ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН ДО САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

brief description

Полтавський державний педагогічний університет
імені В.Г. Короленка

На правах рукопису

Іщенко Володимир Іванович
УДК 371.132.041:57

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО
ВЧИТЕЛЯ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН
ДО САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник –
доктор педагогічних наук, професор
Хомич Лідія Олексіївна

Полтава – 2009

ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................................

І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН ДО САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Історичні етапи розвитку ідеї професійного самовдосконалення вчителя природничих дисциплін у вітчизняній науці.............................................................................................................
1.2. Характеристика і модифікація базових теоретичних категорій дослідження.................................................................................................
1.3. Специфіка підготовки майбутнього вчителя природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності у вищих навчальних закладах України.........................................................................................................
Висновки до першого розділу...............................................................................

ІІ. НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МОДЕЛІ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН ДО САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Формування “Я-позиції” майбутнього вчителя природничих дисциплін на основі самооцінки і позитивного ставлення до особистісних ресурсів..................................................................................
2.2. Самовиховання і самоорганізація як основа самоосвітньої діяльності майбутнього вчителя природничих дисциплін.........................................
2.3. Єдність теорії і практики у підготовці майбутнього вчителя природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності..............................
Висновки до другого розділу................................................................................

Вступ
Актуальність дослідження. Модернізаційні перетворення в освіті України, спричинені розбудовою незалежної держави та її входженням у світовий і європейський соціокультурний простір, вимагають прискореного, інноваційного розвитку всіх суспільних процесів, створення умов для всебічної самореалізації і самоствердження особистості професіонала на основі педагогічного супроводу індивідуальних технологій самоосвіти. Це дістало відображення в Законах України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті та інших законодавчих актах держави, у яких наголошується на тому, що пріоритетом вищої освіти сьогодні є формування фахівця, здатного до самоздійснення, конкурентоспроможного на ринку освітніх послуг, готового до самоосвітньої професійної діяльності впродовж життя.
Підготовка вчителя природничих дисциплін у вищих педагогічних навчальних закладах, спрямована на забезпечення загальноосвітньої школи як основної ланки системи загальної середньої освіти якісними і конкурентоздатними педагогічними кадрами, здібними до самоосвіти і самотворення, сьогодні продовжує послуговуватися стандартними підходами і технологіями, напрацьованими зокрема в рамках його післядипломної освіти. Проте аналіз даних стажування випускників природничого факультету, узагальнення практичного досвіду роботи молодих учителів свідчить про те, що рівень підготовки майбутнього фахівця не відповідає ні соціальним, ні особистісним запитам. Тому необхідно, спираючись на кращі досягнення теорії і практики світової та вітчизняної професійної педагогічної освіти, використовуючи напрацьовані історичним світовим і вітчизняним досвідом підходи й методики, обґрунтувати концепцію і технологічні механізми організації самоосвітньої діяльності майбутнього вчителя природничих дисциплін. Це забезпечить вдосконалення професійної компетентності фахівців, більш високу якість освітніх послуг. Дослідження й вирішення зазначених проблем, їх актуальність і доцільність зумовлені суперечностями між:
– вимогами професійної педагогічної діяльності до рівня самоосвіти вчителя природничих дисциплін і невідповідністю реального стану сформованості самоосвітніх технологій майбутніх учителів цього фаху;
– фрагментарним навчанням студентів у педагогічних вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації сучасним самоосвітнім технологіям та потребою системної підготовки до самоосвіти вчителя впродовж життя;
– розрізненістю самоосвітніх технологій у змісті численних навчальних дисциплін, які викладаються майбутнім учителям природничих дисциплін, та необхідністю комплексного їх застосування у процесі організації педагогічного супроводу самостійної роботи студента;
– дотриманням усталених традицій організації самостійної роботи та особистими потребами конкретних суб’єктів навчання структурою і змістом самоосвітньої діяльності майбутнього фахівця, що не мають наукового обґрунтування, формуються емпіричними методами спроб і помилок.
Аналіз комплексу психолого-педагогічних, методичних, історико-педагогічних джерел з проблем підготовки майбутнього вчителя природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності засвідчує, що дослідженню її окремих аспектів приділялася певна увага в працях вітчизняних (Л. Баранова, А. Бойко, Ж. Борщ, В. Буряк, С. Гергуль, О. Горленко, К. Гуз, Л. Даниленко, О. Демченко, В. Євдокимов, Л. Квадріціус, В. Козаков, В. Ляпунова, П. Матвієнко, О. Савченко, В. Стрельніков, Л. Хомич, Н. Шиян [18; 28; 31; 35; 49; 57; 59; 64; 69; 80; 103; 108; 136; 147; 197; 212; 233; 246] та ін.) і зарубіжних (К. Ангеловські, Р. Бернс, Л. Боровцова, С. Вершловський, А. Даринський, Б. Єлканов, А. Маслоу, Л. Мітіна, О. Раченко, І. Сергєєв, А. Хуторской [12; 20; 30; 40; 67; 79; 146; 151; 185; 201; 237] та ін.) науковців.
Висвітленню окремих питань підготовки майбутнього вчителя природничих дисциплін присвячені дисертаційні дослідження: С. Калаур (підготовка майбутніх учителів природничих дисциплін до оцінювання навчальних досягнень школярів); І. Поташнюк (професійна валеологічна підготовка майбутніх біологів); С. Стрижак (науково-методичні основи професійної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін у вищих педагогічних навчальних закладах); Е. Флешар (дидактичні основи підготовки студентів – майбутніх учителів біології) та інші.
Проте поза увагою дослідників залишилася проблема підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності у вищому педагогічному навчальному закладі, адже аналіз сукупності літературних джерел і дисертаційних досліджень не дав змоги виявити методолого-теоретичні праці й матеріали з досвіду роботи, у яких би комплексно, системно і всебічно вона вирішувалася.
Урахування актуальності означеної проблеми, її недостатня розробленість, необхідність узагальнення, систематизації та осмислення досвіду підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності, потреба створення сучасної системи підготовки з опорою на кращі світові й вітчизняні освітні традиції, необхідність організації цілеспрямованого педагогічного супроводу самоосвітньої діяльності майбутніх фахівців цього профілю на засадах самотворення і оптимально спланованої самостійної роботи зумовлюють вибір теми дослідження – “Підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін до самосвітньої діяльності”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до проблематики кафедри ботаніки Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка.
Тема дисертації затверджена вченою радою Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (протокол № 3 від 2 жовтня 2006 року), узгоджена в раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 8 від 31 жовтня 2006 року).
Мета дослідження – визначити теоретичні та організаційно-методичні основи підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності, сконструювати організаційно-функціональну модель такої підготовки та експериментально перевірити її ефективність у вищому навчальному закладі ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Відповідно до мети визначено такі основні завдання:
1. Проаналізувати вітчизняний досвід та наукову літературу з проблеми; виявити етапи становлення ідеї самоосвітньої діяльності вчителя природничих дисциплін.
2. З’ясувати сучасний стан підготовленості майбутніх учителів природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності та визначити в ньому основні проблеми.
3. Обгрунтувати методологічні основи та сконструювати теоретичну організаційно-функціональну модель підготовки майбутнього вчителя природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності.
4. Експериментально перевірити ефективність упровадження пропонованої моделі та системи методичного забезпечення самоосвітньої діяльності майбутнього вчителя природничих дисциплін у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівнів акредитації.
5. Розробити науково-методичні рекомендації щодо вдосконалення підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності у процесі професійного саморозвитку.
Об’єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх учителів природничих дисциплін.
Предмет дослідження: професійна підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності.
Гіпотезою дослідження є припущення про те, що ефективність професійної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін підвищиться за умови обґрунтування теоретичної організаційно-функціональної моделі самоосвітньої діяльності та розроблення системи методичного забезпечення її впровадження у практику вищого педагогічного навчального закладу ІІІ-ІV рівнів акредитації.
Методологічну основу дослідження становлять:
– особистісний, компетентісний, діяльнісний наукові підходи до обґрунтування підготовки фахівців педагогічної галузі на засадах самотворення і самоосвіти впродовж життя; концептуальні положення філософії, філософії освіти, психології, педагогіки, теорії управління і самоуправління щодо підготовки сучасних фахівців у вищому навчальному педагогічному закладі; загальнонаукові принципи історизму, цілепокладання, самоорганізації та зв’язку історичного досвіду з сьогоденням як основи дослідження процесів становлення і розвитку педагогічних систем, у тому числі й системи професійної підготовки вчителя; положення про роль неперервної педагогічної самоосвіти фахівця впродовж життя; положення педагогічної науки щодо специфіки підготовки і самоосвіти вчителя природничих дисциплін.
– досягнення педагогіки, психології, висновки та положення сучасних міждисциплінарних досліджень: гуманістичної філософії освіти (Ш. Амонашвілі, І. Зязюн, В. Кремень [7; 158; 119] та ін.); теорії педагогічних систем (С. Гончаренко, Н. Кузьміна, О. Савченко [56; 124; 198] та ін.); вчення про розвиток як провідний спосіб життєдіяльності людини у процесі різних форм взаємодії (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн [2; 10; 132; 191] та ін.); теорія неперервної професійної освіти (Н. Ничкало, В. Якушин [158; 257] та ін.); теорія самоосвіти і самоорганізації особистості (Б. Єлканов, В. Євдокимов, В. Козаков, В. Семиченко [79; 80; 108; 200] та ін.); положення про специфіку організації навчального процесу у вищих закладах освіти (А. Алексюк, Ю. Бабанський, А. Бойко; С. Крисюк, І. Лернер, Л. Хомич, В. Ягупов [3; 15; 27; 121; 133; 233; 255] та ін.); теорія управління, менеджменту і самоменеджменту фахівця (Б. Будзан, В. Крижко, М. Мескон, Є. Павлютенков, Ф. Хедоурі [34;120; 149; 168] та ін.); теорії управління освітніми системами (А. Даринський, В. Загвязинський, В. Кан-Калик, Н. Коломінський, А. Кузьмінський, В. Маслов, В. Симонов [67; 83; 100; 110; 125; 144; 204] та ін.); педагогіки і психології професійної освіти вчителів природничих дисциплін (К. Гуз , С. Стрижак, Е. Флешар та ін.) [59; 213; 229].
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів:
теоретичних – аналіз наукових джерел з проблем теорії та методики професійної освіти; історико-педагогічний аналіз педагогічної літератури та досвіду самоосвіти майбутніх учителів природничих дисциплін; причинно-наслідкового, порівняльного й історичного аналізу (для визначення напрямів, предмета, мети і завдань дослідження); теоретичне проектування й моделювання підготовки майбутнього вчителя природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності (для обґрунтування наукових і організаційно-педагогічних засад теоретичної моделі самоосвітньої діяльності майбутнього вчителя природничих дисциплін);
емпіричних – спостереження, вивчення й оцінювання сучасного стану підготовленості майбутніх учителів природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності; бесіди; анкетування; узагальнення педагогічного досвіду; узагальнення характеристик незалежних експертів; оцінки, самооцінки і взаємооцінки; вивчення результатів самоосвітньої діяльності студентів і педагогічної діяльності викладачів (для з’ясування закономірностей і специфіки самоосвітньої діяльності майбутніх учителів, виявлення ефективності сконструйованої на теоретичному рівні моделі); пошуковий (пілотажний) експеримент (для уточнення і структурування компонентів моделі, відбору самоосвітніх технологій); формувальний експеримент (для забезпечення педагогічного супроводу впровадження пропонованої організаційно-функціональної моделі);
математичної статистики – екстраполярний, інтерпретації, узагальнення (для визначення ефективності пропонованої моделі формулювання висновків, рекомендацій, встановлення шляхів і перспектив подальшого розвитку проблеми дослідження); комп’ютерного статистичного опрацювання одержаних даних, розробки програм навчальних курсів та їх удосконалення.
База дослідження. Основною базою дослідно-експериментальної роботи став природничий факультет Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, де впродовж 2002-2009 рр. проводився експеримент. Дослідженням також були охоплені Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського. Усього в різних видах експериментальної роботи брали участь 708 студентів – майбутніх учителів природничих дисциплін та 47 викладачів.
Дослідження проводилося в три етапи.
Перший етап (2002-2003 рр.) – вивчення філософської, психологічної, педагогічної та іншої літератури з проблеми дослідження; аналіз досвіду підготовки майбутніх учителів до самоосвітньої діяльності у вітчизняній педагогічній науці і практиці в різні історичні періоди; усвідомлення необхідності цілеспрямованої підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності у педагогічних вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації; аналіз та діагностування існуючої практики самоосвітньої діяльності майбутніх учителів природничих дисциплін; формулювання теоретичних основ організаційно-функціональної моделі підготовки майбутнього вчителя природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності; визначення наукового апарату дослідження; проведення пошукового експерименту.
Другий етап (2004-2006 рр.) – обґрунтування загальної методики дисертаційного дослідження; розкриття сутності, структури і змісту компонентів моделі самоосвітньої діяльності майбутнього вчителя природничих дисциплін та визначення методичних засад її реалізації; удосконалення й розроблення навчальних програм і тематичних планів вивчення основних навчальних дисциплін, розроблення комплексу самоосвітніх завдань з різних видів практик; проведення формувального експерименту, публікація результатів дослідження у педагогічних фахових виданнях.
Третій етап (2007-2009 рр.) – систематизація й узагальнення результатів, отриманих у процесі дослідно-експериментальної роботи; статистичне опрацювання одержаних експериментальних даних; розроблення науково-методичних рекомендацій щодо використання отриманих результатів дисертаційного дослідження у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше:
– з’ясовано особливості самоосвітньої діяльності учителів природничих дисциплін у процесі становлення і розвитку національної системи освіти на різних її етапах; визначено специфічні риси цього феномену;
– обґрунтовано теоретичну модель підготовки майбутнього вчителя природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності впродовж життя;
– визначено сукупність знань, умінь та особистісних якостей майбутніх учителів природничих дисциплін як суб’єктів підготовки до самоосвітньої діяльності;
– теоретично обґрунтовано критерії і показники сформованості знань, умінь та якостей майбутніх учителів природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності у вигляді характеристик високого, середнього та низького рівнів готовності;
подальшого розвитку набули:
– організаційно-методичні засади підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності (зміст самостійної роботи з навчальних дисциплін, польових та виробничих практик, виховної роботи зі студентами та магістрантами – майбутніми вчителями); комплексне застосування традиційних методів і методик, організаційних форм навчання в конкретних умовах самоосвітньої діяльності майбутніх учителів природничих дисциплін;
– розвиток технології педагогічного супроводу самоосвітньої діяльності майбутніх учителів на засадах органічного поєднання самостійної роботи студентів з самоосвітою;
уточнено сутність і зміст понять: “професійна Я-концепція вчителя”; “самоосвіта вчителя природничих дисциплін”; “самостійна робота майбутнього вчителя”; визначені вітчизняні тенденції підготовки вчителя природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності.
Практичне значення дослідження полягає у розробленні: навчальних і робочих програм загальних і спеціальних навчальних дисциплін “Основи сільського господарства”, “Основи дендрології”, “Флора і рослинність України”; комплексу самоосвітніх завдань для забезпечення виховної роботи, реалізації індивідуальних програм розвитку самоосвітньої діяльності майбутніх учителів природничих дисциплін та проходження ними навчальних і виробничо-педагогічних практик; проблематики і педагогічного супроводу науково-дослідницької діяльності студентів; організації ефективного супроводу експериментальної роботи діяльністю висококваліфікованих груп експертів з числа викладачів і кращих учителів природничих дисциплін регіону; системи індивідуальних і групових занять (лекцій, бесід, тренінгів, коуч-сесій тощо) для майбутніх учителів природничих дисциплін та методичних рекомендацій з її впровадження, які можуть бути використані студентами, магістрантами, вчителями, методистами тощо.
Упровадження результатів дослідження. Комплекс навчальних, навчально-методичних матеріалів, які були розроблені у процесі роботи над дисертаційним дослідженням, впроваджений у навчальний процес Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (довідка № 0820/01-37/26 від 26.02.2009 року); Полтавського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників імені М.В Остроградського (довідка № 231 від 03.03.2009 року); Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького (довідка № 06/449 від 26.03.09 року) та Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини (довідка № 889/01 від 14.05.09 року).
Особистий внесок дисертанта. Основні теоретичні ідеї та положення, висновки й рекомендації, які викладено в дисертації та опубліковано у вітчизняних виданнях, належать авторові. Дисертантом не використовувалися ідеї або розробки О. Гуля, Т. Іщенко, Н. Коваленко, Р. Шаркого, В.Шовкопляса (Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка).
Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечена теоретико-методологічною обґрунтованістю його вихідних положень, послідовним історико-педагогічним аналізом, заснованими на особистісному, діяльнісному, технологічному наукових підходах до розуміння самоосвітньої діяльності майбутнього вчителя природничих дисциплін; реалізацією навчальних і навчально-методичних матеріалів у процесі педагогічного супроводу самоосвітньої діяльності майбутніх учителів природничих дисциплін у педагогічному вищому навчальному закладі та позитивними результатами їх упровадження; використанням комплексу адекватних методів дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу одержаних емпіричних та експериментальних даних.
Апробація результатів дослідження. Хід і основні результати дослідження доповідалися і були схвалені на таких міжнародних і всеукраїнських наукових, науково-практичних і науково-методичних конференціях:
міжнародні – “Підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін в умовах моделювання освітнього середовища”, м. Полтава, 27-28 травня 2004 року; “Проблеми якості природничої педагогічної освіти”, м. Полтава, 25-26 травня 2006 року; “Розвиток наукової творчості майбутніх вчителів природничих дисциплін”, м. Полтава, 24-25 травня 2007 року; “Біорізноманіття: теорія, практика та методичні аспекти вивчення в загальноосвітній та вищій школі”, м. Полтава, 11 лютого 2008 року; “Методика викладання природничих дисциплін у вищій школі”, м. Полтава, 29-30 травня 2008 року; “Проектування освітніх систем: технології, досвід, практика”, м. Полтава, 25-26 вересня 2008 року; “Наступність у діяльності загальноосвітньої і професійної школи в профільному навчанні”, м. Донецьк, 27-28 січня 2009 року;
всеукраїнські – наукові читання, присвячені пам’яті академіка М.М. Гришка “Роль ботанічних садів у формуванні наукового світогляду майбутніх біологів”, м. Полтава, 24-25 вересня 2001 року; “Біорізноманіття: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку”, м. Полтава, 28-29 жовтня 2004 року; “Організація навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації як соціально-педагогічних комплексів”, м. Полтава, 11-12 листопада 2005 року; “Навколишнє середовище і здоров’я людини”, м. Полтава, 28 вересня 2007 року; “Проблеми відтворення та охорони біорізноманіття України”, м. Полтава, 15 листопада 2007 рік; “Навколишнє середовище і здоров’я людини”, м. Полтава, 18-19 вересня 2008 року; “Проблеми відтворення та охорони біорізноманіття України в світлі вчення про ноосферу”, м. Полтава, 26-27 березня 2009 року.
Результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри ботаніки, засіданнях методичного семінару кафедри початкової та дошкільної освіти Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, були апробовані у навчально-виховному процесі, індивідуальній виховній і методичній роботі з майбутніми вчителями природничих дисциплін, нині продовжується їх упровадження в навчальний процес вітчизняних педагогічних вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.
Публікації. Основні результати дослідження відображені у 25 публікаціях автора загальним обсягом 5,8 друкованих аркушів; серед них 6 статтей у фахових журналах і збірниках наукових праць, затверджених ВАК України; 8 статтей у журналах і збірниках наукових праць; 11 тез у збірниках матеріалів конференцій.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (273 назви, з них 14 іноземними мовами) і 19 додатків на 50 сторінках. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 238 с., з них 161 с. основний текст, 8 таблиць на 12 сторінках, 10 рисунків на 10 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми самоосвітньої діяльності майбутніх учителів природничих дисциплін у процесі професійної підготовки у вищому педагогічному навчальному закладі III-IV рівнів акредитації; обґрунтовано сутність систематичної і цілеспрямованої самоосвітньої діяльності майбутнього вчителя на засадах формування позитивної “Я-концепції” та творчої пізнавальної самостійності особистості, визначено провідні методи і педагогічні засоби її розвитку; розроблено критерії діагностування рівнів сформованості самоосвітньої діяльності; представлено результати обґрунтування й апробації організаційно-функціональної моделі формування й розвитку самоосвітньої діяльності майбутнього вчителя природничих дисциплін у вищому навчальному закладі ІІІ-IV рівнів акредитації.
Реалізовані в роботі мета і завдання дослідження дозволили зробити основні висновки та рекомендації, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Проаналізовано вітчизняний досвід, філософську та психолого-педагогічну літературу з проблеми, з’ясовано, що самоосвіта вчителя в історичній ретроспективі характеризується за такими науковими підходами: особистісним, діяльнісним, ціннісним, технологічним та є багатоаспектним педагогічним особистісним утворенням.
На основі історичного та логіко-теоретичного аналізу з’ясовано, що самоосвіта вчителя природничих дисциплін в історії, теорії і практиці вітчизняної педагогіки розглядалася як система професійних знань і вмінь, особистісних якостей, мотивів і цінностей, що формуються засобами самостійної професійної освіти й діяльності впродовж життя на засадах творчої пізнавальної самостійності, технологій самовиховання і самоорганізації індивіда; ідея самоосвіти вчителя у своєму розвитку пройшла ряд етапів, що співпадають у цілому з етапами становлення національної системи освіти, вона розвивалася від розуміння процесу самоосвіти як додаткового й необов’язкового до визнання цього процесу необхідним і таким, що триває впродовж життя фахівця. Специфікою самоосвітньої діяльності вчителя на окремих етапах розвитку цієї ідеї була плановість і заформалізованість; що стосується вищого навчального закладу і професійної підготовки майбутнього вчителя природничих дисциплін, то виділяємо окремі періоди, коли перевага надавалася чи то методичній підготовці перед теоретичними знаннями, чи то політосвіті перед психолого-педагогічним і предметним формуванням. У сучасних умовах розвитку національної системи освіти актуальними є такі напрями дослідження: перевірка теоретичних ідей самоосвіти; вивчення і використання педагогічного досвіду організації самоосвіти у вищих навчальних закладах; конструювання практико-технологічних моделей самоосвітньої діяльності вчителів природничих дисциплін.
2. З’ясовано сучасний стан підготовленості майбутніх учителів природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності, який характеризується фрагментарністю використання окремих технологій, зокрема – з досвіду реалізації Болонських угод. У сучасних умовах модернізації вищої педагогічної освіти спостерігається зниження інтересу до самоосвітньої діяльності майбутнього вчителя, підміна цієї діяльності різноманітними формами самостійної роботи без організації вдумливого педагогічного супроводу, за відсутності діагностики й самодіагностики можливостей індивіда і рівнів сформованості творчої пізнавальної самостійності. У цілому в ході пошукового етапу експерименту визначено, що рівень самоосвітньої діяльності майбутніх учителів природничих дисциплін є середнім, близьким до низького (Кc=0,37). Недостатньо розвиненими виявилися такі самоосвітні вміння майбутніх учителів: користуватися різноманітними джерелами знань; використовувати у процесі навчання інформаціно-комунікаційні технології й Інтернет; раціонально розподіляти час; формувати індивідуальні технології самоосвіти й самоорганізації; проводити самодіагностику особистісних ресурсів тощо. Це гальмує процес зростання фахової компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін, не сприяє їхній налаштованості на професійну самоосвіту впродовж життя.
3. Обґрунтовано методологічні основи та сконструйовано теоретичну організаційно-функціональну модель самоосвітньої діяльності майбутнього вчителя природничих дисциплін, яка складається із взаємозумовлених і взаємопов’язаних компонентів: блоку особистісних якостей, змістово-методичного, практичного та процесуального блоків. Концептуальна основа моделі ґрунтується на особистісному, діяльнісному, індивідуальному, інноваційному, технологічному підходах та принципах неперервності, наступності, гуманізації, зв’язку теорії з практикою, освіти особистості впродовж життя. Змістова частина моделі характеризується наявністю спільних підходів до розроблення й удосконалення програм загальних і спеціальних навчальних курсів, включенням до них завдань самоосвітнього характеру і забезпечує ефективний уплив на розвиток змістовно-методичного компонента самоосвіти. Технологічна складова моделі забезпечує результативність її функціонування в системі навчально-виховного процесу майбутніх учителів природничих дисциплін і складається з комплексу навчальних завдань, вправ, тренінгів, активних та інтерактивних форм, методів і форм самоосвіти, які спрямовані на розвиток самоосвітньої діяльності в цілому та практичного й процесуального компонентів зокрема. Діагностико-корекційна складова моделі включає вхідне і вихідне діагностування майбутніх учителів природничих дисциплін на засадах самооцінки, взаємооцінки і експертної оцінки самоосвітньої діяльності, вивчення і визначення рівня сформованості самоосвітньої діяльності кожного майбутнього вчителя зокрема і груп діагностованих у цілому, розробку індивідуальної програми.
4. Експериментальна перевірка ефективності впровадження розробленої на теоретичному та практико-технологічному рівнях моделі самоосвітньої діяльності майбутніх учителів природничих дисциплін у ході її апробації забезпечила зростання самоосвітніх знань і умінь у цілому на 26,9%; за змістово-методичним блоком самоосвіти – на 45%; за практичним блоком самоосвіти – на 14%. Високу ефективність виявили такі форми роботи як самостійне опрацювання літературних джерел, пошук інформації в мережі Інтернет і її самостійний аналіз; виконання наскрізних завдань навчальних, польових і методичних практик, яке передбачає самостійний аналіз комплексу літератури, даних спостережень і досвіду майбутнього вчителя природничих дисциплін. Результативними формами самоосвітньої діяльності визначено години самодіагностики особистісних якостей і можливостей, тренінги з самоорганізації і забезпечення здорового способу життя, самоаналіз і взаємоаналіз відвіданих уроків та виховних заходів. Результати впровадження в навчально-виховний процес майбутніх учителів природничих дисциплін пропонованої моделі самоосвітньої діяльності на засадах саморозвитку особистості і цілеспрямованого педагогічного супроводу самоосвіти забезпечили позитивну динаміку показників сформованості самоосвітньої діяльності і підтвердили гіпотезу дослідження.
5. Розроблено науково-методичні рекомендації щодо вдосконалення підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності у процесі професійного саморозвитку, в яких запропоновано: структуру індивідуальної програми розвитку самоосвітньої діяльності вчителя; вдосконалену характеристику рівнів сформованості самосвітньої діяльності та методику виявлення цих рівнів; комплекс занять, вправ, тренінгів, практичних завдань, пам’яток для забезпечення формування ефективних індивідуальних технологій самоосвітньої діяльності майбутніх учителів природничих дисциплін.
Результати дослідження можуть бути використаними у навчально-виховному процесі майбутніх учителів природничих дисциплін у вищому навчальному закладі ІІІ-IV рівнів акредитації для забезпечення ефективності самостійної роботи студентів та їхньої зорієнтованості на фахову самоосвіту впродовж життя.
Запропонований у дослідженні варіант розв’язання проблеми розвитку самоосвітньої діяльності майбутніх учителів природничих дисциплін не вичерпує усіх її аспектів. До напрямів подальших наукових пошуків можна віднести: дослідження індивідуально-психологічних чинників розвитку самоосвітньої діяльності майбутнього вчителя природничих дисциплін; більш глибоке виявлення специфіки самоосвітньої діяльності за кожним із визначених рівнів; встановлення взаємозв’язків і взаємозалежностей самоосвітньої діяльності студента з його можливостями на допрофесійному та післядипломному етапах розвитку фахівця.

Список використаних джерел
1. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации /Р.Ф.Абдеев. – М. : ВЛАДОС, 1994. – 336 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни /К.А. Абульханова-Славская . – М. : Мысль, 1991. – 299 с.
3. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія : підруч. для студ., аспірантів та молодих викладачів вузів /А.М.Алексюк. – К. : Либідь, 1998. – 551 c.
4. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи : курс лекцій : модульне навчання : навч. посіб. /А.М.Алексюк ; МО України ; Ін-т системних досліджень освіти ; Київський ун-т. – К. : [б. в.], 1993. – 217 с.
5. Аллаяров З.А. Педагогические условия личностно-профессионального развития учителя в муниципальной системе образования /З.А. Аллаяров. – Уфа : [б. и.], 2002. – 172 с.
6. Альтшуллер Г.С. Поиск новых идей: от озарения к технологии : теория и практика решения изобретательских задач /Г.С.Альтшуллер, А.В.Зусман , В.И.Филатов. – Кишинев : Карта Молдовеняскэ, 1989. – 381с.
7. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса /Ш.А.Амонашвили. – Мн. : Университетское, 1990. – 560 с.
8. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды : в 2т. /Б.Г.Ананьев – М. : Педагогика, 1980. – Т.1. – 232 с.
9. Ананьев Б.Г. Структура индивидуального развития как проблема современной педагогической антропологии /Б.Г.Ананьев // Избр. психологические труды : в 2 т. – М. : Педагогика, 1980. – Т. 2. – С. 40-51.
10. Ананьев Б.Г. Человек как предмет воспитания /Б.Г.Ананьев // Избр. психологические труды : в 2 т. – М. : Педагогика, 1980. – Т. 2. – С. 10-25.
11. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания /Б.Г.Ананьев. – СПб. : Питер, 2002. – 288 с.
12. Ангеловски К. Учителя и инновации : кн. для учителя; пер. с макед. /К.Ангеловски. – М. : Просвещение, 1991. – 159 с.
13. Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе /Н.П.Аникеева. – М. : Просвещение, 1989. – 224 с.
14. Ахияров К.Ш. Методологическая культура педагога /К.Ш.Ахияров // Проблемы обучения и воспитания молодежи. – Уфа, 1996. – Вып. 6. – С. 3-6.
15. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса : методологические основы /Ю.К.Бабанский. – М. : Просвещения, 1982. – 192 с.
16. Байдіна Т. Класна година як ефективна модель виховної роботи /Т.Байдіна // Управління освітою. – 2007. – №12. – С.24-27.
17. Балл Г.А. Нормы деятельности и творческая активность личности /Г.А.Балл // Вопросы психологии. – 1990. – №6. – С. 25-34.
18. Баранова Л.П. Організація самостійної роботи студентів в умовах рейтингової системи контролю знань при вивченні курсу історії культури України /Л.П.Баранова, Л.М.Савченко // Проблеми вищої школи. – К., 1994. – Вип.81. – С.62-65.
19. Барко В.І. Психологічна діагностика креативності та рівня суб’єктивного контролю з метою прогнозування готовності до навчання у вузі МВС /В.І.Барко // Проблеми загальної та педагогічної психології. – К., 2004. – Т. 6, вип. 5. – С. 11-17.
20. Бернс Р. Развитие «Я – концепции» и воспитание : пер. с англ. /Р.Бернс ; общ. ред. и вступ. статья В.Я.Пилиповского. – М. : Прогресс, 1986. – 424 с.
21. Бех І.Д. Виховання особистості : у 2 кн. /І.Д.Бех. – К. : Либідь, 2003 – Кн. 1 : Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. – 2003. – 280 с.
22. Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей /Д.Б.Богоявленская. – М. : [б. и.], 2002. – 286 с.
23. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком /А.А.Бодалев. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1982. – 200 с.
24. Бодалев А.А. Личность и общение : избранные труды /А.А.Бодалев. – М. : Педагогика, 1983. – 272 с. – (Академия пед. наук СССР)
25. Бойко А. М. Педагогічна система “методологія – теорія – практика” /А.М.Бойко // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Полтава, 2007. – Вип. 5 (57). – C. 5-19. – (Сер. “Педагогічні науки”)
26. Бойко А.М. Найвища цінність – людина /А.М.Бойко // Педагогіка і психологія. – 1994. – №2(3). – С. 47-54.
27. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації : підготовка вчителя до формування виховуючи відносин з учнями : навч.-метод. посіб. /А.М.Бойко. – К. : ІЗМН, 1996. – 232 с.
28. Бойко А.М. Шляхи забезпечення єдності теорії і практики у підготовці вчителя /А.М.Бойко // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. – Полтава, 2002. – Вип. 5/6 (26-27). – C. 4-11. – (Сер. “Педагогічні науки”)
29. Бондаревская Е.В. Теория и практика личностно-ориентированного образования /Е.В.Бондаревская. – Ростов-на-Дону : Изд-во Ростовского пед. ун-та, 2000. – 352 с.
30. Боровцова Л.А. Индивидуальное самообразование как средство повышения профессионального мастерства учителя-логопеда /Л.А.Борцова // Логопедия сегодня. – 2007.– №3. – С.67-70.
31. Борщ Ж. Самостійна робота як чинник підготовки фахівця у педагогічному навчальному закладі /Ж.Борщ // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Полтава, 2007. – Вип. 6 (59). – C. 221-228. – (Сер. “Педагогічні науки”)
32. Бровкіна Л. Професійне зростання педагогів /Л.Бровкіна // Завуч. – 2005. – №2. – С.3-6.
33. Буданов В. Синергетичні стратегії в освіті /В.Буданов // Вища освіта України. – 2003. – №2. – С. 46-52.
34. Будзан Б. Курс лекцій “Самоменеджмент” /Б.Будзан // Офіс. – 1998-1999. – №1-5. – С.13-33.
35. Буряк В. Керування самостійною роботою студентів /В.Буряк // Вища школа. – 2001. – №4-5. – С.48-52.
36. Быстрова А.В. Ценностный приоритет самообразования в профессиональном становлении учителя / А.В.Быстрова // Социология образования. – 2007. – №8. – С.36-39.
37. Ващенко Л.М. Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону : монографія /Л.М.Ващенко. – К. : Тираж, 2005. – 380 с.
38. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : Перун, 2002. – 1440с.
39. Вершловский С.Г. Воспитание активной позиции личности /С.Г.Вершловский. – Л. : Лениздат, 1981. – 143 с.
40. Вершловский С.Г. Общее образование взрослых: стимулы и мотивы /С.Г.Вершловский. – М. : Педагогика, 1987. – 184 с.
41. Використання психодіагностичних методик у процесі стимулювання діяльності вчителів : метод. рекомендації / упор. Г.О. Карпова. – К. : ЦІУВ, 1992. – 20 с.
42. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки : посіб. для студ. вищ. навч. закл. /О.І.Вишневський. – Дрогобич : Коло, 2003. – 528 с.
43. Вища освіта в Україні : навч. посіб. / В.Г. Кремень, С.М. Ніколаєнко, М.Ф. Степко та ін. ; за ред. В.Г. Кременя, С.М. Ніколаєнка. — К. : Знання, 2005. – 327 с.
44. Відченко А.Г. Витоки особистісно зорієнтованого виховання та навчання в історії української педагогіки /А.Г.Відченко // Педагогіка та психологія : зб. наук. праць / за заг. ред. І.Ф. Прокопенка, В.І. Лозової. – Х., 2001. – Вип. 19, ч. 1. – С. 76-79.
45. Вілмут Д. Удосконалення навичок шкільних учителів в оцінюванні : освіта, розвиток і підтримка /Д.Вілмут // Післядипломна освіта в Україні. – 2007. – №1. – С.7-10.
46. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи : метод. посіб. для студ. магістратури /С.С.Вітвицька . – К. : Центр навч. літ., 2003. – 316 с.
47. Вудкок М. Роскрепощенный менеджер : для руководителя-практика /М.Вудкок, Д.Френсис. – М. : Дело, 1991. – 320с.
48. Гаврошова Л. Виховання інформаційної культури педагогів /Л.Гаврошова // Директор школи. Україна. – 2008. – №2. – С.55-58.
49. Гергуль С. Проблема самоосвіти вчителя в історії педагогічної думки /С.Гергуль // Рідна школа. – 2003. – №7. – С.56-58.
50. Герман Н., Тягунова Н. Адаптація форм організації самостійної роботи студентів до сучасних технологій навчання /Н.Герман, Н.Тягунова // Вища школа. – 2001. – №4-5. – С.53-61.
51. Гершунский Б.С. Философия образования /Б.С.Гершунский ; Московский психолого-социальный институт. – М. : Флинта, 1998. – 430 с.
52. Год Б.В. Виховання в епоху європейського Відродження (середина ХІV – початок ХVII століття) : монографія /Б.В.Год ; Полтавський держ. пед. ун-т імені В.Г.Короленка. – Полтава : АСМІ, 2004. – 464 с.
53. Головаха Е.И. Психология человеческого взаимопонимания /Е.И.Головаха, Н.В.Папина. – К. : Политиздат Украины, 1989. – 189 с.
54. Голубева Э.А. Способности и индивидуальность /Э.А.Голубева. – М. : Прометей, 1993. – 305 с.
55. Гончаренко С. Український педагогічний словник /С.Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
56. Гончаренко С. Гуманізація і гуманітаризація освіти /С.Гончаренко, Ю.Мальований // Шлях освіти. – 2001. – №2. – С. 2-6; №3. – С. 2-8.
57. Горленко О. Керівництво самоосвітньою діяльністю вчителя /О.Горленко // Рідна школа. – 2006. – №8. – С.38-45.
58. Грабар Г.А. Теоретична модель розвитку пізнавальної самостійності студентів /Г.А.Грабар // Вересень. – 2003. – №3(25). – С.51-55.
59. Гуз К.Ж. Методологічні основи експертної оцінки педтехнологій /К.Ж.Гуз // Імідж сучасного педагога. – 2001. – № 3-4. – С. 18-23.
60. Гуманізація процесу навчання в школі : навч. посіб. / за ред. С.П. Бондар. – 2 вид., доповн. – К. : Стилос, 2001. – 256 с.
61. Гуц З. Самоосвіта – самоціль чи необхідність? /З.Гуц // Завуч. – 2005. – №28. – С.7-8.
62. Давыденко Т.М Рефлексивное управление школой : теория и практика /Т.М.Давыденко. – М. ; Белгород : [б. и.], 1995. – 251 с.
63. Давыдов Н.А. Как быстро научиться интересно и эффективно обучать специалистов /Н.А.Давыдов, Н.А.Бойченко. – Симферополь : Таврия, 1992. – 112 с.
64. Даниленко Л. Самоосвіта молодого вчителя /Л.Даниленко // Біологія. – 2007. – №14. – С.19-21.
65. Даниленко Н.І. Самоосвіта сільського вчителя – найважливіша умова підвищення професійної майстерності та загальної культури /Н.І.Даниленко // Управління школою. – 2007. – №4. – С.14-17.
66. Данилова Г.С. Акмеологічна модель педагога в 21 столітті /Г.С.Данилова // Рідна школа. – 2003. – №6. – С. 6-9.
67. Даринский А. В. Пути улучшения системы повышения квалификации педагогических кадров /А.В.Даринский // Сов. педагогика. – 1976. – № 12. – С. 9-17.
68. Двадцять видатних українських педагогів. Персоналії в історії національної педагогіки : наук.-метод. посіб. / за ред. А. М. Бойко. – Полтава : АСМІ, 2002. – 453 с.
69. Демченко О. Дидактична система організації самостійної роботи студентів /О.Демиденко // Рідна школа. – 2006. – №6. – С.68-70.
70. Диагностика успешности учителя : сб. метод. матер. для директоров и заместителей дир. учеб. заведений, руковод. школ. /сост. Т.В. Морозова. – 2 изд., испр. и доп. – М. : Педагогический поиск, 2001. – 160 с.
71. Діалогічна взаємодія в навчально-виховному процесі : кн. для вчителя /за ред. Г.О. Балла, О.В. Киричука, Р.М. Шамелашвілі. – К. : ІЗМН, 1997. – 136 с.
72. Добреньков В.И. Общество и образование /В.И.Добреньков, В.Я.Нечаев. – М. : ИНФРА-М, 2003. – 381 с.
73. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения : кн. для учителя и родителей /А.Б.Добрович. – М. : Просвещение, 1987. – 207 с.
74. Духнович О.В. Народна педагогія на користь училищ і вчителів сільських // Хрестоматія з історії вітчизняної педагогіки /за ред. С.А.Литвинова. – К., 1961. – С.34-51
75. Дьюи Дж. Демократия и образование : пер. с англ. /Дж.Дьюи – М. : Педагогика – Пресс, 2000. – 384 с.
76. Дьяченко М.И. Краткий психологический словарь. Личность, образование, самообразование, профессия /М.И.Дьяченко, Л.А.Кандыбович. – Мн. : Хэлтон, 1998. – 399 с.
77. Енциклопедія освіти /Акад. пед. наук України ; голов. ред. В.Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 c.
78. Елканов Б.С. Профессиональное самовоспитание учителя : кн. для учителя /Б.С.Елканов. – М. : Просвещение, 1986. – 143 с.
79. Елканов Б.С. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя /Б.С.Елканов. – М. : Просвещение, 1989. – 190 с.
80. Євдокимов В.І. Особистісно-професійний розвиток учителя як ціннісний орієнтир освіти /В.І.Євдокимов //Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка. – 2007. – Вип. 5 (57). – С. 19-25. – (Сер. “Педагогічні науки”).
81. Жиліна Г. Тренінг з фаху як невід’ємна складова підвищення кваліфікації вчителя /Г.Жиліна // Завуч. – 2007. – №14. – С. 11-14.
82. Загвязинский В.И. Методология и методика дидактического исследования /В.И.Загвязинский. – М. : Педагогика, 1982. – 160 с.
83. Загвязинский В.И. Теория обучения: современная интерпретация : учеб. пособие /В.И.Загвязинский – М. : Академия, 2001. – 197 с.
84. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи : зб. наук. праць / за заг. ред. В.І. Євдокимова, О.М. Микитюка ; Харківський держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. – Харків : ХДПУ, 2000. – Вип. 13. – 184 с.
85. Зациорский В.С. Статистические методы обработки экспериментальных данных /В.С.Зациорский. – М. : Просвещение, 1972. – 102 с.
86. Зламанюк Л. Організація самостійної роботи вчителів природничо-математичного циклу /Л.Зламанюк // Школа. – 2006. – №12. – С.21-24.
87. Игнатьева Г.А. Ситуационно-позиционная модель профессионального развития педагога /Г.А.Игнатьева //Психология обучения. – 2007. – №5. – С.4-17.
88. Ингенкамп К. Педагогическая диагностика : пер. с. нем. /К.Ингенкамп. – М. : Педагогика, 1991. – 240 с.
89. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода /А.Т.Ішмуратов. – К. : Наук. думка, 1996. – 190 с.
90. Іщенко В.І. Проблеми загальнобіологічної підготовки майбутніх вчителів природничих дисциплін /В.І.Іщенко //Методика викладання природничих дисциплін у вищій школі : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. / за заг. ред. М.В. Гриньової. – Полтава, 2008. – С.325-328. – (XV Каришинські читання ).
91. Іщенко В.І. Сучасні аспекти підготовки вчителя біології /В.І.Іщенко // Проблеми якості природничої педагогічної освіти : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Полтава / за ред. М.В. Гриньової ; Полтавський держ. пед. ун-т імені В.Г.Короленка. – Полтава, 2006. – С.40-42.
92. Іщенко В.І. Тенденції методичної підготовки учителя природничих предметів в межах постнекласичної парадигми /В.І.Іщенко // Розвиток наукової творчості майбутніх вчителів природничих дисциплін : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Полтава / за ред. М.В.Гриньової ; Полтавський держ. пед. ун-т імені В.Г.Короленка. – Полтава : Астрая, 2007. – С.55-57.
93. Іщенко В.І. Педагогічна система самоосвітньої діяльності майбутнього вчителя природничих дисциплін /В.І.Іщенко // Імідж сучасного педагога. – 2008. – № 7-8 (86-87). – С.84-87.
94. Іщенко В.І. Підготовка вчителя природничих дисциплін до самоосвітньої діяльності (1906-1930 рр.) /В.І.Іщенко // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка. – Полтава, 2007. – Вип. 5 (57). – С.177-185. – (Сер. “Педагогічні науки”).
95. Іщенко В.І. Позитивна “Я-концепція” як чинник професійного самовдосконалення /В.І.Іщенко // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка. – Полтава, 2006. – Вип.6 (53). – С.65-69. – (Сер. “Педагогічні науки”)
96. Іщенко В.І. Професійне самовдосконалення вчителя біології в середньому загальноосвітньому навчальному закладі /В.І.Іщенко // Імідж сучасного педагога. – 2005. – № 9-10. – С.107-109.
97. Іщенко В.І. Теоретичні основи пізнавальної самостійності майбутнього вчителя природничих дисциплін /В.І.Іщенко // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова : зб. наук. праць /ред.кол. О.Г. Мороз, Н.В. Гузій (відповідальний редактори) та ін. ; Національний пед. ун-т імені М.П.Драгоманова. – К., 2007. – Вип. 7 (17). – С.18-22.
98. Каверин Н.А. Как научить учиться /Н.А.Каверин, Э.С.Львов. – К. : О-во “Знание” УССР, 1988. – 48 с.
99. Калаур С.М. Підготовка майбутніх учителів до оцінювання навчальних досягнень школярів з предметів природничого циклу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 “Теорія та методика професійної освіти” /С.М.Калаур ; Тернопільський нац. пед. ун-т імені Володимира Гнатюка. – Тернопіль, 2004. – 18с.
100. Кан-Калик В.А. Педагогическое творчество /В.А.Кан-Калик, Н.Д.Никандров. – М. : Педагогіка, 1990. – 140 с.
101. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении : кн. для учителя /В.А.Кан-Калик. – М. : Просвещение, 1987. – 190 с.
102. Каптерев П.Ф Избранные педагогические сочинения /П.Ф.Каптерев ; вступ. ст. П.А.Лебедева ; под ред. А.М.Арсеньева.– М. : Педагогика, 1982. – 704 с.
103. Квадріціус Л.В. Професійна самоосвіта вчителя /Л.В.Квадріціус // Управління школою. – 2006. – №13. – С.35-38.
104. Клингберг Л. Проблемы теории обучения : пер. с нем. /Л.Клингберг– М. : Педагогика, 1984. – 256 с.
105. Кнорринг В.И. Искусство управления : учебник /В.И.Кнорринг. – М. : Издательство БЕК, 1997. – 288с.
106. Кнорринг В.И. Теория, практика и искусство управления /В.И.Кнорринг . – М. : НОРМА-ИНФРА, 1999. – 528 с.
107. Козаков В. А. Самостоятельная работа студентов и её информационно-методическое обеспечение : [учеб. пособие для ФПК по дисциплине «Педагогика и психология высш. шк.»] /В.А.Козаков. – К. : Вища шк., 1990. – 246 с.
108. Козаков В.А. Самостійна робота студентів як дидактична проблема /В.А.Козаков. – К. : Вища шк., 1990. – 62 с.
109. Колесникова И.А. Как приблизить подготовку учителей к потребностям школы /И.А.Колесникова. // Педагогика. – 1992. – №5-6. – С. 71-74.
110. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект) /Н.Л.Коломінський. – К. : МАУП, 2000. – 286 с.
111. Коменський Я.А. Вибрані педагогічні твори /Я.А.Коменський .– К. : Рад. школа, 1949. – Т.1. – 246 с.
112. Кон И.С. В поисках себя. Личность и ее самосознание /И.С.Кон. – М. : Политиздат, 1984. – 336 с.
113. Концепции самоорганизации : становление нового образа научного мышления. – М. : Наука, 1994. – 206 с.
114. Концепція національного виховання // Рідна школа. – 1995. – № . – С. 18-25.
115. Коссов Б.Б. Личность: теория, диагностика и развитие : учеб.-метод. пособ. для высш. учебных заведений /Б.Б.Коссов. – М. : Академический Проект, 2000. – 240 с.
116. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості /Г.С.Костюк ; під ред. Л.М. Проколієнко. – К. : Рад. школа, 1989. – 608 с.
117. Кравченко Л.М. Індивідуальний збірник тестів з професійного діагностування вчителя (з додатком) /Л.М.Кравченко. – Полтава : [б. в.], 1994. – 48 с.
118. Крамар П.П. К определению понятия «творчество» /П.П.Крамар // Вопросы общественных наук. – 1983. – № 3 – С. 58-52.
119. Кремень В. Модернізація вищої школи України в контексті принципів Болонської декларації /В.Кремень // Вища школа. – 2004. – № 5-6. – С. 32-40.
120. Крижко В.В. Теорія та практика менеджменту в освіті : навч. посіб. /В.В.Крижко. – 2 вид., допрац. – К. : Освіта України, 2005. – 256 с.
121. Крисюк С.В. Становлення та розвиток післядипломної освіти педагогічних кадрів в Україні (1917-1941 рр.) /С.В.Крисюк. – К. : УІПККО, 1995. – 174 с.
122. Крюкова Е.А. Личностно развивающие образовательные технологии: природа, проектирование, реализация : монография /Е.А.Крюкова. – Волгоград : Перемена, 1999. – 196 с.
123. Кузьмина Н.В. Очерки психологи труда учителя. Психологическая структура деятельности учителя и формирование его личности /Н.В.Кузьмина. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1967. – 184 с.
124. Кузьмина Н.В. Способность, одарённость, талант учителя : в помощь лектору /Н.В.Кузьмина. – Л. : Знание, 1985. – 32 с.
125. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. /А.І.Кузьмінський. – К. : Знання, 2005. – 486 с.
126. Кутепов Р. Очередные задачи в строительстве рабочих факультетов /Р.Кутепов // Просвещение Донбасса. – 1924. – №5-6. – С. 10-49.
127. Кухарев Н.В. На пути к профессиональному совершенству : кн. для учителя /Н.В.Кухарев. – М. : Просвещение, 1990. – 159 с.
128. Кушнір В.А. Системний аналіз педагогічного процессу : методологічний аспект /В.А.Кушнір. – Кіровоград : КДПУ, 2001. – 384 с.
129. Кыверялг А.А. Методы исследования в профессиональной педагогике /А.А.Кыверялг. – Таллин : Валгус, 1980. – 334 с.
130. Левченко С. Особистісно орієнтоване навчання як засіб формування фахової компетентності майбутнього офіцера /С.Левченко, Л.Олійник // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. – Полтава, 2005. – Вип. 7(46). – С. 315-321. – (Сер. “Педагогічні науки”)
131. Левченко Т.І. Розвиток освіти та особистості в різних педагогічних системах : монографія /Т.І.Левченко. – Вінниця : Нова Книга, 2002. – 512 с.
132. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения : в 2 т. /А.Н.Леонтьев ; под ред. В.В.Давыдова. – М. : Педагогика, 1983. – Т. 2. – 318 с.
133. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения /И.Я.Лернер. – М. : Педагогика, 1981. – 185 с.
134. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення : навч. посіб. /В.С.Лозниця. – К. : Екс Об, 2003. – 304 с.
135. Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання : навч. посіб. /В.І.Лозова, Г.В.Троцко ; Харківський держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – 2 вид., випр. і доп. – Харків : ОВС, 2002. – 400 с.
136. Ляпунова В. Організація самостійної роботи студентів заочної форми навчання /В.Ляпунова // Рідна школа. – 2006. – №1. – С.26-28.
137. Майерс Д. Социальная психология : пер. с англ. /Д.Майерс. – 6 изд., перераб. и доп. – СПб. : Питер, 2003. – 752 с. : ил. – (Мастера психологии)
138. Макаренко А.С. Розмова про виховання /А.С.Макаренко // Твори в 7-ми т. – К . : Рад. школа, 1955. – Т.7 . – С.382-385.
139. Максимов В.Г. Педагогическая диагностика в школе : учеб. пособ. для студентов высш. пед. учеб. заведений /В.Г.Максимов. – М. : Академия, 2002. – 272 с.
140. Мамаєва І.О. Аксіологічний потенціал державного управління освітою : навч. посіб. /І.О.Мамаєва, В.В.Крижко. – К. : Освіта України, 2005. – 224 с.
141. Маргулян І. Самоменеджмент педагога /І.Маргулян //Психолог. – 2008. – №9. – С.18-22.
142. Маркарьян Т.К. Школа, ребенок, учитель /Т.К.Маркарьян. – Ростов-н.-Д. ; Краснодар : Буревестник, 1925. – 209 с.
143. Марушкевич А. Актуальні проблеми науково-педагогічної спадщини Івана Огієнка : навч. посіб. /А.Марушкевич. – Полтава : АСМІ, 2005. – 312 с.
144. Маслов В.И. Теория и методика организации непрерывного повышения квалификации руководителей школ : учеб. пособие /В.И. Маслов. – К. : МНО УССР, 1990. – 259 с.
145. Маслова Н.Ф. Искусство невербальной диагностики /Н.Ф.Маслова. – Орел : [б. и.], 1993. – 36 с.
146. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики /А.Маслоу. – СПб. : [б. и.], 1997. – 430 с.
147. Матвієнко П.І. Комплексна оцінка ефективності навчально-виховного процессу /П.І.Матвієнко. – Полтава : ПОІППО, 2001. –128 с.
148. Мелхори Г. Гениями не рождаются. Общество и способности человека : кн. для учителя : пер. с нем. /Г.Мелхори, Х.Г.Мелхори. – М. : Просвещение, 1989. – 160 с.
149. Мескон М. Основы менеджмента : пер. с англ. /М.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедоури. – М. : Дело, 1998. – 800 с.
150. Мижериков В.А. Введение в педагогическую профессию : учеб. пособие для студентов пед. учебных заведений /В.А.Мижериков, М.Н.Ермоленко. – М. : Педагогическое общество России, 1999. – 288 с.
151. Митина Л.М. Психология профессионального развития учителя /Л.М.Митина. – М. : Флинта, 1998. – 200 с.
152. Мицич П. Как проводить деловые беседы : пер. с серб.-хорв. /П.Мицич – М. : Экономика, 1987. – 208 с.
153. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка : навч. посіб. для студ. вузів. /Н.Є.Мойсеюк. – 3 вид., доп. – К. : КДНК, 2001. – 608 с.
154. Моляко В.А. Психологические проблемы творческой деятельности /В.А.Моляко. – К. : Знання, 1990. – 16 с.
155. Навчальний процес у вищій педагогічній школі : навч. посіб. – К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2001. – 337 с.
156. Національна доктрина розвитку освіти Україні у ХХІ столітті. – К. : Шкільний світ, 2001. – 24 с.
157. Немов Р.С. Путь к коллективу : кн. для учителей о психологии ученического коллектива /Р.С.Немов, А.Г.Кирпичник. – М. : Педагогика, 1988. – 144 с.
158. Неперервна професійна освіта : теорія і практика : в 2 ч. / за ред. І.А.Зязюна, Н.Г.Ничкало. – К. : Вища шк., 2001. – Ч. І. – 392 с.
159. Николаєва М.В. Профессиональное саморазвитие учителя начальных классов в эмоциональной сфере /М.В.Николаева //Начальная школа : Плюс до и после. – 2006. – №2. – С.9-14.
160. Ніколаєнко С.М. Вища освіта – джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства /С.М.Ніколаєнко. – К. : Знання, 2005. – 319 с.
161. Нісімчук А.С. Сучасні педагогічні технології : навч. посіб. /А.С.Нісімчук, О.С.Падалка, О.Т.Шпак. – К. : Просвіта, 2000. – 368 с.
162. Ожегов С.И. Словарь русского языка /С.И.Ожегов ; под. ред Н.Ю.Шведовой. – М. : Рус. яз., 1985. – 797 с.
163. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія : посібник /Л.Е.Орбан-Лембрик. – К. : Академвидав, 2003. – 446 с.
164. Оржеховська В.М. Посібник з самовиховання /В.М.Оржеховська, Т.В.Хілько, С.В.Кириленко. – К. : ІЗМН, 1996. – 192 с.
165. Освітні технології : навч.-метод. посіб. /О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін. ; за заг. ред. О.М. Пєхоти. – К. : А.С.К., 2001. – 256 с.
166. Осухова Н.Г. Становление творческой индивидуальности педагога /Н.Г.Осухова // Педагогика. – 1992. – №3-4. – С. 53-57.
167. Павлютенков Е.М. Кем быть? /Е.М.Павлютенков. – К. : Молодь, 1989. – 200 с.
168. Павлютенков Е.М. Рабочая книга руководителя школы. Методическая работа в школе : организация и управление /Е.М.Павлютенков, В.В.Крыжко. – Запорожье, ЗОИУУ, 1997. – 96 с.
169. Павлютенков Е.М. Рабочая книга руководителя школы /Е.М.Павлютенков, В.В.Крыжко. – Запорожье : ЗОИУУ, 1993 – 99 с.
170. Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала /В.Ф.Паламарчук. – Тернопіль : Навчальна книга Богдан, 2000. – 152 с.
171. Паркинсон С.Н. Законы Паркинсона : сборник : пер. с англ. /С.Н.Паркинсон; сост. и авт. предисл. В.С.Муравьев. – М. : Прогресс, 1989. – 448 с.
172. Педагогика и психология высшей школы : учеб. пособие для студентов и аспирантов вузов РФ. – Ростов на Дону : Феникс, 2002. – 544 с.
173. Педагогический энциклопедический словарь / гл. ред. Б.М. Бим-Бад; редкол. : М.М. Безруких, В.А. Болотов, Л.С. Глебова и др. – М. : Большая Российская энциклопедия, 2002. – 528 с.
174. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. /З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін. ; за ред. З.Н. Курлянд. – К. : Знання, 2005. – 399 с.
175. Педагогіка. Інтегрований курс теорії та історії : навч.-метод. посіб. : у 2 ч. / за ред. А.М. Бойко ; Полтавський держ. пед. ун-т ім. В.Г.Короленка. – К. ; Полтава. – Ч.2. – 2004. – 504 с.
176. Пєхота О.М. Суб’єктна орієнтація професійної підготовки педагога /О.М.Пєхота //Педагогіка і психологія професійної освіти : результати досліджень і перспективи : зб. наук. праць / за ред. І.А. Зязюна, Н.Г. Ничкало. – К., 2003. – С. 498-504.
177. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении: теоретико-экспериментальное исследование /П.И.Пидкасистый. – М. : [б. и.], 1980. – 240 с.
178. Пидкасистый П.И. Искусство преподавания /П.И.Пидкасистый, М.Л.Портнов. – М. : [б. и.], 1998. – 321 с.
179. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс : учеб. для студентов пед. вузов РФ : в 2 кн. /И.П.Подласый. – М. : ВЛАДОС, 1999 – 256 с
180. Подмазін С. Філософські основи особистісно-зорієнтованої освіти /С.Подмазін // Завуч. – 2001. – №20-21. – С 21-24.
181. Полякова Г. Адаптивне управління навчальним процесом як основа саморозвитку і самоорганізації його учасників /Г.Полякова // Рідна школа. – 2003. – №2. – С. 26-28.
182. Посталюк Н.Ю. Творческий стиль детельности: педагогический аспект /Н.Ю.Посталюк. – Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1989. – 206 с.
183. Поташнюк І.В. Професійна валеологічна підготовка майбутніх біологів у вищих закладах освіти III-IV рівнів акредитації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 “Теорія та методика професійної освіти” /І.В.Поташнюк ; Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. – К., 2000. – 20 с.
184. Психология развивающейся личности /под ред. А.В. Петровского ; Науч.-исслед. ин-т общей и педагогической психологии АПН СРСР. – М. : Педагогика, 1987. – 240 с.
185. Раченко Е.П. Диагностика качества профессиональной педагогической деятельности /Е.П.Раченко. – Пятигорск : [б. и.], 1990. – 48 с.
186. Регион : управление образованием по результатам. Теория и практика / под ред. П.И. Третьякова. – М. : Новая шк., 2001. – 880 с.
187. Рогова Т.В. Розвиток професійно-педагогічної компетентності вчителя: методичний аспект /Т.В.Рогова // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи : зб. наук. праць. – Х., 2004. – Вип.21. – С. 197-206.
188. Роджерс К.Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека /К.Р.Роджерс. – М. : Универс, 1994. – 480 с.
189. Романов А.А. Грамматика деловых бесед /А.А.Романов. – Тверь : [б. и.], 1995. – 240 с.
190. Роменець В. Психологія творчості : навч. посіб. /В.Роменець. – 2 вид., доп. – К. : Либідь, 2001. – 288 с.
191. Рубинштейн С.Л. Принципы и пути развития психологии /С.Л.Рубинштейн. – М. : Академия наук, 1959. – 351 с.
192. Русинов Ф.М. Менеджмент и самоменеджмент в системе рыночных отношений : учеб. пособие /Ф.М.Русинов, Л.Ф.Никулин, Л.В.Фаткин. – М. : ИНФРА-М, 1996. – 360 с.
193. Русова С. Єдина діяльна (трудова) школа /С.Русова. – Лейпціг : Українське видавництво в Катеринославі, 1923. – 53 с.
194. Русова С.Ф. Ідейні підвалини школи /С.Ф.Русова // Світло. – 1913. – Кн. 8. – С. 33-38.
195. Русова С.Ф. Націоналізація школи /С.Ф.Русова // Вільна українська школа. – 1917. – №1. – С. 3-7.
196. Рыбакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе /М.М.Рыбакова. – М. : Просвещение, 1991. – 128 с.
197. Савченко О. Особистісно орієнтована підготовка майбутнього вчителя /О.Савченко // Педагогічна газета. – 2001. – №7. – С. 1.
198. Савченко О.Я. Розвивальний потенціал змісту освіти у 12-річній школі /О.Я.Савченко // Освіта. – 2008. – 9-16 квіт.
199. Семиченко В.А. Проблемы мотивации поведения