ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП ПІДГОТОВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

brief description

Міністерство внутрішніх справ України
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

Статіва Іван Ігорович

УДК 343.126

ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП ПІДГОТОВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Гмирко Валерій Петрович
кандидат юридичних наук, доцент

Дніпропетровськ – 2011

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………. 3
ВСТУП …………………………………………………………………. 4
Розділ 1. Історико-правовий і компаративістичний аналіз початкового етапу підготовчого провадження в кримінальному процесі..
12
1.1. Історико-правовий аналіз початкового етапу підготовчого провадження в кримінальному процесі Украї-ни……………..………………..
12
1.2. Компаративістичний аналіз початкового етапу підготовчого провадження в сучасному кримінальному процесі……………...…………
35
Висновки до розділу 1………………………………………………….. 60
Розділ 2. Сучасний стан початкового етапу підготовчого провадження в кримінальному процесі Украї-ни…………………………...…
62
2.1. Характеристика нормативної моделі діяльності на початковому етапі підготовчого провадження в кримінальному процесі України……
62
2.2. Характеристика практики діяльності на початковому етапі під-готовчого провадження в кримінальному процесі України…………….…
95
Висновки до розділу 2…………………………………………………. 116
Розділ 3. Реформування початкового етапу підготовчого провадження в кримінальному процесі Украї-ни…………………………..…
120
3.1. Реформування підстав до порушення кримінальної справи…… 120
3.2. Реформування системи приводів до початку кримінального процесу……………………………………………………………………......
134
3.3. Реформування порядку вирішення питання про порушення кримінальної справи ………………………………………………………...
152
Висновки до розділу 3…………………………………………………. 174
ВИСНОВКИ……………………………………………………………. 177
ДОДАТКИ…………………………………………………………….... 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………… 201

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВЦВК Верховний центральний виконавчий комітет
КК Кримінальний кодекс
КпАП Кодекс про адміністративні правопорушення
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
НКВС Народний комісаріат внутрішніх справ
НКЮ Народний комісаріат юстиції
ОРС Оперативно-розшукова справа
РНК Рада Народних Комісарів
РРФСР Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
Статут Статут кримінального судочинства 1864 року
США Сполучені штати Америки
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФРН Федеративна Республіка Німеччина

ВСТУП

Актуальність теми. В Україні тривалий час здійснюється підготовка проекту Кримінально-процесуального кодексу (далі – КПК), що наочно демон-струє складні процеси пошуку концепції оптимальної організації кримінально-процесуальної діяльності. Активізація теоретичної та законодавчої думки черговий раз поставила на порядок денний актуальну проблему оптимізації процедури діяльності на стадії порушення кримінальної справи.
Різні аспекти діяльності органів розслідування на цій стадії досліджували В. Д. Арсеньєв, В. С. Афанасьєв, С. В. Бажанов, С. Є. Віцин, І. А. Гельфанд, В. П. Гмирко, Л. В. Головко, В. Г. Гончаренко, В. М. Григор’єв, Ю. М. Грошевой, А. Я. Дубинський, А. В. Єремян, Н. В. Жогін, В. С. Зеленецький, В. А. Колодяжний, І. А. Крючатов, Л. Д. Кудінов, Л. М. Лобойко, В. Т. Маляренко, Л. М. Масленнікова, О. Р. Михайленко, М. М. Михеєнко, Р. І. Назаренко, Д. П. Письменний, Р. Д. Рахунов, О. П. Рижаков, Б. Г. Розовський, Х. А. Рооп, В. М. Савицький, В. В. Степанов, М. С. Строгович, В. М. Тертишник, В. Т. Томін, О. О. Усачов, Ф. Н. Фаткуллін, В. Я. Чеканов, А. І. Швед, М. Є. Шумило, Г. В. Юркова та ін.
Позиції цих науковців з приводу шляхів реформування зазначеної діяльності мають вельми різноманітний характер: від ліберальних пропозицій зберегти інсти-тут порушення кримінальної справи, модернізуючи перевірну діяльність, до радикальних заяв про її повну ліквідацію. Водночас, як це обґрунтовано зазначається в літературі (Л. В. Головко), поза увагою дослідників залишається суттєве протиріччя між двома “аксіоматичними” теоретичними постулатами: (1) кримінально-процесуальна діяльність, зокрема доказування, починається з моменту порушення кримінальної справи та (2) для порушення кримінальної справи слід достовірно встановити наявність події злочину та роль в ній підозрюваних осіб (якщо вони є) [37].
Законопроектним же наслідком відсутності єдиної теоретичної концепції по-будови діяльності на стадії порушення кримінальної справи є уповільнення довгоо-чікуваного реформування процесуального законодавства у частині регламентації цієї стадії, а на практиці й далі трапляється чимало порушень КПК.
Вищевикладене надає підстави стверджувати, що в теорії та практиці вітчиз-няного кримінального процесу існує, безумовно, актуальна проблема правової організації діяльності на стадії порушення кримінальної справи, що висуває наукове завдання дослідити її як початковий етап підготовчого (досудового) провадження у кримінальному процесі України з подальшим обґрунтуванням пропозицій щодо вдосконалення нормативного регулювання цієї діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено в рамках п. 1 ст. 7 Закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 р.; абз. 9 розд. 2 Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України № 311/2008 від 08 квітня 2008 р. Дисертація є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України, передбачених, зокрема, п. 1 Пріоритетних напрямків наукового забезпечення органів внутрішніх справ України на період 2010 – 2014 років, затверджених Наказом МВС України № 347 від 29 липня 2010 р.
Тему дисертації затверджено Вченою радою Дніпропетровського держав-ного університету внутрішніх справ, протокол № 1 від 25 січня 2007 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є опра-цювання на основі комплексного використання сучасного знання оптимальної тео-ретичної моделі початкового етапу підготовчого провадження в кримінальному процесі України з подальшим обґрунтуванням пропозицій щодо вдосконалення нормативного регулювання діяльності правоохоронних органів України на початковому етапі підготовчого провадження.
Мета дослідження зумовила постановку й вирішення таких завдань:
– визначення історичних передумов виникнення та становлення початкового етапу підготовчого провадження в кримінальному процесі України;
– виявлення тенденцій розвитку початкового етапу підготовчого прова-дження в державах, де він ґрунтується на радянській моделі (в тому числі й Україні);
– опрацювання наукових уявлень про альтернативні (західні) практики побу-дови початкового етапу підготовчого провадження;
– конструювання теоретичної моделі діяльності правоохоронних органів на початковому етапі підготовчого провадження в кримінальному процесі;
– порівняння опрацьованої дисертантом теоретичної моделі діяльності правоохоронних органів на початковому етапу підготовчого провадження із закріпленою в КПК її законодавчою моделлю;
– виявлення “розривів”, “нестикувань” між встановленим вітчизняним зако-ном порядком діяльності на початковому етапі підготовчого провадження та прак-тикою його виконання з подальшим аналізом причин їх існування;
– опрацювання законопроектних пропозицій щодо реформування почат-кового етапу підготовчого провадження в кримінальному процесі України.
Об'єктом дослідження є діяльність правоохоронних органів на підготовчому провадженні в кримінальному процесі України.
Предметом дослідження є початковий етап підготовчого провадження в кримінальному процесі України.
Методи дослідження обрано виходячи з мети, завдань, об’єкта і предмета дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність сучасних методів наукового пізнання дійсності, заснованих на діалектичному методі теоре-тико-практичного опанування соціальних явищ. Історико-правовий метод дозволив простежити тенденції розвитку нормативних положень і наукових поглядів з питань виникнення й розвитку початкового етапу підготовчого провадження (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий та формально-логічний методи використовувалися при виявленні відмінностей правового регулювання досліджуваного інституту в Україні й ряді закордонних держав (підрозділ 1.2). Опрацювати теоретичну модель початкового етапу підготовчого провадження (підрозділ 2.1) дозволило використання таких методів, як системно-структурного, формально-логічного, узагальнення та моделювання. Дослідження причин “нестикувань” між пропонованою теоретичною моделлю та нормативним регулюванням і практичною діяльністю на початковому етапі підготовчого провадження (підрозділи 2.1-2.2) забезпечило використання методів спостереження та порівняння. Дослідження сучасної конструкції підстав для початку розслідування (підрозділ 3.1) вимагало статистичного методу та методу узагаль-нення. При дослідженні системи приводів до початку кримінального процесу (під-розділ 3.2) використовувалися системно-структурний метод та метод спостережен-ня. Дослідження процедури діяльності, здійснюваної в рамках початкового етапу підготовчого провадження у вітчизняному судочинстві (підрозділ 3.3), зумовило використання методів спостереження, системно-структурного, інтерв’ювання, статистичного та узагальнення. Для визначення напрямів реформування початкового етапу підготовчого провадження (підрозділи 3.1-3.3) використано системно-структурний метод, моделювання та узагальнення.
Теоретичну основу дисертації склали наукові праці з загальної теорії права, юридичної компаративістики, кримінально-процесуального та кримінального права, а також дослідження в галузі методології (діяльнісний підхід), теорії вироблення управлінських рішень та інших сфер наукового знання.
Нормативно-правову основу роботи склали: Конституція України, міжнародні договори, національне кримінально-процесуальне й кримінальне законодавство та кримінально-процесуальне законодавство низки зарубіжних країн, рішення Євро-пейського Суду з прав людини, а також проекти КПК України.
Емпіричну основу дослідження становлять результати анкетування 110 праців-ників органів дізнання та 150 слідчих ОВС, а також результати аналізу 200 матеріа-лів про відмову в порушенні кримінальної справи та 250 кримінальних справ. Вико-ристано також особистий досвід роботи дисертанта в органах дізнання та досудового слідства МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, в якому здійснювана на початко-вому етапі підготовчого провадження діяльність з вироблення рішення про пору-шення кримінальної справи чи відмову в цьому системно досліджена з використан-ням можливостей діяльнісного підходу, теорії вироблення управлінських рішень, а також у контексті зв’язків початкового етапу з підготовчим провадженням та кримінальним процесом як юридичним цілим.
При цьому особливо значущими, що мають як теоретичне, так і безпосе-редньо практичне значення, є такі положення дисертації:
вперше:
– обґрунтовано, що ідеологічно виникнення “дослідчої перевірки” спри-чинено викладеною в Директивному листі Верховного Суду та Народного комісаріату юстиції Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки від 1928 р. вимогою до слідчих органів закінчувати досудове розслідування виключно складанням обвинувального висновку, що було обумовлено міфологемою “безпомилковості діяльності соціалістичної держави”;
– доведено, що недодержання вимог обов’язковості прийняття, повноти фіксації та реєстрації первинної інформації, порядку та строків її розгляду, а також обґрунтованості кінцевих рішень початкового етапу підготовчого провадження є, з одного боку, порушенням вимог закону, а з другого – проявами реалізації своєрідних “норм” практичної діяльності; виникнення останніх зумовлено прагненням правоохоронної системи в будь-який спосіб уникати закриття кримінальних справ за реабілітивними підставами, адже згідно з успадкованою з радянських часів системою показників це пов’язувалося з необґрунтованістю рішення про порушення кримінальної справи;
– зроблено висновок, що українському кримінальному судочинству властива тенденція набуття “дослідчою перевіркою” форми розслідування, що цілком відпо-відає характерному для держав, де збережено “радянську” процедуру порушення кримінальної справи, закономірному розширенню строків та засобів процесуальної діяльності під тиском потреб практики;
– визначено мету початкового етапу підготовчого провадження у криміналь-ному процесі як образ рішення правоохоронного органу про обрання одного з можливих способів реагування на кримінально-правовий конфлікт: (а) розпочати розслідування як юридичну процедуру з’ясування способу вирішення даного конфлікту, (б) відмовити в цьому, одразу вирішивши конфлікт на користь “кримінального відповідача”; встановлено, що в основі згаданих альтернатив лежить первинна юридична кваліфікація діяння, про яке був повідомлений орган розслідування;
– запропоновано розподіл підстав до порушення кримінальної справи на: (а) матеріальні – вірогідність скоєння забороненого матеріальним (кримінальним) правом діяння; (б) процесуальні – передбачені процесуальним правом (ст. 27 КПК) спеціальні умови початку розслідування як винятки з принципу публічності;
– обґрунтовано, що вживання у ч. 2 ст. 94 КПК категорії “ознаки злочину” без роз’яснення змісту оцінного поняття “достатні (про них) дані” ускладнює розуміння підстави до порушення кримінальної справи, адже передбачені ч. 1 ст. 11 КК ознаки злочину в їх сукупності за юридичним наповненням означають той самий обсяг відомостей про злочин, що й склад злочину;
– доведено необхідність невизнання статусу приводу до початку кримінального процесу не тільки за анонімними повідомленнями, але й за тими, що подані особами, допит яких як свідків щодо повідомленого заборонено п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 69 КПК;
удосконалено:
– теоретичне обґрунтування визначення поняття “кримінально-правовий кон-флікт” такою вказівкою: він виникає за наявності хоча б мінімально обґрунтованого припущення (хоча воно може бути й помилковим) про порушення охоронюваних кримінальним правом особистих чи суспільних інтересів;
– твердження про необхідність встановлення вірогідності скоєння злочину як підстави до порушення кримінальної справи уточненням: достатнім є мінімальний, проте заснований на доказах, рівень вірогідності; подальше підтвердження чи спростування сумнівів має здійснюватися в ході розслідування;
– теоретичний зміст категорії “основне питання кримінальної справи” шляхом визначення його як питання не про кримінальну відповідальність особи за вчинений злочин (Я. О. Мотовиловкер), а про розв’язання кримінально-правового конфлікту в один із таких способів: (а) вжиття до особи, яка скоїла суспільно небезпечне діяння, одного з передбаченого законом заходів соціального впливу; (б) констатації відсутності суспільно небезпечного діяння;
– дефініцію “приводу до початку кримінального процесу” як факту отримання первинної інформації уточненням: така інформація має бути: (а) допустимою за формою (не анонімна) та (б) значущою за змістом (про діяння, яке заявник правильно чи помилково оцінює як суспільно небезпечне);
дістали подальшого розвитку:
– теоретичний висновок про відсутність стадії порушення кримінальної спра-ви у розвинених західних державах таким уточненням: їх процедури також мають етап вирішення питання про початок розслідування, але він не включає в себе про-ведення перевірних дій, спрямованих на усунення сумнівів у наявності злочину; на відміну від вітчизняної практики обмеження законних прав та інтересів людини, пов’язані з рішенням правоохоронних органів про початок розслідування, не тягнуть за собою негативних оцінок для відповідних посадових осіб у разі встановлення відсутності злочину;
– пропозиції змінити строки розгляду повідомлень про суспільно небезпечні діяння вказівкою про потребу встановити: (а) фіксований загальний добовий термін та (б) можливість продовжити його прокурором, але в межах “розумного строку”, тривалість якого визначається конкретними особливостями процесуальної си-туації;
– критика приписуваній дослідчій перевірці властивості забезпечити закон-ність втручання у сферу прав та свобод людини твердженням: виконання поставле-ного перед дослідчою перевіркою завдання визначатися наперед із судовою перспективою справи обов’язково провокуватиме практиків до незаконного використання процесуальних засобів розслідування, пов’язаних з правообмежен-ням.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони мо-жуть бути використані у:
– правотворчій діяльності – при підготовці змін та доповнень до КПК Украї-ни (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 15.02.2011 № 04-19/14-281);
– правозастосовній діяльності – для надання методичної допомоги органам дізнання та слідчим у належному застосуванні закону (Акт впровадження ГУМВС України в Дніпропетровській області від 10.02.2011).
– навчальному процесі – для підготовки навчально-методичних матеріалів з даної теми (Акт впровадження Дніпропетровського державного університету внут-рішніх справ від 11.11.2008);
– науковій діяльності – для подальших досліджень діяльності на початковому етапі підготовчого провадження (Акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 14.04.2011);
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням і відбиває особистий здобуток автора. В опублікованих у співавторстві методичних рекомендаціях “Методика збору первинних матеріалів за фактами порушень громадського порядку, що можуть бути кваліфіковані як хуліганство” дисертантом особисто розглянуто кримінально-процесуальні аспекти вирішення питання про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України (розділ 4).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповіда-лися на науково-практичних конференціях, семінарах і круглих столах: “Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), “Державна політика у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), “Актуальні проблеми правоохоронної діяльності” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), “Тенденції та пріоритети реформування законодавства України” (м. Запоріжжя, 2010 р.), “Правові реформи в Україні: проблеми реалізації” (м. Київ, 2011 р.), “Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів” (м. Запоріжжя, 2011 р.), “Кримінально-правова наука: актуальні питання подальшого розвитку в сучасних умовах” (м. Херсон, 2011 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано чотири наукові статті у видан-нях, визначених ВАК України як фахові з юридичних наук, сім тез доповідей та ме-тодичні рекомендації.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявилося в дослідженні стадії порушення кримінальної справи як початкового етапу підготовчого провадження в кримінальному процесі з подальшим обґрунтуванням пропозицій, спрямованих на вдосконалення нормативного регулювання діяльності, що здійснюється на цьому етапі. До висновків, у яких містяться основні результати роботи, належать:
1. Підготовче провадження в кримінальному процесі як різновид діяльності з вироблення рішення поділяється на: а) початковий етап – вирішення питання про початок розслідування; б) основний етап – розслідування; в) кінцевий етап – прийняття кінцевого процесуального рішення.
2. Діяльність із вирішення питання про початок розслідування історично роз-вивалася як аналітичний розгляд отриманої інформації на предмет вірогідності вчи-нення злочину. Отримання додаткових відомостей у ході перевірної діяльності стало здійснюватися з 1928 р. позанормативно і було реакцією практики правоохоронної діяльності на вимогу порушувати кримінальні справи тільки тоді, коли результатом їх розслідування буде обвинувальний висновок. Однак через неспроможність виконати таку вимогу наданими засобами (пояснення, запити) дослідча перевірка стала здійснюватися з використанням засобів розслідування. Нормативне закріплення інституту дослідчої перевірки в КПК УРСР 1960 р. мало на меті привести здійснювану у формі розслідування перевірку у відповідність до запланованої форми (аналогу загального прокурорського нагляду), але практикою було ігноровано.
3. Дослідча перевірка характерна для держав, що зазнали впливу радянської правової системи. Факт реформування цими державами порядку дослідчої перевірки шляхом збільшення її граничних строків та розширення переліку засобів діяльності (експертиза, затримання) свідчить про тяжіння дослідчої перевірки до набуття форм розслідування.
4. Відсутність докладного регулювання діяльності з вирішення питання про початок досудового розслідування у законодавстві західних держав свідчить, що рішення про початок розслідування вважається обґрунтованим і у випадку подальшого встановлення відсутності злочину.
5. Зміст початкового етапу підготовчого провадження в кримінальному процесі відповідно до теоретичної моделі його оптимальної організації становить здійснювана органами розслідування з метою вироблення рішення про спосіб реагування на кримінально-правовий конфлікт кримінально-процесуальна діяльність з опрацювання первинної інформації шляхом її: 1) розпізнавання та приймання; 2) дослідження на предмет наявності таких підстав до початку розслідування, як: а) матеріальна – юридична кваліфікація діяння як вірогідно суспільно небезпечного (встановлюється виключно аналітичним шляхом); б) процесуальна – наявність спеціальних умов початку розслідування як передбачених ст. 27 КПК винятків із принципу публічності (встановлюються як аналітично, так і шляхом отримання додаткової інформації); 3) прийняття одного з рішень про спосіб реагування на кримінально-правовий конфлікт, що виник на підставі правильного чи помилкового припущення про порушення охоронюваного КК України інтересу, в один із таких способів: (а) початок розслідування як юридичної процедури розв’язання конфлікту; (б) відмова в початку розслідування як остаточного вирішення конфлікту на користь “кримінального відповідача”; що здійснюється у добовий строк, а у випадку його недостатності – у встановлений прокурором виходячи з особливостей конкретної процесуальної ситуації ро-зумний строк.
6. Окреслена в КПК України нормативна модель діяльності на початковому етапі підготовчого провадження в кримінальному процесі України має такі відмін-ності від опрацьованої автором її теоретичної моделі: а) отримання інформації ви-знається приводом до початку кримінального процесу тільки за умови ідентифікації заявника; б) для початку розслідування потрібна не тільки констатація мінімальної вірогідності вчинення суспільно небезпечного діяння, але й усунення сумнівів у цьому; в) можливість здійснювати перевірні дії, спрямовані на отримання додаткової інформації для з’ясування не тільки процесуальних підстав до початку розслідування, але й для уточнення первинної вірогідної кваліфікації події, тобто надлишкового встановлення матеріальних підстав початку розслідування.
7. Характерні для практики діяльності на стадії порушення кримінальної справи у вітчизняному судочинстві недотримання: а) вимог обов’язковості прийняття, повноти фіксації та реєстрації первинної інформації; б) порядку та строків її розгляду; (в) вимог обґрунтованості кінцевих рішень, – є “нормами” діяльності, виникнення яких здебільшого спровоковано прагненням правоохоронної системи уникати випадків закриття кримінальних справ за реабілітивними підставами, які, згідно з успадкованою Україною радянською системою оцінювання якості роботи правоохоронних органів, свідчать про необґрунтованість рішення про порушення кримінальної справи.
8. Позанормативна вимога встановлення судової перспективи кримінальної справи до її порушення обумовлює виникнення такої проблематики стадії порушення кримінальної справи: (а) недостатність засобів діяльності; (б) неналежна регламентованість процесуального статусу учасників діяльності; (в) недостатність граничних строків.
9. Формулювання підстави до порушення кримінальної справи як “достатніх даних, що вказують на наявність ознак злочину” є некоректним, адже за невизначе-ності рівня “достатності даних” вона має тлумачитися як потреба в отриманні даних про всі ознаки злочину, які у передбаченій ч. 1 ст. 11 КК своїй сукупності (протиправність, суспільна небезпечність, винність, вчинення діяння суб’єктом злочину) охоплюють той самий обсяг відомостей про злочин, що й склад злочину.
10. Зміст підстави до порушення кримінальної справи визначається не нормою закону (ч. 2 ст. 94 КПК), а “нормами” діяльності, що спричинені існуючим ставленням до закритої за реабілітивними підставами (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 6 КПК) справи як до необґрунтовано порушеної.
11. Реформування підстав до порушення кримінальної справи вимагає змін у її: а) нормативному регулюванні (для початку розслідування достатньо мінімально обґрунтованої вірогідності вчинення суспільно небезпечного діяння); б) інституціо-нальному регулюванні (відмова від негативної оцінки випадків закриття криміналь-них справ за реабілітивними підставами).
12. Привід до початку кримінального процесу – це отримання органом дізнання, слідчим, прокурором або судом інформації, що є процесуально значущою за змістом (про діяння, яке заявник слушно чи помилково вважає суспільно небезпечним) та процесуально допустимою за формою (не анонімна).
13. У систему приводів до початку кримінального процесу слід включити: 1) отримання заяви (окрім анонімної та поданої особою, яка відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 69 КПК України не може бути допитана як свідок); 2) з’явлення із зізнанням (з попередженням заявника про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину в разі викриття своїх співучасників); 3) безпосереднє виявлення відомостей органом дізнання, слідчим, прокурором або судом у ході службової діяльності.
14. Наявність дослідчої перевірки не сприяє процесуальній економії та убезпеченню від необґрунтованого правообмеження в рамках початого без достатніх підстав розслідування, а спричиняє протилежний ефект, змушуючи правозастосувачів після порушення кримінальної справи дублювати раніше виконані дії та вдаватися до “тіньового” розслідування задля виконання позанормативної вимоги встановлення судової перспективи справи як гарантії уникнення випадків її закриття за відсутністю події чи складу злочину.
15. Реформування діяльності з вирішення питання про початок розслідування шляхом розширення граничних строків, засобів та прав учасників є нера-ціональним, адже задоволення позанормативної потреби встановлення судової перспективи справи, що утворює проблематику їх недостатності, потребує запозичення форми досудового розслідування.
16. З’ясування наявності суспільно небезпечного діяння (матеріальної підста-ви до початку розслідування) має здійснюватися виключно шляхом кримінально-правової кваліфікації та обмежуватися встановленням мінімального рівня його вірогідності. Проведення перевірних дій, спрямоване на підтвердження чи усунення сумнівів у наявності такого діяння, слід здійснювати в рамках розслідування. До початку розслідування перевірні дії повинні здійснюватися тільки для встановлення процесуальних підстав початку розслідування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаменко В. Д. Вопросы представительства в стадии возбуждения уголовного дела / В. Д. Адаменко, В. И. Лепихов // Проблемы борьбы с преступностью. Вып. 2. – Томск : Изд. Томского ун-та, 1979. – С. 50–55.
2. Алмазова Т. А. Судебная экспертиза в стадии возбуждения уголовного дела : проблемы практики и законодательства / Т. А. Алмазова // Проблемы применения нового уголовно-процессуального законодательства в досудебном производстве : матер. науч.-практ. конференции. Ч. 2. – Барнаул : БЮИ МВД России, 2002. – С. 49–51.
3. Арсеньев В. Д. Доказывание фактических обстоятельств дела в отдельных стадиях советского уголовного процесса / В. Д. Арсеньев // Вопросы борьбы с преступностью по советскому законодательству : Труды Иркутского государственного университета им. А. А. Жданова. – Вып. 8. – Ч. 4. – Т. 45 (Сер. юридическая). – Иркутск : Иркутский государственный университет им. А. А. Жда-нова, 1969. – С. 3–196.
4. Аунапу Ф. Ф. Научные методы принятия решений в практике управления производством / Ф. Ф. Аунапу. – М. : “Экономика”, 1974. – 134 с.
5. Афанасьев В. С. Процессуальная деятельность в стадии возбуждения уго-ловного дела : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и уголовный процесс”, 12.00.09 “Криминалистика” / В. С. Афанасьев. – М., 1973. – 20 с.
6. Бажанов М. И. Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовном судопроизводстве : автореф. дисс. на соискание ученой степени д-ра юрид. наук / М. И. Бажанов. – Х., 1967. – 34 с.
7. Бажанов С. Оправдана ли так называемая доследственная проверка? / С. Бажанов // Законность. – 1995. – № 1. – С. 51–54.
8. Бажанов С. В. Стоимость уголовного процесса : дисс. … д-ра юрид. наук : 12.00.09 / Бажанов Станислав Васильевич. – Нижний Новгород, 2002. – 585 с.
9. Барабаш А. С. Природа российского уголовного процесса, цели уголов-но-процессуальной деятельности и их установление / А. С. Барабаш. – СПб. : Изд-во Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2005. – 257 с.
10. Бедняков Д. И. Непроцессуальная информация и расследование преступ-лений / Д. И. Бедняков. – М. : Юрид. лит. – 1991. – 208 с.
11. Белкин Р. С. Процессуальные аспекты назначения экспертизы в стадии возбуждения уголовного дела / Р. С. Белкин, Д. Я. Мирский // Процессуальные ас-пекты судебной экспертизы. Сборник научных трудов. – М. : Изд-во ВНИИСЭ, 1986. – С. 27–39.
12. Белозеров Ю. Н. Практикум по советскому уголовному процессу. Выпуск первый : Возбуждение уголовного дела / Ю. Н. Белозеров, Г. Г. Полукаров. – М. : Управление учебных заведений МВД РСФСР, 1961. – 52 с.
13. Белозеров Ю. Н. Законность и обоснованность возбуждения уголовных дел органами внутренних дел : учеб. пособие / Ю. Н. Белозеров, В. В. Рябоконь. – М. : Московская специальная средняя школа милиции МВД СССР, 1988. – 47 с.
14. Белозеров Ю. Н. Проблемы обеспечения законности и обоснованности возбуждения уголовного дела : учеб. пособие / Ю. Н. Белозеров, А. А. Чувилев. – М. : Высшая школа МВД СССР, 1973. – 127 с.
15. Березина Л. Проблемы стадии возбуждения уголовного дела необходимо срочно разрешить / Л. Березина // Следователь. – 2005. – № 2. – С. 9–14.
16. Боголюбская Т. В. Понятие и правомерность производства специальных исследований в стадии возбуждения уголовного дела / Т. В. Боголюбская, Б. В. Коваленко // Формы досудебного производства и их совершенствование : сб. науч. трудов. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1989. – С. 26–33.
17. Борзов В. Лабиринты первой процессуальной стадии / В. Борзов // Уголовное право. – 2005. – № 2. – С. 72–74.
18. Булыко А. Н. Словарь иностранных слов / А. Н. Булыко. – М. : Мартин, 2005. – 704 с.
19. Бурданова В. С. Проведение судебно-медицинской экспертизы до возбуждения уголовного дела / В. С. Бурданова, В. И. Шиканов // Сибирские юридические записки : проблемы борьбы с преступностью. – Вып. 4. – Омск : Омская высшая школа МВД, 1974. – С. 208–211.
20. Бутов В. Н. Уголовный процесс Австрии / В. Н. Бутов // Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1988. – 200 с.
21. Буторин Л. А. Процессуальные гарантии прав личности и принуждение в стадии возбуждения уголовного дела / Л. А. Буторин // Уголовно-процессуальное принуждение и ответственность, их место в решении задач предварительного рас-следования : сб. науч. тр. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1987. – С. 90–95.
22. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.
23. Вицин С. Институт возбуждения уголовного дела в уголовном судопроизводстве / С. Вицин // Российская юстиция. – 2003. – № 6. – С. 54–56.
24. Власов А. Возбуждение уголовного дела / А. Власов // Законность. – 2004. – № 2. – С. 31–34.
25. Володина Л. М. Проблемы стадии возбуждения уголовного дела / Л. М. Володина // Проблемы правоведения в современный период : матер. регион. науч.-практ. конф. (Томск, январь 1989 г.). – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1990. – С. 193–194.
26. Володина Л. М. Цели и задачи уголовного процесса / Л. М. Володина // Государство и право. – 1994. – № 11. – С. 126–132.
27. Вышинский А. Я. Курс уголовного процесса / А. Я. Вышинский. – М. : Юрид. изд-во Наркомюста РСФСР, 1927. – 222 с.
28. Габдуллин Р. Р. Анонимные заявления как повод к началу уголовно-процессуальной деятельности / Р. Р. Габдуллин, К. Б. Гранкин // XXVII съезд КПСС и вопросы совершенствования правовых мер борьбы с преступностью : межвуз. сб. науч. тр. – Омск : Высшая школа милиции МВД СССР, 1987. – С. 121–125.
29. Гаврилов Б. Новеллы уголовного процесса на фоне криминальной стати-стики / Гаврилов Б. // Российская юстиция. – 2003. – № 10. – С. 5–9.
30. Галаган В. І. Засоби збирання доказів на стадії порушення кримінальної справи / В. І. Галаган, О. І. Галалан, Ж. В. Удовенко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 4. – С. 111–120.
31. Гельфанд И. А. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе / И. А. Гельфанд. – К. : МВД УССР, Высшая школа, 1961. – 56 с.
32. Глинська Н. В. Обґрунтування рішень у кримінальному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / Н. В. Глинська. – Х., 2003. – 20 с.
33. Гмирко В. Кримінально-процесуальні докази : поняття, структура, харак-теристики, класифікація : [конспект проблемної лекції] / В. Гмирко. – Дніпропет-ровськ : Академія митної служби України, 2002. – 63 с.
34. Гмирко В. П. Доказування в кримінальному процесі : діяльнісна парадиг-ма : Теоретичний аналіз. Проблематизація. СМД-репрезентація / В. П. Гмирко // Дніпропетровськ : Академія митної служби України, 2010. – 314 с.
35. Гмирко В. П. Структура діяльності з доказування (тези до питання) / В. П. Гмирко // Вестник Днепропетровского университета. Сер. Правоведение. Вып. 2. – Днепропетровск, 1995. – С. 54–57.
36. Головинская И. В. Практические проблемы возбуждения уголовных дел / И. В. Головинская // Российский следователь. – 2007. – № 10. – С. 2–4.
37. Головко Л. В. Актуальные направления реформы уголовного судопроиз-водства в Республике Казахстан [Электронный ресурс] / Л. В. Головко // Режим доступа : http ://www.zakon.kz/140093-aktualnye-napravlenija-reformy.html.
38. Головко Л. В. Дознание и предварительное следствие в уголовном процессе Франции / Л. В. Головко. – М. : Фирма “СПАРК”, 1995. – 130 с.
39. Голунский С. А. Советский уголовный процесс / Голунский С. А., Калаш-никова Н. Я., Карев Д. С., Савгирова Н. М. и др. – М. : Госюриздат, 1953.
40. Гонтарь И. Я. Преступление и состав преступления как явления и понятия в уголовном праве (логико-методологические аспекты) : автореф. дисс. на соиска-ние ученоц степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и кримино-логия ; уголовно-исполнительное право” / И. Я. Гонтарь. – Владивосток, 1997.
41. Гончаренко В. И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве / В. И. Гончаренко. – К. : Вища школа, 1980. – 160 с.
42. Гончаров Д. Единство задач уголовного и уголовно-процессуального законодательства / Д. Гончаров // Уголовное право – 2005. – № 1. – С. 122–125.
43. Горбачов В. П. Питання порушення кримінальної справи у проектах нового Кримінально-процесуального кодексу України / В. П. Горбачов // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ, 2004. – № 1. – С. 129–145.
44. Городецька М. С. Кримінально-процесуальна компетенція слідчого органів внутрішніх справ : монографія / М. С. Городецька. – Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-тет внутр. справ ; Ліра-ЛТД. – 2010. – 232 с.
45. Горохов В. Г. Методологический анализ системотехники / В. Г. Горохов. – М. : “Радио и связь”, 1982. – 160 с.
46. Григорьев В. Н. Возбуждение уголовного дела при непосредственном об-наружении признаков преступления / В. Н. Григорьев // Правоведение. – 1982. – № 5. – С. 98–101.
47. Григорьев В. Н. Обнаружение признаков преступления органами внутренних дел : учеб. пособие / В. Н. Григорьев. – Ташкент : ТВШ МВД СССР, 1986. – 88 с.
48. Григорьев В. Н. Проблемы развития средств обнаружения признаков преступления / В. Н. Григорьев // Пути совершенствования деятельности следственных аппаратов органов внутренних дел. – Ташкент : ТВШ МВД СССР, 1987. – С. 40–52.
49. Грошевой Ю. М. Уголовно-процессуальные аспекты оперативно-розыскной деятельности / Ю. М. Грошевой, Э. А. Дидоренко, Б. Г. Розовский // Вісник ЛАВС МВС. – 2002. – Вип. 3. – С. 81–91.
50. Гуськова А. П. Нужна ли стадия возбуждения уголовного дела российскому уголовному судопроизводству? [Электронный ресурс] / А. П. Гуськова // Проблемы противодействия преступности в современных условиях : матер. междунар. науч.-практ. конференции (Уфа, 16-17 октября 2003 г.). – Уфа : РИО БашГУ, 2003. – Ч. 1. – Режим доступа : http ://kalinovsky-k.narod.ru/b/ufa20034/11.htm.
51. Гуценко К. Ф. Уголовный процесс западных государств / К. Ф. Гуценко, Л. В. Головко, Б. А. Филимонов. – М. : ИКД “Зерцало – М”, 2001. – 480 с.
52. Давид Р. Основные правовые системы современности [Электронный ре-сурс] / Давид Р., Жоффре-Спинози К. ; пер. с фр. В. А. Туманова. – М. : Междунар. отношения, 1999. – 400 с. : Режим доступа : http ://society.polbu.ru/david_legalsystems/ch02_iii.html.
53. Давид Рене : статья из Википедии [Электронный ресурс]. – Режим досту-па : http ://ru.wikipedia.org/wiki/
54. Дєєв М. Достатність доказів (даних) на стадії порушення кримінальної справи / М. Дєєв // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 12. – С. 84–87.
55. Дереза В. Вдосконалення роботи слідчих – запорука ефективності досудового слідства / В. Дереза // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 10. – С. 3–8.
56. Деришев Ю. В. Некоторые организационно-правовые проблемы досудеб-ного производства по УПК РФ / Ю. В. Деришев // Проблемы применения нового уголовно-процессуального законодательства в досудебном производстве : матер. науч.-практ. конференции. Ч. 2. – Барнаул : БЮИ МВД России, 2002. – С. 10–15.
57. Деришев Ю. В. Уголовное досудебное производство : концепция проце-дурного и функционально-правового построения : автореф. дисс. на соиск. ученой степени д-ра юрид. наук : 12.00.09 “Уголовный процесс, криминалистика и судеб-ная экспертиза ; оперативно-розыскная деятельность” [Электронный ресурс]. / Ю. В. Деришев. – Омск, 2005. – Режим доступа : http ://kalinovsky-k.narod.ru.
58. Директивное письмо Народного Комиссариата Юстиции и Верховного Суда РСФСР о карательной политике // Еженедельник советской юстиции. – 1928. – № 33. – С. 919–920.
59. Дроздов О. Правове регулювання стадії порушення кримінальної справи / О. Дроздов // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 7 (49). – С. 78–87.
60. Дружинин В. В. Идея, алгоритм, решение (принятие решений и автомати-зация) / В. В. Дружинин, Д. С. Конторов. – М. : Воениздат, 1972. – 328 с.
61. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя : пра-вовые и организационные проблемы / А. Я. Дубинский // К. : Наукова Думка, 1984. – 183 с.
62. Дубинский А. Я. Процессуальный порядок разрешения вопроса о возбуждении уголовного дела / А. Я. Дубинский // Проблемы социалистической законности. – 1991. – Вып. 25. – С. 93–100.
63. Дубинський А. Я. Перспективи розвитку кримінально-процесуального за-конодавства, що регламентує досудову діяльність / А. Я. Дубинський // Сучасні проблеми держави та права : зб. наук. праць. – К. : Вид-во “Либідь”, 1990. – С. 155–162.
64. Еремян А. В. Основания возбуждения уголовного дела : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс ; судоустройство ; прокурорский надзор ; криминалистика” / А. В. Еремян. – М., 1990. – 25 с.
65. Ескина Е. В. Возбуждение уголовного дела по УПК РФ / Е. В. Ескина // Проблемы применения нового уголовно-процессуального законодательства в досудебном производстве : матер. науч.-практ. конференции. Ч. 2. – Барнаул : БЮИ МВД России, 2002. – С. 20–25.
66. Ефанова В. А. Правовая защита личности в стадии возбуждения уголовного дела / В. А. Ефанова, Н. П. Кузнецов // Актуальные проблемы правовой защиты личности в уголовном судопроизводстве : сб. науч. трудов. – Ярославль : Яросл. гос. ун-тет, 1990. – С. 175–184.
67. Жеребкін В. Є. Логіка : підруч. для юрид. вузів і фак. / Жеребкін В. Є. – 2-е вид., стереотип. – Х. : Основа ; К. : Знання, 1998. – 256 с.
68. Жогин Н. В. Возбуждение уголовного дела / Н. В. Жогин, Ф. Н. Фаткул-лин. – М. : Гос. изд-во юрид. лит-ры, 1961. – 206 с.
69. Зажицкий В. Объяснения в уголовном процессе / В. Зажицкий // Советская юстиция. – 1992. – № 6. – С. 10–11.
70. Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела / В. С. Зеленецкий. – Х. : Изд-во „КримАрт”, 1998. – 340 с.
71. Зеленецький В. С. Дослідче провадження про вчинений злочин : наук.-практ. посібник / В. С. Зеленецький. – Х. : Право, 2009. – 128 с.
72. Зеленецький В. Правова природа і функціональне призначення дослідчого провадження по заявах і повідомленнях про злочин / В. Зеленецький // Вісник ака-демії правових наук України. – 2004. – № 3. – С. 145–153.
73. Зеленецький В. С. Правова регламентація дослідчого кримінального про-цесу в проекті Кримінально-процесуального кодексу України / В. С. Зеленецький, Л. М. Лобойко // Науковий вісник Дніпроп. юрид. інституту МВС України. – 2000. – № 2. – С. 275–296.
74. Зеленецкий В. С. Прокурорский надзор за исполнением органами дознания и досудебного следствия законов при приеме, регистрации, проверке и разрешении заявлений и сообщений о преступлениях : монография. – Х. : Восточ-но-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2004. – 400 с.
75. Зінченко І. Л. Завдання сучасного кримінального процесу України / І. Л. Зінченко // Проблеми законності. – 2006. – Вип. 77. – С. 151–156.
76. Инструкция по организации деятельности следственного аппарата органов внутренних дел : утвержд. приказом МВД СССР № 0349 от 21 декабря 1983 г.
77. Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і під-розділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються : затв. Наказом МВС України № 400 від 14 квітня 2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http ://gska2.rada.gov.ua
78. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз : затв. Нака-зом Міністерства юстиції України 8 жовтня 1998 року № 53/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http ://gska2.rada.gov.ua.
79. Калатур М. В. Обставини, що підлягають доказуванню на стадії порушен-ня кримінальної справи / М. В. Калатур // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. – № 2. – С. 164–167.
80. Калатур М. В. Шляхи удосконалення засобів перевірки заяв і повідомлень про злочини / М. В. Калатур // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. – № 3. – С. 207–210.
81. Калиновский К. Б. Бремя доказывания в уголовном процессе : взаимо-связь стандарта доказанности с презумпциями и правовое взаимодействие участников правоотношений / К. Б. Калиновский // Правовые состояния и взаимодействия : историко-теоретический, отраслевой и межотраслевой анализ : [матер. VII Междун. науч.-теор. конференции (1–2 декабря 2006 г.)]. – СПб. : Ун-тет МВД России, 2006. – С. 245–249.
82. Калиновский К. Б. Основные черты уголовного процесса зарубежных государств / К. Б. Калиновский // Уголовный процесс : сб. учеб. пособий. Особенная часть. Вып. 3. – М. : ИМЦ ГУК МВД России, 2003. – С. 346–387.
83. Карев Д. С. Возбуждение и расследование уголовных дел / Д. С. Карев, Н. М. Савгирова. – М. : Высшая школа, 1967. – 142 с.
84. Каркач П. Роль прокурора у захисті прав потерпілого в стадії порушення кримінальної справи / П. Каркач, А. Лапкін // Вісник прокуратури. – 2009. – № 6. – С. 78–85.
85. Карнеева Л. М. Особенности пределов доказывания при принятии некоторых процессуальных решений в стадии предварительного следствия / Л. М. Карнеева, Г. М. Минковский // Вопросы предупреждения преступности. – М., 1966. – Вып. 4. – С. 83–109.
86. Карнозова Л. М. Возрожденный суд присяжных. Замысел и проблемы становления / Л. М. Карнозова // М. : Юрид. лит. NOTA BENE, 2000. – 368 с.
87. Киндиров К. А. О некоторых проблемах повышения эффективности про-цессуальной деятельности органов дознания в стадии возбуждения уголовного дела / К. А. Киндиров // Науковий вісник Юрид. академії Мін-ва внутр. справ. – 2004. – № 1 (Спеціальний випуск). – С. 56–60.
88. Кипнис Н. М. Допустимость доказательств в уголовном судопроизвод-стве / Н. М. Кипнис ; под ред. П. А. Лупинской. – М. : Юристъ, 1995. – 108 с.
89. Кистяковский А. Ф. Общая часть уголовного судопроизводства / А. Ф. Кистяковский. – К. : Издательство Семенко Сергея, 2005 – 118 с.
90. Климчук М. П. Розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів (криміналістичні та процесуальні аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / М. П. Климчук. – К., 2007. – 19 с.
91. Кобяков В. М. К вопросу об общих условиях стадии возбуждения уголовного дела / В. М. Кобяков // Актуальные проблемы советского уголовного процесса : межвуз. сб. науч. трудов. – Свердловск : Свердловский юрид. ин-т, 1987. – С. 90–95.
92. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : навч. посіб. // Ковален-ко Є. Г. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
93. Коваленко Є. Про доцільність призначення окремих видів експертиз у стадії порушення кримінальної справи / Коваленко Є., Лисов М. // Радянське право. – 1986. – № 5. – С. 67–72.
94. Ковальський В. Новий КПК України – перевірка на життєздатність / В. Ковальський, Ф. Іллюк // Юридичний Вісник України. –2006. – № 37. – 16–22 ве-ресня. – С. 7.
95. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10.
96. Колесниченко И. В. О некоторых проблемах применения нового уголов-но-процессуального законодательства в досудебном производстве / И. В. Колесниченко // Проблемы применения нового уголовно-процессуального законодательства в досудебном производстве : матер. науч.-практ. конференции. Ч. 2. – Барнаул : БЮИ МВД России, 2002. – С. 16–19.
97. Колодяжный В. А. Возбуждение уголовного дела : проблемы теории и практики : монография / В. А. Колодяжный. – Луганск : РИО ЛИВД, 1999. – 148 с.
98. Колпаков В. М. Теория и практика принятия управленческих решений : учеб. пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. / В. М. Колпаков. – К. : МАУП, 2004. – 504 с.
99. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод [Електрон-ний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004.
100. Конституція України від 28 червня 1996 р. / Верховна Рада України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http ://gska2.rada.gov.ua.
101. Конфликт : статья в Википедии [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http ://ru.wikipedia.org/wiki.
102. Концепція реформування кримінальної юстиції в Україні : затв. Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу : http ://www.minjust.gov.ua/0/13720.
103. Копьева А. Н. Значение документов при возбуждении уголовного дела / Копьева А. Н. // Вопросы борьбы с преступностью : Труды Иркутского государ-ственного университета им. А. А. Жданова. – Вып. 11. – Ч. 4. – Т. 81 (Сер. юридическая). – Иркутск : Иркутский гос. ун-тет им. А. А. Жданова, 1971. – С. 88–98.
104. Костін М. Мета кримінального судочинства : поняття і сутність / М. Костін // Право України. – 2008. – № 4. – С. 80–83.
105. Костін М. Реалізація принципу законності у порушенні кримінальних справ : окремі аспекти / М. Костін // Право України. – 2005. – № 12. – С. 65–67.
106. Кравец С. П. Экспертиза в стадии возбуждения уголовного дела / С. П. Кравец, Н. Я. Шамилов // Проблемы повышения качества уголовно-процессуальной деятельности в условиях перестройки : межвуз. сб. науч. трудов. – Ижевск : Удмуртский гос. ун-тет, 1989. – С. 68–72.
107. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина : [посіб-ник для підготовки до іспитів] / за заг. ред. Клименка В. А. – К. : Атіка, 2003. – 288 с.
108. Кримінальне право України : Заг. частина : підруч. / Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В. та ін. ; відп. ред. Кондратьєв Я. Ю. ; наук. ред. Клименко В. А. та Мельник М. І. – К. : Правові джерела, 2002. – 432 с.
109. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін. ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – Вид. 3-тє, переробл. та допов. – К. : Юридична думка, 2004. – 352 с.
110. Кримінальне право України : Загальна частина : підруч. / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін. ; за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2-е вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
111. Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч. для студентів юрид. вузів і фак.] / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Банківський та ін. ; за ред. П. С. Матишевського та ін. – Стереот. вид. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 512 с.
112. Кримінальне право України : Загальна частина : [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти] / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін. ; за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2003. – 416 с.
113. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 р. / Верховна Рада України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http ://gska2.rada.gov.ua.
114. Кримінально-процесуальний кодекс УРСР 1960 року // Радянське право. 1961. – № 1. – С. 57–133.
115. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http ://gska2.rada.gov.ua
116. Кримінально-процесуальний кодекс України : науково-практичний ко-ментар / за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка – Вид. п’яте, перероблене та доповнене – К. : “Юрисконсульт”, 2008. – 896 с.
117. Крючатов И. А. Правовая природа возбуждения уголовного дела в со-ветском уголовном процессе : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 715 “Уголовное право, уголовный процесс” / И. А. Крючатов. – Одесса, 1969. – 20 с.
118. Кудин Ф. М. Об основаниях задержания и его производстве до возбуж-дения уголовного дела / Ф. М. Кудин // Проблемы процессуального права : сб. науч. трудов. – Свердловск : Свердловский юрид. ин-т, 1971. – С. 36–43.
119. Кудинов Л. Д. О необходимости уточнения оснований возбуждения и условий приостановления уголовных дел / Л. Д. Кудинов // Процессуальные вопросы предварительного расследования на современном этапе : сб. науч. трудов. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1988. – С. 75–81.
120. Кузнецов Н. П. Доказывание в стадии возбуждения уголовного дела / Н. П. Кузнецов. – Воронеж : Изд-во воронежского ун-та, 1983. – 117 с.
121. Курганский Г. Н. К вопросу о назначении экспертизы до возбуждения уголовного дела / Г. Н. Курганский // Криминалистика и судебная экспертиза. – 1979. – Вып. 19. – С. 32-33.
122. Курс советского уголовного права : [часть общая] / отв. ред. Н. А. Беляев, М. Д. Шаргородский. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – Т. 1. – 646 с.
123. Кхол Й. Эффективность управленческих решений / Й. Кхол. – М. : “Прогресс”, 1975. – 197 с.
124. Лазарев В. А. Справедливость решений, принимаемых в стадии возбуждения уголовного дела / В. А. Лазарев // Проблемы социальной справедливости в отраслевых юридических науках : сб. статей. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1988. – С. 86–88.
125. Лазарев В. С. Кризис “деятельностного подхода” в психологии и воз-можные пути его преодоления / В. С. Лазарев // Вопросы философии. – 2001. – № 3. – С. 33–47.
126. Ледащев В. А. Некоторые вопросы уголовно-процессуальной деятельности органов расследования в стадии возбуждения уголовного дела / В. А. Ледащев // Труды высшей следственной школы МВД СССР. – Вып. 5. – Волгоград, 1971. – С. 54–64.
127. Линовский В. А. Опыт исторических розысканий о следственном уго-ловном судопроизводстве в России / В. А. Линовский. – М. : “ЛексЭст”, 2001 – 240 с.
128. Лобойко Л. М. Актуальні проблеми дослідчого кримінального процесу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / Л. М. Лобойко. – Х., 1997. – 18 с.
129. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право : курс лекцій : [навч. посібник] / Л. М. Лобойко. – К., 2005. – 456 с.
130. Лобойко Л. М. Проблеми пізнання у дослідчому кримінальному про-цесі / Л. М. Лобойко // Науковий вісник Дніпроп. юрид. ін-ту МВС України. – 2001. – № 1 (4). – С. 241–252.
131. Ломакін А. О. Про винятковість повноважень прокурора району щодо прийняття рішення про порушення кримінальної справи / А. О. Ломакін // Право і суспільство. – 2010. – № 2. – С. 164–167.
132. Лубенский А. Й. Организация предварительного расследования в зару-бежных социалистических государствах : учеб. пособие / А. Й. Лубенский // М. : Академия МВД СССР, 1977. – 136 с.
133. Лупинская П. А. Решения в уголовном судопроизводстве. Их виды, со-держание и форма / П. А. Лупинская. – М. : Юрид. лит., 1976. – 168 с.
134. Малютін І. Проблеми дослідчої перевірки злочинів, пов’язаних з неза-конним обігом наркотичних засобів / І. Малютін // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 6. – С. 60–65.
135. Маляренко В. Т. Про закриття кримінальної справи (окремі аспекти) / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 3. – С. 56–62.
136. Маляренко В. Щодо постанови про порушення кримінальної справи / В. Т. Маляренко // Голос України. – 2008. – № 169 (4419). – С. 4–5.
137. Маляренко В. Т. Щодо строків кримінального процесу / В. Т. Маляренко // Право України. – 2000. – № 1. – С. 16–23.
138. Манаев Ю. В. Законность и обоснованность процессуальных решений следователя в советском уголовном судопроизводстве : учеб. пособие / Ю. В. Манаев. – Волгоград : Высшая следственная школа МВД СССР, 1977. – 87 с.
139. Манаев Ю. В. Процессуальные решения следователя : виды, гарантии законности и обоснованности, рекомендации по составлению : [учеб. пособие] / Ю. В. Манаев. – Волгоград : Высшая следственная школа МВД СССР, 1979. – 110 с.
140. Маркарян Э. С. Системное исследование человеческой деятельности / Э. С. Маркарян // Вопросы философии. – 1972. – № 10. – С. 77–87.
141. Мартынчик Е. Г. Предварительное производство в социалистическом уголовном процессе / Мартынчик Е. Г., Милушев Д. В. ; [под ред. Ю. Н. Тодыки]. – Кишинев : “Штиинца”, 1986. – 140 с.
142. Масленникова Л. Проверочные действия в стадии возбуждения уголов-ного дела / Л. Масленникова // Социалистическая законность. – 1989. – № 6. – С. 48–49.
143. Масленникова Л. Н. Правовая природа проверочных действий и совер-шенствование их производства органами внутренних дел / Л. Н. Масленникова // Совершенствование правовой основы расследования преступлений органами внут-ренних дел. – М. : Академия МВД СССР, 1991. – С. 39–46.
144. Махов В. Законодательство о возбуждении уголовного дела / В. Махов // Законность. – 1997. – № 1. – С. 34–36.
145. Мацьків Г. Проблеми обчислення та додержання строків органами діз-нання / Г. Мацьків // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 5. – С. 147–150.
146. Медведев С. И. К вопросу о назначении экспертизы в стадии возбужде-ния уголовного дела / С. И. Медведев // Использование научных положений крими-налистики и специальной техники в борьбе с преступностью в ИТУ : Труды рязан-ской высшей школы МВД СССР. – Рязань : РВШ МВД СССР, 1980. – С. 23–33.
147. Меркушев М. Н. Понятие преступления и состава преступления в совет-ском уголовном праве / М. Н. Меркушев // Вопросы уголовного права и процесса : сб. статей. – Вып. 2. – Минск : БГУ им. Ленина. – 1960. – С. 3–16.
148. Михайленко А. Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе / А. Р. Михайленко. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1975. – 151 с.
149. Михайленко О. Порушення кримінальної справи – початок встановлення істини / О. Михайленко // Голос України. – Голос України. – 2008. – № 212 (4462). – С. 6.
150. Михайловская И. Б. Социальное назначение уголовной юстиции и цель уголовного процесса / И. Б. Михайловская // Государство и право. – 2005. – № 5. – С. 111–118.
151. Михайловская И. Б. Цели, функции и принципы российского уголовного судопроизводства (уголовно-процессуальная форма) / И. Б. Михайловская. – М., 2003. – 144 с.
152. Михеєнко М. М. Порівняльне судове право / М. М. Михеєнко, В. В. Молдован, Л. К. Радзієвська. – К. : “Либідь”, 1993. – 328 с.
153. Михеєнко М. М