію самої «єресі» або її представників,
скільки на спробу зупинити поширення штундизму та зміцнити православну
віру в народі, підвищити рівень знань про Православ’я в цілому. Доведено, що
163
місіонерська діяльність митрополита Платона це своєрідний код всієї
діяльності Київського архіпастиря. Різні погляди та методи митрополита
Платона у загальній місіонерській діяльності пояснюються тим, що митрополит
застосовував місіонерську дипломатію з представниками різних релігійних
деномінацій, але сприймав будь-який прозелітизм на території Київської єпархії
як загрозу знищення історично-духовної та культурної основи традиційного
православного сакруму Київської землі.
Даючи загальну оцінку діяльності митрополита Платона слід зазначити,
що «київська доба» в житті архіпастиря хоча була найкоротшою, але стала
найяскравішою, найрезультативнішою і найважливішою для архіпастирської
самореалізації. Адміністративна, релігійно-просвітницька та місіонерська
діяльність митрополита Платона була спрямована на відродження церковноісторичної пам’яті київської християнської пастви та її духовно-інтелектуальне
виховання в контексті православної віри. В оточенні митрополита були
представники української інтелегенції (Петро Лебединцев), які впливали на
його церковну політику. Тому митрополит не тільки розробив намічену
програму діяльності, але її реалізував у синхронізації з українофільською
ідеологією щодо адміністративного та релігійно-культурного піднесення
Київської єпархії.
Таким чином, на прикладі образу митрополита Платона можна
спостерігати історичну епоху православного життя в Україні останньої чверті
XIX cт. Портрет якого постає як дієвий православний адміністратор, просвітник
та місіонер Київської єпархії.
Подальші перспективи дослідження образу митрополита Платона
полягають у поглибленому аналізі його особистої благодійницької діяльності в
Київській єпархії та поза її межами, можливості залучити до джерельної бази
документи інших історичних фондів закордонних архівів, які розкриють
164
міжцерковну та міжрелігійну діяльність Київського митрополита, що дозволить
виявити роль митрополита Платона на рівні «світового» Православ’я