Підготовка педагогічних кадрів у Харківській та Київській художніх школах України (друга половина ХІХ- початок XX ст.)

brief description

Харківський національний педагогічний університет
Імені Г.С.Сковороди

МАЛИНІНА ІРИНА ОЛЕГІВНА

УДК 371.037(09)(002.5)

Підготовка педагогічних кадрів у Харківській та Київській
художніх школах України
(друга половина ХІХ- початок XX ст.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
кандидат педагогічних наук, професор
Попова Людмила Данилівна,

Харків – 2005

СТРУКТУРА ДОСЛІДЖЕННЯ
Перелік умовних скорочень………………………………………………………...
Вступ…………………………………………………………………………………
Розділ І. Ступінь наукової розробки проблеми.................................................
Розділ ІІ. Питання теоретичної підготовки педагогічних кадрів у Харківській та Київській художніх школах України (друга половина ХІХ- початок XX ст.)……………………………………………………………………..
2.1- Передумови підготовки художньо-педагогічних кадрів у художніх школах України……………………………………………………………………
2.2- Основні етапи організації в підготовки вчителів і педагогів-художників у Харківській та Київській художніх школах……………………..
2.3 - Зміст підготовки педагогічних кадрів у художніх школах Харкова і Києва…………………………………………………………………………………
Висновки до 2 розділу………………………………………………………..
Розділ ІІІ. Практична підготовка педагогічних кадрів у Харківській та Київській художніх школах (друга половина ХІХ- початок XX ст.)………..
3.1- Навчально-виховна робота викладачів художніх шкіл Харкова та Києва з підготовки вчителів і педагогів-художників…………………………….
3.2 - Методичне забезпечення Харківській та Київській художніх шкіл досліджуваного періоду. .………………………………………………………….
3.3 - Перспективи використання набутного досвіду підготовки художньо-педагогічних кадрів у сучасних навчальних закладах України………………….
Висновки до 3 розділу…………………………………………………………
Загальні висновки…………………………………………………………………
Література…………………………………………………………………………..
Додатки……………………………………………………………………………...

ВСТУП
Актуальність і доцільність дослідження. Оновлення змісту професійної підготовки вчителів естетичного циклу здійснюється відповідно до Національної доктрини розвитку освіти в Україні, Національної концепції «Художньо-естетичне виховання», Концепції громадського виховання особистості в умовах розвитку української державності та інших джерел, що спрямовані на розв’язання актуальних завдань сучасної педагогіки, яка ґрунтується на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях і духовності. Виховання має спрямовуватися на залучення громадян до глибинних пластів національної культури й духовності, формування в дітей та молоді традиційних цінностей, ідей, поглядів і переконань вітчизняної та світової культур.
На сучасному етапі розбудови української державності, активного пошуку педагогами-науковцями, вченими-мистецтвознавцями, викладачами методистами вищих та середніх навчальних закладів нового змісту, форм і методів підготовки педагогічних та художніх кадрів доцільно звернутися до найкращих надбань вітчизняної педагогічної думки минулого. Аналіз історичної та сучасної педагогічної літератури свідчить про те, що в Україні накопичено певний навчально-виховний досвід організації художньої освіти вчительських кадрів. Саме в ньому можна знайти відповідь на багато запитань, які гостро стоять перед сучасною вітчизняною освітою. Через це набувають актуальності й потребують вивчення питання теоретичної підготовки художньо-педагогічних кадрів у Харківській і Київській художніх школах України, а також аналіз та узагальнення практичної діяльності цих закладів. Покращення шляхів і засобів підготовки художньо-педагогічних кадрів сприятиме вивченню, критичному осмисленню й творчому використанню спадщини прогресивних вітчизняних педагогів, діячів освіти та культури. Періодом становлення й розвитку історико-педагогічної думки України в галузі художньої освіти була визначена друга половина XIX – початок
XX ст. Економічний та культурний прогрес у цей історичний період позитивно вплинули на формування національної культури й освіти, становлення та розвиток спеціальних художніх шкіл, підготовку в них педагогічних і творчих працівників.
Значний внесок у розвиток загальнопедагогічних питань вітчизняної художньої освіти другої половини ХІХ – початку ХХ ст. здійснили педагоги-науковці:
В. Аскачевський (1904), Д. Багалій (1912), Д. Міллер (1912), В. Веретенников (1911), Є. Рєдін (1894), В. Стасов (1894) та ін.
Вагомим підґрунтям становлення й розвитку художньої освіти в Харківській та Київській художніх школах були теоретико-методичні праці вітчизняних педагогів-художників М. Раєвської-Іванової та М. Мурашка.
Оглядові окремих аспектів історії художньої освіти кінця ХІХ – початку
ХХ ст. присвячені роботи сучасних учених: М. Безхутрої, Є. Белютіна,
М. Гаврилової, О. Головка, Н. Молєвої, В. Нємцової, М. Ростовцева, Ю. Турченка, Н. Яворської.
Питання виникнення й розвитку художніх шкіл в Україні висвітлювали в кандидатських дисертаціях та наукових статтях Ю. Турченко (1954),
Л. Соколюк (1987), В. Ворожбіт (2001), але автори цих праць не ставили перед собою завдання систематизувати теоретичні ідеї й узагальнювати практику педагогічної підготовки художників-педагогів у Харківській та Київській художніх школах.
У розглянутих змістовних дослідженнях розкривається загальний стан художньої освіти в Україні, аналізуються окремі питання навчання образотворчого мистецтва. Але в цілісному плані розгляд проблеми становлення й розвитку перших українських художніх шкіл – Харківської та Київської – у період другої половини ХІХ – початку ХХ ст., а також мети, змісту, форм і методів підготовки в них художньо-педагогічних кадрів ретельно не досліджувався.
Таким чином, актуальність обраної теми “ Підготовка педагогічних кадрів у Харківській та Київській художніх школах України (друга половина
ХІХ – початок XX ст.) ” зумовлюється відсутністю комплексних історико-педагогічних досліджень з питань теорії та практики підготовки вчителів і педагогів-художників у Харківській та Київській художніх школах в означених хронологічних межах, а також потребами творчого використання вітчизняного досвіду виховання й навчання художньо-педагогічних кадрів в умовах розвитку системи вищої педагогічної освіти в сучасній Україні.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за колективною темою «Підготовка викладацьких кадрів для середньої та вищої школи в науково-педагогічній спадщині вітчизняних педагогів, діячів освіти й культури ХІХ –
ХХ ст.ст.». Тему дисертації затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол №2 від 26.02.04р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології Академії педагогічних наук України (протокол №4 від 28.04.2004р.).
Мета дослідження – систематизувати теоретичні ідеї та узагальнити практичну підготовку художньо-педагогічних кадрів у Харківській і Київській художніх школах України досліджуваного періоду, окреслити перспективи використання виявлених здобутків у сучасних умовах.
Відповідно до мети визначені такі завдання дослідження:
– розкрити передумови підготовки художньо-педагогічних кадрів у художніх школах України;
– обґрунтувати етапи становлення та розвитку системи підготовки педагогічних кадрів у Харківській і Київській художніх школах України;
– проаналізувати зміст теоретичної підготовки вчителів і педагогів-художників у художніх школах Харкова та Києва протягом досліджуваного періоду;
– конкретизувати форми та методи практичної навчально-виховної роботи викладачів у Харківській і Київській художніх школах України;
– виявити та узагальнити основні напрями громадсько-педагогічної діяльності вчителів і педагогів-художників художніх шкіл Харкова та Києва;
– розкрити перспективи використання досвіду Харківської та Київської художніх шкіл з підготовки педагогів-художників у сучасних навчальних закладах.
Об'єкт дослідження – процес підготовки педагогічних кадрів у художніх школах України.
Предмет дослідження – теорія і практика підготовки педагогічних та художніх кадрів у Харківській і Київській художніх школах України другої половини ХІХ – початку XX ст.
Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХІХ – початок
ХХ ст. – період становлення й розвитку художніх шкіл Харкова і Києва, організації підготовки в них художньо-педагогічних кадрів, упровадження художниками-педагогами теоретичних ідей та методів викладання, що, за визначенням академіка О. Сухомлинської, розглядається як період становлення модерної педагогічної думки, педагогічного просвітництва в Україні. Верхня межа досліджуваного проміжку (друга половина ХІХ ст.) зумовлюється соціально-економічними й освітніми змінами, а також зміною суспільного ладу, що сприяли відкриттю художніх шкіл у Харкові та Києві з базовою підготовкою в них художньо-педагогічних кадрів. Нижня межа (початок ХХ ст.) відзначається початком докорінної перебудови в системі освіти, пов’язаної з реорганізацією художніх шкіл у художні училища.
Методологічну основу дослідження становлять теорія наукового пізнання, положення про діалектичну єдність та взаємозв'язок історії із сьогоденням, історико-педагогічний підхід до аналізу процесів розвитку підготовки художньо-педагогічних кадрів у художніх школах Харкова та Києва, взаємозумовленість соціально-педагогічних явищ і необхідність їх вивчення в конкретних історичних умовах, методологічні положення Національної доктрини розвитку освіти.
Дослідження здійснювалося на основі загальнонаукових принципів історизму, наступності, системності, цілісності та об’єктивності.
Теоретичним підґрунтям дисертації були положення та рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в різних закладах освіти
(В. Гриньова, В. Євдокимов, О. Іонова, В. Лозова, І. Прокопенко, Г. Троцко); наукові розробки з історії освіти України (А. Алексюк, А. Бойко, Л. Вовк, М. Грищенко,
М. Євтух, С. Золотухіна, Л. Попова, О. Попова, О. Сухомлинська, Л. Штефан); результати дослідження різних аспектів з історії образотворчого мистецтва та художньої освіти (В. Веретенников, Д. Багалій, В. Бейер, В. Даниленко, О. Жабатюк, П. Жолтовський, Д. Міллер, В. Нємцова, Є. Рєдін, М. Ростовцев); праці, в яких розкрито особливості художньо-естетичного виховання на різних історичних етапах розвитку українського мистецтва (О. Бабченко, О. Бугайченко, М. Безхутра,
М. Гаврилова, О. Головко, В. Стасов, Л. Соколюк, Т. Танько, Ю. Турченко,
В. Фоменко, Г. Шевченко, Н. Яворська).
Методи дослідження. Історико-педагогічний, теоретичний і системно-структурний методи використовувалися з метою систематизації теоретичних художньо-педагогічних ідей та досвіду практичної національно-просвітницької діяльності художніх шкіл Харкова й Києва другої половини ХІХ –
початку ХХ ст.; проблемно-цільовий і порівняльний – для аналізу архівних документів, художньо-педагогічної, мистецтвознавчої та науково-методичної літератури, періодичних видань досліджуваного періоду, матеріалів листування художників-педагогів, спогадів їхніх учнів і сучасників.
Джерельна база дослідження. Під час роботи над дисертацією вивчалися та аналізувалися матеріали чотирьох архівів: Центрального державного історичного архіву України (ЦДІАУ), фонд 707 “Керування Київським Навчальним Округом” та фонд 2162 “Піклувальник Харківського Навчального Округу”, Державного архіву Харківської області (ДАХО), фонд 45 “Харківська міська управа” і фонд 52 “Відкриття музею витончених мистецтв”, Центрального державного історичного архіву Санкт-Петербурга (ЦДІА СПБ), фонд 789 “Академія мистецтв”, архівні фонди Державного музею українського мистецтва (ДМУМ), м. Київ.
У роботі були також використані матеріали Національної наукової бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Харківської державної наукової бібліотеки
ім. В.Г. Короленка, Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна й Харківської державної академії дизайну і мистецтва, а також бібліотек Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди та методичного кабінету кафедри українського декоративно прикладного мистецтва та графіки зазначеного навчального закладу.
Наукова новизна й теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягають у тому, що вперше в історико-педагогічному аспекті здійснено цілісний аналіз теорії та практики підготовки педагогічних кадрів у Харківській та Київській художніх школах України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.; розглянуті передумови підготовки художньо-педагогічних кадрів у художніх школах України; обґрунтовано основні етапи становлення й розвитку системи підготовки вчителів і педагогів-художників у Харківській та Київській художніх школах та проаналізовано зміст підготовки педагогічних кадрів у цих школах; виявлено й узагальнено напрями громадсько-педагогічної діяльності вчителів і педагогів-художників цих шкіл; розкриті перспективи використання досвіду досліджуваних художніх шкіл з підготовки педагогів-художників у сучасних навчальних закладах. Подальшого науково-методичного розвитку набула конкретизація форм та методів практичної навчально-виховної роботи викладачів у Харківській і Київській художніх школах.
До наукового обігу введено невідомі й маловідомі архівні дані, які збагачують сучасні знання про підготовку художньо-педагогічних кадрів в Україні другої половині ХІХ – початку ХХ ст. До тексту дисертації ввійшли документи шести архівних фондів, 14 описів, 134 одиниць зберігання, частину яких винесено в додатки.
Практичне значення отриманих результатів визначається тим, що основні науково-методичні наробки, положення й висновки використано в розробці навчального посібника “Образотворче мистецтво” (2003) і робочого зошита “Образотворче мистецтво в світі казки” (2002) для вчителів та учнів перших класів загальноосвітніх шкіл, рекомендованих Міністерством освіти і науки України (лист №1/11 – 2819 від 19.08.2002), (протокол № 4 від 21.06.2002), а також у методичних розробках уроків “Образотворче мистецтво” для вчителів перших класів (2003) та в навчально-методичному посібнику “Великодний сувенір. Українська народна писанка” (2005).
Матеріали дослідження апробовано в навчально-виховному процесі Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія“ (довідка №195 від 07.06.05), Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 83 (довідка № 195 від 29.08.05).
Положення та висновки, отримані в ході наукового пошуку, використовувалися й під час розробки лекційного курсу з ”Методики образотворчого мистецтва“ в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди.
Матеріали дослідження також можуть бути використані для розробки навчальних програм спецкурсів у загальноосвітніх та мистецьких освітніх закладах, для організації педагогічної практики й самостійної науково-дослідницької роботи студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
Особистий внесок автора в працях, що написані у співавторстві, полягає в поширенні досвіду педагогічної майстерності минулого в сучасних закладах освіти.
Вірогідність та аргументованість результатів дослідження і його основних висновків забезпечуються використанням документів, рукописів та інших художньо-педагогічних матеріалів з чотирьох державних архівів, матеріалів періодичної преси й педагогічної журналістики, маловідомої навчально-методичної та мемуарної літератури, системним аналізом виявлених матеріалів, застосуванням комплексу методів дослідження, адекватних меті, предмету й завданням наукової роботи.
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом обговорення основних положень дисертації на засіданнях кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, на міжнародних науково-практичних конференціях: ”Зміст загальної середньої образотворчої освіти і підготовка вчителів образотворчого мистецтва“ (м. Київ, 2000 р.), ”Наука і освіта – 2005“ (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), на підсумковій науково-практичній конференції молодих учених кафедри педагогіки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (м. Харків, 2000 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження відображено в 9 одноосібних публікаціях, із них 5 – у провідних наукових фахових виданнях, 1 – в інших наукових виданнях, 3 – у матеріалах наукових конференцій, а також – 4 навчально-методичних посібниках, виданих у співавторстві.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (251 найменувань, з них 48 – архівні матеріали), переліку умовних скорочень і додатків на
42 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на 198 сторінках. Робота містить 3 таблиці й 4 схеми. Загальний обсяг дисертації становить 258 сторінок.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Систематизація теоретичних питань та узагальнення досвіду підготовки педагогічних кадрів у Харківській і Київській художніх школах України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. дозволили зробити такі висновки.
1. Під час наукового пошуку з’ясовано, що формування художньої освіти в другій половині ХVIII – першій половині XІX ст. було пов’язане з розвитком культури й загальної освіти. Наприкінці зазначеного періоду образотворче мистецтво почали запроваджувати в початкових школах як загальноосвітній предмет. Зростання темпів промисловості й містобудування, підвищення рівня загальної культури сприяли обґрунтуванню доцільності оволодіння учнями теоретичними знаннями, графічними вміннями та навичками, що зумовило важливість малювання як загальноосвітнього предмета та запровадження відповідної підготовки кваліфікованих художньо-педагогічних кадрів.
2. Визначено та обґрунтовано основні етапи становлення та розвитку підготовки художньо-педагогічних кадрів у Харківській (1869) та Київській (1876) художніх школах. Критерієм виділення етапів покладено динамічний розвиток соціально-економічних потреб суспільства в організації спеціальної художньої освіти в Україні досліджуваного періоду, а також визначення офіційного статусу образотворчого мистецтва як навчального предмету в загальноосвітніх школах. Перший етап (1869 – 1880 рр.) – зародження та відкриття спеціальних шкіл, пошук підтримки у фінансуванні та організації роботи закладів, формування змісту фахової та загальноосвітньої підготовки. Другий етап (1880 – 1893 рр.) пов'язаний з розширенням навчальних програм, затвердженням нових статутів, збільшенням кількості учнів, розширенням викладацького штату; відкриттям музеїв, організацією виставок і першої бібліотеки мистецтва та методик викладання. Третій етап (1896 – 1912 рр.) характеризувався розквітом вітчизняної художньої освіти, відкриттям Харківської міської художньої школи, переглядом та розширенням змісту навчальних програм, розколом поглядів на статут і викладання в Київській художній школі; отриманням офіційного права на підготовку художньо-педагогічних кадрів; перетворенням Харківської (1912) та Київської (1901) художніх шкіл на художні училища.
3. Аналіз теоретичного змісту підготовки художників-педагогів у художніх школах Харкова та Києва другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. довів, що програма Харківської художньої школи будувалася з урахуванням потреб контингенту учнів. Навчальний процес починався одночасно для всіх учнів, у вересні. Навчальний рік тривав до кінця травня та поділявся на два семестри, влітку проводили художні практики на відкритому повітрі (пленер). Доведено, що наприкінці 70-х рр. ХІХ ст. шкільна програма була розширена новими спеціальними предметами. З 1889 р. змінено організацію навчального процесу: заняття проводилися в різний час, окремо в загальномалювальних, додаткових і спеціальних класах. Учні залежно від рівня підготовки поділялися на групи. Навчальна частина школи складалася з художнього й загальноосвітнього відділів. У 1902 р. були переглянуті й удосконалені програми аудиторних ранкових та вечірніх занять.
Київська художня школа характеризувалася особливою організацією навчального процесу: учні могли вступати до неї протягом усього навчального року й відвідувати заняття за вільним індивідуальним графіком.
У процесі аналізу навчальних програм, розроблених в Харківській та Київській художніх школах, було визначено, що змістовно вони спрямовувалися на загальний розвиток учнів через активні спостереження та малювання з натури, заняття на пленері. Оригінальні підходи до навчання виявлялися в методичних прийомах: формування творчих вражень та оцінних суджень, ознайомлення з історією й теорією мистецтв, застосування навчальної інтеграції та міжпредметних зв’язків.
4. Узагальнення досвіду нових форм та методів практичної навчально-виховної роботи викладачів Харківської та Київської художніх шкіл свідчать про те, що викладачі широко використовували методику послідовного вивчення матеріалу, перехід від легкого до складного, стимулювали пізнавальну та самостійну діяльність у процесі аудиторних та позакласних занять, здійснювали диференціацію. Великого значення викладачі художніх шкіл надавали зв'язку навчання з життям та навколишньою дійсністю. Учні мали можливість оволодівати знаннями щодо розуміння мистецтва та вміннями висловлювати свої судження з питань художнього відображення дійсності, формувати естетичні поняття, художній смак. На заняттях викладачі виховували в учнів емоційне ставлення до навчального матеріалу.
5. Виявлено основні напрями громадсько-педагогічної діяльності вчителів і педагогів-художників малювальних шкіл Харкова та Києва. Показано, що протягом багатьох років ці художні школи були справжніми художньо-педагогічними осередками України, згуртовували навколо себе всі місцеві, особливо молодіжні, художні сили, проводили роботу з організації перших художніх виставок та лекцій, популяризували українське реалістичне мистецтво через відкриття художніх музеїв. З метою стимулювання зацікавленості учнів у навчальному процесі та їхнього творчого зростання художні школи Харкова й Києва брали участь у виставках і конкурсах, ініційованих викладачами шкіл, Петербурзькою академією мистецтв. Учні Київської художньої школи також брали участь у масштабних реставраціях архітектурних споруд міста.
Дослідженням визначено, що шкільні рукописні журнали, які випускалися учнями Київської художньої школи „Палітра”, „Школяр” та „Учень” вперше в Україні, незважаючи на заборону тогочасним урядом Російської Імперії, видавалися українською мовою.
6. Розкрито перспективи використання набутого досвіду підготовки художньо-педагогічних кадрів у сучасних навчальних закладах України. Зокрема, вихованню національної художньої культури школярів, студентів, викладачів навчальних закладів сучасної України сприятиме:
- залучення вчителів, викладачів середніх і вищих навчальних педагогічних та спеціальних закладів, представників громадських молодіжних організацій до вивчення національної художньо-педагогічної культури, її спадщини;
- використання в художньо-педагогічній підготовці теоретичних художніх понять та академічних принципів художньої освіти, ретроспектива підходів до розробки змісту й методики навчальної і позанавчальної роботи в сучасних загальноосвітніх, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах;
- формування особистості майбутніх учителів, педагогів-художників, викладачів середніх і вищих навчальних закладів на зразках творчої спадщини вітчизняних педагогів та митців другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Проведене дослідження не вичерпує багатоаспектності розглядуваної наукової проблеми. Подальшої розробки потребують питання порівняльного аналізу підготовки художньо-педагогічних кадрів другої половини ХІХ – початку ХХ ст. в Україні й у західноєвропейських країнах та науково-педагогічна діяльність художніх училищ Харкова та Києва першої половини ХХ ст.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Академия художеств СССР. Материалы и биографии по истории Академии художеств 1757–1957. – Л.: Академия художеств СССР, 1957. – 210 с.
2. Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии с. XIX. –
К., 1908. – л. № 129-130, 173, 235-236, 247, 258, 274, 286, 510, 514, 518, 527.
3. Антология педагогической мысли России второй половины ХІХ – начала ХХ ст. / Сост. П.А. Лебедев. – М., Педагогика, 1900. – 608 с.
4. Аскачевский В. Киев с его древнейшим училищем Академией. – К., 1904. – Ч. 1. – С. 392–393; 398–399; 479, 485.
5. Бабченко О.В. Художня педагогіка: актуальні проблеми викладання художніх дисциплін в системі педагогічної освіти. – Одеса, 2002. – С. 42.
6. Бабченко О.В. Модель вчителя образотворчого мистецтва // Спец. вип. наук. праць ОДПУ ім. Г.Д.Ушинського: Наук. вісник. – Одеса, 2002. – С.175–179.
7. Бабченко О.В. Викладання художньої педагогіки у Педагогічному вузі
// Мистецтво та освіта: Наук.-метод. журн. – 2002. – № 3. – С. 54.
8. Багалей Д.Й., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655 по 1755 гг.). №24 розділ “Искусство” История монография. – X., 1912. – Т. 1. – 897 с.
9. Багалей Д.Й., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1755 по 1905 гг.). №24 розділ “Искусство” История монография, (ХІХ-й – начало ХХ века). – X., 1912. – Т. 2. – С. 837; 847–900.
10. Багалій Д.І. Досвід роботи Харківського університету. – Х., 1893–1898. – Ч. I. – 483 с.
11. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. – Х.: Вид-во „Основа” Х.Д.У., 1990. – 256 с.
12. Безпалова Л.А. Русское искусство. Очерки о жизни и творчестве художников (вторая половина ХІХ века). – М.: Искусство, 1962. – С. 377–394.
13. Безутрий М. Художники Харкова (мистецтво до жовтневого часу). – Х. 1967.– С. 3–12.
14. Безхурий М. Унікальний альбом. (Альбом малюнків учнів М.Д. Раєвської-Іванової) // Вечірній Харків. – 1981 г., 24 верес. С.4.
15. Бейер В.И. Рисование и лепка, как средства художественного воспитания
// Художественно-педагогический журн.– 1910. – № 17. – С. 4–7.
16. Бейер В.И. История искусств в общеобразовательной школе // Художественно-педагогический журн.– СПб., 1914. – № 10. – С. 145–150.
17. Биографический словарь (Художники народов СССР). – М., 1972. – Т. 2. – 203 с.
18. Биографический словарь (Художники народов СССР). – М., 1976 – Т. 3. – 234 с.
19. Бобов И.С. Преподавание рисования. – Х.: Типография Зильберберга,
1910. – 69 с.
20. Бугайченко О. Первая в Украине. (Художественная школа М.Д. Раевской-Ивановой // Слобода. – 1999, 19 февраля. – С. 4.
21. Булатов В. Значение школьного рисования; цели которые должны преследовать при изучении, и меры, какие могут быть приняты к надлежащей постановке этого предмета в наших школах. – М.: Типография о-ва распространения полезных книг, 1895. – 3 с.
22. Булгаков Ф. Наши художники (живописцы, скульпторы, мозаисты, граверы и модельеры) на академической выставке последние 25-лет. Биография, портреты и снимки с их произведений. – СПб., 1889. – Т. 1. – 73 с.
23. Венцель К.Н. Новые пути воспитания и образования детей / Под ред. И. Гобунова-Посадова, ХХХVII. – М.: Типография Лит. Т-ва И.Н. Кушнарева и К0, 1910. – 10 с.
24. Веретенников В.И. Художественная школа в Харькове в ХVIII века.
(из ХІХ сборника Харьковского Историко-Филологического общества в память
проф. Е.К. Редина). – Х.: Типография „Печатное дело”, 1911. – 13 с.
25. Виставки малювальної школи // Зоря. – 1883. – № 80. – С. 2.
26. Виставки Товариство заохочення мистецтв // Заря. – 1884. – № 24. – С.2.
27. Відкриття у Харкові художньо-промислового музею: Хроніка // Харьковские губернские ведомости. – 1889, 2 верес. – С. 2.
28. Временные правила Харьковской школы рисования и живописи (Утв. Думой
28. сент. 1899). – Х., 1899. – 8 с.
29. Ворожбіт В.В. Теорія і практика навчання образотворчого мистецтва учнів початкових шкіл Слобожанщини (кінець ХІХ – початок ХХ століть): Дис… канд. іст. наук. – Х., 2001. – 190 с.
30. Ворожбіт В.В. Становлення та розвиток уявлень про образотворче мистецтво як загальноосвітній предмет в історії вітчизняної педагогічної думки // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. пр. – Х., ХДПУ, 1999. – Вип. 4. – С. 55–58.
31. Войцехович О. Опыт начертания общей теории изящных искусств. – М., 1823. – 57 с.
32. 75 років вищої художньої школи Харкова. – Х., 1996. – С. 9–10.
33. 15-лет школы рисования М.Д. Раевской-Ивановой: Хроника // Харьковские губернские ведомости. – 1884, 24 февр. – С. 2.
34. 21 февраля исполнилось 20 лет со дня открытия в Харькове школы рисования М.Д. Раевской: Хроника // Харьковские губернские ведомости. – 1889, 1 марта.
35. Гаврилова М. Доля Художниці. (М.Д. Раєвськая-Іванова – фундатор Харьковской художественной школы) // Прапор. – 1958. – № 1. – С. 93–95.
36. Гаврилова М. Раевская-Иванова М.Д. (О первой русской женщине, получившей официальное звание художника в России) // Искусство. – 1958. – № 3. – С.70.
37. Гинзбург И. Чистяков и его педагогическая система. – М.;Л., 1940. – 53 с.
38. Гиппиус Г.А. Очерки теории рисования как общего учебного предмета: Учителям рисования. – СПб.: Тип. Военно-учебніх заведений, 1844. – 380 с.
39. Говдя П., Міляєвої Л. Спогади старого вчителя / Упоряд. М.І. Мурашка. –
К., Мистецтво, 1964. – 165 с.
40. Говдя П., Мурашко М.І. Художній критик // Образотворче мистецтво. – 1975. – № 5. – С. 23–24.
41. Говдя П., Коволенко О. Передвижники і Україна. – К., 1978. – С. 82; 87; 92.
42. Головко О.М. Художня освіта в галузі декоративно прикладного мистецтва у до революційному Харкові // Шляхи розвитку митців та культури Слобожанщини: проблеми історії теорії і практики: Всеукр. наук.-метод. конф. – Х., 1993 р. – С. 119–120.
43. Горбуев Д.П. Материалы для художественной летописи города Харькова. –
Х., 1914 г. – 19 с.
44. Даниленко В.Я. Третья в России (из истории художественно-промышленной школы М.Д. Раевской-Ивановой) // Техническая эстетика. – 1987. – № 12. – С. 12–15.
45. До 20-річчя з дня відкриття в Харкові школи малювання М.Д. Раєвської: Хроніка // Харьковские губернские ведомости. – 1889.– 1; 11 берез. – С. 2.
46. Жабатюк О.О. Мистецтво живопису і графіки на Україні в першої половині
і середині ХІХ століття. – К.;Одесса: Вища школа, 1983. – С. 175–181.
47. Жабатюк О.О. Український живопис останньої третини ХІХ початку
ХХ століття. – К.;Одесса: Либідь, 1990. – С.18-22.
48. Жолтовський П.М. Український живопис XVI–XVIII ст. – К., 1978. – 57 с.
49. Жолтовський П.М. Художнє життя України в XVI–XVIII ст. – К.: Наук. думка, 1983. – С.79–82.
50. Журналы и отчеты академии художеств в 1900 г. – Спб., 1901. – 210 с.
51. Зайцев И.К. Воспоминание старого учителя // Русская старина. – 1887.– № 6 – С. 663.
52. Записки Императорского Харьковского Университета за 1904 г. – Х.: Литотип. М. Зильберг и С-вья, 1905. – Кн. 4. – С.81–115.
53. Записки Императорского Харьковского университета. – Х.: Типограф.
и литограф. Зильберберга., 1896. – С. 170.; 1897.– С. 564.; 1899.– С. 306.; 1910.– С. 176.
54. Затенацький Я. Українське мистецтво першої половини ХІХ ст. – К.: Мистецтво, 1965 – 213 с.
55. Из воспоминаний о К.К.Первухине. (Рисовал в школе М.Д.Раевской) // Известие Московского литературно-художественного кружка. – М., 1917. – Вып. 17–18. – С. 13–19.
56. Искусство и художественная промышленность. – 1901. – № 4. – С.108.
57. История Харьковского Университета (систематический биографический указатель 1805–1917). – Х.: ХГУ, 1986. – 58 с.;
58. История Харьковского Университета (систематический биографический указатель 1805–1917). – Х.: ХГУ, 1993. – Ч. 2, вып. 4. – 65 с.
59. Історія російського орнаменту з X по XVII століття за старовинними рукописами. – М., 1870. – 120 с.
60. Історія Українського мистецтва. – К.: Просвіта, 1970. – Т. 2. – 146 с.
61. К 25-летию со времени открытия в Харькове первой рисовальной школы М.Д. Раевской // Харьковские губернские ведомости: Местные известия. – 1894., 24 февр. – С. 2.
62. Карманный альбом начального рисования по тетрадям или со стенных таблиц в начальных и средних учебных заведениях / Сост. А.В. Маковский. – М. Изд-во Берлинского Художественного маг-на Ю.Ф. Брокмань в Москве, 1901. – 146 с.
63. Кауфман Р.С. Очерки истории русской художественной критики. –
М.: Искусство, 1990 г. – 156 с.
64. Київська малювальна школа // Пчела. – 1877 – № 2 – С. 3.
65. Київська школа мистецтв // Труд. – № 3. – 1891 ¬– С. 4
66. Киприянова З. Художественное образование в школе и новые приемы его преподавания. – СПб., Типография М.А. Александрова, 1908. – 35с.
67. Козменков А.О. О желательных изменениях в программах преподавания
в городских училищах // Русская школа. – 1891. – № 12. – С. 162–171.
68. Кондаков С.Н., Стасов С.Н. Юбилейный справочник Императорской Академии Художеств 1764–1914. – Спб., 1914. – Т. 1. – 238 с.
69. Крамской И.Н. Письма, статьи. В 2-х т. – М., 1966. – Т. 2. – 334 с.
70. Красюк І. Педагогічні погляди Миколи Мурашка // Образотворче мистецтво. – 2002. – № 3. ¬– С. 16.
71. Лебедев А.Л. Харьковский коллегиум как просветительный центр Слободской Украины до учреждения в нем университета // Чтения в императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете. – М., 1885. – Кн. 4. – С. 89.
72. Лепилов К.М. Художественные школы и училища, подведомственные Академии художеств // Вопросы художественного образования. – 1978. – Вып. 24. –
С.40–51.
73. Лисовский В.Г. Академия художеств. – Л.: Лениздат, 1982. – 224 с.
74. Майлистов М. Пособие при первоначальном обучении рисованию. –
М.: Типография С.И. Сазонова, 1890. – 214 с.
75. Малиніна І.О. Перша художня школа в Україні(друга половина ХІХ сторіччя)
// Зміст загальної середньої образотворчої освіти і підготовка вчителів образотворчого мистецтва: Зб. наук. пр., присвяч. проведенню Всеукр. наук.-конф. – К.: КМІУВ ім. Б.Грінченка, 2000. – Ч. 1.– С. 75–79.
76. Малиніна І.О. Школи образотворчого мистецтва України кінця ХІХ – початок ХХ ст. // Матеріали наук.-практ. конф. молодих вчених та викладачів за 2000 рік. – Харків: Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, 2000. – С. 19–20.
77. Малиніна І.О. Розвиток художніх шкіл на Слобідської Україні у другої половині ХVІІІ- початок ХІХ ст. // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук у педвузі: Зб. наук. метод. пр. – Донецьк: ГДПІ ІМ ім. Н.К.Крупської, 2001.– Вип. IV, Т. 1. – С. 98.
78. Малиніна І.О., Чен Н.В., Голубєв В.В. Образотворче мистецтво в світі казки: Робочий зошит з малювання для учнів 1 класу, рекомендований комісією
з дисциплін художньо-естетичного циклу навчально-методичної Ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (протокол № 4 від 21.06.2002). –
Х.: Скорпіон, 2002. – 64 с. – (автор. ум. др. арк. 1,72).
79. Малиніна І.О., Чен Н.В., Голубєв В.В. Образотворче мистецтво: Методичні розробки уроків для вчителів 1 класу. – Х.: Скорпіон, 2002. – 125 с. – (автор. ум. др. арк. 2,48).
80. Малиніна І.О. Підготовка педагогічно-професійних кадрів у Харківської художньої школі (кінець ХІХ сторіччя – початок ХХ століття) // Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. – Х.: ХДПУ, 2003. – Вип. 23. – С.54–58.
81. Малиніна І.О., Чен Н.В., Голубєв В.В. Образотворче мистецтво. 1 класс. Навчальний посібник для учнів 1 класу, рекомендований Міністерством освіти
і науки України (лист Міністерства освіти і науки України №1/11 – 2819 від 19.08.2002). – Х.: Скорпіон, 2003. – – 64 с.– (автор. ум. др. арк. 1,7).
82. Малиніна І.О. Педагогічні принципи Київської рисувальної школи кінця ХІХ ст. // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. – Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя. – 2003.– Вип. 26. – С.284–288.
83. Малиніна І.О. Громадсько-педагогічна діяльність художньої школи Києва (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. – Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя. – 2004 – Вип. 30. – С.212–216.
84. Малиніна І.О. Основні напрями громадсько-педагогічної діяльності майбутніх учителів і творчих працівників художньої школи Харкова (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Педагогіка та психологія. – Зб. наук. пр. – Харків: Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, 2004. – Вип. 25. –
С. 193–200.
85. Малиніна А.О., Малиніна І.О., Гриднєва О.Ю. Великодній сувенір. Українська народна писанка: Навчально-методичний посібник. – Х.: Скорпіон, 2005. – 48 с.– (автор. ум. др. арк. 1,3).
86. Малиніна І.О. Підготовка педагогічних кадрів у Харківській та Київській художніх школах України (друга половина ХІХ – початок XX ст.). // Наука і освіта за 2005р. Секція “Проблеми підготовки фахівців”: VIII Між нар. наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ, 2005. – Т. 33. – С. 51–52.
87. Малиніна І.О. Форми і методи практичної підготовки вчителів і педагогів-художників у Харківській та Київській художніх школах України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). // Теорія та методика навчання та виховання. – Зб. наук. пр. – Харків: Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С. Сковороди, 2005. – Вип. 15. – С.106–111.
88. Мартынов Н.А. О преподавании рисования. – М.: Печатня Яковлева, 1886. – 462 с.
89. Мединський Є.М. Братські школи на Україні і Білорусії в XVI –XVII ст. / Пер.
з рос. – Вид., перероб. і доп. автором. – К.: Радянська школа, 1958. – 210 с.
90. Молеева Н.М., Белютин Э. Русская художественная школа второй половины ХІХ – нач. ХХ ст. – М.: Искусство, 1967. – С. 147 – 177.
91. Молеева Н.М. Выдающиеся русские художники-педагоги.– М.: Просвещение, 1991. – С. 346–387.
92. Мурашка М.І. (некролог) // Искусство и печатное дело. – 1909. – №7–10. –
С.45–46.
93. Мурашка М.І. “Впечатление о школьной выставке” // Зоря. – 1883. – № 65. – С. 2.
94. Мурашка М.І. Киевская рисовальная школа “Воспоминание старого учителя”. – К.: Типография С.В. Кульженко, 1907 г. – 75 с.
95. Мурашка М.І. Киевская рисовальная школа “Воспоминание старого учителя”. – К.: Типография С.В. Кульженко,1910. – Вып. № 3 – 102 с.
96. Мурашко М.И. Десятилетие киевской рисовальной школы 1875–1885. (Речь, читанная заведующим в день десятилетия школы, 22-го октября 1885 г.) –
К., 1885. – 20 с.
97. Мурашко М.І. –“О некоторых веяниях в педагогии искусства // Искусство и художественная промышленность. – 1899. – № 11. – С.929–934.
98. Мурашко Н.И. Отчет о состоянии Киевской рисовальной школе за 1892 г. –
К., 1893. – 19 с.
99. Мурашко Н.И. “Выставка рисовальной школы” // Заря. – 1883. – № 80. – С. 3.
100. Нариси з історії Українського мистецтва. – К.: Мистецтво, 1966. – С. 100–124.
101. Нариси з історії Українського мистецтва. (Українське мистецтво другої половини XVI-XVIIIст.). – К.: Мистецтво, 1981. – С. 100; 112; 114.
102. Народний будинок Харківського творчості та грамотності в Харкові. – Х., 1903. – 33 с.
103. Немцова В.С. Изобразительное искусство Харьковщины. – Х.: Регіон-информ, 2004. – 144 с.
104. О Харьковской школе рисования М.Д.Раевской. (Изданы правила школы из 14 §): Хроника // Харьковские губернские ведомости. – 1889, 24 августа. – 4 с.
105. О связях русского и Украинского искусства второй половины XIX ст.
// Искусство. – 1954. – Март– апрель. – С. 6–7.
106. О местной выставке картин в городе Киеве в пользу частной рисовальной школы Николая Ивановича Мурашко // Плела. –1878. – № 21– С. 327.
107. Объявление о скульптурно-лепном заведении О.И.Якобс // “Харьковские губернские ведомости”. – 19 марта 1902 г. – С.4.
108. Огієвська І.В. Сергій Васильківський. (Школа М.Д. Раєвськой, Д.И. Безперого). – К.: Наук. думка, 1980. – С.12–14.
109. Отчет Императорской Академии художеств с 4-го ноября 1870 г. по 4-е ноября 1871 г. – СПб., 1871. – С. 88–89.
110. Отчет Императорской Академии художеств с 4-го ноября 1874 г. по 4-е ноября 1875 г. – СПб., 1876. – С. 72.
111. Отчет о17 конкурсе работ по рисованию, черчению и моделированию, присланных в Императорскую Академию художеств в 1898 г. – Спб., 1898.– 121с.
112. Отчет о 18 конкурсе работ по рисованию, черчению и моделированию, присланных в Императорскую Академию художеств в 1899 г. – Спб., 1900.– 170с.
113. Отчет о 20 конкурсе работ по рисованию, черчению и моделированию, присланных в Императорскую Академию художеств в 1902 г. – Спб., 1902. – 27 с.
114. Отчет о 21 конкурсе работ по рисованию, черчению и моделированию, присланных в Императорскую Академию художеств в 1902 г. – Спб., 1903.–107 с.
115. Орнаментальное рисование // Художественно-педагогический журнал. – 1914. – № 20 – С. 278–280.
116. Петров О. Збірник матеріалів з історії Імператорської академії мистецтв. – Спб., 1907. – Т. 1. – 627 с.
117. Півненко А. З історії музейної справи в Харкові. // Образотворче мистецтво. – 1988. – № 1. – С. 18–19.
118. Півненко А. З художнього життя Харкова другої половини ХІХ століття
// Образотворче мистецтво. – 1989. – № 4. – С. 29–31.
119. По вопросу о преподавании в Высшем художественном училище при Академии художеств. Мнение членов Академии и профессоров училищ. – Спб., 1908. – 104 с.
120. Побожний С. І. Становлення й розвиток мистецтв у Харківському Університеті. (1805-1920): Автореф. дис. канд. мист. наук: 17.00.04.
/ АН України. Ін-т мистецтва фольклористики та етнографії ім. М.Т. Рильського. – К., 1993. – 18 с.
121. Подготовка учителя-художника. Научный доклад XXVIII – герценского чтения. – Л.: ЛТПУ, 1975. – 12 с.
122. Протокол заседания комиссии для разработки предложенного министерством вопроса о возможном широком привлечении учебных заведений и конкурсе графических искусств, установленных Академией Художеств. – К.: Типография И.Н. Кумнерев, 1911. – 14 с.
123. Почерк деятельности Харьковского общественного управления по начальному народному образованию, 1871–1901. – Х., 1903. – 135 с.
124. Практический самоучитель изящных искусств рисования карандашом и красками живописи, ваяния мозаики, архитектуры, фотографии. Настольная книга для учеников, учителей, ремесленников, художников и образованных людей. – М., 1873. – 300 с.
125. Прахова А.В. Школа рисования, учреждаемая в Киеве // Пчела. – 1877. – № 2. – С. 31.
126. Преподавание искусств в Императорского Харьковского Университете:
К истории Императорском Харьковском Университета (1805–1905). –
Х.: Типография М. Зильберберга, 1905. – 36 с.
127. Рисовальная школа в Киеве // Киевлянин. – 1877. – № 22. – С. 8.
128. Раевская-Иванова М.Д. // Красное знамя. – 1987, 8 груд. – С. 6.
129. Раевская-Иванова М.Д. // Веч. Харьков. – 1979, 20 січня. – С. 4; 1982; 26 черв. – С. 4; 1987, 14 груд. – С. 4; 1994, 13 жовтня – С. 4.
130. Раевская-Иванова М.Д.: Хроника // Харьковские губернские ведомости. – 5 февр. 1871 г. – С. 2; 2 сент. 1889. – С.2; 7 февр. 1890 г. – С. 2; 4 берез. 1879. – С.2.
131. Раевская-Иванова М.Д. // Слобода. – 1997, 21 жовт. – С. 3.; 1999, 19 лютого. – С.4.
132. Раевская-Иванова М.Д. 25-летие Харьковской школы рисования с 1869 года до 1894. Отчет школы за 1893 г. – Х., 1894. – 36 c.
133. Раевская-Иванова М.Д. Художественно-промышленный музей в Харькове
// Отдельный оттиск из “Харьковских губернских ведомостей” за 1884 г. 6 мая. – С.9–15.
134. Раевский С. Виставка творів українських художників ХІХ – початку ХХ століття ( з приватних збірок м. Києва). – К.: Державн. видав-во образотв. мистецтва і муз. літ-ри, 1959. – 30 с.
135. Раєвский С. Київський музей українського мистецтва. (Коротка довідка). –
К., 1956. – 3 с.
136. Раєвськая М.Д. Рисование для ремесленников // Харьковские губернские ведомости. – 1871, 5 лютого. – С.2.
137. Раєвськая-Іванова М.Д. (некролог).// Русское слово. – 1912. – № 285. – С. 4.
138. Раєвский С. К вопросу об организации ремесленной школы // Харьковские губернские ведомости. – 1882, 8 груд. – С. 2.
139. Редин Е.К. Харьков – как центр художественного образования юга России
// Харьковские губернские ведомости. – 1894 , 20 февр. – С.2.
140. Редин Е.К. К истории императорского Харьковского Университета. – Х., 1904. – С. 3; 4; 28; 43–44.
141. Редин Е.К. Музей изящных искусств и древностей Императорского Харьковского Университета (1805–1905). – Х., 1905. – 18 с.
142. Редин Е.К. Преподавание искусств в Императорском Харьковском Университете. – Х., 1904. – 35 с.
143. Редин Е.К. Харьков – как центр художественного образования юга России
// Харьковские губернские ведомости. – 1894; 22 февр. – С.2.
144. Редин Е.К. Харьковская школа изящных искусств. – Х., 1895. – 13 с.
145. Репин И.И. Письма к художникам и художественным деятелям. –
М.: Искусство, 1952. – 53 с.
146. Репин И.И. Письма. (Письмо Репина И.И. к Мурашко Н.И., от 30 ноября 1883; 10 апреля 1884). – М.: Искусство, 1952 – С.53–55.
147. Рецензия В.В.Журавлева. Первая и вторая сессия Академии художеств СССР. // Искусство. – 1941. – № 3. – С. 63.
148. Рисовальная школа в Киеве // Киевлянин. – 1877. – № 2. – С. 4.
149. Русская художественная школа второй половины ХІХ – начала ХХ века”. – М.: Искусство, 1967. – С. 153–154.
150. Ростовцев Н.Н. История методов обучения рисованию. Русская и советская школа рисования: Учеб. пособие для студ. Худ.-граф.ф-та. – М., 1982. – 240 с.
151. Ростовцев Н.Н. Очерки по истории методов преподавания рисунка. –
М.: Изобразит. искусство, 1983. – 283 с.
152. Сапожников О.П. Полный курс рисования. (Репр. Изд. 1849 г.). –
М.: Педагогика, 1996. – 407 с.
153. Сведения о Харьковской частной школе рисования и живописи: Отчет Императорской Академии художеств с 4-го ноября 1874г. по 4-е ноября 1875 г. – СПб., 1876. – С. 72.
154. Словник. Художників України / Ред. М.П. Бажан). – К.: Головна редакція української радянської енциклопедії, 1973. – 217 с.
155. Сочинения, листы и бумаги В.Н. Каразина, собранные Д.И. Багалеем. –
Х., 1810. – С. 524–525.
156. Сокольский О.С. Мистецька освіта на Україні. – К.: Муз. Україна, 1967.– 86 с.
157. Соколюк Л.Д кандидатська дисертація “До історії художнього життя Харкова. Еволюція харківської художньої школи в другій половині ХVІІІ – на поч.
ХХ століття”. – Х., 1987. – Т. 1. – 166 с.; Т. 2 – 192 с.
158. Соколюк Л.Д. Видатна просвітниця, художник-педагог. // Образотворче мистецтво. – 1992. – № 1. – С. 26–29.
159. Соколюк Л.Д. К истории художественной жизни Харькова. Эволюция Харьковской художественной школы во второй половине XVIII – нач. XX века: Автореф. дис. канд. искусст. наук: 17.00.04 / Ордена Ленина Академия художеств СССР. Ордена трудового красного знамени института живописи, скульптуры и архитектуры им. И.Е. Репина. – Л., 1986. – 24 с.
160. Соколюк Л.Д. Новые сведения об обосновании Харьковской художественной школы академика И. Саблукова // Вопросы архитектуры: Тезисы докл. VII науч. конф. по вопросам архитектуры. – Х.: Стройиздат, 1972. – С. 26.
161. Соколюк Л.Д. Первая художественная школа на Украине // Вопросы архитектуры: Тезисы докл. VI науч. конф. по вопросам архитектуры. – Х., 1971. – С. 18.
162. Соколюк Л.Д. Харьковская художественная школа и ее роль в формировании системы художественного образования на Украине в XVIII ст. // Русское искусство второй половины XIX в.: Материалы и исследования. – М., 1979. – 21 с.
163. Стасов В. В. Статьи и заметки, не вошедшие в собрание сочинений. – М., 1954. – Т. 2. – 43 с.
164. Стасов В.В. Избранные сочинения. В 3-х томах. – М.: Искусство, 1952. – Т. 2. – 388 с.
165. Стасов В.В. Собрание сочинений 1847–1886. – Спб.,1894. – Т. 1. – 344 с.; Т. 2. – 362 с.
166. Степовик Д.В. Київська школа малюнку й живопису ХІХ століття та міжнародні зв’язки // Народна творчість та етнографія. – 1980. – № 4 – С. 52–60.
167. Степович А. Значение художественного элемента в жизни и школе. – СПб.: Типография В. Демакова, 1881. – 12 с.
168. Танько Т.П.Синтез професійно значущих якостей особистості вчителя як важлива умова формування основ його педагогічної майстерності. // Теоретичні питання освіти та виховання: зб. наук. праць. – К.: КДЛУ, 2000. – вип. 8 –
С.40-43.
169. Танько Т.П. Теоретичні основи формування особистості педагога у процесі професійної підготовки. // Теорія та методика навчання та виховання: зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ, 2001. – Вип. 8. – С. 25-34.
170. Танько Т.П. Художньо-естетичне виховання учнівської молоді на сучасному етапі. // Матеріали міжнародної наук. конф. «Соціокультурні комунікації в інформативному суспільстві». – Харків: ХДАК, 2003. – С.186-187.
171. Сумцов М.Ф. Слобожани. Історично-етнографічна розвідка. – Х.: Наука й мистецтво., 1918. – С.181–197.
172. Тарнушенко С. Мистецтво Слобожанщини XVII–XVIII вв. – Х., 1928. – 124 с.
173. Толстого Л.М.– Москва, Архів Л.М.Толстого од. Збереж. Т.С. 169/27.
174. Турчанко Ю.Я. Питання художньої освіти. Сторінками вітчизняної періодики останньої чверті ХІХ ст.: Дис. канд. мист. наук. – К., 1954. – 185 с.
175. Турчанко Ю.Я. Українське мистецтво. – К.: Наук. думка, 1967. – 147 с.
176. Турчанко Ю.Я.. М.І.Мурашко. (Нариси про життя, творчість і пед. діяльність). – К.: держ. видав. Образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1956. – 35 с.
177. Турченко Ю.Я. Вопросы художественного образования; по страницам отечественной периодики последней четверти XIX в. – К.: Изд-во АН УССР, 1959. – 52 с.
178. Турченко Ю.Я. Київська рисувальна школа. – К.: АН УРСР, 1956. – 143 с.
179. Турченко Я.И. Николай Николаевич Бекетов. – М., 1954. – 46 с.
180. Трафимов А.К. Педагогические курсы при Академии Художеств во второй половине ХІХ и в начале ХХ века // Учебные записки по кафедре художественно-графического факультета Московского государственного заочного педагогического института. – М., 1968. – № 18. – С.78–147.
181. Угаров Б.С. Педагогическая деятельность Академии художеств и ее роль в развитии отечественного изобразительного искусства за 250 лет. (Сб. тр., Материалы конф.) – М., 1983. – Вып. 34 – С.22–38.
182. Угаров Б.С. Роль традиций русской и советской художественной школы в воспитании молодых художников и задачи художественного образования на современном этапе. (Сб. тр., Материалы конф.) – Л., 1983. – Вып. 32. – С.39–56.
183. Украинское искусство и Европейские художественные центры конца XIX – начала ХХ века. – К.: Наук. думка, 1989. – 67 с.
184. Українська академія мистецтва дослідницькі та науково-методичні праці. –
К., 1994. – Вип. 1. – 36 с.
185. Українське мистецтво (від найдавнішніх часів до початку ХХ століття). –
К., 1976. – 128 с.
186. Українське мистецтво другої половини XIX – початок ХХ ст. – К.: Мистецтво, 1964. – 134 с.
187. Українське мистецтво першої половини XIX ст. – К.: Мистецтво, 1982. – 129 с.
188. Фарфоровский С. Искусство в преподавании истории и рисования
// Художественно-педагогический журнал. – 1910. – № 9. – С. 6–7.
189. Фесенко И.О. Десятилетний отчет Харьковской школы рисования и живописи. // Харьковские губернские новости. –1879, 2 марта. – С. 2.
190. Фомичева З.И. Венецианов – педагог. – М.: Изд-во Академии художеств СССР, 1952. – 142 с.
191. Фоменко В. Історія одного портрета. (М.І.Мурашко) // Соціальна культура. – К., 1971. – № 8 – С.31.
192. Харківська школа малювання М.Д.Раєвської – видані правила школи з
14 параграфів // Харьковские губернские ведомости: Хроніка. – 1889, 24 серпня. – С. 4.
193. Харьковский календарь 1873 год. – Х., 1872. – С. 485–488.
194. Халанський М.Г., Багалій Д.І. Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования. – Х., 1908. – С.369–373.
195. Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. – К.: Вид-во Київського університету, 1970. – 170 с.
196. Хмельницкий Д.И. О значении искусства рисования в школе // Вестник воспитания. – 1893. – № 7–8. – С. 144–152.
197. Художня освіта в Україні. (Сучасний стан, проблеми розвитку). // Матеріали наук. конф. – К., 1998. – 21 с.
198. Художня освіта на Харківщині (XVIII ст.). // Пед. Харьков: Довідник. –
Х., 1997. – С. 140–141.
199. Шемиот В. Методика рисования. – М.: Народная школа, 1876. – № 3. – 40 с.
200. Шлеев В.В. О связях русского и украинского искусства второй половины XIX ст. // Искусство. – 1954. – № 2. – С.43–50.
201. Щокова О.П. Ідеї просвітительства в художній культурі Росії та України. (Конспект лекцій). – К.: Пед. ін.-т. ім. М.П. Драгоманова, 1992. – 36 с.
202. Яворская Н. Академия художеств и художественное образование на Украине во второй половине XIX века // Русско-украинские связи в изобразительном искусстве. – К., 1956. – С. 60–78.
203. Яковлев Б.Я. Рисование как общеобразовательной предмет. – М.: Новое время, 1896. – 112с.

АРХІВНІ МАТЕРІАЛИ

ДЕРЖАВНИЙ ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТНИЙ АРХІВ
Фонд № 45 “Матеріали Харківської губернської управи”

204. Годичный отчет Императорской Академии художеств 15 ноября 1883г. комиссии о создании художественного музея в городе Харькове. – ДХОА., ф.45, оп.1, од. зб. 965, ар. 38.
205. Доклад музейной комиссии о введении высочайше утвержденного устава в городской школе рисования и живописи в связи с ходатайством о субсидии на постройку здания для школы. – ДХОА., ф.45, оп.1, од. зб. 3318, ар.7–8.
206. Доклад о введении Высочайшего устава в Харьковской городской школе рисования и живописи в связи с ходатайством о субсидии на постройку здания для школы. – ДХОА., ф.45, оп.1, од. зб. 3393, ар.5–9.
207. Доклад об учреждении в Харькове школы изящных искусств. – ДХОА., ф.45, оп.1, ед.хран2055, К вопросу об организации Городской рисовальной школы. –ДХОА., ф.45, оп.1, од. зб. 1514, ар.105-110.
208. К вопросу об организации Городской рисовальной школы. – ДХОА., ф.45, оп.1, од. зб. 1514, ар.105-110.
209. Лист Городского головы 4янв. 1897 к М.Д. Раевской. –ДХОА., ф.45, оп.1, од. зб. 2192, ар.26.
210. Лист Харьковскому Государственному Голове от Вице – Президента Императорской Академии Художеств по поводу представленного ходатайства Харьковской. Городской управой об учреждении в г. Харькове художественного училища. – ДХОА., ф.45, оп.1, од. зб. 2055, ар.124.
211. лист Министерства Императорского Двора, канцелярия Императорской Академии художеств 16 января 1909г. – ДХОА., ф.45, оп.1, од. зб. 3318, ар.1-3.
212. Отчет о деятельности Харьковской городской школы рисования и живописи за 1904 год. – ДХОА., ф.45, оп.1, од. зб. 3393, ар.57, зв;58.
213. Лист М.Д. Раевской Попечительскому совету музея. – ДХОА., ф.45, оп.1, од. зб. 2192, ар. 3.
214. О передачи М.Д. Раевской-Ивановой ее школы рисования в введение города и открытия этой школы при городском музее (1896 г.).– ДАХО, ф.45, оп1, спр.2192, ар.29.
215. Отчет от деятельности Харьковской городской школы рисования и живописи за 1905 год. – ДХОА., ф.45, оп.1, од. зб. 3524 «б», ар.18.
216. Отчет школы М.Д. Раевской-Ивановой за 1880/81 уч. г. – ДХОА, ф.45 оп. 1; од. зб.888, арк. 6.
217. Отчет о деятельности школы за 1906 г. – ДХОА, ф.45 оп. 1; од. зб. 3524 «б»; ар. 7 – 28.
218. Отчет о деятельности школы за 1907 г. – ДХОА, ф.45 оп. 1; од. зб. 3524 «б»; ар. 30 – 53 об.); ХДОА, ф.45; оп. 1; од. зб. 2192; ар.14.
219. Смета школы 1907 г. (подписка журналов, приобретение учебной литературы, библиотеки волшебного фонаря и.т.д) – ХДОА, ф.45; оп. 1; од. зб. 3183; ар.10.
220. Отчет о деятельности Харьковской городской школы рисования и живописи за 1908 год. – ДХОА., ф.45, оп.1, од. зб. 3393, ар. 55, зв. 56-59.
221. Проект Устава Городской Школы Рисования –ДХОА., ф.45, оп.1, од. зб. 1514, ар. 58-61.
222. Программа предметов занятий Харьковской городской школы рисования и живописи. –ДАХО, ф. 45; оп. 1;од. зб. 3393; ар. 46, зв 49.
223. Программа общеобразовательных предметов. –ХДОА, ф.45; оп. 1; од. зб. 2055; ар.51; 51, зв. 52; 52 .
224. Программа занятий Харьковской городской школы рисования и живописи. – ДАХО, ф. 45; оп. 1; од. зб. 2192; ар. 14;
225. Пожертвование М.Д.Раевской для Харьковской школы изящных искусств. –ДХОА., ф.45, оп.1, од. зб. 2366, ар.6.
226. Протокол заседания комиссии по выработке уста