Петрів Христина Володимирівна Концептосфера національної ідентичності та її мовна об’єктивація в публіцистичних текстах Оксани Пахльовської

brief description

Петрів Христина Володимирівна, тимчасово не пра­цює: «Концептосфера національної ідентичності та її мовна об’єктивація в публіцистичних текстах Оксани Пахльовської» (10.02.01 - українська мова). Спецрада Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ПЕТРІВ ХРИСТИНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 811.161.2’42:17.023.32:82-92 Пахльовська (043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
КОНЦЕПТОСФЕРА НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ТА ЇЇ МОВНА
ОБ’ЄКТИВАЦІЯ В ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТЕКСТАХ
ОКСАНИ ПАХЛЬОВСЬКОЇ
10.02.01 – українська мова
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________________________________________ (Х. В. Петрів)
Науковий керівник: Климентова Олена Вадимівна,
доктор філологічних наук, доцент
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП ....................................................................................................................... 16
РОЗДІЛ 1. КАРТИНА СВІТУ ЯК ДОСЛІДНИЦЬКА ПАРАДИГМА:
ДІАХРОНІЧНИЙ ТА СИНХРОНІЧНИЙ ПІДХОДИ............................................ 25
1.1. Дефінітивне становлення наукового поняття “картина світу”...................... 25
1.2. Теоретичне моделювання мовної особистості автора.................................... 35
1.3. Концепт і концептосфера в лінгвокогнітивних підходах .............................. 41
1.3.1. Концепт як об’єкт дослідження когнітивної лінгвістики................. 41
1.3.2. Структура концепту.............................................................................. 49
1.3.3. Поняття концептосфери як упорядкованої сукупності вербалізаторів
концепту........................................................................................................... 52
1.3.4. Інтерпретативні методи в лінгвістичній теорії концептів ................ 57
1.4. Вивчення концептосфери НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ в українській
лінгвістиці ................................................................................................................. 73
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ................................................................................... 77
РОЗДІЛ 2. МОВНА ОБ’ЄКТИВАЦІЯ КОНЦЕПТОСФЕРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ
ІДЕНТИЧНОСТІ В ПУБЛІЦИСТИЦІ ОКСАНИ ПАХЛЬОВСЬКОЇ .................. 81
2.1. Національна мова й конструкти національної ідентичності в гуманітарному
дискурсі ...................................................................................................................... 81
2.2. Номінативне поле ІДЕНТИЧНОСТІ в публіцистиці О. Пахльовської......... 95
2.2.1. Номінативи як ресурс формально-функціонального тезауруса
концепту НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ .............................................. 99
2.2.2. Специфіка використання атрибутивів у вербалізації концепту
НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ............................................................. 101
2.2.3. Предикатна специфіка вербалізаторів концепту НАЦІОНАЛЬНА
ІДЕНТИЧНІСТЬ............................................................................................ 104
2.3. Концептосфера НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ в публіцистиці Оксани
Пахльовської............................................................................................................ 109
2.3.1. Ядерна зона концептосфери НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ...........110
14
2.3.1.1. Концепт УКРАЇНА як домінанта концептосфери НАЦІОНАЛЬНОЇ
ІДЕНТИЧНОСТІ ..................................................................................................... 111
2.3.1.2. ЄВРОПА (ЗАХІД) та РОСІЯ як протилежні концепти в концептосфері
української НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ................................................. 116
2.3.1.3. Вербалізація концепту МОВА в концептосфері НАЦІОНАЛЬНОЇ
ІДЕНТИЧНОСТІ ..................................................................................................... 128
2.3.1.4. Концепт ПАМ’ЯТЬ як складник ядра концептосфери НАЦІОНАЛЬНОЇ
ІДЕНТИЧНОСТІ ..................................................................................................... 132
2.3.1.5. Концепт КУЛЬТУРА в аспекті моделювання концептосфери
НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ .................................................................... 136
2.3.1.6. Об’єктивація концепту СУСПІЛЬСТВО в текстах О. Пахльовської ... 141
2.3.2. Приядерна зона та периферія концептосфери НАЦІОНАЛЬНОЇ
ІДЕНТИЧНОСТІ ........................................................................................... 148
2.3.2.1. Релігійність як вияв національної ідентичності в публіцистиці
О. Пахльовської....................................................................................................... 148
2.3.2.2. Експлікація концепту ЦЕРКВА в ідіостилі О. Пахльовської................ 156
2.3.2.3. Концепт БОГ у парадигмі складників української національної
ідентичності ............................................................................................................. 160
2.3.2.4. Лінгвокогнітивна маркованість сакральних концептів ДУША і ДУХ у
публіцистиці О. Пахльовської ............................................................................... 165
2.4. Соціолінгвістичні виміри концепту НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ......... 174
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ................................................................................. 184
РОЗДІЛ 3. ПРАГМАЛІНГВІСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТЕКСТОВИХ
РЕПРЕЗЕНТАЦІЙ КОНЦЕПТУ НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ. .............. 190
3.1. Семантичний резонанс як основний прийом текстової об’єктивації
авторської концептології НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ......................... 190
3.2. Текстові механізми моделювання чинника адресатності в публіцистиці
О. Пахльовської....................................................................................................... 199
15
3.3 Екстралінгвальна та інтралінгвальна детермінація заголовків у публіцистиці
О.Пахльовської........................................................................................................ 203
3.4. Прагматичний потенціал вставних конструкцій в ідіостилі
О. Пахльовської....................................................................................................... 210
3.5. Психолінгвістична специфіка публіцистичних творів О. Пахльовської (на
основі проведеного опитування) ........................................................................... 221
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ................................................................................. 233
ВИСНОВКИ............................................................................................................. 237
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................... 245
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................... 265
ДОДАТКИ................................................................................................................ 268
ДОДАТОК А ........................................................................................................... 268
ДОДАТОК Б ............................................................................................................ 269
ДОДАТОК В............................................................................................................ 270
ДОДАТОК Г ............................................................................................................ 271
ДОДАТОК Ґ ............................................................................................................. 272
ДОДАТОК Д............................................................................................................ 273
ДОДАТОК Е ............................................................................................................ 274
ДОДАТОК Є............................................................................................................ 291
ДОДАТОК Ж ........................................................................................................... 292
ДОДАТОК З............................................................................................................. 300
ДОДАТОК И............................................................................................................ 310

bibliography

ВИСНОВКИ
Проведене лінгвістичне дослідження концептосфери НАЦІОНАЛЬНОЇ
ІДЕНТИЧНОСТІ в публіцистичних текстах О. Пахльовської у площині
міждисциплінарних підходів та взаємовідношень сучасних напрямів розвитку
мовознавчої науки дало змогу дійти таких висновків:
1. Проаналізовані дефініції мовної, концептуальної та індивідуальноавторської картин світу свідчать, що, з одного боку, індивідуально-авторська
картина світу виростає з об’єктивних складників концептуальної картини світу, а
з іншого – вона є відображенням суб’єктивних уявлень. Мовна індивідуальноавторська картина світу О. Пахльовської як сучасного лідера думки є цікавим
об’єктом наукового вивчення, оскільки це потужний комунікативний чинник,
задіяний у формуванні суспільної думки про проблемні аспекти соціальної,
політичної, культурної дійсності та про шляхи їх розв’язання.
2. Проаналізовані гуманітарні підходи до визначення категорії
НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ продемонстрували, що для країн Європи, у
тому числі й України, які є країнами з титульними націями, на етапі утвердження
державності саме мова є основним маркером ідентичності поруч із культурою та
релігією. Натомість для американських та інших поліетнічних країн мова не
займає пріоритетну позицію, але все одно входить до переліку основних чинників
ідентичності.
3. Номінативне поле концепту НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ, окреслене
шляхом аналізу контекстуального оточення ключового слова концепту та
встановлення його формально-функціонального тезаурусу, дало змогу визначити
частиномовну належність вербалізаторів цього концепту, а частота вживань у
текстах О. Пахльовської предикатів, номінативів та атрибутивів, що формують
номінативне поле НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ, дозволила сегментувати їх
на ядерну, приядерну та периферійну зони. Серед предикатів ядерну зону
посідають ті, що містять такі значення: ‘творити’, ‘руйнувати’, ‘шукати’,
‘рятувати’, ‘мати’. До того ж, значення ‘творити’ актуалізується найчастіше в
контексті європейської ідентичності, тоді, як предикати з іншими названими
238
значеннями вербалізують українську ідентичність. Серед номінативів укладеного
поля яскраво представлені ‘Україна’, ‘нація’, ‘країна’, ‘суспільство’, однак
трапляються й абстрактні номінативи ‘пам’ять’, ‘знання’, ‘свобода’, ‘пошук’,
‘втрата’, ‘ідея’, ‘толерантність’, ‘синтез’, які свідчать про схильність до
узагальнення в мисленнєвому оперуванні інформаційними структурами. Група
атрибутивів частково містить значення, співвідносні зі значенням номінативів
(‘українська’, ‘російська’, ‘європейська’), а також ті, що мають оцінний
складник (‘модерна’
,
‘сучасна’
,
‘імперська’). Варто зазначити, що останніх було
зафіксовано значно менше. Подібно до номінативів, атрибутиви розкривають
потенціал концепту, дають змогу ширше осягнути авторське бачення
концептосфери НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ О. Пахльовською.
На основі номінативного поля НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ було
сформовано поле концепту ІДЕНТИЧНІСТЬ (за публіцистичними текстами
О. Пахльовської) та, відповідно, виділено його ядерні та периферійні значення в
авторському осмисленні. Зокрема, ядро цього концепту окреслюють значення
‘держава’, ‘нація’, ‘культура’, ‘втрата’, ‘політичні й культурні орієнтири’,
‘захист’, ‘формування’. Як і серед чинників ідентичності, виділених науковцями
в гуманітарному дискурсі, у цьому переліку є ‘культура’ та ‘політичні й
культурні орієнтири’, однак немає ‘релігії’, що засвідчує специфіку авторської
версії ідентичності.
4. Комплексний аналіз семантичного наповнення концептосфери
УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ зумовив розподіл концептів,
які формують цю концептосферу, на три групи: ядерну, приядерну та
периферійну.
Детальний опис ядерної зони концептосфери НАЦІОНАЛЬНА
ІДЕНТИЧНІСТЬ, що представлена концептами УКРАЇНА, РОСІЯ, ЄВРОПА,
ЗАХІД, МОВА, ПАМ’ЯТЬ, КУЛЬТУРА і СУСПІЛЬСТВО, дав можливість
сформувути схему взаємозв’язку та перетину концептів УКРАЇНА, ЄВРОПА та
РОСІЯ і простежити їхні основні значення, актуалізовані вербалізаторами цих
концептів у текстах О. Пахльовської. Зокрема, ключове слово концепту УКРАЇНА
239
експлікує значення ‘роздоріжжя’ та ‘європейської країни’, а також значення
‘буфер’, ‘флюгер’, ‘частина від цілого’, ‘дорога’, ‘шлях’ у контексті аналізу
концепту ЄВРОПА. Ключове слово останнього, відповідно, репрезентоване
значеннями ‘порятунок’, ‘інтеграція’ та ‘свій’ на противагу значенню ‘чужий’,
яке простежується в полі концепту РОСІЯ поруч із такими, як ‘поганий брат’ та
‘сусід’.
Концепт МОВА як домінанту концептосфери НАЦІОНАЛЬНА
ІДЕНТИЧНІСТЬ, за матеріалами публіцистичних текстів О. Пахльовської,
репрезентують вербалізатори, що розкривають значення ‘надбання нації’,
‘об’єкт індивідуального вибору’, ‘ідентифікатор нації’, ‘чинник розвитку’,
‘транслятор культури’, ‘об’єкт тиску’, ‘тактика бою’.
Концепти ПАМ’ЯТЬ, КУЛЬТУРА і СУСПІЛЬСТВО, будучи тісно
взаємопов’язаними, є вкрай важливими в концептосфері НАЦІОНАЛЬНА
ІДЕНТИЧНІСТЬ, адже демонструють глобальну систему, в якій крах однієї з
ланок неминуче веде до руйнування усієї системи. Концепт ПАМ’ЯТЬ
репрезентує передусім історичну та національну пам’ять, а його ключове слово
містить значення ‘засіб неперервності історії’. У складі вербалізаторів концептів
КУЛЬТУРА і СУСПІЛЬСТВО чітко простежуємо значення ‘жива сутність’, що
свідчить про ставлення авторки до суспільства й культури як живого організму,
динамічних сутностей.
Проведений аналіз ядерної зони концептосфери НАЦІОНАЛЬНОЇ
ІДЕНТИЧНОСТІ показав, що саме Європа в публіцистичному дискурсі
О. Пахльовської постає як об’єкт прагнення, як сфера бажаного, а не дійсного в
контексті цивілізаційного вибору українців.
Аналіз приядерної та периферійної зон концептосфери НАЦІОНАЛЬНОЇ
ІДЕНТИЧНОСТІ, з одного боку, засвідчив, що світоглядні позиції
О. Пахльовської входять в універсальну й загальнонаціональну картини
ідентичності, а з іншого, продемонстрував її авторське світобачення. Зокрема,
дослідження цих зон дало змогу простежити інтерпретаційну динаміку
вербалізації концепту ПРАВОСЛАВ’Я в публіцистиці О. Пахльовської впродовж
240
2004–2016 років і засвідчило тенденцію до інтенсифікації семантичного негативу,
що прямо вказує на процеси десакралізації концепту в авторській мовній картині
світу. Така репрезентація концепту, який найчастіше постає в контексті
російського світогляду, засвідчує інтенцію його імпліцитного виштовхування з
центральних позицій на периферію семантосфери української мовної картини
світу. Вербалізатори цього концепту актуалізують значення ‘війна’,
‘несмиренний’, ‘нищення’, ‘аутсайдер’, що стверджує про політизацію
православ’я в текстах публіцистки, пройнятих іронічним та саркастичним
змістом, пов’язаним із Росією. Крім того, інтерференція сакрального та
профанного засвідчує тут неосемантизацію концепту ПРАВОСЛАВ’Я насамперед
завдяки політизованим контекстам. Вербалізатори концепту ЦЕРКВА, як і
розглянутого вище, містять не лише значення сакрального, а найчастіше
актуалізують значення ‘держава’, що теж пов’язано з російським менталітетом.
Це свідчить про те, що, за О. Пахльовською, у складі НАЦІОНАЛЬНОЇ
ІДЕНТИЧНОСТІ сакральні концепти ПРАВОСЛАВ’Я і ЦЕРКВА, вербалізатори
яких постають в одному контексті з Росією, не займають ядерної позиції, а
знаходяться радше на периферії. Така ж позиція належить і концептові БОГ, який
у текстах О. Пахльовської також втрачає традиційне осмислення та здобуває
більш приземлене значення – ‘російський світ’, а такі значення, як ‘Вища сила’ і
‘сфера Господнього впливу’ вербалізатора “Бог” мають здебільшого сатиричне
аксіологічне наповнення.
Попри те, релігійні почування в світоглядній картині О. Пахльовської
посідають особливе місце серед складників культурної парадигми буття
українців, хоча й належать до периферійної частини концептосфери
НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ. Концепти ДУША і ДУХ забезпечують
зв’язок між окремою людиною і ментальністю нації. Аналіз виявив, що текстові
репрезентанти концептів об’єктивують етнокультурні уявлення українців про
душу як сакральний локус, стан якого визначає не тільки прижиттєву долю
людини, а й сценарій існування нетлінної сутності після смерті, і дух як рушійну
силу вдосконалення окремої людини, рідної землі і світу в цілому. На особливий
241
інтерес заслуговують значення ‘кордон’ і ‘влада’, утілені вербалізаторами
концепту ДУША, а також значення ‘внутрішній стан’ та ‘істота, сутність’,
закладені у вербалізаторах концепту ДУХ.
Авторка, апелюючи до релігійних концептів, намагається вплинути на
формування в українців європейської культурної свідомості, проте стратегія
розвитку України, що полягає в наближенні до Заходу, постає в текстах
О. Пахльовської цілком реально – із врахуванням можливих ризиків і
використанням усіх можливостей світу. Таким чином, релігія не займає ядерної
позиції в концептосфері НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ авторки, адже
вербалізатори сакральних концептів виконують почасти іронічну, сатиричну
функції у контекстуальному оточенні з Росією. Однак релігія, яка є одним із
конструктів української ідентичності, постає в О. Пахльовської тим чинником, на
ґрунті якого формується вектор національного руху в період потужних
глобалізаційних та інтеграційних процесів.
5. Потреба аналізу реляції вербалізаторів НАЦІОНАЛЬНОЇ
ІДЕНТИЧНОСТІ, виявлених у текстах О. Пахльовської, з уявленнями сучасних
українців зумовила проведення соціолінгвістичного опитування щодо визначення
маркерів ідентичності носіями мови. Опитування показало, що найвищі оцінки
отримав саме мовний критерій (спільна мова) визначення ідентичності,
оскільки більше половини (52,8%) усіх опитаних українців оцінюють мову як
визначальний чинник, виставляючи йому найвищий бал. П’ята частина (24,7%)
респондентів оцінила мову чотирма балами, що свідчить про їхню, хоч і неповну,
але переконаність у баченні мови маркером національного самовизначення.
Соціолінгвістичне опитування дало змогу розставити чинники ідентичності
в порядку їх спадання, а саме: спільна мова; спільні дії (рішення, досягнення
результатів); людські переконання (члени нації визнають один одного як
співвітчизників); спільне історичне минуле; спільна економіка; постійне
проживання в одній країні; спільна релігія. Зіставлення результатів опитування зі
схемою концептосфери О. Пахльовської засвідчило, що наведений вище перелік
маркерів ідентичності не суттєво відрізняється від тих, які виділяємо в
242
публіцистичних текстах О. Пахльовської. Зокрема, в авторки концепт МОВА
також знаходиться в ядрі концептосфери поруч із історичною пам’яттю та
культурою, а фактори території, досвіду та економіки розташовані на периферії, а
отже, не відіграють першочергову роль у формуванні національної ідентичності.
Однак, на противагу опитуванню, чинник релігії у авторській концептосфері
НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ О. Пахльовської розташований у приядерній
зоні.
6. Вивчення сприйняття авторського світобачення НАЦІОНАЛЬНОЇ
ІДЕНТИЧНОСТІ свідомістю читачів уможливило виокремити прийом
семантичного резонансу та особливу функцію заголовків і вставних конструкцій.
Аналіз специфіки заголовків дав змогу встановити, що екстралінгвальна
детермінація заголовків у публіцистиці О.Пахльовської в дискурсі національної
ідентичності виявляється в їхній реляції з болючими проблемами української
історії та сучасності, намаганні оновити парадигму менталітетних ознак
української нації шляхом імплементації європейських цінностей. Натомість
інтралінгвальна детермінація реалізована акцентуацією потенціалу сильних
позицій тексту, увиразненням експресивного складника слів семантосфери
концепту НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ. На жаль, доволі високий рівень
когнітивного потенціалу заголовків, потреба в декодуванні закладених у них
смислів не сприяють розширенню читацької аудиторії, її масовості, натомість
чітко окреслюють адресата як представника духовної еліти, з розвиненим
інтелектом і культурою, зі знаннями української історії. Адресат, до якого
апелюють заголовки публіцистичних текстів О. Пахльовської, зберігає здатність
до нових поглядів, і водночас є системою, що відкрита до нової інформації. Про
це свідчить виявлена в структурі заголовків авторська інтенція, спрямована на
руйнування стереотипних уявлень.
Вставні конструкції також виконують функцію впливу і сприяють
просуванню концептосфери НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ від автора до
читача, оскільки більшість із них у тексті виражають порядок висловлювання, а
також високий ступінь достовірності. Чимало прикладів із творів О. Пахльовської
243
репрезентують не лише рівень зростання категоричності висловлювання завдяки
використанню модальних слів, але й певну саркастичність. Окрім цього, вставні
слова асертивного типу можуть імпліцитно вказувати на тривалий період
дотекстового осмислення, зважування та вивчення різних поглядів на певну
проблему.
Дослідження прийому семантичного резонансу як ще одного засобу впливу
автора на свідомість реципієнта показало, що трансляція смислів у творах
О. Пахльовської відбувається не лише шляхом вербального впливу, але й доволі
часто шляхом звукових образів, які латентно наявні в тексті, обрамлюють його та
кодують ключові смисли в низці звукосемантичних метафор. Важливу роль у
текстових впливових ефектах відіграють, зокрема, й емоційні смисли, які
об’єктивують текстові маркери страху, смутку, зневіри, розгубленості українців в
умовах сучасних реалій українського життя. Такий резонанс має на меті створити
та акумулювати в адресата відповідні, насамперед емоційні, образи. У зоні
авторського контролю знаходиться також контекстуальна модель, яка формується
в такий спосіб, щоб читач міг декодувати артикульовані смисли в потрібному
автору напрямі.
7. Психолінгвістичне опитування, проведене з метою вивчення сприйняття
адресатами основних авторських смислів, пов’язаних з концептосферою
НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ, продемонструвало, що реципієнти
інтерпретують їх у межах своїх перцептивних еталонів і з погляду індивідуальних
“картин світу”. Безумовно, у процесі сприйняття відбувається перехрещення
смислових полів тексту зі смисловими полями читача-інтерпретатора.
Дослідження показало, що ті уривки із початку статей авторки спонукають
потенційних читачів до подальшого осягнення твору, у яких О. Пахльовська
послуговується специфічними засобами впливу, наприклад, створює ефект
семантичного резонансу чи користується лексико-стилістичними прийомами, що
й спрощує розуміння тексту та пожвавлює інтерес до нього.
Отже, проведений лінгвістичний аналіз концептосфери НАЦІОНАЛЬНОЇ
ІДЕНТИЧНОСТІ репрезентує її в кількох вимірах: науковому, текстовому,
244
соціолінгвістичному та психолінгвістичному. Науковий вимір дав змогу
поглибити знання про концепти, за рахунок яких є можливість розширити
диференційні національні характеристики українців. Текстовий вимір
об’єктивував авторський внесок публіцистики О. Пахльовської в справу
розбудови української ідентичності, зокрема і в її мовно-культурних виявах.
Соціолінгвістичний вимір постав як динамічна система ієрархічно організованих
національних чинників, які виявляють тенденцію до оновленої структурної
композиції як вирішення проблемної аспектології української національної
ідентичності. Психолінгвістичний вимір проведеного опитування специфіки
сприйняття публіцистичних текстів О. Пахльовської виявив, що в оцінках
респондентами різних уривків тексту нерідко наявне діаметрально протилежне
аксіологічне забарвлення і різний ступінь зацікавленості текстом, який
найчастіше приваблює читачів завдяки вербальним і невербальним засобам
впливу. Це дає підстави для висунення гіпотези про можливість посилення
чинника адресатності, зокрема в аспекті збільшення аудиторії читачів та
формування позитивної комунікативної установки на сприйняття інформації,
шляхом більш активного використання прийомів вербального впливу, і
насамперед латентних, цілком органічних для публіцистичних текстів із
урахуванням сучасних стандартів ефективної комунікації.