ПОКАЗАННЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО ЯК ДЖЕРЕЛО ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

НАРІЙЧУК ОЛЕГ ДАНИЛОВИЧ

УДК 343.14 (477)

ПОКАЗАННЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО ЯК ДЖЕРЕЛО ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

12.00.09 – кримінальний процес і криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Азаров Юрій Іванович
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ОБВИНУВАЧЕНИЙ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
12
1.1 Процесуальне положення обвинуваченого у кримінальному процесі 12
1.2 Процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого 33
Висновки до розділу 1 60
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ, ПРАВОВА ПРИРОДА, ПРЕДМЕТ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ПОКАЗАНЬ ОБВИНУВАЧЕНОГО
64
2.1 Поняття та правова природа показань обвинуваченого 64
2.2 Компаративний аналіз показань обвинуваченого у кримінальному процесі
76
2.3 Предмет показань обвинуваченого у кримінальному процесі 84
2.4 Класифікація показань обвинуваченого 91
Висновки до розділу 2 116
РОЗДІЛ 3. ОТРИМАННЯ ПОКАЗАНЬ ОБВИНУВАЧЕНОГО У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
118
3.1 Комплекс правових заходів, що стимулюють надання обвинуваченим правдивих показань
118
3.2 Окремі слідчі дії як засоби отримання та перевірки показань обвинуваченого
136
3.3 Фіксація та оцінка показань обвинуваченого на досудовому слідстві 166
Висновки до розділу 3 185
ВИСНОВКИ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190
ДОДАТКИ 210

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова правової держави передбачає реальне забезпечення прав людини і громадянина. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тому одним із важливих завдань утвердження в Україні правової держави є сучасна судова реформа, що повинна базуватися на принципах і нормах міжнародного і європейського права у галузі судочинства.
Завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у ньому, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування норм права, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності, і жоден невинний не був покараний. Проте аналіз правозастосовної практики свідчить, що в практичній діяльності правоохоронних органів і в юридичній науці невиправдано мало уваги приділяється питанню показань обвинуваченого.
Значення показань обвинуваченого у теорії і практиці кримінального процесу визначається тим, що основним питанням кожної кримінальної справи є питання щодо винності обвинуваченого, а також його покарання.
Показання обвинуваченого – це правовий інститут, що має подвійну природу, є засобом доказування, активно застосовується органами кримінального судочинства, а, водночас, і засобом захисту особи від пред’явленого їй обвинувачення.
Вагомий внесок у розробку проблем, пов’язаних із показаннями обвинуваченого, зробили українські науковці, а також вчені-правники країн СНД: Ю. Азварова, Н. Акинча, Ю. Аленін, В. Арсеньєв, Я. Береський, В. Берназ, П. Біленчук, А. Бойков, В. Васильєв, В. Весельський, В. Власихін, В. Галаган, П. Глазирін, В. Гончаренко, В. Горбачевський, Ю. Грошевий, К. Гуценко, М. Джига, А. Дубинський, В. Зеленецький, В. Камінська, Л. Карнєєва, І. Карпець, В. Коновалова, Ф. Кудін, О. Ларін, Ю. Лівшиць, В. Лукашевич, В. Маляренко, О. Михайленко, М. Михеєнко, Я. Мотовиловкер, В. Нор, І. Перлов, І. Петрухін, Р. Степанюк, М. Полянський, В. Попелюшко, Р. Рахунов, В. Савицький, С.Стахівський, М. Строгович, В. Тертишник, Л. Удалова, М. Чельцов-Бебутов, М. Шаламов, С. Шейфер, В .Шибіко, В. Шпільов, М. Шумило, М. Якуб та інші.
Окремі аспекти проблеми доказового знаходження показань обвинуваченого у кримінальному процесі України були предметом безпосереднього вивчення у дисертаційних дослідженнях О. Ніколаєва («Проблеми забезпечення процесуальних прав та законних інтересів обвинуваченого на досудовому слідстві», 2001), В. Льовкіна («Показання обвинуваченого у кримінальному процесі України», 2006), О. Хахуцяк («Захист прав неповнолітніх обвинувачених у кримінальному процесі України», 2006), О. Батюка («Правовий статус обвинуваченого на досудовому слідстві», 2007), О. Степанова («Належність та допустимість доказів у кримінальному процесі України», 2007) та ін. Проте на сьогодні в науці кримінально-процесуального права України ще не достатньо комплексних досліджень щодо такого джерела доказів як показання обвинуваченого. Далеко не всі аспекти проблеми належним чином вивчені, а деякі базуються на застарілому законодавстві й узагальненнях слідчої та судової практики минулих років або розкривають лише загальні положення цієї проблеми.
На сучасному етапі, після прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України, показання обвинуваченого потребують ґрунтовного наукового дослідження з урахуванням, зокрема, положень Конституції України 1996 р., ратифікованої Україною Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та низки інших міжнародно-правових актів у галузі прав людини і судочинства, що стали частиною національного законодавства України, положень нового Кримінально-процесуального кодексу України та інших законів України щодо статусу обвинуваченого в цілому.
Отже, проблема надання показань обвинувачених у кримінальному процесі України є досить актуальною. Вона вимагає осмислення і вироблення механізмів адаптації принципів і норм національного законодавства до міжнародного і європейського законодавства у даній сфері, наукового узагальнення практики застосування чинного кримінально-процесуального законодавства України при розслідуванні кримінальних справ.
Вимагає вдосконалення і кримінально-процесуальне законодавство щодо цього питання. З прийняттям нового КПК України необхідно активізувати комплексні наукові дослідження проблеми правового регулювання і визначення процесуального статусу обвинуваченого у кримінальному судочинстві. Усе це і зумовлює актуальність даної теми та необхідність її розробки у рамках дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Плану заходів щодо реалізації Концепції реформування кримінальної юстиції України, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 1153 та «Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010 – 2014 років», що затверджений наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347. Тема дисертаційного дослідження передбачена Планом проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у Національній академії внутрішніх справ на 2010 рік і затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 2 від 26 жовтня 2004 р.), розглянута та схвалена відділенням державно-правових наук і міжнародного права Академії правових наук України у 2004 році (№ 404).
Мета і задачі дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб істотно доповнити й оновити концепцію отримання, перевірки та оцінки показань обвинуваченого у кримінально-процесуальному судочинстві для вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України та сприяння гуманізації судової практики.
Для досягнення цієї мети поставлені такі основні дослідницькі задачі:
 сформулювати авторські дефініції «показання обвинуваченого», «достатність доказів», «обмова», «самообмова»;
 дати загальну характеристику процесуального порядку притягнення особи як обвинуваченого;
 проаналізувати процесуальний статус обвинуваченого;
 визначити елементи, що містяться у показаннях обвинуваченого;
 розкрити поняття, правову природу та специфіку класифікації показань обвинуваченого;
 виокремити комплекс заходів, що стимулюють в обвинувачених зацікавленість давати правдиві показання;
 здійснити аналіз слідчих дій, при проведенні яких отримуються чи перевіряються показання обвинуваченого;
 з’ясувати способи фіксації та оцінки показань обвинуваченого;
 виявити основні проблеми, прогалини та недоліки нормативного регулювання і практики щодо показань обвинуваченого у кримінальному процесі й розробити рекомендації для усунення чи вдосконалення правових норм, що регулюють інститут отримання показань обвинуваченого.
Об’єктом дослідження є правовий інститут показань обвинуваченого, а також суспільні відносини, що виникають при реалізації норм цього інституту.
Предметом дослідження є показання обвинуваченого як джерело доказів у кримінальному процесі України.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів дисертантом застосовувався широкий комплекс загальнонаукових та спеціальнонаукових методів дослідження. Зокрема, діалектичний метод як загальнонауковий використовувався для наукового пізнання кримінально-процесуальних відносин щодо єдності суперечливих протилежних ідей і позицій (підрозділ 1.1). Метод системного аналізу дав можливість розглянути кримінально-процесуальні відносини при пред’явленні особі обвинувачення, як систему взаємозв’язаних і взаємозалежних елементів, коли дія одних учасників неодмінно зумовлює адекватні дії інших (підрозділ 1.2); формально-юридичний метод використовувався при аналізі норм чинного кримінально-процесуального законодавства України (підрозділ 2.1); порівняльний метод було застосовано при аналізі особливостей процедури отримання та використання показань обвинуваченого у кримінально-процесуальному судочинстві зарубіжних країн (підрозділ 3.1); загальноправові методи (спостереження, опису, порівняння та класифікації) були використані для всебічного аналізу отримання показань обвинувачених у кримінальному процесі (підрозділ 2.4); історико-правовий метод використовувався для вивчення еволюції уявлень про виникнення інституту показань та його нормативно-правове регулювання (підрозділ 2.2); формально-логічний метод використовувався для узагальнення матеріалів кримінальних справ (підрозділи 3.2, 3.3); соціологічний метод (анкетування й інтерв’ювання) використовувався при вивченні й узагальненні правозастосовної практики правоохоронних органів, позиції слідчих ОВС та адвокатів щодо питань, які досліджувалися. Ці методи дослідження використовувались у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту й об’єктивність дослідження, достовірність отриманих наукових результатів.
Використання методу моделювання і прогнозування дало можливість сформулювати конкретні пропозиції щодо змін та доповнень до чинного кримінально-процесуального законодавства України (підрозділи 2.3 та 3.2).
Емпіричну базу дослідження становлять: а) дані, одержані у результаті вивчення 200 кримінальних справ в архівах районних судів м. Києва та Київської області за 2008–2010 роки; б) матеріали анкетування працівників слідчих підрозділів МВС України (опитано 130 працівників правоохоронних органів) та адвокатів (опитано 70, 25 з яких займаються індивідуальною практикою, 45 – є членами адвокатських об’єднань), що проводилось протягом 2010–2011 років; аналітичні та статистичні матеріали Верховного Суду України, статистичні дані МВС України за 2004–2011 роки. Використовувався також особистий досвід дисертанта, набутий за час роботи у підрозділах державної податкової служби України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням, що спрямоване на узагальнення та впорядкування системи наукових знань щодо показань обвинуваченого як джерела доказів у кримінальному процесі України.
Автор на основі використання доробку вітчизняних та зарубіжних учених, вивчення матеріалів кримінальних справ, узагальнення даних проведеного анкетування практичних працівників з урахуванням положень чинного КПК України та міжнародно-правових документів, сформулював ряд положень, узагальнень і висновків, нових у концептуальному плані та важливих для юридичної практики. До найістотніших, що відповідають критеріям наукової новизни, слід віднести такі:
вперше:
 на основі вивчення інституту показань обвинуваченого обґрунтовано необхідність розглядати процесуальний статус обвинуваченого у частині закріплення в законодавстві не тільки переліку його прав, а й обов’язків;
 визначено перелік обов’язків обвинуваченого;
 запропоновано комплекс заходів, що стимулюють в обвинувачених зацікавленість давати правдиві показання;
удосконалено:
 зміст понять: «показання обвинуваченого» під якими пропонується розуміти будь-які повідомлення, що були отримані від обвинуваченого в усній чи письмовій формі під час проведення слідчих дій з його участю або ті, що стосуються доказів чи сутності пред’явленого обвинувачення, що існують у справі; «обмова» під якою пропонується розуміти хибні (неправдиві) показання обвинуваченого щодо співучасників злочину або інших осіб, що спрямовані на применшення власної вини або своєї ролі у вчиненні злочину; «самообмова», що розглядається як хибні (неправдиві) показання обвинуваченого, який бере на себе відповідальність за злочин, що ним не був вчинений, або переслідує мету для уникнення покарання за більш тяжкий злочин;
 пропозиції щодо змістового наповнення статусу обвинуваченого у кримінальному процесі України;
 систему критеріїв класифікації показань обвинуваченого;
дістали подальшого розвитку:
 уявлення про необхідність передбачення і визначення у кримінально-процесуальному законодавстві поняття «достатність доказів». Під достатністю доказів при складанні постанови про притягнення особи як обвинуваченого пропонується розуміти достовірність відомостей, зібраних, перевірених та оцінених слідчим у встановленому законом порядку, що в сукупності призводять до єдиного на момент розслідування висновку про те, що певна особа вчинила злочин, передбачений Кримінальним кодексом України;
 припущення щодо процедур забезпечення прав обвинуваченого при проведенні окремих слідчих дій, коли отримуються чи перевіряються показання обвинуваченого;
 система знань, що висвітлює способи фіксації та оцінки показань обвинуваченого.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані й аргументовані у дисертаційному дослідженні теоретичні положення, висновки, пропозиції та практичні рекомендації мають прикладний характер, використовуються та можуть бути використані:
 у сфері правотворчості – як теоретичний матеріал для вдосконалення, розвитку чинної системи нормативно-правових актів України та розробки нових, внесення змін до чинних норм права (акт впровадження у законотворчу діяльність Верховної Ради України від 31.05.2011);
 у сфері правозастосування – для покращення якості й ефективності діяльності суб’єктів правозастосування (акт впровадження Слідчого відділу управління податкової міліції ДПА у м. Києві від 01.11.2011; акт впровадження Слідчого управління ГУМВС України в м. Києві від 23.11.2011);
 у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників з курсу «Кримінальний процес України», викладанні цієї навчальної дисципліни, у науково-дослідній роботі студентів, при викладанні спецкурсу з нормотворчої діяльності (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 21.09.2011);
 у науково-дослідній сфері – при визначенні напрямів наукових пошуків та тем дисертацій викладачів, аспірантів і здобувачів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження, викладені дисертантом у роботі, були апробовані на міжнародних, всеукраїнських науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, зокрема: на науково-практичній конференції «Імперативи розвитку юридичної та безпекової науки» (15 квітня 2010 р., м. Київ); міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (23 квітня 2010 р., м. Одеса); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми правоохоронної діяльності» (20 грудня 2010 р., м. Київ); міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів» (24 лютого 2011 р., м. Запоріжжя); міжнародній науково-практичній конференції «Кримінально-правова наука: актуальні питання подальшого розвитку в сучасних умовах» (26 лютого 2011 р., м. Херсон); міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми нормативно-правового забезпечення діяльності та професійної підготовки працівників правоохоронних органів» (14–15 квітня 2011 р., м. Івано-Франківськ); третій Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих учених «Закарпатські правові читання» (28–29 квітня 2011 р., м. Ужгород), міжнародній науково-практичній конференції «Головні напрями систематизації та вдосконалення законодавства України» (20–21 жовтня 2012 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження оприлюднені автором у шести статтях, п’ять з яких надруковані у фахових виданнях з юридичних наук, затверджених МОНмолодьспорту України, та у восьми тезах виступів на конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та висунуті пропозиції щодо вирішення теоретичних і практичних проблемних питань, пов’язаних з показаннями обвинуваченого, удосконаленням процесуального порядку їх отримання, що полягає в розробленні таких положень:
1. Сформульовано авторські дефініції: «показання обвинуваченого» – це будь-які повідомлення, що були отримані від обвинуваченого в усній чи письмовій формі під час проведення слідчих дій з його участю або ті, що стосуються існуючих у справі доказів чи сутності пред’явленого обвинувачення; «достатність доказів» – це достовірні відомості, зібрані, перевірені та оцінені слідчим у встановленому законом порядку, що у сукупності призводять до єдиного на момент розслідування висновку про те, що певна особа вчинила злочин, передбачений КК України; «обмова» – це хибні (неправдиві) показання обвинуваченого щодо співучасників злочину або інших осіб, що спрямовані на применшення власної вини або своєї ролі у вчиненні злочину; «самообмова» – це хибні (неправдиві) показання обвинуваченого, який бере на себе відповідальність за злочин, що ним не був вчинений, або переслідує мету уникнути покарання за більш тяжкий злочин.
2. Процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого включає в себе такі процесуальні дії: а) впевнитися в особистості обвинуваченого; б) оголосити обвинуваченому і його захисникові, якщо він бере участь у кримінальній справі, постанову про притягнення особи як обвинуваченого (зазвичай, слідчий зачитує цю постанову вголос); в) роз’яснити у доступній для обвинуваченого формі сутність пред’явленого обвинувачення; г) вручає обвинуваченому копію постанови, – особисте ознайомлення з постановою дозволяє глибше зрозуміти зміст документа й тим самим переконатися в його дійсності; ґ) роз’яснює права, передбачені статтями 43, 142 КПК України; д) пропонує розписатися у протоколі про те, що з постановою про притягнення особи як обвинуваченого він ознайомлений, зміст пред’явленого обвинувачення особі роз’яснено, копія вручена та зазначити дату і час пред’явлення обвинувачення; е) закріпити підписом факт роз’яснення обвинуваченому його прав.
3. На основі вивчення інституту показань обвинуваченого обґрунтовано необхідність розглядати процесуальний статус обвинуваченого у частині закріплення в законодавстві не тільки переліку його прав, а й обов’язків. До процесуальних обов’язків обвинуваченого слід віднести: 1) з’являтися на виклик органу і службової особи, які ведуть процес, для участі у ньому; 2) не перешкоджати встановленню істини у справі; 3) не чинити вплив на інших учасників кримінального судочинства; 4) не застосовувати протизаконних методів і способів захисту.
4. До елементів, що містяться у показаннях обвинуваченого, слід віднести: 1) виражене обвинуваченим ставлення до пред’явленого йому обвинувачення – його позиція щодо обвинувачення, тобто або визнання своєї вини (повне або часткове), або заперечення її; 2) виклад фактичних обставин справи; 3) надання показань обвинуваченим щодо тих чи інших фактів і дій, його аргументи і міркування, зокрема висунуті ним версії, 4) посилання обвинуваченого на ті чи інші джерела доказів і заявлені ним клопотання про перевірку тих чи інших обставин, про дослідження тих чи інших джерел доказів.
5. До основних критеріїв класифікації видів показань обвинуваченого слід віднести: 1) залежно від способу їх використання; 2) залежно від того, на що спрямовані показання; 3) залежно від психологічного ставлення обвинуваченого до показань, які він надає; 4) залежно від відповідності показань обвинуваченого діянню, що відбулося; 5) залежно від того, при проведенні яких процесуальних дій вони були отримані; 6) залежно від ставлення обвинуваченого до пред’явленого обвинувачення.
6. До збалансованого комплексу заходів, що стимулюють обвинуваченого до надання правдивих показань, входять: а) заходи, що заохочують надання обвинуваченим правдивих показань; б) заходи захисту обвинувачених, що дають такі показання, час провадження досудового слідства.
7. Значення показань обвинуваченого слід розглядати у різних аспектах, зокрема: 1) з точки зору їх доказового значення; 2) значення їх як засобу захисту; 3) для обсягу, направлення і порядку дослідження обставин справи.
8. На досудовому слідстві отримання показань обвинуваченого відбувається у результаті проведення слідчих дій: допиту обвинуваченого, очної ставки за його участі, відтворення обстановки й обставин події та пред’явлення для впізнання за його участі тощо.
9. Всебічна, повна і неупереджена фіксація та оцінка показань обвинуваченого є необхідною передумовою правильного вирішення справи. Оцінка показань обвинуваченого має проводитись за внутрішнім переконанням суб’єктів, які провадять розслідування у сукупності зі всіма обставинами справи з урахуванням всебічного, повного й об’єктивного їх розгляду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянова Т. Криминалистика : учеб. / Под ред. Р. Белкина. ‒ М. : Норма, 2000. ‒ 990 с.
2. Агаев Ф. Иммунитеты в российском уголовном процессе / Ф. Агаев, В. Галузо; Под общ. ред.: В. Галузо – М.: ТЕИС, 1998. – 135 c.
3. Аленин Ю. Процессуальные особенности производства следственных действий : монограф. / Ю. Аленин – Одесса : Центрально-Украинское изд-во, 2002. – 264 с.
4. Альперт С. Субъекты уголовного процесса / С. Альперт – Х. : Нац. юрид. акад. Украины, 1997. – 60 с.
5. Арсеньев В. К вопросу о понятии судебных доказательств в советском уголовном процессе / В. Арсеньев // Вопросы борьбы с преступностью по советскому законодательству : Серия юрид., вып. 9, ч. 4. Труды Иркутского университета. Т. 57. – Иркутск : Изд-во Иркут. ун-та, ‒ 1969. – С. 84–97.
6. Архів Києво-Святошинського районного суду Київської області за 2008 р., справа № 1-113 / 08.
7. Архів Києво-Святошинського районного суду Київської області за 2008 р., справа № 1-147 / 08.
8. Архів Києво-Святошинського районного суду Київської області за 2009 р., справа № 1-74 / 09.
9. Архів Шевченківського районного суду м. Києва за 2010 р.
10. Бабаева Э. Предупреждение изменения показаний подследственным и свидетелем на предварительном расследовании. / Э. Бабаева– М. : Экзамен, 2001. – 80 с.
11. Баев О. Значение «фактов» и «обстоятельств» в структуре тактики допроса подозреваемого / О. Баев. // Воронежские криминалистические чтения. Сборник научных трудов. Вып. 7. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 2006. – С. 23–34.
12. Бакакин А. О значении сознания обвиняемого / А. Бакакин, Б. Богданов // Советская юстиция. – 1958. – № 5. – С. 51–52.
13. Бараннік Р. Зв’язок права особи на свободу від самовикриття, викриття членів сім’ї чи близьких родичів з деякими принципами кримінального процесу / Р. Бараннік // Право України. – 2003. – № 7. – С. 39–41.
14. Бараннік Р. Право особи на свободу від самовикриття, викриття членів її сім’ї чи близьких родичів у кримінальному процесі України : монографія / Р. Бараннік, В. Шибіко – К. : КНТ, 2008. – 212 с.
15. Басай В. Актуальні проблеми кримінального процесу та криміналістики : навч. посіб. / В. Басай – Івано-Франківськ : РВВ Прикарп. ун-ту, 2001. – 324 с.
16. Батюк О.В. Правовий статус обвинуваченого на досудовому слідстві : дис... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Батюк Олег Володимирович; Київський національний ун-т внутрішніх справ. – К., 2007. – 195 с.
17. Бахин В. Допрос : лекция / В. Бахин – К. : [б.и.], 1999. – 40 с.
18. Бекешко С. Подозреваемый в советском уголовном процессе. / С. Бекешко, Е. Матвиенко ‒ Минск : Выш.школа, 1969. ‒ 128 с.
19. Белоусов А. Процессуальное закрепление доказательств при расследовании преступлений. / А. Белоусов ‒ М. Юрлитинформ, 2001. ‒ 174 с.
20. Береский Я.О. Признание обвиняемым своей вины в совершении преступления. (Процессуальные, тактические, психологические вопросы) : дис... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Береский Ярослав Осипович; Львовский государственный университет им. Ивана Франко. – Львов, 1991. – 220 с.
21. Берназ В. Рішення слідчого (криміналістичний, процесуальний та психологічний аспекти) / В. Берназ, С. Смоков – Одеса: вид-во Одеського юридичного інституту НУВС, 2005. – 151 с.
22. Біленчук П. Процесуальні та криміналістичні проблеми дослідження обвинуваченого (проблеми комплексного вивчення особи обвинуваченого у стадії попереднього слідства) : монографія / П. Біленчук – К. : Атіка, 1999. – 352 с.
23. Богданов Б.Е. Проверка версий и показаний обвиняемого на предварительном следствии в советском уголовном процес се : автореф. дис. … канд. юрид. наук : Богданов Борис Ермодаевич. – М., 1956. – 15 с.
24. Бойко В. Правила про недопустимість погіршення становища обвинуваченого як процесуальні гарантії : монографія / В. Бойко – К. : Атіка, 2008. – 192 с.
25. Божев В. К вопросу о состязательности в российском уголовном процессе / В. Божьев // Уголовное право. – 2000. ‒ № 1.– С. 47–55.
26. Божьев В. Предъявление обвинения и допрос обвиняемого / В. Божьев // Уголовное право. – 2001. ‒ № 2. – С. 56–60.
27. Брусницын Л. Обеспечение безопасности лиц, содействующих уголовному правосудию : российский, зарубежный и международный опыт ХХ века (процессуальное исследование) монография / Л. Брусницын – М. : Юрлитинформ, 2010. – 464 с.
28. Брусницын Л. Посткриминальное воздействие – угроза правосудию ХХІ века / Л. Брусницын, А. Рарог, Ю. Грачева // Государство и право. – 2001. – № 11. – С. 82–89.
29. Васильев А. Тактика допроса при расследовании преступлений. / А. Васильев, Л. Карнеева – М. : Юр. Лит., 1970. ‒ 208 с.
30. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти) : дис... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Весельський Віктор Казимірович ; Національна академія внутрішніх справ України. – К., 1999. – 212 с.
31. Весельський В. Особливості провадження допиту підозрюваного (обвинуваченого) з метою недопущення тортур та інших порушень прав людини : посіб. / В. Весельський, В. Кузьмічов, В. Мацишин, А. Старушкевич– К. : НАВСУ, 2004. – 148 с.
32. Виппер В. Происхождение мировых религий / В. Виппер – М. : МГУ, 1959. – 118 с.
33. Власова Н. Досудебное производство в уголовном процессе : пособ. / Н. Власова – М. : ЮРМИС лд., 2000. – 144 c.
34. Воронин Ю. Транснациональная организованная преступность : монография / Ю. Воронин – Екатеринбург : УрГЮА, 1997. – 72 с.
35. Вышинский А. Теория судебных доказательств в советском праве / А. Вышинский – 3-е изд., доп. – М. : Госюриздат, 1950. – 308 c.
36. Гаврилов А. Историческое развитие публичного права / А. Гаврилов ‒ М. : ОЛМА-ПРЕСС, 1994. – 378 с.
37. Галаган В.І. Правові та криміналістичні проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності (на матеріалах органів внутрішніх справ України) : дис... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Галаган Володимир Іванович ; Національна академія внутрішніх справ. – К., 2003. – 515 с.
38. Гаспарян Н. Праву не свидетельствовать против себя нужны дополнительные гаранти / Н. Гаспарян // Российская юстиция. – 2000. – № 12. – С. 34–35.
39. Глобенко О.А. Показания обвиняемого в современном российском уголовном процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Глобенко Оксана Александровна ; Государственный университет Высшая школа экономики – Нижний Новгород, 2007. – 242 с.
40. Гмирко В. Кримінально-процесуальні докази : поняття, структура, характеристики, класифікація : конспект проблемної лекції / В. Гмирко – Дніпропетровськ : Академія митної служби України, 2002. – 63 с.
41. Гончаров І. Кримінально-процесуальне право України. Досудове слідство : навч. посіб. / І. Гончаров – К. : ЦНЛ, 2005. – 248 с.
42. Горский Г. Судебная этика. Некоторые проблем нравственных начал советского уголовного процесса / Г. Горский, Л. Кокорев, Д. Котов – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1973. – 271 c.
43. Горя Н. Принцип состязательности и функция защиты в уголовном процессе / Н. Горя // Сов. юстиция. – 1990. – № 7. – С. 22–23.
44. Гродзинский М. Обвиняемый, его обязанности и права / М. Гродзинский. – М. : Право и жизнь, 1926. – 124 с.
45. Громов В. Предварительное расследование в советском уголовном процессе : Руководство для органов расследования и пособие для юридических курсов / Под ред. Н. Крыленко. – М. : Сов. законодательство, 1935. ‒ 240 с.
46. Гулкевич З. Документування слідчих дій : процесуальне і криміналістичне дослідження / З. Гулкевич – Львів : «Тріада плюс», 2008. – 176 с.
47. Давыдов П. Обвинение в советском уголовном процессе / П. Давыдов – Свердловск : Сред.-Урал. кн. изд-во, 1974. – 136 c.
48. Джига М. Довідник слідчого-початківця з питань кримінального процесу : навч.-практ. посіб. / М. Джига, С. Лук’янець – К. 2000. – 99 с.
49. Джига М. Забезпечення правового статусу обвинуваченого у процесі досудового розслідування: проблеми законності та доцільності : монографія / М. Джига – К. : Вид. Паливода. – 2005. – 168 с.
50. Джига М. Провадження дізнання в Україні / М. Джига, О. Баулін, С. Лук’янець, С. Стахівський – К. : вид-во МВС України, 1999. – 156 с.
51. Добровольская Т.Н. Показания обвиняемого как доказательства в советском уголовном процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Добровольская Татьяна Николаевна; Свердловский юридический институт – Свердловск, 1950. – 168 с.
52. Дубинский А. Исполнение процессуальных решений следователя. Правовые и организационные проблемы / А. Дубинский; Отв. ред.: Г. Чангули – К. : Наук. думка, 1984. – 182 c.
53. Дубинский А. Производство предварительного расследования ОВД : уч. пос. / А. Дубинский – К. : Изд. КВШ МВД СССР, 1987. – 84 с.
54. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод (от 4 ноября 1950 г.). // Международные акты о правах человека. Сборник документов – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – С. 539–569.
55. Жогин Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе / Н. Жогин, Ф. Фаткуллин – М. : Юрид. лит., 1965. ‒ 368 с.
56. Зайцев О. Государственная защита участников уголовного процесса / О. Зайцев – М. : Экзамен, 2001. – 512 с.
57. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 11. – Ст. 51.
58. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
59. Зейкан Я. Захист у кримінальній справі. (Вид. друге) / Я.Зейкан – К. : КНТ, 2006. – 600 с.
60. Зеленин С. Пределы допустимой защиты / С. Зеленин // Российская юстиция. – 1998. ‒ № 12. – С. 43.
61. Зеленський С.М. Провадження у справах дітей, які не досягли віку кримінальної відповідальності : навч. посіб. / С. Зеленський, С. Назаренко, Д. Письменний – К. : КНТ, 2012. – 160 с.
62. Иовайшас К. Совершенствование уголовного и уголовно-процесуального законодательства о борьбе с преступностью / К. Иовайшас, С. Куклянскис // Проблемы социологии уголовного права. Сборник научных трудов. – М., 1982. ‒ С. 59–65.
63. История государства и права / отв. ред. С. Макарова – Н. : НГУ, 2003. – 578 с.
64. Іщенко А. Теорія та практика криміналістичного забезпечення процесу доказування у розслідуванні злочинів : навч. посіб. / А. Іщенко, І. Ієрусалимов, Ж. Удовенко – К. : ЦУЛ, 2007. – 160 с.
65. Кадышева Т. Свидетель также нуждается в помощи адвоката / Т. Кадышева, С. Ширинский // Рос. юстиция. – 1997. ‒ № 7. – С. 42–43.
66. Каз Ц. К вопросу об оценке показаний обвиняемого в советском уголовном процессе / Ц. Каз // материалы науч. конф. по итогам науч.-исслед. раб. за 1957 г. – Саратов, 1958 – С. 30–32.
67. Казаков А. Достаточность доказательств для привлечения лица в качестве обвиняемого / А. Казаков //Актуальные проблемы охраны прав личности в советском уголовном судопроизводстве. – Свердловск, 1989. – С. 46-48.
68. Как избежать пытки: Психология допроса и защита граждан / Авт.- сост. П. Баренбойм. – М. : Юстицинформ, 2004. ‒ 112 с.
69. Каминская В. Показания обвиняемого в советском уголовном процессе /В. Каминская – М. : Изд-во АН СССР, 1960. – 182 с.
70. Каневский Л. Расследование и профилактика преступлений несовершенолетних /Л. Каневский – М. : Юрид. литература, 1982. ‒ 112 с.
71. Карибов К. Подозреваемый, свидетель или «подозреваемый свидетель»? / К. Карибов // Следователь. – 2000. – № 9. – С. 52–64.
72. Карнеева Л. Привлечение к уголовной ответственности. Законность и обоснованность / Л. Карнеева – М. : Юрид. лит., 1971. – 136 c.
73. Карнеева Л. Доказательства в советском уголовном процессе : уч. пособ. / Л. Карнеева – Волгоград : Изд-во ВСШ МВД СССР, 1988. – 68 с.
74. Коврига З. Уголовный процесс России : уч. пособ. / Под ред. З. Ковриги, Н. Кузнецова. – Воронеж : Воронеж. гос. ун-т, 2002. – 445 с.
75. Лупинская П. Уголовно-процессуальное право Российской Федерации. / Отв. ред. П. Лупинская, 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Норма, 2009. – 1072 с.
76. Карпов Н. Злочинна діяльність : монографія / Н. Карпов. – К. : Вид-во Семенко Сергія, 2004. – 310 с.
77. Квашис В. Зарубежное законодательство и практика защиты жертв преступлений / В. Квашис, Л. Вавилова – М. : ВНИИ МВД РФ, 1996. – 124 с.
78. Кипнис Н. Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве / Н. Кипнис – М. : Юрист, 1995. – 128 c.
79. Кобликов А. Юридическая этика : уч. для вузов / А. Кобликов. ¬ М. : Норма, 2003. ‒ 176 с.
80. Коваленко Є. Кримінальний процес України / Є. Коваленко, В. Маляренко. – К. : Юрінком. Інтер, 2006. – 712 с.
81. Коваленко Є. Кримінально-процесуальні строки при застосуванні заходів процесуального примусу : монографія / Є. Коваленко, Г. Коваленко – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 192 с.
82. Кокорев Л. Уголовный процесс: доказательства и доказывание / Л. Кокорев, Н. Кузнецов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1995. – 272 c.
83. Кокорев Л. Этика уголовного процесса : уч. пособ. / Л. Кокорев, Д. Котов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1993. – 224 с.
84. Колбаев Р. О праве не свидетельствовать / Р. Колбаев // Законность. – 1997. – № 10. – С. 39–40.
85. Комаров С. Проблеми, що виникають при зміні та доповненні обвинувачення / С. Комаров, А. Воронцова. // Правова держава. – 2008. – № 10.– С. 260–266.
86. Комаров С. Юридичні підстави прийняття рішення про притягнення особи як обвинуваченого / С. Комаров // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 2. – С. 220–224.
87. Коновалова В. Версия : концепция и функции в судопроизводстве / В. Коновалова – Х. : Консум, 2000. – 176 с.
88. Коновалова В. Допрос : тактика и психология / В. Коновалова. – Х. : Консум, 1999. – 157 с.
89. Коновалова В. Криминалистическая тактика: теории и тенденции учеб. пособие] : / В. Коновалова, В. Шепитько. – Х. : Гриф, 1997. – 255 с.
90. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
91. Коржанський М. Нариси уголовного права / М. Коржанський – К. : ТОВ «Генеза», 1999. – 208 с.
92. Коршик М. Изучение личности обвиняемого на предварительном следствии / М. Коршик, С. Степичев – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Юрид. лит., 1969. – 80 c
93. Костицький М. Використання спеціальних психологічних знань у радянському кримінальному процесі : навч. посіб. / М. Костицький – К. : НМК ВО, 1990. – 88 с.
94. Криминалистика / Под ред. Е. Ищенко. – М. – Юристъ. 2000. – 215 с.
95. Кримінальний кодекс України : Науково-практичний коментар. Х. : ТОВ «Одіссей», 2004. – 1152 с.
96. Кримінально-процесуальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами і доп. на 22.09.2010 р. – К. : КНТ. – 2010. – 192 с.
97. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. / За заг. ред. В. Маляренка, В. Гончаренко – К. «Юристконсульт», КНТ. – 2007. – 896 с.
98. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект підготовлений Комітетом ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, станом на 01.12.2004 р. – К., 2004. – 316 с.
99. Кримінальний процес України / за ред. Ю. Грошевого, В. Хотенця. – Харків. : Право, 2000. – 600 с.
100. Крылова Н. Основные черты нового уголовного кодекса Франции / Н. Крылова – М. : Спарк, 1996. – 124 с.
101. Кудин Ф. Достаточность доказательств в уголовном процессе / Ф. Кудин, Р. Костенко – Краснодар : Изд-во КАУ, 2000. – 119 с.
102. Кузьмічов В. Алібі у розкритті злочинів : навч. посіб. / В. Кузьмічов, В. Юсупов – К. : КНТ, 2007. – 264 с.
103. Кузнецов H. Право защитника собирать доказательства : сущность и пределы / Н. Кузнецов, С. Дадонов // Рос. юстиция. – 2002. ‒ № 8. – С. 32.
104. Кузнецова Ю. О показаниях обвиняемого в росийском уголовном процессе / Ю. Кузнецова, А. Тихонов, Н. Громов // Следователь. – 2004. – № 1. – С. 11–12.
105. Курс советского уголовного процесса. Общая часть. / Под ред. А. Бойкова, И. Карпеца – М. : Изд-во «Юридическая лит-ра», 1989. – 640 с.
106. Куссмауль Р. Право на ложь и право на молчание как элементы права на защиту / Р. Куссмауль // Рос. юстиция. ‒ № 2. ‒ 2003. – С. 72.
107. Кучинська О. Кримінально-процесуальні документи. Досудове та судове провадження : навч.-практ. посіб. – К. : ЮрІнкомінтер – 2010. – 408 с.
108. Кучинська О. Кримінальний процес України / О. Кучинська – К. : Прецедент. – 2005. – 202 с.
109. Кучинська О. Кримінально-процесуальне законодавство України : посіб. / О. Кучинська, О. Яновська – К. : Прецедент, 2006. – 144 с.
110. Ларин А. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции / А. Ларин – М. : Юрид. лит., 1986. – 160 c.
111. Линовский В. Опыт исторических розысканий о следственном уголовном судопроизводстве в России / В. Линовский – М. : ЛексЭст, 2001. ‒ 240 с.
112. Липец А. Законность и обоснованность предъявления обвинения : уч. пособ. / Под общ. ред. В. Осина – М. : Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1988. – 84 с.
113. Лисневский Э. История государства и права Великобритании / Э. Лисневский – Ростов-на-Дону : Изд-во Ростовского ун-та, 1975. – 54 с.
114. Лобойко Л. Кримінально-процесуальне право : навч. посіб. / Л. Лобойко – К. : Істина, 2006. – 208 с.
115. Лобойко Л. Кримінально-процесуальне право : курс лекцій навч. посіб. / Л. Лобойко – К. : Істина, 2007. – 456 с.
116. Ломидзе А. Прокурорский надзор за законностью и обоснованностью принимаемых следователем процессуальных решений / А. Ломидзе – М. : Юрлитинформ, 2000. – 104 c.
117. Лузгин И. Расследование как процесс познания / И. Лузгин. – М. : Изд. «Высшая школа МВД СССР», 1969. – 177 с.
118. Лукашевич В. Гарантии прав обвиняемого в стадиях предварительного расследования и предания суду / В. Лукашевич – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1966. – 144 с.
119. Лукашевич В. Установление уголовной ответственности в советском уголовном процессе / В. Лукашевич. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1985. – 192 с.
120. Льовкін В. Показання обвинуваченого в кримінальному процесі України : дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Льовкін В’ячеслав Леонідович; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2006. – 222 с.
121. Льовкін В. Поняття і види показань обвинуваченого у кримінальному процесі України // Право України. – 2005. – №7. – С. 112–116.
122. Ляш А. Докази і доказування у кримінальному судочинстві : навч. посіб. / А. Ляш, С. Стахівський – К. : Університет «Україна», 2006. – 186 с.
123. Маляренко В. Реформування кримінального процесу України у контексті європейських стандартів : Теорія, історія і практика : монографія / В. маляренко – К. : Ін Юре, 2004. – 544 с.
124. Манова Н. Дайте время, чтобы ответить на обвинение / Н. Манова, Ю. Францифоров // Рос. юстиция. – 1999. – № 6. – С. 42–43.
125. Матусевич И. Изучение личности обвиняемого в процессе предварительного расследования преступлений / И. Матусевич – Минск. : Изд-во БГУ, 1975. – 128 с.
126. Мельник В. Искусство доказывания в состязательном уголовном процессе. / В. Мельник – М. : Дело, 2000. – 496 с.
127. Международный пакт о гражданских и политических правах. // Международные акты о правах человека. Сборник документов – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – С. 53–68.
128. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах. // Международные акты о правах человека. Сборник документов – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – С. 44 – 52.
129. Михеенко М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве / М. Михеенко – К. : Выща школа, 1984. – 134 с.
130. Михеенко М. Уголовно-процесуальное право Великобритании, США и Франции / М. михеенко, В. Шибико – К. : УМКВО , 1988. – 186 с.
131. Михеєнко М. Історичні форми кримінального процесу / М. Михеєнко // Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні : вибрані твори. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 240 с.
132. Михеєнко М. Кримінальний процес України : підруч. / М. Михеєнко, В. Нор, В. Шибіко – К. : Либідь, 1999. – 536 с.
133. Мишин Н. Особенности допроса подозреваемого и обвиняемого при их ссылке на алиби / Н. Мишин // Теория криминалистики и методика расследования пре ступлений : Сб. науч. тр. – М., 1990. – С. 99–103.
134. Молдован А. Кримінальний процес : Україна, ФРН, Франція, Англія, США. 2-ге вид. навч. посіб. / А. Молдован – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 352 с.
135. Молдован В. Кримінальний процес України. Практикум : навч. посіб. /В. Молдован, Р. Кацавець – К. : Алерта, 2006. – 297 с.
136. Нарійчук О. Право обвинуваченого давати показання / О. Нарійчук // Закарпатські правові читання : матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених та студентів (28–29 квітня 2011 р.). – Ужгород : ЗакДУ, 2011. – Т. ІІ. – С. 201–205.
137. Нарійчук О. Об’єктивна істина як мета доказування у кримінальному процесі України / О. Нарійчук // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 11. – С. 141–142.
138. Нарійчук О. Правові гарантії отримання правдивих показань від обвинуваченого / О. Нарійчук // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 12. – С. 169–171.
139. Нарійчук О. Показання обвинуваченого як засіб реалізації обвинуваченим права на захист / О. Нарійчук // Кримінально-правова наука : актуальні питання подальшого розвитку у сучасних умовах : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (26 лютого 2011 р.) – Херсон : ГО «Причорноморська фундація права». – 2011. – С. 34–38.
140. Нарійчук О. Основні докази винуватості особи – основа постанови про притягнення особи як обвинуваченого / О. Нарійчук // Актуальні проблеми правоохоронної діяльності : матеріали наук.-практ. конф. (20 грудня 2010 р.). – К. : ФОП Ліпкан О.С., 2010. – С. 12–13.
141. Настільна книга слідчого / М. Панов, В. Шепітько, В. Коновалова та ін. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 728 с.
142. Ніколаєв О.О. Проблеми забезпечення процесуальних прав та законних інтересів обвинуваченого на досудовому слідстві : дис... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Ніколаєв Олексій Олексійович; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 193 с.
143. Никандров В. Подсудимый заявил – ко мне применили незаконные методы расследования / В. Никандров, С. Ворожцов // Российская юстиция. – 1995. – № 8. – С. 26–28.
144. Новиков С.А. Показания обвиняемого в современном уголовном процессе России : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Новиков Сергей Александрович ; Санкт-Петербургский государственный університет. –
С.-Пб., 2003. – 231 с.
145. Образцов В. Проверка правдивости показаний / В. Образцов, С. Богомолова // Законность. – 2002. – № 9. – C. 29–32.
146. Пастухов М. Реабилитация невиновных. Основы правового института / М. Пастухов – Минск : Университетское, 1993. – 176 c.
147. Переверза О. Формування неправдивих показань, система тактичних прийомів їх виявлення і подолання : дис... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Переверза Олена Яковлівна ; Одеська держ. юридична академія. – О., 1999. – 229 с.
148. Перлов И. Судебное следствие в советском уголовном процессе / И. Перлов – М. : Госюриздат, 1955. – 248 c.
149. Петрухин И. Предварительное расследование / И. Петрухин // Судебная реформа: проблемы и перспективы – М. : Ин-т гос. и права РАН, 2001. – С. 131–141.
150. Пиюк А. Состязательность на стадии предварительного расследования и судебный контроль / А. Пиюк // Российская юстиция. – 2000. – № 4. – С. 37.
151. Победкин А. Показания обвиняемого в уголовном процессе. : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Победкин Александр Викторович ; Юридический інститут МВД Российскойй Федерации. – М., 1998. – 206 c.
152. Полянский Н. К вопросу о юридической природе обвинения перед судом // Правоведение. – 1960. ‒ № 1. – С. 105–115.
153. Порубов А. Ложь и борьба с ней на предварительном следствии / А. Порубов – Минск : Амалфея, 2002. – 176 c.
154. Порубов Н. Научные основы допроса на предварительном следствии / Н. Порубов – 3-е изд. – Минск : Вышэйш. шк., 1978. – 175 c.
155. Порубов Н. Допрос в советском уголовном процессе и криминалистике. / Н. Порубов – Минск : Вышэйш. шк., 1968. – 276 с.
156. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 р. № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку»
157. Постанови Пленуму Верховного суду України в кримінальних справах. // Берзін П. С. – К. : Правова Єдність, 2011. – 400 с.
158. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / упоряд. В. Рожнова, А. Сизоненко, Л. Удалова – К. : ПАЛИВОДА А.В., 2011. – 456 с.
159. Правове положення неповнолітніх в Україні : Збірник нормативних актів / Уклад. В. Кройтор, В. Євко – Х. : Еспада, 2002. – 576 с.
160. Проблеми удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства : Міжвузівський збірник наукових праць. – К. : УАВС – 1993. – 176 с.
161. Проект КПК України № 3456-д 2005 р. Електронний ресурс – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf 3511=26190
162. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України : чинне законодавство з 19 листопада 2012 р. : (офіційний текст) . – К. : Паливода А.В., 2012. – 382 с.
163. Прошляков А. Может ли обвиняемый нести уголовную ответственность за заведомо ложный донос? / З. Николаева, А. Прошляков // Законность. – 1993. – № 2. – С. 16–21.
164. Пушкар П. Угода про визнання вини у сучасному кримінальному процесі : порівняльно-правове дослідження : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Пушкар Павло Валентинович ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 225 с.
165. Ратинов А. Судебная психология для следователей. / А. Ратинов – М. : Юрлитинформ, 2001. – 349 с.
166. Ратинов А. Лжесвидетельство. Происхождение, предотвращение и разоблачение ложных показаний. / Ю. Адамов, А. Ратинов – М. : Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1976. – 135 с.
167. Рахунов Р. Доказательственное значение признания обвиняемого по советскому уголовному процессу / Р. Рахунов // Советское государство и право – 1956. – № 8. – С. 33–43.
168. Рахунов Р. Учасники уголовно-процесуальной деятельности по советскому праву. / Р. Рахунов – М. : Госюриздат. – 1961. – 277 с.
169. Резник Г. Внутреннее убеждение при оценке доказательств / Г. Резник – М. : Юрид. лит., 1977. – 118 c.
170. Рогатюк І. Обвинувачення у кримінальному процесі України : монографія. / І. Рогатюк – К. : Атіка ЛТД, 2007. – 160 с.
171. Российское законодательство Х-ХХ векав : в 9 т. – М. : Юрид. лит., 1984. – Т. 1 : Законодательство Древней Руси. – 402 с.
172. Рыжаков А. Обвиняемый. Понятие, права и обязанности / А. Рыжаков – М. : Феникс, 2006. – 192 с.
173. Рябинина Т. Нравственные начала уголовного процесса. Учебное пособие / Т. Рябинина – 2-е изд., пераб. и доп. – Курск : Изд-во Курск. гос. техн. ун-та, 2007. – 440 c.
174. Салтєвський М. Ще раз про поняття доказів у проекті КПК України / М. Салтєвський // Право України. – 2000. – № 11. – С. 64–66.
175. Салтевський М. Проблемы классификации источников информации следственных действий в криминалистической тактике / М. Салтевський , В. Лукашевич // Криминалистика и судебная експертиза. – 1984. – Вып. 29. – С. 3–7.
176. Сафин Н. Допрос несовершеннолетнего подозреваемого в советском уголовном судопроизводстве (процессуальные и криминалистические аспекты проблемы). / Н. Сафин – Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1990. – 160 с.
177. Свидетелей не судят. Их просто убирают. // Московский комсомолец от 14 апреля 1993 г.
178. Селиванов Н. Этическо-тактические вопросы расследования. / Н. Селиванов // Вопросы борьбы с преступностью. – 1983. – Вып. 38. – С. 55–56.
179. Семенов В. Психологические возможности распознавания ложности показаний // Российский следователь. – 2002. – № 4. – С. 8–11.
180. Семенцов В. Следственные действия в досудебном производстве (общие положения теории и практики) : монография. / В. Семенцов – Екатеринбург : Издательский дом «УрГЮА», 2006. – 266 с.
181. Сербулов В. Привлечение лица в качестве обвиняемого в советском уголовном процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Сербулов Виктор Андреевич ; КВШ МВД СССР – К., 1989. – 207 c.
182. Сердечная Р. Привлечение в качестве обвиняемого и осуществление принципов уголовного процесса : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Сердечная Рушания Гусмановна ; Волгоградский юридический інститут МВД РФ – Волгоград, 1999. – 188 c.
183. Сердюков С. Обвиняемому надо разъяснить возможность смягчения наказания / С. Сердюков // Российская юстиция. – 2002. – № 6. – С. 50–51.
184. Сиза Н. Суди і кримінальне судочинство України в добу Гетьманщини. / Н. Сиза – К. : Українська Видавнича Спілка, 2000. – 120 с.
185. Следственные действия. Процессуальная характеристика, тактика и психологические особенности : учеб. пособ. / А. Гаврилов и др. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Изд-во УМЦ при ГУК МВД РФ, 1994. – 242 c.
186. Смирнов М.П. Полиция зарубежных стран и ее оперативно-розыскная деятельность : учеб. пособ. / М. Смирнов – М. : Изд-во Акад. МВД России, 1995. – 128 с.
187. Смоков С.М. Внутрішнє переконання слідчого і його роль при прийнятті процесуальних рішень : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Смоков Сергій Михайлович ; Одеська національна юридична академія. – О., 2002. – 189 с.
188. Советский уголовный процесс : учеб. / Л. Карнеева, П. Лупинская, И. Тыричев – М. : Юрид. лит., 1980. – 568 с.
189. Сокиран Ф. Сучасні концепції психологічного впливу на досудовому слідстві : монографія. / Ф. Сокиран – К. : НАВСУ–НВТ «Правник», 2002. – 172 с.
190. Стахівський С. Слідчі дії як основні засоби збирання доказів : наук. –практ. посіб. / С. Стахівський – К. : Атіка, 2009. – 64 с.
191. Стахівський С. Кримінально-процесуальні засоби доказування : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.09 / Стахівський Сергій Миколайович ; Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2005. – 414 с.
192. Степанов О. Належність та допустимість доказів у кримінальному процесі України. : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Степанов Олег Станіславович ; Київський національний ун-т внутрішніх справ. – К., 2007. – 205 с.
193. Стецовский Ю. Конституционный принцип обеспечения обвиняемому права на защиту / Ю. Стецовский, А. Ларін, В. Кашепов– М. : «Наука», 1988. – 316 с.
194. Стифен Д. Уголовное право Англии в кратком очертании. / Д. Стифен – СПб. : В. Ковалевский, 1865. – 610 с.
195. Строгович М. Материальная истина и судебные доказательства в советском уголовном процессе / М. Строгович ; Отв. ред.: Никифоров Б.С. – М. : Изд-во АН СССР, 1955. – 384 с.
196. Строгович М. Сознание обвиняемого как судебное доказательство / М. Строгович // Советская юстиция. – 1957. – № 8. – С. 20–21.
197. Строгович М. Курс советского уголовного процесса: Основные положения науки советского уголовного процесса. Т. 1./ М. Строгович – М. : Наука, 1968. – 470 с.
198. Строгович М. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. / М. Строгович – М. : Наука, 1984. – 143 с.
199. Строгович М. Избранные труды : Теория судебных доказательств. В 3-х т. Т. 3 / М. Строгович ; Отв. ред. : А. Ларин – М. : Наука, 1991. – 300 c.
200. Стулин О. Как препятствовать противодействию расследованию. / О. Стулин // Законность, 2000. – № 2. – С. 26–27.
201. Теория доказательств в советском уголовном процессе / Р. Белкин, А. Винберг , Н. Жогин (Отв. ред.) – 2-е изд. – М. : Юрид. лит., 1973. – 736 c.
202. Тертышник В. Уголовный процесс / В. Тертышник – Х. : Арсис, 1999. – 528 с.
203. Тертишник В. Кримінально-процесуальне право України / В. Тертишник – К. : А.С.К, 2003. – 1120 с.
204. Тульчина В. Предъявление обвинения и допрос обвиняемого. / В. Тульчина, М. Царев – М., 1963. – 40 с.
205. Туменко О. Почему не расскываются преступления / О. Туменко // Законность. – 1993. – № 1. – С. 44–45.
206. Уголовный процесс / под ред. Н. Алексеева, Л. Элькинд, В. Лукашевича – М. : Юр. лит., 1972. – 583 с.
207. Уголовный процесс / ред. М. Чельцов – М.: Юр. лит., 1969. – 463 с.
208. Уголовно-процессуальный кодекс РФ – М. : Проспект, 2003. – 586 с.
209. Уголовно-процессуальное право Рос.Федерации : учеб. Под. ред. П. Лупинской – М. : Юристъ, 1997. – 591 c.
210. Уголовное право Рос.Федерации. Об.часть. Изд.2-е. – М. : Юристъ, 2000. – 480 с.
211. Удалова Л. Досудове провадження у кримінальних справах щодо окремих службових осіб, які обіймають особливо відповідальне становище : монографія / Л. Удалова, І. Бабій – К. : КНТ, 2010. – 192 с.
212. Удалова Л.Д. Тактико-психологические основы предъявления для опознания и достоверность его результатов : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Удалова Лариса Давидівна ; Академія МВД. – К., 1992. – 189 с.
213. Удалова Л. Теорія та практика отримання вербальної інформації у кримінальному процесі України / Л. Удалова – К. : НАВСУ, 2005. – 324 с.
214. Удалова Л. Збірник статей щодо вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства / Л. Удалова [та ін]. – К. : [б.в.], 2000. – 46 с.
215. Ульянова Л. Проверка доказательств в системе процессуального доказывания / Л. Ульянова // Вестник Московского университета. – 1982. – № 1. – С. 12–19.
216. Фаткуллин Ф. Общие проблемы процессуального доказывания / Ф. Фаткуллин – 2-е изд., доп. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1976. – 206 c.
217. Фаткулин Ф. Обвинение и защита по уголовным делам : учеб. пособ. / Я. Аврах, З. Зиннатуллин, Ф. Фаткуллин – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1976. – 168 c.
218. Фойницкий И. Курс уголовного судопроизводства. / И. Фойницкий – СПб. : Альфа, 1996. – Т. 2. – 606 с.
219. Фоков А. Защита прав личности в уголовном процессе / А. Фоков // Право и жизнь. – 1999. – № 24. – С. 78–85.
220. Францифоров Ю. Основания и процессуальный порядок привлечения лица в качестве обвиняемого / Ю. Францифоров, Н. Громов – Следователь. – 1998. – № 8.– С. 41–47.
221. Фролова О. Злочинність і система кримі