ПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВО-ПОЛІТИЧНИХ ГРУП У ДЕРЖАВАХ ПЕРЕХІДНОГО ТИПУ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

РЕЙТЕРОВИЧ Ігор Вячеславович

УДК: 327.83: 321.02: 323.326

ПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВО-ПОЛІТИЧНИХ ГРУП У ДЕРЖАВАХ ПЕРЕХІДНОГО ТИПУ

23. 00. 04 – політичні проблеми
міжнародних систем та глобального розвитку

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Телешун Сергій Олександрович,
доктор політичних наук, професор

Київ – 2008

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИЧНА РОЛЬ ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВИХ ГРУП ЯК ПРОБЛЕМА ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ……………………….........................................12
1.1. Концепції виникнення фінансово-політичних груп та їх взаємодії з державою…………………………………………………………....................................12
1.2. Сутність феномену трансформації фінансово-промислових груп у фінансово-політичні в суспільствах перехідного типу………...………………...........31

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВО-ПОЛІТИЧНІ ГРУПИ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ У КРАЇНАХ ПЕРЕХІДНОГО ТИПУ…………………..62
2.1. Особливості «перехідного періоду» в державах Центрально-Східної та Східної Європи: соціально-економічна та політична складова……………................62
2.2. Політичний вимір діяльності фінансово-політичних груп у державах перехідного типу…………………………………………………………………............88

РОЗДІЛ 3. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВИХ ГРУП І ДЕРЖАВНИХ ІНСТИТУЦІЙ: УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД…………………………..121
3.1. Формування фінансово-промислових груп та їх трансформація у фінансово-політичні в Україні……………...…………………………………………121
3.2. Взаємовідносини фінансово-політичних груп та державних і суспільних інституцій…………...…………………………………..................................................145

ВИСНОВКИ………………………………………………………………...........183
ДОДАТКИ………………………………………………………………………..190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..196

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Одним з основних чинників сучасного політичного та економічного життя країн перехідного типу, до яких входять держави Центрально-Східної та Східної Європи, є існування так званих фінансово-політичних груп, які можуть реально впливати на хід політичних та соціально-економічних процесів. При цьому в Україні та Російській Федерації діяльність фінансово-політичних груп визначає значною мірою основні вектори розвитку суспільства, напрями його демократизації, а також місце цих країн у світовій економічній та політичній системі.
Виникнення фінансово-промислових груп та їх подальша трансформація у фінансово-політичні угруповання зумовлені об’єктивними та суб’єктивними чинниками перехідного періоду. Їх існування стало неминучою ознакою епохи так званого «початкового накопичення капіталу» фактично для всіх постсоціалістичних країн. Водночас у країнах Центрально-Східної Європи становлення великого бізнесу відбувалося у контексті основних принципів демократичного та відкритого суспільства, що передбачало максимальне відокремлення бізнесу від влади (проте не від політики), створення формальної інституціональної системи взаємовідносин у трикутнику «влада – фінансово-політичні групи – суспільство». У свою чергу в Україні та Російській Федерації у кінці 1990-х років створено неформальну інституціональну систему, головною ознакою якої є активна участь бізнес-еліти в політичному житті держави.
В українському суспільстві нині значна увага з боку влади в публічній політиці декларативно приділяється проблемам розвитку малого та середнього бізнесу, його участі у процесах державотворення і становлення інститутів громадянського суспільства. Проблеми ж розвитку фінансово-політичних груп на державному рівні свідомо оминаються, що пояснюється, по-перше, їхнім тісним зв’язком з владою, що сприяє функціонуванню тіньової політики, по-друге, переважно негативним сприйняттям діяльності великого бізнесу з боку українського суспільства. По-третє, фінансово-політичні групи, з одного боку, зацікавлені у легалізації своєї діяльності, з іншого – намагаються обмежити контроль з боку інститутів громадянського суспільства, встановивши для цього патронат над основними загальнонаціональними засобами масової інформації.
Крім того, актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена такими додатковими чинниками, як:
▪ прогресуюча тенденція зростання впливу на загальнодержавні процеси регіональних фінансово-політичних груп;
▪ заміна партійної системи в деяких країнах системою фінансово-політичних груп з політичною надбудовою;
▪ майже повна підконтрольність різним фінансово-політичним групам у низці країн пострадянського простору загальнонаціональних та регіональних засобів масової інформації.
Ступінь наукової розробки проблеми. У сучасній зарубіжній науковій літературі окремі проблеми формування та політичного виміру діяльності фінансово-промислових груп у державах перехідного типу досліджені в працях А. Бруста, А. Круассан, І. Кузес, В. Меркель, Л. Нельсона, А. Ослунда, А. Пшеворського, Д. Старка, Д. Хеллмана, С. Холмса, А. Шайо, Л. Шеллі та ін.
На теренах колишнього СРСР причини створення фінансово-промислових груп, особливості їх трансформації у фінансово-політичні угруповання, ступінь впливу на прийняття загальнодержавних рішень розглянуті у працях М. Афанасьєва, І. Беляєвої, О. Гаман-Голутвіної, А. Зудіна, О. Криштановської, Н. Лапіної, Б. Нємцова, Я. Паппе, С. Перегудова, А. Соловьєва, М. Урнова, Г. Явлінського, А. Яковлєва.
Проблемні аспекти функціонування фінансово-політичних груп в Україні, визначення їх характерних рис, ступеню впливу на політичні та соціально-економічні процеси, забезпечення політико-правового статусу знайшли відображення у роботах вітчизняних науковців: К. Бондаренко, Л. Верховодової, А. Гальчинського, В. Двойних, В. Дементьєва, О. Дергачова, О. Долженкова, А. Колодій, О. Куценка, О. Лісничука, О. Пасхавера, Ю. Пахомова, О. Полішкарової, В. Сіденка, О. Соскіна, І. Стулової, Л. Супліна, О. Сушка, С. Телешуна, М. Томенка, О. Турчинова.
Разом з тим, позитивно оцінюючи результати досліджень, що викладені у вітчизняній та закордонній історіографії, необхідно зазначити, що в цілому системне осмислення багатоаспектних проблем, пов’язаних з теорією та практикою дослідження діяльності фінансово-політичних груп та їх впливу на процеси прийняття політичних рішень в державі перебуває на початковому етапі.
Зокрема, розробки західних дослідників, присвячені взаємозв’язку політики та економіки в умовах постсоціалістичних трансформацій в цілому спиралися на розробки, що були здійснені в межах теорії модернізації та транзитологічної теорії, які не враховували особливостей предмету трансформації – посткомуністичного суспільства.
У свою чергу у вітчизняній історіографії на сьогоднішній день наявний суттєвий брак синтетичних наукових досліджень, які б приділяли спеціальну увагу проблемам, пов’язаним з теорією та практикою дослідження діяльності фінансово-промислових груп, їх політико-правового статусу та подальшої трансформації у фінансово-політичні групи. Крім того, достатньо часто дослідження щодо політичного виміру фінансово-політичних груп виступали як один із засобів політичної боротьби.
Малодослідженими залишаються механізми впливу фінансово-політичних груп на керованість політичними та соціально-економічними процесами в державах перехідного типу; перспективи легалізації існуючої системи кулуарного лобізму в Україні; аналіз нових тенденцій взаємовідносин у трикутнику «влада – фінансово-політичні групи – суспільство».
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у рамках планової тематики відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України «Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку» (номер державної реєстрації 0105U002591).
Метою дослідження є з’ясування причин та наслідків формування фінансово-політичних груп у державах перехідного типу Центрально-Східної та Східної Європи (на прикладі Чехії, Польщі, Угорщини, України та Російської Федерації), визначення їхніх характерних рис, ступеня впливу на політичні процеси, а також аналіз сучасних тенденцій взаємовідносин у трикутнику «влада – фінансово-політичні групи – суспільство».
Реалізація поставленої мети у дослідженні зумовила необхідність вирішення таких завдань:
▪ проаналізувати основні концепції та новітні теоретико-методологічні підходи у вітчизняних та зарубіжних наукових джерелах щодо дослідження впливу фінансово-політичних груп на політичні процеси в державах перехідного типу;
▪ розглянути етапи формування фінансово-промислових груп у країнах Центрально-Східної Європи, в Російській Федерації та Україні, вплив новосформованої бізнес-еліти на дані процеси;
▪ виявити специфіку трансформації фінансово-промислових груп у фінансово-політичні в державах перехідного типу;
▪ виділити ключові механізми політичного впливу фінансово-політичних груп у державах перехідного типу на процеси вироблення державних рішень, у тому числі в сфері зовнішньої політики;
▪ систематизувати і проаналізувати особливості функціонування фінансово-політичних груп у політичній та соціально-економічній системі України;
▪ проаналізувати основні варіанти трансформації існуючих політичних систем в Україні та Російській Федерації, що перебувають в залежності від впливового національного фінансово-промислового капіталу.
Об’єктом дослідження є політико-економічний простір країн перехідного типу Центрально-Східної Європи (на прикладі Чехії, Польщі, Угорщини), України та Російської Федерації як основних репрезентантів пострадянського простору та процеси, що в ньому відбувалися протягом 1989 – першої половини 2008 років.
Предметом дослідження є трансформація фінансово-промислових груп у фінансово-політичні.
Хронологічні рамки дослідження зумовлені тематичною спрямованістю і охоплюють період з 1989 року, тобто з моменту початку розпаду СРСР та отримання постсоціалістичними країнами статусу незалежних демократичних держав, до початку 2008 року включно, коли процес формування, становлення фінансово-політичних груп остаточно закінчився, а їх роль у політичних процесах України та Російській Федерації стала визначальною.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань у дисертаційному дослідженні використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу із залученням принципу історизму, а також сучасні аналітичні методи наукового дослідження, які використовувалися у взаємозв'язку і взаємодоповненні, що зумовлено особливістю предмета дослідження.
Історичний метод дав змогу вивчити структурні умови розвитку суспільств перехідного типу. Структурно-функціональний метод застосовувався при дослідженні функціональних залежностей елементів політичного впливу фінансово-політичних груп. Порівняльний метод став інструментом дослідження особливостей трансформації процесів у країнах Центрально-Східної Європи, в Україні та Російській Федерації. Конвент-аналіз та інтент-аналіз використовувалися для дослідження офіційних матеріалів, програм партій, громадських рухів, виступів, заяв політичних діячів тощо, івент-аналіз – для розгляду та порівняння подій, пов’язаних з проблемою, в їхній динаміці, що дало змогу виявити об’єктивні закономірності виникнення та еволюції фінансово-промислових груп в Україні та їх вплив на політичні процеси. Системний підхід дав змогу виявити інтернаціоналізацію фінансово-промислових груп, їхні найважливіші елементи. Використання соціологічного методу дало змогу виявити залежність формування фінансово-політичних груп від процесів приватизації.
Джерельна база дисертаційного дослідження складається з матеріалів українських та закордонних ЗМІ, які містять інформацію фінансово-економічного та соціального характеру; статистичних даних; документальних джерел; результатів соціологічних опитувань; особистих спостережень автора за розвитком сучасних політичних процесів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні комплексного аналізу впливу фінансово-політичних груп на соціально-економічні та політичні процеси у державах перехідного типу. Крім того, структуровано основні закономірності та виявлено чинники і тенденції, які істотно визначають роль і місце фінансово-політичних груп у взаємовідносинах з владою та суспільством.
Основні положення дисертації, що визначають її наукову новизну:
▪ доведено недостатність теоретичного і практичного дослідження політичного впливу фінансово-політичних груп у державах перехідного типу на процеси вироблення державних рішень;
▪ показано, що відмінність у діяльності та структурі фінансово-промислових груп, які були сформовані в країнах колишнього СРСР, від фінансово-промислових груп країн західної демократії полягає передусім в умовах, за яких відбувалося їх становлення. Фінансово-промислові групи у перехідних суспільствах були змушені для захисту власних економічних інтересів використовувати політичні засоби впливу та поступово інтегруватися у владу;
▪ доведено, що особливості формування нової бізнес-еліти в країнах Центрально-Східної Європи, з одного боку, та в Україні і Російській Федерації, з іншого, принципово відрізнялися, що в результаті визначило специфіку формування фінансово-промислового великого капіталу та ступеня його впливу на політичні процеси;
▪ дістало подальшого розвитку поняття «фінансово-політичні групи» та «олігархічні групи» в контексті політичної трансформації та економічного переходу. Аргументовано, що домінування фінансово-політичних або олігархічних груп у політиці не є синонімом встановлення олігархії як політичного режиму;
▪ аргументовано, що стосовно фінансово-промислових груп, які діють на пострадянському просторі, насамперед в Україні та Російській Федерації, доцільно говорити про існування фінансово-політичних груп або фінансово-промислових політичних груп. При цьому конкуренція між даними групами є найважливішим знаряддям відтворення політичної влади та формування політико-економічної системи суспільства;
▪ охарактеризовано основні методи лобіювання, які використовують фінансово-політичні групи в Україні. Доведено, що специфікою української практики є домінування методів лобіювання через Кабінет Міністрів і Адміністрацію Президента України (Секретаріат Президента України), а вже потім – через Верховну Раду України. Головною особливістю українського лобізму протягом 1999 – 2004 років була його пряма залежність і, відповідно, орієнтованість на Президента України Л. Кучму і його найближче оточення;
▪ обґрунтовано, що в Україні сформувався унікальний тип економічної системи, який у своїй основі має вітчизняні фінансово-політичні групи, які у свою чергу з’явилися завдяки тісним та, як правило, кулуарним зв’язкам з представниками влади. Відповідно тісний зв'язок фінансово-політичних груп та представників владних інституцій може стати суттєвою перепоною на шляху поглиблення соціально-економічних та політичних реформ, особливо у тому разі, якщо ці групи використовуватимуть свій політичний вплив для блокування лібералізації та для захисту від конкуренції з боку іноземних інвесторів, а також нових вітчизняних фінансово-політичних груп;
▪ визначено основні сценарії розвитку ситуації в Україні та державах перехідного типу в контексті політичної ролі фінансово-політичних груп та їх подальшої інтеграції в політичну та соціально-економічну системи.
Наукове і практичне значення дисертації полягає у комплексному та прогностичному аналізі особливостей формування фінансово-політичних груп у державах перехідного типу, основних механізмів їх впливу на політичні та соціально-економічні процеси, а також шляхів їх подальшої трансформації у контексті взаємовідносин у трикутнику «влада – фінансово-політичні групи – суспільство». Основні результати дисертаційного дослідження дають змогу розширити простір для подальшого теоретичного і практичного дослідження діяльності фінансово-політичних груп та їх впливу на процеси прийняття політичних рішень.
Крім того, практичне значення одержаних результатів визначається можливістю їхнього використання з метою створення нових наукових праць, присвячених сучасній політико-економічній ситуації в Україні.
Окремі положення дисертаційного дослідження можна використати під час розробки наукових курсів та спецкурсів з функціонування груп інтересів у багатоскладовому суспільстві, загальної теорії політики у вищих навчальних закладах, практичної політології, наукового та політичного консультування, а також окремих аспектів внутрішньої політики держави.
Особистий внесок здобувача у статті, опублікованій у співавторстві з С. О. Телешуном (Телешун С., Рейтерович І. Політико-економічні інтереси «груп впливу» та «лобізм по-українськи» (окремі аспекти) / С. Телешун, І. Рейтерович // Право України. – 2008. – № 3. – С. 105–110), полягає у проведенні аналізу стану нормативно-правового регулювання лобіювання в Україні, специфічних особливостей існуючої системи лобізму в Україні та участі у ній фінансово-політичних груп, перспектив легалізації лобізму.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження апробовано на міжнародній науково-теоретичній конференції «Трансформація політичних систем на постсоціалістичному просторі» (Київ, 8 – 9 лютого 2006 року), науково-практичних конференціях за міжнародною участю «Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід» (Київ, 30 травня 2007 року і 30 травня 2008 року).
Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на методологічних семінарах і засіданнях кафедри політичної аналітики і прогнозування Національної академії державного управління при Президентові України, а також засіданнях відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України.
Тему дисертаційного дослідження також апробовано під час круглих столів на тему: «Керованість політичних та соціально-економічних процесів в Україні: сучасний вимір» в Інституті підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України протягом 2006 – 2008 років, а також під час тематичних короткотермінових семінарів у Київському міському центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій у 2007 – 2008 роках.
Результати дисертаційного дослідження використано автором під час розробки спеціальності «Публічна політика та управління» (дисципліна «Групи інтересів у багатоскладовому суспільстві») в Національній академії державного управління при Президентові України (затвердженої рішенням Державної акредитаційної комісії Міністерства освіти України від 1 липня 2008 року, протокол № 72).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження опубліковано у семи наукових працях у фахових виданнях з політичних наук, затверджених ВАК України, а також п’яти публікаціях в інших виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до них, шести підрозділів, висновків, шести додатків, списку використаних джерел. Список використаних джерел містить 216 назв українською, російською, англійською мовами на 20 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 215 сторінок. Обсяг основного тексту – 193 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи викладене, слід наголосити на найсуттєвіших моментах проведеного дослідження.
У дисертації визначено основні закономірності та виявлено чинники і тенденції, що істотно визначають роль і місце фінансово-політичних груп у взаємовідносинах з владою та суспільством, здійснено комплексний аналіз впливу фінансово-політичних груп на соціально-економічні та політичні процеси у державах перехідного типу, проаналізовано особливості функціонування фінансово-політичних груп у політичній та соціально-економічній системі України.
Основні наукові та практичні результати дисертаційного дослідження полягають у наступному:
1. Проблема впливу корпоративного сектору економіки, який організаційно був представлений корпораціями, холдингами, фінансово-промисловими групами на систему політичних відносин перебувала у центрі наукових досліджень з початку ХХ століття. Розпад СРСР і подальші процеси політичних та соціально-економічних змін на постсоціалістичному просторі суттєво вплинули на теоретико-методологічні особливості взаємодії фінансово-промислових груп і транснаціональних корпорацій з одного боку, та політичних і суспільних інституцій з іншого.
У дослідженнях західних науковців, значна частина яких як консультанти взяли безпосередню участь у політичних та економічних реформах у державах перехідного типу, політичний вимір діяльності фінансово-промислових груп і транснаціональних корпорацій розглядався через призму попередніх напрацювань, здійснених в межах теорії модернізації та транзитологічної теорії. При цьому системної картини зрощення політики і бізнесу у дослідженнях західних вчених запропоновано не було, головна увага зверталася переважно на окремі аспекти взаємодії влади та великого капіталу, наприклад, таких як роль корупції та клієнтелізму у становленні фінансово-промислових груп, особливості приватизаційних процесів, роль формальних та неформальних інститутів у суспільствах перехідного типу, особливості формування груп інтересів тощо.
Головний же недолік більшості західних концепцій взаємодії влади та фінансово-промислових груп полягає у відсутності розробок дієвих механізмів, які б передбачали: а) встановлення рівноваги між економічними та політичними системами суспільств перехідного типу; б) обмеження впливу великого бізнесу на прийняття політичних рішень.
У російській політичній науці теоретичному обґрунтуванню взаємовідносин фінансово-політичних груп та держави значна увага приділялася з середини 1990-х років. В цілому російські дослідники дотримуються двох протилежних поглядів щодо взаємовідносин фінансово-політичних груп та держави. Згідно першого підходу на сьогоднішній день ані держава, ані фінансово-політичні групи не мають монополії на прийняття стратегічно важливих рішень внутрішньополітичного та зовнішньополітичного характеру. Виходячи з цього розвиток держави залежить від продуктивної взаємодії фінансово-політичних груп та державних інституцій. Другий підхід передбачає монополізацію влади в державі. Головним «монополістом» при цьому виступають фінансово-політичні групи, «олігархи», представники вищої державної бюрократії або різноманітні групи інтересів, що постійно конкурують один з одним.
У вітчизняній політичній науці нині проблемам, пов’язаним із впливом великого бізнесу на прийняття політичних рішень, приділяється доволі значна увага, однак це швидше явище кількісне, ніж якісне. Більшість українських політологів, журналістів, експертів, економістів, громадських і державних діячів так чи інакше торкалися проблем політичного впливу фінансово-промислових груп в Україні. Проте у багатьох випадках подібні дослідження, по-перше, мали описовий характер, по-друге, використовувалися як засіб політичної та ідеологічної боротьби і мали своєрідну форму компрометуючих матеріалів, спрямованих передусім проти тих фінансово-промислових груп, представники яких перебували при владі.
Одна частина вітчизняних дослідників вважає процеси формування фінансово-промислових груп об’єктивним явищем, що було задане конкретною історією української держави. Національний великий капітал, представлений фінансово-політичними групами, у даному випадку виступає як своєрідний локомотив економічного розвитку держави, а використання ним політичних важелів впливу є явищем тимчасовим, що у перспективі поступиться методам цивілізованого лобізму. Інша частина дослідників акцентує увагу на олігархічному характері політичної системи України, що пояснюється економічними чинниками, а саме домінуванням тіньової економіки над офіційною. У зв’язку з цим наявність неприватизованої власності в державі та відсутність нормативно-правових гарантій дотримання прав приватної власності змушують фінансово-політичні групи активно інтегруватися у владу та встановлювати власні «правила гри».
Отже, у вітчизняній історіографії можемо констатувати наявність недостатньої кількості синтетичних наукових досліджень, які б приділяли спеціальну увагу проблемам теорії та практики діяльності фінансово-промислових груп, а також їх подальшої трансформації у фінансово-політичні групи.
2. Процеси формування фінансово-промислових груп у державах перехідного типу з наступною їх трансформацією у фінансово-політичні мали суттєві розбіжності залежно від регіону. Зокрема, в Україні та Російській Федерації ці процеси відбувалися зовсім по-іншому, ніж в Угорщині, Польщі та Чехії, що було зумовлено такими чинниками.
По-перше, чинник приватизації. В Російській Федерації та Україні, на відміну від країн Центрально-Східної Європи, головна мета приватизації – відокремлення колишньої державної власності від влади, політики – від підприємництва – не була досягнута значною мірою через те, що процес роздержавлення та приватизації мав номенклатурний характер та розпочався не з прийняття відповідного законодавства, а ще в часи перебудови. Таким чином новосформовані фінансово-промислові групи на пострадянському просторі були тісно пов’язані з владними структурами, тоді як в Чехії, Польщі та Угорщині значна частина великих промислових підприємств залишилася у державній власності або перейшла під контроль іноземного капіталу.
По-друге, чинник політичної та бізнес-еліти. Центром кристалізації нової політичної та бізнес-еліти в Україні та Російській Федерації стала колишня партійно-господарська номенклатура. У свою чергу в країнах Центрально-Східної Європи при владі опинилися національна інтелігенція (лідери масового демократичного руху кінця 1980-х – початку 1990-х років) та науковці-реформатори. Відповідно на початковому етапі політичної трансформації та економічного переходу влада була відокремлена від власності, чого не відбулося у пострадянських країнах.
По-третє, чинник громадянського суспільства. В країнах Центрально-Східної Європи від початку процесів політичної трансформації та економічного переходу вдалося організувати дієвий громадський контроль через інститути громадянського суспільства та незалежні ЗМІ за ходом політичних та соціально-економічних реформ, що дало змогу обмежити вплив великого бізнесу на процеси партійного будівництва. В Україні та Російській Федерації система політичних партій по суті була замінена системою фінансово-політичних груп з партійними надбудовами, які відіграють роль публічних репрезентантів інтересів великого бізнесу.
По-четверте, чинник транснаціональних корпорацій. Місце великого національного власника у Польщі, Чехії, Угорщині зайняли великі транснаціональні корпорації, тобто місце національного капіталу зайняв капітал насамперед німецький, меншою мірою – американський, французький тощо. Діяльність транснаціональних корпорацій має наднаціональний, наддержавний характер і веде до створення наддержавних зв’язків, відповідно до проблем внутрішньополітичного розвитку окремих держав вони приділяють незначну увагу, орієнтуючись на міжнародні важелі впливу. Водночас не викликає сумнівів той факт, що діяльність транснаціональних корпорацій впливає на розвиток тих країн, в яких вони працюють.
3. Специфіка утворення фінансово-промислових груп на пострадянському просторі була обумовлена політичними та економічними чинниками, а саме необхідністю виживання в умовах кризової економіки, розриву усталених виробничих зв’язків, недосконалості законодавчої бази, розвалу державних інституцій. Виходячи з цього, фінансово-промислові групи у перехідних суспільствах, передусім в Україні та Російській Федерації, фактично були змушені для захисту власних економічних інтересів використовувати політичні засоби впливу та поступово інтегруватися у владу. Значною мірою це було викликано непрозорістю формальних відносин власності у структурі фінансово-промислових груп, а також наявності в середовищі нової бізнес-еліти великого прошарку представників колишньої партійної номенклатури. В результаті фінансово-промислові групи з часом трансформувалися у фінансово-політичні, головними ознаками яких стали:
– наявність власної депутатської групи або фракції у вищому законодавчому органі, яка виступала головним лобістом інтересів фінансово-промислової групи;
– делегування своїх представників у структури виконавчої влади;
– вплив на редакційну політику засобів масової інформації загальнодержавного масштабу.
4. Після завершення періоду організаційного становлення фінансово-промислові групи постсоціалістичного простору опинилися перед необхідністю відстоювати свої інтереси в політичній сфері, адже безпосередньо залежали від неї.
Цілі політичної діяльності фінансово-промислових груп коливалися від простого лобізму інтересів окремих компаній і одержання економічних привілеїв до визначення політичного курсу, формування вищих органів влади, контролю за призначеннями на вищі державні посади, що в результаті призвело до трансформації фінансово-промислових груп у фінансово-політичні.
Ключові механізми політичного впливу фінансово-політичних груп у державах перехідного типу передбачали або «захоплення бізнесу», тобто встановлення контролю над бізнесом політиками чи чиновниками з метою отримання прибутку, або «захоплення влади», коли кілька фінансово-політичних груп справляли визначальний вплив на державну політику. Останній варіант характерний для Російської Федерації та, меншою мірою, України, в яких нова економічна та політична модель виявилася достатньо життєздатною і в цілому захищеною від зовнішніх ризиків. При цьому стійкість нової економічної системи була напряму пов’язана з політичною системою, тобто сама держава не менше, ніж фінансово-політичні групи, сприяла збереженню «кланового капіталізму», адже частина провідних представників як економічної, так і політичної сфери, які реально впливали на процеси прийняття рішень, були зацікавлені у збереженні неефективної системи через те, що вона давала змогу отримувати додатковий прибуток, який був основою їхнього впливу на політичні процеси. У свою чергу основні фінансово-політичні групи не менше, ніж політична еліта були зацікавлені у збереженні свого впливу як політичного, так і економічного. При цьому їхні лобістські зусилля були в основному спрямовані не стільки проти держави та влади (адже вони значною мірою самі були владою), скільки проти конкурентів. Специфіка ж економічної системи давала основним фінансово-політичним групам набагато більше можливостей для збереження своїх владних позицій, ніж ринкова економіка.
5. В Україні нині існує кілька потужних фінансово-політичних груп, які у свою чергу з’явилися завдяки тісним та як правило кулуарним зв’язкам з представниками влади. Ці фінансово-політичні групи, маючи представництво у Верховній Раді України, органах виконавчої влади, судах, силових структурах не являють собою єдиної сили і їх не можна розглядати як єдиного політичного гравця. Постійна конкурентна політична боротьба між основними фінансово-політичними групами в Україні не дає змоги жодному олігархічному утворенню монополізувати вплив на політичні та соціально-економічні процеси в державі та, відповідно, законсервувати ситуацію, що відповідає її потребам. Це є позитивним моментом, адже у цьому контексті держава може проводити необхідні ринкові реформи, подальшу демократизацію, формування громадянського суспільства і, врешті-решт, зменшувати політичну роль фінансово-промислових груп.
6. Досвід України та Російської Федерації свідчить, що при зміні влади завжди виникають політичні претензії до олігархічної власності. Однак це провокує появу численних ризиків для національної економки, яка на пострадянському просторі залежить від монопольних позицій фінансово-політичних груп в стратегічних галузях. Виходячи з цього, у наш час держава та фінансово-політичні групи на пострадянському просторі зацікавлені в проведенні офіційної легалізації та суспільного визнання прав власності, які останні здобули у процесі приватизації. Це відкриває перспективи для досягнення консенсусу в системі взаємовідносин між великим капіталом, владою та суспільством. Водночас у найближчій перспективі навряд чи можна очікувати на дистанціювання фінансово-політичних груп в Україні від процесів вироблення та здійснення державної політики, що зумовлено відсутністю в країні системи цивілізованого лобізму та наявністю ще не розподіленого між основними політико-економічними гравцями ринку землі. Разом з тим, великий капітал паритетно представлено у правлячих і опозиційних партіях країни, тому вибірковий підхід до надання преференцій капіталу неминуче наражатиметься на політичний опір, оскільки це створює нерівні конкурентні позиції для фінансово-політичних груп.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Aslund A. Reform vs. «Rent-seeking» in Russia’s Economic transformation / А. Aslund // Transition. – 1996. – № 2. – P. 32–55.
2. Aslund A. Why Has Ukraine Failed to Achieve Economic Growth? / А. Aslund, G. de Menil // Economic Reform in Ukraine : The Unfinished Agenda. – New York : M. E. Sharpe, 2000. – P. 255–377.
3. De Spiegelires S. Level and Units of Analysis in Post-Soviet Studies / S. de Spiegelires // Post-Soviet Puzzles : Mapping the Political Economy of Former Soviet Union. – Baden-Baden, 1995. – P. 43–82.
4. Diamond L. Is the Third Wave Over? / L. Diamond // Journal of Democracy. – July 1996. – Vol. 7, № 3. – Р. 20–37.
5. Diamond L. Towards Democratic Consolidation / L. Diamond // Journal of Democracy. – 1994. – Vol. 5, № 3. – Р. 4–17.
6. Fujimori S. Ukrainian Gas Traders, Domestic Clans and Russian Factors : A Test Case for Meso-Mega Area Dynamics / S. Fujimori // Emerging Meso-Areas In the Former Socialist Countries. – S., 2005. – P. 113–136.
7. Havel V. A Crying Need for Intellectuals / V. Havel // The New Presence. – 1999. – № 4. – P. 3–18.
8. Helman Joel S. Winners take all. The politics of partial reform in post communist transition / Joel S. Helman // World Politics. – 1998. – Vol. 50, № 42. – P. 203–234.
9. Iron and Steel Statistics Bureau [Електронний ресурс]. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2005. – Режим доступу http://www.issb.co.uk/images/worldtop.jpg.
10. Korespondent journal's list of 30 richest Ukrainians [Електронний ресурс] // Форум. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2005. – Режим доступу http://en.for-ua.com/blog/2007/05/29/124040.html.
11. Lemarchand R. Political Clientelism and Development : A Preliminary Analysis / R. Lemarchand, K. Legg // Comparative Politics. – 1972. – Vol. 4, № 2. – P. 149–178.
12. Nations in Transit 2003. Democratization in East Central Europe and Eurasia / Ed. by A. Karatnycky, A. Motyl, A. Schnetzer. – N. Y. : Rowman & Littlefield Publishers, Inc., 2003. – XIX, 679 p.
13. Nations in Transit 2004. Democratization in East Central Europe and Eurasia / Ed. by A. Motyl, A. Schnetzer. – N. Y. : Rowman & Littlefield Publishers, Inc., 2004. – XVІІ, 667 p.
14. Shleifer A. A Normal Country : Russia after communism / А. Shleifer // The Journal of Economic Perspectives. – 2005. – Vol. 19, № 1. – Р. 151–174.
15. UMC присоединилась к Глобальному договору ООН [Електронний ресурс] // Дело. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2007. – Режим доступу http://www.delo.ua/news/economics/organisation/info-23343.html.
16. Way L. Kuchma’s Failed Authoritarianism / L. Way // Journal of Democracy. – 2005. – Vol. 16, № 2. – P. 131–145.
17. World Steel 2006 in Figures [Електронний ресурс]. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2005. – Режим доступу http://www.worldsteel.org/pictures/ publicationfiles/WSIF06%20Final.pdf.
18. Авдашева С. Б. Крупные новые компании («бизнес-группы») в российской переходной экономике : состояние проблемы в экономической литературе / С. Б. Авдашева, В. В. Голикова, Т. Г. Долгопятова, А. А. Яковлев. – М. : ГУ ВШЭ, 2005. – 52 с.
19. Андрусів В. Партійна структуризація бізнес-інтересів [Електронний ресурс] / В. Андрусів // Українська правда. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2007. – Режим доступу http://www.pravda.com.ua/news/2007/10/25/65869.htm.
20. Архангельская И. Утруска олигархов / И. Архангельская, М. Козырев, Т. Лысова, А. Саутин // Эксперт. – 1999. – № 5 (169). – С. 33–36.
21. Архангельский А. Кто «скинется» на бюджет развития? [Електронний ресурс] / А. Архангельский // Зеркало недели. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2007. – Режим доступу http://www.zn.ua/2000/2040/51247/.
22. Аслунд А. Розбудова капіталізму / А. Аслунд. – К. : Дух і літера, 2003. – 636 с.
23. Афанасьев М. Н. Правящие элиты и государственность посттоталитарной России / М. Н. Афанасьев. – Воронеж : НПМ «МОДЭК», 1996. – 224 с.
24. Афонін Е. Історична місія сучасного авторитаризму / Е. Афонін, А. Мартинов // Політичний менеджмент. – 2006. – № 6. – С. 52–62.
25. Афонін Е. Веймарські уроки України, або Універсалії перехідних періодів суспільного розвитку / Е. Афонін, А. Мартинов // Дзеркало тижня. – 2006. – № 10. – С. 21.
26. Ашин Г. Критика современных буржуазных концепций лідерства / Г. Ашин. – М. : Мысль, 1978. – 136 с.
27. Бабкина О. Роль государства в реформирующейся политической системе / О. Бабкина // К. : Персонал. – 2002. – № 4. – С. 37–42.
28. Бальцерович Л. Социализм, капитализм, трансформація : очерки на рубеже эпох / Л. Бальцерович ; пер. с польск. – М. : Наука, 1999. – 350 c.
29. Безсмертний Р. Зовнішня розвідка на службі приватного підприємництва / Р. Безсмертний, А. Дорошенко // Спостерігач. – 1995. – № 7. – С. 6.
30. Беляева И. Ю. Капитал финансово-промышленных корпоративных структур : теория и практика / И. Ю. Беляева, М. А. Эскиндаров. – М. : ФА, 1998. – 304 с.
31. Беляева И. Ю. Интеграция корпоративного капитала и формирование финансово-промышленной элиты (российский опыт) / И. Ю. Беляева. – М. : ФА, 1999. – 296 с.
32. Блохина А. Е. Некоторые аспекты деятельности ТНК в странах ЦВЕ : проблемы и перспективы / А. Е. Блохина // Пространство и время в мировой политике и международных отношениях : материалы 4 Конвента РАМИ : [В 10 т.]. – М. : МГИМО-Университет, 2007. – Т. 1 : Акторы в пространстве и времени мировой политики / Под ред. М. М. Лебедевой. – 188 с. – С. 124–129.
33. Больові точки української демократії. Розподіл повноважень між гілками влади у трикутнику «президент – парламент – уряд» // «Больові точки» української демократії. – К. : 2002. – С. 18–28.
34. Бондаренко К. Леонид Кучма. Портрет на фоне эпохи / К. Бондаренко. – Харьков : Фолио, 2007. – 636 с.
35. Бондаренко К. Хто й чим володіє в Україні [Електронний ресурс] / К. Бондаренко // Українська правда. – Електронні дані. – Дата доступу: 17.07.2003. – Режим доступу http://www2.pravda.com.ua/archive/2003/july/17/2.shtml.
36. Боротьба не на життя, а на смерть. Інтерв’ю з Олегом Соскіним // Львівська газета. – 2008. – № 39 (347). – С. 7.
37. Ботанова К. Алхімія меценатства / К. Ботанова // Дзеркало тижня. – 2006. – № 9. – С. 17.
38. Брабант ван Йозеф М. Смешение стратегий и тактик трансформации / Йозеф М. ван Брабант // Конституционное право : восточноевропейское обозрение. – 2000. – № 1. – С. 197–200.
39. Бруст Л. Посткоммунистические сетевые структуры : секретные агенты, мафиози и социологи / Л. Бруст, Д. Старк // Конституционное право : восточноевропейское обозрение. – 2000. – № 1. – С. 200–205.
40. Бурковський П. Конституційна реформа як «форма» олігархічного консенсусу [Електронний ресурс] / П. Бурковський // Українська правда. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2007. – Режим доступу http://pravda.com.ua/news/2004/9/7/11702.htm.
41. Варивода В. Бізнес-партнера Віталія Гайдука звинувачують у злочинах [Електронний ресурс] / В. Варивода // Економічна правда. – Електронні дані. – Дата доступу: 25.04.2008. – Режим доступу http://www.epravda.com.ua/ publications/4811df0d74493/.
42. Видрін Д. Еліта – це проблема будови суспільства / Д. Видрін // Віче. – 2003. – № 5. – С. 43–44.
43. Вікторович Я. Невраховані мільярди Ахметова, Пінчука, «ІСД», «Привату» і Жеваго [Електронний ресурс] / Я. Вікторович, В. Чивокуня // Українська правда. – Електронні дані. – Дата доступу: 15.03.2007. – Режим доступу http://pravda.com.ua/ news/2007/3/15/55752.htm.
44. Власть и олигархи : возможен ли консенсус? [Електронний ресурс] // Российская газета. – Електронні дані. – Дата доступу: 27.11.2003. – Режим доступу http://www.rg.ru/2003/11/27/politologi.html.
45. Выборы глав исполнительной власти субъектов Российской Федерации, 1995–1997 : Электоральная статистика / Абрамян Д. Н., Алехичева Л. Г., Андреев В. А., Андреев Ю. В. ; Центр. избир. комис. РФ. – М. : Весь мир, 1997. – 699 с.
46. Вятр Е. Конституционная ответственность в Польше после 1989 года // Конституционное право : восточноевропейское обозрение / Е. Вятр. – М. : МОНФ, 1996. – № 2. – С. 12–15.
47. Галиев А. Материальные секреты. [Електронний ресурс] / А. Галиев // Компромат. RU. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2005. – Режим доступу http://www.compromat.ru/main/pricelist/rynok.htm.
48. Галиновський В. КПУ буржуазно-націоналістична. Криза довіри / В. Галиновський // Нова влада. Збірник аналітичних матеріалів. – К. : Факт, 2001. – Т. 2 (4). – 144 с. – С. 4–13.
49. Гальчинский А. Идентичность национальная и экономическая / А. Гальчинский // Эксперт. – 2004. – № 2(2). – С. 20–25.
50. Гальчинський А. Обраним шляхом / А. Гальчинський. – К. : Либідь, 1999. – 63 с.
51. Гальчинський А. Помаранчева революція та нова влада / А. Гальчинський. – К. : Либідь, 2005. – 368 с.
52. Гальчинський А. С. Суперечності реформ : у контексті цивілізаційного процесу / А. С. Гальчинський. – К. : Українські пропілеї, 2001. – 320 c.
53. Гаман-Голутвина О. В. Политические элиты России. Вехи исторической эволюции / О. В. Гаман-Голутвина. – М. : РОССПЭН, 2006. – 448 с.
54. Гаман-Голутвина О. В. Региональные элиты России : персональный состав и тенденции эволюции / О. В. Гаман-Голутвина // Политические исследования. – 2004. – № 2. – С. 6–19.
55. Гарлицкий Л. Л. Институт президентства в новой конституции Польши / Л. Л. Гарлицкий // Конституционное право : восточноевропейское обозрение. – М. : МОНФ, 1997. – № 3–4. – С. 67–74.
56. Гатчкрофт П. Вплив корупції на економічний розвиток : застосування уявлень про Третій світ до колишнього Другого світу / П. Гатчкрофт // Політична корупція перехідної доби ; пер. з англ. / За ред. С. Коткіна та А. Шайо. – К. : «К.І.С.», 2004. – ХХ, 440 с. – С. 106–127.
57. Геремек Б. Парламентаризм в Центральной Европе / Б. Геремек // Конституционное право : восточноевропейское обозрение. – М. : МОНФ, 1995. – № 3. – С. 21–25.
58. Граніна В. Сплиття покаже [Електронний ресурс] /
В. Граніна // Контракти. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2007. – Режим доступу http://www.kontrakty.com.ua/show/ukr/article/9471/4020079471.html.
59. Гэлбрейт Дж. К. Новое индустриальное общество / Дж. К. Гэлбрейт ; пер. с англ.– М. : Прогресс, 1969. – 480 с.
60. Даудерштадт М. Драматичний перехід : соціал-демократія у Східній та Центральній Європі / М. Даудерштадт, А. Геррітс, Д. Маркус. – К. : Основні цінності, 2000. – 232 с.
61. Двойних К. Закордонні інвестиції і соціально-політичні трансформації в Україні / К. Двойних // Політична думка. – 1997. – № 1. – С. 67–72.
62. Дементьев В. В. Власть : экономический анализ. Основы экономической теории власти / В. В. Дементьев. – Донецк : Каштан, 2003. – 200 с.
63. Дергачов О. Дванадцять раундів незалежності / О. Дергачов // Політичний календар. – 2003. – № 5 (63). – С. 30–34.
64. Дергачов О. Місце політичних партій у здійсненні влади в Україні / О. Дергачов // Політична думка. – 2002. – № 1. – С. 3–23.
65. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2007. – Режим доступу http://www.ukrstat.gov.ua.
66. Дмитренко М. А. Суспільні трансформації та політичні аспекти загроз національній безпеці України / М. А. Дмитренко. – К. : Знання України, 2006. – 348 с.
67. Долженков О. Українська номенклатура в суспільно-політичних трансформаціях / О. Долженков // Людина і політика. – 2002. – № 1. – С. 3–8.
68. Дубогрыз Е. Сокровища нации [Електронний ресурс] / Е. Дубогрыз // Контракты. – Електоронні дані. – Дата доступу: 30.03.05. – Режим доступу http://www.kontrakty.com.ua/show/rus/print_article/30/0320054662.html.
69. Дуцик Д. Політична журналістика / Д. Дуцик. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська акад.», 2005. – 138 с.
70. Дюверже М. Политические партии ; пер. с франц. / М. Дюверже. – М. : Академический Проект, 2000. – 538 с.
71. Евдокимов В. Б. Партии в политической системе буржуазного общества / В. Б. Евдокимов. – Свердловск : Изд. Уральского университета, 1990. – 158 с.
72. «Единая Роcсия» нарушила наказ Путина: «Финанс» нашел миллиардеров, проникших в политику через партию [Електронний ресурс] // Newsru.com. – Електронні дані. – Дата доступу: 18.02.2008. – Режим доступу http://www.newsru.com/russia/18feb2008/gos_mlrd.html.
73. Економічна енциклопедія : [у 3 т.]. – К. : Тернопіль, 2002. – Т. 3. – 2002. – 952 с.
74. Журавський В. С. Політична система України : проблеми становлення та розвитку (правовий аспект) / В. С. Журавський. – К. : Парламентське видавництво, 1999. – 112 с.
75. Журавський В. С. Становлення політичних партій в українському суспільстві та їх роль у політичному структуруванні парламенту / В. С. Журавський. – К. : Парламентське вид-во, 2002. – 108 с.
76. Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні» № 437/95-ВР вiд 21.11.1995 [Електронний ресурс] // Інтернет-портал Верховної Ради України. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.05.2006. – Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua.
77. Заславская Т. И. О социальном механизме посткоммунистических преобразований в России / Т. И. Заславская // Социологические исследования. – 2002. – № 8. – С. 3–16.
78. Зудин А. Олигархия как политическая проблема российского посткоммунизма / А. Зудин // Общественные науки и современность. – 1999. – № 1. – С. 45–65.
79. Зудин А. Россия : бизнес и политика. Стратегия власти в отношениях с группами давления бизнеса / А. Зудин // Международная экономика и международные отношения. – 1996. – № 5. – С. 17–25.
80. Зущик Ю. Лобізм – корупція = реформи : [Доля реформ в Україні залежить від результатів боротьби з корупцією] / Ю. Зущик // Контекст. – 2001. – № 7. – С. 20–29.
81. Ивченко А. В. Пропорциональная избирательная система : история, современность, состояние, перспективы / А. В. Ивченко, А. В. Кынев, А. Е. Любаров. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 333 с.
82. Ионин Л. Г. Олигархи : в кавычках и без кавычек. Предисловие к книге Паппэ Я. Ш. «Олигархи». Экономическая хроника 1992 – 2000 / Л. Г. Ионин. – М. : ГУ ВШЭ, 2000. – С. 8–9.
83. Камінський Є. Є. Світ переможців і переможених. Міжнародні відносини і українська перспектива на початку ХХІ ст. / Є. Є. Камінський. – К. : Центр вільної преси, 2008. – 336 с.
84. Камінський Є. Перехідні держави : особливості, суперечності й небезпеки розвитку / Є. Камінський // Антологія творчих досягнень / К. : Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України. – 2004. – Вип.1. – 319 с. – С. 243–249.
85. Карасев В. Кто получит глобализационный дивиденд? [Електронний ресурс] / В. Карасев // Діалог. ua. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2005. – Режим доступу http://dialogs.org.ua/ru/dialog/opinion/10/250#op250.
86. Кармазина М. Партогенез в Україні: бажання демократизації? / М. Кармазина // Людина і політика. – 2001. – № 4. – С. 29–36.
87. Касьянов Г. Україна 1991 – 2007 : нариси новітньої історії / Г. Касьянов. – К. : Наш час, 2008. – 432 с.
88. Кащавцева С. Политическая коммуникация в Украине / С. Кащавцева // К. : Персонал. – 2002. – № 4. – С. 21–24.
89. Ключковский Я. Польша и Украина будут хозяевами Евро-2012 [Електронний ресурс] / Я. Ключковский // Версии. com. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2005. – Режим доступу http://versii.com.ua/news/132404/.
90. Ковальський В. Парламентське лобі є – нема закону про нього / В. Ковальський, О. Кулик // Юридичний вісник України. – 1998. – № 40 (172). – С. 5–6.
91. Коларська-Бобінська Л. Вплив корупції на легітимність влади в нових демократіях / Л. Коларська-Бобінська // Політична корупція перехідної доби ; пер. з англ. / За ред. С. Коткіна та А. Шайо. – К. : «К.І.С.», 2004. – ХХ, 440 с. – С. 276–286.
92. Колодій А. «Олігархи» й «олігархія» : зміст понять та українська політична дійсність / А. Колодій // Наукові записки НаУКМА. Політичні науки. – 2001. – Вип. 19. – С.31–35.
93. Красавина К. «Отцы-основатели» против «отцов-содержателей». Политический проект Рината Ахметова на грани раскола / К. Красавина // Деловая столица. – 2006. – № 39(281). – С. 1–2.
94. Крупный бизнес в России получил прививку дела ЮКОСа – он весь лоялен Кремлю [Електронний ресурс] // Newsru.com. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2007. – Режим доступу http://newsru.com/russia/01jun2007/sevengroups.html.
95. Крыштановская О. Анатомия российской элиты / О. Крыштановская. – М. : Захаров, 2005. – 384 с.
96. Крыштановская О. В. Финансовая олигархия в России / О. Крыштановская // Известия. – 1996. – 10 января. – С. 4.
97. Кулудон В. Спотворені антикорупційні кампанії в Росії / В. Кулудон // Політична корупція перехідної доби ; пер. з англійської / За ред. С. Коткіна та А. Шайо. – К. : «К.І.С.», 2004. – ХХ, 440 с. – С. 169–185.
98. Кухар І. «Коридорний» лобізм / І. Кухар // День. – 2002. – № 109. – С. 4.
99. Куценко О. Структурування інтересів економіко-політичних еліт у процесі ринкових перетворень в Україні / О. Куценко // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1. – С. 78–89.
100. Кучма Л. Д. После майдана : Записки президента. 2005 – 2006 / Л. Д. Кучма. – Киев : Довира ; Москва : Время, 2007. – 688 с.
101. Кучма Л. Д. Шляхом радикальних економічних реформ. Доповідь Президента України про основні засади економічної та соціальної політики / Л. Д. Кучма. – К. : Вироб. об-ня «Поліграфкнига», 1994. – 94 с.
102. Лагутин А. В. Этнические аспекты институционализации политического процесса на Украине / А. В. Лагутин // Полис. – 2001. – № 4. – С. 100–108.
103. Лапина Н. Ю. Политическое самоопределение региональных элит / Н. Ю. Лапина, А. С. Чирикова // Социологические исследования. – 2000. – № 6. – С. 98–107.
104. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах : сравнительное исследование ; пер. с англ. / Под ред. А. М. Солмина, Г. М. Каменской. – М. : Аспект пресс, 1997. – 287 с.
105. Ліснічук О. В. Групи інтересів у багатоскладовому суспільстві. Політологічний аналіз : автореф. дис. к-та пол. наук : спец. 23.00.02 / Націон. Акад. Наук України, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень / О. В. Лісничук. – К., 2000. – 21 с.
106. Марков И. Кому нужен скандал «республиканского» масштаба? / И. Марков // Зеркало недели. – 1996. – № 16. – С. 9.
107. Мартэн Д. Социальные измерения трансформации и модернизации : теоретические уроки эмпирических исследований / Д. Мартэн // Социологические исследования. – 2002. – № 8. – С. 57–66.
108. Маскалевич І. Інвентаризація олігархічної власності [Електронний ресурс] / І. Маскалевич // «Зеркало недели». – Електронні дані. – Дата доступу: 15.03.2007. – Режим доступу http://www.zn.ua/1000/1550/41402/.
109. Массовая приватизация в странах Центрально-Восточной Европы и бывшего Советского Союза : сравнительный анализ. – Вашингтон : Всемирный банк, 1997. – 124 с.
110. Мацієвський Ю. Між авторитаризмом і демократією : політичний режим після «помаранчевої революції» / Ю. Мацієвський // Політичний менеджмент. – 2006. – № 5. – С. 16–32.
111. Меркель В. Формальные и неформальные институты в дефективных демократиях / В. Меркель, А. Круассан // Полис. – 2002. – № 2. – С. 20–30.
112. Минченко Е. «Единой России» надо серьезно подумать над коррекцией идеологии [Електронний ресурс] / Е. Минченко // Viperson.ru. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2005. – Режим доступу http://www.viperson.ru/ lite/wind.php?ID=217236&soch=1.
113. Мировая экономика и международные экономические отношения : Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова, проф. Н. Н. Ливенцева. – М. : Магистр, 2008. – 654 с.
114. Михальченко Н. И. Украинское общество : трансформация, модернизация или лимитроф Европы? / Н. И. Михальченко. – К. : Ин-т социологии НАНУ, 2001. – 440 с.
115. Михельс Р. Социология политических партий в условиях демократии / Р. Михельс // Диалог. – 1990. – № 3. – С. 30 – 33.
116. Мовсесян А. Г. Транснационализация в мировой экономике / А. Г. Мовсесян – М. : Финансовая академия при Правительстве РФ, 2001. – 316 с.
117. Москаленко А. Вступ до журналістики : Підручник / А. Москаленко. – К. : Школяр, 1997. – 300 с.
118. Мостова Ю., Маскалевич І., Дмітричева О. Наше безмір’я дійшло до краю, але це ще не край [Електронний ресурс] // Дзеркало тижня. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2005. – Режим доступу http://www.zn.ua/1000/1030/36491/.
119. Народне господарство України у 1992 році. Статистичний щорічник. – К. : «Техніка», 1993. – 464 с.
120. Нельсон Л. Д. Группы интересов и политический срез российских экономических реформ (Критическая версия) / Л. Д. Нельсон, И. Ю. Кузес // Полис. – 1995. – № 6. – С. 81–86.
121. Немцов Б. Будущее России: Олигархия или демократия? [Електронний ресурс] / Б. Немцов // Персональный сайт Бориса Немцова. – Електронні дані. – Дата доступу: 17.03.1998. – Режим доступу http://www.nemtsov.ru/?id=431169.
122. Несторенко А. Н. Переходный период закончился. Что дальше? / А. Н. Несторенко // Вопросы экономики. – 2000. – № 6. – С. 88–96.
123. Олігархія // Політологічний енциклопедичний словник : Навч. посібник для студ. вузів / НАН України ; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького / [Ю. С. Шемшученко (ред.), В. П. Горбатенко (упоряд.), В. Д. Бабкін (ред.), А. Г. Саприкін (упоряд.)]. – К. : Генеза, 1997. – 395 с.
124. Орлова Н. Подрыв доверия бизнес-сообщества губителен для процесса реформ / Н. Орлова // «Ежемесячный обзор рынка «Альфа-банка». – 2003. – № 11. – С. 17.
125. Ослунд А. Путь развития украинских финансово-промышленных групп ведёт их в тупик [Електронний ресурс] / А. Ослунд // Контекст. – Електронні дані. – Дата доступу: 15.03.2005. – Режим доступу http://www.context-ua.com/articles/forecast/10054.html.
126. Ослунд А. Реформы и присвоение ренты в российской экономике / А. Ослунд // Социальная политика в период перехода к рынку : Проблемы и решения. Сб. статей / Под ред. А. Ослунда и М. Дмитриева. – М. : Моск. центр Карнеги, 1996. – 168 с. – С. 89–102.
127. Ослунд А. Сравнительная олигархия : Россия, Украина и США [Електронний ресурс] / А. Ослунд // Отечественные записки. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2005. – Режим доступу http://magazines.russ.ru /oz/2005/1/2005_1_4.html.
128. Ослунд А. Экономика в полете / А. Ослунд // Рейтинг. 100 лучших компаний Украины. – К., 2003. – 24 июня. – С. 42–43.
129. Паппэ Я. Ш. «Олигархи» : Экономическая хроника, 1992-2000 / Я. Ш. Паппэ. – М. : ГУ-ВШЭ, 2000. – 232 с.
130. Партию для нас олицетворяет силовой блок, который возглавляет Игорь Иванович Сечин. Интервью с главой «Финансгрупп» О.Шварцманом // Коммерсант. – 2007. – № 221. – С. 6–7.
131. Пасхавер О. Й. Великий український капітал : взаємовідносини з владою і суспільством / О. Й. Пасхавер, Л. Т. Верховодова, К. М. Агеєва. В надзаг.: Центр економічного розвитку. – К. : Дух і літера, 2007. – 130 с.
132. Пасхавер О. Й. Приватизація та реприватизація в Україні після «помаранчевої» революції / О. Й. Пасхавер, Л. Т. Верховодова, К. М. Агеєва. В надзаг. : Центр економічного розвитку. – К. : Міленіум, 2006. – 106 с.
133. Пасхавер О. Й. Світовий досвід для України : взаємовідносини великого капіталу з владою і суспільством / О. Й. Пасхавер, Л. Т. Верховодова, К. М. Агеєва. – К. : Центр економічного розвитку, 2007. – 68 с.
134. Пасхавер О. Й. Формування великого приватного капіталу в Україні / О. Й. Пасхавер, Л. Т. Верховодова, Л. З. Суплін. В надзаг. : Центр економічного розвитку. – К. : Міленіум, 2004. – 90 с.
135. Пахарев А. Д. Лидерство в политике / А. Д. Пахарев. – К. : Випол, 1998. – 97 с.
136. Пахарев А. Д. Политическое лидерство и лидеры / А. Д. Пахарев. – К. : Знание Украины, 2001. – 270 с.
137. Пахарев А. Політична еліта. Формальна? Справжня? / А. Пахарев // Віче. – 1997. – № 11. – С. 3–14.
138. Пахомов Ю. Ринкові перетворення в Україні та Росії : цивілізаційний контекст / Ю. Пахомов // Політична думка. – 2000. – № 2. – С. 88–98.
139. Перегудов С. П. Группы интересов и российское государство / С. П. Перегудов, Н. Ю. Лапина, И. С. Семененко. – М. : Эдиториал УРСС, 1999. – 350 с.
140. Перегудов С. П. Корпоративный капитал в российской политике / С. П. Перегудов // Полис. – 2000. – № 4. – С. 72–81.
141. Перегудов С. П. Корпоративный капитал и институты власти : кто в доме хозяин? / С. П. Перегудов // Полис. – 2002. – № 5. – С. 74–86.
142. Перегудов С. П. Корпорации, общество, государство : Эволюция отношений / С. П. Перегудов. – М. : Наука, 2003. – 352 с.
143. Перегудов С. П. Крупная корпорация как субъект публичной политики / С. П. Перегудов. – М. : ГУ ВШЭ, 2006. – 163 с.
144. Переходной период : анализ и уроки первого десятилетия для стран Восточной Европы и бывшего Советского Союза. Исследования Всемирного банка ; пер. с англ. – М. : «Весь мир», 2002. – XVІІI, 296 с.
145. Пирович В. Бархатная контрреволюция / В. Пирович // Деловая столица. – 2006. – № 33–34. – С. 2.
146. Піховшек В. Розвиток демократії в Україні : 1998 рік / В. Піховшек, С. Конончук, О. Ярош. – К. : Агентство «Україна», 1999. – 324 с.
147. Пода В. Сколько газа воруют в Украине [Електронний ресурс] / В. Пода // ProUa. com. – Електронні дані. – Дата доступу: 01.06.2005. – Режим доступу http://www.proua.com/accent/2006/11/02/121830.html.
148. Політичні партії України : підготовка до парламентських виборів 2006 року. – К. : АМС, 2005. – Вип. 1. – 56 с.
149. Політичні партії як суб’єкт формування політико-управлінської еліти в умовах політичної модернізації : Навч. посіб. // Національна академія державного управління при Президентові України, Українське товариство сприяння соціальним інноваціям; Ред. кол. : Е. А. Афонін (голова), Ю. С. Ганжуров, В. В. Лісничий, О. В. Радченко. – К. : Парламентське вид-во, 2008. – 416 с.
150. Полішкарова О. Найкращою моделлю для нас міг би бути корпоратизм / О. Полішкарова // Віче. – 2001. – № 11. – С. 22–26.
151. Постанова Кабінету Міністрів України №272 «Про Концепцію де