Пікалова Галина Андріівна. Управління системою соціального захисту в умовах трансформаційної економіки

brief description

Пікалова Галина Андріівна. Управління системою соціального захисту в умовах трансформаційної економіки : Дис... канд. наук: 08.09.01 2003

Пікалова Г.А. Управління системою соціального захисту населення в умовах трансформаційної економіки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01- демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. Донецький національний університет. Донецьк, 2003.
Дисертаційну роботу присвячено дослідженню шляхів управління системою соціального захисту населення в умовах трансформаційної економіки.
З позицій системного комплексного підходу досліджено методологічні засади реформування системи соціального захисту населення.
Конкретизовано поняття соціального захисту населення як елементу соціальної політики держави стосовно до побудови її на страхових засадах, у тісному зв’язку з видами, тяжкістю, частотою та кількістю страхових ризиків. Виявлено напрями та шляхи вдосконалення організаційно-правових аспектів механізму соціального захисту; обґрунтовано необхідність пов’язування програм соціального розвитку з територіально-виробничою специфікою регіонів; запропоновано концептуальні підходи та модель оптимізації ресурсозабезпечення соціального захисту, а також напрями забезпечення ефективності функціонування системи соціального захисту.
Основні результати дисертаційного дослідження знайшли застосування в діяльності фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, органів виконавчої та законодавчої влади, практичній роботі підрозділів соціального захисту, навчальному процесі вищих навчальних закладів України.

1. Проведене в даний час в Україні реформування системи соціального захисту населення зіштовхується з рядом труднощів, тому що попередньо не була розроблена стратегія і тактика державного регулювання соціальних процесів, затяглося створення законодавчої і нормативно-правової бази соціального захисту, внаслідок чого роль держави як гаранта соціального розвитку суспільства звелася до мінімуму.
2. Дослідження особливостей формування системи соціального захисту в Донецькій області показало, що істотно впливає на ці процеси територіально-виробнича специфіка (висока щільність населення, значна урбанізація території, великий ступінь концентрації виробництва, недостатність водних ресурсів і проблеми очищення стічних вод, підвищена кількість промислових відходів і критичний екологічний стан території, перевага в структурі промисловості видобувної, металургійної і хімічної галузей, що характеризуються небезпечними і шкідливими умовами праці, ускладнення ситуації в регіоні внаслідок закриття нерентабельних шахт).Усе перераховане повинно враховуватися при розробці регіональних програм соціально-економічного розвитку й удосконаленні механізмів ресурсозабезпечення фондів соціального страхування.
3. Реформування системи соціального захисту населення в Донецькій області, що здійснюється в складних економічно-демографічних, соціальних і екологічних умовах, значно ускладнює реалізацію принципів загальності, адресності і диференційованості, вимагає удосконалення механізму контролю за надходженням і витратою коштів фондів соціального страхування, більш глибокого розвитку соціального партнерства в цій сфері, застосування гнучких і динамічних форм ресурсозабезпечення соціального захисту населення.
4. Аналіз ресурсозабезпечення соціального захисту дозволив виявити, що основна частка надходжень у фонди соціального страхування припадає на роботодавців і працівників, а тривала реформа системи оподаткування, пенсійного забезпечення і медичного страхування гальмує розвиток нових форм соціального страхування і вимагає значних бюджетних асигнувань на відповідні сфери.
5. Створення автономних самостійних фондів державного соціального страхування, організація їх устрою і функціонування на єдиних принципах забезпечить цільове використання коштів і адресність соціальної допомоги. В умовах падіння життєвого рівня більшості населення діюча система соціальних пільг не забезпечує надання в необхідному обсязі допомоги нужденним громадянам. Зрівняльний підхід у пенсійному забезпеченні, відсутність дієвого соціального захисту працівників підприємств приватної власності, зростання вартості і погіршення якості послуг охорони здоров'я, освіти і культури істотно знижують життєвий рівень і соціальну захищеність окремих категорій населення. Ці й інші виявлені в процесі дослідження недоліки і протиріччя свідчать про необхідність удосконалення всієї роботи, що проводиться в області соціального захисту населення.
6. В результаті проведеного дослідження виявлено основні напрямки роботи в сфері удосконалення соціального захисту: удосконалення сфери соціально-трудових відносин, розвиток механізму соціального страхування, забезпечення адресності соціального захисту. Найбільш дієвим способом рішення проблем, що нагромадилися, є удосконалення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування. Модифікація системи соціального захисту на страховій основі забезпечить індивідуалізацію внесків застрахованих громадян і дозволить встановити залежність розміру соціальної допомоги від розміру сплачених внесків і страхового стажу. Такий спосіб дозволить уникнути зрівняльного підходу.
7. Автором розроблено концептуальні підходи до удосконалення організаційно-економічного механізму соціального страхування, метою яких є приведення грошових потоків фондів соціального страхування у відповідність з виплатами, передбаченими законодавством.
8. Для реалізації концептуальних підходів запропонована модель, заснована на введенні диференційованого тарифу відрахувань на соціальне страхування, що відповідає рівню страхового ризику. Це можливо зробити при налагодженні системи обліку і систематизації основних страхових подій для забезпечення статистичних даних, придатних для прогнозування і моделювання. Методи поповнення фондів соціального страхування повинні одночасно сприяти зниженню страхових випадків, а платники, винні в збільшенні страхових випадків, повинні вносити кошти у фонди за підвищеними тарифами.
9. Для успішного вирішення поставлених задач необхідно використовувати правові форми, організаційні і методичні механізми, що забезпечують реалізацію принципів соціального страхування:
впровадження соціальної відповідальності страхувальників і застрахованих за забезпечення соціальних гарантій і захисту застрахованих;
особиста участь працівників у формуванні та реалізації їхніх прав як застрахованих (тривалий виробничий стаж, збереження свого здоров'я і працездатності);
відповідальність держави за стан правового забезпечення соціального страхування, дотримання прав працюючих по захисту від соціальних (професійних) ризиків.
10. Основними напрямами забезпечення ефективності системи соціального захисту повинні стати: забезпечення достатнього обсягу бюджетів фондів соціального страхування на основі формуванні у відповідності зі ступенем страхових ризиків; удосконаленні системи контролю за виплатами фондів; створення єдиної інформаційної бази в системі соціального захисту населення; проведення реформування податкового законодавства.